ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Екскурс у світову історію бухгалтерського обліку

Розділ 2. Бухгалтерський облік у СРСР

Розділ 3. Передумови та напрями реформування

бухгалтерського обліку в Україні

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Історія ставить питання, а людина намагається знайти відповіді на них.
Протягом багатьох сторіч історія ставила і продовжує ставити
різноманітні питання перед бухгалтерським обліком. Багато які з них
залишилися без відповіді. Проте життя таке, що людина повинна дати ту
або іншу відповідь, навіть якщо вона заздалегідь знає, що відповідь не
зовсім правильна. Справді, дуже довго люди, зайняті господарською
діяльністю, у пошуках відповіді задовольнялися методом проб і помилок.
Після безлічі століть, коли господарське життя різко змінилося, стало
незрівнянно складніше, тоді такі прийоми перестали себе виправдувати,
знадобилася наука. Бухгалтерський облік як комплекс наукових категорій,
дозволяв виявити й оцінити суть практичної діяльності будь-якої
бухгалтерії в будь-якій точці земної кулі. Ці категорії у своїх
першоджерелах мали початком господарську діяльність, що проходила в
крамницях купців. В міру економічного розвитку вони трансформувалися,
приймаючи різноманітні форми, пов’язані з особливостями діяльності
ділових людей, інженерів, адміністраторів. Але за всіх часів при описі
фактів господарського життя було щось загальне, що згодом стало не
тільки можливим, але і необхідним виявити й описати. Це загальне можна
назвати категоріями. Загальне знання, сформульоване у формі категорій,
відокремившись, так само як числа від реальних предметів, одержали
самостійне значення. Знання, що використовує категорії, стає наукою.
Межі наук размиті, і ніколи не можна точно сказати, де закінчується
бухгалтерський облік і починається право або політична економія, або
статистика, або якась інша наука. Але це не виходить, що немає
самостійних наук. І немає нічого більш помилкового, чим зводити
бухгалтерію до права, економіки, статистики і т.п.

Всі науки можна класифікувати або по предмету, або по методу, або по
меті. У бухгалтерського обліку є свій предмет — факти господарського
життя, свій метод — моделювання і свої цілі — забезпечення цілості
цінностей і виявлення результатів господарської діяльності.

Актуальність обраної для написання теми курсової роботи зумовлена тим
фактом, що історія бухгалтерського обліку — це пошук розумних
відповідей. Іноді він відбувався успішно, часом призводив до
розчарування, люди впадали в помилки, проте, усвідомивши це, починали
пошук знову. Історія обліку — це не шлях від перемоги до перемоги, а
літопис його злетів і падінь.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – екскурсу у
світову історію бухгалтерського обліку, бухгалтерського обліку у СРСР,
передумов та напрямів реформування бухгалтерського обліку в Україні.

Для досягненя поставленої мети використовувалалася нормативно-правова
база та літературні джерела. Серед літературних джерел окремо можна
виділити наступні праці: Соколова Я.В. “Бухгалтерский учет от истоков до
наших дней”, Ткаченко Н.М. “Бухгалтерський фінансовий облік на
підприємствах України”, Кузьмінського А.М., Кузьмінського Ю.А. “Теорія
бухгалтерського обліку”, Марочкіна А.М. “Бухгалтерський облік за
Національними стандартами”, Нідлза Б., Андерсона X., Колдуела Д.
“Принципы бухгалтерского учета”.

Курсова робота складається із наступних розділів: розділу 1 “Екскурс у
світову історію бухгалтерського обліку”, розділу 2 “Бухгалтерський облік
у СРСР”, розділу 3 “Передумови та напрями реформування бухгалтерського
обліку в Україні”.

Розділ 1. Екскурс у світову історію бухгалтерського обліку

Точно сказати, коли виникнув облік і відзначати цей день — неможливо.
Облік виникав поступово, довго і невизначено. Відомі епохи, коли його не
було, і ми знаємо епохи, коли він вже існував. Але розмежувати їх не
тільки важко, але і немислимо.

60000 років до н.е. — люди стали вести господарство; бухгалтерський
облік виник як практична діяльність. 500 років тому вийшла книга Л.
Пачолі про бухгалтерський облік (трактат). Почалося літературне
осмислення бухгалтерського обліку. 100 років тому — виникнули перші
теоретичні конструкції бухгалтерського обліку.

Облік, його техніка завжди залежали від виду облікових регістрів.
Регістри, визначаючи техніку обліку на багато сторіч, впливали і на
облікову думку.

Перші торгові операції були зареєстровані в Шумері на каменях біля 3600
р. до н.е. З 3200 р. до н. е. там виникнуло рахівництво на глиняних
табличках. Це визначало систематичну реєстрацію в обліку. Навпроти,
папіруси древнього Єгипту (3400-2980 р. до н.е.) сприяли розвитку
хронологічної реєстрації, причому за досить значний звітний період.
Перші інвентаризаційні описування також з’явилися в Єгипті, де кожні два
роки проводилася інвентаризація всього нерухомого майна (дискретна
інвентаризація) — потім вона була замінена поточною інвентаризацією.

