Реферат на тему:
Організація інформаційного і технічного забезпечення а удиторської
діяльності
План
1. Сутність і зміст інформаційного забезпечення аудиторської діяльності
2. Організація технічного забезпечення аудиту
1. Сутність і зміст інформаційного забезпечення аудиторської діяльності
Основне завдання інформаційного забезпечення аудиторської діяльності –
це інформування учасників аудиторського процесу про стан підприємства,
де проводиться аудит, функціонування його відповідно до законодавчих і
нормативно-правових документів. Інформація – це сукупність різних
документів про стан і зміни об’єктів аудиту або їх відповідність
законодавчим актам. Вона поділяється на робочу пряму і непряму. Пряма
інформація стосується дослідження підприємства, а непряма – це
дослідження нормативно-правових документів, які регулюють процес надання
аудиторських послуг, та методичних вказівок щодо виконання аудиторських
процедур. Інформація також поділяється на нову, тобто відображає новизну
запропонованого рішення та обґрунтовує причину недоліків, виявлених у
процесі аудиторських послуг, та ту інформацію, що була раніше. Вона має
бути достатньою для аудиторського доказу.
За змістом інформаційне забезпечення аудиторських послуг поділяють на:
законодавче, нормативно-довідкове, договірне, організаційне та ін.
Згідно з Національним нормативом № 22 аудитор повинен отримати від
керівництва підприємства інформацію, яка необхідна для досягнення мети
його роботи. Під час аудиторської перевірки аудитор може отримувати
безліч інформації від керівництва підприємства, котра надається як за
його власним бажанням, так і на вимогу аудитора. Інформація, що
надається керівництвом підприємства, не може заміняти інші докази, котрі
аудитор може отримати. Наприклад, нова інформація про витрати на
придбання того чи іншого активу не може замінити інші аудиторські докази
з цього питання. Як правило, аудитор повинен включити у свої робочі
документи отриману від керівництва інформацію.
Підприємство, щорічно оприлюднює фінансову звітність разом з
аудиторським звітом. Під час оприлюднення річного звіту підприємство
може включити в нього “іншу” фінансову або нефінансову інформацію в
додатках (пояснення до балансу та ін.). У Національному нормативі № 27
така фінансова або нефінансова інформація називається “іншою
інформацію”.
2. Організація технічного забезпечення аудиту
Технічне забезпечення – це комплекс технічних засобів і методів, що
забезпечують функціонування аудиту. Елементами технічного забезпечення
аудиту є технічні засоби, методичні і керівні матеріали, технічна
документація. Технічні засоби включають збір і реєстрацію інформації,
передавання, ведення, обробку, відображення і виведення інформації,
підготовку даних, нагромадження, зберігання і надання послуг інформації.
Організація технічного забезпечення здійснюється на основі застосування
методичних і керівних матеріалів, а також технічної документації.
Методичні і керівні матеріали поділяють на загальносистемні,
спеціалізовані і нормативно-довідкові документи. Відповідно до
Національного нормативу №29, перевіряючи фінансову інформацію
перспективного характеру, аудитор повинен одержати докази того, що
твердження, отримані клієнтом за допомогою використання ним найкращого
методу оцінки, мають розумну основу, а твердження гіпотетичного
характеру відповідають меті підготовки такої інформації. Фінансова
інформація перспективного характеру ґрунтується на вищезгаданих
твердженнях: фінансова інформація перспективного характеру правильно
підготовлена, розкриті всі суттєві твердження, в тому числі відзначено,
чи підготовлені вони за допомогою використання методу найкращої оцінки,
чи є гіпотетичними; фінансова інформація перспективного характеру
підготовлена з урахуванням даних попередньої фінансової звітності з
використанням принципів бухгалтерського обліку.
Визначається ступінь довіри до фінансової інформації клієнта, яка
стосується вже відомих фактів. Від аудитора вимагається знання
інформації, яка стосується попередніх періодів, для оцінки того, чи була
вона врахована під час підготовки перспективної фінансової інформації, а
також для встановлення критеріїв оцінки припущень, підготовлених
керівництвом підприємства. Необхідно ознайомитися з інформацією за
попередній період та принципами обліку, які використовувалися в цьому
періоді, і визначити їх прийнятність.
Від аудитора не вимагається отримання доказів, які підтверджують
гіпотетичні припущення, проте йому все-таки необхідно впевнитися, що
такі припущення відповідають меті перспективної фінансової інформації і
що немає жодних причин вважати, що вони недостовірні. Необхідно
впевнитися, що фінансова інформація правильно підготовлена. Важливо
з’ясувати, якою мірою результати, відображені в фінансовій інформації,
залежать від тих розділів, котрі пов’язані зі змінними показниками,
оскільки ці фактори впливають на обсяг необхідних аудиторських процедур.
Базові терміни і поняття
Аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників
фінансової звітності, іншої інформації про фінансову діяльність суб’єкта
господарювання з метою формування висновку аудитора стосовно фінансового
стану цього суб’єкта та достовірності відображення його в
бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відповідно до
національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших
правил згідно з вимогами її користувачів. Аудит здійснюється аудиторами
(аудиторськими фірмами), які уповноважені суб’єктами господарювання на
його проведення.
Аудитор – громадянин України, іноземний громадянин (за проектом Закону
України “Про внесення змін до Закону України” “Про аудиторську
діяльність”), який має сертифікат, що визначає кваліфікаційну
придатність на ведення аудиторської діяльності на території України.
