КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Облік оплати праці в системі управління персоналом підприємства”

ПЛАН

ВСТУП

1. Роль бухгалтерського обліку в системі управління персоналом
підприємства.

2. Організація праці та її оплата в умовах ринкових відносин

3. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляду спеціальної
літератури

4. Коротка організаційно-економічна характеристика базового підприємства

5. Організація бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці на
підприємстві.

6. Документальне оформлення та методика обліку особового складу,
використання робочого часу та виробітку

7. Методика нарахування заробітної плати

8. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з оплати праці

9. Облік розрахунків з соціального страхування

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додатки

ВСТУП

Серед факторів виробництва вирішальне значення належить трудовій
діяльності людини. В свою чергу рівень ефективності праці колективу,
виробничого підрозділу, окремого працівника залежить від повноти
використання фактора мотивації до праці, важливими складовими якого є
розмір оплати праці, тісно пов’язане з наслідками праці матеріальне
стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.

Організаційно-правові та економічні основи оплати праці в умовах
переходу до ринку викладені в законах України “Про оплату праці”, в
Кодексі законів про працю України та інших нормативно-правових актах.

Згідно із Законом України “Про колективні договори і угоди” між
Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та
профспілковими об’єднаннями України укладається Генеральна угода,
положення якої діють безпосередньо і поширюються на всіх суб’єктів
незалежно від форм власності та господарювання, які перебувають у сфері
дії сторін, що підписали Угоду.

Норми Генеральної угоди є обов’язковими для застосування під час ведення
колективних переговорів і укладання угод (договорів) на галузевому,
регіональному та виробничому рівних як мінімальні гарантії.

Для регулювання виробничих, соціально-економічних і трудових відносин,
забезпечення прав та гарантій працівників підприємств укладається
Галузева угода між Міністерством харчової промисловості України та
галузевими об’єднаннями підприємств і підприємців та інших організацій з
однієї сторони і ЦК профспілок працівників харчової промисловості – з
другої.

Положення і норми Галузевої угоди діють безпосередньо і є обов’язковими
як мінімальні гарантії для застосування власниками, уповноваженими ними
органами, керівниками підприємств, незалежно від форм власності і
господарювання та комітетами профспілок при укладенні регіональних
галузевих угод і колективних договорів, вирішенні питань регулювання
соціально-економічних та трудових відносин, що є предметом цієї Угоди.

Керівники і профспілкові комітети підприємств незалежно від форм
власності і господарювання (які використовують найману працю)
зобов’язані протягом двох місяців після набрання Галузевою угодою
чинності укласти колективні договори або внести відповідні зміни до
чинних колективних договорів і забезпечити реалізацію її норм і положень
як мінімальних гарантій.

Галузева угода не обмежує наданих чинним законодавством прав підприємств
відповідно до повноважень сторін встановити в колективних договорах вищі
та додаткові порівняно з передбаченими цією Угодою соціально-трудові
пільги та інші норми.

На госпрозрахункових підприємствах усіх форм власності форми і системи
оплати праці, тарифні ставки, розцінки, схеми посадових окладів, умови
запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших
заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат встановлюється
підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій,
передбачених чинним законодавством, Генеральною і Галузевою угодами.

Зважаючи на те, що основні права і обов’язки щодо організації оплати
праці передано державою підприємствам, це вимагає замість раніше
застосовуваних стандартних розробити і застосувати на підприємствах
диференційовані системи оплати й тарифні умови, які б забезпечували
прямий зв’язок заробітку з продуктивністю праці, а преміювання – з
фінансовими результатами.

Надалі підприємствам широкі права вимагають від керівників, спеціалістів
та інших працівників значних зусиль, щоб система матеріальних стимулів
була творчо задіяна і забезпечувала максимальну економічну ефективність.
Насамперед ці завдання постають перед економічною службою, яка має
об’єднувати і спрямовувати зусилля всіх спеціалістів на удосконалення
трудових відносин для створення умов економічного зростання.

В умова ринкової економіки та вільної конкуренції, за рівних інших
вихідних умов, успіху, тобто більшого прибутку досягнуть ті
підприємства, які забезпечили нижчі витрати виробництва, зокрема,
наполегливого впровадження нових, нетрадиційних, специфічних форм
трудових відносин. Альтернативи такому шляху немає. До цього ж
зобов’язує і чинне законодавство України.

1. Роль бухгалтерського обліку в системі управління персоналом
підприємства

У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена
праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива,
пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на
вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої
споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці.
Питання оплати праці регулюється основними нормативними документами:
Кодексом законів України про працю, Закон України “Про оплату праці” від
24.03.1995р. № 108/95-ВР, зі змінами і доповненнями; “Порядок обчислення
середньої заробітної плати”, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів
України від 08.02.1995р. № 100, зі змінами і доповненнями; Інструкцією
зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства
статистики України від 11.12.1995р. № 323; Декретом Кабінету Міністрів
України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р. № 13-92
зі змінами і доповненнями; Закон України “Про відпустки” від 15.11.1996
р. Нарахування, виплата та облік оплати праці мають проводитись згідно з
чинним законодавством, нормативними та інструктивними матеріалами, які
регулюють трудові відносини.

Законом України “Про оплату праці” визначено, що заробітна плата – це
винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або
уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Завданнями обліку праці та її оплати є:

точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних
робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до
кількості та якості затраченої праці;

правильне нарахування оплати праці кожному працівникові відповідно до
діючи положень;

дотримання порядку розподілу оплати праці по об’єктах бухгалтерського
обліку;

повний і своєчасний розрахунок з працівниками по оплаті праці;

своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності
по оплаті праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати
праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік
мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення
ефективності виробництва.

Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб
сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни,
підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.

2. Організація праці та її оплата в умовах ринкових відносин

Будь-яке підприємство яке являє собою виробничо-господарську одиницю,
яка зусиллями трудового колективу здійснює виробництво продукції, її
переробку, реалізацію, надає різноманітні послуги, виконує інші
економічні й соціальні функції. Кожне підприємство – це самостійний
трудовий колектив, первинний осередок держави як об’єднання працівників
для спільної трудової діяльності. У кожному трудовому колективі залежно
від його розмірів, спеціалізації та інших обставин функціонують
внутрішньогосподарські (первинні) виробничі, обслуговуючі та інші
колективи – дільниці, ланки, загони, бригади, цехи, відділки та ін. Із
зміцненням матеріально-технічної бази та підвищення професійного і
культурного рівня працюючих виникає об’єктивна потреба пошуку або
визначення нових організаційних форм діяльності внутрішньогосподарських
трудових колективів, які б найбільш повно відповідали кожному етапу
розвитку продуктивних сил. Форми і кількість первинних підрозділів,
чисельність зайнятих у кожному з них залежить від особливостей
виробничих умов конкретного підприємства.

Трудові колективи класифікують на постійні і тимчасові. Постійні – це
такі, що характеризуються сталістю засобів і предметів праці та робочої
сили: ланки, бригади, дільниці, сімейні, орендні та інші колективи.

Найпростішою організаційною структурою первинного об’єднання працівників
є ланка. В її складі немає ніяких організаційно оформлених груп
виконавців і тому відсутня потреба у звільненому керівникові.
Характерними ознаками ланки ще є такі: вона виконує окремі технологічні
операції в загальному комплексі робіт з виробництва певного виду
продукції. Саме такі невеликі трудові колективи за чисельністю, де
кожний працюючий може виконувати різноманітні роботи, в подальшому все
більше поширюватимуться.

У великих підприємствах, де численні трудові колективи, діють такі
організаційні структури, як виробничі бригади. Кожна з них може
складатися з декількох самостійних спеціалізованих ланок. Порівняно з
ланкою – це більш складна організаційна форма, де трудові відносини
мають свої особливості. Якщо в межах ланки вони здійснюються через
безпосередній контакт працівників у процесі трудової діяльності, а потім
уже і через кінцевий результат виробничої діяльності, то в бригадах –
тільки (або в більшості випадків) через кінцевий результат
функціонування праці всього колективу бригади (особливо на стадії
розподілу прибутків у будь-якій формі – натуральній чи грошовій).

Головна вимога до будь-якого складу і розміру трудового колективу –
власними силами забезпечити високоякісне виконання всіх робіт в
найоптимальніші строки на основі вимог відомих принципів організації
праці: пропорційності, погодженості, потоковості, ритмічності,
оптимальної інтенсивності праці, що є необхідною передумовою досягнення
високих кінцевих результатів виробничої діяльності.

