ЗМІСТ

стор.

Вступ

Економічний зміст і класифікація основних засобів.

Відображення стану та руху основних фондів у відповідності з НП
(Стандартом) бухгалтерського обліку та планом рахунків.

Методика обліку витрат на модернізацію та ремонт основних засобів

Висновки

Список використаної літератури 3

4

11

17

24

25

ВСТУП

З метою підвищення ефективності виробництва, покращення використання
наявних матеріальних і нематеріальних ресурсів, а разом з тим підвищення
добробуту народу, потрібен чіткий облік, контроль і аналіз за наявністю,
рухом і використанням виробничих ресурсів.

В даній курсовій роботі ми зробимо спробу проаналізувати і зробити
висновки, щодо облікової системи окремого виду виробничих запасів, а
саме обліку основних засобів (фондів).

Виробництво не може існувати без основних засобів, так як вони складають
кістяк виробничої діяльності. Адже до основних засобів відносяться:
будинки і споруди, машини, устаткування і обладнання, передавальні
пристрої та ін. Тому облікова служба підприємства повинна чітко і вчасно
вести облік руху основних засобів, нарахувати знос (амортизацію), так як
в процесі виробництва основні засоби зношуються або фізично, або
морально.

В наш складний економічний час на підприємствах особлива увага
приділяється обліку використання основних засобів.

У зв’язку з інтеграцією України у європейську спільноту бухгалтерський
облік також зазнав радикальних змін в організації обліку і звітності,
розроблено і прийнято новий план рахунків, затверджено нові стандарти,
щодо складання балансу, обліку матеріальних і нематеріальних цінностей
та ін. виробничого потенціалу в тому числі і основних засобів.

1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І КЛАСИФІКАЦІЯ

ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Основними засобами називають сукупність матеріально-майнових цінностей,
що функціонують в натуральній формі протягом тривалого періоду часу як в
сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і свою
вартість на собівартість виробленої продукції (робіт, послуг) в міру
зносу цих засобів. Тобто, до основних засобів відносяться матеріальні
цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують
один календарний рік та 15 неоплачуваних мінімумів доходів громадян
(255грн.).

Згідно з “Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в
Україні” (від 3.04.93р. №250), до основних засобів підприємств і
господарських організацій не належать і обліковуються в складі засобів в
обороті:

Предмети, що функціонують менше 1 року, незалежно від їх вартості;

Предмети вартістю до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
незалежно від їх служби за винятком сільськогосподарських машин та
знаряддя, а також робочих та продуктивних тварин, які належать до
основних засобів незалежно від їх вартості. Межова вартість предметів,
що не належать до основних засобів, може здійснюватися на підставі
нормативних актів;

Спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного і
масового виробництва, певних виробів або для виготовлення
індивідуального замовлення незалежно від вартості);

Спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі і терміну
служби;

Формений одяг призначений для видачі працівникам підприємства незалежно
від вартості і терміну служби;

Тимчасові споруди, витрати на зведення яких включаються до собівартості
будівельно-монтажних робіт;

Предмети призначені для видачі на прокат незалежно від їх вартості;

Тара для зберігання ТМЦ на складах або для здійснення технологічних
процесів вартістю в межах ліміту, встановлено в пункті 2 “Положення про
організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні”, за вартістю
придбання або виготовлення;

багаторічні насадження, що вирощуються на розсадниках як посадковий
матеріал та ін.

Засоби виробництва становлять його матеріальну основу поділяються на
засоби праці і предмети праці. За допомогою засобів праці людина діє на
предмети праці і пристосовує їх до задоволення своїх потреб. До найбільш
активної частини засобів праці відносяться знаряддя праці (силові і
робочі машини, інструменти та робоча худоба). У ширшому розумінні
засобами праці є також матеріальні умови, які сприяють виробничому
процесові (виробничі будівлі, споруди транспорт та ін.).

На відміну від предметів парці, засоби праці беруть участь у виробничому
процесі багаторазово, і свою вартість переносять на новостворений
продукт частинами, не змінюючи при цьому своєї початкової споживчої
форми.

Підводячи підсумок, можна сказати, що засоби праці – це
матеріально-технічна база виробництва. Завдяки своїм характерним
особливостям, які виявляються у процесі виробництва.

Основні засоби в грошові функції прийнято називати основними фондами.

Вартість основних засобів характеризує продуктивну потужність
підприємства, визначає фондовіддачу, фондоємкість, фондоозброєність та
інші економічні показники за допомогою яких можна визначити ефективність
виробництва. Чим більше основних засобів припадає на 1 працівника, тим
вища технічна озброєність господарства. Збільшення основних засобів та
їх ефективне використання сприяють зростанню обсягу виробництва,
підвищенню продуктивності праці.

Бухгалтерський облік повинен забезпечувати: своєчасне документальне
оформлення надходження і вибуття основних засобів і контроль за
збереженням і використанням; правильне і своєчасне нарахування
амортизації відповідно до встановлених норм; визначення результатів від
реалізації та ліквідації основних засобів; правильне відображення витрат
на їх ремонт та контроль за їх ефективним використанням.

