КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Облік банківських операцій”

Варіант №3

ТЕМА: “Методика обліку операцій з депозитами”

1. Виникнення депозитних операцій

З історії розвитку банківської справи відомо, що початковою формою
депозитних операцій було збереження на монетних дворах у міняйлів
золотих монет. За збереження цих монет власник платив тому, хто
зберігав, певну винагороду, а останній гарантував, на бажання клієнта,
повернення саме тих монет, які було передано на зберігання. Отож, на
таких умовах міняйли не могли здійснювати позичкові операції з
отриманими монетами, не могли мати прибутку, з якого вони виплачували б
власникам грошей проценти. Надалі історично склалося так, що власники
грошей перестали вимагати повернення власне монет, поверталася тільки
сума грошей, що їм відповідала. Міняйли отримали можливість до власного
капіталу додати залучені на збереження кошти і надавати за їх рахунок
кредити. Так з’явилися перші депозити. У наш час джерела коштів, які
розміщують на депозити, різноманітні: це — кошти на рахунках
підприємств, установ усіх форм власності, організацій, кошти на ощадних
вкладах і на рахунках кредитно-фінансових установ.

2. Сутність депозитів та їх класифікація

Депозит (від латинського — річ, віддана на збереження) — це економічні
відносини щодо передачі коштів клієнта в тимчасове користування банку.
Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному
застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима,
вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в
той же час «банківські гроші» приносять вкладникові дохід, виступають
уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит
приносить дохід у вигляді процента, а недолік у тому, що процент
депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його
позичити. Тому саме при депозитних операціях дуже виразно виступає
сутність комерційної діяльності банків — платити за депозит дешевше, а
розміщувати його за вищу плату.

Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як
позичальники, і власники коштів, які виступають кредиторами. Об’єктами
депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах,
визначених двосторонньою угодою.

Класифікація депозитів може бути проведена за різними ознаками (див.
рис. 1).

Активні депозити — це розміщення банківських коштів на рахунках в інших
банках, пасивні — це залучення банками коштів від своїх клієнтів.

Депозити до запитання, які у світовій банківській практиці називають
трансакційними, — це кошти, які можуть бути вилучені клієнтами в
будь-який час, тобто їх термін зберігання не обумовлюється, і за цими
рахунками банки здійснюють платежі на доручення їх власників. Ці
депозити можуть бути як безпроцентними, так і з виплатою процентів.
Умови виплати процентів за цими депозитами обумовлюються у двосторонніх
угодах. Залишки коштів на цих рахунках постійно змінюються, тому банки
цей вид залучених коштів можуть використовувати тільки для
короткострокових вкладень, постійно стежачи при цьому за поточною
ліквідністю балансу.

У більшості комерційних банків депозити до запитання мають найбільшу
питому вагу в структурі залучених коштів.

У зарубіжних банках до безстрокових депозитів відносять також
контокорентний рахунок — активно-пасивний рахунок, що поєднує поточний і
кредитні рахунки. Кредитове сальдо цього рахунку означає, що клієнт має
власні кошти, дебетове — що їх необхідно позичити йому для розрахунків.
Банк одноразово встановлює ліміт на суму кредиту під дебетове сальдо і
кредитує клієнта. Цей кредит називають контокорентним.

Рис.1. Класифікація депозитів

Певну схожість з контокорентним рахунком має поточний рахунок з
овердрафтом, який застосовують вже і вітчизняні банки.

Поточний рахунок з овердрафтом — рахунок, на якому на підставі угоди між
банком і клієнтом допускається в певному розмірі перевищення суми
списання з рахунку над величиною залишку коштів, що означає надання
кредиту.

У чому ж полягає їх схожість і відмінність? При овердрафт! кредити не
завжди виникають, іноді мають нерегулярний характер, відповідно, і
залишок цього рахунку — частіше пасивний (кредитовий). Наявність
поточного рахунку з овердрафтом не виключає відкриття для клієнта
депозитних або кредитних рахунків, тоді як на контокоренті
зосереджуються всі операції, що здійснює банк для клієнта. Контокорент
відкривається господарським організаціям — юридичним особам, тоді як
рахунок з овердрафтом може дуже часто відкриватись і фізичній особі для
покриття її розрахунків.

Депозити на визначений строк — це кошти, що зберігаються на окремих
депозитних рахунках у банку протягом установленого строку, який
визначається при відкритті. До них належать: рахунки з обліку ощадних
сертифікатів, строкові і цільові рахунки фізичних осіб, рахунки для
збереження бюджетних коштів та для фінансування капітальних вкладень.

Строкові депозити — це також кошти на рахунках, що залучені банком на
певний строк. Ці депозити, порівняно із депозитами до запитання, не
використовуються для здійснення платежів, кошти клієнти вкладають для
одержання досить високих процентів, а банки можуть використовувати їх
для вкладень на триваліші строки.

Сума, строки та умови приймання строкових депозитів визначаються банком
відповідно до його фінансових можливостей за погодженням із вкладником.

Спинимось тепер на власне строкових депозитах і депозитах з попереднім
повідомленням про вилучення.

Власне строкові депозити повертаються власнику в заздалегідь обумовлений
термін (термін найчастіше від 30 до 89 днів, від 90 до 179 днів, від 180
до 359 днів і більше ніж 360 днів). Протягом цього терміну рахунок
«заблокований» і банк має кошти повністю у своєму розпорядженні. Якщо
вкладник продовжує зберігати кошти на цьому рахунку після обумовленого
терміну, то надалі розпоряджається ним як поточним рахунком. Розмір
процентів за цим депозитом залежить від строку і суми вкладу.

