Контрольна робота з бухобліку
Характеристика активних рахунків, основні принципи бухобліку, оборотні
відомості.
Характеристика активних рахунків.
Основні принципи б/о.
Оборотні відомості.
1.1. Характеристика активних рахунків
Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про наявні ресурси
підприємства. Проте для оперативного керівництва необхідна постійна
інформація про зміни цих ресурсів та їх джерел, які відбуваються в
процесі господарської діяльності. Для цього потрібно відображати кожну
операцію в певній послідовності. Відображення господарських операцій
безпосередньо у бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки
після кожної з них довелось би складати новий баланс. Крім того, баланс
не може забезпечити одержання узагальненої інформації про обсяг змін по
кожній групі засобів або їх джерел. І, нарешті, баланс відображає стан
засобів господарства тільки у грошовому вимірнику, облік же матеріальних
цінностей потребує ще і натуральних вимірників. Тому поточний облік змін
засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності забезпечується
за допомогою системи рахунків.
Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування господарських
операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного
контролю за наявністю і змінами засобів та їх джерел в процесі
господарської діяльності.
Систематизація і групування господарських операцій на рахунках
забезпечує безперервну інформацію про їх здійснення і результати
діяльності, необхідну для оперативного керівництва, контролю й аналізу.
Для цього для кожної економічно однорідної групи засобів, їх джерел,
господарських процесів і результатів діяльності відкриваються окремі
рахунки (“Основні засоби”, “Каса”, “Виробництво”, “Товари”, “Статутний
капітал” тощо).
Залежно від характеру облічуваних об’єктів записи на рахунках можуть
здійснюватися у різних вимірниках (натуральних, трудових), але з
обов’язковим використанням грошового вимірника з метою узагальнення
різнорідних засобів і процесів.
Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об’єктами, що на них
обліковуються, і завданнями обліку.
Господарські операції, незалежно від їхнього економічного змісту, завжди
спричиняють збільшення або зменшення певних видів засобів або джерел їх
формування. Так, наприклад, рух грошових коштів характеризується
надходженням їх у касу (збільшення) або виплатою їх із каси (зменшення);
рух матеріалів — це надходження на склади підприємства (збільшення) або
витрачання для потреб виробництва (зменшення); заборгованість
(наприклад, постачальникам) також характеризується її збільшенням або
зменшенням (при погашенні боргу) тощо.
Збільшення і зменшення господарських засобів та їхніх джерел в
результаті господарських операцій відображається на рахунках окремо.
Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді
двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном
“дебет”, а праву — “кредит”. Назву рахунка пишуть посередині таблиці.
Схематично будову рахунка можна показати так:
Рахунок
(назва рахунка)
Дебет
Кредит
Для повного уявлення про облічуваний об’єкт на кожному рахунку перш за
все записують початковий стан засобів або їх джерел, що називається
початковим залишком або початковим сальдо. Після цього на рахунках
відображають господарські операції, тобто зміни засобів та їх джерел.
При цьому збільшення облічуваного об’єкта записують на одній стороні
рахунка, а зменшення — на іншій. Маючи інформацію про початковий залишок
облічуваного об’єкта та зміни протягом звітного періоду, визначають його
залишок на кінець звітного періоду.
Рахунки активні і пасивні. Бухгалтерський баланс, як відомо, поділяється
на дві частини: актив, у якому відображають наявні господарські засоби,
і пасив, — де показують джерела їх формування. Відповідно до цього і всі
рахунки бухгалтерського обліку поділяють на активні і пасивні. Активні
рахунки призначені для обліку наявності і змін засобів господарства,
пасивні — для обліку наявності і змін джерел засобів. При відкритті
рахунків в них записують початкові залишки (сальдо) на підставі даних
статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в балансі у лівій
частині — активі, то і залишки засобів на активних рахунках записують
також у лівій частині — на дебеті. Джерела господарських засобів
відображаються у балансі в правій частині (пасиві), отже, і залишки
джерел засобів на пасивних рахунках також записують на правій стороні
рахунка — на кредиті. Активні рахунки завжди мають дебетове сальдо,
пасивні — кредитове. У цьому полягає один із взаємозв’язків між балансом
і рахунками. Для кращого розуміння наведемо схему взаємозв’язку між
балансом і рахунками.
