Курсова робота

на тему:

“Організація аудиту і аналізу розрахунків з бюджетом”

План

Вступ

1. Роль і значення аудиту та аналізу в ринкових умовах господарювання

2. Аналіз розрахунків з бюджетом

3. Аудит розрахунків з бюджетом

Висновки та пропозиції

Список літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. За класичним визначенням, державний бюджет – це
розпис доходів і видатків держави. І, оскільки бюджет являється формою
утворення і розподілу загальнодержавних грошових ресурсів, йому,
безперечно, належить провідна роль серед фінансових важелів в системі
управління державою.

Формування доходної частини бюджету здійснюється за допомогою податкової
системи, яка являє собою сукупність податків, зборів і інших
обов’язкових платежів, що законодавчо закріплені в державі. Це поняття
також включає механізми нарахування, сплати податків та організації
контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства.
Система оподаткування, як економічна категорія, акумулює в собі інтереси
різних соціальних груп, представників різних видів діяльності, а загалом
– платників податків і держави.

На сьогоднішній день однією із основних проблем для суб’єктів
господарювання є проблема побудови ефективної системи обліку. При цьому
особливе значення надається організації обліку оподаткування, оскільки
саме ця ділянка повинна забезпечити підприємству своєчасність та повноту
здійснення розрахунків з бюджетом, від яких, звичайно ж, залежить
фінансовий стан підприємства загалом.

В Україні система оподаткування характеризується частими змінами у
законодавчих та нормативних актах та неоднозначністю трактування
положень цих документів. Враховуючи зазначене, у підприємств виникає
потреба у контролі за правильним нарахуванням та своєчасністю сплати
податків, тобто у проведенні аудиту розрахунків з бюджетом. Водночас
необхідно проводити і аналіз розрахунків з бюджетом, який зможе
забезпечити підприємство інформацією про його реальний фінансовий стан.

Податкова система України є ще недостатньо сформованою і не повністю
відповідає тим вимогам, які до неї ставляться. За цих умов закономірним
явищем є те, що питання обліку і аудиту розрахунків з бюджетом
потребують теоретичного вивчення та вдосконалення практичного
застосування у відповідності до прийнятих Національних Положень
(Стандартів) бухгалтерського обліку. Отож, як бачимо, обрана тема
магістерської роботи „Облік і аудит розрахунків з бюджетом” сьогодні
особливо актуальна.

Мета і завдання дослідження. В даній роботі поставлено за мету дослідити
і критично оцінити діючу практику побудови обліку і аудиту розрахунків з
бюджетом.

Досягнути поставлену мету передбачається шляхом вирішення наступних
завдань:

ознайомитись з основними елементами та принципами оподаткування в
Україні, з впливом податків на формування бюджету і на економічний стан
держави;

вивчити суть, призначення та види податкових платежів до бюджету;

розглянути організацію обліку розрахунків з бюджетом і проаналізувати
нормативно-правове забезпечення діючих податків, зборів і платежів;

дослідити методику обліку розрахунків з бюджетом, ознайомитись з їх
документальним оформленням;

оцінити роль та значення аудиту в ринкових умовах господарювання;

провести аналіз ефективності обраної системи оподаткування на прикладі
конкретного підприємства;

вивчити порядок проведення аудиту розрахунків за податками та платежами.

Об’єкт та предмет дослідження. В якості об’єкта дослідження виступають
організація та методологія обліку та аудиту розрахунків з бюджетом, які
виникають в процесі господарської діяльності ПП „Гетьман”.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних та практичних питань
бухгалтерського обліку та аудиту розрахунків з бюджетом.

При написанні магістерської роботи було використано ряд періодичних
видань, законодавчі та нормативні документи, методичну та спеціальну
літературу в якій висвітлюються питання обліку та аудиту розрахунків з
бюджетом.

Структура магістерської роботи. Магістерська робота складається з
вступу, трьох розділів та висновків.

У першому розділі, який називається „Економічний зміст податкових
платежів, як складової податкової системи України” висвітлюється зміст
податкової системи України, наводиться характеристика її складових
елементів та основоположних принципів, приділено увагу суті та
призначенню податків, а також дана їх детальна класифікація. Розглянуто
питання організації обліку та нормативно-правового забезпечення
розрахунків з бюджетом.

Методика обліку розрахунків з бюджетом, їх документальне оформлення
висвітлюється у розділі: „Методика обліку розрахунків з бюджетом”.
Центральне місце тут займає вивчення обліку податку на прибуток
підприємства та обліку непрямих податків.

Третій розділ „Організація аудиту та аналізу розрахунків з бюджетом”
присвячено необхідності проведення аудиту, а також аналізу в сучасних
умовах. Водночас в даному розділі проаналізовано систему податків, що
сплачується на ПП “Гетьман”, дано пропозиції щодо її вдосконалення. Тут
же детально розглядається порядок проведення аудиту розрахунків з
бюджетом.

Методи дослідження. При обробці матеріалів для написання магістерської
роботи використовувались методи спостереження, вибірки, групування,
узагальнення, порівняльної оцінки, тощо. Водночас у роботі
застосовувався системний підхід для комплексного вивчення методології
обліку розрахунків з бюджетом та проведення його аудиту.

В роботу ввійшов графічний матеріал, що дає змогу наочно зрозуміти
об’єкт дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведеного
дослідження у магістерській роботі одержано результати, які можна на
практиці використовувати на малих підприємствах, а саме – визначено
показники, за якими дані організації матимуть можливість оцінити
ефективність власної податкової політики та виявити доцільність
переходу на спрощену систему оподаткування. Отож результати даного
дослідження будуть корисні, перш за все, бухгалтерам та керівникам малих
підприємств.

1. Роль і значення аудиту та аналізу в ринкових умовах господарювання

В Україні поряд з державними контролюючими органами з 1993 року
функціонує підсистема незалежного фінансово-економічного контролю –
аудиту. Згідно з Законом України „Про аудиторську діяльність” аудит – це
перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних
документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності
суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності,
обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормам.

Під аудитом розуміється процес зниження до прийнятного рівня
інформаційного ризику (тобто імовірності того, що у фінансових звітах
містяться помилкові або неточні відомості) для користувачів фінансових
звітів.

Аудиторський контроль являє собою підприємницьку діяльність аудиторів чи
аудиторських фірм, які у процесі своєї діяльності вирішують ряд завдань,
пов’язаних з наданням аудиторських послуг. Аудиторською діяльністю в
силу її особливого характеру можуть займатись тільки спеціалісти високої
кваліфікації, які володіють широкими знаннями, умінням і практикою,
здатні нести повну відповідальність за результати своєї роботи, за свої
висновки і рекомендації [20, с.26].

Аудит розвивався на протязі багатьох тисячоліть разом із розвитком
людства. Звичайно ж, свого найвищого розвитку, нового якісного рівня
аудит набув саме тепер – в умовах розвиненої ринкової економіки, чи
навіть економіки умовно-ринкової, перехідного типу, що склалась зараз в
Україні. Проте передумови для його виникнення існували ще в епоху
рабовласників та феодалів.

Безумовно, поява аудиту пов’язана з розподілом інтересів тих, хто
безпосередньо займається управлінням організацією і тих, хто вкладає
гроші в її діяльність. Так, ще у Римській імперії власники наймали
контролерів, які вислуховували звіти управляючих. На державному рівні
контроль за бухгалтерами, які вели облік державних видатків, здійснювали
квестори, звіти яких надсилались до Риму і там заслуховувались
екзаменаторами. Отож, першопочатковою ціллю аудиту була незалежна
податкова експертиза, причому в ній були зацікавлені обидві сторони.

Могутнім поштовхом для розвитку аудиту став активний розвиток торгівлі
і, насамперед, промислова революція. Щоб попередити зловживання,
неправильний розподіл прибутку, навмисне його присвоєння управляючими,
власник змушений був залучати до перевірки фінансової звітності
незалежних аудиторів. В цей час були сформовані основні принципи аудиту:
чесність, компетентність, обачність. При цьому величезне значення у
розвитку аудиту належить Великобританії, де у 1853 році було офіційно
створено професійне об’єднання аудиторів, а у 1884 році прийнято пакет
Законів про Компанії, що наказують акціонерним компаніям доручати
незалежним бухгалтерам перевірку бухгалтерських книг і рахунків компаній
із наступним звітом перед акціонерами [6, с.215].

В Україні у період адміністративно-командної системи управління
економікою незалежний аудит розвитку не набув, хоча державний контроль
тут існував уже з початку 19 століття. Проте уже в 1991 році, разом із
переходом на ринкові методи господарювання та із змінами у відносинах
власності, з’явились передумови для розвитку аудиту. Так, в результаті
ухвалення Верховною Радою України в лютому 1991 року Закону України „Про
власність”, а також активного процесу роздержавлення та приватизації
державного майна, почали розвиватись підприємства недержавної форми
власності, формується прошарок власників. Зараз підприємства – це
самостійно господарюючі суб’єкти, які здійснюють свою діяльність без
будь-якого керівництва з сторони вищестоячих міністерств і відомств, без
регулюючого впливу державного плану. Тому оцінка результатів
господарської діяльності набуває зовсім іншого значення. Це необхідно
для встановлення податкових взаємовідносин між державою і
господарюючими суб’єктами.

