Контрольна робота

Облік експортно-імпортних операцій, зовнішньоекономічних

товарообмінних операцій, операцій з давальницькою сировиною в
зовнішньоекономічній діяльності

1. ОБЛІК ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1. Бухгалтерський облік експортно-імпортних операцій

Бухгалтерський облік експортно-імпортних операцій ведуть в розрізі:

1) облікових партій;

2) товарної номенклатури, яка прийнята в міжнародних розрахунках;

3) матеріальновідповідальних осіб.

За облікову партію приймають відправлення чи одержання однорідного
товару, оформлене однією чи декількома транспортними накладними в одному
напрямку і відфактуроване постачальником одним рахунком або однією
авіанакладною чи поштовою квитанцією.

Для відображення руху товарів при здійсненні експортно-імпортних
операцій використовуються такі документи:

1) технічна документація — технічні паспорти машин і обладнання,
формуляри і опис виробів, інструкції з монтажу, налагоджування,
управління і ремонту;

2) товарно-супровідна документація — сертифікат про якість товару;

3) транспортна, експедиторська і страхова документація — залізнична
накладна та ЇЇ копія, страховий поліс або сертифікат;

4) складська документація — документ іноземного комерційного складу, що
містить розписку про прийняття товару на зберігання і заставне
свідоцтво;

5) митна документація — вантажна митна декларація, сертифікат про
походження товару, довідки про сплату мита, акцизів і зборів, податку на
додану вартість;

6) документи по нестачах і псуванню товару — комерційний акт про
нестачі, аварійний сертифікат;

7) розрахункова документація — рахунок-фактура, розрахункова
специфікація, перевідний вексель (тратта);

8) банківська документація — заява про переказ валюти, інкасові
доручення, доручення про відкриття акредитиву, чек, доручення на
розподіл експортної виручки; виписки операцій по розрахунковому і
валютному рахунках;

9) контракт і копія контракту (мовою оригіналу та в перекладі),
нотаріально засвідчена;

10) ліцензія на експорт (якщо товар підлягає ліцензуванню);

11) претензійно-арбітражна документація — претензійний лист, позовна
заява, постанова суду про задоволення або відхилення позову.

Порядок відносин між замовником та виконавцем регулюється укладеним
договором (контрактом).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода
двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх
Іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення
їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з Положенням „Про форму зовнішньоекономічних договорів
(контрактів)», яке затверджено Наказом № 201 Міністерства економіки та з
питань Європейської інтеграції України від 06.09.2001, до умов, які
повинні бути передбачені в договорі (контракті), відносяться;

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула.

3. Предмет договору (контракту).

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт
або послуг).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

7. Умови платежів.

8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг)

9. Упаковка та маркування.

10. Форс-мажорні обставини.

11. Санкції та рекламації.

12. Врегулювання спорів у судовому порядку.

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити
сторін.

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися
додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення
субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення
норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації
на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних
зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір
(контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору
(контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту)
та ін.

Єдиним документом, що засвідчує факт здійснення експорту чи імпорту, є
вантажна митна декларація. Експортери щомісячно здають митні декларації
з відміткою митниці про проходження кордону у податкові органи разом з
декларацією з податку на додану вартість для підтвердження нульової
ставки податку на додану вартість при експорті.

Датою визнання активів, зобов’язань, власного капіталу доходів та витрат
є;

1) при експорті та імпорті продукції та товарів — дата митного
оформлення цінностей, що експортуються та імпортуються;

2) при експорті та імпорті робіт, послуг — дата підписання документів
про фактичне виконання та надання робіт і послуг;

3) при операціях на валютному рахунку — дата зарахування або списання
валютних коштів за випискою банку;

4) при касових операціях з іноземною валютою — дата оприбуткування або
видачі іноземної валюти за касовими ордерами;

5) при складанні бухгалтерської звітності — за курсом на останній день
звітного періоду.

Приклад 11. З метою реалізації контракту на імпортування матеріалів
українським резидентом подано заявку в установу банку на купівлю 10000
USD за курсом 5,35 rpH./USD. Комісія банку становить 100 грн.
Зарахування валюти на поточний валютний рахунок підприємства проводиться
за курсом 5,25 грн./USD. Придбана валюта перераховується за кордон за
курсом 5,35 грн./ШО. Матеріали оприбутковуються в поточному звітному
періоді з оплатою митних зобов’язань на суму 600 грн. та ПДВ.

Проведення при імпортуванні матеріалів будуть виглядати так:

Приклад 12. Український контрагент одержує аванс від нерезидента на суму
5000 USD за курсом 5,3 грн./USD від поставки товарів. Обов’язковий
продаж валюти в розмірі 50% проведено за курсом 5,35 грн./USD. Послуги
банку склали 75 грн. На останній робочий день поточного звітного періоду
курс долара до гривні становив 5,55 грн./USD. В наступному звітному
періоді проведено фактичне відвантаження товарів. Витрати на збут склали
відповідно: мито — 300 грн.; митні збори — 150 гри.

