Курсова робота з бухобліку

Облік виробничих запасів.

ВСТУП

Підприємницька діяльність можлива різних видів: виробнича, комерційна
або грошово-кредитна. Згідно з цим запаси діяльності такі: у першому
випадку – різні речовини та сили природи: сировина, матеріали (основні,
допоміжні паливні, мастильний тощо), у другому – готова продукція
виробничої сфери (сільськогосподарська, промислова, будівельна тощо),
яка купується комерційними підприємствами з метою продажу, у третьому –
гроші, грошові документи тощо.

У кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавчо визначеною
методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику
обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто –
виробничі, комерційні або грошово-кредитні.

У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить
близько 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній,
текстильній, харчовій) сягає 80,0-85,0%. Тому питанням обліку виробничих
запасів має приділятися серйозна увага.

У бухгалтерському обліку під терміном „запаси” розуміють активи які:

— утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської
діяльності;

— перебувають у процесі виробництва (з метою подальшого продажу продукту
виробництва)

— утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання
робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Одиницю бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна
група.

Для цілей бухгалтерського обліку виробничі запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші
матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання
робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних
потреб.

У зв’язку з виникненням різних господарських операцій стосовно обліку
виробничих запасів слід враховувати:

— знос малоцінних та швидкозношуваних предметів;

— переоцінку товарно-матеріальних цінностей;

— заготівлю і придбання матеріальних цінностей;

— транспортно-заготівельні витрати.

Основними завданнями обліку виробничих запасів

контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;

відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів),
результатів постачання;

виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів;

контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом
матеріалів в процесів їх заготівлі;

спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх
нормативам, контроль за їх зберіганням;

контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і
списуванням їх вартості у витрати виробництва;

контроль за дотримуванням норм;

правильний розподіл матеріалів за об’єктами калькуляцій;

виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах
підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм,
передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях
підприємства здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що
надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має
забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих
запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження
власності підприємства.

Важливою умовою обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.

На підприємстві кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч
назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би
сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку,
необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на
підприємствах перелік найменувань окремо видів матеріалів класифікується
за визначеною ознакою.

Матеріали поділяються на групи. Кожна група поділяється на підгрупи. У
межах кожної підгрупи матеріали групуються за профілем, маркою, сортом,
а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюються постійний
шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком
матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Особливістю запасів є те, що вони у процесі виробництва використовуються
повністю і для кожного нового процесу виробництва їх потрібно змінювати
новими.

Інформацію про виробничі запаси можна отримати у фінансовій звітності, а
саме:

а) облікові помітки, прийняті підприємством для оцінки запасів,
включаючи використані формули собівартості;

б) загальну балансову вартістю запасів та балансову вартість окремих
груп запасів згідно з їх класифікацією підприємством;

в) балансову вартість запасів, відображених за справедливою вартістю за
вирахуванням витрат на збут;

г) суму запасів, визнаних упродовж звітного періоду;

ґ) суму списання запасів до чистої вартості реалізації;

д) раніше списаної вартості запасів у результаті збільшення їх чистої
вартості реалізації;

е) обставини або подій, що призвели до сторнування раніше списаної
вартості запасів;

є) балансову вартість запасів, переданих у заставу для забезпечення
зобов’язань.

Під час обліку і проведення аудиту виробничих запасів утворюються цілі і
окреслюються коло питань щодо:

їх нормативно-правового забезпечення;

організації обліку виробничих запасів;

характеристики даного підприємства;

їх документального оформлення;

обліку надходження і вибуття їх інвентаризацій;

методики проведення аудиту та складання підсумкових аудиторських
документів.

РОЗДІЛ І

Запаси, які необхідний елемент виробничого процесу

До виробничих запасів на виробничих підприємствах надходить сировина,
основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати,
комплектуючі вироби, тара запасні частини та ін. На підприємствах у
процесі виробництва використовується велика кількість різних матеріалів.

У собівартості продукції багатьох галузей питомо вага затрат
матеріалів становить 65-90%. Тому з метою скорочення матеріальних затрат
у процесі виробництва і втрат у відходах, зниження собівартості,
ліквідації невиробничих втрат тощо необхідно ??? внутрішні резерви. При
цьому велике значення мають правильне організації бухгалтерського обліку
матеріалів, а також основи його побудови.

Для правильної організації обліку матеріалів, на підприємствах потрібні
складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями
(стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги).
Матеріали в складах мають розміщуватись за секціями, а в середині
останніх – за окремими групами і типосорторозмірами (на полицях, у
штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти,
видати й перевірити наявність матеріалів.

Облік виробничих запасів здійснюються за такими напрямками: кількісний і
вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з
постачальниками; наявності і руху матеріалів на складах; використання
матеріалів у процесі виробництва; реалізації матеріальних цінностей і
розрахунків з покупцями.

У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів.
Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Розрізняють
економічну і технічну класифікацію.

В основну економічної класифікації матеріалів покладено їх значення для
процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому матеріали
відіграють різну роль. Одні формують речовину основу (субстанцію)
майбутнього продукту (наприклад, яблука для виготовлення яблучного соку,
метали для виготовлення обладнання, тканин для виготовлення одягу тощо),
інші беруть участь

у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей
(наприклад, фарби), або сприяючи виробничому процесу (обтиральні, тарні
матеріали та ін). Першу групу називають основними матеріалами, другу –
допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані
напівфабрикати.

Допоміжні матеріали поділяють на такі групи: допоміжні матеріали,
приєднувані до основних матеріалів; використовувані засобами праці
(мастило тощо), такі, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва
(паливо, тара і т.ін), господарські матеріали для ремонтів (запчастини),
електролампи.

Використання матеріалів у процесі виробництва часто призводить до появи
відходів. Частина з них (клітковина, кісточки на плодоконсервних
заводах, залізний лист, труби, прокат тощо на машинобудівних заводах)
мають певну цінність і використовуються ще раз як повторні матеріали або
для виготовлення продукції, або для реалізації іншими підприємствам.
Решта матеріалів є безповоротними для підприємства, і їх вважають
втратами. Ці відходи оцінці не підлягають.

У першому випадку відходи оцінюють і їх вартість зменшує витрати
виробництва. У другому – виробництво втрачає всю вартість невикористаної
частини матеріалів. При цьому воно може завдавати шкоди навколишньому
середовищу, а штрафні санкції за це є від’ємною вартістю втрат. З огляду
на це необхідно впроваджувати безвідходну технологію.

Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку виробничі запаси
класифікуються за такими групами:

201 Сировина і матеріали

202 Куповані напівфабрикати та комплексуючі вироби

203 Паливо

204 Тара і тарні матеріали

205 Будівельні матеріали

206 Матеріали передані у переробку

207 Запасні частини

208 Матеріали сільськогосподарського призначення

209 Інші матеріали

Для правильного планування потреби в матеріалах, раціональної
організації їх обліку і контролю за використанням у виробництві крім
економічної класифікації використовують класифікацію за технічними
ознаками. Залежно від технічних ознак запаси класифікують на групи та
підгрупи за найменуваннями, типом, сортом, розміром і т.ін. Така
класифікація запасів відображається у розроблювальних на підприємствах
номенклатурах систематизованого переліку запасів.

Облік виробничих запасів організовують за назвою (видами) сировини і
матеріалів, а в межах кожного виду – за розділами, типами, групами,
сортами і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними
номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною
собівартістю.

Матеріальні, сировині та паливні ресурси є одними з найважливіших на
підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і
витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який
повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для
контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

1.2. Нормативне забезпечення ведення діяльності та організації обліку

Бухгалтерський облік утворює нерозривну єдність з середовищем, у
взаємозв’язку з яким він проявляє свою цінність, зокрема, з системою
законодавчого регулювання. Схема нормативного регулювання
бухгалтерського обліку і Україні представлена п’ятьма рівнями, кожен з
яких охоплює ряд документів (рис. 1.1.)

SHAPE \* MERGEFORMAT

В Україні суб’єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет
Міністрів, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова
служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними
документами регламентуються як об’єкти обліку, так і схема
кореспонденції рахунків.

Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів,
що займається розробкою:

Плану рахунків бухгалтерського обліку;

положень про документальне забезпечення захистів в бухгалтерському
обліку;

обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської
звітності

порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами;

інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його
ділянки.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах
обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України
„Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та ведеться
на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту
ліквідації.

Обліку притаманна певна специфіка залежно від виду діяльності
підприємства та форми господарювання.

Бухгалтерський облік зобов’язаний вести всі підприємства, установи,
організації незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.

Організація бухгалтерського обліку має забезпечити:

повне й безперервне забезпечення всіх господарських операцій, що були
здійснені на підприємстві протягом звітного року;

складання встановленої органами державного управління бухгалтерської
фінансової звітності.

Бухгалтерський облік і звітність регулюються державною, стандартами
різних рівнів. Інформація бухгалтерського обліку використовується
внутрішніми та зовнішніми споживачами.

Нормативною базою, що регулює організацію та методологію бухгалтерського
обліку є:

Національні стандарти бухгалтерського обліку:

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1(затверджено наказом
Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р. зареєстровані в
Міністерстві юстиції України №991/3684 від 21 червня 1999 р.) „Загальні
вимоги до фінансової звітності ”;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 (наказ Міністерства
фінансів України №87 від 31.03.99 р.) „Баланс”;

П(С)БО 3 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про фінансові
результати”;

П(С)БО 4 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про рух грошових
коштів”;

П(С)БО 5 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про власний
капітал”;

П(С)БО 6 (наказ Мінфін Укр. №137 від 28.05.99 р.) „Виправлення помилок
і зміни у фінансових звітах” та ін

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” №996 – ХІV від 16 липня 1999 р

Закон №18/97-ВР від 03.04.97 р. „Про податок на додану вартість”.

Закон України №283/-97-ВР від 22.05.97 р „Про внесення змін до Закону
України”, „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського
обліку, затверджене наказом МФУ №88 від 24.05.95р.

Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими
підприємствами, затверджені наказом МФУ №112 від 31.05.96 р.

Наказом Міністерства фінансів в Україні „Про заміни та доповнення до
нормативних документів з бухгалтерського обліку” №244 від 19.11.96 р

Типові положення:

Типове положення з планування, обліку і калькулювання
будівельно-матеріальних робіт, затверджене постановою КМУ №186 від
09.02.86 р. (з наступними змінами).

