КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Облік основних засобів»

ПЛАН

Вступ

1 Теоретичні основи обліку основних засобів

1.1 Визначення та оцінка основних засобів

1.2 Облік находження та вибуття основних засобів на підприємство

1.3 Облік капітальних інвестицій

1.4 Облік зносу та амортизації основних засобів

1.5 Облік ремонту основних засобів

1.6 Облік переоцінки основних засобів

1.7 Інвентаризація основних засобів

2. Бухгалтерське відображення обліку основних засобів.

Висновок

Література

Додатки

Вступ

Для задоволення потреб соціально-культурної сфери і наукового прогресу
держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає
значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та
цінності використовувались на місцях з максимальним ефектом, і при цьому
повністю задовольнялися потреби українського народу в культурному
розвитку, освіті, медичному обслуговуванні, забезпечувалися всі інші
соціальні потреби суспільства та вміло використовувався науковий
потенціал.

На сучасному етапі розвиток суспільного виробництва забезпечує
безперервне зростання національного доходу країни, і на цій основі
відбувається щорічне зростання обсягу доходів та видатків Державного
бюджету, який не може бути забезпечений без правильної організації
бюджетного обліку.

За допомогою бюджетного обліку здійснюється безпосередній контроль за
процесом виконання бюджету, ефективним і економним використанням
бюджетних коштів.

Серед напрямків бюджетного обліку чималу роль відіграє облік основних
засобів.

Установи для здійснення своєї діяльності забезпечені основними засобами,
які є частиною національного багатства країни. Тому правильна
організація обліку використання основних засобів бюджетними
організаціями має важливе народногосподарське значення у справі
подальшого економічного підйому країни та збереження великої кількості
коштів, що спрямовуються на капітальне будівництво.

Бухгалтерський облік основних засобів в установах повинен забезпечувати
їх збереження та найбільш ефективне використання, правильне
документальне оформлення та своєчасне відображення їх руху в поточному
обліку, а також правильну оцінку в балансі та звітах.

1.Теоретичні основи обліку основних засобів

1.1Визнання та оцінка основних засобів

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку
інформації про основні засоби і розкриття інформації про них у
фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб
всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Відповідно до зазначеного Положення (стандарту) до основних
засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою
використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг,
надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних
функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких
більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об’єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує
імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні
вигоди, пов’язані з використанням активу, і його вартість може бути
достовірно визначена.

Для правильної організації обліку основних засобів важливе
значення має єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки
основних засобів: первинну, залишкову, відновну і ліквідаційну.

Основні засоби підприємства й організації в бухгалтерському
обліку відображають за первинною вартістю під якою розуміють фактичну
собівартість спорудження, виготовлення або придбання об’єктів основних
засобів, включаючи витрати на доставку й установку на місці
використання з урахуванням страхових платежів під час перевезення,
державну реєстрацію та інші витрати, тобто фактичну собівартість,
яку об’єкти основних засобів мали на час введення в експлуатацію.

Згідно з Положенням (стандартом) 7 до первинної вартості
придбаних (споруджених) основних засобів включаються затрати:

суми, сплачені згідно з договором постачальнику;

суми, сплачені стороннім організаціям за виконані роботи за договорами
будівельного підряду;

реєстраційні збори, держмито й аналогічні їм платежі, здійснені у
зв’язку з придбанням (одержанням) прав на об’єкт основних засобів;

сплачені мито, податки та інші обов’язкові платежі, пов’язані з
придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються
підприємству;

винагороди, сплачені посередницьким організаціям, через які було
придбано об’єкт основних засобів;

витрати по страхуванню ризиків, пов’язаних з доставкою основних
засобів;

витрати на встановлення, монтаж, наладку основних засобів;

адміністративні та інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням
(створенням) основних засобів і приведенням їх до робочого стану.

У випадку, якщо об’єкт основних засобів придбано в результаті
бартерного обміну (або обміну з частковою доплатою грошовими
коштами), його оцінка залежить від того, відбувся обмін подібними чи
неподібними активами.

Подібними вважаються об’єкти основних засобів, які виконують
однакову функцію і мають однакову вартість.

Первинна вартість основних засобів, придбаних в результаті
обміну на подібній об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого
об’єкта основних засобів. Проте якщо залишкова вартість переданого
об’єкта перевищує його справедливу вартість, то такий об’єкт
приймається на облік за його справедливою вартістю з включенням
різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

При придбанні основних засобів у порядку обміну на неподібний
об’єкт переданий об’єкт основних засобів приймається на облік за
його справедливою вартістю, збільшеною (зменшеною) на суму доплати,
яка була передана (одержана) під час обміну.

Первинною вартістю безоплатно отриманих основних засобів, а
також отриманих у результаті об’єднання підприємств є їх справедлива
вартість на дату отримання.

При цьому під справедливою вартістю розуміють суму, через яку
може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язань в результаті
операцій між поінформованими, заінтересованими і незалежними сторонами.

Первинною вартістю об’єктів основних засобів, внесених до
статутного капіталу підприємства, визнається узгоджена засновниками
(учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Зміна первинної вартості основних засобів допускається тільки у
разі:

реконструкції, добудови, дообладнання, технічного переозброєння;

переоцінки балансової вартості основних засобів;

часткової ліквідації відповідних об’єктів.

Первинна вартість основних засобів, за вирахуванням суми
зносу, нарахованої за час експлуатації їх, називається залишковою
вартістю. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну
дату.

Під відновною вартістю основних засобів розуміють вартість
відтворення їх (спорудження, виготовлення, придбання) в сучасних умовах
при сучасному рівні цін, норм і розцінок. Інформація про відновну
вартість основних засобів має велике значення для планування подальших
капітальних інвестицій.

Під ліквідаційною вартістю основних засобів розуміють суму
грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує
одержати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення
строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат,
пов’язаних з реалізацією (ліквідацією). При цьому строк корисного
використання визначається як очікуваний період часу, протягом якого
основні засоби будуть використовуватися підприємством, або
обсяг продукції (робіт, послуг), які підприємство очікує отримати від
їх використання.

1.2Облік надходження та вибуття основних засобів на підприємство

Надходження основних засобів

Основні засоби підприємств формують в результаті:

капітальних інвестицій (спорудження, придбання, виготовлення);

внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства;

в порядку безоплатної передачі іншими юридичними особами.

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10
«Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації
про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за
умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових
комплексів, які належать до складу основних засобів.

По дебету рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно
отриманих), зарахованих на баланс підприємства;

сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація,
модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить
до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від
використання об’єкта;

сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів.

По кредиту рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної
передачі іншим підприємствам;

часткова ліквідація;

сума уцінки вартості основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби» ведеться за субрахунками:

101 «Земельні ділянки»,

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»

103 «Будинки і споруди»,

104 «Машини й обладнання»,

105 «Транспортні засоби»,

106 «Інструменти, прилади та інвентар»,

107 «Робоча і продуктивна худоба»,

108 «Багаторічні насадження»,

109 «Інші основні засоби».

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об’єкту
окремо.

Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не
входять до складу об’єктів, які відображаються на рахунку. 10 «Основні
засоби», Планом рахунків передбачений рахунок II «Інші необоротні
матеріальні активи», який ведеться за субрахунками:

111 «Бібліотечні фонди»,

112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»,

113 «Тимчасові (нетитульні споруди)

114 «Природні ресурси»,

115 «Інвентарна тара»,

116 «Предмети прокату»,

117 «Інші необоротні матеріальні активи».

На субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»
ведуть облік предметів, строк корисного використання яких більше одного
року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування,
вартість яких погашається шляхом нарахування зносу за встановленою
підприємством нормою з урахуванням очікуваного строку використання
таких об’єктів.

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному
об’єкту таких активів.

Вибуття основних засобів

Об’єкт основних засобів виключається з активів (списується з балансу) у
випадку його вибуття внаслідок:

продажу;

безкоштовної передачі;

невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається
відрахуванням з доходу від вибуття основних засобів їхньої залишкової
вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних
засобів.

Вибулі регістри аналітичного обліку основних засобів (ф. 03-6
«Інвентарна картка обліку основних засобів », Ф. 03-3 «Акт списання
основних засобів ») додаються до документів, якими оформлені факти
вибуття основних засобів.

У випадку часткової ліквідації об’єкта основних засобів його первісна
(переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної
(переоціненої) вартості і зносу ліквідованої частини об’єкта.

У випадку вибуття об’єктів основних засобів, які раніше були
переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх
уцінок включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним
зменшенням додаткового капіталу. Таким чином, сума, що враховується у
складі додаткового капіталу, буде включати тільки суми дооцінки тих
основних засобів, які перебувають на обліку підприємства.

Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу вибулих основних засобів в
обов’язковому порядку відображається в примітках до фінансової звітності
при розкритті інформації про основні засоби.

Таблиця Оформлення в обліку операції вибуття об’єкта основних засобів
(постачальник й одержувач — платники ПДВ)

Зміст господарської операції Дт Кт

1. Продаж основних фондів

Отримано доход від реалізації об’єкта основних засобів 377 742

Зменшення доходу на суму ПДВ 742 641

Списано суму нарахованого зносу проданого об’єкта основних засобів 13 10

Залишкова вартість проданого об’єкта основних засобів включена до складу
витрат 972 10

Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат 742 793

Собівартість реалізованого об’єкта віднесена на фінансовий результат 793
972

Отримано оплату від покупця 31 377

2. Продаж основних фондів після одержання авансу

Отримано аванс від покупця об’єкта основних засобів 31 685

Відбито суму податкових зобов’язань по ПДВ в отриманому авансі 643 641

Передано об’єкт основних засобів покупцеві, відображено доход від
реалізації об’єкта основних засобів 685 742

Зменшення доходу на суму ПДВ 742 643

Списано суму нарахованого зносу проданого об’єкта основних засобів 13 10

Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат 742 793

Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об’єкта 793
972

3. Вибуття основних фондів внаслідок безкоштовної передачі

Передано об’єкт основних засобів новому власникові об’єкта основних
засобів по залишковій вартості 377 10

Нараховано податкові зобов’язання на суму ПДВ виходячи зі звичайної ціни
(залишкової вартості) 377 641

Списано суму нарахованого зносу переданого об’єкта основних засобів 13
10

Відбито балансову вартість переданого об’єкта й витрати, які пов’язані з
передачею (ПДВ) 972 377

Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об’єкта 793
972

4. Вибуття основних фондів через ліквідацію

Списано нарахований знос об’єкта основних засобів, що ліквідується 13 10

Списано об’єкт основних засобів у частині залишкової вартості 976 10

Нараховано витрати, пов’язані з ліквідацією об’єкта основних засобів 976
661

(65,68)

Віднесені на фінансовий результат витрати по списанню ліквідованого
об’єкта 793 976

Оприбутковано матеріали, які отримані в результаті ліквідації об’єкта
основних засобів 209 746

Визнаний доход від ліквідації віднесений на фінансовий результат 746 793

5. Вибуття основних фондів, якщо сума дооцінки перевищує суми уцінок

Отримано доход від реалізації об’єкта основних засобів 377 742

Зменшення доходу на суму ПДВ 742 641

Списано нарахований знос реалізованого об’єкта основних засобів 13 10

Списано залишкову вартість реалізованого об’єкта основних засобів 972 10

Віднесено доход від реалізації на фінансовий результат 742 793

Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об’єкта 793
972

Зменшено додатковий капітал на величину перевищення всіх попередніх
дооцінок над всіма проведеними уцінками даного об’єкта основних засобів
423 441

ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ В ОБЛІКУ ВИБУТТЯ ОБ’ЄКТА, ПІДДАНОГО ПЕРЕОЦІНЦІ

Приклад Оформлення в обліку операції вибуття об’єкта основних засобів,
у випадку якщо сума дооцінок перевищує суми уцінок

Господарська операція

Кореспонденція рахунків Сума, грн. Сальдо рахунків

Дт Кт

Дт Кт

Дані у фінансовій звітності на початок періоду до переоцінки

Переоцінена вартість

200 10 —

Сума дооцінки (у минулому)

— 50

423

Сума нарахованого зносу — — 100

13

Залишкова вартість

— 100

Проведення й оформлення переоцінки

Отримано доход від реалізації об’єкта основних засобів 377 742 360

Зменшення доходу на суму ПДВ 742 641 60

Списано нарахований знос реалізованого об’єкта основних засобів 13 10
100 — —

Списано залишкову вартість реалізованого об’єкта основних засобів 972 10
100

Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат 742 793 300 — —

Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об’єкта 793
972 100 — —

Зменшено додатковий капітал на величину перевищення всіх попередніх
дооцінок над всіма проведеними уцінками даного об’єкта основних засобів
423 441 50

441

Дані у фінансовій звітності на кінець періоду після переоцінки

Первісна (переоцінена) вартість — — — — —

Сума нарахованого зносу — — — — —

Нерозподілений прибуток на суму списаного додаткового капіталу — — 50 —
441

1.3Облік капітальних інвестицій

Під капітальними інвестиціями розуміють затрати на спорудження,
виготовлення або придбання основних засобів, а також реконструкцію,
розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як
власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, бюджетне
фінансування, фінансування сторонніх організацій в порядку пайової
участі у будівництві та ін.), так і залучені кошти (банківські кредити
та інші позикові кошти).

Капітальні роботи можуть виконуватися або підрядним способом
(тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями на
договірних засадах), або господарським способом (тобто самим
підприємством).

Порядок обліку затрат на капітальні інвестиції регламентується
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Синтетичний облік затрат на капітальні інвестиції (незалежно
від способу виконання робіт) ведеться на рахунку 15 «Капітальні
інвестиції» за субрахунками:

151 «Капітальне будівництво»;

152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»;

153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних
активів»;

154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»;

155 «Формування основного стада».

По дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і його субрахунків
відображають затрати (на придбання та створення матеріальних і
нематеріальних необоротних активів), по кредиту — списання зазначених
затрат на закінчені та здані в експлуатацію об’єкти.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно
за видами основних засобів, інших необоротних матеріальних активів,
нематеріальних активів, а також за окремими об’єктами капітальних
вкладень.

На організацію обліку затрат на капітальні інвестиції впливає
спосіб виконання будівельно-монтажних робіт.

При підрядному способі виконання робіт облік
матеріальних, трудових і фінансових затрат на будівельно-монтажні
роботи здійснює сам підрядчик. Підприємство-забудовник у цьому разі
здійснює тільки облік затрат на капітальні інвестиції і розрахунки з
підрядчиком за виконані і прийняті за актами роботи.

Виходячи з цього, підприємство-забудовник на вартість
виконаних будівельно-монтажних і прийнятих за актами робіт робить
запис по дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і кредиту рахунка
63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Така сама проводка
складається на вартість придбаних об’єктів основних засобів, які не
потребують монтажу (транспортні засоби, верстати, вимірювальні
прилади, інвентар тощо).

Облік обладнання, яке потребує монтажу, ведеться в складі
виробничих засобів на субрахунку 205 «Будівельні матеріали». Вартість
такого обладнання, переданого в монтаж, списується на дебет рахунка 151
«Капітальне будівництво» з кредиту рахунка 205 «Будівельні матеріали».

