.

Облік, контроль та ревізія готової продукції (дипломна)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
8 78226
Скачать документ

Дипломна робота з бухобліку

Облік, контроль та ревізія готової продукції

Зміст

Вступ …………………………………………………………………………………………

Розділ І. Нормативно-правова база обліку, контролю та ревізії готової
продукції та її реалізації
………………………………………………………………
…………………………………………………………..

Нормативне забезпечення обліку і ревізії готової продукції та її
реалізації ………………

1.2. Організація обліку готової продукції та її реалізації відповідно до
П(С)БО .………….….

Розділ ІІ. Організація обліку готової продукції та її реалізації на ТОВ
„Сарго” …………

2.1. Готова продукція, її класифікація та порядок оцінки ………………………………………

2.2. Порядок формування первісної вартості готової продукції
………………………………..

2.3. Калькулювання фактичної виробничої собівартості
……………………………………………

2.4. Облік відвантаження (реалізації) готової продукції
………………………………………..

2.5. Документальне оформлення обліку наявності та руху готової продукції
на складах і в бухгалтерії …………………………………………………………………………………………

2.6. Договори постачання і контроль за їхнім виконанням …………………………………….

2.7. Порядок організації аналітичного обліку готової продукції
………………………………

Розділ ІІІ. Організація контролю та ревізії обліку готової продукції
та її реалізації на ТОВ „Сарго”…………………………………………………………………………………….

3.1. Нормативно-правова база регулювання контрольно-ревузійної
перевірки…………….

3.2. Основні положення контрольно-ревізійної
перевірки……………………………………

3.3. Мета, задачі та особливості проведення ревізії операцій реалізації
готової продукції на підприємстві………………………………………………………………………………………..

3.4. Контроль виконання виробничої програми з випуску готової
продукції, робіт…………………………………………………………………………………………………..

3.5. Контроль обсягів реалізації готової продукції, виконаних
робіт ………………………….

3.6. Особливості контролю реалізації продукції на
експорт…………………………………

3.7. Перевірка фактичної собівартості реалізованої продукції,
робіт…………………………..

Розділ ІV. Аналіз готової продукції і її реалізації на ТОВ
„Сарго”……………………..

4.1. Загальний аналіз фінансового стану підприємства…………………………………………

4.2. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості
підприємства……………………..

4.3. Аналіз прибутковості підприємства…………………………………………………………

4.4. Аналіз загальної характеристики виробництва та стану
розрахунків……………………..

4.5. Аналіз власних оборотних коштів……………………………………………………………

4.6. Аналіз платоспроможності підприємства…………………………………………………..

4.7. Аналіз джерел власних коштів……………………………………………………………….

4.8. Аналіз беззбитковості підприємства………………………………………………………..

Розділ V. Вдосконалення обліку і аналізу готової продукції та її
реалізації шляхом впровадження на ТОВ „Сарго” управлінського обліку
……………………………………………………..

Висновки ……………………………………………………………………………………

Список використаної літератури ………………………………………………………..

Додатки ………………………………………………………………………………………

Вступ

Актуальність обраної теми дипломної роботи тісно пов’язана з проблемами
переходу суб’єктів господарювання до нової системи обліку, а також в
тому, що випуск готової продукції являється результатом діяльності
підприємства.

З прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні
виникає необхідність по-новому відображати господарські операції з
випуску готової продукції та її реалізації. Реалізація випущеної готової
продукції – кінцева мета діяльності підприємства, заключний етап
кругообігу його засобів, по завершенні якого визначаються результати
господарювання та ефективність виробництва.

В той же час проблема впливу реформи на планування діяльності
підприємства і на планування виготовлення окремих видів продукції,
практично залишилась поза увагою аналітиків. Недостатньо уваги
приділяється і обліку витрат на виробництво окремих видів продукції.

Дуже багато підприємств України займаються виробничою діяльністю, до їх
складу відноситься і досліджуване Товариство з обмеженою
відповідальністю „Сарго” основною діяльністю якого є виготовлення
лікеро-горільчаних напоїв, виробництво майонезу, виробництво соків та їх
реалізація, що слугувало за об’єкт проведення наукової роботи, та базою
для написання дипломної роботи на тему: “Організація обліку, контролю,
ревізії і аналізу готової продукції та її реалізації”.

На даний час, мета яку ставить перед собою підприємство – це отримання
прибутку, а основним джерелом отримання прибутку є виготовлення та
реалізація продукції (товарів), виконання робіт та надання послуг.

Підприємства України не залежно від їх форм власності та видів
діяльності переходять до національних та міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку, а це для підприємств несе за собою більшість
проблем пов’язаних з їх використанням. Звідси постають і основні задачі
та напрямки вивчення проблеми обліку готової продукції згідно з
національними стандартами бухгалтерського обліку, а саме: вивчення
постановки та організації облікової політики підприємства; вивчення
відповідності готової продукції до національних стандартів; вивчення
обліку виробництва, надходження, реалізації, руху та правильності
документального відображення готової продукції.

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств підвищення
ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на
основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних
форм господарювання і керування виробництвом, подолання
безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д.

Обсяг виробництва і реалізації продукції є взаємозалежними показниками.
В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженому попиті на перше
місце висувається обсяг виробництва продукції. Але в міру насичення
ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а
навпаки, можливий обсяг продажів є основою розробки виробничої програми.
Підприємство повинне робити тільки ті товари й у такому обсязі, що воно
може реально реалізувати.

Бухгалтерський облік процесу виробництва залежить від конкретних умов,
властивостей і характеру технологій та організації виробництва і
визначається індивідуальними особливостями. Інколи виготовлення одного
продукту різними технологічними прийомами вимагає різної системи
групування статей витрат собівартості продукції. Особливо актуальним є
облік випуску продукції у комплексних виробництвах, де з одного виду
матеріалів виготовляють кілька видів готової продукції.

Так як на даний час більшість підприємств займається випуском продукції,
тому облік готової продукції являється невід’ємною частиною облікової
політики підприємства.

В ході роботи будуть розглядатися такі питання:

? нормативна база, яка регламентує облік готової продукції;

? методика організації обліку готової продукції відповідно до чинного
законодавства України;

? ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

? буде розглянуто організація ревізії обліку готової продукції;

? також буде приведений аналіз основних показників фінансового стану
підприємства. Де розкриті питання щодо платоспроможності, ліквідності,
фінансової стійкості, дебіторської та кредиторської заборгованості
підприємства.

Останнім та узагальнюючим питанням у розглянутій темі буде питання
удосконалення обліку та ревізії готової продукції на Товаристві з
обмеженою відповідальністю „Сарго”, шляхом впровадження на
підприємство управлінського обліку.

Мета роботи полягає у визначенні особливостей проведення ревізії
готової продукції та її реалізації на підприємствах
лікеро-горілчаної промисловості.

Підприємство засновано 31 березня 1993 року. До 1997 року в структурі
підприємства налічувався один цех з однією лінією розливу
лікеро-горілчаних виробів. З 1997 року було змонтовано ще чотири лінії
розливу лікеро-горілчаних виробів та модернізована діюча лінія,
збудовані цехи розливу та купажу. За рахунок освоєння нового обладнання
підприємство щорічно нарощувало обсяги виробництва продукції. З 2000
року з метою розширення асортименту випускаємої продукції провадиться
виробництво винних та малоградусних напитків.

Основною задачею при виконанні дипломної роботи є: визначити
нормативно-правову базу регулювання обліку, контролю та ревізії
готової продукції та її реалізації; поведення аналізу фінансового
стану підприємства.

Головними джерелами при написанні слугували нормативно-правові
акти, постанови, положення та стандарти, накази та інша
література, яка регламентіє порядок ведення бухгалтерського
обліку.

Розділ І. Нормативно-правова база обліку та ревізії готової продукції та
її реалізації

1.1. Нормативне забезпечення обліку і ревізії готової продукції

Ведення обліку та ревізії готової продукції регламентується наступною
нормативною базою:

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні ” від 16.07.1999 р. № 996/XIV цим законом регламентуються
правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського
обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової
звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та
складання фінансової звітності являється надання користувачам для
прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про
фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на
підприємстві.

Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а
саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне
складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером
підприємства.

Також Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”
передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється
відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від
22.05.1997 р. № 283/97 ВР. Цим законом визначається об’єкт
оподаткування, згідно якого, об’єктом оподаткування являється прибуток,
який визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу,
визначеного згідно пункту 4.3 діючого Закону.

Також, що являється валовим доходом, а що валовими витратами, правила
ведення податкового обліку, ставки оподаткування, а також порядок
нарахування та строки сплати податку.

3. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. Цей
Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та
ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та
імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку,
звітування та внесення податку до бюджету.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене
наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246.

Це положення визначає методологічні засади формування в обліку
інформації про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності.

Терміни що наведені в П(С)БО, мають таке значення :

Запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов
звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з
метою подальшого продажу продукту виробництва; утримують для споживання
під час виробництва продукції, виконання робіт , надання послуг, а також
управління підприємством.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в
умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на
завершення їх виробництва та реалізацію

Визначення та первісна оцінка запасів:

Запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що
підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх
використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

? сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, та інші
матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання
робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних
потреб;

? готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для
продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим
договором або іншим нормативно-правовим актом.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна
група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс
підприємства за первісною вартістю. Згідно з п. 10 П(С)БО – 9 первісною
вартістю запасів що виготовляються власними силами підприємства,
визначається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО –
16 “Витрати”.

Вибуття запасів здійснюється внаслідок відпуску у виробництво,
реалізації, безоплатної передачі тощо. Оцінюватись запаси в процесі їх
вибуття можуть по різному. У п. 16 П(С)БО – 9 наведені такі прийоми
оцінки:

? ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, який
передбачає облік фактичної собівартості кожної одиниці запасів, що є
можливим при забезпеченні об’єктів табличками з серійними номерами.

? середньозваженої собівартості, який передбачає розрахунок фактичної
собівартості одиниці запасів виходячи з середньої вартості.

? спосіб перших за часом надходження запасів (ФІФО), базується на
припущені, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони
надходили па підприємство й відображені в бухгалтерському обліку.

? спосіб останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), базується на
припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка протилежна
їх надходженню на підприємство.

? спосіб нормативних витрат.

? спосіб реалізаційних цін.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доходи” затверджене
наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290.
Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи
формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства
та її розкритті у фінансовій звітності.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” затверджене
наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318. Цим
положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в
бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її
розкритті у фінансовій звітності.

7. План рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських
операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну
України від 30.11.1999 р. № 291.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку,
активів капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та
організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №
291.

9. Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість,
затверджена наказом Міністерства фінансів України № 141 від 01.07.97 р.
(зі змінами та доповненнями).

10. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась,
із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного
призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене
спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.1999
р. № 149/300, зареєстроване в Мінюстицій України 29.12.99 р. № 921/4214.

11. Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку
операцій пов’язаних з продажем товарів, затверджене наказом Міністерства
фінансів України № 14 – 401 від 05.07.1993 р. (з послідуючими змінами та
доповненнями).

12. Порядок ведення в обліку приросту (втрат) балансової вартості
покупних товарів (крім активів які належать амортизації, цінних паперів
та дивідендів) матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та
напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві та залишків
готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах),
затверджений наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р. № 124
зареєстрований в Мінюстицій України 03.07.1998 р. № 417/2857.

13. Наказ Міністерства Аграрної політики України “Про затвердження
регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення
бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах
агропромислового комплексу” від 07.03.2001 р. № 49. Цей Наказ визначає
основні вимоги щодо правильності ведення та списання залишків готової
продукції відповідно до регістрів бухгалтерського обліку.

14. Наказ Міністерства Статистики України “Про затвердження типових форм
первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів” від
21.06.1996 р. № 193. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо виконання
заходів по реалізації державної програми переходу України на міжнародну
систему обліку і статистики. В ньому зазначаються первинні документи,
які необхідні для переміщення, відвантаження готової продукції на
підприємстві та їх суть, а це акти (акт приймання матеріалів), картки
(складського обліку, лімітно-забірні), накладні та інші документи.

15. Наказ Міністерства Фінансів України “Про інструкцію по
інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та
розрахунків” від 11.08.1994 р. № 69.

16. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу” від
26.01.1993 р. №2939-XII

1.2. Організація обліку готової продукції відповідно до П(С)БО

Введення національних стандартів обліку виділило новий по формі, але
знайомий по складу об’єкт обліку – Запаси. Основні підходи, які
регламентують цю облікову категорію, представлені в П(С)БО – 9. Будучи
оборотними активами, запаси повинні задовольняти наступним вимогам:

? повинні оприбутковуватись в результаті фактично здійснюваних подій;

? не повинні бути обмеженні у використанні;

? повинні бути надані для реалізації або використання в період
операційного циклу або 12 місяців з дати балансу.

У випадку невиконання однієї з вимог об’єкт виключають із складу запасів
і відносять до витрат або необоротних активів.

В плані рахунків для обліку запасів передбачені рахунки другого класу.

Сформульований в ст. 4 Закону про бухгалтерський облік принцип
превалювання складу над формою означає, що економічне значення
господарських операцій повинно домінувати над інформацією, відображеною
в документах якими вони засвідчені. Так як спосіб документування ніхто
не відміняв, тому всі запаси повинні бути засновані на виправдних
документах, що дозволяє достовірно оцінювати здійсненні події. Якщо
немає носіїв інформації про об’єкт, він не може бути включений у склад
запасів. З цього слідує, що рішення про переведення активу із складу
запасів у ранг необоротних активів, або витрат повинно бути оформлено
актом, зафіксованим уповноваженими особами.

У п. 4 П(С)БО – 9 запаси класифікують за трьома признаками. Їх
наповнення показано в таблиці 1.2.1 “Класифікація запасів”

Таблиця 1.2.1.

Класифікація запасів

з/п Ознаки групування Вид запасів Рахунки, які використовуються в
обліку окремих груп запасів згідно Плану рахунків

1 Призначені для реалізації в умовах звичайної діяльності Готова
продукція, товари 26 “Готова продукція”

28 “Товари”

2 Знаходяться в процесі виробни-цтва з метою подальшої реа-лізації
продукту виробництва Незавершене виробни-цтво, напівфабрикати, брак у
виробництві 23 “Виробництво”

25 “Напівфабрикати”

24 “Брак у виробництві”

3 Призначені для споживання при виробництві продукції, ви-конанню робіт,
послуг, а також управління підприємством Виробничі запаси, МШП,
напівфабрикати 20 “Виробничі запаси”

22 “МШП”

25 “Напівфабрикати”

Вибір способу оцінки запасів регламентується типом операції –
оприбуткування, зберігання, вибуття.

Придбані, виготовленні запаси зараховуються на баланс підприємства за
первісною вартістю, порядок визначення якої розкритий в таблиці 1.2.2.

У первісну вартість не включають (п. 14 П(С)БО – 9) :

? понаднормативні витрати та нестачі запасів;

? витрати на збут;

? відсотки за використання кредитів (в тому числі комерційних);

? загальногосподарські та інші подібні витрати, які відображають у
складі витрат по дебету рахунків класу 9. Виключення становлять змінні і
розподільчі постійні загальногосподарські витрати.

Таблиця 1.2.2.

Оцінка запасів

№ з/п Джерело надходження
Категорія, адекватна первісній вартості Склад первісної вартості

1 Придбані за плату (п. 9 П(С)БО – 9) Фактична собівартість придбаних
запасів 1) закупочна вартість згідно рахунку постачальника (договору);

2) суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні
послуги у зв’язку з пошуком та придбанням запасів;

3) суми ввізного мита;

4) суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не
компенсуються;

2 Виготовлення власни-ми силами, які знаходя-ться в процесі
виробни-цтва, з ціллю подаль-шої реалізації продукту виробництва (п. 10
ПБО – 9, п. 11 ПБО -16) Фактичні затрати виробництва 1) прямі
матеріальні затрати;

2) прямі затрати на оплату праці;

3) інші прямі затрати, змінні та розподілені постійні загальновиробничі
витрати

3 Виготовлення власни-ми силами, призначені для реалізації (п. 10 ПБО –
9, п. 11 ПБО -16) Фактична виробнича собівартість 1) витрати на
незавершене виробництво на початок місяця;

2) фактичні витрати виробництва звітного періоду за мінусом:

( витрат на незавершене виробництво на кінець звітного періоду;

( вартість відходів браку, оприбуткованого як актив та інші

4 Внесок в уставний ка-пітал виробничих запа-сів (п. 11 П(С)БО – 9)
Справедлива вартість, узгоджена засновниками Відновлююча вартість
(поточна собівартість придбання) (додаток до П(С)БО – 19 п. 3)

5 Внесок в уставний фонд запасів, призна-чених для реалізації (п. 11
П(С)БО – 9) Справедлива вартість, узгоджена засновника-ми Вартість
реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та надбавок на
аналогічні запаси (додаток до П(С)БО – 19 п. 3)

6 Безкоштовне надход-ження (п. 12 ПСБО – 9) Справедлива вартість
Визначають згідно п. 4, 5 таблиці (додаток до П(С)БО – 19 п. 3)

7 Обмін на подібні запа-си (п. 13 П(С)БО – 9) Найменша:

( або балансова

( або справедлива вар-тість переданих запасів Визначають згідно п. 1 – 6
таблиці

8 Обмін на неподібні запаси (п. 13 ПСБО – 9) Справедлива вартіст
отриманих запасів Визначається згідно п. 4, 5 таблиці (додаток до П(С)БО
– 19 п. 3)

Склад витрат які формують собівартість виробленої продукції,
регламентується П(С)БО – 16 “Витрати”. Із прийняттям П(С)БО – 16
змінився склад виробничої собівартості. Тепер в неї не включені
загальногосподарські та частина загальновиробничих витрат. Крім того
витрати на збут тепер є витратами звітного періоду.

Усі затрати на виробництво, включаються до собівартості окремих видів
продукції (робіт, послуг) або груп однорідної продукції, тобто формують
об’єкт обліку витрат. Залежно від способу віднесення до конкретного
об’єкту витрат затрати поділяються на прямі та непрямі.

Таблиця 1.2.3.

Кореспонденція рахунків

№ п/п Зміст операції Дебет Кредит

1. Виготовлення запасів власними силами

1 Відпущені матеріали на виробництво 23 20

2 Нарахована заробітна плата виробничим робітникам 23 661

3 Зроблені нарахування на зарплату:

3.1 В Пенсійний фонд (32%) 23 651

3.2 В Фонд соціального страхування 23 652

3.3 В Фонд страхування на випадок безробіття 23 653

4 Нарахований знос виробничого обладнання 23 131

5 Списані змінні загальновиробничі витрати 23 91

2. Виготовлення запасів власними силами які призначені для реалізації

1 Списана вартість остаточного браку, по якому планується в майбутньому
отримати економічні вигоди 24 23

2 Облікова вартість відходів ( із виробничого підрозділу повернені на
склад запаси, по яким планується в майбутньому отримати економічні
вигоди) 91 23

3 Первісна вартість готової продукції 26 23

Прямими вважаються витрати, що пов’язані з виробництвом певних видів
продукції і можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості за
даними первинних документів. У складі прямих виробничих витрат можуть
бути: вартість сировини та основних матеріалів, які складають основу
продукції, що виробляється, покупних напівфабрикатів, допоміжних та
інших матеріалів, зарплата та інші виплати працівникам, зайнятим у
виробництві продукції. Інші прямі витрати можуть включати плату за
оренду, амортизацію виробничих приміщень, обладнання тощо.

