.

Організація зовнішнього аудиту (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
544 6272
Скачать документ

Реферат на тему:

Організація зовнішнього аудиту

План

1. Мета зовнішнього аудиту

2. Процедури, що застосовуються в зовнішньому аудиті

3. Організація управління аудитом в Україні

4. Підготовка і сертифікація аудиторів

5. Професійна етика аудиторів

6. Права, Обов’язки і відповідальність аудиторів та аудиторських фірм

7. Організація праці аудитора

1. Мета зовнішнього аудиту

Метою перевірки звітності аудитором є висловлення своєї думки про
достовірність цієї звітності та її подання відповідно до
загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська або фінансова звітність – це відображення керівництвом
підприємства фінансового стану і результатів діяльності фірми. Ця
звітність містить у собі зовнішні і внутрішні твердження керівництва,
які стосуються активів, зобов’язань, господарських операцій і подій.

Отже, щоб досягти мети, що ставить перед собою аудит, спочатку необхідно
визначитися, в достовірності яких саме тверджень аудиторам потрібно
пересвідчитися.

Розглянемо класифікацію тверджень менеджменту, якою керується під час
проведення аудиту одна з провідних аудиторських фірм світу. Згідно з
концепцією цієї фірми, мета фінансового аудиту визначається на двох
рівнях:

– мета фінансового аудиту для фінансової звітності в цілому;

– мета фінансового аудиту для кожного окремого компонента фінансової
звітності.

Для фінансової звітності в цілому характерне твердження керівництва, яке
можна охарактеризувати як достовірне подання і відкритість.

Активи, зобов’язання і господарські операції фірми повинні правильно і
постійно підсумовуватися, відноситися до відповідних статей
бухгалтерської і фінансової звітності і повністю відображатися у
фінансовій звітності.

Для компонентів фінансової звітності характерні такі твердження.

Достовірність. Згідно з цим твердженням, підприємство справді є
власником указаних у статтях фінансової звітності активів і має
відповідні зобов’язання. Активи існують; господарські операції мали
місце; господарські операції належним чином дозволені.

Підраховано й оцінено. Господарські операції підраховані (підраховано) і
відображені відповідними сумами (включаючи операції в іноземній валюті).
Активи й зобов’язання показані за їх реальною ціною (оцінені) згідно з
існуючими принципами бухгалтерського обліку. При відображенні активів і
зобов’язань ураховано події й обставини, які впливають на їх реальну
вартість (включаючи операції в іноземній валюті).

Записано і підсумовано. Господарські операції, активи і зобов’язання,
які повинні бути включені до фінансової звітності, відображені у записах
бухгалтерського обліку (записано). Господарські операції відображені
відповідними сумами (підсумовано) згідно з їх характером та існуючими
принципами бухгалтерського обліку і віднесені до відповідного періоду.
Окремо господарські операції і залишки на рахунках бухгалтерського
обліку підсумовані у тих статтях фінансової звітності, до якої вони
належать.

2. Процедури, що застосовуються в зовнішньому аудиті

Аудиторські процедури можна поділити на такі категорії:

– Аналітичні процедури.

– Аналіз структури внутрішнього контролю.

– Перевірка господарських операцій і сальдо рахунків із застосуванням
аудиторської перевірки.

Аналітичні процедури включають вивчення й оцінку фінансової інформації
через порівняння її з іншими фінансовими або нефінансовими даними.
Діапазон існуючих аналітичних процедур дуже широкий – від простого
порівняння до складних математичних моделей з кількома змінними. В
основі використання аналітичних процедур лежить припущення, що існує
певний зв’язок між різними типами даних і цей зв’язок продовжуватиме
існувати за інших рівних умов. Якщо існування таких зв’язків у цій
звітності, яка піддягає аудиту, очевидне, то аудитор має свідчення, що
основні події і господарські операції відображені у цій звітності
правильно.

Основні етапи процесу аудиту – укладення угоди на проведення
аудиторських послуг, планування, вивчення, оцінка і тестування
внутрішнього контролю на підприємстві, підтвердження залишків на
рахунках бухгалтерського обліку, аналіз тенденцій, коефіцієнтів,
системний аналіз, статистичний метод аналізу фінансової звітності ін.
Підготовка і підписання аудиторського висновку.

Зміст процедур – попередня оцінка властивого ризику та ризику контролю
на підприємстві, глибока оцінка загального аудиторського ризику,
отримання правильної оцінки ризику контролю для підприємства та рахунків
бухгалтерського обліку, уточнення процедур підприємств.