Отож, при переході до ринкових відносин виникла необхідність у новому
інструменті оцінки господарської діяльності підприємства – аудиті.

22 квітня 1993 року з’являється Закон України „Про аудиторську
діяльність”№3125-12. Надалі цей закон удосконалювався за рахунок змін і
доповнень, внесених Законами України від 14 березня 1995року №81/95-ВР
та від 20 лютого 1996 року №54/96-ВР. Даний Закон дає визначення поняття
аудит, аудиторська фірма, аудиторський висновок та визначає правові
засади здійснення аудиторської діяльності в Україні. Його дія
поширюється на усі господарюючі суб’єкти незалежно від форм власності та
видів діяльності, органи державної виконавчої влади.

Оскільки аудиторська діяльність як така породжена ринковою економікою і
є складовою частиною механізму цієї економіки, то закономірно, що саме в
таких умовах вона зарекомендувала себе з найкращого боку.

Значення аудиту в умовах ринкової економіки важко переоцінити. Адже
потреба в послугах аудитора виникає в кожному з наступних випадків:

можливість подання необ’єктивної інформації з боку адміністрації у
випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації (власниками,
інвесторами, кредиторами);

залежність наслідків прийнятих рішень від якості інформації;

необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;

відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Всі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послугах
незалежних експертів, які мають відповідну підготовку, кваліфікацію,
досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг.

Надзвичайна популярність аудиту в ринкових умовах господарювання
пояснюється тією роллю, яку він відіграє для економіки:

— по-перше, незалежний аудит виступає своєрідним гарантом достовірності
фінансової інформації для її користувачів. Так, адже у ході аудиторської
перевірки установлюється точність відбиття у фінансових звітах
фінансового становища і результатів діяльності підприємства,
відповідність ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам і
критеріям, дотримання підприємством чинного законодавства. Така
інформація потрібна, перш за все, дійсним власникам підприємства, а
також кредиторам, яких цікавить фінансово-економічне становище „рідних”
підприємств та організацій, але які звичайно не мають доступу до
облікових записів та не мають відповідного досвіду. Також інформація про
дійсний стан підприємства потрібна для встановлення довірчих відносин
підприємствам-партнерам та іншим об’єктам господарювання, які
контактують з даним підприємством.

— по-друге, незалежний аудит часто відіграє роль незалежного
консультанта, який поряд із перевіркою фінансової звітності дає
професійну оцінку стану справ. Враховуючи те, що аудитор бачить стан
справ на підприємстві з боку стороннього споживача, йому легше помітити
прорахунки і недоліки, а виходить, і дати кваліфіковану пораду з
усунення майбутніх або вже зроблених помилок, адже при наданні
професійних послуг аудитор повинен керуватися інтересами клієнта.
Особливо корисними для керівництва можуть бути рекомендації незалежних
консультантів в процесі проведення перетворень, які не зустрічають
широкої підтримки всередині організації.

У сучасній економічній ситуації, що склалась в Україні, особливого
значення набуває проведення аудиту розрахунків з бюджетом. Адже,
враховуючи величезну кількість податків і платежів, несформованість і
недосконалість податкового законодавства, можна зрозуміти, що бухгалтер
підприємства практично не в змозі простежити абсолютно всі зміни в
законо- давстві (а також різні трактування спірних моментів). До того ж
саме у питанні податкових відношень суб’єктів господарювання з державною
казною виникає найбільше зловживань та непорозумінь. І справа
професійної честі аудиторів і збереження повної довіри до них з боку
клієнтів, громадськості і державних органів – неустанне стеження за
змінами у законодавстві та неухильне дотримання „букви закону” у всіх
аспектах. Отож, ті підприємства що співпрацюють з аудиторськими фірмами,
швидше й оперативніше можуть реагувати на зміни законодавства.

При проведенні аудиту розрахунків з бюджетом аудитори чи аудиторські
фірми в першу чергу проводять перевірку наступних питань[2, с.278]:

повнота і правильність визначення оподатковуваної бази;

правильність застосування ставок податків і інших платежів, а також
арифметичних підрахунків при нарахуванні податків;

законність і обґрунтованість застосування пільг при сплаті податків в
державний бюджет і місцеві бюджети;

повнота і своєчасність сплати платежів в бюджет;

правильність складання бухгалтерських проводок по нарахуванню і сплаті
платежів;

правильність складання і своєчасність представлення в податкову
інспекцію форм звітності по видам платежів;

правильність ведення аналітичного і синтетичного обліку записам в
головній книзі і балансі підприємства.

Аудит розрахунків з бюджетом – це, мабуть, найбільш трудомістка і
найбільш відповідальна ланка роботи аудитора. Проте саме завдяки цій
роботі дуже багато підприємств і організацій уникають сплати значних сум
штрафів та пені. І від того, як аудитором буде організовано аудит
розрахунків з бюджетом, значною мірою залежить якість перевірки. Тому
перед проведенням аудиту розрахунків з бюджетом аудитору необхідно
здійснити планування самої перевірки і так організувати свою діяльність,
щоб забезпечити її високу якість і бути впевненому, що в кожній
конкретній ситуації застосовуються найбільш ефективні і діючі процедури
аудиту. Для успішного виконання цих задач необхідно:

вивчити систему внутрішнього контролю одиниці, яку перевіряють;

ознайомитись з мірами, прийнятими для виконання рекомендацій
попереднього аудитора;

скласти план перевірки, затверджений директором аудиторської фірми і
директором підприємства, що перевіряється;

підготовити документацію, необхідну для проведення аудиту;

здійснити аудит;

скласти кваліфікований аудиторський висновок, якщо результати перевірки
дають таку можливість.

За умов ринкової економіки не менше значення, ніж аудит, має і аналіз,
який є одним із інструментів з’ясування фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від багатьох факторів і умов, а
від стану розрахунків з бюджетом особливо. Отож, при проведенні
фінансового аналізу, значну увагу слід приділити саме аналізу
розрахунків з бюджетом.

Інформаційною базою аналізу розрахунків з бюджетом є бухгалтерська
звітність, тобто система показників, які відображають майновий і
фінансовий стан підприємства на конкретну дату.

Варто зазначити, що аналіз може бути як внутрішнім, так і зовнішнім.
Причому внутрішній здійснюють фінансисти підприємства на основі
нормативів, що застосовуються в даній організації, способом порівняння
їх з фактичними параметрами фінансової діяльності. Зовнішній аналіз
здійснюється зацікавленими організаціями – податковою інспекцією,
банківськими установами, акціонерами, іншими структурами на основі даних
бухгалтерської звітності.

Особливість звітності, яку розроблено згідно з міжнародними стандартами
бухгалтерського обліку полягає в тому, що нею можуть широко
користуватись інвестори та інші особи – кредитори, постачальники,
конкуренти. Кожен користувач фінансової звітності, як правило, вивчає ту
інформацію, котра йому необхідна в процесі його діяльності. Так,
власникам підприємства необхідно знати збільшується чи зменшується
питома вага власного капіталу, податковим органам – здатність
підприємства погасити борги перед бюджетом.

Характерно, що в певних випадках для аналізу розрахунків з бюджетом
замало тільки бухгалтерської звітності. Тому П(с)БО передбачають
складання приміток до форм бухгалтерської звітності, які дають змогу
зовнішнім користувачам фінансової інформації докладно ознайомитись з
фінансовим станом підприємства [29, с.105].

За ринкових умов господарювання головним завданням аналізу є своєчасне
виявлення і усунення недоліків у податковій політиці підприємства.
Звідси випливають і основні напрямки аналізу фінансового стану:

— вивчення причин, які негативно чи позитивно позначаються на
фінансовому стані підприємства;

— підготовка проектів управлінських рішень щодо підвищення фінансової
стабільності і платоспроможності підприємства;

— розробка заходів для оптимізації структури фінансових ресурсів і їх
ефективного використання.

При проведенні аналізу, і аналізу розрахунків з бюджетом зокрема,
використовують такі основні методи:

— горизонтальний (трен довий), у процесі якого визначають абсолютні і
відносні зміни окремих показників (податків) у їх загальній величині за
певний звітний період, вивчають їх поведінку, тенденції зросту або
спаду;

— вертикальний (структурний), з допомогою якого обчислюють питому вагу
окремих показників у їх загальній величині;

— факторний, — застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і
відносних фінансових показників, а також для розрахунку впливу факторів
на зміну того показника, що його аналізують;

— коефіцієнтний, з допомогою якого вивчають рівень і динаміку відносних
показників фінансового стану , які розраховують як відношення величин
балансових статей чи інших абсолютних показників, що їх можна одержати
на основі звітності.

Якість аналізу значною мірою залежить від достовірності даних фінансової
звітності, а також від компетенції керівника, який приймає управлінські
рішення.

