Реферат на тему:

Фінансово-господарський контроль і його роль у системі управління

План

Сутність фінансово-господарського контролю

Організаційні форми і види фінансово-господарського контролю

Внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль і його функції

1. Сутність фінансово-господарського контролю

Діюча у республіках колишнього Радянського Союзу (у тому числі і в
Україні) система фінансово-господарського контролю ґрунтувалась на
командно-адміністративній системі управління і в основному орієнтувалась
на державну форму власності. У тих умовах ігнорувалась система
внутрішнього контролю як важлива функція управління на підприємствах.

Реформування форм власності в Україні та створення нового механізму
господарювання викликали суттєві зміни у змісті, організації та методах
здійснення фінансово-господарського контролю.

У підходах до визначення поняття “контроль” ніколи не існувало єдиних
поглядів. У літературних джерелах його розглядали або як принципи, або
як метод і форму, або як вид діяльності. Не було єдиних поглядів і щодо
системи фінансово-господарського контролю. В основному господарський
контроль висвітлювався відокремлено від фінансового. Це необґрунтовано
порушувало єдність системи.

Фінансово-господарський контроль як єдине ціле охоплює не тільки
матеріальне виробництво, але й невиробничу сферу. Отже,
фінансово-господарський контроль – це творчий процес дослідження,
спостереження, перевірки виробничої і невиробничої фінансової
діяльності, які здійснюються відповідними суб’єктами управління,
наділеними певними функціями контролю, з метою виявлення відхилень від
установлених параметрів цієї діяльності, усунення та попередження
негативних явищ і тенденцій.

Фінансово-господарський контроль, з одного боку, зосереджує увагу на
питаннях економічної ефективності діяльності підприємств, а з іншого –
забезпечує перевірку дотримання законності використання фінансових
ресурсів і забезпечення збереження коштів підприємства.

Сутність фінансово-господарського контролю як однієї з функцій
управління визначається системою спостереження і перевірки процесу
функціонування та фактичного стану підприємства як об’єкта контролю з
метою визначення обґрунтованості і ефективності управлінських рішень та
результатів їх наслідків, виявлення відхилень від установлених
критеріїв, усунення негативних ситуацій і попередження недоліків у
фінансово-господарській діяльності. У сучасних умовах
фінансово-господарський контроль зосереджує увагу на процесах, що
пов’язані зі становленням і розвитком ринкової економіки.

Подолання суспільно-економічної кризи, необхідність стабілізації
економіки потребують суттєвого підвищення ролі інформаційного,
технологічного, методичного, організаційного та іншого забезпечення
управління галузями національного господарства України. У зв’язку з цим
зростають потреби удосконалення контрольних функцій на всіх рівнях
управління, що відіграє важливу роль в управлінні економікою, особливо в
умовах її сучасного трансформування, забезпечуючи господарські суб’єкти
та державні органи необхідною інформацією для прийняття оптимальних
рішень та досягнення поставлених завдань розвитку економіки країни.

Докорінна зміна форми і змісту менеджменту підприємств при формуванні
ринкового середовища також вносять корективи до підсистем управління,
які його функціонально забезпечують. Це, насамперед, стосується
фінансово-господарського контролю й аудиту, які обґрунтовують
достовірність прийняття управлінських рішень. В умовах ринкового
середовища зростає ризик прийняття неефективних рішень, що також
обумовлює необхідність удосконалення його форм і методів.

У системі управління фінансово-господарський контроль є не надзвичайним
заходом, а невід’ємною частиною управління, тому що не можна здійснювати
управління без систематичного контролю за матеріальними цінностями і
грошовими коштами, їх раціональним використанням, операціями і
процесами, які пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції та
сировини. В умовах ринкової економіки велике значення має своєчасність
та результативність контролю. Від цих факторів багато в чому залежить
ефективність виробництва і реалізації продукції. Поряд з цим контроль
необхідно здійснювати за допомогою різних органів і служб не ізольовано,
а системно і комплексно.

З метою вдосконалення контролю на підприємствах і об’єднаннях
промисловості важливо чіткіше визначити функції різних контрольних
органів, координувати їх діяльність. Це дозволяє усунути формалізм та
дублювання у контрольно-ревізійній роботі, підвищити її дієвість та
результативність.

2. Організаційні форми і види фінансово-господарського контролю

Перехід економіки до ринкових відносин, створення нових суб’єктів з
різними формами власності і різних форм господарювання обумовили
необхідність внесення кардинальних змін до раніше діючої системи
фінансово-господарського контролю, яка ґрунтувалась на
командно-адміністративній системі управління. У зв’язку з цим поряд з
державною контрольно-ревізійною службою виникли нові галузі контролю, а
саме: аудит, державна податкова служба, Державне казначейство,
управління Пенсійного фонду, Антимонопольний комітет та інші.
Організаційні форми фінансово-господарського контролю наведені на
рисунку 1.

Функції фінансово-господарського контролю в нашій державі здійснюють
відповідні органи влади: міністерства, Національний банк України, певні
інспекції, ради народних депутатів, органи місцевого та регіонального
самоврядування, органи внутрішньосистемного та внутрішнього контролю.
Важливі контрольні функції щодо здійснення державного контролю виконує
Головне контрольно-ревізійне управління України і його підвідомчі
структури в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах і т.
д. Головне контрольно-ревізійне управління України є центральним органом
виконавчої влади, який здійснює координацію роботи з Кабінетом Міністрів
через міністра фінансів України. 

В умовах ринкової економіки функції управління тісно пов’язані з
системою фінансово-господарського контролю на підприємствах, установах,
об’єднаннях та перевіркою виконання прийнятих рішень.

Рис. 1. Модель лінійного зв’язку між органами державного фінансового
контролю

Контрольні функції (рис. 2) відповідні органи виконують різними
методами, що дає можливість здійснювати обґрунтовані процедури, виявляти
недоліки у фінансово-господарській діяльності та з’ясовувати причини
нестач, розкрадань і виникнення тіньової економіки в нашій державі. У
системі цих контрольних процедур важливе значення має розробка заходів з
усунення негативних тенденцій у фінансово-господарській діяльності
підприємств, організацій, об’єднань та у бюджетній сфері.

Рис. 2. Функції фінансово-господарського контролю

Особливе значення у системі контролю має систематичне дієве
спостереження за ефективністю організації та розвитку виробництва у
виробничій сфері, відповідністю її нормативно-законодавчим актам,
стандартам, техніко-економічним вимогам.

Якісно нових напрямів набуває фінансово-господарський контроль в умовах
переходу від державної до недержавної форми власності.
Фінансово-господарський контроль виконує контрольні функції, пов’язані з
перевіркою діяльності підприємств, об’єднань, установ. В умовах ринкової
економіки контрольні функції властиві кожному керівнику підприємства чи
його підрозділів або спеціалістам, які перевіряють окремі ділянки роботи
на підприємстві.

3. Внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль і його функції

Система попереднього, поточного і подальшого контролю (крім ревізії
фінансово-господарської діяльності, яка здійснюється державною
контрольно-ревізійною службою) створює окрему його галузь, тобто
внутрішньогосподарський або внутрішній контроль. Він є системою
постійного спостереження за ефективністю діяльності підприємств,
збереженням і ефективністю використання цінностей і коштів, доцільністю
і вірогідністю операцій та процесів. 

Особливе значення має внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль на
підприємствах, де зосереджується велика маса цінностей. Він здійснюється
безпосередньо на підприємстві відповідними службами, що дає можливість
своєчасно виявляти недоліки при здійсненні операцій, вживати заходів
щодо їх усунення. У зв’язку з цим внутрішньогосподарський контроль є
постійно діючою функцією управління на підприємствах, дієвим засобом
сприяння збереженню цінностей і коштів. Він сприяє їх збереженню та
економному використанню.

Такі вимоги може виконати тільки своєчасно і глибоко проведений
контроль. В іншому випадку він не зможе вчасно виявити недоліки у
процесі діяльності на підприємстві. Своєчасний, дієвий і оперативний
внутрішньогосподарський контроль дає змогу не тільки вчасно з’ясувати
недоліки і хиби в діяльності підприємств (об’єднань) та їх підрозділів,
але й виявити невикористані резерви для підвищення ефективності
діяльності.

Його контрольні функції спрямовані на підвищення ефективності діяльності
підприємств і об’єднань, виявлення і використання внутрішніх резервів і
посилення режиму економії, запобігання непродуктивним витратам і
втратам, нестачам і розкраданням цінностей.

Особливо великі завдання покладено на внутрішньогосподарський контроль у
забезпеченні збереження цінностей на об’єктах підприємства. Це
пояснюється тим, що на цих підприємствах обертається і зберігається
велика кількість цінностей і сировини. У зв’язку з цим важливо підвищити
ефективність контролю у боротьбі з безгосподарністю і марнотратством,
нестачами і крадіжками. У першу чергу необхідно посилити поточний
контроль із боку керівників і спеціалістів підрозділів об’єднань і
підприємств, а також працівників бухгалтерського обліку. Контроль, який
здійснюються в процесі господарської діяльності, найбільш оперативний.
Цей спосіб систематичного й активного спостереження за операціями і
процесами здійснюються відповідно до заданих критеріїв.

Практика свідчить, що на тих підприємствах, де налагоджені поточний
внутрішньогосподарський контроль, інвентаризаційна діяльність,
забезпечується ощадливість і збереження цінностей. З метою посилення
боротьби з нестачами і розкраданням необхідно, щоб
внутрішньогосподарський контроль здійснювався об’єднаними зусиллями всіх
спеціалістів, керівників господарських підрозділів та бухгалтерських
служб. При цьому особливе значення має щоденний контроль за переміщенням
цінностей на окремих об’єктах підприємства.

Керівники окремих структурних підрозділів іноді не вникають у суть і
ефективність рішень. Тому з метою посилення контролю особливу увагу
необхідно приділити перевірці економічної ефективності і доцільності
операцій об’єднання і його підприємств.

Контроль поточної господарської діяльності не завжди здійснюють
комплексно, об’єднаними зусиллями ревізорів, економістів та інших
спеціалістів об’єднань і підприємств. Цим повинні займатися спеціалісти,
які знають економіку, технологію виробництва.

На конкретному прикладі можна показати періодичність контролю операцій
під час надходження, виробництва і реалізації продукції і сировини. У
цій таблиці 1 визначені джерела інформації, періодичність її формування
при надходженні, відвантаженні і реалізації продукції та визначена
періодичність здійснення процедур контролю. Зокрема, дані таблиці
показують, що в більшості випадків контроль здійснюється під час
документального оформлення операцій, а рух готової продукції і сировини
на підприємстві контролюється безперервно.

Оперативність внутрішньогосподарського контролю багато в чому залежить
від своєчасності і вірогідності облікової інформації про всі операції,
які пов’язані з рухом продукції і сировини, виробництвом і їх
реалізацією, дотриманням відповідних умов зберігання.

Таблиця 1

Періодичність контролю процесу заготівель сировини, виробництва і
реалізації продукції

Джерела інформації Періодичність та частота формування інформації
Періодичність і частота контролю інформації

Систематично Епізодично Безперервно Епізодично

За зміну Безперервно

Документи про надходження продукції з виробництва + + + + +

Наряди на відвантаження продукції покупцям зі складів на виробництво  
  +   +

Звіти про виробництво продукції, її відпуск та оприбуткування на складі
  +   + +

Документація на відпуск і реалізацію продукції зі складів + +   + +

Облікові реєстри про реалізацію продукції     +   +

Згідно з даними таблиці 1 частота формування джерел інформації суттєво
впливає на періодичність контролю. Наприклад, за графіками надходження
сировини від постачальників можна безперервно контролювати ці операції.

Контролювати вірогідність нарядів можна як під час відпуску продукції,
так і після закінчення цієї операції. Те саме можна сказати і про
контроль інших джерел інформації. Але незалежно від періодичності і
частоти формування інформація майже у всіх випадках контролюється як
безперервно, так і періодично. Однією з умов підвищення оперативності
контролю є вивчення господарських операцій і процесів під час їх
звершення, що потребує постійного спостереження за ними.

Для підвищення оперативності контролю на об’єднаннях і підприємствах
важливе значення мають правильна організація кількісно-сумового обліку
цінностей у місцях зберігання продукції, раціональне здійснення операцій
під час надходження і реалізації продукції, ефективне використання
коштів. Для цього необхідно, щоб керівники об’єднань і підприємств
ґрунтовно знали суть і зміст господарських операцій, всебічно
аналізували їх та впливали на виконання договорів щодо постачання і
реалізації продукції.

Для підвищення ефективності контролю необхідно не тільки забезпечувати
його своєчасність, але й повноту всіх операцій і процесів. Це дозволяє
стежити за станом і рухом цінностей, своєчасно встановлювати відхилення
від виконання договорів постачання. Важливе значення для підвищення
оперативності контролю має сигнальна інформація. Для цього її складають
не тільки в розрізі окремих господарських операцій, а й окремих її
складових частинах з відображенням конкретних причин відхилень.
Прикладом можуть бути машинограми відхилення (відхилення під час
відпуску продукції та її реалізації покупцям і т. д.).

Оперативність контролю залежить не тільки від виконання його функцій
головними бухгалтерами, але й іншими працівниками обліку, які витрачають
набагато більше часу на виконання контрольних функцій, ніж на ведення
обліку. Чим складніші господарські операції і процеси (а це цілком і
повністю стосується сфери виробництва і реалізації продукції), тим
більше часу доводиться витрачати на здійснення контрольних функцій. Для
підвищення оперативності бухгалтерського контролю важливо не тільки
щоденно відображати у звітності надходження і видатки продукції, але й
слідкувати за її раціональним використанням, дотриманням режиму економії
і зміцненням господарської діяльності.

Оперативність контролю багато в чому залежить від дієвості обліку
операцій у відповідних відділах об’єднань і підрозділів. Такий облік дає
можливість систематично контролювати операції надходження і реалізації
продукції та сировини. Керівники і спеціалісти структурних підрозділів
підприємств іноді контролюють цю діяльність розрізнено, непланомірно і
несистематично. Для усунення цих недоліків потрібно складати плани
поточного контролю на підприємствах, щоб протягом кожного місяця
систематично контролювати господарські операції та процеси. У них дуже
важливо передбачати тематичні перевірки виконання прийнятих рішень та
інші питання.

Розподіл контрольних функцій господарських операцій між окремими
службами і працівниками об’єднань і підприємств можна простежити за
даними, наведеними у таблиці 2.

Таблиця 2

Розподіл контрольних господарських операцій з виробництва і реалізації
продукції на підприємстві

Об’єкти, операції і процеси, які підлягають контролю Обов’язки служб і
працівників підприємства щодо здійснення контролю

Бухгалтерія (включаючи групу інвентаризаторів) Технологи Економічний
відділ Відділ кадрів

Продукція на об’єктах її зберігання + +    

Виробничі операції + + +  

Реалізація продукції + + +  

Грошові і розрахунково-кредитні операції +   +  

Витрати і результати господарської діяльності +   +  

Звітність (баланс і звітні таблиці та форми) і т. д. + + + +

З наведених даних видно, що бухгалтерська служба охоплює постійним
контролем всі об’єкти, операції і процеси. Інші ж підрозділи при
виконанні контрольних функцій ще не забезпечують постійного
спостереження за всіма об’єктами, операціями і процесами. Наприклад,
контрольні функції технологічного і економічного відділу охоплюють 50 %
усіх об’єктів, операцій і процесів. Роль відділу кадрів у забезпеченні
збереження державної власності хоч і значна, але носить другорядний
характер. Його контрольні функції охоплюють менше 12,5 % усіх об’єктів,
операцій і процесів.

Фінансово-господарський контроль на підприємствах може здійснюватись на
різних рівнях управління. Залежно від періодичності здійснення процедур
контролю на підприємстві, послідовності і стадій їх виникнення
фінансово-господарський контроль поділяється на попередній, поточний
(оперативний) та наступний.

O

O

аздалегідь обґрунтувати економічну доцільність та вірогідність тієї чи
іншої операції, своєчасно усунути недоліки, запобігти недоцільним
витратам, безгосподарності і марнотратству.

В умовах ринкової економіки об’єктом попереднього контролю є комерційні
угоди, договірні зобов’язання, цінні папери (акції, сертифікати, векселі
тощо) та інші виробничі, переробні, реалізаційні, розрахункові операції
та операції з попереднього оформлення відповідних документів. У сучасних
умовах важливу роль відіграє попередній контроль під час прийняття
управлінських рішень, коли потрібно завчасно оцінити операції із
заготівлі, виробництва, реалізації, розрахунків і т. д. з точки зору їх
законності, доцільності й економічності. Він дозволяє заздалегідь
усунути конфліктні ситуації, які можуть негативно вплинути на діяльність
підприємства, або ліквідувати умови, які породжують ці ситуації. Органи
управління повинні здійснювати контроль під час розпоряджень щодо
здійснення цих чи інших операцій (на видачу грошей, проведення
розрахунків, відпуск цінностей, виробництво продукції і тощо).

Попередній контроль здійснюють також банківські установи під час
розгляду ними платіжних документів (чеків, векселів, платіжних вимог та
платіжних доручень) на тій стадії, коли операції за цими документами ще
не здійснились. Попередній контроль можуть здійснювати відповідні органи
на стадії розробки нормативів витрачання сировини під час її переробки,
розгляду обґрунтованості прогнозування показників
фінансово-господарської діяльності.

У зв’язку з тим, що попередній контроль передує здійсненню операцій, він
є найбільш ефективним, дозволяє попереджувати недоліки, безгосподарність
і марнотратство і може здійснюватись під час складання нормативів,
кошторису, при розробці норм витрат і витрат сировини та готової
продукції, плануванні прибутків. Попередній контроль здійснюють і
працівники обліку під час оформлення операцій, пов’язаних із
виробництвом і реалізацією продукції, розрахунковими, грошовими та
іншими операціями.

Поточний контроль на підприємствах здійснюється на стадії завершення тих
чи інших господарських чи фінансових операцій на певних ділянках
виробництва, зберігання та реалізації продукції. За його допомогою
здійснюється також системний та оборотний зв’язок між суб’єктом та
об’єктом управління. Це дозволяє своєчасно впливати на негативні
операції з метою їх усунення. Поточний контроль з боку керівників і
фахівців бухгалтерських служб підприємств має особливе значення під час
оформлення та аналізу грошових, розрахункових, виробничих та інших
операцій, підписання документів і надходження їх до бухгалтерії. Для
цього керівники підприємств та їх відділів зобов’язані не формально
підписувати документи, а глибоко вникати в їх зміст, аналізувати суть
фінансово-господарських операцій та показників. Це дає змогу перевірити
економічну доцільність та обґрунтованість цих операцій і впливати на
ефективність роботи підприємств.

Технологічний поточний контроль здійснюють інженери, технологи
(інженери-технологи) за технологією виробництва, якістю сировини і
продукції відповідно до стандартів і технічних умов.

Як попередній, так і поточний контроль здійснюють в основному керівники
підприємств та їх фахівці під час виконання ними своїх функціональних
обов’язків, виходячи з того, що контроль є функцією управління. Важливе
значення при цьому має попередній і поточний бухгалтерський контроль за
виробничою та фінансово-господарською діяльністю підприємств, який
здійснює бухгалтерська служба на підставі документів, які надходять до
неї. Але для підвищення ефективності поточного бухгалтерського контролю
бухгалтерська служба повинна здійснювати контроль не тільки під час
надходження та обробки документів, а й на стадії здійснення
господарських операцій. Зокрема, бухгалтерія контролює повноту,
своєчасність і правильність оприбуткування матеріалів та продукції,
розрахункові операції. Поточний контроль операцій з виробництва
продукції дає змогу своєчасно виявити порушення норм витрат сировини при
її переробці, дотримання технології виробництва.

Наступний контроль здійснюється відповідно до Закону України “Про
контрольно-ревізійну службу в Україні” шляхом проведення ревізій і
тематичних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств. На
відміну від попереднього та поточного, наступний контроль передбачає
перевірку господарських операцій після їх здійснення. Тому його
ефективність у поточній господарській діяльності підприємств менша, ніж
попереднього і поточного. Але наступний контроль характеризується більш
повним і глибоким підходом до вивчення фінансово-господарської
діяльності. Він здійснюється на державному рівні, і це дає можливість
забезпечити всебічну і комплексну перевірку правильності і законності
фінансово-господарських операцій на підприємствах, виявляє порушення і
зловживання, які інколи можуть приховуватись системою поточного
контролю.

Особливістю наступного фінансово-господарського контролю є поглиблене і
кваліфіковане вивчення і дослідження всіх операцій і процесів
виробничо-фінансової діяльності підприємства. Наступний контроль
проявляється у вигляді ревізій, тематичних перевірок та перевірок
достовірності показників звітності. У системі наступного контролю
особливу роль виконує ревізія фінансово-господарської діяльності, яка
здійснюється на рівні державної контрольно-ревізійної служби.

4. Ревізія у системі фінансово-господарського контролю

Вирішення питань про місце ревізії у системі фінансово-господарського
контролю має теоретичне і практичне значення, дозволяє не тільки
уніфікувати термінологію, але і має прямий вплив на організацію і
методику проведення ревізій.

Не існує єдиної точки зору щодо визначення місця ревізії у системі
фінансово-господарського контролю. Ревізію поряд з перевіркою,
спостереженням, порівнянням, розслідуванням, обслідуванням, експертизою
і лабораторними аналізами одні спеціалісти відносять до елементів методу
господарського контролю, інші – до найважливіших його методів, а треті –
одночасно до методу і форми здійснення контролю.

Ревізії на підприємствах проводяться у формі наступного
фінансово-господарського контролю. Разом з тим, ревізія – це методи
контролю, за допомогою яких здійснюється перевірка виробничої і
фінансово-господарської діяльності на підприємствах. Тому в системі
фінансово-господарського контролю ревізія існує як форма періодичного
наступного контролю, який здійснюється специфічними методами і
прийомами, що висвітлені в наступних розділах. Крім ревізії виділяють
також інші форми наступного фінансово-господарського контролю. Так, ряд
авторів, зокрема Криніцин Ф.І., до них відносять: тематичну перевірку
(обслідування), облікову перевірку звітності. Але такий поділ форм
контролю навряд чи доцільний. Виділяють і інші види перевірок,
наприклад, перевірка виконання прийнятих рішень. До форм періодичного
наступного фінансово-господарського контролю, крім ревізій, необхідно
віднести тематичну перевірку (обстеження), перевірку виконання прийнятих
рішень, облікову перевірку звітності.

Але як у теорії, так і в практиці немає чіткого розмежування понять
“ревізія” та “перевірка”. Необґрунтованим є відокремлення ревізії від
перевірок і в нормативних актах, що регулюють питання процедур
здійснення контролю і ревізії.

Отже, ревізія – це система контрольних процедур, що здійснюються
спеціальним ревізійним апаратом, який за певний період часу перевіряє
виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств з точки зору
доцільності та економічної ефективності, достовірності і законності
здійснених господарських операцій, забезпечення збереження засобів
виробництва і предметів праці.

Під контрольними процедурами розуміють як застосування у процесі ревізії
прийомів фактичного і документального контролю, так і прийомів,
вироблених іншими науками, а також одержання письмових пояснень і
довідок, вилучення документів тощо.

Нові методи і форми господарювання вимагають від підприємств працювати з
урахуванням потреб ринку та споживача. Основним показником діяльності
підприємства стає розмір одержаного прибутку, що є регулятором, за
допомогою якого держава впливає на підприємства шляхом відрахувань до
бюджету. Тому, перевіряючи фінансово-господарську діяльність під час
ревізії, необхідно більше уваги зосереджувати на перевірці правильності
відображання у звітності доходів, прибутку, повноти і своєчасності
передбачених відрахувань до бюджету.

Підприємства промисловості найчастіше використовують форму
госпрозрахунку, яка ґрунтується на нормативному розподілі доходу,
одержаного після покриття з виручки матеріальних витрат. Тому важливим
завданням ревізій, які здійснюються відповідними органами, повинно стати
надання практичної допомоги підприємствам щодо внутрішньогосподарського
контролю і обліку.

При проведенні ревізій на підприємствах, які працюють у нових умовах, не
потрібно також забувати про перевірку збереження власності, виявлення
ознак можливих крадіжок, зловживань. Послаблення контролю за збереженням
цінностей і коштів, коли новий економічний механізм ще недостатньо
розвинений, може створити умови для значних крадіжок, особливо з боку
керівних працівників.

Важливим напрямом контрольно-ревізійної роботи стає оцінка діяльності
кооперативів, створених при підприємствах, а також виробничих одиниць,
переданих в оренду. Наприклад, при перевірці роботи підрозділів (цехів,
ділянок, відділів тощо), що працюють на орендному підряді, поряд з
іншими процедурами контролю потрібно перевіряти законність укладання і
дотримання умов договору між орендаторами і
підприємствами-орендодавцями, в якому повинні обумовлюватися умови
оренди основних засобів, об’єм продукції (товарів, робіт, послуг) за
номенклатурою, кількістю і якістю, який орендатор повинен продати
(відпустити) орендодавцю, обґрунтовані ціни на сировину, матеріали,
готову продукцію, порядок компенсації матеріального збитку тощо;
формування госпрозрахункового доходу орендарів і економічна доцільність
та законність його використання, економічна ефективність діяльності
орендних підрозділів; обґрунтованість і законність здійснюваних
господарсько-фінансових операцій, що здійснюються. При цьому
перевіряються: організація обліку в орендатора на підставі обліку
доходів і витрат; правильність ведення особових рахунків у бухгалтерії
орендодавця; відповідність даних особових рахунків даним книги обліку
доходів і витрат; обґрунтування здійснених господарських операцій
первинними виправдовуючими документами та правильність відображення їх
на рахунках бухгалтерського обліку. В усіх випадках при проведенні
ревізії застосовуються прийоми документального і фактичного контролю.

Новою ділянкою ревізії стає перевірка операцій з цінними паперами. Тут
потрібно перевіряти наявність дозволу банку на випуск акцій
підприємства, їх реєстрацію у відповідних фінансових органах;
правомірність і економічне обґрунтування випуску акцій трудових
колективів і акцій підприємств, а також виплати доходів (дивідендів) за
акціями, дотримання діючого порядку їх перепродажу. При цьому слід мати
на увазі, що акції трудового колективу, на відміну від акцій
підприємства, перепродажу не підлягають, а доходи за ними виплачуються
із фонду матеріального заохочення. При перевірці цих операцій
перевіряється також відповідність бланків акцій, що реалізуються,
типовим формам бланків акцій різного номіналу, наявність на них підписів
керівника підприємства, головного бухгалтера, гербової печатки
підприємства, правильність відображення при обліку операцій, пов’язаних
із виготовленням, придбанням і реалізацією акцій.

У даний час продовжують діяти такі структури управління економікою, коли
у міністерств і відомств ще зберігається ряд попередніх
командно-адміністративних функцій. Але з розвитком нових форм
господарювання, утворенням структур неміністерського підпорядкування,
асоційованих на добровільній основі (наприклад, міжгалузевих державних
виробничих об’єднань (трастів), роль відомчих ревізій зменшується, сфера
дії відомчого контролю звужується. Поступово, з розвитком ринкових
відносин багато із нинішніх міністерств стають зайвими.

У таких умовах зростає значення державної контрольно-ревізійної служби,
що організовує та проводить ревізії на великих підприємствах. В умовах
переходу підприємств до нових економічних методів господарювання,
впровадження внутрішньогосподарського госпрозрахунку організація
державної контрольно-ревізійних служб стає об’єктивною необхідністю. На
сучасних великих підприємствах, що мають значну кількість структурних
підрозділів, доцільно мати дієвий ревізійний апарат, звільнений від
облікових функцій, що виконує тільки процедури ревізії і перевірки
госпрозрахункової діяльності підрозділів, збереження і раціонального
використання грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей.

Функції внутрішніх ревізорів необхідно визначити при розробці Положення
про контрольно-ревізійну службу в Україні. Такі відділи внутрішніх
ревізій успішно функціонують на зарубіжних підприємствах, зокрема, в США
внутрішня ревізія забезпечує перевірку бухгалтерських і статистичних
даних, погодження затверджених правлінням підприємства проектів із
виробничими відділами, контроль за збереженням матеріальних цінностей і
грошових сум, вивчає вплив методів контролю, що застосовуються на
підсумки фінансово-господарської діяльності.

Радикальна економічна реформа, перехід підприємств до ринкових умов
господарювання, організація кооперативних, орендних, акціонерних
підприємств багато в чому змінюють підхід до організації
фінансово-господарського контролю, проведення ревізій в країні. Розвиток
нових форм і методів управління в сучасних умовах господарювання важко
уявити без повсюдного впровадження ЕОМ для обробки інформації, в тому
числі облікової.

Застосування ЕОМ для обробки облікової інформації вносить суттєві зміни
в методику проведення ревізій. Спостерігаються зловживання, яких не було
при традиційному обліку. У той же час ревізори все ще користуються
методичними рекомендаціями, в яких питання перевірки
фінансово-господарських операцій в умовах автоматизованого
бухгалтерського обліку практично не відображені.

В останній час у справі проведення ревізій з’явилось чімало проблем, які
негативно вплинули на їх ефективність. До них відносяться: надмірне
дублювання та паралелізм ревізій і різного роду перевірок, недоліки в
плануванні, організації комплексних ревізій, їх формальне проведення,
слабка спрямованість ревізій на тіньову економіку та виявлення крадіжок
і інших зловживань, низька кваліфікація кадрів ревізорів, недостатнє
стимулювання результатів їх роботи тощо.

У відповідній літературі про особливості проведення контролю і ревізії в
умовах автоматизованої обробки інформації чи зовсім не згадується, чи це
висвітлюється у загальних рисах. ЕОМ все ширше впроваджуються в усі
сфери людської діяльності, у тому числі в управління і бухгалтерський
облік. Основним напрямом удосконалення останнього стало впровадження ЕОМ
для обробки облікової інформації.

Відсутність комплексних наукових розробок, навчальної і методичної
літератури з питань контролю і ревізії в умовах застосування ЕОМ
негативно впливає на ефективність ревізії. Американський вчений У. Перрі
відзначає: ”персонал, що займається контролем, тільки нещодавно почав
розробляти техніку попередження і виявлення шахрайства. Контроль відстає
від технології. Недостатньо високе і вміння ревізора розкрити підробку,
здійснену за допомогою ЕОМ. Тільки деякі ревізори мають підготовку в
галузі електронної обробки даних і небагато з них залучаються до
розслідування випадків підробок”.

Це можна сказати і про ревізорів нашої держави. Вони мало орієнтуються в
особливостях автоматизованої обробки інформації, погано знають
можливості ЕОМ. Виникла ситуація, при якій методи проведення ревізій
відстали і продовжують відставати від технології обробки інформації на
ЕОМ. Впровадження ЕОМ в обліковий процес докорінно змінює проведення
ревізій на підприємствах, що застосовують нові технології.

Можливості ЕОМ створюють також умови для їх застосування при проведенні
ревізій і для обробки контрольно-ревізійної інформації. Отже, можна
виділити два основних напрями розробки проблем проведення ревізій в
умовах застосування ЕОМ:

– проведення ревізій в умовах автоматизованого бухгалтерського обліку;

– застосування ЕОМ у процесі проведення ревізій і при обробці
контрольно-ревізійної інформації.

Список літератури

Атанасян Г.А., Голубятников С.П. Судебная бухгалтерия: Учебник. – М.:
Юрид. лит., 1989. – 352 с.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю: Підручник. – К.:
Вища школа, 1994.

Белуха Н.Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства. – М.:
Финансы и статистика, 1992.

Белуха Н.Т. Ревизия и контроль в торговле. – М.: Экономика, 1998.

Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія. – Житомир, 2000.

Вітвіцька М.О. Контроль і ревізія. – К., 1999.

Егорова С.К. Контроль и ревизия в бытовом обслуживании. – М.: Финансы и
статистика, 1990.

Завгородній В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в
умовах ринку. – К.: БМУ Інформ, 1995.

Казарина А.Х. Выявление скрытых хищений путем ревизий и проверок,
организуемых в процессе осуществления общественного надзора прокуратуры
// Выявление скрытых хищений. – М., 1981.

Похожие записи