Одним із видів аналітичних процедур є порівняння фінансових показників
поточного року з даними підготовлених клієнтами фінансових планів. Однак
перш ніж використовувати ці дані в процесі подальшого аналізу необхідно
визначити, наскільки інформація є надійною. При цьому звичайно отримують
відповіді на такі питання:

– Чи не ставить клієнт за мету досягти нереально високих результатів,
коли розробляє внутрішні фінансові плани?

– Чи не перебуває менеджмент компанії чи корпорації під тиском
необхідності досягти встановлених фінансовими планами результатів, через
що дані фінансової звітності будуть підігнані під “бажані”?

Аналіз трендів (тенденцій). Аналіз трендів – це прогноз певних
показників поточного періоду, який базується на вивченні значень цих
показників за минулі періоди. Основною перевагою аналізу трендів є його
простота.

На жаль, простота аналізу трендів обмежує його ефективність. Візьмемо,
наприклад, суму грошових надходжень. З погляду суттєвості вважається, що
похибка в 1% для такої статті фінансової звітності, як грошові
надходження від продажу, є несуттєвою. Припустимо, що ця стаття
фінансової звітності була завищена на 1,5 % через помилкове віднесення
обсягу продажу початку наступного року до кінця попереднього року. Отже,
замість збільшення на 8,2 % було показано збільшення обсягу продажу за
рік на 9,7 %. Здається малоймовірним, щоб просте порівняння з
попередніми роками виявило цю помилку. Імовірність виявлення помилки
можна було б збільшити, якби була використана модель, побудована для
прогнозування продажу, а дані аналізувалися б поквартальне або
помісячне, а не щорічно і при цьому враховувалися б сезонні коливання.

Аналіз коефіцієнтів – це вивчення взаємозв’язку між двома або більше
змінними (коефіцієнтами), взятими з фінансової звітності.

3. Організація управління аудитом в Україні

Організацію управління аудитом очолює Аудиторська палата України (далі
АПУ). Аудиторська палата є незалежним самостійним органом, мета якого –
сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в
країні. АПУ функціонує на засадах самоврядування, є юридичною особою,
має свою печатку, емблему, рахунки в банках, веде бухгалтерський облік
та складає звітність в установленому порядку.

Повноваження АПУ визначаються чинним законодавством і статутом, вона
здійснює сертифікацію осіб, що мають намір вести аудиторську діяльність,
затверджує норми і стандарти аудиту та програми підготовки аудиторів,
веде Національний реєстр аудиторських фірм та аудиторів, створює
регіональні відділення, визначає їхні повноваження і контролює
діяльність, установлює розмір плати за проведення сертифікації осіб,
розглядає скарги на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм з
питань її компетенції. АПУ застосовує до аудиторів стягнення за
неналежне виконання своїх професійних обов’язків у вигляді попередження,
зупинення дії сертифіката строком до одного року або анулювання його та
виключення з Реєстру. АПУ формується делегуванням до її складу п’яти
представників від професійної громадської організації аудиторів України,
по одному представникові від Мінфіну України, Головної податкової
адміністрації України, Національного банку України, Мін’юсту України,
Держкомітету зі статистики. Передбачається також участь представника
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку й окремих фахівців
від навчальних наукових та інших організацій.

Усі рішення АПУ приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за
наявності двох третин її членів, за винятком рішень з питань
затвердження статуту, внесення змін та доповнень до нього, які
ухвалюються двома третинами голосів від загальної кількості членів АПУ.

При АПУ діє секретаріат та спостережна рада. Включення в Національний
реєстр аудиторських фірм і приватних аудиторів здійснює АПУ. Реєстр
аудиторів і аудиторських фірм проводиться з метою забезпечення контролю
за дотриманням вимог законодавства України, які ставляться до
аудиторської діяльності.

Для включення в Національний реєстр, з тим щоб мати право вести
аудиторську діяльність, до секретаріату подаються в основному такі
документи:

– клопотання в установленій формі;

– для аудиторських фірм: нотаріально засвідчені копії свідоцтва про
державну реєстрацію, установчі документи, копії сертифікатів на право
здійснення аудиторської діяльності на території України засновників
аудиторської фірми, документ про призначення керівника аудиторської
фірми, копія сертифіката на право здійснення аудиторської діяльності на
території України на ім’я керівника аудиторської фірми, копія свідоцтва
органу статистики;

– для приватних-аудиторів: нотаріально засвідчена копія свідоцтва про
державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності, копія
сертифіката на право здійснення аудиторської діяльності на території
України, копія трудової книжки, засвідчена за місцем роботи чи
нотаріально;

– копія платіжних документів про перерахування плати та номер
Національного реєстру.

