Курсова робота з бухобліку

Методика обліку наявності та руху готової продукції на підприємствах
різних форм власності. ЗМІСТ

ВСТУП
………………………………………………………………
……………………………….. ……….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ

ПРОДУКЦІЇ
………………………………………………………………
………………………………….5

1.1. Поняття, класифікація та оцінка готової продукції
……………………………..5

1.2. Облік витрат на виробництво готової
продукції…………………………………10

1.3. Облік наявності та руху готової продукції на підприємстві
……………… 11

1.4. Інвентаризація готової продукції
…………………………………………………….. 20

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНОК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ТзОВ „КОНОРД”
………………………………………………………………
……………….. ……..28

ВИСНОВКИ
………………………………………………………………
………………………. ………37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
………………………………………………. …..39

ВСТУП

На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась
увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. У більшості країн
із розвинутою економікою бухгалтерський облік будується відповідно до
встановлених міжнародних стандартів. Перехід до ринкової економіки,
виникнення та функціонування різних форм власності закономірно
спричиняють суттєві зміни в бухгалтерському обліку, в його побудові й
веденні. Ці зміни стосуються не лише практики ведення обліку, а й
теоретичних його аспектів. На практиці розрізняють національні або
внутрішні стандарти, які мають чинність лише в межах певної країни, і
міжнародні стандарти, які пропонуються для поширення в різних країнах.
Однак між внутрішніми та міжнародними стандартами існує органічний
взаємозв’язок. В Україні розроблені національні стандарти
бухгалтерського обліку, які не суперечать міжнародним.

Методологічні основи формування інформації про готову продукцію
визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси” та
№ 16 „Витрати”. При організації обліку продукції основним моментом є
визначення її характеру.

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключеними
договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і
якості. Керівник підприємства, в першу чергу повинен приділяти увагу
питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її
асортименту і покращення якості, включаючи потреби ринку. Дана тема є
актуальною для кожного підприємства, яке виготовляє продукцію різних
видів.

Мета курсової роботи полягає у з’ясуванні сутності готової продукції та
порядку обліку її наявності та реалізації. Для досягнення поставленої
мети необхідно вирішити наступні завдання:

охарактеризувати готову продукцію та розглянути її класифікацію;

розглянути порядок документування наявності та руху продукції;

охарактеризувати рахунки призначені для обліку готової продукції;

проаналізувати порядок проведення інвентаризації готової продукції;

провести дослідження фінансових результатів діяльності ТзОВ „Конорд” за
І квартал 2005 року.

Предметом дослідження є сутність та значення готової продукції, її облік
та документування. Об’єктом дослідження є методика обліку наявності та
руху готової продукції на підприємствах різних форм власності.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Поняття, класифікація та оцінка готової продукції

Готовою продукцією є виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що
пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві,
відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті
технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові –
покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції. Усі елементи
виробничого процесу – сировина, матеріали, які перебувають на різних
стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та
формують вид виробничого запасу. Готова продукція може мати, а може не
мати кількісні та якісні характеристики, але завжди продукція має
вартісну характеристику [6, c. 214].

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами.
Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характеристики, може
бути здана на склад, а звідти відбуватиметься її відвантаження (продаж)
та реалізація. Водночас можливий інший підхід (здебільшого на дрібних
підприємствах), коли готова продукція не передається на склад, а
нагромаджується безпосередньо у виробника, звідки її відвантажують або
передають покупцеві та реалізують.

Продукція, яка не має кількісних характеристик, — робота, послуга
(посередництво) або великогабаритні вироби – будинок, пароплав –
безпосередньо передається з виробництва покупцеві (замовникові).

Класифікація готової продукції:

1. За формою:

— уречевлена (матеріальна);

— результати виконаних робіт;

— результати наданих послуг.

2. За ступенем готовності:

— готова продукція;

— напівфабрикати – продукти окремих технологічних фаз, якій повинні
пройти одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати
готовою продукцією;

— незавершене виробництво;

3. За технологічною складністю:

— проста;

— складна:

а) супутня – це продукція отримана в одному технологічному циклі
одночасно з основною, за якістю вона відповідає стандартам та призначена
для подальшої обробки або відпуску споживачеві;

б) побічна – це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах
паралельно з основною і на відміну від супутньої продукції не потребує
додаткових витрат [13, c. 374].

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється, відповідно до
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси”, за первісною
вартістю, але оскільки така вартість може бути визначена лише після
збирання всіх витрат пов’язаних з виробництвом, то постає потреба у
щоденному обліку наявності та руху готової продукції.

Первісна вартість визначається згідно Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку № 16 „Витрати” (рис. 1.1.). Витрати на
виробництво включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на
оплату праці, інші прямі витрати, а також змінні і розподілені постійні
накладні витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається
вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу
вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих
виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо
віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати
зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі
виробництва. До складу прямих витрат на оплату праці включаються
заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві
продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. До складу інших
прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема
відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових
паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості
остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів,
вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та
витрат на виправлення такого технічно неминучого браку [2, c. 330].

Рис. 1.1. Порядок формування первісної вартості готової продукції [2, c.
330]

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати до
собівартості готової продукції не включаються, а списуються на витрати
звітного періоду.

Оцінка готової продукції при її продажу чи реалізації залежить від
облікової політики підприємства. При цьому можуть використовуватися
методи визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9
„Запаси”. При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті
оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу [2, c. 332].

Метод ідентифікованої собівартості передбачає особливе маркування кожної
одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість
та дату витрачання кожної одиниці запасів. Даний метод доцільно
застосовувати для запасів, які мають значну вартість та невелику
кількість. Визначення середньозваженої собівартості проводиться по
кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів
на початок звітного періоду і вартості одержаних у звітному місяці
запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду і
одержаних у звітному місяці.

Метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій
послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси які
були придбані першими продаються чи використовуються першими. Даний
метод найчастіше застосовується для запасів, що швидко псуються за
умови, що грошова одиниця є стабільною [2, c. 333].

Метод ЛІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у
послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто
запаси які першими надійшли на підприємство відпускаються останніми. Рух
вартості запасів при застосуванні методу ЛІФО протилежний до руху
вартості запасів при застосуванні методу ФІФО. У період інфляції, що
характеризується ростом цін метод ЛІФО показує найбільшу собівартість
проданих товарів, оскільки відображає останні ціни, що постійно
зростають. Недолік ЛІФО полягає в тому, що запаси в балансі
відображаються за більш давніми цінами.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на
одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням
нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та
діючих цін.

