Дипломна робота на тему:

“Бухгалтерський облік

у цукрової промисловості”

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

У СТАНОВЛЕННІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА НОВІ

ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКУ

1.1. Проблеми та перспективи розвитку цукрової промисловості України
при переході до ринкових умов господарювання

1.2 Модифікація бухгалтерського обліку в умовах економічних
трансформацій

1.3. Структурна побудова обліку витрат виробничої діяльності

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРИ
ПЕРЕХОДІ ДО РИНКОВИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1. Первинний облік витрат на виробництво

2.2 Методика ведення синтетичного і аналітичного обліку

2.3. Калькуляція собівартості продукції

РОЗДІЛ III. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ У ЦУКРОВІЙ
ГАЛУЗІ

3.1. Контроль витрат на виробництво

3.2. Економіко — математична модель впливу витрат на виробництво і
формування фінансових результатів

3.3. Аналіз впливу окремих видів продукції на досягнення
максимальних результатів діяльності

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

ВСТУП.

З початку періоду переходу до ринкової економіки виробництво цукру в
Україні разюче скоротилося. Однак ознаки слабкості цукрової
промисловості України з’явилися іще до початку цього періоду.
Врожайність цукрового буряка в Україні падала і в70-х і в 80-х роках.
Цукрові заводи України були застарілими та неефективними ще до 1990 р.

На сьогодні українська цукрова промисловість не є конкурентоспроможною
на світовому ринку. Питання про те, чи зможуть значні інвестиції в
технологію та “ноу-хау” зробити цукрову промисловість України
конкурентоспроможною є принаймні дискусійним. Міжнародні ринки цукру
дуже нестабільні й дуже істотною мірою залежать від політичних факторів,
які можуть несподівано та не прогнозовано змінюватися.

В умовах ринкової економіки виробництво регулюється попитом і
пропозицією та механізмом ціноутворення.

Цукрові буряки — одна з найважливіших технічних культур. Це єдине
джерело сировини цукрової промисловості в нашій країні. цукрові буряки
мають велике агротехнічне значення. Введення їх у сівозміни підвищує
культуру землеробства.

За умов сучасної та перспективної кон’юнктури ринку обсяг виробництва
цукру в Україні можна стабілізувати або навіть розширити. Основними
напрямками цього процесу е; вдосконалення виробничих відносин в АПК,
зниження собівартості цукру, зміцнення сировинної бази цукрових заводів
та забезпечення підвищення загальної ефективності виробництва цукру.

Важливу роль у розв’язанні цин завдань відіграють облік, контроль та
аналіз господарської діяльності. Від їх правильної організації
залежить точність визначення собівартості продукції, результатів
господарської діяльності підприємства, оперативного контролю за
дотриманням діючих норм витрат предметів праці. Саме оперативний облік
і контроль в процесі виробництва сприяють усуненню негативних факторів
та економному витрачанню всіх видів ресурсів, що зумовлює зростання
прибутків та рентабельності виробництва.

Методика обліку, контролю та аналізу виробництва, що застосовується в
економіці України, не відповідає сучасним умовам господарювання.
Використання зарубіжних методик потребує врахування специфіки
організації вітчизняного виробництва. Недостатньо уваги приділяється
питанням автоматизації обліку в цукровій промисловості. Вимагають
нового підходу відносини суб’єктів ринкової економіки, що формують
виробництво цукру — цукрових заводів та виробників цукрових буряків.
Чітка організація обліку може забезпечити еквівалентний обмін їх
діяльністю. Визначити оптимальні параметри у цих питаннях дає змогу
достовірна облікова інформація.

Найголовнішими показниками, що характеризують ефективність діяльності
підприємства, є його прибутковість, платоспроможність та
конкурентноздатність. Проте існуюча методика обліку та аналізу
господарської діяльності не сприяє реальному та достовірному їх
визначенню. А це. в свою чергу, ускладнює вибір дієвих факторів для
підвищення ефективності виробництва.

Крім того. в сучасних умовах господарювання виникла потреба в розгляді
питань, що стосуються методів виробничого обліку (бухгалтерського обліку
витрат виробництва). Це пов’язано, перш за все, із змінами, які
відбуваються у методології та організації бухгалтерського обліку. А
саме, в умовах переходу до ринкових відносин організація та
методологія бухгалтерського обліку України потребує таких змін:

— необхідно поряд із фінансовою, впроваджувати управлінську
бухгалтерію, при чому останній необхідно приділяти значну увагу хоча б
тому, що саме вона найбільш яскраво і точно відображає стан
виробництва підприємства. Таким чином, виникає потреба в розгляді
питань якісного проведення бухгалтерського обліку витрат на виробництво
та його вдосконалення;

— впровадження нових прогресивних методів обліку витрат на
виробництво.

Поряд з цим, досить помітним став той факт, що в літературі основна
увага почала приділятись питанням обліку прибутку, а обліку витрат на
виробництво і собівартості відводиться другорядна роль. Деякі
економісти вважають, що в умовах ринку їх роль різко знизилась. Але, не
дивлячись на те, що ціни зараз формуються виходячи з попиту і
пропозиції на продукцію, в основі всіх облікових і оціночних даних (і
не лише виробничих, а й фінансових) все ж лежить собівартість, яка є
основоположною для обліку у всіх країнах.

Управління діяльністю підприємства, перш за все, базується на, такому
принципі, який передбачає постійне відшкодування витрат виробництва
за рахунок виручки та. отримання прибутку,

Управління собівартістю, як важливим економічним пультом, забезпечує
необхідну ефективність і досягнення найкращого кінцевого результату —
необхідної рентабельності. В силу цього, облік витрат на виробництво і
калькулювання собівартості продукції є важливим в загальній
організації обліку на підприємстві. Це і найбільш складна ділянка
обліку, так як в процесі узагальнення виробничих витрат і
калькулювання собівартості продукції всі особливості технології і
організації виробництва, структура підприємства, номенклатура і
характер продукції проявляються в побудові об’єктів обліку, облікових
реєстрів і розподілу ряду витрат.

Тому, облік, як важлива функція управління виробництвом, забезпечує
управлінські органи інформацією про різноманітні аспекти діяльності
підприємств і безпосередньо впливає на якість управлінський рішень,
ефективність системи управління. Тому вдосконалення обліку нерозривно
пов’язане із проведенням перетворень в господарському механізмі. Облік
повинен достовірно відображати результати роботи трудового колективу,
використані в процесі виробництва матеріальні, трудові та грошові
ресурси, сприяти виявленню витрат на виробництво. Взагалі, облік витрат
виробництва і калькулювання собівартості продукції призначений для
виконання ряду важливих завдань, які в значній мірі повинні сприяти
покращенню господарської діяльності багатьох промислових підприємств, і
які розглядаються в даній, дипломній роботі.

Таким чином, тема дипломної роботи є актуальною і сучасною.

Метою дослідження є вивчення теоретичних положень і діючої практики
обліку, контролю та аналізу витрат на виробництво та калькулювання
собівартості продукції в цукровій промисловості, їх узагальнення і
визначення напрямів удосконалення.

Предметом дослідження є організація та методика обліку, контролю та
аналізу» витрат на виробництво.,

Об’єкт дослідження — ВАТ «Чортківський цукровий завод», його
виробничо-фінансова діяльність.

Основним методом дослідження є діалектичний розгляд кола проблем.
При вивченні деяких питань використовувались економіко-математичні
методи і техніко-економічний аналіз та інші методи економічних
досліджень.

Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і
пропозицій, списку літератури та додатків. Це 88 сторінок
друкованого тексту, 5 додатків, 4 таблиці, 4 схеми. Список використаної
літератури складається із 37 позицій.

РОЗДІЛ І. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ У СТАНОВЛЕННІ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА НОВІ ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКУ

1.1. Проблеми та перспективи розвитку цукрової промисловості України
при переході до ринкових умов господарювання

Цукрова промисловість — пріоритетна галузь харчової індустрії
України, яка покликана забезпечити потреби населення в цукрі за
науково-обґрунтованими нормами і створити достатні резерви його
експорту до інших країн. Вона об’єднує 192 цукрових заводи, 7
цукрорафінадних, і 4 рафінадних цехи, 135 насінницьких радгоспів, і
близько 5 тисяч бурякосіючих господарств, а також відповідні
науково-дослідні , проектні установи та навчальні заклади,
машинобудівні заводи по виготовленню і ремонту устаткування.

Серед європейських держав Україна має найсприятливіші
природньо-кліматичні умови для розвитку буряківництва, отже — і
цукрової промисловості, проте за темпами розвитку, рівнями
концентрації та ефективності виробництва в галузі значно відстає від
зарубіжних країн і нині перебуває в кризовому стані.

Сучасна виробничо-технічна база цукрової промисловості України
представлена, в основному, підприємствами малої та середньої потужності,
її основу складають старі, технічно-спрацьовані заводи, що потребують
реконструкції та технічного переоснащення.

В окремих областях і районах спостерігаються великі неузгодженості у
рівнях концентрації бурякового і цукрового виробництва. Це зумовлено
здебільшого тим, що в післявоєнний період нарощування виробничих
потужностей у галузі здійснювалося переважно шляхом реконструкції
діючих заводів, а нові підприємства будувалися в районах з нижчою
ефективністю буряківництва.

Протягом багатьох років для функціонування діючих цукрових заводів
витрачаються великі кошти, що не завжди є економічно доцільний,
оскільки не сприяє підвищенню концентрації та ефективності
виробництва, а також гальмує технічний процес.

В Україні через недостатню наукову розробку питань перспективного
розвитку галузі, а також неповне врахування мікрорайонних умов. рівня
ефективності виробництва і перспектив розвитку його сировинної бази
ще не повністю використовуються економічні переваги великого
виробництва і потенційні можливості щодо збільшення випуску цукру.
Досягнутий тут рівень концентрації цукрового виробництва є значно
нижчим, ніж у ряді зарубіжних країн. У деяких областях і районах з
більш високою ефективністю буряківництва переважають середні та
невеликі підприємства, а великі знаходяться за їх межами. В ряді
областей і в цілому по країні ще не досягнуто повної збалансованості
сировинних ресурсів і виробничих потужностей цукрових заводів.

Важливими напрямами дальшого підвищення ефективності цукрового
виробництва в Україні є забезпечення своєчасної переробки сировини і
скорочення її втрат, що в свою чергу, передбачає нарощування виробничих
потужностей заводів і досягнення їх повної збалансованості з
сировинними ресурсами — як у мікро -, так і в макрорайонному розрізах.
Досягнення такої відповідності — найважливіше завдання розвитку галузі.

Для підвищення наукової обґрунтованості перспективної програми розвитку
цукрової промисловості необхідно розробити довгостроковий прогноз
удосконалення її сировинної та виробничо-технічної баз. при
максимальному врахуванні його визначальних факторів та їх змін у
перспективі. Такий прогноз має бути розрахований на тривалий період (25
— ЗО років), протягом якого можна буде радикально поліпшити сировинну
і виробничо-технічну бази галузі. Це треба здійснювати на основі
взаємодії раціоналізації розміщення посівів цукрових буряків і
відповідного нарощування потужностей цукрових заводів по макро — і
мікрорайонах. Оскільки, на основі освоєння нових районів переміщення
бурякових посівів до районів з вищою ефективністю цукрового виробництва
не можливе, то вдосконалювати розміщення його сировинної бази слід
проводити переважно за рахунок підвищення густоти бурякосіяння в
сировинних зонах діючих підприємств галузі. Зрушення в її
розміщенні є доцільним на основі концентрації виробничих потужностей
заводів у районах з високою ефективністю буряківництва, при
максимальній стабілізації або незначному розширенні посівів буряків у
районах з меншою ефективністю їх виробництва. Такий напрям
удосконалення виробничо-технічної бази цукрової промисловості зумовлений
перевагами реконструкції її підприємств перед новим будівництвом.

Перспективи розвитку цукрової промисловості необхідно визначити з
урахуванням наукової обґрунтованості його основних факторів та їх
змін у майбутньому — врожайності та цукристості буряків, обсягів їх
закупок, виходу продукції, напрямів удосконалення розміщення
підприємств галузі та їх оптимальних розмірів, перспективних форм
організації виробництва і заходів по підвищенню його ефективності.

Вихідною величиною для визначення перспектив розвитку сировинної та
виробничо-технічної баз цукрової промисловості є обсяги виробництва
продукції. Потреба країни в цукрі зумовлюється чисельністю її
населення, фізіологічними нормами споживання цього продукту, а також
обсягом його експортних поставок. З огляду на науково обґрунтовані норми
споживання цукру і потреби його промислової переробки, можна вважати,
що в перспективі загальна потреба України в цукрі (з урахуванням
обсягів його промислового використання) становитиме близько 2,5-3
млн.т. Слід врахувати, що частина цукру може експортуватися з України за
кордон, і в першу чергу — до країн СНД. За експертними оцінками,
цукрові заводи цих країн зможуть щороку виробляти близько 4,4
млн.т. цукру, тоді як їх загальні потреби в ньому зросте до 10 — 11
млн.т. Отже, в перспективі обсяги експорту цукру з України до країн СНД
можуть досягти 6-7 млн. тонн на рік. Але для цього його виробникам
необхідно добитись значного зниження собівартості, а також підвищення
якості та конкурентоспроможності своєї продукції.

В Україні за 1999 рік вироблено 1800 тис.т., цукру в т.ч. по
Тернопільській області — 108,8 тис.т., по Чортківському району — 18,8
тис.т. Від загальної кількості виробництво цукру в Тернопільській
області становить 6 %.

У найближчий період цукор, як продукт набуває стратегічного значення,
оскільки використовується для бартерного обміну товарами, для
формування галузевих і республіканських фінансових фондів. Це
зумовлює необхідність орієнтації дальшого розвитку цукрової
промисловості України на максимально можливе використання її виробничого
потенціалу. При відновленні економічних зв’язків з країнами СНД
частковому забезпеченні населення нашої держави деякими видами
сільськогосподарської продукції за кооперативними поставками, підвищенні
врожайності та обсягів заготівель буряків, а також нарощуванні
виробничих потужностей заводів можна буде максимально використати
потенціальні можливості України щодо збільшення виробництва цукру в
перспективі до 9 — 10 млн.т. Для забезпечення розрахункових обсягів
виробництва цукру в Україні треба щороку переробляти близько 68-78
млн.т. і заготовляти 70- 80 млн.т. цукрових буряків. При показниках
середньої врожайності та обсягів заготівель цукрових буряків така їх
кількість може бути вирощена на площі в 1,8-2 млн.га. За умови
підвищення врожайності та цукристості буряків їх посівні площі
становитимуть 1,5 – 1,6 млн.га.

Площа під цукровими буряками по Чортківському району становила 8968
га. Надійшло цукрових буряків на ВАТ «Чортківський цукровий завод» —
149138 тонн, з них перероблено — 149018 тонн і одержано цукру —
179998 тонн.

Як відомо, потреба у виробничих потужностях заводів визначається
обсягами виробництва продукції, кількістю сировини, що підлягає
переробці, оптимальною тривалістю виробничого періоду і коефіцієнтом
використання їх потужностей.

Основною формою нарощування виробничих потужностей цукровик заводів має
бути реконструкція, переваги якої проявляються у прискоренні їх
технічного оновлення та зниження питомих капіталовкладень. Аналіз
кошторисно-фінансових розрахунків за будівництвом і реконструкцією ряду
підприємств галузі показує, що при нарощуванні їх виробничих
потужностей шляхом реконструкції необхідні питомі
капіталовкладення, які є на 20 – 25%. меншими, ніж при новому
будівництві.

