Реферат на тему:

Дебіторська заборгованість банку, облік дебіторської заборгованості
банку

План

Облікова політика Банку щодо принципів формування і відображення у бух.
обліку дебіторської заборгованості

Класифікація дебіторської заборгованості.

Облік контрагентів — боржників інсайдерів.

Облік дебіторської заборгованості.

1. Облікова політика Банку спрямована на дотримання мінімальних та
обґрунтованих розмірів дебіторської заборгованості, достовірної оцінки
її стану та своєчасне створення резервів під нестандартну
заборгованість, організацію чіткого бухгалтерського обліку і контролю за
її станом, достовірне її відображення у фінансовій звітності,
вивільнення коштів, відвернутих у таку заборгованість та своєчасне
визнання витрат Банку за принципом відповідності.

Методологічні принципи формування і відображення у бухгалтерському
обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у
фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», Планом рахунків
та Інструкцією про застосування Плану рахунків, Положенням про порядок
формування і використання банками резерву для відшкодування можливих
втрат від дебіторської заборгованості,

2. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10
«Дебіторська заборгованість» цим Положенням, з урахуванням особливостей
банківської діяльності та вимог нормативно-правових актів Національного
банку України, визначена така класифікація дебіторської заборгованості
(відносно строків її погашення та знаходження на балансі):

> поточна дебіторська заборгованість — заборгованість, яка буде погашена
у строк, що не перевищує дванадцяти місяців з дати виникнення її на
балансі;

У довгострокова дебіторська заборгованість — заборгованість, яка буде
погашена після дванадцяти місяців з дати виникнення на балансі;

> строкова дебіторська заборгованість — заборгованість, термін
знаходження якої на балансі не перевищує строки її погашення, визначені
договорами чи документами, що їх замінюють, чинними нормативно-правовими
актами або внутрішніми документами Банку;

> прострочена дебіторська заборгованість — заборгованість, яка не
погашена у визначені строки у зв’язку з невиконанням умов, передбачених
договорами чи документами, що їх замінюють, чинним законодавством або
нормативними документами Банку.

За групами ризику, визначеними Положенням про порядок формування і
використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від
дебіторської заборгованості, дебіторська заборгованість поділяється на:

> стандартну заборгованість (І група ризику) — заборгованість, яка
задовольняє дві умови: термін прострочення погашення її не перевищує 7
днів, а термін врахування заборгованості на балансі не перевищує 90 днів
(для заборгованості з придбання нематеріальних активів та основних
засобів (капітальними вкладеннями) — 180 днів);

> нестандартну заборгованість (II — IV (збиткова) група ризику) —
заборгованість, кількість днів прострочення або загальна тривалість з
часу виникнення на балансі перевищують кількість днів, встановлену для
стандартної заборгованістю.

Дебіторська заборгованість, що віднесена Банком до третьої та четвертої
груп ризику (нестандартна заборгованість) вважається сумнівною та
переноситься на відповідні рахунки з обліку сумнівної дебіторської
заборгованості.

3. Рахунок, на якому має обліковуватись дебіторська заборгованість,
визначається, згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків, у
залежності від контрагента, за операцією з яким виникає така
заборгованість (можливе ведення аналітичного обліку у розрізі
боржників). Облік контрагентів-боржників інсайдерів ведеться в розрізі
окремих аналітичних рахунків. Таким чином, якщо Банк має дебіторську
заборгованість іншого банку, пов’язану із виконанням доручення клієнта
(наприклад, з купівлі іноземної валюти, виплати переказів у системі
«Western Union», сплаті (купівлі) дорожніх чеків), така заборгованість
обліковується на відповідних рахунках 2 класу, і навпаки. Якщо ж виникає
заборгованість дебітора, який не є клієнтом Банку, але така
заборгованість пов’язана із виконанням банківських операцій з клієнтами,
така дебіторська заборгованість обліковується на відповідних рахунках 2
класу.

Установи Банку повинні забезпечити використання рахунків з обліку
дебіторської заборгованості чітко за їх призначенням відповідно до
Інструкції про застосування Плану рахунків; заборгованість за активними
операціями установ Банку (надані кредити, операції з цінними паперами,
вкладення у спільну діяльність, витрати Банку тощо) мають обліковуватись
за відповідними балансовими рахунками.

??&?

«Інформація про формування комерційним банком резерву для відшкодування
можливих втрат від дебіторської заборгованості».