Сума ПДВ, включена в рахунки підрядних організацій за
виконані будівельні роботи, постачальників за придбані основні засоби,
інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, відображається
записом по дебету рахунка 641 «Розрахунки по податках» і кредиту
рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Погашення заборгованості підрядним організаціям за виконані
роботи і постачальникам за поставлені основні засоби, інші необоротні
матеріальні і нематеріальні активи (включаючи ПДВ) відображається
записом по дебету рахунка 63 «Рахунки з постачальниками і
підрядчиками» і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках».

При господарському способі виконання будівельно-монтажних
робіт затрати на капітальні інвестиції підприємство-забудовник
відображає на дебеті рахунка 15 «Капітальні інвестиції» у
кореспонденції з кредитом

відповідних рахунків:

205 «Будівельні матеріали» (на вартість витрачених
будівельних матеріалів і обладнання, переданого для монтажу, на
об’єктах будівництва);

66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за
страхуванням» (на суму заробітної плати, нарахованої робітникам, що
зайняті на будівельних роботах, і нарахованих сумах збору на соціальні
заходи) та ін.

За даними рахунками 15 «Капітальні інвестиції» визначають
фактичну собівартість закінчених об’єктів будівництва (реконструкції,
придбання). Введення в експлуатацію кожного об’єкта оформляється Актом
приймання-передачі основних засобів (ф. № 03-І), який є підставою на
списання вартості об’єктів капітальних інвестицій на закінчені об’єкти,
а також зарахування їх на баланс до складу основних засобів.

Оприбуткування на баланс введених в експлуатацію основних
засобів за фактичною собівартістю, їх будівництва (виготовлення,
придбання) в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету
рахунка 10 «Основні засоби» в кореспонденції з кредитом рахунка 15
«Капітальні інвестиції».

Оприбуткування на баланс об’єктів основних засобів, внесених
учасниками (засновниками) до статутного капіталу підприємства, за
справедливою вартістю, узгодженою сторонами, відображається записом по
дебету рахунка 10 «Основні засоби» і кредиту рахунка 40 «Статутний
капітал».

Основні засоби, одержані від інших юридичних осіб у порядку
безоплатної передачі, в бухгалтерському обліку відображаються записами:

на справедливу вартість прийнятих об’єктів (за даними сторони, яка
передає):

Д-т рах. 10 «Основні засоби»

К-т рах. 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

на суму витрат по доставці:

Д-т рах. 15 «Капітальні інвестиції»

К-т рах. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та ін.

на суму визнаного доходу (в міру нарахування амортизації) по безоплатно
одержаних об’єктах основних засобів:

Д-т рах. 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»

К-т рах. 745 «Доход від безоплатно одержаних активів».

Кошти, які забудовник отримав від пайовика для пайової участі в
будівництві об’єкта, відображаються по дебету рахунка 31 «Рахунки в
банках» (або рахунка 205 «Будівельні матеріали») і кредиту рахунка 48
«Цільове фінансування і цільові надходження» із внесенням до
аналітичного обліку відомостей про пайовика й об’єкт будівництва.
Після оформлення документів про право власності пайовика на
відповідну частку збудованого об’єкта забудовник на відповідну вартість
відображає використання коштів за цільовим призначенням записом по
дебету рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» в
кореспонденції з кредитом рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

Пайовик передані забудовнику кошти для пайової участі в
будівництві об’єкта відображає по дебету рахунка 377 «Розрахунки з
іншими дебіторами» і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках». Після
одержання належно оформлених документів про право власності пайовика
на відповідну частку збудованого об’єкта (квартиру, нежитлове
приміщення) робить запис по дебету рахунка 15 «Капітальні
інвестиції» і кредиту рахунка 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Зарахування на баланс власної частки збудованого об’єкта
відображається записом по дебету рахунка 10 «Основні засоби» і кредиту
рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

1.4Облік зносу та амортизації основних засобів

Реформи у системі бухгалтерського обліку, що почалися ще у 1997р.
заснували податковий облік. Він, у свою чергу, суттєво вплинув і на
бухгалтерський облік основних засобів. При цьому бухгалтерський облік
основних засобів та порядок нарахування амортизації опинився у ролі
“потерпілого”. Намагаючись з’єднати облік бухгалтерський та податковий,
законодавці принесли у “жертву” економічну сутність більшості операцій з
основними засобами. Результати такого об’єднання привели до того, що при
продажу об’єктів основних засобів, як правило, був відсутній фінансовий
результат, нарахування амортизації робилося на балансову вартість
групи, а не на вартість окремого об’єкту тощо. Нововведення поставили
бухгалтерський облік основних засобів з ніг на голову. Відображення в
обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у
багатьох бухгалтерів.

З 1 липня 2000р. зі вступанням у силу довгоочікуваного П(С)БО №7
“Основні засоби” підприємства України отримали право самостійно обирати
методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві
повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та
бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно, та
не слід шукати між ними жодних взаємин. Так як податковий облік основних
засобів регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку
підприємств” від 22.05.97 р. № 2833/97-ВР зі змінами та доповненнями.
Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні
основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби
та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про
них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”.

Таким чином, у наданій роботі поряд з визначенням концепцій амортизації
розглядається порядок нарахування амортизації основних засобів у
податковому обліку, а також питання розрахунку та відображення сум
амортизації і у регістрах бухгалтерського обліку відповідно до П(С)БО
№7 “Основні засоби”. Також значна увага приділяється впливу
амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської
діяльності промислових підприємств та проблемам обліку амортизації в
Україні та шляхам їх подолання.

Спираючись на це, робота має п’ять розділів, перший з яких носить
теоретичний характер. У ньому розглядається економічна сутність понять
амортизації та зносу.

В основному розділі розглядаються методи нарахування амортизації, що
передбачені П(С)БО № 7 серед яких і податкові методи, що регламентуються
Законом України „Про оподаткування прибутку”. Також у цьому розділі ми
навели приклади зі світової практики, тобто методи, що передбачені
стандартами GAAP.

Питання, що мають дискусійні моменти також розглядаються у відокремлених
розділах.

При написанні роботи були використані навчальні посібники з
бухгалтерського обліку, фінансам, економіки підприємств та монографії,
що присвячені обліку основних засобів. Також значну кількість джерел
представляють періодичні видання з відповідних дисциплін.

Економічна сутність амортизації та зносу.

Вартість виробничих потужностей адекватна функціональній (виробничій)
корисності предметів протягом усього строку їх експлуатації (тобто
періоду, протягом якого майно, що відноситься до основних засобів,
здатне виконувати функції, що приносять прибуток їх власнику).

Відповідно з принципами бухгалтерського обліку вартість виробничих
потужностей повинна рівномірно розподілятися протягом передбаченого
строку їх експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди,
протягом яких ці потужності будуть мати виробничу корисність (знос).
Його мета – розподілити вартість матеріальних активів довгострокового
використання на витрати протягом передбаченого строку експлуатації на
основі застосування систематичних та раціональних записів, тобто це
процес розподілу, а не оцінки. У наданому визначенні є кілька значних
моментів:

По-перше, усі матеріальні активи довгострокового використання, крім
землі, мають обмежений строк експлуатації. Внаслідок обмеженості строку
служби вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом
усіх років їх експлуатації. Двома головними причинами обмеженості строку
служби активів є фізичний та моральний знос (застаріння).

Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами своєї
первісної споживної вартості, що відбувається не лише у процесі їх
функціонування, але й при їх бездійності (зруйнування від зовнішніх
впливів, атмосферного впливу, корозії). Фізичний знос основних засобів
залежить від якості основних засобів, їх технічної удосконаленості
(конструкції, виду та якості матеріалів, якості побудови будинків та
монтажу верстатів); особливостей технологічного процесу (величина
швидкості та сили різання, подачі тощо); по часу їх дії (кількість днів
праці на рік, змін у добу, годин праці у зміну); ступеню захисту
основних засобів від зовнішніх умов (спеки, холоду, вологості,
атмосферних опадів); якості догляду за основними засобами та їх
обслуговування, від кваліфікації робітників та їх відношення до основних
засобів.

Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть по однаковим елементам
основних засобів. Розрізняють повний та частковий знос основних засобів.
При повному зносі діючі фонди ліквідуються та замінюються новими
(капітальне будівництво та поточна заміна зношених основних засобів).
Частковий знос виправляється за допомогою ремонту. Але все ж таки і
кожна будівля , і кожна машина повинна прийти до непотребу. Необхідність
амортизації не може бути виключена регулярним ремонтом.

Моральний знос – це зменшення вартості машин та обладнання під впливом
скорочення суспільно необхідних витрат на їх відбудову (моральний знос
першої форми); зменшення їх вартості у результаті введення нових, більш
прогресивних економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос
другої форми). Під впливом цих форм морального зносу основні засоби
стають відсталими по своїй технічній характеристиці та економічної
ефективності.

У сучасних умовах все більше значення приймає облік морального зносу.
Поява нових, більш сучасних видів обладнання з підвищеною виробністю,
покращеними умовами обслуговування та експлуатації часто робить
економічно доцільно заміну старих основних засобів ще до їх фізичного
зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів
призводить до того, що на них виробляється більш дорога та гіршої якості
продукція у зрівнянні з виготовляємою на більш удосконалених машинах та
обладнанні. А це зовсім недопустимо в умовах ринкової конкуренції.

Бухгалтера звичайно не роблять різниці між фізичним та моральним зносом,
так як їх цікавить строк експлуатації основних засобів, не дивлячись на
можливий строк їх служби.

По-друге, термін “амортизація”, що використовується у обліку,
розуміється ні як фізичний знос або зниження ринкової вартості об’єкту
протягом даного часу, а як списання вартості виробничих активів протягом
часу їх корисного функціонування. Термін застосовується для відображення
поступового списання вартості основних засобів на витрати.

По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські
записи ведуть відповідно з принципами визначення собівартості; таким
чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо у
результаті вигідної угоди та специфічних особливостей кон’юнктури
ринкова ціна будови або іншого активу може піднятися, не дивлячись на це
амортизація повинна продовжувати нараховуватися, бо є слідством
розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.

В основі діючої зараз в Україні системи амортизації лежить ідея
поступової заміни самого амортизуємого об’єкту, його відтворення, тобто
відтворення зношених фондів, а не створення вільних грошових коштів для
розвитку його виробничої бази. Прийнятий у П(С)БО №7 термін амортизації
суперечить прийнятої у світовій практиці концепції амортизації, згідно з
якою амортизація вважається не оцінкою або способом відновлення основних
засобів (тобто мета відрахувань не зводиться строго до відновлення
активу), а лише методом розподілу витрат на придбання активу (або
будь-якої іншої прийнятої за базову вартість) по рокам строку його
служби. Сучасна українська концепція амортизації була у свій час
охарактеризована як “натуралістична”, що направлена на відновлення
основних засобів у натуральній формі.

У класичному розумінні амортизація представляє собою відновлення
грошових коштів підприємства, які воно витратило, придбаючи або
створюючи довгострокові активи. Такі активи переносять свою вартість на
готовий продукт частинами залежно від періоду фізичного та морального
зносу.

Активи, що амортизуються, в принципі призначені для використання більш
ніж в одному виробничому періоді. Вони мають обмежений час корисного
функціонування, протягом якого підприємство використовує їх у
виробництві або для поставки товарів (послуг), здавання в оренду або для
адміністративних цілей.

Оскільки витрати на основні засоби представляють собою відкладені
витрати у діяльності підприємства, що реалізуються по мірі продажу
продукції (послуг), амортизація виступає як розподілена на кілька
фіскальних періодів ціна (або будь-яка оцінка, що прийнята за базову)
основних засобів. Амортизаційні відрахування є формою використання
подібних активів та включення їх використаних частин, що перейшли із
складу активу у склад собівартості, у частину, що відіймається з
валового прибутку підприємства.

З моменту введення у США податку на прибуток у 1909 р. податкові правила
передбачають розумну (обгрунтовану) знижку для вартості, що
амортизується, що виключається з доходу до розрахунку податку.
Амортизація у наданому випадку розуміється не як відрахування для
фінансування відновлення активу або його оцінки (подібне трактування
можна знайти вже у монографіях 40-50-х років). Амортизацією вважається
розміщення витрат або іншої базової оцінки дотикового активу (групи
активів) систематичним та раціональним способом. Це процес розміщення, а
не оцінку. Надане пояснення спирається на звіт про фінансові результати,
у якому проти доходів облікового періоду виставляються минулі витрати
(собівартість), у тому числі одна з їх частин – амортизаційні
відрахування.

Друга концепція амортизації як способу зменшення вартості активу (між
двома моментами часу) з метою заміни його у майбутньому виходить з
балансу підприємства, де такий актив з кожним роком відображається по
все меншій вартості.. Ця оцінка носить назву “книжкової”, або
бухгалтерської (book value).

Різниця між двома наданими підходами можна краще зрозуміти з точки зору
амортизаційної політики самого підприємства. В одному випадку власник
підприємства хоче адекватно відобразити витрати періоду з метою
правильного (обґрунтованого) розрахування оподатковуємого прибутку,
тобто частини валового доходу, що звільнюється від собівартості
(концепція “розміщення витрат”); у другому отримати амортизаційний фонд
(резерв) з єдиною метою – відновити розглядаємий актив у майбутньому
(концепція “втрати вартості”). Реально тут можна простежити три
виробничих ефекти одноразово: накопичення витрат, оцінка та відновлення.
Але ж особлива увага повинна приділятися першому з них, щоб полегшити
для підприємства використання звільнених від оподаткування грошових
коштів. Важливе не те, буде чи ні відновлений актив у майбутньому, а те,
чи дозволено підприємству окупити зроблені у свій час інвестиції у
капітальні активи. Тому, наприклад, Міжнародний стандарт №4 “Облік
амортизаційних відрахувань” зобов’язує списувати амортизацію (тобто
нарахування суми зносу активів протягом передбаченого строку корисного
використання ) за кожний обліковий період прямо чи опосередковано у
зменшення доходу на систематичній основі.

Амортизаційні відрахування – частина виробничого капіталу, що переходить
у форму товарного, або частину вартості основних засобів, що поступає з
виробництва в обіг. Для будь-якого підприємства амортизаційні
відрахування представляють собою спосіб поступового повернення
іммобілізованих коштів (які у свій час підприємство витратило на
придбання та створення амортизуємого активу) у зворотні.

Неможливо достовірно визначити, на які цілі підприємство направляє суми
амортизаційних відрахувань, що попали у зворотні кошти. Вони починають
власний рух, не пов’язаний з основними засобами, на які вони
нараховуються. Вони можуть бути вкладені у ті ж самі або інші необоротні
активи, а також у інші ( не грошові) види зворотних засобів. Податкові
органи повинні цікавитися виключно розміром амортизаційних відрахувань,
а не їх подальшим використанням.

Отже, усі основні засоби, крім землі підвернені фізичному та моральному
зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів
вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу.
Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт
та накопичення грошового фонду для заміни зношених об’єктів називається
амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На
Україні діє “натуралістична” концепція.