1.2. Оподаткування експортно-імпортних операцій

Податок на прибуток обчислюється відповідно до Закону України „Про
оподаткування прибутку підприємств». Прибуток до оподаткування
визначається як різниця між скоригованими валовими доходами та
скоригованими валовими витратами І амортизацією.

Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у
зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду,
перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом
Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування)
таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв’язку зі зміною
обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті
протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника
податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості
такої іноземної валюти, не підлягають перерахуванню у зв’язку із зміною
обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Датою
збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з
нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх
імпорті — також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту
товарів), а для робіт (послуг), — дата їх фактичного отримання від таких
осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або
авансової).

У разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку
збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв’язку з таким
продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму
балансової вартості такої іноземної валюти.

Коли укладаються договори, які передбачають здійснення оплати товарів
(робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в офшорних
зонах, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через
банківські рахунки витрати резидента формуються так:

До валових витрат включається 85 % від оплаченої вартості цих товарів,
робіт, послуг.

Перелік офшорних зон встановлюється Постановою Кабінету Міністрів

України кожного року.

До валового доходу не включаються та не оподатковуються кошти та майно,
що надходять платнику податку у вигляді прямих Інвестицій або
реІнвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником,

За умови ліквідації юридичної особи — емітента кошти або майно
повертаються власнику корпоративних прав і не включаються до складу
валового доходу, якщо вони не перевищують номінальної вартості акцій
(паїв, часток).

Не включається до валового доходу і не підлягає оподаткуванню залучене
платником податку майно згідно з договорами, що не передбачають передачу
права власності (лізинг, комісія, консигнація, відповідального
зберігання та ін.)

Ставка податку на прибуток від здійснення зовнішньоекономічної
діяльності становить 25 %.

Постійні представництва нерезидентів в Україні, СП з іноземними
інвестиціями (незалежно від розміру інвестицій) оподатковуються за
ставкою 25 %.

Пільги та інші розміри ставки чітко обумовлені законом України „Про
оподаткування прибутку підприємств».

Порядок справляння під час митного оформлення товарів, увезених на митну
територію України, та перерахування до бюджету податку на додану
вартість регламентовано Законом України „Про податок на додану вартість»
від 03.04.1997 р, №168/97-ВР та Інструкцією, яка розроблена на основі
цього Закону і затверджена наказом Державної митної служби України від
09.06.99 року № 346.

Платниками є всі суб’єкти підприємницької діяльності України, тобто
особи, які ввозять товари на митну територію України або отримують від
нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на
митній території України, за винятком фізичних осіб, незареєстрованих як
платники податку, якщо такі фізичні особи ввозять товари в обсягах, що
не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення товарів на митну
територію України та отримання робіт і послуг, що надаються
нерезидентами для їх використання на митній території України, у тому
числі операції з увезення майна за договорами оренди (лізингу), застави
та іпотеки.

За операціями, які не підлягають декларуванню митним органам, ПДВ
нараховується та справляється податковими органами.

Не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з:

1. Передачі майна орендодавця (лІзингодавця), що є резидентом, у
користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору
оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (лізингодавцю) після
закінчення дії такого договору.

2. Обігу валютних цінностей, банківських металів, банкнот та монет
Національного банку України, за винятком тих, що використовуються з
нумізматичною метою, базою оподаткування яких є продажна вартість.

3. Передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної
особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на
емітовані нею корпоративні права (крім підакцизних товарів).

4. Повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду
юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх
виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи або в
разі ліквідації такої юридичної особи (крім підакцизних товарів).

Датою виникнення податкових зобов’язань при ввезенні (імпортуванні)
товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній
суми ПДВ, що підлягає сплаті.

ПДВ сплачується платниками податку одночасно зі сплатою мита та митних
зборів (до/або на день подання вантажної митної декларації для митного
оформлення).

Ставка ПДВ становить 20%, за винятком операцій, до яких застосовується
нульова ставка.

Порядок нарахування ПДВ при імпорті товарів (робіт, послуг)

Сума ПДВ нараховується за формулами:

а) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

Спдв = (В + См + Са) х Я / 100;

б) на товари, що обкладаються тільки митом:

Спдв = (В+ См)хПІ 100;

в) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

Спдв = (В + Са)хЯ/ 100;

г) на інші товари, що не підлягають обкладенню митом та акцизним збором:

Спдв = Я х Я/100.

де Спдв — сума ПДВ; Са — сума акцизного збору; В — митна вартість; См —
сума мита; П — ставка ПДВ (20 %)

ПДВ за нульовою ставкою нараховується з операцій:

• продажу товарів на експорт;

• надання послуг та виконання робіт на експорт;

• продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі,
які знаходяться в зонах митного контролю.

Податок за нульовою ставкою в разі експорту товарів (робіт, послу) дає
право платнику податку на відшкодуванню з бюджету ПДВ.

При експортуванні товарів (робіт послуг), які не оподатковуються,
податкові зобов’язання з ПДВ не виникають. Отже, ПДВ не нараховується і
не сплачується до бюджету. У цьому випадку підприємство не буде мати
права на відшкодування „вхідного ПДВ».

