ПЛАН

Вступ

1. Принципи і порядок фінансування бюджетних установ.

2. Облік та контроль фінансування.

3. Вдосконалення та перспективи розвитку обліку бюджетних установ.

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Основним джерелом коштів бюджетних установ є державний бюджет, який
об’єднує низку самостійних бюджетів: республіканський бюджет, бюджет
Автономної Республіки Крим, а також місцеві бюджети, включаючи обласні,
міські, районні, селищні та сільські бюджети. Виділення грошових коштів
на видатки відповідно до затверджених кошторисів називається
фінансуванням бюджетних установ.

Видатки окремої бюджетної установи фінансуються, як правило, з
якого-небудь одного конкретного бюджету залежно від підпорядкованості
установи, її територіального розміщення, народногосподарського значення
і доцільності віднесення видатків на даний бюджет відповідно до
економічних і соціальних задач держави.

Граничні розміри фінансування із бюджету на рік з розбивкою по кварталах
передбачаються в річному розписі доходів і видатків відповідного
бюджету, в кошторисах видатків бюджетних установ і називаються
бюджетними асигнуваннями.

Під поняттям “фінансування” щодо бюджетних установ дослівно розуміють
забезпечення зазначених установ грошовий коштами. Коло джерел
фінансування бюджетних організацій значно розширилося: крім коштів
державного та місцевих бюджетів, бюджетні установи отримують грошові
надходження у вигляді платні за надання послуг. Характер та адресність
фінансування мають вагоме значення, оскільки не тільки регламентують
подальше витрачання коштів, а й визначають принципи фінансування.

У першому розділі роботі розглянуто основні принципи, за якими
фінансуються бюджетні установи, як, на які цілі і звідки виділяються
грошові кошти.

У другому розділі проаналізовані основні моменти обліку і контролю
бюджетного фінансування, у третьому розділі наведені деякі рекомендації
щодо покращення обліку фінансування.

1. ПРИНЦИПИ І ПОРЯДОК ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Фінансування бюджетних установ здійснюється на певних принципах.

По-перше, фінансування бюджетних установ є кошторисним і має плановий
характер. Кошторис видатків на бюджетний рік — основний плановий
документ установи. Кошти виділяються установі в міру виконання нею
планових обсягів робіт з урахуванням раніше відпущених коштів. У разі
невиконання установою плану по основних показниках діяльності обсяг
коштів зменшується. Не допускаються видатки, не передбачені кошторисом,
і перевищення видатків за кошторисом. Кошторис складається відповідно до
постанов Уряду та інших нормативних актів, які регламентують умови і
порядок кошторисного фінансування.

По-друге, найважливішим принципом бюджетного фінансування є
обґрунтованість кошторису видатків за видами і напрямами бюджетних
асигнувань, а також економічна доцільність і раціональність використання
виділених коштів. Здійснення цього принципу забезпечується шляхом
бюджетного нормування, розробки обґрунтованих норм видатків та їх
суворого дотримання у фінансовій діяльності кожної установи. За
допомогою бюджетного нормування досягається однаковий рівень задоволення
потреб у фінансових ресурсах масових однотипних установ, обґрунтовується
необхідна потреба у коштах і розширюються можливості контролю за
доцільністю витрачання виділених асигнувань.

По-третє, суттєвою особливістю кошторисного фінансування є цільовий
характер бюджетних асигнувань. Цільове призначення видатків
забезпечується за допомогою єдиної бюджетної класифікації, яка групує
всі асигнування бюджетних установ у зазначеному порядку розміщення
окремих видатків.

Кошти із бюджету надаються в розпорядження керівників міністерств,
відомств, органів місцевих адміністрацій, керівників окремих установ.
Зазначені керівники є розпорядниками коштів бюджету.

Залежно від обсягу прав, обов’язків розрізняють розпорядників коштів за
державним бюджетом трьох ступенів — головні, другого ступеня та третього
ступеня, а за місцевим бюджетом — двох ступенів — головні та третього
ступеня. Такі відмінності кількості категорій розпорядників коштів за
різними бюджетами залежать від кількості ланок управління.

Головними розпорядниками коштів (ГРК) є:

міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади — по
державному бюджету;

керівники відділів обласних, міських, районних адміністрацій — по
місцевих бюджетах. Головним розпорядником коштів надано право
розподіляти бюджетні кошти між нижчими розпорядниками коштів (РК), а
також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання
апарату управління.

