Реферат на тему:

Методи дослідження явища сезонності та їхнє використання у сфері
податкового контролю

Економіка будь-якої країни має сезонний характер функціонування і
розвитку, не є винятком і податкова система. Коливання обсягів продажу
та виробництва характерні для будь-якого підприємства і було б
неправильно говорити про непідвладність коливань на певні сфери
господарювання. На сезонність впливають об’єктивні та суб’єктивні
фактори [5].

Дослідження явища сезонності важливе не лише для статистики чи
демографії, але і для сучасної системи податкового контролю. Найчастіше
дослідження сезонності здійснюється на примітивному рівні без урахування
різного роду факторів. Основною причиною цього є відсутність нормативних
і методичних матеріалів з дослідження явищ сезонності на обласному та
районному рівнях податкової служби. Дуже часто сезонність взагалі не
враховується в аналітичній роботі. Єдине, що позитивне в роботі
аналітичних відділів, – це дослідження неритмічності обсягів продажу,
але найчастіше такі дослідження проводять на інтуїтивному рівні,
зокрема, з допомогою примітивного співставлення величин обсягів продажу
за попередні місяці робиться висновок про ритмічність чи неритмічність
роботи підприємства. Недоліками інтуїтивного порівняння є: висока
імовірність допущення помилки; урахування обсягів продажу лише поточного
року; відсутність інтегрального показника по галузях (особа, яка
здійснює порівняння, не враховує сезонний характер діяльності певних
галузей, наприклад, сільського господарства, обробної промисловості,
надання послуг населенню, а з назви господарюючого суб’єкта дуже важко
визначити його галузеву належність); значна трудоємність процедури через
значну кількість досліджуваних господарських одиниць. Єдиним позитивом,
за умови незначної кількості досліджуваних підприємств, є урахування
усіх можливих факторів впливу на неритмічну діяльність, тобто причин і
особливостей діяльності конкретного підприємства. Зокрема, використання
даного методу є доцільним, якщо проводиться всебічний аналіз
господарюючих суб’єктів із урахуванням усіх факторів методом одиничного
розгляду кожного з них.

Виходячи з сказаного вище можна зробити висновок про необхідність
пристосовувати та застосовувати різноманітні методи для дослідження
сезонних коливань, як обсягів продажу так і податкових надходжень.
Сучасною наукою винайдено дуже багато методів, з допомогою яких можна
досліджувати і всебічно розглядати таке явище, як сезонність
(економетричні методи, методи математичного прогнозування, методи
демографії та інші), але більшість із них не підходять для дослідження
явищ на побутовому рівні через свою складність.

Для дослідження сезонності на рівні працівника із середньою
кваліфікацією, який не володіє науковими методами, вкрай важливо
пристосувати метод, який би відповідав таким критеріям: простота
розуміння, простота використання, достовірність результатів, що будуть
отримані.

Найбільше останнім трьом сформульованим критеріям відповідають методи
статистики, тому зупинимося саме на них. Розглянемо більш докладніше
явище сезонності уже з погляду статистики. Велика кількість рядів
динаміки, особливо в економіці, містить коливання, що постійно
повторюються і відносно довгий час залишаються незмінними. Причинами
періодичних коливань є природні, соціальні та економічні фактори [3].

Під сезонними коливаннями розуміють достатньо регулярні внутрішньорічні
зміни того чи іншого економічного показника, що повторюються з року в
рік і виникають не тільки під дією природних, але й технічних і
соціально-економічних факторів. Сезонність найбільш характерна для
галузей, у яких значним є розрив між робочим часом і часом виробництва.
Зміна попиту на продукти народного споживання визначається зміною пори
року.

Статистичні матеріали, що висвітлюють надходження податкових платежів до
бюджетів усіх рівнів в Україні до цього часу аналізуються в основному за
календарні місяці та роки. Однак будь-який процес, у тому числі й процес
податкових надходжень, протягом року не протікає рівномірно [6].

Таким чином, мета розгляду та вивчення сезонних коливань має дві
практичні сторони: позбавлення від них, їхня ізоляція для вивчення.
Елімінування їхнє досягається просто – якщо подовжити інтервал часу до
охоплення повного періоду сезонів. Але обираючи більш тривалий часовий
інтервал, що охоплює один чи декілька повних сезонних циклів, необхідно
жертвувати деяким обсягом даних, оскільки ми не отримуємо для кожної
частини року того значення ряду, яке було б за умови виключення
сезонного руху.

Найважливішими завданнями, що повинні вирішуватися під час дослідження
сезонності, є наступні: 1) виявлення наявності сезонності, числова її
характеристика та розкриття суттєвих особливостей у різних фазах річного
циклу; 2) дослідження динаміки сезонності в цілому та в окремих періодах
року; 3) математико-статистичне моделювання сезонності.