Формування перспективної сітки підприємств галузі повинно
здійснюватися з урахуванням необхідності скорочення кількості їх
типорозмірів шляхом поступового підвищення потужності базових заводів до
типової — 6 тисяч, а згодом — і від 6 тисяч та 12 тисяч тонн буряків за
добу.

Слід зазначити, що в ринкових умовах здійснити реконструкцію та
технічне переоснащення діючих, а також будівництво нових, сучасних —
заводів без допомоги іноземного капіталу дуже складно. Тому в процесі
приватизації підприємств цукрової промисловості не слід обмежувати
частку володіння ними, оскільки це може ослабити зацікавленість
іноземних інвесторів у вкладанні своїх капіталів у її розвиток. Для
забезпечення галузі Фінансовими ресурсами необхідно використати
кошти, одержані від приватизації її підприємств, а також їх
прибутки від виробничої діяльності.

У перехідний період особлива увага повинна приділятися посиленню
державного регулювання, вдосконаленню управління виробництвом і
реалізацією продукції на основі всебічного використання ринкових
економічних підойм, і зокрема — науково-обґрунтоване ціноутворення,
оподаткування, кредитування тощо.

Для забезпечення ефективного функціонування підприємств цукрової
промисловості в умовах ринку перспективною формою їх діяльності
можуть стати агропромислові асоціації сільськогосподарських,
заготівельних, переробних, транспортних і торговельних підприємств. Це
дозволить закріпити ділові зв’язки виробників сировини з цукровими
заводами, сприятиме підвищенню ефективності виробництва в галузі, а
також дасть можливість досягти раціонального розподілу прибутку між
усіма учасниками цих асоціацій, сконцентрувати кошти на розширенні
діючих, будівництві нових заходів, забезпечити комплексну переробку
сировини, знизити собівартість продукції. В таких формуваннях буде
створено умови для поглиблення інтеграції сільськогосподарських і
переробних підприємств до перетворення на акціонерні товариства
відкритого типу.

Основними причинами спаду цукробурякового виробництва і зниження
економічної ефективності його функціонування є такі:

— зменшення виробництва і продажу господарствам промислових засобів
виробництва і предметів праці сільськогосподарських машин і обладнання,
мінеральних добрив і хімічних міліорантів, пестицидів і гербіцидів,
елітного насіння тощо);

— дуже висока трудомісткість культури, що в умовах зменшення трудо-,
фондо-, і енергозабезпеченості господарств веде до скорочення
посівної площі цукрових буряків і їх валового збору;

— різке підвищення цін на всі промислові засоби виробництва і предмети
праці, що негативно позначилося на рентабельності галузі;

— неузгодженість розміщення посівів цукрових буряків і цукрових
заводів, велике подорожчання перевезень цукросировини з віддалених
господарств;

— зниження родючості ґрунтів, зменшення їх гумосомісткості, перевищення
виносу поживних речовин урожаєм над їх внесенням з органічними і
мінеральними добривами;

— недосконалість економічних і фінансових взаємовідносин між цукровими
заводами і бурякосіючими господарствами;

— територіальні і галузеві диспропорції у розвитку цукробурякового
комплексу,

Важливе значення для підвищення економічної ефективності
цукробурякового виробництва і збільшення випуску цукру в країні матиме
розробка і впровадження комплексної програми цукробурякового
виробництва в Україні. Вона має передбачити структуру перебудови всього
цукробурякового комплексу і вдосконалення його
функціонально-територіальної структури;

— оптимізацію розміщення посівів цукросировини і цукрових заводів та
формування регіональних цукробурякових комплексів з оптимальним
поєднанням у них всіх елементів інфраструктури виробництва;

— збільшення виробництва і продажу господарствам промислових засобів
виробництва і предметів праці (сільськогосподарських машин і
обладнання, мінеральних і бактеріальних добрив, пального, мастильних та
інших матеріалів);

— організацію служби агросервісу;

— удосконалення технології вирощування цукрових буряків, їх
транспортування, зберігання і переробки на цукрових заводах;

— поліпшення фінансово-економічних взаємовідносин між бурякосіючими
господарствами і цукровими заводами.

Таким чином, ми розглянули основні проблеми і перспективи розвитку
цукрової промисловості на макрорівні. Що ж стосується проблем
діяльності і функціонування цукрових заводів на мікрорівні, то ми їх
розглянемо на прикладі ВАТ «Чортківський цукровий завод».

Основні техніко-економічні показники діяльності даного товариства
наведені в додатку 1.

1.2 Модифікація бухгалтерського обліку в умовах економічних
трансформацій

Потреби подолання суспільно-господарської кризи,
необхідність стабілізації економіки суттєво підвищують роль
інформаційного, технологічного, організаційного та іншого забезпечення
управління сектором і галузями діяльності національного господарства
України. У зв’язку з цим зростають потреби удосконалення обліковий
функцій в тому числі бухгалтерського обліку, який відіграє важливу роль
в управлінні економікою, особливо в умовах її сучасного
трансформування, забезпечуючи господарюючі суб’єкти та державні органи
інформацією, необхідною для стеження за досягненням існуючих обмежень
економічного розвитку.

Важливість удосконалення бухгалтерського обліку, як і інших
управлінських функцій, зумовлюється тим, що його невідповідність
суспільно-господарським потребам унеможливлює управління
економічною сферою, призводячи її до руйнування.

Отже, не існує варіанту розвитку обліку, відмінного від його приведення
у відповідність вимогам, що диктуються потребами економічних
трансформацій. Тому рівень розвинутості бухгалтерського обліку слід
оцінювати, враховуючи критерій відповідності його системи існуючій
економічній моделі, а разом з нею — тим вимогам, які диктуються
сучасними потребами господарського розвитку України. Отже, чим ближче
буде система бухгалтерського обліку до цих вимог, тим більшим буде її
сприяння економічному розвиткові національного господарства.
Відповідність економічної моделі системи бухгалтерського обліку
сучасним потребам трансформування економіки та їх взаємної
узгодженості схематично можна описати наступним чином (табл. 1.1).

Як випливає з таблиці 1.1. існує декілька ситуацій, що характеризують
взаємодію економічної моделі та системи бухгалтерського обліку, а саме
якщо економічна модель і система бухгалтерського обліку не відповідають
потребам економічних трансформацій, то їх практичне використання
неприпустиме, як цим потребам не відповідає одна з них (економічна
модель чи система обліку), то їх застосування в господарській практиці
слід вважати або неприйнятним (у випадку невідповідності економічній
моделі) або небажаним (у випадку невідповідності системи обліку).
Тому, тільки взаємна відповідність економічної моделі та системи обліку
потребам практики стає передумовою їх оптимальності та прийнятності
для використання в умовах трансформування економіки.

Таблиця 1.1.

Відмінність економічної моделі та системи бухгалтерського обліку
економічним трансформаціям.

Ситуація

Відповідність вимогам трансформування економіки

Прийнятність економічної моделі та системи бухгалтерського обліку для
практичного застосування

економічні моделі

системи бухгалтерського обліку

1

2

3

4 невідповідна

невідповідна

відповідна

відповідна невідповідна

відповідна

невідповідна

відповідна неприпустима

неприйнятна

небажана

оптимальна

Для України складність взаємодії економічної моделі та системи
бухгалтерського обліку полягає в тому, що з обставин тривалої
відірваності від світових господарських процесів вона знаходиться в
найгіршій ситуації (табл. 1.1.) від якої з огляду на брак часу для
здійснення економічних трансформацій та суспільно-господарських реформ,
потрібно перейти безпосередньо до оптимальної, йдеться про
запозичення найбільш прийнятної з використовуваних у світовій практиці
систем бухгалтерського обліку або створення власної.

Перший варіант визнаний ще в 1992 році і є складовою частиною програми
запровадження в умовах трансформування економіки в Україні системи
обліку, яка вже апробована і використовується у світовій господарській
практиці. Незважаючи на актуальність такого пристосування до
загальноприйнятих міжнародник вимог, не слід відкидати й другого шляху
в разі обрання якого національна система бухгалтерського обліку в
перспективі повинна створюватися на рівні, який мусить перевищувати
існуючий.

Проблема також полягає і в тому, що до цього часу продовжує залишатися
нерозв’язаним питання вибору економічної моделі ведення господарства.
Невирішеність питання призводить до того, що недосконалість обліку
гальмує подолання господарської кризи в Україні, а його
удосконалення у «прив’язці» до хибно обраної економічної моделі
перешкоджає трансформуванню національного господарства. Тому стратегія
суспільно-господарських реформ пов’язується з формуванням такої
економічної моделі, дотримання параметрів якої дає можливість подолати
кризові явища та сприяє виходу суспільства на шлях економічної
стабілізації.

Як свідчить світовий господарський досвід, процес утворення економічних
основ суспільного буття еволюціонував протягом тисячоліть. Поступове
доповнення цих основ ринковими механізмами призвело до формування
ринкової моделі господарювання, потреба подолання суперечностей і
вад якої зумовила необхідність її соціальної орієнтації, що набула
особливого поширення в економічно-розвинутих країнах світу у другій
половині XX століття. Однак за останні десятиліття країни, які
скористалися цією моделлю господарювання, переконалися в обмеженості
соціальної ринкової економіки, оскільки її основна перевага, що полягає
в досягненні відносно високого рівня добробуту, ґрунтується в кінцевому
рахунку на такому технічному розвиткові, який завдає все відчутнішої
шкоди оточуючому природному середовищу. У зв’язку з цим в умовах
перехідного періоду набуває актуальності екологічно та соціальне
орієнтованої ринкової економіки (ЕСОРЕ), запровадження якої стає одним
із найбільш прийнятних варіантів реформування всіх секторів і
галузей національного господарства.

Аналіз глибинної сутності ЕСОРЕ свідчить про необхідність
усвідомлення її визначальної ролі як для сучасного перехідного
періоду в суспільно-господарському розвитку України, так і для
функціонування фінансово-економічної системи та здійснення управлінських
функцій. Такий підхід дозволяє формувати систему бухгалтерського обліку,
яка б відповідала існуючий потребам економічних трансформацій. При
цьому виникає необхідність подолання невідповідності системи
бухгалтерського обліку економічній моделі, яка (невідповідність), як
свідчить світовий досвід, є майже постійною. Скажімо, такі визнані
міжнародним співтовариством системи бухгалтерського обліку, як британо
американська, континентальна, південноамериканська чи системи, що тільки
започатковуються (ісламська, інтернаціональна), які продовжують
вважатися еталонними для даного часу та більш віддаленої перспективи,
насправді відповідають вимогам лише ринкової стадії розвитку
економіки. Що стосується соціальної чи економічно орієнтованої
стадії розвитку ринкового господарства, то жодна з названих моделей
обліку не є адаптованою їм.

Виходячи з цього, модифікація системи бухгалтерського обліку в
Україні повинна відбуватися не як здійснюване «наосліп» приведення її
у відповідність світовому досвіду, а як гнучко адаптоване,
гармонізоване пристосування до вимог, продиктованих сучасними
особливостями економічного розвитку, що об’єктивно випереджають рівень
розвинутості існуючої міжнародної практики обліку, закономірно
обумовлюючі необхідність її реального і заздалегідь осмисленого
удосконалення. Тому запозичення зарубіжного досвіду здійснення
бухгалтерського обліку стає найбільш прийнятним у випадку, коли
створювати будь-що власними зусиллями недоцільно з огляду на
неспроможність досягнення кращих наслідків. Отже, перехід України до
міжнародної системи обліку мусить бути виваженим і обачним. З огляду
на це виникає необхідність розроблення системи бухгалтерського обліку,
яка б відповідала сучасним умовам суспільно-господарської трансформації
і була адекватною вимогам ЕСОРЕ.

Важливого значення в перебудові бухгалтерського обліку надається
Урядом України. Так, Постановою Кабінету Міністрів від 28.10.1998
року N 1706 прийнята спеціально «Програма реформування системи
бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародник стандартів».

Реформування системи бухгалтерського обліку є складовою частиною
заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового
спрямування. Головне завдання трансформації національної системи
бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у
відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародними
стандартами бухгалтерського обліку, наданні суб’єктам господарювання
можливостей визначити межі та форми внутрішньовиробничого
(управлінського) обліку.

Завданнями реформи є :

створення системи національних положень (стандартів) бухгалтерського
обліку і звітності, яка забезпечить потрібною інформацією
користувачів, передусім інвесторів;

забезпечення зв’язку реформування бухгалтерського обліку з основними
тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом
економічно-правового середовища і ринкових відносин в Україні;

надання методичної допомоги у впровадженні та використанні
реформованої моделі бухгалтерського обліку.

приведення національної системи бухгалтерського обліку у
відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами
бухгалтерського обліку здійснюється за такими напрямами;

законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку. З
цією метою проводитиметься пояснювальна, експертна та інша робота щодо
опрацювання у комітетах Верховної Ради України поданого Кабінетом
Міністрів України законопроекту «Про систему бухгалтерського обліку і
звітності в Україні» та сприяння прийняттю його Верховною Радою
України;

формування нормативної бази — положення (стандарти);

методичне забезпечення (інструкції, методичні вказівки, коментарії);

кадрове забезпечення (підготовка, перепідготовка та підвищення
кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку);

міжнародне співробітництво (вступ і активна робота в міжнародних
спеціалізованих професійний організаціях).

Метою нормативного регулювання бухгалтерського обліку є забезпечення
доступу всіх заінтересованих користувачів до інформації та
звітності, яка дає об’єктивну картину фінансового становища і
результатів діяльності суб’єкта господарювання. Регулюванню з боку
держави підлягають аспекти бухгалтерського обліку, пов’язані з
узагальненням інформації та складанням звітності, потрібної
зовнішнім користуванням. Порядок, форми, строки і структура
інформації та звітності для внутрішніх користувачів регулюються
суб’єктом господарювання.

Врегулювання бухгалтерського обліку дасть змогу забезпечити зважене
використання міжнародних стандартів з урахуванням
економічно-правового середовища та стану ринкових відносин в Україні.

Важливим аспектом нормативного забезпечення буде збереження
стабільності розвитку системи бухгалтерського обліку і створення
належних умов для послідовного та раціонального здійснення нею
притаманних бухгалтерському обліку функцій у конкретному
економічно-правовому середовищі, для чого проводитимуться
консультації експертів міжнародних організацій та
використовуватимуться їх висновки.

Буде забезпечена відповідність національної системи бухгалтерському
обліку загальновизнаним підходом до ведення бухгалтерського обліку,
створена модель взаємодії системи бухгалтерського обліку та
оподаткування, переглянуто допустимі способи оцінки майна та
зобов’язань, створено умови для поглиблення аналітичності облікової
інформації та забезпечення доступності (публічності) бухгалтерської
(фінансової) звітності.

Для цього передбачається:

розробити першочергові та вдосконалити (переглянути) діючі положення
(стандарти) бухгалтерського обліку, що гармоніювали б з основними
принципами і вимогами міжнародних стандартів. План розроблення
(перегляду) та впровадження кожного положення (стандарту)
бухгалтерського обліку Мінфін затверджує у місячний термін;

переглянути первинні облікові документи, реєстри бухгалтерського обліку
та інші носії обліково-економічної інформації, що належать до
уніфікованої системи бухгалтерської облікової та звітної документації;

затвердити План рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської
діяльності підприємства, організації та фінансових інституцій;

удосконалити методику бухгалтерського обліку для суб’єктів малого
підприємництва;

внести зміни до структури затрат і порядку формування собівартості
продукції (робіт, послуг).

