Реферат на тему:

Контроль і ревізія операцій з товарно-матеріальними цінностями

1. Завдання, джерела інформації і методичні прийоми контролю

На підприємствах промисловості у процесі виробництва використовується
велика кількість матеріалів. Матеріальні цінності займають найбільшу
питому вагу в собівартості продукції. Забезпечення збереження і
раціональне їх використання є одним із вирішальних умов підвищення
ефективності виробництва продукції. У зв’язку з цим однією із важливих
умов ревізії є перевірка використання матеріальних ресурсів, збільшення
випусків економічно вигідних видів продукції, зменшення питомої ваги
витрат сировини і матеріалів на виробництво продукції. Тому правильна
організація контролю за витратами матеріалів має першочергове значення в
процесі збереження і витрачання матеріальних цінностей. Завдання
контролю і ревізії полягають в тому, щоб забезпечити перевірку:

– правильності і своєчасності оформлення операцій, пов’язаних з
надходженням і використанням матеріалів;

– збереження матеріальних цінностей за місцями зберігання та на всіх
стадіях їх руху;

– договірно-розрахункової системи матеріально-технічного постачання,
правильності і своєчасності розрахунків з постачальниками;

– використання і дотримання встановлених норм витрачання матеріалів у
процесі виробництва;

– стану аналітичного (складського і бухгалтерського) обліку матеріалів
та правильності визначення їх собівартості;

– правильності встановлення номенклатурних цінників та обґрунтованості
визначення собівартості продукції.

Рис. 1. Організаційна модель ревізії та контролю операцій із
товарно-матеріальними цінностями

Об’єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю операцій з
товарно-матеріальними цінностями наведені на рисунку 13. У системі
контролю і ревізії важливе значення має використання ревізором
законодавчих та нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини
підприємств із постачальниками, систему постачання, приймання та відпуск
матеріалів. Це дає можливість перевірити під час ревізії систему
нормативно-правового забезпечення, тобто обґрунтовувати перевірку
дотримання на підприємстві законності операцій з товарно-матеріальними
цінностями.

Фактична і документальна перевірка операцій з товарно-матеріальними
цінностями включають у себе систему органолептичних,
розрахунково-аналітичних, документальних прийомів контролю та процедур
узагальнення і реалізації його матеріалів. Особливе значення під час
ревізії має правильне використання ревізором процедур, пов’язаних з
інвентаризацією товарно-матеріальних цінностей і розрахунків із
постачальниками та перевірка документального обґрунтування операцій щодо
надходження, використання та іншого вибуття матеріальних цінностей.
Ревізію операцій із товарно-матеріальними цінностями потрібно
розпочинати з їх інвентаризації та обстеження складського зберігання
матеріалів. Для цього необхідно правильно визначити об’єкти
інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Під час ревізії операцій
з товарно-матеріальними цінностями, їх рухом і зберіганням важливе
значення має також правильне застосування документальних методичних
прийомів і способів, що потребує обґрунтованої документальної перевірки
цих операцій.

2. Перевірка наявності та збереження товарно-матеріальних цінностей

Під час ревізії операцій із товарно-матеріальними цінностями поряд з
перевіркою облікової документації важливе значення мають методи
фактичного контролю. Одним із методів такого контролю є інвентаризація
матеріальних цінностей. Для цього ревізійна група (ревізор) організує
інвентаризацію матеріальних цінностей.

Залежно від повноти охоплення перевіркою цінностей на об’єктах їх
збереження під час ревізії можуть здійснюватись як повні, так і
вибіркові та контрольні інвентаризації цінностей. Найбільш ефективною
під час ревізії є повна інвентаризація матеріальних цінностей, що
забезпечує перевірку всіх їх видів і сортів підприємства, що
ревізується. Повна інвентаризація цінностей у процесі ревізії може
здійснюватись раптово на всіх об’єктах (складах, кладових) або почергово
(в два або три прийоми).

Одночасне здійснення інвентаризації цінностей у всіх місцях зберігання
дає можливість попереджувати приховування нестач або лишків цінностей.
Але у зв’язку з тим, що повна інвентаризація потребує формування в
короткий термін багатьох інвентаризаційних комісій (інколи одночасно),
під час ревізії може організовуватись на складах вибіркова
інвентаризація цінностей. Суть такої інвентаризації полягає в тому, що
фактичною перевіркою охоплюються тільки окремі цінності. Така
інвентаризація цінностей проводиться тоді, коли на складі порівняно
недавно (наприклад у межах одного кварталу) була здійснена повна
інвентаризація цінностей.

Різноманітністю вибіркової інвентаризації є контрольна інвентаризація,
яка здійснюється у процесі або зразу ж після проведення суцільної або
вибіркової інвентаризації цінностей. Вона, як правило, носить тільки
характер поточного контролю процесу інвентаризації на тому або іншому
об’єкті і охоплює 10–15 % найбільш цінних назв цінностей, зазначених в
інвентаризаційному описі, але не менше 10 % їх загальної кількості. З
метою забезпечення повноти контролю за збереженням цінностей на об’єктах
підприємства, що ревізується, необхідно з самого початку ревізії
обґрунтувати, як організувати повні чи вибіркові інвентаризації, щоб
охопити фактичною перевіркою всі цінності тієї або іншої їх групи.
Вибіркова інвентаризація цінностей не повинна бути лише перевіркою “на
угад” і якщо за окремими цінностями у картках (книгах) складського
обліку є записи, які здійснені “червоним сторно” або великі суми
нерухомих залишків цінностей, важливо забезпечити повну їх
інвентаризацію.

Поряд з інвентаризацією цінностей під час ревізії підприємств
здійснюється обстеження дотримання умов їх збереження. Зберігання
матеріальних цінностей розмежовується за матеріально відповідальними
особами. При перевірці необхідно мати на увазі, що на окремих
підприємствах складські приміщення не відповідають вимогам. Це
призводить до перевантаження складів, порушення системи зберігання,
ускладнює відпуск цінностей. У таких випадках необхідно звернути увагу
на те, які приймаються заходи щодо розширення складських приміщень.

У процесі обстеження перевіряють огородження території і можливість
безконтрольного доступу на територію підприємства, стан охорони складів
і території підприємства. Перевірці підлягає дієвість пропускної системи
контролю вивезення вантажів із території підприємства. Ревізор з’ясовує,
скільки разів проводились контрольні перевірки вивезення вантажів
адміністрацією підприємства. При ревізії пропускної системи необхідно
враховувати взаємозв’язок між окремими територіально-відокремленими
спеціалізованими цехами, філіалами, підприємствами і головним
підприємством. Оформлення перепустки на вивіз при внутрішньому
переміщенні цінностей вимагає від працівників підприємства і ревізора
детального контролю, матеріали якого можуть бути використані як джерела
контролю при виявленні порушень і зловживань у діяльності цехів і
філіалів, неповному оприбуткуванні цінностей, приписках, крадіжках,
спотвореннях в обліку. При значних крадіжках, порушеннях пропускного
режиму, неприйняття відповідних заходів зі сторони посадових осіб
складається опис затримань із вкраденим майном на прохідній
підприємства. Дані беруть із книги чи журналу затримань, який веде
охорона підприємства.

При обстеженні необхідно провести вибіркову перевірку вантажів, що
вивозяться на підставі даних пропусків. Найбільш доцільно перевіряти
матеріальні цінності, які відправляються місцевим покупцям. Перевіряючі
розпечатують вагони, контейнери, пакувальну тару, співставляють фактичну
кількість, асортимент, якість і вартість матеріальних цінностей, що
вивозяться з даними рахунків-фактур, наказів-накладних, специфікацій,
ярликів, пропусків і інших супровідних документів. Особливе значення тут
має момент раптовості. Безпосередньо на складах також проводяться
аналогічні контрольні перевірки фактичної наявності матеріальних
цінностей. При перевірці враховують результати попередніх контрольних
перевірок та інвентаризацій, строки їх проведення, виявлені порушення в
складському обліку, розміри залишків на день перевірки, сигнали про
крадіжки і зловживання. Одночасно з контрольними вибірковими
інвентаризаціями матеріальних цінностей перевіряються ваговимірювальні
прилади. При перевірці необхідно враховувати, що цілий ряд видів
сировини і матеріалів відображається в декількох одиницях виміру: за
кількістю штук і вагою, кількістю штук і площею, вагою і місткістю,
фактичною і кондиційною вагою, фізичними і умовними одиницях виміру.
Тому доцільно проводити перевірку фактичної наявності цих матеріальних
цінностей і співставлення їх з обліковими даними в декількох одиницях
виміру. Виявлені розходження щодо окремих вимірників будуть вказувати на
ознаки порушення встановлених правил прийому, зберігання і відпуску
певних видів матеріальних цінностей, факти крадіжок і зловживань. При
перевірці складів з’ясовують систему контролю якості цінностей, що
надходять від постачальників, правильність приймання їх за кількісними і
якісними показниками. Для перевірки залучають лабораторні журнали,
досліджують результати лабораторних аналізів обґрунтовують, заходи,
прийняті щодо постачальників неякісної сировини.

При обстеженні складів ревізор розглядає проведення контрольних
перевірок складів і вибіркових інвентаризацій матеріальних цінностей
робітниками відділів постачання, збуту і бухгалтерії підприємства, їх
кількість, результати, номенклатуру матеріалів, що перевіряються, і
прийняті заходи за результатами перевірок. На підприємстві повинен бути
розроблений план таких перевірок на всіх складах, який не підлягає
розголошенню. Разом з такими контрольними перевірками ревізор досліджує
систему відпуску матеріалів на виробництво. Правильність визначення їх
кількості за допомогою ваговимірювальних приладів, контроль з боку
представників цехів, точність і своєчасність оформлення відпуску
матеріалів відповідними документами.

Невід’ємною частиною ревізії зберігання матеріальних цінностей на
складах є перевірка складського обліку. З цією метою дослідженню
підлягають картки сортового обліку, які видаються бухгалтерією
матеріально відповідальним особам під розписку. Матеріальний відділ
бухгалтерії повинен систематично контролювати правильність записів у
картках складського обліку на основі первинних документів та
обґрунтовувати визначення сальдо після кожної операції. Такий контроль
особливо необхідний в умовах застосування оперативно-сальдового обліку
матеріалів, коли в бухгалтерії ведеться облік тільки у вартісному
вираженні за групами матеріалів. Бухгалтер матеріального відділу
бухгалтерії при цьому методі обліку підписується в картках складського
обліку за правильність кожної записаної операції на основі первинних
документів. Не дивлячись на це, практика контрольно-ревізійної роботи
показує, що основними порушеннями в обліку матеріалів на картках
сортового обліку є: наявність від’ємних перехідних залишків (“червоне”
сальдо) щодо окремих видів матеріальних цінностей; відсутність записів
надходження матеріалів за окремими прихідними документами; розходження
між даними карточок сортового обліку і даними обліку в бухгалтерії;
завищення кількості списаних на витрати матеріалів порівняно з
витратними документами; неправильний підрахунок залишків; наявність
залишків матеріалів в одному вимірнику і відсутність їх в іншому, якщо
облік даного матеріалу ведеться в декількох вимірниках.

Факти “червоних” залишків свідчать про неповне або несвоєчасне
оприбуткування надходження матеріальних цінностей, списання завищеної
кількості матеріалів на виробництво проти фактично відпущених, заміни
даних оформленого документа, складання безтоварних документів на відпуск
матеріалів, неправильний підрахунок перехідних залишків,
неоприбуткування повернених з цехів матеріалів тощо. Від’ємні
(“червоні”) залишки після чергового надходження даного матеріалу
тимчасово закриваються, а кількість товарно-матеріальних цінностей на цю
величину зменшується. Від’ємні залишки показують розмір неврахованих
матеріалів і можуть бути резервом для крадіжок. Після з’ясування причин
їх утворення при прийманні документів матеріального обліку бухгалтером
чи в процесі ревізії необхідно оприбуткувати матеріальні цінності на
величину розміру “червоних” залишків і вивести реальні залишки.

Окремі прибуткові документи, особливо за невідфактурованими поставками,
можуть бути не відображені в картках сортового обліку. Для їх виявлення
необхідно раптово перевірити всі первинні документи завідувача складом
на його робочому місці.

Розходження між даними складського і бухгалтерського обліку виявляють
шляхом співставлення залишків у сальдовій книзі з залишками,
підрахованими бухгалтерією в оборотних відомостях за групами матеріалів.
Необхідно також перевірити, чи не допускалось списання аналогічних
розходжень за рахунок відхилень в оцінці матеріалів або за рахунок
транспортно-заготівельних витрат замість встановлення дійсних причин.

Навмисне завищення кількості списування на витрати матеріалів порівняно
з первинними документами і неправильний підрахунок залишків матеріальних
цінностей (у бік зменшення) в картках сортового обліку може
здійснюватись практично за рахунок округлення показників (наприклад, до
10, 100 і т. д.). Ці порушення можуть бути виявлені шляхом виправлення і
підчисток у картках, а також шляхом порівняння кількості відпущених
матеріалів у цех за документами складу з кількістю одержаних матеріалів
згідно з документами цеху. Крім того, зазначені порушення призводять до
розходження між даними складського і бухгалтерського обліку.
Невідповідність залишків матеріалів, які обліковуються в декількох
вимірниках, вказує на недостовірність первинних документів за операціями
надходження та витрачання і порушення встановленого порядку приймання і
видачі матеріальних цінностей. У цих випадках необхідним є поопераційне
дослідження первинних документів.

На основі результатів дослідження складського господарства і стану
зберігання матеріальних цінностей ревізор може вимагати проведення
суцільної інвентаризації матеріальних цінностей на окремих складах і у
окремих матеріально відповідальних осіб. У процесі ревізії необхідно
перевірити всі документи, де відображають дані проведення інвентаризацій
матеріальних цінностей за період, що ревізується (накази про проведення
інвентаризації і створення інвентаризаційних комісій, інвентаризаційні
описи, порівнювальні відомості, протоколи інвентаризаційних комісій,
реєстри бухгалтерського обліку, в яких відображені результати
інвентаризації). При перевірці матеріалів інвентаризації звертають увагу
на повноту охоплення інвентаризацією всіх матеріальних цінностей на
складах і інших місцях їх зберігання та у всіх матеріально
відповідальних осіб, дотримання строків і умов її проведення,
правильність оформлення результатів інвентаризації, виявлені лишки та
недостачі матеріальних цінностей; обґрунтованість і законність
зарахування пересортиці, списання недостач, правильність віднесення
недостач і псування матеріалів за рахунок винних осіб, повноту
оприбуткування лишків; своєчасне і правильне відображення результатів
інвентаризації в обліку. Особливу увагу приділяють вивченню правильності
прийнятих рішень за результатами інвентаризації.