Важливим моментом в раціональній організації обліку основних засобів є
науково-обґрунтована їх класифікація за важливими економічними та
технічними ознаками.

Згідно з діючою типовою класифікацією, основні засоби ґрупуються за їх
речовим натуральним характером, видами, функціональним призначенням,
галузями, за використанням і належністю.

За натурально речовим характером і видами основні засоби поділяються на:

будівлі;

споруди;

передавальні пристрої;

машини і обладнання;

транспортні засоби;

інструменти;

виробничий інвентар та приналежності;

господарський інвентар;

робочі продуктивні тварини;

багаторічні насадження;

капітальні витрати на покращення земель;

інші основні засоби;

Класифікація основних засобів за їх ознаками має важливе значення для
організації і правильного обліку одержання достовірної інформації про
об’єкти основних фондів.

Наведена класифікація використовується при організації аналітичного
обліку і нарахування амортизації (зносу) основних засобів.

Класифікація використовується з метою забезпечення одноманітності
групування основних засобів в обліку і звітності всіма підприємствами
незалежно від їх галузевої приналежності та організаційно-правової
форми.

Групування основних засобів за їх видами встановлене Державним
класифікатором України ДК 013-97 “Класифікація основних фондів” (КОФ).

КОФ побудовано за ієрархічним методом класифікації з використанням
послідовної системи кодування. Кожна позиція у КОФ містить шестизначний
цифровий код і назву відповідних класифікаційних угрупувань:

х х хх хх

група

підгрупа

клас

тип

Класифікацію побудовано за ознаками функціонального призначення згідно з
Постановою Кабінету України від 6 вересня 1996 року № 1075 “Про
затвердження Положення про порядок визначення амортизації та віднесення
амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу)” і поділяються
на такі групи:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні
пристрої;

група 2 – транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі;
меблі, конторське (офісне) обладнання, побутові прилади та інструменти;
інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини
для автоматичної обробки інформації;

група 3 – інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 та 2, включаючи
сільськогосподарські машини, знаряддя, робочу і продуктивну худобу та
багаторічні насадження.

Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об’єкт, включаючи усі
пристрої і приладдя, або окремий конструктивно-відокремлений предмет,
призначений для використання окремих самостійних функцій, або
відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з’єднаних
предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання підчас
виконання певної роботи.

Також основні засоби поділяються за цільовим призначенням на виробничі і
невиробничі, оскільки від цього залежить методика подальшого
бухгалтерського і податкового обліку .

При цьому під невиробничими основними засобами розуміють такі засоби,
які використовуються в господарській діяльності підприємства, тобто
безпосередньо беруть участь у систематичному одержанні прибутку. Під
невиробничими основними засобами слід розуміти капітальні активи, котрі
не використовуються в господарській діяльності підприємства. Для точного
обчислення амортизації, а отже, і собівартості продукції (робіт,
послуг), відпускних цін на неї сум належного податку на прибуток та
інших показників першочергове значення має правильна і достовірна оцінка
основних засобів. Однією з важливих частин бухгалтерського обліку є
оцінка основних засобів і об’єктів, що відображаються в єдиному
вимірнику. Таким в умовах товарно-грошових відносин виступає грошовий
вимірник. Оцінка має важливе значення для правильного визначення
загальної величини, складу і структури, визначення ефективності
використання нової техніки. Економічно обґрунтована оцінка основних
засобів важлива для визначення рентабельності правильних розрахунків між
господарськими організаціями при передачі чи реалізації основних засобів
і для правильного визначення розміру статутного фонду. Згідно з
“Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в
Україні” в господарській практиці підприємств всіх форм власності
використовуються всі види грошової оцінки основних засобів: початкова
(первісна), відновлювальна і залишкова.

Початкова вартість складається з фактичної суми витрат підприємства на
придбання, транспортування, монтаж, побудову і спорудження основних
засобів. Тому вона вимагає:

для будівель і споруд – на будівництво і монтажні роботи зі спорудження
об’єкта — затрати на проектно-дослідницькі роботи, а також інші затрати,
що підлягають включення у встановленому порядку в інвентарну вартість
об’єктів;

для обладнання яке вимагає монтажу –затрати з придбання, доставки,
затрати по монтажу і встановленню, затрати на проектно-монтажні роботи.

Сума початкової вартості основних засобів, зафіксована при їх
поступленні на підприємство може бути змінена лише при розширенні,
добудові, модернізації і реконструкції об’єкта, що проводяться в порядку
капітальних вкладень, внаслідок часткового списання основних засобів,
або в результаті переоцінки.

Відновлювальна – це вартість основних засобів переоцінених за діючими
цінами на момент переоцінки або індексації. Слід зазначити, що основні
засоби піддані індексації (переоцінці) за рішенням уряду або згідно з
п.п.8.3.3. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
у редакції від 22.09.97р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями (далі –
Закон про прибуток), відображаються в обліку за відновною вартістю.