Успішні кроки з розробленням і застосуванням гармонізованих з
міжнародними стандартами положень, інструкцій, рекомендацій з
бухгалтерського обліку заохочуватимуться у різних формах, включаючи
присвоєння почесного звання “Заслужений економіст України” та державні
нагороди.

Застосування суб’єктами господарювання найважливіших принципів
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку включає в себе відповідні
зміни в системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
спеціалістів бухгалтерського обліку.

Буде забезпечено підвищення рівня та якості навчання фахівців
бухгалтерського обліку в вищих навчальних закладах і закладах
післядипломної освіти.

Система професійного навчання зазначеної категорії
спеціалістів відповідатиме державним стандартам освіти. Навчання
здійснюватиметься на основі кваліфікаційних характеристик та професійних
вимог до фахівців бухгалтерського обліку.

Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку неможливий без
активної співпраці з відповідними спеціалізованими міжнародними
організаціями.

В ВАТ «Чортківський цукровий завод» облік виробничо-фінансової
діяльності здійснюється за журнально-ордерною формою. Проте уже окремі
ділянки облікової роботи комп’ютеризовані : облік основних засобів,
оплати праці, розрахунків з постачальниками цукросировини, банківських
операцій. В майбутньому повністю облікова робота буде
комп’ютеризованою.

1.3. Структурна побудова обліку витрат виробничої діяльності

Бухгалтерський облік затрат виробництва та калькулювання
собівартості продукції найраціональніше будувати на кібернетичній
основі (вхід — процес — вихід). Такий підхід відповідає трьом
аспектам, наведеним на мал.1.

Загальну схему побудови бухгалтерського обліку процесу виробництва
будь-якого господарства можна скласти за такими ознаками:

вхід — це запускання у виробничий процес різних речовин та сил природи
(праці, засобів та предметів праці);

процес — це перетворення запущених (переданих) у процес виробництва
ресурсів у новий продукт праці — готовий продукт;

вихід — виготовлення нового продукту праці (випуск).

Кібернетичний підхід вимагає вимірювання затрат на всіх трьох
етапах, як у натуральному (речовому і трудовому) так і у вартісному
(тобто грошовому) вимірах.

Мал.1. Кібернетичний підхід побудови обліку процесу виробництва
продукції.

Поетапна побудова обліку процесу виробництва.

Аспектні характеристики процесу виробництва та кібернетичний підхід
дозволяють подальшу структуризацію облікового процесу. яка у своїй
основі має поетапну характеристику.

Усі ресурси, які використовуються в процесі виробництва, тобто усі
речовини та сили природи, повинні знайти відображення у затратах та
собівартості продукції. Виключенням з цього положення є тільки ті
затрати, які відображаються у фінансових результатах.

Процедура обліку формування затрат та собівартості продукції повинна
максимально відображати ті процеси, які характерні для технології та
організації виробництва конкретного підприємства. існує понад 300
видів різних виробничих типів підприємства та понад 1500 технологічних
видів виготовлення продукції (мова йде про основні види, модифікацій
виробничих процесів мільйони).

Незважаючи на різноманітність видів виробничих процесів та
технологічних схем виготовлення продукції, облік затрат на виробництво
та калькулювання собівартості продукції на складних підприємствах
промисловості можна подати як процес, що має шість етапів;

перший — облік формування елементів затрат за центрами первинного
використання ресурсів виробництва (речовин та сил природи) і за
ознаками (прямі або непрямі затрати);

другий — облік розподілу та перерозподілу елементів затрат за
напрямками у відповідності до особливостей технології та організації
виробництва;

третій — зведення затрат (зведений облік затрат) за проміжними
та кінцевими центрами витрат та формування собівартості продукції;

четвертий — облік визначення сукупної собівартості продукції,
то випустило господарство (підприємство або інший виробник) ;

п’ятий — облік собівартості окремих видів продукції;

шостий — облік одиниць виміру окремих видів продукції. Кожний із
перерахованих етапів складається з декількох підетапів та багатьох
операцій.

Так, перший етап — облік формування елементів затрат за окремими
структурними підрозділами (бригадами, технологічними переділами,
фазами тощо) розчленовується на шість самостійних ділянок за обліком
кожного елементу затрат по кожному центру затрат.

Другий етап — облік розподілу та перерозподілу елементів затрат
складається з таких підетапів;

— підсумовування та розподіл витрат на придбання матеріалів;

— облік частки затрат на майбутні часи у відповідності до діючого
законодавства;

— підсумовування та розподіл затрат допоміжних виробництв на відповідні
центри витрат — за споживачами їх продукції, послуг, робіт ;

— підсумовування та розподіл затрат на підготовку виробництва .;

— підсумовування та розподіл витрат на утримання машин та устаткування;

— підсумовування та розподіл витрат на управління виробництвом, у тому
числі за рівнями управління і бригадою (ланкою);ділянкою
(фермою); цехом (підрозділом); виробництвом;

підприємством, господарством.

Третій етап — зведення затрат за різними ознаками та у різних
розділах:

— зведення елементів витрат за місцями первинного використання
ресурсів (бригада, ланка, дільниця, ферма, цех, переділ тощо);

— зведення елементів затрат по підприємству (господарству) в цілому;

— зведення елементів затрат за видами затрат (наприклад, на управління,
на утримання машин тощо);

Четвертий етап — облік сукупної собівартості усієї випущеної
виробництвом продукції складається з декількох видів робіт. До них
належать:

— підсумовування витрат незавершеного виробництва на початок
калькуляційного часу та поточних витрат;

— віднімання доходів, які одержані від відходів виробництва;

— віднімання вартості побічної продукції та затрат на її одержання,
якщо вона не калькулюється, а оцінка її проводиться за твердими цінами;

— віднімання вартості супутньої продукції та затрат на її отримання;

— розмежування затрат між готовою продукцією та незавершеним
виробництвом;

розрахунок (тобто калькуляція) готової продукції.

П’ятий етап також складається з декількох видів робіт:

— визначення прямих затрат за видами продукції;

— розподіл прямих затрат за видами продукції, якщо вони не могли бути
уточнені на першому етапі облікових робіт;

розподіл комплексних витрат за видами продукції.

Шостий етап з обліку затрат на виробництво е відносно простий, бо на
ньому здійснюється проста арифметична дія — ділення загальної суми
затрат по виду продукції (яку одержали на п’ятому етапі) на кількісний
показник одиниць виміру відповідної продукції.

Загальна поетапна побудова обліку процесу виробництва наведена на
мал.2. Відсутність окремих етапів на підприємстві — це результат
спрощеного варіанту виробництва. У невеликих господарських формуваннях
може бути застосована спрощена побудова обліку на виробництво.

Мал.2. Поетапна побудова бухгалтерського обліку процесу виробництва
продукції.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок
про те, що процедура обліку формування затрат та собівартості
продукції повинна максимально відображати ті процеси, які характерні
для технології та організації виробництва конкретного підприємства.

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО
РИНКОВИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1. Первинний облік витрат на виробництво

Бухгалтерський облік витрат на виробництво продукції є основною ділянкою
роботи облікової системи підприємств. Цей облік забезпечує визначення
фактичної собівартості продукції, яка є одним з основних показників
ефективності виробництва. Собівартість продукції несе у собі також
інформацію про витрати підприємства. Базуючись на цій інформації,
здійснюють системний контроль за процесом виробництва та
управління ним. Облік, контроль та аналіз, як показують дослідження,
забезпечують близько 90% необхідної для управління інформації.

Ефективне здійснення обліку витрат на виробництво можливе при
виконанні таких умов; наукового обґрунтування номенклатури статей
витрат та їх класифікації і сурового дотримання норм у процесі
обліку; узгодженості об’єктів обліку витрат з об’єктами калькулювання і
визначення на їх основі фактичної собівартості продукції; побудови
бухгалтерського обліку витрат у відповідності з особливостями
організації та технології виробництва; вибору економічно
обґрунтованого методу обліку витрат; використання сучасних засобів
обчислювальної техніки.

Облік переробки цукрових буряків на цукрових заводах можна поділити на
три етапи; облік на бурякоприймальному пункті; облік в цехах переробки
цукрових буряків; облік в бухгалтерії цукрового заводу.

На бурякоприймальному пункті цукрового заводу ведуть первинний облік
надходження цукрових буряків від постачальників. При цьому
автомобілі, які прибули, оглядають робочі (браковщики), які визначають
відповідність цукрових буряків ГОСТу, фіксують одержані результати в
журналі реєстрації і направляють автомобілі на розвантаження в кагат.

Після огляду цукрових буряків автомобілі зважують, а, результати
зважування вагар відображає в товарно-транспортній накладній, яку
виписують в одному примірнику, на якому стоїть штрих-код. На вазі
«Тара» видається дві роздруківки, на яких вказана фактична вага брутто,
тара і нетто. Один примірник видається постачальнику, а другий —
залишається для пред’явлення в бухгалтерію для оплати на цукровому
заводі.

Кагатчик відмічає в накладній час прибуття автомобіля під
розвантаження і відправлення після розвантаження, після чого автомобіль
знову зважують для визначення маси тари, яку вагар записує в
товарно-транспортній накладній. Крім цього, вага відмічає в дорожньому
листі шофера масу нетто і ставить штамп бурякоприйпального пункту про
приймання цукровик буряків.

В момент розвантаження цукрових буряків проводять відбір проби для
визначення їх забрудненості і цукристості. При невідповідності
сировини вимогам стандартів у товарно-транспортній накладній
проставляється штамп «Некондиційно» із зазначенням показників
невідповідності.

За допомогою ЕОМ дані з ваг передаються в єдиний комп’ютер, де
розробляється «Зведена відомість здачі цукровик буряків по
господарствах і районах».

Зведений облік надходження цукровик буряків за кожний день по заводу в
цілому ведуть у «Відомості обліку надходження цукрових буряків», яку
заповнюють на основі даних приймальних квитанцій. В сировинному
відділі цукрового заводу, крім первинного обліку приймання цукровий
буряків, враховують і затрати по постачанні і переробці сировини,
включаючи витрати при зберіганні і переробці. Облік затрат проводять
на основі даних: пред’явлених рахунків постачальників, залізничної
дороги, документів по нарахуванню заробітної плати працівникам на
прийманні цукровик буряків (вагарів, кагатників, лаборантів і т.д.).
Вартість цукрових буряків при цьому не враховують, так як їх
переробляють на давальницьких умовах. В подальшому дані про ці затрати
передають в бухгалтерію заводу, де вказані затрати по статті (цукрові
буряки).

Прийняті цукрові буряки обліковують за місцями їх кагатування. Для цієї
мети складають «Відомість обліку руху цукрових буряків в кагатах і
приміщенні для зберігання» (ф.ЗСВ — 6) в двох примірниках; один
залишають на бурякориймальному пункті, де він заміняє книгу обліку
цукрових буряків в кагатах, а другий — направляють в бухгалтерію заводу.
В цій відомості відображають фізичну масу поступлених за день цукрових
буряків, за виключенням скидки на забрудненість, перевезення в бурячну,
залишок на кінець дня і визначають результати зберігання.

Передачу цукрових буряків на переробку оформляють «Актом про кількість
переданий і перероблений цукровик буряків» (ф. N ЗСВ 10а), який
затверджує директор та є основою для списання цукрових буряків на
виробництво.

Важливою особливістю обліку цукрових буряків в процесі заготовлення і
зберігання є те, що його організовують в тісному зв’язку з роботою
сировини відділів, які контролюють не тільки якість цукрових буряків,
але і кількість їх при отриманні від постачальників, зберігання в
кагатах, відправку на переробку і т. д.

Для контролю якості і кількості цукрових буряків при зберіганні,
в лабораторії по кожному кагату ведуть спеціальний паспорт (ф. 27а).
Паспорт виписують при закладанні кагатів, а потім в процесі
зберігання буряків в ньому відображають всі якісні і кількісні
зміни, а також результат зберігання буряків.

Якість буряків, яку визначає лабораторія в процесі їх зберігання,
фіксують в «Журналі хіміко-фотопатологічного контролю буряків в
кагатах» (ф. 27г), дані якого узагальнюють у зведеній відомості (ф,
27д). Для визначення загальних результатів зберігання буряків
складають «Звіт про зберігання буряків» (ф. 27ж).

Облік кількості білого цукру на цукрових заводах визначається за
даними лічильників, які встановлені на транспортерах готової продукції
пакувального відділення. Документування виходу продукції з виробництва
починається з обліку мішків, у які запаковують цукор. Такий облік
ведуть у «Книзі обліку руху тари і бірок в пакувальному відділенні»
(ф. N П – 12 (цукор)). Облік кількості запакованих і зважених за зміну
мішків цукру ведуть у «Відомості обліку руху цукру — піску в
пакувальному відділені» (ф.N П — 10(цукор)). Випуск продукції
оформляють «Відомістю обліку випуску із пакувального відділення і
здачі на склад цукру білого, жовтого, жому сухого» (ф.35), яку
підписує начальник пакувального відділення, головний технолог і
головний бухгалтер. Відомість є підставою для оприбуткування
виробленого цукру за добу. Упакований цукор здають на склад готової
продукції по приймально-здавальній накладній на цукор (ф.N П1-112),
яку складають в трьох примірниках; перший залишають в
пакувальному відділенні, другий — на складі, а третій прикладають до
відомості (ф.35с. — г.) і передають в бухгалтерію заводу.

Витрати сировини, основних матеріалів, купованих комплектуючих виробів і
напівфабрикатів на виготовлення цукру — піску, як правило визначаються
за даними первинних документів (лімітно-забірних карт, вимог і т.д.)
на підприємстві яких здійснюється відпуск їх зі складу. Відпуск
матеріальних цінностей зі складу в виробництво ще не означає їх
остаточне витрачання, оскільки в цехах можуть бути невитрачені залишки,
які беруться в розрахунок при визначенні фактичних витрат матеріалів
за звітний період.

Для визначення фактичних витрат матеріалів на виробництво
застосовують методи документального оформлення відхилень від норм.
На цукровому заводі використовують метод при якому на витрачання
матеріалів за нормою складають звичайні документи, а на відхилення від
норм витрат матеріалів чи залишку їх складають окремі сигнальні
документи. Специфічні умови цукробурякового виробництва по суті
виключають можливість застосування лімітних або лімітно-забірних карт
для відпуску цукрових буряків.

При відпуску цукрових буряків на виробництво необхідно враховувати не
тільки їх кількість, а й якісну характеристику — цукристість. Залежно
від цукристості кількість буряків, необхідних для одержання 1 тонни
цукру-піску, змінюватиметься.

Вміст цукру в буряках, як правило, коливається не тільки по місяцях, а
й по днях і в більшості випадків відрізнятиметься від величини
показника дегустації за нормативами. Щоб точно виявити відхилення від
норм витрат сировини, регулярно перераховують нормативні витрати з
урахуванням фактичного вмісту цукру в буряках.