Розпорядниками коштів другого ступеня (РК II ступеня) є керівники, які
одержують кошти на видатки установи та розподіляють суму коштів,
визначену ГРК для переказу безпосередньо підпорядкованим їм установам.

Розпорядниками коштів третього ступеня (РК III ступеня) є керівники, які
отримують кошти тільки для безпосереднього витрачання.

Вищі розпорядники коштів здійснюють постійний контроль за правильністю
використання підвідомчими установами бюджетних коштів, отримують від них
звітність про здійснені видатки. Нижчі розпорядники коштів несуть
відповідальність за використання бюджетних коштів перед вищими
розпорядниками.

Фінансування бюджетних установ не є незмінним. Протягом останніх двох
десятиліть воно здійснювалося за різними методами і формами. До кінця
90-х років бюджетні установи фінансувалися за двома методами: шляхом
відкриття кредитів і шляхом перерахування коштів з поточного (основного)
рахунка місцевого бюджету на поточні рахунки в установах банку. Шляхом
відкриття кредитів здійснювалося фінансування на поточні видатки
установ, які утримувалися за рахунок союзного і республіканських
бюджетів. Установи, які утримувалися за рахунок бюджетів автономних
республік і місцевих бюджетів, фінансувалися за другим методом.

Відкриття кредитів на фінансування видатків установ не супроводжувалося
перерахуванням коштів з рахунків бюджетів на рахунки розпорядників
кредитів, лише уточнювалися і повідомлялися суми, передбачені на видатки
за рахунок бюджету, і надавалося право на отримання цих коштів з банку.
Оскільки такий порядок можливий тільки в умовах стійкості і
бездефіцитності державного бюджету, від цього методу довелося
відмовитися. З 1990р. в установах галузей соціально-культурного
комплексу почав впроваджуватися новий господарський механізм, який
передбачав відміну кошторисного фінансування і перехід на фінансування
за нормативами бюджетного чи галузевого фінансування, поєднання
бюджетних і позабюджетних коштів. Кошти, отримані за рахунок різних
джерел, створювали єдиний фонд фінансових коштів. Для зберігання як
бюджетних, так і позабюджетних коштів в установах банку відкривався
розрахунковий рахунок, а поточні рахунки по бюджету і позабюджетних
коштах закривалися. Експеримент з впровадження бюджетного госпрозрахунку
не виправдав себе на практиці і був відмінений.

Рис. 1. Порядок фінансування за відомчою структурою

Рис.2. Порядок фінансування через органи Державного казначейства

Фінансування всіх бюджетних установ знову стало кошторисним, при цьому
бюджетні кошти перераховувалися на поточні (бюджетні) рахунки, що
відкривалися в установах банків.

У період становлення ринкової економіки утворилося багато комерційних
банків, змінилися функції НБУ в частині виконання державного бюджету, в
результаті облік і контроль за витрачанням бюджетних коштів значно
погіршилися. Розпорошення бюджетних коштів по багатьох поточних
рахунках, відсутність оперативної інформації на всіх рівнях виконання
державного бюджету не давали змоги ефективно маневрувати і без того
обмеженими коштами. Саме цим пояснюється становлення в Україні органів
Державного казначейства.

Відповідно до Тимчасової інструкції про порядок касового виконання
державного бюджету за видатками, затвердженої ГУДКУ від 21.03.97 за №28,
фінансування бюджетних установ, починаючи з 1997р., здійснюється за
двома формами (рис.1, 2):

• за відомчою структурою;

• через органи Державного казначейства.

У наступному розділі ми детальніше зупинимося на обліку фінансування за
цими двома формами.

2. ОБЛІК ТА КОНТРОЛЬ ФІНАНСУВАННЯ

Як уже було зазначено фінансування бюджетних установ здійснюється за
двома формами:

• за відомчою структурою;

• через органи Державного казначейства.

За першою формою фінансуються установи, що утримуються за рахунок
місцевих бюджетів, та інші розпорядники коштів, перелік яких
затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства
фінансів України.

Головне управління Державного казначейства перераховує бюджетні кошти з
єдиного казначейського рахунка на поточні рахунки ГРК на підставі
поданих ними розподілів бюджетних коштів, який складається ГРК за
встановленою формою.

