ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Етапи розвитку Державної податкової служби України

Розділ 2. Державна податкова адміністрація

Розділ 3. Податкова міліція

Розділ 4. Досвід зарубіжних країн з питань контролю за

справлянням податків

Розділ 5. Пiдготовка, перепiдготовка та пiдвищення квалiфiкацiї

фахiвцiв податкової служби

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Податкова система як один із важливих атрибутів держави формується і
розвивається із становленням державності. Аналіз становлення та розвитку
системи оподаткування, її проблеми і шляхи удосконалення сьогодні
заслуговують на особливу увагу.

В житті кожного суспільства має підтримуватись баланс між окремою
людиною і державною машиною. Більше того, суспільство розвивається тим
успішніше, чим краще збалансовані відносини особистості і держави. І,
навпаки, якщо превалюють інтереси тієї чи іншої сторони, в суспільстві
починається загнивання, наростають руйнівні і дестабілізуючи елементи.

Для нормальної життєдіяльності людині потрібно задовольняти потреби у
певних благах, і щоб їх отримати, люди працюють, створюючи матеріальні,
інтелектуальні, духовні та інші цінності. Проте людина не може існувати
поза суспільством і державою, а тому індивідуум мусить частину
створеного ним багатства віддавати державі, яка за це бере на себе
зобов’язання задовольняти певну суму потреб кожного індивідуума та
здійснювати соціальні функції: забезпечувати соціально незахищені
верстви населення — пенсіонерів, інвалідів, дітей; утримувати атрибути
держави (армію, міліцію, владні структури тощо) та інституції зовнішніх
відносин і безпеки; підтримувати гуманітарні галузі — культуру, освіту,
охорону здоров’я тощо. Витрати на названі цілі притаманні будь-якому
суспільству. Але забезпечити їх можна лише за рахунок частини багатства,
створеного людьми. Чим більше людина вироблятиме, тим більша грошова
маса доходу припадатиме на податкову ставку, яку вона має сплачувати.

Найважливішим механізмом підтримання балансу між інтересами людини і
державної машини є податкова система — система збирання податків. Саме
вона формує економічну частину балансу суспільства «людина — держава»,
забезпечуючи існування як державної машини, так і задіяних у ній
індивідуумів.

Актуальність обраної для написання теми курсової роботи становить той
факт, що як переконує світовий досвід, ефективність оподаткування
залежить від раціональної побудови податкової системи і рівня
організації податкової служби в державі. Із поєднанням цих факторів
проявляється об’єктивність і суб’єктивність системи оподаткування.
Об’єктивність — через те, що раціонально побудована податкова система
дає змогу ефективніше використовувати об’єктивні функції податків, а
суб’єктивність — через те, що існування податкової системи означає
наявність податкової служби, з допомогою якої держава проводить свою
суб’єктивну діяльність у сфері оподаткування. Причому ці фактори тісно
взаємопов’язані, тому суттєві зміни принципів побудови податкової
системи супроводжуються перебудовою організації роботи податкової
служби.

Певна робота в галузі оподаткування проводилася в Україні ще за
радянських часів, коли податкова система була замінена системою платежів
до бюджету, яка контролювалася відповідними органами. Робота щодо
державних доходів у Міністерстві фінансів СРСР була покладена на
Управління державних доходів. У міністерствах фінансів союзних республік
працювали управління державних доходів, а в міністерствах фінансів АРСР,
крайових, обласних і міських фінансових органах — відділи державних
доходів. Управління і відділи виконували функції, пов’язані з
організацією роботи щодо державних доходів на відповідній території, а
також контролювали правильність нарахування платежів і виконання
зобов’язань перед бюджетом.

Метою роботи стало вивчення питань – етапів розвитку Державної
податкової служби України, Державної податкової адміністрації,
податкової міліції, досвіду зарубіжних країн з питань контролю за
справлянням податків, пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення
квалiфiкацiї фахiвцiв податкової служби.

Для досягненя мети мною були проаналізовані численні нормативно-правові
акти, а також наукова та монографічна література по предмету роботи.
Зокрема, можна назвати хоча б окремі праці: Вурлакова Л.В. “Система
налогообложения: (отечественный й зарубежный опыт)”, Геги П.Т., Доля
Л.М. “Основи податкового права”, Криницкого И.Е., Кучерявенко Н.П.
“Налоговое право”, Федосова В.М. “Податкова система України”,
Поддєрьогіна А.М. “Податкова система України на шляху розвитку”, Стояна
В.І. “Удосконаленя податкової системи України” та ряд інших.

Дана робота розкривається у наступній структурі: розділі 1 “Етапи
розвитку Державної податкової служби України”, розділі 2 “Державна
податкова адміністрація”, розділі 3 “Податкова міліція”, розділі 4
“Досвід зарубіжних країн з питань контролю за справлянням податків”,
розділ 5 “Пiдготовка, перепiдготовка та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв
податкової служби”.

Розділ 1. Етапи розвитку Державної податкової служби України

Державну податкову службу України було створено рішенням Ради Міністрів
УРСР вiд 12.04.90 р. №70. У грудні того ж року Верховна Рада УРСР
ухвалила Закон “Про державну податкову службу в Українській РСР”, а в
1993 роцi — Закон “Про внесення змiн i доповнень до Закону України “Про
державну податкову службу в Українi”.

Новостворена державна податкова служба підпорядковувалася на той час
Мiнiстерству фiнансiв України та складалася з Головної податкової
iнспекцiї України, державних податкових iнспекцiй в АР Крим, областях,
районах, мiстах i районах у мiстах.

22 серпня 1996 року Президент України видав Указ №760/96 “Про утворення
Державної податкової адмiнiстрацiї України та мiсцевих державних
податкових адмiнiстрацiй”, а 30 жовтня 1996 року — Указ №1013/96
“Питання державних податкових адмiнiстрацiй”.

Указом №760/96 передбачалося, що ДПА України є центральним органом
виконавчої влади, а державнi податковi адмiнiстрацiї в областях,
районах, мiстах i районах у мiстах — самостiйними одиницями, якi не
можуть входити до складу мiсцевих державних адмiнiстрацiй. Одночасно в
серпнi 1996 року, згiдно з Указом №1013/96, у складi Державної
податкової адмiнiстрацiї України було створено податкову полiцiю, яка з
лютого 1998 року почала називатися податковою мiлiцiєю.

У лютому 1998 року Верховна Рада України схвалила нову редакцiю Закону
України “Про державну податкову службу в Українi” та Закон України “Про
внесення змiн i доповнень до Кримiнально-процесуального кодексу України
та деяких iнших законодавчих актiв України у зв’язку з утворенням
податкової мiлiцiї”1.