Для цукрової промисловості важливе значення мають правильність і
точність ведення бухгалтерського обліку виробничих витрат сировини,
дані якого використовують не тільки для визначення собівартості цукру,
а й для розробки конкретних рекомендацій, спрямованих на зменшення
їх.

Існуючий порядок визначення й списання витрат буряків під час
зберігання їх на виробничі витрати не можна вважати вдалим. Витрати
буряків визначають так: по перероблених кагатах — після закінчення
забирання буряків з кагату по буряках, які надійшли залізницею або
були доставлені з перевалочних пунктів автомобілями, по незакінчених
кагатах — наприкінці місяця й по бурячних — щодекади за допомогою
інвентаризації залишку буряків.

Фактичні витрати буряків під час зберігання визначають тільки
наприкінці кварталу і тоді ж включаються у собівартість заготовлених
буряків щомісяця й, по-друге, протягом перших двох місяців кварталу
включають витрати буряків під час зберігання їх у собівартість
заготівлі їх за нормами, виходячи з фактичної кількості буряків,
які підлягають зберіганню, а в останньому місяці кварталу доводять
їх до фактичної величини.

Виключення собівартості продукції втрат буряків під час зберігання
й транспортування їх протягом перших двох місяців кварталу за
нормами обумовлюється тим, що визначення фактичних втрат за кожний
місяць досить складне й не завжди забезпечує належну точність. Крім
того, тепер норми втрат буряків у процесі зберігання їх установлені
настільки реально, що відхилення від них досить незначний.

Здійснити облік втрат цукру в буряках від запуску їх у виробництво до
сушіння цукру навіть з застосуванням електронно-обчислювальних машин,
на жаль, практично неможливо. Це пояснюється умовами технологічного
процесу цукроваріння, по ходу якого подрібнені буряки безперервно
надходять у дифузійний апарат. Дифузійний сік також безперервно
подається з апарату в спеціальні відстійники. Тому найбільш раціональною
є організація б цукровому виробництві щодекадного оперативного обліку
тільки за дотриманням норм втрат цукру з подекадним узагальненням цих
даних. З цією метою використовують добовий рапорт про втрати цукру у
виробництві й декадний звіт про втрату буряків і втрати цукру в
буряковому виробництві.

Велике значення для цукрової промисловості мають правильний облік і
оцінка, побічної продукції, до якої відносять жом і мелясу.

Жом — це бурякова стружка, що залишається після отримання цукру з
неї. Масу свіжого жому визначають за кожну добу шляхом зважування на
вазі при транспортуванні у жомосховище. На окремих підприємствах через
відсутність ваги масу жому визначають на рівні 83% ваги
перероблених буряків при вмісті 6,5%, сухих речовин, Оприбуткування
свіжого жому з виробництва оформляють спеціальним актом за формою
N 1-ж.

Викид з виробництва меляси фіксується у технологічному журналі обліку
виробництва меляси (ф. N П-2), ведення якого входить в обов’язки
комічної лабораторії цукрового заводу. На. основі цих записів за кожний
день складається акт на оприбуткування меляси за формою N П-3.

Супутня продукція не калькулюється, а включається в товарну продукцію і
реалізується за стабільними цінами, згідно з прейскурантами. Виручка від
реалізації супутньої продукції зменшує витрати на сировину. Кількість і
вартість жому та меляси вираховують на основі спеціального
розрахунку. Вихід жому визначають відповідно до «Інструкції — з
обліку та відпуску бурякового жому на цукрових заводах». Кількість жому
та меляси, що відображається в калькуляції цукру, повинна, бути рівною
їх загальній кількості незалежно від способу використання (жомосушіння,
відгодівля худоби, відпуск постачальником). Цей шлях розподілу витрат
пі ж основною та супутньою продукцією необхідний при підписанні
договору контрактації та встановленні стабільний оптовик цін на жом та.
мелясу. У такому випадку витрати на виробництво супутньої продукції
повністю відшкодовуються за рахунок отриманої від продажу виручки.

Підприємства цукрової промисловості використовують понад З тис.
різних допоміжних матеріалів, які йдуть не тільки на виробництво
цукру, а й для виконання інших робіт. Оскільки допоміжні матеріали
становлять невелику частку в собівартості цукру-піску, то можна
обмежитися тільки декадним обліком за витратами їх ,як показує досвід
роботи ВАТ «Чортківський цукровий завод важливим у поліпшенні обліку
матеріальних витрат є лімітування відпуску у виробництво більшості
видів матеріальних цінностей, причому особливу увагу необхідно
приділяти тям матеріальним цінностям, які протягом місяця
використовуються неодноразово. У цукровій промисловості до них належать
дифузійні ножі, фільтрувальне полотно, фільтрувальна лавсанова тканина,
40%-ний формалін для стерилізації дифузійного соку, масло для
технологічних цілей, кізельгур для фільтрувальних соків і сиропів,
рідкий хлор для дезинфекції транспортно-мийних вод, гідрохлорид натрію
для дезинфекції буряків, 100%-на кальцинована сода, сірка, й тринатрій
фосфат.

Слід відмітити, що в цукровій промисловості не досить чітко
організовано облік реальний ресурсів, які використовуються в процесі
виробництва цукру, а витрачаються у міжсезонний період під час ремонту
заводу, при виконанні неосновних робіт, на профілактичні огляди й
поточний ремонт устаткування або інших основних заходів.

У більшості випадків сировина і основні матеріали включаються в
собівартість продукції прямим способом. Якщо списання матеріалу зі
складу оформляється лімітно-забірною картою, то в ній обов’язково
вказується місце споживання матеріалу і продукція, на яку списується
матеріал. В кінці місяця всі первинні документи групуються за
напрямками витрачання матеріалів і на їх основі складається розробив
таблиця N 1.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок про
те, що бухгалтерський облік витрат на виробництво продукції є основною
ділянкою роботи облікової системи підприємств. Він забезпечує
визначення фактичної собівартості продукції, яка є одним із основних
показників ефективності виробництва.

2.2 Методика ведення синтетичного і аналітичного обліку

Узагальнення виробничих витрат у системі рахунків бухгалтерського обліку
у синтетичних та аналітичних реєстрах залежить від форм та методів
обліку, наявності та використання технічних засобів, кількості
господарських підрозділів, їх внутрівиробничої організаційної
структури. Однак всі виробничі витрати обов’язково збираються на
рахунку 20 «Основне виробництво» або 23 «Допоміжне виробництво».
Якщо облік витрат ведеться за журнально-ордерною формою обліку, то
для цього застосовують журнал-ордер N 10. Як додаток до
журналу-ордера ведуть допоміжні відомості N 12 «Витрати цехів», та N
15 «Загальногосподарські витрати». Дані про витрати на фактичну
собівартість виробництва у цукровій промисловості відображають у
«Калькуляції собівартості цукру-піску (із буряків)» та у «Звіті про
собівартість цукру-піску (із буряків)». Облік витрат, які не включають
у собівартість продукції, ведуть у журналі-ордері N 10/1.

Прямі витрати (сировина, матеріали, паливо, заробітна плата і інші)
відносяться на рахунок 20 безпосередньо з кредиту відповідних
рахунків, а непрямі витрати — через рахунки; 24 «Витрати на утримання і
експлуатацію обладнання», 25 «Загальновиробничі витрати», 26
«Загальногосподарські витрати». 31 «Витрати майбутніх періодів», 89
«Резерв майбутніх витрат і платежів».

Облік витрат на підготовку і освоєння виробництва ведеться на рахунку
31 «Витрати майбутніх періодів» відповідно, до прийнятої номенклатури
статей витрат. Дані витрати обліковують такими способами: при
незначних розмірах витрат їх відносять безпосередньо на рахунок 20
«Основне виробництво», при значному обсязі всі витрати обліковують на
рахунку 31, а потім списують на собівартість частинами. По дебету
цього рахунку збираються всі витрати, а по кредиту — включення цих
витрат у собівартість або можливі надходження коштів за реалізацію
взірців виробів, зворотних відходів, списання витрат за рахунок фондів
та прибутку. Таким чином по дебету рахунку 31 «Витрати майбутніх
періодів» нагромаджуються витрати, що відносяться до конкретних видів
нової продукції чи виробництва.

Після закінчення комплексу робіт, пов’язаних з підготовкою і освоєнням
певного виду продукції, вирішується питання про списання витрат і
включення їх у собівартість продукції, яка освоюється.

Списання таких витрат може здійснюватись двома способами:

рівномірним та кошторисними ставками.

При використанні рівномірного методу списання витрат на освоєння
виробництва, необхідно вирішити протягом якого часу передбачається
списати суму зібраних витрат.

При використанні методу списання витрат на освоєння виробництва за
кошторисними ставками поділити на строк погашення витрат, який не
повинен перевищувати 2 роки.

Синтетичний облік витрат на оплату праці ведеться на пасивному рахунку
70 «Розрахунки по оплаті праці». Нарахування і розподіл заробітної
плати на основі відомості розподілу заробітної плати відображається
таким записом дебет рахунку 20 «Основне виробництво» (заробітна плата
робітників основних цехів); 23 «Допоміжні виробництва» (заробітна
плата робітників допоміжних цехів); 24 «Витрати на експлуатацію
машин і обладнання» (заробітна плата робітників, які утримують і
експлуатують обладнання); 25 «Загальновиробничі витрати» (заробітна
плата інженерно-технічних працівників, службовців і персоналу цехів);
26 «Загальногосподарські витрати» (заробітна плата управлінського
персоналу); 29 «Обслуговуючі виробництва і господарства» (заробітна
плата працівників житлово-комунального господарства та інші), кредит
рахунку 70 «Розрахунки по оплаті праці».

Облік витрат на утримання та експлуатацію обладнання й
загальновиробничих витрат ведеться по кожному виробництву окремо;
виробництво цукру-піску, сушеного жому та інші. Загальновиробничі
витрати на допоміжні і обслуговуючі виробництва враховують безпосередньо
на рахунках цих виробництв (відповідно: рахунки 23 та 29). Собівартість
продукції і послуг допоміжних цехів, що обслуговують потреби
основного виробництва, списують на рахунок 20 «Основне виробництво»
або через рахунки загальновиробничих і загальногосподарських витрат.

З метою рівномірного включення витрат у собівартість продукції деякі
витрати резервуються на рахунку 89 «Резерв майбутніх витрат і
платежів», їх відносять в дебет рахунку 20 «Основне виробництво» в
плановому (нормативному) розмірі.

Таким чином, на дебет рахунку 20 «Основне виробництво» в кінці,
місяця будуть зібрані витрати за місяць по виробництву продукції. Ці
дані з обліком змін залишків незавершеного виробництва служить основою
для калькулювання окремих видів продукції. Кореспонденція по цих
рахунках наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2, 1.

Типова кореспонденція рахунків обліку господарських операцій у ВАТ
«Чортківський цукровий завод» за 1999 рік.

№ п/п Назва операцій Дт Кт Сума

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12. Списано матеріали на основне виробництво

Списано паливно-мастильні матеріали

Списано витрати по заготівлі цукрових буряків

Списано витрати допоміжних виробництв

Списано витрати по експлуатації машин і обладнання на виробництво

Списано загально виробничі витрати на основне виробництво

Списано загальногосподарські витрати на основне виробництво

Списується сирий жом для одержання сухого жому

Нарахування на заробітну плату

Нарахування на соціальне страхування

Нарахування в Пенсійний фонд

Нараховано заробітну плату

20

20

20

20

20

20

20

20

20

20

20

20

05

06

16

23

24

25

26

40

68

69/1

69/2

70

5352

2508

1975

1646

959

749

948

39

8

3

41

130

Разом по дебету “20”

14338

№ п/п Назва операцій Дт Кт Сума

1.

2.

3. Оприбутковано вапно

Оприбутковано від виробництва некондиційний цукор

Оприбутковано від виробництва готову продукцію 05

21

40 20

20

20 230

93

14015

Разом по кредиту “20”

14338

Сальдо на кінець року по дебету і по кредиту рахунку “20”

Облік допоміжний матеріалів проводять по фактичній вартості їх
придбання з врахуванням транспортно-заготівельних витрат. При придбанні
матеріалів дебетують рахунок 05 «Матеріали» і кредитують рахунок 60
«Розрахунки з постачальника ми і підрядниками», 76 «Розрахунки з
дебіторами і кредиторами» і ін. Списання їх на виробництво здійснюють
по їх середній собівартості, що на наш погляд, є правильним, так як
в сьогоднішніх ринкових умовах спостерігається постійний ріст цін на
придбані матеріали. Крім цього, в зв’язку з сезонністю роботи
переробних підприємств цукрової промисловості матеріали, як правило,
закупляються до початку переробки.

Виробничий процес на підприємствах цукробурякового під комплексу
носить яскраво виражений сезонний характер, а значить, в зв’язку з
сезонністю виробництва різко виражена і сезонність використання
сільськогосподарської техніки, машин і заводського обладнання. Тому
затрати на ремонт вказаної техніки, машин і обладнання відносять
нерівномірно, їх облік попередньо проводять на рахунку 23 «Допоміжне
виробництво», а потім щомісячно відносять на виробництво шляхом
розподілу пропорційно кількості днів переробки. На нашу думку, для
зниження впливу сезонності по собівартості продукції і більш точного її
визначення витрати на ремонт слід враховувати попередньо на рахунку
31 «Витрати майбутніх періодів» — з наступним їх розподілом і
віднесенням на затрати виробництва пропорційно об’єму переробленої
продукції. Для таких цілей можна також створити ремонтний фонд. Цехові
і загальнозаводські витрати попередньо збирають на рахунках 25
«3агальновиробничі (цехові) витрати», 26 «Загальногосподарські
(загальнозаводські) витрати». На виробництво їх списують так як і
затрати по ремонту техніки, то б то пропорційно кількості днів
переробки. На наш погляд, вказані витрати доцільно і більш правильно
розподіляти пропорційно масі перероблених буряків.

Особливу групу затрат при переробці цукровик буряків складають
«Втрати». Це — втрати буряків при зберіганні, транспортуванні і
переробці. Вони впливають на собівартість продукції. По статті
«Втрати» відображають втрати цукрових буряків як в межах встановлених
нори, так і наднормові. На нашу думку, для зменшення наднормових втрат
необхідно їх регулювати через механізм оподаткування. Для цього на суму
наднормових втрат цукровик буряків повинен збільшитись прибуток до
оподаткування.

Крім цього, для аналізу виробничих втрат і шляхів їх зниження доцільно
виділити окремо статті «Втрати буряків» і «Втрати цукру», причому з
їх розподілом за нормами і наднормативні, так як вони є невід’ємною
частиною технологічного процесу виробництва цукру-піску.

Облік затрат на виробництво на підприємствах цукрової промисловості
ведуть в журналі-ордері N 10 застарілої форми, із вказаного
журналу-ордера кредитові обороти по рахунках переносять в Головну
книгу.

На нашу думку, для обліку затрат і виходу продукції на переробний
підприємствах слід використовувати відомість аналітичного обліку
затрат, яка б мала наступну структуру. Відомість складається з двох
розділів. У першому розділі відображають витрати на виробництво цукру
по статтях витрат із зазначеною кореспонденцією рахунків. У другому
розділі показують вихід одержаної продукції за її видами, а, також
собівартість продукції. Застосування вказаної, відомості дозволить
спростити облік, знизити його трудомісткість.