Бригада – основна самостійна виробнича одиниця. Для забезпечення тісного
взаємозв’язку оплати праці з кінцевими результатами бригада здійснює
свою діяльність на основі внутрішньогосподарського розрахунку. Важливу
роль у здійсненні її завдань відіграє бригадир. Він як керівник бригади
заздалегідь визначає кожному працівникові (або ланці) завдання і
контролює їх виконання. Бригадир повинен дбати про забезпечення
безперебійного технічного та організаційно-господарського обслуговування
агрегатів. До його компетенції входить ведення обліку виконання робіт і
нарахування заробітної плати членам бригади.

Вибір конкретних підходів до ефективної організації виробництва
здійснюють головні спеціалісти. Вони розробляють і обґрунтовують склад
бригад, ланок та загонів, період їх дії (постійні, сезонні, тимчасові),
обсяг виконуваних операцій, спеціалізацію і методи поєднання робочої
сили із знаряддями виробництва. Економічну доцільність створення
запропонованих організаційних форм праці і трудових колективів
обґрунтовує економічна служба. Всі пропозиції по формах організації та
системах оплати праці повинні бути погоджені з трудовим колективом.

Головне завдання у діяльності всіх служб підприємства полягає в тому,
щоб засновані форми організації та оплати праці забезпечували поліпшення
організації виробничих процесів, раціоналізацію прийомів і методів
праці, створення найсприятливіших умов роботи, підвищення творчого
змісту і привабливості праці та найвищий рівень оплати праці працівників
виробництва.

Економічна служба спільно з керівниками галузевих служб і
внутрішньогосподарських підрозділів перевіряє обґрунтованість прийнятих
рішень по параметрах трудових колективів, нормах виробництва продукції.
Пропозиції із зазначених питань погоджується з трудовими колективами,
профспілковим комітетом і затверджується керівником (правлінням)
підприємства.

Норма виробництва продукції для бригади, ланки або окремого працівника
розробляється безпосередньо в підприємстві згідно з конкретними умовами
виробництва (технологією) з урахуванням рівня досягнутого за попередні
3–5 років.

Середній рівень використовується лише як орієнтир для творчого
визначення норм виробництва, враховуючи всі позитивні і негативні
фактори для фактичного можливого виробництва продукції в даному році.
Такий підхід відіграє важливу роль у правильній побудові системи оплати
праці виробничих підрозділів, величині розцінок за одиницю продукції та
суми фонду оплати праці при кінцевих розрахунках.

Основним юридичним документом з питань оплати праці є додаток до
колективного договору – який має включати тарифні сітки, посадові
оклади, розміри та порядок виплати доплат і надбавок, умови та розміри
преміювання за основні результати господарської діяльності та за
спеціальними системами тощо.

Додаток про оплату праці розробляється економічною службою спільно з
головними спеціалістами та керівниками структурних підрозділів і за
погодженням з профспілковим комітетом затверджується керівником
підприємства або загальними зборами при колективній формі власності з
попереднім погодженням на правлінні підприємства.

Робота з формування і вдосконалення ефективної системи оплати праці в
підприємствах повинна провадитись постійно. Сучасні системи оплати праці
все більше поглинають і роботу по господарському розрахунку.

Організація оплати праці вимагає розширення прав підрозділів, наближення
оплати до кожного працівника, широкої їх поінформованості. Умови оплати
праці і преміювання, пов’язані з кінцевими результатами праці, необхідно
доводити до кожного підрозділу і працівника. Для забезпечення зв’язку
оплати з результатами праці, значного збільшення частини стимулюючих
витрат слід перебудувати структуру заробітної плати, виключивши з неї
необґрунтовані доплати, надбавки, коефіцієнти.

Широке застосування на підприємстві матеріальних стимулів, непов’язаних
з результатами праці, призводить до відволікання коштів, значно знижує
як ефективність використання фонду оплати праці, так і дієвість
матеріального стимулювання взагалі.

Відповідно до законів України “Про оплату праці” форми й системи оплати
праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови
запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших
заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюють
підприємства в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій,
передбачених законодавством, Генеральною та галузевими (регіональними)
угодами.

Питання про доцільність виплати надбавки за стаж роботи в конкретному
підприємстві та її розміри для всіх категорій працівників підприємства
визначають самостійно залежно від своїх фінансових можливостей та
ефективності застосування такої надбавки.

Кошти на виплату надбавок визначають у кошторисі формування й витрачання
фонду оплати праці підприємства.

На основі розрахункових документів економічна служба в межах фонду
оплати праці спільно з керівниками структурних підрозділів визначає
розцінки за продукцію, розміри оплати праці та інші види матеріального
стимулювання, які затверджуються керівником (правлінням) підприємства за
погодженням з профспілковим комітетом. Застосування різних форм
організації і оплати праці повинне впливати на підвищення продуктивності
праці, збільшення виробництва продукції, сприяти поліпшенню організації
праці та технології виробництва, а в кінцевому підсумку – на збільшення
виробництва продукції і поліпшення її якості.

3. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляду спеціальної
літератури

На підприємствах незалежно від форми власності і господарювання трудові
відносини регулюються згідно з чинним законодавством, Генеральною і
галузевими угодами та колективними договорами.

До основних чинних законодавчих і нормативних актів з питань оплати
праці України, зокрема, належать:

Конституція України;

Кодекс законів про працю України;

Закон України “Про оплату праці”;

Закон України “Про колективні договори і угоди”;

Закон України “Про підприємства України”;

Закон України “Про господарські товариства”;

Закон України “Про кооперацію”;

Закон України “Про зайнятість населення”;

Закон України “Про відпустки”;

постанови Кабінету Міністрів України щодо визначення умов оплати праці
працівників бюджетних сфер, керівників державних підприємств, порядку
розрахунку середньої заробітної плати та ін.

Створена в Україні законодавча база з питань оплати праці має ринкову
спрямованість і покликана забезпечити:

роздержавлення тарифної системи, всього процесу організації та
регулювання оплати праці, переведення його від принципів
державно-централізованих методів на систему колективних переговорів з
одночасним введенням, поряд з економічними механізмами, певної частини
адміністративно-державного регулювання оплати праці методами, що
притаманні державам з розвинутою економікою;

систему диференціації оплати праці, що включає:

міжгалузеву диференціацію мінімальної заробітної плати;

кваліфікаційну диференціацію тарифних ставок (окладів) робітників та
посадових окладів керівників, фахівців і службовців;

міжпрофесійну (міжпосадову) диференціацію оплати праці;

диференціацію доплати за умови праці;

становлення такої системи господарювання, коли регулятором розмірів
заробітної плати виступає зароблені колективом підприємства кошти на
оплату праці. Основним джерелом коштів на оплату праці всіх
госпрозрахункових підприємств і організацій повинен бути доход,
одержаний в результаті їх господарської діяльності;

зближення економічних умов оплати праці найманих працівників на
підприємствах різних видів, форм власності та господарювання.

При організації трудових відносин на підприємстві необхідно виходити з
того, що основні права й обов’язки щодо організації оплати праці
передано державою підприємствам. Отже, організація, нормування, оплата і
стимулювання ефективної праці повинні бути у центрі всієї економічної
роботи. В нинішніх, все ще важких економічних умовах раціонально
організована праця та її оплата на нових, демократичних засадах
дозволить створити додаткові джерела для заохочення вищих показників,
збільшити доходи працівників і залучити широкі їх верстви до активного
пошуку ефективних рішень в організації праці та виробництва.

Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р., забезпечує права і свободи громадян України на
задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших
інтересів.

Останнє видання Кодексу (за станом законодавства та постанов Пленуму
Верховного Суду України на 1 листопада 1997 р.) має назву “Кодекс
законів про працю України з постатейними матеріалами” (К., Юрінком
Інтер, 1998) з окремим додатком — Закон України “Про внесення змін про
працю України” від 18 вересня 1998 р. № 117-XIV, який не був врахований
в основному тексті. Додаткові зміни до Кодексу внесені Законом України
“Про внесення змін до Кодексу законів про працю України” від 24 червня
1999 р. № 1356-XIV.

Це видання містить найбільш повне систематизоване зібрання законодавчих
актів про працю, що зумовило включення до нього, крім Кодексу законів
про працю України, близько 250 додаткових нормативно-правових актів, а
саме: законів України, указів Президента України, постанов Кабінету
Міністрів України, великої кількості нормативних актів міністерств і
відомств.

