Реферат з бухгалтерського обліку

на тему:

“Метод бухгалтерського обліку”

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність способів і прийомів, за
допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в
обліку. Він складається з ряду елементів, головні з яких:

1) документація;

2) інвентаризація;

3) рахунки;

4) подвійний запис;

5) оцінка;

6) калькуляція;

7) баланс;

8) звітність.

Практичне використання кожного з них обумовлене відповідними
положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими і затвердженими
державними органами.

Зупинимося на їхній характеристиці.

Документація являє собою відображення господарських операцій у
визначених носіях інформації — на паперових бланках або технічних носіях
(магнітних стрічках, магнітних дисках, перфострічках, дискетах); це
письмове свідчення про здійснення господарської операції, що надає
юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Інвентаризація — це спосіб перевірки в натурі наявності
товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування,
зважування, обміру й оцінки всіх залишків господарських засобів і
порівняння з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація — це спосіб
бухгалтерського обліку майна, коштів підприємства, що забезпечує
відповідність облікових даних їх фактичній наявності.

Рахунки (бухгалтерські) — призначені для обліку наявності і руху
господарських засобів, коштів та їх джерел.

Подвійний запис. Уперше сутність подвійного запису було розкрито й
логічно обгрунтовано в праці італійського математика Луки Пачолі,
надрукованій 1494 р. під назвою «Трактат про рахунки і записи». Звідси
поняття «подвійна італійська бухгалтерія». Пачолі називають батьком
системи подвійної бухгалтерії. Першу друковану працю з бухгалтерії

було невдовзі видано іншими мовами, тож вона породила чимало
наслідувачів у Німеччині, Франції, Англії. Одну з таких робіт було
перекладено російською мовою за правління Петра Першого.

Система подвійного запису, вихідні позиції якої було викладено Пачолі,
витримала іспит часом і ось уже понад 500 років використовується (в тих
чи інших варіантах) всюди, де необхідний систематичний облік
господарської діяльності. Подвійний запис — це принцип тотожного
відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність
оборотів по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків.

Подвійний запис випливає з економічної суті відображення операцій. Кожна
господарська операція викликає зміни у двох видах господарських засобів,
грошових коштів, або у двох видах джерел, або в одному виді засобів чи
коштів, і в тій же сумі змінюється відповідний вид джерел.

Розглянемо використання подвійного запису для відображення на рахунках
початкового сальдо і визначення сальдо на активних, пасивних і
активно-пасивних рахунках. Приклад.

І. Сальдо на 1.03.00 р.:

на дебеті рахунка «Каса» — ЗО гри.

на дебеті рахунка «Поточні рахунки в національній валюті» — 1 500 000

на дебеті рахунка «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

(оптова база № 1) — 200 000

на кредиті рахунка «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

(магазин № 5) — 640 000

II. Господарські операції за березень 2000 р.

1) 3 рахунка «Поточні рахунки в національній валюті» надійшло до каси
підприємства на господарські потреби 600 грн. (грошей в касі збільшилося
на 600 грн., на поточному рахунку в національній валюті зменшилося на
600 грн.).

2) Надійшло на склад матеріалів від оптової бази № 1 на 180 000 грн.
(матеріалів на складі збільшилося на 180 000 грн., заборгованість
підприємства, на яке надійшли матеріали, збільшилася на 180 000 грн.).

3) Перераховано з рахунка «Поточні рахунки в національній валюті»
магазину № 5 600 000 грн. за товари (на рахунку грошей зменшилося на 600
000 грн., й водночас кредиторська заборгованість перед магазином № 5
зменшилася на 600 000 грн.).

Оцінка — це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному
грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.

Для відображення бухгалтерського обліку та звітності майно і
господарські операції оцінюються у національній грошовій одиниці України
способом підсумовування витрат.

Записи у бухгалтерському обліку на валютних рахунках підприємства, а
також операцій в іноземній валюті здійснюються в національній грошовій
одиниці України (в гривнях) у сумах, які визначаються шляхом перерахунку
іноземної валюти за курсом Національного банку України, що діє на момент
здійснення операцій. Водночас зазначені записи здійснюються у валюті
розрахунків і платежів (за кожною іноземною валютою окремо).

