РЕФЕРАТ

на тему:

Єдиний податок

ПЛАН

Загальні положення

Юридичні особи як платники єдиного податку

Фізичні особи як платники єдиного податку

Література

1. Загальні положення

Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування,
обліку і звітності, особливості застосування якої закріплено Указом
Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і
звітності суб’єктів малого підприємництва, від 3 липня 1998 р. що з 19
вересня 1999 р. діє у редакції Указу від 28 червня 1999 р. (далі —
Указ). Цей Указ було прийнято з метою реалізації державної політики з
питань розвитку і підтримки малого підприємництва, ефективного
використання його можливостей відповідно до п. 4 розділу XV «Перехідні
положення» Конституції України. Застосування такої системи є найбільш
поширеним способом оподаткування доходів суб’єктів малого
підприємництва, що введений в дію з 1 січня 1999 р. причому таким
суб’єктам надано право вибору між оподаткуванням за загальною чи
спрощеною системою.

Сьогодні спрощена система оподаткування обліку і звітності
регламентується великою кількістю нормативних актів, особливе місце
серед який посідають:

вищевказаний Указ Президента;

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого
підприємництва—юридичної особи, що застосовує спрощену систему
оподаткування обліку і звітності;

Порядок видачі Посвідчення про право сплати єдиного по датку суб’єктом
малого підприємництва — юридичною особою;

Розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва —
юридичною особою;

Порядок видачі Посвідчення про сплату єдиного податку (для фізичних
осіб);

Згідно зі ст. 1 Указу спрощена система вводиться для суб’єктів малого
підприємництва: фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність
без утворення юридичної особи, і юридичних осіб будь-якої
організаційно-правової форми і форми власності. Однак згідно з п. 7
Указу не можуть бути платниками єдиного податку:

суб’єкти підприємницької діяльності, для роботи яких відповідно до
Закону України « Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності» необхідне придбання спеціального патенту;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні і
небанківські фінансові організації;

суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що
належать юридичним особам-учасникам і засновникам даних суб’єктів, що не
є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 % ;

суб’єкти, що здійснюють спільну діяльність, визначену в ст. 7 Закону
України «Про оподаткування прибутку підприємств » ;

фізичні особи — приватні підприємці, які займаються підприємницькою
діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю
лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, а також пально-мастильними
матеріалами (зазначимо, що юридичним особам, які здійснюють торгівлю
переліченими вище товарами, перехід на єдиний податок не забороняється).

Зазначимо, що Указом закріплено вичерпний перелік податків і зборів,
платником яких не є суб’єкт, який сплачує єдиний податок:

ПДВ, крім випадків, коли суб’єкт самостійно приймає рішення бути
платником такого податку;

податок на прибуток;

податок на доходи фізичних осіб;

плата (податок) за землю;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір на обов’язкове соціальне страхування;

збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних
доріг загального користування України;

комунальний податок;

податок на промисел;

збір на обов’язкове пенсійне страхування;

збір за видачу рішень на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг;

внески у Фонд соціального захисту інвалідів;

внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;

14) плати за патенти відповідно до Закону «Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності».

Інші податки і збори (обов’язкові платежі), передбачені статтями 14 і 15
Закону України «Про систему оподаткування», сплачуються суб’єктами, які
перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності у
загальному порядку.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після
надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах:
до місцевого бюджету — 43 відсотки; до Пенсійного фонду України — 42
відсотки; на обов’язкове соціальне страхування — 15 відсотків (у тому
числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 відсотки)
для відшкодування витрат, здійснюваних відповідно до законодавства у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, обумовлених
народженням і похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що
обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного
оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника й
осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума
єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних
податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, що
перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини,
які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності для юридичних і
фізичних осіб має істотну різницю, тому їх необхідно розглянути окремо.

2. Юридичні особи як платники єдиного податку

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності
юридичні особи — суб’єкти малого підприємництва будь-якої
організаційно-правової форми і форми власності, повинні відповідати
таким критеріям:

а) за рік середньо-облікова чисельність працюючих у такого суб’єкта не
повинна перевищувати 50 чоловік;

б) розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за
рік не повинен перевищувати 1 млн. гривень.

Зазначимо, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16
квітня 2000 р. під словом «рік» розуміють календарний рік.

Середньооблікову чисельність працюючих визначають відповідно до Указу за
методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх
працівників, у тому числі і тих, які працюють за договорами і за
сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та
інших відокремлених підрозділів. Врахувати всі ці категорії працівників
дозволяє Інструкція Міністерства статистики.

Під виторгом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг),
відповідно до Указу, розуміють суму, фактично отриману суб’єктом
підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок і (чи) у касу за
здійснення операцій продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Якщо підприємство має відокремлені підрозділи, воно також має право
перейти на спрощену систему оподаткування, однак при цьому для
підрахунку розміру виручки і чисельності працівників необхідно також
враховувати показники усіх філій і підрозділів. Однак відокремлений
підрозділ підприємства, навіть якщо він зареєстрований самостійним
платником податків, перейти на єдиний податок не може, оскільки не є
юридичною особою.

