Концепції спільного простору ПДВ

Сучасні економічні системи надто чутливі до споживання, тому
найактуальнішим економічним завданням сьогодні можна назвати
стимулювання попиту. Про обсяги споживання об’єктивно свідчать обсяги
торгівлі — як внутрішньої, так і зовнішньої. З урахуванням цієї
обставини авторами пропонується спосіб стимулювання виробництва і
торгівлі через зміни в адмініструванні податку на додану вартість.

В історії економічних відносин податок на додану вартість — порівняно
новий вид податку. Виник ПДВ у Франції в 1954 р. і в наш час стягується
майже в 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово розвинені,
оскільки його наявність є обов’язковою умовою для вступу в ЄС нових
членів. Основою ПДВ була ідея розвитку методики впровадження та
застосування податку з обігу, який пройшов у три етапи. Першим етапом, у
1937 р., був перехід від податку з обігу до єдиного податку на
виробництво. Другим, у 1948 р., було створення системи розмежованих
платежів, у відповідності до якої кожний виробник сплачував податок від
загальної суми своїх продаж окрім податку в складі ціни куплених
комплектуючих, з різницею в один місяць. Третій етап — впровадження у
податкову практику в 1954 р. податку на додану вартість замість єдиного
податку на виробництво. Але його і до нашого часу не існує в таких
країнах, як Австрія, Швейцарія, США. В незалежній Україні та Росії ПДВ
був проваджений у 1992 р. Винаходження податку на додану вартість
належить французькому фінансисту Морісу Лоре. Він розробив схему дії ПДВ
та довів його переваги перед податком з обігу, що полягали в ліквідації
каскадного ефекту при справлянні останнього. Але протягом понад десяти
років ПДВ застосовувався в експериментальному локальному варіанті у
незалежній від Франції африканській країні Кот-д’Івуар. У Франції
податок на додану вартість у тому вигляді, який він має сьогодні, був
впроваджений 1 січня 1968 р. Законом П’ятої Республіки № 66-10. Метою
такого нововведення було об’ єднання, спрощення та узагальнення порядку
справляння податку на додану вартість з метою зробити єдиний сучасний
податок на виробничі витрати. В 70-ті роки поширення ПДВ стало
загальноєвропейським завдяки прийнятій 17 травня 1977 р. спеціальній
директиві ЄЕС про уніфікацію правових норм, що регулюють справляння
податку на додану вартість в країнах-членах Співтовариства, де ПДВ
встановлювався як основний непрямий податок з обов’язковим впровадженням
всіма членами ЄЕС до 1982 р. [1].

Податок на додану вартість — це загальнодержавний податок, справляння
якого в Україні здійснюється за нормами, встановленими Законом України
від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»
(відповідно до статті 14 Закону України від 26 червня 1991 р. № 1251-ХІІ
«Про систему оподаткування») [2], а в Росії регулюється Законом «О
налоге на добавленную стоимость» від 06 грудня 1991 р. № 1992-1 [3].
Відповідно до чинного законодавства податок на додану вартість є
податком на споживання товарів (послуг) на митній території України, і
платником його виступає кожний суб’ єкт (юридична чи фізична особа),
який є споживачем цих товарів (послуг) незалежно від факту походження
товарів. Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість (для
всіх категорій платників) є єдиним. Виняток становлять комісійна
торгівля та спеціальні режими оподаткування. Чинні на сьогодні норми
Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають, що сума
податку на додану вартість додається до ціни товарів (послуг). І тому
платники, суб’ єкти господарювання, здійснюючи продаж товарів (послуг),
зобов’язані справити зі споживачів таких товарів (послуг) податок на
додану вартість у складі їхньої вартості та внести суму податку до
бюджету. Покупці, які купують товари та споживають послуги (незалежно
від того, є вони суб’єктами підприємницької діяльності чи ні),
здійснюють компенсацію вартості таких товарів і послуг продавцям за
цінами разом із податком на додану вартість.

Метою введення ПДВ у Франції та, надалі, і в країнах Європи було
стимулювання експорту та обмеження імпорту. В Україні ж ПДВ перетворився
на звичайний податок з обігу для кінцевих споживачів і податок на
інвестиції за величезною ставкою 20%. У Франції ПДВ забезпечує 45% всіх
податкових надходжень. Він стягується методом часткових платежів.
Існують 4 види ставок:

— 18,6% — нормальна ставка на всі види товарів і послуг;

— 33,33 — гранична ставка на предмети розкоші, машини, алкоголь, тютюн;

— 7% — скорочена ставка на товари культурного побуту (книги та ін.);

— 5,5% — на товари й послуги першої необхідності (харчування, за
винятком алкоголю й шоколаду; медикаменти, житло, транспорт).

В останні роки спостерігається тенденція до зниження ставок і переходу
до двох ставок — 18,6% і 5,5% [1].

L

а податку протягом трьох наступних звітних періодів. Залишок непогашеної
суми підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом
місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період
після виникнення від’ємного значення податку. Відшкодування податку на
додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства
України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На
підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи
Державного казначейства України протягом п’яти днів своїми платіжними
дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного
бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду [2].

Зважаючи на більш плідний досвід адміністрування ПДВ у Російській
Федерації, а також на те, що вона є найбільшим ринком для українського
експорту і торговельні відносини наших країн характеризуються виваженим
балансом імпорту-експорту, вважаємо доцільним запропонувати модель об’
єднаного простору нарахування податку на додану вартість. Така модель
дозволить уникнути проблем з відшкодуванням ПДВ для випадків експорту
українських товарів до Росії. За даними Держкомстату, у 2007 р. обсяги
такого експорту склали 12668,4 млн. дол. США, що, за нашими
підрахунками, становить 25,7% загального експорту України, а імпорт з
Російської Федерації склав 16838,2 млн. дол. США, це відповідно 27,8%
загального імпорту [4].

Таким чином чверть українських експортерів матимуть можливість не
здійснювати процедуру відшкодування ПДВ. Питання своєчасного
відшкодування податку на додану вартість є одним з пріоритетних в роботі
податкових органів і держави в цілому, але протягом вже багатьох років
ця проблема не може вирішитися. Своєчасне повернення оборотних коштів на
рахунки підприємств є безумовною фінансовою запорукою їх розвитку.
Модель єдиного простору ПДВ для багатьох дрібних та середніх
підприємців, які не мали змоги або не хотіли раніше боротися з
бюрократичними перешкодами, пов’ язаними з процедурою відшкодування,
надасть можливість більш активно розвивати торговельні відносини і
зробити справжній ривок у цьому напрямку.

Суть моделі єдиного простору ПДВ має полягати у тому, щоб звільнити
взаємну торгівлю України та Росії «національної приналежності». Це
означає, що російський покупець українського товару повинен мати такі ж
самі права, як і український покупець, тобто за податковим правом в
частині нарахування податку на додану вартість він не буде вважатися
іноземним контрагентом, і купуватиме товар з урахуванням ПДВ, як і
звичайний український покупець. І навпаки: український покупець
російського товару повинен мати такі ж самі права, як і російський. В
умовах, коли рівень взаємного експорту та імпорту мають близькі
показники, впровадження такої моделі не призведе до недоотримання коштів
у бюджет. Надалі функціонування такої моделі буде стимулювати розвиток
конкретно взаємної торгівлі шляхом фінансової зацікавленості самих
держав, виключаючи можливість односторонніх торгових відносин, які ми
маємо, наприклад, з Китаєм, де імпорт на 87% перевищує експорт [4].

Іншим аспектом впровадження такої моделі є необхідність уніфікації
ставки податку. Сьогодні в Україні існує ставка 20%, а в Росії — 18%
[5]. Але проект Податкового кодексу, який запропоновано Міністерством
фінансів України, містить пропозиції щодо зниження ставки ПДВ з 20 % до
17% [6], що, на думку експертів, є виправданим кроком, до речі, ставка
ПДВ в Японії становить 5%, Канаді — 7%, Панамі — 5% [5]. Таким чином,
цілком можливо сьогодні зменшити ставку ПДВ в Україні до рівня 18%,
встановивши по суті єдиний з Росією рівень нарахування ПДВ. А оскільки
цей податок включається до вартості товарів та послуг, слід зауважити,
що і зменшення ставки ПДВ повинне призвести до зменшення цін на товари
та послуги. В цьому зацікавлені як покупці, так і виробники з
постачальниками. Покупці, тому що вони несуть на собі основне податкове
навантаження, а виробники та продавці — оскільки у них з’ являється
можливість за рахунок зниження ціни збільшити об’єм реалізації в
кількісному виразі [7]. Зі зменшенням ставки податку на додану вартість
здешевшають й імпортовані енергоносії, від вартості яких залежить
конкурентоспроможність вітчизняних товарів на світовому ринку.

Висновки.

В цілому сукупність окреслених вище переваг дає можливість стверджувати,
що відсутність митних та фінансових перепон при переміщенні товарів між
двома країнами, що є стратегічними партнерами, безумовно, сприятиме
поглибленню економічних зв’язків, а також буде важливою перешкодою для
зловживань, пов’язаних з відшкодуванням податку, які існують сьогодні в
Україні. Але така ініціатива має бути закріплена на законодавчому рівні
обох держав і вимагає великої роботи по гармонізуванню нормативної бази.
Такий крок дозволить збільшити товарообіг між державами за рахунок
розширення номенклатури товарів та залучення нових учасників. Ці заходи
дозволять брати участь у міжнародній торгівлі більш широкому загалу
вітчизняних виробників, насамперед малих та середніх, а це дуже важливо,
бо фахівці в усьому світі сьогодні визнають, що запорука загального
економічного розвитку держави — це активний малий та середній бізнес.

Література:

1. Франція/[Електронний ресурс]. — Державна податкова адміністрації
України. — Офіц. Веб-сайт. — Режим
доступу:sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art id=161937&cat
id=161857&sh owHidden=1

2. Наказ Державної податкової адміністрації, Державного казначейства
України 21 травня 2001 р. за № 200/86. Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 8 червня 2001 р. за № 489/5680.

3. Из истории налоговой системы/[Електронний ресурс]. — Федеральна
податкова служба Російської Федерації. — Офіц. Веб-сайт. — Режим
доступу: r72.nalog.ru/document_print.php?id=15441&topic=arx72

4. Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами за 2008
рік/[Електронний ресурс]. — Держ. ком. статистики України. — Офіц.
Веб-сайт. -Режим
доступу:ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2009/zd/ztt/ztt_u/ztt0309.htm

5. Про ставки ПДВ/[Електронний ресурс]. — фінансово-інформаційний
портал. — Режим доступу:
charts.finance.ua/ru/~/1/0/all/2009/05/05/159591

6. Редакція проекту Податкового кодексу України до третього читання
екс-Першого віце-прем’ єр-міністра, екс-Міністра фінансів України Миколи
Азарова. Розділ V: податок на додану вартість, 2008.

7. Голіков А.П. Економіка України: фактори виробництва, галузева
структура, розміщення, тенденції розвитку: навч. пос. / А. П. Голіков,
Н.А. Казакова, О. А. Шуба. Харків: ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2005. — 240
с.С.83.

8. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна,
№851, 2009 рік, с.254-258

Похожие записи