Реферат на тему:

Діючий стан системи податкового контролю та шляхи її реформування

Створення податкової служби (1990 р.) та запровадження в країні реформ
1991–1992 рр. передбачало, що на шляху до ринкової економіки податки
стануть найбільш дієвим інструментом регулювання економічних відносин.
Зокрема, вони повинні обмежити стихійність ринкових процесів, позитивно
впливати на формування виробничої і соціальної інфраструктури,
перешкоджати зростанню темпів інфляції. Вирішальне значення для
формування податкової політики й створення системи податків на першому
етапі податкової реформи мало прийняття законів України ”Про державну
податкову службу в Україні” [3], ”Про систему оподаткування” [6].
Протягом функціонування податкової системи, особливо з 1997 р., до
податкового законодавства було внесено багато змін і доповнень, особливо
пов’язаних із прийняттям законів України ”Про оподаткування прибутку
підприємств” [4], ”Про податок на додану вартість” [5]. І все ж, на нашу
думку, суттєво вони не вплинули на основи діючої податкової системи.

Дослідження практики податкового контролю в Україні дозволяє зробити
висновок про те, що на сьогодні кількість податків і зборів занадто
велика; загальний рівень усіх сплачуваних податків високий; далеко не
всі платники податків рівні в своїх податкових зобов’язаннях перед
державою; податкове законодавство потребує суттєвого реформування;
існують суттєві розбіжності між даними бухгалтерського й податкового
обліку; механізм розрахунку та сплати податків дуже складний; правова
грамотність платників податків залишається на низькому рівні.

Ключовим елементом у створенні сприятливого середовища для
підприємництва й інвестиційної діяльності є, на нашу думку, податкова
реформа, яка повинна передбачати такі напрями:

– суттєве спрощення податкової системи, скорочення загальної кількості
податків і встановлення вичерпного переліку податків на території
України;

– вирівнювання умов оподаткування за рахунок різкого скорочення
кількості податкових пільг;

– розширення бази оподаткування за рахунок поширення реального
податкового тягаря на сфери, в яких найчастіше практикується ухилення
від сплати податків;

– вирівнювання фактичного рівня оподаткування заробітної плати та інших
видів доходів (з урахуванням відрахувань до позабюджетних фондів);

– зниження ставок штрафів і пені;

– кодифікація правил, що регламентують взаємовідносини платника податків
і податкових органів з метою усунення суперечностей цивільного і
податкового законодавства, забезпечення захисту прав платників податків;

– застосування сучасних технологій обробки баз даних з використанням
комп’ютерних технологій.

Вважаємо, що реалізувати вищезазначені принципи необхідно обов’язково в
Податковому кодексі України.

Поряд з реформуванням податкового законодавства потрібно, на нашу думку,
провести суттєву реорганізацію всієї системи податкової служби, яка
забезпечила б зосередження зусиль професіоналів-податківців у тих сферах
економічної діяльності, де є значні резерви збільшення податкових
надходжень. І це при тому, що контроль з боку податкових органів повинен
бути постійним, всеосяжним і охоплювати всіх платників податків.
Систематизувати і проаналізувати всю необхідну інформацію, що надходить
до податкових органів, можна тільки із застосуванням сучасних технологій
обробки баз даних з використанням електронних засобів зв’язку.

Розвиток сучасних інформаційних технологій і проникнення їх практично в
усі сфери діяльності дедалі більше змінюють і специфіку професійної
діяльності працівників податкової служби, висуваючи нові вимоги до її
організації та, відповідно, професійної підготовки. Суть цих вимог, на
нашу думку, має полягати в необхідності, передусім, фундаментальної
теоретичної і практичної підготовки податківців у галузі використання
персональних електронно-обчислювальних машин (далі – ПЕОМ), її
конкретизації з урахуванням специфіки службової діяльності працівників.
Так, в оперативно-службовій діяльності податкової служби можна виділити
дві найхарактерніші функції: інформаційну та аналітичну. Ефективно
реалізувати ці функції нині можна тільки з використанням ПЕОМ, а саме —
за допомогою ПЕОМ на якісно новому рівні виконується аналіз оперативної
інформації за фактами ухилення від сплати податків юридичних і фізичних
осіб, значно швидше й краще здійснюються такі процеси, як отримання,
накопичення, обробка, збереження та відтворення інформації про
оперативні обставини й динаміку їх розвитку, що суттєво змінює саму
структуру й специфіку роботи податківців. Отже, здобуття працівниками
податкової служби відповідних знань, навичок застосування ПЕОМ в
оперативно-службовій діяльності стає просто необхідністю.

