ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………

1. Особливості фінансів акціонерних товариств і їх взаємозв’язки з
бюджетом………………………………………………

2. Оподаткування акціонерних товариств, аналіз практики визначення і
сплати платежів в бюджет……………………………….

3. Контроль податкових органів за повнотою і правильністю сплати
податків акціонерних товариств в бюджет……………………

Висновки……………………………………………………………

Список
літератури……………………………………………………..
…………… 3

4

11

19

24

25

ВСТУП

Акціонерними є товариства, основні фонди яких створюються в результаті
випуску і розміщення акцій та облігацій з метою залучення збережень
працівників підприємств, населення для перетворення їх на засоби
виробництва (капітал) для організацій виробництва продукції та послуг.
Акціонерним товариством може стати будь-яке об’єднання відповідно до
засновницького договору, що входять в систему цього об’єднання як
самостійні юридичні особи.

Поряд з виробництвом товарів акціонерне товариство може здійснювати
товарно-посередницькі операції, пошук партнерів серед юридичних осіб,
маркетингову, рекламну діяльність, створювати спільні підприємства,
торгові будинки та асоціації.

Приватизація, яка здійснюється в нашій країні, повною мірою узгоджується
з тенденціями світової економіки. Це зокрема перетворення орендних
підприємств на колективні акціонерні товариства або підприємства з
передаванням кожному робітнику його частки акцій.

У розвинутих країнах переважаючою формою організації великих підприємств
є акціонерні товариства, капітал яких утворюється шляхом продажу акцій
та облігацій. Власники акцій є пайовиками товариств, а власники
облігацій – його кредиторами.

1. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСІВ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ І ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ З
БЮДЖЕТОМ

Організаційно-правова форма підприємства, капітал якого утворюється
об’єднанням багатьох індивідуальних внесків через випуск і публічне
розміщення акцій або шляхом розповсюдження їх через засновників,
класифікується як акціонерна.

Акціонерна власність дає змогу мобілізувати допоміжні, а часто такі
необхідні фінансові ресурси в господарський процес. До того ж акціонерна
форма має суттєві переваги. Вона поєднує приватну власність і колективне
використання засобів виробництва, оптимально враховуючи особисті й
колективні інтереси учасників. При цьому право кожного члена
акціонерного підприємства як співвласника об’єкта власності визначається
його економічною та організаційною участю в створені підприємства, а
також особистою працею. Саме в об’єднанні коштів, їх використанні з
метою отримання прибутку і реалізується основна мета акціонерних
товариств.

Перетворення на акціонерні структури здійснюється під впливом чинників
фінансової сили.

Основними з яких є:

формування акціонерного капіталу;

реалізація дивідендної політики;

наявність ефективних управлінських підходів.

Практика створення акціонерних товариств свідчить, що в Україні
здійснено не об’єднання, а навики, поділ капіталів. Випущені в обіг
акцій шляхом обміну на приватизаційні цінні папери не дали реального
залучення грошових засобів. Вийшло так, що статутний капітал
акціонерного товариства створено на основі вартості наявних засобів
виробництва, часто шляхом їх приблизної оцінки.

Одним з елементів механізму акціонування є залучення, акумуляція засобів
шляхом перетворення їх на капітал, необхідний для організації
підприємства. Тому початковий капітал для створення акціонерних
товариств має формуватися шляхом об’єднання інвестованих грошових
засобів із наступним випуском акцій на суму залученого капіталу. Сама
модель створення акціонерних структур має певні характерні особливості
формування капіталу.

По-перше, об’єднання коштів у комбінований капітал створює
асоційованого власника. По-друге, акції, отримані на суму внесених
грошових ресурсів, дають право на користування частиною прибутку у
вигляді дивідендів і на участь в управлінні справами товариства.

Вкладники капіталу отримують акції, кількість і номінальна вартість яких
відповідає розміру вкладених засобів. Кошти, виручені в результаті
продажу акцій, мають надходити безпосередньо на розрахунковий рахунок
підприємства. Їхнє правильне використання здатне поліпшити
фінансово-господарську діяльність підприємства. При цьому формування
статутного фонду має здійснюватися з урахуванням усіх активів, за
винятком тих, що перебувають у заставі, ризикової дебіторської
заборгованості та відсотків за банківськими кредитами.

