ПЛАН

Вступ

1. Зміст обліково-операційної роботи банку

2. Побудова обліково-операційного апарату банку

3. Автоматизація банківського обліку

в) впровадження автоматизованої системи в НБУ;

4. Шляхи вдосконалення обліково-операційної роботи банку

в) повний комплекс послуг з одних рук-система R/3

Висновок

Список використаної літератури

Практична частина

Вступ

Перед тим як перейти до розгляду даної курсової роботи слід відмітити,
що її метою’ є висвітлення механізму обліково-операційної роботи банку,
його значення та шляхи вдосконалення. Основними завданнями курсової
роботи є визначення суті обліково-операційної роботи банку, вивчення
побудови обліково-операційного апарату, розкриття суті прогресивних
форм організації праці обліково-операційних працівників згідно
прогресивної методології обліку, висвітлення такого важливого фактора
підвищення продуктивності і якості праці обліково-операційного апарату
як автоматизація банківського обліку, а також визначити можливі шляхи
покращення облікового-операційної роботи в банках.

Бухгалтерський облік банку можна визначити як систему реєстрування та
підбиття підсумків операцій, виконуваних у банківському бізнесі, і з
подальшим аналізом та перевіркою результатів і складанням відповідних
звітів:

— Бухгалтерський облік є інформаційною системою, •що надає фінансову
інформацію про банк як суб’єкт господарської діяльності.

Він є процесом визначення, вимірювання та передавання інформації
економічного характеру.

— Бухгалтерські дані відіграють істотну роль, коли йдеться про
функціонування в конкурентному середовищі за умов обмежених ресурсів.

Система обліку являє собою сукупність процедур, що мають на меті
фіксувати всі операції банку, а саме:

— визначати зміст здійснених операцій і записувати їх;

— описувати операції в часовому вираженні;

— підбивати підсумки виконаних операцій згідно з принципами міжнародних
стандартів обліку;

— належним чином подавати операції з відповідними деталями. Сукупність
таких процедур становлять обліково-операційну роботу банку, яка відіграє
важливу роль в його діяльності.

Зокрема на управлінські рішення істотно впливає бухгалтерська інформація
щодо готівки, стану розрахунків, цінних паперів, якими володіє банк,
депозитних операцій, валютних коштів, кредитних ресурсів та його
кредитного портфеля.

Бухгалтерська інформація базується на документах, які дають змогу
простежити рух активів від моменту отримання дозволу на них та придбання
до списання чи реалізації. Те саме стосується й пасивів — ідеться про
часовий період від виникнення зобов’язань до їх погашення. Адже банк не
може успішно функціонувати в конкретному середовищі без відповідної
системи щоденного обліку усіх своїх операцій і зобов’язань. Лише за
умови наявності добре налагодженої системи обліково-операційної роботи
банку його керівництва постійно відстежує всі аспекти діяльності а також
ризики, яким піддається банк.

Організація обліково-операційної роботи банку поряд з об’єктивними
вимогами має відповідати й таким, що зафіксовані законодавче та
нормативними документами НБУ. Облікове операційна робота базується на
певних правилах визначення, записування, класифікування та
інтерпретування операцій або подій, пов’язаних із діяльністю банку та
інших характерних особливостях, сутність яких детальніше розглянемо в
наступних питаннях.

1. Зміст обліково-операційної роботи банку

Особливості, притаманні банківському обліку, — відображення банківських
операцій обліку в день їх здійснення, щоденний баланс, повна
комп’ютеризація бухгалтерського обліку — визначають специфіку
організації бухгалтерської роботи.

Бухгалтерська робота в банках в залежності від її змісту поділяється на
операційну та облікову.

Операційна робота полягає в обслуговуванні клієнтів і перевірці та
обробці документів, що є підставою для проведення і відображення
операції за бухгалтерськими рахунками. Вона передбачає наступні етапи:

— перевірка законності операції (чи відповідає операція статутній
діяльності клієнта, банку та чинному законодавству);

— перевірка правильності оформлення документа;

— перевірка правильності відображення бухгалтерської проводки і
підготовка документа для його проведення за бухгалтерським обліком;

— перевірка можливості здійснення операції (перевіряється наявність
грошей на рахунку та ін);

— передача документа для комп’ютерної обробки.

Для забезпечення виконання своїх функцій та досягнення стратегічних та
тактичних цілей комерційні банки здійснюють відповідні операції,
постійно намагаючись збільшувати їх кількість та підвищувати їх якість.
На сьогодні їх основна маса українських -банків спроможна якісно
виконувати не більше 40 — 50 видів операцій та послуг.

Усі комерційні банки незалежно від форми власності, величини капіталу та
спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних грошових
коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов’язані із
розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові
операції) й операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні
операції). Звичайно, коло операцій, що їх виконують банки, може бути
значно ширшим, але саме ці операції є обов’язковими, і тому їх називають
базовими операціями комерційних банків. Усі банківські операції
відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно
від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх прийнято
поділяти на пасивні й активні.

Пасивні операції—це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку.
За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні. операції з формування
власних, залучених та позичених ресурсів [2,8].