При отриманні Банком рахунку (рахунку-фактури), що включає вартість
товарно-матеріальних цінностей (послуг, робіт), які, відповідно до
Інструкції про застосування Плану рахунків та Внутрішнього плану
аналітичних рахунків підлягають оплаті з різних балансових (аналітичних)
рахунків, для перерахування коштів вибирається рахунок, що відповідає
товарам (послугам, роботам), вартість яких найбільша у загальній сумі за
рахунком (рахунком-фактурою). При цьому слід враховувати, що такий
порядок попередньої оплати не може бути застосований до рахунків, які,
крім інших цілей, включають перерахування на капітальні вкладення.

Оплата нотаріальних послуг здійснюється Банком з рахунку 3519 «Інша
дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку» та
обліковується на вказаному рахунку до прийняття судом відповідного
рішення. Якщо за позовом, для

— подання якого сплачена відповідна сума нотаріальних послуг, суд
приймає рішення не на користь Банку, дебіторська заборгованість за
сплаченими коштами відноситься на рахунок 7457 «Інші адміністративні
витрати” після отримання такого рішення.

Державне мито на подання панком позову до суду (господарського суду)
підлягає перерахуванню з рахунку 3522 »Дебіторська заборгованість за
податками та обов’язковими платежами крім податку на прибуток» та
обліковується на вказаному рахунку до прийняття с; дом відповідного
рішення (без класифікації такої заборгованості з метою створення резерву
на відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості). Якщо
за позовом, за яким сплачена відповідна сума державного мита, суд
приймає рішення не на користь Банку, дебіторська заборгованість за
сплаченими коштами відноситься на рахунок 7419 «Сплата інших податків та
обов’язкових платежів, крім податку на прибуток» після отримання такого
рішення.

Державне мито із заяв про порушення справ про банкрутство в розмірі 5
неоподаткованих мінімумів доходів громадян сплачується з рахунку витрат
7419 «Сплата інших податків та обов’язкових платежів, крім податку на
прибуток».

Якщо ж за рішенням суду (господарського суду) винним визнано
відповідача, дебіторська заборгованість за державним митом на підставі
рішення суду підлягає перерахуванню за рахунком 2809 «Інша дебіторська
заборгованість за операціями з клієнтами банку», так як контрагентом за
такою заборгованістю стає боржник. При цьому класифікувати таку
дебіторську заборгованість необхідно з дати прийняття судом
(господарським судом) рішення про відшкодування Банку витрат на сплату
мита.

У разі, якщо вказана заборгованість не погашається у визначені строки,
під неї у встановленому порядку формується спеціальний резерв; при
визнанні Банком такої заборгованості безнадійною вона списується за
рахунок спеціального резерву в загальновстановленому порядку.

У разі перегляду рішення суду (господарського суду) апеляційною чи
касаційною інстанцією та прийняття рішення не на користь Банку, витрати
на сплату державного мита відносяться з рахунку 2809 «Інша дебіторська
заборгованість за операціями з клієнтами банку» на рахунок 7419 «Сплата
інших податків та обов’язкових платежів, крім податку на прибуток». Якщо
на момент отримання вказаного рішення під відповідну дебіторську
заборгованість сформовано спеціальний резерв, він підлягає розформуванню
в загальновстановленому порядку.

Якщо в терміни, визначені нормативно-правовими актами Національного
банку України для здійснення коригуючих проводок, Банк отримує документи
для закриття дебіторської заборгованості, необхідні бухгалтерські записи
виконуються в порядку, визначеному Положенням про формування коригуючих
проводок, з метою забезпечення складання достовірної фінансової
звітності (у частині витрат на формування резерву під дебіторську
заборгованість).

Формування резерву під дебіторську заборгованість установи Банку
здійснюють в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів відповідно
до суми фактичної дебіторської заборгованості та розрахункової суми
резерву за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до
встановленого строку для подання форми звітності N 1-КБ «Баланс
комерційного банку» (щомісяця).

Щомісячно, за станом на перше число місяця, наступного за звітним,
установи Банку здійснюють інвентаризацію дебіторської заборгованості
відповідно до Положення про порядок формування і використання резервів
для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості.

Використана література

Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут
після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. —
2001. — 339 с.

Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. «Облік і
аудит» вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 592 с

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1999.

Похожие записи