Таким чином, було створено якiсно нову державну податкову службу, до
складу якої увiйшли:

• Державна податкова адмiнiстрацiя України;

державнi податковi адмiнiстрацiї в АР Крим, областях, мiстах Києвi та
Севастополi;

• державнi податковi iнспекцiї в районах, мiстах, районах у мiстах.

У 2000 роцi вiдповiдно до вищезазначених указiв Президента України
проводилася широкомасштабна адмiнiстративна реформа державної служби,
невiд’ємною складовою якої було реформування i державної податкової
служби. З цiєю метою ДПА України в рамках iснуючої на той час єдиної
цiлеспрямованої вiдомчої iдеологiї розвитку податкової служби було вжито
ряд широкомасштабних заходiв, спрямованих на рацiоналiзацiю
органiзацiйно-функцiональної структури:

• проведено скорочення штатної чисельностi;

• здiйснено аналiз функцiй та процедур з метою уникнення дублювання їх
структурними пiдроздiлами;

• затверджено новi типовi органiзацiйнi структури обласного апарату та
державних податкових iнспекцiй.

Було проведено роботу щодо вдосконалення органiзацiйної структури
центрального апарату ДПА України.

З метою пiдвищення ефективностi функцiонування, розвитку та модернiзацiї
державної податкової служби на пiдставi постанови Кабiнету Мiнiстрiв
України вiд 19 вересня 2000 року №1454 створено Департамент розвитку та
модернiзацiї Державної податкової служби України.

У 2001 роцi було продовжено реалiзацiю єдиної вiдомчої цiлеспрямованої
iдеологiї розвитку податкової служби в напрямi реорганiзацiї її
органiзацiйної структури, iнформатизацiї процесiв адмiнiстрування
податкiв, розробки нових пiдходiв до проведення податкового аудиту,
протидiї злочинностi та корупцiї у сферi оподаткування.

Так, на виконання указiв Президента України було створено департаменти
боротьби з вiдмиванням доходiв, отриманих незаконним шляхом, i з питань
адмiнiстрування акцизного збору i контролю за виробництвом i обiгом
пiдакцизних товарiв.

Проведенi у 1997-2001 роках заходи були логiчним i послiдовним втiленням
єдиної вiдомчої iдеологiї з еволюцiйного розвитку податкової служби.

Накопичений досвiд, проведення чергових етапiв адмiнiстративної реформи,
розвиток суспiльства в напрямi демократизацiї та вiдкритостi й
виникнення у зв’язку з цим об’єктивних проблем у дiяльностi податкової
служби привели до чiткого розумiння необхiдностi якiсних кардинальних
змiн у розвитку державної податкової служби.

У 2002 роцi було продовжено роботу з удосконалення органiзацiйної
структури центрального апарату i регiональних податкових органiв. Було
прийнято рiшення про створення нових структурних пiдроздiлiв, якi були б
спроможнi вирiшувати органiзацiйнi та методологiчнi питання.

Проведено органiзацiйну структурну перебудову на всiх рiвнях. У складi
Державної податкової адмiнiстрацiї України лiквiдовано 12 структурних
пiдроздiлiв, а на їх базi створено п’ять за основними функцiональними
напрямами дiяльностi. Вiдповiдну реорганiзацiю проведено i на
регiональному рiвнi.

З метою пiдвищення ефективностi органiзацiї роботи органiв державної
податкової служби щодо забезпечення надходжень до державного бюджету,
полiпшення обслуговування платникiв податкiв та на виконання постанови
Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15 жовтня 2002 року №1550 “Про
упорядкування структури апарату центральних органiв виконавчої влади та
його структурних пiдроздiлiв” у березнi поточного року Голова ДПА
України затвердив нову структуру. Так, у центральному апаратi проведено
реорганiзацiю структурних пiдроздiлiв: на базi 12 головних управлiнь
створено вiдповiднi департаменти.

Враховуючи важливiсть завдань та вимог, що випливають iз послань
Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибiр.
Концептуальнi засади стратегiї економiчного та соцiального розвитку
України на 2002 — 2011 роки” та “Про внутрiшнє i зовнiшнє становище
України у 2001 роцi”, та з метою запровадження стратегiчного планування
в практику роботи у центральному апаратi Державної податкової
адмiнiстрацiї України створюється структурний пiдроздiл з питань
стратегiчного планування1.

Державна податкова адмiнiстрацiя України є центральним органом
виконавчої влади зi спецiальним статусом.

Структуру ДПА України затверджує Голова ДПА України.

Станом на 12 березня 2003 року:

до складу центрального апарату Державної податкової адмiнiстрацiї
України входять: 14 департаментiв, 4 головнi управлiня, 8 управлiнь;

до складу органiв державної податкової служби входять:

• Департамент розвитку та модернiзацiї Державної податкової служби
України;

• державнi податковi адмiнiстрацiї в АР Крим, областях, мiстах Києвi та
Севастополi — 27 од.;

• спецiалiзованi державнi податковi iнспекцiї з функцiями
безпосереднього обслуговування та контролю за великими платниками
податкiв — 7 од.;

• державнi податковi iнспекцiї у мiстах без внутрiмiського подiлу — 42
од.;

• державнi податковi iнспекцiї у мiстах з внутрiмiським подiлом — 6 од.;

• державнi податковi iнспекцiї у районах мiст — 78 од.;

• мiжрайоннi державнi податковi iнспекцiї — 115 од.;

• об’єднанi державнi податковi iнспекцiї — 100 од.;

• державнi податковi iнспекцiї у сiльських районах — 102 од.

Крiм того, до складу Державної податкової служби України входять:

• Академiя державної податкової служби України (в тому числi Київський
фiнансово-економiчний коледж та Науково-дослiдний iнститут фiнансового
права);

• Навчально-курсовий комбiнат ДПА України;

• Центр перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї керiвних кадрiв ОДПС;

• журнал “Вiсник податкової служби України”;

• Агентство податкової iнформацiї;

• Головний сервiсний центр комп’ютерних технологiй та iншi пiдроздiли.

Органи державної податкової служби координують свою дiяльнiсть з
фiнансовими органами, органами Державного казначейства України, органами
СБУ, МВС, прокуратури, статистики, Державною митною i
контрольно-ревiзiйною службами та iншими контролюючими органами,
установами банкiв, а також з податковими службами iнших держав.

Розділ 2. Державна податкова адміністрація

Законом України «Про Державну податкову службу в Україні» від 4 грудня
1990 р. (в редакції Закону України від 24.12.1993 р. із змінами та
доповненнями) визначено структуру, статус державної податкової служби в
Україні, її функції та правові основи діяльності.

Державна податкова служба складається з Державної податкової
адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових
інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), по районах
у містах. До складу органів державної податкової служби входять
відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими
правопорушеннями (податкова міліція) 1.

Головним завданням державних податкових адміністрацій є здійснення
контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю
обчислення, повнотою і вчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та
інших платежів і неподаткових доходів та внесків до державних цільових
фондів, встановлених законодавством України.

