Реферат на тему:

Історія розвитку аудиту

План

1.1. Аудит в системі господарського контролю та його необхідність

1.2. Суть аудиту та його завдання

1.3. Виникнення аудиту в світі

1.4. Виникнення та становлення вітчизняного аудиту

1.1. Аудит в системі господарського контролю та його необхідність

Контроль як функція управління

Уся економічна система як і господарство окремого суб’єкта має свою
цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою
ефективного управління. Управління в економіці — це систематичний,
свідомий, цілеспрямований вплив на поведінку господарської системи,
тобто на виробничо-комерційні процеси, що відбуваються в ній.

Однією з функцій управління є контроль. Контроль — це порівняння
планових і фактичних значень параметрів, визначення їхньої відповідності
вимогам зовнішнього економічно-правового середовища, виявлення відхилень
у параметрах, оцінка небезпечності розміру відхилень для системи,
виявлення факторів, що викликали відхилення, а також визначення ступеня
їх впливу, підготовка інформаційної бази для прийняття управлінських
рішень.

Контроль — це процес, який забезпечує відповідність функціонування
конкретного об’єкта прийнятим управлінським рішенням і направлений на
успішне досягнення поставленої мети. Основною метою контролю є
об’єктивне вивчення фактичного стану справ у різних галузях суспільного
і державного життя, виявлення тих факторів і умов, які негативно
впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети.

Контроль дає інформацію щодо процесів, які відбуваються в суб’єкта
господарювання, допомагає приймати найбільш доцільні рішення із
загальних і спеціальних питань розвитку підприємства, дає змогу судити
про правильність прийнятих рішень, своєчасність і результативність їх
виконання Контроль як функція управління дозволяє своєчасно виявити й
усунути ті умови і фактори, які не сприяють ефективному веденню
виробництва і досягненню поставленої цілі Він допомагає скоригувати
діяльність суб’єкта господарювання або окремих його виробничих
підрозділів, дає можливість встановити, які саме служби і підрозділи
підприємства, а також напрями його діяльності сприяють досягненню
поставленої цілі і підвищенню результативності діяльності підприємства
Отже, контроль, будучи функцією управління, виступає засобом зворотного
зв’язку між об’єктом управління і системою управління, інформуючи про
дійсний стан об’єкта і фактичне виконання управлінських рішень

Господарський контроль залежно від окремих ознак поділяється на види

Класифікація господарського контролю (рис. 1.1) Державний позавідомчий
контроль здійснюється державними органами контролю й управління Основні
завдання державного фінансового контролю перевірка законності і
правильності розподілу фінансових засобів держави і ведення
бухгалтерського обліку, перевірка ефективності і цілеспрямованості
витрачання державних коштів, перевірка правильності розрахунків і сплати
податків

Відомчий (внутрішньовідомчий) контроль проводиться міністерствами,
комітетами та іншими органами державного управління щодо діяльності
підпорядкованих їм підприємств (об’єднань), організацій і установ Такий
контроль здійснюється шляхом проведення ревізій і тематичних перевірок у
підвідомчих підприємствах і організаціях

Незалежний (аудиторський) контроль здійснюється за діяльністю
господарюючих суб’єктів незалежними спеціалізованими аудиторськими
фірмами або приватними особами, які мають ліцензію на проведення аудиту
Метою такого контролю є висловлення думки незалежного аудитора щодо
достовірності, законності та повноти відображення в бухгалтерському
обліку та звітності інформації про дії і події господарюючого суб’єкта.

Внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль за діяльністю
внутрішньогосподарських формувань (цехів, відділень, ділянок та ін )
проводиться в господарюючих суб’єктах їх керівниками і спеціалістами у
межах своїх функціональних обов’язків, а також штатними контролерами та
ревізорами

Попередній контроль здійснюється до прийняття управлінських рішень і
здійснення господарських операцій Управлінський персонал та головний
бухгалтер здійснюють попередній контроль шляхом візування договорів і
угод на отримання і відпуск матеріальних цінностей, виконання робіт і
надання послуг, наказів про встановлення працівниками посадових окладів,
надбавок до заробітної плати і про преміювання працівників підприємства
тощо Попередній контроль необхідний на всіх рівнях управління Мета
попереднього контролю— попередити протизаконні дп посадових осіб,
протизаконні та економічно недоцільні господарські операції, забезпечити
економне та ефективне використання господарських ресурсів, не допустити
непродуктивних витрат

Поточний (оперативний) контроль Мета його — виявити в процесі
господарських операцій негативні відхилення в господарській діяльності,
які в процесі попереднього або наступного контролю можуть бути не
виявлені, знайти внутрішньогосподарські резерви для подальшого зростання
ефективності виробництва

При поточному (оперативному) контролі аналізуються показники оперативної
звітності, здійснюються тематичні перевірки як вищими організаціями, так
і спеціалістами самих підприємств і організацій

Наступний контроль здійснюється після завершення господарських операцій
на підставі даних, зафіксованих у первинних документах, регістрах
бухгалтерського обліку і в бухгалтерській звітності Мета такого контролю
— перевірка доцільності і законності господарських операцій за певний
період, виявлення недоліків у роботі, порушень і зловживань, якщо вони
були допущені Він допомагає виявити і мобілізувати резерви для
подальшого поліпшення всіх виробничих та економічних показників

Найбільш висока дієвість і ефективність контролю досягається послідовним
поєднанням попереднього, поточного (оперативного) і наступного контролю

Документальний контроль полягає у встановленні достовірності і
законності господарських операцій за даними первинної документації,
облікових регістрів і звітності в яких вони знайшли відображення

Фактичним називається контроль, при якому кількісний і якісний стан
об’єктів, які перевіряються, встановлюються шляхом обстеження, огляду,
обміру, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та іншими
способами перевірки фактичного їх стану До об’єктів контролю належать
засоби підприємства, які включають у себе всі необоротні та оборотні
активи

Документальний і фактичний контроль тісно взаємопов’язані, адже тільки
їх спільне проведення дозволяє встановити дійсний стан об’єкта перевірки
Поєднання документального і фактичного контролю називають комбінованим
контролем.

Ревізія — це система контрольних дій, яка здійснюється за дорученням
керівника вищого органу управління або державними контролюючими
органами, ревізійною групою або ревізором за діяльністю підприємств і
організацій, при якій встановлюється законність, достовірність та
економічна доцільність здійснення господарських операцій, а також
правомірність дій посадових осіб, які брали участь у їх здійсненні
Основна мета ревізії —виявлення фактів господарських і фінансових
порушень, розкрадань, безгосподарності і марнування, встановлення причин
і умов, що сприяли встановленим господарським порушенням і зловживанням
та винних у цьому осіб, ужиття заходів для відшкодування завданих
збитків як у процесі ревізії, так і після неї, внесення пропозицій щодо
усунення недоліків і порушень, притягнення до адміністративної і
кримінальної відповідальності осіб, які вчинили порушення або
зловживання

Тематична перевірка включає вивчення однієї або декількох сторін
виробничої або господарсько-фінансової діяльності підприємств Наприклад,
перевірка збереженості матеріальних ресурсів і раціонального їх
використання, забезпечення збереженості і використання обладнання,
правильності і своєчасності розрахунків з бюджетом тощо Перевірки
проводять з ініціативи вищих і державних органів, вони можуть
здійснюватися аудиторами на замовлення господарюючих суб’єктів

Розслідування становить процесуальну дію, в результаті якої встановлюють
причетність окремих осіб до вчинення тих чи інших порушень законності,
пов’язаних із привласненням грошових коштів і матеріальних цінностей,
безгосподарністю, посадовими зловживаннями Розслідування проводиться
судово-процесуальними органами і регулюється особливим процесуальним
законодавством

Службове розслідування — це перевірка дотримання працівниками
підприємства посадових обов’язків, а також нормативно-правових актів,
регулюючих виробничі відносини в різних галузях економіки Вона
проводиться спеціальною комісією, яка створюється за наказом керівника
господарюючого суб’єкта, у випадках виявлення розкрадань, недостач,
втрат і псування матеріальних цінностей, виготовлення бракованої
продукції та в інших випадках

