Контрольна робота

на тему:

Облік виробничих запасів та МШП.

З М І С Т

TOC \o «1-3» \h \z \u HYPERLINK \l «_Toc134013778» 1. Матеріали,
їх класифікація, оцінка і завдання обліку PAGEREF _Toc134013778 \h 3

HYPERLINK \l «_Toc134013779» 2. Документація та оперативний облік
надходження матеріалів PAGEREF _Toc134013779 \h 7

HYPERLINK \l «_Toc134013780» 3. Документація та оперативний облік
відпускання і витрачання матеріалів PAGEREF _Toc134013780 \h 9

HYPERLINK \l «_Toc134013781» 4. Облік матеріалів на складах та його
зв’язок з обліком у бухгалтери PAGEREF _Toc134013781 \h 11

HYPERLINK \l «_Toc134013782» 5. Синтетичний облік матеріалів
PAGEREF _Toc134013782 \h 15

HYPERLINK \l «_Toc134013783» Список використаної літератури PAGEREF
_Toc134013783 \h 18

1. Матеріали, їх класифікація, оцінка і завдання обліку

Бюджетні установи для своєї діяльності купують предмети разового
користування — різні господарські та ремонтно-будівельні матеріали,
паливо, тару, матеріали для наукових і навчальних цілей, інші матеріали.

Вартість цих матеріальних засобів повністю вибуває із суспільного
кругообігу протягом одного або кількох актів споживання. У цьому плані
матеріали в бюджетних установах нагадують оборотні кошти виробничої
сфери, але їх неможливо віднести до останніх, оскільки оборотні кошти
повністю переносять свою вартість на новий продукт і в цій формі
продовжують свій кругообіг у суспільному відтворенні, а матеріали
бюджетних установ вибувають з кругообігу в міру їх споживання.

На придбання матеріалів витрачаються значні кошти з бюджету та інших
джерел. Завданнями обліку матеріалів та малоцінних і швидкозношуваних
предметів (МШП) є:

забезпечення зберігання і встановлення контролю за на

явністю та рухом матеріалів;

спостереження за дотриманням норм запасів і витрат матеріалів;

отримання точних даних про залишки матеріалів у місцях

зберігання;

забезпечення всіх рівнів управління інформацією про на

явність і рух матеріалів.

Основними передумовами виконання цих завдань є економічно обґрунтована
класифікація та оцінка матеріалів, нормування їх запасів і чітка
організація матеріального постачання та складського господарства.

За функціональним призначенням у фінансово-господарській діяльності
бюджетних установ матеріали розподіляються на такі групи:

Матеріали для навчальних, наукових та інших цілей: реактиви і хімікати,
скло і радіоматеріали, фотоприладдя, папір, призначений для видання
навчальних і наукових робіт, піддослідні тварини, інші матеріали для
навчальних цілей і науково-дослідних робіт,

а також дорогоцінні та інші метали для протезування.

Продукти харчування. Медикаменти і перев’язувальні засоби: медикаменти,
компоненти, бактерицидні препарати, сироватки, вакцини, кров і
перев’язувальні засоби в лікарнях, лікувально-профілактичних,

лікувально-ветеринарних та інших установах.

Господарські матеріали і канцелярське приладдя, що використовуються для
поточних потреб установ (електролампочки, мило, щітки тощо), будівельні
матеріали для поточного ремонту.

Паливо, пальне й мастильні матеріали — всі види палива,

пального і мастильних матеріалів (дрова, вугілля, бензин, торф,

газ, мазут, автол тощо).

Тара — поворотна та обмінна тара (бочки, бідони, ящики,

банки скляні, пляшки).

Запасні частини до машин і обладнання — запасні частини,

призначені для заміни та ремонту спрацьованих частин машин,

обладнання, тракторів, комбайнів, транспортних засобів.

Інші матеріали — сіно, овес, інші види кормів та фуражу,

насіння, добрива тощо.

