Реферат на тему:

Моделі мотивації ухилення від сплати податків

Шляхи ухилення від сплати податків можна поділити на легальні і
нелегальні. Легальні – це зменшення розміру сплачених податків шляхом
юридично та економічно обґрунтованих методів, не виходячи за межі
існуючого законодавства [1]. Нелегальні – це такі шляхи, які
використовують незаконні методи, наприклад фіктивні рахунки, завищення
виробничих витрат, використання офшорних компаній та інші. Обидва типи
важливі для наповнення бюджету, але не є незалежними, тобто можлива
заміна одного іншим. Вважається, що в країнах, що перейшли на шлях
ринкових відносин, нелегальне ухиляння від сплати податків є більш
поширеним внаслідок низьких адміністративних можливостей податкових і
судових органів [10]. Що стосується України, для якої характерний
високий рівень тіньової економіки [6], то цей етап розвитку економіки ще
не є завершеним. Існування цього сектора можливе тільки при значному
рівні корумпованості органів влади, завдяки якому бюджет недоодержує
суми коштів за планованими показниками [3]. Тому моделювання конфліктних
ситуацій, що виникають при взаємодії податкових органів і платників
податків, є надзвичайно актуальним у нашій державі.

У розповсюджених моделях відхилення від сплати податків, які наведено у
працях Майлза і Гандхи [8; 9], розв’язання будується на основі теорії
раціональної поведінки, яка полягає в максимізації очікуваного значення
функції корисності платника податків до сплати податків. Недоліком цих
робіт є те, що вони не пристосовані до розв’язання питань
трансформаційної економіки, пов’язаних з великим рівнем корумпованості
суспільства та існуванням тіньового сектора. У зв’язку з цим метою
роботи є знаходження ефективних засобів боротьби з корумпованістю
органів податкової служби. До завдань також необхідно віднести аналіз
існуючого податкового законодавства для внесення відповідних змін, які
дозволять зменшити рівень тінізації економіки та збільшити надходження
до бюджету.

Модель раціональної поведінки платника податків. Розглянемо задачу, яку
розв’язує платник податку під час заповнення податкової декларації.

Дохід, який декларується, – це питання, що потребує розв’язання в умовах
невизначеності. Платник податків має два можливих шляхи його
розв’язання:

1) задекларувати свій реальний дохід;

2) задекларувати дохід, але меншим ніж реальний (у цьому випадку в
дійсності існує безліч рішень).

< 0), хоча відомо, що серед економічно активного населення часто зустрічаються байдужі чи схильні до ризику платники податків [8]. < 0. Математичне очікування корисності перед сплатою податків: , (1) – реальний дохід платника податків, невідомий податковим органам; – задекларований дохід; – ставка оподатковування; – ставка штрафних санкцій; – імовірність, що відхилення буде виявлено. Умова існування екстремуму функції корисності платника податків: . (2) Для спрощення розрахунків позначимо: . для громадянина, не схильного до ризику. Умова першого порядку (2) перетворюється в наступне: . (3) , необхідне виконання умови, що . (4) . Шляхом нескладних алгебраїчних перетворень можна отримати вираз для нижньої межі області ймовірності існування відмінного від нуля розв’язку: , (5) . (6) , розв’язком буде: , (7) (8) ), можна розділити на три частини: – у який податки не декларуються; – у який податки декларуються частково; – у який податки декларуються цілком. ). Функція корисності в цьому випадку має лінійний вигляд і відображає очікуваний дохід: , (9) . , тобто платник податків декларує фактичний дохід. , платником податків у цьому випадку дохід не декларується, а очікувана корисність (дохід) більше, ніж у попередньому випадку. – доходи декларуються цілком. ). . Тоді для платника податків, схильного до ризику, спільний діапазон ймовірностей поділяється на три частини: – доходи не декларуються; – декларуються частково; – декларуються цілком. У загальному вигляді відношення до сплати податків подано в таблиці 1. Розглянемо цю задачу з погляду наповнення бюджету. Нехай V – очікуваний рівень надходжень: Таблиця 1 Відношення до сплати податків залежно від параметра схильності до ризику й імовірності виявлення , вважаючи, що дохід, який декларується, залежить від імовірності виявлення відхилення: надходження в бюджет від кожного платника податків зростатимуть у міру зростання імовірності виявлення ухиляння від сплати податків. . Знайдемо похідну по цьому параметру від очікуваного доходу: . (11) , що свідчить про те, що ці параметри знаходяться в стані субституції, тобто вплив одного з них може замінити вплив іншого. істотно збільшити рівень сплати податків. , штрафних санкцій та параметром , який характеризує схильність до ризику. (y 3) (рис. 1). Рис. 1. Залежність граничної імовірності штрафних санкцій від схильності до ризику при різних параметрах оподатковування З рис. 1 можна зробити висновок, що існуюча система оподатковування (наприклад, податок із прибутку підприємств) є надзвичайно неефективною. . Якщо ставка податку на дохід буде зменшена до 20 %, а ставка штрафних санкцій збільшена до 50 %, ситуація поліпшується і доходи починають декларуватися при 25 % імовірності, виявлення відхилення, реальний дохід декларується при 40 % імовірності штрафних санкцій. Як гіпотетичний випадок, коли основна ставка на дохід дорівнює 10 %, а ставка штрафних санкцій – 60 %. У цьому випадку платник, не схильний до ризику, сплачує цілком податки при 17 % імовірності штрафних санкцій, а схильний до ризику – при 33 % імовірності штрафних санкцій. З наведених результатів можна зробити наступні висновки: мотивація до ухиляння від сплати податків відсутня, коли ставка штрафних санкцій значно перевищує основну податкову ставку, а імовірність виявлення ухиляння від сплати податків перевищує критичне значення. Невідповідність думок підприємців уявленням держави щодо справедливої частки доходів, що повинні перерозподілятись, є стабільним потенціалом для існування конфліктної ситуації між підприємцями, які прагнуть мінімізувати податковий тягар, та податковими органами як представниками держаних потреб у збільшенні податкових надходжень. Використання ігрових методів при розв’язуванні конфліктних ситуацій між податковими органами та підприємцями. Існуючі ігрові матричні методи розв’язання конфліктних ситуацій дозволяють зробити деякі висновки щодо можливих змін у податковому законодавстві, що могли б стабілізувати ситуацію. У найпростішому випадку гри, коли виграш першого гравця є програшем іншого, результати гри визначаються платіжною матрицею М, елементи якої аік однозначно визначаються стратегіями, обраними кожною зі сторін {Аі; Вj} i = 1,2,…n; j = 1,2,...m. . Вважаючи, що єдиним джерелом доходу як для держави, так і податкового інспектора є сплачені чи нараховані податки та несплачені податки, то: (12) . Очікуваний виграш (програш) підприємця складає: (13) Очікуваний виграш держави: (14) Очікуваний виграш податкового інспектора: . (15) , буде такий розподіл чистих стратегій підприємця й інспектора, для яких виконуються умови: (16) , (17) (18) . У цьому випадку умова (18) щодо планових показників виконується не обов’язково. Звідси виникає бажання податкової адміністрації зменшити величину запланованих надходжень. Тоді умова (18) не стримуватиме підбір оптимальних стратегій податківця та підприємця. Розглянемо докладніше можливі рівноважні ситуації або можливість існування сідлової точки. Нехай серед М стратегій підприємця існує дві домінантних, пов’язаних із ухиленням від сплати податків. Перша – сплатити податки частково і за допомогою фальсифікації податкової звітності зробити спробу уникнути від штрафних санкцій, друга – не приділяючи значної уваги ретельності фальсифікованих документів, виділити кошти на хабар податкової інспекції. Нехай відповідні номери цих стратегій n та n+1. Податковий інспектор має серед інших також дві домінантних стратегії – узяти хабар і не призначити штрафні санкції (стратегія Cl) чи не брати хабар і накласти на підприємця штрафні санкції (стратегія Cl+1). У результаті з платіжної матриці підприємця і податкового інспектора можна виділити дві підматриці: при використанні