Виключення з Національного реєстру на здійснення аудиторської діяльності
проводиться на основі рішення комісії АПУ у випадках, передбачених
Інструкцією про порядок видачі аудиторським фірмам й окремим аудиторам
права на здійснення аудиторських послуг на території України.

Усі рішення АПУ ухвалюються на його засіданнях простою більшістю голосів
за умови, що присутні дві третини його членів, за винятком рішень з
питань затвердження статуту, внесення змін і доповнень до нього, які
приймаються двома третинами голосів від загальної кількості членів АПУ.
Для виконання своїх функцій АПУ створює кваліфікаційний комітет і
дисциплінарну та науково-методичну комісію.

Професійна громадська організація аудиторів України. Аудитори України,
дотримуючись вимог чинного законодавства, мають право об’єднатися в
громадську організацію за професійними ознаками – у Спілку аудиторів
України (САУ), яка має фіксоване індивідуальне членство в особі окремих
аудиторів або їхніх колективів.

Повноваження професійної громадської організації аудиторів України
визначається Законом України “Про аудиторську діяльність”, а також
Законом України “Про об’єднання громадян” та статутом САУ. Відповідно до
порядку, встановленого цим Законом, САУ має право делегувати своїх
представників до АПУ та достроково їх відкликати, порушувати клопотання
про припинення повноважень членів Аудиторської палати, які делеговані
Міністерством фінансів України, Податковою адміністрацією України,
Національним банком України, Міністерством юстиції України та
Держкомітетом статистики; вносити на розгляд АПУ проекти норм і
стандартів аудиту. Рішення та клопотання з питань делегування,
відкликання та припинення повноважень членів АПУ приймаються з’їздом
Спілки аудиторів України або правлінням з наступним затвердженням таких
рішень з’їздом.

Професійна громадська організація здійснює контроль за дотриманням
аудиторами – її членами – вимог Закону України “Про аудиторську
діяльність”, стандартів аудиту, норм професійної етики, регулює
взаємовідносини між аудиторськими фірмами в процесі здійснення
аудиторської діяльності. Член однієї професійної громадської організації
аудиторів не може бути одночасно членом іншої професійної організації
аудиторів.

Основними напрямками діяльності САУ є такі: науково-методичне
забезпечення аудиту, навчання, перенавчання діючих аудиторів,
регулювання ринку аудиту, поінформованість аудиторів, інтегрованість у
світове товариство та ін.

4. Підготовка і сертифікація аудиторів

Відповідно до Постанови Верховної Ради України №3126-ХІІ “Про порядок
введення в дію Закону України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня
1993 р., Постанови Кабінету Міністрів № 326 від 4 травня 1993 р. та
розпорядження Кабінету Міністрів України № 1042 від 6 грудня 1993 р. у
складі Інституту підготовки спеціалістів статистики та ринку створений
Національний центр обліку та аудиту України (НЦОАУ). Основними
завданнями НЦОАУ є:

– методичне і навчальне забезпечення підготовки бухгалтерів масової
кваліфікації та аудиторів через курсову мережу Держкомстату, яка є
правомочною установою для перепідготовки та підвищення кваліфікації
бухгалтерів і аудиторів;

– забезпечення наукових методичних розробок, що використовуються у
навчальному процесі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації
бухгалтерів, аудиторів, статистиків, ревізорів. Для цього в складі
центру із числа вчених і практиків у галузі бухгалтерського обліку,
статистики, аудиту, контролю і ревізії створена науково-методична рада.

Права на отримання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу
освіту, мають певні знання з аудиту та досвід роботи не менше трьох
років підряд за фахом аудитора, ревізора, юриста, фінансиста або
економіста та склали іспит. Порядок і умови продовження чинності
сертифіката визначені Положенням “Про сертифікацію аудиторів”, яке
затверджене Аудиторською палатою України.

Для отримання сертифіката претендент подає до АПУ такі документи:
клопотання, копію диплому, виписку з трудової книжки, Документ про
оплату. Сертифікат – офіційний документ, який засвідчує право на
здійснення аудиту підприємств та господарських товариств (серія А),
банків (серія Б). Є також серія АБ. Бланк сертифіката є бланком суворої
звітності із зазначенням номера та серії.

