ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………….
………………………….………… 2

Розділ 1. Поняття про будівельне виробництво і його роль у створенні
матеріальних благ

1.1 Роль і місце будівельного виробництва у розширеному матеріальному
відтворенні
…..……………………………………………………..

5

1.2 Загально-економічна характеристика підприємства-бази наукового
дослідження…………………………………………………….
……………………………..

12

Розділ 2. Методика бухгалтерського обліку в будівельних організаціях і
підприємствах

2.1 Облік необоротних активів
…………………………………………………………….
23

2.2 Облік запасів
………………………………………………………………
………………… 35

2.3 Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості
будівельно-монтажних робіт
…………………………………………………………

46

2.4 Облік здачі (реалізації) підрядних робіт та порядок визначення
фінансових результатів на будівельних підприємствах
…………………..

62

2.5 Складання та подання фінансової звітності на будівельних
підприємствах
………………………………………………………………
……………….

67

Розділ 3. Організація системи контролю на підприємтвах і будівельних
організаціях

3.1 Зміст і функції контролю на будівельних підприємствах …………… 83

3.2 Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику
пов’язаного з ефективністю її функціонування ………………………

86

3.3 Примінення діючої методики контролю в будівництві ………………. 94

Висновки ……………………………………………………………………. 114

Список використаної літератури…………………………………………. 120

Додатки

ВСТУП

У Львові по-особливому сприймається поняття “архітектура”,
“будівництво”. Це місто –своєрідний великий музей архітектури під
відкритим небом. І особливо неприродно на цьому тлі сприймаються
радянські сірі коробки-монстри, абсолютно не пристосовані до комфортних
умов існування.

Втім, віднедавна у нашому місті зростають нові будинки, органічно
вписані в стару забудову. Причому нове житло виростає доволі швидко і
відповідає вимогам найвибагливіших клієнтів. Головним будівничим нового
якісного житла є львівська корпорація “Карпатбуд”. Сьогодні її досвід
приїжджають переймати будівельники з інших регіонів України і навіть
з-за кордону. І це не дивина. За словами президента “Карпатбуду” Юрія
Карватського, львівські архітектори і будівничі — одні з кращих у світі.
“Карпатбуд” збудував понад 500 000 квадратних метрів житла, 4 школи, 10
дитячих садочків, 2 лікарні, готель “Супутник”, банк “Дністер”.
Корпорацією реконструйовано Львівський іподром, споруджується Львівський
регіональний онкологічний центр, нові житлові будинки, які стають
справжньою окрасою нашого міста.

Навряд чи хтось сперечатиметься із твердженням, що для справжнього
сімейного щастя потрібна оселя. Оселя, в якій затишно всім – і дітям, і
дорослим. Оселя, в яку приємно запросити гостей, якою можна пишатися.
Оселя, в якій ти відчуваєш себе господарем. Саме такі оселі пропонує
львів’янам “Карпатбуд”. І без перебільшення можна сказати, що саме
“Карпатбуд” запровадив у Львові європейські стандарти житла.

На сьогодні корпорація будівельних підприємств “Карпатбуд” має достатні
технічні та фінансові можливості для виконання усього комплексу
будівельних робіт власними салами, практично не вдаючись до послуг
сторонніх субпідрядних організацій. Корпорація “Карпатбуд” впровадила в
життя спільну з “Трансбанком” кредитну програму. Тепер кожен, хто бажає
придбати квартиру “Карпатбуду”, попередньо сплативши частину коштів, як
першого внеску, отримує кредит під невеликий відсоток.

Сьогодні “Карпатбуд” робить усе можливе, щоб пожвавити будівництво у
нашому місті. Львів — одне з тих

міст, де будівництво ведеться мінімально. Скажімо, у Києві, Харкові,
Донецьку будують як просте житло так і елітне. Нові споруди ростуть як
гриби і в центрі, і на околицях. А Львів зупинився. А потреба у масовому
будівництві –нагальна. Зараз на одного львів’янина припадає 14-15
квадратних метрів житла, і тут ще далеко до європейської норми, яка
становить 30 кв. м. на особу. Львів мусить усвідомити необхідність дати
зелену дорогу будівельникам, розробити чіткий і детальний план розвитку
міста бодай на десять років уперед.

Головна проблема будівельників — земельні ділянки. У Львові взагалі не
існує концепції продажу землі під будівництво. Два роки не проводяться
аукціони, немає розробленої програми для виділення землі. А місто
повинно мати генеральний план, у якому зазначено, що такий-то рік там-то
можна будувати.

За сім років “Карпатбуд” купив в міської влади вісім ділянок на
конкурсній основі, добудували так звані “довгобуди”, які на початку 90-х
років “заморозили”, за цей час збудували 42 об’єкти. Споруджено 22
тисячі квадратних метрів житлової площі в рік, це близько 2 тисяч
квартир. А є такі компанії, яким вдалося викупити 12-14 ділянок, а
роботи там провести не мають змоги…Потенційно “Карпатбуд” може здавати
60-70 тисяч метрів квадратних житла в рік. А робить лише 25 тисяч. Ми
функціонуємо лише на 30 відсотків нашої потужності. Причина проста –
брак земельних ділянок.

Втім у корпорації не нарікають на життя. У таких несприятливих умовах
“Карпатбуд” споруджує будинок на 260 квартир . Попри все, “Карпатбуд”
сподівається на те, що ситуація у Львові зміниться. Що потрохи зникають
неоковидні хрущовки, які псують вигляд європейської столиці України. А
на їх місці постануть нові будинки, які стануть не просто окрасою міста,
а й затишною оселею для львівських родин. “Карпатбуд” зробить для цього
усе можливе.

Отже, не дивлячись на успіхи будівельної корпорації, є ще цілий ряд
економічних проблем, які потребують свого вирішення.

У магістерській роботі ми постараємось проаналізувати ведення
бухгалтерського обліку у будівельних організаціях на прикладі Корпорації
БП „Карпатбуд” і визначити важливі проблеми ведення бухгалтерського
обліку і контролю і запропонуємо їх вирішення.

До цих пір, як свідчить діюча практика, невирішені такі питання:

Формування матеріальних затрат і їх оцінка.

Нарахування заробітної плати по прогресивних системах.

Обліку прямих затрат і розподілу їх між окремими об’єктами однієї і тієї
ж дільниці.

Формування витрат на утримання будівельних машин і механізмів та їх
розподілу.

Правильності обліку і розподілу витрат пов’язаних із переміщенням
техніки і робочої сили.

Визначення собівартості незавершеного виробництва.

Організація контрольно-ревізійної роботи.

Цим та іншим проблемам і присвячується дана магістерська робота.

РОЗДІЛ 1. Поняття про будівельне виробництво і його роль у створені
матеріальних благ

1.1 Роль і місце будівельного виробництва у розширеному матеріальному
відтворенні

Будівництво є галуззю матеріального виробництва, діяльність якої
спрямована на зведення нових та реконструкцію старих будівель, споруд,
об’єктів виробничого та невиробничого призначення на місці їх
функціонування .Капітальне будівництво як галузь складається з таких
об’єктів господарювання :

проектно-пошукові та науково-дослідні підприємства ;

підрядні будівельні і монтажні підприємства та обслуговуючі їх
транспортні підрозділи;

підприємства, зайняті виробництвом будівельних матеріалів;

постачальницькі підприємства, які займаються виробничо технологічною
комплектацією будівництва;

підприємства, які здійснюють ремонт і експлуатацію будівельної техніки.

За технологічною ознакою розрізняють підприємства, які зайняті
виконанням будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а
також здійснюють монтаж конструкцій та обладнання.

За участю у спорудженні об’єкта виділяють генпідрядні

та субпідрядні будівельно-монтажні організації. Генеральний

підрядник несе відповідальність за своєчасне введення

потужностей та об’єктів, а субпідрядник виконує окремі види

робіт на об’єкті та передає їх генпідряднику.

Згідно із загальним класифікатором “Галузі народного господарства
України” (ЗКГНГ), затвердженим наказом Мінстату України від
24.01.1994р., № 21 будівельна галузь об’єднує близько 60 видів
діяльності. Здійснення діяльності у сфері будівництва підлягає
ліцензуванню та регламентується великою кількістю нормативної
документації , зокрема П(С)БО 18 “Будівельні контракти”, які вводяться в
дію з 1 січня 2002 року, та Державними будівельними нормами (далі –
ДБН), зокрема ДБН 1.1.1-2000 “Правила визначення вартості будівництва”
затвердженими наказом Держбуду України від 27.08.2000р. № 174, які діють
з 1 січня 2001р. та визначають основи ціноутворення у будівництві.

Господарські відносини між замовником і підрядником регулюються
Правилами виконання договорів підряду в будівництві, а також Положенням
Міністерства України у справах будівництва та архітектури від
15.12.1993р.№ 9 “Про підрядні контракти в Україні”.

В галузі будівництва реалізуються капітальні вкладення (інвестиції)
підприємств на відтворення основних засобів.

Будівництво може здійснюватись трьома способами : господарським,
підрядним або змішаним .

При господарському способі будівництво здійснюється власними силами
підприємства (забудовника) без залучення спеціалізованих
будівельно-монтажних організацій. При цьому на підприємстві може
створюватися будівельно-монтажний підрозділ ( наприклад, відділ
капітального будівництва), який здійснює відповідні будівельні роботи,
найчастіше із реконструкції та розширення підприємства або будівництва
невеликих об’єктів допоміжного призначення.

При підрядному способі будівництво здійснюється підрядними будівельними
та монтажними організаціями за договорами будівельного підряду, що
укладаються між замовником та підрядником.

При змішаному способі будівництво здійснюється з використанням власних
потужностей підприємства із залученням до певної частини робіт підрядних
організацій.

Основними учасниками будівельного контракту є замовник та підрядник.
Організація, якій за рішенням інвестора делегуються функції замовника та
яка отримує кошти на капітальні інвестиції, називається забудовником.

Інвесторами є суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення
щодо здійснення капітальних вкладень в об’єкт будівництва. Між
інвестором та замовником-забудовником укладається договір про реалізацію
інвестиційного проекту.

Генеральним підрядником виступає загально-будівельне підприємство, а
субпідрядниками можуть бути спеціалізовані підприємства.

Замовник як учасник контракту визначає умови складання контракту,
приймає закінчені роботи і здійснює розрахунки з підрядником .
Замовником може виступати інвестор або за його дорученням інші фізичні
та юридичні особи.

Законодавством передбачено два види договорів підряду — звичайний підряд
i підряд на капітальне будівництво.

Звичайний підряд в будівництві застосовується для виконання різних
ремонтних, монтажних та інших подібних робіт. За звичайним договором
підряду підрядник зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за
завданням замовника з його або власних матеріалів, а замовник
зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

При виконанні підрядником робіт повністю або частково з матеріалів
замовника, підрядник зобов’язаний звітуватись перед замовником про
використання матеріалів та повернути їx залишок. Підрядник також
зобов’язаний вжити вcix необхідних заходів для забезпечення збереження
довіреного йому замовником майна. Він також несе відповідальність за
будь-які події, що спричинили втрату або пошкодження цього майна.

Замовник за договором підряду зобов’язаний прийняти роботу, виконану
підрядником відповідно з договором, оглянути її, у разі виявлення
допущених в роботі відхилень від проектно-кошторисної документації або
інших недоліків одразу заявити про них підряднику.

Договір про виконання робіт з монтажу обладнання укладається замовником
аби з генеральним підрядником, або з постачальником обладнання. За
згодою генерального підрядника договори про виконання монтажних та інших
спеціальних робіт можуть укладатись замовником з монтажними або іншими
спеціалізованими підприємствами.

Будівельні підприємства поділяються на загально-будівельні та
спеціалізовані. Як правило, загально-будівельні підприємства вступають у
взаємовідносини із замовником на правах генерального підрядника, а
спеціалізовані підприємства виконують роботи на субпідрядних умовах,
вступаючи у взаємовідносини з генеральним підрядником.

Роботи по зведенню, реконструкції, розширенню, капітальному ремонту або
з відновлення будівель та споруд, а також з монтажу обладнання
визначають основне виробництво загально-будівельних та спеціалізованих
будівельних підприємств.

Організація, що отримує кошти на капітальні інвестиції, є будівельним
підприємством (забудовником).

Учасником підрядного контракту можуть бути і субпідрядники, які
виконують спеціальні та окремі види робіт за домовленістю з генеральним
підрядником.

Функції замовника за рішенням інвестора можуть бути доручені
посередницьким, управлінським, консультаційним та іншим подібним
структурам. Повноваження інвестора і замовника в цьому випадку повинні
чітко розмежовуватись шляхом укладання між ними договору, угоди або
іншого подібного документа. Інвестор може залишати за собою право
вирішення основних питань будівництва об’єкта: визначення ціни і строків
здачі в експлуатацію. При цьому майнову відповідальність перед
підрядником, якщо інше не передбачено контрактом, за порушення прийнятих
зобов’язань несе сам замовник.

Тобто, замовник передає частину своїх функцій за контрактом іншій особі,
яка діє від імені замовника і представляє його інтереси у
взаємовідносинах з підрядником.

Підрядниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які одержали у
встановленому законодавством порядку право (ліцензію) на здійснення
будівельної діяльності, або посередницькі, консультаційні та інші
подібні структури, які здійснюють підбір безпосередніх виконавців,
укладають з ними контракти, координують їх діяльність, забезпечують
здачу об’єктів в експлуатацію.

При виконанні обов’язків підрядника спеціальними посередницькими,
управлінськими, консультаційними та іншими подібними структурами вони
можуть відповідати за підготовку проектної документації, забезпечувати
управління будівництвом об’єкта, координувати діяльність безпосередніх
виконавців. Коло цих функцій може змінюватись залежно від домовленості
сторін.

Сторони самостійно визначають спосіб укладання контракту, взаємні
зобов’язання, особливості будівництва об’єкта, умови та
організаційно-правову форму контракту.

Спосіб розрахунків за БМР — суттєва умова контракту, оскільки спосіб
розрахунків тісно пов’язаний з процесом утворення прибутку підрядника та
його безпосередньою зацікавленістю, орієнтованою на кінцеві результати
роботи. Розрахунки за виконані роботи, порядок здійснення яких
визначається договором підряду, можуть бути проведені повністю або
частково шляхом проміжних платежів (за етапи, комплекси, конструктивні
елементи, окремі види робіт і послуг, фактичні витрати підрядника).
Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більше як 95
% загальної вартості будівництва за договірною ціною. Крім того,
замовник може перерахувати підряднику аванси, якщо це передбачено
договором. Розмір авансових платежів, передбачених контрактом, не може
перевищувати ЗО % вартості річного обсягу робіт, а кінцеві розрахунки
проводяться у двотижневий термін після виконання та приймання всіх
передбачених замовленням робіт і підписання акта приймання об’єкта.

В Україні застосовуються три основні форми розрахунків між підрядниками
та замовниками.

Розглянемо більш детально зазначені форми розрахунків.

Розрахунки за окремі етапи будівництва об’єктів. При даній формі
розрахунку здача обумовлених договором підряду обсягів підрядних робіт
замовникам проводиться щомісячно на підставі «Довідки про вартість
виконаних робіт за технологічними етапами та комплексами робіт». На
підставі цього документу проводяться щомісячні розрахунки між
підрядниками та замовниками, генпідрядниками та субпідрядниками в межах
95 % кошторисної вартості об’єкту. Решта — 5 % вартості збудованого
об’єкту — оплачується після завершення всіх будівельно-монтажних робіт і
передачі його замовнику. Здача генеральним підрядником робіт по
закінченому об’єкту замовнику оформлюється «Актом приймання виконаних
робіт по завершеному будівництвом об’єкту». На сьогодні ця форма
розрахунків застосовується досить рідко.

Розрахунки за повністю завершені будівництвом об’єкти та пускові
комплекси. За даною формою розрахунків витрати будівельних підприємств
до здачі замовнику готового об’єкту передбачається покривати за рахунок
власних оборотних коштів та кредитів банків. Кредити видаються банком за
рахунок коштів, внесених замовником у зв’язку з проведенням розрахунків
за об’єкт в цілому.

Розрахунки за фактично виконані окремі конструктивні елементи робіт.
Передача готових об’єктів капітального будівництва замовникам
оформлюється в залежності від встановленої між сторонами форми
розрахунків актом приймання виконаних робіт по завершеному будівництвом
об’єкту (форма КБ-2), або довідкою про вартість виконаних робіт та
витрат за технологічними етапами та комплексними роботами (типова форма
№ 3).

Основною проблема, яка повстає перед будівельними організаціями – це
отримання земельної ділянки. Місцева влада ставить такі умови перед
підприємцями, які будують самостійно, без втручання держави, що не кожен
який має можливість придбати земельну ділянку, має змогу її придбати. Це
обґрунтовується тим, що земельних ділянок не так багато. Місцева влада
коли має змогу отримати вигоду тим і користується, таким чином
проводяться конкурси, аукціони, доходить до хабарництва в вищих органах
влади.

Для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо:

— видати Закон, у якому було б наведено чіткі норми і умови отримання
земельної ділянки;

— створити відповідну комісію, яка б слідкувала за введенням цього
Закону в дію, за правильністю та оптимальністю його виконання;

— ввести контроль за виконанням норм і положень Закону.

1.2 Загальноекономічна характеристика будівельного підприємства – бази
наукового дослідження

Корпорація будівельних підприємств “Карпатбуд” заснована в червні 1999
року. Зареєстрована Департаментом економічної політики та ресурсів
Львівської міської Ради, свідоцтво про державну реєстрацію № 14351 від
04.06.1999р. Код ЄДРПОУ 30477237.Поштова та юридична адреса 79044 м.
Львів вулиця Княгині Ольги 5в.

Корпорація БП “Карпатбуд” створена для здійснення підприємницької
діяльності в галузі проектування, будівництва будинків та інших об’єктів
соцкультпобуту, посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здачі в
оренду нерухомості невиробничого призначення. Державна ліцензія на
виконання спеціальних видів робіт у інжинірингу ЛВ № 00961 видана
26.10.1999 року терміном до 26.10.2002 року.

Метою утворення Корпорації є:

покращення якості робіт та послуг в сфері будівництва, ремонту,
реставрації та експлуатації об’єктів житлового , промислового та
культурного призначення;

задоволення потреб фізичних та юридичних осіб в об’єктах житлового,
промислового та культурного призначенння;

підвищення конкурентоспроможності вітчизняних будівельних підприємств на
зовнішніх ринках;

створення умов для зниження собівартості будівельних робіт та послуг;

сприяння одержання прибутку засновниками та учасниками;

сприяння реалізації виробничих, наукових, комерційних та інших інтересів
засновників та учасників шляхом делегування повноважень централізованого
регулювання їх діяльності.

Засновниками Корпорації БП “Карпатбуд” є:

ВАТ “Прикарпатбуд”

ТзОВ БП “Карпатцивільбуд”

ТзОВ “Карпатбудстиль”

Корпорація є суб’єктом права колективної власності. Для забезпечення
діяльності Корпорації БП “Карпатбуд” створений Статутний фонд, який вона
має право збільшувати, після повного внесення всіх часток учасників.
Збільшення Статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому чинним
законодавством шляхом прийняття нових учасників, внесення додаткових
вкладів учасниками чи в інший спосіб, визначений зборами учасників. При
відсутності заперечень кредиторів Корпорація може зменшувати розмір
Статутного фонду. Розмір Статутного фонду зменшується шляхом вибуття
учасника з Корпорації, викупу Корпорацією частки учасника, зменшення
розміру часток учасників. До майна Корпорації належить майно утворених
нею дочірніх підприємств, одержані ними прибутки, тощо.

Корпорація є власником належного їй майна, включаючи майно, передане
засновниками та учасниками. Корпорація, у відповідності до законодавства
України, володіє, користується і розпоряджається майном, що є у її
власності, відповідно до мети створення, напрямків діяльності корпорації
та призначення майна.

Майно Корпорації утворюється за рахунок :

внесків засновників та учасників до статутного фонду, членських внесків
засновників та учасників;

надходжень від реалізації продукції, робіт, послуг та здійснення іншої
діяльності Корпорації та її дочірніх підприємств;

надходжень, отриманих від участі в господарських Товариствах та інших
корпоративних прав;

поступлення від випуску цінних паперів;

доброчинних внесків і пожертвувань українських та іноземних юридичних та
фізичних осіб;

інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Грошові кошти Корпорації БП “Карпатбуд” зберігаються на рахунках в
банківських установах і використовуються нею самостійно.

Корпорація БП “Карпатбуд” самостійно веде планування господарської
діяльності та здійснює її, виходячи з попиту на продукцію (роботи,
послуги), з метою покриття витрат, забезпечення науково-технічного,
виробничого і соціального розвитку та сприяння отриманню прибутку
учасниками. Корпорація самостійно організовує матерально-технічне
забезпечення своєї діяльності, шляхом придбання ресурсів на ринку
товарів і послуг.

Вона самостійно визначає ціни на власну продукцію (товари,
послуги).Здійснює зовнішньо-економічну діяльність, встановлену чинним
законодавством України, відповідно до напрямків та цілей, визначених цим
договором, представляє своїх учасників у зовнішньо-економічних
відносинах. У всановленому порядку бере участь у зовнішньо-економічній
діяльності і здійснює експортно-імпортні операції як в Україні, так і за
її межами.

Самостійно або при посередництві інших зовнішньоекономічних організацій
здійснює операції по експорту та імпорту товарів, робіт, послуг та
продукції. Самостійно укладає всі види зовнішньоекономічних угод,
створює спільні підприємства за участю іноземних юридичних та фізичних
осіб на території України та за її межами. Відкриває за межами України
свої представництва та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється
за кошти Корпорації.

Корпорація БП “Карпатбуд” здійснює облік результатів
фінансово-господарської діяльності, веде оперативний, бухгалтерський та
статистичний облік.

Бухгалтерський, оперативний і статистичний облік та звітність в
Корпорації здійснюється відповідно до норм, встановлених чинним
законодавством. Порядок організації обігу документів у Корпорації, його
дочірніх підприємствах, філіях та представництвах встановлюється
Дирекцією відповідно до вимог законодавства та цього договору.

Фінансовий рік співпадає з календарним роком. Відповідальність за стан
обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності покладається
на Головного бухгалтера.

Корпорація та посадові особи органів управління Корпорації несуть
передбачену чинним законодавством відповідальність за достовірність
інформації, що міститься в матеріалах публічної звітності.

Для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності,
Корпорація БП “Карпатбуд”, згідно із вимогами законодавства та цього
договору, замовляє проведення аудиторської перевірки.

Облікова політика на підприємстві у 2001 році.

Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-14, в якому визначені
правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку
та складання фінансової звітності, та у відповідності із положеннями
(Стандартами) бухгалтерського обліку, реалізуючи право самостійно
визначати облікову політику підприємства, на підприємстві була
обумовлена наступна облікова політика:

Починаючи з 1 січня 2001 року у всіх структурних підрозділах
підприємтсва організацію, ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності здійснювати у відповідності із вимогами Закону
України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та
Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Ведення бухгалтерського
обліку покладається на бухгалтерії структурних підрозділів.