Методи нарахування амортизації основних засобів та порядок їх вибору
для амортизаційної політики підприємства.

Як було зазначено раніше, поява П(С)БО №7 “Основні засоби” остаточно
провели межу між податковим та бухгалтерським обліком основних засобів.
У цьому розділі зупинимося на обліку амортизації основних засобів у
бухгалтерському обліку відповідно до умов П(С)БО №7, а також основні
принципи, що передбачені ст..8 Закону України „Про оподаткування
прибутку підприємств”.

Відповідно до П(С)БО №7, знос необоротних активів – сума амортизації
об’єкту необоротних активів з початку їх корисного використання.

Амортизація – це систематичний розподіл амортизуємої вартості
незворотних активів протягом строку їх корисного використання
(експлуатації).

Визначення амортизуємої вартості запишемо у вигляді формули:

АВ = ПВ – ЛВ
(2.1)

АВ – амортизуєма вартість;

ПВ — первинна або переоцінена вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість;

Первинна вартість визнається П(С)БО №7 як історична або фактична
собівартість об’єкту основних засобів, а переоцінена вартість – як його
вартість після переоцінки.

Ліквідаційна вартість – це та сума грошових коштів або вартість інших
активів, які підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації,
ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного
використання мінус витрати, що пов’язані з вибуттям.

Ліквідаційна вартість визначається у момент отримання об’єкту основних
засобів. Якщо визначити її неможливо або важко, або якщо вона незначна,
тоді її прирівнюють до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку
первинна (переоцінена) вартість об’єкту буде рівна його амортизуємої
вартості.

Отже об’єктом амортизації є основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного
використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється наданим
підприємством при визнанні наданого об’єкта активом (при зарахуванні на
баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації,
добудови та консервування.

При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба
враховувати:

очікуєме використання об’єкта підприємством з урахуванням його
потужності або продуктивності;

очікуємий фізичний та моральний знос;

правові або інші обмеження відносно строку використання об’єкта та інші
фактори;

Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів
можна передивитися у випадку зміни очікуємих економічних вигод від його
використання.

Відповідно до П(С)БО №7 амортизація основних засобів нараховується з
використанням наступних методів:

прямолінійного (прямолінійного списання);

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивного (суми кількості років);

виробничого (метод суми одиниць продукції).

Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два
види:

методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів
(прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного
зменшення залишкової вартості, кумулятивний);

метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від
використання об’єкта основних засобів (виробничий),

Розглянемо особливості нарахування амортизації основних засобів
різними методами на умовному прикладі ( і при умові незмінності первісно
визначених облікових оцінок).

Підприємство “АБВ” придбало виробниче обладнання:

первісна вартість – 20 000 грн.;

ліквідаційна вартість – 2000 грн.;

очікуємий строк корисного використання обладнання – 5 років.

Очікуємий обсяг виробництва продукції, що буде виготовлена з
використанням придбаного обладнання – 14 400 одиниць.

Прямолінійний метод амортизації основних засобів.

При використанні прямолінійного методу вартість об’єкту основних засобів
списується однаковими частинами протягом усього періоду його
експлуатації.

Річна сума амортизації визначається діленням амортизуємої вартості на
очікуємий строк використання об’єкту основних засобів:

А = АВ / Т (2.2)

А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

АВ – амортизуєма вартість об’єкту, грн.;

Т — очікуємий строк використання об’єкту.

За рік це складає (20 000 – 2000) / 5 = 3600 грн.

Сума нарахованої амортизації також може бути розрахована множенням
амортизуємої вартості основних засобів на норму амортизації.

А = АВ * Н (2.3)

Н – норма амортизації.

Річна норма амортизації по цьому методу є величина, зворотна очікуємому
строку корисного використання основних засобів у відсотках: 1 / 5 *
100 % = 20 %.

Звідси річна сума амортизації рівна: ( 20 000 – 2000) * 20 % = 3600грн.

Ця сума амортизації буде включатися щорічно (з року у рік), протягом
строку корисного використання об’єкту, у склад витрат підприємства та
відображатися у Звіті про фінансові результати. На цю ж суму рівномірно
(з року у рік) буде збільшуватися накопичена амортизація (знос) та
відповідно зменшуватися залишкова вартість об’єкту основних засобів, що
відображаються у Балансі (табл. 2.1)

ПОКАЗНИКИ РІК 0 РІК 1 РІК 2 РІК 3 РІК 4 РІК 5

Амортизаційні відрахування за рік — 3600 3600 3600 3600 3600

Накопичена амортизація (знос) на кінець року — 3600 7200 10 800 14 400
18 000

Залишкова вартість на кінець року 20 000 16 400 12 800 9200 5600 2000

Таблиця 2.1 Нарахування амортизації основних засобів прямолінійним
методом, грн.

Метод прямолінійного списання, як правило використовується по відношенню
до об’єктів основних засобів, стан яких залежить виключно від строку
корисного використання та на них не діє вплив інших факторів. До таких
основних засобів відносять будови, споруди, меблі та інші.

Характеризуючи метод прямолінійного списання, не можна не відмітити його
переваги у простоті розрахунків та рівномірності розподілу сум
амортизації між обліковими періодами, простоті, точності розрахунків.
Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації об’єкта
основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінною. Він
передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об’єкту із
року у рік.

Але ж недоліком такого методу є те, що при його використанні не
враховується моральний знос, а також не робиться реальна оцінка
виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації.
Практика показує, що знос машин збільшується у перші роки їх
експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а у останні роки
експлуатації знос машин знову зростає. Що до морального зносу машин, то
він також нерівномірний. Застосування наданого методу не завжди
забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знов створений
продукт, в результаті чого створюється недоамортизація основних засобів,
що є прямим збитком підприємства.

Виробничий метод амортизації основних засобів.

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації робиться на
основі сумарної виробітки об’єкту за весь період його експлуатації у
відповідних одиницях виміру (одиницях виготовленої продукції,
відпрацьованих годин, кілометрах пробігу тощо).

Місячна сума амортизації розраховується співвідношенням амортизуємої
вартості об’єктів основних засобів та очікуємого об’єму продукції
(робіт, послуг) за весь рік корисного використання такого об’єкту
основних засобів. Як відмічалося раніше, амортизуємою вартістю об’єкту
основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну
вартість.

Таким чином, норму амортизації по цьому методу можна розрахувати по
формулі:

Н = АВ / ОД (2.4)

ОД – розрахунковий об’єм діяльності (виробництва).

Нарахування амортизації за весь період експлуатації характеризується
даними, що наведені у таблиці 2.2.

ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ РІК ФАКТИЧНИЙ ОБ’ЄМ ПРОДУКЦІЇ, ОД.
АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК НАКОПИЧЕНА АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА
КІНЕЦЬ РОКУ

20 000 0 — — —

16 750 1 2600 2600 * 1.25 = 3250 3250

12 875 2 3500 3100 * 1.25 = 3875 7125

8500 3 3500 3500 * 1.25 = 4375 11 500

4750 4 3000 3000 * 1.25 = 3750 11 250

2000 5 2200 2200 * 1.25 = 2750 18 000

Таблиця 2.2 Нарахування амортизації виробничим методом, грн.

У нашому прикладі очікуємий об’єм продукції з використанням обладнання
складає по рокам, од.: 1 рік – 2600; 2 рік – 3100; 3 рік – 3500; 4 рік
– 3000; 5 рік – 2200; Усього 14 400.

Виробнича норма амортизації на одиницю продукції:
(20 000 – 2000) / 14400 = 1.25 грн./од.

Відзначимо, що при використанні виробничого методу сума амортизації, яка
визнається витратами звітного періоду, та балансова вартість об’єкту при
використанні цього методу змінюється у зрівнянні з попереднім періодом
прямо пропорційно об’єму виробленої продукції (робіт, послуг).

В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий прибуток
від експлуатації відповідного нематеріального активу у кожному звітному
періоді пов’язаний з випуском одиниць продукції, вироблених з його
участю у цих звітних періодах. Існує точка зору, що на такий вид
обладнання, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових
цінах пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції у кожному
звітному періоді (на основі первісно визначеного загального випуску
продукції), а не просто пропорційно часу с початку експлуатації (як
передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, більшість
виробничих активів приймають участь у створені прибутку (та відповідно
зношуються) лише тоді, коли вони використовуються у виробництві.

Метод нарахування зносу пропорційно випуску продукції також дуже
простий, раціональний та систематичний. Краще за все його
використовувати тому випадку, коли відносно активу, на який
нараховується знос, можна визначити фактичний об’єм виробленої
продукції. Його використання також доцільно, коли економічна користь
того чи іншого необоротного активу зменшується у зв’язку з експлуатацією
його у виробництві, а не у зв’язку з впливом на нього часу. Цей метод
забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається
витратами поточного періоду, отриманням прибутку, у випадку, якщо
використання відповідного необоротного активу у різні періоди
неоднакові. Але, не дивлячись на плюси, цей метод у закордонній практиці
не знайшов широкого застосування, оскільки дуже складно визначити
фактичний об’єм продукції, виробленої з використанням того чи іншого
необоротного активу.

Метод зменшення залишкової вартості.

Сутність наданого методу складається у визначенні річної суми
амортизації об’єкту основних засобів виходячи з основної вартості такого
об’єкту на початок

звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом
перемноження остаточної вартості об’єкту основних засобів на норму
річної амортизації.

А = ЗВ * НА (2.5)

ЗВ – залишкова вартість об’єкту основних засобів.

Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно по наступній
формулі (2.6)

Н – строк корисного використання об’єкту основних засобів, років;

ЛВ – ліквідаційна вартість об’єкту основних засобів, що визначається
підприємством самостійно, грн.;

ПВ – первісна вартість об’єкту основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні
амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості амортизуємого
об’єкту основних засобів. В протилежному випадку об’єкт основних засобів
буде повністю “замортизован” протягом одного року! Це виходить з формули
розрахунку нормі амортизації.

Зазначимо, що відповідно до П(С)БО №7 базою для нарахування амортизації
при використанні наданого методу є залишкова вартість на початок
звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування
амортизації. З цього слідує, що, починаючи з дати вводу в експлуатацію
об’єкту основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений
такий об’єкт, базою для нарахування амортизації буде його первісна
вартість. Іншими словами, якщо об’єкт основних засобів був введений в
експлуатацію у вересні, то починаючи з жовтня по лютий (включно) сума
амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної
вартості об’єкту на норму амортизації. Починаючи з березня наступного
звітного року, сума амортизації об’єкту основних засобів буде
визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об’єкту на норму
амортизації.

При використанні наданого методу нарахування амортизації можлива
ситуація, при якій остаточна вартість об’єкту наприкінці запланованого
строку експлуатації не буде рівна ліквідаційній вартості. Такі
розходження будуть виникати у випадку, якщо об’єкт основних засобів був
введений в експлуатацію у середині звітного періоду. Але ж це не повинно
стати причиною сумнівів, так як нарахування амортизації було не з
початку звітного року, а з середини, та по усім правилам математики така
різниця повинна була виникнути. У зв’язку з цим підприємство може
прийняти рішення про зміну строку амортизації та до амортизувати
залишкову частину вартості або вважати залишкову вартість об’єкту
ліквідаційною вартістю.

РІК АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК НАКОПИЧЕНА АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА
КІНЕЦЬ РОКУ ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ

0 — — 20 000

1 20 000 * 0.3691 = 7382 7382 12 618

2 12 861 * 0.3691 = 4657 12 039 7961

3 7961 * 0.3691 = 2938 14 977 5023

4 5023 * 0.3691 = 1854 16 831 3169

5 3169 * 0.3691 = 1169 18 000 2000

Таблиця 2.3 Нарахування амортизації методом зменшення залишкової
вартості.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

При такому методі річна сума амортизації визначається виходячи з
залишкової вартості об’єкту на початок звітного періоду або первісної
вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом
року об’єктам та подвоєння річної норми амортизації, що розраховується
виходячи зі строку корисного використання об’єкту.

Норма амортизації у наданому випадку розраховується аналогічно нормі
амортизації при застосуванні прямолінійного методу нарахування
амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних
відрахувань, що розрахована методом прямолінійного списання.

При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна
розрахувати так:

НА = А / АВ (2.6)

Переробивши надану формулу, отримаємо норму амортизації для наданого
методу:

НА = 2 * (А / АВ) = 2 * ( АВ / Т) / АВ = 2 / Т (2.7)

Наданий метод нарахування амортизації, а саме при розраховані норми
річної амортизації, не передбачає обов’язкової наявності ліквідаційної
вартості об’єкту основних засобів. При цьому виконується правило, при
якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб
залишкова вартість об’єкту наприкінці періоду його експлуатації була не
менше, ніж його ліквідаційна вартість.

РІК АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК НАКОПИЧЕНА АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА
КІНЕЦЬ РОКУ ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ

0 — — 20 000

1 2 * 20% * 20 000 = 8 000 8000 12 000

2 2 * 20% * 12 000 = 4 800 12 800 7200

3 2 * 20% * 7 200 = 2 880 15 680 4320

4 2 * 20% * 4 320 = 1728 17 408 2592

5 20 000 – 2000 – 17408 =592 18 000 2000

Таблиця 2.4 Нарахування амортизації метод прискореного зменшення
залишкової вартості, грн.

Кумулятивний метод.

Річна сума амортизації за цим методом визначається як перемноження
амортизуємої вартості та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що
залишилися до кінця очікуємого строку служби об’єкту основних засобів,
на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років – це результат суми порядкових номерів тих років,
протягом яких функціонує об’єкт.

У нашому прикладі сума чисел років корисної експлуатації обладнання
рівна 15 (1+2+3+4+5).

Річна норма амортизації визначається як співвідношення залишеного строку
служби ( на початок звітного періоду) та суми чисел років.

У нашому прикладі ця норма встановить:

У 1-й рік експлуатації – 5/15

У 2-й рік експлуатації – 4/15

У 3-й рік експлуатації – 3/15

У 4-й рік експлуатації – 2/15

У 5-й рік експлуатації – 1/15

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації
відповідного року помножаємо на різницю між первинною вартістю об’єкту
та його ліквідаційною вартістю, тобто на амортизуєму вартість.

А = НА * (ПВ – ЛВ) (2.8)

Нарахування амортизації характеризується даними таблиці 2.5

РІК АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК НАКОПИЧЕНА АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА
КІНЕЦЬ РОКУ ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ

0 — — 20 000

1 5/15 * 18 000 = 6000 6000 14 000

2 4/15 * 18 000 = 4800 10 800 9200

3 3/15 * 18 000= 3600 14 400 5600

4 2/15 * 18 000 = 2400 16 800 3200

5 1/15 * 18 000 = 1200 18 000 2000

Таблиця 2.5 Нарахування амортизації кумулятивним методом.