Потрібно знати, що на деяких підприємствах фактична наявність
матеріальних цінностей інвентаризаційними комісіями не перевіряється, а
залишки записуються в інвентаризаційні описи за даними складського
обліку. У цих випадках за даними порівняльних відомостей звичайно не
буває ніяких розходжень. Це призводить до того, що при повторних
інвентаризаціях часто виявляються значні відхилення фактичних залишків
від облікових даних. Мають місце випадки, коли в порядку пересортиці
списуються недостачі одних видів матеріальних цінностей за рахунок
лишків інших. Недостачі у одних матеріально відповідальних осіб
списуються за рахунок лишків інших чи окремі нестачі цінностей
списуються тому, що при попередніх інвентаризаціях встановлювались
лишки. Зустрічаються пересортиці у вигляді недостач матеріальних
цінностей І сорту і лишків ІІ сорту, що може бути джерелом крадіжок на
різницю у вартості цих різних сортів цінностей. Ревізор повинен
враховувати, що пересортиці при інвентаризаціях найчастіше утворюються
за рахунок створення неврахованих залишків матеріальних цінностей із
метою вилучення облікованих, більш дефіцитних і дорожчих, більш якісних
і підвищеної сортності матеріалів і продукції; заміни окремих позицій
матеріальних цінностей без оформлення документів, помилок при оформленні
документів і неправильних записів у картках складського обліку, зайвого
списання сировини і матеріалів на виробництво. Кожний випадок
зарахування пересортиці матеріальних цінностей необхідно досліджувати з
метою попередження необґрунтованого перекриття недостач, виявлення
винних осіб і віднесення недостач за їх рахунок. При ревізії результатів
інвентаризації звертається увага на недопустимість зарахування
пересортиці щодо неоднорідних матеріальних цінностей, у різних
матеріально відповідальних осіб, за різні інвентарні періоди часу, в
грошовому, а не в кількісному вираженні. Не можна включати пересортиці,
свідомо створені матеріально відповідальними особами. Наприклад, лишки
сировини і матеріалів на складі і недостача їх у заготівельних і
переробних цехах, яка може бути перекрита при списанні затрат матеріалів
на виробництво, є сигналом навмисного утворення лишків матеріальних
цінностей.

До моменту проведення інвентаризацій (особливо річних) на деяких
підприємствах проводиться списання за актами втрат і псування
матеріальних цінностей. За цими актами інколи допускається незаконне
списання недостач і крадіжок під виглядом втрат і псування, віднесення
матеріальних збитків, які нанесені з вини окремих осіб за рахунок
виробництва. Оформлення актів часто проводиться зі значним запізненням і
іншими порушеннями.

Перевіркою встановлюється обґрунтованість списання недостач у межах
природних втрат матеріальних цінностей (не вище норм), правильність
складених розрахунків на списання цих втрат із врахуванням залишку,
терміну зберігання, витрат окремих видів матеріальних цінностей,
дотримання нормативів природних втрат, правильність визначення терміну
зберігання, на який встановлена норма природних втрат. За реєстрами
бухгалтерського обліку необхідно перевіряти правильність відображення
результатів інвентаризації: віднесення недостач і втрат понад норми
природних втрат за рахунок винних осіб і передачу позовів на стягнення
цих недостач у суд, списання їх у межах норм природних втрат за рахунок
загальногосподарських чи загальноцехових витрат, неповне оприбуткування
згідно з обліковими реєстрами виявлених лишків матеріальних цінностей.

3. Ревізія надходження, оцінки та оприбуткування товарно-матеріальних
цінностей

Під час ревізії операцій з надходження матеріальних цінностей
перевіряють надходження за їх джерелами (надходження від постачальників,
своїх допоміжних цехів і інших джерел). Враховуючи ці джерела
надходження, необхідно спочатку з’ясувати, чи здійснюються на
підприємстві відповідні розрахунки за тими чи іншими видами матеріальних
цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, палива, тарних матеріалів
і т. д.). Потім перевіряють достовірність цих розрахунків з урахуванням
нормативів витрат матеріальних цінностей на виробництво. Перевірка
забезпеченості матеріальних ресурсів пов’язується з наявністю
комерційних угод із постачальниками та інших джерел надходження
матеріальних цінностей. Для цього ревізори використовують дані
оперативного обліку укладених договорів і листування з постачальниками,
інформацію про виконання умов договорів. Крім того, вивчають претензійні
листи, факти непред’явлення претензій, відмови в задоволенні позовів та
їх обґрунтованість. Вивчають також, чи заявлені постачальниками
претензії підприємству та чи сплачені штрафні санкції за порушення
заключених договорів.

Усі ці процедури перевірки постачання матеріальних цінностей поєднують з
перевіркою операцій, пов’язаних з прийманням матеріалів, повнотою і
своєчасністю їх оприбуткування на складах згідно з документами та
відображення цих операцій за даними бухгалтерського обліку (в журналі 5
або 5-А, картках складського обліку, оборотній відомості, машинограмах
та відомості обліку матеріальних цінностей на складах). У всіх випадках
звертається увага на можливості надходження матеріальних цінностей з
порушенням установлених вимог і відхилень від даних оформлених
супровідних документів (недостач, псування, крадіжок, невідповідність
якості).

При перевірці надходження і оприбуткування матеріальних цінностей
застосовують метод зіставлення даних журналу операційного обліку
надходження вантажів із даними журналу 5 або 5-А, а також з даними
товарно-транспортних і податкових накладних, рахунків-фактур,
специфікацій. За даними журналу обліку надходження вантажів можна по
кожній партії матеріалів встановити дату реєстрації кожного документа,
назву постачальника, номер і дату транспортного документа, вид
матеріалів і їх вартість, дату і номер прибуткового ордера або акта
приймання матеріалів, відмітку про оплату рахунка або відмову від
оплати.

При ревізії особливо ретельно перевіряють правильність оформлення
операцій, пов’язаних з нестачами, втратами, псуваннями цінностей під час
їх транспортування. Для цього встановлюють законність складених актів
внаслідок недопостачань, зниження сортності, пересортиць матеріалів та
інших порушень і відхилень з вини постачальника. Також перевіряють чи
немає випадків завищення в актах розмірів нестач і витрат від псування
матеріальних цінностей з метою створення на складах необлікованих лишків
для їх розкрадання.

Перевірка правильності оприбуткування матеріалів здійснюються також
шляхом зіставлення кількості і сортності матеріальних цінностей, що
надійшли від постачальників згідно з супровідними до них документами з
даними прибуткових ордерів. Виявлені розходження можуть показувати або
неповне надходження і оприбуткування на складі матеріальних цінностей,
або їх бездокументальне надходження, чи приписування фактично не
перевезених вантажів.