У редакції Кодексу враховано, що з часу отримання Україною незалежності
більш як на дві третини оновлені та змінені підзаконні нормативні акти,
а Верховий Суд України прийняв ряд важливих постанов і узагальнив судову
практику з розгляду трудових спорів. Врахована також особливість
законодавства про працю України, яка полягає в тому, що до цього часу
застосовується нормативні акти колишнього Союзу РСР, якщо вони не
суперечать Конституції та законом України. Правовою підставою для
застосування союзного законодавства є постанова Верховної Ради України
від 12 вересня 1991 р. “Про порядок тимчасової дії на території України
окремих актів законодавства Союзу РСР”.

Закони СРСР, постанови Ради Міністрів СРСР, нормативні акти міністерств
і відомств колишнього Союзу РСР в цій курсовій як і в Кодексі законів
про працю України подаються мовою оригіналу.

Основні положення з питань зайнятості, оплати праці, гарантій і
компенсацій, трудової дисципліни, охорони праці, праці жінок і молоді,
трудових спорів та трудового колективу наведені в Кодексі законів про
працю України.

Окремі питання соціального захисту громадян, передбачені Законом України
“Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи”.

Трудові відносини з тимчасовими працівниками регулюються Указом Президії
Верховної Ради СРСР “Про умови праці тимчасових робітників та
службовців”.

Трудові відносини з працівниками, зайнятими на сезонних роботах,
регулюються Указом Президії Верховної Ради СРСР “Про умови праці
робітників та службовців, зайнятих на сезонних роботах”.

Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений Постановою
Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. № 278.

Умови роботи за сумісництвом регулюються постановою Кабінету Міністрів
України від 3 квітня 1993 р. № 245 “Про роботу за сумісництвом
працівників державних підприємств, установ і організацій” (ЗП України,
1993, № 9, ст. 184) і Положенням про умови роботи за сумісництвом
працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим
наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінфіну України від 28 червня 1993 р. № 43
(Людина і праця: Інформ бюл. Мінпраці України, 1993, № 8).

Питання про відпустки регулюються Конституцією України, Законом України
від 15 листопада 1996 р. “Про відпустки” (ВВР, 1997, № 2, ст. 4),
Кодексом законів про працю України, Законом України “Про внесення змін,
що стосуються відпусток, до Кодексу законів про працю України ”, іншими
законами та нормативно-правовими актами України.

Справляння збору до Пенсійного фонду України регламентується:

Законом України “Про збір на обов’язкове пенсійне страхування” від
26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами
України від 03.12.1997 р. № 680/97-ВР, від 15.01.1998 р. № 25/98-ВР, від
24.07.1998 р. № 64-XIV, від 22.10.1998 р. № 208-XIV);

Інструкцією “Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами,
організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного
фонду України”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду
України від 03.06.1999 р. № 4-6.

Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір
на обов’язкове державне пенсійне страхування, затверджений Постановою
Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 р. № 697 “Про затвердження
Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується
збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються
при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення
пенсій”.

Збір до Пенсійного фонду не нараховується на:

вихідну допомогу в разі припинення трудового договору;

компенсацію за невикористану відпустку;

добові на відрядження у межах норм, установлених законодавством, і
виплати замість добових;

вартість безкоштовного надання відповідно до актів законодавства деяким
категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних
квитків або суми коштів для їх відшкодування за рахунок відповідних
бюджетів, а також твердого палива для працівників вугільної
промисловості;

виплати у межах, установлених законодавством, на проживання і харчування
спортсменів і тренерів під час проведення змагань і
навчально-тренувальних зборів;

вартість виданого спецодягу (крім форменого одягу), спецвзуття та інших
засобів індивідуального захисту, мила, мийних засобів, молока та
лікувально-профілактичного харчування;

суми відшкодування витрат та інших компенсацій у зв’язку з переведенням,
прийманням або направленням робітників і службовців на роботу в іншу
місцевість;

доплата і надбавки до заробітної плати замість добових у випадках, коли
постійна робота проходить у дорозі, має роз’їзний характер або пов’язана
зі службовими поїздками у межах обслуговуваних дільниць;

заробітну плату за дні роботи без винагороди за працю (суботники,
недільники тощо), яка перераховується до бюджету або на благодійні цілі;

суми відшкодування збитку, заподіяного працівникові каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров’я, пов’язаними з виконанням ним трудових обов’язків;

стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам (у тому
числі тим, які направляються на навчання підприємствами, установами й
організаціями), які навчаються з відривом від виробництва;

стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів
України, Міністерства у справах науки і технології і Національної
академії наук для молодих вчених;

фінансову підтримку (гранти) за рахунок коштів іноземних наукових
фондів, яка надається вченим України і переможцям відповідних конкурсів;

допомога, яка виплачується за рахунок підприємства, установи,
організації молодим фахівцям під час відпустки по закінченні вищого або
професійно-технічного навчального закладу;

доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими
дивідендами);

компенсаційні виплати, що виплачуються громадянам згідно із Законом №
796/91;

допомога сім’ям з дітьми, яка виплачується згідно із Законом України від
21.11.1992 р. № 2811 “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, зі
змінами;

різні види допомоги по соціальному страхуванню, що вплачуються за
рахунок Фонду соціального страхування України (крім допомоги з
тимчасової непрацездатності);

Державні премії України в галузі науки і техніки, Державні премії
України Імені Тараса Шевченка, іменні премії, що присуджуються
Національною академією наук України і галузевими академіями наук, премії
Міністерства культури і мистецтва;

Щомісячні виплати за звання дійсних членів (академії) і
членів-кореспондентів Національної академії наук України і галузевих
наук.

Справляння збору до Фонду соціального страхування сплачується на
підставі:

Закону України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від
26.06.1997 р. № 402/97-ВР (зі змінами і доповненнями, внесеними Закон
України від 03.12.1997 р. № 686/97-ВР, від 30.12.1997 р. № 800/97-ВР,
від 15.01.1998 р. № 25/98 -ВР);

Інструкції “Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду
соціального страхування України” від 26.08.1999 р. № 11;

Порядку справляння збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної
політики від 03.11.1997 р. № 4.

4. Коротка організаційно-економічна характеристика базового підприємства

Хотинська райспоживспілка обслуговує 55,1 тис. населення, в тому числі
47,5 тис.чол. в сільській місцевості, 7,6 тис.чол. міського населення.

За 2001 рік кооперовано 62 чол., план кооперування дорослого населення
виконано на 86,1%.

Всього пайовиків на 1.01.2002 р. – 17113 чол. Зобов’язання по збору
пайових внесків за 2001 рік перевиконано в 1,2 рази. При зобов’язані
19,8 тис.грн., фактичне виконання склало 24 тис.грн. Пайовий фонд
складає на 1.01.2002 р. – 320,8 тис.грн.

Райспоживспілка об’єднує 5 сільських споживчих товариств, і міське
споживче товариство – Грозинецьке, Данківецьке, Зарожанське,
Клішківське, Рукшинське і Хотинське, Коопзаготпром і одне об’єднання
громадського харчування – Хотинське.

На 1 січня 2002 року в системі райспоживспілки є 107 магазинів торговою
площею 9553 кв.м., 1 ларьок, всього 108 торгових підприємств. З
загальної кількості роздрібних торгових підприємств 88 знаходиться у
сільській місцевості, або 82,2% на долю яких приходиться 72,1%
товарообігу.

На 1 січня 2002 року торгової площі на 1000 жителів обслуговуючого
населення приходиться 173 кв.м.

За 2001 рік по системі райспоживспілки з одного квадратного метра
торгової площі одержаного товарообігу 538 грн.

На 1.01.2002 р. На 1.01.2001 р. Зміни

К-сть од. Торг. площа Т/об IV кв К-сть од. Торг. площа Т/об IV кв К-сть
од. Торг. Площа Т/об IV кв

Продовольчі магазини 55 3268 837,4 56 3340 965,5 -1 -72 -128,1

Промтоварні магазини 35 4947 200,9 38 5088 246,7 -3 -141 -45,8

Магазини ТПП 17 1125 152,5 17 1125 1581 — — -5,6

ВСЬОГО магазин. 107 9340 1190,8 111 9553 1372,3 -4 -213 -181,5

Магазини самообслуговування

з них: 68 6713 740,7 81 8844 1010,9 -13 -2131 -270,2

Продовольчі 30 2093 532,0 36 3072 696,8 -3 -979 -164,8

Промислові 25 3859 115,1 30 4879 176,6 -5 -1020 -60,5

ТПП 13 761 93,6 15 893 138,5 -2 -132 -44,9

Кіоски 1 — 35,2 1 — 1,8 — — 33,4

Всього торгових підприємств

в тому числі: 108 9340 1226,0 115 9553 1373,8 -4 -213 -147,8

В сільській місцевості 89 7571 904,5 93 7854 954,9 -4 -283 -50,4

З них магазини 88 7571 869,3 99 7854 954,9 -5 -283 -85,6

Кіоски 1 — 35,2 — — — 1 — 35,2

Найбільш ефективно використовувалась торгова площа в Коопзаготпромі, де
з 1 кв.м. одержано товарообігу 2345 грн., по правлінні – 974 грн.,
Хотинському МСТ – 649 грн.