Якщо строк експлуатації об’єкта достатньо довгий, то сума чисел років
визначається за формулою кумулятивного числа:

(( Т + 1) * Т) / 2 (2.8)

Треба зазначити, що застосування методу залишкової вартості, а також
кумулятивного методу визначення сум амортизації є найбільш прогресивним
з точки зору методології бухгалтерського обліку. Доцільність
використання цих методів пояснюється наступним:

найбільша ефективність використання основних засобів приходиться на
перші роки їх експлуатації, коли вони фізично та морально ще нові;

накопичуються грошові кошти для заміни об’єкта у випадку його морального
застаріння та інфляції;

забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт
амортизуємих об’єктів, що приходяться на останні роки використання таких
об’єктів без відповідного збільшення витрат виробництва за рахунок того,
що сума нараховуємої амортизації у ці роки зменшується.

Крім розглянутих норм та методів нарахування амортизації;підприємство
має право застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних
засобів; що передбачені податковим законодавством; а саме ст.8 Закону
України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже треба зазначити;що у бухгалтерському обліку на відміну від
податкового нарахування амортизації робиться не в цілому по групі; а по
окремому об’єкту основних засобів щомісячно.

Крім того; від’ємність у бухгалтерському обліку від податкового буде на
суму:

амортизації невиробничих основних фондів;

поточних ремонтів більш 5% балансової вартості основних фондів на
початок року;

вартості вибувших об’єктів; що відносяться у податковому обліку до 2; 3
груп;

вартості безкоштовно отриманих основних засобів.

У податковому обліку норми амортизації встановлюються у відсотках до
балансової вартості кожної групи основних фондів на початок звітного
(податкового) періоду у наступних розмірах (у розрахунку на календарний
період):

— група 1 – 1,25%;

— група 2 – 6,25%;

— група 3 – 3,75%.

Платник податків може самостійно прийняти рішення про застосування
прискореної амортизації основних засобів групи 3; що придбалися після
вступання у силу Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”; по
наступним нормам (у розрахунку на кожний рік):

1-й рік експлуатації – 15%,

2-й рік експлуатації – 30%,

3-й рік експлуатації – 20%,

4-й рік експлуатації – 15%,

5-й рік експлуатації – 10%,

6-й рік експлуатації – 5%,

7-й рік експлуатації – 5%

У податковому обліку окремий об’єкт основних фондів групи 1
амортизується до досягнення вартості такого об’єкту 100 мінімумів
доходів громадян, що не оподатковуються – 1700 грн.

При досягненні об’єктом залишкової вартості – 1700 грн., відповідно до
пп. 8.3.7, п. 8.3 ст. Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”,
його залишкова вартість дорівнюється до нуля, а сума 1700 грн.
відноситься до складу витрат відповідного звітного кварталу.

Амортизація основних фондів груп 2,3 виконується до досягнення такої
групи нулевої вартості.

Крім того у податковому обліку облік основних засобів ведеться:

групи 1 по кожній окремій будові, споруді або їх структурному
компоненту, та у цілому по групі як сума вартості окремих об’єктів,

групи 2 ведеться по їх сукупній вартості незалежно від часу введення в
експлуатацію таких основних фондів,

групи 3 ведеться по їх сукупній вартості, або пооб’єктне, у випадку
застосування прискореної амортизації.

Розглянемо на нашому прикладі податкові методи нарахування амортизації.
Припустимо, що у нашому прикладі обладнання відноситься до 3 групи. Тоді
квартальна норма амортизації буде дорівнювати 3.75 %.

Рік Квартал Амортизаційні відрахування за квартал Накопичена амортизація
(знос) на кінець кварталу Залишкова вартість на початок звітного
кварталу

1 1 2000 * 3.75 % =750 750 20000

2 19250* 3.75 % =722 1472 19250

3 18528* 3.75 % =695 2167 18528

4 17833* 3.75 % =669 2836 17833

Усього 2836 2836

2 1 17164* 3.75 % =644 3480 17164

2 16520* 3.75 % =620 4100 16520

3 15900* 3.75 % =596 4696 15900

4 15304* 3.75 % =574 5270 15304

Усього 2434 5270

3 1 14730* 3.75 % =552 5822 14730

2 14178* 3.75 % =532 6354 14178

3 13646* 3.75 % =512 6866 13646

4 13134* 3.75 % =493 7359 13134

Усього 2089 7359

4 1 12641* 3.75 % =474 7833 12641

2 12167* 3.75 % =456 8289 12167

3 11711* 3.75 % =439 8728 11711

4 11272* 3.75 % =423 9151 11272

Усього 1792 9151

5 1 10849* 3.75 % =407 9558 10849

2 10442* 3.75 % =392 9950 10442

3 10050* 3.75 % =377 10327 10050

4 9673* 3.75 % =363 10690 9673

Усього 1539 10690

Таблиця 3.1. Нарахування амортизації методом зменшення залишкової
вартості згідно з податковим законодавством, грн.

Як бачимо, накопичена амортизація (знос) за 5 років не надто
перебільшила половину первісної вартості об’єкту (53.4 %). Для
ліквідаційної вартості це занадто.

Платник податків може самостійно вирішити застосовувати прискорену
амортизацію основних засобів 3 групи, що були придбані після прийняття
Закону про оподаткування прибутку .

Рік Амортизаційні відрахування за рік Накопичена амортизація (знос) на
кінець року Залишкова вартість на кінець року

0 — — 20000

1 20000 * 15 % = 3000 3000 17000

2 20000 * 30 % = 6000 9000 11000

3 20000 * 20 % = 4000 13000 7000

4 20000 * 15 % = 3000 16000 4000

5 20000 * 10 % = 2000 18000 2000

6 20000 * 5 % = 1000 19000 1000

7 20000 * 5 % = 1000 20000 —

Таблиця 3.2. Нарахування амортизації прискореним методом згідно з
податковим законодавством, грн.

Треба зазначити, що використання дозволених П(Б)О №7 методів нарахування
амортизації основних засобів веде до плутанини понять, що
використовуються у бухгалтерському та податковому обліку. Це стосується
основ для збільшення первісної вартості основних засобів, визнання їх
груп, а також залишкової вартості ( балансової), переоцінка якої не
передбачена податковим законодавством. У результаті застосування у
бухгалтерському обліку податкових методів нарахування зносу основних
засобів, що не відповідає вимогам ні бухгалтерського, ні податкового
обліку.

Закінчуючи розбір методів нарахування амортизації у бухгалтерському
обліку, можна навести приклади альтернативних методів, які не
передбачені у П(С)БО №7, але мають практичне використання у світі.

Метод списання та заміни.

Він, як правило, використовується господарськими організаціями, що
розполагають великою кількістю відносно малоцінних основних засобів, що
розташовані на великій географічній території. До числа таких
відносяться залізничні компанії, основними засобами яких виступають
вагони та локомотиви; телефонні компанії, матеріальну базу яких
складають лінії зв’язку, комутатори, підстанції, телефонні апарати тощо;
організації комунального обслуговування, енергопостачання та інші. Часто
для таких компаній ведіння рахунку відрахувань на знос по кожному
основному засобу не доцільно із-за надто значного об’єму облікової
роботи та пов’язаних з цим витрат.

При обліку витрат методом списання та заміни витрат на знос дорівнюють
вартості списаних у той чи інший період основних засобів, ліквідаційна
вартість основних засобів відіймається з витрат на знос у той період,
коли робиться їх списання. Знос по окремим основним засобам не
нараховується, при їх списанні не відображається прибуток чи витрати, а
рахунок нарахованого зносу не використовується. Ведеться облік первісної
вартості основних засобів (по витратам на їх придбання). Часто він
ведеться не по окремим засобам, а по групам засобів.

Різниця між списанням та заміною складається у способі оцінки виводимих
з господарського звороту основних засобів.

При списанні сума витрат на знос дорівнює первинній вартості списуємого
основного засобу за винятком його ліквідаційної вартості. При
нарахуванні зносу по групі активів у якості первинної вартості кожного з
них береться первісна вартість купленого раніше за інших. У цьому
випадку нарахування зносу при списані аналогічно обліку
товарно-матеріальних запасів методом FIFO.

При заміні витрат на знос групи основних засобів визначається виходячи з
вартості того з них, який було куплено в останню чергу, аналогічно
методу LIFO при обліку товарно-матеріальних запасів.

Треба особливо зазначити, за застосування наданих методів обмежено надто
вузьким кругом зазначених раніше галузей. Взагалі наданні методи не
відповідають критеріям систематичності та раціональності. Для наданих
галузей у “суспільновизнаних методах бухгалтерського обліку” робиться
виняток, а використовуємиє у них методи обліку зносу враховуються
недопустимими для інших галузей.

Методи групового та складового обліку зносу.

Він передбачає можливість об’єднання декількох основних засобів у єдине
ціле, ведення по ним загального контрольного рахунку. Тобто декілька
основних засобів амортизуються як єдине ціле. Груповий облік ведеться по
груповим активам, а складовий – по різнорідним. Ведення журнальних
записів та проводка по рахункам для цих двох видів обліку аналогічні.

Вартість усіх активів, що входять у групу, заноситься у єдиний
контрольний рахунок, при додаванні до групи нових активів цей рахунок
дебетується на їх вартість. По усій групі ведеться рахунок нарахованого
зносу. Балансова вартість основних виробничих фондів, що входять у
групу, дорівнює різниці між їх вартістю та сумою нарахованого зносу.
Вартість кожного активу, що входить в групу, враховується при його
списанні: контрольний рахунок по групі активів кредитується на його
вартість, а рахунок нарахованого зносу дебетується на суму отриману за
реалізацію наданого основного засобу виручку у готівкових коштах. Річна
сума амортизації розраховується шляхом множення середньої норми
амортизації по групам активів на баланс його контрольного рахунку. Цю
суму можна розрахувати і як різницю між первісною та ліквідаційною
вартістю, поділену на строк служби. Строк експлуатації отримується як
частка від ділення первісної вартості групи основних засобів на вартість
їх річного зносу.

Річна норма амортизації об’єднаних у групу основних засобів представляє
собою відношення суми визначеного прямолінійним методом зносу за рік до
їх первинної вартості. Іншими словами, це відсоток, на який загальна
первісна вартість основних засобів обесцінюється за рік. Балансова
вартість основних засобів у кожний наступний період менше її балансової
вартості за попередній період на цей відсоток.

При збереженні складу групи основних засобів незмінним норма річної
амортизації також залишається незмінною. Припускається її збереження у
тому випадку, якщо у групу основних засобів додаються нові, але їх
вартість не змінює первісну вартість засобів групи на значну величину,
та таке додавання не забезпечує значного впливу на строк експлуатації
групи основних засобів.

При обліку групи однорідних активів при включенні в неї нових активів
допускається збереження попередньої норми амортизації, яка у цьому
випадку використовується застосовної до нової балансової вартості групи,
збільшеної на вартість доданих до неї активів. Якщо група активів
неоднорідна, то додавання до неї нових ( якщо вартість останніх суттєва)
веде до перегляду норми амортизації.

Об’єднання основних засобів у групи з метою обліку зносу допустимо при
відносно не великих розбіжностях у строках експлуатації елементів, що в
неї входять.

Метод оцінки товарно-матеріальних запасів.

Він передбачає, що наприкінці кожного звітного періоду основні засоби
оцінюються відповідно з їх станом на поточний момент. Така оцінка
робиться шляхом відіймання відсотку на обезцінення із вартості основних
засобів на кінець попереднього періоду. З цією метою компанія також
користується зовнішньої оцінки вартості заміни наданих основних засобів.

Зниження вартості основних засобів у наданий період у зрівнянні з
періодом попереднім регіструються як витрати на їх обесцінення (знос).
Обезцінення записується безпосередньо за рахунок основного засобу.
Отриманні при його утилізації готівкові кошти відносяться на кредит
рахунку витрат на обезцінення основного засобу як коректировка витрат на
обезцінення на суму ліквідаційної вартості. Таким чином, при такій
системі балансова (оціночна) вартість основних засобів на кінець періоду
є оцінкою поточної вартості їх придбання з поправкою на знос та
можливості використання. Переоцінка вартості основних засобів у сторону
підвищення не робиться.

Наданий метод застосовується для оцінки зносу як окремого основного
засобу, так і їх групи.

Отже, нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким
амортизація – це систематичне розподілення вартості основних засобів,
яка амортизується протягом строку їх корисного використання
(експлуатації).

Нарахування амортизації основних засобів робиться такими методами:

прямолінійний;

виробничий;

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивний.

Треба зазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації
податковими методами , що приводить до різноманітних протиріч

Нарахування амортизації у податковому обліку регламентується Законом
України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація –
це поступове віднесення витрат, що пов’язані з придбанням, виготовленням
та покращенням основних фондів, на зменшення скоректированого прибутку у
межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. У податковому обліку
існує метод зменшення залишкової вартості та прискорений метод.

Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені
стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни,
метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки
товарно-матеріальних запасів.

Порядок вибору методу для амортизаційної політики підприємства та
відображення його на рахунках бухгалтерського обліку.

Амортизаційна політика є важливою складовою частиною облікової політики
та взагалі господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Вона
дозволяє альтернативно підійти до визначення розмірів амортизаційних
відрахувань, виконувати управління витратами та фінансовими
результатами, накопичувати необхідні фінансові ресурси та раціонально
використовувати їх на нужди відтворення необоротних активів тощо.

За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів,
інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна та
виробнича політика на підприємстві.

Але ж на сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) відносно вибору
методу амортизації, який був би найкращім для підприємств різноманітних
організаційно-правових форм та галузей, об’єктів основних засобів та
способів їх використання.

Усі методи можна враховувати рівноцінними, вони переслідують одну мету,
але кожний з них відповідних періодів корисного використання визначає
різні суми амортизації (мал.3.1).

Візуальне порівняння накопиченої амортизації основних засобів по різним
методам представлено на мал. 3.2. Як бачимо, прискорені методи
нарахування амортизації дійсно відповідають своїй природі у зрівнянні з
прямолінійним.

№ Метод амортизації Фактори експлуатації об’єкту основних засобів, що
впливає на очікуємий спосіб отримання економічної корисності від його
використання

1 Прямолінійний Рівномірна експлуатація об’єкту, пов’язаного з
експлуатацією різноманітної продукції

Незначний моральний знос

2 Зменшення залишкової вартості Об’єкт використовується у виробництві
різноманітної продукції

Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос

Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного
відновлення основних засобів

3 Прискореного зменшення залишкової вартості Об’єкт використовується у
виробництві різноманітної продукції

Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос

Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного
відновлення основних засобів

4 Кумулятивний Об’єкт використовується у виробництві різноманітної
продукції

Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос

Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного
відновлення основних засобів

Строк експлуатації об’єкту виміряється цілим числом років

5 Виробничий Об’єкт використовується для виробництва одного виду
продукції або надає один вид послуг

Не рівномірна експлуатація об’єкту

Економічна корисність, що є складовою основних засобів, зменшується не
просто протягом часу, а залежно від експлуатації об’єкта

Строк корисного використання об’єкту безпосередньо визначається його
ресурсом: кількість вироблених за його допомогою одиниць продукції,
пробігом, годинами роботи тощо

6 Зменшення залишкової вартості (податковий) Не враховується строк
експлуатації

Не враховується фізичний та моральний знос

Не враховуються виробничі фактори використання основних засобів

Розрахована лише для цілей оподаткування

7 Прискореної амортизації (податковий) Розрахована в основному для мети
оподаткування

Не допрацьована нормативно

Таблиця 3.1. Методи нарахування амортизації основних засобів та фактори,
що пов’язані з їх експлуатацією.