Важливою складовою механізму акціонування є наявність мотиваційних
засад. Основними стимулами купівлі акцій з боку акціонерів є: можливість
отримання доходів у виглядів дивідендів і різниці в цінах купівлі та
продажу акцій. Реалізація як першого, так і другого моментів неможлива
за умов нерентабельної діяльності достатня прибутковість акцій
забезпечується тільки за умови рентабельної діяльності, на основі якої
формується уявлення про конкурентоспроможність підприємства, його
статус, потенційні можливості, стратегія розвитку. Залежність між
прибутковістю акцій та рентабельністю акціонерного капіталу очевидно і
потребує розробки стратегії, здатної привабити потенційних покупців
акцій, тобто інвесторів. Перетворенню на акціонерні товариства передує
їхня реконструкція, перепрофілювання, що забезпечує як можливість
накопичення капіталу, отримання інвестицій, так і розвиток акціонерного
товариства, що можливо за умови оптимального поєднання капіталізованого
прибутку і прибутку, що йде на виплату дивідендів. Враховуючи те, що
управління акціонерним товариством перебуває на стадії зародження та
перших етапів розвитку, пріоритет інтересів акціонерів повинен
перемагати. Розробка і впровадження механізму реалізації дивідендної
політики може суттєво вплинути на зацікавленість з боку потенційних
інвесторів. Але для українських акціонерних товариств виплат дивідендів
– рідкісне явище. Якщо вони й виплачуються, то нерегулярно, незначними
розмірами, здебільшого в товарній формі. Причина вбачається у
відсутності економічного механізму реалізації дивідендної політики.

В українській практиці ситуація поряд із загальним падінням виробництва,
зменшення обсягів прибутку, загострюється і небажанням менеджменту
підприємства змінити своє ставлення до виплат дивідендів. Враховуючи
стан української економіки, застосування “сигнальної” теорії дивідендів,
може частково поліпшити ситуацію, а також збільшити ринкову ціну акції.
Для українських підприємств на початковому етапі найпривабливішою є
компромісна політика у формі виплат постійних сум дивідендів. Навіть
якщо їх розмір незначний, реалізація вказаної політики вигідно вирізняє
підприємство серед інших. Однак слід враховувати дійсний фінансовий стан
на підприємстві, адже за наявності боргів про виплати дивідендів не може
бути й мови. В такій ситуації не завадить проведення прогнозної оцінки
діяльності підприємств.

Часто акціонування проходить у процесі реструктуризації або паралельно з
ним, що супроводжується зміною загального напряму виробництва,
спеціалізації, перепрофілюванням. Це деякою мірою може сприяти
зацікавленості з боку стратегічних інвесторів, капітал яких дасть
можливість отримати необхідні засоби для реалізації проектів. Але при
цьому важливу роль відіграє наявність ефективного менеджменту на
підприємстві.

Насправді механізм управління досить складний, представлений
багаторівневою структурою. Проте в українських акціонерних товариствах
позиції управлінської діяльності змінилися мало. Фактично в
новостворених акціонерних товариствах функціонує колишнє керівництво,
яке дбає більше про свої права, ніж про права акціонерів. Тому зміна
підходів в управлінні справами акціонерного товариства невідкладна,
нагальна проблема, що потребує розв’язання якнайшвидше, оскільки
нереалізовані функції управління гальмують увесь процес діяльності
акціонерного товариства. Нинішнє керівництво не бажає змінювати своїх
позицій, від чого втрачають як акціонери, права яких порушуються, так і
акціонерне товариство. Адже хто захоче вкладати кошти в підприємство, що
працює збитково, ринкова ціна акцій якого низька, дивідендний механізм
не реалізується.

Зміна підходу до механізму реалізації акціонерної власності необхідна
якнайшвидше, оскільки стан сучасних акціонерних товариств впливає на
загальний економічний стан у країні.

На сучасному етапі державне регулювання фінансів підприємницьких
структур в економіці України проводиться за двома напрямками:

Проведення бюджетно-податкової та кредитно-грошової політики.

Створення системи державної підтримки розвитку підприємницьких структур
і з метою стимулювання їх фінансової діяльності.

Державне регулювання фінансової діяльності за цими напрямками має бути
узгоджене і не заперечувати одне одного, оскільки через податкову
політику створюється можливість наповнення переважної частини бюджету, а
не вивірені заходи щодо стимулювання у фінансовій сфері підприємництва
можуть призвести до бюджетного дефіциту.

Якщо розглянути структуру зведеного бюджету за 1995-1998рр., то
найбільшу питому вагу в доходах мають місце такі податки, як податок на
додану вартість і податок на прибуток.