Аудит як форма контролю

Аудит залежно від суб’єкта здійснення поділяється на зовнішній і
внутрішній

Аудит зовнішній — це незалежна експертиза стану бухгалтерського обліку,
фінансової звітності та формування думки аудитора щодо повноти,
законності та достовірності відображених у них фінансово-господарських
операцій господарюючого суб’єкта Роль і функції внутрішнього аудиту
визначаються керівництвом підприємства і метою його розвитку Головна
мета внутрішнього аудиту — визначити, чи має фінансова звітність
підприємства суттєві спотворення

Мета аудиту — формування думки аудитора стосовно аудованої інформації і
доведення цієї думки через аудиторський висновок до користувачів.

Обґрунтованість необхідності в аудиті

Нові умови господарювання (роздержавлення власності, створення
самостійних підприємств, діяльність яких заснована на недержавних формах
власності) зумовили необхідність виникнення та розвитку аудиту

Потреба в послугах аудиту є безумовною Наведемо основні обставини, які
доводять його необхідність

• операції підприємства можуть бути численними і складними Інформацію
про них користувачі не можуть одержати самостійно і тому потребують
послуг аудиторів,

• користувачі фінансової інформації, як правило, не мають доступу до
облікових записів підприємств, крім того, їм не вистачає досвіду роботи
з обліковими документами Тому вони вимушені запрошувати професійних
аудиторів для виконання ними тієї роботи, яку самостійно виконати не
можуть,

• наслідки рішень, які приймаються користувачами, можуть бути
настільки значними для них, що достовірність і повнота інформації їм
абсолютно необхідні

Практика аудиту в найбільш розвинутих країнах (Великобританія, США)
дозволяє виділити три підходи до необхідності аудиту потреби
потенційного чи існуючого інвестора, теорія агентів г теорія мотивації
Розглянемо їх докладніше

Підхід, що враховує потреби потенційного чи існуючого інвестора, полягає
в тому, що кожен інвестор підприємства не має впевненості у
достовірності показників фінансової звітності Актуальність цієї проблеми
загострюється із зростанням кількості акціонерів, які фактично не мають
відношення до управління підприємства Отже, підтверджуючи публічну
звітність, аудитор виступає певним гарантом порядності у відносинах між
інвесторами (акціонерами) та менеджерами господарюючого суб’єкта

Теорія агентів (або керуючих) — це потреба в аудиті на замовлення
власників Власники, як правило, наймають для управління своїми
підприємствами виконавчих директорів, самі ж безпосередньо справами
підприємства не займаються Результати діяльності вони вивчають через
фінансову звітність Підтверджуючи звітність, аудитор виступає гарантом
порядності та чесності керуючих господарюючим суб’єктом у справах
розпорядження майном власника Ця теорія вказує на потенційний конфлікт
інтересів власника і керівника

Теорія мотивації пояснюється тим, що менеджери ставитимуться більш
відповідально до складання звітності, якщо знатимуть про обов’язковість
її перевірки аудитором. Це знижує ймовірність помилок, зловживань,
шахрайства, тобто сприяє отриманню споживачами достовірної публічної
звітності

Для України ці підходи стали актуальними тільки з розвитком ринкових
відносин, коли виникла необхідність в об’єктивній фінансовій інформації
Але розвиток аудиту в Україні стримується слабким розвитком ринкових
відносин Порівняно з іншими країнами, які раніше теж мали планову
економіку, Україна розпочала реформи з суттєвим запізненням І хоча у
зв’язку з цим, з одного боку, був втрачений дорогоцінний час, що
призвело до загострення деяких проблем, з іншого боку, ця обставина
надає сьогодні деякі переваги у можливості вивчення досвіду країн, які
мали аналогічні вихідні умови

1.2. Суть аудиту та його завдання

Становлення аудиту — процес досить тривалий 3 часом змінюються типи і
цілі аудиторських перевірок Звідси і визначення аудиту має бути досить
місткими, щоб охопити всю широту завдань, які постають перед ним

Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та
вираження думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності
відображених господарських операцій З розвитком ринкових відносин
потреба в аудиторських послугах зростає, а отже, розширюються рамки
тлумачення аудиту.