За сучасних умов дані аналізу фінансового стану підприємства загалом, і
аналізу розрахунків з бюджетом зокрема, потрібні перш за все для
розробки фінансового плану та податкової політики підприємства, а вже
на підставі цих даних розраховуються економічні орієнтири розвитку
підприємства. Від того, наскільки якісно проведено аналіз, залежить
ефективність управлінських рішень, а відтак – ефективність роботи
підприємства в цілому.

Отож, як бачимо, аудит та аналіз є тими інструментами, які визначають
ефективність застосовуваної на підприємстві організації і методики
обліку, а також дають оцінку податкової політики підприємства. На
сьогоднішній день аудит та аналіз набувають особливого значення,
оскільки саме за ринкових умов господарювання найяскравіше проявляється
їхня сутність та підтверджується необхідність.

2. Аналіз розрахунків з бюджетом

За умов ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничу,
торгівельну чи будь-яку іншу діяльність самостійно, і одержані прибутки
теж використовує на власний розсуд. Але, на жаль, досить часто діючі
підприємства не розраховують своїх сил, „залізають” в борги перед
кредиторами, постачальниками та бюджетом і потім не в змозі
розрахуватись за ними, і, як наслідок, стають банкрутами. Щоб цього не
сталось, адміністрація повинна постійно стежити за фінансовим станом
підприємства та аналізувати розміри, структуру та тенденції по
розрахунках за поточними зобов’язаннями.

Аналіз розрахунків з бюджетом є однією з складових аналізу поточних
зобов’язань. Проводиться він на основі даних фінансової звітності –
звіту про фінансові результати, балансу, декларації про прибуток
підприємства, тощо. Для більш глибокого аналізу доцільно використовувати
дані бухгалтерського обліку, а також ту інформацію, що міститься у
первинних документах.

Аналізуючи стан розрахунків підприємства з бюджетом за податками і
платежами застосовують горизонтальний (трендовий) та вертикальний
(структурний) методи аналізу. При цьому з допомогою першого методу
вивчають абсолютні і відносні зміни окремих податків за досліджуваний
період, вивчають їх поведінку щодо тенденцій росту та спаду. Що ж
стосується другого методу – вертикального, то характерно, що з його
допомогою визначають питому вагу окремих податків і платежів у загальній
величині оподаткування підприємства.

Щоб показати методику проведення аналізу розрахунків з бюджетом на
практиці, використаємо дані ПП „Гетьман” – підприємства, яке займається
будівництвом та ремонтом споруд виробничого і невиробничого призначення.
Так, досліджуване підприємство упродовж І та ІІ кварталу 2002 року
здійснювало розрахунки з бюджетом за наступними платежами:

податок на додану вартість;

податок з прибутку;

прибутковий податок з громадян;

збір за забруднення навколишнього середовища;

комунальний податок;

податок з власників транспортних засобів;

податок (плата) за землю.

Горизонтальний аналіз розрахунків з бюджетом ПП „Гетьман” зобразимо у
вигляді аналітичної таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Оцінка стану та зміни розрахунків з бюджетом підприємства на прикладі

ПП „Гетьман” (грн.)

№ п/п Показники Сальдо по платежах Відхилення

На 01.01.02р. На 01.04.02р. + , – %

1. Податок на

додану вартість 710 840 +130 118,3

2. Податок з

прибутку 518 504 -14 97,3

3. Прибутковий податок з громадян 350 875 +525 250

4. Збір за забруднення навколишнього середовища 50 65 +15 130

5. Комунальний податок 34 29 -5 85,3

6. Податок з власників транспортних засобів 50 50 ___ 100

7. Податок (плата) за землю 75 75 ___ 100

Всього 1787 2438 +651 136,4

Аналізуючи дані таблиці, ми можемо сказати, що загальний обсяг фактично
сплачених податків у ІІ кварталі, порівняно з першим, зріс на 651
гривню, тобто на 36%. Це відбулось за рахунок значного збільшення
розмірів плати прибуткового податку з громадян, а також збільшення
величини сплати по податку на прибуток підприємств і податку на додану
вартість. По податку на землю і податку з власників транспортних засобів
нічого не змінилось, а зменшення суми сплаченого податку з прибутку
підприємств та комунального податку було настільки незначним, що не
вплинуло на загальний результат.

Зростання розміру сплаченого прибуткового податку з громадян у ІІ
кварталі відбулось, насамперед, за рахунок часткового погашення
заборгованості по заробітній платі (табл. 3.2.).

Таблиця 3.2.

Стан розрахунків з бюджетом по прибутковому податку

Період Сальдо на початок періоду Нараховано за період Сплачено за
період Сальдо на кінець періоду

І квартал 1856 322 350 1828

ІІ квартал 1828 297 875 1250

Розрахуємо тенденції зміни заборгованості зі сплати прибуткового
податку:

— на кінець І кварталу заборгованість зменшилась на 28 гривень, тобто на
1,5% у порівнянні з початком І кварталу;

на кінець ІІ кварталу розмір заборгованості зменшився ще на 578 гривень,
тобто на 46,2% у порівнянні з кінцем І кварталу.

З таблиці видно, що у І кварталі 2002 року зі всієї суми платежів до
бюджету найбільшу частку становив податок на додану вартість (39.7%),
значне місце відводиться і прибутковому податку з громадян та податку з
прибутку підприємства, на які припадає 19.6% та 29% відповідно. У ІІ
кварталі ситуація дещо змінилась: за рахунок сплати заборгованості по
заробітній платі частка прибуткового податку у загальній сумі сплачених
податків зросла до 35.9% від усіх платежів до бюджету, а частка податку
на додану вартість і податку з прибутку знизились відповідно до 34.5% і
20.7%. Частки інших платежів в обох кварталах становлять у межах 1-5%.

Вертикальний аналіз розрахунків з бюджетом проведемо у табл. 3.3.

Таблиця 3.3.

Оцінка частки окремих платежів у їх загальну сукупність на прикладі ПП
“Гетьман”

п/п Показники Сплачено у І кварталі Сплачено у ІІ кварталі

Сума, грн. % Сума, грн. %

1. Податок на додану вартість 710 39.7 840 34.5

2. Податок з прибутку 518 29.0 504 20.7

3. Прибутковий податок з громадян 350 19.6 875 35.9

4. Збір за забруднення навколишнього середовища 50 2.8 65 2.7

5. Комунальний податок 34 1.9 29 1.2

6. Податок з власників транспортних засобів 50 2.8 50 2.0

7. Податок (плата) за землю 75 4.2 75 3.0

Всього 1787 100 2438 100

Розроблена підприємством податкова політика потребує оцінки її
ефективності. Ця оцінка здійснюється за допомогою відповідних
показників, основними з яких є коефіцієнт ефективності оподаткування та
розмір податкомісткості реалізованої продукції.

Коефіцієнт ефективності оподаткування дозволяє отримати найбільш
загальну характеристику ефективності вибраної податкової політики,
показуючи як відносяться між собою показники чистого прибутку і суми
основних податкових платежів [7, с.397].

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Ео = ЧП / П , де
(3.2.1)

Ео – коефіцієнт ефективності оподаткування;

ЧП – чистий прибуток;

П – загальна сума податкових платежів.

Розрахуємо цей коефіцієнт за І і ІІ квартал:

Ео (І квартал) = 1120/1787=0.63

Ео (ІІ квартал) = 1204/2438=0.49

Як бачимо, сума податкових платежів у чистому прибутку значно зросла і
це, звичайно ж, повинно бути розглянуто керівництвом з метою визначення
причин зниження ефективності оподаткування.

Інший показник ефективності оподаткування – податкомісткість
реалізованої продукції дозволяє визначити суму податкових платежів, яка
припадає на одиницю реалізованої продукції [7, с.398].

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

ПМр = П / Ор , де
(3.2.2.)

ПМр – податкомісткість реалізованої продукції;

П – загальна сума податкових платежів;

Ор – дохід (виручка) від реалізації продукції.

Проведемо розрахунок даного показника за І та ІІ квартал:

ПМр (І квартал) = 1787/16430 = 0.11

ПМр (ІІ квартал) = 2438/16185 = 0.15

Отож, на одну гривню реалізованої продукції у І кварталі припадало в
середньому 11 копійок різних податкових платежів, а в ІІ кварталі – 15
копійок, що, звичайно ж є негативним явищем.

Варто зазначити, що вищенаведені показники можуть бути доповнені
системою часткових показників, які характеризують частку окремих
податкових платежів у собівартості продукції, в отриманому прибутку,
тощо.

За допомогою коефіцієнта ефективності оподаткування та показника
податкомісткості реалізованої продукції можна оцінити альтернативні
варіанти податкової політики підприємства, і, звичайно ж, вибрати для
реалізації найбільш ефективний її варіант.