Різниця між оцінками за первісною і відновною вартістю полягає в тому,
що при оцінюванні основних засобів за первісною вартістю їх вартість
виражається в цінах придбання, спорудження і т.д., а відновна вартість
відображає вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах,
установлену на підставі останньої індексації (переоцінки).

Результат індексації (переоцінки) відображається на дебету 01 (10)
“Основні засоби”, кредиту 88 (42) “Фонд соціального призначення”. Сума
зносу на момент індексації множиться на коефіцієнт індексації і
одержують результат з новою сумою зносу.

Основні засоби, що надійшли на підприємство безоплатно, оцінюються за
вартістю оціненою стороною, що передає у документах про передачу (Акт
приймання-передачі основних засобів, форма №03-1).

У випадках передачі основних виробничих засобів, суму, яка вказана у
первинних документах на їх безоплатну передачу-приймання відображається
по дебету 76 “Розрахунок з різними дебіторами і кредиторами” з цього
рахунку всі підприємства, крім малих, списують у кореспонденції з
дебетом 85 “Статутний фонд” по відповідних субрахунках, а при
відсутності кредитного сальдо на цих субрахунках у кореспонденції з
дебетом рахунків 98 “Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) минулих
років” або дебетом 81 “Використання прибутку”.

Внесені у рахунок вкладів до статутного фонду основні засоби оцінюються
за вартістю погодженою засновниками (учасниками) при організації
(створенні) підприємства і зафіксовано в засновницьких документах.

У балансі підприємства основні засоби відображаються за залишковою
вартістю, яка являє собою різницю між первісною вартістю і сумою
нарахованого зносу основних засобів.

2. ВІДОБРАЖЕННЯ СТАНУ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

У ВІДПОВІДНОСТІ З НП (С) БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

ТА ПЛАНОМ РАХУНКІВ

З 1 липня 1997 року в Україні був введений податковий облік, який
відповідно до статті 8 Закону про прибуток “переписав” облік основних
фондів по-своєму. Міністерство фінансів України змушене було прийняти
нормативний документ з бухгалтерського обліку, який би відповідав
вимогам законодавства. Цим документом стала Інструкція по основних
фондах, що ідеально виклала порядок відображення основних засобів в
бухгалтерському обліку у відповідності з податковим обліком.

Але при цьому фундаментом бухгалтерського обліку взагалі (включаючи
основні засоби) продовжували бути норми таких документів як Положення
№250 і Наказ №25.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від
28.02.2000р.№419 “Про порядок подання фінансової звітності “ Положення
№ 250 втратило силу.

Пройшло зовсім небагато часу — всього лиш 2,5 роки, і нові реформи
заявили про себе, але не в податковому, а в бухгалтерському обліку. З 1
січня 2000 року розпочалося реформування бухгалтерського обліку з метою
максимального його наближення до МСБО.

У зв’язку з цим Міністерство фінансів України від 30.11.99р. №291
затвердило “Інструкцію про застосування плану рахунків бухгалтерського
обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій
підприємств і організацій”. Дана інструкція встановлює призначення
порядок ведення рахунків для узагальнення методом подвійного запису про
наявність і руху активів і т.д. та факти фінансово-господарської
діяльності підприємств та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних
установ).

Новий план рахунків поділений на 10 класів, в тому числі клас
забалансові рахунки. Основні засоби відносяться до 1-го класу. Рахунки
цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух
основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних
активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій,
довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів,
а також зносу необоротних активів.

Рахунок 10 “Основні засоби призначено для обліку і узагальнення
інформації про наявність і рух власних або отриманих на умовах
фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів,
які віднесені до складу основних засобів.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство
утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання
товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення
адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк
корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або
операційного циклу, якщо він довший за рік).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про
основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку
7 “Основні засоби”.

Таблиця 2

Проект Національного положення (стандарту)

бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби”.

Бухгалтерський облік Податковий облік

П(З)БУ 7 (проект) Положення № 250, Указівки № 25 Закон про прибуток

1 2 3

І. Визначення терміну «основні засоби»

Це матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання
їх у процесі виробництва чи постачання товарів і послуг, здачі в оренду
іншим особам або для цілей управління, очікуваний термін корисного
використання яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він
більший року) Це сукупність матеріально-майнових цінностей, що діють у
натуральній формі протягом тривалого часу, як у сфері матеріального
виробництва, так і в невиробничій сфері. До складу основних засобів
зараховуються предмети вартістю більше 500 грн. (за ціною придбання) і
терміном служби більше одного року Під терміном “основні фонди” варто
розуміти матеріальні цінності, використовувані в господарській
діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію і вартість яких
поступово зменшується в зв’язку з фізичним чи моральним зносом

Примітка. Усі три визначення терміна “основні засоби” поєднує термін
використання основних засобів більше одного року. Але Законом про
прибуток жорстко визначено, що основні фонди повинні обов’язково
використовуватися в господарській діяльності платника податків 365 днів,
що відраховуються з моменту введення їх в експлуатацію (тобто мова йде
не про всі основні засоби, а тільки про основні виробничі фонди).