????????????

????????????

hMf

hMf

hMf

hMf

hMf

????????????

?ріод володіння сертифікатом, документ про внесення плати за продовження
дії сертифіката. Аудитори, які працюють за фахом від двох до трьох років
або за сумісництвом не менше трьох років і не мають зауважень щодо
роботи та щодо реферату, проходять співбесіду в постійних комісіях з
приймання іспитів. У разі позитивних результатів співбесіди прізвище
аудитора вноситься до Протоколу осіб, дія сертифіката яким продовжується
на п’ять років, а аудитори, які не з’явилися на співбесіду з приводу
продовження дії сертифіката в призначений термін без повідомлення про
поважні причини неявки, повинні складати іспити на загальних підставах.

5. Професійна етика аудиторів

Кодекс професійної етики у будь-якій професії необхідний для
забезпечення впевненості громадськості в якості послуг, які надаються
представником цієї професії. Це тим більш важливо, що користувач певними
видами послуг сам не може оцінити якості цих послуг через їх складність.

Кодекс професійної етики може складатися або з загальних тез, котрі
визначають зразок ідеальної поведінки, або з окремих специфічних правил,
котрі вказують на те, яка поведінка є неприйнятною. Перевагою загальних
тез є їх зосередженість на позитивному боці професійної діяльності і, як
наслідок, заохочення представників даної професії до виявлення високого
рівня професіоналізму. Недоліком цих тез є їх загальний характер:
дотримуватись загальних тез дуже важко, а мінімально прийнятних
стандартів поведінки не встановлено. Перевагою чітко визначених
специфічних правил є їх вимога дотримуватись певних мінімально
встановлених стандартів поведінки. Недоліком специфічних правил є
тенденція сприймати їх як максимальні, а не як мінімальні стандарти
поведінки.

Кодекс професійної етики, розроблений Американським інститутом
дипломованих громадських бухгалтерів, поєднав у собі обидва ці підходи.
Він містить розділ, що має назву “Концепції професійної етики”. Цей
розділ кодексу складається з двох частин:

– перша частина – п’ять принципів етики;

– друга частина – обговорення цих принципів.

Нижче перелічені ці п’ять принципів етики:

Незалежність і об’єктивність. Аудитор завжди мусить бути об’єктивним і
незалежним від тих, на кого він працює.

Компетентність і технічні стандарти. Аудитор повинен дотримуватись
установлених його професією технічних стандартів і постійно підвищувати
свій кваліфікаційний рівень та якість послуг, які він надає.

Відповідальність перед клієнтами. Аудитор повинен бути чесним зі своїми
клієнтами і докладати всіх своїх професійних вмінь і зусиль, працюючи в
їх інтересах.

Відповідальність перед колегами. Аудитор зобов’язаний поводити себе так,
щоб сприяти співпраці і встановленню гарних стосунків зі своїми
колегами, та підвищувати репутацію своєї професії.

Інші обов’язки і дії: присяжний бухгалтер повинен вести себе таким
чином, щоб всебічно сприяти підвищенню престижу своєї професії. Кодекс
включає також правила поведінки, яких повинен дотримуватись кожен
аудитор у своїй діяльності. Оскільки розділ Кодексу, у якому викладено
правила поведінки, є єдиним, дотримання вимог якого є обов’язковим, він
викладений більш чітко, ніж концепції професійної етики.

Серед правил поведінки, установлених Кодексом професійної етики, є як
дуже специфічні (наприклад, Правило 503), так і найбільш загальні
(наприклад, Правило 501).

Наведемо для прикладу деякі з цих правил.

Правило 503 – комісійна винагорода. Аудитор не повинен сплачувати
комісійну винагороду, щоб отримати від клієнта замовлення. Аудитор також
не повинен отримувати комісійну винагороду від клієнта за висловлення
своєї думки щодо виробництва товарів чи надання послуг іншим клієнтам.
Це правило не забороняє платежів за придбання самої аудиторської фірми
або пенсійних платежів особам, які раніше займалися аудиторською
практикою.

Правило 501 – дискредитуючі вчинки. Аудитор не повинен учиняти дій, що
шкодять його професії.