Порядок і терміни відшкодування ПДВ встановлено Указом № 857 „Про деякі
зміни в оподаткуванні» від 7.08.1998 р. Згідно з п. 4 цього Указу
відшкодування ПДВ проводиться в такому порядку:

• якщо різниця між загальною сумою податкових зобов’язань і податкового
кредиту має від’ємне значення, то така сума зараховується в погашення
заборгованості платника по сплаті ПДВ, що виникла в минулих звітних
періодах;

• якщо заборгованість відсутня, то така сума зараховується у зменшення
податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних
періодів;

• якщо суму від’ємного значення податку не буде погашено сумами
податкових зобов’язань, що виникли протягом трьох наступних звітних
періодів, то лише тоді така сума буде підлягати відшкодуванню з бюджету
протягом місяця, наступного після подання декларації з ПДВ за третій
звітний період після виникнення від’ємного значення податку.

Тим самим Указом № 857 передбачено дещо інший порядок відшкодування ПДВ
для платників, які здійснюють операції за нульовою ставкою.

Для цього платником податку потрібно представити декларацію про ПДВ
разом з додатком № 3, в якому розшифровується сума до відшкодування. На
підставі цих документів ДПА проводить документальну перевірку
підприємства-експортера. Якщо є необхідність, то проводяться зустрічні
перевірки з постачальниками товарів (робіт, послуг), що експортувались.
Як результат формується рішення про бюджетне відшкодування ПДВ. Термін
від подачі декларації до моменту перерахування коштів за законом
становить 1 місяць.

Товари вважаються експортованими лише за наявності належно оформленої
ВМД.

Для операцій з імпорту товарів (робіт, послуг) датою виникнення права на
податковий кредит є дата сплати ПДВ при оформленні ввізної
вантажно-митної декларації.

Акцизний збір — непрямий податок, який включається в ціну підакцизних
товарів. Ставки акцизного збору затверджуються Верховною Радою України.

Акцизний збір платять виробники підакцизних товарів, а також імпортери
підакцизних товарів.

2. ОБЛІК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ

ТОВАРООБМІННИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1. Оподаткування зовнішньоекономічних

товарообмінних операцій

Для оподаткування під бартерними операціями слід розуміти господарські
операції, які передбачають проведення розрахунків за товари (роботи,
послуги) у будь-якій формі, що відрізняється від грошової. Це можуть
бути будь-які види заліку або погашення взаємної заборгованості, в
результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця
як компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Доходи і витрати від їх здійснення визначаються виходячи з договірної
ціни операцій, але не нижче за звичайні ціни. Оподаткування бартеру у
сфері ЗЕД здійснюється у загальноприйнятому для товарообмінних операцій
порядку.

При оцінці товарообмінних операцій використовують звичайні ціни.

Звичайна ціна — ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем
(включаючи суму нарахованих (або сплачених) відсотків, вартість
іноземної валюти), яка може бути отримана у випадку їх продажу особам,
не пов’язаним з ним за звичайних умов ведення господарської діяльності.

Базою визначення доходів і витрат при здійсненні бартерних операцій у
сфері зовнішньоекономічної діяльності є договірна вартість товарів
(робіт, послуг), яка повинна бути не нижче від звичайних цін.

Датою збільшення валового доходу при товарообмінних операціях є дата
відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання
результатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним
товарообмінних операцій є дата оприбуткування платником податку товарів
(а при їх імпорті — також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому
імпорту товарів), а для робіт (послуг), — дата їх фактичного отримання
від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі
часткової або авансової).

Приклад 13. Підприємство-резидент провело часткове відвантаження товарів
на експорт на суму 1000 USD. Зустрічна поставка від нерезидента
здійснена на весь обсяг — 1500USD, після цього резидент відвантажив
решту товарів на суму 500USD.

Зовнішньоекономічний бартер, як правило, передбачає ввезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) на митну територію України І
вивезення їх за межі країни. Об’єктом оподаткування ПДВ є операції із:

— ввезення товарів на митну територію України і одержання робіт
(послуг), які надаються нерезидентами для їх використання або споживання
на митній території України;

— вивезення товарів за межі митної території України і надання робіт
(послуг) для їх споживання за межами України.

Базою оподаткування податком на додану вартість у разі продажу товарів
(робіт, послуг) без грошової оплати (або з частковою оплатою їх
вартості) в межах бартерних операцій є фактична ціна продажу, яка
повинна бути не нижче звичайної.

Датою виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість при
проведенні бартерних операцій у сфері ЗЕД вважається подія, яка
відбулася раніше:

— або дата одержання товарів, що оформлюються ввізною (імпортною) митною
декларацією, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що
засвідчує факт одержання робіт, послуг платником податків;

— або дата відвантаження товару, що підтверджується вивізною
(експортною) митною декларацією, а для робіт (послуг) — дата оформлення
документа, що засвідчує факт надання робіт, послуг нерезиденту.

