РЕФЕРАТ

на тему:

“Інвентаризація”

Інвентаризація — це перевірка і документальне підтвердження наявності та
стану, оцінки активів та зобов’язань підприємства. Інвентаризація є
одним з елементів бухгалтерського обліку і відіграє роль обов’язкового
доповнення до поточної документації господарських операцій всіх
підприємств.

В Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07.99 р., №998-ХІУ відмічено, що інвентаризація
проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського
обліку та фінансової звітності.

Згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних
активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та
розрахунків № 69, основними завданнями інвентаризації є:

· виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових
документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

· установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення
фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

· виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою
первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних
цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

· перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та
грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних
фондів;

· перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів,
нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і
фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та
інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і
кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат
майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Чинна на сьогодні Інструкція по інвентаризації основних засобів,
нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів
і документів та розрахунків № 69 встановлює єдині для всіх суб’єктів
господарювання правила проведення інвентаризації.

Згідно з цією Інструкцією, відповідальність за організацію
інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити
необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об’єкти,
кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли
проведення інвентаризації є обов’язковим. Головний бухгалтер або особа,
юридична чи фізична, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку,
має забезпечити дотримання норм законодавства та правил її проведення.
Матеріали інвентаризації і рішення інвентаризаційної комісії щодо
регулювання розходжень затверджуються керівником підприємства із
включенням результатів у звіт за період, в якому закінчена
інвентаризація, а також у річний звіт, та викладаються у примітках до
фінансової звітності.

До переліку умов, які повинен створити керівник для результативного
проведення інвентаризації, можна зарахувати:

— обмеження на період інвентаризації кількості прибутково-витратних
операцій, які проводяться на об’єкті інвентаризації;

— надання в розпорядження комісії необхідної техніки та відповідних
працівників для проведення підготовчих робіт (групування, сортування,
переміщення, укладання, обмірювання, переважування ТМЦ).

Для проведення інвентаризаційної роботи письмовим наказом керівника на
підприємстві створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія у
складі керівника структурного підрозділу, головного бухгалтера (старшого
бухгалтера на правах головного) або його заступника (якщо таких немає —
іншого працівника бухгалтерії). До складу комісії доцільно було б
включати фахівців, добре обізнаних зі складськими справами (технологіями
зберігання ТМЦ), інженерне-технічних працівників, здатних дати оцінку
технічного стану засобу (об’єкта основних фондів), економістів та
рахівників, спеціалістів з маркетингу (які добре знають облікову справу
і можуть скласти ринкову вартість будь-якого активу). Комісію очолює
керівник підприємства або його заступник (головний інженер).

Під час створення інвентаризаційної комісії керівникові слід пам’ятати,
що до завдань, які ставляться перед її членами, належить оцінка активів
та зобов’язань підприємства. А це:

1) визначення ринкової вартості будь-якого облікового об’єкта;

2) визначення технічного стану основних засобів та прийняття рішення про
доцільність їх подальшого використання; визначення потреби в проведенні
ремонтів технічних засобів та ефективності проведення незакінчених
.ремонтів;

3) аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості
підприємства та знаходження шляхів прискорення розрахунків;

4) здійснення оцінки первинної вартості інвестицій та їх оцінка на дату
балансу тощо.

Вирішувати такі завдання під силу спеціалістам високої кваліфікації, які
вільно й легко орієнтуються в області придбання та використання активів
підприємства, обліку та контролю за цими активами, вміють і хочуть діяти
на позитивний результат і далеку перспективу.

Згідно з чинним законодавством, інвентаризаційна комісія несе всі види
відповідальності, як перед законами України, так і перед керівником
підприємства:

· за несвоєчасність і недодержання порядку проведення  інвентаризації,  
визначеного письмовим розпорядженням (наказом) керівника підприємства і
врегульованого чинним законодавством України;

· за неповну і неточну інформацію, внесену в інвентаризаційні описи та в
інші інвентаризаційні документи;

· за невідповідність внесених до описів відмітних ознак ТМЦ (тип, сорт,
марка, розмір), за якими визначають їх ціну; .

· за неправильне і неточне, несвоєчасне оформлення інвентаризаційних
документів, що не відповідає встановленому на підприємстві порядку.

Керівник підприємства має право розпустити комісію, накласти на її
членів адміністративні або матеріальні покарання, а в разі встановлення
фактів подання навмисне неправдивої інформації, в результаті чого
підприємству було завдано значних збитків, звернутися до органів
правосуддя. Інструкція №69 досить повно перелічує права та обов’язки,
визначає завдання, які покладаються на інвентаризаційну комісію. При
цьому робоча комісія завжди підзвітна постійно діючій, зобов’язана
безумовно виконувати її вказівки і розпорядження.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії:

— проводять профілактичну роботу з забезпечення збереження цінностей,
заслуховують на своїх засіданнях керівників структурних підрозділів з
цього питання;

— організовують проведення інвентаризацій і здійснюють інструктаж членів
робочих інвентаризаційних комісій;

— здійснюють контрольні перевірки правильності проведення
інвентаризацій, а також вибіркові інвентаризації товарно-матеріальних
цінностей у місцях зберігання та переробки в міжінвентаризаційний
період.

Робочі інвентаризаційні комісії:

— здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей,
коштів, цінних паперів та інших грошових документів і незавершеного
виробництва у місцях зберігання та виробництва;

— разом із бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні
результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач і
надлишків за пересортицею, а також списання нестач у межах норм
природного , убутку;

— вносять пропозиції з питань упорядкування приймання, зберігання і
відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшення обліку та контролю
за їх зберіганням, а також реалізації непотрібних підприємству
матеріальних цінностей і майна;

— несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку
проведення інвентаризацій відповідно до наказу керівника підприємства,
за повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про
фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і
документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках;

— оформляють протокол із зазначенням у ньому стану складського
господарства, результатів інвентаризації і висновків щодо них,
пропозицій про залік нестач та лишків за пересортицею, списання нестач в
межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від
псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким
втратам і нестачам.

Інвентаризації можна класифікувати за різними ознаками.

Залежно від періодичності проведення інвентаризації бувають планові і
раптові. Планові інвентаризації готуються заздалегідь, і їх основним
завданням є не стільки встановлення фактів недостач (лишків), а радше
вивчення загального стану справ щодо відповідності оперативного обліку
встановленому обліковою політикою підприємства та документальне
оформлення господарських операцій з того чи іншого питання.

Підготовка до планової інвентаризації включає групування за назвою,
сортування за сортами і розкладку за групами товарно-матеріальних
цінностей для зручного підрахунку, вимірювання, переважування, їх
розташування в складських приміщеннях для зберігання і подальшої
переробки, оформлення реєстру прибутково-витратних накладних, товарних,
касових та інших звітів.

Раптові інвентаризації проводяться без попередньої підготовки. Головним
завданням таких інвентаризацій є встановлення всяких порушень
майбутньому та осіб, які допускають ці порушення, розробка та здійснення
заходів по недопущенню таких порушень у майбутньому.  

Залежно від повноти охоплення об’єкта інвентаризації поділяються на
повні й часткові. Повна інвентаризація передбачає перевірку активів і
зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються
їх наявність, визначається їх стан (придатність чи непридатність до
подальшого використання). У разі прийняття рішення про ліквідацію
підінвентарного об’єкта проводиться оцінка залишкової (реалізаційної)
вартості. Як правило, це річна інвентаризація, яка проводиться перед
складанням річної бухгалтерської звітності.

Часткова інвентаризація охоплює якусь частину засобів чи зобов’язань.
Часткова інвентаризація проводиться для забезпечення точності облікових
або звітних даних з метою посилення боротьби із втратами і зміцнення
фінансової дисципліни.

Залежно від способу проведення інвентаризації бувають суцільними,
вибірковими і контрольними.

Суцільна інвентаризація може здійснюватись як при повній, так і при
частковій її формі, і передбачає інвентаризацію всіх без винятку
об’єктів.  

Вибіркова охоплює фактичною перевіркою тільки окремі назви цінностей І
доцільна в тих випадках, коли на складі порівняно недавно (не більше
двох місяців) проводилась повна інвентаризація. .

Контрольна інвентаризація є різновидністю вибіркової. Вона проводиться в
період повної, суцільної інвентаризації цінностей або відразу після її
закінчення і, як правило, повинна охоплювати не менше 10-ти відсотків
від загальної кількості назв (бажано найбільш цінних), внесених до
опису.

Усі вишеперелічені види інвентаризацій (крім повної і суцільної) мають
однакове (рівноцінне) значення, і на практиці жодній із них не потрібно
віддавати перевагу. А досвід підказує, що такими видами інвентаризації в
переважній більшості випадків користуються контролюючі органи та
аудитори.

Суттєвим моментом при проведенні таких інвентаризацій є забезпечення
раптовості (інакше ефект від неї зводиться нанівець) для того, щоб не
дати можливості матеріально відповідальним особам до неї підготуватись і
приховати нестачі або лишки. Необхідний також ретельний добір
досвідчених і компетентних, чесних і порядних фахівців при створенні
комісії, додержання послідовності контролю і правил підрахунку
(переважування, перемірювання тощо) цінностей при її проведенні,
правильне і своєчасне оформлення необхідних документів.

Відповідно до чинного законодавства, інвентаризації бувають обов’язкові
і добровільні.

Проведення інвентаризації є обов’язковим у випадках:

· передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна
державного підприємства, перетворення державного підприємства в
акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених
законодавством. Проводиться на 1-ше число місяця, в якому здійснюється
оцінка майна, що приватизується, корпоратизується чи передається в
оренду;  

· складання річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей,
коштів і зобов’язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня
звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих
об’єктів основних фондів може проводитись один раз на три роки, а
бібліотечних фондів — один раз на п’ять років. Особливо актуальною річна
інвентаризація стає в умовах ринку, оскільки деякою мірою підвищує
рівень довіри інвесторів до того чи іншого підприємства. Вирішуючи
питання проведення річної інвентаризації, керівник підприємства виходить
із того, що вона може не проводитися тільки в тих місцях зберігання і
виробництва (переробки) ТМЦ, де вона проводилась не раніше, ніж 1 жовтня
звітного року;

· зміни матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі
справ);

· встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на
день встановлення таких фактів);

· при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності проведення
інвентаризації обов’язково у разі зміни керівника колективу (бригадира),
вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також за
вимогою хоча б одного члена колективу (бригади);

· у разі одержання відмови постачальника задовольнити претензію щодо
недовантаження товарів або при одержанні від покупця претензії щодо
недовантаження товарів проводиться вибіркова інвентаризація тих товарів,
на які заявлені вказані претензії;

· припису судово-слідчих органів, у перший після отримання припису день,
якщо пізніший строк не зазначений в самому приписі;

· виникнення техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день
після закінчення явищ); ;

· передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі).
Рішення про передачу оформляється відповідно до постанови уряду про
порядок передачі підприємств, організацій. Для передачі складається
передавальний баланс. Слід враховувати те, що інвентаризація може не
проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів в
межах одного органу, до сфери управління якого належать ці підприємства,
за згодою сторони, яка приймає це підприємство);

· у разі ліквідації підприємства — на дату, вказану в рішенні про
ліквідацію підприємства. Дуже важливим моментом при проведенні
обов’язкової інвентаризації є те, що інвентаризації підлягають також
майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, облік яких
ведеться на позабалансових рахунках. При цьому один примірник належно
оформлених документів надсилається .власнику цього майна.

Добровільна інвентаризація проводиться у випадках, коли на те виникає
необхідність. Час і об’єкти інвентаризації визначає керівник
підприємства своїм письмовим розпорядженням.

Методи проведення інвентаризації наступні.

Метод безперервної (перманентної) інвентаризації, який полягає в тому,
що інвентаризацію на підприємстві проводять безперервно протягом усього
року. Для її проведення необхідно визначити номенклатуру
товарно-матеріальних. цінностей, з тим щоб протягом року всі цінності
були проінвеитаризовані. Це дає змогу не тільки здійснювати
систематичний контроль за наявністю, зберіганням і використанням
цінностей на складах, а й виявляти недоліки та помилки в їх аналітичному
(кількісному) обліку.

Заслуговує на увагу так званий книжний метод інвентаризації. При цьому
методі проведення інвентаризації цінностей на складах передбачає
застосування спеціальних книг, побудованих за принципом оборотних
відомостей, де друкарським способом зазначено орієнтовну (сталу)
номенклатуру цінностей.

Комісії залишається порахувати ТМЦ та проставити кількість та ціни у цій
книзі. Такий метод проведення інвентаризації особливо ефективний для
спеціалізованих складів із постійною номенклатурою цінностей. Під час
першої інвентаризації цінностей у цих .відомостях відображають наявність
цінностей звичайним способом, а при подальших на вкладках тільки
зазначають їх вартість та кількість.

Не менш цікавою є інвентаризація за методом використання партіонних  та
книжних карток. У разі використання такого методу члени комісії
добирають цінності у порядку, зручному для перевірки, і водночас комісія
заповнює на ці цінності інвентарні ярлики, де зазначають назву
цінностей, їхні номенклатурні номери, коди та інші реквізити. Потім ці
ярлики використовують для складання описів.

Ярлики заповнюються в одному примірнику і після складання описів
зберігаються разом із цінностями. На зворотному боці формипередбачена
таблиця, в якій відображається рух товарно-матеріальних цінностей під
час інвентаризації. Як бачимо, такий метод проведення інвентаризації
дозволяє не припиняти роботу складів на момент проведення
інвентаризації, що актуально для підприємств з безперервним виробничим
циклом.

Серед комп’ютерних методів проведення інвентаризації особливо цікавим є
метод маркування,  за яким на початку інвентаризації матеріально
відповідальні особи за даними маркування на тарі проставляють кількість
і ціну того чи іншого видуцінностей. Після чого інвентаризаційна комісія
перевіряє нанесену інформацію про цінності в натурі, порівнюючи ці дані
з даними маркування.

Наразі, як би не було механізовано й автоматизовано процес
інвентаризації, традиційні способи — обмірювання, перерахунок та
переважування — завжди залишаться необхідними і незамінними процедурами
при її проведенні.

На сьогодні затверджено зовсім мало форм, необхідних для оформлення
результатів інвентаризації. Тому багато форм товариству довелося
запозичити із минулого (форми, які були затверджені Мінстатом СРСР),
дещо модернізувавши їх, де це потрібно, з метою пристосування їх до
вимог українського законодавства.

Таблиця 1. Перелік форм первинних документів, що оформляються під час
проведення повної інвентаризації

№ пп Повна назва документа Строк зберігання К-сть примірн. Примітка

1 Наказ на проведення інвентаризації Зр. 1

1. 2 Розписка 3р. За потребою

2. 3 Інвентарний ярлик Зр. За кільк. груп. ТМЦ

3. 4 Картка № складського обліку матеріалів 3 р. 1 Типова формаМ-12

4. 5 Інвентаризаційний опис основних фондів 3р. 1

5. 6 Акт на списання основних засобів Зр. 3 Тип. Ф. 03-3

6. 7 Порівняльна відомість результату інвентаризації основних засобів
3р. 1

7. 8 Акт інвентаризації товарів відвантажених Зр. 1

8. 9 Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, прийнятих
(зданих) на відповідальне зберігання Зр. 2

9. 10 Акт інвентаризації матеріалів і товарів, що перебувають у дорозі
3р. 1

10. 11 Акт інвентаризації незакінчених ремонтів основних засобів 3р.
1

11. 12 Акт інвентаризації витрат майбутніх періодів та резервів
майбутніх витрат і платежів 3р. 1

12. 13 Акт інвентаризації наявності грошових коштів, цінних паперів та
інших цінностей, сцо зберігаються в касі підприємства Зр. 2

13. 14 Інвентаризаційний опис бланків суворої звітності ‘Зр. 2

14. 15 Акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та
іншими дебіторами і кредиторами 3р. 1

15. 16 Довідка про дебіторську і кредиторську заборгованість, щодо
якої термін позовної давності минув 3р. 1

16. 17 Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей 3р. 1
Тип. Ф. М-21

17. 21 Акт на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів 3р. 3
Тип. ф. МШ-5, МШ-8

18. 22 Акт на списання тари і тарних матеріалів Зр. 3

19. 23 Звіряльна відомість результатів інвентаризації
товарно-матеріальних цінностей … Зр. 1

20. 24 Відомість контрольної перевірки руху окремих видів матеріальних
цінностей відповідно до первинних бухгалтерських документів 3р. 1

21. 25 Відомість результатів інвентаризації (додаток №3) 3р. 1
Інструкція №69

22. 26 Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей

(додаток №1) 3р. 1 Інструкція №69

23. 27 Книга реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій (додаток
№2) Зр. 1 Інструкція №69

24. 28 , Журнал реєстрації інвентарних ярликів 3р. 1

25. 29 Протокол засідання інвентаризаційної комісії з підбиття
підсумків інвентаризації 3р. 1

Очевидним є те, що при частковій інвентаризації оформляються тільки ті
документи, які стосуються окремо взятого об’єкта інвентаризації.

Останнім етапом інвентаризаційного процесу є регулювання
інвентаризаційних різниць та оформлення пропозицій щодо прийняття рішень
за виявленими порушеннями (крадіжками, недбалим ставленням до службових
обов’язків тощо).

Усі рішення комісія приймає на своєму засіданні колегіально і заносить
їх до протоколу. При підготовці пропозицій шодо врегулювання
інвентаризаційних різниць комісія повинна керуватись законами України і,
зокрема, Інструкцією №69.

Вона передбачає таке:

1. Перевищення вартості цінностей, що виявились, у надлишку, проти
вартості цінностей, що виявились у нестачі під час пересортиці,
відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних
цінностей і результатів фінансово-господарської діяльності.

2. Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути
допущено тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового
найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі
утворилися за один і той же період, що перевіряється, та в однієї і тієї
ж особи, яка перевіряється.

3. Органи державного управління, до відання яких належать підприємства,
можуть установлювати порядок, коли такий залік може бути допу’ щений
стосовно однієї і тієї ж групи товарно-матеріальних цінностей, якщо
цінності, що належать до її складу, мають схожість за зовнішнім виглядом
або упаковані в однакову тару (при відпуску їх без розпакування тари).

4. У разі якщо під час заліку нестач з лишками при пересортиці вартість
цінностей, шо виявились у нестачі, більше вартості цінностей, що
виявились у надлишку, різниця вартості має бути віднесена на винних осіб
Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці
розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з
віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності. За
такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії мають
бути наведені вичерпні пояснення причин, за якими різниці не можуть бути
віднесені на винних осіб.

Розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з
бухгалтерським й даними, встановлені при проведенні інвентаризації та
інших перевірках, регулюються підприємством в такому порядку.

1) Основні засоби, ТМЦ, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилося
у надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на
результати фінансово-господарської діяльності, з наступним встановленням
причин виникнення надлишку і винних у цьому осіб.

2) Убуток цінностей у межах затверджених .інорм списується за рішенням
керівника підприємства відповідно до витрат виробництва. Норми
природного убутку можуть застосовуватись лише в разі виявлення фактичних
нестач.

3) Понаднормові втрати і нестачі ТМЦ, включаючи готову продукцію, в тих
випадкам, коли винуватців не встановлено або у стягненні з винних осіб
відмовлено судом, зараховуються на збитки. У документах, якими
оформляються списання втрат і понаднормові нестачі, мають бути зазначені
вжиті заходи щодо недопущення таких нестач у майбутньому.

До протоколу заносяться всі виявлені факти порушень чинного
законодавства, встановленого порядку зберігання товарно-матеріальних
цінностей, правил ведення обліку; встановлені нестачі, лишки, виявлені і
доведені факти перевитрат, крадіжок майна, грошових коштів тощо;
розроблені та проголосовані заходи щодо порядку врегулювання виявлених
розходжень за конкретними об’єктами інвентаризації (залік за рахунок
пересортиці, списання за рахунок прибутків підприємства або віднесення
на винних осіб); затверджені заходи щодо їх недопущення в майбутньому;
вказуються прийняті види покарання конкретних фізичних осіб, причетних
до цих порушень (зловживань); рішення про направлення матеріалів на
винних у крадіжках і зловживаннях осіб (фізичних або юридичних) до
судово-слідчих органів.

До протоколу додаються всі документи інвентаризації, а також відомість
результатів інвентаризації, складена бухгалтером на основі зданих до
бухгалтерії матеріалів за проведеною інвентаризацією.  

Матеріали інвентаризаційної комісії мають бути у 5-денний термін
розглянуті і затверджені керівником підприємства. Усі прийняті рішення
набирають юридичної сили і стають обов’язковими для виконання всіма
працівниками підприємства після затвердження протоколу засідання комісії
керівником підприємства.

Затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському
обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але
не пізніше грудня звітного року.

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення-
(псування) матеріальних цінностей регулюється Постановою КМ України від
22 січня 1996 р. №116 «Порядок визначення розміру збитків від
розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», зі
змінами від 27 серпня 1996 р., 20 січня 1997 року, 15 грудня 1997 р.
(далі — Постанова КМ №116). Цей порядок не поширюється на дорогоцінні
метали, дорогоцінне каміння та валютні цінності.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування)
матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей
(з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків
від балансової вартості на момент встановлення такого факту з
урахуванням індексів інфляції, які щомісяця визначає Мінстат
відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного
збору за формулою:

Рз =[(Бв-А)хІінф.+ПДВ+Азб]х2,

де: Р з — розмір збитків (у грн);

Бв — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання,
нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у грн);

А — амортизаційні відрахування (у грн);

Іінф.  — загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі
щомісяця визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість (в грн);

Азб — розмір акцизного збору (у грн).

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що
виготовляється підприємством для внутрішньовиробничих потреб, а також
вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається виходячи
із собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству
норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого,
спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виготовлення
вин, шампанського, коньяків оброблених, спирту коньячного, соків
спиртових та спиртних настоїв визначається виходячи з оптової ціни
підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановленими
ставками) та податку на додану вартість. До визначеної таким чином ціни
застосовується коефіцієнт 3.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків
цінних паперів та документів суворого обліку обчислюється із
застосуванням коефіцієнта: .

· 5 — до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та
документів суворого-обліку або до вартості документів суворого обліку,
встановленої законодавством;

· 50 — до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та
документів суворого обліку, на яких не зазначена номінальна вартість або
вартість яких не встановлена законодавством

У разі розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей,
що підлягають, списанню на видатки у міру відпуску їх у виробництво або
експлуатацію  та обліковуються лише у кількісному .виразі, розмір
збитків визначається виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні
цінності, зменшених пропорційно фактичному зносу, але не нижче ніж на 50
відсотків ринкової ціни.

Збитки, завдані підприємству, установі, організації працівниками, які
виконують операції, пов’язані із закупівлею, продажем, обміном,
перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням,
пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва
дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і
промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням
дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, шо
містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні
операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі
або наднормативних їх втратах (крім втрат, шо сталися у зв’язку з
непередбаченими порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені
внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій,
визначаються у розмірах:

а) дорогоцінних металів — золото, срібло, платина і метали платинової
групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та
стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні
сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) — у подвійному розмірі вартості
цих металів у чистому вигляді за ринковими цінами, що діють на день
виявлення завданих, збитків;

б) дорогоцінного каміння, крім огранованого, — у подвійному розмірі їх
вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих
збитків;

в) огранованого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів,
виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного
каміння, — у потрійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що
діють на день виявлення завданих збитків;

г) алмазних інструментів та алмазних порошків з природних алмазів — у
подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день
виявлення завданих збитків;

д) іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних
паперів в іноземній валюті—у сумі, еквівалентній потрійній сумі
(вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України
за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення
завданих збитків;

є) заборгованість працівників підприємства, установи, організації у разі
неповернення у встановлений термін авансу, виданого в іноземній валюті
на службове відрядження або господарські потреби, та в інших випадках
нездачі іноземної валюти, одержаної у підзвіт, — стягується у сумі,
еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей,
перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку
України на день погашення заборгованості.

Із сум, стягнутих відповідно до вищевикладених порядків, здійснюється
відшкодування збитків, завданих підприємству, установі, організації, а
залишок коштів перераховується до Державного бюджету України.

Використана література

1. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів
вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”./ Вид. 2-е, доп. і перероб.
– Житомир, ЖТІ, 2000. – 640 с.

2. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні.
Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф.Голова. – Дніпропетровськ,
ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000. 768 с.

3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутниця
Ф.Ф.- Житомир : ЖІТІ, 2000. – 608 с.

4. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. з англ.
О.Мінін, О.Ткач. – К.: Основи, 1999. — 943 с.

5. Системи обліку в Україні: трансформація до міжнародної практики / За
ред.проф. М.П.Войнаренка. – Київ: Наукова думка, 2002. – 718 с.

6. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України. Підручник для студ.вищ.навч.закл.екон.спец. – К.:А.С.К.,2000. –
784

Похожие записи