В бухгалтерському ж обліку враховуються всі основні засоби підприємства:
як до 01.01.2000р, відповідно до Положення № 250 (виробничі і
невиробничі), так і після, що відображено в Інструкції №291
(використовувані в процесі виробництва, для здачі в оренду, для
здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій).

Звернемо увагу на те, що відповідно до проекту П(З)БУ 7 основні засоби
відносяться до матеріальних активів, а виходить, що як і будь-який
актив, відображаються в балансі тільки при виконанні наступних двох умов
(п. 10 П(З)БУ 2 «Баланс»):

існує імовірність одержання в майбутньому економічних вигод, зв’язаних з
їх використанням;

вартість може бути достовірно підтверджена

II. Визначення поняття “об’єкт”

Закінчений пристрій із усіма присто-суваннями і пристроями до нього, чи
окремий конструктивно відособлений предмет, що призначений для виконання
самостійних функцій, або ж окремий комплекс конструктивно об’єднаних
предметів, що представляють собою єдине ціле і спільно виконують
визначену роботу Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об’єкт
— закінчений пристрій або конструктивно відособлений предмет,
призначений для виконання визначених самостійних функцій і визначеної
роботи. Пунктом 10 Інструкції з ОФ до вищевикладеного додано, що
інвентарним об’єктом є також комплекс конструктивно об’єднаних
предметів, що виконують визначену роботу тільки в складі комплексу. Таке
визначення відсутнє, хоча в багатьох підпунктах статті 8 згадується про
об’єкти основних фондів, що найчастіше зв’язано з основними фондами
групи 1

Примітка. У проекті П(З)БУ 7 відсутнє слово «інвентарний», в іншому ж
визначення мало чим відрізняється від діючих визначень. Але головне – це
те, що вони однакові за змістом

III. Оцінка і відображення основних засобів

1. Об’єкт основних засобів оцінюється по собівартості на дату прийняття
його на баланс. Собівартість об’єкта основних засобів — це сума
сплачених коштів (чи їх еквівалент) або справедлива вартість інших форм
компенсації в момент його придбання чи побудови.

2. Основні засоби відбиваються в балансі при наступних умовах:

— оцінка може бути достовірно визначена;

—  очікується одержання в майбутньому економічних вигод, зв’язаних з їх
використанням. Основні засоби підприємства відбиваються в
бухгалтерському обліку і звітності по фактичних витратах на їх
придбання, доставку, установку, державну реєстрацію, спорудження і
виготовлення з урахуванням страхових платежів під час транспортування і
побудови, що складає їх первісну вартість Фактичні витрати на придбання,
виготовлення, понесені платником податків у звітному періоді

У формі №1 “Баланс” у статті «Основні засоби” приводяться окремо
первісна (переоцінена) вартість основних засобів, сума зносу і їхня
залишкова вартість

Примітка. Замість чіткого визначення первісної вартості, по якій основні
засоби відбивалися раніше в бухгалтерському обліку, проект П(З)БУ 7
пропонує освоїти і засвоїти новий критерій оцінки основних засобів –
собівартість. Варто відмітити, що собівартість — це також первісна
вартість (визначається вона по-різному в залежності від того, у
результаті якої операції об’єкт попадає на підприємство). І ця не власна
думка автора – саме так, по першопочатковій вартості, відповідно до
Інструкції № 291, об’єкти основних фондів зараховуються на баланс
підприємства.

IV. Визначення поняття “балансова вартість”

Сума, по якій актив включається в баланс після відрахування якої-небудь
суми накопиченого зносу Балансова (залишкова) вартість — це вартість, що
визначається різницею між вартістю, відображеною на рахунку 01, і сумою
зносу, відображеною на рахунку 02 Балансова вартість груп основних
фондів (об’єктів групи 1) визначається по формулі, наведеній в підпункті
8.3.2 Закону про прибуток

Примітка. Балансова вартість основних фондів згідно проекту П(З)БУ 7 це,
по суті:

— собівартість — для знову створених об’єктів основних фондів;

— залишкова вартість — для об’єктів, що знаходяться в експлуатації.

Справа а іншому — в можливості підприємства самостійно формувати ту чи
іншу балансову вартість об’єкта основних засобів відповідно до пункту 19
проекту П(З)БУ 7.

V. Зміна первісної вартості

1. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат,
зв’язаних з поліпшенням об’єкта, що приводить до збільшення майбутніх
економічних вигод, спочатку очікуваних від його використання;
зменшується — на вартість часткової ліквідації.