ГРК в уповноважених установах банків відкриваються такі поточні рахунки:

а) на видатки установи;

б) для переказу коштів підвідомчим установам. Порядок відкриття поточних
рахунків регламентується Інструкцією № 3 «Про порядок відкриття
розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в установах банків»,
затвердженою постановою Правління НБУ від 27.05.96 № 121. Перерахування
бюджетних коштів на поточні рахунки здійснюється платіжними дорученнями
типової форми №0401002 в міру акумуляції коштів на рахунку місцевого
бюджету. Такий порядок фінансування мобілізує діяльність місцевої
адміністрації і фінансової служби на своєчасне та повне виконання
дохідної частини бюджету, тобто видатки місцевих бюджетів поставлені в
пряму залежність від доходів.

ГРК місцевих бюджетів здійснює фінансування підвідомчих установ шляхом
перерахування коштів на їх поточні рахунки в уповноважених банках.
Нижчий розпорядник коштів за місцевим бюджетом не має підвідомчих
установ, а тому йому в установах банків відкривається тільки поточний
рахунок на видатки установи.

Усім розпорядникам коштів відкривається не один, а декілька поточних
рахунків на видатки установи. Так, наприклад, центральній лікарні м.
Києва відкрито окремі поточні рахунки на виплату заробітної плати, на
придбання медикаментів, продуктів харчування.

Для обліку наявності і руху бюджетних коштів призначені два субрахунки
активного рахунка №31 «Рахунки в банках»: субрахунок № 311 «Поточні
рахунки на видатки установи» та субрахунок № 312 «Поточні рахунки для
переведення підвідомчим установам».

На субрахунку №311 обліковують кошти бюджету, що надійшли в
розпорядження РК на утримання установи або на централізовані заходи на
видатки, передбачені в розділі «Загальний фонд кошторису установи».
Ведеться РК всіх ступенів.

На субрахунку № 312 ГРК і РК II ступеня обліковуються кошти, призначені
для переказів підвідомчим установам.

Записи по дебету субрахунка №311, а також по дебету і кредиту субрахунка
№ 312 здійснюються на підставі виписок з поточних рахунків, які
видаються в строки, погоджені з бюджетними установами, і обов’язково на
1-ше число місяця. До виписок додаються відповідні первинні документи,
якими оформляється рух коштів на рахунках в банку і на підставі яких
складені виписки. Форми виписок з поточних рахунків можуть бути різними
залежно від застосовуваних технічних засобів, але загальними для них є
такі реквізити: дата звершення операції, номер документа, на підставі
якого здійснено запис; номер кореспондуючого рахунка, вид операції,
символ статистичної звітності банку.

При використанні виписок банку в бухгалтерії установи для записів на
рахунках необхідно пам’ятати, що в банку рахунок № 31 «Рахунки в банках»
є пасивним. Унаслідок цього в бухгалтерії банку суми бюджетних коштів,
що надійшли бюджетній установі, відображаються по кредиту цього рахунка.
Суми у виписках банку наводяться в тому значенні, яке вони мають для
банку.

Рух бюджетних коштів на поточних рахунках здійснюється у взаємозв’язку
із змінами джерел фінансування, якими є доходи загального фонду.

Облік доходів повинен забезпечити:

— відповідність сум асигнувань кошторисному призначенню (з урахуванням
виконання плану розгортання мережі та укомплектування штатів і
контингентів);

— правильність використання бюджетних коштів у часі;

— правильність використання бюджетних коштів за їх цільовим
призначенням.

Для обліку доходів за загальним фондом і внутрішніх розрахунків, які
виникають в процесі виконання кошторисів між вищими розпорядниками
коштів і підвідомчими їм установами, призначений пасивний рахунок № 70
«Доходи загального фонду» і субрахунок №681 «Внутрішні розрахунки за
загальним фондом» рахунка № 68 «Внутрішні розрахунки». Рахунок № 70 має
два субрахунки: № 701 «Асигнування з державного бюджету на видатки
установи та інші заходи» та № 702 «Асигнування з місцевого бюджету на
видатки установи та інші заходи» й ведеться тільки у ГРК. У кредит
субрахунків № 701 і 702 записуються:

— суми бюджетних коштів, що надійшли на видатки, передбачені кошторисом,
згідно із затвердженим бюджетом;

— суми виявлених лишків матеріалів і грошей у касі, а також безоплатно
одержані матеріали.