Строкові депозити з попереднім повідомленням про вилучення потребують
від вкладника попереднього оформлення спеціальної заяви про вилучення
коштів. Звичайно строки повідомлення такі: від 1 до 3 місяців, від 3 до
6 місяців, від 6 до 12 місяців, понад 12 місяців. Для кожної із цих груп
вкладів установлюються відповідні розміри процентних ставок.

Депозити в Плані рахунків бухгалтерського обліку в комерційних банках
відображаються в І і II класах (див. Табл. 1):

• за контрагентами;

• за строковістю.

Облік міжбанківських депозитів і кредитів не можна розглядати тільки
щодо активів балансу банку або його зобов’язань. Банки, що виходять на
міжбан-ківські ринки, можуть виступати в ролі позичальника (депозити
обліковуються на пасивних рахунках як джерело залучених коштів — пасивні
депозити), так і в ролі власника коштів або кредитора (депозити
обліковуються на активних рахунках як заборгованість за розміщеними
коштами — активні депозити). За рахунками другого класу Плану рахунків
окремо виділено рахунки для обліку коштів Державного та місцевих
бюджетів, суб’єктів господарської діяльності, фізичних осіб.

Таблиця 1

Структура депозитів у Плані рахунків бухгалтерського

обліку комерційного банку

Депозитна політика комерційного банку — це стратегія і тактика банку
щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і
визначення найефективнішої комбінації їх джерел. Оптимізація депозитної
політики банку — не просте завдання, при його вирішенні необхідно
врахувати інтереси економіки країни в цілому, комерційного банку як
суб’єкта економіки, клієнта і персоналу банку. Цілком зрозуміло, що їх
інтереси далеко не завжди збігаються, тому оптимальна політика має на
меті перш за все узгодити їх. Депозитна політика підпорядковується
загальним банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, дохідності і
ризику. Можна навести загальні критерії оптимальності депозитної
політики:

• зв’язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою для
підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості;

• диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;

• сегментування депозитного портфеля (за клієнтами, послугами,
ринками);

• диференційований підхід до різних груп клієнтів;

• конкурентоздатність банківських депозитних продуктів тощо.

Специфічні критерії оптимізації депозитної політики визначаються кожним
банком індивідуально (залежно від розміру банку, кваліфікації його
персоналу, собівартості операцій і послуг, що ним виконуються).

У роботі комерційних банків із залучення депозитів (вкладів) важливу
роль відіграє процентна політика, оскільки одержання доходів від
вкладених коштів

3. Облік операцій з вкладами і депозитами

Операції з вкладами і депозитами населення обліковуються на пасивних
балансових рахунках 2-го класу «Операції з клієнтами» Плану рахунків
бухгалтерського обліку в комерційних банках. Кошти фізичних
обліковуються за видами у двох групах рахунків. Облік операцій за
рахунками синтетичного обліку не дає банкові можливості проконтролювати
стан рахунків за видами вкладів у розрізі філій чи окремих клієнтів.
Тому при формуванні номера аналітичних рахунків передбачають можливість
прослідковування за зміною стану рахунків за видами вкладів у розрізі
окремих філій.

26 Кошти клієнтів банку

262 Кошти до запитання фізичних осіб

2620 П Поточні рахунки фізичних осіб

2621 П Кошти за довірчими операціями фізичних осіб

2622 П Кошти в розрахунках фізичних осіб

2625 П Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками

Призначення рахунків: облік залучених коштів фізичних осіб до запитання

та розрахунки за ними.

За кредитом рахунків проводяться суми, що надходять на рахунки

клієнтів згідно з режимом роботи рахунків.

За дебетом рахунків проводяться суми перерахувань, виплат за

розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків.

263 Строкові кошти фізичних осіб

2630 П Короткострокові депозити фізичних осіб

2635 П Довгострокові депозити фізичних осіб

Призначення рахунків: облік короткострокових (довгострокових) депозитів
фізичних осіб.

За кредитом рахунків проводяться суми коштів, які розміщені на депозит.

За дебетом рахунків проводяться суми повернених депозитів.

Контроль за станом рахунку кожного вкладника можливий на наступному
рівні аналітичного обліку при наявності потужних ПЕОМ або ведеться у
відділах наступного контролю. Номер аналітичного рахунку за коштами
фізичних осіб може формуватися таким чином:

• перші чотири цифри — № балансового рахунку

• наступний розряд — ключовий

• наступні два розряди — номер філії

• наступні два розряди — код вкладу за видом

• наступні два розряди — у депозитних рахунках це може бути розмір
процентної ставки.

У номері аналітичного рахунку може вказуватися код валюти вкладу.
Наприклад:

а) Номер аналітичного рахунку вкладів до запитання (код 01) філії № 04
у гривнях (код 980):

2620.К.04.01/980

б) Номер аналітичного рахунку депозитного вкладу до 6 місяців (код 06),
філії № 04, річний дохід — 10 %, у доларах США (код 840):

2630.К.04.06.10/840

Розглянемо синтетичний облік деяких операцій з вкладами і депозитами
населення (Табл. 2):

Таблиця 2.

Облік вкладів і депозитів фізичних осіб

Використана література:

Операції комерційних банків / Р.Котовська, В.Ричаківська, Г.Табачук,
Я.Грудзевич, М.Вознюк. – Львів, 2001.

Основы банковского дела / Под ред. А.Н. Мороза. – К.: Либра, 1994. –
330с.

Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. Посібник: — К.: КНЕУ,
1999. – 280с.

Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.А. Вступ до банківської справи. – К.:
Лібра, 1998. – 347.

PAGE

PAGE 3

Похожие записи