Оцінку за цінами продажу застосовують підприємства роздрібної торгівлі,
що мають значну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем
торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як
різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної
націнки на ці товари.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове
призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один
із наведених методів.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку
зазначаються дві оцінки:

оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою –
первісна вартість ( по Дт 901);

оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по Кт 701) [15, c. 200].

Наприкінці місяця загальну кількість випущеної продукції оцінюють за
прийнятими в обліку цінами підприємства і фактичною собівартістю. За
даними відомості випуску готової продукції визначають результат роботи
підприємства у процесі виробництва (різниця між фактичною і взятою для
обліку собівартістю випущеної продукції), економію або перевитрати. У
поточному обліку її оцінюють за „твердими” обліковими цінами
(середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами
або за фактичною виробничою собівартістю). Якщо готову продукцію
оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової
собівартості від фактичної обліковують окремо. На кінець місяця ці
відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і
реалізованими виробами. При оцінюванні її за іншими цінами відхилення
визначають як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.

1.2. Облік витрат на виробництво готової продукції

У залежності від виду готової продукції випуск її відображається в
обліку по-різному. Якщо продукція має речовий характер (вибір), то її
буде передано на склад.

Якщо продукція не здається на склад, а її передають покупцеві або вона
не має натуральних параметрів (робота, або послуга), то факт її випуску
відображається в бухгалтерському обліку.

Розрахунок (калькулювання) фактичної виробничої собівартості продукції.
Калькулювання — це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які
припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання
обчислюють собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової
продукції тощо.

Фактична собівартість продукції необхідна для визначення фактичних
результатів діяльності господарства, ціноутворення, визначення
ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення
раціональності затрат тощо. При побудові обліку затрат за нормативним
методом обов’язково обчислюють нормативну собівартість продукції.
Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами –
статтями затрат. Статті затрат — це галузевий аспект побудови обліку, на
різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб
управління.

Якщо об’єкт калькуляції – собівартість продукції (виробу, послуги або
роботи), то калькуляційними одиницями стосовно готової продукції можуть
бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку
випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада,
дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру — кількісної
(шт. тощо) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці
виміру виступають послідовно у калькуляційному. Для того щоб обчислити
собівартість окремого виду продукції, потрібно знати собівартість
сукупної продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці
виміру, якщо попередньо не визначена собівартість окремого виду
продукції. Вищенаведене підтверджує те, що калькулювання собівартості
продукції — це процес, який складається із трьох послідовних етапів.

Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає
усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної
продукції господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного
виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також
калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

Собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, що
залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів
калькулювання. Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є
готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також
бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва,
припущений брак. Крім того безперервність технологічного процесу,
особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю
незавершеного виробництва.

Облік наявності та руху готової продукції на підприємстві

Для обліку наявності та руху готової продукції, що має кількісні
характеристики та складується, планом рахунків передбачено рахунок 26
„Готова продукція”. Цей рахунок активний, балансовий, показує запаси
виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування,
приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і
відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає
наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником,
показуються у складі незавершеного виробництва. По дебету рахунка
відображається надходження готової продукції з виробництва на склад за
первісною вартістю, по кредиту – її відпуск. При списанні готової
продукції з рахунка 26 „Готова продукція” сума відхилень фактичної
виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що
відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який
обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на
початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом
місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень
фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за
обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції,
відображається за кредитом рахунку 26 „Готова продукція” і дебетом
відповідних рахунків [10, c.476].

Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість
готової продукції на кінець звітного періоду. Якщо готова продукція
даного виробництва повністю спрямовується для використання на самому
підприємстві, то на рахунку 26 „Готова продукція” вона може не
оприбутковуватися, а враховуватися на субрахунку 201 „Сировина і
матеріали” або інших залежно від призначення цієї продукції.

В аналітичному обліку підприємства оцінюють готову продукцію за
обліковими цінами, а саме – за плановою собівартістю, оптовими
обліковими цінами. Надходження і відпуск готової продукції в
синтетичному обліку відображаються за фактичною виробничою собівартістю.
У зв’язку з цим підприємствам наприкінці звітного періоду необхідно
розрахувати відхилення фактичної виробничої собівартості за обліковими
цінами. Для відображення вартості готової продукції в облікових цінах і
відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її
вартості за обліковими цінами рекомендовано до рахунку 26 „Готова
продукція” відкрити два субрахунки:

261 „Готова продукція в облікових цінах”.

262 „Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від
облікових цін” [6, c. 216].

На рахунках бухгалтерського обліку надходження на склад готової
продукції відображатиметься за дебетом рахунку 261 „Готова продукція” в
облікових цінах і кредитом рахунку 23 „Виробництво” за фактичною
виробничою собівартістю. Сума відхилень фактичної виробничої
собівартості готової продукції від облікових цін стосовно продукції, що
надійшла, відображатиметься записом за дебетом рахунку 261 „Готова
продукція в облікових цінах” і кредитом рахунку 262 „Відхилення
фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін”
при додатному результаті та зворотним записом – при від’ємному
результаті.

Визначена розрахунковим шляхом фактична виробнича собівартість
реалізованої готової продукції наприкінці місяця підлягає списанню з
кредиту рахунка 901 „Собівартість реалізованої готової продукції” в
дебет рахунка 79 „Фінансові результати”.

Кореспонденції бухгалтерських рахунків, що відображають рух готової
продукції представлено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Бухгалтерські проведення за рахунком 26 „Готова продукція”

№ п/п Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки

Дебет Кредит

1 2 3 4

1 Оприбутковано із основного виробництва на склад готову продукцію 26
„Готова продукція” 23 „Виробництво”

2 Відображено передачу на склад напівфабрикатів власного виробництва для
подальшої реалізації 26 „Готова продукція” 25 „Напівфабрикати”

3 Відображено суму надлишків продукції, виявлену при інвентаризації 26
„Готова продукція” 719 „Інші доходи від операційної діяльності”

4 Відображено вартість продукції, повернутої до виробництва для доробки
23 „Виробництво” 26 „Готова продукція”

5 Готова продукція призначена для власних потреб оприбуткована як
матеріали 20 „Виробничі запаси” 26 „Готова продукція”

6 Відображено вартість продукції, виданої зі складу підзвітній особі
372 „Розрахунки з підзвітними особами” 26 „Готова продукція”

7 Відображено собівартість реалізованої готової продукції 901
„Собівартість реалізованої готової продукції” 26 „Готова продукція”

8 Готова продукція використана для адміністративних потреб 92
„Адміністративні витрати” 26 „Готова продукція”

Для обліку й узагальнення інформації по наявність та рух
сільськогосподарської продукції використовується рахунок 27 „Продукція
сільськогосподарського виробництва”. Продукція поточного року
обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду
доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють
собівартість продукції, беруть її на облік за поточними (діючими на
момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою
собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року,
відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які
ця продукція була списана протягом року [5, c. 112].