Важливе значення для податкової служби має інформаційна взаємодія її з
іншими державними організаціями – Мінфіном України, Державною
контрольно-ревізійною службою України (далі – ГоловКРУ), Державним
казначейством України та ін. Основа для розв’язання цієї проблеми –
затвердження організаційних заходів на державному рівні щодо
інформаційної взаємодії між ДПА, ГоловКРУ, Державним казначейством
України, Антимонопольним комітетом України, Пенсійним фондом України та
іншими відомствами України, керівники яких 27 липня 1999 р. підписали
”Регламент взаємодії між органами державного контролю у сфері фінансів
та економіки” [7] (далі – Регламент).

Цим документом передбачено форми співпраці й склад інформації, якою
повинні обмінюватися вищезазначені органи: ”передача інформації;
вирішення службових питань і взаємодія між учасниками письмово та через
відділення зв’язку, спецзв’язку, посильних, а також через інформаційні
комп’ютерні системи (при технічній можливості і за взаємною згодою)”.
Втім, на нашу думку, взаємодія органів і відомств, які підписали
Регламент, повинна бути тільки автоматизованою, з наданням цим
відомствам права затвердження відповідних форматів даних для передачі
інформації на електронних носіях, адже інтенсивний інформаційний обмін
даними із загальнодержавною метою неможливий без застосування
електронних засобів зв’язку й відповідного спеціального програмного
забезпечення такої взаємодії. Тільки в разі злиття інформаційних
потоків, взаємного обміну інформацією можливі створення і спільне
використання таких важливих банків даних, як реєстр платників податків з
додатковими обліковими характеристиками, спільний банк даних про
порушення податкового законодавства, банк даних про рух надходжень до
державного бюджету від юридичних і фізичних осіб на їхніх особових
рахунках тощо. Всесвітній досвід переконує в тому, що впровадження
досягнень інформаційних технологій є найбільш прогресивним і економічно
ефективним напрямом у роботі підприємств і організацій будь-якої сфери
діяльності, в тому числі і в роботі податкових органів. Крім того,
постійне вдосконалення інформаційних технологій дозволяє зробити
висновок про те, що продуктивність і якість роботи таких систем
підвищуватимуться й надалі, до того ж при незначному зростанні їх
вартості.

Після прийняття Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,
починаючи з дати набрання ним чинності, з 01.04.2001 р. обмежено
повноваження органів внутрішньовідомчого контролю та ГоловКРУ з
перевірки додержання податкового законодавства. Такий підхід є
правильним, оскільки під час створення податкової служби й
передбачалося, що її основним завданням відповідно до ст. 2 Закону
України ”Про державну податкову службу в Україні” [3] є здійснення
контролю за додержанням податкового законодавства. Однак потрібно
враховувати, що перевіряти правильність сплати податків неможливо без
глибокої перевірки обґрунтованості використання сировини та матеріалів у
процесі виробництва та правильності нарахування заробітної плати;
достовірності обліку витрат виробництва; законності операцій з
давальницькою сировиною; дотримання еквівалентності бартерних операцій з
подібними та неподібними запасами чи основними засобами, законності
інвестиційної діяльності тощо.

Зауважимо також, що багато проблем виявляється й у процесі перевірки
віднесення з порушенням вимог Закону планово-збитковими державними
підприємствами сум податку на додану вартість до валових витрат, зокрема
у разі оплати товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів.

Досвід співпраці органів ГоловКРУ й ДПА України не раз висвітлювався в
періодичній пресі, проте нагальних проблем ще багато. Для вирішення
неузгоджених питань ГоловКРУ й інформування органів державної
контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової
служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи” [1].

Цей Порядок передбачає, зокрема, встановлення механізму надання
інформації про факти виявлених за результатами ревізій (перевірок)
порушень фінансової дисципліни, регулювання обігу готівки та порядку
ведення бухгалтерського обліку, які свідчать про можливе заниження
об’єкта або бази оподаткування. Крім того, встановлено, що коли під час
проведення ревізій (перевірок) виявляються істотні порушення порядку
ведення бухгалтерського обліку, які свідчать про ухилення платника від
сплати податку, орган контрольно-ревізійної служби повинен терміново
повідомити податкову службу про виявлені порушення з метою забезпечення
одночасного проведення ревізії (перевірки). Це добре. Але, на нашу
думку, все-таки питання взаємодії цих державних контролюючих органів
цілковито не врегульовано.

Удосконалювати взаємодію податкових органів і державної
контрольно-ревізійної служби доцільно, здійснюючи податковими органами
контроль за додержанням податкового законодавства підприємствами після
перевірки їхньої фінансово-господарської діяльності державною
контрольно-ревізійною службою та відображення результатів такої
перевірки в акті ревізії, а також розширюючи спільне проведення ревізій.

До речі, спільне проведення ревізій передбачено ”Порядком координації
проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності
суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами” [2]. До
складу контролюючих органів, зазначених у цій постанові, доцільно
включити й органи Рахункової палати. Крім того, у чинному Регламенті
потрібно також передбачити форми співпраці всіх контролюючих органів.

Практика свідчить, що стан сфери економіки на цей час характеризується
подальшим розвитком і поглибленням кримінальних тенденцій. Тож
податковим органам доцільно, на нашу думку, й надалі передбачати
здійснення заходів щодо розширення взаємодії з правоохоронними органами
(органами внутрішніх справ, служби безпеки), а також митними органами.
Основою взаємодії з правоохоронними органами мають бути законодавчі й
нормативні документи, методичні розробки, спільні накази тощо. У цих
документах слід чітко визначати межі взаємної співпраці, обміну
інформацією, права та обов’язки сторін. Останнім часом під час виконання
оперативних службових завдань дедалі більшого значення набувають
координація і організація взаємодії підрозділів як податкової міліції,
так і правоохоронних органів. Однак хоч і ті, й ті прагнуть інтеграції,
остаточно проблема обміну інформацією залишається нерозв’язаною. Є
просто-таки нагальна потреба у зближенні інформаційних ланок державних
податкових інспекцій, державного митного комітету, органів внутрішніх
справ, служби безпеки, державної контрольно-ревізійної служби,
прокуратури, звичайно ж, із дотриманням в окремих випадках вимог щодо
статусу таємності інформації. Вважаємо, що таке зближення було б на
користь усім і сприяло б насамперед підвищенню ефективності координації
спільних зусиль.

Дослідження взаємодії правоохоронних органів з податковими свідчить про
те, що запити про надання податківцями інформації, необхідної для
виявлення й припинення податкових злочинів і правопорушень, яких
припускаються юридичні й фізичні особи, а також запобігання їм
виконуються іноді із запізненням. А тому необхідно, на нашу думку,
насамперед розробити нормативно-правовий документ, який регламентував би
ступінь відкритості інформації та процедуру передачі потрібних
правоохоронцям даних органами податкової служби. Наявність у
правоохоронних органів баз необхідних даних про юридичних і фізичних
осіб дасть їм змогу створити й упровадити в практику своєї роботи
систему профілактичних заходів щодо запобігання податковим злочинам і
правопорушенням з урахуванням багаторічного досвіду їх виявлення в
різних галузях діяльності.

Важливим аспектом діяльності органів податкової служби є також взаємодія
їх з органами Державної митної служби України, подальше поглиблення якої
могло б надати значно більші надходження до бюджету завдяки своєчасному
виявленню випадків заниження та приховування юридичними й фізичними
особами митної вартості товарів, що підлягають обкладанню податком на
додану вартість і акцизами, отриманню інформації про юридичних та
фізичних осіб, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність з
порушенням митного законодавства й правил реєстрації, а також про
підозрілі факти відвантаження матеріальних цінностей на адресу
конкретних юридичних і фізичних осіб тощо.

Для подальшого удосконалення спільної праці між органами податкової і
митної служб потрібно:

– здійснювати постійні спільні заходи щодо виявлення незаконних
операцій, що проводяться через міжнародні та національні банки, фірми,
біржі з метою легалізації доходів, отримуваних злочинним шляхом, та
приховування від оподаткування;

– проводити щоквартальні аналітичні дослідження з проблем, що торкаються
інтересів обох служб.

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні постійно збільшується
кількість платників податків, зростають обсяги й ускладнюються методи
роботи органів податкової служби. Постає необхідність використання й
аналізу значних обсягів інформації, поданої переважно на паперових
носіях, у тому числі й документах з факсимільними ідентифікаторами
юридичної або фізичної особи (підписами, печатками). У звітні періоди
щоденний документооборот у податкових органах, особливо в великих
містах, досягає десятків тисяч документів. Тож дедалі актуальнішою стає
й проблема застосування сучасних інформаційних технологій у процесі
автоматизації діяльності всіх структур системи, тобто таких технологій,
які дали б змогу обробляти практично весь масив інформації з прийнятною
швидкістю.