Типове положення про склад витрат обігу та порядок їх планування й
розподілу в торговельній діяльності, затверджене постановою КМУ №337 від
18.03.96 р. (з наступними змінами).

Типове положення з планування обліку і калькулювання собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджене
постановою КМУ № 452 від 23.04.96 р. (з наступними змінами).

Типове положення з планування, обліку і калькування собівартості
продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене постановою КМУ
№473 від 26.04.96 р. (з наступними змінами).

Типове положення з планування, обліку і калькування собівартості
продукції (робіт, послуг) на підприємствах і в організаціях
життєво-комунального господарства, затверджене наказом
Держжитлокомунгоспу України №24 від 31.03.97 р.

Рекомендації по бухгалтерському обліку валових витрат і валових
відходів, затверджені наказом МФУ №168 від 04.08.97 р.

Порядок ведення Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та
Порядок ведення Книги обліку продажу товарів (робіт послуг),
затверджений наказом ДПА України №165 від 30.06.97 р. (зі змінами та
доповненнями, внесеними наказом ДПА України №469 від 08.10.98 р.).

Порядок ведення книги обліку доходів і витрат господарських операцій
суб’єктами малого підприємства-юридичним особами, що застосовують
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений
наказом ДПА України №477 від 13.10.98 р.

Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Плану рахунків
бухгалтерського обліку та Інструкції з його застосування” №291 від
30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №892/4185
від 21.12.99 р.).

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій, затверджена
наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №892/4185 від 21.12.99
р.).

Наказ Головного управління державного казначейства України „Про
затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та
Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних
установ №114 від 10.12.99 р.(зареєстровано в Міністерстві юстиції
України” за №890/4183 від 20.12.99 р.

Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України державної
контрольно-ревізійної служби в Україні „Про затвердження Інструкцій з
організацій проведення ревізій і перевірок органами державної
контрольно-ревізійної служби в Україні за звершення правоохоронних
органів” №107 від 26.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції
України за №906/4199 від 23.12.99 р. опубліковано в „Офіційному віснику
України” №51 від 06.01.2000 р.)

З 1 січня 2000 р. порядок організації і ведення бухгалтерського обліку в
Україні регламентується Законом України „Про бухгалтерський облік в
Україні” №996-ХІV від 16.07.99 р. і Національними Положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України №248 від 01.12.98 р. з
січня 2000 р ввелися в дію 28 Національних Положень (стандартів)
бухгалтерського обліку.

1.3. Характеристика підприємства

І Швейна фабрика була заснована в 1939 р. в приміщенні недобудованого
млина.

Кількість робітників орієнтовано було 600 чол. Валовий випуск становив
5400 т.крб. (в старому масштабі цін). Устаткування – це були ніжні
швейні машини та жарові праски.

За час війни фабриці було нанесено збитків в сумі 647300 крб.

Після звільнення м. Станіславова від німецько-фашистських загарбників в
1944 р. почався період відбудови фабрики і в 1945 р. фабрика досягла
таких показників: випуск валової продукції -500 т.р., кількість ПВП – 74
чол. В тому числі робітники, кравці в кількості – 48 чол. і пр. – 5 чол.

Робітники приходили на роботу з власними швейними машинами та прасками.
Власного устаткування не було. Згодом вже в 1949 р. на фабриці працювало
340 чол., вже були малопотужні швейні універсальні машини типу „Уніан” в
кількості 53 од. електричні промислові праски в кількості 19 од.

Було дуже мало спеціального устаткування: це петельна машина для
виготовлення петлі на верхньому одязі, петельна машинка для білизни і
машина для обметування зрізів.

Розкрій тканини в 1945 р. проводився ручним методом.

Переважна кількість робіт при виготовленні одягу були ручними: це пришив
гуздиків; обмотка петель; підшивка низу; всі підшивочні роботи
виконували вручну, чистка виробів. Всі ці роботи складали 980% ручної
праці.

На низькому технічному рівні було нормування сировини. Були відсутні
важливі операції: як примірювання тканини по ширині і довжині, не було
ніякого розрахунку тканини на стіл. Відсутній облік розкрою виробів по
розмірам і ростом. Фабрика пошивала різний асортимент, це затрудняло
спеціалізацію і введення механізації на трудомісткі операції. Часті
зміни пошиву того чи іншого виробу на одному процесі не давало змоги
підвищувати продуктивність праці.

Починаючи з 1957 р. фабрика спеціалізувалась на виготовленні пальто
жіночих, дівчачих д/с, і зимових, що дало змогу збільшити обсяг
виробництва без введення додаткових площ більше як на 32% покращилось
технічне керівництво виробництвом. На фабриці організовані окремі
дільниці як хутрова, ватна, об’єднані в один цех підготовчий і
розкрійний, організація монтажу та волого-тепловій обробці, значно
зросло технічне оснащення фабрики. Значно покращилось технологія
виготовлення виробів.

В березні 1966 р. на фабриці розпочато роботу по реконструкції і
розширенню виробництва. В грудні місяці 1969 р. реконструкція була
закінчена і швейні цехи, розкрійний цех були проведені в нове виробниче
приміщення.

Реконструкцією фабрики передбачено і відкрито медичний пункт,
роздягальні, душеві та багато побутових приміщень.

В технічному питанні: всі цехи забезпечені високопродуктивним
обладнанням вітчизняного виробництва та соціалістичних країн.

Постійно обновлюється технологічне обладнання і щорічне складає до 100
од. Рівень механізованої праці складає до 67%, а на окремих ділянках до
70%.

Для збільшення випуску пальто, починаючи з 1984 р. фабрика
організовувала швейні цехи в колгоспах області.

Станом на 1987 на фабриці працює 1574 чол. робітників і т.п. та
службовців. Фабрика за рік випускає 800 тис. од. шв. виробів.

Всього за рік фабрикою – випускається готових швейних виробів на суму
73647 тис. крб.

В 1975 р. швейна фабрика стала об’єднанням, тому, що в її склад ввійшла
Коломийська швейна фабрика.

За 1980-83 рр. в співробітництві Челябинським філіалом ЦНДУШПа було
впроваджено 7 високопродуктивних комплексно-технізованих потоків 1-го
покоління.

З липня 1993 р. Коломийська швейна фабрика стала окремою юридичною
одиницею, а колишнє швейне обладнання стало називатися
Виробничо-торговельне швейне підприємство (ВТШП) „Галичина”.

З 13.12.1994 р ВТШП „Галичина” згідно з рішенням Державного комітету
України з легкої і текстильної промисловості стало Відкритим акціонерним
товариством (ВАТ) „Галичина”:

Предметом діяльності товариства є:

виробництво швейних виробів;

виробництво товарів народного вжитку;

закупівля і переробка тканин, прикладних і допоміжних матеріалів;

реалізація готової продукції в фірмових магазинках і інших підприємствах
торгівлі.

В даний час ВАТ ВТШП „Галичина” виробляє такий асортимент продукції як:

— пальта жіночі, дівчачі д/с і зимові;

— жакети жіночі і дівчачі;

— чолові пальта і куртки та ін.

1.4. Організація обліку на ВАТ ВТШП „Галичина”

Організація бухгалтерського обліку – це один із найбільш відповідальних
етапів створення підприємства та підготовка до його ефективної
діяльності. Без організованого обліку не можлива діяльність
підприємства. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
залежить від багатьох факторів: форми власності, організаційно-правової
форми підприємства, характеру технологій і обсягів його діяльності,
чисельності персоналу, структури управління тощо.

Схема організацій обліку на підприємстві представлена на рис. 1.2.

SHAPE \* MERGEFORMAT

Організація бухгалтерського обліку є у ??? його власника або
уповноваженого органу відповідно до чинного законодавства та установчих
документів. Одним з них є облікова політика підприємства, яка була
затверджена наказом №011 від 04.01.01., згідно із законом України від
16.01.1999 року №996-ХІV „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність
в Україні” і відповідно до Положення (стандартів) бухгалтерського
обліку з метою забезпечення єдиних принципів, методів і процедур, що
використовуються підприємством для складання і подання звітності
(додаток).

Облікова політика – це сукупність принципів і методів і процедур, що
використовуються підприємством для складання та подання фінансової
звітності.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення
фіксації фактів здійснених всіх господарських операцій у первинних
документах, збереження оброблених документів, регістрів (звітності
протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник
або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво
підприємством відповідно до законодавчих установчих документів.

Суб’єктами в організації бухгалтерського обліку виступають керівники
підприємства – голова правління та головний бухгалтер, об’єктом
обліковий і аналітичний процеси, структура обліково-економічних
підрозділів апарату зайнятих обліком, контролем та аналізом,
організаційне, правове та технічне забезпечення обліку, контролю і
аналізу та їх розвиток, тобто система бухгалтерського обліку.

Організація обліку складається з двох частин: перша – належить виключно
голові правління підприємства; друга є спільною: голова правління і
облікового апарату.

Ведення обліку – це застосування бухгалтерського службовою узгодженої з
керівництвом підприємства методології та технології відображення в
обліку фактів господарського життя за складання фінансової звітності за
діючими стандартами обліку.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві включає такі складові
(рис. 1.3.)

SHAPE \* MERGEFORMAT

Підприємство ВАТ ВТШП „Галичина” складається із таких структур:

виробнича структура підприємства;

структура управління виробництва;

структура бухгалтерської служби.

Виробнича структура підприємства:

Головний корпус

Побутовий корпус

Виробничий корпус 2

Підготовчий цех

Столярно-енергетичний центр

Ремонтно-механічний цех

Трансформаційна підстанція

Відділ постачання

Їдальні

Зовнішня сітка водопроводу

Кабельні лінії електропередач

Зовнішні теплові сітки

Каналізаційні наружні сітки

Дороги і площі

Углублений склад

Ватний цех

Котельня

Конденсатна станція

Газопровід

Ательє

Квартира готельного типу

В залежності від структури сукупного процесу виробництва на підприємстві
утворюються структура управління виробничим процесом. Звичайно, для
управління і керівництва виробничим процесом підприємства діляться на
цехи.

У відповідності із структурою сукупного процесу виробництва цехи є:
основні, допоміжні, підсобні і побічні.

Поділ виробничого процесу на операцій відповідає поділу дільниці на
робочі місця.

Робочі місця в залежності від способу виконання є ручними,
механізованими і автоматизованими.