У дебет цих субрахунків записуються:

— суми відкликаних коштів;

— суми фактичних видатків, що списуються наприкінці року на підставі
річних звітів;

— суми списаних недостач матеріалів і безнадійних до одержання боргів.

Кредитовий залишок цих субрахунків протягом року показує суму асигнувань
з бюджету наростаючим підсумком з початку року (за мінусом нестач
матеріалів і безнадійних до одержання боргів). Сальдо на 1 січня
наступного року показує суму невикористаних асигнувань з державного та
місцевих бюджетів, тобто залишок грошових коштів на поточних рахунках у
банку, а також суми тих видатків, які залишилися в залишках на
матеріальних і розрахункових рахунках бухгалтерського обліку.

Субрахунок №681 залежно від того, у розпорядника коштів якого ступеня
він застосовується, може бути активним, пасивним і активно-пасивним. У
ГРК субрахунок № 68 завжди є активним і призначений для обліку
розрахунків з підвідомчими установами за сумами проведеного
перерахування їм із загального фонду. Структуру субрахунка № 681
наведено на рис.3.

Сальдо субрахунка № 681 протягом року відображає суму асигнувань
підвідомчих установ. Оскільки останні повинні відзвітуватися перед ГРК
щодо раціонального використання отриманих асигнувань відповідно до
затверджених кошторисів, то це сальдо слід розглядати як дебіторську
заборгованість. Після списання у кредит субрахунка № 681 видатків,
здійснених підвідомчими установами на підставі їх річних звітів, сальдо
цього рахунка на кінець року показує суму невикористаного підвідомчими
установами асигнування за загальним фондом. З характеру внутрішніх
розрахунків, що виникають в процесі виконання кошторисів, випливає, що
сума дебетового залишку рахунка № 681 у ГРК має дорівнювати сумі
кредитових залишків на субрахунках № 681 усіх підвідомчих установ. При
складанні зведеного балансу ці залишки взаємно виключаються.

Сальдо на початок місяця

1. Зменшення (відкликання) асигнувань підвідомчих установ

2. Суми видатків, проведені підвідомчими установами за рік

1. Суми грошових коштів, переказаних на поточні рахунки підвідомчих
установ у порядку їх фінансування

2. Видатки, здійснені для підвідомчих установ за рахунок загального
фонду за кошторисом на централізовані заходи

Оборот: загальна сума коштів і видатків для підвідомчих установ за
загальним фондом

Сальдо на кінець місяця

Рис.3. Структура субрахунка № 681 у ГРК

У нижчих розпорядників коштів, які не мають підвідомчих установ,
субрахунок № 681 пасивний і використовується для обліку сум загального
фонду, отриманих від вищого розпорядника коштів. Структуру рахунка
наведено на рис. 4.

Сальдо наростаючим підсумком протягом року показує отримані суми
загального фонду, а сальдо на кінець року — суму невикористаних коштів
загального фонду.

У нижчих розпорядників коштів, які мають підвідомчі установи, субрахунок
№681 активно-пасивний. Він призначений для обліку сум, одержаних від
вищих розпорядників коштів (пасивний субрахунок), і для обліку сум
проведеного перерахування із загального фонду підвідомчим установам (РК
III ступеня). Структура цього рахунка і зміст його сальдо збігаються зі
структурою і змістом сальдо активного субрахунка № 681 у ГРК і пасивного
субрахунка № 681 у РК III ступеня, тобто записи по цьому субрахунку
здійснюються за принципом активного і пасивного рахунків.

1. Суми відкликаних коштів

2. Нестачі матеріалів та інші списання, прийняті за рахунок установи

3. Суми видатків, здійснених за рік Сальдо напочаток місяця

1. Суми загального фонду, отримані протягом року від ГРК

2. Суми за іншими операціями, які збільшують асигнування (лишки
матеріалів, виявлені при інвентаризації. Безкоштовно отримані матеріали,
їх дооцінка тощо)

Сума за всіма операціями, які зменшують асигнування Оборот: загальна
сума отриманих асигнувань

Сальдо на кінець року

Рис. 4. Структура субрахунка № 681 у РК III ступеня

Наведені бухгалтерські записи відображаються в щомісячних
накопичувальних відомостях ф.№381, об’єднаних з меморіальними ордерами №
2, які складаються за кожним субрахунком рахунка №31. Вони побудовані за
шаховою формою і за наявності кількох рахунків у банку нумеруються
відповідно № 2а, 26 і т. д.