Наприклад, зростаючий потік інформації на паперових носіях, пов’язаний
із удосконаленням роботи з фізичними особами, зумовлює просто
необхідність обов’язкового застосування ”сканерних” технологій для
автоматичного зчитування декларацій про доходи громадян. Але для цього,
на нашу думку, одночасно потрібно спеціально розробити й декларацію,
форма якої передбачала б відображення не тільки отриманих фізичною
особою доходів з різних джерел, а й можливих податкових пільг, оскільки
без цього неможливі ні зчитування інформації швидкодіючими сканерами, ні
її дешифрування (розпізнання) та наступне використання в прикладних
програмних пакетах. Вважаємо, що саме подальше впровадження
машинно-орієнтованих звітних документів платників податків дозволить
різко підвищити продуктивність їх опрацювання в податкових органах і
розв’язувати завдання з оподаткування на якісно новому рівні, за
стандартами розвинених країн. До того ж, саме автоматизація окремих
робочих процесів у податковій системі уможливлює реальне зниження, а то
й цілковите виключення суб’єктивного впливу окремих її працівників на
результативність колективної праці. І тільки справді професійний підхід
до впровадження засобів інформаційних технологій забезпечить необхідну
об’єктивність і конфіденційність роботи з інформацією за рахунок
використання спеціальних засобів її захисту та забезпечення тільки
санкціонованого доступу до неї. Адже відомо, що інформація – ”продукт”,
що швидко псується.

Оперативність отримання даних, особливо сьогодні, має вирішальне
значення. Нинішні, традиційні для нас способи обміну інформацією,
доставки документів і їх юридичного оформлення стають малопридатними,
оскільки ще до моменту отримання інформація в них може виявитися вже
неактуальною, такою, що втратила свою цінність або потребує уточнень і
змін. Необхідна оперативність сьогодні досягається тільки за рахунок
використання обчислювальної техніки (ОТ) і новітніх систем передачі
даних (СПД).

Водночас слід враховувати, що електронні повідомлення під час їх
передачі за допомогою ліній зв’язку і зберігання в комп’ютерах можуть
викривлятися з технічних або інших причин. Можуть бути як випадкові, так
і навмисні зміни, тобто фальсифікація інформації третіми особами.

Як правило, отримані через комп’ютерну мережу документи виводяться з
пам’яті машини на паперовий носій і для надання їм юридичної сили знову
повинні оформлятися в установленому порядку, тобто підписуватися
відповідальною особою і скріплюватися печаткою відповідного підприємства
(організації). А це практично перекреслює всі переваги СПД, зокрема
електронної пошти, перед традиційним пересиланням документів (поштою,
кур’єром).

Суттєво полегшити роботу з виявлення потенційних та очевидних
неплатників податків могли б автоматичні комп’ютерні системи. Але в
процесі розробки цих систем слід використовувати точну формалізацію
методик автоматичного вибору платників податків для контрольних
перевірок і виявлення неплатників.

Таким чином, запропоновані шляхи реформування податкового контролю
сприятимуть підвищенню його оперативності, що дозволить своєчасно
виявляти неплатників податків.

Література:

1. Порядок взаємного інформування органів державної
контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової
служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи: затв.
наказом ГоловКРУ і ДПА України від 22.12.2001 р. № 2143/514. –
Ліга-Закон.

2. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок
фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності
контролюючими органами: затв. постановою Кабінету Міністрів України від
29.01.99 р. № 112. – Ліга-Закон.

3. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.90 №
509-XII. – www.Liga.Kiev.ua.

4. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України від 22.05.97. №
283/97 – ВР.– www.Liga.Kiev.ua.

5. Про податок на додану вартість. Закон України від 03.04.97. № 168/97
– ВР. – www.Liga.Kiev.ua.

6. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.91. № 1251-XІІ.–
www.Liga.Kiev.ua.

7. Регламент взаємодії між органами державного контролю у сфері фінансів
та економіки: затв. ДПА України, ГоловКРУ, Антимонопольним комітетом,
Держказначейством, Пенсійним фондом, Державною інспекцією з контролю за
цінами Міністерства економіки України 14.07.99 та погоджено з
віце-прем’єр-міністром України 27.07.99.– www.Liga.Kiev.ua.

Похожие записи