Структура управління ВАТ ВТШП „Галичина” представлена на рис. 1.4.

SHAPE \* MERGEFORMAT

На основі перерахованого визначають склад підрозділів, чисельність
персоналу, в залежності від специфіки чисельності працюючих і обсягів
виробництва.

Ефективність праці персоналу структури багато в чому залежить від
організаційної структури управління. Вона покликана закріплювати за
органами управління і їх складовими підрозділами весь комплекс завдань і
функцій управління, необхідних для успішного керівництва дільницями
роботи, забезпечуючи єдність цього керівництва; поєднувати завдання і
функції різних структурних підрозділів між собою; створити умови, за
яких кожний працівник певною мірою міг би використати свої знання і
здібності.

Структура бухгалтерської служби на підприємстві є у вигляді такої схеми:

SHAPE \* MERGEFORMAT

Кожний працівник чи група працівників бухгалтерії спеціалізується на
виконанні однорідних облікових робіт. От, наприклад, бухгалтера
розрахункової бухгалтерії ведуть облік розрахунків по заробітній платі з
робітниками і службовцями підприємства, органами по податках, веде облік
з депонентами та інші розрахунки.

Всі функції кожного облікового працівника несуть відповідальність за
ведення обліку.

Технологія і організація виробництва здійснюється відповідно до
технології пошиття того чи іншого виробу.

Джерелами обліку є первинні документи і господарські операції, які
проходять на підприємстві.

Ступінь автоматизації є дуже низьким, майже вся робота бухгалтера
виконується ручним способом.

Організація обліку виробничих запасів

Запаси призначені для виробництва підприємства, надання послуг або для
перепродажу протягом короткого періоду часу, визначаються активом, якщо
існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні
вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість можу бути
достовірно визначена.

На підприємстві запаси можуть мати різне призначення залежно від
функцій, яку вони виконують у процесі виробництва, а також від
особливостей підприємства.

Необхідними передумовами правильної організації обліку запасів є:

раціональна організація складського господарства;

розробка номенклатури запасів;

наявність інструкцій з обліку виробничих запасів;

правильне групування (класифікація) запасів;

розробка норм витрачання запасів.

Організація документування операцій із запасами

Від правильно організованого документування господарських засобів
залежить правильність списання вартості запасів на виробництво, оцінка
незавершеного виробництва, відображення у звітності. Існують типові
первинні документи з обліку руху запасів. Проте, головний бухгалтер на
свій розсуд повинен визначатися з тим, яку документи доцільно
використовувати саме на його підприємстві, враховуючи розміри та
специфіку підприємства.

Структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити вчасне
надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю й
оперативного управління рухом матеріальних запасів.

Для забезпечення виробничої програми відповідними запасами на великих
підприємствах створюються спеціальні склади для зберігання основних і
допоміжних матеріалів, палива, запасних частин, МШП та інших запасів.
Крім центральних складів, в різних структурних підрозділів підприємства
можуть бути комори, які виконують функції проміжних складів. Кожному
складу наказом по підприємству присвоюється порядковий номер, який
надалі зазначається на всіх документах, що відноситься до операцій
даного складу.

На складах запаси розміщують за секціями, а всередині них за групами,
типо та сорторозмірами в штабелях, ящиках, контейнерах, на стелажах,
полках, комірках, піддонах, що забезпечує швидке їх приймання, відпуск
та контроль за відповідністю фактичної наявності встановлених нормам
ліміту.

Складський облік організовується за видами об’єктів, що зберігаються, за
місцями зберігання за кількістю запасів. За необхідності складський
облік організують за партіями надходження запасів.

Склади повинні бути забезпечені справними вагами, вимірювальними
приладами та мірною тарою.

Облік матеріалів на складі здійснюється завідувачем складом
(комірником), який є матеріально-відповідальною особою. Його приймають
на роботу, як правило, за погодженням з головним бухгалтером
підприємства. З комірником укладається типовий договір у встановленій
формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Бухгалтерія підприємства у встановлені строки здійснює приймання і
обробку первинних документів на сирову, матеріали тощо. Всі документи
сортуються і перевіряються. Прибуткові ордери звіряються з рахунками, що
до них належать, транспортними документами, приймальними актами тощо.
Лімітні картки, що надійшли зі складу, зіставляються з іншими
примірниками, отриманими від цехів – споживачів, накладні на переміщення
матеріалів, здані складами – відправниками, з примірниками тих же
накладних що надійшли зі складів – одержувачів.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою
карток складського обліку, що розміщуються в картотеці за технічними
групами виробничих запасів відповідно до номенклатури – цінника.
Аналітичні рахунки групують за групами матеріалів, місцями зберігання
матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками
бухгалтерського обліку і субрахунками. Дані за аналітичними рахунками
узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують рахунки
аналітичного обліку для контролю за зберігання і рухом запасів, їх
оцінки, порівняння з даними складського обліку, а також для проведення
підсумків інвентаризації.

Існує декілька варіантів обліку виробничих запасів бухгалтерії
підприємства (табл. 2.1.).

Табл.

Варіанти обліку виробничих запасів

Варіанти Зміст варіанту

1 2

Сортовий На підставі первинних документів на кожен вид виробничих
запасів відкривається картка аналітичного обліку, де їх обліковують в
натуральному і грошовому вираженні. По закінченні звітного періоду
складається оборотні відомості аналітичного обліку. Залишки і обороти по
них порівнюються з даними карток складського обліку

Партіонний Первинні документи групуються за номенклатурними номерами і
в кінці звітного періоду кінцеві дані по кожному з номерів заносяться до
оборотних відомостей. Оборотні відомості складаються в натуральному і
грошовому вираженні по кожному складу і для кожного рахунку

Сальдовий (оперативно-бухгалтерський) Сальдовий метод обліку базується
на використанні регістрів аналітичного обліку карток складського обліку.
Щоденно (щотижня, раз на 10 днів) працівником бухгалтерії перевіряється
правильність записів про надходження і витрачання виробничих запасів на
складі і

1 2

підтверджується залишок по картці складського обліку особистим підписом
бухгалтера, а кожного першого числа місяця залишок по кожному
номенклатурному номеру переноситься до відомості обліку залишків
матеріалів на складі (без оборотів витрат і надходження виробничих
запасів). На підставі даних відомості виводяться підсумки по складу

Облік значно спрощується при використанні в бухгалтерському та
складському обліку комп’ютерної техніки. В цьому випадку всі
прибутково-видаткові документи обробляються щоденно в міру їх
надходження зі складів.

Для полегшення процесу обліку виробничих запасів на складі доцільно
використовувати персональні комп’ютери, що спробує ведення аналітичного
обліку (картки складського обліку замінює дискета). При використанні
комп’ютерних технологій всі необхідні регістри при сальдовому методі
обліку матеріалів складаються з застосуванням комп’ютерної техніки (рис.
2.5.).

SHAPE \* MERGEFORMAT

Для організації бухгалтерського обліку виробничих запасів необхідно
визначити номенклатуру аналітичних рахунків виробничих запасів.

Схема організації аналітичного обліку виробничих запасів на підприємстві
ВАТ ВТШП „Галичина” наведена нижче (рис. 2.6).

ё SHAPE \* MERGEFORMAT

Основні шляхи надходження виробничих запасів на підприємство
представлені на рис. 2.7.

SHAPE \* MERGEFORMAT

Порядок документального оформлення придбання запасів, які надходять на
підприємство від постачальника, представлена на рис. 2.8.

SHAPE \* MERGEFORMAT

Контроль за виконанням плану договорів своєчасним надходженням і
оприбуткуваннями матеріалів здійснює служба постачання. З цією метою
ведуться відомості оперативного обліку виконання договорів поставки, де
відмічається виконання договорів поставки, де відмічається виконання
умов договору про поставку за асортиментом матеріалів (їх кількістю,
ціною, строками відвантаження тощо). Бухгалтерія здійснює контроль за
організацією даних оперативного обліку.

Забезпечення підприємства виробничими запасами шляхом придбання їх у
постачальника здійснюється на договірних засадах.

Приймання виробничих запасів у місцевих постачальників або із
залізничної станції чи аеропорту здійснює експедитор підприємства, якому
видається довіреність. У випадку, якщо в процесі надходження запасів
бере участь експедитор, порядок організації обліку дещо інший, ніж в
попередньому випадку.

Підтвердженнями приймання-передачі документів може бути підпис
працівника бухгалтерії в картці складського обліку про перевірку запису
по кожній операції.

Запаси відпускають зі складу підприємства на виробничі, господарські
потреби, на строку, для переробки і в порядку реалізації надлишкових
(неліквідних) запасів.

При відпуску запасів зі складу у виробництво МВО (завскладом, комірник)
повинен дотримуватись наступних вимог:

запаси обліковувати за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності до
нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

відпуск запасів здійснювати в межах попередньо встановлених лімітів;

узгоджувати з головним бухгалтером списки осіб, яким надано право
вимагати зі складів матеріали, і брати зразки їх підписів.

Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для
внутрішньогосподарських потреб, є помітно-збірні картки (ф. М-8),
накладні вимоги.

Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм
витрат матеріалів з урахуванням існуючих в цехах залишків невикористаних
матеріалів на початок місяця ліміт може встановлюватись на кожне
замовлення окремо.

Відпуск матеріалів на строку здійснюється на підставі договорів, нарядів
та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства.
Відпуск матеріалів стороннім підприємством оформлюють накладними на
відпуск матеріалів на сторону.

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад, як і здачу відходів
виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві
матеріалів оформлюють також накладною вимогою (ф. М-11).

З метою забезпечення збереження МШП, які знаходяться в експлуатації, на
підприємстві повинен бути належним чином організований контроль за їх
рухом, зокрема оперативний облік у кількісному вираженні.

Інші малоцінні та швидкозношувані предмети (канцтовари, господарський
інвентар тощо) передаються в експлуатацію безпосередньо зі складу на
підставі вимог.

Списання МШП, що прийшли в непридатність, оформлюється Актом на списання
малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. МШ-8).

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової
звітності підприємства проводять інвентаризацію МШП і виробничих
запасів, як на складі, так і ті, за якими організований лише оперативний
облік (що передали в експлуатацію).