З прийняттям Указу Президента України “Про спрощену систему
оподаткування” показник податкомісткості реалізованої продукції можна
застосувати у якості критерію, який дає можливість визначити доцільність
переходу підприємства – юридичної особи на спрощену систему
оподаткування. Так, ведення бухгалтерського обліку за спрощенню системою
є набагато простішим і потребує менше видатків на його організацію,
проте існують випадки, коли одержаний дохід від реалізованої продукції
настільки малий, що підприємству вигідніше залишатись на загальній
системі оподаткування, аніж переходити на спрощену. Проте, на жаль,
через відсутність обґрунтованого застосування певної бухгалтерської
системи, керівництво підприємства помічає це лише після значних втрат.
Ще більше труднощів у бухгалтерів, особливо молодих і недосвідчених,
виникає при виборі між оподаткуванням за ставкою 6% і ставкою 10%.

Отож автор, враховуючи відсутність рекомендацій щодо вибору ефективної
системи оподаткування при можливості переходу підприємства на спрощену
систему оподаткування, спробує розробити їх і полегшити копітку працю
бухгалтерів.

Звичайно, будь-яке підприємство, яке має намір перейти на спрощену
систему оподаткування, перш ніж приступити до відповідних розрахунків,
повинно перевірити, чи середньооблікова чисельність його працівників не
перевищує 50 чоловік і чи не перевищує обсяг виручки за рік 500 тис.
грн. Якщо відповідь позитивна, то можна приступити безпосередньо до
розрахунку з метою визначення ефективної системи оподаткування.

Спершу необхідно підрахувати показник податкомісткості. Проте в нашому
випадку в чисельнику формули повинні бути включені не абсолютно всі
податки, які сплачує підприємство, а лише ті з них, які не
сплачуватимуться при переході організації на спрощену систему
оподаткування.

Критичним значенням даного показника є 0.1, яке говорить про те, що на
одну гривню готової продукції припадає 10 копійок податку. Якщо
підприємство одержало меншу величину, це означає, що йому краще
залишатись на загальній системі оподаткування, якщо ж більшу – варто
скористатись Указом Президента України „Про спрощену систему
оподаткування”.

Далі, коли організація визнала, що міняти податкову політику необхідно,
слід зробити вибір між 6% і 10% ставкою податку. В даному випадку дуже
велике значення має матеріаломісткість реалізованої продукції і сума
націнки. Так, автор на основі практичних досліджень і розрахунків (в
основному за допомогою методу абстрагування) визначив, що застосовувати
спрощену систему оподаткування за ставкою 6% варто лише в тому випадку,
коли не менше 68% вартості реалізованої продукції складають витрати, по
яких може бути відшкодовано ПДВ. Інакше кажучи тут виграють ті галузі, у
яких матеріаломісткість є стабільно високою (будівництво, пошиття
взуття, деревообробка).

А що ж робити підприємствам, у яких податкомісткість більша 0.1, але
основна частина доходу від реалізації продукції іде, скажімо, на оплату
праці ? Вихід є і для них. Такі підприємства з метою покращення свого
фінансового стану повинні перейти на спрощену систему оподаткування за
ставкою 10%.

На основі одержаних даних спробуємо визначити ефективність податкової
політики ПП „Гетьман”, оскільки показники річного обороту даного
підприємства і чисельність працівників не перевищують норми,
встановленої законодавством.

Отже, показник податкомісткості, який визначається за даними
бухгалтерського обліку для виробленої в І та ІІ кварталах продукції
становитиме:

ПМв (І квартал) = 1835/16430 = 0.11

ПМв (ІІ квартал) = 1987/16185 = 0.12

Як бачимо, показники податкомісткості на ПП „Гетьман” перевищують
критичне значення 0.1, тобто це означає, що підприємству доцільно
переходити на спрощену систему оподаткування. І, оскільки в організації
достатньо велику частину собівартості продукції складають матеріали та
послуги, по яких може бути відшкодовано ПДВ, варто перевірити
доцільність вибору 6% ставки оподаткування.

Так, у І кварталі частка товарів і послуг, по яких у підприємства
формується податковий кредит склала 68,3% (11218/16430), а у ІІ кварталі
– 70,5% (11410/16185), отож ПП „Гетьман” може обрати і систему
оподаткування за 6% ставкою.

Проведений аналіз показує, що основними платежами, які сплачує
досліджуване підприємство, є податок на додану вартість та прибутковий
податок. Водночас дослідження зауважує, що обрана організацією система
оподаткування не є ефективною. Це підтверджується і значними сумами
заборгованості з виплати заробітної плати, оскільки значна частина
коштів підприємства іде на сплату податків. Автор , на основі проведених
досліджень, наполегливо рекомендує в даному випадку переходити на
спрощену систему оподаткування, що дасть можливість підприємству
зекономити кошти не лише на податках, але і на оплаті праці облікових
працівників.

З метою оцінки фактичного фінансового стану підприємства і виявлення
резервів щодо його покращення аналіз розрахунків з бюджетом на
підприємствах усіх форм власності необхідно проводити хоча б два рази в
рік, а за необхідності і частіше.

3. Аудит розрахунків з бюджетом

Від своєчасності та повноти розрахунків загалом і з бюджетом зокрема
залежить успіх здійснення усієї виробничої та фінансової діяльності
будь-якого підприємства. Щоб розрахунки проводились вчасно і в повному
обсязі на підприємстві потрібно налагодити контроль за їх повнотою та
своєчасністю, причому як внутрішній, так і зовнішній. Внутрішній
контроль може проводити відділ внутрішнього аудиту, зовнішній –
незалежні аудиторські компанії [4, с.236].

На початку перевірки розрахунків підприємства з бюджетом аудитор шляхом
усного опитування встановлює, за якими саме податками і платежами
ведуться розрахунки з бюджетом. Після цього за кожним видом податку чи
платежу перевіряється стан внутрішнього контролю розрахунків з бюджетом
та правильність визначення бази оподаткування з використанням прийомів
прослідковування, звірки документів та регістрів бухгалтерського обліку.

При проведенні аудиту операцій із зобов’язань доцільно проводити
інвентаризацію зобов’язань перед бюджетом. Ця процедура полягає у
виявленні за відповідними документами залишків заборгованості по
розрахунках з бюджетом і ретельній перевірці сум, що обліковуються на
відповідних рахунках. При цьому встановлюються терміни виникнення даної
заборгованості, їх реальність і осіб, що винні в пропущенні термінів її
погашення. Специфіка процесу інвентаризації полягає в тому, що поряд з
бухгалтерською інформацією перевіряється відповідність здійснених
операцій діючим законодавчо-правовим актам.

Невід’ємною частиною перевірки розрахунків з бюджетом є документальний
контроль. В ході документальної перевірки аудитор повинен ознайомитись з
переліком податкових органів, з якими підприємство веде розрахунок,
вивчити динаміку заборгованості і встановити, чи відповідають дані,
отримані в результаті проведених розрахунків даним бухгалтерського
обліку. В результаті з’ясовується якість внутрішнього контролю за
розрахунками з боку бухгалтерії.

Документальну перевірку розрахункових операцій проводять у такій
послідовності:

за даними аналітичного обліку рахунку 64 „Розрахунки за податками і
платежами” звіряють суми заборгованості підприємства по податках і
платежах з даними, які аудитор повинен запросити у податкових органів
для підтвердження належних їм сум;

звіряють залишок заборгованості по розрахунках з бюджетом, яка
обліковується на балансі на початок періоду перевірки з підсумком
залишків всіх податків і платежів в облікових регістрах;

перевіряють записи з розрахунків за податками і платежами у відповідних
регістрах, правильність відображення кореспондуючих рахунків, а також
документи, які були підставою для цих записів;

перевіряють законність проведеного нарахування, списання та зарахування
відповідної суми по кожному з платежів.

Загальну перевірку операцій за податками і платежами проводять у
наступній послідовності:

встановлюється правильність застосування ставок, визначення бази
оподаткування, законності і обґрунтованості пільг з нарахування податків
і платежів до бюджету. Ці процедури здійснюються шляхом прослідковування
і перерахунку сум, порівняння з нормативними матеріалами, вивчення
характеру виробництва, категорії підприємства, тощо.

перевіряється правильність ведення обліку за рахунком 64 „Розрахунки за
податками і платежами”, відповідність записів аналітичного обліку по
даному рахунку записам в Головній книзі і формах бухгалтерської
звітності. Під час перевірки заборгованості по розрахунках з бюджетом
дані, отримані на підприємстві, звіряються з даними, які були подані до
податкової інспекції та інших органів звітності. При цьому увага
приділяється правильності визначення і повноті перерахування платежів.
За журналом 2 доцільно перевірити дотримання черговості перерахування
податків та обов’язкових платежів, своєчасність подання платіжних
документів до банку.

Слід зауважити, що виявлені в процесі аудиту шляхом точного зіставлення
недоплати підлягають внесенню до бюджету із нарахуванням пені, а в разі
переплати, за заявою платника податку, проводиться залік надлишку в
рахунок наступних платежів або повернення йому на розрахунковий рахунок.