Операції з формування власних ресурсів включають:

• операції з формування статутного фонду банку;

• операції з формування резервного фонду банку;

• операції з формування страхових фондів банку;

• операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які
створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до
рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;

• операції, пов’язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними
операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському
балансі тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, банків, які
зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання).
Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно
обслуговуються в даному банку клієнти банку), так і юридичні і фізичні
особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а
обслуговуються в іншому банку.

У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для
постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій
на вигідних умовах в інших банках. З цією метою банки відкривають
рахунки до запитання (поточні, бюджетні, депозитні) та на строк
(депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає

можливість банку, що обслуговує власників рахунків,
використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з
метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції включають можливість
користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які
зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та
строкових депозитах (кошти на строк).

Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати: за категорією
вкладника:

• операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб на
поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

• операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб на
поточні, депозитні рахунки;

• операції із . залучення тимчасово вільних коштів
банків-кореспондентів на кореспондентські та депозити і рахунки; за
строком:

• операції із залучення тимчасово вільних коштів на рахунки до запитання
(поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання
для проведення поточних розрахунків;

• операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні
рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, комерційні банки можуть
використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також
залучати кошти інвесторів шляхом емісії та розміщення власних
незабезпечених боргових зобов’язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси
являють собою позичені ресурси банку. Ця частина банківського капіталу є
найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку
мобілізуються шляхом здійснення пасивних кредитних та пасивних
інвестиційних операцій.

Пасивні кредитні операції — це операції комерційного банку, пов’язані з
отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків
та в НБУ). Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших
банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити
овернайт) до декількох» місяців. Крім власне міжбанківських кредитів,
комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора в останній
інстанції — Національного банку України, який надає ломбардні кредити
(під заставу державних цінних паперів) та продає кредити через кредитні
аукціони.

Пасивні інвестиційні операції — це операції комерційного банку,
пов’язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових
зобов’язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють
банківський капітал коштами інвесторів на строк обігу цих цінних
паперів.

Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти
засновників банку, вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки
розміщують по різних напрямках через проведення активних операцій.

Активні операції — це операції з розміщення мобілізованих комерційним
банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і
товарно-матеріальні цінності [2,10]. Отже, до активних операцій банків
належать:

• операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій
і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;

• розрахункові операції, пов’язані з платежами клієнтів;

• касові операції з приймання і видавання готівки;

• кредитні операції, пов’язані з наданням кредитів різних форм і видів
юридичним, фізичним особам, банкам;

• інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери
(акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

• фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

• валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і
міжнародному валютних ринках;

• депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в
депозити в НБУ та інших комерційних банках;

— операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на
внутрішньому і міжнародному валютних ринках.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах реально наявних
ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському
рахунку в НБУ.

Якість виконання бухгалтерським працівником операційної роботи залежить
від його обізнаності з правилами здійснення окремих видів банківських
операцій (касових, депозитних, розрахункових, обмінних та ін) і потребує
відповідної фахової підготовки.

У складі облікової роботи можна виділити такі основні види:

—ведення обліку за внутрішньобанківськими операціями (облік статутного
капіталу, основних засобів та матеріалів, капітальних вкладень банку,
доходів та витрат, фінансового результату діяльності тощо);

— контроль за реєстрацією усіх здійснених банківських операцій;

— перевірка правильності й достовірності регістрів аналітичного та
синтетичного обліку, отриманих у процесі комп’ютерної обробки даних, що
введені за документами;

— звірка і підтвердження даних аналітичного і синтетичного обліку шляхом
складання щоденного балансу;

— підготовка і складання форм фінансової та іншої звітності комерційних
банків;

— формування архівних папок документів. Банківська операція вважається
завершеною, якщо вона відображена в бухгалтерському обліку. Таким чином,
раціональна і чітка організація обліково-операційної роботи забезпечує
успішне виконання покладених на комерційні банки функцій.

Обліково-операційна робота — це сукупність процесів, пов’язану з
оформленням документації за банківськими операціями, веденням
бухгалтерського обліку і Контролем за його повнотою і достовірністю [9,
79].

2. Побудова обліково-операційного апарату банку

Бухгалтерський апарат об’єднує працівників банку, які виконують
обліково-операційну роботу.

Бухгалтерія є самостійним структурним підрозділом банку, який очолює
головний бухгалтер. Зaлeжнo цій величини і спеціалізації банку, а також
обсягу виконаних операцій можуть бути обрані різні варіанти організації
роботи бухгалтерського підрозділу та структури обліково-операційних
відділів Відповідно може бути по-різному укомплектований штат
бухгалтерів, а також різним чином визначені функції бухгалтерських
працівників.

У складі бухгалтерії банків, як правило, виділяють такі відділи:
обліково-операційний, відділ обліку валютних операцій, відділ обліку
внутрішньобанківських операцій, відділ фінансової звітності, відділ
обліку діяльності філій, а також сектори введення та автоматизованої
обробки інформації та сектор контролю за операційним днем та іншої
звітності.

Обліково-операційний апарат банку очолює головний бухгалтер. Він
призначається і знімається з посади вищестоящою організацією банку.
Технічною роботою головний бухгалтер, як правило, не займається. Його
головними функціями е організаційна та контрольна.