Ті ж витрати, які неможливо віднести безпосередньо до конкретного
об’єкту витрат економічно доцільним шляхом, є непрямими. До непрямих
відносять витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції,
які включаються до їх собівартості за допомогою спеціальних методів, та
із застосуванням бази розподілу, встановленої на підприємстві.
Відповідно до П(С)БО – 16 до непрямих витрат віднесені загальновиробничі
витрати.

За ступенем залежності від обсягу виробництва розрізняють постійні і
змінні витрати. Постійними вважають витрати, величина яких суттєво не
змінюється при змінах обсягу виробництва (витрати на утримання апарату
управління, орендна плата, за користування виробничими приміщеннями,
опалення й освітлення приміщень). Під змінними розуміють витрати,
величина яких змінюється (зростає або знижується) залежно від зміни
обсягів виробництва (наприклад якщо вироблено більше продукції, то
спожилося більше електроенергії або залучилось більше робітників). До
змінних витрат можуть бути віднесені витрати на сировину і матеріали,
покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, витрати на відрядну оплату
праці, технологічне паливо та енергію й інші.

Абсолютно точного розподілу витрат на постійні і змінні бути не може,
тому що існують витрати, які містять у собі постійну і змінну частину.

У П(С)БО – 16 сказано, що перелік і склад постійних і змінних
загальновиробничих витрат встановлюється підприємством. Це передбачає
їх окремий облік.

При визначенні виробничої собівартості готової продукції важливе
значення має правильна оцінка виробничих запасів. Порядок визначення
первинної вартості запасів регулюється П(С)БО – 9.

Так до собівартості запасів, придбаних за плату, включаються транспортні
витрати, митні збори і мито, витрати на страхування,
транспортно-заготівельні витрати, непрямі податки, що не відшкодовуються
підприємству (у т.ч. акцизний збір і ПДВ у вартості товарів, придбаних,
наприклад, підприємством – неплатником ПДВ), а також інші прямі витрати
підприємства, пов’язані з запасами і приведенням їх до стану, в якому
вони придатні до використання.

Загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов’язані
з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного
для використання, відносяться на витрати того звітного періоду, в якому
вони були здійснені.

Стосовно транспортно-заготівельних витрат, то П(С)БО – 9 дозволено або
одразу включати їх до собівартості одиниці запасів, або обліковувати їх
загальною сумою на окремому субрахунку рахунків обліку запасів з
наступним щомісячним розподілом між сумою залишку запасів на кінець
звітного місяця і сумою запасів, що були за місяць.

Якщо матеріали не використані по закінченні звітного періоду, необхідно
переглядати їх вартість на предмет визначення чистої вартості
реалізації.

У зв’язку з необхідністю перегляду вартості і відповідної переоцінки
облікова вартість запасів буде відрізнятися від вартості їх придбання.
При визначенні собівартості готової продукції і списання запасів у
виробництво бере участь їх облікова (переоцінена) вартість.

Необхідність переоцінки стосується також і готової продукції, що
лічиться в залишку на кінець звітного року.

Основу виробничої собівартості складають матеріальні затрати, сума яких
залежить від вибору того або іншого методу оцінки виробничих запасів, що
повинно бути обумовлено в обліковій політиці.

При формуванні собівартості виробленої продукції підприємства можуть
керуватись Методичними рекомендаціями.

Витрати сировини, матеріалів та інших виробничих запасів, що складають
основу виробленої продукції, як правило можуть бути віднесені
безпосередньо на собівартість продукції, що виготовляється, на підставі
первинних документів, тобто є прямими.

Для того щоб визначити вартість виробничих запасів, спожитих на одиницю
виробу, данні про їх витрачання протягом місяця групуються в окремих
накопичувальних відомостях розподілу матеріалів.

Вартість сировини й матеріалів, що включається до виробничої
собівартості, зменшується на вартість поворотних відходів. При цьому
згідно з Методичними рекомендаціями поворотними відходами вважаються
залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, та інших видів
матеріальних цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції та
втратили повністю або частково споживчі якості початкового матеріалу, у
зв’язку з чим використовуються з підвищеними витратами або зовсім не
використовується за прямим призначенням.

Відходи є поворотними, якщо від їх використання можна одержати
економічну вигоду. Якщо ж відходи не можуть бути використані, вони
вважаються безповоротними і відносяться на собівартість виробленої
продукції.

Згідно з Методичними рекомендаціями поворотні відходи оцінюються за
ціною можливого використання (за зниженою ціною вихідного матеріалу),
якщо вони можуть бути використані у виробництві.

Вартість поворотних відходів як частина запасів переглядається на кінець
звітного періоду на предмет визначення чистої вартості реалізації і
проведення, у випадку необхідності, відповідної переоцінки.

При формуванні виробничої собівартості продукції вартість поворотних
відходів виключається із складу матеріальних витрат.

До інших прямих витрат відносять також витрати від браку.

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі,
вузли, роботи, якість яких не відповідає встановленим стандартам або
технічним характеристикам і які не можуть бути використані за своїм
прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових
витрат на виправлення .

За характером виправлених дефектів брак може бути виправним (недоліки
можна усунути, а запаси згодом використати за прямим призначенням) і
невиправним (вироблені запаси не можуть використовуватись за прямим
призначенням, а дефекти не підлягають виправленню), а за місцем
виявлення браку – внутрішній (виявлений в самому підприємстві) і
зовнішній (виявлений покупцями і пред’явлений ними для відшкодування
збитків).

Вартість браку визначається за фактичною виробничою собівартістю.
Собівартість внутрішнього виправного браку включає: витрати на сировину
і матеріали, напівфабрикати, витрачені на усунення дефектів; заробітну
плату працівників, нараховану за виправлення браку, і нарахування на
неї; частину загальновиробничих витрат.

Загальна сума втрат від браку включає вартість остаточно забракованої
продукції, витрати на виправлення браку, вартість матеріалів, зіпсованих
при налагодженні обладнання.

До складу собівартості готової продукції включаються загальновиробничі
витрати перелік таких витрат наведено у п. 15 П(С)БО – 16.
Загальновиробничі витрати є непрямими і відносяться на собівартість
конкретних виробів пропорційно прийнятій на підприємстві базі розподілу.

У кінці місяця загальногосподарські витрати повинні бути розподілені з
метою визначення їх сум, що припадає на одиницю виробу. Це необхідно для
формування виробничої собівартості готової продукції.

Згідно з П(С)БО до собівартості продукції не включаються понад нормовані
витрати, тому що згідно з принципом обачності вартість запасів не
повинна бути завищена. Оскільки сума змінних витрат залежить від обсягу
виробленої продукції, такі витрати повністю включаються до собівартості
продукції. Величина постійних витрат залежить від обсягу виробництва.
“Погоджуючись” оплачувати, наприклад, орендну плату, керівництво
розраховує на визначений рівень виробництва. За даними минулих років
можна судити про те, який рівень виробництва є для підприємства
“нормальним”.

Таким чином, особливістю при визначені собівартості готової продукції
згідно з П(С)БО – 16 є застосування поняття “нормальна виробнича
потужність”.

Нормальна виробнича потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності
(очікуваний обсяг виробництва), якого можна досягти за звичайних умов
роботи підприємства протягом декількох років або операційних циклів з
урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Продукція, що не пройшла всіх стадій обробки, повністю не
укомплектована, не пройшла технологічного приймання, не може бути
прийнята на склад у складі готової продукції, а тому відноситься до
незавершеного виробництва.

Для визначення собівартості незавершеного виробництва необхідно знати
його вартісне вираження і провести його оцінку.

Залишки незавершеного виробництва готової продукції можуть бути оцінені
або за фактичною собівартістю, або за нормативною (плановою)
собівартістю, а також за чистою вартістю реалізації (якщо провадилась
відповідна переоцінка). Обраний метод оцінки повинен бути відображений в
обліковій політиці підприємства.

Розглянувши облік основних витрат виробничого підприємства, повернемося
до визначення собівартості готової продукції і списання витрат основного
виробництва.

Розділ ІІ. Організація обліку готової продукції та її реалізації на ТОВ
„Сарго”

2.1. Готова продукція, її класифікація та порядок оцінки

Основу побудови бухгалтерського обліку готової продукції становлять такі
компоненти:

а) визначення поняття “готова продукція”;

б) класифікація готової продукції;

в) оцінювання готової продукції в поточному обліку;

г) документальне оформлення випуску, відвантаження та реалізація готової
продукції;

д) система рахунків.

Готова продукція — це виріб (напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли
всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають
затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним
контролем підприємства і здані на склад або замовникові – покупцеві
згідно з діючим порядком прийняття продукції (Рисунок 1.2.1).

Усі елементи виробничого процесу — сировина, матеріали, які перебувають
на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене
виробництво та формують вид виробничого запасу.

Рисунок 1.2.1. Взаємозв’язок між виробництвом, залишками і реалізацією
продукції.

Підприємство „Сарго” займається виготовленням лікеро-горілчаної
продукції, слабоградусних та безалкогольних напоїв, продуктів
харчування а також побічної та супутньої продукції, яка
одержується під час виготовлення основних видів продукції.

На підприємстві „Сарго” у бухгалтерському балансі залишки готової
продукції відображаються по фактичній виробничій собівартості. У
поточному обліку наявність і рух готової продукції оцінюється по
відпускним (оптовим) цінах підприємства (з відособленим обліком
відхилень між фактичною виробничою собівартістю і відпускною вартістю
продукції). Цей варіант забезпечує порівнянність оцінки готової
продукції зі звітністю, а також дотримання єдності оцінки в документах
на продукцію відвантажену і реалізовану.

Оцінка у звітному періоді здійснюється за фактичною собівартістю і за
обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості.
Наприкінці місяця обов’язковою умовою є облік готової продукції за
фактичною собівартістю (визначається за даними аналітичного обліку).

У поточному обліку готову продукцію оцінюють за «твердими» обліковими
цінами (середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими
цінами або за фактичною виробничою собівартістю). Оцінка продукції за
«твердими» обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік
незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою
ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах
оперативно-бухгалтерським методом.

Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю,
то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. На
кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої
продукції і реалізованими виробами.

При оцінюванні готової продукції за іншими цінами відхилення визначають
як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.

Якщо облік готової продукції ведеться не за фактичними, а за договірними
або оптовими цінами, то необхідно вести відокремлений облік відхилень
фактичної виробничої собівартості від їх вартості в договірних чи
оптових цінах підприємства. Облік готової продукції у вартісному
вираженні ведуть за місцем їх зберігання із зазначенням матеріально
відповідальних осіб.

Відхилення фактичної собівартості готової продукції від планової (чи від
відпускної вартості) на підприємстві „Сарго” враховуються на окремих
аналітичних рахунках по однорідних групах виробів, що відкриваються в
складі рахунка готової продукції. У регістрах аналітичного обліку ці
відхилення відображаються окремою позицією.

Викладений порядок оцінки готової продукції викликаний тим, що фактичну
виробничу собівартість випущеної з виробництва протягом місяця продукції
на підприємстві „Сарго” обчислюють тільки наприкінці місяця, після
відображення всіх прямих витрат і розподілу непрямих витрат і складання
звітної калькуляції (додаток 1).

Основними задачами бухгалтерського обліку готової продукції і її
реалізації є:

? своєчасне оформлення відповідними документами готової продукції,
випущеної з виробництва;

? забезпечення контролю за її схоронністю на складах підприємства;

? своєчасне відображення операцій по відвантаженню і реалізації
продукції і розрахунків з покупцями;

? забезпечення контролю за виконанням плану випуску і реалізації
продукції.

Готова продукція може мати (а може й не мати) кількісні та якісні
характеристики. Наприклад, кількість виражається масою, протяжність —
метрами, якість — ґатунком. Але завжди продукція матиме вартісну
характеристику.

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її
характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем
готовності та технологічною складністю (Рисунок 1.2.2).

послуг.

готова, напівфабрикати, неготова
(незавершене виробництво).

проста,

складна (основна, побічна,
супутня)

Рисунок 1.2.2. Класифікація готової продукції за її характером

Показники, застосовувані в обліку готової продукції (а також при її
відвантаженні і реалізації), поділяються на натурально-речові та
умовно-натуральні. До перших належать, наприклад, фізична банка
консервів, бочка квашених овочів, мішок сушених фруктів чи овочів,
пляшки із соком, що вимірюються кілограмами, тоннами, літрами або
декалітрами. У бухгалтерському обліку вони відображуються як у
натуральному, так і у вартісному вираженні. До таких, що відображуються
в обліку лише у вартісному вираженні, належать види робіт або послуг, що
підлягають реалізації (ремонт агрегату, будови тощо).

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При
цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми
технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже
не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри
визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі
(процесі) одночасно з основною. Супутньою продукцією під час вироблення
томатної пасти є помідори. За якістю вона відповідає стандартам та
призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам.

Побічна продукція – це продукція, що утворюється в комплексних
виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої
(допоміжної), не потребує додаткових витрат.

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами.
Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характеристики, може
бути здана на склад, а звідти відбуватиметься її відвантаження (продаж)
та реалізація. Водночас можливий інший підхід (здебільшого на дрібних
підприємствах, фермерських господарствах тощо), коли готова продукція не
передається на склад, а нагромаджується безпосередньо у виробника,
звідки її відвантажують або передають покупцеві та реалізують.

Продукція, яка не має кількісних характеристик, – робота, послуга
(посередництво) або великогабаритні вироби – будинок, тощо –
безпосередньо передається з виробництва покупцеві (замовникові).

У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінювати за фактичною
собівартістю виготовлення. Але оскільки фактична собівартість може бути
визначена лише після збирання всіх затрат та калькулювання її фактичної
собівартості, постає потреба в їй денному обліку наявності та руху
готової продукції до визначення її вартісних характеристик (для цього
існують спеціальні способи аналогічні способам обліку матеріалів).

Готова продукція на ТОВ „Сарго” проходить такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці одногороднім і відправка (відвантаження)
іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту
продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену
продукцію).

Одним із основних завдань цінового обліку готової продукції є приведення
різної продукції промисловості до єдиного виразу: ціновий показник дає
можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих
одиниць, так і промисловості в цілому. В отриманні єдиного підсумку по
різних видах продукції і полягає основне завдання оцінки продукції.

2.2 Порядок формування первісної вартості готової продукції

Одним із основних завдань цінового обліку готової продукції є приведення
різної продукції промисловості до єдиного виразу: ціновий показник дає
можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих
одиниць так і промисловості в цілому. В отриманні єдиного підсумку по
різних видах продукції і полягає основне завдання оцінки продукції.

В бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватись у
відповідності до П(С)БО – 9 “Запаси” за первісною вартістю. Але оскільки
така вартість може бути визначена лише після збирання всіх витрат та
калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному
обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних
характеристик. Для визначення первісної вартості продукції (робіт,
послуг) використовується П(С)БО – 16 “Витрати”.

Витрати на виробництво готової продукції включають прямі матеріальні
витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також
постійні та змінні виробничі накладні витрати.

Накладні виробничі витрати можуть бути як змінними, так і постійними.
Всі змінні витрати – прямі та накладні – розподіляються на кожну одиницю
виробництва на базі фактичного використання виробничої потужності згідно
з методом стандартних витрат. Постійні накладні виробничі витрати можуть
бути як розподілені так і нерозподілені.

Розподілені накладні витрати є елементом первісної вартості запасів
готової продукції та незавершеного виробництва і представляють собою
оцінені втрати, які грунтуються на нормальній потужності та відносяться
на кожну одиницю продукції незавершеного виробництва.

Нерозподілені накладні виробничі втрати виникають лише тоді, коли
продукції випущено менше нормальної потужності. В іншому випадку, всі
накладні виробничі витрати відносяться до собівартості.

Управлінські витрати до складу собівартості готової продукції не
включаються. Такі витрати акумулюються на рахунку 92 “Адміністративні
витрати” та відображатимуться в тому періоді, в якому виникли.

Порядок формування первісної вартості готової продукції наведений на
рисунку 2.2.1.

Рисунок 2.2.1. Порядок формування первісної вартості готової продукції

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики
підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть
застосовуватись методи, передбачені П(С)БО – 9 “Запаси”.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку на
підприємстві зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята
підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна вартість (по
дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової продукції”), та
оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701
“Дохід від реалізації готової продукції).

Порядок проведення уцінки готової продукції аналогічний порядку
проведення уцінки інших запасів. Він визначений Положенням про порядок
уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товару широкого
вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових
товарно-матеріальних цінностей (затв. спільним Наказом Мінекономіки та
Мінфіну України від 15.12.1999 р. № 149/300, чинне з 09.01.2000 р.).
Дооцінка готової продукції може проводитись, але в межах попередньої
уцінки.

Усі елементи виробничого процесу на підприємстві „Сарго” – сировина,
матеріали, паливо, тощо, які перебувають на різних стадіях
технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція на підприємстві „Сарго” проходить такі етапи: випуск
продукції з виробництва, тобто виробництво різних видів майонезу,
лікеро-горільчаних виробів тощо; зберігання продукції, на підприємстві
готова продукція зберігається або на місцях виробництва або на складі;
відпуск продукції на місці; реалізація продукції (одержання грошей від
покупців за відпущену продукцію).

Майбутній прибуток підприємства створюється в основному на стадії
виробництва, оскільки найбільш надійним способом його отримання є
постійне скорочення витрат і зниження собівартості продукції за рахунок
економічного витрачання сировини і матеріалів, підвищення продуктивності
і зниження трудових витрат.

Бухгалтерський облік процесу виробництва, з одного боку відображає
витрати на виготовлення продукції, виконання будь-яких робіт, а з іншого
– здійснює контроль за доцільністю цих витрат за допомогою обчислення
собівартості з плановою, кошторисною або фактичною собівартістю минулих
періодів.

До основних завдань обліку виробництва на підприємстві ТОВ „Сарго”
відносяться: виявлення фактичних затрат на виробництво; визначення
фактичної собівартості виготовленої продукції; контроль за виконанням
плану випуску продукції; виявлення результату виробничої діяльності
підприємства.

Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виготовленої
продукції обліковою політикою ТОВ „Сарго” призначений активний рахунок
23 “Виробництво”. Основним завданням рахунку 23 “Виробництво” є
накопичення виробничих витрат і визначення фактичної собівартості
виготовлених виробів. Тому він називається калькуляційним рахунком.

Визначення виробничих витрат на підприємстві „Сарго” показано в таблиці
2.2.1.