При нарахуванні на суму невчасно сплачених платежів пені складається
наступна бухгалтерська проводка:

— на суму нарахованої пені

Д-т 949 „Інші витрати операційної діяльності”

К-т 64 „Розрахунки за податками і платежами”

— на суму перерахованої пені

Д-т 64 „Розрахунки за податками і платежами”

К-т 311 „Поточні рахунки в національній валюті”

перевіряється правильність повноти та своєчасності перерахування
(сплати) податків, зборів, платежів до бюджету шляхом перевірки
платіжних документів, податкових декларацій, тощо; перевіряється
правильність використання обов’язкових нормативних умов і складання
бухгалтерських проводок по виділенню ПДВ, його сплати постачальникам, а
також нарахування та перерахування до бюджету податків, зборів та
обов’язкових платежів шляхом прослідковування, звірки даних облікових
регістрів, які кореспондують з рахунком 64.

Оскільки податків і платежів, які сплачують підприємства України до
бюджету є надзвичайно багато, і оскільки нарахування та сплата їх
проводиться за різними термінами, ставками та методиками і пільги щодо
них теж надзвичайно диференційовані, то і аудит розрахунків з бюджетом,
відповідно, потрібно проводити по кожному податку чи платежу
відокремлено.

Податок на прибуток – одне з основних джерел надходження коштів в бюджет
і при проведенні контролю розрахункових взаємовідносин з бюджетом цьому
податку приділяють значну увагу.

При аудиторській перевірці правильності нарахування і сплати податку на
прибуток аудитору необхідно знати статус платника податків, характер і
види його основної діяльності, тощо. Безпосередньо ж при перевірці
спершу потрібно переконатись в тому, що оподатковувана сума прибутку
розрахована правильно, тобто собівартість реалізованої продукції
відповідає дійсності.

В процесі перевірки бази оподаткування аудитор повинен насамперед
переконатись в правильності обліку валового прибутку, а потім тієї його
частини, яка безпосередньо обкладається податком. Точність визначення
валового прибутку, сума якого складається з прибутку від реалізації
продукції, основних засобів, іншого майна та доходів від
позареалізаційних операцій за мінусом витрат по цих операціях залежить
від правильності відображення в обліку виручки від реалізації, затрат
виробництва і інших затрат. При аналізі фактичного прибутку аудитору
необхідно також співставити ідентичність балансових даних про прибуток з
його обліком в головній книзі, журналах по рахунку 98 „Податок на
прибуток” і по звіту про фінансові результати.

Після перевірки правильності обліку валового прибутку аудитор повинен
перевірити правомірність застосування підприємством пільг щодо податку
на прибуток. Пільги застосовуються тільки в залежності від фактично
проведених витрат і вони мають певні обмеження. В зв’язку з цим аудитор
повинен дослідити кожен випадок зменшення підприємством оподатковуваного
прибутку і встановити його відповідність діючому законодавству.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, який сплачується
до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання
робіт та надання послуг. При проведенні аудиту розрахунків з бюджетом з
податку на додану вартість основною метою перевірки є встановлення
повноти нарахування і сплати податку. Для цього аудитору під час
перевірки необхідно вирішити наступні завдання:

встановити, чи є підприємство платником податку;

з’ясувати законність застосування пільгового оподаткування;

підтвердити правильність і повноту визначення об’єктів оподаткування;

переконатись у правильності відображення розрахунків з ПДВ у
бухгалтерському обліку і податковій звітності.

В умовах нашої економіки, що розвивається, та ще не сформованого
податкового законодавства, в Україні на протязі декількох років було
прийнято ряд законів та інших нормативно-правових актів з питань обліку
податку на додану вартість, що докорінно відрізняються. Це призвело до
того, що аудиторам доводилося розглядати декілька підходів до перевірки
правильності розрахунків з бюджетом з ПДВ. Проте на сьогоднішній день
аудит розрахунків з ПДВ для періоду з 20.12.1992р. по 01.10.1997р. уже
не є актуальним, оскільки термін позовної давності по цих податках давно
минув. Що ж стосується періодів з 01.10.98р. по 01.04.2001р., та періоду
після 01.04.2001р., то варто зазначити, що в першому випадку при
проведенні аудиту розрахунків з бюджетом з ПДВ варто керуватись Законом
України „Про податок на додану вартість”, а в іншому – Законом України
„Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами”[21, с.200].

Аудитор в процесі перевірки підприємства щодо розрахунків по ПДВ спершу
повинен визначити, чи є підприємство платником податку, якими видами
діяльності воно займається, а також чи має воно пільги з оподаткування
на додану вартість. Надалі перевіряється правильність визначення і
відображення в бухгалтерських документах об’єкта оподаткування та ставок
податку. Слід особливу увагу звернути на те, що об’єктом оподаткування є
обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), адже від того, наскільки
правильно вони визначені, залежатиме достовірність оподатковуваної бази.
Також тут значну роль відіграє диференціація обсягів продажу за різними
податковими ставками. Отож необхідно окремо виділити реалізацію товарів,
які обкладаються податком за ставкою 20%, 0% і не оподатковуються.

При перевірці слід простежити за повнотою і правильністю, своєчасністю
нарахування ПДВ на продаж товарів (робіт, послуг) без оплати, або з
частковою оплатою їх вартості, за бартерними операціями, а також за
натуральними виплатами в рахунок оплати праці фізичним особам. В цих
випадках аудитор повинен переконатись, що база оподаткування визначалась
виходячи з фактичної ціни, але не нижче за звичайну ціну. Згідно з
законом датою виникнення податкових зобов’язань під час здійснення таких
операцій вважаються будь-яка з подій, що сталась раніше:

— дата відвантаження товарів чи дата оформлення документа, що засвідчує
факт виконання робіт (послуг);

— дата оприбуткування платником податків товарів чи дата оформлення
документів, що засвідчують факт одержання робіт (послуг).

Що ж стосується перевірки законності відшкодування ПДВ, то тут датою
виникнення права платника податку на податковий кредит вважається перша
з наступних:

— дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів;

— дата отримання податкової накладної.

Для бартерних операцій право на податковий кредит виникає разом із
здійсненням заключної операції, для довгострокових контрактів – це дата
збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Аудитор, розраховуючи суми податкового кредиту, повинен звернути увагу
на наступне:

— суми ПДВ, сплачені (нараховані) у звітному періоді у звязку з
придбанням основних засобів, включаються до складу податкового кредиту
цього звітного періоду, незалежно від термінів введення в експлуатацію
основних фондів;

— не включаються до податкового кредиту суми податку за операціями з
товарами (роботами, послугами), звільненими від оподаткування;

— за товари (роботи, послуги), які частково використовуються в
оподатковуваних операціях до суми податкового кредиту відносять суми
податку в частині використання;

— до складу податкового кредиту не включаються суми податку, сплачені за
придбані товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до
складу валових витрат виробництва.

Важливим етапом при проведенні аудиту розрахунків з бюджетом з ПДВ є
перевірка підтвердження сум, включених до податкового кредиту,
первинними документами. Необхідно також зіставити суми ПДВ, вказані в
податкових накладних з книгами обліку придбання і продажу товарів
(робіт, послуг). Дані книг обліку придбання і продажу товарів мають
відповідати аналітичним і синтетичним регістрам бухгалтерського обліку.

Правильність відображення в бухгалтерському обліку розрахунків з
бюджетом по ПДВ проводиться наступним чином:

— порівнюються дані журналів-ордерів з Головною книгою, а також
співставляються дебетові та кредитові обороти на рахунку 64, показані в
обліку та нараховані аудитором;

— дані оборотів на рахунку 64, за Головною книгою порівнюються з сумами,
зазначеними у декларації по ПДВ;

— при виявленні відхилень чи порушень необхідно помилки згрупувати і
визначити їх характер: обман чи помилка, суттєвість впливу на кінцеві
результати, можливість виправлення. При цьому складається звіт, де
відображені у вигляді таблиць та відомостей усі етапи обліку податку на
додану вартість: від первинних документів, журналів-ордерів до
декларації.

Аналогічно перевіряється сплата акцизного збору. Спершу аудитор
визначає, чи є підприємство платником акцизного збору, а далі перевіряє:

— ставки конкретних видів акцизного збору у відсотках до вартості товару
у відпускних цінах; для імпортних товарів – у відсотках до митної
вартості товару;

— ставки конкретних видів акцизного збору, у твердих сумах за одиницю
реалізованого товару;

— обороти з реалізації підакцизних товарів.

Окрім вищезгаданих податків при проведенні аудиту розрахунків з бюджетом
варто приділити особливу увагу і тим податкам, які утримуються з доходів
фізичних осіб, а також тим, які нараховуються на заробітну плату
працівників. Сюди належать: прибутковий податок з громадян, утримання
із заробітної плати на обов’язкове державне пенсійне страхування і на
обов’язкове державне соціальне страхування, утримання у фонд зайнятості,
а також нарахування на фонд оплати праці.

Розглянемо спершу аудит розрахунків з бюджетом по прибутковому податку з
громадян. В даному випадку аудитор повинен вибірково перевірити
правильність, повноту і своєчасність здійснення утримань за всіма видами
оплати праці за відповідний період та перевірити своєчасність
перерахування даного податку до бюджету.

При обчисленні величини прибуткового податку об’єктом оподаткування
вважається сукупний дохід громадян з початку і до кінця календарного
року. Аудитору необхідно встановити, чи не включались до сукупного
доходу такі доходи, які не підлягають оподаткуванню, чи зменшувався
сукупний оподатковуваний дохід на суми, передбачені законодавством,
тощо.