Виробничий метод на має чіткої природи у результаті коливання обсягів
виробництва. За відомими причинами виділяються із загальної тенденції
метод зменшення залишкової вартості за податковим законодавством.

Згідно з П(С)БО №7 метод амортизації основних засобів обирається
підприємством самостійно з урахуванням очікуємого способу отримання
економічної корисності від його використання. Обраний метод повинен
сприяти прискоренню відновлення основних засобів, визначення реальної
величини прибутку, найкращім образом враховувати усі фактори, що
пов’язані з об’єктами основних засобів тощо (табл.3.1).

Поряд з цим детальний аналіз усіх методів приводить до думки, що між
деякими з них немає суттєвої різниці як у теоретичному плані, так і на
практичних результатах (наприклад, мал.3.1 та 4.2; табл. 3.1), що
може бути основою для їх скорочення. Мова йде про методи зменшення
залишкової вартості у зрівнянні з методом простого зменшення залишкової
вартості. Цей метод не повністю відповідає своєму призначенню та не
гарантує систематично повного списання вартості об’єкта основних
засобів. Його використання обумовлює необхідність коректировки
нарахування амортизації у останні роки строку експлуатації. Це робиться
різноманітними способами. Крім розглянутого нами методу може робитися
комбінування з прямолінійним методом, починаючи з другої половини строку
експлуатації або за два останніх роки. Все це лише ускладнює
застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості.

Прискорене зменшення залишкової вартості у зрівнянні з простим можливе
лише при визначених комбінаціях строку експлуатації та співвідношення
ліквідаційної та первісної вартості об’єкту основних засобів. Це легко
вивести з нерівності – норма амортизації згідно з прискореним зменшенням
повинна бути більшою, ніж при простому:

Результати розрахунків приведені у таблиці 3.2.

Строк корисного використання об’єкту, роки Доля ліквідаційної вартості у
первинній, % Строк корисного використання об’єкту, роки Доля
ліквідаційної вартості у первинній, %

3 Не менше 3,7 7 Не менше 9,5

4 Не менше 6,2 8 Не менше 10,0

5 Не менше 7,8 9 Не менше 10,4

6 Не менше 8,8 10 Не менше 10,8

Таблиця 3.2. Умови, при яких застосування методу прискореного
зменшення залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних
відрахувань у зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості.

Ці ж самі умови можна представити, як показано у табл. 3.3.

Строк корисного використання об’єкту, роки Доля ліквідаційної вартості у
первинній, % Строк корисного використання об’єкту, роки Доля
ліквідаційної вартості у первинній, %

1 Менше 3 7 Менше 5

2 Менше 3 8 Менше 6

3 Менше 3 9 Менше 7

4 Менше 4 10 Менше 8

5 Менше 4 11 Менше 18

6 Менше 4 12 Менше 52

Таблиця 3.3. Умови, при яких застосування методу прискореного зменшення
залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань у
зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості.

Як бачимо, метод прискореного зменшення залишкової вартості відповідає
своєму призначенню лише за умов невеликих строків експлуатації та при
достатньо значній ліквідаційній вартості. Коли ж ліквідаційну вартість
приймають рівною нулю, умов для застосування методу прискореного
зменшення залишкової вартості практично не залишається. Аналогічні
результати та без будь-яких оговірок дає систематичний метод залишкової
вартості.

Який метод обрати – питання, яке повинно бути вирішено разом з
керівником, головним бухгалтером та економічними службами. Так,
дослідження, що були проведені у 1984 році у США, показали, що
прямолінійний метод нарахування амортизації використовувало на той час
94%, а прискорені методи – 13%, виробничий метод – 10%, кумулятивний
метод — 2.5% з 600 великих компаній, що досліджувалися.

Незалежно від обраного методу амортизації його послідовне застосування є
необхідною умовою для забезпечення сопостовимості результатів за різні
періоди, не дивлячись на рівень прибутковості підприємства або правила
оподаткування. У США таке збереження послідовності вважається хорошим
тоном ведення бухгалтерського обліку. Зміни, що направлені виключно на
підвищення показнику прибутковості, визнається недопустимою.

МСБО вимагають послідовного від одного періоду до іншого застосування
методу нарахування амортизації. Виняток складають лише випадки, зміна
умов виправдовує зміну методу нарахування амортизації. Причини зміни
розкриваються у додатках до фінансової звітності.

У зв’язку з тим, що амортизаційна політика дозволяє коректувати долю
витрат у сумі доходу від реалізації, у деяких вітчизняних економістів
виникає опасання, що надана підприємствам самостійність приведе до
маніпулювання сумою нерозподіленого прибутку у залежності від мети
підприємства. Як відомо, прибуток, визначений по даним фінансового
обліку, не є базою для визначення реальної заборгованості перед бюджетом
по податку на прибуток. Разом з цим вона впливає на вартість акцій
підприємства, його інвестиційну привабливість та прийняття рішень
користувачів інформації.

Таким чином, до вибору методу нарахування амортизації основних засобів
керівництво підприємства повинно підійти зважено, що важливо для
формування облікової політики ( в частині амортизації), яка повинна бути
закріплена на підприємстві приказом.

Метод нарахування амортизації об’єкту основних засобів передивляють у
разі зміни очікуємого способу отримання економічної корисності від його
використання. Нарахування амортизації по новому методу починається з
місяця, що йде за місяцем прийняття рішення про зміну методу нарахування
амортизації.

Нарахування амортизації робиться щомісяця. Підприємство з сезонним
характером виробництва річну суму амортизації нараховує протягом періоду
роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації при використанні методів зменшення залишкової
вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та
кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, що йде за місяцем, у якому
об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації зупиняється, починаючи з місяця, що йде за
місяцем вибуття об’єкту основних засобів.

Для мети бухгалтерського обліку сума нарахованої амортизації по усім
основним засобам – виробничого та невиробничого призначення –
відноситься на збільшення суми витрат підприємства.

Для мети податкового обліку на збільшення суми валових витрат
підприємства відноситься сума нарахованої амортизації лише по основним
фондам, зайнятим у процесі виробництва.

У бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків, ствердженого
приказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291,
амортизація основних засобів відображається на рахунку 131 “знос
необоротних матеріальних активів” субрахунок 131 “Знос основних
засобів”.

На наданому рахунку відображається інформація про нараховану амортизації
у пооб’єктному розрізі.

Рахунок 13 ( субрахунок 131) відноситься до пасивних рахунків.
Нарахування зносу робиться по кредиту рахунку у кореспонденції з
рахунками обліку витрат на господарську діяльність.

По Дт 131 відображається знос по вибившим основним засобам у
кореспонденції з відповідними рахунками.

№ Зміст господарської операції Бухгалтерський облік з застосуванням
класу 9 Бухгалтерський облік з застосуванням класу 9,8

Дт Кт Дт Кт

1 Нарахована амортизація основних засобів, що експлуатуються у
капітальному будівництві, яке робиться господарським способом. 151 131
831

151 131

831

2 Нарахована амортизація обладнання, що безпосередньо використовується у
процесі виробництва продукції (технологічне обладнання) 23 131 831

23 131

831

3 Нараховується амортизація вартості основних засобів, що
використовуються у роботах, що пов’язані з освоєнням нових виробництв, а
також підготовкою робіт сезонного характеру 39 131 831

39 131

831

4 Збільшується сума зносу об’єкту основних засобів у зв’язку з його до
оцінкою (збільшення первісної вартості об’єкту основних засобів у
частині його зносу). 423 131 831

423 131

831

5 Нарахована амортизація основних засобів загально виробничого характеру
91 131 831

91 131

831

6 Нарахована амортизація основних засобів загальногосподарського
характеру 92 131 831

92 131

831

7 Нарахована амортизація основних засобів, що використовуються при
реалізації продукції 93 131 831

93 131

831

8 Нарахована амортизація основних засобів, що використовуються у
дослідженнях та розробках 941 131 831

941 131

831

9 Нараховується амортизація вартості основних засобів, що експлуатуються
у сфері обслуговування виробництва та житлово-комунальній сфері. 949 131
831

949 131

831

10 Нараховується амортизація вартості основних засобів, що
використовуються для усунення результатів надзвичайних результатів. 99
131 831

99 131

831

11 Списується сума зносу об’єктів основних засобів у зв’язку з його
вибуттям. Зменшується сума зносу об’єкту основних засобів у зв’язку з
його уцінкою при умові, що раніше наданий об’єкт не до оцінувався 131 10
131

831 831

10

12 Зменшення суми зносу раніше до оцінених об’єктів основних засобів.
131 423 131

831 831

423

Таблиця 4.4 Відображення амортизації у бухгалтерському обліку.

Для розрахунку сум амортизаційних відрахувань використовується типова
форма № ОЗ – 14 “Розрахунок амортизації основних засобів”. Вона
складається з 4 розділів:

По основним засобам у запасі (резерві);

По основним засобам в експлуатації;

Контрольні дані;

Розрахунок амортизації (зносу)основних засобів.

Показники типової форми № ОЗ – 14 служать основою для відображення на
відповідних рахунках сум нарахованої амортизації за звітний місяць та
суми зносу основних засобів.

Отже, основним питанням амортизаційної політики – який метод
амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба
детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що пов’язані
з експлуатацією об’єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по
цьому приводу у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації
закріплюється приказом та відображається у обліковій політиці
підприємства.

Щомісяця амортизаційні нарахування за обраним методом відображаються на
рахунках бухгалтерського обліку, для чого призначений пасивний рахунок
13.Для розрахунку амортизації використовують типову форму ОЗ — !4.

Вплив амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської
діяльності підприємства.

В умовах формування ринкових відносин переміщення інвестиційної
діяльності із центральних джерел до децентралізованих призвело до
зменшення інвестиційних коштів суб’єктів підприємницької діяльності.
Тепер головним джерелом здійснення реальних інвестицій стають власні
кошти підприємств, серед яких левова частка припадає на амортизаційні
відрахування.

За допомогою амортизації реалізується швидкість звороту основних
засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна
та виробнича політика на підприємстві.

Основними факторами, що зумовлюють розмір амортизаційних відрахувань на
підприємстві є:

обсяги основних фондів та нематеріальних активів, що амортизуються;

напрями та обсяги руху основних фондів та нематеріальних активів;

механізм державного регулювання амортизації;

структура основних фондів та нематеріальних активів;

метод нарахування амортизації, що використовується підприємством;

вік основних фондів та нематеріальних активів та ступінь їх амортизації.

На сьогодні в Україні механізм нарахування амортизації регламентується
податковим законодавством для обчислення сум амортизаційних відрахувань
при визначені оподатковуваного прибутку (Закон України “Про
оподаткування прибутку підприємств” від 22.05. 97р.) та національними
стандартами бухгалтерського обліку для розрахунку справжніх витрат
підприємств на компенсацію авансового капіталу (П(С)БО №7 “Основні
засоби”). Виходячи з цього, з’ясуємо, яким чином зміна суми
амортизаційних відрахувань внаслідок запровадження нової концепції
амортизації може вплинути на результати фінансово-господарської
діяльності підприємства.

Перш за все у рамках фінансово-економічного аналізу визначимо, яку
частку амортизаційні відрахування займають у собівартості продукції.
Для прикладу візьмемо данні фінансової звітності за 1997-2000 роки
дочірніх підприємств відкритого акціонерного товариства “Трест
Південзахідтрансбуд” (табл. 4.1)

Назва підприємства 1997 1998 1999 2000 Темп приросту (гр.5 : гр. 2)

1 2 3 4 5 6

ДП “БУ – 147” м. Чернівці 8.4 8.1 4.2 4.2 50.0

ДП “БУ – 150” м. Львів 6.3 6.1 5.8 5.5 87.3

ДП “Автобаза” м. Київ 25.6 24.8 23.2 7.7 30.1

ДП Святошинський завод “Буддеталь” 8.5 7.8 9.3 10.5 123.5

Таблиця 4.1. Частка амортизаційних відрахувань у собівартості
будівельних підприємств у 1997 – 2000 роках.

За даними таблиці 4.1 можна зробити висновок, що в будівельній галузі
найбільша частка амортизаційних відрахувань у собівартості припадає на
транспортні будівельні організації (ДП “Автобаза” – у середньому 20.3
%), потім на виробничі підприємства, зокрема ДП Святошинський завод
“Буддеталь” – 9 %, а далі на інші будівельні організації, що виконують
безпосередньо будівельно – монтажні роботи. Це пов’язано з специфікою
роботи кожного підприємства, кількістю і вартістю наявних у них основних
фондів. Також потрібно звернути увагу на те, що динаміка частки
амортизаційних відрахувань у структурі собівартості продукції дочірніх
підприємств ВАТ “Південзахідтрансбуд” за 1997 – 2000 роки не значну
тенденцію до зниження. Це пов’язано з тим, що даних підприємствах рівень
спрацювання основних фондів сягає за 80%, коефіцієнт оновлення основних
засобів дуже низький, а при нарахуванні амортизаційних відрахувань від
залишкової вартості та без одночасного введення в дію основних засобів
із кожним роком відбувається постійне скорочення сум амортизаційних
відрахувань.

Оскільки за період 1997 – 2000 років амортизаційні відрахування
нараховувалися підприємствами однаково і в податковому, і у
бухгалтерському обліку, а деякі з них продовжують це робити і в 2001
році, то результативність такої амортизаційної політики необхідно
безпосередньо пов’язувати з динамікою основних фондів. Сенс методу
“спадного залишку” полягає у щорічній мобілізації дедалі значніших сум
амортизації для формування капіталовкладень. У міру амортизації
залишкова вартість кожного конкретного об’єкта ц суми відповідних
амортизаційних нарахувань поступово зменшується до незначної величини,
яка перестає впливати на групову вартість основних фондів і групу
групової амортизації. Ця загальна сума по групі збільшуватиметься за
рахунок нових щорічних надходжень із 100-відсотковоїю залишковою
вартістю.

Тут можна виходити з тої фінансової стратегії, яку обирає підприємство
стосовно оновлення основних засобів. Так, якщо підприємство прагне як
найшвидше здійснити заміну застарілих основних засобів, оскільки без
введення нової техніки неможлива конкурентноздатність його на ринку, то
підприємству не вигідно застосовувати у бухгалтерському обліку
амортизації податковим методом нарахування, тобто методом “ спадного
залишку”, оскільки масова заміна основних фондів катастрофічно збільшує
собівартість робіт. У цьому разі доцільно використовувати пропорційний
метод нарахування амортизації, при якому собівартість не коливається під
впливом нарахованих сум амортизаційних відрахувань.