Таблиця 2.2.1.

№ п/п Найменування господарської операції Кореспонденція рахунків Сума
грн.

Дт Кт

1 Списано витрати сировини й матеріалів на виробництво продукції 23
801 95277,14

2 Списано витрати тари й тарніх матеріалів на виробництво продукції 23
804 13073,29

3 Списано витрати палива на виробництво продукції 23 8032 1100,55

4 Списано витрати електроенергії на виробництво продукції 23 8033
190,34

Дані взяті з головної книги по рахунку 23 за березень місяць (додаток
2).

Аналітичний облік на рахунку 23 “Виробництво” ведеться у розрізі видів
основного та допоміжного виробництва, за видами продукції, робіт,
послуг. По дебету цього рахунка відображаються прямі витрати, пов’язані
безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та послуг і
визначається фактична собівартість виготовленої продукції.

Прямі витрати, пов’язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням
робіт та наданням послуг, списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво” з
кредиту рахунків виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті
праці та інше. По кредиту рахунку 23 “Виробництво” списуються готові
вироби, які були випущенні з виробництва і були оприбутковані на місцях
виготовлення, тобто відображаються суми фактичної собівартості
завершеної виробництвом продукції, виконання робіт та послуг. Ці суми
списують з рахунку 23 “Виробництво” в дебет рахунку 26 “Готова
продукція”. Залишок по рахунку 23 “Виробництво” на кінець місяця показує
вартість незавершеного виробництва. Сальдо може бути тільки дебетовим, і
означає суму витрат незавершеного виробництва. Залишок відображається в
другому розділі активу балансу.

Відображення в обліку прямих виробничих витрат на ТОВ „Сарго” наведено
в таблиці 2.2.2.

Потрібно відзначити, що на підприємстві „Сарго” фактичними витратами
матеріалів інших виробничих запасів є їх споживання безпосередньо в
процесі виробництва. Тому запаси, відпущені у виробництво, але які не
піддалися обробці в процесі виробництва, щомісячно виключаються із
затрат на виробництво і поновлюються на рахунку 20 “Виробничі запаси”.

Таблиця 2.2.2.

Відображення в обліку прямих виробничих витрат на ТОВ „Сарго”

№ п/п Найменування операції Бухгалтерський запис Сума, грн.

Дт Кт

1 Списано витрати сировини й матеріалів на виробництво продукції 23
204 24551,48

2 Списано витрати тари й тарніх матеріалів на виробництво продукції 23
2011 95329,64

3 Списано витрати палива на виробництво продукції 23 2032 3175,80

4 Списано витрати електроенергії на виробництво продукції 23 2033
342,52

Разом виробничих витрат: 123399,44

Аналітичний облік по рахунку 23 “Виробництво” ведеться по дебету за
видами виробництв або за статтями витрат, а по кредиту за видами або
групами продукції.

Крім витрат пов’язаних з випуском продукції, виконанням робіт та
наданням послуг на рахунку 23 “Виробництво” відображаються витрати
допоміжних виробництв.

Допоміжними називаються виробництва які не беруть безпосередньої участі
у виготовленні продукції, але забезпечують безперебійність виробничого
процесу: до них відносять інструментальний, ремонтно-технічний цехи.

Витрати обслуговуючого виробництва, що сприяють нормальній роботі
основних та допоміжних цехів, збираються на рахунку 949 “Інші витрати
операційної діяльності” і до собівартості продукції останніх не
включаються.

Слід також пам’ятати, що витрати на виробництво продукції (робіт,
послуг) включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) того
облікового періоду, до якого вони відносяться, незалежно від часу оплати
– попередньої або наступної.

Для обліку загальновиробничих витрат призначений рахунок 91
“Загальновиробничі витрати”.

Бухгалтерські записи з відображення в обліку на підприємстві
загальновиробничих витрат наведені в таблиці 2.2.3.

Джерелом для заповнення таблиці слугувала головна книга (додаток 3).

Таблиця 2.2.3.

Облік загальновиробничих витрат на ТОВ „Сарго”

№ п/п Найменування операції Бухгалтерскі записи Сума, грн.

Дт Кт

Постійні загальновиробничі витрати

1 Відпущені зі складу МШП для загальновиробничих потреб 91 22 230,77

2 Відображено витрати на обслуговування основних засобів виробничого
призначення 91 631 1296,67

3 Відображено відрахування на пенсійне забезпечення адміністративного
персоналу до загальновиробничих витрат 91 821 1889,31

4 Віднесено витрати сировини й матеріалів до складу загальновиробничих
витрат 91 801 490,77

На кінець звітного місяця загальногосподарські витрати на підприємстві
“Сарго” розподіляються з метою визначення їх сум, що припадає на одиницю
виробу. Це необхідно для формування виробничої собівартості готової
продукції.

Кореспонденція рахунків з обліку готової продукції на підприємстві
„Сарго” наведена в таблиці 2.2.4.

Таблиця 2.2.4.

Облік готової продукції на ТОВ „Сарго”

№ п/п Найменування господарських операцій Бухгалтерські записи

Дт Кт

1 Оприбуткована готова продукція відпущена цехами, яка призначена для
реалізації 26 23

2 Здійснена дооцінка готової продукції 26 432

3 Здійснена уцінка готової продукції 946 26

4 Готова продукція використана для власних потреб 23, 94 26

5 Списана виробнича собівартість реалізованої продукції 90 26

6 Передані на місцях готова продукція, напівфабрикати призначені для
реалізації 26 25

7 Списані витрати на фінансові результати 79 90, 94

2.3. Калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції.

Фактична виробнича собівартість продукції визначається для різних
потреб: оцінки фактичних результатів діяльності господарства,
ціноутворення, прийняття ефективних технологогічних та організаційних
рішень, встановлення раціональних затрат тощо.

Калькулювання – це визначення розміру затрат у вартісному вираженні, які
припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання
обліковують собівартість. Метою калькулювання фактичної собівартості у
виробництві є собівартість продукції.

Крім фактичної собівартості, існує планова калькуляція, за допомогою
якої визначають допустимі витрати на продукцію. Вона складається
виходячи із прогресивних норм витрат сировини, матеріалів, палива,
витрат праці, використання обладнання і норми витрат по організації
обслуговування виробництва.

Собівартість продукції розраховують за калькуляційними елементами –
статтями затрат. Вони можуть бути фінансовими та галузевими. У
фінансовій калькуляції є дві статті – прямі затрати та непрямі
(накладні) затрати. На підприємстві застосовують галузевий, а точніше
виробничий, аспект побудови собівартості. Це пов’язано з тим, що
номенклатура статей затрат на різних підприємствах різна і залежить від
потреб управління. Об’єктом калькуляції є собівартість продукції.

Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція.
Водночас на виробництві можливі побічна продукція, відходи виробництва,
брак. Окрім того, безперервність технологічного процесу, особливості
його організації потребують врахування наявності незавершеного
виробництва.

Особливу актуальність має облік випуску продукції у комплексних
виробництвах, де з одного виду матеріалів виготовляють кілька видів
готової продукції. Інколи разом з готовою продукцією з виробничого
процесу одержують побічну, а іноді й супутню продукцію. Так наприклад на
підприємстві під час виготовлення халви супутньою продукцією є жмих,
який використовується для корму свиней та технічна олія, для виговлення
оліфи.

За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня
продукція мало чим відрізняється від основної, тому їх кількісні та
якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Для визначення фактичної собівартості випущеної продукції слід мати дані
про кількість якість та вартість таких факторів калькулювання: готова
продукція, незавершене виробництво на початок та на кінець
калькульованого періоду, відходи виробництва, побічна та допоміжна
продукція, остаточний брак виробництва. Крім того потрібно визначити
витрати від браку, який можна визначити. Ці дані дають змогу скласти
загальну формулу, загальний алгоритм калькуляційного процесу. Отже:

ВСВф = НВп + ПЗп – ВЗВ – ВПП – ВПЖП + Вбр – НВк ,

де ВСВф – фактична собівартість усієї продукції, яка випущена
виробництвом,

НВп – незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду,

ПЗп – поточні затрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік),

ВЗВ – вартість зворотних відходів виробництва,

ВПП – вартість побічної продукції,

ВПЖП – вартість побіжної продукції,

Вбр – втрати від технологічного браку,

НВк – незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду.

Розрахуємо фактичну собівартість усієї продукції, яка випущена
підприємством „Сарго” на основі показників балансу за 2002 р.

У нашому випадку згідно з даними формула матиме наступний вигляд:
ВСВф = НВп + ПЗп, розрахуємо:

12,0 + 1499,3 = 1511,3, отже фактична собівартість усієї продукції, яка
випущена виробництвом склала 1511,3 тис. грн.

Взагалі собівартість виготовленої продукції підприємством дуже висока,
це пов’язано з великими затратами, які несе підприємство для
виготовлення продукції. Це пов’язано з використанням застарілого
обладнання, яке потребує постійних ремонтів, висока вартість покупних
матеріалів, що тягне за собою не зниження виробничої собівартості
продукції, а навпаки її підвищення

Наявність супутньої продукції зумовлює необхідність обліку затрат на її
одержання, а наявність побічної продукції – розмежування затрат між
побічною та готовою продукцією на підставі калькуляції або виключення
вартості побічної продукції. Якщо вона не калькулюється, її оцінюють на
підставі облікових цін.

Відсутність будь-якого чинника калькуляційного процесу спрощує
обчислення фактичної собівартості продукції.

Поєднання різних факторів визначається такими методами калькулювання
фактичної собівартості продукції:

1. Підсумування затрат. Цей метод застосовують у тих випадках, коли за
калькульований період мають місце такі чинники: поточні затрати, затрати
на виправлення браку та незавершене виробництво на початок
калькульованого періоду.

2. Виключення затрат та відходів. Застосовують тоді, коли існують такі
чинники: відходи виробництва, побічна та побіжна продукція, якщо вони
оцінюються заздалегідь і не обчислюються окремо, остаточний брак.

3. Розмежування затрат. Застосовується, коли крім поточних затрат мають
місце такі фактори: незавершене виробництво на кінець калькульованого
періоду, побічна продукція.

4. Комбінований метод. Застосовується в решті випадків. Перелічені
методи калькулювання фактичної собівартості продукції є основними для
всіх галузей господарювання. За цими методами обчислюють фактичну
собівартість усієї продукції, яка випущена виробництвом за певний
період.

Підприємством застосовується метод підсумування затрат. Тому що крім
поточних затрат мають місце такі фактори, як незавершене виробництво на
початок періоду.

Для обчислення фактичної собівартості окремих видів продукції необхідно
застосувати додаткові прийоми. Але при цьому слід мати на увазі, що на
першому етапі обліку затрат під час формування окремих елементів витрат
у системі рахунків за центрами затрат застосовують два прийоми включення
їх у фактичну собівартість окремих видів продукції: або прямо включають
у собівартість конкретного продукту, або непрямо – через формування
проміжних облікових комплексів видового групування: через рахунок
накладних витрат. Для калькулювання фактичної собівартості окремих видів
продукції слід врахувати методику розподілу комплексних витрат.

Отже: калькуляційний процес не охоплює всієї складності калькуляції в
господарстві, оскільки, крім основної продукції, воно має також
калькулювати продукцію допоміжного виробництва. Тож собівартість
продукції обчислюють за допомогою окремих прийомів (способів), які не
залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів
калькулювання.

2.4. Облік відвантаження (реалізації) готової продукції

Реалізацією продукції завершується процес кругообігу оборотних засобів
підприємства і створюється можливість відновити цикл виробництва,
використовуючи виторг від реалізації продукції для придбання нових
виробничих запасів (предметів праці), для оплати праці працівників,
розрахунків з постачальниками, бюджетом по податках і інших платежах,
органами соціального і пенсійного страхування, банками по кредитах і ін.

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція (товари,
роботи, послуги), за яку покупцеві пред’явлені розрахункові документи.
Пред’явленими розрахунковими документами вважаються документи з моменту
подачі їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових операцій
через установи банків), або передачі їх покупцеві відповідно до умов,
передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків. У
результаті реалізації продукції (робіт, послуг) підприємство повинне не
тільки відшкодувати витрати на її виробництво і збут, але мати ще і
прибуток.

Якщо покупець за умовами договору одержує продукцію безпосередньо на
заводі, то така продукція вважається реалізованою після видачі і
відповідного оформлення документами та пред’явлення
покупцеві-замовникові розрахункових документів.

Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємство одержало
плату або авансові платежі.

На Рисуноку 2.4.1. відображено рух готової продукції та її реалізації
на підприємстві „Сарго”.

Перехід на визначення результатів реалізації за методом нарахування
наближає застосовувану в Україні систему обліку і статистики до
загальновизнаної у міжнародній практиці.

Таким чином, реалізованою продукцією (роботами, послугами) вважається
продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг),
зазначеної в оформлених як підстава для розрахунків з покупцями
документах, або продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних
робіт, послуг), зарахована як платіж на рахунки підприємства в установах
банків.

Підприємство реалізує свою продукцію покупцям на підставі укладених
договорів (угод). Місцевим покупцям готова продукція відпускається
тільки при умові договорної ціни, за якою складають протокол, а
іногороднім — за наказом, у якому відділом збуту (комерційною службою)
дається розпорядження експедиції, куди і яким способом відправити
продукцію.

Працівник складу на відібрану й упаковану продукцію виписує накладну, у
якій розписується представник покупця або працівник
транспортно-експедиційного відділу підприємства. На багатьох
підприємствах наказ і накладна поєднуються в один документ —
наказ-накладну, що виписується в трьох екземплярах.

Основні рахунки щодо руху готової продукції які використовуються
підприємством розглянемо в таблиці 2.4.1.

Відвантаження готової продукції підприємством покупцям провадять на
основі первинних документів: наказів-накладних або розпоряджень відділу
збуту. У первинній документації зазначають номер замовлення та адресу,
за якою відправляють продукцію, кількість місць, вид упаковки, масу, та
інші дані, що характеризують відвантажену продукцію (додаток 5).

Накази-накладні після здійснення операції передаються в бухгалтерію, де
служать підставою для виписки рахунків-фактур, за допомогою яких
доводиться до відома покупців інформація про факт відвантаження
(відпускання) продукції, указується сума, що призначається за цю
продукцію (з урахуванням податку на додану вартість), а також
виписуються платіжні документи банку для одержання оплати з покупців за
відвантажену їм продукцію.

Рисунок 2.4.1. Рух готової продукції та її продажу

Таблиця 2.4.1

Бухгалтерське відображення операцій пов’язаних з рухом готової
продукції на підприємстві „Сарго”

№ п/п Зміст господарських операцій Дебет Кредит

1 Оприбуткована на місцях виготовлення готова продукція 26”Готова
продукція” 23”Виробництво”

2 При інвентаризації виявлені лишки готової продукції 26”Готова
продукція” 719”Інший дохід від операційної діяльності”

3 Готова продукція призначена для власних потреб 20”Запаси” 26”готова
продукція”

4 Використана готова продукція для внутрішніх потреб, цехів
23”Виробництво” 26”Готова продукція”

5 Виявлена недостача при інвентаризації готової продукції 375”Розрахунки
за відшкодування завданих збитків” 26”Готова продукція”

6 Використана готова продукція для виробничо-господарських потреб
808”Витрати товарів” 26”Готова продукція”

7 Списана собівартість реалізованої готової продукції 901”Собівартість
реалізованої готової продукції” 26”Готова продукція”

Відповідно до Закону України “Про податок на додаткову вартість”
постачальник (продавець) повинний представити покупцю податкову накладну
(додаток 6), форма і порядок заповнення якої затверджені наказом ДПАУ
від 08.10.98 № 469. У податковій накладній, крім інших реквізитів,
указується ціна товару, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає
сплаті постачальнику. При звільненні від оподатковування товарів згідно
ст. 5 Закону (продукти дитячого харчування, лікарські кошти, товари
спеціального призначення для інвалідів, підписка і доставка періодичних
видань вітчизняного виробництва й ін.) у податковій накладній указується
“Звільнене від ПДВ” з посиланням на відповідний пункт ст. 5 Закону.

Податкова накладна виписується на кожне постачання товарів у двох
екземплярах, оригінал якої вручається покупцю (одержувачу товарів чи
послуг), а копія зберігається в продавця (постачальника) товарів як
звітний і розрахунковий податковий документ.

Податкова накладна надає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ,
на включення в податковий кредит витрат по сплаті ПДВ постачальнику при
придбанні товарів (послуг).

Крім податкової накладної, постачальник виписує покупцю рахунка-фактури
й інших розрахунково-платіжних документів, що підтверджують факт
передачі (збуту) товару і його оплату з указівкою суми ПДВ.

На підставі виписаних податкових накладних постачальник робить
відповідні записи в Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), що
містить порядок обліку операцій із продажу товарів (робіт, послуг) і
визначає підставу для можливого віднесення до податкових зобов’язань сум
ПДВ, нарахованих у звітному періоді в зв’язку з продажем (реалізацією)
товарів, робіт, послуг (кредит рахунка 641 “Розрахунки по податках”).

На основі наказів-накладних роблять відповідні записи в картках
складського обліку про відпуск готової продукції зі складу, а також
ведуть облік відвантаженої продукції в бухгалтерії (додаток 7).

Платіжні документи протягом двох робочих днів разом з
товаросупроводжувальними документами здаються в банк на інкасо, тобто
підприємство доручає банку інкасувати, стягнути з покупця належну до
оплати суму за відвантажену йому продукцію. У встановлений термін
покупець повинний акцептувати платіжну вимогу постачальника (тобто дати
згоду на оплату) чи заявити обґрунтоване відмовлення від оплати (цілком
чи частково). При повному відмовленні від акцепту покупець повинний
письмово сповістити про це постачальнику, прийняти товар на
відповідальне збереження, а потім відправити за адресою, зазначеному
постачальником.

Відповідно до законодавства датою реалізації продукції, товарів, робіт,
послуг вважається дата відвантаження (передачі) продукції, товарів
(підписання документів про виконання роботи, наданні послуги), тобто для
обліку реалізації встановлений метод нарахування. Отже, при визначенні
обсягу реалізації методом нарахування датою реалізації вважається дата
передачі права власності покупцям на продукцію (роботи, послуги)
відповідно до базисних умов постачання, визначеними суб’єктами
підприємницької діяльності, незалежно від термінів здійснення платежів,
а для робіт, послуг — дата оформлення документів, що засвідчують факт
їхнього виконання. Вартість відвантаженої покупцям продукції (виконаних
робіт, послуг) зараховується в доход від реалізації, отриманої
підприємством у звітному періоді.

На основі додатку 7 покажемо відображення господарських операцій по
розрахунках з покупцями за відвантажену продукцію. Підприємство
відвантажило покупцю “МЧП Веста” готову продукцію на суму 52,27 грн., в
тому числі ПДВ 8,7 грн. Собівартість готової продукції 40 грн.