Висока питома вага ПДВ у доходах державного бюджету свідчить про
підвищення ролі цього виду непрямого податку у наповненні державної
казни України, про можливість розв’язати за допомогою цього податку інші
проблеми, пов’язані з невиконанням держбюджету. Але в умовах, коли
податковий тягар переходить кількісну межу, практика застосування ПДВ
дедалі частіше призводить до протилежного ефекту – замість чинників
стимуляції виробництва перетворюється в один із його дестабілізуючих
факторів. Головний зміст фіскальної схеми із застосуванням ПДВ полягає в
тому, що об’єктом оподаткування є не господарська діяльність, у
результаті якої створюється прибуток, а новостворена вартість, яка
з’являється на кожній стадії виробництва та обігу. У результаті ціни на
товари і послуги зростають, що на фоні низької купівельної спроможності
населення призводять до сповільнення товарообігу та скорочення
виробництва. За цих умов уся сума ПДВ сплачується фактично споживачами,
а підприємці виконують лише функцію стягнення ПДВ та сплати його до
федерального бюджету.

У результаті недосконалої політики в галузі оподаткування ПДВ через
скорочення виробництва, відбувається недонадходження ПДВ, а існування
тіньової економіки передбачає занижені суми податкових зобов’язань, і
відповідно, завищені – податкового кредиту. Другим за розміром податком
у структурі зведеного бюджету України є податок на прибуток
підприємства.

Згідно з останніми законодавчими актами введено в дію основну 30% ставку
податку на прибуток підприємств.

Практика оподаткування не робить привабливим залучення фінансових
ресурсів акціонерних товариств шляхом емісії облігації, оскільки суми,
залучені за рахунок емісії облігації, оподатковуються податком на
прибуток.

2. ОПОДАТКУВАННЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ, АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ВИЗНАЧЕННЯ І
СПЛАТИ ПЛАТЕЖІВ В БЮДЖЕТ

Основою податкової системи України становлять прямі податки з
підприємств і громадян, а також непрямі – податок на додану вартість,
акціонерний збір, мито, акціонерні відрахування на соціальне
страхування та забезпечення. Але й попри те, що Україна, має досить
сталу систему податків, особливою проблемою залишається перехід до суто
економічних взаємовідносин товаровиробників із державою, подолання
економічного необгрунтованого втручання державних відомств у діяльність
підприємств і організацій.

Податок на прибуток. Основна ставка податку на прибуток – 30%,
визначається шляхом зменшення суми валового доходу за звітний період на
суму валових витрат платника податку і на суму амортизаційних
відрахувань.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (перерахованого) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території
України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній
зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній, або нематеріальних формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаються (виготовляються) таким платникам податку для їхнього
подальшого використання у власній господарській діяльності.

Прибуток від реалізації інноваційного продукту оподаткування становить
50% від чинної ставки, причому пільги діють тільки протягом перших трьох
років після державної реєстрації.

Платник податку на прибуток, який виплачує дивіденди своїм акціонерам,
нараховує та утримує податок на дивіденди за ставкою 30% від
нарахованої суми цих виплат. Податок на дивіденди нараховується та
виплачується незалежно від того, чи є емітент платником податку на
прибуток, чи має пільги щодо цього податку. Вказаний податок вноситься
до бюджету до / або чи одночасну з виплатою дивідендів.

У разі якщо емітент виплачує дивіденди акціями власного випуску, податок
на дивіденди не справляється. Виконання такої умови можливо, якщо усі
акціонери отримують дивіденди акціями емітента.

Водночас податок на дивіденди нараховуються і за умови, якщо хоча б
один із акціонерів отримав дивіденди грошима, оскільки практично
змінюється співвідношення пропорцій участі акціонерів у статутному фонді
емітента.

У податковому законодавстві України знято подвійне оподаткування
прибутку акціонерних товариств, оскільки емітент корпоративних прав
зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до
бюджету податку на дивіденди.

Якщо ж сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових
зобов’язань підприємства емітента з податку на прибуток звітного
періоду, то різниця переноситься на зменшення зобов’язань із податку на
прибуток такого підприємства в майбутніх податкових періодах.

У законі передбачено також , що якщо платник податку – емітент –
протягом звітного кварталу має збитки, то дозволяється відповідне
зменшення об’єкта оподаткування наступного звітного кварталу, а також
кожного із подальших 20 звітних кварталів, тобто упродовж 5 років до
повного погашення від’ємного значення.

До механізму оподаткування дивідендів прирівняно порядок оподаткування
операцій з торгівлі цінними паперами та спільної діяльності без
створення юридичної особи.