За субрахунками № 311 і 312 для обліку надходження грошових коштів
складається машинограма «Відомість обліку грошових коштів за датами і
кореспондуючими рахунками».

Аналітичний облік надходження грошових коштів ведеться за кожним
субрахунком в розрізі кодів функціональної класифікації (КФК) на картках
аналітичного обліку грошових коштів (ф. № 294-а).

За рішенням головного бухгалтера аналітичний облік надходження грошових
коштів може бути суміщений з аналітичним обліком касових і фактичних
видатків в книзі обліку асигнувань і видатків (ф. № 294).

У разі машинної обробки облікової інформації регістром аналітичного
обліку за рахунком № 31 є машинограма «Зведена відомість грошових
коштів».

Аналітичний облік доходів за загальним фондом ГРК за рахунком № 70
ведеться в багатографних картках ф. № 283 у розрізі показників,
передбачених у довідці «Про рух асигнувань загального фонду», яка
наводиться на останній сторінці балансу виконання кошторису установи.
Нижчі розпорядники коштів аналітичний облік внутрішніх розрахунків за
загальним фондом ведуть у такому ж порядку, як і ГРК за рахунком № 70.

На субрахунку № 681 вищі розпорядники коштів ведуть також облік
внутрішніх розрахунків за загальним фондом з підвідомчими установами.
Аналітичний облік цих розрахунків ведеться в «Книзі обліку розрахунків
по фінансуванню підвідомчих установ» (ф. № 302) за кожною установою в
розрізі КФК.

Облік фінансування через органи Державного казначейства

Бюджетні установи, що утримуються за рахунок Державного бюджету,
фінансуються за другою формою — через органи Державного казначейства,
яким в установах Національного банку та уповноважених установах
комерційних банків, визначених Кабінетом Міністрів України та
Національним банком України, відкриваються єдині казначейські рахунки
відповідно до наказу ДКУ від 21.03.97 № 28. У перспективі органи
Державного казаначейства виконуватимуть функції бюджетного банку.
Єдиний казначейський рахунок — це система бюджетних рахунків органів
Державного казначейства в установах банків, на Цякі зараховуються
податки, збори та інші обов’язкові платежі державного бюджету і з яких
органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на
користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали або надали
послуги розпоряд-Іникам бюджетних коштів, та оплачуються інші видатки
бюджет-Їлих установ як у безготівковому порядку, так і готівкою.

При фінансуванні розпорядників бюджетних коштів через територіальні
органи Державного казначейства всі поточні рахунки бюджетних установ в
уповноважених банках закриваються і в свою чергу їм в органах Державного
казначейства відкриваються реєстраційні рахунки, кількість яких у
конкретного розпорядника коштів залежить від ступеня деталізації
контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної
класифікації.

Для відкриття реєстраційних рахунків розпорядники коштів

• подають до відповідних органів Державного казначейства такі документи:

• заяву на відкриття рахунків встановленого зразка за підписом керівника
установи і головного бухгалтера (рис.5);

• копії установчих документів (статуту, положення), завірені нотаріально
або вищою організацією;

в довідку про внесення установи до Єдиного державного реєстру
підприємств і організацій України із зазначенням ідентифікаційного коду;

• доведений до розпорядника коштів поквартальний обсяг асигнувань з
розподілом по підрозділах бюджетної класифікації;

• затверджений кошторис доходів і видатків;

• картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного
законодавства надано право розпоряджатися рахунком і підпису платіжних
та інших розрахункових документів. У картку включається також зразок
відбитка печатки, присвоєної установі;

• звіт про виконання кошторису видатків установи на дату закриття
поточного рахунка в уповноваженому банку.

Рис. 5. Документи на відкриття рахунків

Порядок відкриття і ведення реєстраційного рахунка наведено рис.6.

Рис. 6. Порядок відкриття і ведення реєстраційного рахунка

З органом Державного казначейства розпорядник коштів Укладає договір на
відкриття та обслуговування реєстраційних рахунків, які за багатьма
ознаками відрізняються від поточних рахунків (табл.2). Бюджетні установи
періодично отримують виписки з реєстраційних рахунків, які бувають
різними, і до яких додаються відповідні первинні документи (меморіальні
ордери, платіжні доручення тощо). Суми у виписках органу Державного
казначейства наводяться в тому значенні, яке вони Мають для відкритого в
уповноваженому банку єдиного казначейського рахунка.