Звідси в бухгалтерському обліку на відвантажену покупцям готову
продукцію роблять записом (таб. 2.4.2):

Наприкінці звітного періоду (місяця, кварталу) на дебет субрахунку 791
“Результати основної діяльності” списують собівартість реалізованої
продукції, робіт, послуг (із кредиту рахунка 90 “Собівартість
реалізації”), витрати, зв’язані зі збутому (із кредиту рахунка 93
“Витрати на збут”), адміністративні витрати (із кредиту рахунка 92
“Адміністративні витрати”), інші витрати операційної діяльності (з
кредиту рахунка 94 “Інші витрати операційної діяльності”), а також
відповідні суми податку на прибуток (із кредиту рахунка 98 “Податки на
прибуток”). За даними рахунка 79 “Фінансові результати” визначають
чистий прибуток, отриманий підприємством за звітний період від основної
діяльності, що списують на рахунок 44 “Нерозподілений прибуток
(непокриті збитки)”. Дані рахунки 79 “Фінансові результати”
використовують для складання Звіту про фінансові результати.

Таблиця 2.4.2.

№ п/п Найменування господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума,
грн.

Дт Кт

1 Відвантажено готову продукцію покупцям 361 701 52,27

2 Відображення суми податкового зобов’язання по ПДВ 701 641 8,7

3 Отримано кошти від покупців за відвантажену продукцію 311 361 52,27

4 Відображено фінансовий результат від реалізованої продукції 701 791
43,57

5 Відображено собівартість готової продукції 901 26 40

6 Списано собівартість готової продукції 791 901 40

2.5. Документальне оформлення обліку наявності та руху готової продукції
на складах і в бухгалтерії

На підприємстві випуск продукції з виробництва та передача її на склад
оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними
документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і
складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру,
кількість, ціна за одиницю (додаток 8). Вони виписуються в двох
примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший
залишається на складі. Кількість виробів, що оприбутковуються на склад,
їх вага та обсяг повинні вимірюватися, підраховуватися і, при
необхідності, зважуватися.

На складі готова продукція обліковується в кількісному виразі за її
видами на картках або в книгах складського обліку. В картці або книзі
визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру,
розмір, марка, ціна за одиницю. Облік готової продукції на складі
ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В
картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження
та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки. Рух
первинних документів з обліку готової продукції наведено на рисунку
2.5.1.

На підставі здавальних накладних, що виписуються у двох примірниках,
складається Відомість випуску готової продукції за звітний місяць, у
якій випущена з виробництва продукція групується по видах і сортам
(номенклатурним номерам) і відображається в двох оцінках: за обліковими
цінами (як правило, по плановій собівартості) і по фактичній
собівартості (яка визначається наприкінці місяця після складання
звітної калькуляції).

Готова Готова

продукція продукція

Приймально-

здавальна

накладна

На Накладній ставиться підпис

покупця або іншої уповноваженої

особи. Товарно-транспортна нак-

ладна виписується як правило в 6
Відвантаження

примірниках:
готової

покупцеві, Накладна
продукції

клієнтові,

водію,

перепустка для охорони,

залишається на заводі,

під реєстрацію.

Рахунки-фактури на відвантажену Рахунок-

продукцію направляються покуп- фактура

цям, а їх копії залишаються в бух-

галтерії підприємства постачаль-

ника. В рахунках-фактури вказу-

ються: найменування вантажоот-

римувача та відправника, їх адре-

са, номер угоди, найменування

банку та його реквізити, сума ра-

хунка-фактури, дата відвантажен-

ня та інша необхідна інформація

Рисунок 2.5.1. Рух первинних документів з обліку готової продукції

Шляхом порівняння цих показників між собою визначають відхилення між
плановою і фактичною собівартістю (економію, перевитрату) як по окремих
видах продукції, так і по усьому випуску. Ці дані використовуються для
контролю за виконанням плану по собівартості продукції.

Дані Відомості випуску готової продукції з виробництва служать підставою
для її оприбуткування. Синтетичний облік наявності і руху готової
продукції по фактичній виробничій собівартості ведеться на активному
рахунку 26 “Готова продукція”. При оприбуткуванні випущеної з
виробництва готової продукції в бухгалтерському обліку роблять запис по
дебету рахунка 26 “Готова продукція” і кредиту рахунка 23 “Виробництво”.

Виконані і здані по актах замовникам роботи (зроблені послуги) по
фактичній виробничій собівартості списують із кредиту рахунка 23
“Виробництво” на дебет рахунка 903 “Собівартість реалізованих робіт”.

На підприємстві на кожний вид продукції складають виробничий акт, який
використовують для складання накопичувальної відомості за місяць.
Накопичувальна відомість потрібна для подальшого обліку готової
продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні, яка
заповнюється на підставі первинних документів протягом місяця.

Залежно від виду випуск готової продукції з виробництва оформляється та
відображається в обліку по-різному. Якщо продукція має речовий характер
(виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад. У такому разі
на підставі первинних документів у бухгалтерському обліку буде зроблено
запис, поданий на Рисунок 2.5.2

Рахунок обліку
Рахунок обліку

виробництва
готової продукції

а). щоденно

за обліковими цінами

б). раз на місяць

різниця (відхилення)

(“+”);(“–”)

Рисунок 2.5.2. Облік випуску готової продукції, що має кількісні та
якісні характеристики і яку здають на склад

Якщо продукція не має натуральних параметрів — робота (монтаж) або
послуга (транспортні послуги), то в бухгалтерському (обліку випуск
рівнозначний передачі продукції замовнику, і то факт випуску
відображається в бухгалтерському обліку (Рисунок 2.5.3.).

Коли продукція є унікальною (пароплав, будинок тощо), то відповідний
випуск (передача замовнику) відображається записом, наведеним на рисунку
2.5.4.

Відпуск продукції покупцю оформлюється видатковими накладними,
приймально-здавальними актами із зазначенням номера накладної і дати
оформлення, номера і дати договору з замовником, назви та реквізитів
замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.

Рахунок обліку
Рахунок обліку продажу

виробництва
(реалізація). Відвантажені

продукти, товари

а). щоденно

за контрактними цінами

б). раз на
місяць

різниця
(відхилення)

(“+”);(“–”)

Рисунок 2.5.3. Облік випуску готової продукції, що не має кількісні та
якісних характеристик і яку не здають на склад.

Рахунок обліку
Рахунок обліку

виробництва
продукції (реалізації)

фактична собівартість

Рисунок 2.5.4. Облік випуску готової продукції, яка не здається на
склад.

Документи на готову продукцію щодня надходять до бухгалтерії, яка веде
кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами.
Наприкінці місяця загальну кількість випущеної продукції оцінюють за
прийнятими в обліку цінами підприємства і фактичною собівартістю. За
даними відомості випуску готової продукції визначають результат роботи
підприємства у процесі виробництва (різниця між фактичною і взятою для
обліку собівартістю випущеної продукції), економію або перевитрати.
Щомісяця звіряють дані облікових реєстрів з даними книги залишків
готової продукції і напівфабрикатів свого виробництва, контролюють
записи, стан запасів готової продукції на складі, своєчасне і правильне
її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасне відвантаження, а
також виконання обов’язків за поставками продукції споживачам.

Загальну схему документообігу готової продукції на підприємстві „Сарго”
можна побачити в додатку 9.

2.6. Договори постачання і контроль за їхнім виконанням

У діяльності підприємства ТОВ „Сарго” основним документом, що
регламентує взаємини між суб’єктами господарської діяльності, є договір
закупівлі-продажу (додаток 10), у якому визначаються вид угоди, об’єкт
операції, базисні умови постачання, кількість, ціна товару, терміни
постачання, порядок розрахунків. Базисні умови постачання включають:
упакування і маркірування товарів, навантаження на транспортні засоби,
доставку до основного перевізника, страхування вантажу, навантаження на
основний транспорт, оплату його, вивантаження на склад підприємства. Ці
умови називаються базисними, тому що встановлюють базис (основу)
договору, у залежності від того, будуть включені витрати по доставці і
страхуванню в ціну товару цілком, чи частково або не включені зовсім.
Якщо базисні умови припускають постачання продукції на склад покупця, у
ціну контракту включають транспортні витрати, витрати по страхуванню
вантажу й ін. При продажі продукції зі складу підприємства-виробника
ціна контракту може бути зведена до відпускної вартості продукції або
включена лише вартість навантаження.

Договірна ціна в контракті може бути вільна, державна, фіксована чи
регульована. Згідно ст. 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення”
державні фіксовані і регульовані ціни встановлюються на ресурси, що
впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що
мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і
послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають
монопольне положення на ринку.

Вільні ціни установлюються виробниками продукції (робіт, послуг)
самостійно за узгодженням з покупцями (з дотриманням норм, передбачених
Указом Президента України “Про заходи для стабілізації цін і стримуванню
інфляції” від 31.01.92).

Договірна ціна в контракті може бути твердою (фіксованою) чи ковзаючою.
При вказані твердої ціни в договорі визначається конкретна ціна, що
повинна бути дотримана при розрахунках за продукцію (товари, роботи,
послуги) і не підлягає зміні. Однак підприємство (продавець),
погодившись на таку ціну, може виявитися в невигідних умовах, тому що за
період між укладенням договору і початком його виконання ціна продукції
може істотно зрости. Тому, щоб уберегти постачальника (продавця) від
можливих збитків, у договорі може бути передбачена часткова або повна
передоплата. Крім того, якщо між часом підписання договору і початком
постачання існує значний розрив у часі, може бути застосована так звана
“валютне застереження”. У цьому випадку сторони вибирають, у якій валюті
встановити ціну, визначають ціну одиниці продукції і всієї партії в тій
же валюті, а потім указують, що оплата продукції буде провадитися в
гривнях за курсом НБУ на день постачання (чи оплати).

Якщо при укладанні договору (контракту) визначення твердої ціни
ускладнено, сторони можуть використовувати змінну ціну. У цьому випадку
в договорі передбачається вихідна (базисна) ціна, що протягом терміну
виконання договору може змінюватися за узгодженням постачальника і
покупця при зміні ціноутворюючих елементів.

Порядок розрахунку між постачальником і підприємством-покупцем багато в
чому залежить від визначення форми безготівкових розрахунків. Так, при
використанні фіксованих цін для підприємства-постачальника найбільш
вигідна попередня оплата (яка неможлива при змінній ціні), а для покупця
— розрахунки платіжними дорученнями після одержання продукції. Найбільш
прийнятним для обох сторін може бути варіант розрахунків за допомогою
акредитива. У договорі передбачається також відповідальність сторін за
недотримання договірних зобов’язань.

В окремих випадках, наприклад при разових постачаннях, а також
постачаннях такої продукції, по якій не потрібно узгодження специфікації
по асортименті, постачальники і покупці оформляють свої господарські
взаємини угодами (замовленнями), що являють собою спрощену форму
договору.

Оперативний контроль за виконанням договорів постачання на підприємстві
„Сарго” здійснює відділ збуту (комерційна служба). Для цього кожен
договір після його укладення реєструють у спеціальному журналі, у якому
вказують дату укладення договору, найменування покупця, розмір
постачання, терміни виконання. На кожен договір, як правило, відкривають
картку, у якій відображається хід виконання договору на підставі
відповідних документів на відвантажену продукцію. За даними оперативного
обліку у встановлений термін складають звіт про хід виконання плану
постачань, дані якого використовуються для прийняття управлінських
рішень.

2.7. Порядок організації аналітичного обліку готової продукції

Готова продукція обліковується на підприємстві „Сарго” за місцями її
зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру:
натуральному, що характеризує кількість, обсяг та вагу продукції
відповідно до її фізичних властивостей для кількісного обліку готових
виробів.

Кількісний облік готової продукції за її видами та на місцях її
зберігання на підприємстві „Сарго” організований безкартковим
способом. Що передбачає собою складання відомостей за допомогою
комп’ютера, які складаються на підставі звітів по випуску готової
продукції по кожному цеху.

Начальниками цехів у звітах здійснюються записи про випуск та відпуск
готової продукції покупцям та виводяться її залишки.

У кінці кожного місяця за даними аналітичного обліку витрат на
виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Аналітичний облік прийому і відпуску готової продукції на підприємстві
„Сарго”, який оформлюється видатковими і прибутковими документами,
здійснюється за видами готової продукції за обліковими цінами з
виділенням в регістрах відхилень фактичної собівартості виробів від їх
вартості за обліковими цінами.

Підприємство „Сарго”, яке обрано для написання теми дипломної роботи
займається виготовленням майонезу, халви, лікеро-горільчаних виробів, що
являється готовою продукцією, тому інколи готова продукція (якщо на неї
зроблено замовлення) на складах не зберігається, а прямо з місця
виробництва відвантажується покупцю.

Для синтетичного обліку готової продукції обліковою політикою Товариства
з обмеженою відповідальністю „Сарго” призначено активний рахунок 26
“Готова продукція”. По дебету цього рахунку відображається
оприбуткування готової продукції власного виробництва за фактичною
собівартістю; по кредиту – відпуск готової продукції за фактичною
виробничою собівартістю. Синтетичний облік готової продукції провадять
за фактичною виробничою собівартістю. Якщо поточний облік готової
продукції у бухгалтерії підприємства ведеться не за фактичною
собівартістю, а за «твердими» обліковими цінами підприємства, то слід на
рахунку «Готова продукція» окремо записувати випуск продукції за
плановою розрахунковою собівартістю і відхилення фактичної собівартості
від планово-розрахункової.

Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість
готової продукції на кінець звітного періоду.

Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від
вартості готової продукції за обліковими цінами (при списанні з рахунка
26 “Готова продукція”) визначається як добуток рівня (відсотка)
відхилень і вартості відпущеної готової продукції за обліковими цінами.
Рівень відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця
з сумою відхилень продукції, що оприбуткована із виробництва за звітний
місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами
на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з
виробництва готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень
фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за
обліковими цінами, що відносяться до реалізованої продукції,
відображається записом:

Дебет рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції (20
“Виробничі запаси”, 90 “Собівартість реалізації”) та кредит рахунка 26
“Готова продукція”

На підприємстві „Сарго” аналітичний облік готової продукції
здійснюється наступним чином:

Кожного місяця в бухгалтерію окремі цехи здають звіти по випуску готової
продукції в якому міститься найменування продукції, залишок продукції
(кількість та сума) кількість та сума на яку було вироблено продукції на
протязі звітного місяця, а також кількість реалізованої продукції та
кількість списаної.

На основі звітів по випуску готової продукції бухгалтер складає товарний
звіт по готовій продукції, в якому узагальнюються дані по цехах, а саме
зазначається залишок готової продукції, кількість та сума по оптовим
цінам, а також за плановою вартістю, кількість та сума випущеної
продукції на початок періоду, кількість та сума реалізованої продукції
та залишок готової продукції на кінець звітного періоду.

На підприємстві „Сарго” ведеться відомість аналітичних рахунків по
рахунку 26 ця відомість складається на кожен місяць на основі товарного
звіту та звітів по випуску готової продукції.

На основі синтетичних і аналітичних даних складається головна книга по
рахунку 26 “Готова продукція” (додаток 11).

Розділ ІІІ. Організація контролю та ревізії обліку готової продукції
та її реалізації на ТОВ „Сарго”

3.1. Нормативно-правова база регулювання контрольно-ревізійної
перевірки

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є
здійснення державного контролю за витрачанням коштів і
матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю
бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах,
державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а
також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з
бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення
пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та
запобігання їм у подальшому.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Ревізія – це метод документального контролю за
фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи,
організації, дотриманням законодавства з фінансових питань,
достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття
недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних
цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками
ревізії складається акт.

Перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок
фінансово-господарської діяльності підприємства, установи,
організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються
довідкою або доповідною запискою.

Контрольно-ревізійні управління України, в областях, містах
виконують такі функції:

1) проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану
збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і
звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та
інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, в
бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях,
які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

2) проводять ревізії та перевірки правильності витрачання
державних коштів на утримання місцевих органів державної
виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і
фінансуються за рахунок державного бюджету;

3) проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування,
правильності витрачання і збереження валютних коштів;

4) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень,
виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

5) розробляють інструктивні та інші нормативні акти про
проведення ревізій та перевірок;

6) здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю
підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють
досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед
контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо
удосконалення контролю.

Органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і
скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових
питань. Звернення, де повідомляється про крадіжки, розтрати,
недостачі, інші серйозні правопорушення, негайно пересилаються

Контрольно-ревізійним управлінням в областях, контрольно-ревізійним
підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах
надається право:

1) ревізувати і перевіряти у міністерствах, державних
комітетах та інших органах державної виконавчої влади, державних
фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові та
бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що
підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних
цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей
(грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової
продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші
приміщення для їх обстеження і з’ясування питань, пов’язаних з
ревізією або перевіркою. Зупиняти видаткові операції за
рахунками у банках та інших фінансових установах у випадках, коли
керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію або
перевірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної
служби виконувати свої обов’язки;

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців
відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів
державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і
організацій для проведення контрольних обмірів будівельних,
монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і
матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини,
матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за
рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

4) вимагати від керівників об’єктів, що ревізуються або
перевіряються, проведення інвентаризацій основних фондів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у
необхідних випадках опечатувати каси та касові приміщення,
склади, архіви, а при виявленні підробок, інших зловживань
вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії або
перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри
вилучених документів;

5) одержувати від Національного банку України та його
установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості,
копії документів, довідки про банківські операції та залишки
коштів на рахунках об’єктів, що ревізуються або перевіряються, а від
інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм
власності – довідки і копії документів про операції та розрахунки з
підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються або
перевіряються.

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб
об’єктів, що ревізуються або перевіряються, письмові пояснення з
питань, які виникають у ході ревізій і перевірок;

7) пред’являти керівникам та іншим службовим особам об’єктів, що
ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених
порушень законодавства з питань збереження і використання
державної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені
ревізіями або перевірками приховані і занижені валютні та інші
платежі, ставити перед відповідними органами питання про
припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані
підприємствами, установами та організаціями кошти і позички
використовуються з порушенням чинного законодавства;

8) стягувати у доход держави кошти, одержані міністерствами,
відомствами, державними комітетами, державними фондами,
підприємствами, установами і організаціями за незаконними угодами, без
встановлених законом підстав та з порушенням чинного
законодавства;

9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на
керівників та інших службових осіб підприємств, установ і
організацій адміністративні стягнення;

Ревізія або перевірка проводиться на підставі документа,
підписаного начальником державної контрольно-ревізійної служби,
начальником управління, їх заступниками або керівником підрозділу
служби в районі, місті або районі у місті.

За ініціативою державної контрольно-ревізійної служби ревізія або
перевірка підприємства, установи, організації може проводитись не
частіше ніж один раз на рік. Ревізію або перевірку за
дорученням правоохоронних органів може бути проведено у будь-який час.

Службові особи державної контрольно-ревізійної служби
зобов’язані пред’явити документ на право проведення ревізії або
перевірки керівним працівникам відповідного підприємства, установи або
організації.