Механізм оподаткування дивідендів зображений на мал.1.

Мал.1. Порядок оподаткування дивідендів.

Прибуток, що розподіляється – це дивіденди, одержані акціонерами, які
також підлягають оподаткуванню прибутковим податком. Тому з метою
уникнення подвійного оподаткування використовують систему зарахування,
згідно з якою податок на прибуток, що розподіляється, сплачений
компанією, враховується при оподаткуванні особистих доходів акціонерів
через прибутковий податок.

Низька питома вага податку на прибуток корпорацій у структурі доходів
(акціонерів) бюджетів ринково розвинутих країн пояснюється передусім
існуванням цілої системи пільг на цей податок, які відрізняються великим
різноманіттям видів і напрямів залежно від пріоритетів державної
політики і стану економіки. Чим нижчий рівень розвитку економіки країни,
тим меншим повинно бути податкове навантаження з цього податку, оскільки
це дає змогу створення умови для швидких темпів розвитку підприємства.

Якщо розглянути пільги з оподаткування прибутку підприємств, то можна
прослідкувати їх відокремленість від стимулювання певних напрямків
підприємницької діяльності, таких, як інвестиційна діяльність, спільна
діяльність з іноземними інвесторами, діяльність акціонерних товариств,
діяльність малого бізнесу та інші.

Саме цим наша система оподаткування суттєво відрізняється від практики
оподаткування у ринково розвинутих країнах.

В оподаткуванні відсутній механізм рівнозначного і пропорційного
стягнення податку на прибуток підприємств, оскільки встановлено ставку –
30% від об’єкта оподаткування незалежно від розміру прибутку
підприємств, що у свою чергу, змушує платників шукати методів шукання
мінімізації оподаткування.

Крім того, практика оподаткування не робить привабливим залучення
фінансових ресурсів акціонерних товариств шляхом емісії облігацій,
оскільки суми, залучені за рахунок емісії облігацій, включається до
складу валового доходу підприємства й оподатковується податком на
прибуток, хоч емісія не є результатом господарської діяльності й не
орієнтована на одержання прибутку як такого.

Податок на додану вартість. Податок (ПДВ) є непрямим податком та
основним джерелом доходів державного бюджету.

В умовах, коли податковий тягар переходить кількісну межу, практика
застосовує ПДВ дедалі частіше призводить до протилежного ефекту –
замість чинників стимуляції виробництва перетворюється в один із його
дестабілізуючих факторів.

Головний зміст фіскальної схеми із застосуванням ПДВ полягає у тому, що
об’єм оподаткування є не господарська діяльність, у результаті якої
створюється прибуток, а новостворена вартість, яка з’являється на кожній
стадії виробництва та обігу.

Негативний вплив ПДВ на стимулювання підприємницької діяльності на
сучасному стані в Україні проявляється передусім у тому, що включення
ПДВ (на стимулювання) у ціну продуктів на кожній стадії руху від
виробника до кінцевого споживача призводить до мультиплікаційного
ефекту, коли в процесі руху товару чи послуги за рахунок ПДВ
збільшується і його ціна пропорційно кількості стадій обігу.

Мал. 2. Порядок визначення суми ПДВ для сплати в бюджет.

У результаті цього ціна на товари і послуги зростають, що на фоні
низької купівельної спроможності населення призводить до сповільнення
товарообігу та скорочення виробництва.

Тому ПДВ є податком на споживача, за умов низького рівня споживання
перетворюється у податок на виробника і змушує компенсувати витрати на
нього за рахунок прибутку.

У наших умовах ПДВ частково сплачує за рахунок прибутку суміжній учасник
господарського кругообігу, а кінцевий споживач звільняється від нього. З
цієї причини нинішня податкова система фіскально не сприятлива для
господарської діяльності у виробничій сфері. Стимулююча функція ПДВ у
країнах із ринковою економікою виявляється насамперед у стимулюванні
експорту. Це досягається, по-перше, звільненням експортних операцій від
ПДВ і, по-друге, відшкодуванням ПДВ, сплаченого за товари, придбані в
країні, яка виготовила цей товар.

У законодавчій базі України затверджено 20% ставку та нульову тобто
пільгову ставку, а також існує перелік операцій, які звільняються від
оподаткування.