Спираючись на одержані результати, аудитор встановлює правильність
визначення розмірів прибуткового податку для штатних працівників. При
цьому він керується шкалою застосування ставок прогресивного
оподаткування і використовує чинний зараз неоподатковуваний мінімум.
Якщо ж на підприємстві є працівники, що працюють за сумісництвом, то
аудитор повинен встановити, чи для них використовується належна ставка
прибуткового податку – 20% отриманого доходу. Усі суми, розраховані
аудитором, порівнюються з даними бухгалтерського обліку, а також з
даними форми №8-ДР.

Наприкінці проведення аудиту розрахунків з бюджетом по прибутковому
податку варто звернути увагу на те, чи вірно зроблено перерахунок
прибуткового податку за рік, і чи подали громадяни, які змінили основне
місце роботи довідки (форма №3) про суму доходів, одержаних на
попередньому місці роботи з початку року.

Наступними платежами, по яких аудитор повинен провести перевірку, є
внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, а також
платежі на випадок безробіття. Перевірку розрахунків доцільно починати з
встановлення, чи є підприємство платником перелічених платежів за чинним
законодавством, чи зареєстровано воно як платник страхових внесків
уповноваженими особами вищезгаданих фондів. Реєстрація повинна бути
проведена в 10-денний термін із дня отримання свідоцтва про реєстрацію
підприємства (установи).

Безпосередній аудит розрахунків з бюджетом по платежах на державне
обов’язкове пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування,
на випадок безробіття доцільно здійснювати за такими позиціями:

1) База оподаткування — сюди відноситься нарахована основна і додаткова
заробітна плата, інші виплати. При розгляді правильності визначення бази
оподаткування для кожного з означених платежів, необхідно перевірити:

— облік чисельності працівників та їх рух згідно наказів;

— використання робочого часу – при цьому перевіряються дані робочих
листків, розрахункові та платіжні відомості, а також наявність та умови
договорів;

— належність призначення посадових окладів і тарифних ставок згідно
кваліфікаційних довідників, тарифних сіток, наказів та договорів;

— правильність розрахунку оплати праці – переглядаються та
перераховуються всі види оплати праці по листках непрацездатності,
табелях, заявах на відпустку і розрахункових відомостях.

2) Ставки платежів – встановлюються Верховною Радою України у відсотках
до фонду оплати праці для усіх підприємств, установ, організацій
незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності і
можуть періодично переглядатись та змінюватись. Завдання аудитора
полягає в перевірці чинності в відповідний період застосованих
підприємством ставок.

3) Джерела фінансування нарахованої заробітної плати та нарахованих
платежів. На цьому етапі аудитор повинен встановити відповідність і
законність джерел фінансування оплати праці і сплачених внесків. Для
цього переглядаються кореспондуючі рахунки за різними видами нарахованої
оплати, перевіряється правильність віднесення на собівартість здійснених
виплат. Особлива увага приділяється тим з них, які здійснені за рахунок
прибутку та цільових фондів.

4) Правильність відображення в бухгалтерському обліку і звітності.
Аудитору слід вибірково перевірити правильність записів на рахунку 65
„Розрахунки за страхуванням”, на відкритих до нього субрахунках:

651 „За пенсійним забезпеченням”

652 „За соціальним страхуванням”

653 „За страхуванням на випадок безробіття”

Також потрібно перевірити відповідність даних бухгалтерського обліку та
звітності.

5) Своєчасність оплати. При проведенні аудиту цій позиції слід
приділити особливу увагу, оскільки вчасне виявлення недоїмок по
відрахуваннях та встановлення прострочених термінів сплати платежів на
державне обов’язкове пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне
страхування, на випадок безробіття може врятувати підприємство від
значних сум штрафних санкцій.

На завершення аудитор перевіряє правильність відображення в обліку
нарахування та перерахування до бюджету комунального податку.

Комунальний податок сплачується в розмірі 10% фонду оплати праці за
звітний період, обчислений виходячи з неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян. Таким чином, аудитор визначає фактичну чисельність
працюючих і перевіряє правильність нарахування податку. Далі вивчаються
платіжні документи, які підтверджують перерахування податку до бюджету.

З метою встановлення правильності складання та своєчасності пред’явлення
до податкової інспекції звітності за видами податків, зборів і
обов’язкових платежів, аудитор може використати прослідковування,
складання альтернативних розрахунків, перевірку дат пред’явлення та
отримання письмових запитів від органів державної податкової інспекції.

Окрім особистого застосування прийомів і способів перевірки, аудитор
повинен перевірити результати попередньо проведених перевірок на
підприємстві органами державної податкової інспекції з метою
встановлення обґрунтованості пред’явлених підприємству фінансових
санкцій.

Висновки та пропозиції

Провівши дослідження проблем обліку і аудиту розрахунків з бюджетом,
одержану інформацію можна певним чином узагальнити, зробити на її основі
необхідні висновки, і додати при цьому конкретні пропозиції щодо шляхів
вирішення окремих проблем з числа досліджуваних в даній роботі.

Одним із головних елементів ринкової економіки є податкова система.
Варто зазначити, що вона являє собою не лише сукупність податків і
платежів, а також і правові норми, що регулюють розміри, форми, методи і
терміни стягнення даних платежів.

Формування податкової системи ґрунтується на засадах системності,
встановлення визначальної бази, вихідних принципів. Цей аспект має дуже
велике значення, оскільки лише та податкова система, яка побудована з
дотриманням усіх вимог та принципів, і яка врівноважує інтереси держави
і платників, може забезпечити державу надійними і достатніми доходами.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства
з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових
ресурсів, необхідних державі для здійснення її функцій. При цьому вони
виконують три важливі функції: фіскальну, соціальну та регулюючу.
Податки класифікують за багатьма ознаками, проте, на думку автора,
найбільшої уваги заслуговує їх розмежування на прямі і непрямі. Це
пояснюється тим, що саме згідно з цим критерієм здійснюється значний
вплив податків на розмір доходу і споживання, і цей вплив є достатньо
вагомим.

Регулювання податкових взаємовідносин між державою і платниками податків
здійснюється на основі Закону України „Про систему оподаткування”. Окрім
цього існує цілий ряд інших законів та нормативних актів, які стосуються
лише одного певного податку, збору чи платежу. Але, що характерно,
основні положення вищезгаданих документів, які визначають розмір ставок
та пільг, об’єкти оподаткування, платників податку, тощо досить часто
змінюються. Це, звичайно ж, відіграє негативну роль, особливо в період
переходу до ринкових відносин, а також перешкоджає інвестиціям як
вітчизняним, так і іноземним. Нестабільність податкової системи –
головна проблема реформи оподаткування.

Проблеми, які створює існуюча податкова система, за допомогою змін у
законодавстві можна вирішити лише частково. Більшу ж частину з них можна
ліквідувати лише з прийняттям Податкового кодексу, який повинен створити
в Україні стабільну, ефективну та ясну для розуміння податкову систему.
При цьому автор особливо наголошує на тому, щоб прийняття цього
важливого документу не знищило досягнення минулих років.

Оскільки нарахування та сплата податків і зборів спричиняють зміни у
структурі зобов’язань та активів підприємства, то це означає, що вони
підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для узагальнення інформації про розрахунки з бюджетом за всіма видами
податків, згідно вимог чинного законодавства, використовують пасивний
балансовий рахунок 64 “Розрахунки за податками і платежами”, в структурі
якого виділено чотири субрахунки. Аналітичний облік за видами податків і
зборів ведуть за першими двома субрахунками даного рахунку, однак автор
вважає, що такий підхід до організації обліку розрахунків з бюджетом є
невірним. Так, адже практично завжди підприємства сплачують досить
значний перелік різноманітних платежів до бюджету, які до того ж
відіграють значну роль у фінансовому стані підприємства, а виділили для
них усіх лише один-єдиний рахунок.

Облік розрахунків з бюджетом узагальнюється в регістрі синтетичного
обліку – Журналі 3 і деталізується в Відомості 3.6 – регістрі
аналітичного обліку розрахунків з бюджетом.

У світовій практиці податок на прибуток складає найбільшу частку з усіх
податкових доходів державного бюджету. В Україні ж цей показник є значно
меншим і, на думку автора, це пов’язано з неефективною методикою його
справляння. І хоча законодавці за час незалежності України неодноразово
намагались виправити свої ж помилки відносно даного податку, однак і
зараз він є найбільш неврегульованим і щодо нього виникає найбільше
непорозумінь.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про
зобов’язання з податку на прибуток регулюються П(с)БО 17 „Податок на
прибуток”. Регламентує даний податок також і Закон України „Про
оподаткування прибутку підприємств”. Згідно нього податок на прибуток
справляється за ставкою 30% від оподатковуваного прибутку , який являє
собою різницю між скоригованим валовим доходом та сумою валових витрат і
амортизаційних відрахувань. В результаті балансовий прибуток і
оподатковуваний прибуток підприємства відрізняються, і ця проблема лише
частково вирішується з допомогою тимчасових різниць, які обліковуються
на рахунках 17 „Відстрочені податкові активи” та 54 „Відстрочені
податкові зобов’язання”. Адже у плані рахунків від 30.11.1999 року не
передбачено окремих рахунків, а й навіть субрахунків для обліку валових
витрат і валових доходів. Як наслідок – бухгалтерам доводиться
обчислювати дані показники на основі вибірок, що, звичайно ж, призводить
до помилок і непотрібних штрафів. Отже, вважаємо і наполегливо
рекомендуємо чимскоріше на законодавчому рівні провести затвердження
необхідних рахунків для обліку валових доходів і валових витрат з числа
вільних рахунків.