Крім того, Державна податкова адміністрація України організовує: роботу
державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій із
здійснення контролю за дотриманням законодавства про податки, інші
платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів, за
дотриманням законності валютних операцій, порядку розрахунків із
споживачами з використанням контрольно-касових апаратів та
товарно-касових книг, лімітів готівки в касах і за її використанням для
розрахунків за товари, роботи, послуги; проведення всебічних перевірок
фактів приховування, зниження сум податків та інших платежів; виявлення,
облік, оцінку та реалізацію конфіскованого, безхазяйного майна, майна,
що перейшло за правом спадкоємства до держави, та скарбів; проведення
перевірок правильності справляння і схоронності коштів, одержаних у
сплату державного мита, а також у разі здійснення виконкомами сільських
та селищних Рад народних депутатів касових операцій з приймання від
населення коштів на сплату податкових платежів.

Державна податкова адміністрація відповідно до покладених на неї
функцій:

— розробляє і видає інструктивні та методичні документи про порядок
застосування законодавчих актів про податки, інші платежі до бюджетів,
внески до державних цільових фондів, а також нормативні акти з питань
формування Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та
інших обов’язкових платежів;

— затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших
документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів
до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, зразок картки
фізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів, а
також форми звітів про проведену державними податковими інспекціями
роботу;

— роз’яснює через засоби масової інформації порядок застосування
законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші
платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів і організовує
проведення цієї роботи державними податковими інспекціями;

— здійснює заходи з добору, розстановки, професійної підготовки та
перепідготовки кадрів державної податкової служби;

— під час здійснення, у межах своєї компетенції, контрольних функцій
з’ясовує неправомірність дій підприємств, установ, організацій і
громадян, що можуть свідчити про злочинну діяльність або створювати
умови для такої діяльності, та передає наявну інформацію з цих питань
відповідним спеціальним органам з боротьби з організованою злочинністю;

— передає правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за
які передбачено кримінальну відповідальність;

— надає фізичним особам — платникам податків та інших обов’язкових
платежів ідентифікаційні номери і надсилає до державної податкової
інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання
нею доходів чи за місцем розміщення об’єкта оподаткування картку з
ідентифікаційним номером та ін1.

Державні податкові адміністрації в районах, районах у містах і містах
без районного поділу наділено повноваженнями:

— здійснювати контроль за дотриманням законодавства про податки, інші
платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів;

— забезпечувати повний облік платників податків, інших платежів до
бюджетів, внесків до державних цільових фондів, правильність обчислення
цих платежів і вчасність надходження їх, а також здійснювати реєстрацію
фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів;

— контролювати вчасність подання платниками бухгалтерських звітів та
балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів,
пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів до бюджетів, внесків
до державних цільових фондів і перевіряти вірогідність цих документів
щодо правильності визначення об’єктів оподаткування та обчислення
податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових
фондів;

— перевіряти законність валютних операцій, дотримання встановленого
порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових
апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її
використання для розрахунків за товари, роботи і послуги;

— забезпечувати застосування та вчасне стягнення сум фінансових санкцій,
передбачених законодавчими актами України, за порушення законодавства
про оподаткування, а також стягнення адміністративних штрафів за ці
порушення, допущені службовими особами підприємств, установ, організацій
та громадянами;

— провадити всебічні перевірки фактів приховування і заниження сум
податків, інших платежів до бюджетів та внесків до державних цільових
фондів та ін.

У своїй діяльності державні податкові адміністрації керуються
Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України,
указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і
розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями Верховної Ради
Республіки Крим і місцевих Рад народних депутатів. Державна податкова
адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, їй
підпорядковуються державні податкові адміністрації в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Державні податкові адміністрації є юридичними особами, мають самостійні
кошториси видатків, поточні рахунки в установах банків і печатку із
зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. Видатки на
утримання державних податкових адміністрацій визначаються Кабінетом
Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Крім того, державні податкові адміністрації спрямовують на розвиток
матеріально-технічної бази 30 відсотків донарахованих і стягнутих за
результатами документальних перевірок сум податків, інших платежів та
внесків, фінансових санкцій.

Службові особи державних податкових адміністрацій зобов’язані
дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав
та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ,
організацій, забезпечувати виконання покладених на державні податкові
адміністрації функцій і повною мірою використовувати надані їм права. За
невиконання або неналежне виконання службовими особами державних
податкових адміністрацій своїх обов’язків вони притягуються до
дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної
відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані
неправомірними діями службових осіб державних податкових адміністрацій,
підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Службові особи державних податкових адміністрацій зобов’язані
дотримуватись комерційної та службової таємниці.

Крім обов’язків державним податковим адміністраціям надані певні права
(стаття 11 Закону «Про Державну податкову службу»),

Вони уповноважені:

— здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно
від форм власності, та у громадян перевірки грошових документів,
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів,
пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів до бюджетів,
внесків до державних цільових фондів, наявності посвідчень про державну
реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів
(ліцензій, патентів) на її здійснення, а також одержувати від посадових
осіб та громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з
питань, що виникають під час перевірок;

— перевіряти у посадових осіб та громадян документи, що посвідчують
особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування;

— викликати посадових осіб та громадян для пояснень з питань обчислення
і сплати податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних
цільових фондів, а також проводити перевірки достовірності інформації,
одержаної для занесення до Державного реєстру фізичних осіб — платників
податків та інших обов’язкових платежів; одержувати безплатно від
підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного
банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, і
від громадян відомості, довідки про діяльність, отримані доходи, видатки
підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, і від
громадян, що перевіряються, про відкриті, закриті розрахункові, валютні
та інші рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на цих
рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені терміни валютної
виручки від суб’єктів підприємницької діяльності, та іншу інформацію,
пов’язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів до бюджетів,
внесків до державних цільових фондів; входити в будь-які інформаційні
системи, зокрема в комп’ютерні, для визначення об’єкта оподаткування;

— одержувати безплатно необхідні відомості для формування інформаційного
фонду Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших
обов’язкових платежів від підприємств, установ, організацій усіх форм
власності, включаючи Національний банк України та його установи,
комерційні банки, та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької
діяльності про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з
них податків та інших обов’язкових платежів; від органів, уповноважених
провадити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб — суб’єктів
підприємницької діяльності, від органів внутрішніх справ — про громадян,
які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з
нього, від органів реєстрації актів громадянського стану — про громадян,
які померли;

— вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ,
організацій, а також від громадян, які перевіряються, усунення виявлених
порушень законодавства про податки, інші платежі до бюджетів, внески до
державних цільових фондів і законодавства про підприємницьку діяльність
та контролювати виконання їх, а також — припинення дій, що перешкоджають
здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової
служби;