2. Зміна балансової вартості допускається у випадку її значного
відхилення від справедливої вартості шляхом переоцінки (дооцінки чи
уцінки) Зміна первісної вартості основних засобів допускається тільки у
випадку добудовування, дообладнування, реконструкції, капітального
ремонту чи часткової ліквідації відповідних об’єктів. Балансова вартість
груп (окремого об’єкта основних фондів групи 1) збільшується на суму
витрат, зв’язаних з поліпшенням основних фондів, що перевищують суму,
рівну 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок
звітного року

Примітка. У самому проекті П(З)БУ 7, як уже було сказано, відсутнє
поняття первісної вартості. Балансова ж вартість може залежати від
справедливої вартості – від суми, по якій актив може бути поміняний в
операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Для того
щоб балансову вартість привести у відповідність зі справедливою, об’єкт
необхідно переоцінити (дооцінити чи уцінити). Відповідно до додатку до
П(З)БУ 19 “Об’єднання підприємств” справедлива вартість визначається
для:

— землі і будинків по ринковій вартості;

— машин і устаткування — по ринковій вартості, а у випадку її
відсутності — по відновній вартості за винятком суми зносу на дату
оцінки;

— інших основних засобів — по відбудовній вартості за винятком суми
зносу.

Відновна вартість – це сума коштів (їх еквівалентів) чи інших форм
компенсації, які необхідно було б витратити для придбання (створення)
такого ж активу на дату складання звітності.

VI. Визначення терміну «амортизація»

Це систематичний розподіл вартості, що амортизується протягом терміну
корисного використання активу. Метод амортизації основних засобів
вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу
використання активу Погашення вартості основних засобів підприємства
здійснюється шляхом віднесення зносу (амортизаційних відрахувань) по
затверджених нормах на витрати виробництва, звертання протягом терміну,
за який первісна вартість цілком переноситься на витрати виробництва і
обігу Амортизація основних фондів це поступове віднесення витрат на їх
придбання, чи виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого
прибутку платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань,
встановлених пунктом 8.6

Примітка. Головна відмінність нарахування амортизації відповідно до
проекту П(З)БУ 7 від нинішнього – це те, що підприємство має право само
встановити термін використання основного засобу і саме вибрати метод
амортизації.

Крім того, підприємство амортизує об’єкт основних фондів до досягнення
ним ліквідаційної вартості, яку також встановлює самостійно. У
податковому ж обліку – все по-іншому. Тому підприємствам прийдеться
навчитися вибирати.

На даний час цей стандарт Міністерством фінансів ще не затверджений,
отже ми можемо користуватися лише проектом даного стандарту.

За дебетом рахунка 10 “Основні засоби” відображається надходження
(придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс
підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка
пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова,
дообладнання, реконструкція і т.д.), що призводить до збільшення
майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання
об’єкта: сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів, за кредитом —
вибуття основних засобів в наслідок продажу, безоплатної передачі або
невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової
ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

До даного рахунку відкривається 9 субрахунків:

101 “Земельні ділянки”

102 “Капітальні витати на поліпшення земель”

103 “Будинки і споруди”

104 “Машини та обладнання”

105 “Транспортні засоби”

106 “Інструменти, прилади та інвентар”

107 “Робоча і продуктивна худоба”

108 “Багаторічні насадження”

109 “Інші основні засоби”

На субрахунку 101, ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102, ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення
земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку 103, ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх
структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових
будівель.

На субрахунках 104, 105, 106, 107, 108, здійснюється облік відповідно
машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та
інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку 109, ведеться облік основних засобів, які не включені до
інших субрахунків рахунка 10 “Основні засоби”.

Щодо аналітичного обліку основних засобів, то він ведеться по кожному
об’єкту окремо.

Таблиця 3

Типові проводки по рахунку 10 “Основні засоби”

Зміст облікових операцій

по рахунку Дебет рахунків Кредит рахунків

Зарахування основних коштів на баланс при придбанні 10 “Основні засоби”

101 “Земельні ділянки”

102 “Капітальні витрати на поліп-шення земель” 15 “Капітальні
інвестиції”:

152 “Придбання (виготов-лення) основних засобів”

103 “Будівлі і споруди” 15 “Капітальні інвестиції”:

151 “Капітальне будівництво”

104 “Машини й обладнання”

105 “Транспортні засоби”

106 “Інструменти, прилади й інвентар” 15 “Капітальні інвестиції”: 152
“Придбання (виготов-лення) основних засобів”

107 “Робоча і продуктивна худоба” 15 “Капітальні Інвестиції”:

155 “Формування основно-го стада”

108 “Багаторічні насадження” 15 “Капітальні інвестиції”: 152 “Придбання
(виготов-лення) основних засобів”

109 “Інші основні засоби”

Внесок основних засобів до статутного капіталу

10 “Основні засоби” (по всіх субрахунках)

46 “Неоплачений капітал”

Безоплатне отримання

42 “Додатковий капітал”: 424 “Безоплатно отримані необоротні активи”

Визнання доходу при безоплатному отриманні основних засобів одночасно з
нарахуванням амортизації 42 “Додатковий капітал” 424 “Безоплатно
отримані необоротні активи” 745 “Дохід від безоплатно отриманих
активів”

Вибуття основних засобів при продажу за залишковою вартістю 97 “Інші
витрати” 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів” 10
“Основні засоби”, субрахунки 101-109