Працівник державної контрольно-ревізійної служби при
виконанні покладених на нього обов’язків керується чиним
законодавством і виконує вказівки своїх керівників. Ніхто інший, за
винятком передбачених законодавством випадків, не вправі
втручатися в діяльність службової особи державної
контрольно-ревізійної служби.

Втручання в діяльність працівника державної
контрольно-ревізійної служби тягне за собою відповідальність,
передбачену законодавчими актами.

3.2. Основні положення контрольно-ревізійної перевірки

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» головною
задачею податкових органів є здійснення контролю за дотриманням
податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою і
своєчасністю сплати в бюджет податків, зборів та інших платежів і
внесків у державні цільові фонди, установлені законодавством України.
Для цього податкові органи проводять усебічні перевірки фактів
приховування і заниження сум податків і платежів, контролюють
своєчасність представлення платниками податків бухгалтерських звітів і
балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів,
пов’язаних з нарахуванням податків та інших платежів, перевіряють
вірогідність цих документів щодо визначення об’єктів оподатковування і
нарахування податків та інших платежів, перевіряють законність валютних
операцій, дотримання встановленого порядку розрахунків зі споживачами з
використанням ЕККА, ТКК, ліміту готівки в касі і її використання для
розрахунків за товари (роботи, послуги). Документальні перевірки за
вищевказаними питаннями проводяться податковими органами на всіх
підприємствах незалежно від результатів їхньої діяльності, умов
господарювання і форм власності в терміни, установлені графіком
перевірки, і по переліку питань, затвердженому керівником відповідної
податкової адміністрації.

Переходячи безпосередньо до аналізу проведених податковими органами
перевірок, відзначимо, що перш ніж податковий інспектор приступить до
ревізії, необхідно перевірити його посвідчення. Ненадання інспектором
відповідних документів надає право платникові податків не допускати його
до проведення перевірки. Ця норма закріплена в розпорядженні ДПАУ «Про
посвідчення на перевірку» від 20 травня 1997 року № 89-р. Посвідчення
друкується на бланку державної податкової адміністрації і повинне бути
зареєстроване в журналі видачі посвідчень на перевірку.

У посвідченні вказується дата видачі, назва підприємства, що
перевіряється, терміни перевірки, посада і прізвище інспектора. Істотним
є те, що посвідчення повинне бути виписане тільки на одного працівника
податкового органа, у противному випадку (якщо посвідчення виписане на
декількох що перевіряють) посвідчення можна вважати недійсним.
Посвідчення на перевірку є дійсним тільки на час, зазначений у ньому.

Працівники без відповідно оформленого посвідчення не мають права брати
участь у перевірках суб’єктів підприємницької діяльності.

Журнал реєстрації перевірок ведеться суб’єктами підприємницької
діяльності усіх форм власності з метою недопущення несанкціонованих
перевірок. Представник контролюючого органа (не тільки ДПА) перед
початком перевірки повинний обов’язково зробити запис у журналі,
заповнюючи всі передбачені графи, і поставити свій підпис. Відмовлення
особи, що виконує перевірку, від підпису в журналі є підставою для
недопущення його до проведення перевірки. Журнал ведеться на
добровільній основі з метою недопущення несанкціонованих перевірок.

Серед найбільш розповсюджених питань, що розглядаються при перевірці
податковими органами, можна виділити наступні:

Повнота і правильність відображення в обліку результатів попередньої
перевірки.

Перевірка наявності ліцензій, патентів, дозволів і інших документів,
установлених чинним законодавством.

Дотримання положень по інвентаризації і правильності її відображення в
обліку.

Дотримання порядку обліку основних фондів, витрат на їхній ремонт.
Правильність нарахування амортизаційних відрахувань.

Правильність обліку і списання матеріальних цінностей, результатів
їхньої переоцінки.

Дотримання правильності віднесення витрат до складу валових витрат, а
також їхнього документального підтвердження, зокрема, сум орендної
плати, командировочних і господарських витрат, заробітної плати, сум
податків і платежів і ін.

Реальність формування вартості залишків незавершеного виробництва і
готової продукції з урахуванням галузевої специфіки.

Правильність розрахунку приросту (збитку) матеріальних ресурсів згідно
п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку».

Повнота і своєчасність відображення в обліку валових доходів.

Правильність відображення бартерних операцій і їхнє оподатковування
(цьому питанню приділяється найбільша увага).

Правильність податкового і бухгалтерського обліку курсових розбіжностей.

Правильність обліку і законність валютних операцій.

Реальність сум, що числяться за балансом, дебіторської і кредиторської
заборгованості і правильність їхнього відображення в податковому обліку.

Дотримання законодавства і норм по регулюванню обороту наявних,
дотримання лімітів залишку засобів у касі підприємства, наявність і
правильність ведення ЕККА і ТКК.Правильність утримання і своєчасність
перерахування в доход бюджету прибуткового податку з
громадян.Правильність нарахування і сплати усіх видів податків
(державних і місцевих) і зборів у позабюджетні фонди.Правильність
ведення книг придбання і продажі товарів (робіт, послуг), а також
наявність усіх належним чином оформлених податкових накладних, що дають
право на податковий кредит по ПДВ.Варто врахувати, що при перевірці ПДВ
податковіоргани керуються Методичними вказівками «Про порядок проведення
перевірки податкової звітності з податку на додаткову вартість» від
20.01.1999 р. № 604/7/15-215, а з податку на прибуток – рекомендаціями
щодо прийому і термінів розгляду податкових декларацій податку на
прибуток і механізм реалізації виявлених правопорушень, затвердженими
наказом Державної податкової адміністрації України від 11 травня 1999
року за № 253, зі змінами і доповненнями.

Крім перерахованих вище винятково податкових питань, що перевіряють
інспектори дуже часто беруть під сумнів і юридичні нюанси діяльності
підприємств.

Найбільш характерним є те, що найчастіше при проведенні документальної
перевірки податковими органами деякі угоди визнаються недійсними на
підставі невідповідності таких угод вимогам законодавства. Іноді
службовці під законодавством розуміють винятково директивні листи ДПАУ.
При такій постановці питання варто звертатися до глави 3 «Угоди»
Цивільного кодексу України (ЦКУ), тобто доводити наявність обставин, що
можуть служити підставою для визнання угод недійсними, що вимагає значно
більш високих правових знань, не характерних для рядових працівників
податкових служб.

Оперативні перевірки мають деякі свої особливості, тому з’являється
необхідність провести короткий аналіз цього виду перевірок, тим більше,
що такий вид перевірок є найбільш розповсюдженим.

Специфіка проведення оперативної перевірки з позиції суб’єкта
господарської діяльності, що перевіряється, полягає саме в її
оперативності і неочикуваності появи податкового інспектора, а також
невеликим переліком питань, які необхідно перевірити.

Проведення оперативної перевірки, як правило, починається з негласної
контрольної закупки товару. Варто мати на увазі, що в процедурі закупки
може брати участь не тільки працівник податкової служби, але й сторонній
покупець.

Відразу після передачі продавцем товару покупцю, проведення грошового
розрахунку, видачі касового чи чека іншого документа, що підтверджує
факт продажу товару, службова особа податкового органа зобов’язана
оголосити керівнику чи іншій особі, що його заміщає, а у випадку їхньої
відсутності, матеріально відповідальній особі про проведення оперативної
перевірки. Саме в цей момент суб’єкт, що перевіряється, має право
вимагати посвідчення на перевірку і записати, перевіряючого в журнал
реєстрації перевірок.

Товари, що отримані при контрольній закупівлі, повинні залишатися на
місці (прилавку, вузлі розрахунку) і можуть бути перенесені на інше
місце тільки в присутності матеріально відповідальної особи, що зробила
продаж, а також керівника чи особи, що його заміщає. У цьому зв’язку
хотілося б відзначити наступне. Оскільки контрольна закупка може бути
здійснена споживачем товару під контролем перевіряючого, то для
проведення контролю за зробленою покупкою необхідна згода покупця. Не
зайвим буде уточнити в покупця його паспортні дані, оскільки мати
незалежного свідка в суді допоможе у випадку виникнення конфліктної
ситуації.

У будь-якому випадку результати оперативної перевірки оформляються актом
оперативної перевірки, у якому викладається зміст самого порушення і
переліком норм, із указівкою конкретних пунктів і статей відповідних
законодавчих документів.

Необхідно також згадати, що керівник суб’єкта підприємницької
діяльності, що перевіряється, чи особа що його заміщає, а у випадку
їхньої відсутності – матеріально відповідальна особа під час підписання
акта оперативної перевірки мають право письмово оформити свою незгоду з
результатами перевірки і надати відповідні аргументовані зауваження в
письмовій формі, у яких повинні бути відзначені висновки перевіряючих.

3.3. Мета, задачі та особливості проведення ревізії обліку реалізації
готової продукції на підприємстві

1) установити наявні порушення щодо правомірності підприємницької
діяльності в частині виробництва продукції, виконання робіт
(послуг) та їх реалізації як на внутрішньому, так і на
зовнішньому ринках;

2) установити наявні факти недостовірності даних податкової
звітності з обсягів виробництва і реалізації підприємства, які
впливають на оподаткування та розрахунки з бюджетом;

3) ужити заходів до реалізації матеріалів ревізії:

а) у частині нарахування та стягнення штрафних санкцій до бюджету
за порушення чинного законодавства про оподаткування,
підприємницьку діяльність;

б) у частині притягнення до відповідальності винних службових
осіб з адміністрації підприємства;

в) у частині усунення виявлених порушень в обліку і звітності,
попередження зловживань і порушень, зміцнення виконавської і
трудової дисципліни апарату управління.

Основні напрями ревізії.

1. Контроль виконання виробничої програми з випуску готової
продукції, робіт (послуг).

2. Контроль обсягів реалізації готової продукції, здачі виконаних
робіт (послуг) замовникам.

3. Перевірка фактичної собівартості реалізованої продукції, робіт
(послуг).

Основні джерела інформації:

1) документи на право здійснення підприємницької діяльності:
документи про реєстрацію підприємства, установчі документи,
ліцензії. Свідоцтва про акредитацію, сертифікацію продукції,
господарські угоди з покупцями і замовниками;

2) первинні бухгалтерські документи: акти приймання готової
продукції на склад, накладні, товарно-транспортні накладні,
рахунки-фактури, довіреності, акти здачі-прийому виконаних робіт,
квитанції на надання послуг;

3) облікові реєстри аналітичного і синтетичного обліку: картки
складського обліку готової продукції, оборотні відомості з
номенклатури готової продукції, журнали-ордери №№ 10/1, 11., Книга
головних рахунків, Книга обліку продажу;

4) інші джерела: пояснювальні записки відповідальних осіб,
листування з покупцями і замовниками, рішення арбітражного суду,
матеріали контролю податкової і контрольно-ревізійної служби,
митні декларації при реалізації на експорт.

3.4. Контроль виконання виробничої програми з випуску

готової продукції, робіт

Основні напрямки контролю

1. Контроль правомірності здійснення підприємницької діяльності в
частині виду виробничої діяльності з асортименту випуску
продукції, надання послуг чи виконання робіт. На початку ревізії
підприємства, застосовуючи методи обстеження та нормативної
візуальної перевірки, перевіряється дотримання Закону України “Про
підприємництво”, наявність і достовірність документів на право
займатися підприємницькою діяльністю (установчі документи, свідоцтва
про реєстрацію як платників податків, про сертифікацію продукції,
ліцензії).

2. Контроль обґрунтованості програми випуску починається з аналізу
залишків готової продукції за вартістю і номенклатурою готової
продукції. Як джерела інформації використовуються: розрахунки
обсягів виробництва за програмою і договорами замовників-покупців;
дані оперативного обліку відділу збуту; групувальні відомості
обліку випуску готової продукції; оборотні відомості про залишки
готової продукції на складі на перше число звітного періоду.
Методами нормативної перевірки і техніко-економічних розрахунків
здійснюється контроль узгодженості виробничої програми з обсягами,
визначеними відповідно до договорів з покупцями-замовниками. При
незабезпеченні обсягів випуску продукції таким договорам треба
встановити, які заходи проводить підприємство, здійснюючи пошук
покупців, ринків збуту (організація виставок, реклама і т.д.).
Якщо обсяги, розраховані по договорах, перевищують запланований
випуск продукції, та встановити, чи забезпечений такий випуск
продукції матеріальними і трудовими ресурсами, потужностями
устаткування цехів, чи наявна програма з упровадження нового
технологічного устаткування.

3. Оцінка фактичного виконання виробничої програми та виявлення
ритмічності випуску готової продукції (по днях, місяцях,
кварталах року) проводиться методами аналізу даних про виконання
графіків випуску готової продукції. У процесі перевірки
встановлюють, чи узгоджується випуск з термінами відвантаження
продукції, передбаченими в договорах з покупцями.

4. Перевірка комплектності випуску та якості готової продукції,
обґрунтованості включення до складу готової продукції, виконаних
робіт (послуг). До готової продукції належить тільки та, яка
пройшла всі стадії технологічної обробки, відповідає встановленим
стандартам чи технічним умовам, укомплектована, прийнята відділом
технічного контролю. Ревізор попередньо вивчає технічну
документацію на готову продукцію, службове листування з
покупцями-замовниками, аналізує дані первинних документів (актів,
накладних про здачу на склад та журналів відділу технічного
контролю, актів про брак, накопичу вальних відомостей про випуск
готової продукції за звітний місяць).

5. Перевірка повноти оприбуткування зданої на склад готової
продукції. Для контролю достовірності даних у бухгалтерському
обліку треба провести візуальну перевірку наявності первинних
документів, правильності їх оформлення, порівняти основні
показники (№ документа, дату, номенклатуру готової продукції,
кількість, ціну, вартість) з даними складського обліку та
накопичувальної відомості про випуск готової продукції,
журналу-ордеру №10\1. Особлива увага звертається на
обгрунтованість бухгалтерських записів щодо наявних виправлень
даних у первинних документах, за поточний місяць, а також
додаткових внесеннях змін за минулі періоди на підставі довідок
бухгалтерії про виявлені помилки.

6. Перевірка відповідності фактичних запасів готової продукції
даним обліку здійснюється методом вибіркової інвентаризації залишків
на складах готової продукції з номенклатури, вибраної ревізором.
Якщо виявляються значні відхилення (нестача, надлишок), то
призначається повна інвентаризація готової продукції. Крім цього,
під час інвентаризації здійснюється обстеження дотримання умов
збереження готової продукції як матеріальних цінностей у цехах,
на центральному складі (відповідність приміщень вимогам
зберігання, організація складування, охорони приміщень, здача на
центральний склад, закріплення за відповідальними особами).

7. Перевірка стану контролю за достовірністю оперативного обліку
і збереження готової продукції у виробничих цехах і центральному
складі з боку бухгалтерії підприємства. При цьому слід порівняти
дані оборотних відомостей з рахунку 26 у розрізі відповідальних
осіб і номенклатури готової продукції з картками складського
обліку, який ведеться в цехах, на складі, а потім—у цілому з
рахунку 26 по Книзі головних рахунків. Аналізуються дані
виконання контрольної роботи бухгалтерії, її якість, ефективність,
ужиті заходи за результатами контролю.

Основні порушення, установлені працівниками Державної
контрольно-ревізійної служби, що впливають на оподаткування
прибутку підприємств:

а) наявність неоприбуткованої готової продукції або її нестача;

б) недостовірність даних податкової декларації про залишок готової
продукції на початок і кінець звітного періоду;

в) порушення чинного законодавства про підприємництво щодо
реєстрації як платників податків, номенклатури випуску продукції чи
надання послуг (робіт), установлених стандартів з якості.

3.5. Контроль обсягів реалізації готової продукції, виконаних
робіт

Ревізія починається з вивчення даних звітності по реалізації,
особливостей організації облікового процесу на підприємстві.

Послідовність і напрями контролю.

1. Загальна оцінка виконання плану реалізації підприємством та в
розрізі договорів з покупцями по звітних періодах року (методи
аналізу даних про виконання договорів покупцями).

2. Перевірка виконання графіка відвантаження готової продукції
покупцям-замовникам;

а) перевірка організації обліку у відділах збуту та
відвантаженням продукції покупцям (обстеження наявності
систематизованих переліків асортименту поставок по замовниках і
термінах відвантаження, відміток про фактичне виконання (дата).
Достовірність обліку контролюється методом порівняння показників
накладних на відвантаження з даними оперативного обліку відділу
збуту;

б) перевірка своєчасності відвантаження готової продукції методом
порівняння даних про випуск продукції та її відвантаження по
датах місяця, ураховуючи обсяги залишків на складі, візуальної
перевірки документів (розпоряджень, товарно-транспортних накладних).

3. Перевірка своєчасності здачі первинних документів про
відвантаження продукції покупцям до бухгалтерії (метод порівняння
дати звіту і дати відвантаження).

4. Перевірка своєчасності і правильності оформлення платіжних
документів для розрахунків з покупцями (розрахунків-фактур,
платіжних доручень-вимог фінансовим відділом, бухгалтерією).
Застосовується метод візуальної перевірки реквізитів документів,
аналіз листування з покупцями, арифметична перевірка обсягів за
вартістю, договірних цін, ПДВ.

5. Перевірка дотримання методики бухгалтерського та податкового
обліку, достовірності даних про розрахунки з покупцями та обсяги
реалізації продукції:

а) обгрунтованість бухгалтерських записів поточного ревізованого
місяця у відомості №16 (візуальна перевірка наявності,
достовірності документів і порівняння даних з них у розрізі
покупців). Особлива увага звертається на: дату відвантаження,
дату оплати, факти списання заборгованості покупців за рахунок
підприємства, повернення продукції покупцями, факти додаткової
поставки при недостачі по претензіях покупців, пересортиці, заміні
одних видів іншими, при претензіях про порушення умов
договорів, при бартерних розрахунках;

б) правильність ведення податкового обліку по ПДВ, валових
доходів по операціях з реалізації продукції (робіт. послуг).
Застосовуються методи нормативної перевірки обліку. Порівняння й
аналізу даних систематизації та узагальнення даних бухгалтерського
обліку.

6. Перевірка достовірності звітності (ф.2) про фінансові результати,
податкової звітності з обсягів реалізації продукції (аналіз і
порівняння даних поточного обліку в журналі-ордері №11, Книзі
головних рахунків, ураховуючи дані про виявлені порушення при
узагальненні матеріалів ревізії стосовно визначення обсягів
реалізації).

Основні порушення, які були встановлені при проведені ревізії:

1) реалізація продукції нижче договірних цін;

2) арифметичні помилки в рахунках фактурах, при визначенні ПДВ та
загальної суми до сплати;

3) відвантаження продукції покупцям при наявності в них
попередньої значної заборгованості;

4) порушення договорів по термінах або обсягах поставки,
асортименту, якості продукції, виконаних роботах чи послугах;

5) фальсифікація обсягів реалізації при готівкових розрахунках з
покупцями;

6) заниження обсягів валових доходів щодо реалізації продукції
робіт (послуг) у податковому обліку;

7) порушення методики бухгалтерського, оперативного і податкового
обліку реалізації продукції, валових доходів, особливо при
бартерних операціях, що зумовлює заниження оподаткування податком
на прибуток і ПДВ.