Запровадити з 31 грудня 2000 року новий План рахунків бухгалтерського
обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій
підприємств і організацій та Інструкцію про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку, для чого організувати та провести інвентаризацію
всіх рахунків бухгалтерського обліку і перенести залишки на рахунки
згідно нового Плану рахунків станом на 1 січня 2001 року.

Забезпечити протягом 2001 року дотримання єдиних методологічних засад
бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки
фінансової звітності на основі Положень (стандартів) бухгалтерського
обліку.

Облікову політику застосовувати у такий спосіб, щоб фінансові звіти
повністю відповідали усім вимогам Закону та кожного конкретного
Положення (стандарту). Застосовувати передусім ті підходи та методи
обліку для ведення бухгалтерського обліку та подання інформації у
фінансових звітах, які передбачені Положеннями (стандартами) та
найбільше адаптовані до діяльності підприємства.

Згідно П(С)БО 1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових
звітів (за винятком Звіту про рух грошових коштів) проводити за
принципом нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для
визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи
звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих
доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності
у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів має
відповідати таким якісним характеристикам:

дохідливість та однозначність тлумачення;

доречність;

достовірність;

порівнянність даних.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів
здійснювати з дотриманням таких принципів:

автономності підприємства;

безперервності діяльності підприємства;

періодичності (звітним періодом є календарний рік, проміжна-місячна,
квартальна звітність – складається наростаючим підсумком з початку
звітного року);

історичної(фактичної) собівартості-пріоритет оцінки активів, виходячи з
витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат;

повного висвітлення;

послідовності, тобто постійного застосування підприємством обраної
облікової політики. Зміну облікової політики обгрунтувати і розкривати у
фінансовій звітності;

обачності, запобігаючи заниженню оцінки зобов’язань та витрат і
завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання змісту над формою;

єдиного грошового вимірника, застосовуючи згідно статті 5 Закону “Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” грошову одиницю
України.

При складанні фінансових звітів визначити межу суттєвості, яка дорівнює
0,01 відсоток від розміру валюти балансу на звітну дату.

Основними засобами вважати матеріальні активи, які утримуються з метою
використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг,
надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і
соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання
(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він
довший за рік) і вартість придбання яких разом з податком на додану
вартість становить більше 500 грн. за окремий інвентарний об’єкт.

Основні засоби класифікувати за групами, що передбачені у П(С)БО 7. З
метою визначення зносу основні засоби класифікувати за групами та
нараховувати амортизацію за ставками, встановленими пунктом 8.2, 8.3
статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від
22.05.1997 № 283/97-ВР.

Ліквідаційну вартість основних засобів не приймати. Первісну оцінку
об’єкта основних засобів здійснювати за собівартістю згідно П(С)БО 7.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів згідно П(С)БО 8 вести за
такими групами:

права користування природними ресурсами;

права користування майном;

права на знаки для товарів і послуг;

права на об’єкти промислової власності;

авторські та суміжні з ними права;

гудвіл;

інші нематеріальні активи;

Нарахування амортизації нематеріальних активів формувати згідно із
пунктами 11- 17 П(С)БО 8.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснювати із
застосуванням прямолінійного методу, строк корисного використання
нематеріальних активів визначати відповідальним працівникам, що
призначаються за окремими наказами.

Довгострокові інвестиції обліковувати за методом участі в капіталі. При
відображенні у фінансовому обліку і у балансі довгострокові фінансові
інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі, збільшувати
на суму одержаних дивідендів.

Відстрочені податкові активи визначати у тому разі коли податок на
прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства менший
за податок на прибуток, визначений за чинним податковим законодавством.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна
група (вид).

Первісну вартість запасів, що придбані за плату, визначати за
собівартістю запасів згідно П(С)БО 9.

Первісну вартість запасів, що виготовляються власними силами
підприємства, визначати згідно П(С)БО 16.

Запаси відображати у бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з
двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації згідно
п.24 П(С)БО 9.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінку їх
здійснювати за одним з таких методів:

середньозваженої собівартості;

ціни продажу для роздрібної торгівлі.

Запаси, які не принесуть підприємству економічних вигод в майбутньому,
визнавати неліквідами і списувати в бухгалтерському обліку, а при
складанні фінансової звітності згідно П(С)БО 9 не відображати в балансі,
а враховувати на забалансовому рахунку 007.

На вартість необоротних малоцінних та швидкозношуваних предметів, які
обліковуються на рахунку 11,нараховувати знос і обліковувати їх на
рахунку 11 до повного зносу і списання, як непридатних до експлуатації.
Суму зносу відображати на субрахунку 135. Знос нараховувати у сумі 100
відсотків вартості у момент передачі в експлуатацію.

Вартість оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів (які
обліковуються на рахунку 22 і списуються відразу при відпуску в
експлуатацію), що передані в експлуатацію, виключати зі складу активів (
списувати з балансу на рахунки обліку витрат). З метою забезпечення
вказаних предметів в експлуатації відповідальним особам організувати
належний контроль за їх рухом (зокрема оперативний облік у кількісному
вираженні) за місцями експлуатації протягом строку їх фактичного
використання.

До необоротних МіШП відносити предмети, очікуваний строк корисного
використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного
циклу, якщо він довший за рік) і вартість придбання яких разом з
податком на додану вартість становить менше 500 грн. за окремий об’єкт
обліку.

До оборотних МіШП відносити предмети, очікуваний строк корисного
використання (експлуатації) яких менше одного року (або операційного
циклу, якщо він довший за рік) і вартість придбання яких разом з
податком на додану вартість становить менше 500 грн. за окремий об’єкт
обліку.

Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує ймовірність
отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути
достовірно визначена її сума.

Поточну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги
включати до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, яка
дорівнює сумі дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та
безнадійних боргів.

Величину резерву сумнівних боргів на 2001 рік встановити на рівні 5
відсотків дебіторської заборгованості станом на 01.01.2001 року.

До “Витрат майбутніх періодів” відносити наперед сплачену орендну плату,
суми за передплату періодичних видань, наперед сплачені рекламні послуги
і всі інші витрати, які стосуються наступного облікового періоду.

Зобов’язання (обов’язок чи відповідальність діяти певним чином)
відображати тільки тоді коли актив отримано, або коли підприємство
укладає невідмовну угоду придбати актив.

Відстрочені податкові зобов’язання визнавати у разі коли податкове
зобов’язання за декларацією про прибуток підприємства менше податку на
прибуток, визначеного згідно фінансового обліку.

До складу доходів майбутніх періодів включати суми доходів, нарахованих
протягом поточного або попередніх звітних періодів, які будуть визнані і
у наступних звітних періодах.

Доходи і витрати включати до складу звіту про фінансові результати на
підставі принципів нарахування та відповідності і відображати в
бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони
відносяться.

Товари, які передано на комісію, не вважати реалізованими при передачі
комісіонеру, тому операції в такий момент не вважати доходами.

Класифікацію витрат на виробництво проводити згідно П(С)БО 16.

До виробничої собівартості продукції включати:

прямі витрати;

виробничі накладні витрати (постійні і змінні).

Постійні виробничі накладні витрати розподіляти на кожну одиницю
виробництва на основі нормальної виробничої потужності виробничого
устаткування. 100 відсотків нормальної потужності визначити на рівні
фактичної активності підприємства та його підрозділів у 2000 році. За
звітний місяць нормальну потужність визначати як 1/12 фактичної
потужності за 2000 рік.

Витрати, що не пов’язані з виробничою діяльністю, не включаються до
собівартості продукції є витратами періоду.

Класифікацію адміністративних витрат, витрат на збут та інших
операційних витрат здійснювати згідно ПБО 16. Аналогічно здійснювати
класифікацію неопераційних витрат періоду.

Затвердити систему оплати праці згідно колективного договору
підприємтсва.

Здійснювати податковий облік у відповідності із чинним законодавством
України.

У разі внесення змін до чинного законодавства України протягом 2001
року, у тому числі шляхом затвердження та введення у дію інших ПБО,
можливі зміни до облікової політики підприємства вносити на основі
окремих наказів.

В цьому питанні розглянута загальноекономічна характеристика
досліджуваного нами підприємства. Як видно процес формування
підприємства як корпорації дуже складний. При формуванні будівельної
організації, як корпорації у неї увійшло безліч дочірніх підприємств, що
ускладнює процес контролю і ведення централізованої бухгалтерії, також
ускладнився процес подання звітності і проведення ревізійних перевірок.
Для покращення становища, ми б запропонували створити відділ на подобі
централізованої бухгалтерії в бюджетних установах, тобто, створення
такої бухгалтерії, яка б систематично поєднувала всі ці дочірні
бухгалтерії і орієнтувалась у всіх їхніх фінансових справах.

РОЗДІЛ 2. Методика бухгалтерського обліку в будівельних організаціях і
підприємствах

2.1. Облік необоротних активів

Будівельні підприємства у своїй діяльності мають справу з великою
кількістю основних засобів. Частина з них бере участь у процесі
будівництва, інша безпосередньо не викоритовується при здійсненні
будівельно-монтажних робіт.

Основними завданнями бухгалтерського обліку основних засобів в
будівництві є:

документальне оформлення та відображення в облікових регістрах
надходження основних засобів;

обчислення та відображення в обліку суми зносу основних засобів;

визначення результатів ліквідації основних засобів;

облік витрат на ремонт основних засобів;

переоцінка та інвентаризація основних засобів.

З метою забезпечення ефективного використання основних засобів
будівельні підприємства повинні здійснювати облік та контроль за
наявністю, надходженням, рухом та вибуттям основних засобів.

Аналітичний облік інвентарних об’єктів ведеться із застосуванням
наступних типових форм первинного обліку:

03-1 “Акт приймання-передачі основних засобів”;

03-2 “Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та
модернізованих об’єктів”;

03-3 “Акт на списання основних засобів”;

03-4 “Акт на списання автотранспортних засобів”;

03-6 “Інвентарна картка обліку основних засобів”;

03-7 “Опис інвентарних карток з обліку основних засобів”;

03-9 “Інвентарний список основних засобів (за місцем їх знаходження,
експлуатації)”. / 26.38/

Кожна господарська операція, пов’язана з надходженням (введенням в
експлуатацію), рухом або вибуттям основних засобів, оформлюється
відповідним документом.

Основні засоби, що надходять на будівельне підприємство, приймає
призначена керівником підприємства комісія. Для оформлення приймання
комісія складає в одному примірнику акт приймання-передачі основних
засобів (ф. № 03-1) окремо на кожен об’єкт. Один акт на декілька
об’єктів можна складати лише в тому випадку, якщо об’єкти однотипні,
мають однакову вартість та прийняті одночасно на відповідальність однієї
і тієї ж особи.

Приймання завершених робіт з добудови та дообладнання об’єкта,
здійснених в порядку капітальних інвестицій, оформлюють актом
приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих
об’єктів (ф. № 03-2).В акті вказуються зміни в технічній характеристиці
та первісній вартості об’єкта, викликані реконструкцією та
модернізацією.

Внутрішнє переміщення основних засобів з однієї ділянки (виробництва,
відділу, цеху) на іншу, а також їх передачу зі складу в експлуатацію
оформлюють накладною на внутрішнє переміщення основних засобів. Операції
з ліквідації основних засобів, крім автотранспорту, оформлюють актом на
списання основних засобів ( ф. № 03-3), а списання автотранспортних
засобів – актом на списання автотранспортних засобів (ф. № 03-4).

Для організації обліку та забезпечення контролю за збереженням основних
засобів кожного об’єкту в момент прийняття його на баланс підрядної
організації присвоюється інвентарний номер. Основним регістром
аналітичного обліку є інвентарні картки, зміст і форма яких залежить від
виду основних засобів. З метою контролю за збереженням інвентарних
карток їх реєструють в описі інвентарних карток з обліку основних
засобів (ф. № 03-7) із зазначенням в них номеру картки, інвентарного
номеру об’єкта та його назви.

Інвентарні картки заповнюють на підставі первинних документів (актів
приймання-передачі, технічних паспортів тощо), які передають пізніше під
розписку до відповідного відділу підприємства.

В бухгалтерії з інвентарних карток формують інвентарну картотеку,
побудовану з врахуванням класифікаційних груп за видами основних
засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно незалежно від фінансових
результатів. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму
амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному
році.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у
якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за
місяцем вибуття об’єкта основних засобів, а також призупиняється на
період реконструкції, модернізації об’єкта.

Особливе місце в будівництві займають тимчасові будівлі та споруди,
необхідні для будівельних підприємств на період зведення об’єктів.

Будівельні підприємства, крім будівельно-монтажних робіт, що виконуються
за договорами підряду, здійснюють також роботи, що не включаються до
обсягу виконаних будівельно-монтажних робіт і обліковуються в
бухгалтерському обліку як некапітальні роботи. Будівництво частіше за
все починається з робіт, які належать до некапітальних, зокрема, з
огорожі, якою захищають будівельний майданчик, або з привезеного
вагончика, який замінює будівельникам і сторожову будку, і контору, і
комору. Закінчується будь-яке будівництво також некапітальними роботами:
огорожу зносять (демонтують), розбирають навіси, будки, комори,
відвозять будівельні вагончики тощо.

Крім того, оскільки витрати некапітального характеру виділені із
загального складу витрат будівельних підприємств, то для їх відображення
в бухгалтерському обліку передбачено рахунок 153 “Придбання
(виготовлення) інших необоротних матеріальних активів”, на якому можуть
відображатись такі роботи: зведення тимчасових (титульних) споруд,
зведення тимчасових (нетитульних) споруд, інші некапітальні роботи.

Однак, слід відмітити, що на рахунку 153 не обліковуються витрати,
пов’язані з упорядкуванням будівельного майданчика, охороною праці,
технікою безпеки, ремонт власних та орендованих будівель та споруд ( у
тому числі нетитульних) та інші подібні витрати. Вони відображаються на
рахунках 232 “Допоміжні виробництва”, 233 “Обслуговуючі виробництва та
господарства”.

Специфікою робіт будівельних підприємств є те, що від початку
спорудження об’єкта і до здачі його в експлуатацію проходить тривалий
період. Будівельно-монтажні роботи (далі –БМР), які планується завершити
не раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або
отримання авансу (передоплати), можна віднести до довгострокових
договорів (контрактів).

Тимчасові споруди. До тимчасових (нетитульних) споруд і пристосувань
належать дрібні об’єкти допоміжного характеру, що використовуються для
потреб будівництва і не включені до титулу (див.рис.2.1.1.).

Тимчасові (нетитульні) споруди . Пристосування і пристрої не належать до
основних і обліковуються на підприємствах як засоби в обороті. Витрати
на їх спорудження включаються до собівартості БМР підрядника .

Вартість тимчасових (нетитульних) будівель, споруд та пристроїв, що
споруджуються на час будівництва за рахунок накладних витрат будівельних
організацій, не включається в обсяг (склад, титул) капітальних вкладень.

Тимчасові споруди після введення в експлуатацію зараховуються на рахунок
10 “Основні засоби”. Але це основні засоби особливого виду-їх
споруджують для потреб будівництва, тому їх “життя” суворо обмежене
терміном будівництва об’єкта, у якому вони поступово “розчиняються”: їх
вартість повністю включається до вартості об’єкта. Такі основні засоби
хоч і оприбутковуються на рахунок 10, але не підлягають амортизації,
оскільки вони не переносять поступово свою вартість на продукцію
підприємства та ін.

Такі некапітальні роботи включаються до складу засобів, передбачених
зведеним кошторисом на будівництво об’єкта (комплексу), за розділом
“Тимчасові будівлі та споруди”. При визначенні розмірів коштів на
спорудження титульних тимчасових будівель і споруд необхідно
використовувати норми, затверджені Держбудом України. Норми виражені у
відсотках від базисної кошторисної вартості БМР і застосовуються залежно
від виду будівництва, що встановлюється найменуванням проекту.
Кошторисна вартість БМР по тимчасових будівлях і спорудах включається до
фактично виконаного обсягу товарної будівельної продукції. При цьому
повинен бути підписаний акт приймання таких будівель (споруд) в
експлуатацію./ 40. 46/

паркани та огорожі (за винятком спеціальних, архітектурно оформлених),
необхідні для виконання робіт, огорожі майданчиків, ділянок тощо

обнески (тобто перенесення з документації на натуру контурів майбутніх
об’єктів) при розбивці будівельні споруд

приоб’єктні конторки і комори виконробів і майстрів

пристосування з техніки безпеки, запобіжні козирки

складські приміщення (комори) і навіси при об’єкта будівництва

душові, неканалізаційні убиральні

приміщення для обігріву робітників у холодну пору року

перехідні містки, ходові дошки

настили, драбини, сходи

риштування і підмостки у тому разі, якщо вони не передбачені в
кошторисних нормах

тимчасові розводки в межах робочої зони від магістральних і розвідних
мереж електроенергії, води, газу і повітря

прохідні та сторожові будки при об’єктах будівництва

тачки, лари, лотки, столи, лавки та інший дрібний інвентар для монтажних
і такелажних робіт

укриття при здійсненні бурпровідних робіт

Рис.2.1.1. Класифікація тимчасових (нетитульних) споруд будівельних
підприємств [розроблено самостійно]

Витрати на спорудження тимчасових (титульних) будівель і споруд
включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт підрядника по
статті “Накладні витрати” та елементу “Інші витрати” шляхом відрахувань
від кошторисної вартості будівництва об’єктів.

Не враховуються у нормах накладних витрат, але відносяться до статті
“Накладні витрати” відрахування на спорудження і розбирання тимчасових
(титульних) будівель іспоруд від їх кошторисної вартості, у разі якщо
кошти на ці цілі передбачені у договірній ціні.

До статті “Накладні витрати” у складі “Витрати на організацію робіт на
будівельних майданчиках” відносяться знос і витрати, пов’язані з
ремонтом, утриманням і розбиранням тимчасових (нетитульних) споруд,
пристосувань, пристроїв, а також витрати, пов’язані з пристосуванням
будов, які споруджуються або існують на будівельних майданчиках, замість
будівництва тимчасових (нетитульних) будівельні споруд.

Підрядні будівельні організації повинні вести облік витрат на
спорудження тимчасових (титульних) будівельні споруд окремо за кожним
об’єктом у порядку, встановленому для обліку будівельно-монтажних робіт.

Слід відмітити, що досить проблематичним є визначення майбутньої
вартості матеріалів, отриманих від розбирання, особливо якщо термін
будівництва значний. Крім того, при однаковому терміні експлуатації
ступінь зношеності тимчасових (нетитульних) споруд (наприклад, ходові
дошки або настили) буде різною залежно від місця експлуатації (на
відкритому повітрі або у приміщенні) та інтенсивності (швидше зношуються
настили, які знаходяться біля входу до будівлі, внизу, ніж ті, які
розміщуються вгорі, у тупикових відсотках).

Якщо ж зазначені інвентарні об’єкти придбані підрядною організацією за
узгодженням із замовником і за рахунок коштів, передбачених на
будівництво тимчасових будівель і споруд у зведених кошторисних
розрахунках і внутрішньобудівельних титульних списках, тоді вартість
таких об’єктів (після їх надходження на будівництво) включається до
складу основних засобів замовника (забудовника) і оприбутковується
бухгалтерією замовника (забудовника).

Інші некапітальні роботи. До інших некапітальних робіт відносять роботи
зі знесення і демонтажу об’єктів, будівництво яких припинене.
Підприємство обліковує такі витрати на субрахунку 153 “Придбання
(виготовлення) інших необоротних активів”.

Кожному підприємству необхідно підтримувати свої основні засоби у
робочому стані і забезпечувати їх функціонування. Для цього їх слід
періодично ремонтувати за системою планово-попереджувального ремонту. Це
найбільш досконала система, при якій основні засоби ремонтуються через
певні проміжки часу за заздалегідь складеним графіком. Перевага даного
підходу полягає в тому, що основні засоби не доводяться до аварійного
стану і робота підприємства з технічних причин не зупиняється. У цьому
випадку з’являється можливість передбачити витрати грошових коштів,
придбати необхідні матеріали, сплачувати час проведення ремонту.

Залежно від ступеня складності, характеру, обсягу та періодичності
ремонтних робіт розрізняють поточний і капітальний ремонти.

Ремонтні роботи можуть здійснюватися господарським, підрядним і змішаним
способами.

Технічна документація з виконаних робіт та акти приймання
відремонтованих будівель і споруд повинні зберігатися на підприємстві
разом з документами будівництва об’єкта.

За порушення встановлених норм та правил будівельно-монтажних,
ремонтно-будівельних, проектно-дослідних робіт на підприємство
накладаються наступні штрафи (рис. 2.1.2.).

Реконструкція, модернізація та технічне переобладнання. Віднесення
капітальних інвестицій будівельних і монтажних робіт до відповідних
напрямків ведеться відповідно до характеру будівництва, який зазначено у
затвердженому титульному списку. Якщо в одному і тому ж титулі поруч з
розширенням або реконструкцією діючого підприємства передбачено, крім
того, і його технічне переобладнання, то дані з розширення
(реконструкції) та технічного переобладнання обліковуються окремо за
відповідними напрямками.

проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без
затвердженої документації

передача у виробництво проектної документації, яка не відповідає
державним стандартам, нормам і правилам, технічним умовам або
затвердженій містобудівельній документації

виконання спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві без
одержання в установленому порядку ліцензії

ухилення від виконання або несвоєчасне використання приписів інспекції
державного архітектурно-будівельного контролю

Рис.2.1.2. Розміри та причини штрафів, які накладаються на підприємство
за порушення встановлених норм і правил [розроблено самостійно]

До технічного переобладнання діючих підприємств відноситься комплекс
заходів з підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв,
цехів та дільниць на підставі запровадження передової техніки і
технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та
заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш
продуктивним, а також з удосконалення загальнозаводського господарства
та допоміжних служб.

Візьмемо на прикладі 1 кварталу 2002 року опишемо облік основних засобів
на Корпорації БП “Карпатбуд”.

В 1першому кварталі 2002 року Корпорація БП “Карпатбуд” закупила два
персональних комп’ют ери з принтерами до них і самоскид КаМАЗ
–5511./Додаток А/ Тобто відбувся прихід основних засобів по субрахунку
106 “Інструменти , прилади, інвентар” і 105 “Транспортні засоби”. По
бухгалтерському обліку це показується такими проводками :

Дт 152 Кт 377 на суму 14135,00 грн.

Дт 106 Кт 152 на суму 10755,83 грн.

Дт 105 Кт 152 на суму 3379,17 грн.

При придбанні комп’ютерів вимагається податкова накладна як основний
документ отримання основного засобу. А при придбанні транспортного
засобу оформляється договір купівлі-продажу між підприємством , що
продає і подприємством , що купує, в даному випадку підприємство що
купляє корпорація ,а підприємство-продавець ТзОВ “Красненське АТП
24666”. Також складається акт прийому-передачі основного засобу. Про
закріплення основного засобу за відповідальною особою видається наказ по
підприємству, на основі якого, дані основні засоби передаються у їхнє
відповідальне користування. Основні засоби після надання акту введення
в експлуатацію ставляться на баланс підприємства . На балансі ставиться
первісна вартість основних засобів , яка може складатися із всіх затрат
, пов’язаних з їх придбанням. Амортизація починає нараховуватись
наступним місяцем, який іде за місяцем придбання основного засобу (це в
бухгалтерському обліку), а в податковому обліку амортизація
нараховується поквартально. Всі документи пов’язані з нарахуванням
амортизації і приходом основних засобів на 1 квартал додаються.

По рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи” використовуються
такі субрахунки : 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”, 113
“Тимчасові (нетитульні) споруди”, 117 “Інші необоротні матеріальні
активи”.

Малоцінні необоротні матеріальні активи які відносяться до субрахунку
112 записуються в форму № 138 “Оборотна відомість по товаро-матеріальних
рахунках” (див. Додаток Б). При отриманні малоцінних необоротних
матеріальних активів отримується накладна на прихід .По бухгалтерському
обліку пишеться проводка Дт 112 Кт 153. Після оприходування активи
передаються на склад. Щоб ввести в використання оформляється акт вводу в
експлуатацію. Після того згідно з наказом про облікову політику
Корпорації БП “Карпатбуд” нараховується амортизація в обсязі 100
відсотків від первісної вартості.

При введенні тимчасових споруд в експлуатацію складався акт введення в
експлуатацію .Після введення в експлуатацію проводили нарахування
амортизації щомісячно прирівнюючи до норм амортизації 3 групи основних
засобів – 1,25 відсотків на місяць, 3,75 відсотків на квартал, 15
відсотків на рік.

Покажемо на прикладі 2001 року (1 і 2 квартал) ведення бухгалтерського
обліку по тимчасовим спорудам.

В березні 2001 року була отримана опалубка для бетонування на суму
25825,22 грн. по двох накладних. Після складення акту вводу в
експлуатацію, відразу ж ця опалубка записується в журнал-ордер по
кредиту рахунка 113 за 1 і 2 квартал 2001 року. Пишуться провидки : Дт
113 Кт 632,

Дт 113 Кт 372,

Дт 113 Кт 377 .

Всі документи додаються.

Аналогічні операції проводяться і по субрахунку 127 “Інші нематеріальні
активи” рахунку 12 “Нематеріальні активи”. Записуються проводки Дт 127
Кт 377.

По рахунку 13 “Знос необоротних активів використовуються всі субрахунки.
А субрахунок 131 “Знос основних засобів” розділяється на два аналітичних
субрахунка 1311 “Знос необоротних активів виробничого призначення”, і
1312 “Знос необоротних активів невиробничого призначення” .

Отже, облік необоротних активів на даному підприємстві має деякі
недоліки. В порівнянні з наведеним порядко ведення бухгалтерського
обліку необоротних активів, на даному підприємстві невпорядкована
система ведення первинних документів. Таке поняття як інвентарна картка
не має місця в документальному обліку даного підприємства. Це стосується
не тільки інвентарної картки, а й багатьох інших документів.

Для правильної організації ведення бухгалтерського обліку ведення всієї
первинної документації має дуже важливе значення. Необхідно на рівні
президента корпорації встановити ведення первинної документації на
такому рівні, якого вимагає порядок ведення бухгалтерського обліку.
Проводити постійний контроль за веденням документації. Провести
перекваліфікацію кадрів тощо.

2.2 Облік запасів

У будівельно-монтажних підприємств матеріальними ресурсами виступають
виробничі запаси, склад і структура яких залежить від характеру робіт,
що виконуються .

У зв’язку із різноманітністю видів запасів, які використовуються у
будівництві, виникає необхідність їх класифікації. Всі запаси на
будівельних підприємствах поділяються на такі групи :

будівельні матеріали;

конструкції та деталі ;

обладнання до встановлення ;

малоцінні та швидкозношувані предмети ;

інші запаси.

До будівельних матеріалів належать запаси, що використовуються
безпосередньо у процесі виконання будівельних і монтажних робіт для
виготовлення будівельних деталей, для зведення і обробки конструкцій,
частин будівель та споруд . Зокрема це: лісові матеріали ( ліс круглий,
пиломатеріали, фанера тощо); металовироби (цвяхи, гайки, болти, скоблені
вироби тощо); силікатні матеріали (цемент, пісок, гравій, вапно, камінь,
цегла тощо); санітарно-технічні матеріали (крани, муфти, трійники,
фланці тощо)та інші подібні матеріали.

До конструкцій та деталей відносяться завезені на будівельний майданчик
готові до встановлення будівельні конструкції та деталі : металеві,
залізобетонні та дерев’яні конструкції ; блоки та збірні частини
будівель тощо.

Обладнання до встановлення включає обладнання, яке потребує прикріплення
до фундаменту або несучої частини конструкцій, після чого стає можливим
введення його в дію.

Облік матеріалів, будівельних конструкцій здійснюється згідно з П(С)БО 9
“Запаси” за первісною вартістю з використанням таких видів оцінок при
відпуску запасів у виробництво, продажу чи іншому вибутті:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO);

собівартості останніх за часом надходження запасів (LIFO);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Фактичні витрати матеріалів на виконання будівельно-монтажних робіт, по
об’єктах обліку відображаються в облікових регістрах на підставі
матеріальних звітів.

Документування руху запасів

Будівельні матеріали, конструкції, вироби, деталі, запасні частини
надходять від постачальників, підзвітних осіб, що придбали матеріали за
готівковим розрахунком, внаслідок списання основних засобів та інших
необоротних матеріальних активів, що стали непридатними, власного
підсобного виробництва тощо.

Запаси, що надходять на будівельне підприємство, оформляють
бухгалтерськими документами в такому порядку.

Разом з відвантаженням продукції постачальник передає покупцю
розрахункові та інші супровідні документи — накладні,
товарно-транспортні накладні, платіжні вимоги, квитанцію до залізничної
накладної тощо, правильність оформлення яких перевіряється бухгалтерією.

У відділі постачання на підставі документів, що надходять, перевіряють
відповідність договірним умовам обсягу, асортименту, термінів
постачання, цін, якості матеріалів тощо. В результаті такої перевірки на
розрахунковому або іншому супровідному документі роблять відмітку про
повний або частковий акцепт (згода на оплату).

Перевірені платіжні вимоги з відділу постачання передають до
бухгалтерії, а квитанції транспортних організацій — експедитору для
одержання і доставки запасів. Для одержання запасів зі складу
постачальників, що знаходяться в інших містах, експедитору видають наряд
і довіреність, в яких зазначають перелік та кількість матеріалів, які
належить одержати.

Прийняті вантажі експедитор доставляє на склад підприємства і здає
завідувачу складу, який перевіряє відповідність кількості і якості
запасів даним супровідних документів . Прийняті комірником запаси
оформляють прибутковими ордерами, які підписують завідувач складу і
експедитор.

У тих випадках, коли кількість і якість оприбуткованих на склад запасів
не відповідають даним супровідних документів, приймання запасів
здійснюється комісією, у складі якої обов’язково повинен бути
представник постачальника. За результатами перевірки кількості і якості
запасів складається акт про приймання запасів, який є підставою для
пред’явлення претензії постачальнику. Акт складається також при
прийманні запасів, що надійшли на підприємство без документів (
невідфактуровані поставки).

Надходження на склад запасів власного виготовлення від підсобних
виробництв, відходів будівельного виробництва, внаслідок ліквідації
основних засобів, розбирання тимчасових будівель і споруд тощо,
оформляють накладними на внутрішнє переміщення матеріалів форми М-11.

Обладнання, що надійшло на склад будівельно-монтажної організації,
оприбутковується шляхом складання акта про приймання обладнання ( ф.
М-15).При надходженні обладнання на відповідальне зберігання складається
окремий акт.

Вибуття запасів

Будівельні матеріали відпускаються у виробництво на підставі правильно
оформлених первинних облікових документів за вагою, обсягом, площею або
на підставі рахунку з вказівкою кодів замовлень, об’єктів, видів робіт,
для виконання яких вони відпущені, у суворій відповідності до норми
витрачання ресурсів, що безпосередньо розробляються будівельним
підприємством та щорічно затверджується його керівником.

Відпуск запасів з центрального складу на приоб’єктні в обліку повинен
відображатися не як списання запасів на виробництво, а як їх переміщення
в середині будівельного підприємства.

Фактичне витрачання запасів на виконання будівельних робіт за об’єктами
обліку відображається в регістрах бухгалтерського обліку на підставі
матеріальних звітів.

У будівництві використовуються різні види запасів, що зберігаються на
відкритих майданчиках: зокрема, окремі види каменю, пісок, гравій,
щебінь, блоки, дошки тощо. При використанні запасів відкритого
зберігання на будівництво об’єктів видаткові документи не складаються, а
фактична наявність і витрачання запасів в такому разі визначаються
шляхом проведення щомісяця їх інвентаризації за станом на останнє число
кожного місяця. Результати інвентаризації, а також кількість
використаних у виробництві запасів визначається за даними акту
інвентаризації на списання запасів відкритого зберігання. Згідно з
даними інвентаризації фактичне визначення запасів визначається як
різниця між сумою залишку на кінець місяця, і кількості запасів,
проданих та відпущених на сторону.

Необгрунтовані перевитрати матеріалів на собівартість будівельних робіт
не відносяться, а підлягають відшкодуванню винними особами у порядку,
встановленому чинним законодавством.

Для оформлення відпуску матеріальних цінностей внутрішнім підрозділам і
господарствам підприємства, що розташовані за межами його території, а
також стороннім організаціям використовуються накладні-вимоги на
відпуск. (внутрішнє переміщення ) матеріалів форми М-11.

При систематичному відпуску матеріальних цінностей для виконання
будівельно-монтажних робіт використовуються лімітно-забірні картки форми
: М-8 – при багаторазовому відпуску одного виду матеріалів протягом
місяця; форми М-9 – для чотириразового відпуску матеріалів; форми М-28 –
для відпуску матеріалів на будівельні потреби протягом всього періоду
будівництва , яка зберігається у виконавця робіт(при цьому одночасно
складається лімітно-забірна картка форми М-28а строком на місяць, що
зберігається на складі).

Лімітно-забірні картки виписує відділ постачання у двох примірниках на
один або на декілька видів матеріалів і, як правило, терміном на 1
місяць . Можуть застосовуватися квартальні і піврічні лімітно-забірні
картки з відривними місячними талонами на фактичний відпуск. В них
зазначається вид робіт, номер складу, що відпускає матеріали,
ділянка-одержувач, шифр витрат, номенклатурний номер і найменування
матеріалів, що відпускаються, одиниця виміру і ліміт місячного
витрачання матеріалів, який обчислюється відповідно до виробничої
програми на місяць і діючих норм витрачання.

Один примірник лімітно-забірної картки передається ділянці-одержувачу,
другий — складу. Комірник записує кількість відпущеного матеріалу і
залишок ліміту в обох примірниках картки і ставить підпис в картці
ділянки — одержувача. Представник ділянки підтверджує підписом одержання
запасів у картці, що знаходиться на складі.

Замість первинних документів з витрачання будівельних запасів можна
використовувати картки складського обліку ( ф.№ М-12). Для цього
представники ділянок –одержувачів розписуються в одержанні матеріалів у
самих картках складського обліку, які, таким чином, стають оправдальними
документами. У картках проставляють шифр виробничих витрат з метою
наступного групування записів за об’єктами калькуляції та статтями
витрат.

Облік руху запасів на складі та в бухгалтерії

На будівельно-монтажних підприємствах, переважно, застосовується
оперативно-бухгалтерський метод обліку запасів, який прийнято називати
сальдовим методом обліку. При цьому методі облік на складі ведеться
матеріально-відповідальною особою в кількісно-сортовому виражені. Для
цього на кожне найменування матеріалів заводиться картка складського
обліку матеріалів форми М-12, яка оформлюється в бухгалтерії і видається
матеріально відповідальній особі під розписку. Крім цього, для
характеристики матеріалів кожного номенклатурного номера заповнюється
матеріальний ярлик, який знаходиться в місцях зберігання матеріальних
цінностей.

Записи в картці складського обліку здійснюються матеріально
відповідальною особою на підставі належним чином оформлених первинних
документів (прибуткових ордерів, вимог, накладних тощо) з надходження і
витрачання матеріалів в момент здійснення операції.

Протягом місяця у встановлені на підприємстві строки матеріально
відповідальна особа на підставі даних карток складського обліку складає
реєстр приймання — здачі документів форми М-13 в одному примірнику. В
реєстрі записується кількість первинних документів, що належить здати до
бухгалтерії, та їх номери.

Для щомісячної звірки даних складського обліку про залишки матеріалів в
грошовому виразі з даними бухгалтерії матеріально відповідальна особа
заповнює відомість обліку матеріалів.

Протягом місяця відомість залишків матеріалів зберігається в бухгалтерії
і використовується для довідкових цілей. В кінці кожного місяця
матеріально відповідальна особа на підставі даних карток форми М-12
переносить залишки по матеріалах до відомості форми М-14.

Отже, при оперативно-бухгалтерському методі обліку матеріальних
цінностей існує безпосередній взаємозв’язок обліку запасів на складі
підприємства з їх обліком в бухгалтерії.

Для обліку запасів в будівництві застосовуються такі синтетичні рахунки
: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидко зношувані предмети», а
також позабалансовий рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні».

В межах договору підряду замовники можуть передавати матеріали, які у
підрядному підприємстві будуть обліковуватися на позабалансовому рахунку
023 “Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні”. При цьому
вартість цих матеріалів не включається до загального обсягу виконаних
будівельно-монтажних робіт.

На субрахунку 205 “Будівельні матеріали” підприємства-забудовники
відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій, деталей,
обладнання і комплектуючих виробів, які підлягають монтажу, та інших
матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних
робіт, виготовлення будівельних деталей, конструкцій тощо.

На даному субрахунку обліковується обладнання, яке не потребує монтажу,
транспортні засоби, будівельні механізми, сільськогосподарські машини,
виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар
та інше.

Витрати на придбання обладнання, що потребує монтажу, відображається
безпосередньо на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” в міру їх
надходження на склад або інше місце зберігання чи експлуатації.

Устаткування і будівельні матеріали, передані підряднику для монтажу та
виконання будівельних робіт, списуються з субрахунку 205 на рахунок 15
“Капітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу і використання.

Обладнання, яке придбане і доставлене на будівельний майданчик, підрядна
організація приймає та обліковує на позабалансовому рахунку 021
“Устаткування, прийняте для монтажу”. Після його встановлення замовник
відносить його вартість до витрат будівництва, а підрядне підприємство
списує його з обліку на позабалансовому рахунку 021.

У синтетичному обліку рух будівельних матеріалів відображають за
фактичною вартістю, включаючи витрати на їх доставку. Різниця між
фактичною собівартістю і вартістю за розрахунково-обліковими цінами
становить суму відхилень (перевитрати або економії).Для спрощення обліку
суму відхилень відображають на окремому субрахунку 205 “Будівельні
матеріали”.

Якщо твердою обліковою ціною є планова собівартість будівельних
матеріалів, тоді матеріали, що надійшли, відображають на кожному
аналітичному рахунку за плановою собівартістю, а різницю між фактичною і
плановою собівартістю матеріалів показують на спеціально відкритому
аналітичному рахунку “Відхилення фактичної собівартості від планової”,
при цьому відпуск матеріалів на потреби виробництва протягом місяця
відображають за твердими обліковими цінами. При цьому складають таку
бухгалтерську проводку: дебет рахунку 23 “Виробництво”(матеріали,
відпущені основному і допоміжному виробництву), дебет інших рахунків
залежно від напрямку витрат матеріалів (91 “Загальновиробничі витрати”,
92 “Адміністративні витрати” тощо), кредит рахунку 20 “Виробничі
запаси”.

Після закінчення місяця визначають різницю між фактичною собівартістю
витрачених будівельних матеріалів і вартістю їх за твердими обліковими
цінами. Різницю списують на ті ж рахунки витрат, на які були списані
будівельні матеріали за твердими обліковими цінами ( рахунки 23,91,92
тощо ). При цьому, якщо фактична собівартість вища від твердої облікової
ціни, різницю між ними відображають додатковою бухгалтерською проводкою,
а якщо нижче-способом “червоне сторно”.

Відхилення фактичної собівартості будівельних матеріалів від вартості їх
за твердими обліковими цінами розподіляють між визначеними запасами і
запасами, що залишились на складі, пропорційно вартості запасів за
твердими обліковими цінами. З цією метою визначають відсоткове
співвідношення відхилень фактичної собівартості будівельних матеріалів
від твердої облікової ціни і знайдене відношення перемножують на
вартість відпущених матеріалів і будівельних матеріалів, що залишилися,
за твердими обліковими цінами.

Аналогічно розподіляються витрати на перевезення та
заготівельно-складські витрати щодо будівельних матеріалів.

Будівельні підприємства згідно із договором можуть передавати окремі
види матеріалів в переробку на сторону. В бухгалтерському обліку
матеріали, передані в переробку, обліковуються на субрахунку 206
“Матеріали, передані в переробку”. Після повернення готового виробу він
оприбутковується залежно від його виду — в дебет рахунку 20 або 22
“Малоцінні та швидкозношувані предмети” в кореспонденції з кредитом
рахунків 206 “Матеріали, передані в переробку” у частині вартості
матеріалів, використаних як ресурси, 63 “Розрахунки з постачальниками та
підрядниками”, 68 “Розрахунки за іншими операціями” у частині вартості
послуг переробки тощо.

Рахунок 15 “Капітальні інвестиції” використовують будівельні
підприємства, що мають власні кар’єри, лісові ділянки для заготівлі
нерудних матеріалів (глини, піску, вапна, щебню, лісу круглого). Дані
матеріали заготовляються для наступної їх переробки і випуску цегли,
будівельних конструкцій і виробів для власних допоміжних виробництв або
для передання іншим організаціям в переробку. В дебет рахунка 15
відносять і купівельну вартість матеріальних цінностей, по яких на
будівельне підприємство надійшли розрахункові документи постачальника,
та інші витрати з придбання матеріалів з кредиту рахунків 63,23,372
залежно від того, звідки надійшли матеріальні цінності, від характеру
витрат на заготівлю і доставку матеріальних цінностей на підприємстві.
Матеріальні цінності, що фактично надійшли на підприємство, списують за
обліковими цінами з кредиту рахунку 15 в дебет рахунків 20 і 22.

Залишок на рахунку 15 на кінець місяця відображає наявність матеріалів у
дорозі.

Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів

У підрядних будівельних організаціях до малоцінних та швидкозношуваних
предметів (надалі МШП) відносять предмети, що використовуються терміном
не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він
більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар,
спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Облік МШП здійснюється за фактичною вартістю їх придбання або
собівартістю виробництва, якщо МШП виготовляються на підсобних
виробництвах будівельної організації.

Фактична вартість придбання складається з первісної вартості і витрат на
доставку таких цінностей на склад.

Облік МШП ведеться на рахунку 22 “Малоцінні і швидкозношувані предмети”,
по дебету якого відображається оприбуткування МШП, а по кредиту —
відпуск за обліковою вартістю у виробництво. Крім цього, по кредиту
рахунка 22 можуть відображатися списання нестач і втрат від псування
МШП.

Якщо МШП мають строк експлуатації більше одного року, то вартість їх
придбання (виготовлення) відображається в складі субрахунка 112
“Малоцінні необоротні матеріальні активи” з відображенням витрат на
придбання по дебету субрахунка 153 “Придбання (виготовлення) інших
матеріальних активів” та наступним списанням по кредиту 153 в
кореспонденції з дебетом 112. /35.7/

Для обліку зносу малоцінних необоротних матеріальних активів призначений
регулюючий субрахунок 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”.
Будівельні організації можуть застосовувати методи застосовувати методи
нарахування амортизації у першому місяці використання об’єкта в розмірі
50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решти 50 відсотків
вартості у місяці їх вилучення зі складу активів. Можливе нарахування
амортизації у першому місяці використання об’єкта 100 відсотків його
вартості.

Для всіх інших видів малоцінних необоротних матеріальних активів (крім
спеціальних інструментів, пристроїв) метод нарахування зносу
встановлюється розпорядчим документом керівника організації і не
змінюється протягом року.

Для спеціальних інструментів і спеціального обладнання встановлений
особливий порядок нарахування зносу. Вартість спеціальних інструментів і
спеціального обладнання погашається відповідно до встановленої норми або
кошторисної ставки, розрахованої виходячи з кошторисних витрат на їх
виготовлення придбання, і запланованого строку будівництва, але не
більше двох років. Порядок нарахування норм або кошторисних ставок і
порядок нарахування зносу по спеціальних інструментах і пристроях
визначається міністерствами і відомствами.

МШП, що стали непридатними, списуються з підзвіту матеріально
відповідальних осіб на підставі актів про їх списання (форма № МШ-8).
Вартість лому, запчастин та інших відходів, отриманих від списання МШП,
оприбутковується проводкою Д-т рах.209, К-т рах. 746. /34.26/

На Корпорації БП „Карпатбуд” ведеться облік матеріалів і запчастин.
Більшу частину обліку запасів займає облік запчастин. Тому, що
організація виступає як замовник будівництва і має підрядні організації
в своєму складу (ДП „Карпатбуд” і інші) які і виконують сам процес
будівництва. Корпорація тільки дає на користування транспорт, забезпечує
ремонт і сплачує податок з власників транспортних засобів. Основними
недоліками ведення обліку запасів є відсутність обліку на складах, і
відсутнє ведення первинної документації. Вся документація ведеться на
звичайних пустограках, які не дають всієї вичерпної інформації. /
Додаток В/. Необхідно запровадити на підприємстві ведення обліку на
складах, чіткий контроль за звітністю матеріально-відповідальних осіб,
проведення інвентаризації.

2.3. Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості
будівельно-монтажних робіт

Витрати на проведення будівельно-монтажних робіт складаються з витрат ,
що включаються в собівартість і витрат періоду .Витрати за будівельним
контрактом відповідно до Стандарту БО 18 є собівартістю робіт за цим
контрактом .Вони включають у себе:

витрати безпосередньо пов’язані з виконання даного контракту ;

загальновиробничі витрати .

До складу витрат , безпосередньо пов’язаних з виконанням будівельного
контракту , належать прямі матеріальні затрати , прямі витрати на оплату
праці, інші прямі витрати ( уключаючи вартість робіт , виконаних
субпідрядними організаціями ) згідно з Стандартом БО 16. На рис.2.3.1
наведена схема трансформації витрат підприємств України у витрати згідно
з національними Стандартами БО.

Собівартість реалізованих БМР згідно з СБО 16 складається з виробничої
собівартості робіт , які були реалізовані протягом звітного періоду ,
нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних
виробничих витрат . Після введення в дію СБО 18 у виробничу собівартість
буде включатися вся сума загальновиробничих витрат.

До виробничої собівартості БМР до 01.01.2002 року включаються:

прямі матеріальні витрати ;

прямі витрати на оплату праці ;

інші прямі витрати ;

загальновиробничі витрати ( змінні та постійна розподілена їх
частина)./3. 261/

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції
установлюється підприємством . Він може мати такий вигляд :

матеріали ;

будівельні конструкції ;

основна заробітна плата робітників;

додаткова заробітна плата робітників;

відрахування на соціальні заходи ;

втрати від браку;

інші прямі витрати;

витрати з утримання та експлуатації будівельних машин і механізмів;

загальновиробничі затрати.