Одні й ті самі матеріали в різних установах і навіть в одній установі в
різний час можуть мати різне призначення і, відповідно, обліковуватися в
різних галузях. Так, запасні частини до машин й обладнання можуть
обліковуватися в різних групах залежно від використання цих машин і
обладнання для наукових цілей чи господарських потреб.

Наведену класифікацію покладено в основу організації обліку матеріалів
за субрахунками, але вона є недостатньою для контролю за наявністю і
рухом цінностей. Різноманітність застосовуваних матеріалів потребує
розробки вичерпних номенклатур, тобто систематизованих переліків
матеріалів, які споживаються бюджетними установами. Кожному
найменуванню, сорту та розміру матеріалів присвоюється умовний числовий
код (номенклатурний номер), що особливо важливо в умовах автоматизації
обліку матеріалів. У подальшому присвоєний номенклатурний номер
зазначається в усіх документах і реєстрах, в яких відображається
наявність і рух відповідного виду матеріалів.

Відповідно, кожному виду амонію будуть присвоєні номенклатурні номери
00001, 00002 і 00003. У разі потреби номенклатурні номери можуть мати
більше знаків.

Часто номенклатури об’єднують з цінниками.

Матеріали, МШП обліковуються в поточному обліку і балансі за договірними
цінами без ПДВ. Не відносяться на збільшення вартості матеріалів, а
списуються на відповідні статті видатків транспортно-заготівельні
витрати, мито.

Якщо під час придбання матеріалів через дрібнооптові бази й магазини
бюджетним установам надано торгову знижку, то ці товари обліковуються за
роздрібними цінами, а на суму знижки зменшуються фактичні витрати за
відповідними статтями кошторису установи.

Матеріали, які надійшли до бюджетних установ як гуманітарна допомога,
оцінюються комісією за діючими цінами, а отримані в результаті демонтажу
об’єктів основних засобів, спецобладнання — за цінами можливого
використання. Поворотна й обмінна тара обліковується за покупними
цінами. У разі її повернення чи реалізації різниця між покупними і
продажними цінами враховується на фактичні витрати установ.

Прогресивним напрямом в обліку матеріалів є застосування сталих
облікових цін — неодмінної умови впровадження ЕОМ та
оперативно-бухгалтерського (сальдового) методу обліку. Такими цінами є
ціни постачальника або середні покупні ціни для однорідних найменувань
матеріалів з відхиленнями цін на ці матеріали в межах до 20% за одиницю.

Стала облікова ціна для однорідних найменувань матеріалів визначається в
такий спосіб. Припустимо, що за даними обліку в установі є кілька видів
амонію, кожний з яких поділяється на амоній чистий, чистий для аналізів
і хімічно чистий. Договірна ціна 1 кг амонію азотнокислого чистого — 19
грн, чистого для аналізів — 20 грн., хімічно чистого — 21 грн. Стала
облікова ціна 1 кг амонію азотнокислого дорівнюватиме: (19+20+21):3= =
20 грн. Відхилення від облікових цін обліковуються окремо і підлягають
щоквартальному списанню на ті рахунки, на яких відображені витрати
матеріалів за твердими обліковими цінами.

На відміну від госпрозрахунків підприємств та організацій, де оцінка є
не тільки способом вартісного вираження окремих об’єктів обліку, але й
базою для розрахунків багатьох показників фінансового стану, в бюджетних
установах не застосовуються різні способи оцінювання матеріалів (ФІФО,
ЛІФО тощо), не проводиться щомісячне дооцінювання залишків
товарно-матеріальних цінностей в умовах зміни цін на запаси і товари.
Відповідно до наказу ГУ ДКУ і Міністерства економіки України від
02.12.1997 № 127/138 «Порядок дооцінки матеріальних запасів, малоцінних
і швидкозношуваних предметів бюджетних установ» бюджетні установи
проводили разове дооцінювання матеріалів і МШП, які були придбані до
02.09.1996 та обліковуються за цінами, що значно відрізняються від нині
діючих. У ході дооцінювання ціни на окремі види матеріалів і МШП були
доведені до їх реальної вартості.

