Реферат на тему:

Класифікація послуг, що надаються аудиторами. Аналітичні процедури в
аудиті

1. Класифікація послуг, що надаються аудиторами.

Класифікація означає встановлення зв’язку між елементами, вираженого в
їх розміщенні у визначеному послідовному ряді чи системі відносно
будь-яких загальних принципів Аудиторське дослідження передбачає певну
систематизацію знань про відповідний предмет розгляду.

Отже, перш ніж перейти до класифікації, необхідно чітко визначитися з
предметом класифікації Аудит у сучасному розумінні має багатовікову
історію в світі, а з переходом до ринкової економіки активно
розвивається і в Україні.

Спираючись на багаторічний досвід, американський вчений Р Монтгомері та
його послідовники дали досить глибоке і повне визначення аудиту «Аудитом
називають системний процес об’єктивного збору и оцінки свідчень про
економічні дії і події з Метою визначення ступеня відповідності цих
тверджень встановленим критеріям і представлення результатів перевірки
зацікавленим користувачам».

За національним законодавством

На жаль, національне законодавство обмежує аудит аудитом фінансової
звітності, всі інші перевірки належать до аудиторських послуг.

За Законом України «Про аудиторську діяльність» аудит — це перевірка
публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та
Іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів
господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку,
його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим
нормативам. При цьому Закон уточнює, що публічна бухгалтерська звітність
складається з аудиторського висновку, балансу, звіту про фінансові
результати, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять
комерційну таємницю і визначені законодавством для подання користувачам
та для публікації.

Отже аудит, згідно з національним чинним законодавством, за об’єктом
дослідження зводиться до аудиту фінансової звітності, а за суб’єктом він
може бути тільки зовнішнім, тобто здійснюватися незалежним аудитором або
аудиторською фірмою на договірній основі. За Ініціативою здійснення
аудит може бути обов’язковим, проведення якого регламентується чинним
законодавством, та добровільним, коли аудит проводиться за ініціативою
клієнта.

Поряд із проведенням аудиту передбачені супутні аудиту послуги: оглядову
перевірку, операційну перевірку та компіляцію (трансформацію обліку).

Оглядова (експрес) перевірка — це перевірка фінансової звітності без
детального вивчення системи внутрішнього контролю й обліку підприємства,
без перевірки первинної документації на достовірність.

Оглядова перевірка фінансової звітності, що проводиться професіональною
бухгалтерською фірмою, полягає у здійснені не багатьох конкретних тестів
системи внутрішнього контролю та показників статей опублікованої
фінансової звітності. Оглядова перевірка, як випливає з її назви, в
основному покладається на огляд (аналіз) систем контролю та середовища
контролю, що доповнюється проведенням аналітичних оглядових процедур.

Ступінь упевненості за результатами оглядової перевірки менший, ніж за
результатами повноцінного аудиту, й аналітик у своєму висновку вказує,
що до поля його зору не потрапило нічого, що могло б змусити його
повірити в те, що правильний та об’єктивний підхід не був застосований.

Операційна перевірка проводиться аудитором з окремих питань за
домовленістю з клієнтом Узгоджені між аудитором і клієнтом процедури
перевірки здійснюються з метою задоволення інтересів клієнта стосовно
дослідження інформації з окремих питань.

Компіляція (трансформація) бухгалтерського обліку — це здійснення
процедур трансформації обліку за іншими обліковими стандартами Така
робота складається зі скороченого обсягу деталізації даних і
закінчується створенням зручних у використанні, зрозумілих таблиць та
фінансової звітності.

Проте практична діяльність аудиторів не обмежується аудитом та
аудиторськими послугами, передбаченими чинним законодавством А тому для
кращого розуміння аудиторської діяльності в Україні розглянемо
класифікацію аудиторських послуг, спираючись на світовий досвід аудиту
за певними ознаками за стадіями розвитку, залежно від суб’єктів
господарювання, що підлягають аудиту, за об’єктами, за суб’єктами, за
ініціативою здійснення, залежно від тривалості співпраці між клієнтом і
аудитором.

Залежно від історичних стадій розвитку

Залежно від історичних стадій розвитку аудиту виділяють три види аудиту
підтверджуючий аудит (перевірка і підтвердження достовірності
бухгалтерських документів і звітності), системно-орієнтований аудит -—
аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю
Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність
помилок незначна і необхідність у надто детальній перевірці відпадає, у
випадку неефективної системи внутрішнього контролю клієнту надаються
рекомендації щодо її поліпшення), аудит, що базується на ризику
(концентрація аудиторської роботи у сферах з більш високим можливим
ризиком, що значно спрощує аудит у сферах з низьким ризиком).

Залежно від типу клієнта

Залежно від типу клієнтів поділяється на загальний аудит (аудит
підприємств та їх об’єднань незалежно від організаційно-правових форм та
форм власності), банківський аудит, страховий аудит, аудит бірж,
позабюджетних фондів та інвестиційних інститутів.

За об’єктами

За об’єктами аудит у міжнародній практиці поділяють на аудит фінансової
звітності, погоджений аудит, або аудит на відповідність та операційний
аудит

Аудити фінансової звітності виконується для визначення того, чи
узгоджена зведена фінансова звітність з певними критеріями Зазвичай
критеріями є загальноприйняті бухгалтерські принципи, хоча розповсюджена
також практика проведення аудиту фінансової звітності на основі наявних
грошових коштів або на будь-якій іншій основі, притаманній бухгалтери
господарської системи. Фінансова звітність у найзагальнішому випадку
включає бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про
рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки Аудит фінансової
звітності базується на тому припущенні, що вона буде використана різними
групами для різних цілей. Отже, більш ефективним є той варіант, коли
один аудитор виконує аудит і робить висновок, на який можуть покластися
всі користувачі, шж той, при якому кожний користувач проводив би свій
власний аудит Якщо користувач вважає, що загальний аудит не забезпечує
достатньої для його цілей інформації, то в нього є можливість отримати
додаткові дані Послідовність процесу аудиту показана на рис 2. 3.

Аудит на відповідність має на меті визначити, чи дотримуються в
господарській системі тих специфічних процедур або правил, які приписані
персоналу адміністрацією Згідно із встановленими нормами чинного
законодавства, цей аудит для приватного бізнесу міг би включати
з’ясування того, чи дотримується бухгалтерський персонал процедур,
приписаних керівництвом, перевірку відповідності рівня заробітної плати
мінімальному рівню, гарантованому законом, перевірку контрактів з
банками й іншими кредиторами для гарантування дотримання іншою стороною
юридичних норм Аудит на відповідність є досить доцільним для перевірки
тих чи інших дій структурних підрозділів, об’єднань При аудиті
адміністративно-функціональних формувань роль аудиту на відповідність
підвищується завдяки широкому регулюванню їх діяльності керівництвом
Практично кожній підприємницькій і неприбутковій організації прописані
види діяльності, контрактні угоди і юридичні норми, для перевірки
дотримання яких може бути потрібний аудит на відповідність

Результати аудиту на відповідність зазвичай повідомляються керівникові
підрозділу, який перевірявся аудитором, а не широкому колу користувачів
Адміністрація є основною групою користувачів, які зацікавлені у
відповідності фактичних процедур до визначених нормативними документами
Тому значну частину такої роботи виконують аудитори, запрошені з
ініціативи підрозділів

Операційний аудит — це перевірка будь-якої частини процедур і методів
функціонування господарської системи з метою оцінки її продуктивності та
ефективності По закінченні цього аудиту менеджеру зазвичай видаються
рекомендації по вдосконаленню операцій.

Через те, що операційна ефективність може бути оцінена у більшості
найрізноманітніших сфер, охарактеризувати типовий операційний аудит
неможливо В одній організації аудитор міг би оцінити придатність і
достатність інформації, яка використовується керівництвом при прийнятті
рішення щодо придбання нової нерухомості, в іншій організації аудитор
міг би оцінити ефективність руху документів при обробці даних по
товарообігу В операційному аудиті перевірки не обмежуються
бухгалтерським обліком Вони можуть включати оцінку організаційної
структури, комп’ютерних операцій, методів виробництва, маркетингу і
будь-якої іншої галузі, в якій аудитор має відповідні знання.

Виконання операційного аудиту і повідомлення про його результати
визначаються не так легко, як при аудиті інших видів Ефективність
операцій досить складно об’єктивно оцінити, ніж їх відповідність
інструкціям або представлення фінансової звітності, які не суперечать
загальноприйнятим бухгалтерським принципам, а встановлені критерії для
оцінки інформації при кожному конкретному аудиті досить суб’єктивні У
цьому розумінні операційний аудит більш схожий на консалтинг
адміністрації, ніж на те, що звичайно вважається аудитом. Значення
операційного аудиту за минуле десятиліття зросло.

Операційний аудит трактується як дослідження господарської системи з
точки зору її ефективності і продуктивності Залежно від дослідження тих
чи інших підсистем операційний аудит підрозділяють на технологічний,
організаційний, економічний, правовий і соціальний (див рис 2.6.)

За суб’єктами

За суб’єктами здійснення аудит поділяється на внутрішній і зовнішній
Внутрішній і зовнішній аудит можуть охоплювати всі види аудиту залежно
від обраного об’єкта, різниця полягає лише в тому, що внутрішній аудит
здійснюється кваліфікованим працівником самого підприємства, а зовнішній
— сертифікованим аудитором на договірній основі.

Внутрішній аудит може розглядатись як невід’ємна частина загальної
системи управління Об’єкти перевірки залежать від мети і завдань,
поставлених перед ним керівництвом підприємства (як правило, це функції
системи контролю і обробки інформації) Останнім часом роль внутрішнього
аудиту розширена шляхом включення до неї оцінки якості інформації, яка
подається управлінню для прийняття рішень, а також оцінки корисності
застосування методики аналізу інформації на підприємстві Завдання
внутрішнього аудиту — допомогти відповідним працівникам покращити
ефективність їх роботи Внутрішні аудитори є залежними і підпорядковані
керівництву підприємства, вони перевіряють бухгалтерську інформацію та п
достовірність і подають керівництву результати аналізу, оцінки,
рекомендації, поради та інформацію про діяльність об’єктів, що ними
перевірялися Внутрішні аудитори не зобов’язані мати сертифікат аудитора
Це може бути фахівець з бухгалтерського обліку, економіст.

$ & ( 2

4

6

( 6

,діяльність») Зовнішні аудитори надають аудиторські послуги на
договірних засадах і несуть відповідальність за свій висновок та
критерії, на яких цей висновок базується Основним обов’язком зовнішніх
аудиторів є оцінка регулярної фінансової звітності підприємств За
результатами здійсненої перевірки зовнішні аудитори подають висновки
щодо повноти, достовірності та відповідності чинному законодавству
перевіреної інформації та надають звіт для клієнта, де вказують на
слабкі сторони контролюючих систем підприємства Останнім часом зовнішні
аудитори розширюють свої функції вони додатково дають якісну оцінку
діяльності підприємства, його економічності, ефективності та
результативності, надають послуги у вигляді консультацій з питань
оподаткування, управління і роботи інформаційних систем, щодо
налагодження бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю тощо.

На основі короткого вивчення внутрішнього і зовнішнього аудиту слід
відзначити, що перший направлений на надання допомоги менеджерам у
здійсненні ними контрольних функцій, а останній слугує інтересам як
клієнта, так і сторонніх груп Тобто їх функції доповнюють одна одну, але
вони переслідують різні цілі.

За своїм характером зовнішній (незалежний) і внутрішній аудит мають
багато спільного Але існують і принципові відмінності між ними, які
відображені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аудитом

За ініціативою здійснення

За ініціативою здійснення аудит може бути добровільним, коли ініціатива
проведення аудиту та аудиторських послуг належить клієнтові Об’єкти
аудиту, обсяги робіт, період і строки їх виконання визначаються клієнтом
і обумовлюються угодою між суб’єктом підприємницької діяльності і
аудиторською фірмою (аудитором).

Проведення обов’язкового аудиту регламентується ст. 10 «Обов’язкове
проведення аудиту» Закону України «Про аудиторську діяльність» та іншими
нормативними актами, де визначено категорії суб’єктів господарювання,
які підлягають обов’язковому аудиту.

Проведення аудиту є обов’язковим для підтвердження достовірності і
повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж,
компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих
суб’єктів незалежно від форми власності і виду діяльності, звітність
яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ і організацій, які
повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються
підприємницькою діяльністю.

Обов’язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності
господарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менше ніж 250
неоподаткованих мінімумів проводиться один раз на три роки.

2 Перевірка фінансового стану засновників комерційних банків,
підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств,
холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших
фінансових посередників.

3 Емітентів цінних паперів.

4 Державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових
комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми
власності.

5 Підняття питання про визнання неплатоспроможним суб’єкта
підприємницької діяльності або банкрутом.

Проведення аудиту є обов’язковим також в інших випадках, передбачених
законодавством України.

Залежно від тривалості співпраці: клієнт-аудит.

Залежно від тривалості співпраці між клієнтом і аудитором виділяють
первинний та повторюваний аудит Первинний аудит проводиться аудиторською
фірмою (аудитором) вперше для даного клієнта Це суттєво збільшує ризик і
трудомісткість аудиту, адже аудитори не мають необхідної інформації про
особливості діяльності клієнта, його систему внутрішнього контролю та ш
Повторюваний аудит здійснюється аудиторською фірмою (аудитором) повторно
або регулярно, і тому аудитор уже має відповідні відомості про специфіку
клієнта, його позитивних та негативних боків в організації
бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю за результатами тривалої
співпраці з клієнтом (консультування, допомога і попередні перевірки).

Практика роботи аудиторських фірм свідчить про переваги повторюваного
аудиту Така співпраця зручна і аудиторам (протягом багатьох років вони
досконало вивчають діяльність клієнта), і клієнту, який отримує допомогу
і підтримку, засновані на багаторічній співпраці Більше того, заміна
клієнтом аудиторської фірми часто викликає настороженість як у
споживачів інформації, так і у аудиторів.

По відношенню до атестації.

Послуги, що надаються аудиторами, поділяються на атестовані (які
вимагають надання аудиторського висновку, перш за все, це власне аудит)
і на неатестовані (які не вимагають надання аудиторського висновку)
Окрім трьох видів аудиту (і, в першу чергу, аудиту бухгалтерської
звітності) до атестованих послуг аудиторів та аудиторських фірм
належать.

а) контроль правильності, який проводиться меншими обсягами перевірки,
ніж при аудиті Контроль правильності часто будується на аналізі
ефективності внутрішньогосподарського контролю суб’єкта, що
перевіряється, або, рідше, на наданні аудитором висновку про
прогнозовані.

перспективи роботи клієнта (також заснованих на перевірці детальних
бізнес-планів та інших прогнозованих тверджень адміністрації);

б) оглядова перевірка. Порівняно з аудитом, а також із контролем
правильності, вона проводиться за скороченою програмою. Наприклад,
оглядова перевірка застосовується для квартальної бухгалтерської
звітності відкритих акціонерних товариств та Інших економічних суб’єктів
при аудиторському супроводі бізнесу клієнта, хоча практика показує, що
існує і попит на оглядові перевірки річної бухгалтерської звітності;

в) узгоджені з клієнтом процедури. Відповідно до замовлень клієнта
аудитор може перевірити окремі ділянки звітно-аналітичної роботи
клієнта. Наприклад, це може бути раптове зняття залишків по касі з
подальшою перевіркою , касових операцій або підтвердження реальності
дебіторської заборгованості, або оцінка активів і пасивів економічного
суб’єкта («вартості підприємства»), структурних \ підрозділів
підприємства тощо.

До неатестованих (що не вимагають представлення аудиторського висновку)
належать послуги, за якими формальна звітність аудитора безпосередньо на
адресу клієнта відсутня. Серед них:

а) відновлення та ведення бухгалтерського обліку; складання
бухгалтерської звітності, а також звітності по цінних паперах,
проспектів емісії тощо;

б) податкове планування та оптимізація оподаткування, складання
декларацій про доходи та представлення інтересів клієнта в податкових
службах;

в) консультаційні послуги, що надаються зазвичай не тільки у сфері
бухгалтерського обліку і податків, але й комп’ютерних систем (у тому
числі автоматизація бухгалтерського обліку й аналітичних робіт),
технологи виробництва і навіть з підбору кандидатів на керівні посади.

2.4. Аналітичні процедури в аудиті

Необхідним елементом методики аудиту є аналітичні процедури, тобто
вивчення інформації шляхом аналізу та зіставлення відповідних показників
перевірюваного суб’єкта господарювання з метою виявлення незвичайних або
невірно відображених у бухгалтерському обліку фактів господарської
діяльності, а також установлення причин виявлених помилок та
перекручень.

Аудитор повинен використовувати аналітичні операції на стадії планування
для більш правильного розуміння характеру підприємницької діяльності
клієнта і визначення галузей потенційного ризику. Виконання аналітичних
процедур протягом планування аудиту може допомогти краще виявити аспекти
підприємницької діяльності клієнта, які були невідомі аудитору, і
визначити характер, час та рівень інших аудиторських процедур.

Головною умовою можливості застосування аналітичних процедур є існування
стійких взаємозв’язків між обліковими даними, що перевіряються за їх
допомогою. Починаючи від великого винахідника (в галузі бухгалтерського
обліку) Луки Пачолі до наказів Міністерства фінансів та вказівок
Державної податкової адміністрації, бухгалтерський облік — це система
правил, орієнтована на перехресний контроль, що забезпечує якщо не
неможливість, то ускладнення приховати будь-що. Теоретичним
обґрунтуванням того, якою мірою аудитори можуть покластися на аналітичні
процедури в ході фінансового аудиту або інших видів аудиторської
діяльності, слугує постулат достовірності минулої інформації в
майбутньому.

За формою аналітичні процедури є зіставленням фактично врахованих
величин звітного періоду чи розрахованих на їх підставі співвідношень із
розробленими аудитором або очікуваними. Очікувані величини можуть бути
отримані в явній або неявній формі з таких джерел інформації: фінансової
звітності поточного та попередніх звітних періодів, бюджетів, прогнозів,
операційних даних суб’єкта господарювання; фінансової звітності інших
підприємств галузі, публікацій, галузевих та загальноекономічних даних
тощо.

Основні прийоми аналітичних процедур: процентні порівняння,
коефіцієнтний аналіз фінансового стану підприємства, балансовий метод.
Так, у процесі проведення перевірки аудитор застосовує наступні
аналітичні процедури:

а) порівняння фактичних показників бухгалтерської звітності з плановими
(кошторисними) показниками певного економічного суб’єкта — при цьому
аудитор повинен оцінити методику планування, яку використовує
економічний

суб’єкт та переконатись, що клієнт не змінив бухгалтерських показників
звітного періоду відповідно з плановими показниками;

б) порівняння фактичних показників бухгалтерської звітності з
прогнозними показниками, самостійно визначеними аудитором — при цьому
аудитор будує свої думки на підставі тенденцій, що склалися;

в) порівняння показників бухгалтерської звітності і пов’язаних з ними
відносних коефіцієнтів звітного періоду з нормативними значеннями, що
встановлюються діючим законодавством або самим економічним суб’єктом
— при цьому аудитор здійснює розрахунок й аналіз відносних показників
поточного періоду; зіставлення і аналіз змін відносних показників,
розрахованих для того ж економічного суб’єкта в різні періоди;
порівняння змін декількох видів відносних показників;

г) порівняння показників бухгалтерської звітності з серед-ньогалузевими
даними — при цьому аудитор повинен врахувати, що галузеві дані є
середніми значеннями і можуть бути (особливо в перехідний період
розвитку економіки) такими, що не відповідають показникам даного
економічного суб’єкта;

д) порівняння показників бухгалтерської звітності з небух-галтерськими
даними (даними, що не входять до бухгалтерської звітності) — при цьому
аудитор повинен переконатись у точності небухгалтерських даних,
які він використовуватиме;

є) аналіз змін протягом певного часу показників бухгалтерської
звітності і відносних коефіцієнтів, пов’язаних з ними — при цьому
здійснюється просте порівняння статей бухгалтерського балансу й аналіз
їх різких змін; аналіз змін статей порівняно зі змінами інших статей.
Аудитору слід переконатися в ідентичності методики визначення окремих
статей у балансах, що порівнюються. Застосування аналітичних
процедур регламентується МСА 520 «Аналітичні процедури». Останнім
рекомендується аналітичні операції використовувати:

а) щоб допомогти аудитору при плануванні характеру, часу і розміру інших
аудиторських процедур;

б) як процедури перевірки на суттєвість, коли їх використання може бути
більш ефективним або продуктивним, ніж тести деталей з метою скорочення
ризику невиявлення за окремими твердженнями фінансової звітності
підприємства;

в) як остаточний (заключний) огляд фінансової звітності підприємства на
стадії завершення аудиту.

Похожие записи