податковим інспектором стратегії Сl (узяти хабар). є їхні математичні чекання: . (19) – коефіцієнт тінізації економіки: , (20) . Тоді: . (21) . Платіжна підматриця підприємця має вигляд таблиці 2. . Таблиця 2 Платіжна підматриця підприємця : . Нехай відповідно до наведених оцінок тіньового сектора економіки к = 2 . Тоді: . . Якщо провести мінімізацію по j (по стовпчиках), то отримаємо: . Основним фактором регулювання в цьому випадку є розмір процентної ставки преміальних за одержання додаткових надходжень. Якщо: , (22) (корумпований інспектор). (пряма залежність). . На основі наведеної моделі можна зробити такі висновки. Якщо умова (4.45) не виконується, сідлова точка не існує та гравці шукатимуть успіх у використанні змішаних стратегій. Для спрощення розрахунків вважаємо l = k = 1. . Очікуваний програш гравця А: . (23) Очікуваний виграш гравця З (інспектора): , Повертаючись до (23), вважаємо, що спочатку p = 1, а потім p = 0. ; . Знайдемо різницю: ; . (24) У випадку, коли пара (p,q) визначає точку рівноваги, ця різниця для підприємця повинна бути від’ємною (у випадку іншої стратегії він втрачає більше). Система нерівностей для підприємця: ; ; Отримаємо систему рівнянь: (25) Для інспектора навпаки: ; . Тоді для інспектора отримаємо систему: (26) . (27) Поєднуючи (26) і (27), отримаємо систему для визначення p і q: (28) : (29) При підстановці значень коефіцієнтів (29) у систему (26) отримаємо розв’язок біматричної гри в змішаних стратегіях (рис. 2). Рис. 2. Пошук розв’язку системи в змішаних стратегіях . Дохід держави при цьому завжди менший, ніж у попередній. Це визначає, що не потрібно заощаджувати на заохоченні податківців за рахунок додатково зібраних коштів. Планування податкових надходжень повинно виконуватися інстанцією, незалежною від податкової адміністрації. Такий підхід зменшує мотивацію до здійснення згоджених дій податківців та підприємців зі зменшення податкових надходжень та перерозподілу несплачених податків між підприємцями та податківцями. Підводячи підсумки наведених у роботі досліджень, не можна не погодитись з думкою відомого українського економіста Б. Панасюка щодо того, що податкові відносини є барометром становища суспільства [5]. Він стверджує також, що якщо держава забирає значну частку прибутку, то людина перестає боротися зі своєю бідністю та її покидає дух змагальності. На нашу думку, до цього слід додати, що якщо людина не має можливості легально забезпечити належний рівень життя, то в неї виникає бажання компенсувати це за рахунок тіньових доходів. Найбільш небезпечний наслідок цього явища – ідеалізація у значній частині суспільства тіньової економіки як єдиного засобу забезпечення належного рівня життя. В історії не існує прикладів успішного розвитку країни при значному рівні тінізації її економіки. Використання тільки силових засобів боротьби з тіньовою економікою перетворює Україну в поліцейську державу і збільшує державний тиск на економіку, що в кінцевому результаті не може призвести до успіху. Для боротьби з тіньовою економікою необхідно враховувати національні та соціальні особливості населення України, виходячи з моделі раціональної поведінки. Якщо значна частина суспільства вважає податковий тиск надмірним, то необхідно узгодити його з суспільною думкою. З іншого боку, коли правила гри встановлені, необхідно їх дотримуватись, тобто ухилення від встановлених суспільством правил повинно бути покаране належним чином. На основі описаної моделі раціональної поведінки варто зазначити наступне: – існуюча система оподаткування не є ефективною, бо ставки податків та ставки штрафних санкцій не мають суттєвих відмінностей, а ймовірність вияву ухилення від сплати податків не значна; – для збільшення ефективності необхідно ввести зміни в податкове законодавство нашої держави у напрямі збільшення відношення ставки штрафних санкцій до ставки оподаткування та збільшення величини ймовірності виявлення ухилення від сплати податків. Враховуючи результати впровадження теорії гри щодо розв’язання конфліктної ситуації між податківцями та підприємцями, необхідно пам’ятатаи, що: – планування надходжень від окремих платників необхідно виконувати іншими, незалежними від податкової системи, органами; – для збільшення величини надходжень до бюджету не потрібно заощаджувати на заохоченні податківців за рахунок додатково зібраних коштів. Література: 1. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки. – К.: Експерт-Про, 2000. – 489 с. 2. Вітлінський В.В. Концептуальні засади ризикології у фінансовій діяльності // Фінанси України. – 2003. – № 3. – С. 3–9. 3. Дягтерев А., Маликов Р. Коррупционная основа административных барьеров // Вопросы экономики. – 2003. – № 11. – С. 78–88. 4. Интрилигатор М. Математические методы оптимизации и экономическая теория: Пер. с англ. Г. И. Жуковой, Ф. Я. Кельмана. – М.: Айрис. – пресс. 2002. – С. 140–145. 5. Панасюк Б. Податковий кодекс барометр становища суспільства // Економіка України. – 2002. – № 12. – С. 12–20. 6. Радаев В. Деформация правил и уход от налогов в Росийской хозяйственной деятельности // Вопросы Экономики. – 2001. – № 6. – С.60–80. 7. Скрипник А.В. Державне регулювання трансформаційної економіки: Аспекти моделювання. – Ірпінь, 2002. – 312 с. 8. Шикин Е.В., Чхартшивили А.Г. Математические методы и модели в управлении. – М.: Дело, 2000. – С. 313–390. 9. Gandhi V.P. Supply-side tax policy // International Monetary Fund. Washington. – 1987. – pp. 140–175, 198–215. 10. Myles G.D. Public economics. Cambridge university press. – 1995. – pp. 383–407. 11. Vito Tanzi, Zee H.H. Tax policy for emerging markets. Developing countries // National Tax Journal. – v. III. – 2000. – № 2. – pp. 299–323.

Похожие записи