Норми запасів матеріалів визначаються в мінімальних розмірах, які
забезпечують постійну роботу установ. Так, нормативи запасів для
наукових установ встановлюються в диференційованих відсотках від суми
фактичних витрат матеріалів за минулий рік за такими чотирма групами
матеріалів: матеріали для наукових цілей; господарські матеріали і
канцелярське приладдя; паливо; пальне і мастильні матеріали, інші
матеріали, включаючи тару і матеріали в дорозі. Зайві запаси матеріалів
зараховуються при фінансуванні бюджетних установ.

З метою збереження і правильного обліку матеріалів необхідно забезпечити
належну організацію складського господарства. Зберігання матеріалів має
здійснюватися у спеціально пристосованих приміщеннях (складах). Порядок
розміщення матеріалів має забезпечувати швидкість операцій їх прийняття
та видачі. Відповідальність за прийняття, зберігання і відпускання
матеріалів покладається на визначених матеріально відповідальних осіб, з
якими укладаються договори про повну матеріальну відповідальність.

Правильна організація обліку матеріалів забезпечується також наявністю
точного ваговимірювального господарства, своєчасним проведенням
інвентаризацій, встановленням чіткого документообороту, широким
впровадженням засобів автоматизації облікових робіт.

2. Документація та оперативний облік надходження матеріалів

Надходження, переміщення і відпускання матеріалів оформляються
первинними документами, правила застосування яких регламентуються
Положенням про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському
обліку, затвердженим Міністерством фінансів України 24.05.1995 р. за
№88, Інструкцією №61 та іншими нормативними актами.

Матеріали надходять до бюджетних установ безпосередньо від
постачальників, від підрозділів установи, в порядку гуманітарної
допомоги, централізованого постачання, через підзвітних осіб.

Якщо матеріали отримують безпосередньо на складі постачальника, то
виписується товарно-транспортна накладна на відпущені матеріали.
Документи надходять у відділ постачання, де вони реєструються в журналі
обліку вантажів, що надійшли, і передаються до бухгалтерії. Бухгалтерія
здійснює перевірку документів постачальника і передає їх на склад для
контролю при прийнятті вантажу Але роль бухгалтерії не обмежується
перевіркою документів — вона зобов’язана встановити: доцільність тієї
або іншої поставки матеріалів, чи задовольняє поставка потреби установи
і чи не призведе вона до утворення понаднормованих запасів.

Представник покупця (експедитор) на підставі отриманої довіреності
здійснює доставку матеріалів. У разі виявлення невідповідності між
вантажем у натурі і даними документів постачальника, пошкодження чи
псування вантажу експедитор зобов’язаний вимагати від транспортної
організації складання комерційного акта і отримати його копію. Акт є
підставою для пред’явлення претензій (позову) транспортній організації
за виявлені розбіжності.

Експедитор здає отриманий вантаж безпосередньо на склад під розписку
матеріально відповідальної особи в документах постачальника. На складі
отримані матеріали піддаються обов’язковій кількісній перевірці
(зважування, перелічування чи вимірювання), а в разі потреби і якісній
перевірці. В окремих випадках здійснюється лабораторний аналіз якості.

Якщо виявлено невідповідність кількості та якості вантажу, зазначених у
супровідних документах, фактичним даним матеріалів, що надійшли від
постачальника, то складається акт приймання за формою № 429. Акт у двох
примірниках складає приймальна комісія за участю завідуючого складом
(коморою), представника постачальника чи незацікавленої організації.
Після приймання цінностей один примірник акта з даними документами
(товарно-транспортними накладними, рахунками) передається до бухгалтерії
установи для обліку надходження матеріалів, другий — у відділ постачання
для направлення претензійного листа постачальнику.