Для обліку кожного джерела засобів, відображеного в балансі пасивною
статтею, відкривають пасивний рахунок, початковий залишок (сальдо) на
якому записують на кредиті. При цьому сума всіх дебетових залишків
активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і
дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно сума кредитових залишків
пасивних рахунків відображає загальну суму джерел засобів і дорівнює
підсумку пасиву балансу; Отже, загальна сума всіх дебетових залишків
активних рахунків дорівнює сумі кредитових залишків пасивних рахунків
(оскільки підсумок активу балансу дорівнює підсумку пасиву).
Для забезпечення контролю за господарською діяльністю підприємства
важливо мати відомості не тільки про залишки засобів та їхніх джерел, а
й про обсяг господарських операцій за звітний період, тобто величину
здійснених оборотів (наприклад, обсяг затрат на виробництво, випуск
продукції, реалізацію тощо). Тому періодично, як правило, в кінці
місяця, підраховують підсумки записів операцій на дебеті і кредиті
рахунків, які називаються оборотами по рахунках.
Підсумок дебетових записів на рахунку називається дебетовим оборотом, а
підсумок кредитових записів — кредитовим. Дебетові і кредитові обороти
рахунків показують рух окремих видів засобів, їхніх джерел,
господарських процесів за певний час. Для більшої наочності дебетовий і
кредитовий обороти розміщують на рахунку під рискою в одному рядку один
проти одного. Якщо немає записів, на місці, де треба зазначити суму
обороту, ставлять риску.
Після запису операцій на рахунках треба визначити стан засобів та їхніх
джерел на кінець звітного періоду, тобто встановити кінцеві залишки
(сальдо) на рахунках. Кінцевий залишок (сальдо) визначають виходячи з
початкового залишку (сальдо) й оборотів рахунка.
На активних рахунках на дебеті відображають залишок господарських
засобів на початок місяця і збільшення їх, а на кредиті — зменшення
засобів.
Для визначення залишку на кінець звітного періоду на активному рахунку
до суми початкового дебетового залишку додають суму дебетового обороту
(збільшення засобів) і від знайденої суми віднімають суму кредитового
обороту (зменшення засобів).
В активних рахунках кінцевий залишок, як і початковий, може бути тільки
дебетовим. Він показує наявність відповідного виду засобів на звітну
дату. При цьому в активних рахунках може бути:
1) дебет більший за кредит (тобто сума початкового дебетового залишку і
дебетового обороту більша за суму кредитового обороту). Тоді різниця між
ними показує кінцевий дебетовий залишок (наявність засобів) на кінець
звітного періоду;
2) дебет дорівнює кредиту (тобто сума початкового дебетового залишку і
дебетового обороту дорівнює сумі кредитового обороту). У цьому разі
кінцевого залишку не буде і рахунок вважається закритим (відповідного
виду господарських засобів на кінець звітного періоду немає).
1.2. Основні принципи б/о.
Для успішного використання показників обліку в управлінні вони мають
відповідати певним вимогам. Найважливішими з них є: порівнянність
показників обліку з показниками плану; своєчасність, точність і
об’єктивність; повнота, ясність і доступність; економічність і
раціональність.
Порівнянність показників обліку з показниками плану потрібна для
здійснення контролю за виконанням планових завдань. Вона грунтується на
єдності змісту і методів обчислення планової та облікової інформації.
При невідповідності цих показників їх неможливо порівнювати і робити
правильні висновки щодо виконання плану та причин відхилення від нього.
Порівнянність облікових і планових показників є важливою передумовою
вдосконалення планування, оскільки, складаючи план на наступний період,
враховують результати роботи господарства за звітний період, досягнення
і недоліки в його діяльності.
Система показників обліку будується відповідно до показників плану, але
разом з тим облікова інформація має бути, значно ширшою за планову. Це
зумовлено тим, що завдання обліку полягає не тільки у виявленні
досягнутого рівня виконання плану, айв одержанні додаткової інформації
про причини, які вплинули на результати, його виконання.
У зв’язку з цим облік охоплює окремі господарські явища, не передбачені
планом (непродуктивні витрати і втрати від браку продукції, простоїв,
нестачі та псування матеріальних цінностей при зберіганні, збитки від
стихійного лиха тощо), але потрібні для аналізу результатів його
виконання, виявлення резервів подальшого поліпшення роботи.
Своєчасність обліку має особливе значення за сучасних умов
господарювання. Для прийняття оптимальних управлінських рішень в
динамічних ринкових ситуаціях керівництву необхідна своєчасна,
оперативна й аналітична інформація про видатки, доходи і результати
діяльності підприємства. Тільки за умови своєчасності облікова
інформація може бути використана для дійового контролю за виконанням
планових завдань, своєчасного усунення недоліків, виявлення резервів і
вжиття заходів щодо подальшого покращення господарської діяльності,
підвищення рентабельності та ефективності виробництва.
Відставання в обліку часто призводить до безгосподарності, зловживань,
порушення державної дисципліни. Своєчасність обліку забезпечується
раціональною організацією облікового процесу, максимальним використанням
сучасної обчислювальної техніки для опрацювання обліково-аналітичної
інформації.
Неодмінна умова обліку — точність і об’єктивність його показників. За
умов становлення і розвитку ринкової економіки в Україні, її інтеграції
в міжнародний економічний простір облік є важливим засобом управління як
окремими підприємствами, так і народним господарством в цілому. Проте
тільки достовірна інформація про різні сторони діяльності господарства
забезпечує практичне значення обліку для оперативного, економічно
обгрунтованого керівництва, а також для використання її інвесторами,
банками, діловими партнерами, податковими, фінансовими, статистичними та
іншими заінтересованими органами. Чинним законодавством про організацію
бухгалтерського обліку і звітності в Україні встановлено, що за подання
свідомо неправильних звітних показників, приховування доходів, що
підлягають оподаткуванню, керівник (власник) підприємства і головний
бухгалтер, що підписали звітність, притягаються до відповідальності.
Вимога повноти означає, що облік має охоплювати всі сторони
господарської діяльності, забезпечуючи необхідну інформацію для контролю
° й оперативного управління, але без надмірної деталізації показників.
Надмірна деталізація облікової інформації, яка не має практичного
значення для управління і .контролю, призводить до зростання вартості та
ускладнення обліку, порушення строків складання і подання звітності.
Отже, господарський облік в умовах ринкової економіки виконує три
важливі функції: інформаційну (відображує фактичний стан господарської
діяльності), контрольну (забезпечує контроль за виконанням планових
завдань, збереженням і раціональним використанням господарських засобів)
і управлінську (забезпечує економічною інформацією для прийняття
обгрунтованих управлінських рішень, активного впливу на підвищення
ефективності господарської діяльності).
Вимога економічності і раціональності обліку означає, що при достатній
повноті та своєчасності облік має здійснюватися при мінімальних
витратах. Особливо важливого значення економічність обліку набуває в
умовах розвитку ринкових відносин, коли для економічно обгрунтованого
управління потрібна своєчасна і різнобічна інформація про господарські
процеси. Вирішення цієї проблеми досягається раціональною організацією
обліку, ефективним використанням сучасної обчислювальної техніки.
1.3. Оборотні відомості.
Для узагальнення господарських операцій, відображених на рахунках, з
метою отримання інформації про наявність і зміни ресурсів підприємства
та джерел формування їх, а також для перевірки правильності облікових
записів і складання якісної звітності дані поточного бухгалтерського
обліку за звітний період необхідно узагальнювати. Для цього складають
оборотні відомості, які є способом узагальнення оборотів і залишків
рахунків за звітний місяць, а також засобом взаємозв’язку між балансом і
рахунками.
Оборотні відомості складають як по синтетичних рахунках, так і по
аналітичних. В них показують обороти по дебету і кредиту рахунків, а
також залишки на початок і кінець звітного місяця.
Ознайомимося передусім з будовою, порядком складання і призначенням
оборотної відомості по синтетичних рахунках.
Оборотна відомість по синтетичних рахунках. Оборотна відомість по
синтетичних рахунках будується у вигляді багатографної таблиці, у першій
графі якої записують назву рахунків, а в наступних графах — дебетові і
кредитові залишки на рахунках на початок місяця, обороти по дебету і
кредиту кожного рахунка за місяць, а також залишки на рахунках на 1-ше
число наступного за звітним місяця. В кінці оборотної відомості по
кожній із граф визначають підсумки.
Складемо оборотну відомість по рахунках синтетичного обліку за даними
розглянутого раніше прикладу і записів на рахунках.
Оборотна відомість по синтетичних рахунках має велике контрольне
значення для перевірки правильності і повноти облікових записів на
рахунках, що грунтується на одержанні в ній трьох пар рівних між собою
підсумків: рівність підсумків по дебету і кредиту рахунків на початок
місяця; рівність підсумків оборотів по дебету і кредиту рахунків за
місяць; рівність підсумків залишків по дебету і кредиту рахунків на
кінець місяця.
Рівність підсумків першої пари граф, тобто дебетових і кредитових
залишків на рахунках на початок місяця, зумовлена рівністю підсумків
активу і пасиву балансу, який є підставою для запису початкових залишків
на активних і пасивних рахунках.
Рівність підсумків другої пари граф, тобто оборотів по дебету і кредиту
рахунків, зумовлена подвійним записом операцій, згідно з яким кожна
операція в однаковій сумі записується по дебету і кредиту різних
рахунків.
Третя рівність (тобто підсумки залишків по дебету і кредиту рахунків на
кінець місяця) зумовлена двома попередніми рівностями: якщо початкові
залишки на рахунках рівні між собою, а також рівні суми оборотів, то і
залишки активних і пасивних рахунків на кінець місяця в підсумку повинні
бути рівні між собою.
Порушення цих рівностей свідчить про помилки, допущені в облікових
записах або при складанні самої оборотної відомості.
За допомогою оборотної відомості по синтетичних рахунках можуть бути
виявлені в облікових записах помилки, зумовлені порушенням правила
подвійного запису: якщо сума операції записана на дебеті одного рахунка,
а на кредиті іншого пропущена (або навпаки), або коли на дебеті рахунка
дана операція записана в одній сумі, а на кредиті другого рахунка — в
іншій. В цих випадках буде порушена рівність підсумків оборотів за
місяць по дебету і кредиту рахунків в оборотній відомості, а також
рівність залишків на них на наступну звітну дату.
Якщо ж господарська операція записана на рахунок в неправильній
кореспонденції або в неправильній, але в однаковій сумі, або була зовсім
пропущена чи, навпаки, записана двічі, тобто коли помилка виходить за
межі порушення правила подвійного запису, то оборотна відомість не
забезпечує її виявлення. Такі помилки виявляють іншими способами.
Зокрема, повноту облікових записів на синтетичних рахунках перевіряють
порівнянням підсумків дебетових і кредитових оборотів в оборотній
відомості з підсумком реєстраційного журналу, в якому в хронологічному
порядку зареєстровані господарські операції, здійснені за звітний
місяць. При правильних облікових записах на рахунках підсумок
реєстраційного журналу (хронологічний облік) має дорівнювати підсумкам
оборотів по дебету і кредиту рахунків в оборотній відомості. Помилки,
зумовлені порушенням встановленої кореспонденції рахунків, виявляють на
підставі первинних документів, що послужили підставою для складання
бухгалтерських проводок, записаних на рахунках.
Оборотну відомість по синтетичних рахунках використовують для складання
бухгалтерського балансу на наступну звітну дату (на 1-ше число
наступного за звітним місяця). Кінцеві залишки на рахунках оборотної
відомості показують наявність і розміщення господарських засобів
(дебетові залишки), а також джерела їх формування (кредитові залишки).
Ці залишки рахунків переносять у баланс, в якому рахунки, що мають
дебетові залишки, записують в активі, а рахунки, що мають кредитові
залишки,— в пасиві балансу.
Проте треба зауважити, що складання балансу — це не механічне
перенесення в балансову таблицю залишків рахунків, наведених в оборотній
відомості. Оборотна відомість містить тільки попередні показники про
наявні господарські ресурси та їх джерела на звітну дату. Визначені в
ній залишки перед складанням балансу перевіряють і уточнюють. Тому
оборотну відомість по синтетичних рахунках називають ще перевірочним
балансом.
Отже, оборотна відомість по синтетичних рахунках є способом узагальнення
даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і
правильності облікових записів і складання балансу, а також: отримання
узагальненої інформації про наявність і зміни господарських ресурсів та
джерел їх формування, необхідної для управління діяльністю господарства.
Шахова оборотна відомість. Розглянута оборотна відомість дає загальну
інформацію про стан і зміни господарських засобів та джерел їх
формування, але недостатньо розкриває економічний зміст оборотів: звідки
надійшли товарно-матеріальні цінності або грошові кошти, за рахунок яких
джерел або де вони були використані. Цей недолік оборотної відомості
можна усунути, побудувавши її за шаховою формою.
За будовою шахова оборотна відомість нагадує шахову дошку. Всі рахунки
на ній записують двічі: один раз назви рахунків розміщують у лівій
частиш таблиці по вертикалі (як і в простій оборотній відомості), а
другий — ці самі рахунки і в такій самій послідовності записують по
горизонталі — у верхній частині таблиці.
Суми оборотів по кожному рахунку записують на перетині кореспондуючих
рахунків, що дебетуються (по вертикалі), і рахунків, що кредитуються (по
горизонталі). Так, наведена у таблиці сума 168 000 грн., записана на
перетині рядка рахунка “Основні засоби” і графи рахунка “Статутний
капітал”, відображає збільшення основних засобів підприємства і
внаслідок цього — збільшення статутного капіталу; сума, що стоїть на
перегині рядка рахунка “Матеріали” (144 000) і графи рахунка
“Постачальники”, показує надходження матеріалів у господарство від
постачальників і збільшення в результаті цієї операції заборгованості
перед ними. В такому ж порядку аналізують зміст господарських оборотів
по кожному кореспондуючому рахунку.
Шахову оборотну відомість складають за даними записів на рахунках, які
при відповідних формах бухгалтерського обліку мають спеціальну будову.
Це забезпечує можливість складати шахову оборотну відомість без
додаткових вибірок оборотів по окремих рахунках.
Оборотні відомості по аналітичних рахунках. Крім оборотних відомостей по
рахунках синтетичного обліку (простої і шахової форми) підприємства
складають також оборотні відомості по аналітичних рахунках. Техніка
складання оборотних відомостей по аналітичних рахунках така сама, як і
по синтетичних рахунках. Тільки по синтетичних рахунках щомісячно
складають одну оборотну відомість, а по аналітичних рахунках — по кожній
групі рахунків, що ведуться до відповідного синтетичного рахунка.
Оборотні відомості по аналітичних рахунках за змістом можуть
відрізнятися між собою, що зумовлено особливостями обліковуваних на
рахунках об’єктів. Так, аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей
ведеться як в натуральних, так і в грошовому вимірниках, тому в
оборотних відомостях по аналітичних рахунках таких цінностей передбачені
графи для запису їх кількості, ціни і вартості. Для початкового і
кінцевого залишків в оборотних відомостях по таких рахунках відводять
тільки одну графу, оскільки кредитового залишку на матеріальних рахунках
не може бути.
Аналітичний облік розрахунків і джерел засобів ведуть тільки у
грошовому вимірнику, тому в оборотних відомостях по таких рахунках
передбачені графи лише для грошового вимірника.
На відміну від оборотної відомості по синтетичних рахунках оборотні
відомості по рахунках аналітичного обліку не мають трьох пар рівних між
собою підсумків. Це пояснюється тим, що кожну оборотну відомість по
рахунках аналітичного обліку складають тільки по одному синтетичному
рахунку.
В оборотній відомості по аналітичних рахунках початкові і кінцеві
залишки залежно від того, якими є рахунки — активними чи пасивними,
будуть дебетовими або кредитовими. Оскільки записи на синтетичних і
аналітичних рахунках роблять паралельно на підставі одних і тих же
документів, то при правильних облікових записах підсумки оборотів і
залишків в оборотній відомості по аналітичних рахунках повинні
дорівнювати сумам оборотів і залишку відповідного синтетичного рахунка.
Порушення цієї рівності свідчить про наявність помилок в облікових
записах.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