Будівельно-монтажні організації розрахунки із замовниками за виконані
роботи , здані об’єкти здійснюють на основі попередньо укладених
договорів . До введення в дію національного Положення 18 “Будівельні
контракти “ розрахунки підрядних організацій із замовниками здійснюються
за договірними цінами згідно з Правилами визначення вартості
будівництва , затвердженими наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. №
174.

Відповідно до Стандарту БО 18 розрізняють два види організації обліку
витрат і доходів за контрактами :

контракти із фіксованою ціною – підрядник погоджується на фіксовану
контрактну ціну всього обсягу робіт за будівельним контрактом або
фіксовану ставку за одиницю кінцевої продукції , що випускається на
об’єкті будівництва ;

контракти за ціною “витрати плюс” — підряднику відшкодовують фактичні
затрати та погоджений прибуток у вигляді процента від витрат або
фіксованої величини .

Доходи і витрати протягом виконання будівельного контракту визначаються
з урахуванням ступеня завершеності робіт на дату балансу , якщо кінцевий
фінансовий результат цього контракту може бути достовірно оцінений
.Ступінь завершеності робіт за будівельним контрактом може визначатися
за одним з наведених методів :

вимірювання та оцінка виконаних робіт ;

співвідношення обсягу завершеної частини робіт до їх загального обсягу
за будівельним контрактом у натуральному вимірі ;

співвідношення фактичних витрат з початку виконання будівельного
контракту до дати балансу та очікуваної ( кошторисної ) суми загальних
витрат за контрактом .

До введення в дію національних стандартів основним методом оцінки
одержаних доходів у будівництві було вимірювання та оцінка виконаних
робіт шляхом складання довідок про вартість виконаних підрядних робіт та
витрати ( форма № КБ-3) , журналу виконаних робіт ( форма № КБ — 6 ) .
Якщо на дату балансу існує імовірність того , що загальні витрати на
виконання будівельного контракту перевищуватимуть загальний дохід за цим
будівельним контрактом , то очікувані збитки визначаються витратами
звітного періоду .

Склад і класифікація витрат будівельно-монтажних організацій.

Відповідно до Положень бухгалтерського обліку 3 “ Звіт про фінансові
результати “ витрати будівельно-монтажних організацій поділяють на
витрати звичайної і надзвичайної діяльності . Витрати звичайної
діяльності , у свою чергу , поділяються на витрати операційної ,
фінансової та інвестиційної діяльності .Витрати операційної діяльності
включають в себе витрати основної діяльності й іншої операційної
діяльності . Витрати основної діяльності – це витрати на проведення
будівельно-монтажних робіт . Витрати операційної діяльності
будівельно-монтажних організацій при проведені БМР поділяються на:

а) витрати , які безпосередньо відносяться до об’єкта будівництва (
прямі матеріальні витрати , пряма заробітна плата робітників ,
амортизація обладнання і будівельних машин , втрати від браку тощо);

б) витрати , які можуть бути віднесені до діяльності за контрактом у
цілому (страхування будівництва , загальновиробничі накладні витрати ,
пов’язані з будівництвом);

в) витрати , які не включаються у виробничу собівартість , а відносяться
до діяльності підприємства і є витратами періоду ( адміністративні
витрати , витрати на збут , інші операційні витрати ). Після 01.01.2002
року до таких витрат будуть відноситися витрати на утримання (
амортизація , охорона тощо) незадіяних будівельних машин , механізмів та
інших необоротних активів, які не використовуються при виконанні
будівельного контракту . Витрати операційної діяльності групуються за
такими економічними елементами :

матеріальні затрати ;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи ;

амортизація ;

інші операційні витрати.

Облік витрат на будівельно-монтажні роботи

Облік витрат будівельної організації забезпечує формування повної,
достовірної інформації для визначення виробничої собівартості робіт і
витрат періоду, понесених під час виконання будівельно-монтажних робіт,
а також виробництва продукції та надання послуг підсобними виробництвами
будівельної організації,не виділеними на окремий баланс. Організація
обліку витрат передбачає:

єдиний підхід до відображення в бухгалтерському обліку господарських
операцій;

розроблення облікової номенклатури об’єктів калькулювання ;

застосування типових форм первинних документів.

У додатку М наведена типова кореспонденція рахунків з обліку витрат
будівельно-монтажних організацій, у якій з метою зближення
бухгалтерського та податкового обліку на окремих субрахунках,
аналітичних рахунках пропонується здійснювати облік, які включаються або
не включаються до валових витрат у податковому обліку. Такий порядок
відображення господарських операціях на рахунках бухгалтерського обліку
дозволить одночасно отримати відповідну інформацію для заповнення як
фінансової звітності (ф. 2 “Звіт про фінансові результати “), так і
Декларації про прибуток підприємства. До витрат за будівельним
контрактом згідно з П(С)БО 18 включаються витрати за період від дати
укладення будівельного контракту до дати завершення цього контракту .

Облік витрат на виконання будівельно-монтажних робіт ведеться на
субрахунку 231 “Основне виробництво” рахунка 23 “Виробництво”
безпосередньо в журналах 5, 5А (у випадку використання будівельними
організаціями рахунків класу 8 ) або машинограмах, які їх замінюють, у
яких об’єднані аналітичний і синтетичний обліки витрат, а також
відображається вартість робіт, виконаних власними силами будівельної
організації, і вартість робіт, прийнятих від субпідрядних організацій.
На субрахунку “Основне виробництво” в журналах 5, 5А витрати групуються
відповідно до визначених об’єктів калькулювання. Ватрість реалізованих
БМР, виконаних власними силами, списується в кінці місяця записом Дт 903
«Собівартість реалізованих робіт і послуг» Кт 231 «Основне виробництво».
Вартість робіт, прийнятих від субпідрядних організацій, за мінусом ПДВ (
у випадку його наявності ) відображається записом Дт 703 “Дохід від
реалізації робіт і послуг” Кт 63 “Розрахунки з постачальниками і
підрядниками” до 01.01.2002р., а після цієї дати згідно з П(С)БО 18- Дт
рахунка 231 “Основне виробництво” і Кт рахунка 63 “Розрахунки з
постачальниками і підрядниками” .

Витрати допоміжних підсобних виробництв облічуються на окремих
аналітичних рахунках до субрахунка 232 “Допоміжні виробництва” в
журналах 5, 5А, листках-розшифровках або в машнограмах, які їх
замінюють, у розрізі видів цих виробництв або видів їх продукції.

Фактичні витрати на будівельно-мотажні роботи групуються за статтями
витрат . Прямі витрати (матеріали, основна заробітна плата робітників,
додаткова заробітна плата робітників, відрахування на соціальні заходи,
втрати від браку, інші прямі витрати ) щомісячно відносяться на окремі
об’єкти калькулювання за прямими ознаками згідно з первинними обліковими
документами . Уся первинна документація складається з обов’язковим
кодуванням, що забезпечує облік за статтями витрат і за об’єктами
калькулювання . Первинні документи складаються на момент здійснення
операцій, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.
Вартість використаних матеріалів, будівельних конструкцій включається у
собівартість будівельно-монтажних робіт з кредиту аналітичних рахунків
2010 “Матеріали” і 2011 “Будівельні конструкції” субрахунка 201
“Сировина і матеріали”, вартість продукції підсобних виробництв — з
кредиту рахунка 232 “Допоміжні виробництва”, а вартість послуг
виробничого характеру, наданих сторонніми організаціями, — з кредиту
рахунка 63 “Розрахунки з постачальками і підрядниками”.

Облік матеріалів, будівельних конструкцій здійснюється згідно з П(С)БО
9 “Запаси” за первісною вартістю з використанням таких видів оцінок при
відпуску запасів у виробництво, продажу чи іншому вибутті:

ідентифіковані, собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості ;

собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартість останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Фактична собівартість будівельно-монтажних робіт, які виконуються
власними силами будівельної організації, що належить до незавершеного
будівельного виробництва, облічується на окремому рахунку субрахунка 231
“Основне виробництво”. Виконані субпідрядними організаціями роботи,
прийняті й оплачені генеральним підрядником, до їх здачі замовнику
підлягають обліку в договірних цінах на спеціальному аналітичному
рахунку субрахунка 231 “Основне виробництво” і не включаються у
собівартість будівельно-монтажних робіт генерального підрядника.
Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, які
є витратами періоду, облічуються відповідно на рахунках 92,93,94 і
списуються в кінці місяця безпосередньо на зменшення фінансових
результатів у дебет рахунка 79 “Фінансові результати”. Відповідно до
П(С)БО 18 до витрат періоду відносяться ще й витрати на утримання .

Податок на прибуток облічується на рахунку 98 аналогічної назви, є
витратами будівельної організації, але він не зменшує бухгалтерський
прибуток до оподаткування у формі звітності № 2 «Звіт про фінансові
результати», а впливає лише на загальний результат від звичайної
діяльності та чистий прибуток .Облік надзвичайних витрат ведеться на
рахунку 99 «Надзвичайні витрати» . До таких витрат відносяться втрати і
витрати, пов’язані з подіями або операціями, які відрізняються від
звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони
повторюватимуться періодично або в кожному звітному періоді . За дебетом
рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на
рахунок 79 “Фінансові результати”. До витрат від надзвичайних подій
відносяться як прямі втрати за наслідками цих подій, так і витрати на
здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких
наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата
працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних
сировини та матеріалів тощо).

Рахунок 99 “Надзвичайні витрати” має такі субрахунки:

991 «Втрати від стихійного лиха»

992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій»

993 “Інші надзвичайні витрати”

На субрахунку 991”Втрати від стихійного лиха” ведеться облік втрат від
стихійного лиха (повінь, землетрус, град тощо). На субрахунку 992
“Втрати від техногенних катастроф і аварій” ведеться облік втрат,
понесених підприємством у результаті техногенних катастроф і аварій, що
сталися на самому підприємстві чи на іншому підприємстві. На субрахунку
993 “Інші надзвичайні витрати” ведеться облік втрат від інших
надзвичайних подій.

Всі витрати будівельного підприємства поділяються на такі, що
включаються до собівартості будівельної продукції та ті, що відносяться
до витрат періоду.

При обліку виробничих витрат у будівництві важливе значення має вибір
об’єктів обліку та об’єктів калькулювання. Можливі об’єкти калькулювання
будівельного субпідрядного підприємства відображені на рис. 2.3.2.

Готова частина однакового виду продукції, що повністю закінчена у
звітному періоді (наприклад, земляне полотно дороги)

Рис.2.3.1. Об’єкти калькулювання у будівництві [48.569].

У генпідрядника калькуляційним об’єктом є весь пусковий комплекс, окрема
черга підприємства або будівельний об’єкт .В будівництві
використовуються показники кошторисної, планової (розрахованої
будівельним підприємством з урахуванням конкретних умов ) і фактичної
(реально сформованої на будівельному майданчику) собівартості
будівельно-монтажних робіт. До виконання будівельно-монтажних робіт
складається проект, який крім технічної документації містить економічну
частину –кошторис, який є розрахунком собівартості будівництва об’єкту
на основі встановлених норм .

Кошторисна вартість – це сума кошторисної собівартості та кошторисного
прибутку (планових накопичень).Таким чином, собівартість замовлення
(проекту) оцінюється ще до початку робіт .Вона є базою для розрахунку
планової собівартості і дозволяє будівельному підприємству прогнозувати
рівень своїх майбутніх витрат, а замовнику оцінити межі (максимальну
вартість об’єкту).

Планова собівартість будівельно-монтажних робіт є прогнозною величиною
витрат конкретного будівельного підприємства на виконання певного
комплексу будівельно-монтажних робіт . Інакше кажучи, планова
собівартість визначає величину витрат на виконання робіт в установлені
договором строки будівництва-при раціональному та ефективному
використанні реально існуючих в розпорядженні будівельного підприємства
будівельних машин, механізмів та інших технічних, матеріальних,
фінансових та трудових ресурсів, дотриманні правил технічної
експлуатації основних засобів та забезпечення безпечних умов праці .

При відсутності калькулювання планової собівартості будівельних
об’єктів обчислюється планова собівартість будівельно-монтажних робіт в
цілому по будівельному підприємству . З цією метою визначається рівень
рентабельності ( у відсотках) будівельно-монтажних робіт- відношення
планового прибутку до кошторисної вартості запланованого до виконання
обсягу робіт з об’єктів, що підлягають здачі в плановому періоді .
Різниця між плановим рівнем рентабельності і відсотком планових
накопичень приймається за плановий рівень зниження кошторисної
собівартості .Цей відсоток зниження собівартості поширюється на весь
обсяг будівельно-монтажних робіт .

Планова собівартість фактично виконаного обсягу будівельно-монтажних
робіт розраховується також шляхом коригування кошторисної собівартості
робіт, виконаних власними силами, за тим же плановим відсотком зниження
кошторисної собівартості та з додаванням фактично відшкодованих сум
компенсацій. Аналогічно доводяться до планового розміру кошторисні суми
кожної статті витрат, але тільки по будівельному підприємству в цілому
.При цьому зберігаються усередненість і умовність запланованих витрат.

Порядок і методи планування собівартості кожне будівельне підприємство
може встановлювати самостійно, виходячи з умов своєї діяльності . При
цьому планова собівартість робіт може розраховуватися як за окремими
об’єктами, так і за підрядними договорами і на виробничу програму
вцілому .

Фактична собівартість будівельних робіт – це сума витрат, здійснених
конкретним будівельним підприємством в ході виконання заданого комплексу
робіт в умовах виробництва, що склалися.У відповідності до видів
собівартості в будівництві розрізняють три види калькуляції.

Кошторисна калькуляція – це обчислення кошторисної собівартості 1 куб
м будинку ( собівартість об’єкта в цілому або окремих видів робіт,
конструкцій будівлі ) за кошторисними розцінками (нормами), тобто за
усередненими розцінками на витрачання матеріальних ресурсів і оплату
витрат праці робітників з врахуванням накладних витрат і лімітованих
витрат на 1 куб. м будівлі.

Планова калькуляція — це обчислення планової собівартості 1 куб. м
будівлі (або планової собівартості всіх робіт на об’єкті ), як різниці
між кошторисною собівартістю

об’єкту і розміром витрат по заходах, що підвищують
організаційно-технічний рівень будівельного виробництва по зведенню
конкретного об’єкта а розрахунку на 1 куб.м будівлі .Планова
собівартість будівельних робіт в цілому по будівельному підприємству
(кошторис витрат на виробництво ) визначається підсумовуванням планової
собівартості робіт за об’єктами .

Фактична калькуляція – це визначення фактичної собівартості 1 куб.м
будівлі, всіх будівельних робіт на об’єкті на основі фактично здійснених
витрат на виробництво 1 куб. м будівельної продукції.

Підприємства, що виконують капітальні роботи, складають виробничу
калькуляцію, що визначає собівартість об’єкта та включає витрати
будівельного підприємства. /56. 134/

Виробнича калькуляція має на меті виявити як повну собівартість
будівельних або монтажних робіт за окремими об’єктами, так і
собівартість робіт за визначений період, а для підсобних та допоміжних
виробництв – собівартість одиниці продукції та всього обсягу окремих
видів продукції або послуг.

В обліку витрат в будівництві важливу роль відіграє вибраний
підприємством метод обліку витрат . Метод обліку витрат залежить від
організації будівельного виробництва, технологічних особливостей в
будівництві, виду робіт, що виконуються, а головне — від визначення
фактичної собівартості будівельно-монтажних робіт.

У будівництві застосовуються нормативний метод, метод за замовленнями,
попередільний метод.

Найбільш поширеним методом обліку витрат і калькулювання собівартості
продукції будівельного виробництва є позамовний метод, при якому
об’єктом обліку і калькулювання є замовлення (об’єкт будівництва, вид
робіт тощо). При цьому доцільно використовувати елементи нормативного
методу обліку.

Їх сутність полягає у тому, що до початку будівництва по об’єкту
складається нормативна калькуляція за статтями собівартості.

Для розрахунків нормативної калькуляції використовуються :

виробничі нормативи (ДБН 4-16-98 або розроблені самостійно);

проекти провадження будівельно — монтажних робіт ;

кошториси щодо будівельного об’єкту ;

нормативи щодо праці і заробітної плати ;

розрахунки потреби в машинах і будівельних механізмах;

розрахункові ціни на будівельні матеріали;

інші джерела.

Ті або інші виробничі нормативи застосовуються залежно від того, хто є
замовником об’єкта. Тобто якщо замовником є бюджетна структура і оплата
здійснюється з коштів бюджету, застосовуються виробничі нормативи ДБН
4-16-98. А якщо замовником є недержавна структура і будівництво ведеться
не за рахунок бюджетних коштів , виробничі норми розробляються самим
будівельним підприємством і узгоджуються із замовником. І в першому, і в
другому випадку нормативна калькуляція за кожним об’єктом або видом
робіт затверджується керівником підприємства (будівництва або об’єкта).

Усі випадки відхилень від норм витрат враховуються відповідно до
сигнальних документів. До них належать : лімітні картки ( форми М-8,
М-28), акти на простій, листки на доплату, наряди на відрядну роботу та
інші.

Облік відхилень ведеться з метою забезпечення своєчасної інформації про
ті розміри і причини витрат (додаткові витрати ), які не передбачені
нормами .Такий облік ведеться для своєчасного прийняття необхідних
організаційних і технічних заходів.

До додаткових витрат в будівництві належать : виправлення неякісно
виконаних будівельно-монтажних робіт, дефекти продукції постачальників,
збільшена витрата матеріалів при виконанні будівельно-монтажних робіт в
зимовий час , доплата за роботу в неробочі дні, виконання
будівельно-монтажних робіт, непередбачених у проектній документації,
оплата простоїв, припинення поставки енергії, води, палива тощо.

Цей облік ведеться на основі повідомлень про зміни норм і
використовується для уточнення нормативної калькуляції .

У зведеному обліку витрат на виробництво фактичні витрати поділяються
на витрати за нормами, витрати за відхиленнями від норм і змінами норм.

Фактична собівартість будівельних робіт (об’єкту) за нормативним
методом визначається алгебраїчним додаванням суми витрат за поточними
нормами, величини відхилень від норм і величини змін норм:

Вф = В, + В + З,

де: Вф – витрати фактичні;

В, — витрати нормативні;

В — величина відхилень від норм;

З — величина змін норм.

Але такий зведений облік можливий тільки по документованих відхиленнях
(за зведеними відомостями відхилень ).На практиці ж фактичні зведені
витрати основного виробництва по закінченні місяця співставляються з
кошторисними і нормативними витратами. з цією метою складається
порівняльна калькуляція. За цією калькуляцією здійснюється аналіз
відхилень за кожною позицією, при цьому особлива увага приділяється
недокументованим відхиленням .За даними аналізу розробляються пропозиції
щодо запобігання перевитрат надалі або виявляється необхідність
уточнення деяких нормативів.

При використанні нормативного методу обліку і калькулювання
собівартості будівельно-монтажних робіт з’являється можливість
оперативно виявити невикористані внутрішньогосподарські резерви і
застосувати їх для оперативного управління виробництвом.

Повна вартість об’єкту для замовника, що включає як оплату підрядних
робіт за договірною вартістю, так і власні витрати замовника на
організацію та здійснення будівництва

(проектно-пошукові роботи, відведення та освоєння території, технічний
огляд тощо) є інвентарною вартістю.

Для відображення всіх витрат на виробництво будівельно-монтажних робіт
на кореспондуючих рахунках і віднесення до собівартості окремих об’єктів
калькулювання в бухгалтерії будівельного підприємства використовується
журнал-ордер № 10 .Для кожного об’єкта калькулювання в журналі — ордері
№ 10 призначено окремий рядок. Облік витрат ведеться за єдиною
номенклатурою статей, яка також застосовується при складанні кошторису
на будівництво об’єкту: матеріали, основна заробітна плата робітників,
інші прямі витрати відрахування на соціальні заходи, накладні витрати з
можливою їх деталізацією.

Вартість послуг сторонніх підприємств враховується на підставі
пред’явлених рахунків по дебету рахунку 23 «Виробництво» з
журналу-ордеру № 6-Б.

Фактична собівартість зданих замовнику робіт і вартість матеріалів,
повернутих із виробництва, відображається в журналі-ордері № 10 по
кредиту рахунку 23 в кореспонденції з дебетом рахунків 201 “Сировина й
матеріали”, 205 “Будівельні матеріали”. Списання собівартості зданих
робіт здійснюється на підставі підписаних замовником довідки за формою
КБ-3 і акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в.

Перевірка відповідних даних бухгалтерського обліку фактичним даним про
залишки незавершеного виробництва здійснюється шляхом щомісячного
проведення інвентаризації. Проте система проведення інвентаризації на
підприємстві не досконала і потребує негайних змін. Інвентаризація можна
сказати майже не проводиться, і з цієї причини виникає безліч проблем.
Для вирішення даних проблем все-таки необхідно провести перекваліфікацію
кадрів, і встановлення чіткої системи контролю за виконанням
інвентаризаційного плану.

В питанні розглянуто облік витрат на виробництво і калькулювання
собівартості виконаних робіт. /Додаток К, Л/.

Бухгалтерський облік здачі (реалізації) підрядних робіт та порядок
визначення фінансових результатів у підрядних будівельних організаціях

1. Облік виконаних робіт і розрахунків із замовниками

Документування розрахунків за будівельно-монтажні роботи.

Розрахунки здійснюються на підставі підписаної замовником довідки про
вартість виконаних підрядних робіт і витрат за формою КБ-3 (зразок 1).

Зразок 1 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за звітний
місяць, тис. гри.

Найменуванні я об’єктів

Кошторисна вартість будівельних робіт

Вартість виконаних робіт у кошторисних цінах

3 початку будівництва беї включення робіт за діючою довідкою Виконано
робіт за звітний місяць

Об’єкт А

210

12

Ця довідка складається у трьох примірниках; один — для підрядника і два
— для замовника (передаються до відділу капітального будівництва та
бухгалтерії). У довідці № КБ-3 у відповідних графах показується вартість
виконаних робіт за ринковими і базисними кошторисними цінами з початку
будівництва по звітний місяць і окремо за звітний місяць. Розшифровка
базисної ринкової вартості, а також додаткових витрат, пов’язаних зі
зміною ринкових умов, наводиться в акті приймання виконаних робіт,
складеному за типовою формою № КБ-2в (зразок 2).

Зразок 2 Акт приймання виконаних робіт за звітний квартал

Найменування робіт Обґрунтування ціни Одиниця виміру Ціна за одиницю,
грн. Виконано робіт за звітний квартал Додаткові витрати по роботах,
виконаних в зимовий час

кількість вартість виконаних робіт параграф нормативного збірника %
сума, грн.

Стіни зі 5-30 м3 20 400 8000

звичайної

глиняної

цегли

Всього

34160

Накладні

5840

Всього з

40000

накладними

витратами

Планові

1000

Всього

41000

Актами здачі робіт за формою № 2 оформлюються розрахунки за виконані
будівельні роботи за окремими конструктивними елементами.

Різноманітні сторони виробничої, збутової, постачальницької, фінансової
та інвестиційної діяльності будівельного підприємства одержують оцінку в
системі фінансових показників. До основних показників, що характеризують
господарську діяльність будівельних підприємств, відносяться: дохід
(виручка), витрати виробництва (собівартість будівельних робіт і
послуг), валовий прибуток, чистий прибуток тощо.