— вилучати у підприємств, установ та організацій документи, що
засвідчують приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату
податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових
фондів, а у громадян-підприємців, котрі порушують порядок заняття
підприємницькою діяльністю, — реєстраційні посвідчення або спеціальні
дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про
порушення органам, котрі видали ці документи;

— застосовувати до підприємств, установ, організацій та громадян
фінансові санкції у вигляді стягнення — однократного розміру до
нарахованої за результатами перевірки суми податку, іншого платежу до
бюджетів, внеску до державного цільового фонду, а у разі повторного
порушення протягом року після встановлення порушення попередньою
перевіркою — у двократному розмірі донарахованої за результатами
перевірки суми податку; 10 відсотків належних до сплати сум податків або
інших платежів до бюджетів чи внесків до державних цільових фондів за
неподання або невчасне подання органам державної податкової служби
податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших
документів, необхідних для обчислення податків, інших платежів та
внесків, а також за неподання або невчасне подання установам банків
платіжних ідоручень на сплату податків, інших платежів до бюджетів,
внесків до державних цільових фондів;

— стягувати до бюджетів та державних цільових фондів донараховані за
результатами перевірок суми податків, інших платежів та внесків, суми
недоїмки з податків, інших платежів, внесків, а також суми штрафів та
інших санкцій, якщо ці платежі не сплачено добровільно в десятиденний
строк з дня прийняття органом державної податкової служби відповідного
рішення, з підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності та наслідків фінансово-господарської діяльності, у безспірному
порядку, а з громадян — за рішенням суду або за виконавчими написами
нотаріусів;

— накладати адміністративні штрафи: на керівників та інших посадових
осіб підприємств, установ, організацій, винних у заниженні суми податку
або іншого платежу чи внеску, у приховуванні (заниженні) об’єктів
оподаткування, а також у тому, що немає бухгалтерського обліку об’єктів
оподаткування, або у введенні його з порушеннями встановленого порядку,
у неподанні, невчасному поданні або поданні за невстановленою формою
бухгалтерських звітів та балансів, податкових декларацій, розрахунків,
аудиторських висновків, платіжних доручень та інших документів,
пов’язаних з обчисленням і сплатою податків або інших платежів до
бюджетів чи внесків до державних цільових фондів, — від п’яти до десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті ж дії, вчинені
особою, котру протягом року було піддано адміністративному стягненню за
одне із зазначених правопорушень, — від десяти до п’ятнадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на керівників та інших
посадових осіб підприємств, установ, організацій, івключаючи установи
Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні
установи, які не виконують вимог державних податкових інспекцій та їхніх
службових осіб, — від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян; на посадових осіб підприємств, установ та організацій,
а також на громадян — суб’єктів підприємницької діяльності, котрі
виплачували доходи, винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум
податку на доходи громадян, у перерахуванні податку за рахунок коштів
підприємств, установ та організацій (крім випадків, коли такі
перерахування дозволено законодавством), у неповідомленні або невчасному
повідомленні державним податковим інспекціям за встановленою формою
відомостей про доходи громадян, — у розмірі трьох неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, а за ті ж дії, вчинені особою, котру
протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із
зазначених правопорушень, — у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян; на громадян, винних у неподанні або невчасному поданні
декларацій про доходи чи у включенні до декларацій перекручених даних, у
тому, що немає обліку, або в неналежному веденні обліку доходів та
витрат, для яких встановлено обов’язкову форму обліку, — від одного до
п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на громадян, котрі
займаються підприємницькою діяльністю, винних у протидіях посадовим
особам органів державної податкової служби, зокрема у недопущенні їх до
приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької
діяльності та одержання доходів, — від десяти до двадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на громадян, котрі
займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без
спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено
законодавством, — від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян; на громадян, котрі здійснюють продаж товарів без
придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їхньої дії чи
здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях, — від одного до
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті ж дії,
вчинені громадянином, котрого протягом року було піддано
адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, — від
десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян1.

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають
обов’язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів
державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної
заробітної плати за їхньою останньою посадою, а в разі поранення,
контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися
у зв’язку з виконанням службових обов’язків, — у розмірі від
шестимісячної до п’ятирічної заробітної плати за їхньою останньою
посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

Розділ 3. Податкова міліція

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів з боротьби з
податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів
державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням
податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову,
кримінально-процесуальну та охоронну функції.

На податкову міліцію покладено завдання:

— із запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері
оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про
адміністративні правопорушення;

— із розшуку платників, котрі ухиляються від сплати податків, інших
платежів;

— із запобігання корупції в органах державної податкової служби та
виявлення її фактів;

— із забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної
податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з
виконанням службових обов’язків.

Відповідно до чинного законодавства працівники податкової міліції
уповноважені:

— здійснювати перевірку і приймати відповідні рішення за заявами,
повідомленнями та іншою інформацією про злочини та правопорушення;

— здійснювати оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку
матеріалів за протокольною формою, а також провадити дізнання та
досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживати заходів
до відшкодування заподіяних державі збитків;

— вживати заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які
сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування;

— забезпечувати безпеку працівників органів державної податкової служби
та захист їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням ними
посадових обов’язків;

— збирати, аналізувати, узагальнювати інформацію про порушення
податкового законодавства, прогнозувати тенденції розвитку негативних
процесів кримінального характеру, пов’язаних з оподаткуванням.

2 4 i ? @

T

V

6

o

»

$

&

(

*

,

.

0

2

4

6

8

:

< >

@

B

D

F

R

T

V

6

H громадян, котрі порушують податкове законодавство; давати доручення
органам державної контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій у
разі виявлення зловживань під час здійснення контролю за надходженням
валютної виручки, проведенням розрахунків із споживачами з використанням
товарно-касових книг, а також за дотриманням лімітів готівки в касах та
її використанням для розрахунків за товари, роботи та послуги; надавати
інформацію з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та
інших обов’язкових платежів1.