Визначення аудиту в нормативних документах

Законом України «Про аудиторську діяльність» дається наступне визначення
аудиту «аудит— це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку,
первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської
діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх
звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормативам»

МСА 200 «Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових
звітів» мету аудиту вбачає « в наданні аудитору можливості висловити
свою думку стосовно того, чи відповідають підготовлені фінансові звіти в
усіх суттєвих аспектах

Мета аудиту

Аудит — це дослідження, а будь-яке дослідження визначається поставленою
метою Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки У
загальному розумінні мета аудиту полягає в досить глибокому і докладному
ознайомлені з предметом аудиторської перевірки, щоб скласти про нього
компетентну думку

Заслуговує на увагу визначення аудиту в США Комітет з основних концепцій
Аудиту американської асоціації бухгалтерів (ААА) дає таке визначення
аудиту «Аудитом називають систематичний процес об’єктивного збору й
оцінки свідчень про економічні події з метою встановлення ступеня
відповідності цих тверджень установленим критеріям, надання результатів
перевірки зацікавленим користувачам» Таке широке тлумачення аудиту
відображає багатогранні цілі, яких може досягти аудит і різноманітність
предметів дослідження, на яких може бути зосереджена увага аудитора в
процесі конкретної аудиторської діяльності

Залежно від користувачів виникає необхідність у засвідченні аудитором
різної фінансової інформації В умовах ринку підприємства, кредитні
установи, інші господарюючі суб’єкти вступають у договірні відносини
щодо використання майна, грошових коштів, здійснення комерційних
операцій та інвестицій Довіра в цих відносинах повинна бути підкріплена
можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати
фінансову інформацію, достовірність якої підтверджена незалежним
аудитором Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності
підприємств і дотримання ними норм законодавства необхідні державі для
прийняття рішень у сфері економіки й оподаткування Аудиторські перевірки
необхідні також державним контролюючим органам, судам, прокуратурам для
підтвердження достовірності фінансової інформації, що належить до
комерційної таємниці

Користувачі аудиту

У ринкових умовах господарювання фінансовий стан кожного господарюючого
суб’єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб’єктами
господарювання, і тому постає потреба у достовірній обліковій і звітній
інформації про їх діяльність

Зокрема, об’єктивна і достовірна інформація про діяльність певних
господарюючих суб’єктів необхідна

— власникам господарюючих суб’єктів для визначення стратегії їх
розвитку,

— інвесторам (вітчизняним та іноземним) при вкладанні своїх
капіталів у інші господарюючі суб’єкти,

— банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту,

— постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені
товари, виконані роботи та надані послуги,

— акціонерам для контролю за роботою адміністрації товариства,

— державним контролюючим органам для планування потреб
макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо,

— державним органам, судам, прокуратурам для підтвердження
достовірності фінансової інформації, що їх цікавить, включаючи
інформацію, яка є комерційною таємницею

Користувачі, для яких достовірність фінансової інформації є досить
значною, потребують засвідчення її аудитором При цьому слід пам’ятати,
що запити споживачів інформації є досить різними Інформаційні потреби
основних користувачів фінансових звітів показані в табл. 1.1

Таблиця 1.1 Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

(

I

ue

&

(

x

?

j”

!2 показані основні споживачі аудиту звітної інформації господарюючого
суб’єкта й основні відмінності в їх запитах щодо джерел інформації

Рис 1.2. Основні користувачі інформації, що підлягає аудиту

Завдання аудиту

Завдання аудиту визначається його метою На сучасному етапі розвитку
економіки в Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної
вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта
господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний
фінансовий стан

Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі
аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони
відповідають перевіреній фінансовій інформації Для того, щоб скласти
думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що
інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних
достовірна і достатня Аудитор повинен також вирішити, чи правильно
відображена в обліку і звітності відповідна інформація

Виконання основного завдання направлене на задоволення потреб усіх
користувачів звітності (рис 12) Проте аудитор, на відміну від інших
суб’єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який, до того ж,
повинен надавати різнобічну допомогу клієнту в усіх його справах Тому
аудит паралельно з основним виконує як функціональні завдання —
коригування, оперативний контроль, так і стратегічні завдання.