Бюджетні установи можуть отримувати матеріали в порядку централізованого
постачання. У такому разі вантажоотримувачем і замовником є різні
установи. Приймання матеріалів, отримуваних в порядку централізованого
постачання, здійснюється як звичайно. Документи постачальника (рахунки,
накладні тощо) на окремі цінності надходять до замовника, який висилає
отримувачу повідомлення про зроблені записи на його аналітичних рахунках
з даними копіями рахунків постачальника на відправлені за його адресою
матеріали.

Надходження матеріалів від заготівлі та переробки (заготівля палива,
переробка овочів тощо) оформляється актом, який затверджує керівник
установи.

Матеріальні цінності, що надійшли до бюджетної установи в порядку
гуманітарної допомоги, приймаються створеною наказом керівника установи
комісією з обов’язковою участю працівника бухгалтерії та представника
вищої за рангом організації. Приймання цінностей проводиться шляхом їх
перелічування, зважування в присутності матеріально відповідальної
особи, якій передаються ці цінності на зберігання. На прийняті
матеріальні цінності комісія складає акт, який підписують члени комісії.

Матеріали, прийняті на склад, оприбутковуються, тобто беруться на облік,
на підставі супровідних документів (прибуткових ордерів, накладних,
актів) тим числом, коли отримано цінності. У документах зазначаються
такі дані: від кого надійшли матеріали, номенклатурний номер,
найменування, сорт, кількість, вага, ціна, сума, дата надходження на
склад і розписка матеріально відповідальної особи, яка приймала
цінності.

Заслуговує на увагу практика бюджетних установ, які оприбутковують
матеріали, що надійшли, безпосередньо за документами постачальників
шляхом проставлення на них штампа і заповнення його реквізитів
(кількість прийнятих матеріалів, номенклатурний номер, підпис
матеріально відповідальної особи в отриманні).

3. Документація та оперативний облік відпускання і витрачання матеріалів

Порядок документального оформлення відпускання матеріалів залежить від
того, які матеріали витрачаються і на які цілі, а також від
періодичності їх використання.

Матеріали витрачаються на потреби установи чи реалізуються як зайві та
невикористовувані. Крім цього, може мати місце внутрішнє переміщення,
тобто відпускання матеріалів одним підрозділом установи іншому.

Виходячи з особливостей і конкретних умов витрачання матеріалів, їх
відпускання може оформлятися різними документами. Документування
витрачання матеріалів організовується так, щоб забезпечити ефективний
контроль за їх відпусканням і використанням.

Перелік посадових осіб, яким надано право вимагати та отримувати
матеріали зі складу, встановлюється керівником установи, зразки їх
підписів повідомляються складам.

Видача матеріалів зі складу оформляється документами, затвердженими
керівником установи. Такими документами є:

накладна (вимога) ф. № 434 — застосовується для видачі матеріалів зі
складу і при їх переміщенні всередині установи. Виписується в одному
примірнику. Виписування разових вимог — досить трудомістка операція і
потребує великої кількості первинних

документів;

відомість видачі матеріалів на потреби установи ф. № 410 є
накопичувальним документом і призначена для видачі господарських

матеріалів, матеріалів для наукових, навчальних та інших цілей

протягом місяця забірна карта ф. № 431 застосовується як при щоденному
відпусканні матеріалів і палива, так і через певні проміжки часу
протягом місяця. Виписується у двох примірниках, один — для отримання,
другий — для складу на кожного отримувача на декілька найменувань
матеріалів. Ліміт визначається, виходячи з планової потреби в матеріалах
і норм витрачання.

Відпускання матеріалів відображається фіксуванням взятого і відпущеного
матеріалу в забірній карті, яка підписується комірником і отримувачем.
При щоденному відпусканні карта виписується на 15 днів, а при
періодичному — на місяць. Відпускання матеріалів понад встановлений
ліміт здійснюється за накладними (вимогами). Застосування забірної карти
значно скорочує обсяг облікової документації і забезпечує попередній
контроль за витрачанням матеріалів.