За дебетом рахунку 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”
відображається надходження сільськогосподарської продукції, а за
кредитом – вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу,
безоплатної передачі. На цьому рахунку обліковують:

продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та
промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на
сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу
працівникам, передачі в невиробничу сферу);

продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах або
для виробництва кормів у кормоцехах;

продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, а також побічну продукцію та
відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до
належних кондицій;

насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для
закладання та ремонту власних насаджень [10, c. 478].

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться
за видами продукції.

Заключним етапом роботи підприємства є реалізація (продаж) виробленої
ними продукції, яка здійснюється відповідно до договорів про поставку.
Від їх виконання залежать кінцеві результати діяльності колективу –
прибуток і його розподіл, а відповідно, величина різних фондів. Саме це
зумовлює значення обліку реалізації готової продукції. Обліковими
завданнями реалізації готової продукції є:

визначення кількості та вартості відвантаженої продукції;

розрахунок кількості і вартості відвантаженої продукції;

облік на аналітичних та синтетичних рахунках відвантаженої та
реалізованої продукції;

віднесення на реалізовану продукцію витрат по її пакуванню,
транспортуванню до місця призначення (невиробничі витрати);

облік податку на додану вартість на реалізовану продукцію;

облік надходження коштів від покупців;

визначення та відображення на рахунках прибутків і збитків від
реалізації продукції;

контроль за виконанням договорів про постачання продукції [5, c. 97].

При вирішенні цих облікових завдань використовуються натуральні та
грошові показники. Собівартість реалізованої продукції та прибуток (або
збиток) визначається розрахунковим шляхом. Вирішуються облікові завдання
процесу реалізації на бухгалтерських рахунках:

26 „Готова продукція” – відпуск для реалізації покупцеві.

28 „Товари” – відпуск продукції покупцеві.

901 „Собівартість реалізованої готової продукції”.

70 „Доходи від реалізації” – списання реалізованої продукції з рахунка
відвантаження за фактичною собівартістю; відображення надходження
грошових коштів за оптовою вартістю на реалізовану продукцію; визначення
результатів реалізації (прибуток або збиток).

80 „Матеріальні витрати” – облік та списання невиробничих витрат на
реалізовану продукцію.

64 „Розрахунки з бюджетом” – облік розрахунків з бюджетом.

31 „Розрахунковий рахунок” – облік отримання грошових коштів за
реалізовану продукцію.

44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” – списання результатів
від реалізованої продукції [8, c. 67].

Готова продукція може зменшуватися за своїм обсягом:

внаслідок переведення її із однієї облікової групи до іншої та списання
її на витрати виробництва у якості виробничих запасів;

в результаті реалізації як юридичним так і фізичним особам;

за результатами проведених інвентаризацій і виявлених недостач готової
продукції.

Накази-накладні, розрахункові та транспортні документи є основою для
записів у відомість „Відвантаження, відпуск та реалізація продукції і
матеріальних цінностей”. На основі розрахунку фактичної собівартості
відвантаженої продукції списується сума з кредиту рахунка 26 „Готова
продукція” в дебет рахунка 901 „Собівартість реалізованої готової
продукції”. У подальшому сума, що належить за продану продукцію,
записується такою бухгалтерською проводкою: дебет рахунка 31
„Розрахунковий рахунок”, кредит рахунка 70 „Доходи від реалізації” – на
суму реалізованої продукції за місяць за ціною реалізації (оптовими
цінами). Крім фактичної собівартості реалізованої продукції за дебетом
рахунка 70 „Доходи від реалізації”, відображаються суми податків до
бюджету у кореспонденції з кредитом рахунка 64 „Розрахунки з бюджетом”.

Витрати пов’язані з реалізацією продукції (пакування, транспортування),
називаються позавиробничими і включаються у загальну собівартість
продукції. У сумі з витратами на виробництво продукції позавиробничі
витрати складають повну собівартість готових виробів. Позавиробничі
витрати обліковуються на однойменному рахунку. За дебетом цього рахунка
обліковуються фактичні витрати, а за кредитом – суми цих витрат,
включених у повну собівартість реалізованої продукції. До рахунка 80
„Матеріальні витрати” відкриваються аналітичні рахунки, на яких облік
ведеться за окремими статтями, такими, „Витрати на пакування”, „Витрати
на тару”, „Витрати на транспортування”, „Інші витрати по збуту”.

На більшості підприємств позавиробничі витрати (через їх незначну питому
вагу) включають повністю у собівартість реалізованої продукції. В
окремих випадках частина цих витрат відноситься і на відвантажену
продукцію. Позавиробничі витрати розподіляються між товарами
реалізованими, відвантаженими і нереалізованими пропорційно до їх
виробничої собівартості або оптової вартості. В кінці місяця на рахунку
70 „Доходи від реалізації” визначається фінансовий результат від
реалізації продукції. Сума прибутку записується за дебетом рахунка 70
„Доходи від реалізації” і кредитом рахунка 44 „Нерозподілені прибутки
(непокриті збитки)”. На суму збитку складається така ж бухгалтерська
проводка, але у зворотній кореспонденції [13, c. 385].

Вихід кожного виду готової продукції або напівфабрикатів з виробництва
оформляється відповідною первинною документацією – частіше
приймально-здавальними накладними. У них зазначається:

номер;

дата;

цех (відправник);

склад (одержувач);

найменування продукції;

номенклатура продукції;

одиниця вимірювання;

кількість місць (направлено і фактично прийнято: брутто, тара, нетто);

ціна [9, c. 123].

Також відображається час прийняття, стан тари, підписи осіб, того, хто
здав, і того, хто прийняв готову продукцію. Накладні надходять до
бухгалтерії для обліку готової продукції. Крім накладних складають
змінний звіт комірника у якому вказують, скільки і яких видів продукції
прийнято від цеху, надходження від цеху за зміну, кількість реалізованої
або переданої іншим цехам продукції.

На деяких підприємствах на кожний вид продукції складають виробничий
акт, який використовують для складання нагромаджувальної відомості за
місяць. Нагромаджувальна відомість потрібна для подальшого обліку
готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні.
Також на підприємствах надходження готової продукції з виробництва на
склад оформлюють змінною відомістю (зі зазначенням дати, коробок, ящиків
поліетиленових, пляшок та підписів особи, що здала, і особи, що
прийняла) і вимогою (типова форма № М – 1). Готову продукцію з
виробництва на склад здають після прийняття відділом технічного
контролю. Змінну відомість підписує начальник цеху, який здав продукцію,
комірник, що прийняв її, а також представник відділу технічного
контролю. Змінна відомість виписується у двох примірниках: один
повертається цеху-здавальнику готової продукції, а другий – лишається на
складі експедиції випуску готової продукції [13, c. 386].