Недостатньо ефективно використовувалась торгова площа в Данківецькому
ССТ, Клішківському ССТ і Рукшинському ССТ, де відповідно з 1 кв.м.
одержано 429 грн., 436 грн., 445 грн.

На 1 січня 2002 року по методу самообслуговування працювало 68
магазинів. Їх питома вага в загальній кількості магазинів складає 63,6%
і в товарообігу вони займають 62,2%.

Приріст товарообігу в загальному об’ємі за 2001 рік в цілому по системі
склав 14,9% , 5821,6 тис.грн.

Продаж товарів на душу населення в 2001 році склала 105,66 грн.
Найнижчий цей показник в правлінні – 25 грн., КЗП – 44,12 грн.,
Рукшинському ССТ – 53,88 грн.

За 2001 рік збільшилась питома вага продовольчих товарів з 81,9% до
83,7% і відповідно зменшилась продаж непродовольчих товарів з 18,1% до
16,3%.

За цей же період вище середнього росту (1,1 раз) збільшилась продаж
наступних товарів:

Продовольчі товари В сумі (тис.грн.) В разах

М’ясо і птиця 32.5 1,4

Ковбасні вироби 85.2 1,3

Оселедці 5.5 2,1

Консерви м’ясні 2.5 2,5

Консерви рибні 21.7 2,3

Консерви овочеві 7.0 1,2

Варення 1.5 1,2

Чай 1.3 1,2

Кава 1.5 1,5

Сіль 22.4 1,8

Хліб 507.1 1,5

Макаронні вироби 35.1 1,5

Картопля 15.9 2,2

Овочі 6.3 1,2

Коньяк 4.3 1,8

Шампанське 19.2 1,7

Пиво 57.6 1,4

Безалкогольні 41.4 1,3

Інші продовольчі товари 17.2 1,3

Непродовольчі товари

Хутра 0,3 1,2

Головні убори 1,9 2,6

СМЗ 7,4 1,3

Парфумерія 7,9 1,3

Меблі 38,0 2,9

Металевий посуд 15,4 2,4

Годинники 2,0 1,7

Електротовари 10,5 1,9

Електроосвітлювальна арматура 3,1 1,6

С/г інвентар 7,5 3,6

Фотокінотовари 0,1 1,5

Будівельні матеріали 76,5 1,3

Товари побутової хімії 21,3 16,3

Автотовари 12,7 4,3

Господарчі товари 6,0 1,2

По ряду груп товарів продаж склала нижче середнього росту:

Продовольчі товари В сумі (тис.грн.) В разах

Риба 2,7 0,9

Масло тваринне 49,8 0,6

Олія 28,8 0,7

Консерви 4,0 0,7

Яйця 3,8 0,7

Цукор 123,0 0,3

Крупи 51,1 0,7

Плоди 22,4 0,6

Вино 3,0 0,9

Непродовольчі товари

Бавовняні тканини 13,7 0,1

Вовняні тканини 0,7 0,2

Одяг та білизна 8,5 0,8

Текстильні вироби для домашнього вжитку 5,0 0,7

Верхній трикотаж 3,2 0,7

Білизняний трикотаж 1,8 0,9

Панчішно-шкарпеткові 15,9 0,7

Взуття 44,0 0,4

Мило господарське 14,7 0,4

Галантерея 11,9 0,6

Сірники 3,8 0,9

Фарфоро-фаянсовий посуд 20,0 0,5

Скляний посуд 6,7 0,7

Паперово-ділові товари 5,1 0,8

Обчислювальна техніка 0,4 0,2

Спорттовари 0,5 0,4

Телерадіотовари 0,3 0,9

Сірники 5,2 0,5

Інші культтовари 0,3 0,8

Інші непродовольчі товари 12,7 0,6

За станом на 1 січня 2002 року товарні залишки склали 656,4 тис.грн. або
43 дня, які за 2001 рік збільшилися на 102%, при збільшенні товарообігу
на 14,2%. На 1.01.2002 р. фактичні товарні залишки нижче нормативу
(норматив 770 тис.грн. або 50 днів) на 113,6 тис.грн. або 7 днів.

Для поновлення товарних залишків в 2001 році закуплено товарів по
держзамовленню на суму 1097,3 тис.грн., що складає 18,8% в загальному
товарообігу.

Продаж товарів, прийнятих на комісію від населення склала 89,4 тис.грн.

Від громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю
реалізовано товарів на суму 41,8 тис.грн.

На 1 січня 2002 року в системі Хотинської райспоживспілки входило 28
підприємств громадського харчування, в яких 1264 посадових місць і один
магазин “Кулінарія”.

Із загальної кількості підприємств – 14 розташовані в сільській
місцевості з 502 посадовими місцями і в загальній кількості їх питома
вага складає 50%.

На 1000 жителів приходиться 23 посадових місця.

Роздрібний товарообіг на одне посадове місце склав 633 грн. проти 510
грн. в 2000 р., або збільшився в 1,2 рази.

За 2001 рік роздрібний товарообіг по галузі порівняно з 2000 роком
збільшився, приріст товарообігу склав 19,4%.

Збільшилась питома вага власної продукції в валовому обороті і складає
36,1%, проти 35,7% в 2000 році.

Власної продукції в торгівлю відпущено на 32,2 тис.грн.

На 1.01.2002 р. в системі в наявності 21 жарочна шафа і навантаження в
день на одну шафу по системі склала 7 кг., що на 11 кг. менше, ніж в
2001 році.

Об’єм валової продукції за 2001 рік склав 273 тис.грн. що в 1,3 більше
ніж в 2000 році.

Ковбасних виробів випущено 90 т. проти 114 т. в 2000 році.

Виробництво товарів народного споживання в відпускних цінах склало 328
тис.грн.

За 2001 рік в цілому по системі виплачено коштів споживання – 511,5
тис.грн.

Продуктивність праці на 1 працівника торгівлі склала 1,08 тис.грн. і
збільшилась порівняно з 2000 р. в 1,2 рази, а середня заробітна плата
збільшилась в 1,3 рази і склала 168 грн.

В громадському харчуванні продуктивність праці збільшилась в 1,3 рази,
середня заробітна плата — 153 грн.

5. Організація бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці на
підприємстві.

Перевірені і затвердженні первинні документи по обліку праці та її
оплати узагальнюють і згруповують по кожному працівнику.

Групування даних про нараховану заробітну плату по кожному працівнику
проводять у таких реєстрах і документах: Табель обліку робочого часу (ф.
№ 64), накопичувальна відомість обліку роботи вантажного автотранспорту
(ф. № 38), Наряд на відрядну роботу (ф. № 70 і 70а).

Узагальнюючим реєстром, в якому відображаються розрахунки по заробітній
платі (оплаті праці) з кожним працівником, є Розрахунково-платіжна
відомість (ф. № 73).

На підставі Накопичувальної відомості ф. № 38 роблять записи про
нараховану заробітну плату у Розрахунково-платіжну відомість (ф. № 49).

У Розрахунково-платіжній відомості (ф. № 49) ведуть аналітичний облік
розрахунків із працівниками.

Розрахунково-платіжні відомості складаються по окремих структурних
підрозділах. У них записують усіх працівників підрозділу за категоріями
із зазначенням прізвища, табельного номера, професії, посади,
відпрацьовано днів (годин).

В окремі графи розділу «Нараховано» записують суми нарахованої основної
і додаткової заробітної плати за її видами. Підставою для запису є
Табель обліку робочого часу, Накопичувальні відомості обліку роботи
вантажного автотранспорту, Наряд на відрядну роботу.

Дані про нараховані суми допомоги по тимчасовій непрацездатності,
вагітності і пологах, премій та інші нарахування у Розрахунково-платіжну
відомість записують із Розрахунків по заробітній платі (ф. № 74), листів
непрацездатності тощо. Після підрахування суми, нарахованої за місяць,
визначають суму за графою «Всього належить”. Для цього до суми,
нарахованої за даний місяць, додають (або віднімають) суму
заборгованості на початок місяця.

У розділі «Утримано і виплачено» спочатку в окремих графах записують
видану із каси заробітну плату за другу половину минулого місяця і аванс
в рахунок заробітку за першу половину минулого місяця. Підставою для цих
записів є звіти касира і платіжні відомості. Після цього відповідно
Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 ВВР, 1993
p., № 10, із змінами і доповненнями відображають суми прибуткового
податку з урахуванням неоподаткованого мінімуму. Цей податок утримується
із суми місячного сукупного оподаткованого доходу за основною шкалою
ставок, встановленою Указом Президента України від 13.09.1994 року.