Порядок списання витрачених матеріалів на потреби установи
встановлюється керівником установи, причому особливо цінні та
гостродефіцитні матеріали, відповідне до затвердженого керівником
установи списку, враховують у підзвіті матеріально відповідальних осіб і
списують на підставі затвердженого керівником установи акта про їх
витрачання. Ремонтно-будівельні матеріали списуються за актами про їх
витрачання з урахуванням норм витрат на фактичний обсяг робіт. Залишки
невикористаних матеріалів здаються на склад і на їх вартість зменшуються
фактичні видатки поточного року за відповідними статтями.

Списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється на підставі дорожніх
листів за фактичними витратами, але не вище від норм, встановлених для
окремих марок машин.

4. Облік матеріалів на складах та його зв’язок з обліком у бухгалтери

Облік матеріалів на складах забезпечує отримання оперативних і точних
даних про залишки цінностей за кожним найменуванням матеріалів у розрізі
окремих їх видів і сортів.

Кількісно-сортовий облік матеріалів на складах ведеться матеріально
відповідальними особами в книгах складського обліку (на картках) ф. №
М-17 тільки за кількістю. До початку записів у книзі мають бути
пронумеровані всі сторінки, а їх кількість завірена підписами керівника
установи і головного бухгалтера та скріплена печаткою.

Записи до книги складського обліку ведуть матеріально відповідальні
особи на підставі прибутково-видаткових документів. Після кожного запису
виводиться залишок матеріалів.

На підставі записів у книзі складського обліку матеріально відповідальні
особи зобов’язані своєчасно повідомляти службу постачання про відхилення
фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасів і про
залишки матеріалів, що знаходяться без руху і не використовуються в
установі.

Матеріально відповідальні особи відповідно до графіка подають у
бухгалтерію документи з надходження та витрачання матеріалів при реєстрі
здачі документів, який складається у двох примірниках. У реєстрі
зазначаються номенклатурні номери матеріалів, кількість і номери
первинних документів, прізвища тих, хто здав і прийняв.

Кількісно-сортовий облік матеріалів — складна і трудомістка дільниця
облікової роботи, а тому важливо вибрати найбільш раціональний метод їх
обліку. У бюджетних установах застосовуються такі методи сортового
обліку:

а) кількісно-сумовий (паралельний);

б) оперативно-бухгалтерський (сальдовий);

в) метод машинної картотеки.

За першим методом на складі ведеться книга складського обліку матеріалів
ф. № М-17, в бухгалтерії — книга кількісно-сумового обліку матеріалів ф.
№ 296, а в централізованих бухгалтеріях — ф. № 296-6. Аналітичний облік
у бухгалтерії ведеться за номенклатурними номерами, в розрізі
матеріально відповідальних осіб та обслуговуваних установ. Замість книги
можуть вестися картки. За даними цих реєстрів щомісячно складаються
сортові оборотні відомості, підсумки яких звіряються з даними
синтетичного обліку.

У разі великої номенклатури матеріалів метод кількісно-сумового
(паралельного) обліку матеріалів є громіздким, трудомістким і
недостатньо оперативним. У ньому дублюються аналітичні дані в
бухгалтерії і на складі, показники складського обліку звіряються з
даними бухгалтерії один раз на місяць і здебільшого із запізненням, що
позбавляє установу оперативних і точних даних для контролю за станом
запасів.

В установах з невеликою номенклатурою матеріалів застосовується
спрощений варіант першого методу. Матеріально відповідальні особи
щомісячно здають матеріальний звіт разом із первинними документами, який
ретельно перевіряється, таксується, після чого стає реєстром
аналітичного обліку.