У Давній Греції облік вівся на дощечках, вибілених гіпсом. З’являються
гроші у виді монет, що виступають як 1) самостійний об’єкт обліку і 2)
засіб у розрахунках. Вевся хронологічний запис усіх фактів
господарського життя, а потім робилася рекапітуляція — систематичне
рознесення всіх записів, угод у хронологічному порядку. Були введені
залікові платежі, існували переведення платежів в інші каси. Існувала
періодична привселюдна звітність1.

У Римі зустрічаються більш розвинені форми облікових регістрів у виді
кодексів — книг.

Облік данього світу — це обліку фактів, і в цілому він статичний.
Інвентаризація і пряма реєстрація майна лежать у його основі. Згодом
з’явиться реєстрація непряма. Бухгалтерія стане тільки ймовірною, а
інвентаризації тільки будуть указувати на репрезентативність інформації.

24 серпня 1476 р. був скинутий останній імператор Римської імперії —
Ромул Август. Відповідно до історичного календаря Античний світ
скінчився. Починався новий час. Можна припустити, що усе почалося
спочатку, а можна припустити, що деякі традиції римської бухгалтерії
продовжували жевріти в монастирях. Аж до IX в. зустрічаються лише
хаотичні інвентарні описування. І тільки після IX століття чітко
виділяються 4 групи цінностей:

— будинки, споруди;

— господарський інвентар;

— продукти;

— худоба.

У Північній Італії біля 1250-1350 р. з’являється система Подвійного
запису. Суть Подвійного запису (подвійної бухгалтерії) — введення в
просту бухгалтерію рахунку власних засобів. У результаті усі факти
господарського життя двічі відбиваються в обліку.

У середньовіччі формуються дві основні парадигми обліку — камеральна і
проста бухгалтерія. Перша виходила з того, що основним об’єктом обліку є
каса й очікувані надходження, а також виплати з неї. Друга припускала
облік майна, включаючи касу, а прибутки і витрати ставали для бухгалтера
шуканими. Але так чи інакше ріст товарного господарства висував на перше
місце облік готівки і грошових зобов’язань (векселів, чеків).

Рахунки виникли дуже давно. Вони велися в первинному вимірнику, тобто
матеріальні цінності — у натуральних одиницях, розрахунки, каса — у
грошових. Одне не зводилося до іншого. Результат господарювання
виражався приростом багатства, а не непрямими категоріями, такими, як
прибуток.

З XXIII століття до середини XIX в. подвійна бухгалтерія завойовує одну
галузь народного господарства за іншою, країну за країною. Вирішальним
моментом у її успіхах був вихід у 1494 р. книги великого італійського
математика Луки Пачолі (1445-1517) “Сума аріфметики, геометрії, вчення
про пропорції і відношення”, трактат якого “Трактат про рахунки і
записи”, містить докладний опис застосування подвійної бухгалтерії до
практики торгового підприємства. Книга зробила величезний вплив на весь
наступний розвиток облікової думки.

Ця експансія була пов’язана з поширенням подвійного запису в її старій і
новій формах італійської бухгалтерії. При їхній рецепції в різноманітних
країнах виникали модифікації. Розвивалися не облікові ідеї, а процедурні
прийоми бухгалтерського обліку.

Видатним автором після Л. Пачолі був Жак Саварі (1622-1690). Його
головна робота “Про досконалого купцяі”. Саварі назавжди залишиться в
історії обліку як людина, що розділила рахунки на синтетичні й
аналітичні, практикувала торгову калькуляцію, класифікувала баланси на
інвентарні (оцінка по собівартості) і конкурсні (оцінка по поточних
цінах). Кінець XVII і початок XVIII ст. — епоха великого впливу Саварі.

Головним досягненням Дегранжа вважається розробка їм американської форми
рахівництва. Дегранж виходив із того, що для бухгалтерії однаково
важливі і хронологічний, і систематичний записи і що їх можна об’єднати
в однім Регістрі-Журналі-Головному. Записи в цій книзі дозволяють
досягти дві найважливіші цілі обліку: виявлення на будь-який момент часу
стану розрахунків і визначення розміру капіталу власника. Дегранж вважав
за можливе обмежити бухгалтерський облік п’ятьма рахунками.

У середині XVIII в. в Англії намагаються застосовувати подвійну
бухгалтерію в промисловому обліку. У цей час укладається система обліку
виробничих витрат.

Один із перших теоретиків промислового обліку Ф. В. Кронхейльм (1818)
підтверджував, що подвійна бухгалтерія народилася в торговому обліку з
опису обмінних операцій (покупка і продаж товарів) і виявилася, на його
думку, не в змозі розкрити внутртрішньовиробничі процеси. У результаті
Кронхейльм розділив облік на дві частини: виробничий і бухгалтерський.
Перший передбачав три рахунки, що велися тільки в натуральному вимірі,
другий — традиційну бухгалтерську систему рахунків.