Головний бухгалтер несе всю повноту відповідальності за формування
облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне надання
повної й достовірної фінансової звітності. В основу організації роботи
бухгалтерського апарату покладений принцип падання його працівникам прав
відповідального виконавця.

Відповідальним виконавцем вважається:

— працівник банку, якому одноосібне доручено оформлювати та підписувати
розрахунково-грошові документи за визначеним колом операцій;

— бухгалтерський працівник, який контролює правильність оформлення
документів та відображення банківських операцій в обліку. Розподіл
роботи між бухгалтерськими працівниками здійснюється:

— шляхом закріплення за працівником відповідних бухгалтерських рахунків
(обов’язкова умова — усі рахунки одного клієнта ведуться одним
виконавцем);

— шляхом закріплення за виконавцем окремих видів операцій. В установі
банку ведеться книг обліку розподілу і перерозподілу рахунків між
бухгалтерськими працівниками.

Кожний бухгалтерський працівник повинен отримати інструкцію, в якій
визначені його посадові обов’язки і обсяги робіт до виконання.

Робочий день бухгалтерських працівників повинен бути організований таким
чином, щоб забезпечити правильне та своєчасне оформлення
розрахунково-грошових документів, що надходять, виконання операцій та
відображення їх у бухгалтерському обліку за бухгалтерськими рахунками із
складанням щоденного балансу.

Робочий день бухгалтерських працівників складається з двох частин:
операційний час для роботи з клієнтами; завершення обробки облікової
інформації, перевірка регістрів аналітичного та синтетичного обліку,
складання щоденного балансу.

Початок і завершення робочого і операційного дня визначається керівником
комерційного банку. Протягом усього робочого дня працюють з клієнтами
тільки відділи з обслуговування ощадних вкладів.

Організація обліково-операційної роботи повинна відповідати таким
вимогам:

— усі операції з документами, що надійшли в операційний час (у тому
числі з філій), відображаються в бухгалтерському обліку того ж дня.

Документи, що надійшли після операційного часу, як правило, проводяться
за рахунками клієнтів наступним днем. Це має бути передбачено в угодах
на обслуговування клієнтів;

— прийом і контроль документів, обслуговування клієнтів, введення
інформації в персональний комп’ютер, а також перевірка вихідних
регістрів, формування архівних папок документів здійснюється протягом
робочого дня безпосередньо відповідальними виконавцями;

— клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до
банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді
електронних розрахункових документів (електронних платежів). Спосіб
подання клієнтом документів до банку регламентується угодою
розрахунково-касового обслуговування;

— прийом розрахунково-платіжних документів від клієнтів,
розрахункові та касеті операції за рахунками юридичних та фізичних осіб
здіснюються безпосередньо відповідальним виконавцем. У поза-операційний
час документи можна здавати у банк відповідальному виконавцю або через
спеціальні пристрої (скриньки), звідки вони вибираються щогодини. Якщо
документи з будь-якої причини не можуть бути прийняті до виконання,
клієнта негайно про це повідомляють. Оплата всіх розрахунково-грошових
документів з поточних рахунків клієнтів здійснюється лише в межах
наявних коштів на цих рахунках;

— документи, підготовлені для передачі системою електронних платежів,
формуються у порядку їх надходження. Суми, зазначені на
розрахунково-грошових документах, повинні бути набрані на стрічках
підрахунку. Видані операторами електронного зв’язку вихідні форми звіряє
відповідальний виконавець, а також працівник, який формує документи дня.
Передача інформації з документів системою електронних платежів
здійснюється рівномірно протягом усього операційного дня і повинна, як
правило, завершуватись за дві-три години до кінця робочого дня.

З метою раціональної організації обліково-операційної роботи в установах
банку складається графік документообігу за банківськими операціями і
графік обслуговування клієнтів.

Документообіг за банківськими операціями — послідовне переміщення
розрахунково-грошових документів за інстанціями їх оформлення,
перевірки та обробки від клієнтів до банку і навпаки, в межах установи
банку, між різними установами банку з початку виконання операції до її
завершення і здачі документа в архів [9,82].

У кожному банку розробляється графік документообігу, в якому
зазначається час проходження документів на всіх етапах обробки
інформації структурними підрозділами банку.

Документообіг складається з наступних основних етапів:

1) перевірка правильності оформлення і змісту документів що надійшли;
визначення можливості виконання операції залежно від стану рахунків;

2) перевірка або оформлення бухгалтерської проводки у документі,
підписання його відповідали їм виконавцем, а у певних випадках
—контролюючим працівником;

3) передача документів для автоматизованої обробки;

4) використання документів для перевірки правильності відображення
операції в особовому рахунку;

5) групування документів та їх брошурування в папки для здачі в поточний
архів.

В установах банку, які мають на обслуговуванні велику кількість
клієнтів, для поліпшення якості обслуговування кожному клієнту
визначається часовий інтервал, у межах якого він особисто може передати
грошово-розрахункові документи відповідальному виконавцю і отримати
необхідні консультації. Графіки документообігу і обслуговування клієнтів
затверджуються керівником банку.