Кожне будівельне підприємство в результаті своєї виробничо-господарської
діяльності за свою роботу одержує дохід. Дохід як фінансовий показник
характеризує завершення виробничого циклу, повернення авансованих на
виробництво коштів підприємства і початок нового обороту засобів.

Дохід будівельного підприємства складається з коштів, отриманих від
реалізації:

— будівельно-монтажних робіт (кошти, одержані від замовника за виконані
обсяги робіт);

— послуг іншим підприємствам;

— послуг населенню;

— продукції підсобних і допоміжних виробництв стороннім підприємствам;

— іншим підприємствам основних засобів, нематеріальних активів та іншого
майна підприємства.

Дохід як бухгалтерський показник характеризує збільшення активу або
зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за
винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства,
за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена).

Доходи будівельного підприємства відображаються в бухгалтерському обліку
і включаються до Звіту про фінансові результати згідно з принципом
нарахування і відповідності доходів та витрат. Через це доходи
визнаються тоді, коли вони відбуваються, а не тоді, коли отримуються або
сплачуються грошові кошти, і відображаються в бухгалтерському обліку та
фінансових звітах тих періодів, до яких вони належать.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про
доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у
фінансовій звітності визначено в П(С)БО 15, який з врахуванням
відповідних змін і доповнень також поширюється на контракти з надання
послуг у сфері будівництва. Однак, діяльність будівельних підприємств
також регулюється П(С)БО 18 «Довгострокові контракти», який на
сьогоднішній день ще не затверджений.

В основу П(С)БО 18 покладено принципи відповідного міжнародного
стандарту — МСБО 11 «Будівельні контракти»./30,с. 435/. В умовах
ринкової економіки основою економічного розвитку будівельного
підприємства є прибуток. Це найважливіший показник роботи підприємства,
джерело його життєдіяльності. Зростання прибутку створює фінансову
основу для здійснення розширеного відтворення підприємства і задоволення
соціальних та матеріальних потреб засновників та працівників. В сучасних
умовах зведений показник, що характеризує фінансовий результат
діяльності будівельного підприємства, — валовий прибуток або збиток.

Валовий прибуток (збиток) будівельного підприємства розраховується як
різниця між чистим доходом від реалізації робіт, послуг і собівартості
реалізованих робіт і послуг.

Основна частина прибутку будівельного підприємства складається з доходу
від здачі замовникам виконаних робіт і надання послуг населенню та іншим
споживачам. Він визначається як різниця між договірною вартістю зданих
замовнику робіт без податку на додану вартість і витратами на їх
виробництво.

Чистий дохід від реалізації визначається шляхом вирахування з доходу від
реалізації продукції, ПДВ, акцизного збору, інших зборів, знижок тощо.

Кінцевий фінансовий результат — чистий прибуток або збиток діяльності
будівельного підприємства – складається з фінансового результату від
здачі замовнику робіт і послуг, передбачених договором , а також від
інших видів діяльності, зменшених на суму витрат по цих операціях:

Чп = Язо + Проз + Прім + Півд,

де:

ЧП — чистий прибуток;

Пзо – прибуток від здачі об’єктів;

Проз – прибуток від реалізації на сторону основних засобів;

Прім – прибуток від реалізації іншого майна;

Півд – прибуток від інших видів діяльності.[66. 26].

Протягом звітного періоду фінансові результати по рахунку 79 у Головній
книзі враховуються наростаючим підсумком розгорнуто: по дебету – витрати
, а по кредиту – доходи. В кінці звітного періоду виявляють загальний
нерозподілений прибуток або непокритий збиток.

Облік використання прибутку ведуть за такими напрямами: на формування
резервного капіталу, на поповнення статутного капіталу підприємства, на
виплату дивідендів.

Отже в даному питанні описується як ведеться облік здачі будівельних
робіт і визначення фінансового результату від їх здачі. На підприємстві,
що досліджується облік здачі будівельних робіт приводиться за наведеною
вище схемою. Визначення фінансових результатів не відрізняється від
наведеного прикладу. Проте облік використання прибутку трошки
відрізняється від звичайного. Корпорація БП „Карпатбуд” не розподіляє
прибуток на виплату дивідендів. Що дає їй змогу більше коштів
використати на формування резервного капіталу і поповнення статутного
капіталу підприємства.

2.5. Складання та подання фінансової звітності на будівельних
підприємствах

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день
фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою —
дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства
зв’язку, що обслуговує адресата.

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої)
подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25
числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20
лютого наступного за звітним року.

У разі коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін
подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про
власні господарські операції подають консолідовану фінансову звітність
власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів
після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за
звітним року.

Перед складанням річної фінансової звітності обов’язкове проведення
інвентаризації активів та зобов’язань підприємства. [13,14].

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” від 16.07.1999року № 996-14 підприємства
зобов’язані складати фінансову звітність, метою якої є надання
користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про
фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів
підприємства. Фінансова звітність підприємства ( крім бюджетних установ,
представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів
малого підприємництва) включає Баланс, Звіт про фінансові результати,
Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та примітки до
звітів.

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на
певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Баланс дає
можливість визначити склад та структуру майна підприємства, ліквідність
та оборотність оборотних засобів, наявність власного та запозиченого
капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інші
показники. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття
управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень
капіталу.

Бухгалтерський Баланс складається на основі бухгалтерських записів,
підтверджених відповідними первинними документами. З метою зіставності
фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на
початок та кінець звітного періоду. Статті Балансу повинні бути
узгодженими та дорівнювати залишкам на аналітичних та синтетичних
рахунках у Головній книзі на кінець звітного періоду. Звітним періодом
для складання Балансу, як і всієї фінансової звітності, є календарний
рік. Проміжна звітність (місячна, квартальна) складається наростаючим
підсумком з початку звітного року.

Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей
визначаються П(С)БО 2 “Баланс”.

Як було зазначено вище, у Балансі відображаються активи, зобов’язання та
власний капітал підприємства. Структурно Баланс поділено на дві частини:
Актив і Пасив.

До активу Балансу включено три розділи:

Необоротні активи;

Оборотні активи;

Витрати майбутніх періодів.

До пасиву Балансу включено п’ять розділів:

Власний капітал;

Забезпечення наступних витрат і платежів;

Довгострокові зобов’язання ;

Поточні зобов’язання ;

Доходи майбутніх періодів.

У першому розділі Активу Балансу відображається вартість необоротних
активів: нематеріальних активів, незавершеного будівництва, основних
засобів, довгострокових фінансових інвестицій, довгострокової
дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів та інших
необоротних активів.

У другому розділі Активу Балансу відображається вартість оборотних
активів. Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не
обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації
чи споживання протягом дванадцяти місяців з дати Балансу. До них
належать запаси, товари, векселі одержані, поточна дебіторська
заборгованість за товари, роботи та інші операції, поточні фінансові
інвестиції , грошові кошти та інші оборотні активи.

рядок 230 “Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті”
(сальдо

У третьому розділі Активу відображають вартість витрат майбутніх
періодів (рядок 270)- витрати, які мали місце

протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до
подальших звітних періодів. У цьому рядку відображається сальдо рахунка
39 “Витрати майбутніх періодів”.

У першому розділі Пасиву розміщується інформація про власний капітал
підприємства : статутний фонд, додатковий капітал, нерозподілений
прибуток тощо. Власний капітал- частина в активах підприємства, що
залишається після вирахування його зобов’язань. До статей цього розділу
відносяться залишки за рахунками 40-46 Плану рахунків.

У другому розділі Пасиву відображається вартість сформованих резервів на
забезпечення витрат та платежів, а саме: на виплату відпусток,
додаткових пенсій, гарантійних зобов’язань тощо, а також цільові
фінансування та надходження (наприклад, субсидії, асигнування з бюджету
та інших небюджетних фондів тощо). Величину резервів та забезпечень на
дату складання Балансу можна визначити тільки шляхом попередніх
(прогнозних) оцінок. До цього розділу відносяться сальдо рахунків 47
“Забезпечення майбутніх витрат і платежів” (рядки 400,410) та 48
“Цільове фінансування і цільові надходження” (рядок 420). Для
підприємств, які згідно із законодавством є страховиками, сума страхових
резервів (сальдо субрахунків 491-493) показується у вписуваному рядку
416 (у дужках, сальдо субрахунків 494-496).

Методологічні засади відображення забезпечень та розкриття їх у
фінансовій звітності регламентує П(С)БО 11.

У третьому розділі Пасиву наводяться дані про довгострокові
зобов’язання, які не будуть погашені протягом операційного циклу
підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати Балансу. До них
належать : довгострокові кредити банків, отримані позикові кошти,
заборгованість за виданими довгостроковими векселями та випущеними
облігаціями тощо.

У четвертому розділі Пасиву відображається інформація про зобов’язання,
які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства
або протягом дванадцяти місяців з дати Балансу. До поточних зобов’язань
належать короткострокові кредити банків та позики, короткострокові
векселі видані, кредиторська заборгованість постачальникам та за іншими
розрахунками тощо. Методологічні засади обліку поточних зобов’язань у
бухгалтерському обліку та розкриття інформації у фінансовій звітності
регламентуються П(С)БО 11.

У п’ятому розділі Пасиву (рядок 630, сальдо рахунка 69 “Доходи майбутніх
періодів”) відображаються доходи майбутніх періодів — доходи, які
отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів та будуть
визнані в майбутніх звітних періодах, наприклад, авансові платежі за
оренду тощо.

Після заповнення всіх рядків Балансу треба підрахувати підсумки Активу
та Пасиву, і якщо вони дорівнюють один одному — Баланс складено
правильно. [35. 3-4]

Зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до
розкриття його статей визначені П(С)БО 3 “Звіт про фінансові
результати”. Звітують за цією формою підприємства, організації та інші
юридичні особи всіх форм власності. Однак норми зазначеного П(С)БО не
поширюються на:

-банки і бюджетні установи;

-малі підприємства;

-підприємства, організації та інші юридичні особи, які складаються з
материнського (холдінгового) підприємства та дочірніх підприємств і
складають консолідований Звіт про фінансові результати відповідно до
П(С)БО 20.

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи і витрати, а також
про прибутки і збитки від діяльності підприємства. При цьому доходи і
витрати відображаються у ньому за видами діяльності.

Форма N 2 складається наростаючим підсумком з початку року. Як ми вже
відзначали вище, доходи і витрати показуються в ній розгорнуто — на
кожний вид діяльності, за винятком доходів і витрат від надзвичайної
діяльності, результат від здійснення якої відображається згорнуто.

Показники, що характеризують непрямі податки, вирахування з доходу,
собівартість, витрати і збитки, наводяться в дужках.

Розділ 1 “фінансові результати”

Перший показник у формі N 2, який відображається за рядком 010, це дохід
(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Він являє собою загальний дохід (виручку) від реалізації продукції,
тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів і сум
непрямих податків (ПДВ, акцизний збір, збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування тощо), включених у ціну продажу.

У формі N 2 необхідно відображати тільки визнаний дохід. А визнається
він у разі наявності умов, наведених у пунктах 8, 10 П(С)БО 15 “Дохід”.

Не визнаються доходом і не відображаються в рядку 010 форми N 2
надходження, які приводять до збільшення активів, але не приводять до
зростання власного капіталу (п. 6 П(С)БО 15).

Звергаємо увагу на те, що в рядку 010 дохід від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) відображається з ПДВ. А в рядках 060 “Інші
операційні доходи” (наприклад, дохід від операційної оренди) і 130 “Інші
доходи” (наприклад, дохід від продажу ОФ) суми доходу відображаються вже
за вирахуванням ПДВ.

У рядках 015 “Податок на додану вартість”, 020 “Акцизний збір” і 025
показуються: сума ПДВ, акцизного збору та інших податків і зборів
(наприклад, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з продажу
ювелірних виробів, рентна плата за нафту і природний газ, що
видобувається в Україні), включені до складу доходу (виручки) від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У рядку 030 “Інші вирахування з доходу” відображаються надані знижки,
повернення товарів та інші суми (наприклад, суми, що надійшли
комісіонеру за договором комісії на користь комітента), які підлягають
вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг). У цьому рядку відображаються суми, відкориговані на суму ПДВ.

У рядку 040 “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт,
послуг)” відображається виробнича собівартість реалізованої продукції
(товарів, робіт, послуг).

У рядках 050 або 055 “Валові: прибуток або збиток” показується
відповідно валовий дохід або збиток, обчислений як різниця між чистим
доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відображеним
у рядку 035, і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт,
послуг), показаною в рядку 040. Додатний результат дії -показник
валового прибутку (ряд. 050). Від’ємний результат дії — показник
валового збитку (ряд. 055).

У рядку 060 “Інші операційні доходи” відображаються суми інших доходів,
отриманих підприємством у процесі операційної діяльності, крім тих
доходів (виручки), які вже відображені в рядку 010.

У рядку 070 “Адміністративні витрати” показуються загальногосподарські
витрати, які виникли протягом звітного періоду у процесі операційної
діяльності підприємства у зв’язку з його управлінням та обслуговуванням.
Склад таких витрат визначається згідно з пунктом 18 П(С)БО 16 “Витрати”.

У рядку 080 «Витрати на збут» підлягають відображенню витрати (п. 19
П(С)БО 16), які виникли протягом звітного періоду у процесі операційної
діяльності підприємства, пов’язаної з реалізацією (збутом) продукції
(товарів, робіт, послуг).

У рядку 090 “Інші операційні витрати” показуються всі інші витрати, що
виникли протягом звітного періоду у процесі операційної діяльності
підприємства (п. 20 П(С)БО 16).

У рядку 100 або 105 “Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток або збиток» відображається показник, розрахунок якого можна
подати у вигляді формули: ряд. 050 (-055) + ряд. 060 — ряд. 070 — ряд.
080 — ряд. 090. Якщо алгебраїчна сума показників додатне число — це
показник прибутку від операційної діяльності (ряд. 100), якщо від’ємне —
це показник збитку від операційної діяльності (ряд. 105).

У рядку 110 “Дохід від участі в капіталі” підлягає відображенню сума
доходу, отриманого від інвестицій в асоційовані підприємства, дочірні
підприємства і від спільної діяльності (отримання дивідендів або
збільшення вартості інвестицій у зв’язку з прибутком на об’єктах, що
інвестуються), облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

У рядку 120 “Інші фінансові доходи” показуються доходи, отримані
підприємством від фінансових інвестицій (крім доходів, що облічуються за
методом участі в капіталі). Це доходи у вигляді дивідендів, отриманих
від інших підприємств, що не є асоційованими, дочірніми, спільними;
відсотків за облігаціями та іншими цінними паперами та інші доходи від
фінансових операцій (винагороди за фінансовим лізингом).

У рядку 130 “Інші доходи” відображаються доходи, які виникають у процесі
звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю
підприємства (реалізація фінансових інвестицій, необоротних активів,
майнових комплексів та ін.).

У рядку 140 “Фінансові витрати” показуються витрати, пов’язані із
залученням позикового капіталу (витрати, пов’язані з нарахуванням або
сплатою відсотків за договорами фінансового лізингу, за користування
кредитами банків; витрати, пов’язані з випуском, утриманням та обігом
власних цінних паперів, тощо).

У рядку 150 “Втрати від участі в капіталі” відображається збиток від
інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких
ведеться за методом участі в капіталі.

У рядку 160 “Інші витрати” показуються витрати, що виникли у процесі
звичайної діяльності підприємства (крім фінансових витрат), але не
пов’язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів,
робіт, послуг). Це витрати, пов’язані з ліквідацією необоротних активів
(розбирання, демонтаж); втрати від неопераційних курсових різниць
(втрати за активами і зобов’язаннями, що виникли в ході не операційної
діяльності підприємства внаслідок зміни курсу гривні до іноземної
валюти); втрати від уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій
та ін.

У рядку 170 або 175 “Фінансові результати від звичайної діяльності до
оподаткування: прибуток або збиток” відображається показник, розрахунок
якого можна подати у вигляді такої формули: ряд. 100 (-105) + ряд. 110 +
ряд. 120 + ряд. 130 — ряд. 140 — ряд. 150 — ряд. 160. Якщо алгебраїчна
сума показників — додатне число — це показник прибутку від звичайної
діяльності до оподаткування (ряд. 170), якщо від’ємне — це показник
збитку від звичайної діяльності (ряд. 175).

У рядку 180 “Податок на прибуток від звичайної діяльності” відповідно до
П(С)БО 3 повинна показуватися сума податків на прибуток від звичайної
діяльності, визначена згідно з П(С)БО 17 “Податок на прибуток”.

У рядку 190 або 195 “Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток або збиток” визначається або прибуток (ряд. 190), або збиток
(ряд. 195) як різниця між сумою прибутку від звичайної діяльності до
оподаткування (ряд. 170) і сумою податків на прибуток (ряд. 180).

Окремо слід сказати про показники рядка 200 або 205 “Надзвичайні: доходи
або витрати”.

Доходи від надзвичайної діяльності — це суми відшкодування збитків від
надзвичайних подій (платежі від страхових компаній, благодійні внески
інших підприємств або фізичних осіб, направлені на покриття збитків від
надзвичайних подій).

Витрати від надзвичайної діяльності — це невідшкодовані збитки від
надзвичайної події (стихійного лиха, пожеж, повеней, техногенних аварій
тощо).

Результат від надзвичайної діяльності показується у формі N 2 згорнуто,
тобто відображається або дохід, або збиток (перевищення суми втрат над
сумою доходів або тільки сума втрат, якщо не було доходів від такої
діяльності). При цьому збитки відображаються за вирахуванням суми, на
яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності
підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.

У рядку 210 “Податки з надзвичайного прибутку” показується сума
податків, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.

Показник рядка 220 або 225 “Чисті: прибуток або збиток” розраховується
таким чином: ряд. 190 (-195) + ряд. 200 (-205) — ряд. 210. Якщо
алгебраїчна сума показників — додатне число — це показник чистого
прибутку підприємства за звітний період (ряд. 220), якщо від’ємне — це
показник чистого збитку (ряд. 225).

Розділ II “Елементи операційних витрат”

У розділі II форми N 2 наводяться елементи операційних витрат (на
виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), понесених
підприємством у процесі його діяльності протягом звітного періоду, тобто
всі операційні витрати підприємства за звітний період, відображені в
розділі І форми N 2. Отже, у розділі II форми N 2 не відображається
собівартість реалізованих товарів і та частина витрат, яка на кінець
звітного періоду числиться у складі незавершеного виробництва продукції,
собівартості готової продукції і товарів, що знаходиться в залишках.

Витрати операційної діяльності за економічними елементами та їх склад
наведені в пунктах 21 — 26 П(С)БО 16 «Витрати».

Розділ III “Розрахунок показників прибутковості акцій”

Розділ III форми N 2 заповнюють відкриті акціонерні товариства, прості
акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються і купуються
на фондових біржах, включаючи підприємства, що знаходяться у процесі
випуску таких акцій на відкриті ринки цінних паперів.

Цей розділ за бажанням можуть заповнювати і закриті акціонерні
товариства.

Методологічні основи формування інформації про чистий прибуток на одну
просту акцію та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 24
“Прибуток на акцію”.

Для того щоб заповнити розділ III, необхідно розрахувати ряд показників.

2. Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (ряд. 320).

У рядку 320 розділу III наводиться показник, який розраховується шляхом
розподілу суми чистого прибутку або збитку, що належать власникам
простих акцій, на середньорічну кількість простих акцій.

3.Скоригована середньорічна кількість простих акцій (ряд. 310) і
скоригований чистий прибуток, який припадає на одну просту акцію (ряд.
330).

Якщо акціонерне товариство має в обігу так звані потенційні прості
акції* (фінансові інструменти або інші угоди, що дають право на
отримання простих акцій), то подання одного значення чистого прибутку на
одну просту акцію недостатньо — додатково повинен розраховуватися
показник скоригованого чистого прибутку на одну просту акцію.

4. Дивіденди на одну просту акцію (ряд. 340).

У рядку 340 відображається показник, що розраховується шляхом розподілу
суми оголошених дивідендів на прості акції за звітний період на
кількість простих акцій, за якими виплачуються дивіденди.

Звіт про рух грошових коштів є складовим елементом річної фінансової
звітності підприємства.

Зміст і форма Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до
розкриття його статтей визначаються Положеннями (стандартом)
бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”.

Мета складання Звіту про рух грошових коштів полягає у наданні докладної
інформації про суттєві зміни у грошових коштах та їх еквівалентах. Для
цього грошові потоки класифікуються за певними групами. Звіт складається
для оцінки спроможності підприємства створювати грошові кошти та їх
еквіваленти у процесах здійснення грошових потоків, а також для
забезпечення можливості прийняття правильних рішень керівництву
підприємства та його власникам.

Звіт про рух грошових коштів містить в собі інформацію про грошові
потоки підприємства за звітний період. Показник грошових потоків
використовується, з одного боку, як індикатор фінансової стійкості
підприємства (показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел
фінансування), а з іншого — як індикатор прибутковості (показник
фактичної та потенційної прибутковості підприємства).

До Звіту не включають негрошові операції, наприклад: бартерні операції;
надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу; перетворення
зобов’язань на власний капітал. Негрошові операції, пов’язані з
фінансовою та інвестиційною діяльністю, слід розкривати у примітках до
фінансових звітів.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів у Звіті не
відображаються. Наприклад, надходження коштів з банку до каси
підприємства не розглядається як рух грошових коштів в результаті
операційної діяльності підприємства.

Рух коштів відображається у Звіті в розрізі трьох видів діяльності:
операційної, інвестиційної та фінансової.

Основна мета , що ставиться при складанні Звіту — визначити, які
надходження чи вибуття грошових коштів відбулись і пов’язані з
операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства.

Порядок віднесення руху коштів до відповідної діяльності залежить, в
першу чергу, від характеру основної господарської діяльності
підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери є інвестиційною
діяльністю підприємства, але для інвестиційної компанії — це основна
(операційна) діяльність.

Крім того, у разі, якщо одна операція включає суми коштів від кількох
видів діяльності, їх слід розподіляти між відповідними видами
діяльності.

Так, суму, сплачену банку, яка включає погашення позики та відсотки,
буде відображено двома позиціями : відсотки — у складі операційної
діяльності, а погашення позики — у складі фінансової діяльності.

Потік грошових коштів — це рух грошей підприємства та їх вибуття з
нього. Управління грошовими коштами є життєво важливим для успішної
діяльності всіх підприємств. Мета Звіту про рух грошових коштів — ясно
показати користувачам, що відбулося з коштами протягом звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів не передбачає майбутній рух грошових
коштів. Однак в управлінському обліку він є відправною точкою для
підготування прогнозу про рух грошових коштів.

Якщо грошові кошти підприємства збільшились протягом періоду, то це
описується як додаткові операційні грошові кошти, а якщо грошові кошти
зменшились, то це описується як від’ємні грошові кошти. В кінцевому
рахунку підприємство повинно створювати додаткові потоки грошових
коштів, щоб продовжити своє існування.

Звіт про рух грошових коштів відображає ліквідність підприємства, його
здатність здійснювати свої короткострокові платежі. Даний Звіт виконує
функції індикатора майбутньої економічної життєдіяльності підприємства.
У цьому випадку він відрізняється як від Балансу так від Звіту про
фінансові результати. Баланс є звітом про активи і пасиви, що
зафіксовані на певний момент часу. Звіт про фінансові результати показує
торговельну діяльність за період часу. А Звіт про рух грошових коштів,
хоча і показує надходження грошових коштів на підприємство та їх вибуття
протягом фіксованого періоду, дає уявлення про здатність підприємства
виконувати майбутні зобов’язання. Це є чітким показником того, наскільки
ефективно підприємство використовувало свої грошові кошти, на що воно їх
витрачало і як воно генерувало грошові кошти, за допомогою власних
ресурсів або завдяки зовнішнім позикам.

П(С)БО 4 передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про
рух грошових коштів, який передбачає трансформацію чистого прибутку
(збитку) в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. У
результаті використання цього методу користувачу надається інформація
тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності, а
індивідуальні надходження і виплати залишаються в межах Звіту.

Рух грошових коштів у разі інвестиційної діяльності визначається на
підставі аналізу змін у статтях розділу Балансу “Необоротні активи” та
статті “Поточні фінансові інвестиції”. Рух грошових коштів в результаті
фінансової діяльності визначається на підставі змін у статтях Балансу за
розділом “Власний капітал” та статтях, пов’язаних з фінансовою
діяльністю, у розділах Балансу “Забезпечення наступних витрат і
платежів”, “Довгострокові зобов’язання” і “Поточні зобов’язання” (статті
“Короткострокові кредити банків”, “Поточна заборгованість за
довгостроковими зобов’язаннями”, “Поточні зобов’язання за розрахунками з
учасниками”).[32 .6]

Інформація, відображена у фінансовій звітності, має надавати
користувачам можливість оцінювати реальні зміни фінансового стану
підприємства за звітний період (квартал, рік). Крім передбачених форм
фінансової звітності (ф. N 1 «Баланс», ф. N 2 «Звіт про фінансові
результати», ф. N 3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. N 4 «Звіт про
власний капітал») підприємство має складати Примітки до фінансових
звітів (надалі — Примітки).

Інформацію, подану у фінансовій звітності, поділяють за місцем її
подання на: інформацію у складі показників звітів; інформацію у
Примітках до звітів.

Для забезпечення зрозумілості даних фінансової звітності перевіряють, чи
відображено в ній:

підприємство (назву, територію, форму власності, орган державного
управління, галузь, вид економічної діяльності);

дату звітності та звітний період;

валюту звітності та одиницю її виміру;

відповідну інформацію за звітний та попередній періоди;

облікову політику підприємства та її зміни;

консолідовану фінансову звітність;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;

переоцінку статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями.

При здійсненні контролю слід пам’ятати, що фінансовий звіт має містити
дату, станом на яку наведено його показники, або відображати період,
який він охоплює. У разі якщо період, за який складено фінансовий звіт,
відрізняється від звітного періоду, то причини й наслідки цього мають
розкриватися в Примітках до фінансової звітності.

Крім того, у фінансовій звітності має бути зазначено валюту, в якій
відображено елементи звітності, та одиницю її виміру. Якщо валюта
звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський
облік, то підприємство має розкривати причини цього та методи,
використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство має висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

принципів оцінки статей звітності;

методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформацію, що підлягає розкриттю, слід наводити безпосередньо у
фінансових звітах або у Примітках до них.

Звітність подається вчасно на підприємстві. В додатках Н, 0,П наведений
приклад складання звітності на підприємстві.

В додатку Н зображується декларація про прибуток підприємства, з якого
можна зробити висновок що підприємство прибуткове. Отже підприємство
працює рентабельно, ефективно і має в штаті кваліфікованих спеціалістів.

РОЗДІЛ 3. Організація системи контролю в будівельних організаціях (на
прикладі Корпорації БП “Карпатбуд”)

3.1. Зміст і функції контролю

Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринкових
відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла
нова форма фінансово-господарського контролю — аудиторський контроль. Це
незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організації (фірми) за
договорами з підприємствами і підприємцями. Виконують його аудитори (від
лат. аиаііог — слухач-учень, якого призначив вчитель для вислуховування
уроків інших учнів, перевіряючий)./ 41.6/

Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтвердження
достовірності бухгалтерських документів і звітів, потім він стає
системно-орієнтованим на активізацію економічної діяльності. При цьому з
метою запобігання помилкам основні зусилля було спрямовано на підвищення
ефективності системи управління підприємством і передусім системи його
внутрішнього контролю, що позитивно вплинуло на точність обліку і
достовірність звітних даних. Таким чином, системний підхід зумовив нові
якості аудиту, його консультативну діяльність. За умови системного
підходу здійснюється формалізація аудиторських процедур, що дає змогу
оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготовчої стадії і
закінчуючи складанням аудиторського висновку. Заявляючи про помилки та
інші виявлені порушення, аудитор повинен додержувати конфіденційності,
оскільки порушення його може завдати збитків замовнику. Аудитор може
частину роботи не виконувати, якщо він довіряє системі внутрішнього
контролю, що діє на підприємстві. Аудиторська перевірка провадиться з
використанням аудиторських стандартів (норм аудиту), розроблених
практикою у країнах із розвиненою вільною економікою. Аудиторські
стандарти — це основні принципи виконання аудиторських процедур. Вони
мають виконуватися незалежно від умов, в яких проводиться аудит. До
аудиторських стандартів включають пояснення і норми аудиту, що є
керівництвом до виконання аудиторських процедур, застосування їх до
окремих об’єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів. [29.52]

Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння
того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими
особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати
звітність про господарську діяльність підприємств і підприємців.

Провадять аудит здебільшого після завершення звітного періоду і
відображення діяльності підприємця у бухгалтерському обліку і звітності.
На практиці таке чітке розмежування аудиторської і бухгалтерської роботи
не завжди можливе, особливо при приватному аудиті в невеликих компаніях.
Малі фірми часто не завантажують себе веденням бухгалтерських книг і
складанням звітів, покладають це на аудиторів. Слід зазначити, що в
таких ситуаціях підготовка або складання бухгалтерських звітів не є
складовою аудиту. Скоріше навпаки, для об’єктивної перевірки цьому
аудитору не слід виконувати контрольні функції. [1.1]

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його
фінансово-господарської діяльності, але в проведенні аудиту він
заінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного
розподілу прибутків між державою і підприємством у формі податків, що
підлягають сплаті у бюджет; обгрунтований розподіл прибутку за акціями і
позиками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу
підприємства, інвесторами тощо; залучення капіталу нового партнера у
діяльність підприємства і забезпечення його частки прибутку; зміни умов
партнерства та відображення їх у бухгалтерському обліку (вартість
основних засобів, переоцінка їх). Така переоцінка прямо впливає на
частку власності кожного з партнерів, тому їм доцільно провести
аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін. Крім того,
одержання кредитів банків в умовах ринкових відносин грунтується на
висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства.
Аудиторської перевірки потребує і вирішення спорів, які розглядаються в
арбітражних і народних судах, між підприємствами, банками, податковими
органами та іншими суб’єктами права.

Отже, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного
аудиторського контролю є сприяння встановленню економічних зв’язків між
виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

Отже, аудит фінансово-господарської діяльності у сфері виробництва,
обігу і споживання суспільна необхідного продукту в умовах ринку сприяє
задоволенню попиту покупців активним впливом на збільшення випуску
конкурентоспроможних товарів на ринку, зростанню прибутку підприємств і
через систему податків збільшенню відрахувань до державного бюджету.

3.2. Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику,
пов’язаного з ефективністю її функціонування

Аудиторові необхідно досягнути такої обізнаності про системи обліку і
внутрішнього контролю, яка дозволить йому спланувати аудит і розробити
ефективний підхід до його проведення. Аудитору слід використовувати
професійні знання для оцінки ризику аудиту і підготовки аудиторських
процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Ризик аудиту або загальний ризик — це ризик того, що аудитор може
висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах
бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за
невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок
без зауважень.

Ризик аудиту має три складових частини:

властивий ризик,

ризик, пов’язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього
контролю;

ризик не виявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик — це здатність залишку по певному бухгалтерському
рахунку або певній категорії операцій до суттєвих перекручень, або
здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями
по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не
застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик, пов’язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього
контролю — це ризик неефективності внутрішнього контролю. Він полягає у
тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не
завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб помилки, які можуть
трапитися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній
категорії операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та
своєчасно виправлені персоналом підприємства. Такі помилки можуть бути
суттєвими самі по кожному залишку або у загальній сукупності з
перекрученнями по інших залишках чи операціях.

Ризик не виявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури
підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку по
певному рахунку або певній категорії операцій, які можуть бути суттєвими
самі або у комплексі з перекрученнями в інших залишках бухгалтерських
рахунків чи операцій.

Система внутрішнього контролю — цей термін визначає всі внутрішні
правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства
для досягнення поставленої мети — забезпечення (в межах можливого)
стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання
внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального
використання активів підприємства, запобігання та викриття
фальсифікацій, помилок, точність і повноту бухгалтерських записів,
своєчасну підготовку надійної фінансової інформації.

Під час аудиторської перевірки аудитор досліджує тільки ту методику і
процедури бухгалтерського обліку, котрі відносяться до тверджень
звітності.

Внутрішній контроль за функціонуванням системи обліку на підприємстві,
необхідний для досягнення таких цілей: дозвіл на проведення облікових
операцій, який повинен здійснюватися у відповідності із загальним або
спеціальним розпорядженням керівництва; необхідність відображення всіх
облікових операцій у вигляді точних підсумкових показників на
відповідних рахунках обліку і у відповідний час, що дає можливість
спеціалістам підготувати фінансову звітність згідно з встановленими
вимогами до її представлення; доступ до облікових записів по активах
підприємства, який дозволяється тільки після дозволу керівництва;
система обліку передбачає порядок, при котрому записані активи
порівнюються з активами, які є у наявності через певні інтервали часу, і
по всіх існуючих розбіжностях вживаються необхідні та своєчасні заходи
по їх усуненню.

Під час вивчення систем обліку і внутрішнього контролю та планування
аудиту аудитор повинен отримати знання і уявлення про структуру обліку і
внутрішнього контролю, а також порядок їх функціонування. Наприклад,
аудитор може виконати наскрізний тест, шляхом якого він відстежить
декілька операцій системи обліку. Якщо відібрані операції характерні для
системи бухгалтерського обліку, то ця процедура може вважатися аудитором
частиною тестів внутрішнього контролю. Характер і обсяг наскрізних
тестів, що їх виконує аудитор, такі, що лише вони не можуть забезпечити
достатню

Аудитор повинен отримати такі відомості про системи обліку клієнта, щоб
вони дали йому змогу і здатність правильно визначати і розуміти:

основні види операцій у діяльності підприємства; суттєвість операцій;
найважливіші облікові операції, які підтверджуються документально і
відповідають показникам фінансової звітності, процес обліку і підготовки
фінансової звітності від початку здійснення важливих операцій та інших
заходів до включення результатів таких операцій у фінансову звітність.

Аудитору необхідно здійснити дослідження і отримати відомості про
середовище контролю, що дасть йому змогу правильно оцінити політику
внутрішнього контролю власників підприємства та керівництва, їх
обізнаність із заходами, які проводяться на підприємстві стосовно
внутрішнього контролю, усвідомлення ними важливості цих заходів для
підприємства.

Окремі аудиторські докази можуть бути надійнішими, ніж інші. За певних
обставин метод спостереження дає можливість аудитору отримати вичерпніші
докази, ніж ті, що отримані шляхом опитування, вибірки і аналізу.
Наприклад, аудитор може отримати свідчення правильного розподілу
службових обов’язків, здійснюючи спостереження за виконанням службових
обов’язків співробітників, результати праці яких безпосередньо впливають
на якість системи внутрішнього контролю, або отримавши інформацію про
службові обов’язки конкретних співробітників. Проте, аудиторські докази
про систему внутрішнього контролю, отримані шляхом спостереження, мають
тимчасовий характер. Тому аудитор може доповнити ці докази іншими
тестами на відповідність системи внутрішнього контролю, котрі дадуть
йому можливість отримати також докази за інші періоди перевірки.

При визначенні аудиторського доказу про ризики невідповідності
внутрішнього контролю, аудитор може використовувати узагальнюючі
висновки, одержані під час попередніх аудиторських перевірок. У такому
разі аудитор має інформацію про системи, бухгалтерського обліку і
внутрішнього контролю, за попередній звітний період, і йому треба
визначити необхідну кількість додаткових аудиторських доказів про зміни
в системі внутрішнього контролю, які могли статися на підприємстві за
період між перевірками. Перш ніж покладатися в своїй роботі на
результати проведених процедур аудиту минулої аудиторської перевірки,
аудитору треба впевнитися у їх слушності та доцільності для використання
у поточному аудиті. Аудитор дістає інформацію про кожні зміни, які
відбулися в системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю
підприємства за період між минулою і поточною перевіркою і оцінює рівень
своєї довіри до них. Аудитору необхідно враховувати те, що його
впевненість у слушності та доцільності процедур аудиту минулої перевірки
для використання в поточному аудиті буде чимдалі зменшуватися в міру
збільшення періоду між раніше виконаними і запланованими аудиторськими
процедурами.

Аудитору необхідно впевнитися в тому, що функціонування системи
внутрішнього контролю здійснювалося протягом всього періоду аудиторської
перевірки. Якщо в різних проміжках періоду аудиторської перевірки на
підприємстві використовувалися різні види контролю, аудитору слід
оцінити та вивчити кожну з таких процедур окремо. Якщо були випадки,
коли внутрішній контроль на підприємстві деякий час був відсутній, то
стосовно цього періоду аудитору треба окремо переглянути характер,
термін і обсяг процедур перевірки щодо операцій та інших подій цього
періоду.

Аудитор постійно переглядає правильність зробленої ним оцінки ризику
невідповідності внутрішнього контролю до самого моменту завершення
аудиторського висновку, який складається на підставі проведених
незалежних процедур аудиторської перевірки та інших доказів.

Якщо внутрішній контроль на підприємстві послаблюється, керівництво
вживає необхідних заходів щодо поліпшення структури системи внутрішнього
контролю та бухгалтерського обліку, що дає йому змогу запобігти,
своєчасно виявити і виправити помилки. Тому в більшості випадків
властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю мають
щільний взаємозв’язок. Аудитор може зробити помилку під час оцінки
ризику, якщо він буде оцінювати властивий ризик і ризик невідповідності
внутрішнього контролю окремо, без урахування їх взаємозв’язку. Таким
чином аудиторський ризик можна визначити значно точніше за допомогою
комбінованої оцінки.

Ризик не виявлення безпосередньо пов’язаний з проведенням незалежних
процедур перевірки. Зроблені аудитором оцінки невідповідності
внутрішнього контролю і оцінка внутрішнього ризику впливає на характер,
строки і обсяг аудиторських процедур, які виконуються аудитором з метою
зменшення ймовірності не виявлення помилок і перекручень, і доводять
ризик аудиту до сприятливого рівня. Певний ризик не виявлення помилок
існує завжди, навіть коли аудитор перевірить 100 відсотків залишків по
рахунках або всі види операцій, тому що більша частина аудиторських
доказів має скоріше запевнюючий (аргументаційний), ніж підсумковий
характер.

З метою зменшення аудиторського ризику до сприятливого рівня аудитор
враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності
внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів
незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує
наступне:

характер незалежних процедур перевірки, наприклад, тести, які більше
спрямовані на перевірку споріднених сторін підприємства, або тести
складових частин операцій як доповнення до проведених аналітичних
процедур;

строки проведення незалежних процедур, наприклад, виконання їх у кінці
періоду більш бажане, ніж на початку;

обсяг незалежних процедур, наприклад, використання вибірки більшого
обсягу ніж було заплановано раніше.

Існує взаємозв’язок між ризиком не виявлення помилок та комбінованим
властивим ризиком і ризиком невідповідності внутрішнього контролю.
Наприклад, якщо властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього
контролю мають значний рівень, то необхідний рівень ризику не виявлення
помилок має бути достатньо низьким, щоб забезпечити зменшення
аудиторського ризику до сприятливого рівня. З іншого боку, якщо
властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю оцінюються
як низькі, то аудитор може збільшити вже оцінений ризик не виявлення
помилок та поміняти масштаб аудиту, розмір вибіркових перевірок, розмір
суттєвості по операціях і, таким чином, зменшити аудиторський ризик до
сприятливого рівня.

Хоча тести внутрішнього контролю і незалежних процедур перевірки мають
різну мету, виконання одних процедур може сприяти досягненню мети,
поставленої для інших процедур. Суттєві помилки, виявлені під час
проведення незалежних процедур перевірки, можуть примусити аудитора
замінити попередню оцінку ризику невідповідності внутрішнього контролю.

Незначні рівні властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього
контролю не можуть підштовхнути аудитора скасувати виконання незалежних
процедур перевірки. За будь-яких обставин, незважаючи на розміри
властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю,
аудитору слід виконати незалежні процедури перевірки, передбачені в
аудиторській програмі.

Оцінка аудитором розміру складових частин аудиторського ризику може
змінюватися протягом проведення аудиту, тому що при виконанні незалежних
процедур перевірки до відома аудитора може дійти інформація, котра
значно відрізняється від тієї, на підставі якої аудитор зробив попередню
оцінку властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю.
У таких випадках аудиторові необхідно поміняти заплановані незалежні
процедури перевірки, виходячи з переглянутої оцінки властивого ризику і
ризику невідповідності внутрішнього контролю.

Що більшим є властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього
контролю, то більше аудиторських доказів необхідно отримати аудитору
протягом виконання незалежних процедур перевірки. Якщо аудитор оцінив
властивий ризик і ризик невідповідності системи внутрішнього контролю як
значний, йому необхідно отримати докази, які підтверджують правильність
прийнятого ним рішення, використовуючи для цього незалежні процедури
перевірки. Ці заходи дають змогу зменшити ризик не виявлення і, як
наслідок, довести аудиторський ризик до сприятливого рівня.

Якщо аудитор визнає, що ризик не виявлення стосовно тверджень фінансової
звітності по залишках на рахунках або категорії операцій по певних
рахунках не може бути зменшений до сприятливого рівня, йому необхідно
скласти негативний висновок або дати відмову від аудиторського висновку.

При аудиті як великих, так і малих підприємств аудиторові слід мати
однакову впевненість про можливість складення позитивного висновку.
Системи внутрішнього контролю, котрі використовуються на великих
підприємствах, які мають розвинену внутрішню структуру філій та дочірніх
підприємств, не доцільні для використання на невеликих підприємствах.
Наприклад, на невеликих підприємствах процедури бухгалтерського обліку
можуть виконуватися одноосібно, як наслідок, розподіл обов’язків може
бути відсутнім. Невідповідний розподіл обов’язків може в деяких випадках
компенсуватися потужною системою управлінського контролю, при якому
процедури внутрішнього контролю з боку власників (керівників)
компенсуються їх добрим особистим знанням стану справ підприємства
(бізнесу) і безпосередньою участю у веденні бухгалтерського обліку. В
умовах, коли можливість розподілу обов’язків між співробітниками
обмежена і тому не може існувати аудиторських доказів про систему
управлінського контролю, докази, які використовуються аудитором під час
складення аудиторського висновку, можуть бути отримані ним виключно
шляхом виконання незалежних процедур перевірки.

Показником того, що аудитор отримав необхідне знання системи
бухгалтерського обліку і відповідності внутрішнього контролю може бути
те, що він знає про недоліки в цих системах. При виявленні істотних
недоліків у структурі або функціонуванні систем бухгалтерського обліку і
внутрішнього контролю аудитору слід повідомити про це керівництво
відповідного рівня управління у найкоротший термін, з відповідною
впевненістю та доказовістю своєї правоти.

3.3. Примінення діючої методики контролю на підприємствах, які за видом
економічної діяльності належать до галузі будівництва

У відповідності до пункту 2 наказу ДПА України від 7 лютого 2000 року
№49 «Про взаємодію підрозділів органів державної податкової служби
України при організації контрольна — перевірочної роботи» не пізніше ніж
за 10 днів до початку планової документальної перевірки підрозділ,
відповідальний за перевірку, направляє платнику податків письмове
повідомлення про її проведення. Також за 10 днів повідомляється
відповідним підрозділам податкової служби та іншим контролюючим органам,
які будуть брати участь у її проведенні, про терміни проведення
комплексної документальної перевірки.

При проведенні перевірок підприємств галузі будівництва рекомендуємо
залучати інші зацікавлені контролюючі органи (КРУ, СБУ, Прокуратуру,
Держказначейство, тощо).

На протязі 20 днів після початку перевірки підприємств галузі
будівництва, включаючи капітальний ремонт і реставрацію будівель і,
споруд виробничого та невиробничого призначення, ремонт і будівництво
житла (квартир) на замовлення населення, господарське управління
будівництвом, проектні, проектне — дослідні, дослідні роботи та
організації, які здійснюють експлуатаційне буріння визначаються
підприємства, які здійснюють посередницьку або іншу діяльність і
відіграють значну роль в фінансово-господарській діяльності
підприємства.

Бухгалтерський облік в будівництві відрізняється від обліку в інших
галузях народного господарства. Це пояснюється технологічними
особливостями, структурою управління, ціноутворенням.

При перевірці стану бухгалтерського обліку, правильності списання
товаро-матеріальних цінностей необхідно знати:

1.Бухгалтерський облік і калькулювання собівартості будівельно-монтажних
робіт в Україні повинні відповідати вимогам «Типового положення з
планування, обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних
робіт», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого
1996року № 186 зі змінами та доповненнями.

Правильність віднесення будівельною організацією витрат на будівництво в
розрізі об’єктів (будівлі, споруди) та відповідність їх титульним
спискам, окремим проектам і кошторисам, необхідно перевіряти шляхом
співставлення даних первинних бухгалтерських документів з даними
синтетичного обліку (журнал-ордер № 10-Б).

Для перевірки правильності віднесення витрат на будівництво потрібно
перевірити у повному обсязі всю документацію первинного та
бухгалтерського обліку в організаціях, що перевіряються.

При проведенні перевірки будівельних організацій слід звернути увагу на
правильність обліку і списання вартості будівельних матеріалів на
собівартість будівництва (ремонтних робіт) шляхом порівняння даних
бухгалтерського обліку з даними актів виконаних робіт та встановленими
нормами витрачання матеріальних цінностей на одиницю об’єму,
відповідність відображених в обліку витрат на перевезення

матеріалів за товарно-транспортними накладними та подорожніми листами
оприбуткованій кількості матеріалів. При цьому необхідно ознайомитись з
порядком аналітичного обліку матеріалів (форма М-19) та перевірити
правильність їх списання на виробництво (форма М-29). Дані про
результати перевірки правильності списання матеріалів оформляються
наступною довідкою:

Слід звернути увагу на наявність у бухгалтерському обліку даних про
залишки товарно-матеріальних цінностей «червоним», що може бути
пов’язано з приписками обсягів виконаних робіт і безпідставним списанням
матеріалів, які фактично відсутні. Якщо по окремих об’єктах встановлено
фактичні витрати, які не підтверджені обсягами виконаних робіт, потрібно
уточнити причини і цілі цих витрат та наявність кредиторської
заборгованості.

При встановленні фактів незаконного списання будівельних і інших
матеріальних цінностей необхідно обов’язково провести інвентаризацію
наявності матеріалів та перевірку законності списання на валові витрати
даних затрат.

0кремо слід перевірити стан взаєморозрахунків з підрядниками та
постачальниками товарно-матеріальних цінностей.

Перевірити правильність віднесення і списання витрат по тимчасових
(нетитульних) спорудах і порівняти ці витрати із зазначеними у зведеному
кошторисному розрахунку.

Встановити, чи не виконувались роботи штатними працівниками замовника
(слюсарі, столяри, технічні працівники та учні) за рахунок основного
робочого часу і чи не оформлялись одночасно фіктивні наряди на обсяги
цих робіт з метою привласнення коштів.

Для виконання перевірки необхідно надати підтвердження статей та розміру
витрат, в розрізі яких формуються договірні ціни та вартість виконаних
робіт, нормативними документами та даними бухгалтерського обліку

Слід звернути увагу на правильність проведених перерахувань і віднесення
на собівартість субпідрядною організацією відрахувань, що належать до
часткового відшкодування генеральному підряднику (адміністративні
витрати тощо).

Якщо по окремих об’єктах рахуються фактичні витрати, а не показано
обсяги виконаних робіт, то потрібно перевірити чи не пов’язано це з
переносом резерву витрат на майбутній період, або виконання робіт без
оплати (ліквідація дефектів, фактичне виконання робіт на об’єктах, які
вже були здані і за введення яких отримано премії»).

Для будівництва характерні більша питома вага незавершеного виробництва,
часта зміна будівельних і монтажних робіт, а в результаті різна
трудомісткість робіт, структура витрат на виробництво за місяцями,
продовження виробничих циклів, наявність дільниць виконавців робіт, що
знаходяться в різних населених пунктах, виконання робіт для багатьох
замовників.

Розрахунки між замовниками та підрядниками за виконані роботи
здійснюються на підставі локальних кошторисів за договірними цінами, які
уточнюються по статтям витрат при проведені розрахунків за обсяги
виконаних робіт.

Для більш якісного проведення перевірок постає питання необхідності
вивчення основних видів робіт та послуг, що

надає будівна галузь, матеріалів, які використовуються в будівельному
виробництві, основних постачальників та договірні умови, складені
підприємством з ними, особливо з питань доставки, видів розрахунків,
цін, тарифів, а також основних замовників будівельно-монтажних робіт та
послуг.

Особлива увага приділяється посередницьким структурам, які, як правило,
здійснюють розрахунки не грошовими коштами, а товарообмінними операціями
по цінах значно вище ніж звичайні ціни, векселями, тощо.

До акту перевірки надаються у вигляді додатків схеми матеріальних та
грошових потоків по основних постачальниках матеріалів, сировини,
включаючи давальницьку, а також по основних замовниках робіт, послуг.

Основні завдання і організація перевірок використання коштів на
будівельне — монтажні та ремонтні роботи

Перевірку використання коштів на будівництво та ремонти рекомендується
проводити послідовно, відповідно до таких етапів:

Встановити наявність титульних списків, планів, проектів і кошторисів на
всі об’єкти капітального будівництва та джерела фінансування, а також
графіків будівництва та введення в дію пускових об’єктів, погоджених з
будівельними організаціями, іншими суб’єктами будівництва. Звернути
увагу на наявність дефектних актів.

Перевірити стан взаєморозрахунків з підрядниками, наявність дебіторської
та кредиторської заборгованості.

Аналіз договірних відносин, наявність договорів та контрактів і
відповідність їх чинному законодавству.

Правильність визначення вартості будівництва або ремонту (зведений
кошторисний розрахунок, договірна ціна).

Стан бухгалтерського обліку і звітності.

Правильність списання вартості будівельних матеріалів, вартості
експлуатації машин і механізмів та інших витрат на будівельно-монтажні і
ремонтні роботи.

З’ясувати, чи не було випадків, коли матеріальні цінності (будівельні
матеріали, машини і механізми) передавались підрядним організаціям для
виконання будівельно-монтажних робіт і списувались безпосередньо на
витрати установ замість віднесення їх вартості на взаєморозрахунки з
підрядними організаціями.

Перевірка забезпеченості будівництва технічною документацією В ході
цього етапу перевірити:

1.Наявність проектно-кошторисної документації у базисних цінах
відповідних років та затвердження її у встановленому порядку.

Наявність позитивного комплексного висновку експертизи
проектно-кощторисної документації.

Наявність титульних списків, графіків будівництва та введення в дію
пускових об’єктів, погоджених з будівельними організаціями, іншими
суб’єктами будівництва.

Наявність та правильність ведення журналу обліку виконання
будівельно-монтажних робіт, журналу технічного нагляду за виконанням
будівельних робіт та авторського нагляду за дотриманням технологічних
вимог.

Наявність ліцензій на право виконання відповідних підрядних робіт.

Перевірка стану розрахунків.

Встановити причини і суми дебіторської або кредиторської заборгованості
станом на день проведення перевірки. Якщо на відповідних балансових
рахунках тривалий час рахується дебіторська заборгованість, не
виключено, що це може бути пов’язано з відмовою замовника від оплати
виконаних робіт у зв’язку з невиконанням або неякісним виконанням
обсягів робіт, завищенням розцінок, договірної ціни, виконанням робіт
без наявності договорів тощо.

Перевірити наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, по
яких закінчився термін позовної давності та проаналізувати її причини.

Якщо будівництво здійснюється за рахунок бюджетних коштів то необхідно
отримати відомості про суму бюджетних коштів, виділених на будівництво
(ремонт), а також цільове використання цих коштів згідно кошторису.
Інформацію щодо бюджетних коштів, направлених на фінансування такого
будівництва можна отримати у Фінансових органах та відділеннях
Держказначейства.

Кошторисна вартість об’єктів будівництва (реконструкції, реставрації,
ремонту) визначається на підставі проектно-кошторисної документації.

Усі компенсації, які передбачені Порядком визначення вартості робіт
обґрунтовуються відповідними розрахунками, виконаними у встановленому
порядку, і документами, що підтверджують вихідні дані на підставі яких
виконані розрахунки (договірна ціна). При відсутності таких розрахунків
необхідно письмово зобов’язати підрядника їх поновити і надати до
перевірки в зазначений ревізором термін. В разі непред’явлення на вимогу
інспектора поновлених розрахунків сума компенсації рахується завищенням
вартості виконаних робіт.

5.2. Вартість матеріалів і послуг (механізми, автотранспорт тощо)
включається до розрахунків без ПДВ по фактичних витратах і визначається
на підставі норм витрат трудових і матеріальних ресурсів. Крім цього,
слід враховувати зворотні суми від вартості матеріалів, які були у
використанні (ці суми не включаються в обсяг реалізації, на них не
нараховуються відрахування в інноваційний фонд, на розвиток доріг та
ПДВ).

Типовою помилкою при врахуванні зворотної вартості матеріалів, які були
використані у подальших будівельних та ремонтних роботах, є те, що
зворотні суми віднімалися після обов’язкових відрахувань.

Якщо ціни придбання матеріальних ресурсів значно відрізняються (в більшу
сторону) від тих, що склалися в регіоні, підрядник повинен направити
замовнику запит у письмовій формі, що містить відповідні обґрунтування
на дозвіл придбання таких матеріальних ресурсів. Використання матеріалів
за завищеними цінами можливе лише за письмовою згодою замовника. У
випадку її відсутності, різниця між завищеною ціною ресурсу та його
ціною, що склалася в даному регіоні, замовником не компенсується і
відноситься до завищення вартості робіт.

У випадку обґрунтованого врахування в договірній ціні коштів на розвиток
власної виробничої бази, а також на поновлення парку машин і механізмів
перевіряється наявність у підрядника відповідного окремого спецрахунку в
установах банку.

Кошти на зазначені витрати не передбачаються по будовах, що здійснюються
із залученням бюджетних коштів або

коштів підприємств, установ і організацій державної власності, за
винятком випадків, коли по конкретній будові є техніко-економічні
розрахунки, а витрати на розвиток бази забезпечують здійснення будови в
економічно обгрунтовані терміни.

Окремо перевіряється правильність нарахування обов’язкових відрахувань,
зборів та платежів за ставками та нормами згідно з чинним
законодавством, віднесення їх на вартість будівництва. Обов’язкові
відрахування — кошти до державного інноваційного фонду (1%), кошти на
розвиток доріг загального користування (1,2%) — нараховуються від
загальної вартості будівельно-монтажних робіт. Платежі — ПДВ (20%) —
нараховуються під загальної вартості будівельно-монтажних робіт з
урахуванням обов’язкових відрахувань.

Слід зауважити, що підписання акту приймання-передачі приватизованого
об’єкту може бути здійснено у п’ятиденний термін лише після сплати
повної ціни вартості об’єкту.

Крім того, у визначений термін покупець повинен здійснити добудування
об’єкту та ввести його в експлуатацію. Ця норма є обов’язковою умовою
приватизації, без здійснення якої неможливий подальший продаж
приватизованого об’єкту.

Навести результати пільгового та біржових продажів акцій, проведених
Фондом державного майна України, а також пакету акцій комерційним
структурам за комерційним конкурсом.

По суб’єктам підприємницької діяльності (включаючи нерезидентів), які
отримали у свою власність пакети акцій в значних сумах, в 20 денний
термін з моменту початку перевірки надається їх перелік до ДПА України
та вирішується питання, в разі потреби (при виявленні порушень), про
проведення зустрічних перевірок, а також для накопичення бази даних по
підприємствах, що будуть включаться до Національного плану перевірок на
наступний рік.

Наявність відкритих рахунків в установах банків: розрахункових,
суброзрахункових, позичкових — в національній та іноземній валютах.

Слід мати на увазі, що до установ банків або юридичних осіб, які не
повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках протягом трьох
робочих днів (включаючи день відкриття або закриття), застосовуються
фінансові санкції у вигляді стягнення від 20 до 100 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян

• виконання вказівок і пропозицій по матеріалах попередніх перевірок.

Слід встановити та відобразити в матеріалах перевірки:

• дату, номер акту попередньої перевірки, ким проведена;

• порушення, які були встановлені;

• суму нарахованих фінансових санкцій, № платіжного доручення та дату
сплати їх (відзначити у разі несплати);

• правильність відображення даних сум в бухгалтерському та податковому
обліку;

• інше.

• характеристики основних виробничих процесів по основних підгалузях
будівництва (лише для крупних підприємств).

Особлива увага звертається на наявність проектно-кошторисної
документації, нормативів витрачання основних матеріалів, сировини та
енергоресурсів для здійснення будівельного виробництва та підстава для
їх використання (назва документу, органу, що затвердив норму і т.д.) та
відповідність їх фактичним витратам. При цьому на регіональних рівнях
аналізується нормативна база з зазначеного питання у розрізі типових
будівельних підприємств, які виробляють аналогічні роботи та послуги в
галузі будівництва.

При цьому фактичні витрати повинні бути підтверджені спеціальними
розрахунками і звітами, в яких ці витрати порівнюються з витратами за
нормами і розшифровуються відхилення від норм із зазначенням їх причин і
винуватців.

При проведенні перевірок підприємств будівельної галузі обов’язково
перевіряється питання наявності стандартів або технічних вимог на
виконання робіт та послуг.

Звернути увагу на правильність списання вартості будівельних матеріалів,
вартості експлуатації машин і механізмів та інших витрат на
будівельно-монтажні і ремонтні роботи.

Заробітна плата основним робітникам нараховується по нарядам, а
почасовикам — відповідно до існуючих систем оплати праці.

• Надходження та розрахунки за обладнання з аналізом цін у порівнянні з
відпускною ціною виробника цього обладнання, якщо проводились непрямі
поставки.

В зв’язку з великою кількістю основних засобів на підприємствах
будівельної галузі обов’язковим стає питання перевірки оприбуткування та
наявності їх на підприємстві, правомірності переоцінки вартості основних
засобів, відповідність регістрів обліку основних засобів первинним
документам, правильність застосування норм амортизації.

• Реалізація основних видів продукції, що користуються попитом на
внутрішньому і зовнішньому ринках (основні замовники, ціни, схеми
взаємовідносин, форми розрахунків, тощо).

В будівництві взаємовідносини складаються між підприємством-замовником
(забудівником) і підрядчиком — виробничою будівельно-монтажною
організацією.

Виробничі взаємовідносини між замовником і підрядчиком регулюються
договором, який укладають на весь термін будівництва.

Виконання будівельно-монтажних робіт відображають в бухгалтерському
обліку за кошторисною вартістю, а також плановою і фактичною
собівартістю. Планова і фактична собівартість допомагають виявити стан
виконання плану щодо заниження витрат, а зрівняння кошторисної вартості
з фактичною собівартістю — фінансовий результат (прибуток або збиток)
від реалізації будівельної продукції.

Готовою продукцією для підрядних будівельних організацій є закінчені
будови і споруди та частини їх. окремі види робіт, конструктивні
елементи.

Встановлена пі й укладанні контракту договірна ціна робіт може
змінюватись, наприклад, у разі:

— зміні обсягу і складу робіт;

— врахування інфляційних факторів;

— прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на
вартість робіт. Зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом
укладення додаткових угод. При перевірках звернути увагу на наявність
проектно-кошторисної документації у базисних цінах відповідних років та
затвердження її у встановленому порядку.

• аналіз фінансово-господарської діяльності (лише для крупних
підприємств та підприємств, що мають від’ємний об’єкт оподаткування
податком на прибуток), де наводяться показники, що характеризують
діяльність підприємства в цілому, а також у розрізі основних видів робіт
та послуг підприємств галузі будівництва.

Основними завданнями проведення економічного аналізу є оцінка
результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки,
виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві
показники роботи підприємства, прийняття рішення про визначення
структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства —
платоспроможним (неплатоспроможним).

В усіх актах комплексних документальних перевірок повинна бути
відображена наступна інформація даного розділу:

1) Аналіз витрат виробництва, структури і динаміки. Особлива увага
приділяється матеріальним витратам.

2) Характеристика заборгованості окремо по видам дебіторської та
кредиторської заборгованості (за роботи, послуги несплачені в строк та,
по яких строк оплати не настав). При цьому особлива увага приділяється
взаємовідносинам з комерційними структурами, які є посередниками у
постачанні сировини, матеріалів, тощо, а також при реалізації продукції
власного виробництва, причинам виникнення заборгованості, заходам що
застосовувались платником податку до дебіторів, за якими рахується
прострочена заборгованість.

Встановити причини і суми дебіторської або кредиторської заборгованості
станом на час проведення перевірки. Якщо на відповідних балансових
рахунках тривалий час рахується дебіторська заборгованість, не
виключено, що це може бути пов’язано з відмовою замовника від оплати
виконаних робіт у зв’язку з невиконанням або неякісним виконанням
обсягів робіт, завищенням розцінок, договірної ціни, виконанням робіт
без наявності договорів тощо.

При цьому складаються таблиці за нижченаведеною формою:

3) Ціни і ціноутворення, вплив цінового фактору на собівартість робіт та
послуг та на кінцевий фінансовий результат підприємства.

Бухгалтерський облік повинен відображати всі фактичні витрати
будівництва на основі первинних документів — нарядів, забірних карт на
матеріали, рапортів виробки, витратних вимог, де вказуються шифри
об’єкта обліку, на який повинні відноситись ці витрати.

Кошторисна вартість об’єктів будівництва (реконструкції, реставрації,
ремонту) визначається на підставі проектно-кошторисної документації.

Вартість будівництва (реконструкції, реставрації, ремонту) визначається
з застосуванням Державних будівельних, норм України, якими встановлено
основні правила визначення розрахункової кошторисної вартості.

4) Аналіз грошових потоків (грошових коштів на розрахунковому рахунку,
заємних грошових коштів як в гривнях, так і в іноземній валюті),
фінансових вкладень (у межах України та за її межами), платоспроможності
підприємства.

5) Наявність залучених і використаних іноземних кредитів, повернення
яких гарантується Кабінетом Міністрів України та заходи щодо
відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних
зобов’язань Кабінету Міністрів України.

6) Рух матеріальних та грошових потоків як по території України, так і
по операціях зовнішньоекономічної діяльності, окремо по експорту і
імпорту. При цьому до акту перевірки, у випадку встановлення порушення
податкового законодавства, додається перелік митних декларацій з
характеристикою основних показників, який підтверджується перевіряючими
записом в акті перевірки щодо повноти оприбуткування як в
бухгалтерському, так і в податковому обліку.

На підставі первинних документів, угод вивчаються шляхи переміщення
матеріальних цінностей як по території України, так і за її межі
відповідно до експортних та імпортних операцій, з послідуючим
відображенням в акті перевірок даного руху матеріальних цінностей.

7) У ході перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства дається оцінка платнику податку щодо виконання ним
зобов’язань щодо сплати нарахованих податків і зборів та обов’язкових
платежів до бюджету, а також повноти їх нарахування (правильність
визначення об’єктів оподаткування, нарахованих сум платежів, тощо).

Визначається рівень завантаження платежами до бюджету та
позабюджетними (обов’язковими) платежами в обсязі реалізованих робіт,
послуг та в балансовому прибутку у 1999 році та в 1 півріччі 2000року.
Загальна сума реструктуризованої податкової заборгованості станом на
31.03.97 та стан її погашення станом на 01.01.2000.

Надається динаміка нарахувань платежів в цілому по підприємству, а також
у розрізі платежів, з поясненням причин зменшення (збільшення)
нарахованих платежів, своєчасність та форми сплати, наявність
простроченої заборгованості ( недоїмки ), заходи, які приймались на
протязі перевіряємого періоду платником податку щодо погашення
заборгованості, а також державними податковими органами.

При наявності простроченої заборгованості виявляються факти використання
обігових коштів підприємством перевіряємо’!’ галузі на будівництво
житла, спортивних залів і майданчиків, приміщень для організації
харчування працівників, дитячих таборів, придбання легкових автомобілів,
квартир, безоплатне надання послуг (виконання робіт), на організацію
прийомів, презентацій і свят тощо.

У ході перевірки підприємств, які мають заборгованість перед бюджетом,
перевіряючими забезпечується оформлення актів звірок розрахунків з
платоспроможними дебіторами для прийняття у послідуючому рішень про
безспірне стягнення з них належних платежів. Крім того, описується
високоліквідне майно підприємства і передається підрозділам примусового
стягнення під час перевірки. Застосовувані заходи відображаються у акті
перевірки та в узагальненій інформації.

При перевірці дотримання вимог податкового законодавства по податку на
прибуток слід обов’язково перевірити :

Й правильність та повноту обліку визначення валових доходів.

Важливу роль при перевірці повноти валових доходів відіграє знання
технологічних особливостей будівельного виробництва, а також
організаційної структури підприємства.

При перевірці слід звернути увагу на повноту і своєчасність включення до
валових доходів отриманої виручки від реалізації послуг
будівельно-монтажних робіт, товарообмінних (бартерних) операцій та
вексельних розрахунків.

Необхідно враховувати те, що будівельне — монтажні організації, крім
основного, мають допоміжні, підсобні виробництва, які виконують різні
некапітальні будівельне — монтажні роботи, можуть надавати послуги і
стороннім організаціям.

Звертаємо увагу на те, що висока ефективність цього питання буде
досягнута лише тоді, коли всі об’єкти що перевіряються суб’єкта
підприємницької діяльності будуть перевірятися одночасно.

Перевірці підлягає також порядок та вид розрахунків за маркетингові
дослідження фірмам та наявність при цьому відповідних звітів та
досліджень, їх відповідність умовам договору.

Й розбіжності між сумами оподатковуваного прибутку, що підлягає
оподаткуванню до перенесення збитків на наступні податкові періоди та
балансовим прибутком з оформленням зазначеного окремим додатком до акту
перевірки;

Й правильність включення до валових витрат виробництва та обігу затрат,
що були здійснені платником податку до 01 липня 1997 року, тобто до
набуття чинності у новій редакції Закону України Про оподаткування
прибутку підприємств ;

Й правильність ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості
покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та
напівфабрикатів на складах у незавершеному виробництві та залишках
готової продукції з оформленням зазначеного окремим додатком до акту
перевірки;

Обґрунтованість використання сировини та матеріалів у процесі
виробництва

(запровадження технологічних норм на одиницю виробленої продукції,
втрат, як в межах норм, так і понад норм, тощо).

Й правомірність застосування пільг: особливу увагу слід приділити
застосуванню податкових пільг.

При перевірці правильності нарахування податку на додану вартість слід
звернути особливу увагу на питання обгрунтованості віднесення на
розрахунки з бюджетом та правильності відшкодування з бюджетів сум
податку на додану вартість при :

Й експорті товарів, послуг ( ділових, фінансових, рекламних тощо);

Й виконанні посередницьких функцій;

Й використанні імпортної сировини та матеріалів, раніше завезених для
власних виробничих потреб і в подальшому використаних на інші цілі.

Й дотримання вимог щодо правильності заповнення податкової декларації з
податку на додану вартість. При цьому здійснюється порівняння даних
податкової декларації по податку на додану вартість та декларації по
податку на прибуток;

Й дотримання вимог щодо відображення в податковій декларації оборотів по
придбаних матеріально-технічних ресурсах, які не включаються до складу
валових витрат, або ж податок на додану вартість з яких повинен
відноситися до складу валових витрат;

Й правомірності застосування пільг;

Й дотримання порядку проведення платником податку коригувань, як
податкових зобов’язань, так і податкового кредиту (уточнені декларації
не повинні подаватися, так як форма декларації передбачає спеціальні
рядки для коригування);

До акту перевірки з цього питання надаються зведені дані результатів
одноразового перерахунку за встановленою Державною податковою
адміністрацією України формою, окремо по виробничій діяльності та
торгівельній, оптово-збутовій, посередницькій діяльності.

Відповідно у замовника підрядних будівельних робіт датою виникнення
права на податковий кредит за операціями з отримання результатів
підрядних будівельних робіт є дата списання коштів з банківського
рахунка платника податку як оплата цих робіт.

При здійсненні перевірок необхідно приділити особливу увагу розподілу
вхідного податку, оскільки відповідно до Закону України «Про податок на
додану вартість» організації, які здійснюють роботи з будівництва
об’єктів, як звільнених від оподаткування, так і тих, що підлягають
оподаткуванню, є платниками податку на додану вартість і відповідно до
підпункту 7.2.8 статті 7 вказаного Закону повинні вести окремий облік з
придбання та продажу операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20
відсотків та звільнених від оподаткування.

Перевірка дотримання вимог податкового законодавства по акцизному збору
. При перевірці питань дотримання вимог податкового законодавства по
акцизному збору слід звернути увагу на:

Й правильність обчислення акцизного збору при імпорті підакцизних
товарів;

Й правильність застосування пільг по акцизному збору.

Він стягується під час здійснення оборотів з продажу (інших видів
відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території
України, або при імпортуванні (ввезенні, пересиланні) таких товарів
(продукції) на митну територію України.

При перевірці правильності утримання, повноти і своєчасності
перерахування до бюджету прибуткового податку з заробітної плати
робітників необхідно звернути увагу на:

-своєчасність перерахування прибуткового податку до бюджету;

-повноту утримання прибуткового податку з доходів громадян, отриманих
ними від зазначених підприємств на соціальні та матеріальні блага (на
харчування, проживання, комунальні послуги, проїзд, виплати на медичне
обслуговування тощо);

-сплату податку із доходів громадян за рахунок підприємства;

-повноту оподаткування сум матеріальної допомоги, які перевищують 12
мінімальних заробітних плат до 31 березня 2000 року та повнота
оподаткування матеріальної допомоги згідно Закону України від 02.03.2000
№1523-111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування» (матеріальна допомога оподатковується повністю);

-повноту включення до складу сукупного оподатковуваного доходу сум, які
перевищують норми витрат на відрядження за кордон;

-повноту включення до складу сукупного оподатковуваного доходу
додаткових виплат (заохочувальні премії та інші виплати);

-правомірність застосування ставок оподаткування;

-повноту включення до складу сукупного оподатковуваного доходу вартості
продукції, виданої у порядку натуральної оплати праці;

-правомірність надання та застосування пільг;

-своєчасність повідомлення податкових органів (форма 2) про суми
отриманих доходів громадян, які працюють не за місцем основної роботи та
за формою 8ДР;

-повноту включення до складу сукупного оподатковуваного доходу сум
різниці між цінами придбання і цінами продажу товарів працівникам
підприємства, коли ці товари продані на пільгових умовах за заниженими
цінами.

Особливості заробітної плати в будівельному виробництві визначаються
відмінностями будівельного виробничого процесу від промислового.

При перевірці правильності обчислення та внесення плати за землю
Платниками є власники землі та землекористувачі, в тому числі орендарі,
тобто безпосередньо ті юридичні та фізичні особи, яким земля передана у
власність або надана в користування, в тому числі на умовах оренди.

Згідно із статтею 13 вказаного Закону підставою для нарахування
земельного податку є дані державного земельного кгцастру.

До акту перевірки надаються копії річної бухгалтерської звітності з
пояснювальною запискою, річної за 1999, 1 півріччя 2000р. р. декларації
про податок на прибуток, зведена декларація про податок на додану
вартість ( за 1999 та 1 півріччя 2000 року), схеми матеріальних та
грошових потоків. Показники фінансово-господарської діяльності
оформляються додатками у вигляді табличних та графічних форм, діаграм,
тощо.

При узагальнені матеріалів перевірок підприємств, які за видами
економічної діяльності належать до галузі будівництва, та наданні їх до
Державної податкової адміністрації України слід дотримуватись наступних
вимог:

Й на підставі статистичних даних дається характеристика щодо значимості
галузі та окремих підприємств у розвитку регіону та в цілому України;

Й результати перевірок підприємств перевіряємо»! галузі з питань
дотримання податкового та валютного законодавства оформлюються і
подаються за формою, яка діє для крупних платників податків з розподілом
на наступні розділи:

І розділ — підприємства, які на протязі 1999, 1 півріччя 2000 р.р.
здійснювали роботи та послуги, які належить до галузі будівництва;

II розділ — філії та інші структурні підрозділи без статусу юридичної
особи, які належать підприємствам зазначеним у розділі І;

III розділ — інші підприємства, які за видом діяльності обслуговують
підприємств-виробників робіт та послуг зазначеної галузі, а також
здійснюють посередницьку, торговельну та різного роду іншу діяльність.

При цьому І та II розділи заповнюються в відомостях про результати
перевірок за групами суб’єктів підприємницької діяльності, враховуючи їх
належність до підгалузей визначених у пункті 1 даної Програми перевірки.

В обов’язковому порядку в узагальненій інформації окремим розділом
відображається діяльність посередницьких структур (оптових
постачальників), де на прикладі головних суб’єктів, які відіграють
значну роль в регіоні тієї чи іншої галузі надається інформація щодо
схем ухилення від сплати податків, перерозподілу прибутків і виконання
ними податкових зобов’язань перед державою в розрізі видів податків.

Зазначена інформація є однією із головних і потребує відповідального
відношення посадових осіб усіх рівнів податкової служби при узагальненні
матеріалів перевірки галузі.

ВИСНОВКИ

У магістерській роботі розкрито проблеми організації бухгалтерського
обліку і контролю в будівельних установах, також висвітлені питання
обліку забезпечення та руху основних засобів, матеріальних запасів та
особливості обліку праці, заробітної плати і розрахунків з підзвітними
особами. В умовах переходу до ринкової економіки змінились трудові
стосунки на всіх рівнях господарювання, а це в свою чергу потребує
перегляду і самих положень, які стосуються заробітної плати.

В процесі вивчення діяльності даної будівельної організації ми дійшли
висновку, що в цілому організація обліку та контролю відповідає діючим
положенням і вимогам. Однак ми вважаємо за необхідне доповнити і
розробити їх окремі пункти. Зокрема це до:

1.Покращення організації обліку основних засобів, стосовно правильного
документального оформлення і своєчасного відображення в облікових
реєстрах поступлення основних засобів, їх переміщення та вибуття (
ведення інвентарних карток, ведення первинних документів обліку руху
основних засобів);

2.Проведення повного контролю за збереженням інвентарних об’єктів
основних засобів та матеріальних запасів і своєчасно здійснювати їх
інвентаризацію;

3.Забезпечення бухгалтерським обліком певного рівня контролю за
ефективним і раціональним використання м основних засобів та
матеріальних запасів;

4.Широкого застосування АРМ бухгалтера по обліку основних засобів, та
матеріальних запасів;

5.Прийняття най•суворіших заходів впливу при виявленні нестач основних
засобів та матеріальних активів.

6.Покращення контролю за збереженням основних засобів та матеріальних
запасів, шляхом проведення раптових перевірок.

Якщо більш конкретно говорити про облік матеріальних запасів, то для
правильної їх організації треба було б мати складські приміщення з
відповідним обладнанням, пристосуванням, вимірювальними приладами.
Розміщувати матеріали слід за секціями складів, а в середині їх за
окремими групами і типосорторозмірами матеріалів з метою забезпечення
можливості швидкого їх прийняття, відпуску і перевірки наявності. У
місцях зберігання на кожний вид матеріалів прикріплюють ярлик з
вказівкою даних про знаходження відповідного матеріалу.

Матеріально відповідальні особи повинні своєчасно повідомляти відділ
постачання про всі випадки змін фактичних запасів кожного виду
матеріалів відносно встановлених планових норм.

Для забезпечення раціональної організації обліку матеріалів також
необхідно :

— правильно застосовувати первинні документи й інструкції щодо
оформлення усіх операцій, пов’язаних з обліком матеріалів ( правильне
ведення документів стосовно обліку матеріалів на складах);

— встановити чітку систему документообороту і порядок оформлення
операцій щодо руху матеріальних цінностей;

— розробити і постійно вдосконалювати норми зберігання запасів, відпуску
і витрат матеріалів;

— проводити контрольні вибіркові перевірки залишків матеріалів, а також
у встановленому порядку інвентаризації і своєчасно відображувати у
бухгалтерському обліку результати їх;

— впроваджувати сучасні засоби механізації і автоматизації обліково —
обчислювальних робіт.

Виходячи з реальної ситуації, що склалася в країні в процесі
впровадження ринкових відносин і тих проблем, які виникли в сфері оплати
праці, основними напрямками удосконалення оплати праці необхідно вважати
наступні:

підвищення престижності праці.

Це передбачає необхідність підвищення мінімального рівня оплати праці
та приведення у відповідність з прожитковим мінімумом мінімального рівня
оплати праці. Заробітна плата повинна забезпечити притаманні їй функції
відтворення робочої сили (трудових ресурсів);

— праця кожного працівника повинна знаходитись в прямій залежності від
результатів роботи установи. Якщо установа не виконує свої завдання, то
працівники повинні відчути це на власних заробітках;

— необхідно вдосконалювати облік оплати праці за сумісництвом та
встановити певні обмеження. Загально відомо і визнаним є те, що людина
не може плідно працювати одночасно на декількох роботах. Тому необхідно
встановити конкретні вимоги до роботи за сумісництвом та межі такого
сумісництва для окремих категорій службовців;

— важливим напрямом вдосконалення системи обліку оплати праці в умовах
економічної кризи слід вважати розробку положень кадрової політики на
основі прогнозних в досягненні певних обсягів робіт чи послуг. Саме
визначення стратегічних напрямів у кадровій політиці дає можливість
заздалегідь визначити потребу в кваліфікованих спеціалістах і
обґрунтувати заходи в залежності від прогнозованої ситуації не залучаючи
при цьому додаткових спеціалістів;

— виходячи із кризової ситуації, що склалася на Україні, в майбутньому
велика увага повинна надаватися залученню висококваліфікованих
спеціалістів, які здатні забезпечити належний рівень організації праці.
А тому зараз ще висококваліфіковані спеціалісти яких на даний час є
надлишок, шукають роботу за межами нашої держави;

Історичний досвід функціонування різних систем господарювання показав,
що ринкова економіка є більш ефективна ніж адміністративно-командна
система побудована на безконтрольному підпорядкуванню адміністративному
апарату. Однак перехід від адміністративно-командної до ринкової системи
господарювання процес не тільки складний і довготривалий, але і такий,
що потребує нових механізмів.

З метою скорочення кількості ревізій та перевірок суб’єктів
підприємницької діяльності при нагальній потребі зміцнення фінансової
дисципліни в останніх, особливої уваги потребує розширення комплексної
ревізій та перевірок, що здійснюються органами ДКРС. До цих пір ревізія
не дає об’єктивні, ясні і вичерпні висновки щодо:

цільового і ефективного використання коштів;

ефективного використання майна;

виконання підприємницькими структурами зобов’язань, взятих в ході
приватизації державного і комунального майна;

правильність розрахунків;

цільового спрямування коштів, які вивільнюються у підприємницьких
структурах при наданні пільг по сплаті податків;

стану ведення і достовірності бухгалтерського обліку та звітності;

своєчасності і повноти сплати до бюджетів і державних цільових фондів
податків та інших обов’язкових платежів; законності операцій з
кредитними ресурсами, їх цільового використання;

А тому ми пропонуємо ДКРС для забезпечення виконання цих завдань
проводити такі перед контрольні і контрольні дії:

включати зазначені питання в програми всіх планових і позапланових
ревізій фінансово – господарської діяльності підприємства;

пріоритети при координації роботи з правоохоронними органами перемістити
на призначення планового проведення повних ревізій підприємницьких
структур з даних питань, покращання документування виявлених фінансових
порушень, своєчасну і якісну передачу ревізійних матеріалів в
правоохоронні органи з власної ініціативи;

при необхідності до перевірки зазначених питань залучати спеціалістів
інших державних контрольних органів;

встановити жорсткий контроль за повнотою пред’явлення контрольно –
ревізійними підрозділами вимог до керівників об’єктів контролю і
винесення рішень за результатами ревізій і перевірок та проведенням
моніторингу по їх виконанню.

Одним із кроків по підвищенню дієвості державної контрольно – ревізійної
служби має стати суттєве посилення аналітичної роботи її органів з
питань фінансової дисципліни.

Потрібно забезпечити виявлення чинників, що призводять до порушень
фінансової та, злочинів у сфері економіки, розробити і внести пропозиції
щодо змін у чинному законодавстві з метою усунення цих негативних явищ.

Для реалізації цього напряму діяльності ми пропонуємо провести
економічну роботу по такій схемі :

1.Аналіз використання коштів і майна суб’єктами підприємницької
діяльності;

Аналіз дотримання в будівельних організаціях вимог законодавчих і
нормативно – правових актів з питань організації бухгалтерського обліку;

Для зміцнення фінансової дисципліни рекомендуємо ДКРС забезпечити :

— дотримання в ході контролю прав і свобод громадян та інших суб’єктів
адміністративного права;

— відкритий процес планування основних напрямків контрольно — ревізійної
роботи, проведення ревізій та перевірок і реалізації ревізійних
матеріалів;

— проведення повного об’єму ревізійних дій і об’єктивних висновків за
результатами проведених ревізій і перевірок;

— чітке формулювання завдань, що виконує ДКРС, як для посадових осіб
підприємств, установ і організацій, так і пересічних громадян держави.

На нашу думку також необхідно економічно зацікавити працівників
контрольно — ревізійного управління у виявленні порушень. Наприклад,
частину коштів, які поступають в порядку відшкодування незаконних витрат
і крадіжок по результатах ревізії і перевірок перерахувати на спеціальні
рахунки, що відкриті в банках контрольно – ревізійному управлінню. Ці
кошти в майбутньому пропонуємо використовувати на преміювання
ревізорів.

Надіємось, що наші пропозиції допоможуть корпорації „Карпатбуд”
підвищити ефективність обліку та контролю будівельних витрат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України “Про аудиторську діяльність”;

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // Діло. 1998.- №
2.- 32с.

Закон України “Про оплату праці”/ Урядовий кур’єр , 1995. № 72-73.
– 12 с.

Закон України “Про відпустки” / Голос України, 1996. № 236 – 16 с.

Закон України “Про відпустки”: практика його застосування / Праця і
зарплата, 1997. № 24. – 32 с.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” / Діло, 1998. №
2. – 32 с.

Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами”/ Все про бухгалтерський
облік , 2001. № 93. – 96 с.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” / Все про бухгалтерський облік , 1999. № 106. – 48 с.

Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” / Все про бухгалтерський облік, 2001.
№ 40. – 48 с.

Закон України “Про податок на додану вартість” / Все про бухгалтерський
облік, 2001. № 98. – 64 с.

Закон України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” /
Урядовий кур’єр, 2001. № 55. – 18 с.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про збір на
обов’язкове державне пенсійне страхування”/ Урядовий кур’єр, 1998. №
158. – 18 с.

Постанова Кабінету Міністрів України, від 28 лютого 2000 року, № 419

Постанова Кабінету Міністрів України від , 12 жовтня 2000 року, № 1543;

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку оплати
перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або
травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок
коштів підприємства, установи, організації” від 06.05.2001 р. № 439 /
Все про бухгалтерський облік, 2001. № 45. – 32 с.

Постанова “Про затвердження положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні” від 19.02.2001 р. № 72 / Все про
бухгалтерський облік, 2001. № 25. – 32 с.

Постанова Кабінету Міністрів України “Методика розрахунку і порядок
використання плати за оренду державного майна” від 04.10.1995 р. № 786/
Все про бухгалтерський облік, 2000. № 10. – 32 с

Постанова Кабінету Міністрів України “Про обчислення середньої
заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням” від 26.09.2001 р. № 1266 / Все про
бухгалтерський облік, 2001. № 96, — 48с.

Наказ Державного Комітету Статистики України , від 31 липня 2000 року, №
258;

Інструкція про порядок надходження, обліку і витрачання коштів Фонду
соціального захисту інвалідів від 02.08.1999. № 130 / Праця і зарплата,
1999. № 27 – 16 с.

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон від
10.06.1999. № 146 / Праця і зарплата, 1999. № 14. – 16 с.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті
від 29.03.2001. № 368/5559 / Все про бухгалтерський облік, 2001. № 54. –
32 с.

Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових
коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001. № 12 /
Все про бухгалтерський облік , 2001. № 58. – 32 с.

Інструкція про порядок використання і обліку позабюджетних коштів
бюджетних установ та звітності про них від 11.08.1998. № 63 / Все про
бухгалтерський облік, 1998. № 92 . — 48 с.Баланс № 3 (22), лютий 2001
року. ст. 17-19;

Багнюк І. Пенсійне забезпечення / Праця і зарплата, 2000. – 24 с.

Баланс № 16 (401) від 16.04.2002 року, ст. 35-43;

Баланс № 2 квітень 2002 року, “Бібліотека бухгалтера”;

Баланс № 4 (389) 22 січня 2002 року;

Білуха М.Т. “Аудит”, навчальний посібник,- К.: 2000 р.;

Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Житомир: 2001. – 612 с.

Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і
ревізія. – Житомир: ЖІТІ, 2000.-512с.

«Вісник податкової служби України” № 41, від 31 жовтня 2000 року;

Вітвицька Н.С., Кузьмінська О.Є. Контроль і ревізія.- К.: КНЕУ, 2000.-
166 с.

Все про бухгалтерський облік № 9 (676) від 30 січня 2002 року;

Все про бухгалтерський облік № 84 ( 630) від 12 вересня 2001 року. ст.
3-9;

Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні / Баланс,
1998. №7. – 45.

Герасим П.М., Кізима Л.Я., Забчук В.Д., Кушнір І.П., Хомин Л.Я.
Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей. –
Тернопіль: Астон, 2000. – 280 с.

Гершегорин А.Т. Что такое АРМ бухгалтера. – М.:- 196с.;

39.Грачова Р. “Запаси” (додаток до журналу Дебет-Кредит):2002р.;360 с.

Грачова Р. “Схеми бухгалтерських проведень”:2002р., ст. 35-54;

Давидов Г.М. Аудит. – К.: Знання,2001. – 363 с.

Давидович І.Є Бухгалтерський облік // Збірник нормативних документів.
Тернопіль: ТАНГ,1994. – 214 с.

Дебет-Кредит за 11 березня 2002 року, ст. 11-14;

Дебет-Кредит за 18 березня 2002 року, ст. 33-38;

Дедков В.В.Бухгалтерський облік // Вісник податкової служби. 1998. № 3-
64 с.

Заболотна С. Посадова інструкція головного бухгалтера / Все про
бухгалтерський облік , 2001. № 102. – 48 с.

Заболотна С. Порядок складання посадових інструкцій / Все про
бухгалтерський облік, 2001. № 38. – 48 с.

Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине – К.: А.С.К., 2001. – 848
с.

Загородній В.П. Облік і аудит праці і заробітної плати в умовах
функціонування АРМ бухгалтера / Бухгалтерський облік і аудит, 1994. №6.
– 24 с.

За підсумками дев’яти місяців. Доходи населення / Праця і зарплата,
2001. №33. – 24 с.

Івашкевич В.В. Заборгованість із заробітної плати, грошового
забезпечення, стипендій та інших соціальних витрат зменшується / Праця і
зарплата, 1999. № 26. – 16 с.

Илькевич А.А. Автоматизация бухгалтерского учета. – М.: Беларусь, 1989.
– 143 с.

Казановський А.В., Колот А.М., соціальне партнерство на ринку праці. –
К.: Праця, 1995. – 120 с.

Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект
эффективности). К.: МАУП, 1995. – 102 с.

Калас К.Э. Организация автоматизированной информационной системы
бухгалтерского учета. – М.: Финансы и статистика, 1990. – 176 с.

Каракоз І.І. Теорія економічного аналізу, — К.: Вища школа. 1989. – 219
с.

Колбун В. Пенсійна система : напрямки реформування, соціально-економічне
значення / Україна : аспекти праці, 2001. № 5. – с.37-41

Колот А.М. Заробітна плата : міфи і реальність / Урядовий кур’єр, 1994.
№ 18, — 16 с.

Колот А.М. Складова мистецтва управління / Праця і зарплата, 1997. № 18.
– 16 с.

Колот А.М. Оплата праці на підприємстві : організація та удосконалення /
Праця і зарплата, 1997. № 18. – 16 с.

Краев Т.А. Методология и организация учета в условиях автоматизации. –
М.: Финансы и статистика, 1992. – 160 с.

Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. – М.: Финансы и статистика. 1998.
– 300 с.

Купель А.М. Контроль будет одинаков для всех / Вестник аудитора Украины,
1995. № 15. – 10 с.

Кузьмінський А.М. та інші. Організація бухгалтерського обліку і
аналізу. – К.: Вища школа. 1993.- № 15. – 10 с.

Лагутин В.Д. Оплата труда в рыночной экономике. – Луцк : Просвита, 1992.
– 65 с.

Левітан О.С. Що потрібно знати керівнику про бухгалтерський облік /
Діло, 1995. № 68. – 32 с.

Лєбєдєва О. Порядок списання зношених запчастин легкового автомобіля /
Все про бухгалтерський облік, 2001. № 84, — 48 с.

Лиходій В. Заробітна плата – ось та точка опори / Урядовий кур’єр ,
1996. № 12-13. – 12 с.

Лобатюк В. Чому бідують пенсіонери та працівники підприємств деяких
галузей народного господарства ? / Праця і зарплата, 1996. № 7 – 16 с.

Лучко М.Р., Остап”юк М.Я. Основи побудови АРМ бухгалтера. – К.: НМКВО
1993. – 78 с.

Матвеева В. Бюджетные организации : Бухгалтерский учет и
налогообложение. — Харьков : Фактор, 2002. – 688 с.

Мороз З. Прибутковий податок з громадян / Праця і зарплата, 2000. № 1 –
24 с.

Мороз З. Неоподатковуваний мінімум чи мінімальна зарплата : що не
обкладати прибутковим податком / Все про бухгалтерський облік, 2001. №
110 – 32 с.

Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – Тернопіль : АТ Тарнекс, 1993.
– 686 с.

Муравйова Н. Чи багато заробляють державні службовці ? / Праця і
зарплата, 1999. № 17. — 24 с.

Муравйова Н. Мінімальна заробітна плата – соціальна гарантія чи
регулятор тарифної системи / Праця і зарплата, 1999. № 30. – 24 с.

Назаренко Н. Облік матеріальних цінностей, що містять дорогоцінні
метали, у бюджетних установах / Все про бухгалтерський облік, 2001. №
85. – 32 с.

Наказ Міністерства транспорту України “ Про затвердження норм витрат
палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті” від
10.02.1998 р. № 43 / Баланс, 1998. № 22.- 64 с.

Наказ Міністерства транспорту України “ Норми експлуатаційного пробігу
автомобільних шин” від 08.12.1997 р. № 420 / Баланс, 1998. №15. – 64 с.

Нова бухгалтерія 2, Каталог бухгалтерських проведень, 2001р.-395с.

Сеник І. Заробітна плата працівників зайнятих в галузях економіки
України / Праця і зарплата, 2000. № 1. – 24 с.

Степанюк О.І.Фінансове право. Конспект лекцій. – Тернопіль, 2001. – 148
с.

Сопко В.В., Ткаченко Н.М., Ільченко П.А. “Бухгалтерський облік в
промисловості та інших галузях народного господарства” – навчальний
посібник, — К.: Вища школа, 1992р.;

Сопко В. Бухгалтерський облік. – К.: КНЕУ.2000.- 578 с.

Ткаченко Н.М. “Бухгалтерський облік на підприємствах різних форм
власності”- К.: 1992р.;

Усач Б.Ф. Аудит. – К.: Знання – Прес. 2002.- 223 с.

Чабанова Н.В., Вашленко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік. – К.:
Академія, 2002. – 672 с.

Юрій С.І., Бескид Й.М., Плішко І.В. та ін.. Державний бюджет України :
Навчальний посібник. – Тернопіль: Т.О.В. “ЦМДС”, 1998. – 277 с.

PAGE

— PAGE 127 —

Похожие записи