До операцій з продажу товарів, вивезених платником податків за межі
митної території України, застосовується нульова ставка оподаткування.
Що стосується експорту робіт (послуг), то застосування нульової ставки
дозволяється у разі їх використання і споживання за межами митної
території України. Не дозволяється застосування нульової ставки податку
до операцій з вивезення товарів (робіт, послуг) у випадку, коли такі
операції звільнені від оподаткування на митній території України.
Зазначені операції не оподатковуються ПДВ незалежно від того, де вони
реалізуються: в Україні чи за її межами.

2.2. Облік товарообмінних операцій

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси»,
затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. №246, придбані
(одержані) запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною
вартістю. Первинна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті
обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих
запасів. У разі, якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх
справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх
справедлива вартість (п.13 П(С)БО 9). Різниця між балансовою і
справедливою вартістю первинних запасів включається до складу витрат
звітного періоду.

Первинною вартістю запасів, які придбані в обмін на неподібні запаси,
вважається справедлива вартість одержаних запасів.

В бухгалтерському обліку при здійсненні бартерних операцій згідно з п.5
П(С)БО 16 „Витрати», затвердженим наказом Мінфіну України від 31.12.99
р. № 318, витрати відображаються в обліку одночасно зі зменшенням
активів або збільшенням зобов’язань. При одержанні запасів за
товарообмінним договором збільшуються і активи, і зобов’язання. Однак
згідно з п. 7 П(С)БО 16 витрати визначаються одночасно з виникненням
доходів, для одержання яких вони здійснені. Витрати на придбання
оприбуткованих за бартером запасів стануть витратами тільки після
виникнення за ними доходів (наприклад, при продажу таких запасів).

Згідно з п.5 П(С)БО 15 „Дохід», затвердженим наказом Мінфіну України від
29.11.99 р. № 290, доходи визнаються при збільшенні активу або зменшенні
зобов’язання. У П(С)БО 15 бартерним операціям спеціально відводиться
пункт 23: „Сума доходу за бартерним контрактом визначається за
справедливою вартістю активів, робіт, послуг, які одержані або
підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно
на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів».
Однак при здійсненні товарообмінних операцій не завжди виникають доходи.
Оскільки п. 9 П(С)БО 15 передбачено: доход не визнається, якщо
здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими
активами), подібною за призначенням і такою, що має однакову справедливу
вартість.

Приклад 14. Підприємство-резидент уклало бартерний (товарообмінний)
договір з нерезидентом на загальну суму 10000 USD. Резидент відвантажив
продукцію на всю суму контракту (10000 USD). Сума митних платежів — 1000
грн. Курс НБУ на дату складання ВМД — 5,00 грн./USD. Фактична
собівартість реалізованої продукції — 32000 грн. Сума ПДВ, сплачена при
придбанні товарів (робіт, послуг), використаних для виробництва
продукції, — 4000 грн.

У наступному звітному періоді нерезидент виконав свою частину договору,
в результаті чого резидент одержав продукцію вартістю 10000 USD. Сума
митних платежів — 6000 грн. Курс НБУ на дату одержання товарів
(балансуюча операція) — 6,00 грн./ USD. Сума „імпортного» ПДВ — (10000
USD x 6,00 грн./USD + + 6000 грн.) х 20% ~ 13200 грн.

3. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ДАВАЛЬНИЦЬКОЮ СИРОВИНОЮ

В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Порядок ввезення давальницької сировини іноземного замовника на
митну територію України і вивезення готової продукції

Митним оформленням ввезення давальницької сировини на митну територію
України займається український виконавець. Ця процедура регламентується
Порядоком видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя
(письмового зобов’язання), що видається суб’єктом підприємницької
діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах, який затверджений наказом Державної
податкової адміністрація України № 83 від 25.02.2002. Згідно порядку №83
український виконавець подає у державні митні органи простий вексель,
або письмове зобов’язання, авізоване податковим органом, в якому він
зареєстрований як платник податків.

Бланк векселя купляється виконавецем у банку і з нього робляться дві
чисті копії. Вексель оформляється у валюті контракту. У ньому окремими
пунктами виділяється найменування і суми мита, розраховані згідно з
Єдиним митним тарифом, податки та збори, в оплату яких він виданий.
Правильно оформлений оригінал векселя подається в державну податкову
службу для взяття на облік. Другий і третій екземпляри, авізовані
податковим органом, повертаються суб’єкту підприємницької діяльності для
пред’явлення митним органам та для власного обліку. Якщо дата взяття
векселя на облік у податковому органі передує митному оформленню
сировини, то при бажанні платника податку (щоб не зменшувався термін,
даний для переробки сировини без погашення векселя), на дату оформлення
вантажної митної декларації оформлюється новий податковий вексель,
погашуючи при цьому попередній. Термін дії векселя визначається
терміном, необхідним для переробки давальницької сировини, але не
більшим ніж 90 днів. Кабінет Міністрів України має право збільшити
терміни для виконання окремих операцій з давальницькою сировиною.

До закінчення терміну дії векселя український виконавець може:

— продовжити термін дії векселя;

— вивезти готову продукцію за межі митної території України.

У разі необхідності податкові органи можуть відтерміновувати платіж за
векселем на термін, що не перевищує 90 днів. Таке відтермінування може
бути продовжене в подальшому шляхом видачі нового дозволу. Загальний
термін відтермінування погашення векселя не може перевищувати 270 днів.

Для отримання відтермінування оплати векселя, векселедатель не пізніше
ніж за 5 днів до закінчення терміну дії векселя має звернутися в
податковий орган з письмовою заявою. В заяві вказується термін
відтермінування і підстави для його необхідності (підтверджувальні
документи). Протягом п’яти днів керівник податкової служби зобов’язаний
прийняти рішення про надання відтермінування чи про відмову. Рішення
прймається на підставі висновку про фінансовий стан заявника,
підготовленого окремим підрозділом податкового органу. У висновку про
фінансовий стан суб’єкта господарської діяльності необхідно обов’язково
вказати:

— стан розрахунків з бюджетом;

— платоспроможність;

— наявність заборгованості за експортно-імпортними операціями;

— своєчасність подання податкових декларацій і розрахунків, декларацій
про валютні цінності, доходи та майно, що знаходяться за межами України,
та інших обов’язкових для подання до державної податкової інспекції форм
звітності.

У разі прийняття рішення про відмову у відстроченні оплати (погашення)
векселя (письмового зобов’язання) заявнику після закінчення терміну
розгляду по-відомляюєть про прийняте рішення з обгрунтуванням причин
відмови.

При прийнятті рішення про відстрочення оплати векселя оформляється
дозвіл на таке відстрочення на умовах податкового кредиту.

Відстрочення оплати векселя надається на умовах податкового кредиту, за
користування яким векселедавець вносить плату до бюджету.

Плата за користування податковим кредитом вноситься векселедавцем
виходячи з облікової ставки Національного банку України від суми,
визначеної у векселі. Розмір облікової ставки визначається на останній
день періоду, за який сплачується зазначена плата. Плата за користування
податковим кредитом нараховується та сплачується щомісяця рівними
частинами.

При видачі дозволу розмір плати визначається із застосуванням облікової
ставки Національного банку України, яка діє на день видачі дозволу.

Сплата векселедавцем відповідної щомісячної суми за користування
податковим кредитом підтверджується наданням до державної податкової
інспекції копії платіжного документа про таку сплату.

У разі невнесення суб’єктом господарської діяльності щомісячної плати за
користування податковим кредитом державна податкова інспекція в
односторонньому порядку скасовує дозвіл на відстрочення векселя І
погашає вексель шляхом стягнення вексельних сум у порядку, встановленому
чинним законодавством України, що регулює погашення податкового боргу.

Якщо до закінчення терміну дії векселя готову продукцію не було
вивезено, то виконавець зобов’язаний сплатити мито, податки та митні
збори у бюджет. При цьому вексельна сума перераховується за курсом НБУ
на дату погашення векселля. Коли векселедавець сам не оплатив вексель,
то податковий орган згідно з вимогами Закону України № 2181-Ш від
21.12.2000 р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами», розпочинає процедуру
погашення боргу. Згідно із нормами чинного законодавства можливість
безспїрного стягнення коштів виникає тільки після 30 дня з моменту
направлення платнику другої податкової вимоги.

З ввезеної давальницької сировини, яка підлягає оплаті виконавцум,
стягується мито, податки та збори на загальних підставах.

Готова продукція, що ввозиться іноземним замовником на митну територію
України і вивозиться з митної території України, не обкладається
вивізним (експортним) митом та іншими податками і зборами (крім митних
зборів), що справляються у разі експорту товарів, і не підпадає під
режим ліцензування та квотування. На готову продукцію, яка вироблена з
використанням давальницької сировини, ввезеної на митну територію
України іноземним замовником, і належить йому, не поширюється
спеціальний режим експорту товарів, за винятком товарів спеціального
призначення, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При вивозі готової продукції виконавець подає митним органам копію
векселя (письмового зобов’язання) та копію ввізної вантажно-митної
декларації, а у необхідних випадках — висновок Торгово-промислової
палати, про те, що давальницька сировина становить не менше 20 %
вартості готової продукції.

3.2. Порядок вивезення сировини українського замовника для переробки за
кордон та ввезення готової продукції

Український замовник може вивозити з митної території України
давальницьку сировину:

— що не обкладається вивізним (експортним) митом, податками та зборами.
При цьому український замовник дає митному органові письмове
зобов’язання щодо повернення в Україну готової продукції, виробленої з
цієї сировини (або повернення в Україну коштів від реалізації готової
продукції за межами України, крім тієї готової продукції, що виготовлена
з давальницької сировини та має заборону на експорт), не пізніше ніж
через 90 календарних днів з моменту оформлення вивізної вантажної митної
декларації.

Підставою для митного оформлення давальницької сировини, що вивозиться
за межі митної території України, є поданий українським замовником
митному органу, окрім копії векселя, авізованого органом державної
податкової служби за місцезнаходженням замовника, ще й копії
зовнішньоекономічного контракту на переробку давальницької сировини;

— яка підлягає обкладенню вивізним (експортним) митом, податками та
зборами, їх сплата (крім митних зборів) провадиться українським
замовником шляхом видачі простого векселя з відстроченням платежу на
період здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як на
90 календарних днів з моменту оформлення вивізної вантажної митної
декларації.

З урахуванням технологічних особливостей виробництва Кабінет Міністрів
України за поданням відповідного міністерства або іншого центрального
органу виконавчої влади може встановлювати більш тривалі терміни
здійснення операцій з окремими видами давальницької сировини.

У разі ввезення в Україну готової продукції у повному обсязі у період,
на який надається відстрочення платежу, вексель погашається.

Оплата векселя українським замовником проводиться:

— якщо готова продукція в обумовленому контрактом обсязі не ввозиться у
визначений термін;

— якщо в Україну повертаються кошти від реалізації готової продукції.

У разі ввезення на митну територію України готову продукцію в
обумовлений строк не в повному обсязі вексель погашається частково —
відповідно до обсягу ввезеної готової продукції.

Для визначення суми платежу мита, податків та зборів вартість
давальницької сировини перераховується у національну валюту України за
курсом Національного банку України, що діяв на день платежу.

Якщо зовнішньоекономічним контрактом передбачено, що готова продукція не
повертається в Україну, мито, податки та збори справляються на момент
митного оформлення давальницької сировини, яка вивозиться за межі
території України.

Органи державної податкової служби за місцезнаходженням замовника можуть
давати дозвіл на відстрочення оплати векселів. За користування кредитом
суб’єкт підприємницької діяльності вносить до бюджету, до якого він
сплачує податок на прибуток підприємств, щомісячну плату виходячи з
облікової ставки Національного банку України від суми, визначеної у
векселі. Розмір облікової ставки визначається на останній день періоду,
за який вноситься зазначена плата.

Вивезення за межі митної території України давальницької сировини (крім
тієїїїчастини, що використовується українським замовником для
розрахунків з іноземним виконавцем) не підлягає квотуванню і
ліцензуванню. У разі поширення на товари, що вивозяться як давальницька
сировина, режиму квотування і ліцензування, спеціального режиму
експорту, а також якщо контрактом передбачено вивезення давальницької
сировини у вигляді товарів, експорт яких підлягає обліку (реєстрації),
за умови подальшої реалізації готової продукції в країні виконавця або в
іншій країні, вивезення давальницької сировини здійснюється за умови
реєстрації зовнішньоекономічного контракту в Міністерстві економіки та з
питань європейської інтеграції України. Вивезення за межі митної
території України як давальницької сировини дорогоцінних металів і
дорогоцінного каміння, їх відходів та брухту здійснюється за погодженням
з Міністерством фінансів України

3.3. Облік операцій з давальницькою сировиною

1). Облік операцій при ввезенні давальницької сировини замовником на
митну територію України і вивезенні готової продукції, виготовленої з
неї.

Розрахунки за роботу, виконану українським підриємством, можуть
проводитися:

— у грошовій формі;

— давальницькою сировиною;

— готовою продукцією.

а) розрахунки за виконану роботу проводяться в грошовій формі Приклад
15.

1. Вартість давальницької сировини, ввезеної для переробки, 10000 USD.

2. Контрактна вартість послуг за переробку давальницької сировини
становить 8000 USD. Собівартість послуг з переробки 35000 грн,

3. Ввізне мито 10%.

4. Митний збір при ввезенні сировини та вивезенні готової продукції,
виготовленої з давальницької сировини, становить 200 грн.

5. Курси:

— 5,45 грн./USD — на момент ввезення давальницької сировини;

— 5,47 грн./USD — на момент підписання акта виконаних робіт;

— 5,42 грн./USD — на момент надходження валютних коштів на рахунок.
Допоміжні розрахунки

1) сума ввізного мита — (10000 USD х 5,45 грн./USD) х 10% = 5450 грн.

2) сума ввізного ПДВ — {10000 USDx5,45 rpH./USD+5450 грн.)х20% = 11990
грн.

3) загальна сума, оформлена простим податковим векселем: 11990 грн. +
5450 грн. = 17440 грн.

б) винагорода за виконану роботу проводиться давальницькою сировиною

Приклад 16.

1. Вартість давальницької сировини, ввезеної для переробки, 10000USD.

2. Контрактна вартість послуг за переробку давальницької сировини
становить 8000USD. Собівартість послуг з переробки 35000 грн.

3. Ввізне мито 10%.

4. Митний збір при ввезенні сировини та вивезенні готової продукції,
виготовленої з давальницької сировини, становить 200 грн.

5. Курси:

— 5,45 грн./USD — на момент ввезення давальницької сировини;

— 5,47 грн./USD — на момент підписання акта виконаних робіт.

— 5,55 грн./USD — на момент вивезення готової продукції.

Допоміжні розрахунки

1) сума ввізного мита — (100000USD х 5,45rpH./USD) х 10% = 54500 грн. 2}
сума ввізного ПДВ — (100000USD х 5,45rpn./USD + 54500 грн.) х 20% = =
119900 грн.

3) загальна сума, оформлена векселем — 10900грн.+ 5450грн. = 174400 грн.

4) сума ввізного мита, нарахованого на сировину, яка підлягає передачі
виконавцю як оплата за надані послуги: (8000USD х 5,55грн./ШО) х 10% =
4440 грн.

5) сума ввізного ПДВ нарахованого на сировину яка підлягає передачі
виконавцю як оплата за надані послуги: (8000USD х 5,55rpH./USD + 4440) х
20% = 9768 грн.

Слід відзначити, що вантажна митна декларація на ввезення давальницької
сировини, якою здійснюється оплата за надані послуги з переробки,
оформляється датою, коли з території України вивозиться готова
продукція. Ввізне ЇЇДВ та мито розраховується від митної вартості
сировини за курсом, який діяв на день оформлення ввізної митної
декларації.

в) винагорода за виконану роботу проводиться готовою продукцією

Коли оплата за виконані послуги проводиться готовою продукцією, яка
виготовлена виконавцем з попередньо ввезеної давальницької сировини, то
при вивезенні готової продукції вантажна митна декларація оформляється
на повну суму такої готової продукції, а на вартість готової продукції,
яка підлягає оплаті за виконану послугу, оформляється ввізна вантажна
митна декларація без фактичного ввезення продукції.

Приклад 17.

1. Вартість давальницької сировини, ввезеної для переробки, 10000 USD.

2. Контрактна вартість послуг за переробку давальницької сировини
складає 8000 USD. Собівартість послуг з переробки! 35000 грн.

3. Ввізне мито 10%.

4. Митний збір при ввезенні сировини та вивезенні готової продукції,
виготовленої з давальницької сировини, становить 200 грн.

5. Курси:

— 5,45 грн./USD — на момент ввезення давальницької сировини;

— 5,47 грн./USD — на момент підписання акта виконаних робіт;

— 5,55 грн./USD — на момент вивезення готової продукції.

Допоміжні розрахунки:

1) сума ввізного мита — (10000USD х 5,45rpn./USD) x 10% = 5450 грн.

2) сума ввізного ПДВ — (10000USD х 5,45rpH./USD + 5450грн.) х 20% =
11990 грн.

3) загальна сума, оформлена простим податковим векселем: 5450 грн. +
11900 грн. = 17440 грн.

4) сума ввізного мита, нарахованого на готову продукцію, яка піддягає
передачі виконавцю як плата за послуги по переробці

(8000 USD х 5,55 грн./USD) х 10% = 4440 грн.

5) сума ввізного ПДВ нарахованого на готову продукцію, яка підлягає
передачі виконавцю як винагорода

(8000 USD х 5,55 грн./USD + 4440 грн.) х 20% = 9768 грн.

2). Облік операцій при вивезенні давальницької сировини замовником з
митної території України і ввезення готової продукції, виготовленої з
неї

Розрахунки за роботу, виконану закордонним переробником, можуть
проводитися:

— в грошовій формі;

— давальницькою сировиною;

— готовою продукцією.

а) розрахунки за виконану роботу проводяться в грошовій формі

Приклад 18.

1. Вартість давальницької сировини, вивезеної для переробки, 10000 USD.

2. Контрактна вартість послуг за переробку давальницької сировини —
8000 USD.

3. Вивізне мито 10%.

4. Митний збір при ввезенні сировини та вивезенні готової продукції,
виготовленої з давальницької сировини, становить 200 грн.

5. Курси:

— 5,45 rpn./USD — на момент вивезення давальницької сировини;

— 5,47 грн./USD — на момент підписання акта виконаних робіт;

— 5,55 грн./USD — на момент ввезення готової продукції;

— 5,42 грн./USD — на момент переказу валютних коштів на рахунок
виконавця.

Допоміжні розрахунки:

1) сума вивізного мита, яка оформляється простим векселем -(10000 USD
х 5,45 грн./USD) х 10% = 5450 гри.

2) сума ввізного мита нарахованого на готову продукцію
-(10000 USD + 8000 USD) х 5,55 грн./USD) х 10% = 9990 грн.

3) сума ввізного ПДВ, нарахованого на готову продукцію
-(10000 USD + 8000 USD) х 5,55 грн./USD + 9990 грн.) х 20% = 21978 грн.

б) винагорода за виконану роботу проводиться давальницькою сировиною

Приклад 19.

1. Вартість давальницької сировини, вивезеної для переробки, 100000 USD.

2. Контрактна вартість послуг за переробку давальницької сировини
становить 8000 USD.

3. Вивізне мито 10%.

4. Митний збір при ввезенні сировини та вивезенні готової продукції,
виготовленої з давальницької сировини, становить 200 грн.

5. Балансова вартість давальницької сировини, вивезеної для оплати,
35000 грн.

6. Курси:

— 5,45 грн./USD — на момент вивезення давальницької сировини;

— 5,47 грн./USD — на момент підписання акта виконаних робіт;

— 5,55 rpH./USD — на момент ввезення готової продукції.

Допоміжні розрахунки:

1) сума вивізного мита, яка оформляється простим векселем -(100000 USD
х 5,45 грн./USD) х 10% = 54500 грн.

2) сума вивізного мита на сировину, яка підлягає оплаті за виконану
роботу, яка оформляється простим векселем — (8000 USD х 5,55 грн./USD) х
10% = 4360 грн.