На підприємствах промисловості з масовим випуском готову продукцію
передають із цеху на склад кілька разів за зміну, а інколи ці операції
здійснюються безперервно. В таких випадках кожне надходження на склад
фіксується і заноситься у змінну відомість. У кінці зміни старший
майстер експедиції випуску готової продукції складає добовий звіт про її
рух на складі. Цей звіт комірник щоденно передає до бухгалтерії. На
основі вказаних первинних документів у бухгалтерії ведеться облік
готової продукції на складі. Виготовлені вироби обліковуються у складі
готової продукції після їх фактичної здачі на склад і оформлення діючими
здавальними документами:

прийомо-здавальними накладними;

квитанціями;

нагромаджувальними відомостями на здачу готової продукції [1, c. 452].

Аналітичний облік продукції на складах підприємств ведеться за назвою,
видами, типами, сортами, розмірами. Для аналітичного обліку продукції на
складах реєстрами є картки або книги складського обліку. На ряді
підприємств для обліку руху готової продукції застосовують технічні
засоби, що встановлені безпосередньо на складах АРМ комірника. При
створення повністю автоматизованих складів в умовах використання ЕОМ для
обробки економічної інформації облік продукції на складах у традиційній
картковій формі здебільшого не ведуть, а необхідні для управління дані
тримають як інформацію за вимогою. Картки складського обліку замінюють
оперативні машинограми залишків і руху готової продукції за кожним
найменуванням і видом

Документи на готову продукція щодня надходять до бухгалтерії, яка веде
кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами.
Оцінка продукції за „твердими” обліковими цінами дає змогу вести
постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної
собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової
продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом [1, c. 453].

Показники, які застосовуються в обліку готової продукції (а також при її
відвантаженні і реалізації), поділяються на натурально-речові та
умовно-натуральні. До перших показників належить продукція, яка
вимірюється кілограмами, тоннами, літрами або декалітрами. У
бухгалтерському обліку вони відображаються як у натуральному, так і у
вартісному вираженні. До таких, що відображаються в обліку лише у
вартісному вираженні, належать види робіт або послуг, що підлягають
реалізації (ремонт агрегату, будівлі).

Облік готової продукції у вартісному вираженні ведуть за місцем її
зберігання із зазначенням матеріально відповідальних осіб. У системі
бухгалтерського обліку продукція відображається за видами і сортами, а
також за ознакою місцезнаходження, тобто: готова продукція на складах;
товари відвантажені; товари, що перебувають на відповідальному
зберіганні.

Щомісяця звіряють дані облікових реєстрів з даними книги залишків
готової продукції і напівфабрикатів свого виробництва, контролюють
записи, стан запасів готової продукції на складі, своєчасне і правильне
її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасного відвантаження, а
також виконання обов’язків за поставками продукції споживачам.
Узагальнена інформація за операціями, пов’язаними з рухом готової
продукції на підставі звітів виробничих підрозділів та звітів про рух
матеріальних цінностей зі складу, знаходять своє відображення при
журнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах № 3, № 5, № 6, а за
умов використання спрощеної форми бухгалтерського обліку – у відомостях
В – 2, В – 3, В – 6, В – 7 [12, c. 423].

Інвентаризація готової продукції

Усі господарські операції вважаються такими, що відбулися, тільки тоді,
коли вони оформлені документально. Жоден рух коштів, засобів
виробництва, джерел утворення майна не може бути врахованим, якщо на їх
надходження чи вибуття бракує відповідних документів. Але в діяльності
підприємства відбуваються й невидимі процеси, що призводять до певної
втрати товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), які документально
зафіксувати не можна. Це так звані природні втрати цінностей під час
доставки та зберігання – утруска, усушка, випаровування, розпорошення,
розливання. Втрати можуть бути також із суб’єктивних причин: недостача,
крадіжка. Ці втрати ТМЦ призводять до невідповідності даних поточного
бухгалтерського обліку фактичній наявності майна. Щоб ліквідувати цю
невідповідність та впевнитись у забезпеченні належного збереження майна,
необхідно періодично проводити інвентаризацію.

Інвентаризація – це періодична перевірка наявності та стану ТМЦ в
натурі, а також наявності коштів. Інвентаризувати — значить виконувати
технічні дії зі складання опису інвентарю, майна. Проведення
інвентаризації будь-якого виду майна відбувається з наказу керівника
підприємства. У наказі обов’язково зазначаються об’єкт інвентаризації,
склад робочої інвентаризаційної комісії, дата початку і закінчення
інвентаризації. Підписання керівником підприємства наказу є актом
надання повноважень робочій інвентаризаційній комісії. Під час
проведення інвентаризації інколи виникають ситуації, коли треба
терміново прийняти або відпустити ТМЦ. Такі операції здійснюються за
обов’язкової участі інвентаризаційної комісії. Інвентаризацію проводить
спеціальна комісія у складі не менше трьох осіб, включаючи матеріально
відповідальну особу. Готуючись до проведення інвентаризації треба завжди
дотримуватись принципу раптовості [16, c. 6].

Проводячи інвентаризацію, комісія водночас виявляє не тільки наявність,
але і якість ТМЦ, умови зберігання майна, що береться до уваги для
розробки превентивних заходів із забезпечення збереження основних і
оборотних засобів, коштів. Отже, результати інвентаризації
використовують для підтвердження правильності і достовірності даних
поточного бухгалтерського обліку. Проте, оскільки інвентаризація є
складовим елементом методу бухгалтерського обліку, її здебільшого
розуміють значно ширше – як засіб, за допомогою якого виявляють все те,
що не підлягає щоденному обліку, тобто як засіб для приведення у
відповідність даних поточного бухгалтерського обліку з фактичною
наявністю майна, коштів, фінансових зобов’язань. Відтак можна визначити
ціль та завдання інвентаризації. Цілями інвентаризації є виявлення
фактичної наявності майна, коштів, фінансових зобов’язань і приведення
даних поточного бухгалтерського обліку у відповідність із фактичним
станом речей.

Завданнями інвентаризації є:

Виявлення фактичної наявності готової продукції.

Встановлення надлишків чи недостач цінностей і коштів через порівняння
фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Виявлення ТМЦ, які частково втратили свою первісну якість чи застаріли,
а також матеріальних цінностей та нематеріальних, що не
використовуються.