Незавершене виробництво і напівфабрикати плануються в перерахунку на
білий цукор і оцінюються по плановій собівартості цукру за виключенням
вартості побічної продукції з додаванням затрат на переробку в розмірі
75% від величини цих затрат , передбачених планових калькуляціях готової
продукції.

Напівфабрикати — це жовтий цукор, змітки цукру, які залишились від
попереднього виробництва і введень в дане виробництво для переробки
на білий цукор. Кількість напівфабрикатів показують дробом у вигляді
такого запису:

фізична вага напівфабрикатів

вага в переводі на білий цукор

Кількість продукції незавершеного виробництва щомісячно визначається
шляхом інвентаризації в усіх апаратах заводу від дифузії до
бункерів з не упакованим цукром. Потім його перераховують на білий
цукор.

Меляса незавершеного виробництва не оцінюється.

Продукти незавершеного виробництва і напівфабрикати оцінюються
по вмісту в них білого цукру і по вартості, яка складає 87% від діючої
оптової ціни на цукор білий без податку на додану вартість.

Переробка цукровик буряків здійснюється на давальницьких умовах і за
оплату.

При переробці цукровик буряків на давальницьких умовах товаровиробник
вирощує цукрові буряки, а потім їх здає переробникові і в кінці всіх
розрахунків бере належну йому кількість цукру, меляси і жому. Попередньо
між товаровиробником і переробником укладається «Договір на виробництво
та переробку цукровик буряків на давальницьких умовах урожаю 1999 року»
на основі якого кожна із двох сторін має свої правда та обов’язки.

Вихід цукру для нарахування і видачі його товаровиробнику проводиться
по середньому показнику виходу з урахуванням фактичної цукристості
буряків та втрат цукру в середньому за сезон виробництва. За
некондиційні цукрові буряки нарахування цукру зменшується на третину.

Зведений облік витрат на виробництво є завершальним етапом обліку
виробничих витрат. На основі даних зведеного обліку складають
калькуляцію Фактичної собівартості продукції.

Техніка зведеного обліку витрат, а також складання звітних калькуляцій
залежить від особливостей підприємства; характеру технологій і
організацій; кількості господарських підрозділів, їх внутрівиробничої
організаційної структури.

Зведення витрат на виробництво здійснюється по виробничих підрозділах
і службах заводоуправління, в цілому по підприємству.

Для узагальнення даних синтетичного обліку витрат на виробництво
використовується журнал-ордер N10, який побудований за принципом
шахової відомості.

Для визначення суми витрат на виробництво і запису в журналі — ордері
N10, необхідно згрупувати дані по всіх основних цехах, які ведуть у
відомості N12.

В такому ж порядку групуються дані по допоміжних цехах і переносяться в
журнал-ордер N10. Такі ж зведені відомості складаються по рахунках
24 «Витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування» , 25
«Загальновиробничі витрати», 28 «Брак у виробництві».

Дані про загальногосподарські витрати, витрати майбутніх періодів
переносять в журнал-ордер N10 з відомості N15.

Таким чином, журнал-ордер N10, служить для узагальнення витрат на
виробничі потреби в цілому по підприємству. Частина різних видів
ресурсів відноситься на невиробничі потреби (капітальний ремонт,
оприбуткування матеріальних цінностей з виробництва, переоцінка
цінностей, капітальні вкладення, готова продукція, товари
відвантажені, позавиробничі витрати. розрахунки по оплаті праці,
прибутки і збитки, нестачі і втрати від псування цінностей, статутний
фонд) з кредиту тих же рахунків, які показані в журналі-ордері N10.

Витрати на невиробничі потреби відображаються в журналі ордері N10/1.

Після записів необхідних сум, виводиться підсумок журналу — ордера
N10/1. Дані переносяться з журналу-ордера N10 в журнал-ордер N10/1.
Додаванням двох підсумків (журналів-ордерів N10/1 і N10) отримують
підсумок витрат на виробничі і невиробничі потреби в цілому по
підприємству.

Таким чином, з вищенаведеного можна зробити висновок про те, що дані
синтетичного обліку служать для аналізу витрат на виробництво
(співставляються планові і фактичні витрати) в цілому по підприємству.

Бухгалтерський рахунок — це таблиця (і він має вид таблиці), призначений
для ведення біжучих записів господарських операцій.

Що означає біжучих записів. Це значить, що на протязі повного періоду
(місяця, кварталу, року)з господарськими засобами і їх джерелом
відбуваються зміни (вони оприбутковуються і вибувають, нараховуються,
повертаються і т.д.,), всі ці зміни необхідно по мірі їх відбування
фіксувати, записувати.

Таким чином, на основі документів інформацію, відображену в них,
записують на бухгалтерських рахунках. Рахунок має вид таблиці,
розглянемо її вона складається з двох частин, одну частину (ліву)
називають дебет, а другу (праву) — називають кредит. Дві частини
рахунок має тому, що з господарськими засобами можуть відбутись дві
зміни; або збільшення, або зменшення.

Наприклад, такі господарські засоби, як матеріали; їх можна або
одержувати (оприбуткувати), або списати (використати, віддати і т.д.),
тобто або кількість збільшується, або зменшується.

Другий приклад: грошові засоби на розрахунковому рахунку можуть бути
зараховані або списані. В банку можна, одержувати позику (грошові
засоби позичково) або їх віддати. І так, дві частини рахунок має для
того, щоб в одній частині записувати операції збільшення, а в другій
зменшення.

Щоб контролювати рух засобів підприємства і передбачені рахунки, при
чому кожний рахунок контролює свій об’єкт (матеріальні цінності,
розрахунки. фонди). Запис на рахунку може бути проведена в тому випадку,
якщо щось змінилося в результаті операцій (збільшилось або
зменшилось). Ці зміни треба правильно записувати.

2.3. Калькуляція собівартості продукції

В процесі здійснення виробничої діяльності підприємства несуть різні
витрати, які за своїм характером перебувають в неоднаковому зв’язку з
процесом виробництва. Це підтверджує важливість класифікації витрат,
оскільки вона безпосередньо впливає на організацію бухгалтерського
обліку.

Обґрунтована класифікація витрат на виробництво є важливим чинником у
створенні ефективної системи управління.

Групування за різними ознаками є науковим елементом пізнання всіх
витрат підприємства. При вивченні літературних джерел з питань
класифікації витрат виробництва встановлено, що немає єдиної думки про
кількість ознак, за якими групуються витрати та їх зміст.

Розглянуте нами методика в §§ 2.1 і 2.2 первинного, аналітичного
і синтетичного обліку має безпосередній вплив на порядок здійснення
калькуляції собівартості продукції. Перш ніж переходити безпосередньо до
розгляду питань калькуляції собівартості продукції необхідно
розглянути існуючі класифікації витрат згідно останніх
нормативно-правових актів. Відмітимо, що основним регламентуючим
документом є Типове положення з планування, обліку і калькулювання
собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженим
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня І996 року N 473.

Собівартість товарної продукції (продукції, що реалізується)
характеризують витрати на виробництво та збут протягом усього циклу.

Планування собівартості продукції для підприємств є складовою частиною
планування діяльності промислового підприємства і являє собою систему
техніко-економічних розрахунків, які відображають величину (зміну
величини) поточних витрат, що включаються до складу собівартості
валової продукції, а також величину витрат, що склалися протягом
усього промислового циклу, які включаються до складу собівартості
товарної продукції.

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення
величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва і
збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що
відповідає вимогам щодо її якості.

Розрахунки планової собівартості окремих виробів товарної і валової
продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах,
планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих
організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для
внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне
визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом
продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї
продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та
грошових ресурсів.

Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання
планових показників, визначення результатів діяльності структурних
підрозділів та підприємства в цілому. Фактичної ефективності
організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток удосконалення
виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків.

У зв’язку з цим повинно бути забезпечене зіставлення планових та
звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об’єктів і одиниць
калькулювання, методів розподілу витрат за плановими (звітними)
періодами.

Витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками;

Ознаки Витрати

1. За місцем виникнення витрат.

2. За видами продукції, робіт, послуг.

3. За видами витрат.

4. За способами перенесення вартості на продукцію.

5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат.

6. За календарними періодами Витрати виробництва, цеху, дільниці,
служби.

Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних
виробів, одноразові замовлення; валову, товарну, реалізовану продукцію.

Витрати за економічними елементами, за статтями калькуляції.

Витрати прямі, непрямі.

Витрати умовно-змінні, умовно-постійні.

Витрати поточні, одноразові.

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг),
групуються за такими елементами;

— матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

— інші витрати.

Витрати, пов’язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції
(робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості
продукції (робіт, послуг) групуються за статтями:

— сировина та матеріали;

— покупці комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги
виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

— паливо й енергія на технологічні цілі;

— зворотні відходи (вираховуються);

— основна заробітна плата;

— додаткова заробітна плата;

— відрахування на соціальні заходи;

— витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

— відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового
призначення та інші спеціальні витрати;

— витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

— загальновиробничі витрати;

— загальногосподарські витрати;

— витрати внаслідок технічного неминучого браку;

— побічна продукція (вираховується);

— інші виробничі витрати;

— позавиробничі (комерційні) витрати.

До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції
міністерства за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Держкомстатом
можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та
організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих
видів витрат у собівартості продукції, а також об’єднувати кілька
типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті
кілька статей калькуляції.

Що ж стосується безпосередньо складу витрат на приймання і зберігання
буряків і загальнозаводських витрат, то на ВАТ «Чортківський цукровий
завод» вони мали таку структуру і грошову оцінку (додаток 4).

Сама методика калькуляції витрат на приймання і зберігання цукрових
буряків наведена нами в додатку 2. Характеризуючи витрати відмітимо, що
на ВАТ «Чортківський цукровий завод» вони згруповані по вісімнадцяти
позиціях (додаток 2). В додатку видно, то виробнича собівартість
переробки буряків становить 9076,9 тис.грн., позавиробничі витрати на
переробку буряків становлять 175,5 тис.грн., повна собівартість —
9252,4 тис.грн.

Додаток 3 показує порядок визначення собівартості виробництва цукру,
Внаслідок проведеної калькуляції (додаток 3) ми одержали дані щодо
повної собівартості виробництва цукру на ВАТ «Чортківський цукровий
завод». Так, повна собівартість виробництва цукру склала 10540,8
тис.грн.

Відмітимо, що на ВАТ «Чортківський цукровий завод» в доповнення до
калькуляцій за календарний рік складається «Баланс буряків і
визначення втрат буряків» (додаток 5). Цей баланс дозволяє контролювати
втрати буряків під час процесу виробництва (в межах норм і
ноднормативні), що в цілому сприяє підвищенню контролю за якістю
продукції і збільшенням ефективності виробництва.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок
про те. що в значній мірі ефективне здійснення обліку витрат на
виробництво залежить від наукового обґрунтування номенклатури статей
витрат та їх класифікації і суворого дотримання норм у процесі
обліку.

РОЗДІЛ III. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ У ЦУКРОВІЙ ГАЛУЗІ

3.1. Контроль витрат на виробництво

Контроль затрат на виробництво у цукровій промисловості допомагає
виявити невикористані резерви, невиробничі витрати і витрати по цехах і
ділянках, економічних елементах, калькуляційних статтях затрат,
номенклатурі продукції. В процесі контролю затрат на виробництво по
виявлених фактах значних відхилень від планових, нормативних витрат
перевіряють обставини, причини і винних осіб на основі первинних і
накопичувальних документів.

При конкретному визначенні питань, методів і прийомів контролю затрат на
виробництво виходять із галузевої специфіки, існуючих на підприємстві
особливостей організації і технології виробництва, характеру продукції,
що випускається, структури затрат і методу обліку виробничих затрат,
який застосовується (нормативний, простий, попереджальний,
позамовний). Затрати на виробництво доцільно перевіряти за такими
напрямками:

— формування затрат по економічних елементах і собівартості продукції
по калькуляційних статтях;

— обґрунтування і рівень затрат по окремих філіалах, цехах і виробничих
ділянках;

— правильність ведення аналітичного і синтетичного обліку затрат,
обґрунтування їх списання і розподіл, відповідність записів достовірним
первинним документам;

— вивчення окремих груп первинних документів, на основі яких списуються
затрати особливо пов’язані з порушенням державної дисципліни,
перевитратами і нераціональним витрачанням засобів, безгосподарністю,
крадіжками;

— дотримання збереження сировини, матеріалів, напівфабрикатів,
комплектуючих деталей і вузлів в процесі виробництва, виявлення
списання фактів нестач, псування і крадіжок матеріальних
цінностей на собівартість продукції.

В процесі контролю, встановлюють правильність планування
собівартості продукції і складання схеми затрат на виробництво:
виконання планових завдань, розмір і причини відхилень, виявляють
невикористані резерви зниження затрат і собівартості продукції,
приймають заколи по їх мобілізації для підвищення ефективності
виробництва.

Правильність обліку і віднесення витрат на виробництво є запорукою
рентабельності незбиткової роботи підприємства.

При здійсненні контролю необхідно знати найбільш типові порушення і
помилки при відображенні затрат. Вони згруповані в такі групи.

Перша група пов’язана з завищенням затрат, які включаються в
собівартість продукції, нераціональна оцінка незавершеного виробництва.

Друга група: до витрат виробництва і обігу віднесені витрати, які
повинні бути покриті джерелами, відображеними в пасиві балансу
(спеціальні фонди і засоби цільового призначення, ремонтні фонди і
ін.). Станом на кінець звітного періоду завищується величина
залишків резерву, який утворюється за рахунок основної діяльності.

Третя група. В витрати виробництва і обігу включені витрати, які
належать до відшкодування за рахунок прибутку.

Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт,
послуг), які включаються в собівартість продукції (робіт,
послуг) ґрунтуються на первинних документах, які складаються у
встановленому порядку і якими оформляють всі операції по виробництву і
випуску продукції (робіт, послуг).

Первинні документи, в тому числі і на паперових носіях, повинні містити
наступні обов’язкові реквізити: назва документу (форма), код фірми,
дата складання, зміст господарської операції: виміри господарської
операції (в кількісному і вартісному виразі); назву посадових осіб,
відповідальним за господарську операцію і правильність її оформлення;
особисті підписи та їх розшифровка.

При проведенні контролю виходять з того, що собівартість продукції є
одним з оціночних показників, які визначають якість роботи
підприємства. В ній відображаються результати всіх основних частин
діяльності підприємства, в тому числі використання техніки,
матеріальний і трудовик ресурсів. Величина собівартості продукції
впливає на формування прибутку і рентабельність, розміри резервного і
спеціального фондів.

При здійсненні контролю потрібно мати на увазі, що витрати групуються
за такими елементами: матеріальні витрати (за вирахуванням
вартості зворотних відходів); витрати на оплату праці; витрати на
соціальні заходи; амортизація основних фондів та інші витрати.

Перевіряючи фактичні матеріальні витрати необхідно пам’ятати, що на їх
величину впливають ціни на сировину, матеріали, паливо, покупні
комплектуючі вироби, напівфабрикати, тарифи на електроенергію, розмір
транспортно-заготівельних витрат, ріст чи зниження витрат сировини,
матеріалів, палива на одиницю окремих видів виробленої продукції. Слід
орієнтуватися на договірні ціни.

Оскільки величина матеріальних витрат визначається встановленими на
підприємстві нормами витрат, то потрібно встановити наскільки ці
норми сировини і матеріалів відповідають рівню технічного стану і
технології виробництва даних видів продукції. Для цього залучаються
експерти.