Крім прав, наданих відповідно до Закону «Про державну податкову службу»,
податкова міліція має право (згідно із Законом «Про міліцію»):

— вимагати від громадян і службових осіб, котрі порушують громадський
порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню
повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, котрі
допустили малозначні адміністративні порушення;

— перевіряти в громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи,
що посвідчують їхню особу, а також інші документи, необхідні для
з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за
виконанням яких покладено на міліцію;

— викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв’язку
з матеріалами, що є в її провадженні, в разі ухилення без поважних
причин від явки за викликом піддавати приводу їх у встановленому законом
порядку;

— виявляти і вести облік осіб, котрі підлягають профілактичному впливу
на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм
офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

— затримувати і тримати в спеціально відведених для цього приміщеннях
осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та проводити огляд їхніх речей і
вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або
використані на шкоду їхньому здоров’ю;

— складати протоколи про адміністративні правопорушення;

— у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні
правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати
матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних
органів, товариських судів, громадських об’єднань або трудових
колективів;

— здійснювати в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих
органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі
дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

— проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних
повітряних, морських та річкових суден, засобів залізничного та
автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством;

— входити безперешкодно в будь-який час доби: на територію і в
приміщення підприємств, установ та організацій, в тому числі митниці та
громадян, оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб,
підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших
надзвичайних обставинах; на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення
громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що
загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших
надзвичайних обставинах;

— одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ та
організацій незалежно від форм власності і від об’єднань громадян на
письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну
та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що є у
провадженні міліції;

— тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки
місцевості чи об’єкти з метою забезпечення громадського порядку,
громадської безпеки, охорони життя і здоров’я людей;

— користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського,
приміського та місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним
транспортом. Під час службових відряджень працівники міліції мають право
на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в
готелях при пред’явленні службового посвідчення та посвідчення про
відрядження;

— використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать
підприємствам, установам, організаціям та громадянам (крім транспортних
засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних
держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального
призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в
лікувальні заклади осіб, котрі потребують невідкладної медичної
допомоги, для переслідування правопорушників та доставки їх в міліцію;

— користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно
засобами зв’язку, що належать підприємствам, установам та організаціям,
а засобами зв’язку, що належать громадянам, — за їхньою згодою;

— користуватися безплатно засобами масової інформації з метою
встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, котрі їх вчинили,
свідків, потерпілих, розшуку злочинців, котрі втекли, осіб, котрі
пропали безвісти, та з іншою метою, що пов’язана з необхідністю подання
допомоги громадянам, підприємствам, установам та організаціям у зв’язку
з виконанням міліцією покладених на неї обов’язків;

— матеріально і морально заохочувати громадян, котрі подають допомогу в
охороні правопорядку та в боротьбі із злочинністю;

— застосовувати заходи фізичного впливу, носити і застосовувати
спеціальні засоби та зброю.

Посадова чи службова особа податкової міліції самостійно приймає рішення
і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну
відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх
справ або іншу, передбачену законодавством, відповідальність.

При порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і
законних інтересів громадянина відповідний орган державної податкової
служби зобов’язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування
завданих матеріальних збитків, а на вимогу громадянина публічно
вибачитися.

Посадова чи службова особа податкової міліції, котра виконує свої
обов’язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах
закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки
компенсуються за рахунок держави. Працівник податкової міліції, котрий
порушив вимоги закону або неналежне виконує свої обов’язки, несе
відповідальність у встановленому порядку1.

Розділ 4. Досвід зарубіжних країн з питань контролю за справлянням
податків

За обов’язковими платежами, які вилучає держава в юридичних та фізичних
осіб, у ряді країн слідкують податкові інспекції. У США така інспекція
має назву Служба внутрішніх доходів (СВД). Представників цієї служби
американські громадяни бояться більше, ніж поліцейських, агентів ФБР,
ЦРУ і всіх інших спецслужб.

Ці страхи не позбавлені підстав. Навряд чи яка інша державна установа в
США може зрівнятися з податковою інспекцією за широтою наданих
повноважень.

Відповідно до федерального законодавства США, вищі адміністративні
повноваження у сфері оподаткування надано міністру фінансів. Але
практичну діяльність із збору податків здійснює фінансова служба
внутрішніх доходів, яка організаційно входить до складу міністерства
фінансів1. Це — потужне, розгалужене податкове відомство. В ньому
зайнято близько 70 тис. службовців, технічно добре оснащених. Вони
виконують початкову обробку податкової декларації, яку кожен дорослий
американець щорічно зобов’язаний подавати службі до 15 квітня. Крім
цього, перевіряють податкові звіти корпорацій. Приблизно 1 % декларацій
щорічно підлягає ревізії, причому, чим більший доход особи, тим більше у
нього шансів зазнати перевірки. За податковим законодавством США,
будь-які комерційні операції на суму від 600 доларів, а також виплати
дивідендів на суму не менше 10 доларів на одного отримувача мають
підтверджуватись документально.

Ця державна організація існує на кошти платників податків і не приймає
ні від кого ніякої фінансової підтримки, що покликано максимально
забезпечити чесність та неупередженість усіх працівників управління.
Матеріальна незалежність і надійність тих, хто має справу з виконанням
контрольних функцій, забезпечується ще й високою їхньою заробітною
платою. Річна заробітна плата службовця податкового відомства становить
35—42 тис. доларів. Попередній витік інформації про намічену перевірку
податковою інспекцією цілком виключено. Пояснюється це повною
непередбачуваністю комп’ютера, який опрацьовує всі податкові надходження
і намічає «жертву» для наступних вибіркових перевірок. Електронна машина
видає прізвища та адреси тих, хто зовсім не надіслав податки, або тих, у
кого вони підозріло малі.

Протягом року перевіряється не менш як 2,5 мільйона формулярів 1040, що
надійшли до податкових інспекцій. Для порушників законодавства це
закінчується тим, що потрібно покрити заборгованість і сплатити великий
штраф. Особливо винні потрапляють до в’язниці, як такі, що скоїли тяжкий
злочин.

Якщо інспектор має достатні підстави підозрювати платника податків у
шахрайстві, то він може навіть вдатися до послуг платних інформаторів,
щоб викрити злісного порушника податкового законодавства. При цьому
добровільному помічникові виплачується до 15 % від донарахованої суми.

У США інспектор-контролер покликаний не тільки займатися викриттям
порушників закону, але й всіляко допомагати платникам податків правильно
оформити відповідну анкету, нагадати забудькуватим платникам про сплату
податків, а коли реакції не буде, то вжити до них санкцій.

У податкового інспектора для кожного типу перевірки є докладне
настановлення відповідно до того, що і в якій послідовності потрібно
перевіряти. Для кожної галузі економіки і практично для кожної професії
є спеціально розроблені інструкції.

СВД має свій слідчий апарат, який провадить позасудове переслідування
громадян. Йому надано повноваження із розслідування всіх порушень Закону
про банківську таємницю (за винятком порушень положень Звіту про
міжнародні перевезення валютних та грошових коштів, розслідування з яких
провадить митна служба).

Судові позови за справами про несплату або недоплату податків
порушуються тільки тоді, коли мова йде про велику суму, або несплати
носять регулярний характер.

Дії податкового інспектора можуть бути опротестовані в судовому порядку.
Але якщо платник податку програв таку справу, то за ухилення від сплати
податків він карається тюремним ув’язненням до 4 років і штрафом 50 тис.
доларів.