На підприємстві ВАТ ВТШП „Галичина” згідно „Наказу про облікову політику
підприємства” використовують для обліку виробничих запасів рахунок 20
„Виробничі запаси” у розрізі таких субрахунків:

201 „Сировина і матеріали”

203 „Паливо”

204 „Тара і тарні матеріали”

205 „Будівельні матеріали”

207 „Запасні частини”

209 „Інші матеріали”

На даному підприємстві є в наявності склади для зберігання виробничих
запасів, а також углублений склад. Вони є забезпечені всім необхідним:
вагами, вимірювальними приладами та мірною тарою. Складський облік веде
матеріально-відповідальна особа – завідувач складом (комірник).

На підприємстві для обліку виробничих запасів використовують сальдовий
(оперативно-бухгалтерський) варіант.

Дане підприємство недостатньо забезпечене комп’ютерною технікою. В
централізованій бухгалтерії в наявності є один комп’ютер, а також
автоматизована бухгалтерія по нарахуванню і відрахуванню із заробітної
плати.

Первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують
господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації
(власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної
господарської операції або якщо це неможливо, безпосередньо після її
завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання
первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних
касових апаратів, чеків тощо.

Документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитуваних
носіях, застосовуються у бух обліку за умови надання їм юридичної сили і
доказовості. Документ, виготовлений машинним способом, повинен бути
записаний на матеріальному носії.

Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операції,
пов’язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, ТМЦ та
інших об’єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що
виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, а також на
бланках спеціалізованих форм.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здіснення
всіх господарських операцій, що були проведені у первинних документах.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх
у встановленні графіком документообороту терміни для відображення у
бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах
несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що
суперечать законодавчим і нормативним актам.

Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка
виключає можливість їх повторного використання.

У процесі документального оформлення первинного обліку запасів необхідно
користуватися відповідними нормативними документами (додаток табл.
2.1.).

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів ж
Накладні, Товарно-транспорті накладні, Прибуткові ордери, Акти про
приймання матеріалів тощо.

Матеріали, що проводять на склад, ретельно перевіряють встановлюють
відповідальність їх якості, кількості, асортименту, умовами поставок і
супровідними документами. Якщо не виявлено розходження, матеріали
приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу:
безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування.
Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа
(постачальника), який підписує матеріально відповідально особа,
ставлять штампи прийому, у другому – оформляють прибутковий ордер (ф.
М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку
матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними
супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що
надійшли без платіжних документів, складають „Акт про приймання
матеріалів” (форма ММ7).

Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до
якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або
відповідальна особа) та ін. У цій комісії обов’язково є участь
представника, а за його відсутності – представника іншої незацікавленої
організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для
оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий
ордер при цьому не заповнюється.

При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен
перевірити відповідальність кількості місць, що надходять, і знаків
маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у
справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домогтися
вибіркової перевірки маси і стану прибулих матеріалів.

Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними,
зазначеними у транспортних документах, або виникнуть питання щодо
цілісності вантажу, складають комерційний акт. Цей акт є основою для
подання претензій до залізниці або пароплавства про відшкодування
збитків.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним
транспортом, оприбутковуються на склад на підставі Товарно-транспортної
накладної, одержаної від вантажовідправника.

У разі находження вантажу на склад без документів відділ постачальника
виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий
складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

При дрібних купівлях матеріалів готівкою підзвітною особа зобов’язана
здати матеріали на склад, а комірник на рахунку постачальника повинен
поставити відмітку про дату, номер прибуткового ордера і підпис.

Необхідно щоденно одержувати в банку рахунки-фактури ф. №868 перевірити
їх відповідність надходження матеріальних цінностей на склад
підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати.

На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до
складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають
невідфактурованими.

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання
виписує Наказ про прийняття вантажів без документів до складу.
Завідуючий складом подає накази бухгалтерії разом з прибутковими
ордерами.

На склади також можуть надходити запаси із своїх цехів, їх
оприбутковують за допомогою накладної. Накладна складається матеріально
відповідальною особою складу (цеху), що здав цінності, у двох
примірниках, один з яких слугує складу, що здав матеріальні цінності,
підставою для списування цінностей, а другий – складу (цеху) для
оприбуткування цінностей.

Накладна на повернення із цеху на склад матеріалів, не використовуваних
у виробництві, виписується тільки в тому разі, якщо ці матеріали були
відпущені не за лімітно-забірною карткою, оскільки у ній передбачено
облік повернення матеріалів, відпущених у виробництво.

Відпуск сировини і матеріалів у виробництво – це відпуск їх
безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонтні та
господарські потреби.

Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів,
встановлених на підставі норм витрат запасів на одиницю виробу, а також
плану випуску продукції на місяць.

Основними документами, що відображаються відпуск матеріалів зі складу
для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (Т.ф. М-8),
накладні вимоги.

Накладні вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправдного
документів і використовуються для одноразового відпуску матеріалів.
Відпуск матеріалів, що повторюються, можна оформити лімітно-забірними
картками, що об’єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт
відпуску, й накопичувальний виправдний документ, що підтверджує
багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту.
Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом
напередодні одержання матеріалу (місяця) і візуються відділом
постачання. Використовують також лімітно-забірні картки типової форми №
М-28 і №М-28 а.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках: один до початку
місяця передається цеху-споживачу, другий – складу.

Завідуючий складом робить відмітку про кількість відпущеного матеріалу в
обох примірниках лімітно-забірної картки і визначає залишок (сальдо) не
використовуваного ліміту. Факт відпуску підтверджується двома підписами:
завідуючого складом і одержувача матеріалів.

По закінчені місяця або використання ліміту лімітно-забірні картки
здають до бухгалтерії.

Відпуск матеріалів на строку виконується на підставі договорів нарядів
та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства.

Відпуск, як і надходження матеріалів оформлюють також
товарно-транспортною накладною (за потребою).

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюють також
накладною вимогою типової форми № М 11, як і здачу відходів виробництва
на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів.

Здійснюються облік матеріалів на складі з допомогою карток за формою №
М-12. Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й
віддаються під розписку у реєстрі, де вказується дата видачі, кількість
карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у
кількісному виразі) ведуть матеріально-відповідальні особи (завідуючі
складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують
рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.

Сортовий облік матеріалів на складах можна вести також і в книгах.

Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням
матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за
видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю
матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за
партіями надходження матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний
номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри
номенклатурного номера означають номер рахунка і субрахунку, наступні
дві – номер групи, а інші – порядковий номер матеріальних цінностей у
групі. За цими номерами організують і бухгалтерський обік матеріальних
цінностей, що дає змогу проводити кількісну звірку даних оперативного
складського й аналітичного бухгалтерського обліку.

Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки
(чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої
записи по порядку з початку року чи кварталу.

Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного
номенклатурного номера.

Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити
після кожної операції, занесеної в картку. Якщо кількість лімітних карт
невелика, то можна записувати у сортових картках загальні підсумки за
тиждень, декаду або місяць. При цьому самі картки слід зберігати разом з
відповідними картками складського обліку. Підрахований залишок після
кожної реєстрації первинного документа зіставляється з нормою запасу. Це
дає можливість одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів
та замовляти необхідні матеріальні ресурси.

Реєстром приймання-здавання документів типової форми № М-13, який
оформляється матеріально відповідальною особою. У Реєстрі вказують
кількість документів їх номери, групи матеріалів, до яких вони належать.
За погодженням матеріально відповідальної особи допускається здавання
первинних документів і без оформлення Реєстру. Підтвердженням
здавання-приймання документів у таких випадках є підпис працівника
бухгалтерії по кожній операції у картах складського обліку про перевірку
записів.

Лімітно-забірні картки після використання ліміту здають складом до
бухгалтерії негайно, а наприкінці місяця повинні здаватися всі лімітні
картки. Здавання документів до бухгалтерії потрібно для подальшої їх
обробки тобто ведення бухгалтерського обліку матеріалів. Облік
матеріалів у бухгалтерського обліку матеріалів. Облік матеріалів у
бухгалтерії ведуть не тільки в натуральному, а і в грошовому виразі.

На підприємстві ВАТ ВТШП „Галичина” надходження запасів оформляється
прибутковою накладною або актом про приймання матеріалів на підставі
супровідних документів (накладних, видаткових накладних,
товарно-транспортних накладних рахунків).

Прибуткова накладна застосовується обліку матеріалів, що надійшли від
постачальників.

Акт про приймання матеріалів складається при прийманні матеріалів, що
прибули без документів, а також при прийманні матеріальних цінностей, що
мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів
постачальника.

Для оформлення вибуття запасів використовують такі первинні документи:

накладна, яка є підставою для списання виробничих запасів підприємства,
що здійснило їх відпуск;

лімітно-забірна картка (форма М-9) яка використовуються при виготовленні
продукції;

накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №
М-11), яка застосовується для оформлення відпуску матеріалів усередині
підприємства.

Згідно наказу „Про облікову політику підприємства” на даному
підприємстві використовують журнально-ордерну форму обліку. Записи в
накопичувальних регістрах виконують по показниках, необхідних для
управління і контролю за фінансово-господарською діяльністю
підприємства, а також для складання періодичної та річної бухгалтерської
звітності. Основними регістрами обліку є журнали-ордери, що ведуться по
кредиту синтетичних рахунків і дебету кореспондуючих рахунків.
Використовують також регістри аналітичного обліку – відомості, таблиці,
книги і картки. Для обліку виробничих запасів використовують
журнал-ордер №5 і відомість №5.

Таблиця 2.1.

Первинні документи з обліку виробничих запасів

Форма документу Назва документу Призначення документу

1 2 3

М-1 Журнал облік вантажів, що надійшли Застосовується для реєстрації
транспортних документів пов’язаних з отриманням вантажів та
оприбуткуванням їх на склад підприємства

М-2 Довіреність Призначена для підтвердження права окремої посадової
особи виступати довіреною особою п-ва при отриманні запасів

М-2 а Акт списання бланків довіреностей Призначені для списання
використаних бланків довіреностей

М-3 Журнал реєстрацій довіреностей Призначений для реєстрації виданих
довіреностей та розписки в їх отриманні

М-4 Прибутковий ордер Викор. на складі, заповнюється в день надходження
запасів при відсутності розбіжностей з документами постан., при
оприбуткуванні запасів, отриманих з переробки

М-7 Акт про приймання матеріалів Застос. при прийнятті запасів, якщо є
розбіжності з документами постач, або коли виробничі запаси надійшли без
документів. Викор. для обліку надходж. запасів і виправлення
листа-претензій постачальнику

М-8,9,

28, 28 а Лімітно-забірна картка Викор. для систематичного відпуску у
виробництво лімітованих матер., а також ждя поточного контролю за
дотриманнями встановлених лімітів їх відпуску. Зазнач. Місячний ліміт
відпуску певному цеху

М-10 Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матер. Заповн. при
разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб

М-11 Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів
Використовують для разового відпуску запасів всередині підприємства

М-12 Картка № складського обліку матер. Використовують для обліку
виробничих запасів на складі.