В Україні застосовується досить висока основна 20% ставка ПДВ. Якщо ж
узяти до уваги, що у витрати виробництва включаються нарахування із
заробітної плати на соціальне страхування на випадок безробіття,
пенсійне забезпечення та на комунальний податок, то маємо ефект
подвійного оподаткування заробітної плати і як результат – значне
збільшення суми ПДВ.

У результаті недосконалої політики в галузі оподаткування ПДВ склалася
така ситуація, коли з одного боку відбувається недонадходження ПДВ через
скорочення виробництва, з другого боку, існування тіньової економіки
передбачає занижені суми податкових зобов’язань і, відповідно, завищені
– податкового кредиту.

Для підвищення ефективності державного регулювання економіки в галузі
бюджетно-податкової політики необхідно вжити таких заходів:

зупинити безперервний потік податкових змін;

спростити механізм оподаткування, упорядкувавши систему надання пільг і
застосування фінансових санкцій;

створення більших можливостей використання прибутку з метою інвестування
його у виробництво шляхом скасування тих податків і відрахувань, які
сплачуються до бюджету за рахунок прибутку (крім податку на прибуток).

3. КОНТРОЛЬ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ЗА ПОВНОТОЮ І ПРАВИЛЬНІСТЮ СПЛАТИ
ПОДАТКІВ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ В БЮДЖЕТ

Основним завданням державної податкової інспекції є забезпечення
додержання законодавства про податки, повний облік платників податків та
інших обов’язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і забезпечення
правильності обчислення та сплати цих податків.

Головна державна податкова інспекція здійснює контроль за додержанням
законодавства про податки та інші платежі в бюджет, а також за
індивідуальною трудовою діяльністю; організовує роботу державних
податкових інстанцій з обліку, оцінки та реалізації конфіскованого,
безхазяйного майна, що перейшла за правом успадкування до держави, та
скарбів; організовує із залученням державних податкових інспекцій
перевірку правильності стягнення і збереження коштів, одержаних у сплату
державного мита, а також при здійсненні касових операцій виконавчими
комітетами сільських і селищних Рад народних депутатів, при прийманні
від населення коштів у сплату податкових платежів; розробляє і видає
інструкції, методичні вказівки та інші нормативні документи про порядок
застосування законодавчих актів про податки та інші платежі в бюджет.

Державні податкові інспекції мають право провіряти у суб’єктах
підприємницької діяльності і в разі потреби вилучати грошові документи,
перевіряти бухгалтерський облік і звітність, плани, кошториси,
декларації та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою
податків, одержувати необхідні пояснення, довідки з цих питань. Вони
мають право фактичного контролю виробничих, складських, торгових
приміщень підприємств і громадян, що використовуються для одержання
доходів.

Державні податкові інспекції мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у вигляді стягнення
штрафів за неправильну сплату податків, а також накладати
адміністративні штрафи на службових осіб підприємств, винних у
приховуванні (заниженні) прибутку (доходу) або приховуванні
(неочисленні) інших об’єктів оподаткування, відсутності бухгалтерського
обліку або веденні його з порушенням установленого порядку і
бухгалтерських звітів, у неподані, несвоєчасному поданні або поданні за
невстановленою формою бухгалтерських звітів і балансів, розрахунків,
декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою
податків.

Програмою формування високої податкової культури населення і підтримки
зусиль органів державної податкової служби, спрямованих на наповнення
дохідної частини бюджетів і державних цільових фондів передбачено
систематичне висвітлення в засобах масової інформації фактів притягнення
до відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності за порушення
податкового законодавства.

Результатами контрольно-перевірочної роботи органів державної податкової
служби свідчать, що в 1999 р. Мала місце значна кількість порушень
чинного законодавства про оподаткування фізичних осіб при виплаті
заробітної плати. Особливу увагу слід звернути на факти порушень чинного
законодавства з боку посадових осіб при виплаті і оподаткуванні сум
заробітної плати, зокрема шляхом повного ухилення від оподаткування або
оподаткування тільки незначної частини заробітної плати.

До значного скорочення надходжень від податку на прибуток призвело
збільшення кількості збиткових підприємств у зв’язку з віднесенням на
витрати збитків минулих років.

Збиткова діяльність стала однією з основних причин низької привабливості
підприємств для потенційних інвесторів.

Нестача власних оборотних коштів стала однією з головних причин усе
ширшого залучення до постачання сировини і до реалізації готової
продукції сумнівних комерційних структур.

Результат цього тільки один – величезні витрати бюджетних платежів, що
не може не турбувати податкову службу.

Крім того, розрахунки показують, що один з головних джерел діяльності
підприємств стає заборгованість перед бюджетом.