У випадку росту матеріальних затрат необхідно визначити чи не
викликаний цей ріст зміною якості сировини і матеріалів, недотриманням
технології обробки сировини і матеріалів і ін.

Із затрат на матеріальні ресурси, які включаються у
собівартість продукції, повинні виключатись залишки сировини,
матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв і інших видів
матеріальних ресурсів, які утворилися в процесі виробництва
продукції, які втратили повністю чи частину споживчої якості
вихідного продукту. Зворотні відходи оцінюються як по повній ціні,
вихідного матеріального продукту, якщо вони реалізується на сторону для
використання в якості повноцінного продукту, так і по зниженій ціні,
якщо вони використовуються для виробництва, але з підвищеними
затратами.

При цьому не відносяться до відходів залишки матеріальних продуктів,
які згідно з встановленою технологією передаються в інші цехи,
підрозділи в якості повноцінного продукту для виробництва інших видів
продукції. Затрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів
продукції серійного і масового виробництва і технологічних процесів не
відносяться на собівартість продукції і відшкодовуються за рахунок
позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих
науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і заходів по
освоєнню нових видів продукції.

Не відносяться до витрат освоєння нових підприємств, виробництва, цехів
та агрегатів і відшкодовуються за рахунок засобів, направлених на
капітальні вкладення, витрати: на індивідуальне оприбуткування
окремих видів машин і механізмів; на шеф-монтаж, який здійснюється
заводами — постачальниками; на утримання дирекції підприємства, яке
будується; по усуненню недоробок в проектах і будівельно-монтажних
роботах.

Контроль затрат, пов’язаних з управлінням виробництвом, враховує
наступне:

— витрати на відрядження, пов’язані з виробничою діяльністю, і
компенсації за використання для службових поїздок особистих легкових
автомобілів відносяться на собівартість тільки в межах встановлених
законодавством норм, а додаткові виплати за рішенням керівника
підприємства понад норму відшкодування, передбачених законодавством,
здійснюється за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні
підприємства, представницькі витрати, пов’язані з комерційною
діяльністю підприємства (витрати на проведення офіційного прийому
представників інших підприємств, включаючи закордонні, на
відвідування культурно-видовищних заходів, оплата послуг перекладачів,
які не є в складі підприємства), або витрати по проведенню
засідань правління і ревізійної комісії підприємства, включаються
в собівартість в рамках затверджених правлінням кошторису на
звітний рік, виходячи із встановлених законодавством норм і нормативів;
при їх відсутності представницькі витрати здійснюються за рахунок
прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. При
цьому при перевірці слід звернути увагу на обґрунтованість виконаних
розрахунків і наявність виправдних документів (рахунки, чеки і т.д.).

Оплата консультаційних, інформаційних і аудиторських послуг відносяться
на собівартість. Витрати, пов’язані з ревізією фінансово-господарської і
комерційної діяльності підприємства, яка проводиться за ініціативою
одного з учасників (власника) цього підприємства, не включаються в
собівартість продукції.

В статті «Витрати на оплату праці» відображають витрати на оплату
праці основному виробничому персоналу виробництва, включаючи премії
робітникам і службовцям, в тому числі компенсації по оплаті праці в
зв’язку з підвищенням цін і індексацію доходів в межах норм,
передбачений законодавством.

При контролі потрібно визначити причини росту чи зниження витрат по
оплаті праці. Відхилення в затратах по оплаті праці виникають під дією
зміни об’єму продукції, яка випускається, її структури і
трудомісткості. В цей же час ріст заробітної плати може бути
викликаний доплатами у вихідні дні, оплатою приписаних робіт; оплатою
браку, допущеного не з вини робітників; оплатою простоїв і ін.

При проведенні контролю необхідно знати, що не всі виплати робітникам
в грошовій і натуральній формах відносяться на собівартість
продукції. До таких виплат відносяться, наприклад, премії, які
виплачуються за рахунок засобів спеціального призначення і цільових
призначень (надходжень); оплата додатково наданих по колективних
договорах відпусток робітникам; оплата проїзду що місця роботи
транспортом загального користування; цінові різниці по продукції, яка
надається робітникам підприємства і ін.

Одним із основних завдань при дослідженні виробничої діяльності
підприємств, собівартості виробленої ними продукції є виявлення
резервів для збільшення випуску продукції, покращення її якості,
зниження собівартості, освоєння і введення нових видів продукції. В
першу чергу на підприємствах досліджуються показники ефективності
виробництва, дотримання ритмічності роботи і норм використання сировини.
Виробнича діяльність оцінюється також за обсягом реалізації продукції
і виконанням договорів по загальній сумі доходів (рентабельності).
Також вивчається система обліку й контролю, перевіряється бухгалтерська
звітність на предмет її відповідності нормативним документам і
фактичному стану справ на підприємстві.

Джерелами інформації для вивчення затрат на виробництві служать реєстри
аналітичного і синтетичного обліку (журнали-ордери 10.1 с.-г., 10.2 с.
г. , допоміжні відомості 10, 12, 14, 15 або машинограми, які її
заміняють, аналітичне групування затрат за видами продукції,
калькуляція важливих видів продукції, звіт по собівартості продукції).

При контролі виробничих підприємств необхідно провести
інвентаризацію матеріалів, сировини, напівфабрикатів, готової
продукції незавершеного виробництва, грошових засобів, основних
засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів. Інвентаризацію
цінностей бажано провести раптово й одночасно, оскільки рух цінностей на
одному об’єкті (склад, цех, майстерня) впливає на інші об’єкти.
Інформацію оформляють таким чином, щоб у списках показати фактичні
залишки незавершеного виробництва, а також перерахунок їх по
встановлених нормах витрат матеріалів, які списуються на виготовлення
продукції.

Однією з найбільших ділянок контролю є вивчення руху сировини і
матеріалів на складах, перевірка виробничих звітів про використання
матеріалів і випуск готової продукції. При контролі показники,
відображені в залишках порівнюють з прихідними і розхідними
документами із записами в журналі-ордері. Спочатку виявляють чи
проводиться реєстрація цих документів і перевіряють документи на
закупівлю сировини, матеріалів, напівфабрикатів, здійснюють контроль
за виданими дорученнями. Після цього уточнюють чи повністю були
оприбутковані матеріальні цінності, співставляючи їх з документами
постачальників. Поширеним методом перевірки достовірності здавальних
накладних є метод співставлення їх з рапортами і іншими документами, в
яких відображена оплата укладених заключних операцій по відпуску
продукції.

При вивченні записів в накладних і нарядах відбирають ті вироби. які
потрібно вивчити шляхом порівняння по розхідних нарядах і накладних і
виводять розбіжності між ними. Таким чином можна встановити можливі
приписки в розхідних накладних при умові, що перевірятимуться всі
накладні і наряди.

Особливому вивченню підлягають операції по витрачанню сировини,
матеріалів, палива у відповідності до діючих норм (забірні картки). При
вивченні розхідних документів потрібно впевнитись чи оформляють відпуск
цінностей зі складу по належно оформлених документах, а також належну
організацію первинного обліку даних операцій,

Важливо також вияснити правильність лабораторного аналізу якості
сировини, готової продукції, а також встановити чи в повній мірі
лабораторія, контролює дотримання норм витрачання сировини.

Аналізу піддається також організація технологічного контролю,
вивчається як використовується контрольно-вимірювальне і
лабораторне обладнання в оперативному технологічному контролі, чи
зберігається порядок відбору продукції для аналізу, чи вивчаються
технологічні характеристики по вибіркових ділянках (для цього роблять
контрольні закладки сировини і простежують за дотриманням норм їх
витрачання та якістю готової продукції).

Важливо виявити можливі невиробничі втрати. При цьому необхідно
вивчити правильність списання сировини на виробництво, звернути
особливу увагу на випадки перевищення норм витрачання. Цього досягають
порівнянням залишків, відображених у виробничому звіті з даними журналу
надходження сировини на виробництво і даними інших документів.

Вивчається також організація внутрішнього контролю за виробничим браком
і різного роду втратами. Досліджуються і випадки повернення продукції
покупцям, виясняються причини випуску неякісної продукції вивчаються всі
рекламодавці.

Для перевірки правильності визначення собівартості продукції в контролі
використовуються наступні показники; виконання завдань; контракти
виробництва; реалізація; прибуток (дохід); дисципліна поставок
продукції за обсягом, періодичністю, якістю, асортиментом і
строками; затрати на виробництво і реалізацію продукції; незавершене
виробництво, його залишки і комплектність збереження продукції при
виробництві первинні документи; бухгалтерський облік; нестачі продукції;
брак і т.д. Використана інформація ділиться на нормативну і
фактографічну, причому до останньої відносяться реєстри аналітичного і
синтетичного обліку по рахунках 20, 23, 28, 40, 43. 45, 46, а також
звітність встановлених форм. При цьому можна, користуватися різними
формами і прийомами такими як економічний аналіз, аналітичні і
синтетичні розрахунки, експертиза, вивчення первинних документів,
зустрічні перевірки, контрольні вимірювання, групування однорідних
документів.

Вивчаються дані по реалізації продукції та правдивість
відображення її в обліку. Трудомісткий процес при контролі — це
правильне включення в собівартість продукції всіх затрат. Під час
перевірки вивчаються всі витрати, які здійснюються за рахунок
прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства і інших
цільових надходжень. Особливо це стосується затрат по фінансуванню
науково-дослідних, проектних і технологічних робіт (включаючи затрати
на купівлю ліцензій, обладнання, приладів та ін.), затрат на
фінансування робіт капітального і некапітального характеру по
покращенню якості продукції, затрат на фінансування приросту власних
оборотних коштів, а також на компенсацію їх нестачі, сплати відсотків
по кредитах банків, отриманих на поповнення залишку власних оборотних
коштів і на придбання основних засобів і нематеріальних активів, затрат
по страхуванню майна, затрат на всі види ремонтів, втрат від різниці
цін, витрат на оплату праці, виплату премій, компенсацій робітникам,
втрат на сплату штрафних санкцій.

Собівартість є важливим показникам, який характеризує якісний
стан справ підприємства. Тому важливо вивчити випадки подорожчання
продукції як в цілому так і по деяких статтях витрат і встановити
причини підвищення собівартості. Для того, щоб встановити причини
підвищення собівартості продукції по ділянках і по видах продукції
необхідно проаналізувати звіти, калькуляції, записи в первинних
документах. При контролі необхідно керуватися основними положеннями
про склад витрат, які включаються в собівартість продукції,
слідкувати за їх змінами.

Таким чином, підсумовувати все вищенаведене, можна зробити висновок
про те, що в умовах переходу до ринку контроль є однією з важливих
функцій управління і посилення його ролі, буде сприяти підвищенню
ефективності управлінської діяльності на підприємстві.

3.2. Економіко — математична модель впливу витрат на виробництво і
формування фінансових результатів

Початок широкомасштабних процесів приватизації, акціонування, ріст
кількості приватних фірм — все це породжує гостру необхідність в
оволодінні сучасними механізмами і методами фінансового аналізу.

Необхідність вивчення внутрішнього і зовнішнього середовища об’єктів
господарювання, кон’юнктури ринку і його адаптованості, можливої
конверсії капіталу і оцінки ступеня економічного ризику вносять суттєві
зміни у методику і організацію аналітичних досліджень.

Формування ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень,
розширює зону діагностики і пошуку, їх результати повинні давати
можливість швидкої адаптації до змін ринкової кон’юнктури,
передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого
ризику.

У сучасних умовах не можна обмежуватись інформацією про встановлені
на певний час економічні відносини. Велике значення має також
інформація про еволюцію цих відносин, більш тривалу динаміку
економічного розвитку, які свідчать про стабільність, перспективність і
надійність партнерства в усіх аспектах.

Ефективність аналітичного забезпечення фінансового менеджменту
визначається сукупністю параметрів управління, які оцінюють за
варіантами багатокритеріальної оптимізації. Визначальними серед них
є показники прибутковості. Фінансової стабільності, економічного
зростання, конкурентоспроможності тощо.

Виходячи із загальних критеріїв господарювання в умовах ринку, виробничу
діяльність оцінюють з точки зору досягнення максимальних фінансових
результатів і економічної стабільності. Разом з тим, фінансова
діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядається через
призму оптимізації виробництва, пошуку найвигідніших сфер
підприємства, раціонального маневрування грошовими потоками.

Порядок і інструменти аналізу, який проводиться з метою прийняття
фінансовий рішень, визначається самою логікою функціонування фінансового
механізму підприємства.

Одним з найпростіший і ефективніших методів фінансового аналізу,
який використовується з метою оперативного і стратегічного
планування прибутку, є операційний аналіз «Витрати

Об’єм — Прибуток» («Соsts — volume -profit» — СVР). Він дозволяє
відслідкувати залежність фінансових результатів від витрат і
об’ємів виробництва (реалізації).

Основна мета даного виду аналізу (який ще прийнято у вітчизняній і
зарубіжній літературі характеризувати, як аналіз беззбитковості) —
встановити, що відбудеться з фінансовими результатами, якщо визначений
рівень продуктивності, об’єму виробництва витрат зміниться. Ця
інформація має виняткове значення для керівництва підприємства, тому
що знання залежності між такими факторами як сукупний доход від
продажу, сукупні витрати, прибуток, вихід продукції (об’єм виробництва)
дозволяє визначити критичний рівень випуску продукції, при якому
прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні
прибутку, ні збитків (тобто точку беззбитковості).

У конкретних ситуаціях результати такого аналізу можуть складати
комерційну таємницю підприємства. Переваги даної методики полягають у
тому, що аналіз можна проводити як за квартал, так і за півріччя та за
результатами діяльності за рік.

Для побудови моделі зв’язку між сукупними витратами, виходом продукції
(об’ємом виробництва), виручкою від реалізації, у проведенні аналізу
спрощуються реальні умови, з яким стикається підприємство у практичній
діяльності. Як і більшість моделей, які є абстракціями реальних умов,
модель аналізу беззбитковості будується із врахуванням ряду припущень
і обмежень. Якщо їх не враховувати, то можна зробити серйозні помилки і
неправильні висновки при аналізі. Основними припущеннями є наступні
обмеження;

1. Номенклатура реалізованої продукції є величиною постійною.

2. Сукупні витрати і сукупний доход є лінійними функціями об’єму
виробництва (реалізації).

3. Прибуток розраховується по змінник витратах, оскільки при аналізі
передбачається; що постійні витрати, які мали місце у даному періоді,
враховуються як витрати цього періоду.

4. Всі інші змінні величини залишаються постійними.

5. Витрати діляться на умовно-постійні і змінні.

У наших розрахунках ми також абстрагувались від ПДВ і податку на
прибуток.

Крім того, питання класифікації витрат заслуговує на окреме наукове
дослідження, і тому за критерії класифікації взято залежність чи
незалежність витрат від величини об’єму виробництва. Необхідно
відмітити, що для спрощення розрахунків витрати класифікуються на
змінні і постійні (без виділення змішаних витрат). Це дає змогу,
по-перше, вирішувати завдання максимізації і приросту прибутку за
рахунок відносного скорочення тих чи інших витрат. І по-друге, ця
класифікація дозволяє зробити висновки про окупність витрат і дає
можливість визначити запас фінансової міцності на випадок
різноманітних змін у господарській діяльності підприємства.