При характеристиці прибуткового податку слід зауважити, що існування
подвійного обліку є чи не найболючішим питанням для бухгалтерів, і
підприємствам доводиться вдаватися до додаткових витрат через збільшення
їх кількості. Не вирішує цього питання і проект податкового кодексу,
оскільки в ньому відсутній механізм, який давав би змогу визначити
податкові показники з даних бухгалтерського обліку. На наш погляд варто
звернути увагу на досвід Франції, де підприємства ведуть лише
бухгалтерський облік, а для визначення прибутку до оподаткування
використовують метод коригувань.

Дещо краще у новому Плані рахунків вирішений облік розрахунків з
бюджетом за податком на додану вартість. Для цього податку передбачено
транзитні субрахунки, сума ПДВ по яких тут відображається тимчасово –
доти, доки не будуть проведені остаточні розрахунки з покупцем або
постачальником. При цьому слід звернути увагу на те, що незважаючи на
назви субрахунків 643 „Податкові зобов’язання” та 644 „Податковий
кредит”, відображені тут суми у „Податковій декларації з податку на
додану вартість” не відображають. До вищеназваних субрахунків доцільніше
б було застосувати наступні назви:

643 „Податкові розрахунки за податковими зобов’язаннями”;

644 „Податкові розрахунки з податкового кредиту”.

Основним прямим податком, що стягується з фізичних осіб, є прибутковий
податок з громадян. Величина податку залежить від розміру отриманого
доходу і отримується за прогресивною шкалою ставок, які зростають в міру
зростання доходів. Такий стан справ можна вважати задовільним, оскільки
він має позитивний вплив на вирівнювання доходів населення. Проте
водночас автор вважає за необхідне підкреслити, що розрив між ставками
не повинен бути надто великим, оскільки це відіб’є бажання у людей
багато і ефективно працювати задля одержання доходу, і держава в обличчі
таких громадян втратить рушійну силу прогресу.

Особливу увагу слід приділити проблемам, які виникають щодо єдиного
податку. Почнемо з того, що назва податку не відповідає дійсності,
оскільки окрім нього підприємства змушені сплачувати ще ряд податків.
Але і не дивлячись на це близько 150 тис. суб’єктів малого бізнесу
перейшло на спрощену систему оподаткування. Проте тут виникає інша
проблема – в проекті податкового кодексу запроваджено цілу низку
невиправданих положень щодо єдиного податку, як от – зменшення кількості
податків, від яких звільняються “єдинники”, зменшення величини обороту
та максимальної кількості найманих працівників для підприємств, які
бажають працювати за спрощеною системою оподаткування. Автор вважає, що
дані положення проекту податкового кодексу фактично нівелюють
досягнення, що були здобуті на основі Указу Президента України „Про
спрощену систему оподаткування” і рекомендує законодавцям ще раз уважно
розглянути і оцінити дане питання.

Щоб оцінити на практиці як підприємства проводять облік розрахунків з
бюджетом, автор провів аналіз даної ділянки роботи на прикладі ПП
„Гетьман”. В результаті виявлено, що податкова політика, застосовувана
на підприємстві, є неефективною а фінансовий стан – незадовільний. І
хоча організація намагається вчасно сплачувати податки, проте їх тягар
настільки великий, що в результаті на підприємстві сформувалась значна
заборгованість по невиплаченій заробітній платі.

Далі, враховуючи те, що більшість бухгалтерів не знають як визначити, чи
варто переходити підприємству на спрощену систему оподаткування, чи ні,
а якщо і переходити, то яку ставку обрати – 6% чи 10%, автор спробував
розробити показники, які б змогли вирішити ці питання. В результаті
доведено, що такому підприємству, у якого розмір податкомісткості
становить більше 0,1 варто міняти систему оподаткування і обирати ставку
10%. Якщо ж водночас на даному підприємстві показник матеріаломісткості
є більшим 68%, то, очевидно йому доцільніше буде перейти на спрощену
систему оподаткування за ставкою 6%.

Провівши вищезгадані дослідження на прикладі ПП „Гетьман”, визначено, що
оподаткування на загальних підставах тут є недоцільним, а оптимальною
ставкою оподаткування є 6% ставка.

При розгляді доцільності проведення аудиту і аналізу за ринкових умов
господарювання автор наводить переконливі докази на користь того, що їх
потрібно сприймати не як ворога, який шукає помилки щоб скористатись
цим, а як досвідченого друга, який завжди порадить і підкаже, де
зроблено прорахунки і як ефективніше і з меншими втратами можна їх
виправити.

Під час проведення аудиту на певному підприємстві основним з питань є
перевірка правильності нарахування та своєчасної сплати податків і
платежів до бюджетів різних рівнів. При цьому аудитор найчастіше
застосовує такі прийоми, як усне опитування, прослідковування, зустрічну
перевірку документів, інвентаризацію операцій із зобов’язаннями. Не
останню роль відіграють і результати попередньо проведених податкових
перевірок.

Наприкінці зауважимо, що проведене дослідження, звичайно ж, не зможе
вирішити усіх проблем, що стосуються обліку та аудиту розрахунків з
бюджетом. Однак автор вважає, що спільні зусилля науковців та практиків
України таки зможуть зрушити цей віз з місця, а наша держава дістане
можливість розвиватись на якісно новому рівні.

Список використаної літератури

Азаров М. Я. , Кольга В. Д., Онищенко В. А. Все про податки: Довідник /
Під ред. Азарова М. Я. – К.: Експерт-Про, 2000. – 492с.

Алборов Р. А. Аудит в организациях промышленности, торговли и АПК. – М.:
Издательство “Дело и сервис”, 2000. – 432с.

Алексеенко И. Страна высоких налогов // Бизнес. – 2001. — № 36. –
с.64-66.

Аудит і ревізія підприємницької діяльності: навчальний посібник / Ф. Ф.
Бутинець та ін.; За ред. професора Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ПП „Рута”,
2001. – с.416.

Бирюкова И. К., Кодрянский А. В. Бухгалтерский учет в Украине. – К.:
Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 408с.

Білуха М. Т. Курс аудиту: Підручник. – 2-ге вид., перероб.і доп. – К.:
Вища школа.: Товатиство „Знання”, КОО, 1999. – 574 с.

Буряковський В. В. та ін. Податки: Учбовий посібник. – Дніпропетровськ:
Пороги, 1998. – 611с.

Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – Житомир:
ЖІТІ, 2000. – 672с.

Бухгалтерський облік в Україні: навчальний посібник / За ред. Р. Л.
Хомяка. – Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, 2001.
– 678с.

Бухгалтерський облік за національними стандартами: практичний посібник /
Укладачі: Я. Д. Крупка, З. В. Задорожний. – Тернопіль: Економічна думка,
2000. – 236с.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні:
навчально-практичний посібник / За ред. С. Ф. Голова. – Дніпрпетровськ:
ТОВ „Баланс-клуб”, 2001. – 768с.

Бухгалтерський фінансовий облік / Під ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. –
Житомир: ПП „Рута”, 2000. – 608с.

Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища
школа, 1997. – 383с.

Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000. – 532с.

Василик О. Д., Павлюк К. В. Удосконалення податкової системи України //
Фінанси України. – 1997. — № 10. – с.37.

Вдовиченко М. І. Про ефективність податкової системи в Україні //
Фінанси України. – 1999. — № 3. – с.99-109.

Гега П. Т., Доля Л. М. Основи податкового права: Навчальний посібник. –
К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 273с.

Герасим П. М., Кізима А. Я., Забчук В. Д., Кушнірик І. П., Хомин П.Я.
Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей: Навч.
посібник / За ред. Хомина П.Я. – Тернопіль: Астон, 2000. – 288 с.

Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Канина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. Пособие. – К.: МАУП, 2000. – 128с.

Гуріна М. Податковий аудит – основний напрям роботи податкових органів
// Вісник податкової служби України. – 2002. — № 19. – с.26-28.

Давидов Г. М. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Товариство “Знання“,
КОО, 2001. – 416с.

Даниленко О. Порядок обчислення, сплати та обліку податку з реклами //
Все про бухгалтерський облік. – 1999. — № 50(353). – с.5-8.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір“ № 18-92 від
26.12.1992р. із змінами та доповненнями // Все про бухгалтерський облік.
– 2000.- № 68. – с.9-16.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян“ №
13-92 від 26.12.1992 із змінами та доповненнями // Бухгалтерія. – 2001.
— № 8 (423). – с.9-22.

