Дипломна робота

на тему:

Облік основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань і його
автоматизація.

Зміст

Вступ …………………………………………………………………………… 4

1. Теоретична частина

1.1. Облік основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань ..
6

1.2. Задання типів даних в комірках та форматування комірок в Excel ……
21

2. Практична частина

2.1. Постановка задачі та автоматизація …………………………………….. 33

2.2. Роз друк вихідних даних ………………………………………………… 34

Висновок ………………………………………………………………………. 40

Список використаної літератури …………………………………………….. 41

Вступ

В результаті проведення заходів з реформування системи бухгалтерського
обліку в Україні з урахуванням вимог міжнародних стандартів фінансової
звітності були розроблені і запроваджені у практику національні
положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Реформування бухгалтерського обліку обумовило необхідність внесення змін
до методики бухгалтерського обліку, зокрема обліку основних засобів. У
зв’язку з цим, було прийнято П(С)БО 7 «Основні засоби», яке регламентує
методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про
основні засоби, а також надає підприємствам можливість самостійно
вибирати методи нарахування амортизації основних засобів.

В сучасних умовах вченими велика увага приділяється такій важливій
економічній категорії як амортизація. В науковій літературі проводяться
дискусії щодо принципових розбіжностей у визначенні функцій
амортизаційних відрахувань. Залишається також невирішеним питання
застосування підприємствами в бухгалтерському обліку податкового методу
нарахування амортизації.

За допомогою П(С)БО 7 підприємство може застосовувати норми і методи
нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Саме податковий метод є найпоширенішим на підприємствах України,
оскільки підприємства керуються міркуваннями вигідності при веденні
податкового обліку, що дає можливість уникати ведення подвійного обліку.

Податковий метод передбачає для нарахування амортизації використовувати
групи та відповідні норми амортизаційних відрахувань, які є завищеними,
економічно необґрунтованими, а також в них не враховані строки корисного
використання об’єктів основних засобів. Проте відповідно до П(С)БО 7
амортизації означає, що вартість основних засобів рівномірно
розподіляється і включається до витрат звітних періодів, протягом яких
основні засоби будуть використовуватися підприємством або з їх
використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції
(робіт, послуг).

Таким чином, застосування в бухгалтерському обліку податкового методу
призводить до порушення економічних процесів відтворення основних
засобів, а застосування податкових норм амортизації негативно впливає на
результати діяльності підприємства, зокрема зростає собівартість
продукції, зменшується бухгалтерський прибуток тощо.

Прийняття і використання Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку є
нагальною потребою державотворення України, входження її в цивілізований
світ.

У цих умовах використання засобів автоматизації дозволяє практично
повністю вирішити проблему оперативності точності інформації. За
декілька хвилин можуть бути підготовлені деталізовані та різноманітні
дані, які необхідні для прийняття управлінських рішень.

При автоматизації, обробці бухгалтерської інформації вона застосовується
більш широко, ніж при ручній обробці даних, що обумовлено такими
факторами, основні з них це: одержання через декілька хвилин паперових
копій будь-якого документу, виконання складних математичних розрахунків,
зберігання і обробка великої кількості однакових в структурному плані
одиниць облікової інформації.

1. Теоретична

частина

1.1. Облік основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань.

1.1.1. Суть основних засобів і завдання їх обліку

Для здійснення своєї діяльності підприємства мусять мати необхідні
засоби та матеріальні умови. Це найголовніший елемент продуктивних сил,
який детермінує їхній розвиток. У бухгалтерському обліку засоби праці
виділено в окремий об’єкт обліку, що має назву «основні засоби (фонди)
підприємства».

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою
використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання
послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення
адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін
корисного використання яких більше одного року.

Вкладення в майно тривалого користування становлять значну, а в
багатьох випадках переважну частину інвестицій. Хоча ОЗ належать до
найменш ліквідної частини активів, питання їхньої реалізації є істотним
для фінансового маневрування підприємства. Управління основними засобами
тісно пов’язане з управлінням інвестуванням, яке відіграє у менеджменті
важливу роль. Успішне розв’язання завдань управління основними засобами
та обґрунтування інвестиційної політики щодо них потребує ефективного
обліку та різностороннього використання інформа ції, що надається.

Головним завданнями обліку ОЗ є:

правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття й переміщення
ОЗ;

контроль за їхньою наявністю та збереженням у місцях експлуатації;

своєчасне й точне обчислення зношення (амортизації) ОЗ і правильне
відображення його в обліку;

визначення витрат на ремонт, а також контроль за раціональним
використанням коштів, виділених з цією метою;

виявлення об’єктів, які не використовуються;

контроль за ефективністю використання , пошуки резервів підвищення
ефективності роботи машин, обладнання та ін;

оперативне забезпечення керівництва підприємства необхідною інформацією
про стан основних засобів через автоматизацію обліково-обчислювальних
робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.

Об’єктом обліку ОЗ у бухгалтерському обліку є закінчений пристрій з
усіма приладами до нього або окремий конструктивно відокремлений
предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частини, що мають різні
строки корисного використання, то кожна з цих частин визнаватися в
бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів. Це важливо
для обліку устаткування і транспортних засобів, частини яких можуть
обліковуватися окремо, а також для будівель і приміщень, що постійно
перебудовуються, поліпшуються переобладнуються.

Класифікація та оцінка основних засобів

П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачає такі групи ОЗ, однакових за

технічними характеристиками, призначенням і способом використання:

земельні ділянки;

капітальні витрати на поліпшення земель;

будинки, споруди і передавальні пристрої;

машини та обладнання;

транспортні засоби;

інструменти, прилади, інвентар;

робоча і продуктивна худоба;

багаторічні насадження;

інші основні засоби;

Поняття земельної ділянки законодавством не визначено. Згідно зі ст. 2
Земельного кодексу України всі землі за цільовим призначенням поді-
ляють на:

землі сільського призначення;

землі населених пунктів;

землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони;

землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення;

землі лісового фонду;

землі водного фонду;

землі запасу;

Щодо можливості достовірної оцінки інших основних засобів, підприємство
повинно використовувати дві оцінки вартості основного засобу:

історичну собівартість;

справедливу собівартість;

Історична собівартість основного засобу – його первісна вартість.

Інші основні засоби мають відновну вартість (вартість відновлення за
сучасних умов і цін) визначають на підставі оцінки основного засобу,
даної нежалежними експертами.

Основний засіб, який придбано за грошові кошти або споруджено підрядним
способом, зараховують на баланс за його первісною вартістю, а
справедлива оцінка застосовується підчас переоцінки такого основного
засобу власними силами, при отриманні основного засобу безоплатно або як
внеску до статутного фонду, а також при здійснені бартерних операцій з
основними засобами.

Оцінка основного засобу, споруджуваного власними силами, здійснюється із
застосуванням історичної собівартості. При цьому первісна вартість
охоплює прямі і накладні витрати, пов’язані з таким спорудженням. До
первісної вартості такого об’єкта не включають понаднормативні відходи,
понаднормативні витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений
для такого спорядження. При цьому історична собівартість цього основного
засобу не повинна перевищувати його справедливої оцінки. Додатну різницю
між історичною та справедливою вартістю відносять до витрат підприємства
і відображають у Звіті про фінансові результати.

1.1.2. Документальне оформлення, обліку основних засобів

Усі операції, пов’язані з рухом основних засобів, оформляються
первинними документами, які забезпечують правильність і своєчасність їх
обліку.

Основні засоби вибувають із підприємства внаслідок часткової чи повної
ліквідації, безоплатної передачі їх іншим підприємствам або особам,
реалізації, а також нестачі, виявленої підчас інвентаризації.

Приймання основних засобів в експлуатацію здійснює комісія, яка
призначається наказом або розпорядженням керівника підприємства. Як
правило, на підприємстві створюється постійно діючі комісії, до складу
яких входить головний механік, спеціаліст з будівництва, інженер з
техніки безпеки, бухгалтер, працівник, якому здають під відповідальність
об’єкт основних засобів.

Існують такі типові форми первинної облікової документації з обліку
основних засобів:

ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних
засобів».

ОЗ-2 «Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і
модернізованих об’єктів».

ОЗ-3 «Акт списання основних засобів».

ОЗ-4 «Акт списання автотранспортних засобів».

ОЗ-5 «Акт №…. Про установку ,пуск і демонтаж будівельної машини».

ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів».

ОЗ-7 «Опис інвентарних карток з обліку основних засобів».

ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів».

ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів».

ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових
підприємств)».

ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних
організацій)».

ОЗ-16 «Розрахунок амортизації автотранспорту».

Уведення в дію об’єктів основних засобів, а також їх купівлю комісія
оформляє актом приймання-передачі основних засобів за формою ОЗ-1, який
використовують для:

зарахування до складу ОЗ окремих об’єктів;

обліку введення об’єктів ОЗ експлуатацію;

оформлення внутрішнього переміщення ОЗ з одного підрозділу (цеху) до
іншого;

вилучення об’єктів із складу ОЗ при передачі іншому підприємству – у
разі продажу (обміну) і безоплатної передачі.

Склад комісії, яка складає акт, визначається наказом з облікової
політики підприємства або затверджується окремим розпорядженням
керівника. Акт затверджує керівник підприємства.

Кожний об’єкт зараховують до ОЗ за окремим актом. Виняток можливий лише
підчас обліку інвентарю, інструментів, устаткування і подібних об’єктів,
якщо вони однотипні, мають однакову вартість і приймаються в одному
календарному місяці.

Перший примірник акта передають у бухгалтерію, і на його підставі
робиться запис інвентарній картці форми ОЗ-6. До акта додається
необхідна техніка документація, яку згодом передають до одного з
відділів (у бухгалтерії не зберігається).

При прийманні основних засобів акт складають в одному примірнику, при
передачі іншому підприємству – в двох (для обох підприємств), при
передачі іншому підрозділу – також у двох (на підставі другого
примірника акта працівника, що передає об’єкт ОЗ, робить відповідний
запис у інвентарному списку ОЗ-9).

Акт є єдиним первинним бухгалтерським документом; у ньому зазначають:
склад комісії, докладну характеристику об’єкта, джерело придбання
(спорудження), рік спорудження чи виписку заводом, дату введення в
експлуатацію, коротку технічну характеристику, результати
випробовування, відповідність технічним умовам, висновок комісії.
Вказують також, хто прийняв відомості, необхідні для нарахування зносу.
У разі надходження на підприємство основних засобів, які вже були в
експлуатації, в акті приймання-передачі зазначають суми зносу.

Акти зберігають протягом усього терміну експлуатації об’єкта і протягом
трьох років і одного місяця протягом його списання з обліку за умови, що
за цей час було проведено документальну ревізію.

Введення в дію деяких об’єктів потребує складання спеціальних актів
державного приймання. У таких випадках акти за формою ОЗ-1 не
складаються.

Приймання закінчених робіт із добудови та обладнання об’єкта, що
проводяться за рахунок капітальних вкладень і збільшують його балансову
вартість, оформляють актом приймання передачі відремонтованих,
реконструйованих і модернізованих об’єктів (форма ОЗ-2).

Якщо ремонт, реконструкцію та модернізацію виконує стороннє
підприємство, акт складають у двох примірниках. Другий примірник
передають підприємству, яке виконувало капітальний ремонт,
реконструкцію, модернізацію.

Бухгалтерія на підставі цих документів відкриває інвентарну картку,
присвоює об’єкту порядковий номер, який після цього проставляють в акті
приймання-передачі. Інвентарні картки є підставою для ведення
аналітичного обліку основних засобів.

За розташування в одній будівлі кількох структурних підрозділів
підприємства, по яких витрати обліковують окремо, крім загальної
інвентарної картки на об’єкт (будівлю) в цілому, відкривають довідкові
інвентарні картки з позначкою «Для нарахування амортизації» окремо за
кожним напрямом витрат згідно за твердженням розподілом площі та
балансової вартості між відповідними користувачами.

Технічна документація на певний інвентарний об’єкт після відкриття на
нього інвентарної картки (запису в книгу) не зберігається в бухгалтерії,
а передається під розписку у відповідний підрозділ підприємства.
Заповнені інвентарні картки реєструються в описах (форма ОЗ-7), які веде
бухгалтерія (в одному примірнику) за класифікаціями групами (видами)
основних засобів.

Облік об’єктів основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації,
зберігання) здійснюється в інвентарному списку (форма ОЗ-9) в осіб,
відповідальних за їхнє збереження. Підприємства дозволено вести облік
об’єктів за місцем їх знаходження в інвентарних картках, які в цьому
випадку бухгалтерія виписує у двох примірниках (другий примірник
передається за місцем знаходження об’єкта). В разі переміщення об’єкта
цей примірник разом із накладною на переміщення (форма ОЗ-1) передається
за новим місцем знаходження. Накладну на внутрішнє переміщення основних
засобів з одного підрозділу в інший складає у двох примірниках працівник
підрозділу-здавача. Перший примірник передається в бухгалтерію, а другий
залишається в підрозділі-задавачеві. Аналогічну накладну виписують під
час передачі основних засобів в експлуатацію із запасу.

Якщо у процесі переміщення основного засобу здійснюється розбиття його
фундаменту чи іншої частини об’єкта або демонтажу усього об’єкта, це
оформляють актом за формою ОЗ-3. Витрати на новому місці в такому разі
роблять за рахунок коштів фінансування капітальних вкладень і додають до
балансової вартості об’єкта.

За безоплатної передачі основних засобів іншому підприємству або продажу
стороннім організаціям на кожний інвентарний об’єкт складають акт за
формою ОЗ-1.

Відпуск об’єкта основних засобів у прядку реалізації оформляють
товарно-транспортну накладну (рахунком-фактурою), в якій бухгалтерія
визначатиме первісну чи відновну вартість об’єкта, нараховуватиме за час
експлуатації, відпускну ціну, ПДВ та ін. За необхідності до неї може
додаватися технічна та інша документація, яка є на підприємстві.

Для списання непридатних об’єктів основних засобів також створюють
спеціальну комірку. На об’єкт, призначений на списання, комісія складає
акт на списання основних засобів (форма ОЗ-3), а при списанні вантажного
чи легкового автомобіля, причепа або пів причепа – акт на списання
автотранспортних засобів (ОЗ-4 форма). В акті зазначають: найменування
об’єкта, його інвентарний номер, дату введення експлуатацію, місце
експлуатації, первісну вартість, суму нарахованого зносу за час
експлуатації, обґрунтування необхідності списання з балансу. В ньому
також визначаються витрати на ліквідацію об8экта та вартість матеріалів,
що мають бути оприбутковані після проведення операції. В акті робиться
розрахунок результатів від ліквідації. В акті на списання
автотранспортних засобів, крім цього, зазначають пробіг автомобіля, а
при списанні основних засобів, що вибули внаслідок аварії, додають копію
акта про аварію, а також пояснення причин аварії і зазначають заходи,
вжиті до винних осіб.

Акт на списання складають у двох примірниках. Після затвердження
керівником підприємства перший примірник акта передають у бухгалтерію,
другий залишають у матеріально відповідальної особи .Він є
обґрунтуванням для здачі на склад матеріалів, отриманих у результаті
ліквідації об’єкта.

Для отримання аналітичних даних про наявність і рух основних засобів за
їхніми класифікаційними ознаками бухгалтерія на підставі підсумкових
даних в інвентарних картках (книгах) за звітній місяць заповнює картку
обліку руху основних засобів за формою ОЗ-8.

Інвентарні картки заповнюють на підставі таких первинних документів з
обліку руху основних засобів:

ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних
засобів»;

ОЗ-2 «Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і
модернізованих об’єктів»;

ОЗ-3 «Акт списання основних засобів» (картка вилучається);

ОЗ-4 «Акт списання автотранспортних засобів» (картка вилучається);

На підставі інвентарних карток заповнюють такі реєстри обліку:

ОЗ-7 «Опис інвентарних карток з обліку основних засобів».

ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів» (заповнюється наприкінці
місяця);

ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів» (крім випадків внутрішнього
переміщення);

Форма ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів» використовується за
ручної обробки облікової інформації для обліку руху ОЗ за
класифікаційними групами. Її відкривають у бухгалтерії в одному
примірнику і заповнюють наприкінці місяця на підставі таких документів:

ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;

ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових
підприємств)».

ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних
організацій)».

ОЗ-16 «Розрахунок амортизації автотранспорту».

За даними картки складають оборотну відомість руху ОЗ, підсумки якої,
звірені з даними синтетичного обліку, є підставою для складання
звітності про наявність і рух ОЗ. Малі підприємства можуть вести
аналітичний облік у відомості В-1.

На взяті в окремі об’єкти основних засобів інвентарні картки не
відкриваються. Реєстром аналітичного обліку в орендаря є отримання від
орендодавця копія інвентарної картки, що зберігається в бухгалтерії
орендаря окремо.

На підприємствах з невеликою кількістю інвентарних об’єктів облік
основних засобів можна ввести в інвентарній книзі або відомості .

Форми ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових
підприємств)», ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для
будівельних організацій)», ОЗ-16 «Розрахунок амортизації автотранспорту»
використовують для розрахунку амортизації ОЗ.

Ці форми заповнюють на підставі інвентарних карток форми ОЗ-6 з
урахуванням змін, внесених актом форми ОЗ-2 приймання-здачі
відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів. На підставі
розрахунків заповнюють картки обліку форми ОЗ-8 руху основних засобів
(наприкінці місяця).

1.1.3. Особливості нарахування амортизації основних засобів

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби
поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості,
знижуються їх техніко – експлуатаційні можливості, в результаті
зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується
(первісна мінус ліквідаційна вартість), необоротних активів упродовж
строку їх корисного використання (експлуатації).

У зв’язку зцим не обхідно з’ясувати сутність понять «амортизована сума
активу» і «строк корисної експлуатації активу». Згідно з П(С)БО 7
«Дохід» амортизована сума – це собівартість активу (або сума, яка
замінює її у фінансових звітах) за відрахуванням ліквідаційної вартості.
Строк корисної експлуатації – очікуваний період використання активу
підприємством або кількість вироблених одиниць продукції чи інших
подібних одиниць, яку підприємство сподівається отримати від цього
активу, відрахування на підприємстві амортизаційні відчислення ведеться
в оборотній відомості ОЗ.

Ліквідаційна вартість – чиста сума, яку підприємство сподівається
одержати за актив по закінченні строку його корисної експлуатації після
відрахування очікуваних витрат у зв’язку з вибуттям.

Згідно з П(С)БО 7 об’єкт основних фондів амортизується фактично до
досягненням ним ліквідаційної вартості.

Особливостями обліку основних засобів є правильність і своєчасність
нарахування амортизації і зносу основних засобів. Нарахування
амортизації повинні проводитись відповідно до чинного законодавства.

Слід враховувати особливості нарахування амортизації основних засобів за
такими пунктами :

Амортизацію нараховують на усі ОЗ, крім землі та незавершених
матеріальних вкладень.

Амортизацію починають нараховувати з місяця, наступного за місяцем, у
якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Амортизацію ОЗ припиняють нараховувати з місця, наступного за місяцем
вибуття об’єкта, переведення його на реконструкцію, модернізацію,
добудову, дообладнання чи консервацію.

Нарахування амортизації здійснюється що місячно за кожним об’єктом
упродовж строку корисного використання об’єкта, який підприємство
визначає самостійно при зарахуванні ОЗ на баланс.

Метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням
очікуваного способу отримання економічних вигод його використання.

Нарахування амортизації проводиться із застосуванням наступних
методів:

1) прямолінійний метод;

2) метод зменшення залишкової вартості;

3) кумулятивний метод;

4) метод прискореного зменшення залишкової вартості;

5) виробничий метод;

6) податковий метод.

Прямолінійний метод застосовують для амортизації ОЗ, знос яких не
залежить від обсягу виробництва (будівлі адміністративного призначення,
виробничі цехи).

Вираховується так:

Амортизаційні відрахування(річна сума амортизації) = Первісна вартість –
Ліквідаційна вартість / Строк корисної експлуатації.

Переваги: простота розрахунку амортизації; можливість рівномірного
розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для
зіставності собівартості продукції, яка випускається, з доходами від її
реалізації. Недоліки: не враховується моральний знос ОЗ і чинник
зростання витрат на ремонт у міру їх експлуатації.

Метод зменшення залишкової вартості застосовують тільки тоді, коли
передбачається наявність ліквідаційної вартості. А також коли потрібно
накопичити кошти з метою заміни ОЗ у випадку їх морального старіння та
інфляції.

Вираховується так:

Річна сума амортизації = Залишкова вартість об’єкта на початок звітного
року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації
Річна норма амортизації.

N = 1-m * Ліквідаційна вартість / Первісну вартість * 100%.

X

A

&

обхідних для відновлення ОЗ. Недоліки: метод базується на порівняно
складних математичних розрахунках і через це є не дуже зручним у
використанні.

Кумулятивний метод застосовують, якщо продуктивність обладнання в перші
роки експлуатації значно вища, ніж у наступні.

Розрахунок амортизації здійснюється за формолою:

Річна сума амортизації = (Первісна вартість – Ліквідаційна вартість)
Кумулятивний коефіцієнт.

Недоліки: сума зносу часто не узгоджується ні з фактичним використанням
ОЗ, ні з обсягом виробленої продукції.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовують, якщо
продуктивність обладнання в перші роки експлуатації значно вища ніж у
наступні.

Вираховується так:

Річна сума амортизації = Залишкова вартість об.єкта на початок звітного
року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації
Річна норма амортизації.

Норма амортизації = 100% / Термін корисного використання 2. Виробничий
метод застосовують у випадку, коли інтенсивність використання об’єкта
впливає на його експлуатаційні властивості і коли можливо визначити
фактичний обсяг виробництва.

Вираховується так:

Річна сума амортизації = (Первісна вартість – Ліквідаційна вартість) /
Розрахунковий обсяг діяльності (виробництва).

Переваги: простота та раціональність розрахунку. Недоліки: неможливо
або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виробленої з
використанням того чи іншого активу.

Найчастіше підприємства вибирають податковий метод нарахування
амортизації основних засобів.

Застосування цього методу дає змогу зблизити бухгалтерський і податковий
облік, але він є економічно не виправданий, оскільки не враховує
реальних строків служби ОЗ; не дає можливості визначити залишкову
вартість по об’єктах, де облік ведеться в цілому по групах. Облік
ремонту та модернізації, переоцінки основних засобів У
процесі господарської діяльності можливі ремонт, модернізація та інші
види робіт з основними засобами. Якщо підприємство провадить ремонт
основного засобу з метою відновлення його початкового ресурсу, то, за
П(С)БО 7, незалежно від величини витрат на ремонт підприємство не
збільшує балансової вартості основного засобу, а відображає такі витрати
у витратах звітного періоду. Якщо таки роботи передбачають модернізацію
або інше поліпшення об’єкта основних засобів, а відтак і поліпшення
функціональних можливостей об’єкта, у результаті якого зростуть
економічні вигоди від використання, балансова вартість об’єкта
збільшується на суму таких витрат.

У процесі господарської діяльності, якщо балансова вартість об’єкта
основних засобів помітно відрізняється від його справедливої вартості,
підприємство, згідно з П(С)БО 7, має право здійснювати переоцінку.

Якщо внаслідок переоцінки балансова вартість об’єкта збільшується
(дооцінка), суму до оцінки відображають у статті »Інший додатковий
капітал» , якщо зменшується (уцінка) – суму уцінки відображають як
витрати. Однак коли за результатами першої переоцінки відбулася уцінка
балансові вартості, наступну дооцінку визначають як прибуток у розмірі
попередньої уцінки. Якщо за результатами першої переоцінки відбулася до
оцінка балансової вартості, то наступна уцінка зменшує статтю «Інший
додатковий капітал» на розмір попередньої до оцінки. Балансову вартість
після переоцінки визначають на рівні справедливі вартості.

В обліку операції переоцінки основних засобів відображають такими
проводками:

Дт 10 «Основні засоби» / на суму до оцінки

Кт 423 «До оцінка активів» / основних засобів

Дт 423 «Дооцінка активів» Кт 131 «Знос основних засобів» / на суму зносу
до оцінених основних засобів.

У разі вибуття основних засобів суми до оцінки відображають проводкою:

Дт 423 «До оцінка активів»;

Кт 441 «Прибуток не розподілений »;

Відображення результатів уцінки основних засобів:

Дт 131 «Знос основних засобів»:

Кт10 «Основні засоби»;

Дт 975 «Уцінка необоротніх активів і фінансових інвестицій»;

1.2. Задання типів даних комірках та форматування комірок.

1.2.1. Завдання типів даних

Вікно (Формат ячеек \ Формат клітинок) складається шести закладок.

В закладці (Число) (рис.1.2) можна встановити формат числових даних, що
містяться в комірках. При цьому в розділі (Числове форматы \ Числові
формати) можна вибрати один з дванадцяти допустимих форматів:

Рис. 1.2. Закладка Число вікна Форматячеек

Общий \ Загальний) – звичайний формат натуральних чисел (приймається за
замовчуванням);

(Числовой \ Числовий) – формат дійсних чисел (десяткових дробів). При
цьому в полі (Число десятичніх знаков: \ Кількість десяткових розрядів:)
потрібно задати кількість символів після коми, до яких буде
заокруглюватись дробова частина чисел в комірках. Якщо відмынити опцію
(Разделит групп разрядов \ Розділяти групи розрядів). То пири веденні
великих чисел (більших від тисячі) відбувається групування цифр у групи.
В розділі (Отрицательные числа \ Від’ємні числа) слід вибрати формат
від’ємних чисел;

(Денежный \ Грошовий) – формат грошових одиниць. При цьому в полі (Число
десятичных знаков: \ Кількість десяткових розрядів:) потрібно задати
кількість символів після коми для дробової частини чисел. У випадаючому
списку (Обозначение: \ Позначення:) слід вказати символ, що буде
позначати грошові одиниці. Тоді в розділі (Отрицательные числа: \
Від’ємні числа:) потрібно встановити формат від’ємних грошових одиниць;

(Финансовый \ Фінансовий) – формат фінансових одиниць. Для даного
формату потрібно вказати такі ж параметри, як і для попереднього, але в
ньому відсутній розділ (Отрицателыные числа: \ Від’ємні числа:);

(Дата) – формат даних типу дата. При цьому у випадаючому списку
(Язык(местоположение): \ Мова (розташування):) слід вибрати мову та
країну по стандартах якої буде виводитись дата, а в розділі (Тип)
відповідний тип формату дати;

(Врема \ Час) – формат одиниць часу. При цьому у випадаючому списку
(Язик(местоположение): \ Мова (розташування):) слід вибрати мову та
країну по стандартах якої будуть виводитись одиниці часу, а в розділі
(Тип) відповідний формат часу;

(Процентный \ Відсотковий) – відсотковий формат чисел. Параметри
налаштування даного формату складаються лише з одного поля (Число
десятичных знаков: \ кількість десяткових розрядів:), призначення якого
аналогічне до призначення попередніх форматів;

(Дробовый \ Дробовий) – формат звичайних дробів. При цьому в розділі
(Тип) потрібно вибрати тип формату дробу;

(Экспоненциальный \ Експоненційний) – науковий (експоненційний) формат
чисел. Призначення поля (Число десятичных знаков: \ Кількість десяткових
розрядів:) аналогічне до попередніх типів формату;

(Текстовой \ Текстовий) – текстовий формат. Перетворює число в комірці в
текстовий формат;

(Дополнительній \ Додатковий) – спеціальні формати чисел, наприклад,
телефонні номери, поштові індекси. Він використовується при роботі зі
списками та базами даними. При цьому в розділі (Тип) потрібно вибрати
відповідний тип спеціального формату;

(Все форматі \ Усі формати) – формат створений користувачем. Для цього в
списку (Тип) потрібно вибрати формат, який найбільше відповідає
потрібному формату користувача, а тоді в полі зверху відредагувати його
шаблон. Для задання користувацького шаблону використовуються спеціальні
шаблони.

Шаблони для задання форматів числових даних в комірках

? – заміняє будь-яку цифру, в тому числі 0. Незначущі нулі заміняються
пробілами.

/ – розділяє чисельник і знаменник. Використовується для дробів.

0 – замінює будь-яку цифру, в тому числі 0. Незначущі нулі не
знищуються. Десяткові дроби заокруглюються до стількох знаків після
коми, скільки в форматі нулів.

# – аналогічно до попереднього, але коли число не введене, то в комірці
нічого не відображається.

пропуск – використовується для розділення груп цифр у великих числах
(більших 100).

, (кома) – використовується для розділення цілої та дробової частини.

_(підкреслення) – резервує місце для символа, що слідкує за ним, до
того, як цей символ з’явиться.

:р_+() – з’являються в тій позиції числа, в якій вони введені.

Е_Е+е_е+ – представлення числа в науковому форматі. Нулі або значення
справа від “е” означають порядок.

% – множить число на сто і представляє як процент.

А – використовується як код формату, що вказує де повинен з’явитися
текст.

*символ – заповнює місце, що залишилось в комірці, символами що введені
після “*”.

“текст” – виводить текст, взятий в лапки.

[колір] – заповнює комірку вказаним кольором.

\ символ – виводить символ, що стоїть за символом следж.

За замовчуванням, Excel всю інформацію в комірках представляє в
загальному форматі – числові дані вирівнюються по правому краю комірок,
текст – по лівому.

1.2.2. Форматування комірок

Якщо потрібно змінити вирівнювання, то слід у вікні (Формат ячеек \
Формат клітинок) вибрати закладку (Віравнивание \ Вирівнювання)
(рис.1.3).

Рис. 1.3. Закладка Выравнивание вікна Формат ячеек

Дана закладка містить однойменний розділ, в якому присутні два
випадаючих списки, які встановлюють вирівнювання даних в комірці у
горизонтальному та вертикальному напрямку. У списку (по горизонтали \ по
горизонталі) можна вибрати наступні параметри:

(по значению \ за значенням) – встановлює вирівнювання за замовчуванням,
тобто текст по лівому краю комірки, а числові дані-по правому краю;

(по левому краю \ за лівим краєм) – вирівнювання по лівому краю комірки.
При цьому в полі (одступ \ відступ) можна вказати величину відступу
інформації від лівого краю комірки;

(по правому краю \ за правим краєм) – вирівнювання по правому краю
комірки. При цьому в полі (одступ: \ відступ:) можна вказати відступ від
правого краю комірки;

(по центру) – центрування інформації в комірці;

(по ширине \ за шириною) – вирівнювання по двох краях комірки одночасно;

(с заполнением \ з заповненням) – дублювання вмісту комірки, поки вона
повністю не заповниться по ширині;

(по центру выделения \ по центру виділення) – вирівнювання по всьому
діапазону виділених комірок, ігноруючи їх межі. При цьому відбувається
об’єднання відмічених комірок в одну;

(распределенный \ розподілений) – рівномірне заповнення інформацією по
всій ширині комірки. При цьому в полі (отступ: \ відступ:) можна вказати
величину відступу від лівого та правого країв комірки до її вмістимого.
Опція (Распределять по ширине \ Розподіляти за шириною) забороняє
використання відступу від країв комірки.

У випадковому списку (по вертикали: \ по вертикалі:) можна вибрати
параметри вирівнювання даних в комірках у вертикальному напрямку. При
цьому можна вибрати:

(по верхнему краю \ за верхнім краєм) – розміщувати інформацію біля
верхнього краю комірки;

(по нижнему краю \ за нижнім краєм) – розміщувати інформацію біля
нижнього краю комірки;

(по центру) – центрувати інформацію в комірці у вертикальному напрямку;

(по всоте \ за висотою) – встановлює вирівнювання по верхньому та
нижньому краях комірки одночасно;

(распределенный \ розподілений) – рівномірне заповнення інформацією по
всій висоті комірки;

В розділі (Отображение \ Відображення) встановлюються додаткові обції
вирівнювання:

(переносить по словам \ переносити по словах) – встановлює перенесення
тексту, що не поміщається а один рядок в комірці в наступний рядок. При
цьому висота комірки регулюється автоматично таким чином, щоб в ній
помістилася уся інформація;

(автоподбор ширыни \ авто підбір ширини) – встановити автоматичний
підбір кеглю шрифту в комірці таким чином, щоб по її ширині помістилась
вся інформація. Якщо до комірки застосовано перенесення тексту
(попередня опція), то дану опцію застосовувати неможливо;

(объединение ячеек \ об’єднання клітинок) – об’єднати виділені комірки.

Наступний розділ (Направление текста \ Напрямок тексту) містить
випадаючий список, де можна встановити напрямок написання та зчитування
текстової інформації в комірці. (по контексту \ за контекстом) – в
залежності від вибраної мови, (слева направо \ зліва направо) – введення
тексту відбувається зліва на право, або (справа налево \ справа наліво)
– справа на ліво.

В даній закладці також є розділ (Ориентация \ Орієнтація), який дозволяє
встановити напрямок написання даних в комірці. Можна вказати або числове
значення кута нахилу до горизонту, або встановити цей кут за спеціальною
шкалою за допомогою миші.

Третя закладка (Шрифт) (рис.1.4) вікна (Формат ячеек \ Формат клітинок)
встановлює параметри шрифту для інформації, що знаходиться

Рис. 1.4. Закладка Формат вікна Формат ячеек

в комірках. При цьому в списку (Шрифт:) можна вибрати гарнітуру шрифту,
в списку (Размер: \ Розмір) – його розмір, а (Начертание: \
Накреслення:) – стиль написання символів.

У випадаючому списку (Подчеркивание: \ Підкреслення:) можна встановити
тип підкреслювання тексту: (Нет \ Немає) – без підкреслювання,
(Одинарное, по значению \ Одинарне, за значенням) – підкреслювання
однією лінією, (Двойное, по значению \ Подвійне, за зазначенням) –
подвійною, (начерк (Одинарное, по ячейке \ Одинарне, за клітинкою) –
однією лінією до краю комірки, (Двойное, по ячейке \ Подвійне, за
значенням) – подвійною лінією до краю комірки. Колір символ в комірці
можна вибрати у випадаючому списку (Цвіт \ Колір).

В розділі (Видоизменение \ Видозміна) даного вікна можна вибрати
додаткові елементи:

(зачеркнутый \ закреслений) – встановлює шрифт перекреслений;

(верхний индекс \ надрядковий) – встановлює шрифт у верхньому регістрі;

(Нижний индекс \ підрядковий) – встановлює шрифт у нижньому регістрі.

Якщо відмітити опцію (Обічній \ Звичайний), то можна встановити
параметри шрифту, прийняті за замовчуванням.

В Excel навколо комірок можна встановити рамки. Це дозволяє оформляти
інформацію у вигляді звичайних таблиць. Для цього потрібно виділити
відповідні комірки і вибрати закладку (Граница \ Межа) (рис.1.5).

Рис. 1.5. Закладка Граница вікна форматування

У розділі (тип линии \ тип лінії) можна вибрати один з 14 типів ліній
обводки, а в розділі (цвет \ колір) – колір лінії (за замовчуванням
(авто) – тобто встановлюється автоматично, в залежності від кольору фону
комірки). В розділі (Все \ Усі) є можливість вибрати:

(нет \ немає) – відміна ліній обводки;

(внешние \ зовнішні) – встановлення ліній обводки всередині виділеної
ділянки комірки;

(внутренние \ внутрішні) – встановлення ліній обводки всередині
виділеної ділянки комірок.

Якщо потрібно втановити лінії обводки лише для певних сторін комірки, то
в розділі (Отдельные \ Окремі) можна вибрати відповідні піктограми.

У наступній закладці (Вид \ Візерунки) вікна форматування комірок можна
вибрати колір фону комірки і тип її заповнення.

Інколи виникає потреба захистити від несанкціонованого редагування дані
і формати комірок шляхом встановлення паролю. Для цього потрібно вказати
комірки, які повинні підлягати захисту. Щоб виконати дану операцію,
необхідно виділити відповідні комірки і у вікні (Формат ячеек \ Формат
клітинок) вибрати закладку (Защита \ Захист) і відмінити опцію
(Защищаемая ячейка \ Захистити клітинку) або активізувати піктограму.
Крім цього опції (Скрыть формулі \ Приховати формули) дозволяє не
відображати формули, які містяться в захищених комірках. Варто
зауважити, що опції (Защищаемая ячейка \ Захистити клітинку) та (Скріть
формулі \ Приховати формули) лише встановлює дозвіл на захист та
приховання формул, а сом захист у пункті меню (Сервис \ Сервіс) підпункт
(Защита \ Захист). Відкривається підменю, де можна вибрати (За щитить
лист \ Захистити аркуш) – встановлює захист лише даного робочого аркуша,
(За щитить книгу \ Захистити книгу) – робочої книги, або (За-щитить
книгу и дать общий доступ \ Захистити книгу та надати спільний доступ) –
захистити робочу книгу з встановленням прав доступу для інших
користувачів але із скасуванням режиму виправлень. Відкривається вікно,
в якому потрібно ввести і підтвердити пароль.

Для того, щоб зняти встановлений захист, необхідно вибрати команду
(Снять защиту листа… \ Зняти захист аркуша…), або (Снять защиту книги… \
Знять захист книги…) з цього ж пункту меню.

Форматування комірок з використання стилів

Стиль – це сукупність атрибутів форматування, об’єднаних ід одним
іменем.

Для присвоєння стилю форматування відміченому діапазону комірок досить
вибрати назву стилю у випдаючому списку (Стиль), що знаходиться в панелі
інструментів (Форматирование \ Форматування). Якщо дана піктограма
відсутня, то потрібно в пункті меню (Формат) вибрати команду (Стиль…).
При цьому відкривається однойменне вікно, зображене на (рис.1.6), де у
випадаючому списку (Имя стиля: \ І’мя стилю:) потрібно вказати назву
стилю і натиснути кнопку Ok.

Рис. 1.6. Вікно встановлення параметрів стилю форматування

Для створення нового стилю необхідно вказати у вищеописаному
випадаючому списку (Имя стиля: \ Ім’я стилю:) його назву, в розділі
(Стиль включает \ Стиль включає) відмінити ті параметри форматування, на
який даний стиль повинен впливати і натиснути кнопку (Добавить \
Додати).

Після цього, для встановлення конкретних значень параметрів
форматува-ння, необхідно вибрати кнопку (Изменить… \ Змінити…).
Відкривається описане вище вікно (Формат ячеек \ Формат клітинок).

Якщо користувач бажає додати до стилів форматування, що
використову-ються в даній робочі книзі стилі із іншої книги, то спочатку
потрібно відкрити цю книгу. Тоді зробити активною цільову книгу,
відкрити вікно (Стиль) та вибрати кнопку (Объединить… \ Об’єднати…). В
результаті чого відкривається додаткове вікно, із списком відкритих
книг, де необхідно вибрати назву книги, з якої імпортуємо стилі та
натиснути кнопку Ok. Для знищення стилю необхідно вибрати його у
випадаючому списку (Имя стиля: \ Ім’я стилю:) вікна (Стиль) та натиснути
кнопку (Удалить \ Видалити).

Умовне форматування комірок

В Excel є дуже зручна функція яка дозволяє встановити параметри
форматування комірок в залежності від її вмісту. Наприклад, якщо в
комірці знаходиться від’ємне значення, то його потрібно виділити жирним
стилем на червоному фоні комірки. Для встановлення параметрів умовного
форматування потрібно виділити відповідні комірки і в пункті (Формат)
вибрати команду (Условное форматирование… \ Умовне форматування…).
Відкривається вікно (рис.1.7) із розділом (Условие 1 \ Умова 1), де у
випадаючому списку, розміщеному зліва, встановлюють тип умови:

Рис. 1.7. Вікно умовного форматування комірок

(значение \ значення) – умова, що перевіряє відповідність певного
значення в комірці.

При цьому можна вибрати:

— (между \ між) – знаходиться в діапазоні між вказаними значеннями,

— (вне \ поза) – знаходиться поза діапазоном вказаних значень,

— (равно \ дорівнює) – дорівнює вказаному значенню,

— (не равно \ не дорівнює) – не дорівнює цьому значенню,

— (більше \ більше) – більше за значення,

— (меніше \ менше) – менше за значення,

— (большеили равно \ більше або дорівнює) – більше або дорівнює значе-
нню,

— (менше или равно \ менше або дорівнює) – менше або дорівнює значенню;

(формула) – умова вказана у виді формули.

Вказавши умову, потрібно натиснути кнопку (Формат…), щоб встановити
параметри форматування комірки у випадку відповідності значення в цій
комірці умові. При цьому відкривається однойменне вікно із трьох
закладок: (Шрифт) – вибирають параметри шрифту для комірки, (Граница \
Межа) – рамку навколо комірки та (Вид \ Візерунки) – заливку її фону.
Налаштування цих закладок відповідні до параметрів однойменних закладок
вікна (Формат ячеек \ Формат клітинок).

Якщо для даної комірки потрібно встановити ще одну умову із своїми
параметрами форматування, то слід натиснути команду кнопку Add>>
(Добавить>> \ Додати>>). В результаті чого з’являється наступний розділ
(Условие 2 \ Умова 2), що має повністю аналогічні параметри налаштування
до розглянутих в розділі (Условие 1 \ Умова 1). Таким чином,
використовуючи кнопку Add>>(Добавить>> \ Додати>>), можна додавати
будь-яку кількість умов для умовного форматування комірки.

2. Практична частина

2.1 Постановка задачі і автоматизація

Для виконання дипломної роботи я використала програмний пакет офісних
програм Microsoft Office

Автоматизацію розрахунку амортизації основних засобів я створила в
електронних таблицях Ехсеl робочу книгу з двома робочими листами, які
називаються “Оборотна відомість ОЗ нарахування амортизаційні
відрахувань” і “Норми амортизаційних відрахувань”.

В робочому листі “Оборотна відомість ОЗ нарахування амортизаційних
відрахувань” міститься “Оборотна відомість (Основні засоби. Нарахування
амортизаційних відрахувань за І квартал 2004 р.)”, в якій знаходяться
такі поля:

— група;

-основні засоби;

— дата введення експлуатацію;

— початкова вартість;

— залишкова вартість на початок звітнього періоду;

— амортизаційні відрахування за місяць квартал;

— Залишкова вартість;

В робочому листі “Норми амортизаційних відрахувань” містяться одна
таблиця, в якій знаходяться відсотки за якими нараховують амортизаційні
нарахування, в якій містяться такі поля:

— група;

— відсоток;

В робочому листі “Оборотна відомість (ОЗ нарахування амортизаційних
відрахувань” поле амортизаційні відрахування за квартал вирахувала за
допомогою такої формули ,,=Е11* В5”, взявши відсоток з листа “Норми
амортизаційних відрахувань”, для одержання даних за місяць за такою
формолою ,,=G11/3”, залишкову вартість я одержала з формули ,,=Е11–G11”.

2.2. Роз друк вихідних даних.

В результаті виконання дипломної роботи, я опрацювала такі вихідні дані:

1.Оборотна відомість (Основні засоби. Нарахування амортизації
відрахувань за І квартал 2004 р.).

.

Висновок

Під час виконання цієї роботи я ознайомилась з нарахуванням амортизації
на ТзОВ ,,Розмай”. Ознайомилась з історією розвитку підприємства,
структурою підприємства і бухгалтерією.

Автоматизувала один бухгалтерський документ ,,Оборотна відомість
(Основні засоби. Нарахування амортизаційних відрахувань за І квартал
2004 р.)”. Для автоматизації цього документу я застосувала зв’язки які
зв’язують оборотну відомість з нормами амортизації, також формули для
нарахування амортизаційних відчислень.

Автоматизація ,,Оборотної відомості (Основних засобів. Нарахування
амортизаційних відрахувань)”, полегшує роботу, тому що за допомогою ПК
підрахунок можна зробити дуже швидко і правильно без помилок.

Виконуючи дипломну роботу я переконалася, що використання різних
програмних засобів в роботі бухгалтера є необхідним і ефективним.

Дані ведені і обчислені на ПК є точними, оперативними,при зміні
початкових даних відразу міняють результат.

Список використаних лытератури

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997
р. № 283/97 – ВР.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.
Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №
92.

3. Бутинця Ф.Ф. “Бухгалтерський фінансовий облік”. – Житомир: ПП “Руту”,
2002р.

4. Ісаншина Г.Ю. “Податковий менеджмент: Навч. Посіб.”. – Київ: ЦУЛ,
2003 p.

5.Біданчук А.В. “Посібник користувача ПК” – Київ: ЦУЛ, 2003 p.

Похожие записи