Основним об’єктом фінансово-економічного аналізу серед тих, які
визначають результативність фінансово-господарської діяльності
підприємств, є прибуток (і рентабельність як похідний показник від
прибутку). У даному разі йдеться про прибуток у класичному розумінні,
який уявляє собою головним чином різницю між виручкою підприємства від
реалізації (продажу) товарів, робіт, послуг і витратами на виробництво
(обіг), тобто їх собівартістю. Тим часом законодавство України, яке
регулює господарську діяльність суб’єктів підприємництва і порядок
організації бухгалтерського обліку й звітності, з одного боку, і систему
оподаткування прибутку підприємств, з другого, під терміном “прибуток”
визначає два різних економічних явища, а саме: прибуток як результат
фінансово-господарської діяльності підприємств і прибуток як об’єкт
оподаткування. Об’єктами фінансово-економічного аналізу виступають вони
обидва (хоч і не в зіставному та різноаспектному розумінні).

У законодавстві України, яке регулює оподаткування прибутку підприємств,
прибутком вважається сума валових доходів (доходів від усіх видів
діяльності), скоригована певним чином для цілей оподаткування і зменшена
на суму валових витрат підприємства і на вартість зношення (амортизації)
основних засобів та нематеріальних активів. Склад валових доходів та
валових витрат свідчить про те, що прибуток як об’єкт оподаткування
являє собою досить умовну величину, яка характеризує співвідношення між
доходами та витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений
період оподаткування. Безпосередньо залежить від собівартості продукції
та витрат на виробництво (обіг) цієї продукції. Прибуток як об’єкт
оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку,
який не збігається з бухгалтерським обліком прибутку.

Важливою особливістю показника прибутку як об’єкту оподаткування (і це
аж ніяк не може не враховуватися при аналізі цього показника) є те, що,
з одного боку, кожне підприємство водночас і зацікавлене у його
збільшенні, бо саме валові доходи підприємств – єдині джерела їх
реальних прибутків, і об’єктивно, з огляду на необхідність досягнення
мінімуму сплати податку до бюджету, прагне у кожний звітний період до
його мінімізації. Саме ця особливість даного показника викликає інтерес
до нього як до об’єкта аналізу, а як якісний показник
фінансово-господарської діяльності підприємств він не може конкурувати з
показником прибутку в класичному розумінні цього слова.

Таким чином, збільшення амортизаційних відрахувань веде до зростання
витрат на виробництво продукції, а отже, за фіксованого рівня цін
зменшує прибуток. Однак розміри збільшення амортизаційних відрахувань і
зменшення прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, не
збігаються, бо кошти, які спрямовуються на амортизацію основних
фондів, не оподатковуються, на відміну від прибутку, а навпаки, ще й
зменшують останній до оподаткування. Тому для підприємств вигідніше
збільшувати суму амортизаційних відрахувань в основне джерело
фінансування технічного розвитку підприємств в умовах ринкової
економіки, забезпечуючи їм пом’якшення податкового режиму.

Слід зазначити, що за умови оподаткування підприємства згідно із Законом
України “Про оподаткування прибутку підприємств” існуючий порядок
нарахування амортизаційних відрахувань порівняно з лінійним дає змогу
знизити платежі з податку на прибуток на початку строку функціонування
основного засобу. Сума коштів, заощаджена завдяки перенесенню сплати
суми податку на прибуток на наступні податкові періоди, може бути
інвестована і приносити дохід, який наростатиме в наступні роки. Повну
економічну вигоду від застосування існуючого порядку нарахування
амортизаційних відрахувань можна оцінити з використанням процедури
підрахунку теперішньої вартості грошового потоку.

Розрахуємо амортизаційні відрахування на екскаватор “ЕО – 3329” з
первісною вартістю 40520 грн. Лінійним методом і згідно з порядком,
установленим статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” (табл. 4.2). У розрахунках приймемо ліквідаційну вартість у
сумі 2026 грн., що становить 5 % початкової вартості.

Як свідчать дані табл. 4.2, економія за податком на прибуток, приведена
до теперішнього часу, за строк виробничого використання екскаватора (10
років) становить 523.79 грн. Проте за строк виробничого використання
погашається лише 80.3% балансової вартості екскаватора.

Рік Нарахування амортизації Перевищення зниження (-) суми амортизації
(гр.3)-(гр.2), тис.грн. Економія, переплата (-) на відрахуваннях із
податку на прибуток (гр.4*ставку податку на прибуток),тис.грн.
Коефіцієнт дисконтування при ставці дисконту 45 % Теперішня вартість
економії за податком на прибуток, тис.грн.

Прямолінійним методом, тис.грн. Податковим методом, тис.грн.

1 2 3 4 5 6 7

1 3849.40 6078.00 2228.60 668.58 0.69 461.32

2 3849.40 5166.30 1316.90 395.07 0.476 188.05

3 3849.40 4391.36 541.95 162.59 0.342 55.60

4 3849.40 3732.65 — 116.75 — 35.02 0.226 — 7.92

5 3849.40 3172.75 — 676.65 — 202.99 0.156 — 31.67

6 3849.40 2696.84 — 1152.56 — 345.77 0.108 — 37.34

7 3849.40 2292.31 — 1557.09 — 467.13 0.074 — 34.57

8 3849.40 1948.47 — 1900.93 — 570.28 0.051 — 29.08

9 3849.40 1656.20 — 2193.20 — 657.96 0.035 — 23.03

10 3849.40 1407.77 — 2441.63 — 732.49 0.024 — 17.58

38494.00 32542.65

523.79

Таблиця 4.2. Розрахунок економії за податком на прибуток при нарахуванні
амортизації на екскаватор “ЕО-3329”.

Подальше нарахування амортизаційних відрахувань, яке здійснюється
згідно із законом, зменшує економію за податком на прибуток. Таким
чином, існуючий порядок амортизації, яке передбачає погашення вартості
за строк , що значно перевищує строк корисного використання основного
засобу, потребує удосконалення як із точки зору ефективної організації
процесу простого відтворення, так і для цілей оподаткування.

Що стосується прискореної амортизації, то її застосування з погляду
формування прибутку доцільне в тому разі, якщо зростання собівартості за
рахунок амортизаційних відрахувань у першій половині строку служби
основного засобу не перевищує реалізаційних цін на неї, що дає
можливість відшкодувати включену в собівартість суму амортизації та
спрямувати ці кошти для подальшого відтворення основних засобів. В
іншому разі продукція стає не конкурентно спроможною за ціновими
факторами, спостерігається погіршення даних бухгалтерської звітності,
хоча фактичного витрачання додаткових коштів не відбувається. Однак в
умовах ринкової економіки, коли підприємство здатне успішно
функціонувати лише в тісному зв’язку із зовнішнім середовищем, жоден
суб’єкт господарювання не може дозволити собі значного погіршення
показників фінансової звітності, які формуються на основі даних
бухгалтерського обліку.

З точки зору формування оподатковуваного прибутку, застосування методів
прискореної амортизації доцільне за умови, коли підприємство прибуткове.

Таким чином, амортизаційну політику підприємства на сучасному етапі
проведення ринкових реформ в Україні можна визначити, як цілеспрямовану
діяльність підприємства з вибору й застосування одного з можливих
(законодавчо дозволених) методів амортизації з метою максимізації обсягу
власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

Вибір методу амортизації основних фондів базується на розробці
бізнес-плану діяльності підприємства протягом амортизаційного періоду й
повинен враховувати такі фактори:

темпи зростання обсягів діяльності та її дохідності;

темпи зростання поточних витрат;

зміни в податковій політиці держави;

необхідність і час виконання фінансових зобов’язань, джерелом покриття
яких є чистий прибуток підприємства або проведення капітальних витрат за
рахунок прибутку;

прогнозований період експлуатації об’єкта амортизації до його ліквідації
або продажу, можливу ціну реалізації об’єкта амортизації;

потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом
амортизаційного періоду.

Обґрунтування доцільності застосування методу амортизації чи вибору з
кількох можливих передбачає проведення таких заходів:

розрахунок розміру амортизаційних відрахувань та роками амортизаційного
періоду;

розрахунок обсягу чистого прибутку, що залишається в розпорядженні
підприємства за роками амортизаційного періоду;

розрахунок грошового потоку підприємства за роками амортизаційного
періоду, який визначається як сума амортизаційних відрахувань і чистого
прибутку;

визначення теперішньої вартості сукупного грошового потоку, який
сформовано протягом амортизаційного періоду з урахуванням фактору
дисконту.

Критерієм вибору найприйнятнішого методу амортизації повинно бути
максимальне значення теперішньої вартості грошового потоку, тобто
виконанням вимоги:

Прп – чистий прибуток п-го періоду;

АМп – амортизаційні відрахування п-го періоду;

q – дисконт;

к – тривалість амортизаційного періоду.

Як об’єкт фінансово-економічного аналізу грошовий потік має особливе
значення при аналізі доцільності інвестицій, окупності інвестиційних
проектів.

Отже , амортизаційні відрахування – одне з головних джерел здійснення
реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість
звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення,
регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не
вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати
використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно
створити таку систему амортизації, яка б к рамках загальнодержавного
регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші
режими відновлення основного капіталу.

1.5Облік ремонту основних засобів

Для забезпечення експлуатаційності та ефективності використання,
а також продовження строку служби основні засоби підлягають періодичним
ремонтам (поточному, капітальному). Підприємства самостійно планують
витрати на всі види ремонтів, виходячи з технічного стану об’єктів
основних засобів та забезпеченості матеріальними і фінансовими
ресурсами. В основі поділу ремонтів на капітальний і поточний покладено
принцип складності й періодичності проведення ремонтних робіт.

Ремонт основних засобів може виконуватися двома способами —
підрядним і господарським.

При підрядному способі всі види робіт виконує підрядна
організація, а підприємство-замовник здійснює оплату пред’явлених
розрахунково-платіжних документів за виконані і прийняті за актами
роботи (виходячи з їх договірної вартості).

При акцепті (тобто прийнятті до оплати) розрахунково-платіжних
документів підрядчика в бухгалтерському обліку підприємства-замовника
роблять запис по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і
підрядчиками» (на суму, прийняту до оплати розрахунково-платіжних
документів підрядних організацій, відповідно договірній вартості робіт)
і дебету рахунків:

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на вартість ремонту
об’єктів виробничого призначення);

92 «Адміністративні витрати» (на вартість ремонту об’єктів
загальногосподарського призначення);

93 «Витрати на збут» (на вартість ремонту об’єктів основних засобів, які
використовуються в підрозділах, зайнятих збутом продукції;

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартості ремонту об’єктів
житлово-комунального і соціально-культурного призначення) та ін.

Одночасно роблять запис по дебету рахунка 641 «Розрахунки за
податками» у кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з
постачальниками і підрядчиками»

При господарському способі виконання робіт затрати по ремонту
основних засобів відображаються на дебеті рахунків обліку витрат
виробництва або обігу в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків.
Якщо ремонт основних засобів (машин, обладнання, транспортних засобів

та ін.) виконується ремонтним цехом підприємства, то облік таких
затрат ведеться на дебеті рахунків:

23 «Виробництво» в кореспонденції з кредитом рахунків: 201
«Сировина і матеріали», 207 «Запасні частини» та ін. (на вартість
використаних для ремонту матеріалів і запасних частин);

22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» (на вартість
інструментів і пристосувань, використаних у виробництві);

66 «Розрахунки з оплати праці»;

65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати робітникам за
виконані ремонтні роботи і нарахованої суми збору на соціальні заходи)
та ін.

Визначена за даними рахунка 23 «Виробництво» собівартість
ремонтних робіт списується з кредиту цього рахунка на затрати тих
господарських підрозділів, де знаходяться в експлуатації відремонтовані
об’єкти (рахунки 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні
витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності» та ін.).

Виконані роботи оформляють Актом приймання-здачі
відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (ф. №
03-2), на підставі якого роблять відповідні записи в інвентарних картках
із зазначенням дати і вартості ремонту.

Облік переоцінки основних засобів

Підприємствам надано право на кінець року здійснювати
переоцінку основних засобів за справедливою вартістю.

При цьому в разі переоцінки окремого об’єкта основних засобів
переоцінці підлягають всі інші активи, які належать до даної групи.

Переоцінена первинна вартість і знос об’єкта основних засобів
визначаються як добуток відповідно первинної вартості або зносу на
індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається шляхом ділення
справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову
вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів
відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 42 «Додатковий
капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів»), а сума уцінки — в
складі витрат звітного періоду (рахунок 975 «Уцінка необоротних
активів і фінансових інвестицій»).

Уразі перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх
дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій
дооцінці вартості об’єкта основних засобів сума такого перевищення
включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 746 «Інші
доходи від звичайної діяльності») 3 відображенням різниці між сумою
останньої дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і
зазначеним перевищенням у складі додаткового капіталу (рахунок 42
«Додатковий капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів»).

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх
уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів спрямовується на
зменшення додаткового капіталу (дебет рахунка 42 «Додатковий капітал»,
субрахунок 423 «Дооцінка активів») з включенням різниці між сумою
чергової уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і

зазначеним перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об’єктів основних засобів, які раніше були
переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх
уцінок залишкової вартості таких об’єктів включається до складу
нерозподіленого прибутку (кредит рахунка 441 «Прибуток нерозподілений»)
з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку господарських
операцій, пов’язаних з переоцінкою об’єктів основних засобів, наведено
в таблиці.

Облік операцій, пов’язаних з переоцінкою основних засобів

Зміст господарської операції Дебет рахунка Кредит рахунка

Відображення результатів дооцінки основних засобів 10 «Основні засоби»
423 «Дооцінка активів»

423 «Дооцінка активів» 131 «Знос основних засобів»

Відображення результатів уцінки основних засобів 131 «Знос основних
засобів» 10 «Основні засоби»

975 «Уцінка необоротних активів і фінансових Інвестицій» 10 «Основні
засоби»

Відображення результатів уцінки

основних засобів раніше дооцінених

131 «Знос основних засобів» 10 «Основні засоби»

423 «Дооцінка активів» 10 «Основні засоби»

975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» 10 «Основні
засоби»

Відображення результатів дооцінних

засобів раніше уцінених 10 «Основні засоби» 746 «Інші доходи від
звичайної діяльності»

10 «Основні засоби» 423 «Дооцінка активів»

423 «Дооцінка активів» 131 «Знос основних засобів»

Відображення суми перевищення сум попередніх дооцінок

над сумою попередніх уцінок

об’єкта основних засобів

при його вибутті з підприємства 423 «Дооцінка активів» 441 «Прибуток
нерозподілений»

Інвентаризація основних засобів і облік її результатів

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» для підтвердження правильності та достовірності даних
бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення
підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями
(далі — підприємство) незалежно від форм власності інвентаризації майна,
коштів і фінансових.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник
підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у
стислі строки, визначити об’єкти, кількість і строки проведення
інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є
обов’язковим.

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації
майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в
акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених
законодавством;

б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна,
цінностей, коштів і зобов’язань, інвентаризація яких проводилась не
раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших
нерухомих об’єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки,
а бібліотечних фондів — один раз у п’ять років;

в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому — передачі
справ);

г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей
(на день встановлення таких фактів);

д) за приписом судово-слідчих органів;

е) у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після
закінчення явищ);

є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату
передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі
підприємств та їх структурних підрозділів в межах одного органу, до
сфери управління якого входять ці підприємства;

ж) у разі ліквідації підприємства.