М-14 Відомість обліку залишків матер. на складі Використовується для
взаємозв’язку складського та бухгалтерського обліку

М-16 Матеріальний ярлик Використовується для позначення одиниць запасів

М-18 Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матер. від
встановлених норм запасу Складається завскладом у разі виявлення
відхилень фактичного залишку, виробничих запасів від встан. норм

М-19 Матер. звіт Склад МВО і передається до бухгалтера, відображає рух
запасів на складі за певний період

М-26 Довіреність (бланк суворого обліку) Призначена для підтвердження
права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства
при отриманні запасів

63 Рахунок-фактура Викор. для розрахунків між постач. та покупцями за
відвантажені (відпущені) товари

1-ТН Товарно-транспортна накладна Призначена для обліку поставок запасів
та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Викор. для
якісного та кількісного приймання запасів

— Акт закупки ТМЦ Викор. при закупівлі запасів підзвіти особами у
фізичних осіб на ринку та в ін. місцях торгівлі. Форма Акту повинна бути
затверджена наказом про облік. політику. При оформленні в ньому
обов’язково зазначаються паспортні дані та ідентифікаційний код продавця

2.3. Облік надходження виробничих запасів

Виробничі запаси можуть надходити на підприємство різними шляхами (рис.
2.9.)

Придбання запасів за плату

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка
складається з таких фактичних витрат:

сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за
вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не
відшкодовуються підприємству;

затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за
вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів усіма видами
транспорту до місцях їх використання, включаючи витрати зі страхування
ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та
організацій з навантаження-розвантаження запасів;

інших витрат, які безпосередньо подані з придбанням запасів і доведення
їх до стану, у якому вони придбані для використання у запланованих
цілях, як, наприклад, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату
праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно
технічних характеристик запасів.

На розмір сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику, і
включається до собівартості запасів, впливає знижка за дострокову
оплату. Цю знижку підприємство отримує від постачальника за умови, якщо
оплатить вартість придбаних товарів протягом зазначеного постачальником
періоду.

Для відображення знижок в обліку використовують два методи: метод ціни
„брутто” і метод ціни „нетто”.

При використанні методу ціни „нетто” в обліку реєструється „чиста”
вартість придбаних запасів відповідно до рахунка-фактури за вирахуванням
знижки за дострокову оплату.

Метод ціни „брутто” передбачає відображення вартості придбаних запасів у
повному обсязі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні.

Торговельні знижки, інші знижки та подібні їм статті вираховуються при
визначення собівартості придбаних запасів.

Виготовлення запасів власними силами підприємства

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами
підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається
за Положенням стандартом бухгалтерського обліку 26 „Витрати”,
затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Собівартість виробництва готової продукції включає витрати, що
безпосередньо пов’язані з одиницями виробництва, а саме:

прямі матеріальні витрати (вартість сировини, купованих напівфабрикатів
та комплектуючих виробів, інших матеріалів, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати
робітникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема
відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових
паїв, амортизація тощо);

загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом,
амортизація основних засобів і нематеріальних активів
загальновиробничого призначення, витрати на обслуговування виробничого
процесу тощо), які виникають при переробці матеріалів у готову продукцію
і поділяються на:

постійні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що
залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу
виробництва);

змінні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що змінюються
прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності)

Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт
витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати,
обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Відповідно до П(С)БО 16 „Витрати” нормальна потужність – це очікуваний
середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної
діяльності підприємства протягом кількох, наприклад, 3-5 років або
операційних циклів, з урахуванням запланованого обслуговування
виробництва.

Розподіл постійних виробничих витрат може призвести до появи
нерозподілених постійних загально виробничих витрат. Такі витрати
включаються до складу собівартості реалізованої продукції (товарів,
робіт, послуг) у період їх виникнення. Але слід ураховувати, що загальна
сума розподілених і нерозподілених постійних витрат не повинна
перевищувати їх фактичну величину.

Змінні загально виробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат
з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу
діяльності, прямих витрат тощо) виходячи із фактичної потужності
звітного періоду. Виготовлення виробничих запасів власними силами
підприємства відображається такими записами:

1. Напівфабрикати власного виробництва

Дт №25 „Напівфабрикати”

Кредит №23 „Виробництво”

3. Матеріали (напівфабрикати), вироблені підприємством для власних
потреб.

Дебет субрах №201 „Сировина і матеріали”

Дебет субраз. №23 „Виробництво”

Оприбуткування виробничих запасів виготовлених на підприємстві

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 23 „Виробництво”

На підприємстві ВАТ ВТШП „Галичина” не використовується облік виробничих
запасів виготовлених власними силами.

Находження запасів в результаті обліку

Запаси можуть надходити на підприємство шляхом бартерного обміну на інші
матеріальні цінності. Бартерні відносини належать до безготівкових форм
рахунків. У стандартів 9 „Запаси” при розгляді первісної вартості
запасів, які надійшли на підприємство різними способами, наводиться
визначення вартості запасів, які надійшли внаслідок обміну. При цьому,
даний стандарт описує формування вартості запасів при двох випадках
бартеру запасів – обмін на подібні запаси та обмін на подібні запаси.

Відповідно до П(С)БО 9 „Запаси” первісна вартість запасів, придбаних в
обмін на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.
Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу, то
первісною вартістю отриманих виробничих запасів є їх справедлива
вартість, а різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих
запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси,
дорівнює справедливій вартості переданих запасів збільшеній (зменшеній)
на суму грошових коштів або їх еквівалентів, передану (отриману) в
процесі обміну.

Відповідно до П(С)БО 15 „Дохід” подібними активами вважаються активи,
котрі подібні за своїм функціональним призначенням і мають однакову
справедливу вартість. Активи, які не підпадають під дане визначення,
вважаються неподібними.

Класифікація запасів на подібні та неподібні має значення при
відображенні в обліку бартерних операцій.

Бартер подібними запасами

Цей вид бартеру відбувається тоді, коли активи, які обмінюються, мають
однакове призначення та застосовуються в одній галузі діяльності.
Справедлива вартість при обміні подібними запасами має співпадати.
Здійснюючи бартерну операцію подібними запасами, підприємства повинні
узгодити між собою договірну ціну, яка не може бути нижчою від
звичайної. Договірну ціну приймають за справедливу. Від справедливої
ціни нараховують податковий кредит і податкове зобов’язання.

Слід зауважити, що на практиці цей вид бартеру зустрічається рідко. Його
проведення найчастіше, пов’язане із спів паданням географічного місця
розміщення запасів із цінами підприємства.

Бартер із неподібними запасами

Бартер неподібними запасами досить часто зустрічається при здійсненні
розрахунків між вітчизняними підприємствами. Його суть полягає у тому.
Що підприємство обмінює запаси, якими володіє в надлишку на запаси, щодо
яких існує потреба на підприємстві.

При цьому згідно з положеннями П(С)БО 15 „Дохід” сума доходу за
бартерними контрактом визначається за справедливою вартістю запасів, які
отримані чи підлягають одержанню підприємством, зменшенню або
здебільшого на суму відповідно перехідних чи отриманих грошових коштів
та їх еквівалентів.

Надходження виробничих запасів на підприємстві за плату від
постачальників відображається такими записами.

У разі наступної оплати:

1. Оприбутковано запаси

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 63 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”

Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі вартості
оприбуткованих запасів

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

2. Відображено витрати на транспортування запасів

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі суми передоплати
за запаси за наявності податкової накладної

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 631 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

3. Оплачено придбані запаси

Дт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Кт 31 „Рахунки в банках”

4. Оплачено транспортні послуги

Дт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Кт 31 „Рахунки в банках”

У разі передоплати

5. Здійснено передоплату за запаси

Дт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Кт 31 „Рахунки в банках”

Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ в складі суми передоплати
за запаси за наявності податкової накладної.

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 644 „Податковий кредит”

6. Здійснено передоплату за транспортні послуги

Дт 371 „Розрахунки за виданими авансами”

Кт 31 „Рахунки в банках”

Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ в складі суми передоплати
за транспортні послуги за наявності податкової накладної

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 644 „Податковий кредит”

7. Оприбутковано придбані запаси

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

8. Списано раніше відображену суму податкового кредиту щодо ПДВ при
оприбуткуванні запасів.

Дт 644 „Податковий кредит”

Кт 631 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

9. Вартість транспортних послуг включено до первісною вартості запасів

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 631 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

10 Списано раніше відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі
вартості транспортних послуг

Дт 644 „Податковий кредит”

Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Здійснено залік заборгованостей

Дт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Кт 371 „Розрахунки за виданими авансами”

Закупівля підзвітною особою

12. Видано грошові кошти працівнику під звіт із каси підприємства

Дт 372 „Розрахунки з підзвітними особами”

Кт 30 „Каса”

13. Оприбутковано запаси від підзвітної особи

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 372 „Розрахунки з підзвітними особами”

Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі вартості запасів
за наявності податкової накладної.

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 372 „Розрахунки з підзвітними особами”

14. Описано витрати на відрядження витрати палива, пов’язані із
закупівлею запасів.

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 372 „Розрахунки з підзвітними особами”

Кт 203 „Паливо”

Документи: Розрахунки бухгалтерії

На підприємстві ВАТ ВТШП „Галичина” надходження виробничих запасів
здійснюється за плату, а також безоплатне одержання внаслідок ліквідації
основних засобів та списання малоцінних необоротних матеріалів.