3.6. Особливості контролю реалізації продукції на експорт

При наявності обсягів реалізації продукції на експорт основними
напрямами ревізії є:

1) контроль правомірності здійснення зовнішньоекономічної діяльності
(метод нормативної перевірки на дотримання Закону України про
зовнішньоекономічну діяльність та візуальної перевірки наявності і
достовірності договорів з покупцями-нерезидентами України,
ліцензій, квот залежно від номенклатури продукції, що
експортується);

2) перевірка обґрунтованості цін (метод аналізу діючих цін на
зовнішньому ринку та порівняння з передбаченими в договорах і
при їх виконанні, з‘ясування, чи ціни не є нижчими за
встановлені державою мінімальні);

3) перевірка виконання обсягів реалізації продукції по експорту
(методом аналізу виконання договорів з покупцями-нерезидентами
України з даних журналу-ордеру №11 і відомості №16, оперативного
обліку виконання договорів);

4) контроль повноти і своєчасності надходження коштів від
покупців-нерезидентів за експортовану ними продукцію, виконані
роботи чи послуги (метод порівняння і нормативної перевірки
даних по датах та обсягах відвантаження та оплати рахунків
покупцями, додержання нормативного терміну оплати не пізніше 90
днів від моменту проходження вантажу через митницю).

Основні порушення, які виявлені при ревізіях:

а) реалізація та експорт з порушенням квот по демпінгових цінах;

б) фальсифікація обсягів реалізації за номенклатурою матеріальних
цінностей;

в) несвоєчасне і неповне надходження коштів або відсутність
оплати рахунків-фактур покупцями-нерезидентами.

3.7. Перевірка фактичної собівартості реалізованої продукції, робіт

Реальність фінансових результатів фінансово-господарської діяльності
підприємства залежить від правомірності застосування методики
розрахунку фактичної собівартості реалізованої продукції.

Відповідно до чинного законодавства фактична собівартість
реалізованої продукції складається з виробничої собівартості,
збільшеної на обсяг комерційних видатків, пов‘язаних зі збутом і
реалізацією, та податку на додану вартість і акцизного збору
(якщо ця продукція оподатковується).

Основні напрями контролю

1. Перевірка правомірності включення витрат до групи комерційних
видатків. Контроль здійснюється методом нормативної перевірки
первинних документів, які відображають витрати, на їх
відповідність чинному законодавству, що регулює відносини у цій
галузі і регламентує склад комерційних видатків. Треба знати, що
до комерційних видатків належать лише витрати, які безпосередньо
пов‘язані з процесом реалізації готової продукції (тара, упаковка,
реклама, доставка до станції відправлення замовникові,
завантаження при залізничних чи автомобільних перевезеннях,
утримання приміщень для зберігання в місцях відвантаження,
реалізація, оплата праці працівників підрозділів збуту продукції).
Не включається до цієї групи витрати, які відшкодовуються
замовниками, покупцями згідно з господарськими угодами
(транспортні витрати від станції відправлення до місця
знаходження покупця, замовника, тара і упаковка в цеху до здачі
готової продукції на склад).

2. Контроль повноти і правильності відображення в обліку
бухгалтерських записів у журналі-ордері №11, відомості
аналітичного обліку комерційних (позавиробничих) видатків. Сюди
включається візуальна перевірка наявності і достовірності
документів, правильності їх оформлення, арифметична перевірка
таксування документів, порівняння даних у документах у записів у
бухгалтерських реєстрах, перевірка кореспонденції бухгалтерських
рахунків у журналі-ордері №11 по даних змісту господарської
операції в первинному документі.

3. Контроль розрахунку фактичної виробничої собівартості
реалізованої продукції. Для цього вивчають дані розрахунку
фактичної собівартості готової продукції за поточний місяць та її
залишки на початок і кінець місяця, використовуючи дані
додаткових зведених відомостей до журналів-ордерів №№10, 10/1.
основні порушення при цьому виникають через неправильний розподіл
фактичних відхилень від облікових цін на обсяг реалізації
продукції поточного місяця на залишок готової продукції на
кінець місяця:

Крім цього, ревізор узагальнює виявлені порушення щодо витрат,
включених до фактичної виробничої собівартості, систематизуючи
інформацію з попереднього розділу ревізії собівартості готової
продукції в розрізі місяців і кварталів року з кінцевими
підсумками загальних обсягів завищення або заниження фактичної
виробничої собівартості реалізованої продукції за ревізований
період.

4. Перевірка правильності визначення і віднесення в дебет рахунку
26 “Готова продукція” нарахувань податку на додану вартість,
акцизного збору (якщо ця продукція оподатковується). Обсяг цих
податків за місяць визначається, виходячи з даних обсягів
реалізації продукції, показаних у журналі-ордері №11 по кредиту
рахунку 26 за цінами продажу, які включають ПДВ. При наявності
завищених або занижених обсягів ПДВ стосовно оборотів з
фактичної реалізації детально вивчають причини таких відхилень
(допущені помилки за минулі періоди, донарахування за
матеріалами контролю Державної податкової адміністрації тощо).

5. Контроль відображення в обліку фактичної повної собівартості
реалізованої продукції (дебет рахунку 26).

На заключній стадії контролю за кожен дань проводиться перевірка
правильності визначення і відображення фактичної повної
собівартості реалізованої продукції в системі рахунків
бухгалтерського обліку за методом перевірки кореспонденції
рахунків у журналі-ордері №11 з даними змісту первинних
документів, на підставі яких вони складені. Обов‘язково
підлягають перевірці на відповідність методом порівняння,
арифметичних розрахунків підсумкові дані журналів-ордерів і Книги
головних рахунків 10, 10/1, 11.

Висновок ревізійної комісії.

За результатами перевірки обліку готової продукції та звітності
товариства з обмеженою відповідальністю „Сарго”

15 березня 2003 року

Під час перевірки ревізори керувалися чинним законодавством України в
частині господарської діяльності та оподаткування встановленим Законом
України “Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”.

Достовірність і повнота річного балансу та звітності встановлювалася
шляхом перевірки наявності чи відсутності суттєвих розбіжностей між
даними, що містилися в наданих для ревізійної перевірки документах, та
статтями балансового звіту станом на 01.01 .2002 року показниками
фінансової звітності за 2001 рік.

Система бухгалтерського обліку на ТОВ „Сарго” відповідає нормативним
документам, діючим в Україні.

Форми та методи ведення обліку готової продукції відповідають чинному
законодавству.

Ревізійна комісія вважає можливим в цілому підтвердити достовірність
даних первинних документів ТОВ „Сарго” та даних балансового звіту
станом на 01 січня 2003 року та фінансову звітність за 2002 рік, а також
відповідність чинному законодавству України та діючим нормативним
документам щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні.

Випадків зловживання з боку керівництва підприємства аудиторами не
встановлено.

Фактів допущення ТОВ „Сарго” діяльності, яка не передбачена Статутом
підприємства, та на яку підприємство не має ліцензії, не встановлено.

Система внутрішнього контролю є достатньою. Внутрішній контроль
підприємства покладено на контрольно-ревізійний відділ.

Даний висновок є безумовно позитивним. В результаті проведення ревізії
встановлено: надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний
склад активів та пасивів підприємства ТОВ „Сарго”.

Розділ ІV. Аналіз готової продукції і її реалізації на ТОВ „Сарго”

4.1.Загальний аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства – це здатність підприємства фінансувати
свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими
ресурсами, необхідними для нормального функціонуваня підприємства,
потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими
взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і
фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність
підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на
розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої,
комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани
успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан
підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву
і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості,
зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового
стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на
виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва
необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина
господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного
надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової
дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого
капіталу і найбільш ефективного його використанння. Головна мета
фінансової діяльності- вирішити, де, коли і як використовувати фінансові
ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального
прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутства
підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна
бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку
повинні займати власні кошти, а яку- залучені. Необхідно знати і такі
поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність,
платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг
рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект
фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

Головна мета аналізу- своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у
фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану
підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

На основі вивчення причин взаємозв’язку між різними показниками
виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання
плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції
покращення фінансовго стану підприємства.

Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної
рентабельності, виходячі із реальних умов господарської діяльності і
наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового
стану при різних варіантах використання ресурсів.

Розробка конкретних міроприємств, направлених на більш ефективне
використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану
підприємства.

Аналзом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні
служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення
ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і
визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання
платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до
бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і
зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприєсмтва і його результати
використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового
стану підприємства. Його мета- встановити планомірне надходження
грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб
забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання
максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних
ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності. Його
мета- встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити
максимум прибутку і виключити ризик втрати. Все, що має вартість,
належить підприємтсву і відображається у активі балансу називається його
активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в
розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно і
матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і
реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному
виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу.

Джерами інформації для проведення аналізу є :

– засновницькі документи;

– фінансова звітність підприємства за 2002 – 2003 р.р.;

– звіти з праці та використання робочого часу за 2002 – 2003 р.р.;

– звіти про виробництво промислової продукції за 2002 – 2003 р.р.;

– звіти про основні показники діяльності підприємства за період з 2002 –
2003 р.р.;

– звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) за 2002
рік;

– звіти про фінансові результати і дебіторську та кредиторську
заборгованість (ф. 1 – Б) з даними аналітичного обліку;

– матеріали інвентаризації необоротних та оборотних, активів,
розрахунків у 2002 та 2003 роках.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про
фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації
ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і
погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності
підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і
використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні
види метеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і
фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів.
Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу стає зрозумілим:

Платоспроможність як самого падприємства, так і його дебіторів;

Забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в
них;

Збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;

Виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської
діяльності підприємства;

Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

Розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді
активів;

Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

Забезпеченість обігових коштів;

Утворення і використання різних фондів;

Збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання
довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому
призначенню, забезпеченність і повернення суд і займів в обумовлені
строки. При аналізі стану розрахунків вияняються причини і строки
утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до
перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина
збільшення кредиторської заборгованості- зниженя обіговості обігових
коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей
по окремим типам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів
внаслідок прискорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів
із-за повільного обігу. Перлік питань, що розглядається може змінюватись
в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача
аналітичною інформацією. В таблиці 4.1.1. наведена приблизна типологія
задач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від
кінцевого користувача.

Ознаки поточної неплатоспроможності

Економічним показником ознак поточної неплатоспроможності при наявності
кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства
грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів (дані
балансу по рядках 040, 045, 220, 230, 240) і його поточних зобов’язань
(рядок 620 балансу).

Отже,

2001 р. = 0 – 201058,0 = – 201058,0 тис.грн.

2002 р. = 59,0 – 45898,0 = – 45839,0 тис.грн.

Слід зауважити, що в балансах станом на 2001 року та на 2002 року по
рядку 220 відображена сума фінансових інвестицій по суті господарських
операцій не відповідає поняттю інвестицій взагалі: підприємство надало
фінансову допомогу іншому суб’єкту підприємницької діяльності на
безвідсотковій та зворотній основі зі строком повернення до одного року,
що повинно відображатися як інша поточна дебіторська заборгованість.

Від’ємний результат показників свідчить про поточну неплатоспроможність
ТОВ „Сарго”, але порівнюючи показники за 2002 рік з 2001 роком можливо
зробити висновок про зменшення абсолютного значення від’ємного
показника, що свідчить про тенденцію поліпшення фінансового стану
підприємства.

Ознаки критичної неплатоспроможності

Ознаки критичної неплатоспроможності потенційного банкрута мають місце,
якщо на початок та кінець звітного періоду, який передував подачі заяви
про провадження справи про банкрутство, крім ознак поточної
неплатоспроможності, коефіцієнт покриття (Кп) та коефіцієнт забезпечення
власними засобами (Кз) були менше їх нормативних значень – 1,5 і 0,1
відповідно.

Таблиця 4.1.1.

Основні суб’єкти- користувачі аналітичної інформації

Аспекти фінансового аналізу Громад-кість Влас-ники і акціо-нери
Фіна-нсові кон-суль-танти Мене-дже-ри Пода-ткові служ-би Ста-тис-тичні
орга-ни Комер-ційні партне-ри Креди-тно-бан-ківські установи

1.Достовірність і якість інформації

2.Оцінка ліквідності активів

3.Оцінка інтенсивності обігу активів

4.Оцінка платоспроможності

5.Розподіл прибутку

6.Якість росту прибутку

7.Фомування ресурсного потенціалу

8.Податкові утримання

9.Кридитна політика

10.Дивідентна політика

11.Інвестиційна політика

12.Потенційне банкрутство

13.Оцінка прибутковості +

+

+

+

+

+

+ +

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

– +

+

– –

+

+

+

+

+

– +

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Коефіцієнт покриття визначається, як відношення оборотних коштів до
загальної суми поточних зобов’язань (260 та 620 рядків балансу). Слід
зауважити, що розрахунок коефіцієнту покриття на дати балансу 2001 р. та
2002 р. проведено з урахуванням “інших довгострокових зобов’язань”, які
по своїй суті є поточними податковими зобов’язаннями, сплата яких
відстрочена у часі у зв’язку із застосуванням податковою інспекцією та
Пенсійним фондом України норм Закону “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,

Отже,

Кп 01.01.2001 р = 184963,0 : 201058,0 = 0,92

Кп 31.12.2001 р = 141602,0 : (45898,0 +107510,0) = 0,92

Кп 31.12.2002 р = 111903,0 : (23740,0 + 65424,0) = 1,26

Таким чином, коефіцієнти покриття на початок аналізуємого періоду та на
останню звітну дату 2001 року менші від нормативного значення, але в
2002 році має тенденцію до поліпшення.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних
обігових коштів у підприємства, необхідних для його фінансової
стабільності, та визначається як відношення різниці між об’ємами джерел
власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних
засобів і інших необоротних активів до вартості обігових активів
підприємства – виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової
продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості і інших
оборотних активів.

Отже,

Кз 2001 р = (– 13956,0 – 2139,0) : 184963,0 = – 0,09

Кз 2002 р = (– 9005,0 – 2801,0) : 141602,0 = – 0,08

Кз 2002 р = (25402,0 – 2663,0) : 111903,0 = 0,25

Таким чином, у 2001 році та минулому періоді 2002 року коефіцієнт
забезпечення власними засобами значно поліпшився та перевищує нормативне
значення, що свідчить про тенденцію фінансової стабілізації
підприємства. Основною причиною зростання цього показника є зростання
власного капіталу підприємства за рахунок отриманого прибутку по
результатах роботи за 2002 рік.

В проведених розрахунках коефіцієнт забезпечення власними засобами зріс
з від’ємного значення (– 0,09) до значення 0,25 яке перевищує нормативне
(0,1). А коефіцієнт покриття також має тенденцію зростання. Вважається,
що цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від 1 до 2. В нашому
аналізі на одну гривню поточних зобов’язань на підприємстві „Сарго” на
початок звітного періоду приходиться 0,92 грн. поточних активів, а на
кінець – 1,26 грн. Це означає що підприємство у 2002 році покращило своє
становище.

Отже, виходячи з даних розрахунків аналізу, підприємство ТОВ „Сарго” має
переваги в здійсненні відновлення платоспроможності.

4.2. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

Характеризуючи стан дебіторської заборгованості ТОВ „Сарго” (таблиця
4.2.1.) за останні три роки, в першу чергу, слід відмітити її суттєве
зменшення. Динаміка суми коштів, що знаходяться в розрахунках за період
з 2001 року по 2003 рік свідчить про наявність стійкої тенденції до її
скорочення. Якщо станом на 01.01.2001 року розмір дебіторської
заборгованості становив 175’780 тис. грн., то на 01.01.2003 року –
127’815,7 тис. грн., а на 31.12.2002 року – 104’602,0 тис. грн. Це
означає, що частина майна підприємства вилучена з обороту, що негативно
впливає на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

Структура дебіторської заборгованості підприємства станом на 31.12.2003
року відображена на рисунку 4.2.1.

Таблиця 4.2.1.

Оцінка стану та складу дебіторської заборгованості ТОВ „Сарго” (грн.)

Дебіторська заборгованість Рік Всього Питома вага, %

2001 2002 2003

Векселі одержані 108087,0 101180,0 75147,0 284414,0 69,7

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – 20472,0 25881,0
46353,0 11,35

Дебіторська заборгованість з бюджетом 1246,00 3000,00 894,0 5140,0 1,26

За виданими авансами – 464,00 – 464,0 0,11

З нарахованих доходів – – – – –

Із внутрішніх розрахунків – – – – –

Інша поточна дебіторська заборгованість 66447,00 2699,70 2680,0 71826,7
17,6

Разом 175780,0 127815,7 104602,0 408197,7 100,0

На зменшення загальної суми дебіторської заборгованості вплинуло також
погашення дебетового залишку з податкових розрахунків. Так, якщо в 2002
році сума переплати ТОВ „Сарго”, податкових розрахунків складала 3’000
тис. грн., то в 2003 році вона частково була спрямована в рахунок
погашення суми нарахованих податкових зобов’язань підприємства.

Рисунок 4.2.1. Структура дебіторської заборгованості підприємства
станом на 31.12.2003 р.

Важливо відмітити, що вагома частка дебіторської заборгованості є
несплаченою в належний термін. Так у 2003 році дебіторська
заборгованість строк сплати якої більше одного року становила 73’646
тис.грн. Така ситуація пояснюється незадовільною претензійно-позовною
роботою, що проводиться на підприємстві. Таблиця 4.2.2. відображає стан
розрахунків за даними аналітичного обліку на 31.12.2003 року.

Таблиця 4.2.2.

Аналіз дебіторської заборгованості за строками виникнення

Показники Залишок на 2003 р. В тому числі по строках виникнення Питома

вага,%

до 1 року більше 1 року

1. Дебіторська заборгованість, всього, тис.грн. 90652 17006 73646 81,24

1.1. Безнадійна заборгованість, в тому числі: 47 – 47 100

1.1.1. 3аборгованість, яка не визнана дебіторами 47 – 47 100

1.1.2. Заборгованість, яка виникла у результаті ліквідації дебіторів – –
– –

1.2. Сумнівна заборгованість 70742 – 70742 100,0

1.2.1. Заборгованість по якій виставлені претензії – – – –

1.2.2. Заборгованість, яка знаходиться на розгляді у суді 70742 – 70742
100,0

1.2.3. Заборгованість бюджетних організацій – – – –

1.3. Заборгованість, яка буде сплачена дебіторами 19863 17006 2857 14,38

Отже, узагальнюючи результати оцінки поточних зобов’язань дебіторів
перед ТОВ „Сарго”, можна зробити висновок про неефективне управління
дебіторською заборгованістю. Наслідком цього є погіршення
розрахунково-платіжної дисципліни та платоспроможності підприємства.
Отже, однією з причин зростання поточних боргових зобов’язань заводу є
несвоєчасні розрахунки дебіторів за отриману готову продукцію. Тому,
необхідно вжити заходи по інкасації дебіторської заборгованості, один з
яких – це організація претензійно-позовної роботи на належному рівні. Не
менш важливо, на даному етапі життєдіяльності підприємства є
нарощуванням обсягів діяльності. Відновлення фінансової рівноваги
можливе тільки при умові стабільних надходжень грошових коштів за
реалізовану готову продукцію. Це дозволить погасити заборгованість перед
кредиторами, що вже існує і своєчасно проводити розрахунки в
майбутньому.

