Реферат на тему:

Економічна сутність акцизного збору

При виявленні сутності будь-якого соціального явища важливо встановити
джерела його виникнення і розвитку, внутрішню структуру, інформаційні
зв’язки, вплив на нього об’єктивних економічних законів. Податкова
система відноситься до категорії особливих суспільно-економічних явищ.
Її особливий статус визначається значною питомою вагою поступлень від
збору податків до державного і місцевих бюджетів, охопленням усіх
підприємницьких структур і широких верств населення фіскальними
функціями. До цього необхідно додати значення податків як економічних
важелів ринкових відносин, реінвесторів науково-технічного прогресу,
засобу соціального захисту населення.

Проте такий багатофакторний одночасний вплив податків на суспільні
відносини вимагає оптимізації не тільки системи в цілому, але й кожного
її компонента.

Модернізація податкової системи вимагає моніторингу сутності кожного
податку окремо з метою їх подальшої інтеграції та оптимізації.
Дослідженню податкової системи та її ролі у суспільних економічних
процесах присвячені роботи К. Боулдінга, Г. Девіса, Є. Жамса, Л. Клейна,
Д. Макгайра, Ф. Неймарка, Ф. Нітті, В. Парето, Д. Робінзона, П.
Самуельсона, М. Фрідмена, Е. Шварта, Є. Хансена та інших.

У сучасних умовах моніторинг податкової системи розглядається у роботах
А. Азарова, В. Андрущенка, А. Бодюка, П. Гайдуцького, І. Горленко, В.
Довженко, Т. Єфименко, А. Єлисеєва, О. Кузьміна, І. Кухаренко, Ю.
Ляшенко, С. Онишко, В. Поповича, Е. Суханової, Л. Тарангул, І.Якушика.
Дослідження присвячені як загальносистемному аналізу, так і ПДВ, податку
на прибуток, фонду заробітної плати та місцевим зборам. Разом з тим,
моніторинг акцизного збору висвітлюється в обмеженій кількості робіт (А.
Азаров, О. Данилов, Є. Шевченко, П. Мельник, В. Кольга, В. Онищенко).
Хоча питома вага акцизного збору у загальному обсязі наповнення
державного бюджету податками становить понад 6 % [1].

Обмеження науково-методичних досліджень сутності та механізму справляння
акцизного збору вплинуло і на формування його офіційної ідеологічної
концепції, яка само по собі є суперечливою. Так О. Данілов і Є.Шевченко
стверджують, що на сьогодні не існує єдиного законодавчого документа, в
якому б знайшли відображення всі норми, пов’язані з питанням справляння
акцизного збору. Акциз як непрямий податок на певні види продукції
включається до ціни цієї продукції і в кінцевому результаті сплачується
покупцем, а не виробниками підакцизних товарів [2]. Це означає, що
акцизний збір є надбавкою до вартості товару, за рахунок його
споживачів.

За роки незалежності України законодавче визначення сутності акцизного
збору змінювалося. Так, у ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про
акцизний збір” (1992) акцизний збір трактується як непрямий податок на
високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до
ціни цих товарів [3]. Уже в Законі України „Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” (1999) акцизний збір
визначається як непрямий податок на споживачів окремих товарів
(продукції) [4]. У той же час Указ Президента України „Про платників та
порядок сплати акцизного збору” (1998) вважає платниками акцизного збору
виробників підакцизних товарів [5]. А от якщо товари підакцизної групи
ввозяться на митну територію України, то платниками акцизного збору вже
не є виробники, а суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, тобто
торгово-посередницька сфера [6].

Щодо об’єкта стягнення акцизного збору, то тут всі нормативні акти
одностайні: митна вартість імпортних товарів або оборот з реалізації
підакцизних товарів, вироблених в Україні.

Існує і розбіжність у розрахунках акцизного збору. За ставками у
процентах до обороту з продажу товарів, що реалізуються за вільними
цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без податку на
додану вартість, нараховується на ціну ювелірних виробів, одягу із хутра
норки, нутрії та лисиці, натуральної шкіри. У твердих сумах з одиниці
реалізованого товару акцизний збір стягується з тютюнових,
лікеро-горілчаних виробів, шоколаду та інших.