У разі систематичного ухилення від сплати податків покарання може бути
значно жорсткішим — аж до довічного ув’язнення. Крім того, СВД може
вилучити в рахунок сплати податку власність платника, котрий
систематично ухиляється від його сплати (включаючи нерухомість).

В американському суді доказами свідомої несплати податків враховуються:
підробка фінансових документів, відмова пред’явлення їх, заняття
трудовою або підприємницькою діяльністю за підробленими документами або
від імені підставних осіб, наявність значних сум, походження яких не
підтверджено документами, а також якщо в податковій декларації не
вказано джерело доходу.

Діє принцип: платник податку на вимогу податкових органів повинен
документально підтвердити законне надходження всіх коштів, які він має і
мав у минулому1.

Укриття з року в рік від оподаткування великих сум доходу викликало
велику занепокоєність федеральної влади. Борючись з таким явищем,
адміністрація і законотворчі довгий час йшли по шляху розширення
повноважень СВД. Останнім часом цей процес став викликати зростаюче
незадоволення в населення. Виникла необхідність більш чіткого
законодавчого розмежування прав і обов’язків сторін під час контактів
платників податків з СВД. З огляду на це конгрес США в кінці 1988 р.
прийняв закон, який дістав неофіційну назву «Білль про права платників
податків». За цим законом під час ревізії податкової декларації СВД
зобов’язана подати платникові податків письмовий документ з викладенням
його прав та обов’язків. Платники податків мають право, попередньо
повідомивши співробітників СВД, робити магнітофонний запис усіх
переговорів з офіційними представниками податкового відомства під час
ревізії. Крім того, платник податків може доручити ведення цих
переговорів адвокатові. Якщо СВД має намір удатися до примусового
відчуження частини власності платника податку для погашення
заборгованості з податків, платник має отримати письмове повідомлення не
пізніше, ніж за 30 днів (раніше цей строк становив 10 днів).

В Італії розкриттям і розслідуванням економічних злочинів, у т. ч. у
сфері оподаткування, поряд з Державною поліцією та Корпусом Карабінерів
займається Генеральне Командування Фінансової Гвардії (ГКФГ), яке
структурно входить до Міністерства фінансів.

Основними функціями ГКФГ є попередження, викриття та розслідування
фінансових злочинів. Підрозділи ГКФГ певною мірою діють автономно. Однак
фактично координація з відповідними структурами поліції в рамках
здійснення оперативних та слідчих заходів з боротьби з економічними
злочинами носить характер підпорядкованості їм, оскільки в даному разі
офіцери ГКФГ реалізують свою поліцейську функцію.

Головна відмінна особливість правоохоронної діяльності в Італії у сфері
боротьби з економічною злочинністю — це винятково широка компетенція
ГКФГ, надана рядом законодавчих актів, серед яких основними є норми з
припинення порушень фінансових законів, передбачені Законом від
07.01.1929 р.

Офіцерів ГКФГ наділено фіскальними функціями податкових інспекцій і
правами поліції в частині здійснення оперативних заходів та
кримінального розслідування. Вони мають право доступу на підприємства,
фірми, в банки і до будь-яких документів у зв’язку з необхідністю
перевірки об’єктів оподаткування та фінансового контролю без отримання
дозволу суду на такі дії. Вони самостійно здійснюють оперативний пошук
таких злочинів, як укриття доходів від оподаткування, фіктивне
банкрутство, махінації з переказом валюти за кордон і з-за кордону, а
також інших злочинів.

У разі викриття фактів приховування доходів від оподаткування на суму не
менш як 50 млн лір (1 тис. лір — приблизно 1,2 дол. США), офіцер ГКФГ
може самостійно оформити адміністративний штраф і направити матеріали
для виконання в адміністративне бюро.

В оперативній діяльності офіцери ГКФГ керуються тими ж законами, що й
Державна поліція.

В англійській судовій практиці ухилення від сплати податків віднесено до
категорії шахрайства у сфері комерції.

Такі шахрайства англійське законодавство відносить до сфери
кримінального права. Справи про ці злочини розслідуються спеціальними
відділами поліції з боротьби із шахрайством.

Ухилення від сплати податків в Англії карається тюремним ув’язненням (у
деяких випадках) до 10—12 років.

До недавнього часу в швейцарському законодавстві зберігався традиційний
принцип відмови в правовій допомозі у справах про податки іноземним
податковим і валютним органам ні з особистої ініціативи, ні у відповіді
на запити іноземних служб.

Великі зміни в міжнародній економіці за останні роки трохи послабили,
хоч і в обмежених рамках, непохитність цього принципу. З одного боку, до
деяких винятків привів розвиток організованої злочинності. З іншого
боку, і в швейцарському законодавстві з податків з’явились більш жорсткі
норми.

Податкові злочини з обтяжуючими обставинами стали каратися позбавленням
волі і розслідування їх було передано до компетенції органів з
кримінальних справ.

У 1986 році було видано закон про міжнародну правову допомогу в
кримінальних справах, який має норму про кооперацію Швейцарії із
закордоном з переслідування податкового шахрайства. Це єдина сфера, в
якій іноземні органи юстиції можуть отримати від швейцарських установ
інформацію, що є банківською таємницею. Поняття податкове шахрайство в
законі про правову допомогу не визначається. Закон відсилає до
адміністративного права, яке дає таке визначення діяння, що підлягає
покаранню: «Якщо своїми обманними діями винний сприяє тому, що
громадськість позбавляється податку в значній сумі внеску або інших
платежів, або вона буде позбавлена надбання іншим чином, ці дії
караються тюремним ув’язненням до одного року або штрафом до 30 тис.
франків». Якщо з приводу ознак податків є сумнів, який згадано в запиті
про правову допомогу, федеральне управління поліції і контрольні
виконавчі органи залучають думку Швейцарського податкового управління
(податкові органи добре знайомі з іноземними законами про податки).

Швейцарські податкові органи не мають права передавати іноземним
податковим органам інформацію, захищену банківською таємницею, тому що
це допускається тільки для судових органів при розслідуванні шахрайства.

У Німеччині податкова служба виконує функції фінансового правоохоронного
органу. Місцеві податкові органи мають добре підготовлені слідчі
відділи, які мають відповідні повноваження, а також апаратуру
підслуховування та звукозапису, лабораторії, в яких проводиться аналіз
справжності документів, поданих платниками податків, почеркознавчі,
хімічні та інші криміналістичні експертизи.

Інформацію на осіб, котрі ухиляються від сплати податків, податкові
органи Німеччини отримують від поліції, прокуратури, служби безпеки, а
також від громадян. Внутрішньою інструкцією таким інформаторам
передбачається виплата винагороди — до 10 % від суми нарахованої за
несплату податків неустойки.

Податкові служби Німеччини мають право вилучати фінансові документи з
банків, із страхових компаній тощо.