3. Автоматизація банківського обліку

а) історія розвитку застосування комп’ютерної техніки;

Заключним етапом технологічного процесу є обробка облікової інформації.
У банках обробка облікової інформації здійснюється в автоматизованому
режимі з використанням інформаційних комп’ютерних технологій. Схема
автоматизованої меморіально-ордерної форми обліку наведено нижче:

Схема 1.

За період від кінця 1960-х до кінця 1970-х років банки перейшли від не
досить автоматизованої роботи до масової комп’ютерної обробки даних,
щоб, наслідуючи промисловість, встигати за своїм бурхливим розвитком і
урізноманітити свої продукти.

Уповільнення економічного розвитку в останнє десятиріччя надало
рятівного передиху в цій гонитві за послугами і дозволило внести більше
узгодженості й цілісності в організацію роботи.

Технологічний розвиток комп’ютерних засобів і зниження їхньої вартості
призводять до звуження значення принципу прибутку від економії на
масштабах, сприятливого гігантизмові комп’ютерних систем, і відтепер
більше уваги приділяється кращій організації праці.

Скінчилася епоха надмірної централізації й тейлорівської спеціалізації
роботи. Засоби сучасної інформатики, навпаки, дають змогу знайти
відповідь на необхідність децентралізації та впровадження комерційних
підходів для банків, не знижуючи, а підвищуючи їхню продуктивність,
тобто співвідношення між конкретною послугою та засобами її виконання.

Нинішня інформатика надає різноманітні можливості організації праці, які
треба правильно відбирати.

Зважаючи на ці можливості, банки спрямовують, свою діяльність на
відновлення персонального обслуговування за допомогою комп’ютерів,
пов’язуючи виконання адміністративних завдань з комерційними.

Водночас, з огляду на розвиток електронних грошей, виникає потреба в
освоєнні нових шляхів, які мають базуватися на використанні дедалі
більше взаємозв’язаних терміналів (тобто таких, що дозволяють
просуватися іще й ще в діалозі з комп’ютером, який справедливо
прирівнюється до «електронного партнера» банку).

Банки стали для інформатики бажаним місцем застосування — настільки
численні в них матеріальні (папери, купони, платіжні документи) та
абстрактні (обіг інформації, відкриття й закриття рахунків,
характеристика клієнтів) види робіт.

Першим завданням була автоматизація ручної праці з урахуванням
міжбанківської стандартизації щодо документів, з якими доводиться
працювати (чеки, векселі, платіжні вимоги).

Потім настала черга обробки інформації, присутньої в більшості
банківських операцій.

Отже інформатика увійшла до сфери, яку в банку зустрічаєш на кожному
кроці — обліку та управління, де вона може показати все, на що здатна.

Нині облік у банках невід’ємний від комп’ютерної технології, і якщо в
теорії ще можна абстрагується на мить від цього чудового електронного
знаряддя, у практичному плані не можна не знати, що, маючи справу з
величезним | потоком оброблюваних даних, воно, звісна річ, дає великі
переваги, але й породжує труднощі та проблеми адаптації й розвитку, за
якими слід завжди стежити й намагатися їх звужувати, якщо вже не можна
їх вирішити.

б) підсистема «Операційний день банку»

У складі інформаційних систем, що розробляють банки, базовою
підсистемою, яка обов’язково функціонує у кожному комерційному банку є
«Операційний день банку». Основні функції цієї підсистеми:

— введення та обробка розрахунково-грошових документів;

— створення та ведення особових рахунків клієнтів та масивів
нормативно-довідкової інформації;

— робота з картотеками;

— обробка особових та бухгалтерських рахунків;

— ведення аналітичного та синтетичного обліку, формування балансу та
відповідних форм за кожний банківський день (регістрів синтетичного та
аналітичного обліку) та форм фінансової звіти ості;

— сервісні функції: відкриття, закриття та протоколювання банківського
дня.

Використання підсистеми «Операційний день» на базі комп’ютерних
технологій призвело до суттєвого зменшення процедур, які виконуються
вручну і, як результат, —до зниження витрат на обробку облікової
інформації та поліпшення якості й оперативності фінансової звітності.

У підсистемі «Операційний день банку» обробка облікової інформації
здійснюється за одним і тим самим обліковим циклом. Обліковий цикл — це
сукупність послідовних етапів, що викопуються, починаючи з банківської
операції, обробки інформації в обліковій системі до складання
«фінансової звітності (річної або проміжної).

Тривалість облікового циклу співпадає з обліковим періодом. За даними
кожного облікового періоду обліковий цикл повторюється. У повному обсязі
обліковий цикл виконується за річний звітний період.

Звичайно, при комп’ютерній обробці облікової інформації більшість етапів
облікового циклу виконується в автоматизованому режимі і це неможливо
простежити наочно. Однак для розуміння цього процесу розглянемо їх
зміст:

Схема 2

перший етап — бухгалтерський працівник (відповідальний виконавець),
одержавши документ про виконання банківської операції, перевіряє
вірність відображення операції в системі подвійного запису, тобто
бухгалтерську проводку, і робить висновок про відповідність запису
змістові операції;

Другий етап — введення бухгалтерської проводки з документа або окремого
меморіального ордера в комп’ютерну систему.