Зміст облікових операцій

по рахунку Дебет рахунків Кредит рахунків

Вибуття основних засобів при продажу по зносу 13 “Знос необоротних
активів” 131 “Знос основних засобів”

Витрати, пов’язані з реалі-зацією основних засобів

97 «Інші вит рати» 972 “Собівартість реалізованих

необоротних активів” 31 “Рахунки у банках”

68 “Розрахунки з іншими операціями”:

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

Вибуття основних засобів при ліквідації за залишковою вартістю 97 “Інші
витрати” 976 “Списання необоротних активів” 10 “Основні засоби”,

субрахунки 101-109

Вибуття основних засобів при ліквідації по зносу 13 “Знос необоротних
активів” 131 “Знос основних засобів”

Витрати, пов’язані з лікві- дацією основних засобів 97 “Інші витрати”
976 “Списання необоротних активів” 66 “Розрахунки з оплати праці”:

661 “Розрахунки із заробітної плати”

Дохід від ліквідації основних засобів 20 “Виробничі запаси” 209 “Інші
матеріали” 74 “Інші доходи”:

746 “Інші доходи від звичайної діяльності”

Безоплатна передача основних засобів за залишковою вартістю 97 “Інші
витрати” 976 “Списання необоротних активів” 10 “Основні засоби”,
субрахунки 101-109

Безоплатна передача основних засобів по зносу 13 “Знос необоротних
активів” 131 “Знос основних засобів”

Внесок(передача}основних засобів до статутного капіталу за залишковою
вартістю 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” 141 “Інвестиції
пов’язаним сторонам за методом обліку участі у капіталі”

Внесок(передача)основних засобів до статутного капіталу по зносу 13
“Знос необоротних активів” 131 “Знос основних засобів”

Перевищення справедливої вартості над залишковою за внеском основних
засобів до статутного фонду 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”
141 “Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі у капіталі”
74 “Інші доходи”:

746 “Інші доходи від звичайної діяльності”

Передача основних коштів у фінансову оренду 16 “Довгострокова
дебіторська заборгованість” 161 “Заборгованість за майно, передане у
фінансову оренду” 10 “Основні засоби”, субрахунки 101-109

3. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ НА МОДЕРНІЗАЦІЮ ТА РЕМОНТ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Відновлення об’єктів основних засобів може здійснюватися за допомогою
їхнього ремонту, модернізації і реконструкції;

Ремонт основних засобів проводиться для підтримки нормального
функціонування в зв’язку з тривалістю терміну служби основних засобів і
не має на меті поліпшення (підвищення) раніше прийнятих нормативних
показників функціонування об’єктів.

Модернізація і реконструкція об’єктів основних засобів, як правило,
зв’язані з поліпшенням (підвищенням) раніше прийнятих нормативних
показників функціонування об’єктів основних засобів: терміну корисного
використання, потужності, якості продукції, що випускається, і т.п.

Після проведення ремонту об’єктів їхня первісна вартість, як правило, не
збільшується (за винятком випадків модернізації об’єкта, здійсненої під
час капітального ремонту). У результаті модернізації і реконструкції
об’єктів їхня балансова вартість, як правило, збільшується.

У випадку наявності в одного об’єкта декількох частин, що мають різний
термін корисного використання, заміна кожної такої частини при
відновленні враховується як вибуття і придбання самостійного
інвентарного об’єкта. .

Ремонт основних засобів рекомендується проводити відповідно до плану, що
формується по видах основних засобів, що підлягають ремонту, у грошовому
вираженні виходячи із системи планово-попереджувального ремонту, що
розроблюється Організацією з урахуванням технічних характеристик
основних засобів, умов їхньої експлуатації й інших причин. Системою
планово-попереджувального ремонту передбачаються поточне обслуговування
основних засобів і середній ремонт, а також капітальний і особливо
складний ремонт окремих об’єктів основних засобів. План ремонту і
система планово-попереджувального ремонту затверджуються керівником
організації.

До робіт по обслуговуванню, а також до поточного і середнього ремонту
об’єктів основних засобів відносяться роботи з систематичного і
своєчасного запобігання їх від передчасного зносу і підтримці в робочому
стані.

Облік витрат на здійснення капітального ремонту організується по окремих
чи об’єктах групам основних засобів. При цьому варто виходити з того,
що:

— при капітальному ремонті устаткування і транспортних засобів, як
правило, виробляються повне розбирання агрегату, ремонт базових і
корпусних деталей і вузлів, чи заміна відновлення всіх зношених деталей
і вузлів на нові і більш сучасні, зборка, регулювання й іспит агрегату;

— при капітальному ремонті будинків і споруджень виробляється зміна
зношених конструкцій і чи деталей заміна їх на більш міцні й економічні,
поліпшуючі експлуатаційні можливості об’єктів, що ремонтуються, за
винятком повної заміни основних конструкцій, термін служби яких у даному
об’єкті є найбільшим (кам’яні і бетонні фундаменти будинків, труби
підземних мереж, опори мостів і т.п.).