Із заробітної плати працівників утримують за виконавчими листами,
відшкодування витрат від браку продукції, неповернуті підзвітні суми в
установлений термін, а також за заявами працівників. Крім того,
утримують профспілкові внески, збори у Пенсійний фонд, страхові збори на
випадок безробіття, травматизму.

Розрахунково-платіжні відомості, підписані керівником і головним
бухгалтером підприємства, одночасно є особовим рахунком працюючих та
оборотними відомостями до рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці».

При веденні Розрахунково-платіжних відомостей не включаються виплати,
які не входять у фонд заробітної плати і в заробітну плату працівників
при підрахуванні її середніх розмірів, а також суми, які не
оподатковуються прибутковим податком (одноразова допомога, добові при
службових відрядженнях, допомога при народженні дитини, допомога
малозабезпеченим сім’ям на дітей, допомога на поховання тощо). Ці суми
виплачуються окремо по платіжних відомостях або видаткових касових
ордерах.

Виплату заробітної плати, пенсій, премій за платіжними відомостями
здійснюють протягом 3-х днів, після чого касир навпроти прізвища
працівника, який не одержав заробітної плати, на місці його підпису
ставить відмітку «Депоновано» і складає реєстр депонованих сум.

Для аналітичного обліку не виданої працівникам заробітної плати ведеться
Книга обліку депонованої заробітної плати, де по кожному працівникові
позиційним способом записують заборгованість, табельний номер, прізвище,
ім’я та по батькові, дату, суму, а також роблять відмітку про видачу або
перерахування в бюджет по закінченні строку позивної давності по цих
сумах. Сума невиданої заробітної плати здається в банк у день закриття
платіжної відомості.

6. Документальне оформлення та методика обліку особового складу,
використання робочого часу та виробітку

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові,
розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюються необхідні
відрахування. Розрахунок на підприємстві здійснюють у Розрахунковій або
Розрахунково-платіжній відомостях. У лівій частині
Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої
заробітної плати за її видами (відрядно, погодинно, премії та інші
нарахування), а в правій – утримання за їх видами і суми до видачі.

Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху,
допоміжних та підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ
працюючих у розрізі категорій.

Групування заробітної плати у відомостях по цехах та інших структурних
підрозділах за категоріями працівників і видами заробітної плати сприяє
оперативному складанню звітності по праці та заробітній платі, контролю
за її використанням та напрямками витрат.

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відповідних
первинних та групових документів.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною
оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі
штатного розкладу); про присвоєні розряди (на основі наказів директора
підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ним часу
за відповідний період (місяць тощо).

Для нарахування основної заробітної плати робітникам, яким встановлена
відрядна оплата праці, необхідно мати обсяг їх виробітку за відповідними
розцінками.

Облік оплати праці та основної заробітної плати працівників здійснюється
на основі різних спеціальних документів, що застосовують при
індивідуальному, серійному і масовому виробництвах.

Основним первинним документом на індивідуальних виробництвах з обліку
праці, виробітку і основної заробітної плати робітника-відрядника є
наряд.

Первинними документами доплат робітникові-відряднику є:

Доплатний лист – у випадках, коли за незалежних від робітника обставин
виникають відхилення від встановленого технологічного процесу, що
зумовлюють допоміжні витрати робочого часу порівняно із встановленою
нормою;

Простійний лист (форма № Т-16) – лист на оплату простою не з вини
робітника;

Акт про брак (форма № Т-46) – у разі, коли частковий брак продукції
стався з вини (або не з вини) робітника;

Табель – для зазначення фактичних годин нормованої, понад нормованої
роботи кожного робітника і роботи в нічний час.

Кожен з цих документів має містити такі реквізити: прізвище виконавців
роботи та їхні табельні номери; місце роботи (цех, відділ тощо); період
роботи (розрахунковий); найменування роботи, кількість і якість
виконаної роботи; розцінка за одиницю виробітку (за одиницю роботи);
години, хвилини (за нормою) на одиницю роботи і на всю виконану роботу;
об’єкт обліку витрат, на який має бути віднесена заробітна плата за
даним документом.

7. Методика нарахування заробітної плати

При нарахуванні заробітної плати спеціалістам потрібно при повному
робочому місяці поставити поданий йому оклад згідно з наказом по
підприємству відповідно до посади, а при неповному робочому місяці –
оклад розділити на кількість робочих днів у даному робочому місяці й
отриману денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих
(згідно з табелем) робочих днів.

Заробітну плату робітникам за тарифом розраховують множенням годинної
тарифної ставки на кількість годин зміни.

Розподіл заробітної плати при бригадно-відрядній системі оплати праці
здійснюється пропорційно коефіцієнто-годинам. Спочатку визначають
заробіток (за тарифом) множенням тарифних ставок відповідного розряду на
кількість годин, відпрацьованих кожним робітником бригади. Потім
визначають коефіцієнт приробітку діленням відрядного місячного заробітку
всієї бригади на загальний заробіток за тарифом. Для визначення
відрядного заробітку кожного члена бригади необхідно заробіток за
тарифом кожного члена бригади помножити на коефіцієнт приробітку.

Бригадирам з-поміж робітників-відрядників, не звільненим від основної
роботи, нараховують доплату за керівництво бригадою (у розмірах за
галузевими угодами).

При розподілі заробітної плати між членами бригади з урахуванням
коефіцієнтів трудової участі необхідні технологічні карти і листки
оцінки якості праці виконавців, які є основними документами для ради
бригади, що визначає КТУ (коефіцієнт трудової діяльності) для кожного
робітника. Прийняте рішення оформлюють протоколом, який здають до
відділу праці й заробітної плати.

При застосуванні колективної почасово-преміальної оплати праці кожному
робітникові заробітну плату нараховують за тарифною сіткою залежно від
фактично відпрацьованого часу у даному місяці.

Заробітну плату за звітний період (місяць) при встановленні КТУ на
премії і доплати зазначають сумою тарифної заробітної плати за фактично
відпрацьований час з урахуванням виконання плану залежно від особистого
трудового внеску кожного члена бригади за КТУ, базова величина якого
дорівнює 1.

За час простою з вини робітника заробітну плату не виплачують а за
простій не з вини робітника (відсутність електроенергії, матеріалів
тощо) на підставі простійних листів (де зазначаються прізвище, табельний
номер робітника, причини, винуватці, термін простою) плату нараховують у
зменшеному розмірі (за галузевими угодами), але не більше половини
тарифної ставки погодинної оплати праці робітника відповідно до його
кваліфікації.

Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком,
регламентується статтею КЗпП України.

Повний брак продукції, що стався з вини робітника, не оплачується, до
того ж з нього утримується вартість забракованого матеріалу.

Частковий брак з вини робітника оплачується у зменшеному розмірі: не
більше половини тарифної ставки наданого робітникові розряду за час,
встановлений за нормою на дану роботу. Повний брак, що стався не з вини
робітника, оплачуються у розмірі двох третин тарифної ставки погодинної
оплати праці даного робітника за час, встановлений за нормою на дану
роботу.

Повний брак продукції, що стався не з вини робітника, а також внаслідок
прихованого дефекту в оброблювальному матеріалі і за умови, що на
виконання роботи витрачено повний робочий день або більше, оплачується
як за якісну продукцію за встановленими розцінками.

Понаднормові роботи згідно до статті 64 КЗпП України можуть провадитися
лише з дозволу профспілкового комітету підприємництва. Згідно із статтею
65 КЗпП України понаднормовані роботи не повинні перевищувати для
кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин
на рік.

До понаднормових робіт відповідно до статті 63 КЗпП України
забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до
3 років; осіб, молодших 18 років; працівників, які навчаються в
загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від
виробництва, в дні занять.

Оплата роботи в понаднормовий час здійснюється згідно зі статтею 106
КЗпП України в подвійному розмірі годинної ставки за погодинною системою
оплати праці, за відрядною системою оплати праці – доплата у розмірі
100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, якщо оплата
праці здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані
понаднормові години.

Оплата праці у нічний час здійснюється відповідно до статті 108 КЗпП
України у розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою
(регіональною) угодами, колективним договором, але не більше 20%
тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Нічним вважається час з 22-ї до 6-ї години.

Святкові й неробочі дні визначені в частинах першій і другій статті 73
Кодексу законів про працю України. Оплата праці – згідно із статтею 107
КЗпП України.