Неповне оприбуткування матеріалів на складі може бути не тільки з вини
постачальника, а також і внаслідок недостачі вантажів, прийнятих
експедитором під час їх доставлення із станції призначення на склад
підприємства. Ревізор повинен встановити обставини і причини виникнення
нестачі, здійснити їх нормативно-правове обґрунтування.

Якщо в ревізора виникли сумніви щодо окремих товарно-транспортних
накладних на відвантаження матеріальних цінностей, здійснюється їх
повіряння з даними оплати згідно з виписками банку, а при необхідності
проводиться зустрічна перевірка безпосередньо у постачальника. У процесі
таких зустрічних перевірок придбання матеріальних цінностей у
постачальників можуть бути виявлені зловживання, коли окремі працівники
підприємства одержали матеріали за незареєстрованими дорученнями за
безготівковою їх оплатою через банк. Внаслідок цих зловживань у практиці
зустрічались випадки, коли матеріали не оприбутковувались і не
відображались в обліку підприємства. У той же час розрахунки з
постачальниками приховувались на інших рахунках.

Особливо ретельно перевіряють правильність оприбуткування матеріальних
цінностей, які надійшли з відхиленнями від супровідних документів. Для
цього ревізор не тільки досліджує правильність складання актів на
приймання матеріалів чи комерційних актів, але й порівнює дані
товарно-транспортних накладних з даними оплати рахунків постачальників.

У практиці моменти надходження матеріальних цінностей не завжди
співпадають з їх оприбуткуванням. У зв’язку з цим важливе значення має
перевірка матеріалів у дорозі. Ревізор здійснює детальну перевірку
кожної суми матеріалів у дорозі і підтверджує її реальність і
обґрунтованість даними розрахункових документів про їх плату
постачальникам. Діюча система бухгалтерського обліку потребує, щоб в
журналах 5 або 5-А на кінець кожного місяця відображалась сума
матеріальних цінностей у дорозі. Тому необхідно перевірити їх рух за
статтею “Матеріальні цінності в дорозі” протягом ревізійного періоду. Ця
перевірка потребує особливої уваги тому, що інколи нереальні до
відшкодування суми цінностей необґрунтовано списують за рахунок
транспортно-заготівельних витрат, простроченої кредиторської
заборгованості.

Під виглядом матеріалів у дорозі можуть відображатись у журналах 5 або
5-А нестачі, втрати цінностей, невідфактуровані поставки за кожною
партією, які потрібно вважати претензійними сумами і які підлягають
віднесенню їх на рахунок 374 “Розрахунки по претензіях”.

В умовах надходження матеріальних цінностей на склади підприємства
автотранспортом необхідно їх кількість, що зазначено в
товарно-транспортній накладній, співставити з кількістю оприбуткування
матеріальних цінностей на складі. Одночасно перевіряють відповідність
кількості оприбуткованих матеріальних цінностей місткість тари, в якій
дані цінності надійшли на склад. Це дає можливість виявити факти
неповного оприбуткування цінностей.

При розширенні заготівель матеріалів з оплатою за готівку з підзвітних
сум необхідно порівняти дані накладних (податкові включно) на
оприбуткування матеріалів із даними оплати за ними за готівку (тобто з
даними квитанцій до прибуткових касових ордерів або чеків, що
підтверджують надходження коштів до тих підприємств, в яких
здійснювалась ця закупка матеріалів за готівку). Для перевірки повноти
надходження і оприбуткування на склад цінностей можна використовувати
журнал обліку виданих доручень на одержання цінностей, дані якого
порівнюються з даними товарно-транспортних накладних та даними карток
складського обліку. Важливою стадією ревізії операцій, пов’язаних із
надходженням матеріалів, є перевірка обґрунтованості визначення їх
первісної вартості, яка складається із суми фактичних витрат на їх
придбання або виготовлення. Одночасно ревізії перевіряють
обґрунтованість, доцільність і законність витрат, які формують первісну
вартість, а саме: суми витрат, що сплачуються згідно з договором
постачальнику; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з
придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати на
заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до
місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за
комерційний кредит постачальників; інші витрати, які безпосередньо
пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони
придатні для використання у виробничих (запланованих) цілях. Ревізор
застосовує прийоми контролю, що забезпечують зустрічну перевірку
товарно-транспортних і податкових накладних з шляховими листками,
перевірку суті і змісту операцій, що відображені у цих документах,
методи логічної перевірки, взаємний контроль операцій, що пов’язані з
надходженням матеріальних запасів.

Перевіряючи достовірність, доцільність витрат, які формують первісну
вартість, потрібно з’ясувати, чи не включені сюди витрати, які не мають
економічного обґрунтування, а саме: понаднормові витрати, проценти за
користування позичками, витрати на збут запасів, загальногосподарські та
інші витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою
запасів. Також необхідно встановити, чи не включені у первісну вартість
матеріальних запасів нераціональні витрати або нестачі, понаднормові
втрати і псування матеріальних запасів під час їх надходження.

У зв’язку з тим, що запаси вважаються активом, якщо існує ймовірність
того, що підприємство матиме у майбутньому економічну користь та їх
вартість може бути достовірно визначена, ревізор повинен зосередити
увагу на з’ясуванні можливих випадків заготівель зайвих, не потрібних
матеріалів, які внаслідок їх неліквідності довго зберігаються на
складах, втрачають якість, а потім списуються або реалізуються окремим
покупцям за мінімальними цінами і в більшості із збитком для
підприємства.

Під час ревізії особливу увагу потрібно приділити перевірці
достовірності транспортно-заготівельних витрат, які значною мірою
впливають на первісну вартість матеріалів. Транспортно-заготівельні
витрати перевіряють у взаємному зв’язку з перевіркою
товарно-транспортних накладних, шляхових листів, ефективністю
використання вантажопідйомності та простоюванням транспорту.

В окремих випадках порушення при визначенні первісної вартості окремих
груп і видів матеріалів можна перевірити за даними їх залишків. Це
пояснюється тим, що бувають випадки відображення в обліку кількісних
залишків матеріалів без їх вартості і навпаки.

4. Ревізія операцій, пов’язаних з вибуттям матеріальних цінностей

Ревізія правильності й обґрунтованості відпуску матеріальних цінностей
зі складів здійснюється за джерелами вибуття, а саме: відпуск цехам
основного виробництва, допоміжним і підсобним цехам та невиробничим
виробництвам, різним підприємствам і приватним особам (включаючи і
реалізацію матеріалів працівникам підприємства).

При ревізії перевіряють законність і обґрунтованість відпуску
матеріалів, правильність визначення їх кількості й якості, повноти і
своєчасності оформлення відпущених матеріалів відповідними документами
та дійсність їх надходження в цехи на робочі місця. Перевірка відпуску
матеріальних цінностей зі складів у цехи поєднують із перевіркою їх
використання в процесі виробництва.

При перевірці відпуску матеріалів на виробництво особливу увагу
звертають на обґрунтованість діючої системи лімітування і додержання
встановлених лімітів. Обґрунтованість лімітів можна перевірити шляхом
множення витрат матеріалів на одиницю продукції на розрахунковий
(плановий чи прогнозний) випуск цього виду продукції.

?

тають на їх понадплановий (понаднормативний) відпуск їх або заміну одних
видів матеріалів іншими. Якщо при перевірці буде встановлено, що
понадплановий відпуск матеріалів пов’язаний з порушенням технології
виробництва, необхідно визначити суму матеріального збитку та винних
осіб. При ревізії також потрібно брати до уваги можливі випадки
подвійного відпуску матеріалів на одні й ті ж виробничі потреби за
лімітними картками, актами-вимогами на понадплановий (понаднормативний)
відпуск або картках на заміну матеріалів.

Особливо перевіряють документи на відпуск матеріальних цінностей
допоміжним цехам, підсобним і не промисловим виробництвам (ремонтним,
інструментальним, енергетичним, ремонтно-будівельним, транспортним). На
окремих підприємствах виконання робіт цими цехами і виробництвами
здійснюється без технічно обґрунтованих норм витрат матеріалів.
Матеріали, видані цехам основного, допоміжного і невиробничих
виробництв, списуються безпосередньо на рахунки витрат. Це потребує від
ревізора одночасної перевірки правильності відпуску їх зі складів і
використання у виробництві. Потреба в матеріалах розраховується з
урахуванням їх перехідних залишків, що співставляються з фактичним
відпуском і витратами, після чого виводяться результати їх витрат.
Неправильна система прямого списання дефіцитних і дорогоцінних
матеріалів на витрати виробництва при видачі їх зі складів призводить до
утворення невикористаних та необлікованих надлишків на місцях виконання
робіт, спричиняє безгосподарність та розкрадання матеріальних цінностей.
Для виявлення неправильного використання матеріалів не за призначенням,
залишків невикористаних матеріальних цінностей та інших порушень
необхідно використовувати методи фактичного контролю (вивчення на місці,
перевірка фактичного виконання робіт, контрольний запуск сировини та
матеріалів у виробництво).

Фактичний відпуск матеріальних цінностей за документами складу
(кількість їх за видами, марками, сортами, розмірами) співставляється
при ревізії з даними виробничих звітів та прибутковими документами
основних і допоміжних цехів, непромислових виробництв і господарств.
Кожний випадок відхилень при відпуску матеріалів зі складів і надходжень
у цехи і господарства підприємства повинен бути перевірений, встановлені
причини і винні особи. Розходження між даними цехів і складів про
відпуск і надходження матеріалів можуть бути результатом завищеного і
неправильного списання матеріальних цінностей зі складів, утрат
документів або свідомого відображення документів в іншому звітному
місяці.

Відпуск матеріалів на сторону перевіряється залежно від призначення
цінностей, що відпускаються, у двох основних напрямах: відпуск сировини
і матеріалів для переробки на стороні; відпуск матеріальних цінностей у
порядку реалізації різним установам і особам.

При перевірці відпуску матеріальних цінностей на сторону звертається
увага на його законність, правильність оформлення і відповідність
документів (договорів, наказів, накладних на відпуск матеріалів зі
складу, рахунків-фактур, специфікацій, перепусток на вивіз, транспортних
документів, довіреностей на отримання матеріалів); відповідність
фактичної кількості і асортименту відвантажених матеріальних цінностей,
що вказані в супроводжувальних документах; повноту і правильність
розрахунків за відпущені матеріальні цінності. Крім того, ревізору
потрібно вияснити правильність встановлення норм виходу продукції,
повноту надходження на підприємство продукції, отриманої від переробки
на стороні; вивчити причини зниження виходу продукції порівняно з
нормативним, правильність обчислення і рівень фактичної собівартості
отриманої продукції. Повноту надходження продукції, отриманої від
переробки на стороні, доцільно перевірити шляхом співставлення окремих
партій відпущених для переробки матеріальних цінностей з фактичною
кількістю оприбуткованої продукції та використаних відходів.

При перевірці реалізації матеріальних цінностей особливо важливо
з’ясувати правильність застосування цін, відповідність фактичної
кількості та якості відпущених матеріалів, вказаних у документах,
повноту їх оплати, отриманий результат від реалізації матеріалів.
Особливу увагу звертають на збитки, отримані від реалізації матеріальних
цінностей. На окремих підприємствах часто під виглядом відходів або
неповноцінних матеріалів реалізуються доброякісні матеріальні цінності,
особливо якщо відпускаються вони безпосередньо з виробничих цехів. Такі
факти встановлюються за допомогою контрольних перевірок вантажів, які
вивозяться, і співставлення їх із супроводжувальними документами,
звірення відходів і неповноцінних матеріалів, що відпускаються з їх
наявністю на момент відпуску, співставлення фактичної кількості
використаних на підприємстві і реалізованих відходів із нормативним
виходом відходів згідно з розрахунками і фактичною кількістю одержаних
відходів, а також зустрічних перевірок у покупців. Кількість
відвантажених матеріальних цінностей за документами підприємства
співставляється при перевірці з документами транспортних організацій на
приймання вантажів та оплату перевезення, з вантажепідйомністю і
мисткістю транспортних засобів (контейнерів, автомобілів, вагонів);
кількість відвантажених матеріалів за документами на складі – з
перепусткою охорони на вивіз їх із території підприємства. Фактичне
відвантаження матеріалів окремим покупцям можна співставити із списаною
тарою і пакувальним матеріалом, із кількістю надходження поверненої тари
і при наявності розходжень виявити причини, які допоможуть виявити факти
порушення чи зловживань.

У процесі ревізії відпуску матеріальних цінностей приватним особам
звертають увагу на правильність застосування визначення їх вартості. На
окремих підприємствах відпуск матеріальних цінностей приватним особам
незаконно здійснюється за роздрібними цінами. При наявності порушень у
відпуску матеріальних цінностей у порядку реалізації необхідно зробити
систематизовану вибірку такої реалізації щодо видів матеріальних
цінностей, щодо окремих покупців (організацій, осіб). Особливу увагу
звертають на наявність товарообмінних операцій з окремими покупцями.

5. Перевірка використання сировини і матеріалів на виробництві

Важливою процедурою контролю і ревізії є перевірка використання
матеріалів на виробництві. Економне використання сировини і матеріалів
на виробництві залежить від обґрунтованої розробки і впровадження
прогресивних технологічних норм їх витрат. Для цього перевіряється діюча
система нормування витрат матеріалів на виробництво, з’ясовується, які
служби здійснюють нормування, які норми використовуються на
підприємстві, в якому стані знаходиться нормативна технологічна
документація, відповідність застосовуваних норм досягнутому рівню
організації і технології виробництва, питома вага корисного використання
сировини і матеріалів. Особлива увага приділяється обґрунтованості
розробки індивідуальних норм витрат матеріалів для певних видів виробів
із урахуванням конкретних особливостей роботи даного підприємства чи
цеху. Шляхом порівняння діючих індивідуальних норм на підприємстві з
середньогалузевими нормами або з діючими нормами на аналогічних
підприємствах виявляються відхилення, які характеризують прогресивність
і ефективність цих норм. Перевірці підлягають норми, які передбачають
значні витрати сировини і матеріалів на деталь, вузел, виріб порівняно
із співставленими. Ревізор перевіряє групові норми витрат сировини і
матеріалів, які розроблені для групи підприємств, що випускають
однорідну продукцію в однакових умовах. При цьому звертається увага на
своєчасність впровадження на підприємстві розроблених норм, а також на
їх прогресивність порівняно з раніше діючими нормами на підприємстві і
досягнутим рівнем організації і технології виробництва.

Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що на окремих
машинобудівельних заводах мають місце розходження між подетальними,
специфічними нормами і затвердженими зведеними нормами витрат
матеріалів. Особливо уважно потрібно перевірити можливість застосування
завищених норм витрат сировини і матеріалів, що призводять до
необґрунтованого списання сировини і матеріалів, створення необлікованих
резервів для крадіжок або покриття втрат і безгосподарності за рахунок
виробництва. Завищені норми витрат сировини і матеріалів, як правило, є
результатом застосування дослідно-статистичних норм замість
розрахунково-технічних, використання застарілих норм, встановлення норм
на базі фактичних витрат минулих років із включенням до них
непродуктивних витрат, браку, псування, нестач і втрат матеріалів. В
умовах ринкової економіки повинен проводитись періодичний перегляд норм
витрат. Тому економію матеріальних витрат від впровадження досягнень
науки і техніки, нової технології, раціоналізаторських пропозицій
необхідно співставляти з переглядом діючих норм. Ефективним методом
виявлення завищених норм є співставлення діючих норм на підприємстві, що
ревізується, з нормами витрат за минулі роки, з фактичним витрачанням
сировини і матеріалів за ряд попередніх років, з діючими нормами і
фактичними витратами матеріалів на споріднених підприємствах.

Позитивні результати при перевірці норм витрат дає контрольний запуск
сировини і матеріалів у виробництво чи контрольний розкрій матеріалів.
При здійсненні цього контролю необхідно знати, що на окремих
підприємствах дозволяється завищення припусків на обробку, завищення
можливих втрат, а у результаті – неправильне визначення норм витрат. У
процесі ревізії необхідно вияснити правильність розрахунку та
обґрунтування норм витрат сировини, основних і допоміжних матеріалів
згідно з існуючими методами, формулами, галузевими інструкціями,
нормативами. Для перевірки нормування витрат і використання матеріальних
цінностей у виробництві доцільно залучати дані відділів нормування
сировини і матеріалів, бюро матеріальних нормативів технічного відділу і
відділу головного технолога.

Перевірку фактичного використання сировини і матеріалів у виробництві
доцільно проводити у двох основних напрямках: використання і збереження
сировини і матеріалів у заготівельних і підготовлювальних цехах
(ковально-пресових, штамповальних, закрійних тощо); використання і
збереження деталей, заготовок і інших напівфабрикатів в основних
технологічних цехах (механічнообробних, механічнозбірних, швейних,
консервних, переробних тощо).

Таку перевірку використання матеріалів у виробництві потрібно починати з
вивчення загальних фактичних показників порівняно з нормативними в
цілому по підприємству, окремих цехах і виробничих ділянках (виробничі
звіти цехів про витрати сировини і матеріалів на виробництво), окремих
видах виробів (калькуляція собівартості важливих видів виробів, реєстри
аналітичного обліку затрат на виробництво за цими видами продукції),
окремих видах сировини і матеріалів (баланси сировини, виробничі звіти
цехів про витрати сировини і матеріалів, реєстри аналітичного обліку,
лімітно-забірні карти, акти і карти розкрою матеріалів тощо). Усі ці
показники перевіряються у взаємному зв’язку за даними первинних
документів, облікових реєстрів і форм звітності.

У процесі ревізії окремо виявляються кількісні відхилення фактичного
витрачання сировини і матеріалів від встановлених норм. Перевіркою
використання сировини і матеріалів у виробництві досліджуються кількісні
відхилення (економія чи перевитрати) витрат матеріалів на одиницю
окремих видів продукції і на загальний випуск. Багато видів штучних
матеріалів, деталей і напівфабрикатів не мають відходів у виробництві, а
фактичні витрати повинні відповідати нормативу. Будь-яке відхилення від
норм повинно бути вивчене з виявленням причин і винних осіб.

Ревізор порівнює нормативні і фактичні коефіцієнти використання окремих
видів сировини і матеріалів чи коефіцієнти виходу кожного виду
продукції, встановлює факти значного перевитрачання чи економії
матеріальних цінностей і виясняє їх причини. Перевитрати сировини і
матеріалів інколи є результатом списання нестач, втрат, псування і браку
на витрати з виготовлення продукції; можливих випадків неповного
оприбуткування продукції, що випускається, крадіжок продукції, сировини
і матеріалів. Значна економія при витрачанні матеріальних цінностей на
виробництво продукції може вказувати на наявність завищених норм витрат,
несвоєчасний перегляд норм, створення необлікованих лишків сировини і
матеріалів у цехах і на складах.

У процесі вивчення виробничих звітів цехів, перевірки витрат сировини і
матеріалів, документів періодичних інвентаризацій незавершеного
виробництва і первинних витратних документів виявляються факти списання
матеріальних цінностей на виробництво за завищеними нормами, які
перевищують фактичне витрачання. Систематична відсутність відхилень у
виробничих звітах заготівельних цехів між нормативними і фактичними
витратами сировини і матеріалів на виготовлення продукції може свідчити
про застосування завищених норм і списання матеріальних цінностей не за
фактичними витратами, а за нормами. Дослідження сутності причин економії
чи перевитрат сировини і матеріалів, співставлення фактичного витрачання
їх за період, що ревізується, з фактичними витратами на споріднених
підприємствах дозволяють встановити випадки порушень і безгосподарності.
Необхідно співставити діючі затверджені норми витрат сировини і
матеріалів на виготовлення продукції, які є в виробничо-технічному
відділі, з нормами, що вказані в картах розкрою матеріалів і інших
первинних документах, у калькуляціях собівартості окремих виробів, у
виробничих звітах цехів тощо. При виявленні розходжень потрібно
встановити причини, винних осіб і вимагати від них пояснень. Необхідно
мати на увазі, що у виробничих звітах, картах розкрою та інших
документах можуть проставлятись завищені норми порівняно з діючими для
штучного зниження розміру перевитрат матеріальних цінностей на
підприємстві.

Перевірці підлягає правильність застосування норм залежно від типу та
розмірів виробів, що випускаються. Одночасно співставляється кількість
одержаних комплектів заготовок певних видів виробів за типами,
розмірами, ростом тощо з відповідними параметрами виготовленої і
оприбуткованої продукції, звертаючи увагу залишки незавершеного
виробництва. Фактичне списання сировини і матеріалів на виготовлення
окремих видів продукції співставляється з тими видами, марками,
артикулами і сортами матеріальних цінностей, які передбачені стандартами
і технічними умовами.

Важливою умовою зниження собівартості продукції, збільшення прибутку і
відрахувань до бюджету є раціональне і економне використання сировини і
матеріалів, належна організація обліку матеріальних витрат. Для цього
під час ревізії спочатку необхідно проаналізувати використання сировини
і матеріалів за виробничими одиницями, цехами, видами продукції. Це
дасть можливість перевірити використання сировини і матеріалів в цілому
по виробничому підприємству. Для перевірки ефективності використання
сировини і матеріалів на виробництві ревізор може зробити розрахунки для
визначення відповідного коефіцієнта використання цих матеріальних
цінностей. Це дасть можливість визначити ступінь використання сировини і
матеріалів і вирахувати відношення корисного їх витрачання до норми
витрачення цих матеріальних цінностей, що встановлена на підприємстві.
Наприклад, коефіцієнт витрат можна визначити відношенням норми витрат
сировини і матеріалів на одиницю продукції до корисного їх витрачання.
Крім того, застосовуючи відповідні коефіцієнти перевіряють ступінь
використання сировини і матеріалів у виробництві. Для цього
використовують розрахунково-аналітичні прийоми контролю, що дають
можливість визначити відношення корисного витрачання сировини і
матеріалів до норми їх витрачання, що встановлена на виробництво одиниці
продукції. На підприємствах легкої промисловості важливо застосовувати
коефіцієнт розкроювання. Цей коефіцієнт визначається як відношення маси
всіх видів заготівель (наприклад, тканини), що одержані при розкроюванні
з вихідного матеріалу, до сировини, що використана на виробництво
продукції.

Важливе значення має також визначення коефіцієнта витрачання сировини,
що досягається за допомогою відношення норми витрат сировини і
матеріалів, що встановлена на виробництво одиниці продукції, до
корисного їх витрачання.

Для перевірки обґрунтованості визначення вихідної потреби матеріалів на
обсяг випуску продукції необхідно розрахувати вихід продукції за
допомогою розрахунку відношення кількості виробленої продукції до
кількості фактично витраченої сировини і матеріалів (наприклад, вихід
хліба з борошна з урахуванням його вологості, тканини з пряжі, цукру з
цукрових буряків). Це здійснюється вирахуванням кількості утриманої
корисної речовини з вихідної маси сировини і відношення її до загальної
кількості, що міститься у витраченій сировині.

Для перевірки цих показників ефективності використання сировини і
матеріалів у виробництві використовуються документальна, облікова,
оперативна і статистична інформація. Зокрема, використовується
інформація аналітичного обліку витрат виробництва (за дебетом рахунка 23
“Виробництво” стаття “Сировина і матеріали”, лімітно-забірні картки,
вимоги накладні, калькуляції собівартості виробництва тієї або іншої
продукції, звіти про використання сировини і матеріалів, пояснення
посадових осіб про причини перевитрат цих цінностей. Для цих розрахунків
коефіцієнтів використовують звітність про собівартість продукції.

Якщо при ревізії виявлені перевитрати сировини і матеріалів, ревізор
повинен з’ясувати причини цих перевитрат і визначити фактори, що
призвели до зазначених перевитрат сировини і матеріалів.

Для виявлення необґрунтовано і неправильно списаних матеріальних
цінностей на виробництво практикують у інвентаризацію залишків
незавершеного виробництва за участю членів ревізійної бригади і
спеціалістів. Вивчення документів і періодичних інвентаризацій залишків
незавершеного виробництва, сировини, матеріалів на складах дозволяє
розкривати необґрунтоване і незаконне списання встановлених недостач
сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції за рахунок
основного виробництва, в той час як вони фактично утворились у
результаті необлікованого браку, крадіжок і псування, неповного
надходження на підприємство сировини і нестягнених недостач із
постачальників, виробітку необлікованої продукції. Достовірність і
обґрунтованість списання за документами фактичних витрат сировини і
матеріалів на виробництво можуть бути встановлені за допомогою
виробничих експериментів. Для проведення виробничого експерименту
необхідно вибирати види продукції, що виробляються, витрачені сировину і
матеріали, за якими є значні відхилення фактичних витрат від
нормативних, є ознаки списання витрат не за фактичним витрачанням, а за
завищеними нормами, які займають більшу питому вагу при загальному
випуску продукції, і витратах сировини і матеріалів на виробництво.

Методи ревізії використання матеріалів на виробництві застосовують з
урахуванням прийнятих на підприємстві методів оперативного контролю:
партіонного, інвентарного, сигнального документування.

При партіонному методі обліку і оперативному контролі використання
сировини і матеріалів на виробництво продукції можна перевірити
перевитрати чи економію їх за кожною розкройною картою, актом розкрою та
іншими документами у розрізі видів виробів конкретно у кожного
робітника-закрійника, штампувальника тощо. Крім того, досліджується
достовірність цих витратних документів, своєчасність і повнота
оформлення документами всіх відпущених у виробництво матеріалів,
правильність заповнення всіх реквізитів. Несподіваною перевіркою на
початку зміни можна оперативно виявити на робочих місцях неоформлені
партії матеріалів, причини такого становища і винуватих осіб. Одночасно
проводиться співставлення робочих лекал, прес-форм моделей штампів з
еталонами. Якщо вони застосовуються на робочих місцях у зменшених
розмірах порівняно з еталонами і зразками, значить мають місце менші
витрати матеріалів у виробництві деталей і заготовок і завищене його
списання за документами. На складах цехів необхідно звернути увагу на
систему контролю збереження і обліку матеріалів і їх відпуск на робочі
місця, а також оформлення заготовок, що надходять. Практика показує, що
допускаються випадки відпуску матеріалів низької якості на робочі місця
з оформленням документів на більш якісні матеріали, бездокументального
відпуску матеріалів на робочі місця, неправильного оформлення завдань на
виконання робіт, розмірів і фасонів деталей, що виготовляються, а
відповідно, і кількості витрачених матеріалів; зазначення витрат
матеріалів у витратних документах не за фактами витрачання, а на рівні
завищених норм тощо. Це призводить до зайвого списання матеріалів,
виготовлення необлікованих деталей і напівфабрикатів, а згодом – і
готової продукції. При виявленні таких випадків потрібно проводити
технологічну експертизу, контрольний розкрій матеріалів, інвентаризацію
матеріалів і заготовок; практикувати співставлення списуваних і наявних
на складах матеріалів, оформлених документами, з фактичною наявністю
матеріалів на робочих місцях; типів і розмірів заготовок і деталей,
вказаних у документах, з фактично виготовленими, що знаходяться на
робочих місцях, на складах, і використаних для виготовлення готової
продукції. Результати перевірок оформляються проміжними актами з
додаванням письмових пояснень винних осіб.

За умови застосування інвентарного методу контролю на підприємстві
особливо необхідно дослідити документи, якщо:

– відпущені зі складів матеріали в цехи механічно списувались на затрати
виробництва;

– не виявлялись реальні відхилення від норм;

– не аналізувались їх причини і винні особи;

– не проводились у встановлені терміни інвентаризації залишків
незавершеного виробництва з відображенням результатів їх в обліку;

– не вівся точний кількісний облік матеріалів у цехах і рух
напівфабрикатів у виробництві.

Результати витрачання (перевитрати, економія) вивчаються за кожний
місяць.

За найважливішими видами витрачених сировини і матеріалів на основі
даних щомісячних виробничих звітів цехів доцільно складати
накопичувальну відомість. Перевитрати сировини і матеріалів на
виготовлення продукції необхідно перевіряти за окремими сигнальними
документами: актами, картами заміни матеріалів, вимогами тощо.

Для найбільш системного викладу результатів в акті ревізії перевитрати
певних видів матеріалів можна узагальнити і згрупувати за причинами їх
виникнення (відхилення від встановленої технології виробництва,
несправності і неточності наладки устаткування, заміни матеріалів через
відсутність необхідного профілю на складах, необлікованого браку,
крадіжки), окремими видами продукції, місцями виникнення перевитрат і
винних осіб.

Ревізією використання сировини і матеріалів з’ясовують впровадження на
підприємстві передових методів організації і технології виробництва і
праці, які сприяють раціональному і бережливому їх витрачанню і зниженню
норм витрат. Перевірка використання матеріальних цінностей у
заготівельних цехах проводиться у взаємозв’язку з перевіркою наступного
використання деталей і напівфабрикатів в основних виробничих цехах.
Одночасно співставляється кількість виготовлених у заготівельних цехах
деталей і напівфабрикатів (за видами, моделями, фасонами, сортами,
марками, типорозмірами, ростом тощо) з переданими деталями і
напівфабрикатами в основні цехи і з кількістю випущеної продукції. За
маршрутними листками чи відомостями можна перевірити проходження деталей
і напівфабрикатів через окремі стадії технологічного процесу, з’ясувати
псування і брак заготовок, виявити розходження в асортименті деталей і
заготовок із фактичним випуском продукції, що здається на склад за
відповідними документами (наказами, накладними, здавальними
відомостями). Потрібно мати на увазі можливість неврахованої заміни
забракованих виробів у цехах основного виробництва за рахунок
заготівельних цехів без оформлення документами.

Крім кількісного перевитрачання сировини і матеріалів при використанні
їх у виробництві можуть мати місце і вартісні відхилення від норм.
Вартісні перевитрати сировини, матеріалів і напівфабрикатів утворюються
в результаті підвищення цін, заміни передбачених технологій виробництва
матеріалів більш дорожчими, необґрунтованим списанням сум нестач і
невиробничих втрат на собівартість матеріальних цінностей, що
використовуються у виробництві шляхом складання різного роду актів,
необґрунтованих бухгалтерських довідок і проведення незаконних
позасистемних записів. Інколи такі списання матеріальних цінностей і
залишків незавершеного виробництва відносять до накладних витрат, що
призводять до приховування перевитрат.

Ревізор перевіряє також відходи, які одержують при обробці сировини і
матеріалів, правильність їх обліку, використання і реалізації.

6. Контроль і ревізія малоцінних та швидкозношуваних предметів

Малоцінні і швидкозношувані предмети (МШП) виділені в окрему групу
запасів, облік яких ведеться на рахунку 22 “Малоцінні і швидкозношувані
предмети”. До них належать предмети, які використовуються протягом
періоду, що не перевищує один рік, або протягом нормального операційного
циклу (якщо він більше року). Знос цих малоцінних і швидкозношуваних
предметів не нараховується, а їх вартість при передачі в експлуатацію
списується з балансу з подальшою організацією оперативного кількісного
обліку таких предметів. Але крім оборотних МШП, необоротні малоцінні
предмети в бухгалтерському обліку обліковуються на рахунку 112
“Малоцінні необоротні матеріальні активи”, за якими нараховується знос.
Отже, ті активи, що обліковуються у складі малоцінних і швидкозношуваних
предметів розділені на дві групи: оборотні та необоротні, які в балансі
відображаються в різних розділах.

Під час ревізії потрібно здійснювати перевірку збереження, надходження і
використання малоцінних і швидкозношуваних предметів за окремими їх
групами і видами.

Одним із важливих завдань ревізії є перевірка збереження малоцінних і
швидкозношуваних предметів. Збереження цих цінностей залежить від
організації матеріальної відповідальності і умов зберігання цінностей,
дотримання положення їх оцінки, обліку отримання і списання цінностей,
організації щоденного контролю за наявністю цінностей.

При проведенні ревізії підприємств зберігання МШП, правильність їх
використання щодо кожного об’єкта перевіряють дослідженням фактичної
наявності цінностей у місцях зберігання та експлуатації. Крім того, у
процесі ревізії перевіряють обґрунтованість норм видачі МШП, додержання
правил експлуатації спецодягу і спецвзуття, виробничого інвентарю і
меблів.

Зберігання малоцінних і швидкозношуваних предметів перевіряють також і
при проведенні їх інвентаризації. Перевірка МШП здійснюється за місцями
зберігання і матеріально відповідальними особами. МШП, які знаходяться в
експлуатації на підприємствах, інвентаризуються окремо від тих цінностей
і предметів, що знаходяться в запасі. Правильність виведення результатів
інвентаризації МШП за матеріально відповідальними особами перевіряють
при ревізії за даними порівняльних відомостей, за найменуваннями кожного
виду цінностей. Зберігання МШП, виробничого інвентарю перевіряється
ревізором у місцях їх зберігання (складах підприємств) і в місцях їх
експлуатації. При цьому установлюють своєчасність та повноту
оприбуткування на складі цих цінностей, їх маркировку, проставлення
штампа підприємства, фарбою, що незмивається на спецодязі та спецвзутті
в момент прийняття цих цінностей завскладом. При перевірці збереження і
використання виробничого інвентарю встановлюють, чи кожному інвентарному
об’єкту присвоєно відповідний номер.

При перевірці операцій вибуття із комори МШП виробничого інвентарю і
даних накладних на відпуск цих цінностей відповідним робітникам,
співставляють із даними аналітичного обліку за рахунком 22 “Малоцінні та
швидкозношувані предмети”. А необоротні малоцінні предмети значатьсяться
на рахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”.

При ревізії виявляють чи затверджена керівником комісія для здійснення
оперативного контролю за зберіганням малоцінних цінностей на
підприємстві.

Правильність списання МШП перевіряється за даними актів. Акти
перевіряють з погляду правильності їх оформлення, розгляду керівником
підприємства з метою виявлення робітників, з вини яких було допущено
бій, порчу або втрату приладів.

Одною із умов документальної перевірки операцій даних цінностей у
процесі ревізії є контроль руху цінностей і правильності їх списання
відповідно до тієї оцінки, яка прийнята при їх оприбуткуванні. У зв’язку
з тим, що МШП подібних найменувань обліковується за середніми цінами,
необхідно перевірити правильність визначення їх цін при оприбуткуванні і
вибутті (списанні) вказаних цінностей. Вони повинні бути єдині для всіх
типів і категорій цехів. Крім того, перевіряють правильність
відображення в обліку на рахунку “МШП” (на складі) і окремо в
аналітичному обліку сум відхилень середніх цін від закупівельних. Також
потрібно перевірити правильність ведення обліку в місцях зберігання
цінностей на картках камірника і співставити ці дані з аналітичним
обліком у бухгалтерії. Потім перевіряють повноту і своєчасність
оприбуткування цінностей, обґрунтування списання їх, правильність
нарахування зносу МШП.

Список літератури

Атанасян Г.А., Голубятников С.П. Судебная бухгалтерия: Учебник. – М.:
Юрид. лит., 1989. – 352 с.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю: Підручник. – К.:
Вища школа, 1994.

Белуха Н.Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства. – М.:
Финансы и статистика, 1992.

Белуха Н.Т. Ревизия и контроль в торговле. – М.: Экономика, 1998.

Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія. – Житомир, 2000.

Вітвіцька М.О. Контроль і ревізія. – К., 1999.

Егорова С.К. Контроль и ревизия в бытовом обслуживании. – М.: Финансы и
статистика, 1990.

Завгородній В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в
умовах ринку. – К.: БМУ Інформ, 1995.

Похожие записи