У своїй діяльності вони застосовують такі методи, як конфіскація ділової
документації у фірм і громадян, зайнятих приватною практикою, а також
проводять розслідування із звинувачення адвокатів та консультантів з
питань ухилення від податків1.

У сьогоднішніх умовах становлення недержавного сектора економіки постало
питання про правове регулювання у фінансовому і кримінальному
законодавстві відповідальності за ухилення від сплати податків у країнах
СНД і утворення органів, які забезпечують економічну безпеку. У зв’язку
з цим у Росії прийнято Закон про федеральні органи податкової поліції і
Положення про проходження служби в органах податкової поліції.

Федеральні органи податкової поліції є самостійним відомством
правоохоронних органів і складовою частиною сил із забезпечення
економічної безпеки Росії. Його структурні підрозділи правонаступники
Головного управління податкових розслідувань при Державній податковій
службі Росії, а також управлінь, відділів податкових розслідувань при
державних податкових інспекціях автономних областей, округів, країв,
міст.

Федеральні органи податкової поліції Росії мають широкі повноваження.
Зокрема вони мають право: проводити оперативно-пошукові заходи та
дізнання з метою виявлення, попередження і припинення фактів укриття
доходів від оподаткування та ухилення від сплати податків, здійснювати
перевірки платників податків, призупиняти операції за рахунками в банках
і кредитних установах на строк до 1 місяця у випадках ненадання
документів, пов’язаних із сплатою податків. Вони також накладають
адміністративний арешт на майно юридичних та фізичних осіб з наступною
реалізацією його у встановленому порядку у випадках невиконання
зазначеними особами обов’язків із сплати податків, зборів та інших
платежів і мають право проводити невідкладні слідчі дії, залучати
громадян до співробітництва для виявлення злочинів і порушень у сфері
податкового законодавства та ін.

Для ефективного функціонування податкових органів Кримінальний кодекс РФ
доповнено ст. 1622, за якою приховування доходів у великих розмірах
карається штрафом до 350 ставок мінімальної заробітної плати, а
приховування доходів у особливо великих розмірах, або особою, котра
раніше скоювала такий злочин, карається ув’язненням до 5 років або
штрафом від 300 до 500 ставок мінімальної заробітної плати.

Введено також спеціальну норму (ст. 1623 КК РФ), якою регулюється
відповідальність (штраф у розмірі від 100 до 150 ставок мінімальної
заробітної плати) за ухилення від явки до органів Державної податкової
служби для пояснень, за відмову давати пояснення про джерела доходу,
їхні фактичні суми, ненадання документів та іншої інформації про
господарську діяльність.

Розділ 5. Пiдготовка, перепiдготовка та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв
податкової служби

Академiя державної податкової служби України — вищий навчальний заклад
четвертого рiвня акредитацiї — є базовим навчальним закладом ДПА
України.

В Академiї навчається понад 6 тис. студентiв та 1,2 тис. курсантiв за
замовленням державної податкової служби, Державного казначейства,
Державної контрольно-ревiзiйної служби, Мiнiстерства фiнансiв,
Пенсiйного та соцiальних фондiв, iнших мiнiстерств i вiдомств, та
близько 5 тисяч студентiв за замовленнями суб’єктiв пiдприємницької
дiяльностi.

Академiя ДПС України як навчальний заклад працює понад 80 рокiв.

Унiкальнiсть Академiї полягає у пiдготовцi фахiвцiв за новими
спецiалiзацiями, якi поки що не запровадженi у країнах ближнього
зарубiжжя: фiнансового права, оперативно-розшукової та
кримiнально-процесуальної дiяльностi податкової мiлiцiї, податкового
контролю й аудиту, облiку платежiв та платникiв податкiв, а у 2003 роцi
вiдкрита нова спецiальнiсть “Оподаткування”.

У найближчiй перспективi планується вiдкриття ще 9 спецiалiзацiй у сферi
оподаткування.

У складi Академiї ДПС України функцiонує Науково-дослiдний iнститут
фiнансового права, Науково-дослiдний центр iз проблем оподаткування,
Центр перепiдготовки та пiдвищенння квалiфiкацiї кадрiв для ДПС України,
Фiнансово-економiчний коледж, факультет пiдготовки, перепiдготовки та
пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв для податкової мiлiцiї, 4 регiональних
фiлiали академiї, магiстратура та аспiрантура.

На 26 кафедрах 7-ми факультетiв працює 49 докторiв та 148 кандидатiв
наук. Серед них 3 академiки, 46 професорiв i 138 доцентiв. В Академiї
зосереджено значну частину наукового потенцiалу країни з питань
фiнансового права та оподаткування.

Наявнiсть таких науковцiв дала змогу Академiї вiдкрити двi
спецiалiзованi вчених ради з правом прийняття до розгляду та проведення
захистiв дисертацiй на здобуття наукового ступеня кандидата у сферi
економiки та правознавства. Сьогоднi здобувачами цього наукового ступеня
є 118 осiб.

Тiльки за останнi роки науковцi Академiї виконали понад 40
науково-дослiдних робiт iз проблемних питань економiки, фiнансiв, права,
оподаткування, податкової полiтики та функцiонування державної
податкової служби. Видається збiрник наукових праць “Науковий вiсник”,
зареєстрований ВАКом України як фахове видання.

Дiяльнiсть Академiї ДПС України вiдмiчена державними вiдзнаками та
нагородами. Зокрема, чотири працiвники мають почесне звання “Заслужений
економiст України”, чотири — “Заслужений юрист України”, три —
“Заслужений працiвник освiти”, три — “Заслужений працiвник науки i
технiки”, два — “Заслужений працiвник культури”, один — “Заслужений
тренер України”.

Одним iз основних напрямiв дiяльностi Академiї ДПС є пiдвищення
квалiфiкацiї працiвникiв державної податкової служби. Для його
реалiзацiї у 1996 р. створено спецiальний структурний пiдроздiл — Центр
перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв для державної
податкової служби України.

• Пiдвищення квалiфiкацiї здiйснюється у формi дво- та чотиритижневих
спецiальних курсiв за професiйними програмами з вiдривом вiд основної
роботи та короткотермiнових тематичних семiнарiв за напрямами:

• пiдвищення квалiфiкацiї керiвникiв та спецiалiстiв податкової служби,
включно з працiвниками податкової мiлiцiї;

• початкова пiдготовка працiвникiв, зарахованих до складу податкової
мiлiцiї, протягом першого року перебування на посадi.

У Центрi розроблено та оперативно поновлюється навчально-методичне
забезпечення.

Щорiчно з використанням згаданого навчально-методичного забезпечення
навчаються близько 2100 слухачiв.

ВИСНОВКИ

Проведенi у 1997-2001 роках заходи були логiчним i послiдовним втiленням
єдиної вiдомчої iдеологiї з еволюцiйного розвитку податкової служби.