Розглядати поведінку змінних і постійних витрат необхідно у так
званому періоді: тобто структура витрат, сумарні постійні витрати і
змінні витрати на одиницю продукції не змінні тільки у визначеному
періоді і при певній, визначеній кількості продажу. Це пояснюється
тим, що в основі даного операційного аналізу лежить лінійний
принцип.

І все ж. незважаючи на ряд таких припущень і обмежень, аналіз
беззбитковості є потужним інструментом для прийняття ефективних
управлінський рішень.

Відмітимо, що для надання інформації по витратах, виручці, прибутку
може використовуватись як графічний метод, так і математичні залежності.
Математичний підхід є більш гнучким методом отримання інформації.

Взаємопов’язані і висловлені за допомогою математичних засобів
фінансові відносини між господарюючими суб’єктами є не чим іншим як
математичною моделлю управлінського процесу, яка дозволяє аналізувати,
порівнювати, отримувати альтернативні варіанти і, у кінцевому
підсумку, приймати ті чи інші фінансові рішення, й це і є, власне,
процес управління фінансами.

Ключовими елементами операційного аналізу є: операційний важіль, поріг
рентабельності і запас фінансової міцності підприємства.

Вихідними даними для побудови математичної моделі беззбиткової
діяльності ВАТ «Чортківський цукровий завод» є наступні дані, наведені
за 1998 рік ‘-

І. Сума постійних витрат (ПВ) — 2698І00 грн.

2. Сума змінних витрат (ЗВ) — 16382300 грн.

3. Змінні витрати на одиницю продукції — 871 грн.

4. Продажна ціна одиниці продукції (ПЦ од.) — 1200 грн.

5. Об’єм реалізації (Х) — 18801 тонн.

У своїх розрахунках ми виходимо з того, що: — загальна сума виручки
розраховується наступним чином; В = ПЦ од. х X. Економічний зміст
формули наступний; якщо об’єм виражений кількістю проданих одиниць
продукції (Х) і продажна ціна одиниці продукції позначена ПЦ од. , то
загальна сума виручки (В) дорівнює продажній ціні одиниці
продукції, помноженій на кількість проданих одиниць продукції;

— загальна сума витрат розраховується наступним чином:

З = ПЗ + (3В од. х Х) , де

З — загальна сума витрат;

ПВ — постійні витрати;

3В од, — змінні витрати на одиницю продукції;

Х — об’єм виробництва.

Головними елементами аналізу є точка рівноваги та маржинальний
прибуток.

Точка рівноваги визначається із положенням про те, що у точці
рівноваги загальна сума витрат дорівнює загальній сумі виручки.
Оскільки виручка (В) при об’ємі (Х) дорівнює:

В = ПЦод. х X, загальна сума витрат (З) при об’ємі (Х) дорівнює: 3
= ПВ + (ЗВ од. х Х), а точка рівноваги означає рівність витрат виручці,
або В = 3, тоді ПЦ од х Х = ПВ + (ЗВ од х X).

Якщо визначити точку рівноваги, рівну X, то для нашого прикладу
отримаємо:

1200 х Х = 2698100 + 871 х Х = 8201 тонн

Таким чином у точці рівноваги підприємство виробляє і реалізує
8201 тонн продукції. Виручка від продажу 8201 тонн по ціні 1200 грн.
за тонну складає 9841171, а загальна сума витрат при виробництві 6022
тонн складає також:

2698100 + 8201 х 871 = 9841171 грн.

Рівняння для точки рівноваги, рівній X, може бути також відображене
наступним чином:

Х = ПВ : С ПЦод. — 3В од.

Х = 2698100 : С 1200 — 871 3 = 2698100 : 329 = 8201 тонн. Тобто точка
рівноваги може бути знайдена діленням суми постійних витрат на різницю
між ціною і змінними витратами на одиницю продукції.

На основі проведених розрахунків будуємо графік прибутковості
рентабельності) (мал. 3.1);

Мал. 3.1. Графік прибутковості (рентабельності)
(розраховано на основі даних ВАТ «Чортківський цукровий завод»)

Відмітимо, що точка рівноваги має велике практичне значення,
тому, що основну увагу, зазвичай, звернено на зону отримання прибутку.
При об’ємі реалізації нижче точка рівноваги, підприємство несе збитки;
при більшому об’ємі — отримує прибуток. Сума витрат чи збитків при
будь-якому об’ємі визначається відстанню по вертикалі між точками на
графіку витрат і виручки при передбачуваному об’ємі.

Другим основним елементом аналізу беззбитковості є поняття
маржинального прибутку. Ця величина є постійною для будь-якого об’єму
у відповідних межах і являє собою різницю між продажною ціною і
змінними витратами на одиницю продукції.

У нашому прикладі маржинальний прибуток на одиницю продукції складає:

МП = 1200 — 871 = 329 грн.

Оскільки ця величина є постійною, то вона надзвичайно корисна для
вираження взаємозв’язку між виручкою і витратами при будь-якому
об’ємі. При кожній зміні об’єму на одиницю продукції величина прибутку
змінюється на. 660 грн. Використаємо нову величину для складання
рівняння загальної суми прибутку СП) :

П = ( ПЦ од. — 3В од.) к Х — ПВ

Іншими словами, загальна сума прибутку при будь-якому об’ємі являє собою
маржинальний прибуток на одиницю продукції ( ПЦ од. — 3В од.),
помножений на об’єм виробництва (випуску) і зменшений на. суму
постійних витрат,

В нашому прикладі при об’ємі випуску у 18801 тонн продукції:

( ПЦ од. — 3В од.) х Х — ПВ = П

( 1200 — 871 ) х 18801 — 2698100 = 387429

Тобто маржинальний прибуток у сумі 2698100 грн. на одиницю продукції,
помножений на 348728 грн, продукції і зменшений на постійні витрати
у сумі 2698100 грн. дасть загальну суму прибутку у 3487429 грн. Або
інші інтерпретації: якщо маржинальний прибуток на одиницю продукції
складає 329 грн. постійні витрати 2698100 грн., то необхідно продати
8201 тонн продукції для того, щоб мати маржинальний прибуток, який би
покривав постійні витрати. Після цього за кожну одиницю продукції
підприємство зможе отримувати 329 грн. прибутку. Формулу точки рівноваги
тепер можна відобразити наступним чином;

Точка рівноваги = Постійні витрати : Маржинальний прибуток на одиницю
продукції Точка рівноваги = 2698100 : 329 = 8201 ( тонн ) Точка
рівноваги може бути виражена і величиною виручки, а не тільки в
натуральних показниках. Формула матиме наступний вигляд:

Точка рівноваги = Постійні витрати ;

: Норма маржинального прибутку.

У нашому прикладі норма маржинального прибутку складає величину;

329 : 1200 х 100%= 0,27 х 100% = 27% ,

що означає; кожна гривня виручки дає 27 копійок маржинального
прибутку. Тобто рівень точки рівноваги складатиме

2698100 : 0,274167 = 9841082 грн., що відповідає об’єму виробництва у
точці рівноваги, рівній 8201 тоннам, продукції при продажній ціні 1200
грн. за тонну.

Необхідно відмітити, що маржинальний прибуток призначений, головним
чином, для покриття постійних витрат; і тільки коли постійні
витрати відшкодовуються (досягається точка рівноваги), він іде на
збільшення прибутку.

використовуючи концепцію маржинального прибутку, можна побудувати графік
маржинального прибутку (мал. 3.2).

Маржинальний прибуток на одиницю продукції рівний 329 грн., при
нульовому об’ємі підприємство несе збитки в сумі 2698100 грн. С 2698100
грн. — величина постійних витрат при нульовому об’ємі виробництва вона
нічим не компенсується).

Мал. 3.2. Графік маржинального прибутку (розраховано на основ даних
ВАТ «Чортківський цукровий завод»).

Таким чином, на основі проведеної вище методики розрахунку
маржинального прибутку підприємству можна рекомендувати наступні чотири
основні напрямки підвищення рентабельності.

1. Підвищення продажної ціни одиниці продукції (ПЦ, од.) (в межах
допустимий норм).

2. Зниження змінних витрат на одиницю продукції (ЗВ, од.).

3. Зниження постійних витрат (ПВ).

4. Збільшення об’єму виробництва (Х). Мал. 3.2. Графік маржинального
прибутку (розраховано на основ даних ВАТ «Чортківський цукровий
завод»).

Таким чином, ми розглянули економіко-математичні моделі впливу
витрат на виробництво і формування фінансових результатів за даними
підприємства у 1999 ріці. На основі даних ВАТ Чортківський цукровий
завод» ми побудували два графіки. Перший графік називається “графік
прибутковості”, а другий — “графік маржинального прибутку”.

3.3. Аналіз впливу окремих видів продукції на досягнення
максимальних результатів діяльності

Розглядаючи відкрите акціонерне товариство, як центр відносно автономних
рішень, необхідно пам’ятати, то вони мають різну природу і масштаби.
Це залежить від таких факторів як досягнення довгострокових цілей, їх
конкретизація у стратегії підприємства, адаптація до умов ринкової
кон’юнктури тощо. Але у будь-якому випадку зроблений вибір і прийняті
рішення будуть мати фінансові наслідки для підприємства, які необхідно
прогнозувати. Ці прогностичні фінансові наслідки здатні бути критерієм
вибору тих чи інших варіантів поведінки підприємства в умовах ринку.
Тільки від вибору і реалізації рішень, які адекватні вимогам ринкового
середовища, підприємство може досягти позитивних результатів
діяльності.

Тому все частіше на перший план у діяльності фірми виступає потреба
оцінити ризик здійснюваних проектів.

Відомо, що ризик — це термін для означення непевності і нестабільності
в отриманні майбутнього доходу від основної діяльності.

Вважається, що вкладати кошти у виробництво, цінні папери тощо
доцільно, якщо:

— чистий прибуток від даного вкладення перевищує чистий прибуток від
поміщення коштів на банківський депозит;

— рентабельність даного проекту із Бракуванням Фактору часу вищої
рентабельності альтернативних проектів;

— рентабельність пасивів підприємства після здійснення проекту
збільшиться (у крайньому випадку не зменшиться) і в будь-якому випадку
перевищить середню розрахункову ставку по займаних коштах;

— проект, який розглядається, відповідає стратегічній лінії
підприємства з точки зору формування раціональної асортиментної
структури виробництва, термінів окупності витрат, наявності
фінансових джерел, покриття витрат, забезпечення стабільних, але
скромних або, навпаки концентрованих, але розтягнутих у часі,
надходжень тощо.

Безумовно, що визначення основних критеріїв для підприємства є досить
суб’єктивним процесом і залежить від стратегічних фінансових цілей, які
переслідує воно на даному етапі функціонування.

При аналізі проектів потрібно враховувати;

— ризикованість проектів, тому що чим тривалішим є термін окупності,
тим ризикованішим є проект;

— часову вартість грошей, тому що з плином часу гроші змінюють
свою вартість;

— принадливість проектів у порівнянні з альтернативними можливостями
вкладення коштів з точки зору максимізації доходів і майна учасників
підприємства.

Аналіз ризику починається із виявлення його джерел і причин. При цьому
важливо визначити, які джерела є переважаючими, щоб зосередити аналіз на
них.

Підприємницький ризик може бути зумовлений рядом факторів:

— змінами попиту на продукцію підприємства;

— змінами цін на продукцію, що реалізується;

— коливаннями вартості сировини, напівфабрикатів, тощо;

— здатністю підприємства змінити ціни на випуск своєї продукції залежно
від змін кон’юнктури ринку;

— можливість настання такого випадку, коли товар перестає користуватися
попитом на ринку;

— високим операційним лівериджем (operating leverage), тобто
високою залежністю прибутку від рівня постійних фіксованих витрат
виробництва,

Ризик — категорія імовірнісна, і його вимірюють як імовірність
визначеного рівня втрат, кожне підприємство встановлює для себе
прийнятну міру з ризику. Існує наступна класифікація видів ризику:

— у якості допустимого ризику можна прийняти загрозу повної втрати
прибутку від того чи іншого проекту або від підприємницької
діяльності в цілому;

— критичний ризик пов’язаний вже не тільки з втратою прибутку, але і з
недоотриманням передбачуваної виручки, коли витрати необхідно
відшкодувати за свій рахунок; катастрофічний ризик, який приводить до
банкрутства підприємства.

Для оцінки ризику доцільно користуватися статистичним , експертним і
комбінованим методами.

Суть статистичного методу полягає в тому, ідо вивчається статистика
втрат і прибутків, які мали місце на даному або аналогічному
виробництві, встановлюється величина і частота отримання тієї чи іншої
економічної віддачі і складається найбільш ймовірний прогноз на
майбутнє.

Під віддачею потрібно розуміти економічну рентабельність (ЕР) або
ефективність витрат, інвестицій, яка визначається як відношення
прибутку до затрат, які необхідні для отримання цього прибутку.

Головними інструментами статистичного методу розрахунку ризику с
варіація, дисперсія і стандартне відхилення.

Варіація — це зміна (коливання) кількісної оцінки ознаки при переході
від одного випадку (варіанту, результату) до іншого. Скажімо, зміна,
економічної рентабельності з року в рік.

Оцінюється варіація дисперсією, тобто мірою розкидування
(розсіювання, відхилення) фактичного значення ознаки від її середнього
значення.

Для оцінки міри ризику необхідно визначити середню економічну
рентабельність із врахуванням ймовірності отримання рентабельності на
рівні того чи іншого минулого періоду у майбутньому періоді, що нас
цікавить. Нульова ймовірність буде означати неможливість отримання
віддачі, одинична — обов’язкове отримання віддачі, сума ймовірностей
всіх можливих варіантів отримання віддачі повинна бути рівною
одиниці.

Методику оцінки ризику покажемо на прикладі виробництва цукру ВАТ
«Чортківський цукровий завод». Економічна рентабельність виробництва
цукру за період з 1994 по 1999 роки характеризується наступними
величинами (таблиця 3.1).

Таблиця 3. 1.

Економічна рентабельність виробництва цукру на ВАТ «Чорківський цукровий
завод» у 1994 — 1999 роки (в % ).

Роки

1994

1995

1996 1997

1998

1999

Економічна рентабельність 2. 8

3,1

3,2

1,1

4,5

2,1

Таблиця складена на. основі даний про Фінансово-господарську діяльність
ВАТ «Чортківський цукровий завод».

Скажімо, керівництво підприємства хоче оцінити свої рішення на 1999 рік.

Визначимо середню економічну рентабельність за період до 1999 року.
Зробити це можна наступним чином:

СЕР = ( 2. 8 + 3. 1 + 3. 2 + 1. 1 + 4. 5 + 2. 1) : 6 = 16.8 : 6 = 2.8%

Запишемо це в іншій Формі, сумуючи добутки Фактичний значень економічної
рентабельності (Ері) на. відповідні імовірності і; Р і);

Ері х Р1

Економічна рентабельність досягла рівня 4.5% один раз за 6 років,
відповідно імовірність отримання такої рентабельності дорівнює 0.17,
Аналогічна імовірність ( 0.17 ) присутня і для інших отриманий
рентабельностей (таб. 3.1); всі вони зустрічались один раз за 6 років.