Таблиця 2

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТОЧНИХ І РЕЄСТРАЦІЙНИХ РАХУНКІВ

Ознака Поточний рахунок Реєстраційний рахунок

1. Сфера застосування В установах, що утримуються за рахунок місцевих

бюджетів

Інструкція НБУ № 121 від 27.05.96 В установах, що утримуються за рахунок
дер

жавного бюджету Інструкція ГУДКУ № 32 від 09.04.97

2. Регламентація порядку відкриття

3. Місце відкриття Установа уповноваженого

банку Орган Державного

казначейства

4. Термін дії Постійно Бюджетний рік

5. Функціональне призначення Розрахунково-касове обслуговування
Розрахунково-касове обслуговування, контроль за касовими видатками
установи

• Для обліку наявності та руху коштів, виділених розпоряднику іюштів на
утримання установи за загальним фондом, призначений активний субрахунок
№ 321 «Реєстраційні рахунки». Оскільки виділення коштів розпорядникам
коштів усіх ступенів здійснюється безпосередньо органами Державного
казначейства, внутрішні розрахунки з цих операцій між розпорядниками
коштів не виникають, субрахунок №681 не застосовується.

Аналітичний облік доходів загального фонду за субрахунком № 701 ведеться
в установах, які утримуються за рахунок асигнувань з місцевих бюджетів.

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОБЛІКУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Загальні зміни у вітчизняній економіці викликали адекватні події в
бюджетній сфері. Зокрема, це стосується утворення нового групування
джерел фінансування зазначеної сфери. Результатом формування нових
фінансово-економічних відносин стало розширення складу об’єктів обліку
бюджетних установ, яке, в свою чергу, потребувало методики формації в
обліку економічно нової, нетрадиційної інформації для бюджетних установ.
Першим кроком у цьому напрямку став лист Міністерства Фінансів СРСР від
19.03.1990 р. №30 «Про бухгалтерський облік в установах невиробничої
сфери, що перейшли на нові умови господарювання». Передусім, змінили
порядок фінансуання, і замість бюджетних, поточних та позабюджетних
рахунків, відкрили єдиний рахунок — розрахунковий, на який крім
бюджетного фінансування, яке здійснювали перерахуванням по платіжним
дорученням, зараховували кошти, отримані від послуг, а також благодійні
кошти. Ця грошова сума утворювала єдиний фонд фінансових коштів, за
рахунок якого формували фонди виробничого та соціального розвитку,
єдиний фонд праці, фонд на покриття матеріальних та прирівнених до них
витрат і фонд матеріального заохочення. Крім того, згідно з новою
концепцією, поняття касових видатків дещо змінили, а їх облік
здійснювали не за статтями кошторису видатків, а в розрізі фондів.

Водночас почали розробку, впровадження й удосконалення методики обліку
витрат та калькулювання послуг установ. Однак, незважаючи на відчутні
результати, єдиної методики калькулювання послуг бюджетних установ не
створили, дію даного листа МФ СРСР було скасовано, і бюджетні установи
повернулися до попередньої системи обліку, що діє й нині.

Аналіз господарської діяльності бюджетних організацій вказує на те, що
процес залучення зазначених установ до системи товарно-грошових відносин
поглиблюється. Про це свідчить широкий спектр платних послуг різних
профілів, склад яких поступово збільшується. Зауважимо, що становлення
суб’єктів бюджетної сфери як товаровиробників і залучення додаткових
коштів у вигляді плати за їхню продукцію ослаблює фінансову напруженість
у частині держбюджетного фінансування, а іноді є гарантом більш-менш
нормального існування бюджетних установ. Однак успішна реалізація
виробничої діяльності неможлива без науково обгрунтованої методики
відображення цієї діяльності, а саме — методики обліку витрат та
калькулювання послуг бюджетних установ.

Отже, першим напрямком удосконалення бухгалтерського обліку бюджетних
установ є розробка методики обліку витрат та калькулювання головного
результату, продукту їх діяльності — послуг.