Державний бюджет України: навчальний посібник / за ред. С. І. Юрія, В.
Д. Забчука. – Тернопіль: Видавництво Карпюка, 1998. – 294с.

Десятнюк О. М. Податкова система (навчально-методичний посібник для
студентів інституту банківського бізнесу). – Тернопіль: „Воля”, 2001.-
97с.

Довідник з бухгалтерського обліку / Укладачі: Н. І. Ценклер, Й. Д.
Шляхта, Г. Г. Штулер; За ред. Н. І. Ценклер. – Ужгород: ІВА, 2000. –
356с.

Економічний аналіз діяльності промислових підприємств / За ред. С. І.
Шкарабана, М. І. Сапачова. – Тернопіль: ТАНГ, 1999. – 405с.

Економічний аналіз: навчальний посібник / Укладачі: М. А. Болюх, В. З.
Бурчевський, М. І. Горбатюк; За ред. проф. М. Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ,
2001. – 540с.

Журавель Г. П., Задорожний З. В., Крупка Я. Д. та ін. Бухгалтерський
облік в умовах реформування економіки. – К.: ІСДМОУ, 1995. – 380с.

Журавская И., Шинкоренко Д. Украинская система налогообложения:
настоящее и будущее // Бизнес. – 2002. – № 5. – с.6-19.

Журнально-ордерная система учета / Под ред. В. Н. Пархоменко. – Харків:
Фактор, 2001. – 48с.

Завгородний В. П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – К.: А.С.К.,
2001. – 639с.

Завгородній В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит
в уморах ринку. – К.: Видавництво “Бліц-інформ”, 1995. – 832с.

Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”
№ 996-14 від 16.07.1999р. // Баланс. – 2000. – лютий – с.3-7.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР в
редакції Закону України від 22.05.1997р. // Все про бухгалтерський
облік. – 1999. — № 53. – с.2-35.

Закон України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.
1997р. із змінами та доповненнями // Все про бухгалтерський облік. –
1999. — № 48. – с.4-17.

Закон України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181- ІІІ від 21.12.2000р.
// Все про бухгалтерський облік. – 2001. — № 16. – с.2-31.

Закон України „Про систему оподаткування” № 77/97-ВР від 18.02.1997 р.
із змінами та доповненнями // Голос України. – 1997. – 26 березня –
с.2-4.

Іващук І. О. Сучасне європейське оподаткування // Фінанси України. –
2001. — № 10. – с.72-98.

Інструкція пр прибутковий податок з громадян (із змінами та
доповненнями, внесеними Наказом № 17 від 18.05.1993р.) // Бухгалтерія.
– 2001. — № 8. – с.21-43.

Інциклопедія бухгалтерських проводок // Бухгалтерія. – 2001. — № 43. –
с.166-188.

Каламбет С. В. Удосконалення формування податкової системи // Фінанси
України. – 2001.- № 3. – с.83-86.

Кармайки Д. Р. Бенис М. К. Стандарты и нормы аудита / Пер. с англ. . –
М.: ЮНИТИ, 1995. – 527с.

Контроль і ревізія: підручник / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир:
ЖІТІ, 2000. – 365с.

Кравченко В. І. Коментар до положення (стандарту) бухгалтерського обліку
17 “Податок на прибуток” // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001. — №2.
– с.12-20.

Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К.: КОО, 1999. –
487с.

Крисоватий А. І. Оподаткування і ринок: умови і можливості поєднання. –
Тернопіль: Видавництво Карпюка, 2000. – 246с.

Лукяненко С. Проблеми відшкодування ПДВ і шляхи їх вирішення // Вісник
податкової служби України. -2002. — № 26. – с.4-6.

Малишкін О. І. Податковий облік: ситуації та рішення: Посібник. – К.:
Лібра, 1999. – 224с.

Малишкін О. Малий бізнес: заповнюємо облікові регістри // Все про
бухгалтерський облік, 1999. — № 46. – с.3-6.

Матвіїв М. Я., Хомин П. Я. Спрощена форма обліку на малих підприємствах
за стандартами: Монографія. – Тернопіль: ВАТ „Поліграфіст”, 2001. –
176с.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С.
Ф. Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України,
1998. – 736с.

Мус Герольд, Ханшманн Рольф. Бухгалтерський облік: основи – завдання –
розвязання / Пер. з нім. С. Лобачова. – К.: КНЕУ, 1999. – 368с.

Наказ Міністерства Фінансів України „Про затвердження Методичних
рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку” №356 від
29.12. 2000р. // Бухгалтерія. – 2001. — № 8. – с.3-4.

Невгод Л. Нові правила виконання податкових зобовязань платників
податків // Вісник податкової служби України. – 2001. — № 9. – с.3-6.

Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування):
Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 288с.

Онишко С. Б. Реальності та перешкоди на шляху до ефективної системи
оподаткування: Збірник наукових праць. – К.: Інститут економіки НАНУ,
1996. – с. 352.

Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навчальний посібник. – К.: КНАУ,
1999. – 543с.

Опришкін К.Р. Пільги по прибутковому податку з громадян // Галицькі
контракти. – 1998. — № 17. – с.161-165.

Організація бухгалтерського обліку: навчальний посібник / Ф. Ф.
Бутинець, О. В, Олійник, М. М, Шигун, С. М. Шулепова. – Житомир: ЖІТІ,
2001. – 576с.

Основи оподаткування в Україні: навчальний посібник. – К.: ПВКП
„Укртиппроект”, 1996. – 39с.

Папінова О. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17: що робити ?
// Баланс. – 2002. — №5(390). – с.43-48.

Пільги по прибутковому податку з громадян // Галицькі контракти. – 1998.
— № 17. – с.161-165.

Плювако І. Про прибутковий податок з громадян // Бухгалтерія. – 2000. -№
8. – с.101-102.

Податки / Укладачі: В. В. Буряковський, Б. Я. Кармазін, С. В. Каламбет,
О. А. Водолазька; За ред. В. В. Буряковського. – Дніпропетровськ:
Пороги, 1998. – с.51.

Поддєрьогін А. М. Податкова система України на шляху розвитку // Фінанси
України. – 2001. — № 11. – с.3-11.

Посібник з переходу на нову систему бухгалтерського обліку. – К.: КНЕУ,
2000. – 301с.

Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку подання
фінансової звітності” № 419 від 28.02.2000р. // Нове діло. – 2000. — №
15. – с.5-7.

Проблеми реформування економіки, обліку, контролю і аналізу підприєиств:
наукові записки. – Тернопіль: ТАНГ, 1999. – 223с.

Проводки – 2001: для всіх і кожного // Все про бухгалтерський облік. –
2001. — №7. – с.4-64.

Романів М. В. Державний фінансовий контроль і аудит:
Навчально-методичний посібник. – К.: НІОС, 1998. – 224с.

Савченко Т. Оподаткування прибутку підприємств // Вісник податкової
служби України. – 2002. — № 19. – с.8-12.

Соболєв М. ПДВ: про історію виникнення, роль в економіці і необхідність
скасування // Все про бухгалтерський облік. – 1998. – № 121. – с.3-5.

Соколов Я. В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: Учебное
пособие для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 638с.

Соколовська А. М. Особливості проведення податкових реформ: світовий
досвід і Україна // Фінанси України. – 1998. — №12. – с.71.

Сопко В. Р. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1999.
– 302с.

Сотніченко В. Необхідність реформування податкового законодавства в наш
час // Бухгалтерія. – 2001. — № 5. – с.19-23.

Степанюк О. І . Відповідальність юридичних осіб за податкові
правопорушення. – Тернопіль: ТАНГ, 2001. – 158с.

Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними
формами власності: Навч. посібник (3-тє вид., доп. і перероб.). – К.:
А.С.К., 1998. – 784с.

Указ Президента України „Про внесення змін до Указу Президента України
від 3 липня 1998 року № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності субєктів малого підприємництва” №746/99 від 28.06.1999р. //
Все про бухгалтерський облік. – 2000. — №103. – с.5-7.

Федько В. Державний бюджет України на 2001 рік – основа економічного і
соціального розвитку країни // Вісник податкової служби України . –
2001. — № 4 . –с.4-6.

Фінанси підприємств: підручник / За ред. проф. А. М. Поддєрьогіна. – К.:
КНЕУ, 1999. – 317с.

Хоцький М. Бюджетний і Кримінальний кодекси прийнято – на черзі
Податковий // Вісник податкової служби України. – 2001. — №14/15. –
с.3-4.

Шевчук В. О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною
економікою: моногафія. –К.: Київ. держ. торг-ек. ун-т, 1998. – 371с.

Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України: Навчальний посібник.
– К.: НІОС, 2000. – 400с.

Юрій С. І., Бескид Й. М., Плішко І. В. та ін. Державний бюджет України:
Навчальний посібник. – Тернопіль: ЦМДС, 1998. – 277с.

Юрій С. Місцеві податки і збори – все поки що залишається як і раніше //
Все про бухгалтерський облік. – 1999. — № 60. – с.6-9.

PAGE

PAGE

PAGE 2

Похожие записи