Витрати на виробництво усіх видів ремонту основних засобів виробничого
призначення включаються у витрати виробництва (витрати обігу). Витрати
на технічний огляд і відхід, витрати по підтримці об’єктів основних
засобів у робочому стані включаються у витрати на обслуговування
виробничого процесу. Ремонт і зміст основних засобів невиробничого
призначення здійснюється за рахунок власних джерел засобів організації:
нерозподіленого чи прибутку спеціальних фондів.

Можливі наступні способи віднесення витрат на ремонт основних засобів на
витрати виробництва:

1) Якщо необхідно проводити великі планові чи особливо складні види
ремонту, то для рівномірного віднесення даних витрат на витрати
виробництва організація може створювати ремонтний фонд. Засобу
ремонтного фонду формуються за рахунок щомісячних відрахувань, які
відносяться на витрати виробництва, і витрачаються по цільовому
призначенню. Ремонтний фонд може бути утворений для використання
протягом ряду років, і його залишок на кінець звітного року переноситься
на наступний звітний період.

2) Організація може створювати резерви на майбутній ремонт основних
засобів (у тому числі орендованих) без формування ремонтного фонду. Сума
щомісячних відрахувань у резерв на ремонт основних засобів вираховується
виходячи з кошторисної вартості ремонту.

3) Якщо витрати на ремонт основних засобів рівномірні протягом року, то
можна відносити їх на витрати виробництва безпосередньо в тому звітному
періоді, в якому, вони були зроблені.

4) Якщо виникли непередбачені витрати на ремонт, то можливо віднести їх
до складу витрат майбутніх періодів, і в наступні звітні місяці
розрахунковими частинами рівномірно списати на витрати виробництва
(витрати обігу).

Обраний організацією спосіб віднесення витрат на ремонт основних засобів
на витрати виробництва (витрати звертання) повинний бути закріплений в
обліковій політиці організації.

До набрання чинності П(С)БО 7 ми чітко знали, що вартість ремонту
основних засобів в бухгалтерському обліку в межах 5% балансової вартості
груп основних фондів відносилась на витрати виробництва, а ті витрати,
що перевищували 5%, — на збільшення балансової вартості основних фондів.
Але з 01.07.2000 р. набрав чинності П(С)БО 7, і порядок обліку основних
фондів дещо змінився; зміни зачепили і ремонт основних фондів.

Тепер у бухгалтерському обліку балансова вартість основних засобів на
суму проведеного ремонту збільшуватиметься у тому разі, якщо в
результаті ремонту збільшаться й економічні вигоди таких основних
засобів. Якщо ж ремонт основного засобу здійснюється для підтримки його
робочого стану, то в такому випадку витрати на ремонт необхідно
відносити на витрати того звітного періоду, в якому було здійснено такий
ремонт. Підкреслимо, що це стосується лише бухгалтерського обліку —
порядок відображення витрат щодо ремонту основних засобів у податковому
обліку залишився без змін.

На умовних прикладах розглянемо, як відображається на рахунках
бухгалтерського обліку вартість проведених ремонтів основних фондів,
якщо:

1) в результаті ремонту зросла економічна вигода основного засобу;

2) ремонт здійснюється для підтримання основного засобу в робочому
стані.

Приклад 1. На комп’ютері, яким користується головний бухгалтер
підприємства, зроблено заміну материнської плати. Вартість такої плати
без ПДВ становить 600 грн. За встановлення плати підприємство заплатило
установнику 200 грн без ПДВ. Підприємство придбало материнську плату в
підприємства, яке здійснювало її встановлення.

1) Перераховано кошти підприємству-постачальнику за материнську плату та
встановлення:

Д-т 371 «Розрахунки за виданими авансами»

К-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 800

2) Відображено суму ПДВ по материнській платі та наданих послугах:

Д-т 641 «Розрахунки за податками»

К-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 160

3) Відображено суму податкового кредиту з ПДВ:

Д-т 371 «Розрахунки за виданими авансами»

К-т 644 «Податковий кредит» 160

4) Здійснена заміна материнської плати на комп’ютері постачальником:

Д-т 15 «Капітальні інвестиції»

К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 800.

Якщо материнська плата придбавається підприємством заздалегідь, а потім
встановлюється, то в такому разі необхідно спочатку відобразити її
вартість на дебеті рахунка 207 «Запасні частини», а потім, після
встановлення, списати з кредиту рахунка 207 «Запасні частини» в дебет
рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

5) Відображено суму ПДВ, нарахованого на вартість плати та послуг:

Д-т 644 «Податковий кредит»

К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 160

6) Списано суму оплаченого авансу в рахунок виконаних умов договору на
придбання та встановлення плати:

Д-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

К-т 371 «Розрахунки за авансами виданими» 960

7) Віднесена на збільшення вартості комп’ютера вартість материнської
плати та наданих послуг на її встановлення:

Д-т 10 «Основні засоби»

К-т 15 «Капітальні інвестиції» 800.