3) сума ввізного мита, нарахованого на готову продукцію
-(100000 USD + 8000 USD) х 5,55 грн./USD) х 10% = 59940 грн.

4) сума ввізного ПДВ, нарахованого на готову продукцію
-(100000 USD + 8000 USD) х 5,55 грн./USD + 59940 грн.) х 20% = 131868
грн.

в) винагорода за виконану роботу проводиться готовою продукцією

Приклад 20.

1. Вартість давальницької сировини, вивезеної для переробки, 10000 USD.

2. Контрактна вартість послуг за переробку давальницької сировини
становить 8000 USD. Послуги оплачуються готовою продукцією балансовою
вартістю 37500 грн.

3. Вивізне мито 10%.

4. Митний збір при ввезенні сировини та вивезенні готової продукції,
виготовленої з давальницької сировини, становить 200 грн.

5. Курси:

— 5,45 грн./USD — на момент вивезення давальницької сировини;

— 5,47 грн./USD — на момент підписання акту виконаних робіт;

— 5,55 rpH./USD — на момент ввезення готової продукції.

Допоміжні розрахунки:

1) сума вивізного мита, яка оформляється простим податковим векселем —
(10000 USD х 5,45 грн./USD) х 10 % = 5450 грн.

2) сума ввізного мита, нарахованого на готову продукцію
-(10000 USD + 8000 USD) х 5,55 грн./USD) х 10 % = 9990 грн.

3) сума ввізного ПДВ, нарахованого на готову продукцію
-(10000 USD + 8000 USD) х 5,55 грн./USD + 9990 грн,) х 20 % = 21978 грн.

4) сума вивізного мита на готову продукцію, яка підлягає оплаті за
виконану роботу {8000 USD х 5,55 грн./USD) х 10% = 4440 грн.

ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити наступні висновки:

Облік зовнішньоекономічної діяльності здійснюється по багатьох
напрямках. Він стосується обліку валютних коштів, експортно-імпортних і
товарообмінних операцій, операцій з давальницькою сировиною в
зовнішньоекономічній діяльності.

Грошові кошти згідно з П(С)БО 21 відносяться до монетарних статей в
іноземній валюті і підлягають перерахунку на кінець звітного періоду.
Перерахунок передбачає порівняння балансових вартостей іноземної валюти
на момент здійснення операцій та на дату балансу.

Порядок придбання іноземної валюти регламентують Правила здійснення
операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені
постановою Правління НБУ від 18.03.99 р. №127.

Операції з придбання іноземної валюти не спричиняють жодних наслідків
для валових витрат і валового доходу (крім внесків до Пенсійного фонду,
комісійної винагороди банку та біржі і курсової різниці). При цьому сума
грошових коштів, перерахованих резидентом для придбання іноземної валюти
(без урахування комісійних або вартості послуг осіб, які здійснюють
конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку),
вважається балансовою вартістю такої Іноземної валюти.

Якщо операція купівлі валюти пов’язана з неопераційною діяльністю, то
витрати по курсовій неопераційній різниці відображаються на рахунку 977
„Інші витрати звичайної діяльності».

Операція продажу валюти належить до іншої операційної діяльності
підприємств. При її здійсненні визначається дохід, який дорівнює сумі
коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок підприємства, та витрати,
які дорівнюють собівартості реалізованої валюти.

Бухгалтерський облік експортно-імпортних операцій ведуть в розрізі:

1) облікових партій;

2) товарної номенклатури, яка прийнята в міжнародних розрахунках;

3) матеріальновідповідальних осіб.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси»,
затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. №246, придбані
(одержані) запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною
вартістю. Первинна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті
обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих
запасів. У разі, якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх
справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх
справедлива вартість (п.13 П(С)БО 9). Різниця між балансовою і
справедливою вартістю первинних запасів включається до складу витрат
звітного періоду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів /
Вид. 2-е, доп. і перероб. – Житомир, ЖТІ, 2000. – 640 с.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні.
Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф.Голова. – Дніпропетровськ,
ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000. 768 с.

Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутниця Ф.Ф.-
Житомир : ЖІТІ, 2000. – 608 с.

Кузмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку :
Підручник. – К.: Все про бухгалтерський облік, 1999. – 288 с.

Партин Г.О. Бухгалтерський облік : основи теорії та практики : Навч.
посібник. – К.: Т-во “Знання”. КОО,2000, 245 с.

Пушкар М.С. Національні стандарти бухгалтерського обліку України.
–Тернопіль: Лілея, 2000. –100 с.

Пархоменко Н. Бухгалтерський облік в Україні // Київ –1997.

Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами
власності // Київ: ВТОВ “А. С. К.”, 1998.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
Підручник для студ.вищ.навч.закл.екон.спец. – К.:А.С.К.,2000. – 784

Системи обліку в Україні: трансформація до міжнародної практики / За
ред.проф. М.П.Войнаренка. – Київ: Наукова думка, 2002. – 718 с.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. –К., 2000. 578 с.

Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред.
П.Я. Хомина. –Тернопіль: Астон, 2000. –288 с.

Похожие записи