Надходження виробничих запасів за плату відображається такими записами:

1. Оприбутковано запаси

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Документи: рахунок-фактура, накладна, прибуткова накладна складу. Акт
про приймання цінностей

Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі вартості
оприбуткованих запасів

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Документи: податкова накладна

2. Відображено витрати на транспортування запасів

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Документи: товарно-транспортна накладна

Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі суми передоплати
за запаси за наявності податкової накладної

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 631 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Документи: податкова накладна

3. Оплачено придбані запаси

Дт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Кт 31 „Рахунки в банках”

Документи: платіжні документи

4. Оплачено транспортні послуги

Дт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Кт 31 „Рахунки в банках”

Документи: платіжні документи

Закупівля підзвітною особою

5. Видано грошові кошти працівнику під звіт із каси підприємства

Дт 372 „Розрахунки з підзвітними особами”

Кт 30 „Каса”

Документи: видатковий ордер

6. Оприбутковано запаси від підзвітної особи

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 372 „Розрахунки з підзвітними особами”

Документи: квитанція, чек, накладна складу, авансовий звіт

Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі вартості запасів
за наявності податкової накладної.

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 372 „Розрахунки з підзвітними особами”

7. Списано витрати на відрядження витрати палива, пов’язані із
закупівлею запасів.

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 372 „Розрахунки з підзвітними особами”

Кт 203 „Паливо”

Документи: розрахунки бухгалтерії

2.4. Облік вибуття виробничих запасів

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” можна виділити декілька основних причин, з
яких може відбутися списання виробничих запасів з балансу;

відпуск у виробництво;

реалізація на сторону;

списання в результаті невідповідності критеріям активу;

списання у зв’язку із псуванням, розкраданням;

списання внаслідок надзвичайних подій;

списання внаслідок передачі до статутного фонду іншого підприємства

Методи оцінки запасів при вибутті у виробництво

Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну і
періодичну. Вибір системи має бути обумовлений в наказі про облікову
політику.

Підприємство ВАТ ВТШП „Галичина” згідно з наказом про облікову політику
використовує періодичну систему обліку.

При застосуванні цієї системи обліку надходження та вибуття запасів, їх
залишки при складанні звітності групуються на певну дату.

Періодична система обліку надходження та вибуття запасів
характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів
відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є більш
точною, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є
велика трудомісткість.

Якщо використовувати паралельно дві системи обліку ми отримуємо різні
суми відпущених у виробництво запасів та їх залишки. Цей факт
пояснюється різницею в часі відображення оцінки запасів

Згідно П(С)БО 9 „Запаси” передбачено такі методи оцінки виробничих
запасів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО)

нормативних затрат

ціни продажу

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і розрахунок
собівартості здійснюється за кожною відповідною одиницею запасів. Цей
метод застосовується для визначення собівартості запасів, які
відпускається, та послуг, що надаються для спеціальних замовлень і
проектів (виробництво літаків, кораблів і т.д.), а також запасів, які не
замінюють одне одного (торгівля автомобілями, ювелірними виробами тощо)

Алгоритм застосування методу ідентифікованої собівартості наведений на
рис. 2.10.

SHAPE \* MERGEFORMAT

Метод середньозваженої собівартості

Оцінка запасів проводиться по кожній одиниці запасів за формулою:

(2.1.)

де

Сс – середньозважена собівартість;

Сс і Кп – відповідно собівартість і кількість запасів на початок
періоду;

Сп і Кн – відповідно собівартість і кількість запасів, що надійшли
протягом періоду.

Алгоритм застосування методу середньозваженої собівартості наведений на
рис. 2.11.

SHAPE \* MERGEFORMAT

Метод собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО)

Оцінка запасів за цим методом базується на припущенні, що запаси
використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на
підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто одиниці
запасів, які надійшли (придбані, вироблені) першими, відпускаються
(продаються) також першими.

Алгоритм застосування методу „ФІФО” для визначення собівартості запасів
наведений на рис. 2.12.

SHAPE \* MERGEFORMAT

Отже, метод ФІФО – це метод, за яким матеріальні цінності оцінюються за
ціною придбання, якщо вона менша від ціни продажу. Різниця відображає
можливий прибуток. Ціна придбання визначається як середня зважена
величина з усіх партій закуплених матеріальних цінностей або за вартістю
першої придбаної одиниці товару ФІФО – це метод оцінки за первісною
вартістю.

Метод собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО)

Оцінка запасів базується на принципі, що запаси використовуються у
послідовності яка є протилежною їх надходженню на підприємства, тобто
одинці запасів, що надійшли (придбані, вироблені) останніми,
відпускаються (продаються) першими.

Алгоритм застосовування методу „ЛІФО” для визначення собівартості
запасів, що вибули, наведені на рис. 2.13.

SHAPE \* MERGEFORMAT

Отже, метод ЛІФО – це метод оцінки за відновленою вартістю (вартість
останніх за часом закупок), тобто коли матеріальні цінності оцінюються
за ціною реалізації, якщо вона менша від ціни придбання (заготівельної
собівартості). Різниця відображає прихований збиток підприємства. При
цьому ціна придбання визначається як середня зважена або як вартість
останньої одиниці придбання товару.

Метод нормативних затрат

Нормативні (стандартні) затрати – це заплановані витрати на виробництво
одинці продукції (послуг), які базуються на нормах використання
матеріалів, праці, і нормальної виробничої потужності.

Метод оцінки нормативних затрат застосовується при наявності і руху
готової продукції і незавершеного виробництва (у тому числі цей метод
може бути використаний у підприємствах громадського харчування).

Оцінка за методом нормативних затрат полягає у застосуванні норм витрат
на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з
урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих
потужностей і діючих цін.

Застосування методу допускається лише тоді, коли результати оцінки
запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.

Загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць
розраховується за формулою

ЗВ=Фк*Фц-Нк*Нц (2.2.)

Де ЗВ – загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за
місяць;

ФК – фактична кількість виробленої продукції;

Фц – фактична ціна одиниці продукції;

Нк – визнана нормативна (стандартна) кількість для фактичного
результату;

Нц – нормативна (стандартна) ціна одиниці продукції

або

ЗВ=ФС-НС (2.3.)

де ФС – фактична собівартість;

НС – нормативна собівартість.

Метод ціни продажу

Метод ціни продажу використовують підприємства роздрібної та оптової
торгівлі для визначення собівартості широкого асортименту товарів, які
мають схожу націнку в ціні продажу.

Відповідно до цього методу запаси спочатку оцінюються за ціною їх
продажу.

Собівартість товарів, що вибули, визначається шляхом зменшення ціни їх
продажу на суму торгової націнки, яка розраховується за допомогою
середнього відсотка:

(2.4.)

де СВТН – середній відсоток торгової націнки;

ЗТНП – залишок торгової націнки на початок звітного періоду;

ТНОТ – торгова націнка у продажній вартості одержаних у звітному місяці
товарів;

ПВЗТ – продажна (роздрібна вартість залишку товарів на початок звітного
періоду);

ПВТО – продажна (роздрібна) вартість одержаних у звітному місяці
товарів.

Собівартість реалізованих товарів визначається за формулою:

СРТ=ПВРТ-ТНРТ (2.5.)

де СРТ – собівартість реалізованих товарів;

ПВРТ – продажна (роздрібна) вартість реалізованих товарів

ТНРТ – сума торгової націнки на реалізовані товари;

Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається за формулою:

ТНРТ=ПВРТ*СВТН,

де ТНРТ – торгова націнка на реалізовані товари;

ПВРТ – продажна (роздрібна) вартість реалізованих товарів;

СВТН – середній відсоток торгової націнки.

Алгоритм застосування методу ціни продажу надано на рис. 2.14

в SHAPE \* MERGEFORMAT

Облік списання запасів з балансу у зв’язку з реалізацією

В процесі господарської діяльності може виникнути ситуація, коли зникає
потреба в певних видах матеріальних запасів. В таких випадках
підприємства можуть реалізувати такі запаси. Існує певна специфіка в
реалізації стороннім особам, як юридичним, так і фізичним, виробничих
запасів (сировини, напівфабрикатів, палива тощо) для виробничих потреб
та товарів для продажу.

Відпуск зі складу виробничих запасів на ВАТ ВТШП „Галичина” для власних
потреб:

1) виробництва продукції

Дт 23 „Виробництво”

Кт 20 „Виробничі запаси”

2) загально виробничих потреб

Дт 91 „Загально виробничі витрати”

Кт 20 „Виробничі запаси”

3) виправлення браку

Дт 24 „Брак у виробництві”

Кт 20 „Виробничі запаси”

4) забезпечення збуту продукції

Дт 93 „Витрати на збут”

Кт 20 „Виробничі запаси”

5) загальногосподарських потреб

Дт 92 „Адміністративні витрати”

Кт 20 „Виробничі запаси”

6) виконання досліджень та розробок

Дт 941 „Витрати на дослідження і розробки”

Кт 20 „Виробничі запаси”

7) утримання об’єктів житлово-комунального господарства і
соціально-культурного призначення

Дт 949 „Інші витрати операційної діяльності”

Кт 20 „Виробничі запаси”

8) капітального будівництва

Дт 15 „Капітальні інвестиції”

Кт 20 „Виробничі запаси”

9) реалізація виробничих запасів

— отримання доходу від реалізації

Дт 31 Рахунки в банках

37 „Розрахунки з різними дебіторами”

Кт 712 „Дохід від реалізації інших оборотних активів”

— відображена сума ПДВ

Дт 712 „Дохід від реалізації інших оборотних активів”

Кт 641 „Розрахунки за податками”

— собівартість реалізованих запасів

Дт 943 „Собівартість реалізованих виробничих запасів”

Кт 20 „Виробничі запаси”

Для оформлення вибуття запасів використовуються такі первинні документи:

накладна (видаткова накладна)

лімінг-забірна карта (форма № М-8, форма № М-9)

акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (форма № М-10)

накладна вимога на відпуск (внутрішнємі???) матеріалів (форма № М-11)

Облік списання запасів з балансу у зв’язку з невідповідністю критеріям
активу

Згідно з визначенням активів, яке міститься в П(С)БО 1 „Загальні вимоги
до фінансової звітності” до них відносяться ресурси, що контролюються
підприємством в результаті минулих подій, і використання яких, як
очікується, приведе до одержання економічних вигод в майбутньому. При
цьому, згідно з П(С)БО 2 „Баланс”, активи відображаються в Балансі за
умови, що їх оцінка може бути достовірно визначена і очікується
одержання в майбутньому економічних вигод від їх використання. Витрати
на придбання і створення активу, з невідповідністю до вищенаведених
вимог, включаються до складу витрат періоду у Звіті про фінансові
результати.

Таким чином, списання активу з балансу відображенням його у складі
витрат у Звіті про фінансові результати може здійснюватися у випадку
неможливості одержання у подальшому економічних вигод, пов’язаних з його
використанням.