Однією з причин, що призвели до тяжкого фінансового стану підприємств,
стала недостатність зусиль щодо стягнення належних їм платежів за
реалізовану продукцію.

Одним з вирішальних напрямків роботи податкової служби є скорочення
податкової заборгованості за рахунок її примусового стягнення і інших
заходів.

Напружена робота податкову службу очікує у 2002 році.

Практично в кожній інспекції розроблено конкретні заходи, визначено база
оподаткування та їх відповідність бюджетним призначенням.

У цілому ж концентрація роботи податкової служби у 2002 році передбачає
нову філософію партнерських відносин з платниками, пріоритетність
добровільної сплати, розширення бази оподаткування за рахунок
легалізації “тіньової” економіки і включає такі головні напрямки:

створення стало працюючої інформаційно-консультативної служби для
платників податків, якісне надання їм послуг у фінансовому і податковому
плануванні;

розширення практики проведення спільних заходів із громадськими
організаціями підприємців, “круглих столів”, щомісячних “гарячих ліній”
за участю керівників податкових органів усіх рівнів з метою встановлення
партнерських взаємовідносин з платниками податків;

систематична підтримка теле- і радіо програм на податкову тематику;

тісне співробітництво з громадськими організаціями з метою роз’яснення
через них податкової політики держави;

створення спеціальних підрозділів по роботі з великими платниками
податків;

створення системи аналізу фінансово — економічного стану підприємств.

Комплексний підхід у регулюванні податкових відносин в Україні
забезпечило б прийняття Податкового кодексу, який би усунув
недосконалість і неузгодженість податкового законодавства.

ВИСНОВКИ

Акціонерне товариство – основна форма організації великих та частини
середніх підприємств, капітал яких формується шляхом продажу акцій та
інших цінних паперів. Покупці акцій стають пайовиками акціонерного
товариства. Засоби, отримані в результаті продажу акцій, формують
власний капітал акціонерного товариства. Він може збільшуватись шляхом
наступних випусків та вкладень частини прибутку в розширення
виробництва. З прибутку власникам акцій щорічно виплачують дивіденди.
Акціонерні товариства поділяються на два основних типи: відкриті – акції
яких вільно продаються і купуються всіма бажаючими; закриті – акції яких
не поступають у вільний продаж, а розподіляються серед засновників.

Власник акцій має формальне право брати участь в управлінні акціонерним
товариством, оскільки володіння акцією дає йому право голосу при обранні
керівних органів. Акціонерна форма підприємств використовується в
процесі трансформації існуючої в Україні економічної системи, при
роздержавленні економіки і власності, при формуванні різних форм
власності у промисловості та сільському господарстві.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. Київ. НІОС. 2000р.

Сергій Лекарь, Юрій Сильницький. Сплачені податки сьогодні – забезпечена
старість завтра.//Вісник податкової служби України// №5’2000.

Андрій Жеребник. Мобілізація доходів довсіх ланок бюджетної системи в
умовах мобілізації економіки.// Вісник податкової служби
України//№4’2000.

Стецько М.В., Юрій І.С. Фінанси акціонерних товариств: проблеми і
перспективи.//Фінанси України// №4’2000.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю. Київ. Вища школа.
1994р.

Економічний словник – довідник. 1995р.

PAGE

PAGE 25

Прибуток емінента

Дивіденди

Податок на прибуток

Податок на дивіденди

Податок на прибуток (дивіденди) для сплати в бюджет

Не оподатковуються:

Доходи акціонерів

Дивіденди виплачені у вигляді емітованих акцій

ВАЛОВІ ВИТРАТИ

при продажу товарів, що звільнені від додаткового оподаткування (не є
об’єктом оподаткування);

для підприємств, які не зареєстровані, як платники ПДВ.

ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ

при придбанні ТМЦ, вартість яких відноситься до складу валових витрат

до опдати їх вартості за бартерним контрактом після відвантаження
товарів;

при попередній оплаті;

імпортні послуги

ПОДАТКОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

при відвантаженні товарів, без отримання коштів на них;

при одержанні готівкових коштів за товари;

при зарахуванні коштів від покупців в оплату товарів

ПРИБУТКИ (ЗБИТКИ)

при наданні товарів, вартість яких не відноситься до складу валових
витрат і не амортизується;

витрати зі сплати податків, які не підтверджені накладними, митними
деклараціями

Порядок

віднесення

сум ПДВ на:

Сума ПДВ для сплати в бюджет

Похожие записи