Накопичений досвiд, проведення чергових етапiв адмiнiстративної реформи,
розвиток суспiльства в напрямi демократизацiї та вiдкритостi й
виникнення у зв’язку з цим об’єктивних проблем у дiяльностi податкової
служби привели до чiткого розумiння необхiдностi якiсних кардинальних
змiн у розвитку державної податкової служби.

У 2002 роцi було продовжено роботу з удосконалення органiзацiйної
структури центрального апарату i регiональних податкових органiв. Було
прийнято рiшення про створення нових структурних пiдроздiлiв, якi були б
спроможнi вирiшувати органiзацiйнi та методологiчнi питання.

Державна податкова служба складається з Державної податкової
адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових
інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), по районах
у містах. До складу органів державної податкової служби входять
відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими
правопорушеннями (податкова міліція).

Основними завданнями Державної податкової адмiнiстрацiї України є:
здiйснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильнiстю обчислення, повнотою i своєчаснiстю сплати до бюджетiв,
державних цiльових фондiв податкiв i зборiв (обов’язкових платежiв), а
також неподаткових доходiв, установлених законодавством (далi — податки,
iншi платежi); здiйснення контролю за погашенням податкової
заборгованостi платниками податкiв, iнших платежiв, у тому числi тими,
майно яких перебуває в податковiй заставi; здiйснення в межах своїх
повноважень контролю за облiком, зберiганням, оцiнкою та реалiзацiєю
конфiскованого та iншого належного державi майна; прийняття у випадках,
передбачених законом, нормативно-правових актiв i методичних
рекомендацiй з питань оподаткування; формування та ведення Державного
реєстру фiзичних осiб — платникiв податкiв та iнших обов’язкових
платежiв i Єдиного банку даних про платникiв податкiв — юридичних осiб;
роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платникiв
податкiв, iнших платежiв; запобiгання злочинам та iншим правопорушенням,
вiднесеним законом до компетенцiї податкової мiлiцiї, їх виявлення,
розкриття, припинення, розслiдування та провадження у справах про
адмiнiстративнi правопорушення; запобiгання корупцiї в органах державної
податкової служби та виявлення її фактiв; убезпечення дiяльностi
працiвникiв органiв державної податкової служби, захист їх вiд
протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язкiв;
розшук платникiв податкiв, якi ухиляються вiд сплати податкiв, iнших
платежiв; ведення Єдиного державного реєстру мiсць зберiгання спирту,
алкогольних напоїв i тютюнових виробiв; розподiл спирту мiж суб’єктами
пiдприємницької дiяльностi — резидентами України в установленому порядку
з оформленням нарядiв на одержання спирту та здiйснення контролю за його
цiльовим використанням.

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів з боротьби з
податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів
державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням
податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову,
кримінально-процесуальну та охоронну функції.

На податкову міліцію покладено завдання: із запобігання злочинам та
іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування
та провадження у справах про адміністративні правопорушення; із розшуку
платників, котрі ухиляються від сплати податків, інших платежів; із
запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення
її фактів; із забезпечення безпеки діяльності працівників органів
державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань,
пов’язаних з виконанням службових обов’язків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомост Верховної Ради
України. — 1996. — № 30. — Ст. 140-143.

Кодекс про адміністративні правопорушення України від 7 грудня 1984
року.

Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради
України) від 5 квітня 2001 року.

Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990
р. (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради
України. — 1994. — №15.

Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. в
редакції Закону від 18 лютого 1997 р. // Відомості Верховної Ради
України. — 1997. — №16.

Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994
р. в редакції Закону від 22 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради
України. — 1997. — №27.

Про Державний реєстр фізичних осібплатників податків та інших
обов’язкових платежів: Закон України від 22 грудня 1994р. // Відомості
Верховної Ради України. — 1995. — №2.

Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 року
№2181-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. — №10. — ст.44.

Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1993
р. // Голос України. — 1993 р. — 21 травня.

Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від 20
травня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №30.

Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва: Указ Президента України від 3 липня 1998 р. // Урядовий
кур’єр від 07.07.1998. — №128.

Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу
готівки: Указ Президента від 12 червня 1995 року за №436/95.

Монографічна, наукова та інша література

Бельский К.С. Финансовое право: Наука, история, библиография. — М.:
Юрист, 1995.

Воронкова О.М. Контрольна й аналітична робота податкової служби України
// Фінанси України. – 2001. — №8. – С. 135-141.

Вурлакова Л.В. и др. Система налогообложения: (отечественный и
зарубежный опыт). Экономика: Обзор информационный. — К.: УкрНИИНТИ,
1991.

Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права. — К.: Т-во «Знання», КОО,
2003.

Гуреев В.И. Налоговое право. — М.: Экономика, 1995.

Дернберг, Ричард Л. Международное налогообложение: Краткий курс. — М.:
ЮНИТИ, 1997.

Криницкий И.Е., Кучерявенко Н.П. Налоговое право. — Харьков: Клисон,
1995.

Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. — Харьков: Эспада, 1996.

Налоговая система и налоговая политика. — Донецк: Гос. ун-т, 1992.

Податки в Україні: Збірник діючих законодавчих та відомчих нормативних
актів з питань оподаткування. — К., 1995.

Поддєрьогін А.М. Податкова система України на шляху розвитку // Фінанси
України. – 2001. — №11. – С. 3-12.

Стоян В.І. Удосконаленя податкової системи України // Фінанси України. –
2001. — № 7. – С. 115-118.

Толстпопятенко Т.П., Федотова И.Т. Налоговое право США. — М.: Изд. центр
«АнкиА», 1996.

Федосов В.М., Опарін В.М., П’ятаченко Г.О. Податкова система України. —
К.: Либідь, 1994.

1 Стоян В.І. Удосконаленя податкової системи України // Фінанси України.
– 2001. — № 7. – С. 115-118.

1 Поддєрьогін А.М. Податкова система України на шляху розвитку //
Фінанси України. – 2001. — №11. – С. 3-12.

1 Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права. — К.: Т-во «Знання»,
КОО, 2003. – С. 121-125.

1 Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня
1990 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №15.

1 Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права. — К.: Т-во «Знання»,
КОО, 2003. – С. 126-129.

1 Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня
1990 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №15.

1 Воронкова О.М. Контрольна й аналітична робота податкової служби
України // Фінанси України. – 2001. — №8. – С. 135-141.

1 Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права. — К.: Т-во «Знання»,
КОО, 2003. – С. 130-135.

1 Дернберг, Ричард Л. Международное налогообложение: Краткий курс. — М.:
ЮНИТИ, 1997. – С. 52-54.

1 Толстпопятенко Т.П., Федотова И.Т. Налоговое право США. — М.: Изд.
центр «АнкиА», 1996. – С. 3.

PAGE

PAGE 30

Похожие записи