При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності проведення
інвентаризації обов’язково у разі зміни керівника колективу (бригадира),
вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також за
вимогою хоча б одного члена колективу (бригади).

У випадках, коли проведення інвентаризації є обов’язковим,
інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не
належать підприємству, та облік яких ведеться на позабалансових
рахунках.

У разі одержання відмови постачальника задовольнити претензію щодо
недовантаження товарів або при одержанні від покупця претензії щодо
недовантаження товарів проводиться вибіркова інвентаризація тих товарів,
на які заявлені вказані претензії.

Основними завданнями інвентаризації є:

а) виявлення фактичної наявності основних фондів, нема теріальних
активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших
грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

б) установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення
фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

в) виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою
первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних
цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

г) перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та
грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних
фондів;

д) перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів,
нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і
фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та
інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і
кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат
майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

У разі проведення раптових інвентаризацій всі товарно-матеріальні
цінності підготовляються до інвентаризації у присутності
інвентаризаційної комісії, в інших випадках — завчасно. Вони повинні
бути згруповані, розсортировані та розкладені за назвами, сортами,
розмірами, у порядку, зручному для підрахунку.

Інвентаризація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння проводиться
відповідно до Інструкції Міністерства фінансів України про порядок
одержання, витрачання, обліку, зберігання та транспортування
дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах, в
об’єднаннях, установах і організаціях, затвердженої 29 грудня 1992 року.

Проведення інвентаризації у випадках, передбачених підпунктом «а» пункту
3 цієї Інструкції, та регулювання інвентаризаційних різниць здійснюється
у порядку, встановленому Положенням про інвентаризацію майна державних
підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та
організацій, яке передається в оренду, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 2 березня 1993 р. №158.

Проведення інвентаризації в інших випадках та регулювання
інвентаризаційних різниць здійснюється в порядку, наведеному в пункті 10
цієї Інструкції, з урахуванням таких особливостей.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим
документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні
комісії у складі — керівників структурних підрозділів, головного
бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

На підприємствах, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації
не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення
інвентаризації у місцях збереження та виробництва розпорядчим документом
керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії у
складі інженера, технолога, механіка, виконавця робіт, товарознавця,
економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників, які добре
знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі
інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника
підприємства, який призначив інвентаризацію. Забороняється призначати
головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально
відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії:

проводять профілактичну роботу по забезпеченню збереження цінностей,
заслуховують на своїх засіданнях керівників структурних підрозділів з
цього питання;

організовують проведення інвентаризацій і здійснюють інструктаж членів
робочих інвентаризаційних комісій;

здійснюють контрольні перевірки правильності проведення інвентаризацій,
а також вибіркові інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у місцях
зберігання та переробки в міжінвентаризаційний період. Основними
завданнями перевірок і вибіркових інвентаризацій в міжінвентаризаційний
період є здійснення контролю за збереженням цінностей, дотриманням
матеріально відповідальними особами правил їх зберігання і ведення
первинного обліку;

перевіряють правильність визначення інвентаризаційних різниць,
обґрунтованість пропозицій щодо заліків пересортиці цінностей в усіх
місцях їх збереження;

при встановленні серйозних порушень правил проведення інвентаризації та
в інших випадках проводять за дорученням керівника підприємства повторні
суцільні інвентаризації;

розглядають письмові пояснення осіб, які допустили нестачу чи псування
цінностей або інші порушення, і свої пропозиції щодо регулювання
виявлених нестач та втрат від псування цінностей, заліку внаслідок
пересортиці відображають у протоколі. В протоколі мають бути наведені
відомості про причини і про осіб, винних у нестачах, втратах і лишках та
про вжиті до них заходи.

Робочі інвентаризаційні комісії:

здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів,
цінних паперів та інших грошових документів і незавершеного виробництва
у місцях зберігання та виробництва;

разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів
інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач і надлишків
за пересортицею, а також списання нестач у межах норм природного убутку;

вносять пропозиції з питань упорядкування приймання, зберігання і
відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшенню обліку та контролю
за їх зберіганням, а також реалізації непотрібних підприємству
матеріальних цінностей і майна;

несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку проведення
інвентаризацій відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і
точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки
майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних
паперів та заборгованості в розрахунках;

оформлюють протокол із зазначенням у ньому стану складського
господарства, результатів інвентаризації і висновків щодо них,
пропозицій про залік нестач та лишків за пересортицею, списання нестач в
межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від
псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким
втратам і нестачам.

Якщо матеріально відповідальні особи виявлять після інвентаризації
помилки в інвентаризаційних описах, вони повинні негайно (до відкриття
складу, комори, відділу, секції тощо) заявити про це інвентаризаційній
комісії, яка після перевірки вказаних фактів та їх підтвердження
проводить виправлення помилок.

Контрольні перевірки інвентаризації повинні проводитись постійно діючою
інвентаризаційною комісією з участю членів робочих інвентаризаційних
комісій і матеріально відповідальних осіб після закінчення
інвентаризації, але обов’язково до відкриття складу (комори, секції
тощо), де проводилась інвентаризація. При цьому перевіряються з опису
найбільш цінні матеріальні цінності та ті, що користуються підвищеним
попитом.

При виявленні значних розходжень між даними інвентаризаційного опису і
даними контрольної перевірки призначається новий склад робочої
інвентаризаційної комісії для проведення повторної суцільної
інвентаризації цінностей.

Керівник підприємства повинен терміново по доповіді постійно діючої
інвентаризаційної комісії розглянути питання про відповідальність
першого складу робочої інвентаризаційної комісії, яка допустила
порушення при проведенні інвентаризації цінностей.

Результати контрольних перевірок інвентаризацій оформляються актом
(додаток №1). Реєстрацію проведених контрольних перевірок здійснює
бухгалтерія у спеціальній книзі (додаток №2).

В інвентаризаційних відомостях наводяться дані про дату придбання чи
спорудження не відображених у бухгалтерському обліку основних засобів.
При інвентаризації перевіряється наявність документів на земельні
ділянки, водоймища та інші об’єкти природних ресурсів, що підтверджують
право власності підприємства на них.

При перевірці фактичної наявності цінних паперів установлюються
правильність їх оформлення, реальність вартості відображених у балансі
підприємства цінних паперів, повнота і своєчасність відображення в
бухгалтерському обліку доходів з фінансових інвестицій.

Інвентаризація цінних паперів проводиться за окремими емітентами із
зазначенням назви, серії, номера, номінальної і балансової вартості,
термінів їх погашення.

Інвентаризація цінних паперів, переданих підприємством на зберігання
спеціальним організаціям (депозитарій, банк), полягає у звірянні
залишків, відображених на відповідних рахунках бухгалтерського обліку
підприємства, з даними виписок спеціальних організацій.

При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей:

а) їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення
цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії
від одного виду цінностей до іншого.

При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих
приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація
проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей
вхід до приміщення опломбується і комісія переходить у наступне
приміщення;

б) інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні
цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені у строк покупцями
відвантажені товари і цінності, та на ті, що

перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні,
на комісії, у переробці);

в) кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непош-кодженій
упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при
обов’язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей;

г) на прибуткових документах на товарно-матеріальні цінності, що
надійшли на об’єкт і прийняті під час його інвентаризації матеріально
відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за
підписом її голови робиться відмітка «після інвентаризації» з посиланням
на дату опису, де записані ці цінності;

д) на видаткових документах про товарно-матеріальні цінності, які
відпущені зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника
підприємства і головного бухгалтера у присутності членів
інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка, та
вони заносяться до окремого опису в порядку, аналогічному для цінностей,
що надійшли під час інвентаризації;

е) допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних
та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування
працівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на
яких ведуться особові картки) з їх розпискою в опису.

При інвентаризації незавершеного виробництва, незавершеного капітального
будівництва і незавершеного ремонту:

а) в інвентаризаційних описах вказується найменування заділу, стадія та
ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт;

б) сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що перебувають біля
робочих місць і не піддавались обробці, до опису незавершеного
виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних цінностей
або в окремих описах;

в) кількість сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної
маси або суміші в незавершеному виробництві, визначається технічними
розрахунками у порядку, передбаченому галузевими інструкціями з питань
планування, обліку і калькулювання собівартості продукції;

г) інвентаризаційна комісія повинна перевірити чи не значиться у складі
незавершеного капітального будівництва устаткування, що передане до
монтажу, а фактично не розпочате монтажем, а також стан об’єктів, що
законсервовані, і будівництво яких тимчасово припинено, виявити причини
і підстави для їх консервації;

д) на збудовані об’єкти, що фактично введені в дію повністю або
частково, але прийняття і введення в дію яких не оформлено належними
документами, а також на завершені, але з якихось причин не введені в Дію
об’єкти в окремих інвентаризаційних актах вказуються причини затримки
оформлення здачі в експлуатацію вказаних об’єктів.

Інвентаризація витрат майбутніх періодів та резервів майбутніх витрат і
платежів полягає в перевірці обґрунтованості залишку вказаних сум на
дату інвентаризації, відповідності затвердженому розпорядчим документом
керівника підприємства переліку створюваних резервів, для чого:

а) залишок резерву на оплату відпусток, включаючи відрахування на
державне соціальне страхування з цих сум, станом на кінець звітного року
визначається за розрахунком, який базується на кількості днів
невикористаної працівниками підприємства щорічної відпустки та
середньоденної оплати праці працівників.

Середньоденна оплата праці визначається діленням на 25,4
середньомісячної заробітної плати одного працівника, що за діючим
законодавством приймається для оплати відпустки.

Кількість днів невикористаної відпустки всіма працівниками підприємства,
на яку створюється резерв, не може бути обчислена більш як за два роки
із зменшенням на кількість авансованої відпустки в тих випадках, коли
чергова відпустка частково надана в рахунок майбутнього
(невідпрацьованого) періоду;

б) при інвентаризації резерву на виплату передбаченої законодавством
винагороди за вислугу років уточнюється розмір резерву, який не повинен
перевищувати суми нарахованої винагороди, і підлягає віднесенню на
витрати виробництва і обігу;

в) до суми резервів на оплату відпусток і винагороди за вислугу років
додаються відрахування за встановленими нормативами на державне
соціальне страхування з цих сум;

г) інвентаризація страхового резерву небанківської фінансової установи,
що створюється для покриття ризиків неповернення основного боргу за
кредитами полягає в обґрунтуванні відповідності залишку вказаного
резерву граничному розміру такого резерву на дату інвентаризації, який
обчислюється за Методикою визнання кредитів (інших видів заборгованості)
нестандартними при створенні небанківськими фінансовими установами
страхового резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за
такими кредитами (іншими видами заборгованості), затвердженою постановою
Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 р. №1182;

д) залишку резерву на виробничі затрати для підготовчих робіт на
підприємствах промисловості з сезонним виробництвом на кінець року не
повинно бути. При складанні річного звіту затрати, пов’язані з
обслуговуванням та управлінням виробництва, які були включені до
собівартості продукції у кошторисно-нормалізованому порядку, що
визначається галузевими інструкціями з планування, обліку і
калькулювання собівартості, повинні бути приведені у відповідність з
фактичними витратами на утримання та експлуатацію устаткування, загально
виробничими і загальногосподарськими витратами;

е) інвентаризаційна комісія за документами встановлює і включає до опису
суму, що підлягає відображенню на рахунку обліку витрат майбутніх
періодів і резерву сумнівних боргів.

є)перевірка правильності визначення залишку інших видів резервів на
кінець року проводиться відповідно до галузевих вказівок, погоджених з
Міністерством фінансів України.

При інвентаризації розрахунків:

а) всім дебіторам підприємства-кредитори повинні передати виписки про їх
заборгованість, які пред’являються інвентаризаційній комісії для
підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори
зобов’язані протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити
заборгованість або заявити свої заперечення;

б) на суми заборгованості постачальників з невідфактурованих поставок
після їх перевірки бухгалтерія повинна зажадати від постачальників
розрахунково-платіжні документи. Постачальники зобов’язані подати
покупцям такі документи або повідомити причини щодо їх неподання чи про
відсутність такої заборгованості;

в) на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками,
постачальниками і підрядчиками, іншими дебіторами і кредиторами повинні
залишатися виключно погоджені суми.

В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не
усунені або залишились не з’ясованими, розрахунки з дебіторами і
кредиторами відображаються кожною стороною у своєму балансі в сумах, що
випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею
правильними.

Зацікавлена сторона зобов’язана передати матеріали про розбіжності на
вирішення відповідних органів;

г) суми за розрахунками з установами банків, фінансовими і податковими
органами повинні бути погоджені ними. Залишення в обліку неурегульованих
сум за цими розрахунками не допускається;

д) до акта інвентаризації розрахунків додається довідка про дебіторську
і кредиторську заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув,
із зазначенням осіб, винних у минуванні терміну позовної давності
дебіторської заборгованості, а також назви і адреси дебіторів або
кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості.

При регулюванні інвентаризаційних різниць:

а) взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути
допущено тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового
найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі
утворились за один і той же період, що перевіряється, та однієї і тієї ж
особи, яка перевіряється.

Органи державного управління, до відання яких відносяться підприємства,
можуть установлювати порядок, коли такий залік може бути допущений
стосовно однієї і тієї ж групи товарно-матеріальних цінностей, якщо
цінності, що входять до її складу, мають схожість за зовнішнім виглядом
або упаковані в однакову тару (при відпуску їх без розпаковки тари);

б) у разі, коли при заліку нестач лишками при пересортиці вартість
цінностей, що виявились у нестачі, більше вартості цінностей, що
виявились у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних
осіб.

Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці
розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з
віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності. За
такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії повинні
бути наведені вичерпні пояснення причин, за якими різниці не можуть бути
віднесені на винних осіб.

Перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, проти вартості
цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на
збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей і результатів
фінансово-господарської діяльності;

в) протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у 5-денний термін
розглянутий і затверджений керівником підприємства;

г) затверджені результати інвентаризації відображаються в
бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена
інвентаризація, але не пізніше грудня місяця звітного року.

У примітках до фінансової звітності наводяться відомості про результати
проведених у звітному році інвентаризацій за формою, що наведена у
додатку №3.

Міністерства і відомства України можуть, враховуючи галузеві
особливості, розробляти вказівки по застосуванню цієї Інструкції.

2. Бухгалтерське відображення обліку основних засобів.