Перевірка дотримання умов і порядку зберігання матеріальних цінностей та
коштів, а також правил утримання і використання основних засобів.

Перевірка реальної вартості зарахованих на баланс основних засобів,
нематеріальних активів, ТМЦ, фінансових вкладень, цінних паперів,
дебіторської та кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва,
витрат майбутніх періодів, резервів, фондів, наступних витрат і
платежів.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник
підприємства який повинен створити необхідні умови для її проведення в
стислі строки, визначити об’єкти, кількість і термін проведення, крім
випадків, коли інвентаризація є обов’язковою. Проведення інвентаризації
є обов’язковим:

за реорганізації підприємства і змін форм власності;

перед складанням річної бухгалтерського звітності;

за зміни матеріально відповідальних осіб;

за виникнення підозри щодо можливості крадіжок, пограбувань чи
зловживань, псування цінностей;

на вимогу судово-слідчих органів;

у разі аварії, пожежі, стихійного лиха;

за переоцінювання ТМЦ;

за ліквідації підприємства [16, c. 18].

Інвентаризація може бути обов’язковою також за колективної матеріальної
відповідальності, коли відбувається зміна керівника колективу, у разі
вибуття з колективу понад половини його членів, а також на вимогу навіть
одного члена колективу. Інвентаризаційна робота на підприємствах
здійснюється постійно діючою інвентаризаційною комісією, склад якої
затверджує керівник підприємства. До цієї комісії входять: керівник або
заступник керівника підприємства — голова; головний бухгалтер,
керівники окремих структурних підрозділів, провідні фахівці – члени
комісії. Для безпосереднього проведення інвентаризації в місцях
збереження виробничих запасів з рішення керівника підприємства
створюються робочі інвентаризаційні комісії, до складу яких входять
інженери-технологи, інженери-механіки, виконавці робіт, економісти,
бухгалтери й інші досвідчені фахівці, які добре знають об’єкт
інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії
очолюють представники керівника підприємства. Забороняється призначати
головами робочих інвентаризаційних комісій тих самих матеріально
відповідальних осіб та тих самих працівників 2 роки поспіль.

Результати контрольних перевірок інвентаризації оформлюються актами, які
реєструються бухгалтерією в спеціальній книзі. Основні й додаткові
інвентаризаційні описи, що надійшли в бухгалтерію, використовуються для
виведення результату інвентаризації. Помарки і підчистки в
інвентаризаційних описах не допускаються. Виправлення помилок
оформляється у 2-х екземплярах описів шляхом закреслення неправильних
записів і написання зверху правильних, а також оговорених і підписаних
всіма членами інвентаризаційної комісії. Для визначення результатів
інвентаризації бухгалтерія підприємства складає порівняльні відомості
щодо тих цінностей, де зафіксовані розбіжності між даними
бухгалтерського обліку і фактичною наявністю коштів, відображеною в
інвентаризаційних описах. Вартість надлишків і нестач у порівняльних
відомостях наводиться відповідно до їх оцінки, показаної в облікових
регістрах. Перед складанням порівняльних відомостей та визначення
результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства проводить перевірку
підрахунків в інвентаризаційних описах. Стосовно надлишків і нестач, а
також втрат, пов’язаних із закінченням термінів позовної давності
дебіторської заборгованості, інвентаризаційна комісія повинна отримати
письмові пояснення матеріально-відповідальних і посадових осіб.

Взаємозалік недостач і надлишків можливий тільки як виняток у межах
однієї товарної групи і однойменних ТМЦ за умови, що надлишки й
недостачі виникли за той самий період і у тієї самої матеріально
відповідальної особи. Непокриті недостачі і сумарні різниці відносять на
винних осіб. Коли таких немає, то сумарні різниці розглядаються як
недостача цінностей понад норми природної втрати і списуються за
рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Причини
виникнення сумарних різниць ретельно з’ясовуються, уточнюються
інвентаризаційною комісією та пояснюються в протоколі. Протокол
інвентаризаційної комісії керівник підприємства має розглянути й
затвердити в 5-денний строк [15, c. 526].

Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку
підприємства в тому місяці, в якому було закінчено інвентаризацію, але
не пізніше грудня звітного року. При цьому лишки ТМЦ та сумарні різниці
понад недостачу цінностей відносять на збільшення прибутків від
фінансово-господарської діяльності підприємства. Інвентаризація ТМЦ у
складах, коморах, дільницях за своєю значущістю для збереження майна має
величезну вагу. Невипадково все більше з’являється пропозицій щодо
впровадження безперервних інвентаризацій, постійного пошуку ефективних
заходів для збереження майна, підвищення ефективності використання
матеріальних ресурсів на виробництві. Підприємства та організації
повинні щорічно звітувати про результати проведених у звітному році
інвентаризації. Ця інформація обов’язково висвітлюється у пояснювальній
записці до річного звіту та спеціальній відомості.

Процес проведення інвентаризації готової продукції передбачає:

переважування, обмір, підрахунок комісією у порядку розміщення продукції
у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу від одного виду
продукції до іншого. Якщо вона зберігається в ізольованих приміщеннях у
однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться
послідовно за місцями їх зберігання. Після перевірки вхід до приміщення
опломбовується і комісія переходить у наступне приміщення;

інвентаризаційні описи складаються на товарно-матеріальні цінності, що
перебувають в дорозі, на неоплачені в строк покупцями відвантажену
продукцію, що перебуває на складах інших підприємств;

кількість продукції, що зберігається в непошкодженій упаковці
постачальника, може визначитися на підставі документів при обов’язковій
перевірці в натурі частини визнаних цінностей [16, c.35].

При проведенні інвентаризації продукції одночасно перевіряють наявність
тари за видами. Порожня тара (ящики, мішки, балони) також повинна бути
занесена в опис і оцінена. Залишки тари записують в окремий опис, де
зазначається найменування тари, номенклатурний номер, шифр, одиниця
виміру, ознаки, які визначають її призначення і якісний стан, кількість
і ціну одиниці. На тару, яка прийшла в непридатність, складається
окремий акт, де вказуються причини псування і відповідальні особи.

Продукція, яка з тих чи інших причин зберігається на складах інших
підприємств, а також та, що перебуває на інших підприємствах, вноситься
до інвентаризаційного опису на підставі підтверджуючих документів із
зазначенням назви підприємства, що здійснює її переробку, найменування
продукції, кількості, фактичної вартості за даними обліку, дати її
передачі в переробку, номер і дати документів.

В окремих описах відображається зіпсована, непотрібна продукція,
неліквідна готова продукція, а також готова продукція, яка надійшла або
відпущена в ході інвентаризації. Готову продукція, що надійшла на
підприємство під час проведення інвентаризації заносять до опису
„Товарно-матеріальні цінності, які надійшли під час інвентаризації”, а
готову продукцію, яка вибула — „Товарно-матеріальні цінності, які вибули
під час інвентаризації”. Продукція, підготовлена до відправки чи
відпуску згідно виписаних, але не оплачених документів, включається до
загального інвентаризаційного опису як власна (нереалізована) [13, c.
425].

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Для управління готовою продукцією інформація повинна формуватися щодо
стану запасів готової продукції на складі, своєчасності і правильності
її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасного відвантаження, а
також щодо виконання обов’язків за поставками продукції споживачам,
тобто керівництво підприємства повинно бути забезпечене інформацією про
наявність та рух готової продукції по місцям зберігання і матеріально
відповідальної особи.

Основними завданнями обліку готової продукції на підприємствах в системі
організації є:

систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів
і збереження на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;

вчасному і правильному документальному оформленню відвантаженої і
відпущеної продукції;

контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та
асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з
покупцями;

вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції
та її облік.

Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства,
правильної організації збуту та складського господарства, вчасного
документального оформлення господарських операцій.

Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями
її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і
вартісних показниках. В кінці місяця за даними аналітичного обліку
витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової
продукції. Випуск готової продукції з виробництва та її передача на
склад оформляється накладними, відомостями, приймально-здавальними
документами. Ці документи складаються в двох примірниках один з яких у
виробничому підрозділі, інший передається на склад. Для обліку випуску
продукції бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції та
зданої на склад, в натуральному і грошовому виразу. Дані цієї відомості
використовуються для контролю за виконанням завдання по обсягу
виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного
обліку. Відпуск продукції покупцю оформляється накладними та здавальними
актами. Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника.

Основним джерелом облікової інформації є документація. Кожну
господарську операцію потрібно попередньо зареєструвати в документах,
дані яких є в подальшому єдиною підставою для відображення її в
бухгалтерському обліку. Бухгалтерські документи відображають тільки ті
зміни в засобах підприємства, які зумовлені його діяльністю. Але розмір
і склад засобів може змінюватись і під впливом інших причин, які
неможливо відобразити документально, що призводить до розбіжностей даних
обліку з діяльністю. До таких причин належать: природні причини
(усихання, випаровування, утрушування); помилки в обліку (описи в
первинних документах, похибки арифметичних підрахунків); неточності при
прийманні та відпуску засобів у результаті помилок ваговимірювальних
приладів; навмисні дії посадових і матеріально відповідальних осіб
(розкрадання, обважування, обмірювання).

Ці розбіжності між показниками обліку і дійсною наявністю коштів можуть
бути виявлені і шляхом періодичного звіряння даних обліку з фактичними
залишками засобів. Такий процес називається інвентаризацією.
Інвентаризація є інструментом дослідження економічної реальності. Вона
дозволяє перевіряти достовірність документального оформлення
господарських операцій, їх відображення в бухгалтерському обліку.
Інвентаризація є важливим заходом, в проведенні якого повинен бути
зацікавлений власник, керівник, головний бухгалтер підприємства.

РОЗДІЛ 2.

РОЗРАХУНОК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ТзОВ
„КОНОРД”

Для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства,
що випускає паркет двох видів дубовий та ясеневий, необхідно виконати
наступні завдання. На підставі журналу реєстрації господарських
операцій:

а) проставити кореспонденцію рахунків та визначити відсутні відповідні
суми;

б) підрахувати підсумок журналу реєстрації операцій;

в) рознести залишки та операції в регістри обліку;

г) підрахувати підсумки та вивести залишки в регістрах обліку;

д) скласти фінансову звітність за звітний період.

Фінансова звітність за звітній період включає:

1. форма №1 „Баланс”. Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства,
який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний
капітал. Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і
розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Норми цього Положення (стандарту)
застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних
осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну
дату. Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає
заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку
наводиться:

• назва підприємства, його організаційно-правова форма та
місцезнаходження;

• назва звіту;

• дата, на яку складено звіт;

• валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

2. форма №2 „Звіт про фінансову діяльність підприємства”. Форма і зміст
звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 3 (далі — П(С)БО 3) «Звіт про фінансові
результати», який є аналогом звіту про прибутки та збитки за МСБО. За
П(С)БО 1, звіт про фінансові результати — це звіт про доходи, витрати і
фінансові результати підприємства. Зазначені вимоги стосуються
підприємств, організацій, установ і інших юридичних осіб (далі
підприємств) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).
Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати
визначаються окремим П(С)БО. Малі підприємства складатимуть такий звіт
за спрощеною формою.

3. форма №3 “Звіт про рух грошових коштів”. Звіт про рух грошових коштів
містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.
Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів
та їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках
у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Рух коштів
відображається в звіті про рух грошових коштів в розрізі трьох видів
діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

4. форма № 4 „Звіт про власний капітал”. Власний капітал — це частина в
активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Визнання і оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання
і оцінки його складових — активів і зобов’язань. Слід зазначити, що сума
власного капіталу— це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною
чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав
власників фірми. Власний капітал утворюється двома шляхами: внесенням
власниками підприємства грошей та інших активів; накопиченням суми
доходу, що залишається на підприємстві.

і) заповнити первинні документи:

прибутковий касовий ордер;

податкова накладна;

платіжне доручення;

накладна;

рахунок.

ТзОВ “Конорд” застосовує метод оцінки вибуття запасів – ЛІФО.

Підприємством здійснюється відрахування для створення забезпечення
виплат відпусток у розмірі 5% від фактично нарахованої заробітної плати
робітникам.

При виконанні завдання постає необхідність у використанні додаткових
проведень та визначенні невідомих сум:

350,00 = 35000,00 грн. – внесена засновником Прокопенко П. О. дубова
фріза як внесок до статутного капіталу;

300,00 = 15000,00 грн. — внесена засновником Прокопенко П. О. ясенева
фріза як внесок до статутного капіталу;

120,00 = 240,00 грн. – сума з ПДВ;

= 40,00 грн. – сума ПДВ.

Операція 12. 350,00 – 240,00 = 110,00 грн. – внесена невикористана
підзвітна сума.

310,00 = 217000,00 грн. — оприбуткована ясенева фріза;

0,20 = 43400,00 грн. – сума ПДВ.

= 180000,00 грн. – сума ПДВ за технологічну лінію для виготовлення
паркету.

0,20 = 180000,00 грн. – сума ПДВ за технологічну лінію для
виготовлення штучного паркету.

0,20 = 120,00 грн. – сума ПДВ за перевезення технологічної лінії.

0,20 = 240,00 грн. – сума ПДВ за монтаж лінії для виробництва паркету.

Операція 22. 900000,00 + 600,00 + 1200,00 = 901800,00 грн. – сума
введеної в експлуатацію технологічної лінії.

370,00 = 333000,00 грн. – оприбутковано дубову фрізу (без ПДВ);

0,20 = 66600,00 грн. – сума ПДВ.

Операція 24. Відпущено у виробництво матеріали для виготовлення паркету
з ясеня. Підприємство застосовує метод оцінки вибуття запасів – ЛІФО
(табл. 2.1).

Вибуття 10.02.

310,00 = 174220,00 грн.

Залишок на 10.02.

65 + 60 + 40 + 50 + 700 — 562 = 353 м3

310,00 = 42780,00 грн.

300,00 = 15000,00 грн.

303,35 = 12134,00 грн.

302,50 = 18150,00 грн.

295,00 = 19175,00 грн.

42780,00 + 15000,00 + 12134,00 + 18150,00 + 19175,00 = 107239,00 грн.

Таблиця 2.1

Списання ясеневої фрізи

Показник Надходження Вибуття Залишок

К-сть Ціна Сума К-сть Ціна Сума К-сть Ціна Сума

14.12. 65 295,00 19175,00

21.12. 60 302,50 18150,00

27.12. 40 303,35 12134,00

06.01 50 300,00 15000,00

19.01 700 310,00 217000,00

10.02

562 310,00 174220,00 353 —— 107239,00

Операція 27, 32, 40, 52 – здійснено відрахування на соціальні заходи
(табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Відрахування на соціальні заходи від заробітної плати працівників

За виготовлення паркету з ясеня (5000,00 грн.) За виготовлення паркету
з дубу (5700,00 грн.) Адміністративний персонал (2500,00 грн.) За
демонтаж станку (188,00 грн.)

До Пенсійного фонду, 32 % 1600,00 1824,00 800,00 60,16

До Фонду соц. страх. з тимчасової втрати працездатності, 2,9 % 145,00
165,30 72,50 5,45

До Фонду соц. страх. на випадок безробіття, 1,9 % 95,00 108,30 47,50
3,57

До Фонду соц. страх. від нещасного випадків, 3,2% 160,00 182,40 80,00
6,02

Разом =SUM(ABOVE) 2000 ,00 =SUM(ABOVE) 2280 ,00 =SUM(ABOVE)
1000 ,00 =SUM(ABOVE) 75,2 ,00

Операція 29. Відпущено у виробництво матеріали для виготовлення паркету
з дубу. Підприємство застосовує метод оцінки вибуття запасів – ЛІФО
(табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Списання дубової фрізи

Показник Надходження Вибуття Залишок

К-сть Ціна Сума К-сть Ціна Сума К-сть Ціна Сума

12.12. 70 347,60 24332,00

18.12. 103 355,20 36585,60

21.12. 81 342,40 27734,40

06.01 100 350,00 35000,00

04.02 900 370,00 333000,00

14.02

810 370,00 299700,00 444 —— 156952,00

Вибуття 14.02.

370,00 = 299700,00 грн.

Залишок на 14.02.

70 + 103 + 81 + 100 + 900 — 810 = 444 м3

370,00 = 33300,00 грн.

350,00 = 35000,00 грн.

342,40 = 27734,40 грн.

355,20 = 36585,60 грн.

347,60 = 24332,00 грн.

33300,00 + 35000,00 + 27734,40 + 36585,60 + 24332,00 = 156952,00 грн.

0,02 = 2400,00 грн. – доставка матеріалів Вінницького деревообробного
комбінату (2 %);

0,20 = 24480,00 грн. – сума ПДВ.

0,20 = 9356,00 грн. – сума ПДВ за отримані МШП.

0,20 = 15435,60 грн. – сума ПДВ за отриману деревину.

0,20 = 8812,00 грн. – сума ПДВ за отриману фурнітуру.

0,20 = 7370,00 грн. – сума ПДВ за ремонт основних засобів виробничого
призначення.

0,20 = 2528,00 грн. – сума ПДВ за деревообробний станок.

0,20 = 316,00 грн. – сума ПДВ металобрухт від демонтажу станка.

Операція 56. Для того щоб розподілити та списати загальновиробничі
витрати потрібно визначити сальдо на кінець по рахунку 91
„Загальновиробничі витрати”, воно дорівнює 47025,50 грн. (1000 + 5625 +
562,5 + 2988 + 36850 = 47025,50). Розподіл витрат проводимо пропорційно
заробітній платі (табл 2.4).

Таблиця 2.4

Розподіл загальновиробничих витрат

Показник (рахунок) Заробітна плата, грн. Коефіцієнт розподілу
Загальновиробничі витрати, грн.

23.1 5000,00 0,47 22102,00

23.2 5700,00 0,53 24923,52

Разом 10700,00 1,00 =SUM(ABOVE) 47025,52

47025,50 = 22102,00 грн.

47025,50 = 24923,52 грн.

Операція 57. 174220,00 + 5000,00 + 1600,00 + 145,00 + 95,00 + 160,00 +
250,00 + 22102,00 = 203572,00 грн. – оприбутковано на склад паркет
ясеневий;

299700,00 + 5700,00 + 1824,00 + 165,30 + 108,30 + 182,40 + 285,00 +
24932,52 = 332897,52 грн. – оприбутковано на склад паркет дубовий.

Операція 59. Проводимо розрахунок з постачальниками (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Розрахунок з постачальниками

Постачальник Вартість матеріальних цінностей, грн. Сума автотранспортних
витрат, грн. Сума ПДВ, грн. Сума до сплати, грн.

МП „Техніка” 36850,00 ———— 7370,00 44220,00

Вінницький ДОК 120000,00 2400,00 24480,00 14688,00

Донецький лісоторговий склад 68548,00 8630,00 15435,60 92613,60

Кіровоградський облснабзбут 46780,00 ———— 9356,00 56136,00

МП „Луч” 38280,00 5780,00 8812,00 52872,00

Разом 310458,00 16810,00 65453,60 392721,60

90,00 = 1683000,00 грн. – відвантажено готову продукцію ТзОВ
„Будсервіс”.

= 280500,00 грн. – відображено суму ПДВ.

78,00 = 1365000,00 грн. – передоплата за ясеневий паркет.

= 227500,00 грн. – податкові зобов’язання з ПДВ.

0,25 = 432369,95 грн.

Операція 77. Нерозподілений прибуток визначається як різниця між
доходом підприємства і податком на прибуток.

1729479,78 – 432369,95 = 1297109,83 грн.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Конорд” займається виробництвом
і реалізацією виробів із деревини. Одним із напрямів діяльності
товариства є випуск ясеневого та дубового паркету.

В процесі розрахунків була визначена собівартість ясеневого та дубового
паркету, яка склала: 1 м2 ясеневого паркету – 11,31 грн., а дубового –
17,07 грн. Всього за І квартал 2005 року було виготовлено 18000 м2
ясеневого паркету та 19500 м2 дубового. Він продавався за ціною 78,00
грн. і 90,00 грн. 1 м2 відповідно.

За результатами І кварталу 2005 року підприємство отримало прибуток в
розмірі 1297109,83 грн. При цьому сплатило податок на прибуток в розмірі
432369,95 грн.

Статутний капітал підприємства збільшився на 190300 грн. за рахунок
додаткових внесків засновників (з 527112,00 до 717412,00 грн.).

Показники діяльності товариства вказують на високий рівень
рентабельності його діяльності.

ВИСНОВКИ

Розглянувши та проаналізувавши готову продукцію та її облік можна
зробити наступні висновки:

Готовою продукцією є продукція, що виготовлена на підприємстві,
призначена для продажу і відповідає технічним стандартам та якісним
характеристикам, передбаченим договором та іншими нормативно-правовими
актами. В залежності від характеру розрізняють наступну класифікацію
готової продукції: за формою (матеріальна, результати виконаних робіт та
наданих послуг); за ступенем готовності (готова продукція,
напівфабрикати, незавершене виробництво); за технологічною складністю
(проста, складна: супутня та побічна).

Вихід готової продукції або напівфабрикату з виробництва оформляється
відповідною первинною документацією – приймально-здавальними накладними.
Інколи на підприємствах складають виробничий акт на кожен вид продукція,
який використовують для складання нагромаджувальної відомості за місяць,
яка, в свою чергу, потрібна для подальшого обліку продукції в
бухгалтерії в натуральному та вартісному вираженні. Надходження
продукції на склад оформлюється змінною відомістю і вимогою (типова
форма № М – 1). Вона виписується в двох примірниках: один лишається на
складі експедиції випуску продукції, а інший – повертається
цеху-здавальнику готової продукції.

Для обліку готової продукції призначені такі рахунки як рахунок 26
„Готова продукція” та рахунок 27 „Продукція сільськогосподарського
призначення”. Вони активні, балансові, призначені для узагальнення
інформації про наявність та рух продукції виготовленої підприємством. По
дебету відображається надходження готової продукції з виробництва на
склад за первісною собівартістю, по кредиту – продана (реалізована чи
відвантажена) продукція покупцям.

Під інвентаризацією розуміють періодичну перевірку наявності та стану
товарно-матеріальних цінностей. Інвентаризація готової продукції включає
в себе: переважування, обмір, підрахунок комісією (не менше трьох осіб,
включаючи матеріально відповідальну особу) у порядку розміщення
продукції у даному приміщенні; кількість продукції, що зберігається в
непошкодженій упаковці постачальника, може визначитися на підставі
документів при обов’язковій перевірці в натурі частини визнаних
цінностей. Одночасно з проведенням інвентаризації продукції перевіряють
наявність тари за видами.

При проведенні дослідження фінасово-господарської діяльності ТзОВ
„Конорд” було визначено, що воно отримало прибуток в розмірі 1297109,83
грн. Це вказує на те, що продукція товариства користується високим
попитом та високий рівень рентабельності діяльності підприємства. За
результатами діяльності в І-ому кварталі 2005 року сплатило податок на
прибуток в розмірі 432369,95 грн. Статутний капітал підприємства при
цьому збільшився на 190300 грн. за рахунок додаткових внесків
засновників (з 527112,00 до 717412,00 грн.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бухгалтерський облік в торгівлі. Підручник для студентів вузів
спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця та
доц. Н. М. Малюги. – 2-е вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП ”Рута”,
2002. – 576 с.

Бухгалтерський облік та звітність в Україні: Збірник нормативно-правових
актів / Уклад. М. І. Камлик. — К.: Атіка, Літера ЛТД, 2001. – 752 с.

Бухгалтерський облік у сільському господарстві: Підручник для вузів / П.
Я. Хомин, М. І. Камлик. — К.: Атіка, Літера ЛТД, 2002. – 352 с.

Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів вузів
спеціальності 7.050201 „Менеджмент організації” та 7.050107 „Економіка
підприємства” / Т. А. Бутинець, С. Л. Чижевська, С. Л. Береза; За
редакцією професора Ф. Ф. Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2000. – 672 с.

Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / Під
ред. М. В. Кужельного. 6-те вид., доп. і перероб. — К.: А. С. К., 2002.
— 266 с.

Должанський М. І., Должанський А. М. Бухгалтерський облік в Україні з
використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний
посібник. – Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2003. – 494 с.

Економіка підприємства: Структурно-логічний навчальний посібник / За
редакцією доктора економічних наук, професора С. Ф. Покропивного. – К.:
КНЕУ, 2001. – 457 с.

Загородній А. І., Партен Г. О. Бухгалтерський облік: Основи теорії і
практики: Навчальний посібник. – 3-тє вид. перероб. і доп. – К.: Т-во
„Знання”, КОО, 2004. – 377 с.

Кузмівський А. М., Кузмівський Ю. А. Теорія бухгалтерського обліку:
Підручник. — К.: „Все про бухгалтерський облік”, 1999. – 288 с.

Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. 2-ге видання,
перероб. і доп. – К.: Вид-во „Центр навчальної літератури”, 2003. – 628
с.

Плешоннова Л. Отражение на промышленных предприятиях реализации
продукции, расчетов с покупателями. // Баланс. — 6 июня 2000. — № 23
(304). – С. 41 – 46.

Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. — 3-тє вид.,
перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578с.

Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними
формами власності: Навчальний посібник. 3-те видання., доп. і перероб. —
К.: А. С. К., – 2002. – 860 с.

Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України:
Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних
закладів. – 6-те вид. – К.: А. С. К., 2002. – 784 с.

Фімяр С. В. Методика проведення інвентаризації на підприємствах.
Навчально-методичний посібник. — Черкаси, 2001. – 63 с.

Чабан Н. В, Василенко Ю. А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник.
— К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 672.с.

PAGE

PAGE

PAGE 2

Розподілені витрати

Собівартість реалізації

Нерозподілені витрати

Постійні витрати

Змінні витрати

Готова продукція (первісна вартість)

Накладні виробничі витрати

Інші прямі виробничі витрати

Витрати на оплату праці

Сировина і матеріали

Похожие записи