Щодо методики розрахунку акцизного збору, то вона єдина. Акцизний збір
включається до ціни реалізації товару поряд із собівартістю і прибутком.
Після того на цю суму нараховується податок на додану вартість. Виникає
ситуація подвійного оподаткування: податок на податок. Хоча акцизний
збір на певний товар накладається тільки один раз, на відміну від
податку на додану вартість [7].

Виникає суттєве питання: за рахунок чого виникає сума акцизного збору і
хто є його платником? Тобто йдеться про економічну сутність акцизного
збору. Для цього розглянемо процес ціноутворення в ринкових умовах.

В економічній теорії щодо ціноутворення існує два концептуальні підходи:
граничної корисності і трудової вартості. Під граничною корисністю
розуміється корисність конкретного виду товару, яка ще здатна
задовольнити потребу споживача в ньому. Ціна товару безпосередньо
залежить від ступеня насичення потреби в ньому.

Таким чином, ціна товару встановлюється під дією економічного закону
попиту і пропозиції. Санкціонована індивідом гранична корисність
цінності визначає затрати виробництва, прибуток, а не навпаки [8].
Згідно з теорією граничної вартості ціна товару не пов’язана із
суспільно-необхідними затратами праці. Тоді вартість акцизного збору є
часткою корисності товару і він оплачується його споживачем. Проте такий
підхід не відповідає принципам побудови податкової системи України, де
визначальним є поняття доданої вартості, яке в теорії граничної
корисності повністю відсутнє.

Другим концептуальним підходом ціноутворення в ринкових умовах є теорія
трудової вартості. Згідно з нею вартість товару визначається
суспільно-необхідними затратами праці, що пішли при його виготовленні.
Ціна товару на ринку відображає його вартість і встановлюється в
результаті конкуренції під впливом попиту і пропозицій.

Новостворена вартість містить у собі вартість необхідного і додаткового
продукту. Вартість необхідного продукту іде на відтворення робочої сили
виробника. Вартість додаткового продукту створює прибуток підприємства і
іде на сплату податків, зборів і обов’язкових платежів.

Вартість необхідного і додаткового продукту створюється робочою силою
під час трудового процесу. Проте заробітна плата є лише частиною
новоствореної вартості робочої сили [9]. Новостворена вартість на
кожному етапі технології виготовлення продукції отримало назву доданої
вартості [10].

Таким чином, згідно з теорією трудової вартості акцизний збір є часткою
новоствореного додаткового продукту, тобто доданої вартості. Базою
оподаткування акцизним збором повинна бути додана вартість, а не оборот
з реалізації підакцизних товарів, вироблених в Україні.

Розглянемо механізм створення доданої вартості, а її частини – акцизного
збору на етапі виготовлення продукції. Для цього наведемо класичну
формулу кругообігу капіталу:

Зв Зв

Г . . . П . . .Т1 – Г1 . . . П . . . Т11 – Г11 . . . ,(1)

Рс Рс

де Г – грошовий капітал;

Зв – засоби виробництва;

Рс – робоча сила;

Пт – товар.

Виробництво продукції, як відомо, є сукупністю технологічних циклів, що
повторюються. На першому циклі грошовий капітал вкладається у засоби
виробництва (Зв) і робочу силу (Рс). Цих двох компонентів достатньо для
організації виробничого процесу (П). Завдяки останньому виготовляється
продукція, яка на ринку стає товаром (Т1). Після його реалізації
утворюється грошовий капітал (Г!), але який за своєю величиною більше
його первісного значення:

Г1 = Г + ? Г. (2)

Приріст грошей після першого циклу виробництва (?Г) є додатковим
продуктом або доданою вартістю. За своєю економічною сутністю це частина
вартості товару – робоча сила, що лишилася після сплати заробітної
плати:

? Г = В – З, (3)

де ? Г – додана вартість у грошовій формі;

В – вартість товару робоча сила;

З – заробітна плата робочої сили.