Ця операція має назву журнальна проводка, тобто відбувається реєстрація
операції.

Третій етап — в автоматичному режимі операції розносяться за
бухгалтерськими рахунками.

При виконанні роботи вручну дані за банківськими операціями переносяться
з журналу реєстрації до головної книги і відображаються за відповідними
бухгалтерськими рахунками.

Четвертий етап — підготовка попереднього перевірочного балансу для
перевірки правильності відображення банківських операцій за
бухгалтерськими рахунками. Отже, якщо облік операцій здійснено без
помилок, то має місце рівність обігів та залишків за активом та пасивом
балансу.

Перевірочний баланс складається у вигляді робочого балансу за всією
номенклатурою бухгалтерських рахунків. Його форма відрізняється від
форми звітного балансу.

П’ятий етап—виправлення помилкових записів, виявлених у процесі
складання перевірочного балансу. Виконується звірка даних аналітичного
обліку (особових рахунків) з даними синтетичного обліку
(обігово-сальдова відомість, відомість за залишками та ін.). Виправлення
виконуються шляхом здійснення зворотних записів за бухгалтерськими
рахунками, тобто методом зворотного строку на підставі виправних
ордерів.

Шостий етап — підготовка до складання фінансових звітів.

Передбачено виконання регулюючих проводок, які використовуються для
обліку нарахованих відсоткових та інших доходів і нарахованих
відсоткових та інші х витрат. Зміст регулюючих проводок докладно
розглянутий у главі 15. Списується також сумнівна заборгованість.

Крім того, врегульовуються дані, що підлягають відображенню за рахунком
«Результат поточного року». Вони належать до рахунків доходів та витрат.

На цьому етапі також виконується звірка даних аналітичного та
синтетичного обліку і виправляються допущені помилки.

Сьомий етап — складання звіту про прибутки та збитки комерційного банку
(щоквартального та річного).

Восьмий етап — наприкінці .річного облікового періоду виконуються
заключні проводки. За допомогою заключних проводок закриваються
тимчасові рахунки, до яких належать рахунки з обліку доходів і витрат і
відкривається рахунок «Результат поточного року». Підсумовуються залишки
за кожним бухгалтерським рахунком. Дані за рахунками перегруповуються
відповідно до форми звітного балансу та балансового звіту.

Дев’ятий етап—складання попереднього перевірочного (пробного) балансу.
Попередній перевірочний баланс — це сукупність залишків бухгалтерських
рахунків станом на кінець облікового періоду. На його підставі
складається звітний баланс і балансовий звіт. Кінцеві сальдо за
рахунками в звітному балансі будуть початковими сальдо цих «рахунків у
новому обліковому періоді.

в) впровадження автоматизованої системи в НБУ;

Практика впровадження автоматизованих систем свідчить, що багатьом
банкам доводиться долати серйозні труднощі при спробі автоматизувати
процес проведення операцій і методи їх обліку. Нині автоматизація
банківської діяльності в Україні розвивається в основному шляхом
раціоналізації діючої технолог її отримання й обробки облікової
інформації, зниження її трудомісткості. Однцкз можливості для такого
оновлення дуже обмежені. Це пояснюється тим, що діючі методологія та
організація обліку розраховані переважно на ведення обліку вручну.
Спроби автоматизувати таку технологію, як правило, малоефективні:
інформаційні потоки нової системи дуже ускладнюються, дані дублюються, а
можливості для аналізу надто слабкі або й узагалі відсутні. В результаті
нова система тільки реєструє банківські операції, а це дає незначний
ефект. Наприклад, у такий спосіб автоматизовано касові операції. Спроба
побудувати сучасну технологію, спираючись на вимоги інструкції № 1, за
час чинності якої змінилося кілька поколінь техніки, заздалегідь
приречена на невдачу. Більшого ефекту від запровадження автоматизованих
систем, на наш погляд, можна досягнути шляхом удосконалення технології
проведення операцій, методології і вдосконалення процесу їх обліку,
підвищення контрольних властивостей останнього, а також завдяки
повнішому задоволенню потреб управління в необхідній інформації.

Впровадження автоматизованої системи — досить складне й трудомістке
завдання для будь-якого банку. Особливо непросто втілити такий проект у
центральному банку країни.

Кілька років тому Національний банк України почав створювати комплексну
внутрішню автоматизовану систему. Базовим програмним забезпеченням для
неї стала система R/3 фірми SAP.

Система R/3 є передусім могутнім інструментом ефективного

управління діяльністю якої установи, як Національний банк. Завдяки
використанню інтегрованих рішень вона дає змогу оптимізувати основні
виробничі процеси, прискорити обробку цих рішень, а також забезпечити
«прозорість» інформації, розрахованої на різних користувачів.
Планування, управління і контроль із запровадженням системи стають
ефективнішими.

Система фірми SAP пропонує готові програмні рішення для багатьох
процесів, їх можна використати, автоматизуючи діяльність банку, а
інструментальні засоби системи дають широкий вибір для побудови
технологічного ланцюжка будь-якої операції. Отже, за допомогою R/3 можна
втілити сучасні рішення щодо управління матеріальною базою, надання
послуг, технічного обслуговування, ремонту обладнання та об’єднати
господарські ланцюжки в єдиний технологічний процес.