Робота у святкові дні оплачується:

відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

робітникам, працю яких оплачують за годинними або денними ставками, – у
розмірі подвійної годинної або денної ставки;

робітникам, що отримують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної
або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий день виконувалась
у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної
або денної ставки, якщо робота виконувалась понад місячну норму.

Робота за сумісництвом і при суміщенні професій. Обмежень за кількістю
місць роботи для сумісників немає (ч.2 ст. 21 КЗпП).

Тривалість роботи за сумісництвом працівників державних підприємств не
може перевищувати 4 години на день і повного робочого дня у вихідний
день (постанова Кабінету Міністрів України № 1033 від 31.08.96 р.).
Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна
перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Порядок роботи сумісників та оплата їх праці регламентується постановою
Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.93 р. “Про роботу за
сумісництвом” з доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів
України № 1033 від 31.08.96 р. та Положенням про умови роботи за
сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій,
затвердженим наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та
Міністерства фінансів України № 43 від 38.06.93 р.

При сумісництві працівник виконує роботу із зайняттям штатної посади у
вільний від основної роботи час, а при суміщенні – без зайняття штатної
посади протягом основного робочого часу.

Оплата часу за додаткову роботу, виконану на умовах сумісництва,
провадиться у розмірі 0,5 ставки (окладу) по посаді, по якій виконується
робота за сумісництвом, при суміщенні професій (посад) провадиться
доплата у процентах до посадового окладу (ставки) за основним місцем
роботи.

Вихідна допомога (стаття 44 Кодексу законів про працю України)
сплачується у розмірі не менше середньомісячного заробітку в разі
призупинення трудового договору або порушення власником або
уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або
трудового договору (стаття 39), у випадку призову або вступу на
військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу
(пункт 3 статті 36) – у розмірі, передбаченому колективним договором,
але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до статті 129 КЗпП України відрахування з вихідної допомоги
не здійснюється.

Нарахування виплат, що обчислюють із середньої заробітної плати за
останні два місяці роботи (у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або
вагітністю та пологами, виконання працівниками державних і громадських
обов’язків у робочий час, службовим відрядженням, змушеним прогулом,
направлення працівників на обстеження до медичних закладів та інших
випадках), вихідної допомоги здійснюються шляхом множення
середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів (годин), а
у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які
мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (погодинна)
заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично
відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число
робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,
на число календарних днів за цей період.

8. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з оплати праці

Облік заробітної плати в системі рахунків – це синтетичний облік
нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми
працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки
витрат за статтями і об’єктами калькулювання.

Рахунок № 66 “Розрахунки з оплати праці” призначений для обліку
розрахунків за всіма видами оплати праці: заробітної плати, премії,
виконання громадських обов’язків та ін.

Для обліку розрахунків по оплаті праці використовують два субрахунки:

№ 661 “Розрахунки за заробітною платою”;

№ 662 “Розрахунки з депонентами”.

На кредиті субрахунку № 661 “Розрахунки за заробітною платою”
відображаються:

нарахована заробітна плата робітникам основного виробництва, виробництва
напівфабрикатів, допоміжних виробництв;

нарахована заробітна плата робітникам за обслуговування і ремонт
обладнання цехів основного виробництва;

нарахована заробітна плата службовцям та обслуговуючого персоналу;

нарахована заробітна плата спеціалістам;

нарахована плата працівникам житлово-комунального підприємства;

нарахована заробітна плата за впровадження нової техніки, технології, за
виконаний ремонт основних засобів;

суми нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності;

сума премій, нараховані за рахунок коштів Фонду економічного
стимулювання або Фонду спеціального призначення;

оплата праці за рахунок коштів Резерву наступних витрат і платежів та
інші.

На кредиті субрахунку № 662 “Розрахунки з депонентами” відображаються
суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомоги тощо
працівникам підприємства.

На дебеті субрахунку № 661 “Розрахунки за заробітною платою”
відображаються виплачена заробітна плата, депонована заробітна плата,
відрахований прибутковий податок із заробітної плати працівників та
службовців на користь державного бюджету, відраховані аліменти та інші
відрахування згідно з виконавчими листами, відрахування у розмірі 1%-5%
з заробітної плати кожного працюючого до Пенсійного фонду, у розмірі 1%
профспілкових внесків від нарахованої заробітної плати членів
профспілкової організації, сплачені дивіденди за акціями, відрахування
сум за лікарняними листами, 0,5% – збір на випадок безробіття та ін.

На дебеті субрахунку № 662 “Розрахунки з депонентами” відображаються
видачі депонованих сум.

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки ж
рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто
це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо.
Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичного рахунку
(тобто по кожному працюючому) дорівнюватиме кредитовому обороту
синтетичного рахунка № 66 за звітний місяць, тобто сумі нарахованої
заробітної плати по цеху, відділу, підприємству в цілому. Сума всіх
відрахувань за аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому обороту
синтетичного рахунка № 66. Сума в графі Розрахунково-платіжної відомості
“Сума, належна до виплати” аналітичних рахунків дорівнює кредитовому
сальдо синтетичного рахунка № 66 “Розрахунки з оплати праці”. Кредитове
сальдо рахунка № 66 показує заборгованість підприємства робітникам і
службовцям на 1-ше число кожного за звітним місяця.

По рахунку 66 може бути розгорнутий залишок: кредитовий, який відображає
заборгованість підприємства працівникам підприємства по заробітній
платі, і дебетовий, що показує заборгованість працівників підприємству
по заробітній платі.

Відображення нарахованої оплати праці на витрати підприємства можна
здійснювати трьома способами:

за допомогою рахунків класів 8 і 9 (рис. 1):

без застосування рахунків класу 8 (рис. 2):

— малими і неприбутковими підприємствами тільки з допомогою рахунків
класу 8 (рис. 3):

Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці кореспондує з такими рахунками

Господарські операції з обліку праці та її оплати

п/п

Зміст операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет Кредит

1 2 3 4

1

Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим на будівництві,
придбанні основних засобів 15

661

2

Нарахована заробітна плата працівникам підприємства, які виконували
роботи на виробництві 23

661

3

Нарахована заробітна плата працівникам по виправленню браку 24

661

4

Нарахована заробітна плата за час відпустки:

— якщо створюється резерв відпусток

— якщо резерв відпусток не створюється 471, 23,91, 92,93 661, 661

5

Нарахована заробітна плата працівникам за рахунок коштів цільового
фінансування і цільового надходження 48

661

6

Нараховано суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності,
пологах та інші виплата за рахунок соціального страхування 652

661

7

Нарахована заробітна плата працівникам основного виробництва за звітний
період (при використанні 8 класу рахунків) 81,23 661,81

8 Нарахована заробітна плата загальновиробничому персоналу 91 661

9

Нарахована заробітна плата загальногосподарському персоналу 92

661

10

Нарахована заробітна плата комісійним продавцям, торговим агентам,
працівникам відділу збуту 93

661

11

Нарахована заробітна плата працівникам житлово-комунальних і
обслуговуючих підприємств, дитячих закладів та інших закладів
оздоровчого та культурного призначення 949

661

12

Нарахована заробітна плата працівникам, які зайняті на виконанні робіт
з ліквідації основних засобів 976

661

13

Нарахована заробітна плата працівникам, які зайняті на відновлювальних
роботах з ліквідації стихійного лиха, катастроф, аварії та інших
надзвичайних подій 99

661

14 Утримано із заробітної плати працівників за допущений брак 661 24

15

Виплачена заробітна плата, допомога то тимчасовій непрацездатності,
вагітності і пологах, сум наданих підприємством трудових і соціальних
пільг працівникам, премій 661

301

16

Утримано із заробітної плати працівників:

— не повернені підзвітні суми; 661

372

17

— за відшкодування підприємству завданих збитків в результаті нестач,
втрат від псування цінностей, розкрадання; 661

375

— по виконавчих листах та інших утримань за згодою працівників 661

377

Утримано із заробітної плати засновників внески до статутного капіталу
підприємства 661

46

18

Утримано із заробітної плати працівників прибутковий податок 661

641

19

Утримано із заробітної плати працівників:

– внески до Пенсійного фонду; 661

651

20 — внески на обов’язкове страхування на випадок безробіття; 661 653

— профспілкові внески 661 685

Утримано із заробітної плати вартість виданих у рахунок оплати праці
продуктів і наданих послуг 661 701,703

21 Видана робітникам натуроплата 661 701

22 Депоновані суми невиданої заробітної плати 661 662

23 Виплачена депонована заробітна плата із каси 662 301

У реєстрах журнально-ордерної форми обліку для відображення операцій по
рахунку 66 передбачено журнал-ордер № 10-2 с./г.