Для обліку продуктів харчування застосовується інший варіант цього
методу: у бухгалтерії аналітичний облік матеріалів ведеться за
номенклатурними номерами в розрізі матеріально відповідальних осіб у
сортових оборотних відомостях ф. № 44. Записи в ці відомості здійснюють
на підставі накопичувальних відомостей за надходженням і витрачанням
матеріалів. Щомісяця в сортових оборотних відомостях обраховуються
обороти і виводяться залишки на початок наступного місяця. У наукових
установах НАНУ, які мають велику номенклатуру матеріалів, і в
централізованих бухгалтеріях застосовується оперативно-бухгалтерський
(сальдовий) метод обліку матеріалів (рис. 1). Його суть зводиться до
того, що на складі ведеться кількісно-сортовий облік матеріалів у книгах
чи картках, які відкриваються в бухгалтерії і передаються на склад під
розписку в реєстрі видачі карток. При цьому здійснюється систематичний
контроль за правильністю ведення складського обліку, який стає складовою
бухгалтерського обліку. З цією метою бухгалтерія установи систематично,
але не рідше одного разу на тиждень, декаду проводить безпосередньо на
складах у присутності матеріально відповідальних осіб перевірку
своєчасності, правильності й повноти оформлення складських операцій,
записів у картках складського обліку, а також вибіркову перевірку
залишків матеріалів, особливо дефіцитних і вартісних. Правильність
записів у складській картотеці працівник бухгалтерії підтверджує своїм
підписом у картках складського обліку.

Рис. 1. Схема оперативно-бухгалтерського методу обліку запасів

У бухгалтерії облік матеріалів ведеться тільки в грошовому виразі в
розрізі субрахунків, груп матеріалів і матеріально відповідальних осіб у
відомості руху матеріалів.

Взаємозв’язок між кількісно-сортовим обліком на складі і синтетичним
обліком у бухгалтерії здійснюється за допомогою «Книги залишків
матеріалів» (сальдової книги чи відомості), яка відкривається на рік і
ведеться в розрізі матеріально відповідальних осіб. Номенклатура
матеріалів у книзі розміщується за синтетичними рахунками, субрахунками
чи групами матеріалів, у цю книгу завідувач складу щомісяця переносить
кількісні залишки на кінець місяця з книги чи карток складського обліку,
після чого в бухгалтерії таксуються ці залишки за кожним номенклатурним
номером і підраховуються підсумки за субрахунками матеріалів, групами,
матеріально відповідальними особами. Отримані результати звіряються в
бухгалтерії з даними відомості руху матеріалів у грошовому виразі.
Тотожність отриманих даних підтверджує правильність ведення складського
(аналітичного) обліку матеріалів. У разі розбіжностей знаходять помилки
і виправляють їх.

Сальдовий метод обліку матеріалів зменшує обсяг облікових робіт,
поліпшує контроль за наявністю і збереженням матеріалів, звільняє
облікових працівників від ведення трудомісткого аналітичного обліку і
складання сортових оборотних відомостей, спрощує звірку аналітичного
обліку із синтетичним. До цього й зводиться перевага такого методу над
іншими.

В умовах застосування ПЕОМ трудомісткість облікових робіт втрачає свою
актуальність, а тому на машинах отримують машинограми — оборотні
відомості в розрізі кожного первинного документа, зведені оборотні
відомості в розрізі номенклатурних номерів матеріалів. Є досвід
використання методу машинної картотеки, за яким вся інформація про
складський і бухгалтерський облік матеріалів зосереджується в пам’яті
машин, а бухгалтерія і місця зберігання матеріалів обладнані
термінальними пристроями, до яких мають доступ матеріально відповідальні
особи з індивідуальними ключами.

5. Синтетичний облік матеріалів

Для обліку наявності та руху матеріалів призначений активний рахунок 23
«Матеріали і продукти харчування», який має такі субрахунки:

231 «Матеріали для навчальних, наукових та інших цілей»;

232 «Продукти харчування»;

233 «Медикаменти і перев’язувальні засоби»;

234 «Господарські матеріали та канцелярське приладдя»;

235«Паливо, горючі та мастильні матеріали»;

236 «Тара»;

237 «Матеріали в дорозі»;

238 «Запасні частини до машин та обладнання»;

239 «Інші матеріали».