Методи виявлення наявності сезонності та її числової характеристики
добре висвітлюються в теорії статистики. Для цих цілей найчастіше
використовують індекси сезонності (сезонні хвилі). Статистичне
вимірювання сезонності дозволяє чисельно виразити прояв сезонних
коливань, виявити їх силу та характер в умовах певних галузей народного
господарства, викрити фактори, що викликають їх, та оцінити наслідки
прояву сезонності. Сезонною хвилею називають сукупність вирахованих для
кожного місяця річного циклу індексів сезонності, що характеризують
внутрішньорічну динаміку явища [1].

Індекси сезонності як показники сезонних коливань у загальному вигляді
знаходять як відношення кожного рівня ряду динаміки у вигляді помісячних
(рідше поквартальних) даних до теоретичного чи середнього рівня, що
приймається як база порівняння. Для розрахунку індексів сезонності у
сфері податкового контролю доцільно брати помісячні обсяги продажу
підприємства, що подаються підприємством щомісячно в декларації з
податку на додану вартість у рядку 5.1.

Вирізняють 3 методи розрахунку індексів сезонності: індекси, розраховані
методом простих середніх; індекси, що розраховують на основі згладжених
(розрахункових, теоретичних) даних; індекси, розраховані методом
помісячних відношень.

Розглянемо методики обрахунків для кожного з цих методів:

1. Індекси, розраховані методом простих середніх:

де – помісячні середні (за однойменні місяці) за увесь період, що
вивчається, які знаходяться як:

де – фактичні рівні ряду на момент t в році k, (k = 1,…, L), (t =
1,…,m), L – число років, – загальна середня за увесь період, яка
розраховується як:

де m – кількість внутрішньо річних інтервалів, n = Lm – число
спостережень, коли L = 1, то m = n.

де – середньомісячний рівень у кожному році k, що обраховується
як:

2. Індекси, що розраховуються на основі згладжених (розрахункових,
теоретичних) даних:

де – згладжені (вирівняні, теоретичні) рівні ряду динаміки за
відрізок часу t року k.

Якщо k = 1, формула отримує вигляд:

3. Індекси, розраховані методом помісячних відношень:

– ланцюгові коефіцієнти росту,

– середні помісячні відношення за однойменні місяці за увесь
період;

– середнє значення з середніх помісячних відношень.

Якщо показник, що вивчається, такий, що місячні рівні ряду в сумі дають
рівень за рік (тільки для інтервальних динамічних рядів), то характер
сезонності добре виражають структурні відносні величини (частка кожного
місяця в загальному обсязі за рік).

Способи знаходження індексів сезонності залежать перш за все від
характеру основної тенденції ряду динаміки. У тих випадках, коли
середній річний рівень сезонного явища залишається з року в рік відносно
незмінним, використовують метод простих середніх. Він полягає в
знаходженні простої середньої за одні й ті ж місяці всього періоду, що
вивчається. Використовують також способи розрахунку індексів сезонності
на основі методу ковзких середніх та аналітичного вирівнювання з
використанням відносних величин (ланцюгових темпів росту). Вибір методу
залежить від характеру зміни рівнів рядів динаміки. Якщо рівні виявляють
яку-небудь тенденцію чи до росту, чи до спаду, тоді метод простих
середніх не можна використовувати, оскільки сезонні коливання в
початкові (чи кінцеві) роки менше впливають на обрахунок середньої, ніж
сезонні коливання, що відбуваються на більш високому абсолютному рівні.
Тому є сенс використовувати другий метод, який полягає в тому, що дані
за окремі місяці співвідносяться з середньомісячним рівнем даного року,
а потім із отриманих по кожному місяцю величин вираховується середня
арифметична.

Таким чином, для використання у сфері податкового контролю для
дослідження впливу сезонності на обсяги продажу найбільш підходять
індекси, що розраховуються методами простих середніх і помісячних
середніх, оскільки вони задовольняють усі три критерії, які було
наведено раніше.

Незважаючи на ряд переваг даного методу, він має і ряд недоліків.
Зокрема, при використанні методу помісячних середніх, коли підприємство
декларує відсутність обсягів продажу, що досить часто буває у
підприємств малого чи середнього бізнесу, при підстановці в формулу
розрахунку відносних ланцюгових темпів приросту операція ділення на нуль
є некоректною, тому доцільно на початковому етапі обрахунків такі
співвідношення замінювати на нулі.

Розрахунок індексів сезонності для підприємства є безперечно важливим
для дослідження ритмічності їхньої діяльності по місяцях, але без
співставлення з величинами ритмічності роботи галузей економіки, до яких
вони належать, оцінити величину впливу сезонності на кожного
представника дуже складно. Тому необхідно спочатку обраховувати
помісячні індекси сезонності для кожної з галузей економіки певного
регіону, а потім для кожного з підприємств.

Розрахунок індексів проводиться на основі сум обсягів продажу кожної
галузі залежно від КВЕД. У даному випадку індекс сезонності мало
чуттєвий до новостворених підприємств чи ліквідованих у середині року.
Розподіл галузей доцільно проводити, як це наведено в таблиці 1,
оскільки значна деталізація в розрізі КВЕД знову ж таки призводить до
значної чутливості індексів.

Величину впливу сезонної складової на коливання обсягів можна виявити за
допомогою величини дисперсії. Чим більшим є розсіювання індексу
сезонності, тим більший вплив сезонного фактора на підприємство чи
галузь (таблиця 2).

Розраховані індекси сезонності по місту Чернігову можна розглядати, як
індекси чисто сезонної частини величини обсягу продажу. Пік обсягів
продажу припадає на травень (величина індексу сезонності за 2003–2005
роки становила 1,08), спад – на березень (індекс сезонності за даний
місяць становив 0,9)(див. рис.1)

Рис. 1. Значення індексу сезонності по м. Чернігову за 2003–2005 роки

Код Назва галузі Середнє значення величини обсягів продажу за 2003–2005
роки Частка середнього обсягу галузі в загальн. обсязі продажу Дисперсія
індексів сезонності Стандартне відхилення індексів сезонності

1 Сільське господарство, мисливство та лісове господарство 2041,5 0,62
% 0,036 0,189

2 Рибне господарство 0,0 0,00 %

3 Добувна промисловість 66,7 0,02 % 2,602 1,613

4 Обробна промисловість 79581,7 24,20 % 0,007 0,081

5 Виробництво електроенергії, газу та води 47989,9 14,59 % 0,006 0,076

6 Будівництво 21730,6 6,61 % 0,010 0,100

7 Оптова та роздрібна торгівля, торгівля т/з 141152,4 42,93 % 0,004
0,063

8 Готелі і ресторани 1401,4 0,43 % 0,017 0,130

9 Транспорт, пошта і зв’язок 9613,8 2,92 % 0,005 0,070

10 Фінансова діяльність 1084,5 0,33 % 0,056 0,237

11 Операції з нерухомістю, здавання під найм і послуги юридичним особам
15152,4 4,61 % 0,017 0,131

12 Державне управління 4597,8 1,40 % 0,220 0,469

13 Освіта 2337,8 0,71 % 0,141 0,375

14 Охорона здоров’я та соціальна допомога 517,1 0,16 % 0,009 0,097

15 Колективні, громадські та особисті послуги 1544,2 0,47 % 0,003 0,053

16 Екстериторіальна діяльність 0,0 0,00 %

17 Вид діяльності не визначений 0,0 0,00 %

18 Інші види діяльності 0,0 0,00 %

19 Вид діяльності відсутній 0,0 0,00 %

Всього 328811,8 100,00 % 0,003 0,054

Проводячи порівняльний аналіз обсягів продажу, а також величини сплати
податків і зборів по місяцях, необхідно звертати увагу на „ризикові
зони”, в яких відбувається спад (лютий-березень, травень-липень,
вересень-листопад).

Отже, розрахунок індексу сезонності методом ланцюгових підстановок по
обсягах продажу декларацій з податку на додану вартість відповідає трьом
основним вимогам, сформульованим раніше, та дозволяє оцінити вплив
сезонного фактора на діяльність підприємства, а обрахунок величини
дисперсії для кожного окремого підприємства та галузі дозволяє
порівнювати їх величини та робити об’єктивні висновки про величину
впливу сезонної складової на обсяги продажу по місяцях.

Література:

1. Статистический анализ в экономике / Под ред. Г.Л. Громыко. – М.:
Изд-во МГУ, 1992. – 134 с.

2. Четыркин Е.М., Калихман И.Л. Вероятность и статистика. – М.: 1982. –
С. 308.

3. Урланис Б.Ц. Общая теория статистики. – М., 1973. – С. 356–361.

4. Черняк О.І., Ставицький А.В. Динамічна економетрика. – К.: КВІЦ,
2000. – 120 с.

5. Экономическая статистика / Под ред. Ю.Н. Иванова. – М.: Инфра-М,
1998. – 480 с.

6. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навчальний
посібник. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2004. – 331с.

7. Лук’яненко І.Г., Краснікова Л.І. Економетрика. Теорія та практика. –
К.: Знання, 1998. – 493 с.

Похожие записи