Журнал-ордер відкривається на місяць. В журналі-ордері № 10-2 с./г.
відображають нараховану заробітну плату та пов’язані з нею суми
відрахувань на соціальні заходи та забезпечень майбутніх витрат. Крім
того в журналі-ордері № 10-2 с./г. виділено окремий розділ для
відображення дебетових оборотів по рахунку № 66. Підставою для
відображення дебетових оборотів є Розрахунково-платіжні відомості або
Книги обліку розрахунків по оплаті праці підсумок обороту за місяць по
кореспондуючим рахункам.

Для контролю за використанням фонду оплати праці і станом розрахунків по
оплаті праці з робітниками і службовцями складається відомість ф.№
10.2.3 с./г. “Зведена відомість по розрахунках з робітниками і
службовцями”. Ця відомість складається на підставі показників
розрахунково-платіжних відомостей за звітний місяць або книги
розрахунків по оплаті праці.

9. Облік розрахунків з соціального страхування

Облік розрахунків з органами страхування підприємства ведуть на рахунку
65 «Розрахунки за страхуванням», який має такі субрахунки:

651 «За пенсійним забезпеченням»;

652 «За соціальним страхуванням»;

653 «За страхуванням на випадок безробіття»;

654 «За індивідуальним страхуванням»;

655 «За страхуванням майна».

Розглянемо більш детально суть розрахунків за страхуванням і порядок їх
відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників,
включаючи витрати на виплату основної і додаткова заробітної плати та
інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді
премій, заохочень, у тім числі в натуральній формі, які визначаються
згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону
про оплату праці (крім виплат, передбачених Переліком видів оплати
праці, та інших виплат, на які не нараховується збір на державне
пенсійне страхування і які не враховуються при обчисленні
середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженим
Кабінетом Міністрів України, а також винагород, що виплачуються
громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового
характеру.

Ставка збору встановлена в розмірі 32 % від об’єкта оподаткування.
Сільськогосподарські підприємства, які сплачують фіксований
сільськогосподарський податок від збору на обов’язкове соціальне
страхування звільнені. Фонди соціального страхування.

вони формують за рахунок утримання із заробітної плати працівників
згідно Із законодавством.

Обчислення збору до Пенсійного фонду здійснюється платником щомісяця за
встановленими ставками. При цьому не мають значення джерела
фінансування, статті витрат і види платіжних документів
(розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки, по яких здійснювалися
розрахунки по оплаті праці). У разі отримання від підприємств доходів у
натуральній формі, тобто продукцією власного виробництва, розмір доходу
працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції
стороннім споживачам у поточному місяці, коли здійснене нарахування
доходів. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізовувалася, її
вартість обчислюється за середньою відпускною ціною місяця попередньої
реалізації але не нижче від собівартості. Собівартість натуральної
продукції інших виробників при визначенні доходу для нарахування збору
обчислюється за ціною її придбання.

Збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно
з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування платники збору
сплачують до Пенсійного фонду України, який не включається до Державного
бюджету України.

Нарахований збір, за винятком виплат, здійснених у рахунок збору,
платники сплачують безготівковим перерахуванням відповідних сум зі своїх
банківських рахунків на рахунок органу Пенсійного фонду.

У разі видачі заробітної плати натурою платник збору зобов’язаний не
пізніше наступного дня після кожного випадку видачі натури
перераховувати до Пенсійного фонду відповідні суми збору.

Суми збору, своєчасно не сплачені до фонду, вважаються простроченою
заборгованістю (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені. Пеня
нараховується на суму заборгованості за кожний день прострочення
платежу, включаючи день сплати, з розрахунку 120 % річних від облікової
ставки Національного банку України, яка діяла протягом часу несплати
недоїмки.

Пеня, нарахована на суму недоїмки, зараховується в дохід бюджету
Пенсійного фонду. Нарахування пені здійснюється, починаючи з наступного
дня після настання терміну сплати збору по день сплати включно.

Підприємство може погашати заборгованість перед Пенсійним фондом шляхом
виплати пенсій пенсіонерам продукцією власного виробництва.
Обов’язковими умовами для цього є: наявність продукції, яка може бути
видана; згода пенсіонера на виплату йому пенсії в натуральній формі;
наявність заборгованості по виплаті пенсій.

Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір
на обов’язкове державне пенсійне страхування, затверджений Постановою
Кабінету Міністрів України від 18.05.98 р. № 697 «Про затвердження
Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується
збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються
при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення
пенсій».

Збір до Пенсійного фонду не нараховується на:

• вихідну допомогу в разі припинення трудового договору;

• компенсацію за невикористану відпустку;

• добові на відрядження у межах норм, установлених законодавством, і
виплати замість добових;

• вартість безкоштовно наданих відповідно до актів законодавства деяким
категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних,
квитків або суми коштів для їх відшкодування за рахунок відповідних
бюджетів, а також твердого палива для працівників вугільної
промисловості;

• виплати у межах, установлених законодавством, на проживання і
харчування спортсменів і тренерів під час проведення змагань і
навчально-тренувальних зборів;

• вартість виданого спецодягу (крім форменого одягу), спецвзуття та
інших засобів індивідуального захисту, мила, мийних засобів, молока та
лікувально-профілактичного харчування;

• суми відшкодування витрат та інших компенсацій у зв’язку з
переведенням, прийманням або направленням робітників і службовців на
роботу в іншу місцевість;

• доплати і надбавки до заробітна плати замість добових у випадках, коли
постійна робота проходить у дорозі, має роз’їзний характер або пов’язана
зі службовими поїздками у межах обслуговуваних дільниць;

• заробітну плату за дні роботи без винагороди за працю (суботники,
недільники тощо), яка перераховується до бюджету або на благодійні цілі;

• суми відшкодування збитку, заподіяного працівникові каліцтвом або
іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових
обов’язків;

• стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам (у
тому числі тим, які направляються на навчання підприємствами, установами
й організаціями), які навчаються з відривом від виробництва;

• стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету
Міністрів України, Міністерства у справах науки і технологій і
Національної академії наук для молодих вчених;

• фінансову підтримку (гранти) за рахунок коштів іноземних наукових
фондів, яка надається вченим України і переможцям відповідних конкурсів;

• допомога, яка виплачується за рахунок підприємства, установи,
організації молодим фахівцям під час відпустки по закінченні вищого або
професійно-технічного навчального закладу;

• доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими
дивідендами);

• компенсаційні виплати, що виплачуються громадянам згідно із Законом
№796/91;

• допомога сім’ям з дітьми, яка виплачуються згідно із Законом України
від 21.11.92 р. № 2811 «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», зі
змінами;

• різні види допомоги по соціальному страхуванню, що виплачуються за
рахунок Фонду соціального страхування України (крім допомоги з
тимчасової непрацездатності);

• Державні премії України в галузі науки і техніки, Державні премії
України імені Тараса Шевченка, іменні премії, що присуджуються
Національною академією наук України І галузевими академіями наук, премії
Міністерства культури і мистецтва;

• щомісячні виплати за звання дійсних членів (академіків) і
членів-кореспондентів Національної академії наук України і галузевих
академій наук.

Розрахунки з нарахування суми збору госпрозрахунковими підприємствами
відображаються по дебету рахунків обліку витрат на виробництво,
адміністративних витрат, витрат на збут, використання прибутку,
капітальних інвестицій, надзвичайних витрат, інших операційних витрат і
по кредиту рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням» субрахунок 651 «За
пенсійним забезпеченням».

Утримання збору з працюючих громадян відображається по кредиту рахунка
65 субрахунок 651 і дебету рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці».

При перерахуванні коштів до Пенсійного фонду дебетується рахунок 65
субрахунок 651 і кредитується відповідний рахунок грошових коштів у
банках, які зосереджені на рахунку 31 «Рахунки в банках».

Витрати, здійснені за рахунок збору до Пенсійного фонду, відображаються
по дебету рахунка 65 субрахунок 651 у кореспонденції з рахунком 66
«Розрахунки з оплати праці”

Підприємство щокварталу складає в двох примірниках звіт про нарахування
збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та витрачення коштів
Пенсійного фонду.

Справляння збору до Фонду соціального страхування сплачується на
підставі: Закону України «Про збір на обов’язкове соціальне страхування»
від 26.06.97р. №402/97-ВР» (зі змінами і доповненнями, внесеними
Законами України від 03.12.97р. №686/97-ВР від 30.12.97р. №800/97-ВР,
від 15.01.98р. №25/ 98-ВР);

• Інструкції «Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду
соціального страхування України» від 26.08.99р. №11;

• Порядку справляння збору на обов’язкове соціальне страхування на
випадок безробіття, затверджений Наказом Міністерства праці та
соціальної політики від 03.11.97р. №4.

На субрахунках «Розрахунки за соціальним страхуванням «Розрахунки за
страхуванням на випадок безробіття» ведуть бухгалтерський облік руху
коштів зборів на обов’язкове соціальне страхування, і збору на
обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, які є
обов’язковими платежами для підприємств

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників,
які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати
та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок у вигляді
премій, заохочень, у тім числі в натуральній формі, що підлягають
обкладенню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з
громадян). До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт
(послуг) згідно із цивільно-правовими договорами, виплату доходів у
вигляді дивідендів, відсотків тощо, а також інші витрати, які не
враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для
призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів
України.

Збір на обов’язкове соціальне страхування сплачується одночасно з
отриманням коштів в установах банку на оплату праці. Збір на обов’язкове
соціальне страхування на випадок безробіття платники зборів сплачують
також одночасно з отриманням коштів в установах банку на оплату праці і
зараховують на рахунок Державного бюджету України.

Ставка збору на обов’язкове соціальне страхування (у тім числі на
обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття) платникам —
підприємствам і підприємцям установлена в розмірі 5,5 % від об’єкта
оподаткування (у тім числі 1,5 % від обсягу оподаткування — збір на
обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Підприємства відображають розрахунки по збору на обов’язкове соціальне
страхування з профспілковими органами й органами Фонду соціального
страхування на субрахунках 652 «За соціальним страхуванням» і 653 «За
страхуванням на випадок безробіття» рахунка 65 «Розрахунки за
страхуванням».

По кредиту названих субрахунків відображаються суми:

нарахованого страхового збору в кореспонденції з дебетом рахунків, на
які віднесена нарахована заробітна плата, премії і винагороди;

отриманої від працівників часткової сплати за путівки, видані за рахунок
коштів фонду, у кореспонденції з дебетом рахунка ЗО «Каса»;

отримані від профспілкового органу чи органу соціального страхування (у
випадках перевищення витрат над сумою відрахувань) у кореспонденції з
дебетом рахунка 31 «Рахунки в банках».

По дебету субрахунків 652 і 653 ведеться облік сум перерахованих з
поточного рахунку у сплату здійснених відрахувань, а також сум, які
відповідно до діючих положень виплачуються за рахунок коштів фонду,
різних видів допомоги, що виплачуються працівникам.

Суми нарахованої допомоги та інші витрати, здійснені за рахунок
відрахувань на соціальне страхування, відносяться з кредиту рахунка 66 в
дебет субрахунку 652 рахунка 65.

Підприємство щокварталу складає у двох примірниках розрахункові
відомості по коштах фонду із зазначеними в них сумами нарахованих і
сплачених страхових зборів та інших надходжень, а також сумами,
витраченими на допомогу, оздоровлення працівників і членів їх сімей та
інші заходи, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Фонду.

На субрахунку 654 відображаються розрахунки за індивідуальним
страхуванням на підставі письмових доручень працівників підприємства про
перерахування із належної їм оплати праці на рахунки страхових
організацій. При цьому дебетується рахунок 66 «Розрахунки з оплати
праці» і кредитується рахунок 654 «За індивідуальним страхуванням». По
дебету субрахунку 654 відображається перерахування з поточного або
іншого аналогічного рахунка, сума страхових внесків по договорах
добровільного страхування, які утримані з оплати праці працівників, а
також виплату їм страхових сум по договорах страхування.

Субрахунок 655 «За страхуванням майна» передбачений для узагальнення
інформації про розрахунки по страхуванню майна

При нарахуванні страхових платежів кредитується рахунок 655 і
дебетується рахунок витрат на виробництво (23 «Виробництво», 91
«Загальновиробничі витрати» та інші).

Кореспонденцію по обліку розрахунків за страхуванням наведено в таблиці

Бухгалтерський облік розрахунків по соціальному страхуванню

п/п

Зміст господарської операції

Кореспондуючі

рахунки

Дебет Кредит

1

Нарахована основна, додаткова зарплата і премії за виробничі показники
23

661

2

Нарахована вихідна допомога при звільненні 23

661

3

Нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності 652

661

4

Нарахована зарплата за договорами цивільно-правового характеру 23

661

5

Нараховані збори на обов’язкове соціальне страхування 23

652

6

Нараховані збори на обов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття 23

653

7

Утримані збори на обов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття із зарплати працівників 661

653

8 Нараховані збори до Пенсійного фонду 23 651

9

Утримані збори до Пенсійного фонду із заробітної плати працівників 661

651

10

Сплачені збори:

— до Фонду обов’язкового соціального страхування

— до Пенсійного фонду

— на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття

652

651

653

311

311

311

При журнально-ордерній формі обліку всі операції по обліку розрахунків
по соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню зосереджені в
журналі-ордері 10.2, а розрахунків по індивідуальному страхуванню — в
журналі-ордері № 8.

ВИСНОВОК

Облік розрахунків з оплати праці в системі Хотинської райспоживспілки
здійснюється відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, але разом
з тим є багато недоліків і упущень.

Сільські споживчі товариства, які входять в систему райспоживспілки
проводять нарахування заробітної плати на будь-яких пристосованих
бланках або просто на чистих листах паперу.

Обліковими працівниками порушується графік здачі первинних документів в
бухгалтерію райспоживспілки.

При нарахуванні заробітної плати високу питому вагу займає погодинна
заробітна плата, яка мало стимулює ріст продуктивності праці. Тому
адміністрації райспоживспілки потрібно підвищити виконавчу дисципліну
облікових працівників, забезпечивши їх необхідними бухгалтерськими
бланками. Економічні службі споживчого товариства разом з адміністрацією
для забезпечення зв’язку оплати з результатами праці слід перебудувати
структуру заробітної плати.

Оплату і преміювання здійснювати в залежності від кінцевого результату,
що дасть можливість підвищити продуктивність праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, 28.06.1996 р. з наступними змінами і
доповненнями.

2. Закон України “Про оплату праці”, 24.03.1995 р.

3. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні”, 16.07.1999 р.

4. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, 28.02.1991 р.

5. Кодекс Законів про працю України, 21.12.1999 р.

6. Наказ Міністерства Фінансів України “Про затвердження Плану рахунків
бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування” від
30.11.1999 р.

7. Міністерство Фінансів України “Інструкція про застосування Плану
рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій” від 30.11.1999 р.

8. Голов С. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні –
Дніпропетровськ, 2000 р.

9. Огійчук М. Бухгалтерський облік на підприємствах України, — Київ,
2001 р.

10. Пархоменко В. Про реформування бухгалтерського обліку в Україні,
Бухгалтерський облік і аудит, — 1998, №10

11. Ткаченко М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України, — Київ, 2000 р.

12. Соцінформ. Методичні рекомендації щодо регулювання фондів оплати
праці підприємств виробничої сфери в умовах економічного зростання, —
Київ, 2001 р.

PAGE

PAGE 1

Витрат на оплату праці

Кредит субрахунку 661

В дебет рахунків

Інші вирати на оплату праці Субрахунок 816

Оплата іншого невідпра-цьованого часу Субрахунок 815

Оплата від-пусток Субрахунок 814

Компенса-ційні вип-лати Субрахунок 813

Премії та заохочення Субрахунок 812

Виплати за окладами й тарифами Субрахунок 811

З кредиту рахунків

В дебет рахунків

Витрати на збут Рахунок 93

Адміністративні витрати

Рахунок 92

Загально- виробничі витрати

Рахунок 91

Виробництво Рахунок 23

Витрати на оплату праці.

Кредит субрахунку 661.

В дебет рахунків

Надзви-чайні витрати Рахунок 99

Інші витрати операційної діяльності Рахунок 94

Витрати на збут Рахунок 93

Адміністра-тивні витрати

Рахунок 92

Загально- виробничі витрати

Рахунок 91

Виробницт-во Рахунок 23

Витрат на оплату праці

Кредит субрахунку 661

В дебет рахунків

Виплати за окладами й тарифами Субрахунок 811

Інші вирати на оплату праці Субрахунок 816

Премії та заохочення Субрахунок 812

Компенса-ційні вип-лати Субрахунок 813

Оплата від-пусток Субрахунок 814

Оплата іншого невідпра-цьованого часу Субрахунок 815

З кредиту рахунків

В дебет рахунків

Фінансові ре-зультати осно-вної діяльності. Субрахунок 791

Виробництво Рахунок 23

Похожие записи