Правило 102 – чесність і об’єктивність. Аудитор не повинен свідомо
перекручувати факти. Коли аудитор надає аудиторські чи бухгалтерські
послуги, включаючи консультації з податкових питань і з питань
управління бізнесом, він не повинен ставити свою думку у залежність від
думок інших, вищестоящих аудиторів. Надаючи консультаційні та
аудиторські послуги з питань оподаткування, аудитор може зняти сумніви,
які у нього виникли, на користь клієнта, якщо у нього є для цього
достатні підстави.

Роз’яснення правил поведінки. Потреба у роз’ясненні правил поведінки
виникає тоді, коли від аудиторів-практиків надходять запитання щодо
застосування якогось окремого правила. Відділ професійної етики
Американського інституту дипломованих бухгалтерів дає необхідні
роз’яснення з цього приводу, які перед набуттям статусу офіційних
розсилаються до багатьох аудиторів-практиків, щоб отримати їхній відгук.

Аудиторська палата України рішенням № 73 від 18 грудня 1998 р. ввела в
дію Кодекс професійної етики аудиторів України, який запроваджує правила
надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики, яких
мусить дотримуватися аудитор. Норми і фундаментальні засади етики,
викладені у Кодексі етики, обов’язкові для виконання усіма аудиторами
під час надання ними аудиторських послуг.

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним
відповідальності перед українським суспільством. Метою професії
незалежного аудитора є забезпечення високого фахового рівня послуг для
досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення
потреб українського суспільства. Для реалізації Цієї мети необхідно
дотримуватись чотирьох основних вимог суспільства до професії аудитора –
вірогідність (потреба в користуванні достовірною інформацією),
професіоналізм, якість послуг і довіра. Для досягнення мети, що стоїть
перед аудитором, він зобов’язаний дотримуватися таких фундаментальних
засад етики: чесність, об’єктивність, конфіденційність, професійна
поведінка, професійні норми. Аудитор, котрий успішно склав іспити в
аудиторській палаті України, після одержання сертифіката зобов’язаний
виголосити клятву, у якій він присягається суворо виконувати свої
професійні обов’язки і закони України і вимагати цього від інших.

Клятва адресована керівникові атестаційної комісії аудиторської палати
України. Після усного виголошення клятви аудитор підписує її текст.

Текст клятви:

“Я, (ім’я, прізвище) виголошую клятву аудитора й урочисто обіцяю
виконувати свої професійні обов’язки з честю і гідністю, дотримуватися
законів України, Національних нормативів аудиту. Кодексу професійної
етики аудиторів України і вимагати дотримання їх іншими”

6. Права, Обов’язки і відповідальність аудиторів та аудиторських фірм

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про аудиторську діяльність”
аудитори й аудиторські фірми мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту відповідно до
законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником;

2) отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і
знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб, котрі зобов’язані
надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога має
бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від
керівництва та працівників засновника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей;

5) вимагати від керівництва суб’єкта господарювання проведення
контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості
продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

6) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного
профілю.

Аудитором може бути громадянин України, а також згідно з Законодавством
України іноземний громадянин, який має сертифікат, що визначає
кваліфікаційну придатність вести аудиторську діяльність на території
України і включений до Національного реєстру аудиторів та аудиторських
фірм. Аудитор має право вести аудиторську діяльність індивідуально або
створити аудиторську фірму з дотриманням вимог цього закону та інших
нормативно-правових актів. Аудиторам забороняється безпосередньо
займатися іншими видами діяльності, крім аудиторської. Аудитором не може
бути особа, яка має судимість за корисливі злочини (Ст. 5 Закону “Про
аудиторську діяльність”). Відповідальність аудиторів та аудиторських
фірм. За неналежне виконання своїх обов’язків аудитор (аудиторська
фірма) несе майнову та іншу відповідальність згідно з законами України.
Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм)
передбачається умовами договору і не може перевищувати збитків, завданих
замовнику в результаті невиконання або неналежного виконання аудиту,
інших аудиторських послуг і, зокрема, недостовірності аудиторського
висновку чи іншого документа, в якому відображені результати
аудиторської перевірки. Усі спори майнового характеру між аудитором
(аудиторською фірмою) та замовником вирішуються згідно з законодавством
України. Крім цього, за неналежне виконання професійних обов’язків до
аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення
у вигляді припинення дії або анулювання сертифіката, виключення аудитора
(аудиторської фірми) з Національного реєстру аудиторів та аудиторських
фірм згідно з установленим порядком.

Обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час
проведення аудиту. Замовник зобов’язаний створити аудитору (аудиторській
фірмі) належні умови для виконання аудиту.