Сучасне ведення бухгалтерського обліку на базі міжнародних стандартів
забезпечує повний спектр можливостей для точного і якісного відображення
всіх операцій також у системі фінансового менеджменту.

Нова система є серйозним кроком до сучасних принципів і правил ведення
бізнесу. Тому слід утриматися від прагнення перетягнути до неї застарілі
та неефективні технології.

4. Шляхи вдосконалення обліково-операційної роботи банку

а) перехід до прогресивних методів організації обліку;

Підвищення ефективності економічної роботи банку до рівня, якого
вимагають ринкові відносини, значною мірою залежить від обраної
облікової політики. Принципи її формування окреслено Програмою
реформування бухгалтерського обліку в банківській системі України. У
процесі виконання цієї програми здійснено перехід до прогресивної
методологи обліку, звітності і контролю.

Позитивні зміни в методології обліку і звітності є активним чинником
розвитку ринкових відносин у сфері банківського бізнесу. Проте
невпевненість у результатах повсякденної діяльності все ж має місце.
Отже, приймаючи різноманітні управлінські рішення, керівництво банку
мусить враховувати можливі негативні наслідки кредитних, валютних або й
політичних ризиків.

Вважаючи максимізацію прибутку основною метою створення та
функціонування банку, його керівники розробляють генеральну стратегію її
досягнення. Варто зазначити, що зростання прибутку забезпечується не
лише на ринку банківських послуг (тобто в про цесі їх реалізації), а й у
сфері обігу банківського капіталу.

Головною метою обліку є надання звітності — джерела інформації про
реальний фінансовий стан банку за визначений звітний період,— необхідної
для контролю банківської діяльності. Визначаючи облікову політику банку,
його керівництво має враховувати, що зарубіжні партнери формують
фінансову звітність за міжнародними стандартами. Отже, удосконалення
методики бухгалтерського обліку в банківській системі України
грунтується на впровадженні міжнародних стандартів бухгалтерського
обліку і виробленні адекватної облікової політики. Варто віднайти
взаємозв’язок та оцінити ці, на перший погляд різнопланові, категорії,
значення яких, до речі, не завжди вдало трактується в економічних
виданнях.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку є елементом-методології як
учення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності.
Зазвичай під діяльністю тут розуміється механізм дії інтегрованої
системи бухгалтерського обліку, а методологічні основи проявляються у
формі правил, норм, описів організації бухгалтерського обліку [8,43].

Схема 3

Центральним елементом розвитку системи бухгалтерського обліку стала нова
організація праці, яка, щоб бути ефективною, вимагає:

— невеликих багатофункціональних самостійних підрозділів, виділених за
окремими напрямками, де ефективність залежить від почуття
відповідальності, ініціативи та розширення сфери роботи, а ці чинники,
своєю чергою, забезпечують надійність, оперативність, точність;

— разового збирання інформації якомога ближче до місця, де виникає

потреба у операціях;

— перевірки та раннього розширення цієї інформації за рахунок іншої

інформації, яка вже міститься у постійних файлах.

б) впровадження міжбанківської інформаційної системи
«Клієнт» — переведення взаємовідносин з клієнтами на якісно-новий
рівень;

Наступне тисячоліття знаменується новими тенденціями у розвитку
банківської системи України, спрямованими на підтримання стабільності
банків та зменшення ризиків у їхній діяльності. Істотно зміцнити
банківську систему, перевести взаємовідносини з клієнтами на якісно
новий рівень дало б змогу впровадження проекту, основи якого розробили
спеціалісти Національного банку України спільно з Асоціацією українських
банків та провідними банківськими установами.

Історично склалося так, що саме потреби населення спонукали створювати
банки та будувати банківську систему. Отже, завдяки клієнту з’явився і
діє сучасний банк, сприяючи у свою чергу розвиткові самого клієнта.

У повсякденні слово «клієнт» має багато значень. Що ж до банківської
справи, то воно означає фізичну або юридичну особу, яка відкрила рахунок
і користується послугами банку. Під цю категорію підпадають також банки,
які мають рахунки і обслуговуються в інших банках.

Відносини між «клієнтом і банком завжди будуються на взаємних
зобов’язаннях, оскільки між ними існує матеріальна відповідальність.
Наприклад, погоджуючись відкрити рахунок клієнту, банк зобов’язується
приймати від нього кошти, надавати послуги, вести облік грошей і
операцій за його рахунком, повертати ,кошти за вимогою, не розголошувати
інформацію про операції клієн-тощо. Клієнт у свою чергу дає слово
виконувати вимоги банку щодо порядку та регламенту обслуговування,
надавати інформацію про себе і свою діяльність, вчасно сплачувати
комісію за послуги і таке інше. Ці питання регулюються чинним
законодавством країни, угодою між банком і клієнтом; загальновизнаними
правилами банківської практики. Такі відносини базуються на звичному для
ділових кіл правилі: маю право — значить, маю зобов’язання.

Прагнучи утримати клієнтів, банк надаватиме перевагу привабливим для них
послугам і прагнутиме ці послуги регулярно оновлювати. Робота установи,
орієнтованої на потреби свого клієнта, буде успішною і прибутковою.
Втім, слід також цікавитися діяльністю клієнта, щоб оцінити його
фінансовий стан і знизити пов’язаний із цим можливий ризик. У такий
спосіб банк може зменшити свої витрати, запобігти втраті ресурсів.

Діяльність і фінансовий стан клієнтів безпосередньо залежать від стану
економіки країни. Якщо вона розвивається нормально — клієнти банку
процвітають, відчувають дедалі більшу потребу в банківському
обслуговуванні, примножується прибуток банку, пожвавлюється його
кредитна діяльність, що сприяє збільшенню обсягів виробництва, зростанню
ділової активності клієнтів. Відповідно зменшуються ризики банку при їх
обслуговуванні. І навпаки — занепад економіки погіршує фінансовий стан
клієнта, спонукає його ускладнювати схеми взаєморозрахунків із
партнерами, зменшувати обсяги Обслуговування у банку, а з допомогою
кредитів «латати дірки» у своєму проблемному господарстві. Відтак
підвишується ризик і для банку. Найгірше, якщо клієнт є складовою
ланцюжка взаємопов’язаних осіб (юридичних або фізичних). За таких умов
він може стати «детонатором ланцюгової реакції» і створити проблеми не
лише своїм партнерам, а й багатьом іншим банкам.

Як свідчить досвід, левова частка проблем, пов’язаних із кредитним
портфелем та активними операціями комерційних банків, виникає внаслідок
недостатньої поінформованості останніх про поточний фінансовий стан та
діяльність клієнтів. Дуже помітно це виявилось у період інтенсивного
кредитування у 1993—1997 роках, коли велику кількість кредитів
отримували новостворені комерційні та державні підприємства. До
сьогодні, на жаль, маємо у багатьох банках відголосок тих часів —
проблемні та сумнівні до повернення кредитів, а отже, і «проблемних»
клієнтів.

в) повний комплекс послуг з одних рук — система R/3.

Компанія SAP (Systems, Aplikations and Products in Data Processing) є
світовим лідером із розробки програмного забезпечення для промислового
та суспільного секторів. Програмні продукти SAP працюють сьогодні у
більш як 120 країнах та в понад 13 000 компаній. У СНД і країнах Балтії
SAP діє з 1992 року. Відкрито представництва у Москві, Санкт-Петербурзі,
Алмати, Києві. Клієнтами SAP в Україні є підприємства різних галузей
народного господарства, серед них — Український мобільний зв’язок (UMC),
Донецький металургійний завод, AT «Укртатнафта», Чорнобильська атомна
електростанція, ВАТ Дніпроенерго, тютюнова компанія Реємтсма — Україна,
Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат та інші.

У банківському секторі SAP має понад 200 клієнтів у всьому світі. В їх
числі — Deutsche Bank’ AG (Німеччина), Європейський банк реконструкції
та розвитку (Великобританія), Bank of Canada (Канада) [5,34].

У сфері фінансових послуг відбувається зміна пріоритетів. Тепер у центрі
уваги перебувають не власні пропоновані продукти, а клієнти з їхніми
потребами.

Роками зв’язана та захищена державними інструкціями, індустрія
фінансових послуг зазнає значних структурних змін. Сьогодні вона стала
свідком руйнування таких могутніх бар’єрів, як, наприклад, закон
Гласса-Сгігола в Сполучених Штатах Америки.

Відтепер банки та страхові компанії зможуть перерозподілити сфери свого
бізнесу та вийти за національні кордони. Процес, як кажуть, пішов.
Утворюються дочірні компанії, купуються конкуренти. Відбувається злиття,
найчастіше — великомасштабне.

Із початку 1990-х років різко Зросла кількість провайдерів комплексних
фінансових послуг (банківсько-страхових компаній), вони активно
об’єднуються у фінансові конгломерати з метою повнішого використання
потенціалу ринку. Та цього не завжди достатньо для задоволення потреб
клієнта в комплексних рішеннях, оскільки фінансове обслуговування, як
правило, не належить до основних вимог клієнта, який, скажімо, хотів би
придбати нерухомість, — він швидше прагнутиме одержати іпотечний кредит,
застрахувати нерухомість або зацікавиться іншими послугами (юридична
консультація, експертиза тощо). Відтак чіткі в минулому межі функцій
банків, страхових компаній та інших сервісних провайдерів стають дещо
розмитими. Досягнути успіху на ринку зможе той провайдер фінансових
послуг, який розуміє потреби клієнтів та має доступ до відповідних
каналів зв’язку. Компанія, де саме так ставляться до клієнта, завжди
буде привабливим бізнес-партнером: чи то йдеться про розробника
спеціалізованого програмного забезпечення для віддаленого доступу до
банківського сервісу (home banking) — його пропонують сьогодні також
страхові компанії, — чи про посередника, що діє як незалежний фінансовий
консультант своїх клієнтів і пропонує комбіновані сервісні, банківські
та страхові продукти, супроводжуючи їх упродовж усього життєвого циклу.

Передові провайдери фінансових послуг концентрують увагу на двох
стратегічних питаннях: каналах збуту і торгових марках.

Канали збуту більше не пов’язані з процедурами одержання та обробки
даних, їх використовують із тактичною метою. Вони можуть бути замінені
чи розширені і завжди відповідають вимогам кожного клієнта.

Багато фінансових конгломератів дотримується стратегії надання торгової
марки. Вони часто пов’язують канал збуту з певною торговою маркою.

Компанія SAP надає підтримку провайдерам фінансових послуг у вирішенні
зазначених вище проблем. Починаючи з 1997 року, вона безперервно
розвивала продукти, що базуються на загальній архітектурі прикладних
рішень mySAP.com га призначені для оптимізації ключових бізнес-процесів
діяльності банків

Сила SAP полягає в її спроможності впровадити відповідні фінансові
операції в різноманітні спільні бізнес процеси згідно з вимогами
клієнта.

Висновок

Отже, підсумовуючи курсову роботу можна відзначити наступне.
Бухгалтерський облік в установах банку поєднується з операційною роботою
по обслуговуванню підприємств, установ, та інших клієнтів банку. В
процесі пов’язаних з виконанням банківських операцій і ведення
бухгалтерського обліку називають обліково-операційною роботою банків.

Усі комерційні банки незалежно від форми власності,» величини капіталу
та спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних
грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов’язані із
розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові
операції) й операції з кредитного обслуговування клієнтів.

Організація обліково-операційної роботи повинна відповідати певним
вимогам а також здійснюватись згідно законодавства України.

Для упорядкування руху документів та своєчасного відображення
господарських операцій в обліку, банківських установах складають графіки
документообігу за банківськими операціями та обслуговуванням клієнтів.

В основу організації роботи бухгалтерського апарату покладений принцип
падання його працівникам прав відповідального виконавця.

Важливим питанням, що стосується обліково-операційної роботи є її
автоматизація яка має. давню історію, та без якої тепер не обходиться
жоден банк. Нині облік в банку є невід’ємний від комп’ютерних
технологій.

Впровадження автоматизованої системи — досить складне й трудомістке
завдання для будь-якого банку. Особливо непросто втілити такий проект у
центральному банку країни.

Практика впровадження автоматизованих систем свідчить, що багатьом
банкам доводиться долати серйозні труднощі при спробі автоматизувати
процес проведення операцій і методи Їх обліку.

Це пояснюється тим, що діючі методологія та організація? обліку
розраховані переважно, на ведення обліку вручну.

Щодо покращення обліково-операційної роботи, збільшення технологічних
можливостей банку, слід відмітити що неабияку роль в діяльності банків
відіграє Internet, а зокрема і продукт mySAP. corn компанії SAP, що
базується на використанні Інтернету. Клієнтами SAP в Україні є
підприємства різних галузей. Що стосуються банківської системи України,
то систему R/3 впроваджує поки-що тільки НБУ.

Важливе місце в банківській діяльності займають відносини з клієнтами,
адже тепер у центрі уваги перебувають не власні пропоновані продукти, а
клієнти з їхніми потребами. Завдяки клієнту з’явився і діє сучасний
банк, сприяючи у свою чергу розвиткові самого клієнта. В Україні
планується створення єдиної інформаційної системи «Клієнт», що має на
меті провести взаємовідносини з клієнтами на новий рівень.

Загалом акцент в даній курсовій роботі зроблений на автоматизації
банківського обліку, проблемах та перспективах, що з нею зумовленні, а
також на обслуговуванні клієнтів, покращення та підвищення рівня яких
(автоматизації та обслуговування) веде до вдосконалення функціонування
банку та полегшує управління ним.

Список використаної літератури

Андрійчук О., Терещенко В. Міжбанківська інформаційна система «Клієнт»
// Вісник НБУ. — 2000. — ^ і. ^ с. 33 — 35.

Банківські операції.: Підручник / За ред. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. -384
с. ‘5, Вігуру, Жан-Клод та інші. Банк очима економіста й бухгалтера / За
ред.

Впровадження автоматизованої системи в НБУ // Вісник НБУ. — 2000.-№2. —
с. 45.

Ж.К. Вігуру, П. Блан, А. Прост,-.Пер. з фр. Є. Марічев. К.: Основи. —
1997. -293с.

Кегерманн X. MySEP.com — оптимальне рішення при вмінні парадигми у сфері
фінансових послуг // ВісникоНБУ. — 2000. — №10. — с. 34 — 3.5.

Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік в комерційних банках України:
Навч. пос. К.: КНЕУ. -1999. — 432 с.

Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках: Навч.
мет. Нос. К.: КНЕУ. — 2000. — 404 с.

Кіндрацька Л. М. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та облікова
політика комерційних банків // Вісник НБУ. — 1999. — №10. — с. 42 -45.

Облік та аудит у комерційних банках // За ред. доктора економічних наук,
проф. А. М. Герасимовича, Т.В.Кривовіз, О. А. Мазур та ін» — Львів: в-во
«Фенікс», 1999.-512с.

Шевченко Р. І. Банківські операції: Навчально-методичний посібник для
самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ. — 2000. — 160 с.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи