КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

“Податкова система”

Елементи оподаткування, мито, податок на промисел.

Зміст

Елементи оподаткування.

Мито.

Податок на промисел.

Задача.

1. Елементи оподаткування.

В основі побудови механізму стягнення податків лежать такі елементи
системи оподаткування, як суб’єкт оподаткування, об’єкт оподаткування,
джерело сплати, ставка податку, одиниця оподаткування та квота.

Суб’єкт оподаткування – це платник податку, тобто фізична чи юридична
особа, яка забезпечує та безпосередньо проводить його сплату. Платниками
податку та інших обов’язкових платежів є юридичні і фізичні особи, на
яких згідно діючим законодавством покладено обов’язок сплачувати
податки та інші обов’язкові платежі.

Права суб’єктів оподаткування

подавати ДПА (ДПІ) документи, що засвідчують право на пільги щодо
оподаткування у порядку, встановленому законодавчими документами;

ознайомлюватися та одержувати акти перевірок проведених ДПА (ДПІ);

оскаржувати у встановленому законом порядку рішення ДПА (ДПІ) ті її
службових осіб.

Обов’язки суб’єктів оподаткування

сплачувати своєчасно та в повному обсязі належні суми платежів у
встановлений термін;

вчасно подавати звітність до ДПА (ДПІ)

вести податковий облік

подавати службовим органам ДПА (ДПІ) необхідні документи для перевірок з
питань правильності нарахування і своєчасності та повноти сплати
податків.

Суб’єкти оподаткування несуть відповідальність за порушення податкового
законодавства, тобто до платника, який не має у встановлений період
бухгалтерських звітів за результатами фінансової діяльності,
застосовуються штрафні санкції, а саме: юридичні особи – 110% суми
податку, обчисленого за попередній період якщо суб’єкт оподаткування не
подав, або не своєчасно подав декларації розрахунки та інші документи,
необхідні доля обчислення і сплати податків, платники податків додатково
сплачують до бюджету 10% належних до сплати сум податків. У разі
приховання суми податку з платників стягується сума донарахованого
податку і штрафу у двократному розмірі тієї ж суми, у разі повторного
порушення протягом року – штрафу у п’ятикратному розмірі.

Об’єкт оподаткування – економічна категорія, яка обкладається податками.
Ним виступають прибуток, додана вартість, робіт чи послуг, контрактна
вартість товарів, митна вартість товарів, земля, транспортні засоби,
природні ресурси. Ключовим об’єктом оподаткування виступає дохід або
прибуток. При оподаткуванні дохід може збільшитись або зменшитись на
відповідну суму коштів.

Дохід або прибуток при оподаткуванні збільшується на:

суму коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості
продукції (робіт, послуг), використаних не за цільовим призначенням;

суму коштів включаючи валютні цінності, вартість матеріальних активів, у
тому числі корпоративні права і цінні папери, одержані платником
податку від інших суб’єктів підприємницької діяльності на власні потреби
безкоштовно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або не
врахованих на рахунок реалізації.

З метою об’єктивного оподаткування балансовий прибуток зменшується на
суму прибутку від володіння корпоративними програмами і податку на майно
підприємств, що вноситься до бюджету згідно з законодавством тощо.

Джерело сплати – це дохід платника, з якого сплачується податок.
Джерелом сплати виступають – прибуток, виручка від реалізації, під
реалізаційні доходи.

Джерело сплати часто ототожнюють з об’єктом оподаткування, але це дві
різні категорії. Хоча при застосуванні податку на прибуток, прибуток
виступає як джерело сплати і як об’єкт оподаткування. А при сплаті
фіксованого сільськогосподарського податку об’єктом оподаткування є
земля, а джерело сплати податку є виручка від реалізації продукції. При
сплаті ввізного мита об’єктом оподаткування є митна вартість товарів,
які перевозяться за кордон, а джерелом сплати є дохід платника податку.

Одиниця оподаткування – це елемент (фізичного чи грошового еквіваленту),
яким проводиться сплата або зарахування в рахунок податкових платежів.
Згідно з діючою системою оподаткування в Україні передбачено єдину
одиницю оподаткування – гривню.

Ставка оподаткування – це розмір податку на одиницю оподаткування. В
залежності від обсягу оподатковуваних операцій, ставки можуть бути
універсальні або диференційовані. Прикладом універсальних ставок можуть
бути ПДВ, акцизний збір. Диференційовані ставки – це фіксований
сільськогосподарський податок. За по дубовою ставки поділяються тверді і
процентні. Тверді –це ставки, які встановлюються у грошовому розмірі до
об’єкта оподаткування. Процентні – це ставки, які встановлюються у
відсотках до доходу, прибутку чи обороту. В свою чергу тверді ставки
поділяються на фіксовані і відносні – тобто в частках до встановленою
державою величини в грошовому виразі, наприклад, в частках до
мінімальної заробітної плати.

Квота – це частка податку в доходах платника, тобто та частина прибутку
яку необхідно відрахувати до бюджетів, цільових фондів, згідно х діючим
податковим законодавством. Після врахування квоти суб’єкт діяльності
отримує чистий дохід, яким він має право розпоряджатися на власний
розсуд та згідно із засновницькими документами і договорами.

2. Мито.

Одним із видів непрямих податків є ввізне та вивізне мито – один з
найдавніших видів оподаткування. Мито було і залишається основним
засобом торговельної політики держави, що обмежує ввезення іноземних
товарів з метою захисту внутрішнього ринку країни. Це сприяє розвитку
вітчизняної промисловості та захисту прав вітчизняного товаровиробника.

Вже тривалий час мають тенденцію до зниження ставки мита на промислові
товари, відображаючи вже розпочатий об’єктивний процес падіння роді мита
як засобу торговельної політики. Інтернаціоналізація торговельних
зв’язків, розвиток міжнародного розподілу праці, збільшення експорту
капіталу все це сприяло розвитку зовнішніх зв’язків у створенні
національного доходу країни та збільшення прибутків підприємств.

В Україні порядок справляння мита регулюється митним кодексом України,
який є зведеним документом про ставки мита та порядок оподаткування.

Мито являє собою податок на товари та інші предмети, що перемішується
через митний кордон. Суб’єктами сплати мита є як фізичні так і юридичні
особи при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на
митну територію країни. Даний вид мита є диференційований:

а) до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять
разом з країною до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони, а
також до товарів та інших предметів, що походять з країн, що
розвиваються, застосовуються преференційні ставки ввізного мита.

б) до товарів та інших предметів, що походять з країн економічних
союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння,
застосовують пільгові ставки ввізного мита.

в) до решти товарів та інших предметів застосовуються повні ставки
ввізного мита.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети вивезенні за межі
України.

В залежності від специфіки оподаткування ввізне та вивізне мито буває:

адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та
інших предметів;

специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на
одиницю товарів;

комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення;

сезонне ввізне і вивізне мито нараховується на строк не більше чотирьох
місяців з моменту їх встановлення.

Особливі види мита в Україні.

Спеціальне мито застосовують:

а) як захисний захід: якщо товари ввозять на митну територію України у
таких кількостях або на таких умовах, які завдають або загрожують
завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо
конкуруючих товарів;

б) як захід у відповідь на дискримінацію дій з державних держав проти
України.

Антидемпінгове мито застосовують:

а) ввезення на митну територію України товарів за ціною істотно нижчою
за її конкурентну ціну в країні експорту, що загрожує завдати шкоди
вітчизняним виробникам;

б) вивезення за межі митної територію України товарів за ціною, істотно
нижчою за ціни інших конкурентів; в) експортерів таких товарів.

Компенсаційне мито застосовується у випадках:

ввезення на митну територію України товарів при виробництві або експорті
яких прямо чи побічне використовувалася субсидія, якщо таке ввезення
завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або
безпосередньо конкуруючих товарів чи перешкоджає організації або
розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

вивезення за межі митної територію України товарів при виробництві або
експорті, яки прямо чи побічно використовувалась субсидія.

При визначенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена
в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх включено до
рахунку-фактури:

на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та
страхування до пункту перетину митного кордону України;

комісійні та брокерські;

плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належить до
даних товарів та інших предметів, і яка повинна бути оплачена імпортером
чи побічно як умова їх ввезення.

Запровадження мита може мати на меті здійснення економічного тиску на
відповідні держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з
політичних мотивів як бачимо, фіскальне значення мита має другорядне
значення.

Особливістю справляння мита є також те, що контроль за правильністю та
своєчасністю його сплати до бюджету здійснює митна служба України, а не
податкова служба.

Для визначення митної вартості валюта контракту перераховується у
національну валюту України за курсом. НБУ, що діє на день подання
митної декларації або перетину кордону.

При справлянні мита встановлена розгалужена система пільг. Так,
наприклад від спати мита повністю звільняються:

транспортні засоби, на яких здійснюються регулярні міжнародні
перевезення вантажів;

валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

товари, що підлягають поверненню у власність держави;

товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для
використання;

товари, які ввозять або вивозять в межах обсягу дозволеного Митним
Кодексом України.

Існує два методи, за якими обчислюється сума мита, що підлягає сплаті:

у процентах до митної вартості товарів;

у встановленому грошовому виразі на одиницю товару.

Сума мита належна до сплати, перераховується платниками на рахунки
митних служб, що здійснюють митне оформлення товарів чи майна або
вноситься готівка в касу митної служби, після чого в установленні строки
ці перераховуються до бюджету.

Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна
митна декларації або її копія. Без сплати всіх належних сум мита випуск
товарів майна митними службами не здійснюється. За заявою декларанта, та
при наявності гарантії банку митник має право відстрочити або
розстрочити сплату мита, але не більше ніж на 1 місяць. При несплаті
рахунка в строк, вказаний митною службою, сума мита стягується за кожний
день прострочення.

3. Податок на промисел.

Багатьом, напевно, хоча б раз у житті доводилося продавати особисті речі
або раніше придбаний товар Такі дії кваліфікуються як промисел. Але не
всі знають, що з доходів отриманих від продажу або перепродажу товарів
необхідно сплачувати податок.

Хто ж є платником податку на промисел?

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про податок на
промисел” платниками цього податку є громадяни України, іноземці та
особи без громадянства – ті, які постійно проживають в Україні, і ті, що
не мають постійного місця проживання – за умови, що вони не
зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють не
систематичний продаж виготовленої, переробленої або придбаної продукції,
речей, товарів.

Тобто, якщо громадянин продає виготовлену, перероблену продукцію або
придбаний товар не більше 4-х разів на рік і не зареєстрований як
суб’єкт підприємницької діяльності, він може стати платником податку на
промисел.

Не належать до платників податку на промисел громадяни, які здійснюють
діяльність від імені іншої особи, будучи при цьому найманими
робітниками; фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності;
громадяни, що здійснюють продаж особистої власності через державний або
приватний нотаріат чи біржу; громадяни, які продають продукцію
тваринництва, рослинництва, вирощену на присадибній ділянці, в
особистому, підсобному господарстві, а також: реалізують товари через
мережу комісійної торгівлі.

Якщо громадяни здійснюють продаж продукції, товарів більше чотирьох
разів протягом календарного року, то вони зобов’язані зареєструватися як
суб’єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до Декрету “Про податок на промисел” торгівля товарами може
здійснюватися протягом 3-7-и днів.

Ставка податку на промисел встановлена у розмірі 10% від вартості
товару, зазначеної у декларації, якщо продаж здійснюється до трьох днів,
і 20% — якщо його продаж здійснюється до семи днів. У будь-якому випадку
вартість одноразового патенту не може бути меншою від одного
неоподатковуваного мінімуму, тобто менше 17 грн.

Громадянин повинен представити податковій інспекції, якій подавав
декларацію, квитанцію про сплату відповідної суми. Після цього йому при
пред’явленні паспорта видається одноразовий патент, за що громадянин
розписується у спеціальному журналі. Патент дає право здійснювати продаж
товарів у терміни, зазначені в ньому. Квитанція про сплату залишається в
державній податковій інспекції і додається до декларації.

Контроль за дотриманням торгівлі за одноразовими патентами покладається
на державні пасткові інспекції та органи внутрішніх справ.

Громадяни, що здійснюють продаж товарів, зобов’язані пред’явити
одноразові патенти на вимогу зазначених контролюючих органів.

Декретом Кабінету Міністрів України “Про податок на промисел” заборонено
здійснювати продаж товарів без придбання одноразових патентів,
порушувати термін їх дії або торгувати товарами, не зазначеними в
декларації.

У випадку порушення громадянином зазначених вимог посадовими особами
податкових інспекцій або органів внутрішніх справ складається протокол
про адміністративне правопорушення. На таких громадян згідно з
постановою начальника державної податкової інспекції або його заступника
накладається адміністративний штраф у розмірі від одного до десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо порушення здійснені
громадянином повторно, протягом 12 місяців після накладення
адміністративного штрафу, розмір штрафу становить від 10-20
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Варто зауважити, що Декретом не передбачене таке порушення, як зміна
продажної вартості товарів у процесі їх реалізації.

Поряд із діяльністю, пов’язаною з одноразовим продажем товару окремі
громадяни віддають перевагу здачі товарів у комісійні магазини під
реалізацію. У даному випадку вони не самостійно здійснюють продаж
товару, а доручають його реалізацію іншій особі через договори комісії.
Після реалізації товару магазин не утримує прибутковий податок, а тільки
напрямляє відомості на даного громадянина за формою 2 про отримання
доходу якщо такий продаж здійснюється партіями товарів або носить
систематичний характер, громадяни зобов’язані зареєструватись як
суб’єкти підприємницької діяльності.

Задача

Підприємство за звітний період реалізувало продукції на 18000 грн. (у
т.ч. ПДВ). Виплатило заробітну плату 2000 грн. Сплатило податок за землю
210 грн. перераховано благодійному фонду 200 грн. Отриманий прибуток у
минулому кварталі. Отриманий прибуток у минулому кварталі.

Вирахувати податок на прибуток, що перераховується до бюджету.

Розрахунок

1. Визначаємо виручку від реалізація продукції без ПДВ

2. Визначаємо вартість сировини і матеріалів без ПДВ.

грн.

6000-1000=5000 грн.

3. Визначити суму нарахувань на заробітну плату

грн.

4. Визначаємо суму, яку можна визначити в вирах. п-ва з перерахування
благодійного фонду.

5. Визначаємо суму валових витрат

ВВ = Вар.сир + Перерах. благ. фонд + Сума нарах. з/п + податок на землю
+ вирах. перерах. благ. фонд.

ВВ = 5000 + 2000 + 740 + 210 + 150 = 8100 грн.

6. Визначаємо суму прибутку, що оподатковується

СП = Виручка без ПДВ – ВВ

СП = 15000 – 8100 = 6900 грн

7. визначаємо суму податку на прибуток

грн.

Список використаної літератури

1. Оненько С.Н., Тофан І.М., Грищенко О.В. Податкова система. Підручник.
Львів “Новий світ 2000” 2004 р.

2. Іванишина Г.Ю. “Податковий менеджмент” Навчальний посібник. К.: 2000
р.

3. Василик О.Д. Державні фінанси України. Навчальний посібник. К.: 2001
р.

4. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. 2001
р.

5. Панасюк В.М., Ковальчук Є.К. Податковий облік. Тернопіль 2002 р.

Похожие записи