Середина XIX століття — це той рубіж, коли в різноманітних країнах
Європи стала розвиватися наукова думка. Спочатку використовувався тільки
прямий облік (інвентаризація). Потім виникнули документи й об’єктами
обліку стали виступати вже не самі факти господарського життя, а
інформація про нього. Нарешті, у другій половині XIX століття виникають
різноманітні теорії обліку, що дозволяють по-новому витлумачити значення
того або іншого інформаційного показника, зумовлюючи третій
концептуальний рівень обліку. Перший рівень, по суті, самий вірний,
другий — вже відрізняється від першого, третій — спотворює другий, тому
що кожна група осіб, що має відношення до господарського процесу,
висуває свої теоретичні погляди, відстоюючи свої інтереси, підтверджує
свою істину. Але істин не може бути багато. Істина одна, багато її
перекручувань, багато помилок. Задача бухгалтера-практика: керуватися
тільки тими теоріями, проти котрих немає достатньо сильних заперечень1.

Наука про бухгалтерський облік узагальнює практику і водночас
удосконалює її.

У Київській Русі перші дані про облік як практичну діяльність
відносяться до XI сторіччя.

Перший нормативний документ з обліку — Військовий Статут було
надруковано в Росії при Петрі І в 1716 р. Пізніше з’явились книжки з
обліку «Про порядок у триманні приходів та видатків і рахунків про гроші
і яким чином книги вести, та про те, як слід діяти в губерніях, селищах
та містах» — в 1736 р., «Торг амстердамський, зміст якого має все те, що
потрібно знати купцям і банкірам, які проживають в Амстердамі, так і
іноземним» — в 1762—1763 рр., «Ключ комерції або торгівлі, тобто наука
бухгалтерії, що висловлює зміст книг і утворення рахунків купеческіх» —
в 1783 р.

Розділ 2. Бухгалтерський облік у СРСР

Історія бухгалтерського обліку в СРСР органічно продовжила традиції
старої дореволюційної Росії, а зачатки нового обліку можна простежити з
перших тижнів лютневої революції. Вже в березні 1917 р. виникає і
проводиться в життя Робочий контроль. Велика Жовтнева соціалістична
революція призвела до величезних соціально-економічних змін, що не могли
не відбитися на веденні обліку. Ця еволюція пройшла декілька етапів:

1917-1918 – спроби стабілізації господарства, шляхи адаптації
традиційних методів обліку в новій системі господарювання;

1918-1921 — підходи до формування комуністичного, розвал старих систем і
форм бухгалтерського обліку, створення принципово нових облікових
вимірювачів;

1921-1929 — НЕП, реставрація традиційної системи бухгалтерського обліку;

1929-1953 — побудова соціалізму, деформація принципів бухгалтерського
обліку;

1953-1984 — удосконалення виробничого обліку, аналіз його організаційних
структур і поширення механізованого опрацювання економічної інформації;

із 1984-1991 — перебудова всіх соціально-економічних відносин у країні,
спроба відродження класичних принципів бухгалтерського обліку.

Починаючи з жовтня 1917 до літа 1918 р. у країні продовжувало існувати
приватне підприємництво, спостерігалися тенденції, що одержали розвиток
у роки НЕПа.

Вже 5 грудня 1917 р. була видана постанова “Про утворення і склад
колегії Комісаріату державного контролю”. У складі комісаріату була
створена Центральна державна бухгалтерія, що повинна була складати до
кінця звітного періоду генеральний баланс і звіт для представлення і
затвердження Всеросійського з’їзду Рад робочо-селянських і солдатських
депутатів”.

13 липня 1918 р. було видано Основні положення обліку майна. Цим
Положенням була зроблена спроба перейти в державному господарстві від
кошторисного обліку до подвійного. Облік повиннен був вестися звітним
відділом Державного контролю, де передбачалося ведення Головної книги,
що містить усього три активних рахунки: Нерухомого майна, Матеріалів і
Інвентарю.

27 липня 1918 р. була прийнята постанова про торгові книги, ведення яких
ставилося приватним торговим і торгово-промисловим підприємствам. Таким
чином, перші кроки в області бухгалтерського обліку були спрямовані на
саме широке поширення класичного обліку, використовуючи досвід
європейських країн.

Положення в країні різко змінилося із середини 1918 р., коли уряд
вирішив перейти до комуністичного суспільства. Здавалося, що ці ідеали
легко досяжні, достатньо відібрати хліб у селян, і він буде в кожного,
ущільнити буржуазію, і комунізм стане реальністю. Перетворення в життя
цієї програми призвело до розладу господарського життя і зміцненню
соціальної бази контрреволюції. Водночас різко погіршилися й умови праці
робітників.

Багато значних економістів, доказували, що при комунізмі грошовий
вимірювач загубив усякий зміст, і пропонували нові, на їхню думку, більш
досконалі. Цю групу назвали романтиками. Її об’єднувало прагнення
встановити новий вимірювач, що поділяло їх три напрямки: трудове,
енергетичне і предметне.

Іншу групу складали натуралісти. Признаючи грошовий вимірювач негідним,
вони не зваблювалися надіями знайти заміну, а тому розглядали
бухгалтерію тільки як матеріальний натуральний обліку1.

Бухгалтери-реалісти, часто з дуже обмеженим кругозіром, продовжували
вести облік так, як уміли. Вони одержували нові інструкції і сумлінно
застосовували їх, як могли. Але стрімке зростання цін, падіння
купівельної сили рубля змусили їх думати. Більшість що думають стало
схилятися до ідеї переоцінки статей балансу на підставі індексів цін.
Головну роль у групі цих бухгалтерів грав С. Ф. Глєбов. Основним
опонентом виступив А. П. Рудановський, що очолював твердих реалістів, що
зарекомендував себе супротивником усяких переоцінок балансових статей.
Він вважав, що всі цінності повинні одержувати відбиток в обліку по тим
оцінкам (цінам), по яких відбувалися факти господарського життя.
Сутність розбіжностей між реалістами і твердими реалістами коренилася в
розумінні ролі балансу. Перші бачили в балансі засіб зображення
господарських засобів і їхніх джерела і вимагали перманентної
переоцінки, другі, розуміли під балансом засіб зіставлення витрат
(актив) і прибутків (пасив) і тому наполягали на перманентній оцінці.

Випуск із кінця 1922 р. банківських квитків дозволив згодом повернутися
до твердого грошового вимірювача. Це призвело до припинення спорів і
дало можливість бухгалтерам зосередитися на вирішенні загальних питань
теорії бухгалтерського обліку.

Нова економічна політика відродила господарство в його найбільш
ефективних формах. Тверді гроші забезпечували цю ефективність і дієвість
класичних традиційних облікових принципів.

Першокласним вченим був І. Р. Миколаїв, учень П. Б. Струве, що допомагав
учителю при написанні розділу про бухгалтерський облік у книзі
“Господарство і ціна”. І. Р. Миколаїв (1877-1942) розвивав погляд,
відповідно до якого бухгалтерський облік, що організується через баланс,
не може бути дзеркальним відбитком тих реальних процесів, що із його
допомогою вивчаються. Облік повинен представляти тільки ту інформацію,
що може бути використана в управлінні й одержання якої може вплинути на
процес прийняття управлінських рішень. Розвиваючи реалістичний початок
бухгалтерського обліку, Миколаїв приходив до думки про те, що весь актив
і усе сальдо рахунків, що показуються в ньому, є не що інше, як раніше
зроблені витрати, що для підприємства повинні виступати (і в реальному
житті виступають) як витрати майбутніх періодів.

Миколаїв дав глибоке обгрунтування господарського розрахунку, розвиваючи
його фінансові аспекти. Він притримувався правила, що тільки
перетворившись у гроші матеріальні цінності можуть впливати на розмір
збитків або прибутків. Таким чином, він, можливо перший у вітчизняній
літературі, вважав, що моментом реалізації може бути тільки момент
надходження грошей. Тепер це одне з непорушних правил.

Маючи досвід життя, Миколаїв сформулював три вимоги, яким повинний
відповідати дійсний бухгалтер: добре знати особливості підприємства, у
якому працює; бути достатньо жорстким, щоб з успіхом протистояти тому
тиску, який він постійно відчуває з боку “свого природного антагоніста —
оперативника-господарсника”; мати здатність швидко орієнтуватися в
особливостях кожної окремої угоди, щоб знати, що від кого зажадати, і не
побоюватися за які-небудь ускладнення в майбутньому, приступаючи до
виконання угоди.

Вершин облікової думки досягли Рудановський і Галаган. Олександр
Павлович Рудановський (1863-1934) — був великим вченим-бухгалтером.
Революцію і соціалістичні перетворення Рудановський привітав, але методи
господарського керівництва, що склалися в епоху військового комунізму,
засуджував. Неп, із його точки зору, відродив справжній облік, що
повинний бути вільний від старої вульгаризації. Турбота про продуктивний
облік призвела Рудановського до створення цілком нового вчення про
предмет і метод рахунковедення. Під предметом він розумів баланс, що
існує об’єктивно в самому господарстві. Метод А. П. Рудановський
визначав по-різному. У більш ранній роботі виділяються: реєстрація;
систематизація; координація. Оцінка тут розглядалася не як метод, а як
ціль обліку; надалі — систематизація; координація; оцінка. При цьому
метод він трактував як засіб пізнання предмета.

Реєстрація — найбільш традиційний і найпоширеніший метод обліку,
відповідає спостереженню в статистиці.

Систематизація — правила побудови рахунків бухгалтерського обліку,
аналізовані їм тільки як балансові рахунки. У цій моделі бухгалтерського
балансу виділяються дві аксіоми: Пачолі — про равновеликості дебету і
кредиту і Пізані — про равновеликості сальдо динамічних і статичних
рахунків. Вчення Рудановського про систематизацію і баланс включає ряд
невдалих положень але, незважаючи на це, у цілому його теорія є великим
досягненням облікової думки.

Координація — розміщення господарських операцій по рахунках балансу —
здійснюється спеціальним координуючим прийомом — подвійним записом.

`„

oeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeieUeUee?e

`„Agd:3ae

h:3aeB*aJ ph-

Зараз цілий ряд ідей Рудановського став надбанням усіх наших
бухгалтерів: 1) запропонував нове поняття — фонд, замість старого —
капітал; 2) дав обгрунтування рахунку Реалізації; 3) зазначив на
необхідність підкоряти бухгалтера в методологічних питаннях тільки
вищестоящому головному бухгалтеру; 4) наполіг на зведенні балансів
тільки прямим шляхом; 5) увів принцип накопичувальних відомостей.

Проте більш впливовою людиною виявився не Рудановський, а його учень А.
М. Галаган. У концептуальному відношенні Олександр Михайлович Галаган
(1879 — 1938) не був людиною послідовною, і в його еволюції можна
виділити декілька етапів. У велику науку він увійшов чотирма курсами:
1916 р. — опис європейського, переважно італійського, досвіду, 1928 р. —
осмислення цього досвіду, найбільш оригінальна і цілісна концепція, 1930
р. — спроба створення діалектико-матеріалістичної теорії бухгалтерського
обліку, бажання осмислити подвійний запис у термінах гегелівської
діалектики і, нарешті, 1939 р. — посмертне видання, переповнене
виносками і поясненнями С. К. Татура й А. Ш. Маргуліса, “випрамляючими
лінію”.

Галаган чітко розвиває ідеї, пов’язані з трактуванням одиничного
господарства (підприємства) як предмета (об’єкта) рахівництва.
Господарська діяльність кожного підприємства, указував він, припускає
три найважливіших елементи: суб’єкти, об’єкти й операції.

Суб’єкти — це учасники господарського процесу.

Об’єкти — різноманітні види основних і оборотних коштів підприємства.

Операції — дії людини на цінності, із якими він працює.

Трактуючи метод, Галаган намагався підвести всі традиційні облікові
прийоми під чотирьох групи методів: а) спостереження, б) класифікація,
в) індукція і дедукція, г) синтез і аналіз.

Така загальна схема теоретичних поглядів Галагана. Потім виникає
“галагановщина” — це обвинувачення кожного бухгалтера, що розділяє
цілком або частково викладені вище погляди. Самий Галаган, спробував
трансформувати своє вчення, перейти як би від логіки формальної до
логіки діалектичної. У основу був призначений принцип двоїстості, що
розглядався у виді визначеного ядра. Передбачалося, що кожна
господарська операція неодмінно й об’єктивно несе в собі два
рівновеликих заряди — позитивний і негативний, що визначає чинність
закону єдності і боротьби протилежностей. Висновок сальдо пояснювався як
перехід від кількісних змін до якісних, а послідовна зміна сальдо
початкового оборотом і обороту сальдо кінцевим трактувалася як прояв
закону заперечення заперечення. Галаган думав, що тепер гірка чаша
“викриттів” минає його. Але він помилявся. Через кілька місяців Галагана
змусять каятися за усе — і за формальну, і за діалектичну логіку. Але в
той час, коли Галаган страждав і каявся, Н. І. Подвойський у своїх
лекціях про діалектичний матеріалізм викладав те ж саме про подвійну
бухгалтерію, і його за це не переслідували.

Однією з причин ворожості до Галагану з боку його колег, можливо,
послужило його висування на роль головного вченого в перші роки
Радянської влади і відтискування тим самим інших на другий план. А. П.
Рудановський критикувався скрізь і по будь-якому приводі, Р. Я. Вейцман
відмовлявся працювати з ним у комісіях і т. п1.

Як би там ні було, Рудановський і Галаган — видатні бухгалтери
радянської школи, її творці, і, незважаючи на те, що їхні імена спочатку
були віддані цькуванню, а потім забуттю, залишені ними ідеї міцно
залишилися в практиці і теорії того, що одержало назву соціалістичного
обліку.

Вже на початку 1929 р. стали з’являтися лиховісні натяки на те, що люди,
що очолювали облік, проповідують щось не те.

Велика дискусія. “Існуючі рахункові теорії а) служать інтересам
апологетики капіталістичного господарства; б) під прикриттям
марксистсько-ленінської термінології спотворюють природу нашої
соціалістичної економіки; в) будучи наскрізь схоластичними,
перешкоджають вирішенню конкретних задач, що стоять перед обліком; г)
дезорієнтують учнів в основних питаннях соціалістичної економіки і
політики Радянської влади; д) служать благодатним грунтом для
правоопортуністичних установок у практиці обліку і господарювання; е)
роблять облік недоступним широким масам трудящих, колгоспників і
робітників; ж) проводять ідеї надкласовості й аполітичності в рахункових
науках”. У цьому обвинуваченні були перераховані і “шкідники”, ними
виявилися усі класики соціалістичного обліку, але більше усіх дісталося
Рудановському і Галагану.

Можна відзначити три основні наслідки цієї великої дискусії: 1) сферою
застосування бухгалтерського обліку було визнано все народне
господарство; 2) рівнобіжне існування двох дисциплін рахунковедення.
Було вирішено створити єдину науково-практичну дисципліну —
бухгалтерський облік; 3) подвійний запис став розглядатися як метод, як
прийом обліку, а не як об’єктивно чинний закон.

Побудова єдиного обліку і можливість використання бухгалтерського
балансу для відбитку структури всього народного господарства висунули
проблему про співвідношення різноманітних видів обліку. Ця проблема
збільшувалася тим, що, крім бухгалтерського і статистичного, у 30-і роки
одержав саме широке, новий вид обліку — оперативний. Його зародження
пов’язане з роботами М. П. Рудакова, Р.С. Майзельса, Д. І.
Савошинського, А. В. Вейсброда і В. В. Цубербілера.

Усе це одержало дуже широке поширення. Інтеграція трьох видів обліку
стала черговим міфом економічної ідеології.

З початку 30-х років у країні був начисто знищений господарський
розрахунок, увели госпрозрахунок мнимий, ніхто не ніс ніякої
відповідальності і нічого не закривав, можна було мати збитки й
одержувати премії й ін.

Оригінальним засобом був перехід до щоденного балансу. Таке рішення
відчиняло можливість одержувати щоденну інформацію про стан
підприємства.

Велике значення мали графічні методи обліку, що одержали поширення і як
засіб звітної інформації (графіки Ганта), і як засіб організації
документообігу усередині підприємства.

Забуття принципів класичної бухгалтерії супроводжувалося ростом уваги до
техніки реєстрації фактів господарського життя.

Механізація обліку і поширення рахівництва на вільних листах дещо
зменшили роль картки, але не скасували її цілком. З початку 30-х років у
країні створюється рахункове машинобудування, що дозволило почати в
достатньо широких масштабах застосування лічильно-обчислювальної техніки
в обліку.

Треба відзначити чотири підходи до обліку витрат, розроблені
бухгалтерами в 20 — 30-і роки: Н. А. Благова, Р. Я. Вейцмана, А. П.
Рудановського, А. М. Галагана.

У обліку 30-х років можна виділити три підходи. Спочатку калькуляція
виконувалася статистично поза безпосереднього зв’язку із даними
бухгалтерського обліку, потім, із 1934 р., її стали проводити за даними
бухгалтерського регістру, при цьому статистичні дані дозволяли списувати
готову продукцію по собівартості минулого звітного періоду і, нарешті,
із 1938 — 1940 р. уводиться жорстка бухгалтерська калькуляція.

Поява в практиці термінів “нормативний облік” і похідного від нього
“нормативна собівартість” зажадала з’ясовування співвідношень між
плановою і фактичною собівартістю. Р. Я. Вейцман вплинув на наступні
уявлення бухгалтерів, співставивши поняття планової і нормативної
собівартості.

Незважаючи на широку пропаганду “чистого” варіанта нормативного обліку,
відзначені обставини гальмували його поширення. Серйозним чинником, що
гальмує поширення “чистого” нормативного обліку витрат на виробництво,
варто визнати відсутність науково обгрунтованих нормативів.

Одночасно з нормативним обліком розвивалися реальний облік витрат і
калькуляція собівартості готової продукції. У 1948 р. А. А. Афанасєв
увів калькуляцію в число елементів методу бухгалтерського обліку.

До 1953 р. теорія бухгалтерського обліку перестала існувати. Те, що
видавалося за таку, було набором або тривіальних, або безглуздих фраз.
Рівень фахового підготування падав.

Саме на цій ділянці бухгалтерського обліку спостерігався стійкий ріст
знань, чітко просліджувалася спадкоємність із попереднім періодом. Це
особливо помітно по дискусії про те, що варто розуміти під об’єктом
калькулювання.

До 1964 р. була прийнята установка на децентралізований облік, потім —
на централізований, із початку перебудови усі знову заговорили про
користь децентралізації.

Централізація є система, при якій облік організується від імені
власника (оперативно керуючої особи) і кожний учасник господарського
процесу підзвітний йому — власнику.

Децентралізація — це система, при якій облік організується по кожному
об’єкту, що входить у підприємство, а ступінь підзвітності укладається
за вказівкою вищих інстанцій.

З середини 50-х років механізація обліку одержує потужний поштовх.
Головним ідеологом машинної бухгалтерії став Василь Іванович Ісаков. Він
формує таблично-перфокарточную форму рахівництва, створює вчення про
комплексну механізацію й автоматизацію обліку. Згодом положення
табличної-перфораційної форми трансформувалися і породили цілу серію
різноманітних машинно-орієнтованих форм рахівництва.

Завдяки Ісакову і його послідовникам у життя бухгалтерів ввійшли такі
проблеми, як уніфікація і стандартизація первинних документів,
проектування машинних відомостей — облікових регістрів і т.п.

Положення різко змінилося в зв’язку з появою електронних обчислювальних
машин. Виник міф про їхні чудодійні властивості1.

Основні принципи, що лежати в основі раціональної організації обліку в
умовах його механізації:

Гнучкість — суть цього принципу зводиться до можливості експлуатувати
ЕОМ як у режимі персонального комп’ютера, так і в операторном варіанті.

Комунікація — можливість передачі інформації від однієї особи, зайнятої
опрацюванням даних, іншим особам.

Колація — припускає чітку адекватність обсягу прав обсягу зобов’язань.

Мнемонічність — припускає оптимальне сполучення пристроїв, що
запам’ятовують і друкують.

Інформаційне забезпечення — по можливості ніколи не повинно
збільшуватися в зв’язку зі створенням ЕОМ.

Огмантація — припускає, що обсяг результатної інформації повинен
перевищувати обсяг вихідних даних.

Піраміда — принцип, відповідно до якого чим вище рівень керування, тим
менше інформації про нижні рівні.

Інваріантість — добре складена програма повинна вирішувати не приватну
задачу, а окремий випадок більш загальної задачі, складеної
проектувальником.

Головна ланка — із погляду технології машинного опрацювання даних
необхідно чітко розмежувати масові і немасові операції.

Перманентність (коригування) — виникаючих помилок припускає, що
обліковий регістр на машині не виправляється, а зберігається в
початковому виді.

Облікова система в СРСР відповідно до вимог централізованої
економіки була жорстко регламентованою і практично цілком
стандартизованою, існувала без істотних поправок на нові економічні
умови аж до 1990 р, хоча вже тоді було зареєстровано в СРСР більш 200
тисяч кооперативів і біля 1300 спільних радянсько-іноземних підприємств.

Нові форми підприємств і підприємницької діяльності не вписувалися в
традиційну радянську систему обліку і потребували її змін.

Ці зміни були неминучі, але починалися дуже повільно. Але потім
державна машина була змушена відступити перед чисельними підприємствами
недержавних і змішаних форм власності. Міністерство фінансів СРСР стало
передбачати деякі відхилення від чинних розпоряджень, що законодавчо
закріплювалися окремими інструкціями і листами.

Розділ 3. Передумови та напрями реформування бухгалтерського обліку в
Україні

Розвиток ринкових відносин, інтеграція економіки України в європейську і
світову системи господарювання неможливі без реформування національної
облікової системи.

Кабінет Міністрів України затвердив Програму реформування
бухгалтерського обліку, яка передбачала у 1999-2001 роках перехід
суб’єктів господарювання на застосування міжнародних стандартів
бухгалтерського об ліку і звітності1.

Програмою було передбачено такі напрями реформування бухгалтерського
обліку в Україні:

закріпити на законодавчому рівні основні принципи ведення
бухгалтерського обліку і параметри фінансової звітності, прийняти
законопроект «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»,

законодавче встановити орган, уповноважений визначати основні напрями
побудови бухгалтерського обліку, керувати організацією єдиної системи
обліку в Україні,

сформувати нормативну базу ведення бухгалтерського обліку (національні
стандарти бухгалтерського обліку) відповідно до вимог МСБО Графік
розроблення та впровадження положень (стандартів) із бухгалтерського
обліку із застосуванням міжнародних стандартів обліку затверджено
наказом Міністерства фінансів України від 1 грудня 1998 року № 248. З
1.03. 1999 р. Міністерством фінансів України затвер джено п’ять Положень
(стандартів) бухгалтерського обліку, які визначають мету, склад,
принципи підго товки фінансової звітності підприємств, а також зміст і
форму та загальні вимоги до розкриття статей основ них форм
бухгалтерської звітності,

розробити і затвердити новий План рахунків бух галтерського обліку та
інструкцію про його застосу вання, зорієнтуваний на ведення обліку
згідно з прий нятими стандартами,

переглянути, удосконалити и розробити необхідні форми первинної
документації та облікової реєстрації.

Важливими напрямами реформування бухгалтерського обліку в Україні є
також подальша автоматизація облікового процесу та законодавче
організаційне і методологічне виділення в єдиній системі бухгалтерського
обліку двох самостійних складових частин фінансового й управлінського
обліку.

ВИСНОВКИ

Господарський облік відображає процеси, які пов’язані з господарською
діяльністю.

Облік виник у процесі матеріального виробництва на певній стадії
розвитку людства, і господарська діяльність сприяла його поширенню. Про
використання обліку в практичній діяльності людства на ранніх стадіях
розвитку суспільства свідчать свитки папірусу (Древній Єгипет, 3400—2980
рр. до нашої ери), глиняні пластинки або таблетки (Вавилон), дощечки,
вибілені гіпсом (Греція), навощені дощечки, ликопапірус, пергамент (Рим)
тощо.

Перші письмові дані про господарський облік відносяться до XIV сторіччя.
У 1391 р. італійський історик Т. Зерби писав про наявність подвійного
запису, при якому сума кожної господарської операції записувалась двічі.
В 1458 р. купець з Дубровника Бенедетто Котрулі в книжку «Про торгівлю і
досконального купця» включив главу про подвійну бухгалтерію. Оскільки ця
книжка була знайдена зовсім недавно, автором подвійної бухгалтерії
багато сотень років вважався монах-математик Лука Пачолі (Пачіолі)
(1445—1515 рр.). На відміну від Б. Котрулі, Л. Пачолі у своїй книзі
«Трактат про рахунки і записи» розглядав облік як універсальну методичну
науку.

Першим офіційно призначеним книготримачем (тобто бухгалтером) був
Христофор Штехер (1498 р.), а контролером обліку (тобто аудитором) —
Джон де Пайкеслей (1324 р.).

У Росії першим, хто отримав у 1732 р. звання головного бухгалтера
Санкт-Петербурзької митниці, був голландський купець Тиммерман.

У Київській Русі перші дані про облік як практичну діяльність
відносяться до XI сторіччя.

Перший нормативний документ з обліку — Військовий Статут було
надруковано в Росії при Петрі І в 1716 р. Пізніше з’явились книжки з
обліку «Про порядок у триманні приходів та видатків і рахунків про гроші
і яким чином книги вести, та про те, як слід діяти в губерніях, селищах
та містах» — в 1736 р., «Торг амстердамський, зміст якого має все те, що
потрібно знати купцям і банкірам, які проживають в Амстердамі, так і
іноземним» — в 1762—1763 рр., «Ключ комерції або торгівлі, тобто наука
бухгалтерії, що висловлює зміст книг і утворення рахунків купеческіх» —
в 1783 р.

У законодавчих та нормативних актах як колишнього СРСР, так і в
українських, надається велике значення обліку як важливому фактору
контролю за господарською діяльністю.

З метою вирішення завдань, поставлених перед господарським обліком,
необхідно вивчати явища та процеси господарської діяльності, реєструвати
їх і відображати. При цьому проводиться кількісне відображення явищ і
процесів господарської діяльності (встановлюються кількісні показники —
кількість отриманих матеріалів, кількість витрачених, кількість
виробленої продукції тощо) і надається їх якісна характеристика.

Господарський облік має бути організований таким чином, щоб він
забезпечував управління необхідною обліковою інформацією.

Список використаної літератури

Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХР/ «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність»

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до
фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України
від 31.03.99 р. № 87, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
21.06.99 р. № 391/3684

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706 «Про
затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із
застосуванням міжнародних стандартів».

Горицкая Я. Г. Новая финансовая отчетность.— К.: Техника, 1999.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного.
— К.: А.С.К., 1998.

Друри К. Введение в управленческий и производственный учет. – М.: Аудит,
ЮНИТИ, 1998.

Кузьминський А.М., Кузьминський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку. –
К.: «Все про бухгалтерский учет», 1999.

Кузьмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку. —
К.: «Все про бухгалтерський облік», 1999.

Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. —
Харків: Торсінг, 2002.

Метьюс М.Р., Перера М.Х. Теория бухгалтерского учета / Пер. с англ. Под
ред. Я. В. Соколова, И. А. Смирновой. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999.

Палий В.Ф., Соколов Е.В. Теория бухгалтерского учета. — М.: Финансы и
статистика, 1998.

Партин Г.О., Мороз А.С. Основи бухгалтерського обліку. — Львів:
Державний університет «Львівська політехніка», 1999.

Пархоменко В. Про реформування бухгалтерського обліку в Україні //
Бухгалтерський облік і аудит. — 1998. — № 10. – С. 4-6.

Попова Н.И. Теория бухгалтерского учета. — Донецк: КИТИС, ДонГУ, 1998.

Пушкар М.С. , Журавель Г.П., Литвин Ю.Я., Мельник В.Г. Теоретичні основи
бухгалтерського обліку. — Тернопіль — ТАНГ, 1998.

Соколов Я.В. Бухгалтерский учет от истоков до наших дней. — М.: Финансы
и статистика, 1996.

Сопко В. Бухгалтерський облік. — К.: КНЕУ, 1998.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
— К.: АСК, 2002.

Управленческий учет / Под. ред. А. Д. Шеремета. — М.: ФБК-ПРЕСС, 1999.

1 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет от истоков до наших дней. — М.:
Финансы и статистика, 1996. – С. 3-7.

1 Кузьмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку. —
К.: «Все про бухгалтерський облік», 1999. – С. 6.

1 Попова Н.И. Теория бухгалтерского учета. — Донецк: КИТИС, ДонГУ, 1998.
– С. 21-25.

1 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет от истоков до наших дней. — М.:
Финансы и статистика, 1996. – С. 3-7.

1 Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В.
Кужельного. — К.: А.С.К., 1998. – С. 5-6.

1 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет от истоков до наших дней. — М.:
Финансы и статистика, 1996. – С. 7-13.

1 Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706 «Про
затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із
застосуванням міжнародних стандартів».

PAGE

PAGE 3

Похожие записи