Облік списання у зв’язку з розкраданням або псуванням

Під час проведення інвентаризації на підприємстві може бути виявлена
нестача виробничих запасів. У випадку, коли винна особа не встановлена і
сума нестачі не перевищує суми нормативних витрат, то ця сума списується
наступним чином. Сума виявленої нестачі відображається по дебету рахунка
91 „Загально виробничі витрати”. Після цього її слід списати або на
витрати виробництва (рах. 23) або на собівартість реалізованої продукції
(рах. 90). Якщо сума постійних витрат в поточному періоді, при
нормальній потужності підприємства вища від суми постійних витрат, що
була в попередньому звітному періоді, то нерозділена сума нестачі
списується з кредиту рахунка 91 в дебет рахунка 90. В іншому випадку
сума нестачі розподіляється між видами запасів, щодо яких існує нестача,
і списується з кредиту рах. 91 в Дт 23 рахунок.

Коли виявлена нестача перевищує встановлені на підприємстві норми
допустимих втрат і винна особа не встановлена, то суму нестачі слід
відобразити в інших операційних витратах (рах. 945). Одночасно ця сума
зазначається на позабалансовому рах. 072. При виявленні винної особи
слід відобразити суму недоїмки по Дт рах. 375. Одночасно списуючи цю
суму з позабалансового рахунку 072.

Облік списання запасів внаслідок надзвичайних подій

Запаси можуть бути списані з балансу внаслідок надзвичайних подій
(стихійних лих, землетрусів, повеней та ін). Окрім того, до складу
надзвичайні підприємством для запобігання цих подій або (коли вони
сталися) для ліквідації їх наслідків. До таких витрат відносять
заробітну плату працівників зайнятих на оплату послуг сторонніх
організацій та ін. витрат.

При списанні ТМЦ внаслідок надзвичайних подій ПДВ не „сторкується”, якщо
підприємство має відповідно оформлені документи, що підтверджують ці
події.

Облік списання запасів внаслідок надзвичайних подій здійснюється такими
записами:

1. Списано запаси в результаті стихійного лиха

Дт 99 „Надзвичайні витрати”

Кт 201 „Сировина і матеріали”

2. Оприбутковано пошкоджені матеріали

Дт 209 „Інші матеріали”

Кт 751 „Відшкодування збитків від надзвичайних подій”

3. Відображення строкового відшкодування

Дт 654 „За індивідуальним страхуванням”

Кт 751 „Відшкодування збитків від надзвичайних подій”

4. Відображення у складі фінансових результатів вартість понесених
витрат

Дт 79 „Фінансові результати”

Кт 99 „Надзвичайні витрати”

5. Відображення у складі фінансових результатів надзвичайних доходів

Дт 75 „Надзвичайні доходи”

Кт 99 „Надзвичайні витрати”

Облік передачі запасів до статутного фонду іншого підприємства

При передачі як внеску до статутного фонду іншого підприємства,
підприємством-учасником відображається в обліку здійснення інвестицій.
При цьому сума податкового кредиту „сторкується”.

Облік передачі запасів до статутного фонду іншого підприємства
відображається такими записами:

1. Передано запаси в обмін на акції акціонерного товариства

Дт 14 „Довгострокові фінансові інвестиції”

Кт 202 „Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби”

2. Скореговано податковий кредит з ПДВ

Дт 949 „Інші витрати операційної діяльності”

Кт 641 „Розрахунки з податками”

3. Відображено різницю між вартістю запасів і справедливою вартістю
інвестиції (в облік на запаси були отримані акції)

Дт 14 „Довгострокові фінансові інвестиції”

Кт 746 „Інші доходи від звичайної діяльності”

При списанні запасів внаслідок передачі до Статутного капіталу іншого
підприємства на суму внеску виписується накладна.

При вибутті виробничих запасів у виробництво підприємство ВАТ ВТШП
„Галичина” використовує метод ідентифікованої собівартості відповідної
одиниці запасів.

Вибуття запасів і послуг, які використовуються для індивідуальних
замовлень, масовому пошиві і проектів, а також запаси, які не змінюють
найкраще оцінювати по ідентифікованій собівартості.

Наприклад, на початок місяця на підприємстві було 150 метрів тканини по
ціні 10 грн. за метр.

На протязі місяця підприємство ще придбало матеріал:

30 метрів по ціні 15 грн. за метр.

40 метрів по ціні 20 грн. за метр.

За даний місяць підприємство списало 70 метрів матеріалу. З них:

20 метрів по ціні 10 грн. за метр

10 метрів по ціні 15 грн. за метр

40 метрів по ціні 20 грн. за метр

Списання собівартості можна представити в формі таблиці 2.2.

Рух матеріалів Кількість одиниць матеріалу, м Ціна одної одиниці
матеріалу, грн. Загальна вартість матеріальна, грн.

1 2 3 4

Залишок матеріалу на початок місяця 150 10,00 1500

Придбано

30 15,00 450,00

40 20,00 800

Всього з залишком на початок місяця 220

Списано

20 10,00 200

10 15,00 150

40 20,00 800

Всього списано 70

Залишок на кінець місяця

130 10,00 1300

20 15,00 300

Всього залишок на кінець місяця 150

1600

Табл.2.2. Списання матеріалів за методом ідентифікованої собівартості

При списанні виробничих запасів на підприємстві використовують такі
записи:

1. Виробничі запаси відпущені зі складу у виробництво на:

— виготовлення продукції:

Дт 23 „Виробництво”

Кт 20 „Виробничі запаси”

— загально-виробничі та адміністративні витрати:

Дт 91 „Загально-виробничі витрати”

Дт 92 „Адміністративні витрати”

Кт 20 „Виробничі запаси”

Документ: вимога, лімітно-забірна картка

2. Матеріальні цінності, відпущені на реконструкцію виробництва

Дт 15 „Капітальні інвестиції”

Кт 20 „Виробничі запаси”

Документ: вимога, лімітно-забірна картка

3. Висунуті претензії постачальникам по поставках матеріальних цінностей

Дт 374 „Розрахунки за претензіями”

Кт 20 „Виробничі запаси”

Документ: акт про претензії

4. Матеріальні цінності, використані на витрати майбутніх періодів, на
капітальне будівництво

Дт 39 „Витрати майбутніх періодів”

Дт 151 „Капітальне будівництво”

Кт 209 „Інші матеріали”

Кт 205 „Будівельні матеріали”

Документ: вимога, лімітно-забірна картка.

5. Матеріальні цінності використані на панування готової продукції

Дт 93 „Витрати на збут”

Кт 204 „Тара і тарні матеріали”

Документ: вимога, лімітно-забірна картка.

6. Матеріальні цінності, використані на поточний і капітальний ремонти
основних засобів

Дт 15 „Капітальні інвестиції”

Кт 205 „Будівельні матеріали”

Документ: вимога, лімітно-забірна картка.

7. Матеріальні цінності, використані на виправлення браку

Дт 24 „Брак у виробництві”

Кт 201 „Сировина і матеріали”

Документ: вимога, лімітно-забірна картка.

8. Фактична собівартість матеріальних цінностей, що зникли через
стихійне лихо

Дт 911 „Втрати від стихійного лиха”

Кт 20 „Виробничі запаси”

Документ: акт списання

2.5. Інвентаризація виробничих запасів

Інвентаризація – це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел (або
їх відсутності), які не знайшли документального відображення у поточному
обліку.

Згідно із Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність” №996-ХІV від 16 липня 1999 р. підприємства для забезпечення
достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності
зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої
перевіряються і документально підтверджуються їх наявність стан і
оцінка.

Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначається
власниками підприємства, коли її проведення є обов’язковим згідно із
законодавством.

Відповідальність за організацію інвентаризацій несе керівник
підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у
стислі строки, визначити об’єкти, кількість і терміни проведення
інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є
обов’язковим.

Інвентаризація проводиться на підставі Інструкцій з інвентаризації
основних засобів нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей,
грошових коштів і документів, рахунків та інших статей балансу.
Затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України
№90 від 30.10.98 р.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності
бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю
майна.

Виробничі запаси (товарно-матеріальні цінності) вносяться до
інвентаризаційного опису по кожному окремому найменуванню. При їх
інвентаризації встановлюється фактична наявність сировини, матеріалів,
палива, купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, тари,
запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, готової
продукції та інших матеріальних цінностей.

Інвентаризація виробничих запасів, як правило, здійснюється в порядку
розташування цінностей у даному приміщенні. Під час інвентаризації не
можна допускати безладного переходу від одного виду товарно-матеріальних
цінностей до іншого. При зберіганні цінностей у різних ізольованих
приміщеннях в однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація
здійснюється послідовно по місцях зберігання. Після перевірки цінностей
вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить для роботи в
наступне приміщення.

Товарно-матеріальні цінності зносяться до інвентаризаційного опису по
кожному окремому найменуванню і зазначенням номенклатурного номера,
виду, групи, артикула, сорту і кількості.

Товарно-матеріальні цінності, що надходять на підприємство під час
проведення інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними
особами у присутності членів інвентаризаційної комісії та вносяться до
окремого інвентаризаційного опису „Товарно-матеріальні цінності, що
надійшли під час інвентаризації”, в якому вказується, коли і від кого
надійшли матеріали, дата і номер прибуткового документа, найменування,
кількість, ціна і загальна сума цінностей, що надійшли. Водночас на
прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії
робиться позначка „після інвентаризації” з посиланням на дату і номер
опису, до якого занесено ці цінності.

На великих складах при тривалому проведенні інвентаризації у виняткових
випадках і тільки з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера
підприємства у процесі інвентаризації товарно-матеріальні цінності
можуть відпускатися матеріально відповідальними особами у присутності
членів інвентаризаційної комісії. Такі цінності вносяться до окремого
інвентаризаційного опису за найменуванням „Товарно-матеріальні цінності,
відпущені під час інвентаризації”. У видаткових документах у таких
випадках також робиться відповідна позначка за підписом голови
інвентаризаційної комісії.

Товарно-матеріальні цінності, що належать іншими підприємствам і
перебувають на відповідальному зберіганні, інвентаризуються одночасно з
власними виробничими запасами. На ці цінності складається окремий
інвентаризаційний опис, в якому робиться послання на відповідні
документи, що підтверджують прийняття цих цінностей на відповідальне
зберігання.