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ

рахунків бухгалтерського обліку для окремих господарських операцій

(без застосування рахунків класу 8)

№ г/о Зміст операції Сума Кореспонденція

Дебет Кредит

І ПРИДБАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗА ОПЛАТУ

1 Відображення суми за договором постачання 1000 15 «Капітальні
Інвестиції» 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

2 Відображення суми податку на додану вартість (ПДВ) 200 641 «Розрахунки
за податками» 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

3 Відображення сум за консультаційні, Інформаційні, посередницькі,
реєстраційні, транспортні послуги І Інші витрати, пов’язані з придбанням
основних засобів 100 15 «Капітальні Інвестиції» 685 «Розрахунки з іншими
кредиторами»

4 Відображення сум ПДВ 20 641 «Розрахунки за податками» 685 «Розрахунки
з Іншими кредиторами»

5 Відрахування в Пенсійний фонд при придбанні легкових автомобілів 50
949 «Інші витрати операційної діяльності» 651 «За пенсійним
забезпеченням»

6 Зарахування об’єктів до складу основних засобів 1100 1 0 «Основні
засоби» 15 «Капітальні Інвестиції»

II БУДІВНИЦТВО ОБ’ЄКТІВ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Підрядним способом

7 Відображення затрат на проектні, будівельно-монтажні роботи по
рахункам підрядників І проектних організацій 1500 15 «Капітальні
Інвестиції» 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

8 Відображення суми ПДВ в рахунках підрядників І проектних організацій
300 641 «Розрахунки за податками» 63 «Розрахунки з постачальниками та
підрядниками»

9 Одержання цільового фінансування на будівництво з зовнішніх джерел
(бюджет, різноманітні позабюджетні І міжгалузеві фонди) 1800 31 «Рахунки
в банках» 48 «Цільове фінансування І цільові надходження»

10 Використання коштів цільового фінансування для розрахунку з
підрядниками 1800

1800 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

48 «Цільове фінансування і цільові надходження» 31 «Рахунки в банках»

69 «Доходи майбутніх періодів»

11 Зарахування побудованого об’єкту до складу основних засобів 1500 1 0
«Основні засоби» 15 «Капітальні Інвестиції»

Господарським способом

12 Відображення фактичних затрат на спорудження І виготовлення основних
засобів 500 15 «Капітальні Інвестиції» 205 «Будівельні матеріали» 23
«Виробництво» 65 «Розрахунки за страхуванням» 66 «Розрахунки з оплати
праці»

13 Зарахування побудованого (виготовленого) об’єкту до складу основних
засобів 500 10 «Основні засоби» 15 «Капітальні Інвестиції»

IV БЕЗОПЛАТНЕ ОДЕРЖАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

19 Відображення вартості безоплатно отриманих основних засобів 4000 10
«Основні засоби» 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»

20 Затрати на транспортування і монтаж безоплатно отриманих основних
засобів 300 15 «Капітальні Інвестиції» 685 «Розрахунки з Іншими
кредиторами»

21 Сума ПДВ в рахунках на послуги, зазначені в п 20 60 641 «Розрахунки
за податками» 685 «Розрахунки з іншими кредиторами

22 Зарахування витрат по операції 20 до складу первісної вартості
безоплатно отриманих основних засобів 300 10 «Основні засоби» 15
«Капітальні Інвестиції»

V ІНШІ ВИПАДКИ ЗАРАХУВАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА БАЛАНС

23 Оприбуткування раніше не врахованих на балансі основних засобів 800
10 «Основні засоби» 746 «Інші доходи від звичайної діяльності»

24 Переведення неправильно зарахованих малоцінних І швидкозношуваних
предметів до складу основних засобів 600 10 «Основні засоби» 112
«Малоцінні необоротні матеріальні активи»

25 Відображення зносу малоцінних І швидкозношуваних предметів (по
операції 24) 200 132 «Знос Інших необоротних матеріальних активів» 131
«Знос основних засобів»

VI ЗАТРАТИ НА ПОЛІПШЕННЯ 1 УТРИМАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

26 Відображення затрат по реконструкції, модернізації, забудові,
дообладнанню об’єктів основних засобів 700 15 «Капітальні інвестиціям»
63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

27 Сума ПДВ 140 641 «Розрахунки за податками» 63 «Розрахунки з поста
чальниками та підрядниками»

28 Зарахування затрат після завершення реконструкції на збільшення
первісної вартості основних засобів 700 1 0 «Основні засоби» 15
«Капітальні Інвестиції»

VII ПЕРЕОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

29 Відображення результатів дооцінки основних засобів 1400

600 10 «Основні засоби» 423 «Дооцінка активів» 423 «Дооцінка активів»
131 «Знос основних засобів»

З0 Відображення сум дооцінки основних засобів при їхньому вибутті (на
дату набуття чинності Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7
«Основні засоби» сальдо субрахунку 423 «Дооцінка активів» має кредитове
сальдо по конкретному об’єкту основних засобів на основі записів про
зміну (Індексацію) балансової вартості основних засобів в картках
Інвентарного обліку (Інших регістрах аналітичного обліку об’єктів
основних засобів), якщо у підприємства сальдо на означеному субрахунку
423 1100 423 «Дооцінка активів» 441 «Прибуток нерозподілений»

31 Відображення результатів уцінки основних засобів 3000 131 «Знос
основних засобів» 10 «Основні засоби»

9000 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових Інвестицій» 10
«Основні засоби»

32 Відображення результатів уцінки основних засобів, раніше дооцінених
(п 29) 1000

800

200 131 «Знос основних засобів»

423 «Дооцінка активів»

975 «Уцінка необоротних активів і фінансових Інвестицій» 10 «Основні
засоби»

10 «Основні засоби»

10 «Основні засоби»

33 Відображення результатів дооцінки основних засобів, раніше уцінених
(п 31) 9000

3000

2000 10 «Основні засоби»

10 «Основні засоби»

423 «Дооцінка активів» 746 «Інші доходи від звичайної діяльності»

423 «Дооцінка активів»

131 «Знос основних засобів»

34 Відображення втрат від зменшення корисності об’єктів основних
засобів, оцінених по первісній вартості 300 975 «Уцінка необоротних
активів і фінансових Інвестицій» 131 «Знос основних засобів»

35 Відображення втрат від зменшення корисності об’єктів основних
засобів, оцінка яких є переоціненою вартістю 300

60 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових Інвестицій»

131 «Знос основних засобів» 10 «Основні засоби»

10 «Основні засоби»

Відображення дооцінки вартості об’єктів основних засобів, що проведена
після усунення причин попереднього зменшення корисності об’єкту основних
засобів

36 По об’єктам, щодо зменшення корисності були оцінені по первісній
вартості 300 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових Інвестицій»
131 «Знос основних засобів»

37 По об’єктам, щодо зменшення корисності були оцінені по переоціненій
вартості 360

60 10 «Основні засоби»

746 «Інші доходи від звичайної

діяльності» 746 «Інші доходи від звичайної діяльності»

131 «Знос основних засобів»

VIII. ІНШІ ОПЕРАЦІЇ 3 ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ

38 Первісна вартість Інвентарного об’єкту основних засобів під назвою
«Ремонт орендованих основних засобів» (за станом на 31 грудня 1999р.)
5200 109 «Інші основні засоби» (новий План рахунків) 01 субрахунок 4
«Інші основні виробничі фонди»

39 Одержання коштів від пайовика на пайову участь у будівництві об’єкта
(вбудованого приміщення для магазину, квартир) 150000 311 «Поточні
рахунки в національній валюті» 48 «Цільове фінансування І цільові
надходження»

40 Перерахування забудовнику коштів на пайову участь у будівництві
(див.п.39) 150000 377 «Розрахунки з Іншими дебіторами» 311 «Поточні
рахунки в національній валюті»

41 Одержання (передача) оформлених документів про право власності
пайовика на збудовану частину будівлі, та сама передача (одержання)
частини будівлі

41.1 У забудовника 150000 48 «Цільове фінансування і цільові
надходження» 151 «Капітальне будівництво»

41.2 У пайовика:

41 2.1 вбудоване приміщення магазину; 62000 103 «Будинки та споруди» 151
«Капітальне будівництво»

41 .2.2 2-х кімнатної квартири для продажу; 38000 28 «Товари» 151
«Капітальне будівництво»

4123 3-х кімнатну квартиру для потреб пайовика; 50000 103 «Будинки та
споруди» 151 «Капітальне будівництво»

41 .2.4 одночасно на суму боргу. 150000 151 «Капітальне будівництво»
377 «Розрахунки з Іншими дебіторами»

ВИСНОВОК

Отже згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 об’єктом
амортизації є вартість основних фондів (окрім вартості землі та
незавершених капітальних інвестицій). Нарахування амортизації
здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації)
об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкту
активом (при зарахуванні на баланс),і призупиняється на період його
реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

На даному підприємстві нарахування амортизації основних фондів
нараховується із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума
амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк
корисного використання об’єкта основних фондів. Місячна сума амортизації
при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми
амортизації на 12.

Протягом року в структурі основних фондів відбулися незначні зміни: на
0,7 % зросла частка будинків, споруд та передавальних пристроїв, на 0,2%
зросла частка малоцінних необоротних активів, в той час як частка машин,
обладнання та транспортних засобів зменшились відповідно – на 0,8 і
0,1%.

Сума нарахованої за рік амортизації 794,1 тис. грн. – за бухгалтерським
обліком; 1022,0 – за податковим обліком.

Взагалі на підприємстві знос за період до 2003року становить 5421,4 тис.
грн. Сума прибутку, що оподатковується, відповідно до податкового обліку
становила – 1981,4 тис. грн. Нараховані податки на прибуток відповідно
до:

бухгалтерського обліку – 777,1 тис. грн.

податкового обліку – 594,4 тис. грн.

Сума нарахованої амортизації використана повністю: 579,2 – на капітальне
будівництво; 212,8 – на придбання (виготовлення) та поліпшення основних
фондів; 2,1 – на придбання (виготовлення) інших необоротних активів.

Використана література

В. М. Пархоменко, П. П. Баранцев “Реформування бухгалтерського обліку в
Україні”.

Грабова Н. М., Добровський В. М. “Бухгалтерський облік на виробничих і
торгівельних підприємствах”.

Грабова Н. М., Кривоносов Ю.Г. “Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках”.

Ткаченко Н. М. “Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах”.

Завгородній В.П. Бухгалтерский учет в Украине (С использ. Нац.
Стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. – 5-е изд.,доп. И
перераб. – К.: А.С.К.., 2001.- 848с. – (Экономика. Финансы. Право.)

Сердюк В. Н. Бухгалтерский учет: Учебно – практическое пособие. –
4-еизд., изм. и доп. – Донецк: Дон НУ,2002. – 448с.

Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ за ред. Проф. Ф.Ф.
Бутинця-3-вид., перераб. і доп.- Житомір: ЖІТІ,2001.-672с.

Экономика предприятия: Учебник для вузов/ В.В. Горфынкель Е.М. Купряков,
В.П. Просолов и др., под ред. Проф. В.Я. Горфинкеля, проф Е.М.
Купрякова,- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1996.-367с.

Нидлз Б. И др. Принципы бухгалтерского учета/ Б. Нидлз, Х. Андерсон, Д.
Колдуэлл: Пер. с англ./ Под ред. Я.В. Соколова.- 2-е изд. – М.: Финансы
и статистика,1994. – 496с.: ил.- (Серия по бухгалтерскому учету и
аудиту).

Котик Н. С. Амортизационные отчисления: налоговый и бухгалтерский учет.
– Х.: Фактор,2000.-40с.

Афанасьев Мст., Кузнецов П. Забытая амортизация// Экономист.- 2001.- №8
с.105.

Губачева О. Выбираем метод начисления амортизации// Бухгалтерский учет и
аудит.-2000.-№11.-с.42.

Р. Грачева „Основные средства в бухгалтерском учете”.// Дт-Кт
(специальное приложение к журналу), 2001р.

В. Карєв Розрахунок амортизації // Бухгалтерський облік та
аудит.-2001.-№11,12. 2002.-№2.

Каменская Т. Амортизация основных средств// Все о бухгалтерском учете.-
2000.-№52.-с.18.

Крысенко Т. Амортизация// Бухгалтерская практика.-2001.-№2.-с.61

Шевченкова Л. Амортизация основных средств согласно П(С)БУ №7//
Баланс.-2000.-23.-с.41

Твердомед А. 6-й метод 7-го стандарта и 8-я статья// Вестник бухгалтера
и аудитора Украины.-2000.-№13.-с.12.

Ластовецкий В.Е. Различия и взаимосвязь бухгалтерского и налогового
учета основных фондов//Вестник бухгалтера и аудитора
Украины.-2001.-№4.-4.

Климовская М. Налоговая амортизация в бухгалтерском учете// Вестник
бухгалтера и аудитора Украины.-2001.-№22.-с.15.

Баб’як Н.Д. Вплив амортизаційних відрахувань на результати
фінансово-господарської діяльності підприємств//Фінанси
України.-2001.-№11.-с.34.

Лук’янченко О.О. Амортизаційна політика в Україні// Фінанси
України.-2000.-№10.-с.46.

Лях Л., Короткевич О. Основне протиріччя державної амортизаційної
політики та шляхи його подолання// Економіст.-2000.-№3.-с.103.

Безуглий А. Об изъятии амортизационных отчислений предприятий//
Экономика Украины.-1999.-№5.-с.36.

Орлов П., Орлов С. Ускореная амортизация и ускореный износ основных
фондов// Экономика Украины.-1999.-№5.- с.36.

Хмелевской Е. Амортизационная политика и обновление
промышленно-производственных фондов// Экономика Украины.-1999.-№2.-с.28.

Хомяков В., Белинская В. Методика оценки влияния амортизационной
политики на окупаемость капитальных вложений// Экономика Украины.-
2000.-№2.-с28.

Безуглый А. Об изъятии части амортизационных отчислений и использовании
мощностей предприятий// Экономика Украины.-2000.-№1.-с.34

Орлов П., Орлов С. Государственная амортизационная политика и её
отражение в стандартах бухгалтерского учета// Экономика
Украины.-2001.-№3.-с.30.

Филимонова Л. бухгалтерский учет основных фондов//Атланта. Налоги и
бухгалтерский учет.-2000.-№50.-с.31.

Закон Украины «О налогообложении прибыли предприятий»( в редакции от
22.05.97г. №283/97-ВР, с изменениями и дополнениями).

Положение (стандарт) бухгалтерского учета №7 «Основные средства»,
утвержденное приказом Министерства Финансов Украины от27.04.2000г. №92.

Приказ министерства статистики Украины от 29.12.95г. « Об утверждении
типовых форм первичного учета».

Инструкция по применению Плана счетов бухгалтерского учета активов,
капитала, обязательств и хозяйственных операций предприятий и
организаций, утвержденная приказа Министерства финансов Украины от
30.11.99г. №291.

(пункт 1 із змінами, внесеними згідно з наказом Мінфіну України від
26.05.2000 р. №115

(підпункт 11.7 пункту 11 в редакції наказу Мінфіну України від
26.05.2000р. №115)

(абзац другий підпункту 11.10 пункту 11 із змінами, внесеними згідно з
наказом Мінфіну України від 26.05.2000 р. №115)

(підпункт «г» пункту 11.10 із змінами, внесеними згідно з наказом
Мінфіну України від 05.12.97 р. №268)

(підпункт «е» підпункту 11.10 пункту 11 із змінами, внесеними згідно з
наказом Мінфіну України від 26.05.2000 р. №115)

(пункт 12 із змінами, внесеними згідно з наказом Мінфіну України від
26.05.2000 р. №115)

Похожие записи