– це юридична особа, яка має право на ведення виключно аудиторської
діяльності відповідно до законодавства з питань діяльності господарських
товариств та внесена до Національного реєстру аудиторських фірм.
Аудиторські фірми можуть створюватися у будь-яких організаційно-правових
формах, за винятком відкритих акціонерних товариств.
Аудиторська діяльність – це вид підприємницької діяльності, яка включає
в себе проведення аудиту і надання аудиторських послуг.
Аудиторська вибірка – означає використання аудиторських процедур
стосовно менше ніж 100 % проведень і позицій фінансової звітності, котрі
дають змогу аудитору отримати аудиторські докази (свідчення) і, оцінивши
окремі характеристики відібраних даних, поширити дієвість цих доказів
(свідчень) на всю сукупність даних.
Аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та
печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається з дотриманням
стандартів, затверджених Аудиторською палатою України.
Внутрішній (властивий) ризик – вразливість залишку на певному
бухгалтерському рахунку або за певною категорією операцій щодо суттєвих
перекручень або вразливість щодо перекручень цих показників у комплексі
з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що до
них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.
Вхідний залишок на рахунку – залишки на балансових рахунках, котрі
існують на початок кожного нового звітного періоду. Вхідний залишок
нового звітного періоду, який розглядається аудитором, відповідає
вихідному залишку попереднього періоду і є результатом:
– операцій, які проведені в попередній період;
– облікової політики, яка використовувалася в попередній період.
Договір на проведення аудиту – основний документ, який свідчить про
досягнення домовленості між клієнтом та виконавцем про проведення
аудиторської перевірки. Договір документально засвідчує, що сторони
дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у ньому.
Допустима помилка – це максимальне значення помилки в сукупності даних,
котра виявляється суттєвою у разі прийняття рішення про ефективність
перевірки.
Експерт – особа, яка володіє спеціальними знаннями, освітою і досвідом у
певній галузі діяльності.
Етичні принципи – чесність, незалежність, об’єктивність, компетентність,
конфіденційність, доброзичливість.
Завдання оперативного контролю – проведення аудиту безпосередньо в
процесі діяльності підприємства для попередження помилок та варіантів їх
рішень.
Інший аудитор – аудитор, котрий, крім основного аудитора, несе
відповідальність за зміст фінансової інформації, включеної у фінансову
звітність підприємства, яку він перевіряє.
Користувачі бухгалтерської звітності – уповноважені на підставі законів
України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи,
заінтересовані в наслідках господарської діяльності суб’єктів, у тому
числі: власники, засновники суб’єкта господарювання, кредитори,
інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають
право на отримання інформації, що міститься у фінансовій звітності.
Маніпуляція обліковими записами – навмисне використання неправильних
бухгалтерських проведень або стернуючих записів з метою перекручення
даних обліку і звітності.
Мета проведення аудиту – складання аудиторського висновку про фінансовий
стан об’єкта, який перевіряється.
Мета аудиту фінансової звітності підприємства – висловлення думки
стосовно достовірності звітності, обліку, його повноти, відповідності
чинному законодавству та встановленим нормативам з урахуванням аспектів
суттєвості.
Національний реєстр аудиторів та аудиторських фірм ведеться Аудиторською
палатою України. Право на здійснення аудиторської діяльності мають
аудитори й аудиторські фірми після включення їх до Національного
реєстру.
Операції споріднених сторін – передавання коштів або обов’язків між
спорідненими сторонами, незалежно від призначення ціни на них. Основні
завдання аудиту – збирання достовірності вихідної інформації про
господарсько-фінансову діяльність суб’єкта і формування на цій основі
висновків про його реальний фінансовий стан.
Програма аудиту – перелік аудиторських процедур, які заплановані з
визначенням їх виду, змісту та часу проведення.
Процедури перевірки на суттєвість – перевірки, що виконуються для
одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у
фінансовій звітності. Вони бувають двох типів: у вигляді перевірок
операцій та залишків на рахунках і проведення аналітичних процедур.
Робоча документація – це записи, за допомогою яких аудитор під час
проведення аудиторської перевірки, фіксує процедури перевірки, тести,
отриману інформацію і відповідні висновки.
Ризик аудиту – ризик того, що аудитор може зробити неадекватний висновок
у тих випадках, коли у фінансовій звітності існують суттєві
перекручення. Ризик аудиту має три складові: внутрішній (притаманний)
ризик; ризик, пов’язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього
контролю; ризик невиявлення.
Ризик надмірної довіри – ризик того, що результати проведеної аудитором
вибіркової перевірки підтверджують визначений аудитором рівень ризику
невідповідності управління підприємством, але реальне значення такого
ризику значно більше.
Сертифікація аудиторів – визначення кваліфікаційної придатності.
Наявність певних знань з питань аудиту визначається проведенням
відповідного іспиту. Право на отримання сертифіката мають фізичні особи,
які здобули вищу освіту, мають досвід роботи не менше трьох років підряд
фахівцем у галузі фінансів, економіки права, бухгалтерського обліку та
стаж роботи не менше одного року в аудиторській фірмі, зареєстрованій в
Україні, й одержали в ній рекомендацію для складання іспиту.
Споріднені сторони – сторони вважаються спорідненими, якщо одна з них
може контролювати діяльність іншої або впливати на прийняття фінансових
і оперативних рішень.
Тести систем контролю – тести, що виконуються для одержання аудиторських
доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування
систем обліку та внутрішнього контролю.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