Відповідно до Порядку заняття торговельною діяльністю затвердженого
постановою КМУ від 08.02.95 №108, господарюючим суб’єктам, які
займаються торгівлею, забороняється зберігати в торговельному залі та
підсобних приміщеннях не оприбутковані належним чином товару. Згідно з
п.35 цього Порядку зберігання в підсобних приміщеннях господарюючих
суб’єктів товарів, які їм не належать, допускається на підставі договору
зберігання, один примірник якого повинен знаходитися на підприємстві.
Зміст такого договору визначається Цивільним кодексом України.

При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що перебувають у
дорозі, відвантажених, не оплачених у строк покупцями, а також тих, що
знаходяться на складах інших підприємств або організацій, перевіряється
обґрунтованість сум, облікованих на відповідних рахунках. Причому на
рахунках бухгалтерського обліку можуть залишитися тільки суми
товарно-матеріальних цінностей, підтверджені належним чином оформленими
документами. Інвентаризаційні описи (акти) складаються окремо по кожному
такому виду цінностей.

В описах на товарно-матеріальні цінності, що перебувають у дорозі, по
кожному окремому відправленню наводяться такі дані: найменування (згідно
з документом), кількість і вартість (згідно з даними обліку), дата
відвантаження, а також перелік і номери документів, на підставі яких ці
цінності, які не прибули у встановлений термін і значаться в обліку як
матеріали в дорозі, необхідно перевірити, яких заходів вжито до їх
розшуку.

В описах на товари, відвантажені та не оплачені у строк покупцями, по
кожному окремому відвантаженню зазначаються найменуванням покупця,
найменування товарно-матеріальних цінностей, дата відвантаження, номер і
дата виписки рахунка-фактури, а також сума по рахунку.

Товарно-матеріальні цінності, що зберігаються на складах інших
підприємств, заносяться до описів на підставі документів, що
підтверджують здавання цих цінностей на відповідальне зберігання. В
описах на ці цінності вказуються їх найменування, кількість, сорт,
фактична вартість (за даними обліку), дата приймання вантажу на
зберігання, місце зберігання, номер і дата документів. При одержанні від
підприємств, на відповідальному зберіганні яких ці цінності перебувають,
копій інвентаризаційних описів комісія зіставляє фактичну наявність
цінностей (за даними копій інвентаризаційних описів) з кількістю,
встановленою за документами.

Товарно-матеріальні цінності, котрі переробляються на інших
підприємствах, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі
підтверджуючих документів із зазначенням назви підприємства, на якому
вони перебувають у переробленні, найменування цінностей, їхньої
кількості, фактичної вартості за даними обліку, дати передачі їх у
перероблення, номера і дати відповідного документа.

В інвентаризаційних описах малоцінних і швидкозношуваних предметів
вказуються їх найменування і первісна вартість. Предмети, що перебувають
в експлуатації, інвентаризуються за місцем їхнього знаходження та по
особах, на відповідальному зберіганні яких вони перебувають.
Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмета. При
інвентаризації малоцінних і швидкозношуваних предметів, виданих в
індивідуальне користування працівникам, допускається складання групових
інвентаризаційних описів із зазначенням у них відповідальних за ці
предмети осіб, на яких відкрито особисті картки, з їх розпискою в описі.

Якщо предмети спецодягу і білизни перебувають у ремонті або в пранні,
вони вносяться до інвентаризаційного опису на підставі квитанцій
підприємств побутового обслуговування або інших організацій

На малоцінні та швидкозношувані предмети, які стали непридатними і не
списані, робочою інвентаризаційною комісією складаються акти
встановленої форми із зазначенням часу експлуатації, причин
непридатності, можливості використання цих предметів на інші
господарські цілі.

Тара вноситься до інвентаризаційного опису за видами, цільовим
призначенням і якісним станом (нова, та, що була у вжитку, що потребує
ремонту та ін.). На тару, яка стала непридатною, робочою
інвентаризаційною комісією складається акт із зазначенням причин і осіб,
відповідальних за її стан.

У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей,
виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень.
Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої комісії здають
до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія
складає звірювальну відомість, в якій послідовно виконуються такі
розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач
внаслідок пересортиці; здійснюється розрахунок природної нестачі;
визначається кінцеві результати інвентаризації.

Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця у
вартості має бути віднесена на винних матеріально відповідальних осіб.

Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущений
тільки по товарно-матеріальних цінностях одного й того ж найменування і
в такій же кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися за один і
той же період, що підлягав перевірці, та в однієї й тієї ж матеріально
відповідальної особи.

За результатами інвентаризації складається протокол, у якому
зазначається стан складського господарства, результати проведеної
інвентаризації, пропозиції про залік нестач і лишків при пересортиці,
списуванні нестач у межах норм природного убутку, а також понад
нормативні нестачі, і втрати від порції цінностей, запропоновані заходи
щодо попередження нестач і втрат у подальшому. Протокол
інвентаризаційної комісії повинен бути розглянутий у 5-денний термін
керівником підприємства.

Результати інвентаризації після затвердження керівником відображаються у
бухгалтерському обліку підприємства у тому місяці, в якому проведена
(закінчена) інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року. У
пояснювальній записці до річного звіту підприємства, установи наводяться
відомості про результати проведених протягом року інвентаризацій.

Відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні
правопорушення, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації
матеріальних цінностей, а також неприйняття заходів по відшкодуванню з
винних осіб збитків від нестач, розтрат, крадіжок, безгосподарності
тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів
доходів громадян. Ті ж дії, здійснені особою, яка протягом року
підлягала адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення
штрафу від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Порядок відображення результатів інвентаризації матеріальних цінностей:

1. Загальна сума нестач, якщо винуватця не встановлено

Дт субрах №947 „Нестачі і втрати від псування цінностей”

Кт субрах №201 „Сировина і матеріали”

субрах №203 „Паливо та ін”

2. Списується нестача зарахована на пересортиці

Дт субрах №201 „Сировина і матеріали”

Кт субрах №201 „Сировина і матеріали”

3. Відноситься за рахунок матеріально відповідальних осіб різниця у
вартості матеріалів, зарахованих по пересортиці

Дт рах №375 „Розрах. по відшкодуванню завданих збитків”

Кт субрах №201 „Сировина і матеріали”

4. Оприбутковуються виявлені лишки матеріалів (з включенням суми до
валових доходів)

Дт субрах №201 „Сировина і матеріали”

Кт субрах №745 „Дохід від безкоштовно отриманих активів”

5. Сума нестач у межах норм природного убутку

Дт рах №91 „Загально виробничі витрати”

Кт субрах №20 „Виробничі запаси”

6. Якщо на час виявлення нестачі винуватця не встановлено, то одночасно
із списанням цінностей на витрати балансова вартість списаного активу
зараховується на позабалансовий рахунок №67 „Списані активи”

7. Нестачі віднесені за рахунок матеріально відповідальної особи

Дт субрах №375 „Розрахунки за відшкодування завданих збитків”

Кт рах №71 „Інший операційний дохід”

8. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами (відповідно до
постанови Кабміну України №116 від 22.01.96 р. „Порядок визначення
розміру збитків від нестач, розкрадання, знищення (порчі) матеріальних
цінностей”)

Дт субрах №375 „Розрахунки за відшкодування завданих збитків”

Кт рах №71 „Інший операційний дохід”

9. На суму нарахованого ПДВ

Дт субрах №375 „Розрахунки за відшкодування матеріальних збитків”

Кт рах №71 „Інший операційний дохід”

10. Погашення різниці між ринковими та обліковими цінами

Дт рах №30 „Каса”

Дт рах №31 „Рахунки в банках”

Дт рах №66 „Розрахунки з оплати праці”

Кт субрах №375 „Розрахунки за відшкодування матеріальних збитків”

11. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами має бути віднесена
до бюджету

Дт рах №71 „Інший операційний дохід”

Кт субрах №641 „Розрахунки за податками”

12 Перерахування до бюджету різниці між розрахунковими та обліковими
цінами, штрафних санкцій

Дт рах №641 „Розрахунки за податками”

Кт рах №31 „Рахунки в банках”

13. Штрафи від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян

Дт рах №30,31,66

Кт рах №641 „Розрахунки за податками”

14. Перерахування до бюджету нарахованої суми ПДВ

Дт рах №641 „Розрахунки за податками”

Кт рах №311 „Поточні рахунки в національній валюті”

На підприємстві ВАТ ВТШП „Галичина” інвентаризація виробничих запасів
проводиться не менше одного разу на рік, але не раніше 1 жовтня.

Порядок відображення результатів інвентаризацій:

1. Нестача матеріалів

Дт 947 „Нестачі і витрати від псування цінностей”

КТ 201 „Сировина і матеріали”

2. Нараховано ПДВ (20%)

Дт 947 „Нестачі і витрати від псування цінностей”

Кт 641 „Розрахунки за податками” (Бв*20%)

3. Віднесення нестачі на позабалансовий рахунок

Дт 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей (Бв+ПДВ)

Кт –

4. Сума яку відшкодовує винна особа

Дт 375 „Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків”

Кт 716 „Відшкодування раніше списаних активів”

Розмір збитків визначається за балансовою вартістю за формулою

Р3=((Бв*Іінф)+ПДВ)*2 (2.5.)

де Р3 – розмір збитків, грн.;

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання,
нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей

Іінф – загальний індекс інфляції, що розраховується на підставі
щомісячно визначених Державним комітетом зі статистики індексів інфляції

ПДВ – розмір податку на додану вартість, грн.

5. Відображена сума, що підлягає перерахуванню до бюджету

Дт 716 „Відшкодування раніше списаних активів”

Кт 641 „Розрахунки за податками” (Р3:2)

6. Погашення нестачі готівкою винного особою

Дт 301 „Каса в національній валюті”

Кт 375 „Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків” (Р3)

7. Сплачено відшкодування державі

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 33 „Інші кошти”(Р3:2)

8. Списана нестача на фіксований результат

Дт 791 „Результат основної діяльності”

Кт 947 „Нестачі і втрати від псування цінностей” (Бв+ПДВ)

9. Списано дохід на фінансовий результат

Дт 716 „Відшкодування раніше списаних активів”

Кт 791 „Результат основною діяльності ” (Р3:2)

10. Списано із збалансованого обліку суми нестачі

Дт –

Кт – 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”
(Бв+ПДВ)

По завершенні інвентаризації виробничих запасів складають
інвентаризаційний опис (додаток), а потім за результати інвентаризацій
протокол.

Похожие записи