Калькуляція — це латинський термін, що означає «набирати», тобто
набирати витрати з метою визначення собівартості продукції та послуг як
в цілому, так і поодинці. Собівартість є базою для визначення ціни
виробничої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який
відображає його активи, зобов’язання і власний капітал на певну дату.

Бухгалтерська фінансова звітність — це система взаємопов’язаних і
взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову
діяльність підприємства, організації, установи за визначений період і є
завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська фінансова звітність має відображати наростаючим підсумком
(за перший квартал плюс за другий, третій і четвертий — одержуємо за
рік) майновий та фінансовий стан підприємства, установи, результати
господарської діяльності за звітний період і грунтуватися на даних
синтетичного та аналітичного обліків.

Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок їх
заповнення розробляються і затверджуються Міністерством фінансів України
за погодженням з Державним комітетом із статистики України, які є
керівними органами бухгалтерського обліку в управлінні економікою (схема
1.3). Міністерство фінансів України також розробляє Національні
стандарти бухгалтерського обліку на виконання програми реформування
бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів з
обов’язковою реєстрацією їх у Міністерстві юстиції України.

Міністерства й відомства за погодженням з Мінфіном і Держкомстатом
України можуть встановлювати додаткові спеціалізовані форми
бухгалтерської звітності. Забороняється вимога подання бухгалтерської
звітності за формами, не затвердженими в установленому порядку, а також
за невстановленими адресами. Місячну, квартальну і річну бухгалтерські
звітності складають підприємство, організація, установа, в яких
відображається склад майна та джерела їх формування, включаючи майно
виробництв, філій, представництв та інших

відокремлених підрозділів, виділених на окремий баланс. Об’єднання, до
яких належать підприємства, складають самостійний баланс. Централізована
бухгалтерія, що обслуговує підприємства, установи, складає фінансову
звітність, у якій відображаються результати господарської діяльності,
склад майна цих підприємств, установ та джерела його формування.
Міністерства, до сфери управління яких належать підприємства, установи
загальнодержавної власності, а також органи, у віданні яких перебувають
підприємства, установи республіканської (Республіка Крим) та комунальної
власності, складають зведену квартальну і річну бухгалтерську звітність.
Для всіх підприємств звітним роком вважається період з 1 січня по 31
грудня включно.

Для підприємств, організацій, установ, що створюються, першим звітним
роком вважається період з дати набуття прав юридичної особи по 31 грудня
включно, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня, — по 31 грудня
наступного року включно.

Дані наступного балансу мають відповідати даним затвердженого заключного
балансу за період, що передує звітному, розбіжності мають бути пояснені.
Зміни даних бухгалтерської звітності внаслідок їх перекручення, що
належать як до поточного, так і до минулого років (після затвердження
цієї звітності), здійснюються у тому звітному періоді, в якому були
виявлені перекручення. Виправлення помилок у бухгалтерській звітності
(стандарт б) підтверджується підписом посадових осіб, які підписали її
раніше, із зазначенням дати виправлення. У формах звітності з’явилися
зміни, що відповідають вимогам зовнішніх користувачів (кредиторів,
інвесторів, акціонерів), податкових інспекцій і міжнародній практиці.

Підприємство (за винятком спільних підприємств з іноземними
інвестиціями) подає квартальну та річну бухгалтерську звітність:

— органам, у сфері управління яких перебуває підприємство;

— учасникам, засновникам — відповідно до установчих документів;

— органові державної статистики.

Міністерство фінансів може визначити інші державні органи, яким
подається бухгалтерська звітність.

Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємством не пізніше
17-го числа місяця, наступного за звітним періодом, річна — не пізніше 5
лютого наступного за звітним року, а підприємствами, до складу яких
входять філії, представництва, відділення, інші відособлені підрозділи,
що перебувають на окремому балансі, — відповідно 20-го числа та 10
лютого. Терміни подання бухгалтерської звітності в зазначених межах
встановлюють органи, у сфері управління (віданні) яких перебувають
підприємства або засновники підприємства.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями подає річну бухгалтерську
звітність до 15 березня наступного за звітним року:

— учасникам спільного підприємства, якщо це передбачено установчими
документами;

— державній податковій інспекції;

— органові державної статистики.

Установа, що утримується за рахунок бюджету, подає місячну, квартальну і
річну бухгалтерські звітності про виконання кошторисів витрат вищому
органові у встановлені ним терміни.

Датою подання бухгалтерської звітності для підприємства, установи у
межах одного міста вважається день фактичної передачі її за належністю,
а для іногороднього — дата його відправлення, зазначена на штемпелі
підприємства зв’язку.

Якщо дата подання звітності припадає на неробочий день, то термін
подання звітності переноситься на перший після вихідного робочий день.

Бухгалтерські звіти підписуються керівником і головним бухгалтером
підприємства, установи, а за відсутності на підприємстві, в установі
бухгалтерської служби — спеціалістом, який веде облік. ч

Річна фінансова звітність підприємства, установи до подання її
вищезазначеним органам, організаціям і учасникам розглядається й
затверджується у порядку, визначеному установчими документами.

Звітність на підприємствах, в організаціях, установах використовується
для контролю за виконанням планів, аналізу господарської діяльності,
формування прогнозів, бізнес-планів тощо.

Звітність необхідна вищим організаціям для контролю за виконанням роботи
підлеглими організаціями, виявлення недоліків у роботі, аналізу їх
господарської діяльності, а також для керівництва їх роботою.

Звітність підприємств використовують фінансові органи для контролю за
правильністю та своєчасністю розрахунків з бюджетом.

Звітність підприємств використовують також кредитні та банківські
установи при розгляді питання видачі кредитних коштів та при страхуванні
майна підприємства.

Органи статистики зводять показники діяльності підприємств (на основі
статистичних даних звітності) і таким чином формують загальнодержавну
статистику.

З метою забезпечення доступності, гласності та відкритості для
зацікавлених користувачів (бірж, покупців, постачальників, інвесторів
тощо) річна фінансова звітність про наслідки фінансово-господарської
діяльності, майновий та фінансовий стан є відкритою для опублікування,
крім випадків, передбачених законодавством.

Міністерства й відомства, до сфери управління яких належать
підприємства, установи загальнодержавної власності, а також органи, у
віданні яких перебувають установи республіканської (Республіки Крим) та
комунальної власності, зведену бухгалтерську звітність про виконання
кошторису витрат подають Мінфіну, фінансовим органам у встановлені ними
терміни.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію
про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів
підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для
прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про
фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів
підприємства.

Фінансова звітність складається з: Балансу, Звіту про фінансові
результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і
Приміток до звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.
Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного
періоду.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12
місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом
підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту
ліквідації.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона
повинна містити дані про; дату звітності та звітний період; валюту
звітності та одиницю виміру; відповідну інформацію щодо звітного та
попереднього періоду; облікову політику підприємства та її зміни;
консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів
діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних
підприємствах; виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними
коригування; іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними
положеннями (стандартами).

Таким чином, під методом бухгалтерського обліку потрібно розуміти
систему способів і прийомів, за допомогою якої відображають об’єкти
бухгалтерського обліку з метою контролю і управління ними.

Висновки

Бухгалтерський облік як невід’ємна частина системи народногосподарського
обліку ґрунтується на наукових основах — діалектичному методі й
економічній теорії. Науковий зміст методу бухгалтерського обліку
визначається підходом до явищ господарської діяльності підприємств,
розгляду всіх засобів і процесів у безперервному їх русі і розвитку,
єдності, взаємозв’язку і взаємозумовленості. Разом з тим, бухгалтерський
облік має свої, властиві тільки йому способи дослідження, що зумовлені
особливостями його предмета, тобто об’єктів, що відображаються і
контролюються, а також завдань і вимог, що ставляться до обліку. До цих
особливостей передусім треба віднести безперервність кругообігу
господарських засобів в процесі діяльності підприємства. Для
забезпечення безперервного і суцільного спостереження за господарськими
операціями в бухгалтерському обліку застосовується документація — спосіб
первинної реєстрації об’єктів обліку. При цьому кожна господарська
операція обов’язково оформляється відповідним документом, який служить
письмовим доказом її здійснення. Документи (у тому числі складені за
допомогою обчислювальної техніки на машинозчитувальних носіях —
магнітних, паперових) служать обґрунтуванням для відображення
господарських операцій в бухгалтерському обліку. Тому вони повинні
містити всю необхідну інформацію, бути своєчасно складені і підписані
посадовими особами, відповідальними за здійснення операції.

Проте в процесі господарської діяльності можуть мати місце такі події,
які в момент їх виникнення неможливо оформити відповідним документом
(наприклад, природні втрати або псування матеріальних цінностей при
зберіганні, несправність ваговимірних приладів, зловживання матеріально
відповідальних ; осіб, помилки в обліку тощо), що призводить до
розбіжностей між фактичною наявністю цінностей і показниками обліку. Для
виявлення таких розбіжностей періодично проводять інвентаризацію(, під
час якої перевіряють фактичну наявність матеріальних цінностей; одержані
дані порівнюють з показниками обліку, а виявлені розбіжності (нестачі,
лишки) документують і відображають в обліку. Поряд з документацією
інвентаризація служить важливим засобом контролю за достовірністю
показників обліку, збереженням господарських засобів, законністю
здійснюваних операцій.

Бухгалтерський облік відображає велику кількість різноманітних об’єктів
— засобів, джерел їх формування, господарських процесів, для
узагальнення яких вимагається єдиний вимірник — оцінка. Оцінка — це
спосіб грошового вимірювання засобів і процесів. За допомогою оцінки
натуральні і трудові вимірники переводять у грошовий. В результаті
грошової оцінки підприємство може визначити загальну вартість основних і
оборотних засобів, що перебувають в його розпорядженні, контролювати їх
використання в процесі господарської діяльності. Грошова оцінка є
необхідною передумовою для відображення господарських операцій в обліку.

Основні принципи оцінки господарських засобів встановлюються державними
органами і є обов’язковими для підприємств і організацій всіх форм
власності, чим забезпечується єдність оцінки засобів у всьому народному
господарстві. В окремих випадках оцінка може бути здійснена тільки після
відображення всіх затрат, пов’язаних з певним господарським процесом
(наприклад, фактичну собівартість готової продукції можна визначити
тільки після відображення в обліку всіх затрат, пов’язаних з процесом її
виробництва). Собівартість об’єктів обліку (придбаних матеріалів,
виготовленої продукції, виконаних робіт) визначають за допомогою
калькуляції, яка служить обґрунтуванням для їх грошової оцінки. Отже,
оцінка і калькуляція потрібні для вартісного вимірювання об’єктів
бухгалтерського обліку.

Господарські операції, оформлені відповідними документами, мають
розрізнений характер. Тому виникає необхідність у групуванні операцій за
певними однорідними ознаками, щоб отримати потрібну інформацію про
наявність і рух окремих видів засобів та джерел їх формування, про
здійснення окремих господарських процесів і одержаних по них
результатах. Таке групування в бухгалтерському обліку забезпечується за
допомогою системи рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування господарських
операцій, оформлених відповідними документами, за економічно однорідними
ознаками для систематичного контролю за змінами засобів та їх джерел в
процесі господарської діяльності. На кожен об’єкт бухгалтерського обліку
відкривається окремий рахунок, записи на якому здійснюють тільки на
підставі відповідних документів. В результаті отримують систематизовану
інформацію, необхідну для управління, аналізу і контролю за діяльністю
господарства.

Господарські операції, що безперервно здійснюються на підприємстві,
спричинюють взаємопов’язані і взаємозумовлені зміни в засобах та
джерелах їх формування. Це зумовлює необхідність відображати
господарські операції в системі рахунків способом подвійного запису, при
якому суму кожної операції записують в певному порядку на двох рахунках.
Наприклад, операція придбання матеріалів призводить, з одного боку, до
збільшення виробничих запасів, а з іншого — до зменшення грошових коштів
на рахунку підприємства, сплачених постачальнику за придбані цінності.
Тому операцію по придбанню матеріалів записують на двох рахунках: на
одному з них відображають надходження матеріальних цінностей, а на
другому — витрачання грошових коштів. Відповідно, відпуск матеріалів на
виробництво продукції за допомогою подвійного запису відображається як
збільшення затрат виробництва і зменшення запасів матеріалів на складах.
Такий спосіб запису господарських операцій в системі рахунків розкриває
їх економічний зміст і забезпечує контроль за використанням ресурсів.

Таким чином, оцінені об’єкти бухгалтерського обліку підлягають
економічному групуванню в системі рахунків із застосуванням способу
подвійного запису, що забезпечує взаємозв’язок показників господарської
діяльності.

Порядок відображення господарських операцій на рахунках, а також перелік
самих рахунків (план рахунків) встановлюється Міністерством фінансів
України і є обов’язковим для підприємств усіх форм власності.

Для одержання інформації про наявність і склад майна підприємства
періодично складають бухгалтерський баланс, в якому порівнюють
сукупність засобів господарства в грошовій оцінці з джерелами їх
формування і цільовим призначенням. Оскільки кожний вид засобів
господарства має певне джерело утворення, то загальна вартість засобів
дорівнює джерелам їх формування. Ця рівність зберігається після
будь-якої господарської операції. Обґрунтуванням для складання балансу
служать записи на рахунках. Щоб забезпечити достовірність показників
балансу, записи на рахунках періодично уточнюють за допомогою
інвентаризації. Періодичне складання балансу дає змогу здійснювати
контроль за змінами у складі засобів та їх джерелах, визначати
фінансовий стан підприємства.

Для одержання інформації про результати діяльності підприємства за
звітний період, крім балансу, на підставі записів на рахунках складають
інші форми звітності (звіт про фінансові результати, звіт про власний
капітал тощо). Звітність завершує поточний облік у системі рахунків і
повністю зумовлена його даними. Показники балансу та інших форм
звітності аналізують для одержання інформації, необхідної для управління
і контролю. Склад звітності, порядок заповнення звітних форм
розробляється і затверджується Міністерством фінансів України за
погодженням з Держкомстатом України.

Таким чином, основними способами (або елементами) методу бухгалтерського
обліку є:

документація й інвентаризація;

оцінка і калькуляція;

система рахунків і подвійний запис; ,

баланс та інші форми звітності.

При цьому, окремі елементи методу не виступають самостійно, ізольовано
від інших, а навпаки, тісно взаємопов’язані між собою і становлять метод
бухгалтерського обліку тільки у своїй єдності. Так, документація в
бухгалтерському обліку служить способом первинного спостереження за
господарськими операціями і є єдиною підставою для відображення їх в
системі рахунків; узагальнення об’єктів обліку на рахунках зумовлює
необхідність грошової оцінки; взаємозв’язок обліковуваних об’єктів
вимагає їх подвійного запису на рахунках; за даними поточного обліку в
системі рахунків складають баланс та інші форми звітності. Реальність
показників обліку перевіряється й уточнюється за допомогою
інвентаризації. Таке поєднання елементів методу бухгалтерського обліку
забезпечує суцільне, безперервне і взаємопов’язане відображення
господарських операцій, а також одержання узагальненої інформації,
необхідної для управління.

Отже, метод бухгалтерського обліку — це система способів, що
забезпечують суцільне, безперервне і взаємопов’язане відображення і
узагальнення у грошовій оцінці об’єктів обліку для контролю за
збереженням господарських засобів і забезпечення інформацією, необхідною
для управління.

За умов впровадження автоматизованих систем управління, використання
сучасної високопродуктивної обчислювальної техніки всі елементи методу
бухгалтерського обліку (рахунки, подвійний запис, оцінка, калькуляція,
балансове узагальнення) зберігаються, проте відбуваються докорінні зміни
в техніці збирання, реєстрації та опрацювання облікової інформації.
Підвищення оперативності й аналітичності облікової інформації має велике
значення для посилення стратегічних і регулюючих функцій управління.

( Термін “інвентаризація” походить від лат. inventarium, що означає опис
майна.

Похожие записи