Додана вартість є джерелом створення прибутку підприємства і сплатою
усіх податків, зборів, обов’язкових платежів.

(4)

де ? Г – додана вартість;

Р – прибуток підприємства;

Пі – податки;

N – кількість податків, зборів і обов’язкових платежів.

Проблемою лишається встановлення значення доданої вартості, яка в свою
чергу є часткою загальної вартості товару. А загальна вартість товару,
як суспільно-необхідні затрати праці, що пішли на його виготовлення не
можливо визначити методом прямого розрахунку при концепції трудової
вартості. Її можливо встановити шляхом зворотнього розрахунку, в основі
якого є ринкова ціна товару, яка сама по собі відображає його вартість.

Шлях розрахунку вартості товару, а виходячи з неї і доданої вартості та
її складових частин прибутку підприємства і сукупної ціни податків,
зборів і обов’язкових платежів моделюється за допомогою такої
структурної формули:

В Па

Ц Вм (5),

Вс Пк

де Ц – ринкова ціна товару;

Вм – вартість обміну товару;

В – вартість товару;

Вс – споживча вартість товару;

Па – праця абстрактна;

Пк – праця конкретна.

Ціна товару в ринкових умовах коливається навколо його вартості обміну,
що відповідає вартості. Вартість одночасно є і споживчою вартістю. Вони
зосереджують в собі суспільно-необхідні затрати абстрактної праці, яка в
той же час є і конкретною працею. В тому і полягає подвійний характер
праці: абстрактна, як витрати людської енергії, і конкретна – на
робочому місті.

Цей шлях розрахунку надасть можливість визначити вартість товару як
суспільно-необхідні затрати парці, що пішли на його виготовлення. Розмір
заробітної плати робочої сили відомий. Звідси легко розраховуються як
загальна сума податків, так і акцизного збору.

Оскільки додана вартість створюється на кожному етапі виробництва і
обертання товару, то й акцизний збір повинен сплачуватися відповідно до
етапів, а не одноразово, як прийнято нині. Тоді і ставки акцизного збору
будуть у відсотках до доданої вартості конкретних груп підакцизних
товарів. Розрахунок акцизного збору значно спрощується – достатньо до
нормативу ПДВ додати відсотки акцизу певної групи товарів. Ліквідується
подвійне оподаткування. Збільшиться відрахування до державного бюджету.
У подальшому необхідні доопрацювання наукового обґрунтування ставок
акцизного збору.

Література:

Статистичний щорічник України за 2001 рік. – К.: Техніка, 2002. – 598 с.

Данілов О., Шевченко Є. Акцизний збір. – Ірпінь: Академія ДПС України.
2001. – 370 с.

Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №
18-92 / Законодавство України про податки і збори з громадян. – К.:
Юрінком, 2000. – 510 с.

Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний
збір”: Закон України від 18.11.99 № 1243-Х1Х / Законодавство України про
податки і збори з громадян. – К.: Юрінком, 2000. – 510 с.

Про платників та порядок сплати акцизного збору. Указ Президента України
від 11 травня 1998 року № 453/98 / Законодавство України про податки і
збори з громадян. – К.: Юрінком, 2000. – 510 с.

Порядок справляння податку на додану вартість та акцизного збору у разі
ввезення товарів на митну територію України. Постанова Кабінету
Міністрів України від 27.01.97 № 66 / Законодавство України про податки
і збори з громадян. – К.: Юрінком, 2000. – 510 с.

Азаров М., Кольга В., Онищенко В. Все податки і збори. Довідник. – К.:
Експерт-Про, 2000. – 500 с.

Самуельсон П. Економікс. – Львів: Світ, 2001. – 560 с.

Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд. В 50-ти т. / Капитал. – Т. 23.
– М.: Политиздат, 1960. – 780 с.

Врублевский В.И. Труд на пороге третьего тысячелетия. – К.: ВШ, 1995. –
450.

Похожие записи