Завдання коригування У випадку, якщо за результатами аудиту аудитор
зробив негативні висновки, він може на прохання клієнта дати
рекомендації щодо виправлення помилок (але не виправляти їх).

Завдання оперативного контролю — систематичний контроль безпосередньо в
процесі діяльності суб’єкта з метою попередження помилок або вибору
оптимальних рішень (не приймати рішення, а допомагати у їх виборі).

Стратегічні завдання полягають в обґрунтуванні оптимальної або
пропозиції альтернативної стратега та перспективної програми розвитку
суб’єкта господарювання на підставі даних, одержаних у процесі аудиту

1.3. Виникнення аудиту в світі

Слово «аудит» походить від лат «audio» — «слухаю» (відповідно «auditor»
— той, хто слухає) У середньовічній Європі, коли писемних людей було
мало, аудитором називали службовця, який повинен був вислуховувати звіти
посадових осіб На початковому етапі розвитку аудиту на аудитора
покладались функції контролю за діяльністю посадових осіб з метою
викриття фактів обману та шахрайства

Ще у стародавньому світі, як тільки функції володіння і управління
власністю були поділені між такими основними суб’єктами господарювання
того періоду, як держава і рабовласницький маєток, була вперше
усвідомлена необхідність в аудиті Зокрема давньоримські джерела, що
збереглись до нашого часу, свідчать, що облік, як правило, вели
одночасно і незалежно один від одного двоє спеціально призначених осіб
Така організація облікового процесу, передусім, була зумовлена бажанням
запобігти розкраданню державної скарбниці або майна окремого
рабовласника Водночас вона слугувала для підтвердження точності
звітності Крім того, для перевірки правильності облікових записів
використовували інвентаризацію Але і на ці прийоми контролю цілком не
покладались

Традиційною для тих часів була так звана практика «прослуховування»
бухгалтерів Прагнучи одержувати якомога більший прибуток, власники, що
наймали управлінців, призначали контролерів, до обов’язків яких входило
вислуховувати підзвітних осіб Так здійснювався контроль на приватному
рівні На державному ж рівні створювалися спеціальні органи (облікові
управління), які контролювали збір податків та державні витрати

Вважається, що аудит як вид професійної діяльності виник в Англії Одними
з найдавніших англомовних облікових документів, які дійшли до наших
часів, є згадки про аудит в архіві Казначейства Англії і Шотландії 1130
р Також є дані про існування аудиту в 1299 р та до 1324 р, коли
королівським указом були призначені аудитори в графствах Оксфорд,
Беркшир, Південний Емптон, Уілтс, Самсет і Дорсет у ХVІ ст. правовий
контроль облікових книг був офіційно введений у багатьох країнах світу
Для позначення особи, яка здійснювала перевірку облікових записів, в
Англії вже використовувався термін «аудитор»

Тому не дивно, що перший у світі законодавчий акт, що регулював
діяльність аудиторів, був виданий у 1285 р королем Англії Едвардом І
Відповідно до цього закону від імені держави надавались певні привілеї
аудиторам, якими були не тільки особи з числа довірених слуг сеньйорів,
але й деякі категорії цивільних службовців

Згідно з законом, метою перших обов’язкових перевірок був незалежний
розгляд бухгалтерських записів і звітів, а роботу осіб, які їх
проводили, прирівнювали майже до фінансового аудиту в сучасному його
розумінні Аудит передбачав лише ретельну звірку фактів із документами та
іншими даними Звідси, робота аудиторів цього періоду полягала в
детальній перевірці кожної господарської операції Концепція вибіркової
перевірки як аудиторської процедури ще була невідомою Як правило, аудит
проводився для замовника (дворянина, короля) окремою особою, а у випадку
публічного оприлюднення його результатів -— комісією Аудитори того часу
ще не мали фахового статусу, хоча вже й були зобов’язані проводити
перевірку чесно, зі знанням справи, з належною увагою і повагою до
інтересів особи, яка їх запросила Незалежність аудитора досягалася через
його призначення «замовником» і заборону будь-яких приватних контактів
між ним і особою, що перевірялася

У XVII-XIX ст., коли фінансові кризи стали актуальною проблемою, аудит
набув найбільшого розвитку Як наслідок криз збільшувалася кількість
збанкрутілих підприємств, що підвищувало попит на бухгалтерів-експертів,
які б захищали інтереси власників Фактична робота аудитора полягала в
контролі за правильністю ведення бухгалтерського обліку і складанням
звітності Після закінчення кризи почався стрімкий розвиток акціонерних
товариств Зацікавлені особи почали вимагати достатнього для прийняття
рішень обсягу інформації, що містилася б у річних звітах, і
обов’язкового оприлюднення аудиторських звітів та висновків

Першим документально зафіксованим випадком проведення незалежного аудиту
спекулятивної діяльності акціонерних товариств вважається крах
«Південноморської Компанії» у Великобританії в 1720 році Ця подія в
історії відома як «Південноморська бульбашка» Коли з’ясувалося, що
директорат компанії неспроможний ані виконати взяті зобов’язання по
сплаті дивідендів, ані викупити випущені в біржовий обіг акції, У справу
втрутились державні органи Ними був призначений бухгалтер Чарльз Снел
для незалежної додаткової перевірки допоміжних облікових записів цієї
компанії

У цей же період з метою запобігання недоброчесних угод була
започаткована практика державного регулювання фахової Діяльності
облікових працівників Важливим досягненням стало визнання на державному
рівні необхідності проведення незалежного аналізу рахунків великих та
малих підприємств Знову ж таки першим у сфері законотворення виступив
уряд Великобританії У 1720 р парламент цієї країни прийняв «Акт про
Мильну бульку», що забороняв акціонерну форму підприємницької діяльності
і єдиною можливою визнавав партнерство Лише у 1825 р акт було скасовано
під тиском громадськості З 1844 р у Великобританії вийшла серія законів
про компанії, згідно з якими їх керівники були зобов’язані один раз
протягом року надавати акціонерам підписаний ними балансовий звіт
підприємства і запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для
перевірки і підтвердження звітності перед акціонерами

Досвід Англії в розвитку аудиту справив великий вплив на інші країни і
передусім на США Аналогічні закони про обов’язковий незалежний аудит
дещо пізніше були прийняті у Франції (1867) і США (1887).

Незважаючи на такий прогрес в аудиторській практиці, лише в другій
половині XIX ст. професійний аудитор увійшов на повних правах до
ділового світу Це було пов’язано з будівництвом залізниць і зростанням
кількості страхових компаній, банків та акціонерних товариств У кінці
XIX ст. роз’їзні аудитори вже відвідували розкидані по всій країні
транспортні агентства з метою оцінки ступеня відповідальності
адміністрації за майно і систему звітності

І тільки наприкінці XIX ст. незалежний аудит сформувався як самостійна
сфера професійної практичної діяльності Зміни в попиті на аудиторські
послуги в США на початку XX ст. стали причиною докорінних змін ряду
цілей аудиту Подальший розвиток ринкових відносин вимагав великих
капіталовкладень, що призводило до збільшення ризику Для дисконтування
акцій на фондовій біржі, одержання позик від приватних осіб або
банківських кредитів тощо стало правилом надавати зацікавленим особам
фінансову звітність своєї компанії, перевірену на предмет u точності і
достовірності Такі послуги в масовому порядку надавали незалежні
бухгалтери (аудитори) У той же період почалося утворення різноманітних
організацій або спілок професійних бухгалтерів, які вимагали від урядів
країн законодавчого оформлення своєї діяльності

До 1929 р об’єктом аудиторської перевірки були лише результати
господарської діяльності (прибуток або збиток)

Після «Великої Депресії» Комісією з цінних паперів і бірж (SEC) були
розроблені спеціальні вимоги до змісту і структури аудиторського
висновку Цей документ повинен був містити дату, описувати всі деталі
проведення роботи, чітко визначати думку аудитора щодо перевіреної
звітності, принципів \ процедур обліку Ці вимоги привели до поділу
висновку на два параграфи Перший— опис проведеної роботи, другий—
висловлення думки аудитора

На ранньому етапі розвитку аудиту була відсутня система внутрішнього
контролю Прийоми аудиту в той час полягали переважно в детальній
перевірці кожної операції, а тестування або вибіркова перевірка як
аудиторські процедури відомими ще не були Такий аудит отримав назву
підтверджуючого аудиту

Період до 60-х років XX ст. супроводжувався лише несуттєвими змінами в
цілях і методах аудиту Основна увага, як і раніше, приділялася
визначенню достовірності фінансової звітності, що підлягала перевірці,
причому досить багато технічних прийомів аудиту цього періоду були
створені безпосередньо з метою виявлення спотворень У спеціальній
літературі продовжував зберігатися деякий дисонанс з питань
відповідальності аудитора за виявлення фактів спотворень у ході
аудиторської перевірки Зрештою переважна кількість спеціалістів зійшлись
на думці, що виявлення помилок і порушень все ще залишається метою
зовнішнього аудиту, але не головною.

Стосовно цілей сучасного зовнішнього аудиту країн ринкової економіки, то
в деяких з них аудитором повинен бути зроблений висновок про
відповідність фінансової звітності підприємства, що перевіряється,
законодавству країни (Німеччина, Франція, Італія), у ряді інших — про
достовірність звітності та їх відповідність фаховим стандартам
бухгалтерського обліку (Канада, США, Японія), у третіх— обидва критерії
водночас (Великобританія)

Початок 70-х років XX ст. , по суті, виявився точкою відліку Для нового
етапу в історії аудиту — його гармонізації на регіональному та
інтернаціоналізації на міжнародному рівні.

Започаткувало інтернаціоналізацію аудиту створення у 1977 р Міжнародної
Федерації Бухгалтерів зі штаб-квартирою в Нью-Йорку, на яку зокрема були
покладені функції розробки.

Етичного Кодексу Професійних Бухгалтерів, Міжнародних Стандартів Аудиту
(МСА), бюлетенів з аудиту, положень про державний і управлінський облік,
видання фахових посібників з аудиту підприємств Слід відзначити, що
Міжнародна Федерація Бухгалтерів не має права вимагати від
організацій-членів приведення стандартів своїх країн у відповідність із
міжнародними, застосовувати до них будь-які санкції Ці факти є
свідченням вибору шляху добровільної інтернаціоналізації нормативної
бази аудиту, кваліфікаційного рівня професійних бухгалтерів (аудиторів)
країн світового співтовариства

Сьогодні відбувається етап розвитку аудиту, орієнтованого на ризик При
проведенні перевірок або консультуванні аудиторських фірм у першу чергу
розраховують можливий ризик (за спеціально розробленими формулами) Як
правило, в сучасних умовах аудиторська перевірка проводиться вибірково —
в основному там, де існує максимальний ризик помилок або шахрайства

На підставі викладених подій можна виділити основні етапи розвитку і
становлення аудиту (рис 1.3.)

1.4. Виникнення та становлення вітчизняного аудиту

Україна до 1991 року розвивалась як адміністративно-територіальна
одиниця Роси, тому витоки виникнення аудиту в Україні належать до часів
Російської імперії

Перша згадка про аудиторів у Роси відноситься до початку XVIII ст , де
аудиторами називали військових слідчих

Звання аудитора в Роси було введено Петром І, який у військовому статуті
1716 р і в «Табелі про ранги» до військових чинів відніс і аудитора Це
звання Петро І ввів, користуючись прикладом Польщі, де аудитором
спочатку називали суддю, а потім особу, яка брала участь у судовому
слуханні, і слідчого У 1797 р аудитори були переведені в цивільні чини,
а в 1833 р з метою навчання аудиторів у Петербурзі була заснована школа,
пізніше названа Аудиторським училищем

За своїм характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода,
судового секретаря і прокурора Після проведення військово-судової
реформи 1867 р посаду аудитора було скасовано

На жаль, спроби організації наприкінці ХІХ-поч XX ст. в Роси Інституту
присяжних бухгалтерів (рахівників) Російської Імперії не просунулися
далі підготовки документів, регламентуючих ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ

Професійної організації бухгалтерів Російської Імперії так і не вдалося
створити, проте аудит як явище існував У Роси незалежна перевірка
щорічних звітів акціонерних товариств проводилася ревізійними комісіями,
причому не на професійному рівні Ці комісії складалися з акціонерів, які
переважно були недосвідченими з питань обліку

До 1987 р у СРСР проблема методології й організації аудиту не тільки не
вирішувалась, але і не ставилася зовсім Перші зародки аудиту можна
віднести до 1987-1989 pp., коли на рівні міністерств фінансів союзних
республік були створені госпрозрахункові контрольно-ревізійні групи і
групи інаудиту (в Україні було створене дочірнє відділення «Інаудиту»,
яке називалося «Інаудит-Україна») через необхідність контролювати
спільні (за участі іноземного капіталу) підприємства.

Проте значні просування в розвитку аудиту в Україні були зроблені після
розпаду Радянського Союзу.

На рис. 1.4 показані основні етапи розвитку аудиту в Україні.

У 1989 р. з виникненням в Україні (на той час ще союзній республіці
СРСР) спільних підприємств (СП) іноземною стороною було поставлене
питання про аудиторське підтвердження результатів
фінансово-господарської діяльності СП, що стало передумовою створення в
Києві дочірнього відділення союзної аудиторської фірми «Інаудит» під
назвою «Інаудит-Україна». До складу першої аудиторської фірми увійшли
колишні держслужбовці контрольно-ревізійного управління Міністерства
фінансів України.

В Україні аудит виникає у відповідь на виникнення попиту на аудит,
причому відразу як аудит підтверджуючий (при підтвердженні звітності СП)
і консультаційно-орієнтований (на замовлення клієнтів). Попит на аудит
зростає. Частина таких консультантів залишили попередні місця роботи і
зайнялися виключно аудиторськими послугами. Проте їхній статус де-юре
лише частково визнавався дещо застарілою союзною постановою. Тому до
кінця першого року незалежності нашої країни кращі Інтелектуальні сили
вітчизняного аудиту об’єдналися в Спілці аудиторів України (САУ).

У Києві 14 лютого 1992 р. на з’їзді аудиторів було прийнято Статут
громадського об’єднання громадян, які здійснюють аудиторську діяльність—
Спілки аудиторів України (САУ). Метою діяльності САУ було визнано
об’єднання зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав та інтересів
і сприяння розвиткові аудиторської діяльності. Головами Спілки аудиторів
у свій час були проф. В.В. Сопко, О.В. Кужель, проф. 1.1. Пилипенко,
який і до сьогодні обіймає цю посаду.

З метою сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської
справи в країні в 1993 р. було створено незалежний орган — Аудиторську
палату України (АПУ). Головним завданням АПУ є сприяння розвитку аудиту
в країні, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань
аудиторської діяльності в Україні. Створені й регіональні відділення
АПУ.

Формально говорити про виникнення цілісної системи аудиту в Україні
можна лише з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» у
1993 р.

У 1995-1996 pp. були прийняті тимчасові вітчизняні нормативи з аудиту, а
починаючи з 1 січня 1999 р. в Україні були введені постійно діючі
національні нормативи з аудиту.

Газета «Аудитор України» є офіційним виданням АПУ та САУ. Видання
забезпечує інформацією з нормативних питань, повідомляє про поточну
діяльність АПУ та САУ, про сертифікацію аудиторів України; знайомить з
вітчизняним та міжнародним досвідом з теорії та практики аудиту тощо.

В 2003 р. прийняті Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації
бухгалтерів (МСА) в якості Національних стандартів аудиту.

Похожие записи