Характеризуючи стан короткострокових зобов’язань ТОВ „Сарго” за даними
таблиці 4.2.3, слід відмітити, що в процесі своєї господарської
діяльності підприємство не використовувало банківські кредити для
фінансування поточної діяльності.

Таблиця 4.2.3.

Аналіз структури розрахунків та короткострокових зобов’язань ТОВ „Сарго”

Показник на 1.01.2003 року на 31.12.2003р. Зміни (+, –)

сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, % сума,тис.
грн. питома вага, %

Короткострокові кредити банків – – – – – –

Векселі видані – – – – – –

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 42085,0 91,69
4829,0 20,34 – 37256,0 – 71,35

Поточні зобов’язання за розрахунками: 3813,0 8,3 18911,0 79,65 15098,0
71,35

з одержаних авансів – – – – – –

з бюджетом 6,0 0,013 16112,0 67,86 16106,0 67,84

з позабюджетних платежів 3580,0 7,79 – – – 3580, 0 – 7,79

зі страхування 142,0 0,31 2,0 0,008 – 140,0 – 0,31

з оплати праці 25,0 0,054 29,0 0,12 – 4,0 0,07

з учасниками – – – – – –

із внутрішніх розрахунків 3,0 0,006 4,0 0,016 1,0 0,01

Інші поточні зобов’язання 57,0 0,12 2764,0 11,64 2707,0 11,52

Разом 45898,0 100,0 23740,0 100,0 – 22158,0 X

Найбільшу частку у поточних зобов’язаннях займає заборгованість з
бюджетом 67,86 %, її сума на 31.12.2003 року склала 16112,0 тис.грн., що
на 16106,0 тис.грн. більше ніж на початок року. За поясненнями головного
бухгалтера, це відбулося тим, що у 2003 році, коли було відкрито справу
про банкрутство реструктуризована заборгованість по податках з рядку 470
балансу була перенесена у рядок 550. За даними аналітичного балансу у
рядку 550 відображена заборгованість за наступними податками:

Акциз на ЛГВ – 9’302’947,46 грн..

Акциз на вино – 1’841’211,94 грн..

Комунальний податок – 1’227,4 грн..

Податок на землю – 133,95 тис.грн..

Податок на прибуток – 46’549,98 грн..

Пеня – 1’932,14 грн

Головною причиною росту заборгованості підприємства по зобов’язаннях до
бюджету, є зменшення грошових надходжень від операційної діяльності у
зв’язку із скороченням обсягів виробництва та несвоєчасною сплатою
споживачами рахунків за поставлену продукцію.

На рисунку 4.2.2. представлено структуру короткострокових зобов’язань
підприємства, яка склалась станом на 31.12.2003 року.

Рисунок 4.2.2. Структура короткострокових зобов’язань ТОВ „Сарго” станом
на 31.12.2003 р.

Позитивною рисою у діяльності підприємства є відсутність заборгованості
з позабюджетних платежів, наявність незначних поточні суми
заборгованостей по страхуванню та заробітній платі працівників. Тобто
заробітна плата працівникам виплачуються підприємством в належні
терміни. Отже, фінансова криза на ТОВ „Сарго” не має глибокі негативні
наслідки і не вплинула на соціальну сферу підприємства.

Необхідно зазначити, що за 2003 рік значно зросли інші поточні
зобов’язання на 2821 тис.грн. Інші поточні зобов’язання складаються
заборгованості по акцизу, строк сплати якого не настав – 695 тис.грн.,
сум кредиторської заборгованості по заліку – 165 тис.грн. та
заборгованості по профспілковим внескам – 28 тис.грн. та інш. Також у
2003 році була надана позика робітникам підприємства, що підлягає
поверненню у сумі 206 тис.грн.

Важливо відмітити, що на протязі 2002 – 2003 років неоднозначною була
динаміка кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги, так
у 2002 році її сума значно зросла на 41’624 тис.грн., а у 2003 році
зменшилася на 37256,0 тис.грн. і склала 4829 тис.грн. на кінець року.

Проводячи аналіз складу кредиторської заборгованості за товари, роботи
та послуги на підставі інформації про строки її виникнення,
представленої в таблиці 4.2.4, необхідно зазначити, що майже половина є
простроченою, тобто її строк виникнення 2002 – 2003 роки.

Таблиця 4.2.4.

Аналіз кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги по
строкам виникнення станом на 01.01.2003 року ТОВ „Сарго”

Кредиторська заборгованість Загальна сума, тис. грн. Строки виникнення

до 1 року від 1 року до 2 років більше 2 років

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, всього 549000
262629 57739 228632

Питома вага в загальній сумі, % 100,0 47,8 10,3 41,9

Сума простроченої кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
складає 549’000 грн., строк її виникнення більше одного року, але не
перевищує трьох років.

Таким чином, можна зробити висновок, що ТОВ „Сарго” має не сплачені в
строк боргові зобов’язання перед основними постачальниками і
кредиторами. Це є одним з критеріїв фінансової кризи на підприємстві.
Відсутність власних обігових коштів призвела до того, що фінансування
поточної виробничої діяльності заводу здійснюється виключно за рахунок
короткострокових зобов’язань, і переважно за рахунок кредиторської
заборгованості. Поліпшення стану розрахунків з кредиторами можливе при
збільшенні грошових надходжень від операційної діяльності в результаті
збільшення обсягів виробництва і реалізації готової продукції та
своєчасній інкасації дебіторської заборгованості. Але для відновлення
виробничого процесу підприємство потребує значних інвестиційних
ресурсів.

4.3. Аналіз прибутковості підприємства

Динаміку фінансових результатів ТОВ „Сарго” за період 2001 – 2003 рік
представлено на рисунку 4.3.1.

Діаграма відображає суттєве зростання прибутку від звичайної діяльності
та чистого прибутку протягом 2003 року при одночасному зниженні
операційного прибутку. Це означає, що визначальний вплив на формування
кінцевого фінансового результату справляють такі види діяльності
підприємства, як фінансова та інвестиційна. Більш детальну інформацію
про формування фінансових результатів товариства надає цифровий матеріал
представлений у таблиці 4.3.1.

Рисунок 4.3.1. Динаміка абсолютного рівня прибутковості ТОВ „Сарго” за
2001 – 2003р.

Таблиця 4.3.1.

Динаміка доходів, витрат та фінансових результатів ТОВ „Сарго” за 2001
– 2003 р.р.

Показник 2001 рік 2002 рік 2003 рік

Виручка від реалізації, тис. грн. 216751,0 87116,0 40868,0

Податок на додану вартість, тис. грн. 33632,0 11214,0 5935,0

Рівень ПДВ до виручки, % 15,5 12,9 14,5

Акцизний збір, тис. грн. 98704,0 24917,0 5733,0

Рівень акцизного збору до виручки, % 45,5 28,6 14,02

Інші вирахування з доходу, тис. грн. – 647,0 –

Чистий дохід від реалізації, тис. грн. 84415,0 50338,0 29200,0

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. 76201,0 48957,0 25705,0

Витратомісткість обороту господарської діяльності, % 90,3 97,3 88,03

Валовий прибуток, тис. грн. 8214,0 1381,0 3495,0

Рівень валового прибутку до чистого доходу від реалізації, % 9,7 2,7
11,9

Інші операційні доходи, тис. грн. – 16388,0 46430,0

Адміністративні витрати, тис. грн. 352,0 1232,0 1017,0

Витрати на збут, тис. грн. 6,0 294,0 408,0

Інші операційні витрати, тис. грн. – 14843,0 11943,0

Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн. 7856,0 1400,0
36557,0

Рентабельність основного виду діяльності, % 10,3 2,9 8,01

Інші фінансові доходи, тис. грн. 156,0 948,0 1,0

Інші доходи, тис. грн. – 8259,0 –

Інші витрати, тис. грн. 893,0 5656,0 2151,0

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності, тис. грн. 7119,0 4951,0
34407,0

Чистий прибуток (збиток) , тис. грн. 7119,0 4951,0 34407,0

Охарактеризуємо основні зміни, що відбулися у господарській діяльності
товариства і вплинули на формування прибутку.

В цілому за 2002 рік в порівнянні із 2001 роком відбулося зниження по
основних результативних показниках господарської діяльності:

а). чистий дохід від реалізації зменшився на 34’077 тис. грн. або на
40,3%, тобто більше ніж у півтора рази;

б). валовий прибуток скоротився на 6’833 тис. грн. або на 83,2%, тобто
майже у шість разів;

в). прибуток від операційної діяльності знизився на 6’456 тис. грн. або
на 82,2%, тобто більше ніж у 5,5 разів;

г). чистий прибуток зменшився на 2’168 тис. грн. або на 30,5%, тобто
майжеу півтора рази.

Наслідком виявлених змін є суттєве падіння рівня рентабельності
основного виду діяльності: у 2002 році він склав 2,9%, що у 3,6 рази
менше порівняно з величиною показника 2001 року. При зниженні
прибутковості підприємства спостерігається одночасне зростання рівня
витрат із 90,3% у 2001 році до 97,3% у 2002 році. Це обумовлено тим, що
інтенсивність скорочення собівартості реалізованої продукції нижча
відносно темпів зменшення виручки від реалізації. Пояснення даного факту
відхилення полягає у наступному: пропорційне коливання до обсягів
виробництва є характерним тільки для змінних витрат, а сума постійних
витрат не залежить від випуску продукції і змінюється при значному
розширенні (звуженні) виробничої бази підприємства (виробничих
потужностей, трудових ресурсів, ін.).

Отже, криза прибутковості на підприємстві сформувалася протягом 2002
року під впливом наступних факторів:

а). зменшення обсягу виробництва і реалізації продукції;

б). підвищення витратомісткості господарського обороту.

Протягом 2002 року спостерігається збереження тенденції поглиблення
фінансової кризи. Для встановлення причинно-наслідкових зв’язків змін,
що відбулися у поточному році, проведемо факторний аналіз чистого
прибутку з використанням балансового методу.

Виручка від реалізації за 2003 рік порівняно з 2002 роком зменшилась
більше ніж у 2 рази, що призвело до скорочення чистого доходу від
реалізації на суму 21’138 тис. грн.

У 2002 році для господарської діяльності ТОВ „Сарго” характерним було
явище повернення споживачами відвантаженої їм продукції. В цілому за
2002 рік загальна сума поверненої споживачами продукції склала 641 тис.
грн., з яких 35 тис. грн. – отримано за третій квартал. У 2003 році
повернення продукції не відбувалося. Це свідчить про підвищення рівня
сервісного обслуговування та якості продукції підприємства і, одночасно,
має позитивний вплив на кінцевий фінансовий результат. Однак, слід
визнати пасивну дію даного фактору оскільки саме його відсутність
дозволяє говорити про збільшення прибутку. В певній мірі, вплив
вказаного фактору носить ймовірносний характер, а тому його слід
віднести до категорії факторів ризику, пов’язаних з реалізацією
продукції. Усунення будь-якого фактору ризику проводиться шляхом вибору
відповідного методу страхування. В даному випадку доцільним є
страхування перевезень або оговорення розподілу ризику в додаткових
умовах договорів на поставку, ін.

Зниження собівартості реалізованої продукції у 1,9 рази вплинуло на
чистий прибуток позитивно, що відобразилося у збільшення останнього на
29’456 тис. грн. Слід відмітити, що інтенсивність зниження виручки від
реалізації більша порівняно із темпом скорочення витрат. В свою чергу,
ці взаємопов’язані тенденції обумовлюють зниження витратомісткості
господарського обороту: якщо у 2002 році, величина даного показника
знаходилась на рівні 97,3 %, то за аналогічний період 2003 р року вона
знизилась до 96,4%. Незважаючи, на досить незначну зміну рівня витрат, –
наявність самого факту його зниження (а не навпаки – зростання) свідчить
про дефективний механізм формування собівартості реалізованої продукції.
Оскільки навіть при зменшенні обсягів виробництва підприємство
намагається залишитися й прибутковим. Про результативність політики
управління прибутком на підприємстві свідчить порівняне збільшення рівня
валового прибутку в 2,6 рази.

Узагальнюючи результати факторного аналізу чистого прибутку ТОВ „Сарго”,
можемо зробити висновок про наявність кризи прибутковості, розвиток якої
на даному етапі життєвого циклу підприємства можливо і необхідно
припинити. В останні роки господарська діяльність підприємства
характеризується спадом економічної ефективності. Це виявляється у
досить нестійкій тенденції отримання чистого прибутку.

Зокрема 2003 рік (останній період часу, що підлягає проведенню
фінансового аналізу) для ТОВ „Сарго” закінчився зі збитками в сумі
7’714 тис. грн.

Отже, розвиток кризи прибутковості розпочався у 2002 році. Помітне
зростання на початку 2002 року відносного рівня рентабельності капіталу,
виручки та основного виду діяльності пояснюється збільшенням
операційного прибутку за рахунок сум списання кредиторської
заборгованості. Однак, у наступних періодах 2003 року збереження
досягнутого рівня прибутковості не відбулося. Оскільки фактори, що
призвели до його збільшення не пов’язані із зростанням ефективності
господарської діяльності і носять тимчасовий характер. Різке падіння
ефективності фінансово-господарської діяльності ТОВ „Сарго”
характеризується тенденцією зміни рівня рентабельності основних
показників (рисунок 4.3.2.).

Рисунок 4.3.2. Динаміка рентабельності основних показників діяльності
ТОВ „Сарго” за 2003 рік.

Одночасно із зниженням рівня прибутковості підприємства, в його
фінансово-господарській діяльності спостерігається таке негативне явище
як підвищення рівня витрат. Для з’ясування причин виникнення виявленої
тенденції розглянемо склад та структуру операційних витрат підприємства
за період 2001 – 2003 роки (таблиці 4.3.2 та 4.3.3.).

Таблиця 4.3.2.

Динаміка складу та структури операційних витрат ТОВ „Сарго” за 2000 –
2001 р.

Група витрат 2001 рік 2002 рік Відхилення

сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, % у сумі,
тис. грн. у структурі, п.п. темп росту,

%

Матеріальні витрати 72652 94,9 63752 96,8 – 8900 + 1,9 87,7

Витрати на оплату праці 526 0,7 275 0,4 – 251 – 0,3 52,3

Відрахування на соціальні заходи 197 0,3 105 0,2 – 92 – 0,1 53,3

Амортизація 103 0,1 214 0,3 + 111 + 0,2 207,8

Інші операційні витрати 3081 4,0 1511 2,3 – 1570 – 1,7 49,0

Разом 76559 100 65857 100 – 10702 – 86,0

Таблиця 4.3.3.

Динаміка складу та структури операційних витрат ТОВ „Сарго” за
порівняні періоди 2002 – 2003 р.

Група витрат 2002 рік 20023рік Відхилення

сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, % у сумі,
тис. грн. у структурі, п.п. темп росту,

%

Матеріальні витрати 63752 96,8 25941 94,0 – 37811 – 2,8 40,7

Витрати на оплату праці 275 0,4 206 0,7 – 69 + 0,3 74,9

Відрахування на соціальні заходи 105 0,2 83 0,3 – 22 + 0,1 79,04

Амортизація 214 0,3 162 0,6 – 52 + 0,3 75,7

Інші операційні витрати 1511 2,3 1200 4,3 – 311 + 2 79,4

Разом 65857 100 27592 100 – 38265 – 41,9

В цілому за 2002 рік спостерігається зниження загальної суми операційних
витрат на 10’702 тис. грн. або на 14%. Це відбулося переважно за рахунок
зменшення матеріальних затрат на 37’811 тис. грн. або на 59,3% (майже у
2,5 рази). Значне скорочення вказаної групи витрат пов’язане з платіжною
кризою на підприємстві, одним з проявів якої є обмеження коштів, що
витрачаються на придбання сировини та матеріалів виробництва. Дефіцит
власних оборотних коштів, в першу чергу, позначається на скороченні
виробничих потреб. Разом з тим, зниження обсягів авансування коштів у
господарську діяльність обумовлює зменшення виробництва та реалізації
продукції.

Пояснення даної ситуації полягає у тому, що розмір затрат підприємства,
в частині умовно-постійних витрат, залишається незмінним при коливаннях
обсягу реалізації виробленої продукції. Звідси стає зрозумілою головна
причина збільшення рівня витрат: на значно менші обсяги чистого доходу
від реалізації стали припадати майже ті самі постійні витрати, більше
того, їх основні статті виявили тенденцію росту. Так, наприклад,
амортизаційні відрахування протягом 2002 року зросли на 7,8%.

Сформовані тенденції у 2002 році стали характерними і для
фінансово-господарської діяльності ТОВ „Сарго” протягом 2003 року. За
вказаний період у порівнянні з 2002 роком загальна сума операційних
витрат зменшилась на 38’265 тис. грн. або на 58,1%. Визначальний вплив
на зміну операційних витрат створюють матеріальні затрати, питома вага
яких є найбільшою, незважаючи на їх зменшення у вартісному вираженні.
Збільшення витрат на оплату праці, а, відповідно, і суми нарахувань на
них, пов’язано з перерахунком розмірів посадових окладів, установлених
відповідно до займаної посади згідно штатного розкладу, виходячи з рівня
мінімальної заробітної плати, підвищеного у липні 2003 року. Крім того,
частина постійних операційних витрат збільшилася на 2 тис. грн. за
рахунок збільшення суми амортизації. Причина виявленого зростання суми
нарахованого зносу обумовлено незначним збільшенням вартості основних
засобів на 0,3%.

Описані вище зміни призвели до формування наступної структури
операційних витрат станом на 2003 рік (рисунок 4.3.3).

Рисунок 4.3.3. Структура операційних витрат ТОВ „Сарго” станом на 2003
рік

Зауважимо, інтенсивність скорочення витрат залишилася на рівні
попередніх періодів: операційні витрат підприємства зменшились майже у
два рази. Разом з тим, збереглася і тенденція зниження виручки від
реалізації: дев’ять місяців 2003 року порівняно з аналогічним періодом
2002 року її обсяг скоротився у 2,3 рази. Це приблизно дорівнює
інтенсивності зменшення обсягів чистого доходу від реалізації, яка
спостерігалась протягом 2002 року (2,5 рази). На підставі описаних змін,
формується висновок щодо швидкості проходження кризових процесів:
розвиток негативних явищ відбувається досить інтенсивно, чому сприяє
відсутність антикризових заходів.