Інформація щодо господарських операцій у процесі бухгалтерського обліку
трансформується в цифрові дані, які акумулюють на бухгалтерських
рахунках. Тому логічним було б припущення, що якісні та кількісні зміни
щодо кола трансакцій потребують відповідних змін у системі
бухгалтерських рахунків. Практика ведення обліку бюджетних установ
підтверджує наявність такого зв’язку, при чому, це стосується змін у бік
як збільшення (трансакції бухгалтерські рахунки), так і зменшення.

Наступним напрямком удосконалення обліку бюджетних установ є розробка
єдиного плану рахунків, що відображав би специфіку діяльності бюджетних
установ та враховував її реалії в умовах реформування вітчизняної
економічної моделі.

Облік бюджетних установ — складна, багаторівнева та динамічна складова
вітчизняної облікової системи. Широке коло облікових операцій і
процедур, трудомісткість яких дедалі збільшується, вимагають
раціональнішої форми організації облікового процесу, а саме —
автоматизації бухгалтерського обліку бюджетних установ. Виокремлення
цього питання з низки проблем не є штучним. З одного боку, в більшості
бюджетних установ функціонують АРМ бухгалтера за різними напрямками, з
іншого — програмні продукти, які використовують у даному разі у вигляді
операційного середовища бухгалтерського обліку, є дуже недосконалими і
тому вкрай необхідно розробити нові схеми організації робочих місць,
поновити програмне забезпечення і вдосконалити його використання на
практиці.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження ми можемо зробити певні висновки:

1. Фінансування бюджетних установ здійснюється на певних принципах.

По-перше, фінансування бюджетних установ є кошторисним і має плановий
характер.

По-друге, найважливішим принципом бюджетного фінансування є
обґрунтованість кошторису видатків за видами і напрямами бюджетних
асигнувань, а також економічна доцільність і раціональність використання
виділених коштів.

По-третє, суттєвою особливістю кошторисного фінансування є цільовий
характер бюджетних асигнувань. Цільове призначення видатків
забезпечується за допомогою єдиної бюджетної класифікації, яка групує
всі асигнування бюджетних установ у зазначеному порядку розміщення
окремих видатків.

В залежності від форми фінансування бюджетних установ (за відомчою
структурою або через органи Державного казначейства) проводять облік і
контроль.

Щодо вдосконалення обліку бюджетних установ, то слід виділити наступні
його напрямки:

розробка методики обліку витрат та калькулювання головного результату,
продукту їх діяльності – послуг;

розробка єдиного плану рахунків, що відображав би специфіку діяльності
бюджетних установ та враховував її реалії в умовах реформування
вітчизняної економічної моделі.

розробка нових схем організації автоматизованих робочих місць,
поновлення програмного забезпечення .

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Белов А.Н. Бухгалтерский учет в учреждениях непроизводственной сферы. —
М.: Финансы и статистика, 1995. — 240 с.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. — К.: «А.С.К.», 1998.—222с.

Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и
аудита. — К.: «А.С.К.», 1998. — 754 с.

Кузьмінський А.М., Кузьмінський Ю. А. Теорія бухгалтерського обліку. —
К.: Ред. газ. «Все про бухгалтерський облік», 1999. — 287с.

Свірко С.В. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в бюджетних
організаціях. — К.: КНЕУ, 2000. — 185с.

Ткаченко І.Т. Звітність бюджетних організацій. — К.: КНЕУ, 2000.—216с.

Фінанси підприємств / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 1998. —
366с.

Чумаченко М.Г. Сучасні проблеми бухгалтерського обліку в Україні //
Баланс. — 1999. — №44.

Белов А.Н. Бухгалтеркий учет в учреждениях непроизводственной сферы.
–М.: Финансы и статистика, 1995. – 240 с.

Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні // Баланс,
1998. – №7. – 45.

Краев Т.А. Методология и организация учета в условия автоматизации. –
М.: Финансы и статистика, 1992. – 160 с.

Кузьмінський А.М. та інші. Організація бухгалтерського обліку і аналізу.
– К.: Вища школа, 1993. – 223 с.

Лучко М.Р., Остап’юк М.Я. Основи побудови АРМ бухгалтера. – К.: НМКВО
1993. – 78 с.

Лучко М.Р., Гуцай люк Л.О. Облік в бюджетних установах за національними
стандартами. Тернопіль ТАНГ, 2000. – 142 с.

Матвеева В. Бюджетні організації: Бухгалтерський облік та
оподаткування.-х.: фактор,2002-688с.

PAGE

PAGE 25

Похожие записи