Конкретні ставки єдиного податку встановлені Указом тільки для юридичних
осіб. Передбачено два варіанти ставок:

6% — у разі сплати податку на додану вартість відповідно до Закону
України «Про податок на додану вартість»;

10% — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного
податку.

Сплата єдиного податку юридичними особами здійснюється щомісяця не
пізніше 20 числа наступного за звітним місяця.

Порядок переходу на єдиний податок для юридичних осіб, що відповідають
переліченим вище умовам, докладно визначений у наказі Державної
податкової адміністрації від 12 жовтня 1999 р. Підприємство може перейти
на єдиний податок з будь-якого звітного періоду (кварталу). Для переходу
необхідно не пізніше, ніж за 15 днів до початку звітного кварталу,
подати письмову заяву до податкового органу за місцем державної
реєстрації такого суб’єкта. При цьому має бути дотримано істотної умови:
сплачено всі встановлені податки й обов’язкові платежі за попередній
звітний (податковий) період, строк сплати яких настав на момент подання
заяви, тобто не повинно бути ніякого податкового боргу. Роз’яснення
центрального податкового органу з цього приводу містяться в листах від
30 грудня 1999 р. і від 17 квітня 2000 р., згідно з якими, для цілей
даного Указу заборгованістю з податків і зборів (обов’язкових платежів),
що виникає в зв’язку з невиплатою заробітної плати, вважають всю суму
такої заборгованості, що розраховується на кінець останнього звітного
періоду в бухгалтерському обліку суб’єктів підприємницької діяльності,
крім суми, нарахованої за останній звітний місяць.

Податковий орган зобов’язаний протягом десяти робочих днів видати
посвідчення про право сплати єдиного податку або надати письмову
мотивовану відмову про це.

Посвідчення видається юридичним особам строком на один рік. Якщо
підприємство до закінчення цього строку прийме рішення про повернення до
загальної системи оподаткування, воно має право це зробити з початку
наступного звітного кварталу шляхом подання заяви про таке до
податкового органу не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення поточного
кварталу. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування,
незалежно від обраної ставки — 6 чи 10 %, можна прийняти не більше
одного разу протягом календарного року. Зазначимо, що на сьогодні
законодавчо не врегульовано процес зміни ставки єдиного податку, тому
перехід зі ставки 6% на 10% або навпаки за аналогією здійснюється на
загальних підставах, тобто з поданням відповідної заяви і не раніше, ніж
мине календарний рік з моменту переходу на єдиний податок узагалі.

При одержанні Посвідчення про право сплати єдиного податку за ставкою
єдиного податку 10 %, необхідно здати до органу податкової служби
оригінал і всі нотаріально завірені копії Посвідчення платника ПДВ.

Необхідно також указати, що, згідно з п. 1 Указу, юридичні особи, що
перейшли на спрощену систему оподаткування, не мають права застосовувати
інші способи розрахунків за відпущену продукцію, крім готівкового і
безготівкового розрахунків. Отже, при здійсненні підприємницької
діяльності юридичними особами, які оподатковуються єдиним податком, не
можна робити операції, що податковими органами можуть бути кваліфіковані
як бартерні. (Фізичних осіб-підприємців, які працюють на умовах єдиного
податку, це обмеження не стосується.)

Платник єдиного податку—юридична особа зобов’язана вести Книгу обліку
доходів і витрат. Ця Книга в обов’язковому порядку реєструється в
податкових органах.

У разі порушення умов Указу юридичні особи зобов’язані повернутися до
загальної системи оподаткування з кварталу, наступного за тим, у якому
було допущено таке порушення.

3. Фізичні особи як платники єдиного податку

Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фізичні
особи—підприємці, що відповідають таким вимогам:

а) у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх родини, протягом
року перебуває не більше десяти чоловік;

б) розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

При визначенні чисельності працівників, що перебувають у трудових
відносинах а фізичними особами, необхідно звернутися до роз’яснень
податкового органу, викладених у листі від 31 березня 2000 р. «Про
порядок визначення чисельності найманих робітників, що можуть протягом
року перебувати в трудових відносинах із платниками єдиного податку»,
відповідно до якого на будь-який момент здійснення підприємницької
діяльності їхня кількість повинна бути не більше 10 чоловік.

Розмір виручки приватних підприємців визначають так само, як і виторг
для юридичних осіб.

Ставки єдиного податку для приватного підприємця встановлюють місцеві
ради залежно від виду діяльності, вони становлять від двадцяти до
двохсот гривень на місяць. Розмір ставки залежить не від отриманого
доходу, як у юридичних осіб, а виняткова від виду діяльності. Причому в
різних регіонах України ставки єдиного податку для фізичних осіб, а
також перелік видів діяльності, що підлягають оподаткуванню, можуть бути
різні. Періодичність зміни таких ставок законодавчо не встановлено.

Якщо підприємець використовує працю найманих робітників, то ставка
податку збільшується на 50% за кожного працівника (включаючи членів його
родини).

Якщо підприємець здійснює кілька видів діяльності, що оподатковуються за
різними ставками, то йому видається одне посвідчення, а єдиний податок
установлюється за більшою ставкою по цих видах діяльності, установленою
місцевою радою за місцем державної реєстрації такого суб’єкта, причому
незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій
території України чи тільки за місцем державної реєстрації. Зазначимо,
що Указ не встановлює територіального обмеження здійснення оподаткування
підприємницької діяльності за спрощеною системою. Отже, якщо фізична
особа як підприємець зареєстрована за місцем проживання, а здійснює
підприємницьку діяльність в іншому місці, то їй не потрібно повторно
реєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності за місцем вчинення
цієї діяльності.

Строки сплати єдиного податку для фізичних і юридичних осіб відповідно
до Указу збігаються. Статтею 2 Указу встановлено, що фізичні особи
єдиний податок сплачують щомісяця не пізніше 20-го числа наступного
місяця. Однак податкова адміністрація Наказом закріпила обов’язкову
умову для переходу на єдиний податок приватному підприємцю — надання,
крім заяви, платіжного документа про сплату єдиного податку за період не
менший ніж календарний місяць. Таким чином, фізичні особи сплачують
єдиний податок авансом.

За дотримання всіх обов’язкових умов, закріплених законодавством,
фізична особа—підприємець, як і юридична, має право один раз на рік
самостійно обрати спрощений спосіб оподаткування й одержати посвідчення
про сплату єдиного податку. Причому перейти на сплату єдиного податку
вона може з будь-якого кварталу календарного (звітного) року, подавши не
пізніше чим за 15 днів до початку такого звітного періоду до податкового
органу за місцем державної реєстрації письмову заяву. Для цього подають
такі документи:

заяву платника про перехід на сплату єдиного податку;

копію посвідчення про державну реєстрацію як підприємця;

документ, що посвідчує особу;

4)копію платіжного документу про сплату єдиного податку. Податковий
орган за наявності всіх необхідних документів

повинен узяти підприємця на облік і видати Посвідчення про сплату
єдиного податку.

Посвідчення протягом календарного року можна щокварталу продовжувати.
Підставою для цього є подання платником єдиного податку вищевказаної
заяви і платіжних документів про сплату всіх установлених податків і
обов’язкових платежів, термін сплати яких на дату подання заяви настав,
а також єдиного податку за попередні періоди і наступний період, що не
менший ніж календарний місяць. Заяву платник повинен подати не пізніше
15 днів до початку кварталу, на який підприємець продовжує Посвідчення.
Якщо строк дії Посвідчення продовжується, у ньому здійснюються
відповідні записи за підписом керівника податкового органу чи його
заступника, що засвідчуються печаткою.

Відповідно до Указу суб’єкти малого підприємництва— платники єдиного
податку можуть відмовитися від застосування спрощеної системи
оподаткування, обліку і звітності та повернутися до загальної системи
оподаткування з початку наступного звітного кварталу. Для цього
подається відповідна заява до податкового органу не пізніше 15 днів до
закінчення попереднього звітного кварталу.

Застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності має як
переваги, так і певні недоліки. Останніми можна вважати такі обставини:

обмеження за обсягом діяльності (розмір виручки) таких суб’єктів;

при використанні праці найманих робітників фізична осо ба—платник
єдиного податку повинна сплатити за кожного з них по 50% суми єдиного
податку;

сума єдиного податку фізичної особи—платника податків сплачується
авансом за звітний період (квартал). При цьому не враховується, чи буде
фактично отримано доход від здійснення такої діяльності за звітний
період;

обмеження за способом розрахунків юридичними особами.

Переваги використання спрощеної системи оподаткування для платників
податків такі:

надається право платнику самостійно, на свій розсуд обрати спосіб
оподаткування (загальний, спрощений чи спеціальний);

зменшується кількість податків і зборів, що сплачуються;

значно полегшується облік (документальний) господарської діяльності
платників податків;

не потрібно додаткових знань у галузі оподаткування і немає потреби
відстежувати всі зміни у законодавстві про по датки і збори, що
вносяться досить часто;

полегшується здійснення податкової звітності;

надається право фізичним особам не застосовувати при розрахунках зі
споживачами РРО;

надається право вибору реєстрації як платника ПДВ;

сфера застосування єдиного податку набагато ширша, ніж фіксованого
податку.

Наприкінці зазначимо, що перехід на спрощену систему оподаткування не
означає автоматичного зменшення податкового тягаря. Тому, приймаючи
рішення про перехід на таку систему, необхідно враховувати безліч
факторів, серед яких посідає особливе місце рентабельність здійснення
тих чи інших видів підприємницької діяльності.

Література

Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут
після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. —
2001. — 339 с.

Похожие записи