Отже, в даний час на підприємстві спостерігається стрімкий розвиток
кризи прибутковості, яка тісно пов’язана із кризою ліквідності та
платіжною кризою. Поєднання вказаних сторін характеристики фінансового
стану підприємства говорить про вкрай незадовільну ситуацію, що склалась
на ТОВ „Сарго”. Перспектива відновлення фінансової рівноваги реально
може бути реалізована при умові застосування антикризових заходів, які
передбачають державну підтримку та участь кредиторів шляхом
реструктуризації заборгованості підприємства перед ними з використанням
методів визначених чинним законодавством: списання боргів, надання
відстрочки та (чи) розстрочки по їх сплаті.

Розглядаючи 2003 рік структуру виручки від реалізації та розподілу
витрат за товарними групами (таблиця 4.3.4.), слід відмітити, що
підприємство має дуже високий рівень витратомісткості обороту.

Таблиця 4.3.4.

Показники структури виручки від реалізації та витрат за 2003 рік на ТОВ
„Сарго”

Вид реалізації Доход (виручка) від реалізації ПДВ Акцизний збір Чистий
дохід від реалізації тис. грн. Собівартість реалізованої продукції
Рівень витрат, % Вало-вий прибу-ток, тис. грн. Рівень валово-го
прибу-тку, %

сума, тис. грн. питома вага, %

сума, тис. грн. питома вага,

%

сума, тис. грн. рівень,

% сума, тис. гри. рівень, %

Лікеро-горі-лчані вироби 16481 50,7 2542 15,4 3890 23,6 10050 8621 40,4
85,8 1429 14,2

Товари 15920 49,0 2072 13,0 Х Х 13847 12729 59,5 91,9 1118 8,1

Послуги 106 0,3 18 17,0 Х Х 88 13 0,1 14,8 75 85,2

Разом 32507 100 4632 14,2 3890 12,0 23985 21363 100 89,1 2622 10,9

Його величина за вказаний період склала 89,1%, відповідно, питома вага
валового прибутку у сумі чистого доходу від реалізації склала 10,9%.
Такий високий загальний рівень витрат формується за рахунок вагомої
частки собівартості реалізованих товарів (переважно зерно) у сумі
собівартості всього обсягу реалізації – 59,5%. Понесені підприємством
затрати у зв’язку із реалізацією товарів є економічно невиправданими.
Оскільки питома вага отриманого доходу від їх продажу в загальній сумі
виручки становить 49%. Однак, реалізація частини сировини на даний час
для підприємства є фінансовою необхідністю: невикористані запаси зерна,
у зв’язку із низьким коефіцієнтом завантаження виробничих потужностей,
направляються для продажу з метою отримання доходу, щоб вивільнені кошти
з обороту можна було використати на погашення боргів. Продаж запасів на
фоні загального падіння обсягів виробництва – це ознака кризового
становища, в якому зараз знаходиться ТОВ „Сарго”.

Подолання кризових процесів має відбуватися шляхом більш повного
фінансування виробничого циклу. Реалізація запасів фактично означає
звуження виробничої бази. Більша частина вивільнених коштів від їх
продажу не використовуються для самофінансування, що обумовлює ріст
дефіциту власних внутрішніх фінансових ресурсів. Звичайно погашення
заборгованості не менш важлива і гостра проблема, але вирішення її
шляхом продажу активів є недоцільним з економічної точки зору. На даному
етапі життєвого циклу ТОВ „Сарго” задоволення вимог кредиторів за
рахунок всього майна неможливе, це підтверджується від’ємним значенням
показника чистих активів (розділ “Аналіз власних оборотних коштів”).
Отже, можливе тільки часткове погашення виставлених вимог кредиторів
відповідно до їх черговості, встановленої чинним законодавством. Але,
наслідком цього буде припинення функціонування державного підприємства
на ринку.

Пошук шляхів вирішення проблеми підприємства „Сарго” та його
кредиторів має відповідати загальнодержавним інтересам, які, перш за
все, полягають у збереженні платника податків, а значить, у збереженні
робочих місць, що пов’язано з послабленням соціальної напруги у державі.
Тому, стратегічно важливим завданням є збереження державного
підприємства як діючого суб’єкта ринкових відносин. Враховуючи високий
рівень залежності ТОВ „Сарго” від своїх кредиторів, раціональним з
економічної точки зору вважається участь останніх у здійсненні заходів
по відновленню платоспроможності підприємства через застосування
процедури досудової санації.

4.4. Аналіз загальної характеристики виробництва та стану розрахунків

Основна діяльність підприємства – виробництво лікеро-горілчаних виробів,
винних напоїв, слабоградусних напоїв.

Починаючи з 1997 року підприємство щорічно нарощувало виробництво
горілок і настоянок за рахунок освоєння нового обладнання. Було
змонтовано чотири нових лінії розливу, а також модернізовано одну раніше
діючу лінію. При цьому збудовано новий цех розливу, в якому змонтовано
три вищевказаних лінії (грудень 1997 р.). До 1997 року на заводі діяв
тільки один цех розливу на одну лінію, в березні 1997 року в цьому цеху
була змонтована нова лінія розливу (четверта). Всі вищезгадані лінії
були укомплектовані новим обладнанням, а саме:

– пляшкомиючі машини (5 шт.);

– автомати розливу (5 шт.);

– укупорочні автомати (4 шт.);

– етикировочні машини (4шт., виробництва Італії);

– термопакувальні машини (4 шт.). Одна із п’яти ліній обладнана
італійським автоматом моноблочного типу.)

Також в цей період збудовано і обладнано новий (другий) купажний цех на
22 ємкості, відбудовано цех водопідготовки, який обладнано
натрійкатіоновими фільтрами, а також в 1999 році придбано установку
зворотнього осмосу для очищення води.

В 1998 році було добудовано котельну де було встановлено три нових
котли.

Діюче раніше спиртосховище в 1999 році було добудовано і
доукомплектовано новими ємкостями місткістю 5000 дал кожна, виконана
нова технологічна схема обв’язки ємкостей, що дає можливість більш
раціонально виконувати роботи по прийомці і передачі спирту в купажні
цехи. Паралельно з будівництвом нового цеху розливу збудовано
каналізаційно-напорну станцію, силову підстанцію електроструму,
компресорну станцію з трьома компресорами.

В 2000 році в цеху розливу добудовано нові побутові приміщення.

В 2001 році дві лінії розливу були обладнані новими установками фінішної
фільтрації горілок типу “Полонет”, а також магнітними установками типу
“Нуклон”. Також було встановлено чотири додаткових вугільних колони і
установку для приготування горілок “Полтавчанка”.

Також в 2001 році було заасфальтовано і забетоновано територію заводу, в
тому числі складу тари, обладнано новий матеріальний склад.

Проектна потужність (по основній номенклатурі):

– лікеро-горілчані вироби 2000 тис. дкл.,

– винні напої 890 тис. дкл.,

– слабоградусні напої 180. тис. дкл.

У таблиці 4.4.1. наведено динаміку випуску продукції у тис.дал. та
тис.грн. за 1999 – 2002 роки.

Таблиця 4.4.1.

Динаміка випуску продукції у тис. дал. та тис. грн. за 2000 – 2003 роки

Назва продукції 2000 рік 2001 рік 2002 рік 2003 рік

Випуск тис. дал. Товарна продукція без ПДВ и АЗ, тис. грн. Випуск тис.
дал. Товарна продукція без ПДВ и АЗ, тис. грн. Випуск тис. дал. Товарна
продукція без ПДВ и АЗ, тис. грн. Випуск тис. дал. Товарна продукція без
ПДВ и АЗ, тис. грн.

Лікеро-горільчані вироби 3307,1 38409,4 1991,9 26994,8 340,3 7195,0 46,2
1449,3

Винні напої 8,8 217,9 891,3 24768,1 432,9 9078,7 392,1 11198,6

Слабоградусні напої 59,7 294,7 304,7 2382,8 106,7 1189,3 7,5 107,9

Всього 3375,6 38922,0 3187,9 54145,7 879,9 17463,0 445,8 12755,9

За 2000 – 2003 роки спостерігається значне скорочення обсягів випуску
продукції, це пов’язано в першу чергу з недостатністю коштів для
здійснення повного фінансування виробничого циклу. Динаміка зміни
обсягів виробленої продукції за 2000 – 2003 р.р. наведена на рисунку
4.4.1.

Рисунок 4.4.1. Динаміка обсягу виробництва окремих видів продукції ТОВ
„Сарго” за 2000 – 2003 р.р.

Негативний вплив на фінансовий стан підприємства, а саме на формування
позитивного грошового потоку підприємства у 2001-2003 р.р. мало значне
відволікання коштів з обороту. Таблиця 4.4.2 відображає структуру
надходжень від дебіторів.

Таблиця 4.4.2.

Аналіз обсягів реалізації та оплати продукції ТОВ „Сарго”

Показники Од. виміру 2003 р. 2002 р.

Виручка від реалізації продукції з ПДВ тис.грн. 41029 122600

Обсяг оплаченої реалізації тис.грн. 30426 102128

В том числі: Грошовими коштами тис.грн. 15328 50 69137 67,7

Взаєморозрахунками тис.грн. 7639 32991

Векселями тис.грн. 7459 24,5 –

За даними таблиці обсяги реалізації продукції у 2003 р. зменшилися
порівняно з 2002 р. Значно скоротилася реалізація продукції за готівку,
так у 2002 р. надходження грошових коштів за відвантажену продукцію
склало 69’137 тис.грн.., а за 2003 рік – 15’328 тис.грн., тоді як
вексельні розрахунки зросли.

Свою продукцію ТОВ „Сарго” реалізує через Торговий Дім, при якому працює
відділ маркетингу. У функції цього відділу входить вивчення ринку і
проведення маркетингових досліджень щодо попиту на нові види продукції.
За даними таблиці 4.4.3 ми можемо спостерігати негативну динаміку
реалізації по видах продукції у межах України та за її меж.

Таблиця 4.4.3.

Існуючі канали збуту продукції (послуг) ТОВ „Сарго”

Перелік каналів збуту Кількість реалізованої продукції (тис. грн)

2002 рік 2003рік

Відповідні торговельні організації (Торгівельний Дім) 16277,7 8820,7

Власні фірмові магазини – –

Власні відділи у державних магазинах – –

Закордонний ринок 1231,9 1232,1

Інше – –

В 2003 році спостерігається значне скорочення обсягів реалізації
продукції у межах країни, це пояснюється в першу чергу значною
конкуренцією та розвитком “тіньового ринку” реалізації вино-горілчаних
виробів.

4.5. Аналіз власних оборотних коштів.

 

Однією з ключових ознак фінансової неспроможності підприємства є
порушення його платоспроможності, яка, в свою чергу, визначається трьома
рівнями ліквідності:

І. Ліквідність майна – швидкість перетворення матеріальних цінностей у
гроші.

II. Ліквідність балансу – ступінь покриття зобов’язань підприємства його
активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну
погашення зобов’язань.

III. Ліквідність підприємства – це спроможність підприємства
перетворювати свої активи у гроші для здійснення всіх необхідних
платежів у встановлений строк та у повному обсязі.

Оскільки ліквідність виступає матеріальною основою платоспроможності
підприємства, важливим є розгляд структури майна підприємства, з точки
зору легкості перетворення матеріальних цінностей у засоби платежу.

Динаміку активів підприємства, згрупованих за критерієм ліквідності,
протягом 2001 – 2002 р.р. представлено на рисунку 4.5.1.

Рисунок 4.5.1.. Тенденція зміни майна ТОВ „Сарго” у розрізі груп
ліквідності за період з 01.01.2001 р. до 31.12.2002 р.

 

Таблиця 4.5.1.

Структура ліквідності активів ТОВ „Сарго” станом на 31 грудня 2001 року

Показник на 01.01.2001 року на 31.12.2001 року Зміни

сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис.грн. питома вага, % сума,
тис.грн питома вага, %

1. Найбільш ліквідні активи, А1 – – 59,0 0,04 59,0 0,04

2. Активи, що швидко реалізуються, А2 175780,0 93,95 127731,0 88,45 –
48049,0 – 5,5

3. Активи, що повільно реалізуються, А3 9183,0 4,91 13812,0 9,56 4629,0
4,65

4. Активи, що важко реалізуються, А4 2139,0 1,14 2801,0 1,94 662,0 0,80

Баланс 187102,0 100,0 144403,0 100,0 – 42699,0 –

 Наведена у таблицях 4.5.1 та 4.5.2. динаміка майна підприємства
свідчить про суттєве погіршення стану ліквідності матеріальних
цінностей, які знаходяться у його розпорядженні. Насамперед, це
підтверджено зниженням загальної вартості активів підприємства. Так, за
2002 рік сума майна ТОВ „Сарго” скоротилась майже у півтора рази.

Таблиця 4.5.2.

Структура ліквідності активів ТОВ „Сарго” станом на 31 грудня 2002 року

Показник Станом на 01.01.2002 року Станом на 31.12.2002 року Зміни

сума, тис.грн. питома вага,% сума, тис.грн. питома вага, % сума,
тис.грн питома вага, %

1. Найбільш ліквідні активи, А1 59,0 0,04 402,0 0,35 343,0 0,31

2. Активи, що швидко реалізуються, А2 127731,0 88,45 104602,0 91,3 –
23129,0 2,85

3. Активи, що повільно реалізуються, А3 13812,0 9,56 6899,0 6,02 –
6913,0 – 3,54

4. Активи, що важко реалізуються, А4 2801,0 1,94 2663,0 2,3 – 138,0 0,36

Баланс 144403,0 100,0 114566,0 100,0 – 29837,0 –

Активи, що повільно реалізуються (запаси товарно-матеріальних цінностей
поточного характеру використання) за період з початку 2001 року до
початку 2002 року зросли на 4’629 тис. грн., тобто у 1,5 разів, та
запаси готової продукції. Важливо  відмітити, що за вказаний період
виробничі запаси скоротились у два рази (у  вартісному вираженні це
склало 4’505 тис. грн. або на 49 %), при одночасному  виникненні
залишків товарів та готової продукції. Станом на 1 січня 2002 року
запаси товарів становили 8’603 тис. грн., а готової продукції 531 тис.
грн. У поточному році для виробничих запасів підприємства характерною
залишилася тенденція зменшення. А динаміка зміни залишків готової
продукції та товарів не збереглася: протягом 2002 року залишки готової
продукції знизились на 469 тис. грн. або на 88,33%, в той час, коли
залишки товарів скоротились більше ніж у 2 рази, що в сумі склало 4’831
тис. грн. або на 56,2%.

Пов’язуючи виявлену динаміку запасів із одночасним скороченням виручки
від реалізації, грошових коштів та коштів у розрахунках із споживачами
та замовниками, можемо зробити висновок про наявність тенденції до
згортання господарської діяльності підприємства. Більше того, враховуючи
порівняно короткий період часу, за який відбувся стрімкий розвиток
кризових процесів, слід відмітити високу швидкість розгортання
фінансової кризи. Тому, підприємство потребує термінового застосування
антикризових заходів.

Характеризуючи структуру майна ТОВ „Сарго” з точки зору швидкості
переведення матеріальних цінностей у засоби платежу, відмічаємо
наявність негативних факторів, які обумовлюють погіршення рівня
ліквідності підприємства. Серед них перше місце займає висока питома
вага оборотних активів у загальній вартості майна підприємства. Вказана
група матеріальних цінностей формує основний капітал підприємства, однак
має найнижчий рівень ліквідності. Так, частка активів, що швидко
реалізуються в загальній сумі майна ТОВ „Сарго” в 2002 році склала 91,3
%.

 На наступному етапі аналізу фінансово-господарської діяльності
розглянемо ліквідність балансу даного об’єкта дослідження.

Ліквідність балансу – це ступінь покриття зобов’язань підприємства його
активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну
погашення зобов’язань. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні
засобів по активу, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності і
розташованих у порядку її зменшення, із зобов’язаннями по пасиву,
згрупованими за термінами їхнього погашення і розташованих у порядку їх
зростання.

Для визначення ліквідності балансу слід порівняти підсумки наведених
груп по активу і пасиву. При виконанні наступних умов: A1 > П1, А2 > П2,
А3 > П3,  А4 П1

2. Швидко реалізуємі активи А2 175780,0 127731,0 2. Короткост-рокові
пасиви П2

175780 127731 А2>П2 А2>П2

3. Повільно реалізуємі активи А3 9183,0 13812,0 3. Довгострокові пасиви
ПЗ

107510,0 9183 -93698 А3>П3 А3П4 А4>П4

Баланс 187102,0 144403,0 Баланс 187102,0 144403,0 X X Х Х

Характеризуючи ліквідність балансу ТОВ „Сарго” на 2002 рік, можемо
зробити висновок про наявність порушення визначених умов ліквідності. А
саме дві з чотирьох встановлених вимог до ліквідності балансу не
виконуються: А1П4. Порушення вказаних співвідношень свідчить,
по-перше, про наявність розміру платіжної нестачі найбільш ліквідних
активів – грошових коштів – у сумі 201’058 тис. грн.; по-друге, – про
наявність дефіциту власних внутрішніх фінансових ресурсів у сумі 13’956
тис. грн. Виконання двох інших умов ліквідності балансу забезпечується
за рахунок того, що підприємство не використовує в господарській
діяльності ні довгострокових позикових коштів, ні короткострокових
банківських кредитів. Тому, відсутність залишків довго – та
короткострокових пасивів обумовлює дотримання наступних співвідношень:
А2>П2 і А3>П3.

Отже, структура балансу станом на 1 січня 2002 року визнається
неліквідною. Крім того, динаміка показників свідчить про тривалий
характер кризових процесів: протягом 2001 року ситуація щодо ліквідності
балансу погіршилась. Це виявляється у тому, серед чотирьох вказаних умов
ліквідності балансу станом на кінець 2002 року не виконується три:
А1П4 (порівняно з двома невиконаними умовами на початок
цього ж року). Однак, як позитивний фактор в діяльності підприємства
слід відмітити формування тенденції до скорочення розміру платіжної
нестачі грошових коштів (за вказаний період вона зменшилась у 4,4 рази).
Одночасно, спостерігається зменшення суми дефіциту власних фінансових
ресурсів на 35,5%, тобто майже у півтора рази.

Баланс на 2003 рік характеризувався поглибленням кризи ліквідності ТОВ
„Сарго” (таблиця 4.5.4).

Таблиця 4.5.4.

Оцінка ліквідності балансу ТОВ „Сарго” на 2002 рік

Актив Станом на 1.01.2003 року Станом на 31.12.2003 року Пасив Станом на
1.01.2003 року Станом на 31.12.2003 року Платіжний лишок чи нестача
Порівняння відповідних груг активу і пасиву балансу

на 1.01.2003 року на 31.12.2003 року на 1.01.2003 року на 31.12.2003
року

1. Найбільш ліквідні активи А1 59,0 402,0 1. Найбільш термінові
зобов’язання П1 45898,00 23740,0 -45839,0 -23338,0 А1П2 А2>П2

3. Повільно-реалізуємі активи А3 13812,0 6899,0 3. Довгострокові пасиви
П3 107510,0 65424,0 -93698,0 -58525,0 А3П4 А4П1, А4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter