Реферат на тему:

Методика й організація аудиту активів підприємства

План

1. Аудит обліку операцій з основними засобами

2. Аудит надходження, переміщення, вибуття та ліквідації основних
засобів

3. Аудит ремонту основних засобів

4. Аудит обліку нематеріальних активів

5. Аудит обліку підзвітних сум

6. Аудит обліку вексельних операцій

7. Аудит обліку готової продукції та її реалізації

8. Аудиторські перевірки фінансового стану підприємств, що
приватизуються

1. Аудит обліку операцій з основними засобами

На початку аудиту слід організувати і забезпечити в присутності аудитора
повну інвентаризацію всіх основних засобів. Для цього за наказом
керівника підприємства комісія, яка перевіряє основні засоби і
відображає їх в інвентаризаційних описах у вартісному виразі, вказує
повну їх назву і призначення, інвентарні номери та інші технічні й
експлуатаційні показники. Звертається увага на наявність недіючого,
некомплектного та надлишкового обладнання, з’ясовуються причини такого
становища і даються відповідні пропозиції щодо усунення недоліків.
Інформацією, що характеризує використання основних засобів, є показники
фондовіддачі та фондомісткості, які слід правильно визначити. Оцінка
об’єктів, які не взяті на облік, визначається технічним станом з
оформленням відомостей про оцінку та знос відповідними документами. Якщо
основні засоби були поновлені, реконструйовані, розширені або
переобладнані і від цього змінилося основне їх призначення, то вони
заносяться в опис під назвою, яка відповідає новому призначенню. Коли
буде встановлено, що виконані роботи капітального характеру (добудова
поверхів, прибудова нових приміщень або часткова ліквідація будинків і
споруд) не відображені в обліку, комісія повинна визначити суму
підвищення або зниження первинної їх вартості. Основні засоби, які
непридатні для експлуатації і не підлягають відновленню, а також ті, які
ремонтуються, включаються в окремий інвентаризаційний опис.

Джерелами інформації операцій з основними засобами є:

— Положення, (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»,
баланс (форма 1);

— акт введення в експлуатацію;

— звіт про фінансові результати та їх використання (форма 2);

— звіт про фінансово-майновий стан підприємства (форма 3);

— накладна на внутрішнє переміщення;

— 03-2 «Акт приймання-здавання відремонтованих реконструйованих і
модернізованих об’єктів»;

— 03-6 інвентарна картка обліку основних засобів;

— 03-3 «Акт на списання основних засобів»;

— 03-7 «Опис інвентарних карток обліку»;

— 03-4 «Акт на списання автотранспортних засобів»;

— картка руху основних засобів;

— 03-9 інвентарні списки за місцем надходження основних засобів та їх
експлуатації;

— акт ліквідації основних засобів;

— акт інвентаризації та розрахункові таблиці результатів (порівняльна
відомість);

— кошториси та завдання чи плани капітального ремонту основних засобів;

— відомості дефектів на проведення капітальних ремонтів;

— 03-14, 15, 16 розроблювальні таблиці з розрахунку амортизації та зносу
основних засобів;

— відповідні облікові відомості та журнали;

— інші звітні форми.

Підставою для відображення операцій в інвентарній картці служать акти
форми 03-1, 03-2, 03-3, 03-4.

Основними завданнями і метою аудиту є перевірка:

— збереження основних засобів; дотримання правил оформлення операцій із
надходженням, переміщенням, вибуттям та ліквідацією основних засобів;

— правильність нарахування і використання амортизаційних відрахувань;

— законність витрат на поточний та капітальний ремонти;

— використання завдань чи плану з капітальних вкладень та ведення обліку
основних засобів.

Усі об’єкти основних засобів мають бути закріплені за
матеріально-відповідальними особами. З цією метою вартість закріплених
за матеріально-відповідальними особами основних засобів за даними
інвентарних списків порівнюється з залишком рахунку їх на початок
аудиту.

Важливим моментом для аудиту є встановлення, у який спосіб зараховуються
основні засоби на баланс за справедливою вартістю сторін.

2. Аудит надходження, переміщення, вибуття та ліквідації основних
засобів

Операції щодо надходження, переміщення, вибуття та ліквідації основних
засобів досліджують за первинними документами і бухгалтерськими
записами. Звертається увага на правильність, своєчасність і повноту
оприбуткування основних засобів. За основними засобами, які надійшли
безоплатно, слід провести зустрічну перевірку, щоб установити
правильність списання їх за кількістю та вартістю. Перевіряючи операції
з переміщення основних засобів, необхідно з’ясувати доцільність
переміщення, правильність оформлення цих операцій, повноту і
своєчасність оприбуткування основних засобів, ураховуючи при цьому, що
їх переміщення потребує значних витрат. Увага приділяється операціям з
вибуття та ліквідації основних засобів, з тим щоб установити, чи не був
підвищений при цьому відсоток відпрацювання, щоб продати їх особам за
нижчими цінами. Ліквідація основних засобів вивчається за складеними
відповідними актами.

Необхідно встановити, що:

— акти ліквідації складені спеціалістами цієї галузі за встановленою
формою, яка передбачена типовими формами первинного обліку;

— дотримується порядок списання ліквідованих основних засобів;

— обставини і причини ліквідації основних засобів обґрунтовані.
Необхідно вивчити і правильно визначити наслідки ліквідації основних
засобів: чи дотримані нормативні акти про порядок списання обладнання,
яке стало непридатним майном. За даними аналітичного обліку з’ясовують,
чи не перебувають тривалий час основні засоби в запасі, які причини та
обставини несвоєчасного введення їх у дію, установлюють, чи немає на
підприємстві надлишкових основних засобів, чи забезпечується збереження
і які вживаються заходи для їх передавання за призначенням. Велика увага
приділяється ефективності використання основних засобів.

Аудит операцій руху основних засобів проводиться з метою встановлення
законності, а також правильності і своєчасного оформлення операцій за
основними засобами.

Законність надходження основних засобів у результаті капітальних
вкладень визначається через порівняння об’єктів, що надійшли і були
оприбутковані, за переліком і титульним списком.

За незаконними надходженнями основних засобів, незаконним переміщенням,
переміщенням за неправильно оформленими документами, а також за фактами
несвоєчасного обліку основних засобів аудитор з’ясовує причини порушень
і встановлює конкретно винних у цьому осіб.

Доцільно перевірити такі випадки, як можливі зловживання, приховані за
рахунок підвищення вартості окремих об’єктів основних засобів, повноту
оприбуткування основних засобів, правильність передання їх під звіт
матеріально відповідальним особам.

Необхідно установити, чи не зменшується кількість окремих частин з
одночасним збільшенням вартості інших частин основних засобів, факти
надлишку, розтрат та незаконного придбання основних засобів. Під час
аудиту операцій вибуття основних засобів, пов’язаних з їх старінням і
зносом, необхідно вивчити обґрунтування ліквідації, з’ясувати, чи
оприбутковані придатні для використання деталі.

Основні засоби в процесі функціонування з часом зношуються. Первинна
вартість основних засобів підприємств відшкодовується амортизаційними
відрахуваннями за встановленими нормами. Правильність використання
коштів амортизаційного фонду досліджується безперервним способом.
Амортизаційні відрахування забезпечують накопичення коштів на
модернізацію та капітальний ремонт основних засобів. Перевірка
правильності нарахувань та використання амортизаційних відрахувань має
важливе значення.

Для цього необхідно встановити:

— чи правильно визначена ліквідаційна вартість основних засобів та
вартість, яка підлягає амортизації;

— чи правильно застосовується передбачений обліковою політикою метод
амортизації;

— чи правильно нараховується амортизація на повне поновлення в розмірі
норм амортизаційних відрахувань;

— чи правильно нараховується амортизація за незакінченими або
неоформленими актами приймання об’єктів будівництва тощо;

— чи не допускається нарахування амортизації і зносу основних засобів по
бібліотечних фондах, автомобільних шляхах загального користування та
інших фондах, переведених в установленому порядку на консервацію.

3. Аудит ремонту основних засобів

Перевірка витрат на поточний та капітальний ремонт основних засобів
починається з вивчення наявності і виконання завдань щодо поточного та
капітального ремонту. Необхідно встановити правильність розмежування
робіт і віднесення їх до поточного і капітального ремонту. Це пов’язано
з особливостями їх організації і технології, а відповідно і контролю
витрат. Вивчаючи витрати на поточний і капітальний ремонт, необхідно
з’ясувати, чи є кошторис — фінансові розрахунки і технічна документація,
ким вона затверджена, яким способом виконувався ремонт. Аудитор повинен
вивчити за документами (за нарядами, актами приймання робіт), чи
правильно застосовувались розцінки, як здійснювалося списання у межах
норм. У разі ремонту за підрядним методом слід перевірити стан
розрахунків з підрядниками і встановити, чи правильно виписані ними
розрахунки на виконані роботи, чи є акти приймання-передавання робіт та
чи вказані в актах недоробки, дефекти, чи встановлені строки їх
усунення, у який спосіб ведеться облік ремонту.

Дослідження операцій з погляду правильності відображення витрат на
капітальний ремонт обладнання та транспортних засобів мають велике
значення для попередження приписок обсягу ремонту.

Вивчення операцій, пов’язаних з капітальними вкладеннями, проводиться на
підставі затверджених титульних списків, кошторисів, технічної
документації та укладених договорів з підприємствами. Аудитори
з’ясовують законність та обґрунтованість витрат на капітальні вкладення,
чи відповідають вони діючій затвердженій технічній документації і
джерелам фінансування. (Під час вивчення операцій щодо капітальних
вкладень важливо розподілити їх на капітальні вкладення, які виконуються
підрядним методом, і капітальні вкладення, які виконуються господарським
способом. Необхідно перевірити правильність укладення договорів з
підрядними організаціями, правильність визначення обсягу виконаних робіт
з проміжних актів та якість цих робіт. Установлюють випадки заниження
собівартості за рахунок різних недоробок і зниження якості робіт,
вивчають стан бухгалтерського обліку капітальних вкладень і правильність
подання звітності щодо них) Аудитори звертають увагу на можливі версії
порушень, зокрема на:

— випадки приховування нестачі основних засобів унаслідок незадовільного
стану аналітичного обліку і неякісного проведення щорічної
інвентаризації;

— використання посадовими особами основних засобів у своїх цілях під
виглядом тимчасового використання, коли немає належного внутрішнього
контролю на підприємстві, а також можливе подальше їх списання;

— заміну нових частин основних засобів застарілими, які були в роботі, і
списаними, але не знищеними;

— списання основних засобів за актами, які не оформлені згідно з чинними
нормативними актами;

— відображення в бухгалтерському обліку оприбуткування вузлів, деталей
після ліквідації основних засобів;

— знищення основних засобів, які підлягають ліквідації;

— збільшення початкової вартості частин основних засобів за рахунок
віднесення їх на собівартість витрат, які стосуються інших господарських
операцій;

— заниження первинної вартості основних засобів або окремих їх частин;

— використання основних засобів не за призначенням;

— завищення витрат на ліквідацію основних засобів;

— невідповідність нарахування амортизації в розмірах і періодах
наявності та руху основних засобів;

— відсутність проведення інвентаризації капітальних витрат орендованих
основних засобів;

— під час інвентаризації не приділяється належної уваги вивченню
наявності документів на основні засоби та їх відповідність паспортам.

Цей перелік далеко не повний і може доповнюватись у процесі проведення
аудиту. Під час вивчення акта про ліквідацію основних засобів
звертається увага на компетентність комісії, яка брала участь у
складанні акта про ліквідацію основних засобів, вказується конкретна
причина їх вибуття, скільки разів виконувались ремонти, яка реальна
вартість основних засобів, термін експлуатації, наявність інвентарного
номера, правильність нарахування зносу на такі засоби, чи є в наявності
документи на їх розбраковування, оприбуткування в підзвіт матеріально
відповідальним особам запасних частин від розбраковування, заповнення
технічних паспортів, чи здаються непридатні металеві предмети до
«Вторсировини» та чи оформлене це передання відповідними документами.

У процесі перевірки правильності відображення в бухгалтерському обліку
господарських операцій, пов’язаних з ремонтом основних засобів та
ремонтними роботами, необхідно порівняти дані аналітичного та
синтетичного обліку витрат на ремонтні роботи з даними щорічної
звітності форми №3. Достовірність даних звіту форми № 3 визначається
через їх зіставлення за такою схемою.

Дані про наявність та рух основних засобів зіставляються з даними
підсумків карток обліку руху основних засобів за класифікаційними
групами, які, у свою чергу, звірені з показниками журналу № 4, типової
форми № В-1.

Показники залишків основних засобів на початок року зіставляються з
даними звіту форми № 1 за попередній рік на кінець року. Зіставляються
дані про залишки основних засобів на початок року і залишок на кінець
року за рахунком форми № 1 -з графами щорічної форми звітності № 3, з
даними журналу № 4. Показники журналу № 4, типової форми № В-1
зіставляються з рахунками № 10, № 13, з даними Головної книги.

Крім перевірок, аудитор приділяє увагу використанню основних засобів з
метою надання підприємству допомоги, розкриттю причин, які гальмують
ефективне використання основних засобів, а також пошуку внутрішніх
резервів збільшення виробничої потужності підприємства.

Основними документами, в яких відображаються дані про використання
обладнання, є звіти, або рапорти, про роботу обладнання. Для здійснення
контролю за використанням обладнання аудитору необхідно проаналізувати
причини простою на підставі змінних рапортів, сигнальних талонів і
листків простоїв. Під час аналізу мають бути виявлені загальний час
роботи і час простою.

Підвищення рівня використання обладнання — це поліпшення вікової та
технологічної структури, розкриття резервів підвищення фондовіддачі.
Аудитор для визначення фондовіддачі може використовувати такі дані:
випуск продукції, середньорічну вартість основних засобів, у тому числі
активної їх частини, порівняно зі звітними даними минулих періодів,
планових (нормованих) із фактичними даними. Важливим є також перевірка
обчислення амортизаційних відрахувань.

4. Аудит обліку нематеріальних активів

Під аудиторською перевіркою нематеріальних активів розуміють дослідження
прав підприємства на користування природними надрами, майном, землею,
авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва, об’єктами
промислової власності тощо.

 

c

ue

th

 

th

. зносу, а для цього слід використати рахунок 12 «Нематеріальні активи»,
який призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та
рух їх.

Належна увага приділяється і правильності списання об’єктів
нематеріальних активів з балансу, відповідності показників синтетичного
й аналітичного видів обліку та їх зносу залишкам, записаним у Головній
книзі і балансі. До нематеріальних активів належать немонетарні активи,
які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані
(відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою
використання протягом періоду більше одного року (або одного
операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва,
торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам.

Для проведення експертизи нематеріальних активів і юридичного аналізу
первинних бухгалтерських документів, що підтверджують право на їх
власність, залучають відповідних фахівців.

З початку аудиту необхідно перевірити факт наявності нематеріальних
активів за документами, де описано сам об’єкт, або документи, в котрих
підтверджується створення об’єкта.

Правильність визначення вартісної інтелектуальної власності має велике
значення для аудитора.

Розкриття інформації про нематеріальні активи визначені П(С)БО —
(Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) 8 «Нематеріальні активи».
Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться стосовно кожного
об’єкта за групами, тобто за сукупністю однотипних за призначенням і
умовами використання. У плані рахунків передбачений синтетичний рахунок
12 «Нематеріальні активи», який має відповідні субрахунки: «Права
користування природними ресурсами»; «Права користування майном»; «Права
на знаки для товарів і послуг»; «Права на об’єкти промислової
власності»; «Авторські суміжні з ними права»; «Гудвіл» та «Інші
нематеріальні активи». Важливо підкреслити, що П(С)БО 8 не поширюються
на гудвіл, який виникає внаслідок об’єднання підприємств, і на операції
з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими
П(С)БО.

Також необхідно встановити: чи правильно отриманий або придбаний
нематеріальний актив відображається в балансі, чи відповідає
встановленим критеріям спосіб зарахування нематеріальних активів на
баланс (активи повинні зараховуватися за первісною вартістю), чи
збільшувалась на підприємстві первісна вартість, які витрати на
придбання (створення) мало підприємство, на якому рахунку ці витрати
нагромаджуються у разі придбання нематеріальних активів в обмін на
корпоративні права, у який спосіб визначається залишкова справедлива
вартість.

5. Аудит обліку підзвітних сум

Під час аудиту розрахунків з підзвітними особами перевіряється
своєчасність і правильність звітності підзвітних осіб, порядок видачі
авансів, законність і доцільність використання підзвітних сум.

Об’єктом аудиту операцій з підзвітними сумами є авансові звіти, додані
до них підтверджувальні документи — рахунки, чеки, посвідчення про
відрядження, закордонні паспорти, квитки на проїзд, акти та інші
виправдовувальні документи, накази, розпорядчі документи, а також
бухгалтерські записи за рахунком 37 «Розрахунки з різними дебіторами» на
субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» у Головній книзі та у
відповідних журналах.

Під час аудиту розрахунків з підзвітними особами в наведеній нижче
послідовності перевіряється:

— сума залишків на субрахунку 372, яка зіставляється з даними
аналітичного обліку, при цьому звертається увага на своєчасність
розрахунків з підзвітними особами, своєчасність внесення в касу залишків
підзвітних сум та правильність відображення їх у національній та
іноземній валютах;

— чи немає простроченої заборгованості за підзвітними сумами у
працівників, які звільнилися з підприємства;

— правильність та своєчасність складання авансових звітів;

— чи не мали місце випадки видачі в підзвіт коштів за наявності залишків
підзвітних сум або несвоєчасне звітування про використані кошти;

— своєчасність повернення в касу залишків підзвітних сум, а також
своєчасність утримання несвоєчасно зданих сум в іноземній валюті — в
трикратному розмірі;

— чи не допускалися випадки передання підзвітних сум від однієї особи до
іншої;

— правильність оформлення документів на відрядження;

— законність, доцільність та обґрунтування витрат на відрядження, а
також відображення їх у бухгалтерському обліку за наявністю рішення або
наказу керівництва;

— правильність відображення розрахунків з підзвітними особами в
бухгалтерському обліку.

Аудитор звертає особливу увагу на правильність віднесення витрат, які
відшкодовуються, на рахунки бухгалтерського обліку, їх справжність,
достовірність виправдовувальних документів.

Оскільки фактичний час перебування за кордоном у відрядженні
визначається за відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних
військ України в закордонному паспорті або документі, що його замінює, а
також за відмітками сторони, яка відряджає та приймає, у посвідченні про
відрядження, аудитор має змогу перевірити правильність нарахування
добових. При цьому відмітки у посвідченні про відрядження щодо прибуття
та вибуття працівника мають бути завірені тією печаткою, якою
користується у своїй господарській діяльності підприємство для
засвідчення підпису відповідної посадової особи.

Аудитору слід урахувати, що у разі транзитної зупинки за період проїзду
територією України, що виявляється перевіркою проїзних документів,
відшкодування витрат на відрядження здійснюється у порядку,
передбаченому законодавством України про службові відрядження в межах
території України, якщо при цьому підзвітні особи вчасно звітували про
витрачені кошти і подали необхідні підтверджувальні документи до
авансового звіту.

Складання авансових звітів ґрунтується на даних підтвердних документів —
проїзних квитків, чеків, рахунків. Норми добових розраховуються згідно
із законодавством та терміном перебування у відрядженні, який визначено
відповідно до відміток у закордонних паспортах та посвідченнях про
відрядження.

Записи в регістрах синтетичного обліку за субрахунком 372 в частині
розрахунків за закордонними відрядженнями здійснюються на підставі
авансових звітів та інших первинних документів. Дані в первинних та
зведених документах записуються у двох валютах (українській та
іноземній) паралельно, при цьому відображаються курсові різниці, які
визначаються згідно з установленим курсом НБУ на дату проведення
операцій чи на останнє число звітного періоду.

Списання витрат на закордонні відрядження здійснюється на підприємстві в
передбаченому державою порядку за наявності розпорядчих документів щодо
відшкодування затрат. При цьому записи за кредитом субрахунку 372
збігаються з записами за дебетом відповідних рахунків витрат у сумі,
зазначеній в авансових звітах підзвітних осіб.

6. Аудит обліку вексельних операцій

Аудит в обліку вексельних операцій проводиться поетапно. На першому
етапі перевіряються затрати, пов’язані з виготовленням або придбанням
бланків векселів, збереження та облік їх, сплата мита, списання витрат.
На другому — визначається заборгованість за розрахунками з покупцями,
замовниками та іншими дебіторами, що забезпечена одержаними векселями,
на третьому — заборгованість за розрахунками з постачальниками,
підрядниками та іншими кредиторами, яка забезпечена виданими векселями.
На четвертому етапі перевіряються позики, одержані векселедержателем у
комерційних банках під заставу векселів, а також ведення оперативного
контролю платежів за одержаними і виданими векселями, суми
заборгованості за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими
дебіторами за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і надані
послуги, які забезпечені одержаними векселями, та сума заборгованості,
на яку підприємством видано векселі забезпечення поставок (робіт,
послуг) постачальників та інших кредиторів тощо. Виконання закону
України «Про обіг векселів в Україні» від 2001 р., а також Порядок
видачі обліку і погашення векселів, виданих як сплата ввізного та
вивізного (експортного) мита за давальницькою сировиною досліджуються
досить ретельно.

Векселі, отримані підприємством під час розрахунків за відвантажені
товари, перевіряються на основі записів за рахунком № 34 та його
субрахунками з метою підтвердження їх достовірності та правильності.

Одночасно, у разі потреби, проводиться інвентаризація векселів у місцях
їх зберігання (на підприємстві або в банку). Результати інвентаризації
визначаються порівнянням фактичних даних з описами, що ведуться в
бухгалтерії. Якщо підприємство зберігає векселі в банку, то аудитор
повинен за необхідності отримати підтвердження даних, одержаних на
підприємстві, від банку через запит. Разом з тим простежуються витрати
підприємства за послуги щодо зберігання векселів, які повинні
підтверджуватися угодами з банком, документами про нарахування
винагороди та записами про віднесення на витрати операційної діяльності.

Особлива увага приділяється випадкам реалізації векселів з відстроченням
платежів, дисконту, визначенню сум відсотків, умов та наслідків операцій
з переказними, дисконтними, простими відсотковими векселями.

Наслідки перевірки аудитор відображає в робочих документах.

7. Аудит обліку готової продукції та її реалізації

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про
готову продукцію визначаються П(С)БО 9 «Запаси» та П(С)БО 16 «Витрати».
Основними завданнями аудиту є встановлення правильності і достовірності
відображення у звітності фактичної виручки від реалізації робіт (послуг)
та фактичних витрат на виробництво і реалізацію продукції, формування
фінансових результатів, з’ясування правильності визначення виробничої
собівартості готової продукції, до якої входять:

прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі
витрати; загально-виробничі витрати. Прямі матеріальні витрати включають
вартість сировини й основних матеріалів, купованих напівфабрикатів,
комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів.

З’ясовується, чи дотримуються на підприємстві Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 9 у частині визначення вартості матеріальних
запасів і яка методика застосовується для оцінки запасів, зокрема
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів,
середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження
запасів (ФіФо); собівартість останніх за часом надходження запасів
(ДіФо), нормативних витрат.

Джерелами інформації є: баланс підприємства, звіт про фінансові
результати та їх використання, журнали 1, 2, 3, 4, 5, 5а, 6 (у разі
використання журнальної форми бухгалтерських записів), первинні
документи з відпуску готової продукції зі складу, банківські виписки про
рух коштів на поточному рахунку, касові звіти з прикладеними
прибутково-видатковими документами в оплату рахунків, платіжні доручення
на оплату відвантаженої продукції та ін.

Аудитор повинен перевірити, а за необхідності і самостійно здійснити
розрахунок фактичної собівартості продукції та реалізованої продукції.

Особлива увага приділяється перевірці правильності відображення у
відомості № 31 даних первинних документів з відвантаження готової
продукції. Перевіряється, чи всі суми включені у відомість. Якщо має
місце невідповідність, аудитор установлює її причини. Правильність
записів у рахунках постачальників перевіряється за накладними та за
платіжними документами на відпуск продукції (товарів, робіт та послуг).
Під час перевірки рахунків з’ясовується, чи має місце завищення або
заниження цін або сум торговельних націнок на продукцію.

Перевіряючи розрахунки за готову продукцію за бартерними операціями,
аудитор виявляє, чи вся сума включена в обсяг реалізації, чи правильно
нараховано ПДВ, а також в яких цінах здійснено бартерний обмін. Після
цього аудитор аналізує правильність визначення оподатковуваного обороту
для оподатковування ПДВ. Аудитор аналізує суми безоплатно отриманих
товарів. При цьому необхідно враховувати, яка їх сума включається до
об’єкта оподаткування на прибуток. На підприємствах, які використовують
векселі під час оформлення розрахунків за відвантажену продукцію,
важливо встановити порядок проведення операцій за рахунками
бухгалтерського обліку.

Ретельного аналізу потребує операція зі списання готової продукції
(товарів), перевіряється правомірність списання та відображення
результатів на рахунках бухгалтерського обліку. Перевіряється
правомірність списання нерозподілених постійних та наднормативних
виробничих витрат на собівартість реалізованої готової продукції
(виконаних робіт та послуг).

Аналізується правильність визначення результатів від реалізації готової
продукції (робіт та послуг) за кожним номенклатурним номером, а також
правильність відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку та у
звітних даних форм № 1 та № 2 річної та квартальної звітності.

8. Аудиторські перевірки фінансового стану підприємств, що
приватизуються

Аудиторська перевірка виконується на підставі договору між аудитором
(аудиторською фірмою) та підприємством, що приватизується. Аудиторський
висновок, що подається в орган приватизації, повинен відповідати вимогам
Закону України «Про аудиторську діяльність» та Національному нормативу №
26 «Аудиторський висновок». На початку аудиторського висновку дається
загальна характеристика підприємства: найменування, код ЗКПО, форма
власності, галузь, кількість працівників, керівник, рахунки у банках та
ін.

Під час інвентаризації статей бухгалтерського балансу аналізуються дані
інвентаризації, проведеної у зв’язку з приватизацією майна,
інвентаризація коштів і фінансових зобов’язань, звіряються їхні дані з
показниками облікових регістрів, первинних документів аналітичного
обліку відповідно до стандартів обліку. В аудиторському висновку мають
бути висвітлені такі питання:

форма ведення бухгалтерського обліку, стан аналітичного і синтетичного
обліку, первинних облікових документів, журналів, Головної книги.

Аудитори перевіряють додержання вимог положення про інвентаризацію майна
та правильність відображення її наслідків у бухгалтерському обліку на
момент приватизації підприємства, додержання вимог обліку руху основних
засобів, нарахування амортизаційних відрахувань окремо в орендодавця (у
разі перевірки орендного підприємства), джерела придбання основних
засобів, проводять аналіз незавершеного будівництва, витрат будівельних
матеріалів та обладнання до установки, звіряють платіжні документи,
перевіряють наявність нематеріальних активів, нарахування зносу,
виробничих запасів по МШП, достовірність віднесення до МШП залежно від
періоду їх придбання. Аудитори перевіряють правильність обліку сировини,
матеріалів, тари, палива, виробничих запасів, обліку витрат на
виробництво, реальність сум дебіторської та кредиторської
заборгованості, зазначених у балансі; аналізують облік фінансування
капітальних вкладень за термінами освоєння, рух коштів на рахунках
банків, склад статутного фонду, правильність віднесення сум на статутний
фонд (капітал), обчислення прибутків і збитків. Зазначені вимоги Фонду
державного майна України мають бути обов’язково відбиті в аудиторському
висновку.

Аудитор виступає як експерт в оцінці вартості об’єктів приватизації. Для
цього він користується затвердженими Кабінетом Міністрів України
методиками та діє згідно з рішенням органу приватизації (Фонд
держмайна).

Похожие записи