Керівництво суб’єкта господарювання відповідно до законів несе
персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських
та інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для
проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг. У разі виявлення
фактів недостовірності або неповноти бухгалтерських документів аудитор
(аудиторська фірма) зобов’язаний повідомити про це замовника не пізніше
дня закінчення перевірки. Фінансова звітність суб’єктів господарювання,
які згідно з законодавством зобов’язані оприлюднювати її шляхом
публікації, підлягає обов’язковій аудиторській перевірці.

7. Організація праці аудитора

Організація праці аудитора в загальному розумінні – це комплекс заходів,
які повинні забезпечити ефективне використання робочої сили, зокрема:
розстановку фахівців у процесі господарської діяльності виробництва;
розподіл і кооперацію роботи; нормування і стимулювання праці;
організацію робочих місць та їх обслуговування; створення нормальних
умов для роботи і контроль якості роботи аудиторів тощо. Процес
організації роботи аудитора потребує подальшого вивчення і дослідження.

Організація роботи аудитора включає такі етапи: розподіл і планування;
нормування і стимулювання; організаційне, технічне, інформаційне
обслуговування аудиторського процесу; контроль якості й облік праці
аудитора; скорочення затрат праці на проведення аудиту; підготовка
кадрів аудиторів. Необхідно розробити організаційні заходи для
дослідження й опрацювання інформації з метою впливу на позитивні
результати підприємницької діяльності, а для цього важливо передбачити
спеціалізацію і кооперування, пропорційність, раціональність, тобто
правильно організувати інформаційні потоки між учасниками аудиторського
процесу. Розподіл і планування праці аудиторів здійснюється на підставі
нормативів аудиту.

Робота аудитора також залежить від вибраних методичних варіантів
проведення аудиту. Можна виділити три такі варіанти:

паралельний, послідовний і паралельно-послідовний. Сутність цих
варіантів полягає в тому, що за паралельного варіанта проведення аудиту
аудитори перевіряють окремі об’єкти й аудиторський висновок формується
за цими об’єктами. Якщо обирається паралельно-послідовний варіант
аудиту, то аудиторський висновок узагальнюється за окремими об’єктами
керівником аудиторів. Кожен з варіантів проведення аудиту має свої
переваги і недоліки. Так, паралельний і паралельно-послідовний методи
проведення аудиту ведуть до спеціалізації аудиторів по окремих об’єктах
і до високої якості аудиту та скорочення терміну його проведення. До
недоліків слід віднести те, що результати перевірки окремих об’єктів не
завжди бездоганно відбивають справжню картину фінансового стану
підприємства.

Загальна картина фінансового стану підприємства, що перевіряється,
залежить значною мірою від фаху аудитора, який узагальнював матеріали по
всіх об’єктах.

Сутність послідовного варіанта полягає в тому, що один або кілька
аудиторів виконують весь комплекс робіт з аудиторської перевірки
підприємства. Перевагою цього варіанта є також і те, що аудитор працює з
клієнтом індивідуально, знає його негативні і позитивні сторони і може
більш кваліфіковано надавати аудиторські і консультативні послуги
підприємству. Проте недоліком цього варіанта аудиту є те, що він
найбільш тривалий.

Розподіл праці аудиторів, обсяги аудиторських послуг значною мірою
залежать від наявності і рівня внутрішнього аудиту на підприємстві.
Високий рівень внутрішнього аудиту дає можливість скоротити термін
проведення розрахункових робіт і зосередити увагу на перспективних
питаннях.

Організація праці аудиторів повинна передбачити створення оптимальних
умов для їх роботи і використання сучасної обчислювальної техніки. Це
дасть можливість скоротити затрати праці на проведення аудиту, сприятиме
впровадженню передових форм розподілу і кооперування праці, вивченню
передового досвіду інших аудиторів тощо.

Нормування і матеріальне стимулювання праці аудиторських працівників є
важливими елементами наукової організації праці. Використання робочого
часу, впровадження зразкового обслуговування робочих місць, навчання їх
передовим прийомам і методам праці обов’язково супроводжується
встановленням відповідних прогресивних норм праці.

Узагальнюючою мірою аудиторського процесу є робочий час – це термін,
протягом якого аудитор зобов’язаний виконати роботу. Робоче місце
аудитора – це закріплена за ним відповідна площа (стіл, освітлення,
оснащення необхідним устаткуванням, обчислювальною технікою,
комп’ютером, що підвищує продуктивність його праці та знижує затрати.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020