Приклад 2. На підприємстві було здійснено ремонт легкового автомобіля,
який використовується для перевезення адмінперсоналу. Для ремонту було
використано запасних частин на суму 200 грн (без ПДВ), працівникові,
який займався ремонтом машини, була нарахована зарплата у розмірі 80
грн.

Кореспонденції рахунків у цьому разі будуть такими.

1) Списані запасні частини на ремонт машини:

Д-т 92 «Адміністративні витрати»

К-т 207 «Запасні частини» 200

Зазначимо, що витрати щодо ремонту основних фондів списуються на ті
рахунки витрат, де безпосередньо беруть участь основні фонди. Якщо,
наприклад, ремонтуються основні засоби, що використовуються у
виробництві, то й витрати щодо ремонту необхідно списувати на рахунок 23
«Виробництво», у разі ремонту основних фондів, що використовуються для
реалізації товарів, — витрати щодо ремонту списуються на рахунок 93
«Витрати на збут» і т. д.

2) Нарахована заробітна плата працівникові, який ремонтував машину:

Д-т 92 «Адміністративні витрати»

К-т 66 «Розрахунки з оплати праці» 80

3) Нарахований збір до Пенсійного фонду та на суму нарахованої зарплати:

Д-т 92 «Адміністративні витрати»

К-т 651 «Розрахунки з пенсійного забезпечення» 25,60

4) Нарахований збір до Фонду соціального страхування на суму нарахованої
зарплати:

Д-т 92 «Адміністративні витрати»

К-т 652 «Розрахунки по страхуванню» 4,40

5) Списані в кінці звітного періоду витрати по проведеному ремонту на
зменшення фінансового результату:

Д-т 791 «Результат основної діяльності»

К-т 92 «Адміністративні витрати» 310.

Якщо підприємство використовує класи 8 і 9 рахунків, то спочатку
витрати, пов’язані з нарахуванням заробітної плати працівникові, який
ремонтував автомобіль, відображаються за дебетом рахунка 84 «Інші
операційні витрати». Потім ці витрати списуються з кредиту рахунка 84
«Інші операційні витрати» в дебет рахунка 92 «Адміністративні витрати».

Якщо підприємство застосовує клас 8 рахунків без використання класу 9,
то в такому разі витрати, відображені на рахунку 84 «Інші операційні
витрати», списуються відразу на зменшення фінансового результату — в
дебет рахунка 791 «Результат основної діяльності».

ВИСНОВКИ

В даній курсовій роботі показано економічний зміст основних фондів
підприємств, їх класифікація і оцінка, виділено основні завдання і роль
обліку і контролю ремонту та модернізації основних фондів у підвищенні
ефективності використання останніх.

На основі опрацьованої літератури ми прийшли до висновків: що
необхідними передумовами організації бухгалтерського обліку є відповідно
обладнане приміщення для роботи облікового апарату, забезпеченого
кваліфікаційними кадрами і засобами механізації. Відсутність таких умов
негативно впливає на організацію обліку і контролю за рухом основних
засобів.

В сучасних умовах відкриваються широкі можливості механізації облікових
робіт по підприємствах. Механізація облікових операцій дозволить
вивільнити працівників від виконання вручну трудомістких облікових
операцій, підвищити оперативність і достовірність даних бухгалтерського
обліку, дасть можливість обліковому персоналу більше часу займатися
аналітичними і контрольними функціями, спростити і прискорити
документооборот, отримати більший об’єм інформації для проведення
економічного аналізу за рахунок введення різного роду довідкових
показників, скоротити число працівників бухгалтерії і знизити затрати на
утримання адмінуправлінського персоналу, підвищити діючість оперативного
контролю за ефективним використанням коштів.

І на кінець, введення в дію нового плану рахунків дає можливість Україні
інтегрувати в Європейську спільноту, тісно співпрацювати з МВФ, підвести
бухгалтерський облік до світових стандартів та ін. Але разом з тим
вимагає перекваліфікації обліковців, розробки нових стандартів,
облікових регістрів, розробки нових програм для ЕОМ та багато інших
нормативних і законодавчих актів для того, щоб пришвидшити перехід
підприємств на ведення бухгалтерського обліку у відповідності з НП (С).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Інструкція “Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій” №291 від 30.11.1999р.

Класифікатор. Основні фонди та нематеріальні активи: нормативні
документи, схеми бухгалтерських проводок. Тернопіль. – 1999р. – 30с.

Лучко М.Р. Десятнюк О.М. Основні засоби: облік, контроль та аналіз.
Тернопіль: — 1996р. – 50с.

Новий план рахунків: вчимося працювати по-новому // Все про
бухгалтерський облік. — №7. – С.7-17.

Облік у виробництві. // Податки та бухгалтерський облік, жовтень, 1999,
№41, 110с.

С.Голов “Облік основних засобів за МСБО”. // Бухгалтерський облік і
аудит, 1999 №4-6.

Хумінський Г. Облік ліквідації основних засобів. // Діло – 1995р. — №5
(січень) 78с.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи