ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

КУРСОВА РОБОТА

ТЕМА: Характеристика системи оподаткування в Україні.

Студент: Веприк О.Д.

Гр. Фзс-42

Викладач: Бескид Й.М.

2001 р.

м. Тернопіль

ПЛАН.

Вступ.

Нукові принципи побудови податкової системи .

Загальнодержавні податки та їх характеристика.

Місцеві податки і збори в Україні.

Висновки.

ВСТУП

За умов функціонування ринкової економіки в системі формування доходів
бюджетів держави провідною і основною є податкова форма фінансових
взаємовідносин держави та її субєктів. На сьогодні податки забезпечують
майже 80 % від обсягів доходів зведеного бюджету України.

Податок – це універсальна категорія, яка виражає основні риси та
властивості всієї сукупності доходів у будь- якій економічній системі
ринкового типу.

Розгляд та аналіз податків дає правильний орієнтир для дослідження
доходів бюджетів держави у чіткій послідовності щодо розвитку
економічного процесу.

Невипадково, що за умов функціонування ринкової економіки, податкова
форма в системі фінансових відносин стає провідною.

Найпершою, найбільш яскравою формою фінансових відносин стали податки.
Історія податків тривала і надзвичайно цікава. Оподатковувалося в різний
час і в різних країнах майже все: майно, доходи, земля, спадок, товари.
Як історична категорія, фінанси виникли одночасно з державою. Саме для
утримання державного апарату і використовування податків як важіль
вилучення частини виробленої вартості або доходу. Кошти, отримані від
податків спрямовувалися на задоволення державних потреб,таких як
управління, борона, втручання в економіку, підтримка соціально
незахищених верств населення, міжнародне співробітництво.

Згідно з темою курсової роботи ми ближче ознайомимося з системою
оподаткування в Україні.

Питання №1

Суттю податків з фізичних осіб -є система взаємовідносин фізичних та
юридичних осіб з державою по одержуванню ними доходів, використанню
природних і додаткових благ, які надаються окремим громадянам державою.

Існують загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Податки розподіляються на:

-загальнодержавні податки та інші обов’язкові платежі;

-місцеві податки,збори і інші обов’язкові платежі.

До загальнодержавних податків і обов’язкових платежів відносяться:

Податок на додану вартість

Акцизний збір

Прибутковий податок з громадян

Мито

Державне мито

Податок за землю

Податок на промисел

Податок з власників транспортних засобів

Плата за патент на окремі види торгівельної діяльності

Плата за природні ресурси

Рентні платежі

Податок на прибуток

До місцевих податків, зборів та інших обов’язкових платежів відносяться:

Комунальний податок

Податок з реклами

Податок з продажу імпортних товарів.

Збори бувають: готельний, ринковий, збір за парковку автомобілів, збір
за видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у бігах на
іподромі, збір за виграш у бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть
участь у грі на тоталізаторі, збір за використання місцевої символіки,
збір за розміщення об’єктів торгівлі, збір за проведення місцевих
аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за проведення кіно і
телезйомок, збір за проїзд по території прикордонних
областей,автотранспорту, що прямує за кордон.

Загальнодержавні податки та інші обов’язкові платежі встановлюються
Верховною Радою України і вираховуються по всій території України.

Місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі, порядок їх сплати
встановлюються сільськими, селищними і міськими Радами народних
депутатів відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок,
встановлених Верховною Радою України, крім збору за проїзд по території
прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон,який
встановлюється обласними Радами. Місцеві ради базового рівня також мають
право встановлювати порядок сплати податків.

У процесі розробки проектів нових законодавчих актів про оподаткування,
а також внесення змін і доповнень до діючого законодавства повинні
враховуватися такі основні положення побудови системи оподаткування:

Стимулювання підприємницької виробничої діяльності-введення пільг щодо
оподаткування прибутку доходу,спрямованого на розвиток виробництва

Обов’язковість — впровадження норм щодо сплати податків та інших
обов’язкових платежів, визначених на підставі достовірних даних про
об’єкти оподаткування за звітний період та встановлення відповідальності
платників податків за порушення податкового законодавства

Рівнозначність і пропорційність — справляння податків здійснюється у
певній частці від отриманого прибутку

Рівність — недопущення будь –яких проявів податкової дискримінації,
забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання при
визначенні обов’язків сплати податків та інших обов’язкових платежів

Соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки
малозабезпечених верств населення,шляхом впровадження економічно
обгрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян та
застосування диференційовано і прогресивного оподаткування громадян, які
мають високі та надвисокі доходи

Стабільність — забезпечення незмінних політики щодо податків та їх
ставок,а також пільг протягом бюджетного року

Економічна обгрунтованість -встановлення податків та інших обов’язкових
платежів на підставі показників розвитку національної економіки,
фінансових можливостей,враховуючи при цьому необхідність збалансування
доходів і витрат бюджету

Рівномірність сплати-встановлення термінів сплати податків, виходячи з
необхідності забезпечення своєчасності надходження коштів до бюджету для
фінансування витрат

Компетенція — встановлення і скасування податків, а також пільг по їх
сплаті окремим громадянам здійснюється відповідно до чинного
законодавства, виключно Верховною Радою і місцевими радами

Єдиний підхід -забезпечення єдиного підходу до розроблених податкових
законів з обов’язковим визначенням платника податку, об’єктом
оподаткування,джерела сплати податку податкового періоду,ставок податку
термінів та порядку перерахування у бюджет підстав для надання
податкових пільг

Доступність -забезпечення дохідливості норм податкового законодавства
для платників податку.

ПОДАТКИ КЛАСИФІКУЮТЬСЯ ЗА ТАКИМИ ОЗНАКАМИ:

По відношенню до бюджетного устрою держави:

податки, які сплачуються в державний бюджет;

податки, які сплачуються в місцевий бюджет;

змішані податки -одна частина іде в державний бюджет інша в місцевий;

платежі з яких формуються позабюджетні спеціальні фонди.

По відношенню до системи ціноутворення

податки, що включають собівартість продукції, робіт, послуг ;

податки, які сплачуються з доходу.

По відношенню до розмірів ставок податку:

пропорційні податки -вони сплачуються відповідно до величини доходу за
стабільною ставкою;

прогресивні податки -податки, ставки яких зростають в процентному
відношенні в міру росту суми доходу, що оподатковується.

По відношенню до способу стягнення:

прямі податки -стягуються безпосередньо з доходів;

непрямі податки включаються в ціну продукції.

По відношенню до суб’єкта оподаткування

податки, які стягуються з підприємств, організацій

податки, які сплачують фізичні особи.

Податки виконують дві функції:

— фіскальну функцію;

— економічну функцію.

Фіскальна функція податків є основною .З її допомогою держава акумулює
частину національного доходу, формуючи при цьому грошові державні фонди
і створюючи матеріальні умови для функціонування держави.

Фіскальна функція в значній мірі зумовлює і економічну функцію.

Податки, як одна із форм перерозподілу національного доходу значною
мірою впливають на процеси відтворення,стимулюючи або стримуючи його
темпи, послаблюючи чи посилюючи нагромадження грошових фондів
підприємств, розширюючи чи зменшуючи платоспроможний попит населення.

Сукупність податків, зборів інших обов’язкових платежів до бюджетів та
внески до державних цільових фондів, що відраховуються у встановленому
порядку становлять систему оподаткування.

Податки, як одна із форм перерозподілу національного доходу значною
мірою впливають на процеси відтворення, стимулюючи або стримуючи цого
темпи, послаблюючи чи посилюючи нагромадження грошових фондів
підприємств, розширюючи чи зменшуючи платоспроможний попит населення.

Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів та
внески до державних цільових фондів, що відраховуються у встановленому
порядку становить систему оподаткування.

ПИТАННЯ № 2

До загальнодержавних податків і обов’язкових платежів відносяться:

Податок на додану вартість

Акцизний збір

Прибутковий податок з громадян

Мито

Державне мито

Податок за землю

Податок на промисел

Податок з власників транспортних засобів

Плата за патент на окремі види торгівельної діяльності

Плата за природні ресурси

Рентні платежі

Податок на прибуток

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком та основним
джерелом доходів державного бюджету. Сутність цього податку в тому, що
ПДВ є часткою новоствореної вартості, яка сплачується до бюджету на
кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг.

Необхідність ПДВ, як іакцизного збору, обумовлена тим, що вони
відіграють роль нейтрального каналу надходження коштів до бюджету,
інструменту регулювання виробництва та контролю за споживанням.

Платниками ПДВ є як субєкти, так і не субєкти підприємницької
діяльності (юридичні та фізичні особи) за умови, якщо обсяг їхнії
опоатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом
будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних днів перевищував
1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачуть податок
також особи, які ввозять 9пересилають0 товари на митну територію
України, в тому числі фізичні особи- на підакцизні товари, в обсягах
вартістю понад 200 євро, та які здійснюють підприємницьку діяльність з
торгівлі за готівку ( крім фізичних осіб за умови сплати ринкового
збору).

Відповідно до міжнародних норм справляння ПДВ та необхідності створення
єдиної бази даних про платників податку останні проходять спеціальну
реєстрацію у державній податковій адміністрації з подальшим отриманням
свідоцтва про реєстрацію та індивідуального податкового номера.За цих
умов платники отримують право на нарахування податку та складання
податкової накладної при продажу товарів (робіт, послуг). Податкова
накладна надається продавцем покупцеві за умови їхньої реєстрації та є
документом, який надає право :

продавцю на визначення податкових зобовязань (ПЗ);

покупцю на зменшення податкових зобовязань протягом звітного періоду на
суму ПДВ, сплаченого у звязку з придбанням товарів, вартість яких
відноситься до складу валових витрат (податковий кредит — ПК).

Сплата податку провадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за
податковим періодом. Для платників, у яких обсяг оподатковуваних
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік
менший від суми, до дорівнює 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, податковий період становить один календарний місяць або
квартал (за вибором платника). Якщо обсяг оподатковуваних операцій понад
7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий період
становить один календарний місяць.

Податкову декларацію до податкових органів за місцем реєстрації
платники ПДВ подають у строки, передбачені для сплати податку, незалежно
від того чи виникло податкове зобовязання протягом звітного періоду чи
ні.

Під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України ПДВ
сплачується при оформленні вантажно-митної декларації оночасно із
сплатою мита та митних зборів або шляхом видачі податкового векселя.

Суми ПДВ араховуються до державного бюджету, використовуючи насамперед
для бюджетного відшкодування податку та формування бюджетних сум, які
спрямовуються як субвенції до місцевого бюджету.

Платники несуть відповідальність за достовірність і своєчасність
обчислення та внесення ПДВ до бюджету відповідно до законодавства
України.

АКЦИЗНИЙ ЗБІР

Акцизний збір- непрямий податок на високорентабельні та монопольні
товари (продукцію), що долучається до їхньої ціни.Прелік підакцизних
товарів і ставки акцизного збору затверджуються Верховною Радою України.

Важливою рисою акцизного збору є те, що доходи платників зазнають
коливань, а витрати, які є фактично обєктом оподаткування, при цьому
стабільніші.

Акцизний збір, як і ПДВ виконує функцію нейтрального каналу надходження
коштів до бюджету, інструмента регулювання виробництва та контролю за
споживанням.

Серед інших позитивних ознак податку необхідно відмітити те, що він
менше впливає на рівень цін (перелік товарів обмежений). Акцизом
оподатковуються товари не першої необхідності, акцизний збір має нижчу
регресивність і ставки його диференційовані. Недоліками акцизу є вплив
циклічності виробництва, а також те, що обєктом оподаткування є повна
вартість товару, основним платником- споживач підакцизних товарів
(сплачується одноразово) та незначна його питома вага в доходах бюджету.

Платниками акцизного збору є субєкти підприємницької діяльності.

Обєктами оподаткування акцизного збору є:

обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів
(продукції) шляхом їхнього обороту, обміну на інші товари, безплатної
передачі товарів або з частковою їх оплатою, у тому числі обороти з
реалізації (передачі) підакцизних товарів для потреб власного
споживання, промислової переробки ;

власність підакцизних товарів (продукції), виготовлених вітчизняними
виробниками на давальницьких умовах ;

митна вартість підакцизних товарів, які ввозяться на територію України,
перерахована в гривні за валютним (обмінним ) курсом НБУ на дату
оформлення ввізної митної декларації з урахуванням фактично сплачених
сум мита тамитних зборів.

Прелік товарів, які оподатковуються, є визначеним, оскільки акцизний
збір справляється за окремими товарними групами .Водночас, не
оподатковуються обороти з реалізації легкових автомобілів спеціального
призначення, вітчизняних вантажопасажирських та легкових автомобілів до
2007 року; етилового спирту для виготовлення лікарських засобів;
підакцизних товарів (продукції), що йдуть на експорт.

Не підлягає оподаткуванню митна вартість імпортної сировини,яка
ввозиться на виробництво підакцизних товарів; товарів, ввезених і
конфіскованих на території України; товарів, які прямують на територію
України транзитом; товарів, що ввозяться фізичними особами і не
підлягають обкладанням ввізним митом.

Сплачується податок у гривнях за курсом НБУ, що діє на перший день
кварталу, в якому здійснюється продаж товару, і залишається незмінним
протягом кварталу.

Механізм справляння акцизного збору має низку особливостей. Вони
визначені як щодо платників, так і щодо товарів, які оподатковуються.

Розрахунки за акцизним збором платники подають до податкової
адміністрації за місцем свого знаходження щомісячно до 15 числа
наступного за звітним місяця.

Зараховуються суми акцизного збору до відповідних бюджетів, визначених
законом України про державний бюджет на поточний рік. Суми акцизного
збору з імпортних товарів платники перераховують на депозитний рахунок
митних органів до або під час надання ввізної митної декларації. Митні
органи протягом одного банківського дня з дати оформлення ввізної митної
декларації перераховують їх до державного бюджету. Надалі суми акцизного
збору перерозприділяються до місцевих бюджетів.

ПРИБУТКОВИЙ ПОДАТОК З ГРОМАДЯН.

Платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування)в Україні є
громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі
— громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця
проживання в Україні.

До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать
громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які
проживають в Україні у цілому не менше 183 днів у календарному році.

Об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання
в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що
складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з
різних джерел як на території України, так і за її межами.

Об’єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця
проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи,
одержані як в натуральній формі, так і в грошовій (національній або
іноземній валюті).

Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного
оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими)
цінами, якщо інше не передбачено цим Декретом.

( Частина четверта статті 2 із змінами, внесеними згідно із Декретом N
43-93 від 30.04.93, в редакції Закону N 46/96-ВР від 14.02.96 )

Сплата податку з доходів, одержаних в іноземній валюті, провадиться в
українських карбованцях. Доходи, одержані в іноземній валюті,
перераховуються в українські карбованці за курсом, що встановлюється
Національним банком України на дату одержання доходу.

Доходи, одержані за межами України громадянами з постійним місцем
проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що
підлягає оподаткуванню в Україні.

Суми податку, сплачені за кордоном з одержаних за межами України
доходів громадянами з постійним місцем проживання в Україні,
зараховуються при сплаті ними прибуткового податку в Україні. При цьому
розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України,
не може перевищувати суми прибуткового податку, що підлягає сплаті цими
особами відповідно до законодавства України.

Зарахування сплачених за межами України сум податку провадиться лише у
разі письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної
держави факту сплати (утримання) податку.

Суми виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу:

1. До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в
період, за який здійснюється оподаткування, не включаються:

а) допомога по державному соціальному страхуванню і державному
соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності

(в тому числі допомога по догляду за хворою дитиною), зокрема:

допомога по вагітності та пологах;

одноразова допомога при народженні дитини;

допомога по догляду за дитиною;

грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше
дітей віком до 16 років;

допомога по догляду за дитиною-інвалідом;

допомога на дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років);

допомога на дітей одиноким матерям;

допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

допомога на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від
сплати аліментів або коли стягнення аліментів неможливе;

допомога на поховання, у тому числі яка надається за рахунок юридичних
або фізичних осіб; ( Абзац дванадцятий підпункту «а» пункту 1 статті 5 в
редакції Закону N 129/98-ВР від 13.02.98 )

б) суми одержуваних аліментів;

в) державні пенсії, а також додаткові пенсії, що виплачуються за
умовами добровільного страхування пенсій;

г) компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм,
передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за
невикористану відпустку при звільненні;

д) суми грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат,
одержуваних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького
складу органів внутрішніх справ у зв’язку з виконанням обов’язків
несення служби;

е) суми, одержувані в результаті відчуження майна, що належить
громадянам на праві власності, за нотаріальне посвідчення якого
сплачується державне мито, крім доходів, одержуваних від реалізації
продукції та іншого майна в результаті здійснення підприємницької та
іншої діяльності з метою одержання доходу;

є) доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному
господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянці продукції
рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому
вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді
первинної переробки;

ж) суми, одержувані в результаті успадкування і дарування, за винятком
сум авторської винагороди, одержуваних неодноразово спадкоємцями
(правонаступниками) авторів творів науки, літератури і мистецтва, а
також відкриттів, винаходів та промислових зразків;

з) виграші за облігаціями державних позик та державними лотереями,
проценти і виграші по вкладах в установах банків, по ощадних
сертифікатах та державних казначейських зобов’язаннях;

( Підпункт «з» пункту 1 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 129/98-ВР від 13.02.98 )

и) суми, одержані громадянами за обов’язковим і добровільним
страхуванням (за винятком випадків, коли страхові внески по
накопичуваному страхуванню здійснюються за рахунок коштів підприємств,
установ і організацій);

і) суми матеріальної допомоги як в грошовій, так і в натуральній формі
незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень Уряду України
у зв’язку із стихійним та екологічним лихом, аваріями і катастрофами
місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, фондом
соціального страхування, благодійними фондами та іноземними державами.

Матеріальною допомогою за рішенням зазначених органів та іноземних
держав вважається грошова і натуральна допомога, що надається громадянам
за вказаних умов.

Суми матеріальної допомоги, включаючи вартість речових призів та
подарунків, що надається в інших випадках, у межах дванадцяти
мінімальних розмірів заробітної плати на рік включно ( Підпункт «і»
статті 5 доповнено абзацом згідно з Декретом N 43-93 від 30.04.93 );

ї) суми, одержані громадянами в результаті розміщення їх власних
заощаджень на поточних (депозитних) рахунках банків України, в тому
числі в іноземній валюті;

й) суми доходів, що спрямовуються у джерела їх одержання на придбання
акцій, та суми, інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва
суб’єктів підприємницької діяльності;

к) суми, що перераховуються за заявами громадян (у тому числі фізичними
особами — суб’єктами підприємницької діяльності) у відділення
благодійних та екологічних фондів, а також підприємствам, установам,
організаціям, закладам культури, освіти, науки, охорони здоров’я і
соціального забезпечення, які фінансуються з бюджету, в межах дванадцяти
мінімальних заробітних плат на рік;

л) суми, одержувані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними
трудових обов’язків, а також у зв’язку із втратою годувальника; ( Статтю
5 доповнено підпунктом «л» згідно з Декретом N 43-93 від 30.04.93 )

м) суми, одержувані громадянами за здавання ними крові, від інших видів
донорства, за здавання грудного молока; ( Статтю 5 доповнено підпунктом
«м» згідно з Декретом N 43-93 від 30.04.93 )

н) вартість путівок на лікування, відпочинок та у дитячі оздоровчі
табори, крім туристських та міжнародних; ( Статтю 5 доповнено підпунктом
«н» згідно із Декретом N 43-93 від 30.04.93 )

о) суми, одержувані громадянами від органів статистики заведення
записів сімейних бюджетів;(Статтю 5 доповнено підпунктом «о» згідно з
Декретом N 43-93 від 30.04.93 )

п) суми доходів осіб, які виконують сільськогосподарські та будівельні
роботи в сільській місцевості, тимчасово або сезонно, а також членів
студентських будівельних загонів, що споруджують об’єкти в сільській
місцевості;(Статтю 5 доповнено підпунктом «п» згідно із Законом N 3355
від 01.07.93 )

р) доходи працівників сільськогосподарських підприємств і рибних
господарств незалежно від форм власності та господарювання і
риболовецьких колгоспів, одержані ними натурою (сільськогосподарською,
рибною продукцією власного виробництва зазначених підприємств та
продукцією її переробки, за винятком продукції, визначеної Кабінетом
Міністрів України). Обчислення зазначених доходів провадиться за
очікуваною собівартістю відповідної продукції; ( Статтю 5 доповнено
підпунктом «р» згідно із Законом N 46/96-ВР від 14.02.96 )

с) суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних
закладах, закладах початкової загальної, професійно-технічної освіти, а
також у державних вищих учбових закладах освіти, розташованих на
території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб; ( Пункт 1
статті 5 доповнений підпунктом «с» згідно із Законом N 129/98-ВР від
13.02.98 )

т) суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно
до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( 334/94-ВР
).

( Пункт 1 статті 5 доповнений підпунктом «т» згідно із Законом N
129/98-ВР від 13.02.98 )

2. Суми виплат, що не включаються до складу сукупного оподатковуваного
доходу громадян відповідно до пункту 1 цієї статті, не враховуються при
визначенні бази оподаткування податками і зборами, які нараховуються на
фонд оплати праці відповідно до законодавства. ( Статтю 5 доповнено
пунктом 2 згідно із Законом N 129/98-ВР від 13.02.98 )

Суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний дохід:

1. Сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує
за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого
чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати
(неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум введено в шкалу
ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 цього Декрету).

2. Сукупний оподатковуваний доход додатково зменшується на суму, що не
перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход,
встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної
заробітної плати (неоподатковуваний мінімум) одному з батьків (опікунів,
піклувальників) на кожну дитину віком до 16 років, якщо місячний
сукупний оподатковуваний доход не перевищує розміру десяти мінімальних
місячних заробітних плат, встановленого чинним законодавством.

Зазначена пільга зберігається до кінця року, в якому діти досягли
16-річного віку, а в разі смерті дітей — протягом наступних дванадцяти
місяців. Зменшення оподатковуваного доходу починає провадитися з місяця
народження дитини. Довідки про наявність дітей подаються громадянами за
місцем їх основної роботи (служби, навчання) до виплати їм заробітної
плати за першу половину січня, а в разі зміни кількості утриманців — не
пізніше 15 числа наступного після такої зміни місяця. При обчисленні
податку податковими органами такі довідки подаються їм одночасно з
декларацією про одержані доходи.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами,
установами, організаціями і фізичними особами — суб’єктами
підприємницької діяльності (за місцем основної роботи), зменшення
оподатковуваного сукупного доходу в розмірі мінімальної місячної
заробітної плати на кожну дитину віком до 16 років провадиться
щомісячно. В інших громадян зменшення оподатковуваного сукупного доходу
на зазначену суму провадиться податковими органами при нарахуванні
авансових і остаточних сум податку відповідно до кількості місяців, за
які одержано доход.

3. Сукупний оподатковуваний доход зменшується до десяти
неоподат-ковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановлених
пунктами 1 та 2 цієї статті, у:

а) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені
до категорій 1 та 2;

б) інвалідів війни I групи.

4. Сукупний оподатковуваний доход зменшується до п’яти
неоподаткову-ваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановлених
пунктами 1 та 2 цієї статті, у:

а) учасників Великої Вітчизняної війни, інших бойових операцій по
захисту колишнього СРСР з числа військовослужбовців, які проходили
службу у військових частинах, штабах і установах, що входили до складу
діючої армії, та партизанів;

б) військовослужбовців і призваних на навчальні, перевірочні збори
військовозобов’язаних, які проходили службу в складі обмеженого
контингенту радянських військ у Республіці Афганістан та в інших
країнах, де в цей період велися бойові дії;

в) інвалідів з дитинства, інвалідів I і II групи, крім зазначених у
підпункті «б» пункту 3 цієї статті;

г) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені
до категорій 3 і 4;

д) батьків і одного з подружжя військовослужбовців, які загинули чи
померли або пропали безвісти при виконанні службових обов’язків; ( Пункт
4 статті 6 доповнено підпунктом «д» згідно із Декретом N 43-93 від
30.04.93 )

е) одного з батьків, який виховує інваліда з дитинства і батьків, які
виховують двох і більше інвалідів з дитинства, що проживають разом з
ними і потребують постійного догляду; ( Пункт 4 статті 6 доповнено
підпунктом «е» згідно із Декретом N 43-93 від 30.04.93 )

є) громадян, реабілітованих відповідно до Закону України «Про
реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ( 962-12 ) .( Пункт 4
статті 6 доповнено підпунктом «є» згідно із Декретом N 43-93 від
30.04.93 )

5. Кабінет Міністрів України може постановами надавати додаткові пільги
щодо прибуткового податку з громадян.

6. Органи місцевого самоврядування базового рівня, враховуючи
матеріальний стан, мають право додатково зменшувати сукупний
оподатковуваний доход окремих громадян або звільняти їх від сплати
податку в календарному році.

7. Забороняється встановлення іншими законодавчими актами додаткових
пільг щодо прибуткового податку з громадян, не передбачених цим
Декретом. Інші пільги можуть бути встановлені тільки шляхом доповнення
цього Декрету.

2. Із сум авторських винагород, що виплачуються спадкоємцям повторно
(неодноразово), податок нараховується до джерел виплати у складі
сукупного оподатковуваного річного доходу за наведеними у пункті 1 цієї
статті ставками, збільшеними вдвічі, але не більше 70 процентів.

3. Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи
та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні,
податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 процентів.

( Пункт 4 статті 7 виключений на підставі Закону N129/98-ВР від
13.02.98 )

4. Із сум доходів, одержуваних громадянами — засновниками і учасниками
підприємств у вигляді дивідендів за акціями та внаслідок розподілу
прибутку (доходу) цих підприємств та інших корпоративних прав, податок
нараховується до джерел виплати у складі сукупного оподатковуваного
річного доходу за ставкою 15 процентів.

Особливості оподаткування окремих категорій громадян викладені у
відповідних розділах цього Декрету.

Оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за місцем
основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від
підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб —
суб’єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові
відносини, за умови обов’язкового ведення в цьому місці трудової книжки
і провадження відрахувань до фонду соціального страхування.

До сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем
основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових
обов’язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за
договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті
надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних
осіб — суб’єктів підприємницької діяльності своїм працівникам
матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі крім сум
виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу,
визначених у статті 5 цього Декрету. ( Частина друга статті 8 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 129/98-ВР від 13.02.98 )

Нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку
здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм
власності та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності,
які провадять виплати доходів.

Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного
сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до
статті 7 цього Декрету. При цьому для громадян, які мають право на
одержання пільг згідно з статтею 6 цього Декрету, сума місячного
сукупного оподатковуваного доходу зменшується на розмір цих пільг.

По закінченні календарного року визначається сума сукупного річного
оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу
визначається з середньомісячного доходу, з урахуванням сплаченого
(утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення
податку і перерахунок провадиться підприємствами, установами,
організаціями та фізичними особами — суб’єктами підприємницької
діяльності до 1 лютого наступного за звітним роком, а до 15 лютого ці
відомості за встановленою формою подаються ними до податкової інспекції
за місцем проживання платника.

Підприємства, установи і організації усіх форм власності, фізичні
особи — суб’єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного
місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на
виплату належних громадянам сум зобов’язані перераховувати до бюджету
суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць.

Зазначені юридичні і фізичні особи одночасно з поданням чеків на
отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину
місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до
бюджету утриманих сум прибуткового податку.

Чеки на отримання коштів для виплати належних громадянам сум
приймаються установами банків тільки за умови пред’явлення платіжного
доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового
податку.

Юридичні і фізичні особи, які не мають рахунків в установах банків, а
також ті, що виплачують заробітну плату з виручки від реалізації
продукції і надання послуг, перераховують утримані суми податку до
бюджету через установи банків наступного дня після виплати належних
громадянам сум.

Забороняється сплата податку з доходів громадян за рахунок коштів
підприємств, установ і організацій та фізичних осіб — суб’єктів
підприємницької діяльності, крім колективних сільськогосподарських
підприємств. Колективні сільськогосподарські підприємства, включаючи
риболовецькі колгоспи, суми прибуткового податку сплачують за рахунок
прибутку (доходу), що залишається в розпорядженні підприємства, за
ставками, відповідно до чинного законодавства.

( Частина п’ята статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N
3355-12 від 01.07.93 )

Суми податку, не утримані або утримані не повністю з працюючих
громадян, стягуються підприємствами, установами і організаціями та
фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності до повної
сплати заборгованості.

Не утримані або утримані не повністю суми прибуткового податку з
громадян, що звільнилися, сплачуються підприємствами, установами і
організаціями та фізичними особами — суб’єктами підприємницької
діяльності за рахунок власних коштів.

Стягнення заборгованості прибуткового податку з громадян провадиться
відповідно до чинного законодавства.

Над міру утримані суми податку повертаються платникові або
зараховуються до сплати майбутніх платежів за його заявою.

Оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від
підприємств, установ, організацій і фізичних осіб — суб’єктів
підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за
сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на
основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового
характеру, та доходи фізичних осіб — суб’єктів підприємницької
діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби,
навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які одержували
доходи лише за місцем основної роботи, зобов’язані до 1 березня
наступного року подати до податкового органу за місцем

проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за
основним, так і не основним місцем роботи. Особи, які одержують доходи
не за місцем основної роботи, зобов’язані вести облік доходів і витрат,
пов’язаних з одержанням цих доходів, за формою і у порядку,
встановленому Головною державною податковою інспекцією України.

Підприємства, установи, організації і фізичні особи — суб’єкти
підприємницької діяльності, які провадять виплати зазначених доходів,
зобов’язані не пізніш як через 30 днів після виплати надіслати до
податкових органів за місцем проживання громадян відомості, за
встановленою Головною державною податковою інспекцією України формою,
про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку.

Податкові органи використовують ці відомості для перевірки поданих
громадянами декларацій та обчислення сукупної річної суми податку. При
обчисленні податковими органами річної суми податку з оподатковуваного
доходу виключається встановлений чинним законодавством неоподатковуваний
мінімум на дату обчислення податку і суми, передбачені у статті 6 цього
Декрету.

У разі виплати громадянам підприємствами, установами і організаціями
авторських винагород і винагород за видання, виконання або інше
використання творів науки, літератури і мистецтва, винагород авторам
відкриттів, винаходів та промислових зразків, а також при обчисленні
податку за сукупним річним доходом враховуються документально
підтверджені витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням доходів від
цієї діяльності. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені при поданні
декларації документально, то вони враховуються за нормами, визначеними
Головною державною податковою інспекцією України і узгодженими з
Міністерством економіки України та Міністерством культури України.

Оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом
календарного року від здійснення підприємницької діяльності без
створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені
як об’єкти оподаткування.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування
доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку
(далі — фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо:

— кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким
громадянином — платником податку, включаючи членів його сім’ї, які
беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п’яти;

— валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення
підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні
12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не
перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і
надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником
ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина,
одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності,
оподатковуються у загальному порядку.

Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні
торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

На доходи громадян, одержані від здійснення підприємницької
діяльності, у разі сплати ними фіксованого податку, не поширюються
положення статей 5 та 6 цього Декрету.

Фіксований податок сплачується громадянином — платником податку до
відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання.

Громадянин за своїм бажанням може придбати патент на здійснення
підприємницької діяльності на всій території України.

Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для
видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту, в
якому зазначаються: прізвище та ім’я цього громадянина; його
ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб, які перебувають
у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім’ї, які
беруть участь у підприємницькій діяльності; місце здійснення
підприємницької діяльності; назва органу, що видав патент.

Форма патенту встановлюється центральним податковим органом України.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу
заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити інформацію про
місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, які
перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх
ідентифікаційні номери або членів його сім’ї, які беруть участь у
здійсненні підприємницької діяльності, і їх ідентифікаційні номери, а
також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення
підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання
таких доходів.

Податковий орган зобов’язаний видати патент протягом трьох робочих
днів з дня прийняття вказаної заяви від платника податку, оформленої
належним чином. Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у
заяві про доходи громадянина від здійснення підприємницької діяльності,
або даних про їх неотримання податковим органом не здійснюється.
Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку
відповідно до законодавства України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою
залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути
менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для
громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій
території України інкасований податок встановлюється у розмірі 100
гривень.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з
використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності
членів його сім’ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50
відсотків за кожну особу. У такому випадку платник фіксованого податку
має право самостійно доплатити 50 відсотків суми встановленого
фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити
про це податковий орган, який зобов’язаний внести відповідні зміни до
патенту в строки, передбачені для його видачі.

Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької
діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до
складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного
року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається
до перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податку
або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його
сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється
від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат.

Платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових
відносинах, а також члени його сім’ї, які беруть участь у
підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань на фонд
оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію,
ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України,
встановлених відповідно до Закону України «Про джерела фінансування
дорожнього господарства України»

( 562-12 ), податку на промисел, збору до Фонду для здійснення заходів
щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального
захисту населення, збору на обов’язкове соціальне страхування, збору до
Фонду України соціального захисту інвалідів, а також придбання торгового
патенту згідно із Законом України «Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності» ( 98/96-ВР ).

Здійснення торговельної діяльності у сфері роздрібної (дрібнооптової)
торгівлі платником фіксованого податку, а також особами, які перебувають
з ним у трудових відносинах, або членами його сім’ї, які беруть участь у
такій діяльності, не потребує отримання ліцензії.

Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців
за вибором платника фіксованого податку. У разі, коли протягом строку
дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого
податку, перерахунок його не здійснюється.

Патент може бути скасований (з його вилученням) за рішенням керівника
податкового органу до закінчення строку його дії в разі, якщо:

за дорученням або від імені платника фіксованого податку здійснюється
торгівля особою, відомості про яку не внесені до патенту. У цьому
випадку громадянин-підприємець позбавляється права застосовувати
фіксовану ставку податку протягом 12 календарних місяців, наступних за
місяцем вчинення порушення, та сплачує штраф у розмірі повної суми
фіксованого податку в розрахунку за місяць за кожну особу, відомості про
яку не внесені до патенту;

платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових
відносинах, а також члени його сім’ї, які беруть участь у
підприємницькій діяльності, здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та
тютюновими виробами. У цьому випадку громадянин-підприємець притягається
до відповідальності згідно з законодавством України. ( Пункт 1 статті 14
із змінами, внесеними згідно із Законом N 129/98-ВР від 13.02.98 )

2. Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на
підставі:

декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про
фактично одержані ними протягом року доходи;

матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими
органами;

отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб —
суб’єктів підприємницької діяльності відомостей про виплачені платникам
доходи і утримані податки за формою, встановленою Головною державною
податковою інспекцією України.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально, у
15-денний строк після закінчення кварталу, подають податковому органу
декларації, а після закінчення року — до 1 лютого наступного року. В
декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і
сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється
оподаткування (оподатковуваний період).

Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у 5-денний
строк після закінчення місяця з дня виникнення джерела доходу. В ній
вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір
очікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. В разі
припинення існування джерела доходу протягом року декларація про
одержані доходи подається у 5-денний строк з дня припинення його
існування, в якій вказується розмір фактичного доходу за період
існування джерела доходу в межах календарного року.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що їм
допомагають члени сім’ї, які спільно з ними проживають, оподатковуваний
доход розподіляють між собою за угодою, але частка кожного з них не може
перевищувати розміру, пропорційного кількості громадян, що беруть участь
у підприємницькій діяльності, якщо один з них має право на пільгове
оподаткування.

Нарахування авансових та остаточних сум податку провадиться
податковими органами у 15-денний строк з дня одержання декларації.

МИТО

Мито- вид непрямого податку, що справляється з товарів, які
переміщаються через митний кордон України.

Мито- як і інші податки, виконує фіскальну і регулюючу функції та має
певне політичне значення.

В Україні застосовуються такі види мита:

специфічне, що нараховується у грошовому вимірі на одиницю товарів
(предметів);

адвалорне- нараховується у відсотках до митної вартості товарів
(предметів);

комбіноване, що поєднує названі види митного обладнання;

ввізне, вивізне, сезонне, антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне.

Серед основних особливостей мита неоюхідно відмітити: ставки
диференційовані (повні, пільгові та преференційні); сплачується до або
під час перетину митного кордону ( за винятком його відстрочки);
контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати здійснюють
митні органи.

Цей податок долучається до ціни товарів і не залежить від
фінансово-господарської діяльності платника.

Платниками мита є юридичні та фізичні особи, які здійснююють
переміщення таких товарів (предметів) через митний кордон України, які
підлягають митному оподаткуванню.

Обєктом оподаткування є митна вартість товарів (предметів), які
переміщаються через митний кордон.

Нарахування мита провадиться на основі митної вартості товарів, тобто
ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті під час перетину митного
кордону України.

Державне мито

Порядок сплати державного мита визначається в ДКМУ “ Про держмито” від
21.01.93р.

Держмито справляють:

судові органи

органи держарбітражу

нотаріальні контори

органи внутрішніх справ

сільські,селищі Ради народних депутатів

відділи РАКСу (ЗАГС)

товариства мисливців і риболовців

Просте мито вираховується за ставками у розмірах частин
неоподаткованого мінімуму .

Пропорційне мито обчислюється в процентному відношенні до відповідної
суми документу.

Держмито сплачується до подання заяви чи вчинення дій за які воно
справляється, а в окремих випадках при видачі документів.

Держмито може сплачуватися готівкою шляхом безготівкового розрахунку і
митними марками. В усіх органах,що справляють держмито крім сільських і
селищних рад мито сплачується шляхом безготівкового розрахунку,готівкою
через установу ощадного банку та митними марками .

Платниками,що розглядаються в судових органах є позивачі і відповідачі.
Особливістю стягнення держмита в судових органах є те,що на користь
позивача коли позов задоволений з відповідача стягується
держмито.Держмито сплачується до подання позовної заяви до суду в
розмірі залежно від ціни позову,вказаної заявником.

Якщо на момент подачі заяви не можливо встановити точну ціну позову, то
суддя визначає її попередньо і встановлює попередній розмір мита, а
після закінчення розгляду справи визначається остаточна ціна позову.

Від сплати держмита звільняються в судових органах:

Позивачі, робітники, службовці, члени колективних сільсько
-господарських підприємств з позовами з питань оплати праці

Позивачі за позовами, що випливають з авторського права

Громадяни із касаційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної
сили у справах розірвання шлюбу

Позивачі за позовами про відшкодування збитків,заподіяних каліцтвом або
іншими ушкодженнями здоров”я, а також смертю годувальника

Позивачі за позовами про стягнення аліментів

Органи соціального забезпечення за позовами про стягнення неправильно
виплачених сум матеріальної допомоги та пенсій

Позивачі за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих
злочином

Громадяни, які потерпіли від аварії на ЧАЕС

Інваліди війни

Сім”ї воїнів, що загинули чи пропали безвісти

Інші інваліди 1і 2 групи

Фіноргани і податкові органи

Звільняються від сплати держмита в арбітражних судах фінансові органи та
податкові органи.

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ.

1. Платники -юридичні особи сплачують податок щомісячно до 15 числа
місяця наступного за звітним.

До 15 липня ці платежі є авансовими і по них не нараховується пеня і
не застосовуються фінансові санкції. Суми авансових платежів земельного
податку до подання розрахунку не нараховуються.

Платники подають розрахунок по земельному податку за 1996 рік до 15
липня з урахуванням збільшення ставок земельного податку у 1,45 рази
відповідно до статті 15 Закону України «Про Державний бюджет України на
1996 рік» ( 96/96-ВР ). Державна податкова інспекція проводить
нарахування фактично сплаченого за січень-червень земельного податку 14
липня на картках особових

рахунків платників.

Решта податку за липень-грудень розподіляється по місяцях рівними
частками згідно з поданим платником розрахунку на 1996 рік і
нараховується, починаючи з 14.08.96 р., — 1/6 частина від решти податку
належного до сплати.

Після подання розрахунку несвоєчасно внесені суми платежів земельного
податку вважаються недоїмкою, і починаючи з 15 серпня на ці суми
нараховується пеня відповідно до Закону України від 03.07.92 р. N
2535-12 «Про плату за землю» у розмірі 0,2 відсотка за кожний день
прострочення, включаючи день сплати.

За неподання або несвоєчасне подання в установи банків платіжних
доручень на сплату земельного податку застосовуються фінансові санкції у
вигляді стягнення 10 відсотків сум, належних до сплати, починаючи з 15
серпня 1996 року.

2. Землекористувачі-виробники товарної сільськогосподарської продукції
та фізичні особи, гаражно-будівельні, дачно-будівельні, садівницькі
кооперативи сплачують земельний податок до бюджету рівними частками у
два строки: до 15 серпня і до 15 листопада.

3. Облік нарахованих та сплачених сум проводиться згідно з додатком N
1 до Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями
оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів,
затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від
12.05.94 р. N 37 ( z0114-94 ) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції
від 25.05.94 р. N 114/323, у реєстрі за ф.25 і картках особових рахунків
платників ф.6.

4. Встановлено суворий контролю за дотриманням обласними, Київською і
Севастопольською міськими Радами народних депутатів вимог Закону України
«Про плату за землю» ( 2535-12 ) та п.5 Постанови Верховної Ради України
від 22.03.96 р. «Про введення в дію Закону України «Про Державний бюджет
України на 1996 рік» ( 97/96-ВР ) стосовно встановлення ставок
земельного податку. Тобто, ставки податку за землі
несільськогосподарського призначення повинні бути затверджені виходячи
із середніх ставок податку, економічної оцінки території та
місцезнаходження ділянок,але не вище, ніж у 2 рази від середніх ставок.

У разі недотримання положень чинного законодавства з цього питання
матеріали слід передавати органам прокуратури про винесення протесту
щодо неправильного встановлення ставок.

Згідно із Законом України від 19.09.96 р. «Про внесення змін і
доповнень до Закону України «Про плату за землю» (378/96-ВР ), який
набрав чинності з 1 січня 1997 року, земельний податок за
сільськогосподарські угіддя, що надані громадянам у встановленому
порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того,
до якої категорії земель вони віднесені, справляється за ставками,
визначеними частиною першою статті 6 цього Закону. Зокрема, за ставкою
0,1 відсотка від грошової оцінки цих сільськогосподарських угідь (рілля,
сіножаті, пасовища), в тому числі за ставкою 0,03 відсотка — багаторічні
насадження.

Земельний податок за частину земельних ділянок у межах населених
пунктів, що перевищує вказані розміри земельних ділянок, наданих для цих
цілей за рішенням сільської, селищної чи міської Ради народних
депутатів, справляється в порядку, передбаченому частиною другою статті
6 Закону ( 378/96-ВР ), тобто як за землі сільськогосподарських угідь.

П О Д А Т О К Н А П Р О М И С Е Л

Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни
та особи без громадянства (надалі — громадяни) як ті, що мають, так і
ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не
зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний,
не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених,
перероблених та куплених продукції, речей, товарів (надалі — товари).

Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами,
що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної
податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а
громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, — за
місцем продажу товарів.

Форма декларації встановлюється Головною державною податковою
інспекцією України.

Не декларується та не оподатковується продаж вирощених в особистому
підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній
ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у
живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді
первинної переробки), продукції власного бджільництва, а також продаж
автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності
громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року. ( Частина третя
статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 371/96-ВР від
13.09.96 )

Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10 відсотків
указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом
трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної
заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи
календарних днів ставка податкуподвоюється.

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового
патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної
платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за
невикористаним патентом поверненню не підлягає.

Мінімальний термін дії одноразового патенту — три, максимальний — сім
календарних днів. Форма патенту встановлюється Головною державною
податковою інспекцією України.

Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем
придбання одноразового патенту. Громадяни, які продають товари, повинні
пред’являти на вимогу посадових осіб державних податкових інспекцій та
органів внутрішніх справ одноразові патенти.

У разі коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року
більше чотирьох разів, така діяльність вважається систематичною і
зобов’язує громадян зареєструватися як суб’єкти підприємництва
відповідно до чинного законодавства України.

На громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових
патентів або з порушенням терміну їх дії чи здійснюють продаж товарів,
не зазначених в деклараціях, начальниками державних податкових інспекцій
та їх заступниками накладаються адміністративні штрафи від одного до
десяти розмірів установленого чинним законодавством неоподатковуваного
мінімуму доходів на місяць, а за ті ж дії, вчинені повторно протягом
року після накладення адміністративного стягнення, — від десяти до
двадцяти розмірів установленого чинним законодавством неоподатковуваного
мінімуму доходів на місяць. (Частина перша статті 6 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 126/95-ВР від 06.04.95, N 297/95-ВР від
11.07.95 )

Протоколи про адміністративні правопорушення складаються посадовими
особами державних податкових інспекцій і органів внутрішніх.

ПОДАТОК З ВЛАСНИКІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Цим Законом встановлюється податок з власників деяких наземних і
водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело
фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання
автомобільних шляхів загального користування та проведення
природоохоронних заходів на водоймищах.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації,
які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі — юридичні
особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства (далі — фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні
згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно
до статті 2 цього Закону є об’єктами оподаткування.

Податок з визначених цим Законом власників наземних і водних
транспортних засобів, що сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб
і місцем проживання фізичних осіб, зараховується до бюджетів місцевого
самоврядування (сільських, селищних, міських). З цієї суми 90 відсотків
використовується на покриття витрат з експлуатації та утримання
автомобільних доріг, у тому числі підприємствами Української державної
корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг
(Укравтодор), на проведення природоохоронних заходів на водоймищах, а 10
відсотків — для зміцнення матеріально-технічної бази органів, які
здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд цих
транспортних засобів.

Власники транспортних засобів зобов’язані пред’являти органам
Державної автомобільної інспекції або іншим органам, що здійснюють їх
реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд, квитанції, платіжні
доручення про сплату податку, а платники, звільнені від сплати цього
податку, — відповідну довідку (документ), що дає право на користування
цими пільгами.

У разі відсутності документів про сплату податку реєстрація,
перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не проводяться.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про
кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за
станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників
наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об’єму циліндрів
або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а
податок з власників водних транспортних засобів — виходячи з довжини
транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.
Податок сплачується у валюті України і розраховується за валютним
(обмінним) курсом Національного банку України на перший день кварталу, в
якому здійснюється сплата податку, і залишається незмінним протягом
кварталу.

Перерахунки юридичними особами розміру податку у зв’язку з
перереєстрацією транспортних засобів, визначених цим Законом, протягом
даного року не провадяться.

У порядку і строки, визначені податковими органами, юридичні особи
подають за місцем свого знаходження до державної податкової інспекції,
але не пізніше 15 березня року, наступного за звітним, на основі
бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою,
затвердженою Головною державною податковою інспекцією України.

За відсутність обліку об’єктів оподаткування або ведення цього обліку
з порушенням встановленого порядку, а також за неподання, несвоєчасне
подання податковим органам розрахунків та інших документів, необхідних
для нарахування і сплати податку, юридичні особи сплачують до
відповідного бюджету додатково 50 відсотків належних сум податку.

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА

Запровадження цього податку обумовлено низкою чинників, серед яких:
необхідність впровадження ринкового механізму, вдосконалення податкових
відносин і розширення можливостей фінансової діяльності органів
місцевого самоврядування, оскільки податок на прибуток зараховується до
бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

Платниками податку на прибуток є всі субєкти підприємницької діяльності,
у тому числі бюджетні та громадські організації, які одержують прибуток
від господарської діяльності, неризиденти, філії, відділення та інші
відокремлені підрозділи.

Обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшенння
валового доходу звітного періоду на суми валових витрат та
амортизаційних відрахувань платника.

За нових умов підприємствам треба здійснювати не лише бухгалтерський, а
й податковий облік, який дає можливість реально визначити обєкт
оподаткування.

ПИТАННЯ № 3

ПОДАТОК З РЕКЛАМИ

Реклама- це специфічна інформація про осіб або продукцію, яка
поширюється в бюдь- якій формі і в бюдь якій спосіб з метою прямого або
опосередкованого одержання прибутку.

Обєктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та
розміщення реклами.

Платниками податку є юридичні особи та громадяни. Вони сплачують
податок з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з
комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, афіш,
плакатів, майна та одягу, рекламних щитів, інших технічних засобів на
вулицях, майданах, будинках, магістралях, у транспорті та в інших
місцях.

Обсягт податку з реклами не повинні перевищувати 0,1 відсотка від
вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за
розміщення реклами на тривалий час.

Сплачується податок під час оплати послуг за встановлення та
розміщення реклами.

Суми комунального податку та податку з реклами спрямовуються на
погашення заборгованості з виплат заробітної плати та соціальних виплат
працівникам закладів загальної середньої освіти на період до повного її
погашення.

КОМУНАЛЬНИЙ ПОДАТОК

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних
установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських
підприємств.

Обєктом оподаткування є річний фонд оплати праці, який обчтслюється з
урахуванням обсягу неоподаткованого мінімуму доходів громадян і
середньоспискової чисельності штатних працівників.

Підприємства, які тимчасрвр не здійснюють виробничу діяльність, але при
цьому подають до статистичних органів звітність про середньоспискову
чисельність штатних працівників спискового складу, є платниками
комунального податку на загальних підставах.

Граничний обсяг цього податку становить 10 відсотків від річного фонду
оплати праці.

ГОТЕЛЬНИЙ ЗБІР

Платниками збору є особи, які проживають в готелях.

Граничний обсяг готельного збору становить 20 відсотків від добової
вартості найманого житла без додаткових послуг (у тому числі за
бронювання місць у готелях).

Облік платників збору покладено на адміністрацію готелів, які несуть
відповідальність за справляння та перерахування готельного збору до
бюджетів органів місцевого самоврядування.

ЗБІР ЗА ПРИПАРКУВАННЯ АВТОТРАНСПОРТУ

Обєктом оподаткування є час, протягом якого здійснюється припаркування
автотранспорту.

Платниками збору є громадяни та юридичні особи, які припарковують
автомобілі в спеціально обладнаних або відведених до цього місцях.

Ставки збору за паркування автомобілів у спеціально обладнаних місцях
становлять 3 відсотки, а у відведених для цього місцях-1 відсоток від
суми неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Сплачується збір водіями на місці припаркування автотранспорту.

РИНКОВИЙ ЗБІР

Це плата за право користування місцем для торгівлі на ринку усіх форм
власності, в тому числі у павільйонах, на критих і відкритих столах,
майданчиках, з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.

Платниками ринкового збору є фізичні та юридичні особи усіх форм
власності, їхні філіали, відділення, представництва та інші
відокремлення підрозділи.

Сплачується збір до початку торгівлі з використанням касового апарату
адміністрації ринку.Місце для торгівлі СПД надається на підставі
касового чека про сплату ринкового збору.

Ринковий збір справляється за кожний день торгвлі за ставками від 0,05
до 0,15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян для фізичних осіб, та
від 0,2 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян для юридичних
осіб за кожне місце торгівлі.

Сума ринкового збору у повному обсязі зараховується до місцевого
бюджету. Його перераховують адмістрації ринку щомісяця до 20 числа..

Відповідно за нарахування ринкового збору та своєчасність сплати
покладено на адміністрацію ринку. Зобовязання із сплати його несуть
також платники. Якщо під час перевірки працівниками податкових органів
буде виявлено торгівців без касових чеків, то на адміністрацію ринку
накладається штраф, сума якого становить 10 неоподаткованих мінімумів
громадян, а торгівці сплачують штраф, що еквівалентний сумі пяти
ринкових зборів.

При виявленні у торгівців неправильно оформлених з вини адміністрації
ринку касових чеків, адміністпація ринку сплачує штраф за кожний такий
випадок у сумі еквівалентній 20 неоподаткованим мінімумам доходів
громадян.

ЗБІР ЗА ВИДАЧУ ОРДЕРА НА КВАРТИРУ

Плптниками збору є особи, які отримують документ, що дає право на
заселення квартири.

Обєктом оподаткування є вартість послуги, повязаної з видачою
документа.

Граничний обсяг збору за видачу ордера на квартиру не повинен
перевищувати 30 відсотків від неоподаткованого мінімуму доходів
громадян.

Сплачується збір платниками через установи банків до одержання ордера і
перераховується до бюджету органів місцевого самоврядування.

Облік надходження збору здійснюють органи з обліку та розподілу житла.

КУРОРТНИЙ ЗБІР

Платниками є громадяни, які перебувають у курортну місцевість, крім
категорій громадян, що звільнені від сплати курортного збору : діти до
16 років; інваліди, пенсіонери, учасники війни, бойових дій та учасники
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ; осоьи, які
перебувають в службових відрядженнях у курортних місцевостях, та ті, які
прибули за путівками та курсівками до санаторіів, будинків відпочинку та
пансіонатів. До переліку курортних належать 158 населених пунктів, що
затверджені Постановою Кабінету Міністів України від 28.12.1996р. №
1576.

Справляється збір з платників за місцем їхнього тимчасового проживання
не пізніше як у триденний строк від дня прибуття. Його граничний обсяг
становить 10 відсотків від неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Облік платників та перерахування до бюджету здійснюється адміністрацією
готелів, установи готельного типу та квартиро-посередницькі організації.

ЗБІР ЗА УЧАСТЬ У БІАХ НА ІПОДРОМІ

Збір справляється з юридичних осіб і ромадян, які виставляють своїх
коней для участі в комерційних змааннях.

Граничний обся збору за кожного коня не повинен перевищувати 3
неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Справляється збір адміністрацією іподоромів до початку змагань.

ЗБІР ЗА ВИГРАШ НА БІГАХ НА ІПОДРОМІ

Він справляється адміністрацією іподромомів з осіб, які виграли на
тоталізаторі на іподромі під час виплати виграшу.

Його обсяг не повинен перевищувати 6 відсотків від суми виграшу.

ЗБІР З ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У РІ НА ТОТАЛІЗАТОРІ НА ІПОДРОМІ

Платниками збору є особи, які беруть участь у рі на тоталізаторі на
іподромі.

Справляється збір адміністрацією іподромів в обсязі не більше 5
відсотків від суми плати, визначеної за участь у грі на тоталізаторі на
іподромі, під час придбання квитка на участь у грі.

ЗБІР ЗА ПРАВО ВИКОРИСТАННЯ МІСЦЕВОЇ СИМВОЛІКИ

Платниками збору є юридичні особи та громадяни, які використовують
місцеву символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (ерба міста або іншого
населеноо пункту, назви або зображення історичних або архітектурних
памяток) видається органами місцевого самоврядування.

Ставки збору не повинні перевищувати 5 неоподатковуваних мінімумів
доходів ромадян для фізичних осіб (субєктів підприємницької діяльності)
та 0,1 відсотка від обсягів виотовленої продукції, виконаних робіт,
наданих послу – для юридичних осіб.

ЗБІР ЗА ПРАВО ПРОВЕДЕННЯ КІНО- Й ТЕЛЕЗЙОМОК

Платниками збору є комерційні кіно- й телеорганізації, включаючи
підприємства з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які
провадять зйомки, що потребують надання наряду міліції, оточення
території зйомок тощо.

Ставки визначені в межах фактичних витрат на проведення зазначених
заходів.

ЗБІР ЗА ПРОВЕДЕННЯ МІСЦЕВОГО АУКЦІОНУ, КОНКУРСНОГО РОЗПРОДАЖУ І ЛОТАРЕЙ.

Його сплачують юридичні особи та громадяни, які мають дозвіл на
проведення аукціонів, конкурсних розпродаж та лотарей.

Обєктом збору є вартість товарів, заявлених до участі у місцевих
аукціонах, конкурсних розпродажах або сума, на яку випускається лотарея.

Ставки збору не повинні перевищувати 3 неоподатковуваних мінімума
доходів ромадян за право на проведення лотарей з кожноо учасника та 0,1
відсотка від вартості товарів, заявлених до участі у місцевих аукціонах
або конкурсних розпродажах.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів та конкурсних розпродаж
перераховується до бюджету за три дні до проведення місцевих аукціонів,
конкурсних розпродаж. За право на проведення лотарей збір
перераховується під час одержання дозволу на їхній випуск.

ЗБІР ЗА ПРОЇЗД ТЕРИТОРІЄЮ ПРИКОРДОННИХ ОБЛАСТЕЙ АВТОТРАНСПОРТУ, ЩО
ПРЯМУЄ ЗА КОРДОН

Платниками збору є громадяни та юридичні особи, що прямують за кордон.

Обєктом оподаткування є автотранспорт, який прямує за кордон,
враховуючи його марку й потужність.

Граничні ставки збору для юридичних осіб і громадян України становлять
0,5 неоподаткованоо мінімуму доходів громадян, для юридичних осіб і
громадян інших держав- від 5 до 50 доларів США.

Збір не справляється з платників, які здійснюють перевезення
автотранспортом за кордон. Зокрема з вантажів за державним замовленням
(контрактом),громадян України, які прямують у службові відрядження,
спортсменів, які відїжджають на міждународні змагання, громадян, які
відїжджають у порядку культурного обміну, на оздоровлення дітей,
лікування, на похорон близьких родичів.

ЗБІР ЗА ВИДАЧУ ДОЗВОЛУ НА РОЗМІЩЕННЯ ОБЄКТІВ ТОРГІВЛІ ТА СФЕРИ ПОСЛУГ

Це плата за оформлення й видачу дозволів на торгівлю у спеціально
облаштованих для цього місцях.

Сплачується збір юридичні особи і громадяни, які здійснюють промислової
та сільськогосподарської продукції й інших товарів.

Обєктом оподаткування є послуги, повязані з оформленням та видачею
дозволів на торгівлю у спеціально облаштованих для цього місцях, з
урахуванням площі торгового місця, з урахуванням площі торгового місця,
його територіального розташування та виду продукції.

Ставки збору не повинні перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян для субєктів підприємницької діяльності, які здійнюють
торгівлю постійно та один неоподатковуваеий мінімум на день за
одноразову торгівлю. Справляють збір уповноважені оранізації, яким
надано таке право.

ЗБІР З ВЛАСНИКІВ СОБАК

Платниками збору є громадяни — власники собак, які проживають у
будинках державного та громадського житлового фонду та вприватизованих
квартирах.

Сума збору становить не більше 10 відсотки від суми неоподаткованого
мінімуму доходів ромадян за кожну собаку (крім службових) щорічно.

ЗБІР ЗА ПРАВО ВИКОРИСТАННЯ СУБЄКТАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРИМІЩЕНЬ, ПОВЯЗАНИХ З ЇХНЬОЮ ДІЯЛЬНОСТЮ І ТАКИХ, ЩО РОЗТАШОВАНІ У
ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ТА У БУДИНКАХ, ЩО Є ПАМЯТКАМИ
ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

Цей збір запроваджено з 2000 року з метою залучення додаткових коштів
для погашення заборгованості з виплати заробітної плати та соціальних
виплат працівникам навчальних закладів системи загальної середньої
освіти і справляється він за право використання субєктами
підприємницької діяльності, повязаних з їхньою діяльністю, що
розташовані у центральній частині населеноо пункту та у будинках, що є
памятками історії та культури.

Платниками збору є юридичні особи всіх форм власності, їхні філіали,
відділення, представництва та інші відокемленні підрозділи, в тому числі
представництва іноземних юридичних осіб СПД, які отримали відповідний
дозвіл на право використання зазначених приміщень.

Ставки збору розраховуються на один метр квадратний площі приміщення з
використаннням його протягом року. Сума збору не повинна перевищувати
двох неоподатковуваних мінімумів доходва громадян на теритотії міст
Києва, Севастополя, Сімферополя та обласних центрів та 0,5
неоподаткованоо мінімуму доходів ромадян- на території інших населених
пунктів.

Збір справляється під час видачі дозволів на право використання СПД
приміщень, повязаних з їхньою діяльністю, що розташовані у центральній
частині населеного пункту та у будинках, що є памятками історії та
культури.

Порядок видачі дозволів, справляння та перерахування сум збору
визначається оранами місцевоо самоврядування.

Кошти отримані від справляння збору, використовуються для сплати
заробітної плати працівникам закладів освіти та на покращення
матеріально-технічної бази цих закладів.

Важливо відмітити ще й такі особливості місцевих податків і зборів:

-вони відносяться на валові витрати виробництва та обігу платників;

-у разі необхідності кошти місцевих податків і зборів можуть частково
або повною мірою спрямовуватись із бюджету підприємствам, які здійснють
їх справляння, згідно з рішенням місцевих рад;

-орани місцевоо самрврядування мають право встановлювати ставки лише в
межах визначених граничних обсягів, звільняти від сплати окремі катеорії
платників та визначати порядок перерахування місцевих податків і зборів
до бюджетів;

-зборів за прїзд ттериторією прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон, один із платежів, який запроваджується обласними
радами;

обовязковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами є
комунальний податок, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу
дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг і збір з
власників собак за наявності обєктів оподаткування або умов, з якими
повязане запровадження цих податків.

ВИСНОВОК

Податки за умов переходу до ринкової економіки повиніні
використовуватись не тільки як джерело одержання доходів бюджету, але й
як важливий фінансовий інструмент фінансового регулювання економіки.
Формування державних грошових фондів за рахунок податків і податкових
платежів та встановлюючи нові види та форми оподаткування, державні
структури повинні провадити таку податкову політику, яка має оптимально
поєднувати інтереси держави, платників податків і громадян-виборців.

Ніякий закон, навіть найкращий, не працює на повну силу, якщо постійно
приймати до нього поправки та зауваження. Тобто, податкова політика
повинна бути стабільнішою, але лише протягом певного податкового
періоду. Догматичність норм податкового регулювання суперечить реаліям
економічного буття, і неврахування певних соціально-економічних змін у
розвитку суспільства може призвести до непередбачуваних наслідків.Тому
податкову політику потрібно зробити більш гнучкою.Тобто, внаслідок
певних змін у соціально-економічному житті треба змінювати прийоми,
методи та форми державного рнгулювання економіки, зокрема в сфері
податків.

Податкова система має бути максимально зручною для платників і
державних структур з точки зору змісту податкової роботи та податкового
законодавства, механізму збирання податків і контролю над податковими
процесами. Причому, на організацію справляння податків треба витрачати
якомога меншу суму податкових надходжень.

Справа в тому, що поняття вигоди й справедливості в оподаткуванні є
відносними: те, що здається справедливим і правильним для одного
платника, може бути протилежним для іншого. Загалом не існує податкової
системи, котра б водночас задавольняла б усіх громадян- платників
податків і державу.

В країні повинен формуватися середній рівень оподаткування, тобто та
частка валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через
бюджет за допомогою податків та податкових платежів шляхом конкретної
податкової системи.

Водночас треба визначити, що не завжди підвищення норми оподаткування в
країні проводить до збільшення обсягу податкових надходжень до державної
казни.Надмірне підвищення норми оподаткування приводить до збільшення
доходів тіньової економіки та згортання легального бізнесу, а заодно й
до скорочення податкової бази, а також ухилення від сплати податків.

Список використаної літератури.

Кириленко О.П. “Фінанси”- Тернопіль,1999 р.

Ейсан Нікбахт “Фінанси”- Київ, Основи,1993 р.

“Закон України про оренду землі”// “Урядовий кур`єр”, “Орієнтир”, 22
жовтня 1998р.

“Декрет Кабінету Міністрів про прибутковий податок з громадян”// “Діло”,
N 13 1998 р.

5. “Закон України про внесення змін до закону України про систему
оподаткування” //”Відомість Верховної Ради України”, № 16,1997р.

6. “Закон України про ставку збору на обов’язкове соцстрахування ”//
“Урядовий кур’єр “, 22 жовтня, 1998 р.

7. “Постанова Верховної Ради України про основні напрямки з бюджетної
політики на 1998 р.// “Відомості Верховної Ради “,1997 р. № 37.

“Фінанси України”// 1998 р., № 1.

“Відомості Верховної Ради”, 1997, № 15, ст. 117.

“Відомості Верховної Ради”, 1993, № 10, ст. 77.

“Відомості Верховної Ради”, 1993, № 19, ст. 208.

12. «Бюджетна система України» Юрій С.І., Бескид Й.М.

Похожие записи