У разі використання меморіально-ордерної форми облік надходження
матеріалів відображається в різних меморіальних ордерах, зокрема № 6 —
накопичувальній відомості за розрахунками з різними установами та
організаціями, № 7 — накопичувальній відомості за розрахунками з
підзвітними особами та ін. Облік витрачання матеріалів на різні потреби
відображається в матеріальному ордері № 13 — накопичувальній відомості з
витрачання матеріалів ф. № 396. Відомість складається в установах з
великим обсягом кошторисів і в централізованих бухгалтеріях і ведеться
протягом місяця. Записи в книгу роблять у грошовому виразі на підставі
виправдних документів у кредит субрахунків рахунку 23, зокрема за
установами чи матеріально відповідальними особами.

У невеликих установах канцелярське приладдя (папір, олівці, чорнила,
стержні тощо), придбане та одночасно видане на поточні потреби установи,
може списуватися на фактичні видатки з відображенням їх загальної суми
на субрахунку 234 «Господарські матеріали та канцелярське приладдя». На
документах, які підтверджують придбання та отримання цих цінностей,
мають бути підписи осіб, які отримали ці матеріали.

Вартість витратних матеріалів на потреби установи списується за цінами
придбання або за середніми цінами, якщо вони купувалися за різними
цінами. У разі застосування в обліку твердих облікових цін протягом
місяця (кварталу) матеріали списуються за цими цінами. Щомісячно
(щоквартально) обчислюється середній процент і сума відхилень від
твердих облікових цін у розрізі субрахунків. Ці суми відхилень відносять
на ті рахунки, на які були списані матеріали за твердими обліковими
цінами. За дебетом субрахунку 237 «Матеріали в дорозі» обліковуються
матеріали, оплачені установою за міжміськими поставками на склад.
Бухгалтерія повинна стежити, щоб матеріали, які перебувають у дорозі,
були підтверджені відповідними документами постачальників. Під час
прибуття матеріалів їх вартість списується з кредиту субрахунку 237 у
дебет субрахунку 23 «Матеріали і продукти харчування». Аналітичний облік
матеріалів у дорозі ведеться в книзі кількісно-сумового обліку в розрізі
окремих постачальників.

Субрахунок 825 «Витрати на заготівлю і переробку матеріалів» призначений
для обліку витрат і визначення собівартості матеріалів, які заготовляють
і переробляють. За дебетом цього субрахунку збираються всі витрати,
пов’язані із заготівлею і переробкою матеріалів, за кредитом — списують
фактичну собівартість заготовлених і перероблених матеріалів на підставі
акта, який затверджується керівником установи. При цьому отримані
матеріальні цінності оприбутковуються.

В установах, де облік матеріалів автоматизований, складають машинограми
«Відомість надходження матеріалів за постачальниками»; «Відомість
надходження матеріалів у розрізі субрахунків, матеріально відповідальних
осіб і установ»; «Відомість витрачання матеріалів за субрахунками» тощо.
Ці машинограми залежно від рівня автоматизації обліку замінюють
матеріальні ордери чи слугують підставою для їх заповнення.

Список використаної літератури

Г.І. Купалова „Облік у бюджетних організаціях” К.- 2006р.

Володин А.А. Справочник финансиста предприятия. – М.: ИНФРА-М, 1996.

Закон України “Про господарські товариства”, №1576-12, від 19/09/1991

Закон України”Про власність”, №697-12, від 07/02/1991

Закон України”Про підприємства в Україні”, №887-12, від 27/03/1991

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”, №1201, від 18/06/1991

PAGE

PAGE 18

Первинні прибутково-матеріальні документи

Накопичувальні

відомості

Книга чи картки складського обліку

запасів ф. № 3-9, М-12

Оборотні відомості

Відомість обліку залишків запас складі ф. № М-14

Похожие записи