Таким чином;

СЕР = 2. 8 х 0.17 +3.1 х О.17 + 3.2 х 0.17 +1.1 х 0.17 + 4.5 х 0.17 +
2.1 х 0.17 = 2.857 = 2.86%

Тепер розрахуємо дисперсію за формулою:

Це означає, що для отримання дисперсії необхідно сумувати добутки
всіх квадратів різниць між Фактичною і середньою економічною
рентабельністю на відповідні ймовірності.

З отриманої суми необхідно добути квадратний корінь. Чим вищий буде
результат (так зване стандартне відхилення), тим ризикованішим є проект,
що розглядається.

Найнижча економічна рентабельність була у 1996 році (1.1%). ймовірність
отримання такої ж економічної рентабельності дорівнює 0.І7 (див.
попередні розрахунки). Середня економічна рентабельність ;за всі
роки функціонування підприємства дорівнює 2.86%. Відповідно,
відхилення фактичної економічної рентабельності від середньої
становило у 1999 році.

(2,1%-2,8%)=-0,7%, Тоді

(-1.68% ) х (-1.68% ) * 0.17 = 0,48

Аналогічні розрахунки робимо по всіх роках функціонування
підприємства і отримані результати заносимо в таблицю 3.2.

Таблиця 3.2.

Розрахунок дисперсії (на основі даних ВАТ «Чортківський цукровий
завод»)

ЕР, %

Імовірність (ЕР х Імовірність), %

Фактична ЕР Середня ЕР

(Фактична ЕР – середня ЕР) х імовірність

2,8

3,1

3,2

1,1

4,5

2,1 0,17

0,17

0,17

0,17

0,17

0,17 2,8*0,17=0,476

3,1*0,17=0,527

3,2*0,17=0,544

1,1*0,17=0,187

4,5*0,17=0,765

2,1*0,17=0,357 2,8-2,97=-0,17

3,1-2,97=0,13

3,2-2,97=0,23

1,1-2,97=-1,87

4,5-2,97=1,53

2,1-2,97=-0,87 (-0,17)*0,17=0,01

0,13*0,17=0,01

0,23*0,17=0,01

(-1,87)*0,17=-0,59

1,53*0,17=0,39

(-0,87)*0,17=0,13

В сумі 1,14

Всього Середня ЕР = 2,856

Дисперсія = 1,14

Стандартне відхилення = 1,04

Таким чином, дисперсія дорівнює 1.14, а стандартне відхилення
(квадратний корінь з дисперсії) дорівнює 1.04%. Це означає, що найбільш
ймовірне відхилення економічної рентабельності від її середньої
величини (2,9%) у 1999 році складає ±1,04%.

ЕР 1999 = 2,9 % ± 1,04%

Статистичний метод розрахунку міри ризику потребує наявності значного
масиву даних, які не завжди є в наявності у підприємства.
Збір та обробка даних займає багато часу і потребує значних грошових
коштів. Тому часто при нестачі або відсутності інформації
використовують інші методи.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У результаті проведених нами досліджень на базі ВАТ «Чортківський
цукровий завод» можна обґрунтувати наступні висновки і пропозиції.

1. На сучасному етапі переходу економіки України до ринку значення
цукрової галузі, як стратегічної, зростає дедалі більше. Це викликано
тим, що для економіки нашої держави експорт цукру є традиційно основним
видом надходження валютних коштів. На наш погляд структурні зміни, які
відбуваються на сучасному етапі не повинні зачіпати цю галузь
промисловості. Вона і надалі повинна залишатись основним джерелом
надходження валютних коштів для економіки України.

2. Що ж стосується безпосередньо організації обліку у переробній
галузі, то відмітимо наступне. Здійснювати облік втрат цукру в
буряках від запуску їх у виробництво до сушіння цукру навіть з
застосуванням електронно-обчислювальних машин, на жаль, практично
неможливо. Це пояснюється умовами технологічного процесу цукроваріння,
по ходу якого подрібнені буряки безперервно надходять у дифузійний
апарат. дифузійний сік також безперервно подається з апарату в
спеціальні відстійники. Тому найбільш раціональною є організація в
цукровому виробництві щоденного оперативного обліку тільки за
дотриманням норм витрат з подекадним узагальненням цих даних.

3. Виробничий процес на підприємствах цукробурякового
підкомплексу носить досить виражений сезонний характер, а значить, в
зв’язку з сезонністю виробництва різко виражена і сезонність
використання сільськогосподарської техніки, машин і заводського
обладнання. Тому затрати на. ремонт вказаної техніки, машин і
обладнання відображають нерівномірно. Попередньо їх відносять на
рахунок 23 «Допоміжні виробництва», а потім щомісячно списують на
виробництво шляхом розподілу пропорційно кількості днів переробки.
На нашу думку, для — зниження впливу сезонності на собівартість
продукції і більш точного її визначення, витрати на ремонт слід
враховувати попередньо на рахунку 31 «Витрати майбутніх періодів» з
наступним розподілом їх і віднесенням на. затрати виробництва
пропорційно об’єму переробленої продукції. Для цього також можна,
створити ремонтний Фонд. Цехові і загальнозаводські витрати попередньо
збирають на рахунках 25 «Загальновиробничі (цехові) витрати», 26
«Загальногосподарські (загальнозаводські) витрати». На виробництво їх
списують так як і затрати на ремонт техніки, тобто пропорційно кількості
днів переробки. На наш погляд, вказані витрати доцільно і більш
правильно розподіляти пропорційно масі перероблених буряків.

4. Особливу групу затрат при переробці цукрових буряків складають
«Втрати». Це втрати буряків при зберіганні, транспортуванні і переробці,
які обумовлені технологічними особливостями і якістю сировини. Вони
значно впливають на. собівартість продукції. В статті «Втрати»
враховуються втрати цукрових буряків як за нормами, так і наднормові, На
нашу думку, для зменшення понаднормових втрат необхідно їх регулювати
через механізм оподаткування. Для цього на суму наднормованих втрат
цукрових буряків повинен збільшитись прибуток до оподаткування. Крім
цього, для аналізу виробничих втрат і шляхів їх зниження доцільно
виділити окремо статті «Втрати буряків» і «Втрати цукру», причому з
їх розподілом за. нормами і наднормові, так як вони є невід’ємною
частиною технологічного процесу виробництва, цукру-піску.

5. Облік затрат на виробництво на підприємствах цукрової
промисловості ведуть в журналі — ордері N 10 застарілої форми. На нашу
думку, для обліку затрат і виходу продукції на переробних
підприємствах слід використовувати відомість аналітичного обліку
затрат. Відомість складається з двох розділів. В першому
розділі відображаються витрати на виробництво цукру за статтями
витрат з відображенням кореспондуючих рахунків. В другому розділі
показують вихід одержаної продукції за її видами, а також
собівартість продукції. Застосування вказаної відомості дозволить
спростити облік, знизити його трудомісткість.

6. Заслуговує на увагу операційний аналіз «Витрати — Об’єм -Прибуток»
(“Colst – Volume – Profit” — CVP). Він дозволяє відслідкувати
залежність Фінансових результатів від витрат і об’ємів виробництва
(реалізації). Основна мета даного виду аналізу — встановити, що
відбувається з фінансовими результатами, якщо визначений рівень
продуктивності, об’єму виробництва, витрат зміниться. Ця інформація має
виняткове значення для керівництва підприємства, тому що значення
залежності між такими факторами як сукупний доход від продажу, сукупні
витрати, прибуток, вихід продукції (об’єм виробництва) дозволяє
визначити критичний рівень випуску продукції, при якому прибуток
буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні прибутку, ні
збитків (тобто точку беззбитковості).

7. Нами наведена методика оцінки ризику здійснюваних інвестиційних
проектів за допомогою статистичного методу. Його суть полягає в тому,
що вивчається статистика втрат і прибутків, які мали місце на даному
або аналогічному виробництві, встановлюється величина і частота
отримання тієї чи іншої економічної віддачі 1 складається найбільш
ймовірний прогноз на майбутнє. Під віддачею на даному етапі ми розуміємо
економічну рентабельність виробництва цукру за ряд років, яка б
визначалася на основі фактичних облікових даних як відношення прибутку
до затрат. Головними інструментами статистичного методу розрахунку
ризику є варіація, дисперсія і стандартне відхилення. Ми вважаємо, що
запропонована методика оцінки ризику дозволяє підвищити
оперативність прийняття управлінських рішень на виробництво.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Безруких Л, С. и др. Бухгалтерский учёт, — М. ; Финансы и
статистика, 1985 — 373 с.

2. Безруких Л. С. и др. Учёт затрат и калькулирование в про-мышленности
— М. : Финансы й статистика, 1989 — 226 с.

3. Белобородова В. А. Бухгалтерский учёт с основами экономи-ческого
анализа. — М. : Финансы и статистика, 1982 — 350 с.

4. Бодров В.Г., Кредисов А.І., Леоненко П.М., Соціальне ринкове
господарство – Київ: Либідь, 1995 — 125 с.

5. Борщевский П.П, Свирчун М.Д. Экономика, организация и планирование
сахарного производства. — М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982.

6. Бухгалтерський облік у сільському господарстві //Під редакцією
Заслуженого діяча, науки і техніки України, академіка АН вищої школи і
техніки Ю.Я. Литвина. — Тернопіль, 1995 — 820 с.

7. Т.Н.Бабченко, Е.П.Козлова, Н.В.Парашутин, Бухгалтерський учет — М.:
Финансы и статистика, 1994 — 464 с,

8. Васильков А.Н., Маневский А.Й. Учет и анализ распределения косвенных
затрат в промышленности. — М. ; Финансы и статистика, 1985.

9. Васькин Ф.Й., Решетняк Л.А. Учет затрат по перероботке са-харной
свеклы — Экономика сельськохозяйственных и перерабатывающих предприятий
— 1997 N 3 с. 18-21.

10. Гуцайлюк 3,В., Терицук М.П. Оперативний контроль витрат у
цукробуряковому виробництві — К.; Техніка; — 1979 — 63 С.

11. Гуцайлюк 3.В. Учет и контроль показателей эфективности производства
в пищевой промышленности.- М.:Агропромиз-дат, 1983 — 117 с.

12. Гуцайлюк 3. В. Учет и контроль производственных отходов.

— М.: Финансы й статистика, 1990 — 79 с.

13. Г.П.Журавель, 3.В.Задорожний, Я.Д.Крупа, Б.М. Литвин,
Р.О.Мельник Бухгалтерський облік в умовах формування економіки:
Навчальний посібник — К.; Наука,1995 — 380 с.

14. Козлова Е.П., Парашутин Н.В. Бухгалтерский учёт в про-мышленности. —
М. : Финансы и статистика, 1985 — 143 с.

15. Левин В.С. Контроль издержек производства в условиях нормативного
учета. – М.: Финансы и статистика, 1990 — 159 с.

16. Лисецький А.С., Іванух Р.П., Осінський С.В. Економічні проблеми
розвитку цукробурякового комплексу України // Економіка України — 1997 —
N 10- с.50-59.

17. Мельник Н.Г. Облік та аналіз виробництва цукру в умовах переходу до
ринкової економіки — Тернопіль, 1995.

18. Мельник Н.Г. Проблеми обліку та аналізу у цукровій промисловості –
Тернопіль, 1995 — 21 с.

19. Новиченко П.П., Рендухов Н.М., Учёт затрат на производство в
промышленности. — М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982 — 19 с.

20. Скворцов Н. Б. Аудит затрат на производство — Посредник. — 1995 — 13
декабря — с-35-38.

21. Тыркин В.Н. Проблемы развития свеклосахарного произ-водства в
Украине — Сахарная свекла — 1997 — N 6 с.9-11.

22. Принцыпы бухгалтерского учёта (Б.Нидез, Г. Андерсон, Д.Колдвел ). —
М.: Финансы и статистика, — 1993 — с.496.

23. Проблеми обліку, контролю, аналізу в підприємствах аграрного сектору
економіки України. Збірник науковим статей. випуск 3 — Тернопіль,- 1995
— 77с.

24. Пушкар М.С. Управлінський облік. – Тернопіль: Поліграфіст. 1995 —
164 с.

25. Пушкар М. С. Бухгалтерский учёт в системе управления. – М.: Финансы
и статистика, 1991 — 176с.

26. Резервы эфэктивности сахарного производства (Под ред. Пантелеевой Е.
М. ) — М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982.

27. Річні звіти, плани економічного і соціального розвитку ВАТ
«Чортківський цукровий завод» за 1994 — 1999 роки.

28. Сімкевич Б.В. «Солодка галузь» в часи «цукрових воєн»:

Чортківський цукровий завод — Тернопіль: Демократична Україна — 1998.

29. Слюсар В.П. Цукрова промисловість України: проблеми і перспективи
розвитку — Економіка України — 1997 — N1, с.47-58.

30. Сопко В.В., Пархоменко Б.М. Бухгалтерський облік в підприємницькій
діяльності — К.: Техніка, 1993.

31. Сопко В.В. та ін. Бухгалтерський облік в промисловості та інших
галузях народного господарства: Навчальний посібник — К.: Вища школа, —
1992 — 463с.

32. Сопко В.В., Татрик А.Н. Учёт затрат и калькуляция себес-тоимости
продукции в промышленности. — К. : Техника, 1988 — 112 с.

33. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості від 26 квітня 1996 р. N 473 —
Бухгалтерський облік і аудит — 1996 N 6.

34. Учёт калькулирования и анализа себестоимости продукции. Сборник
научных статей (Под ред. А.Д.Шеремета, А.Ф. Аксененко) — М.:
Издательство Московского университета, 1984 — 200 с.

35. Учёт, международная перспектива (Г.Миглер, X.Герман, Г. Мишин: пер.
с анг.) — М.: Финансы и статистика — 1992 -136с.

36. Харунтан Н. М. та ін. Аудит затрат на виробництво // Формування
економічних відносин в умовах ринку [Збірник наукових праць під ред.
Фаріона І.Д. ] Випуск І — Тернопіль — 1997 с. 213-215.

37. Ці гіркі розрахунки за цукор — Діло — 1995 N 19-13 с.

АСОЦІАЦІЯ ТЕРНОПІЛЬЦУКОР

ПІДПРИЄМСТВО ВАТ «ЧОРТКІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД»

К А Л Ь К У Л Я Ц І Я

СОБІВАРТОСТІ ПЕРЕРОБЛЕНИХ

ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ТА ВИРОБНИЦТВО

ЦУКРУ В 1999 РОЦІ

ДОДАТОК 1

ТЕХНІКО-ВИРОБНИЧІ ПОКАЗНИКИ

N

п/п

ПОКАЗНИКИ

Одиниця ВИМІРУ

По нормативах

По

ЗВІТУ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9. 10.

11.

12.

13. Перероблено буряків — всього

в т.ч. для виробництва цукру, який залишено в розпорядженні цукрового
заводу

Втрати буряків до маси прийнятих для переробки цукрового буряка

Цукристість при прийманні перероблених цукрових буряків

Втрати цукру у виробництві до маси перероблених цукрових буряків

Вміст цукру в мелясі до маси перероблених буряків

Вихід цукру до маси перероблених буряків

Одержано цукру з буряків

(в цукрозі )

Одержано білого цукру — всього

з нього залишилось в розпорядженні цукрового заводу

Тривалість сокодобування

Середньодобова продуктивність заводу

Затрати праці на 100 тонн перероблених буряків

Витрати палива (в перерахунку на умовне) на сокодобування

а) кількість

б) до маси переробленого цукрового буряка

Витрати вапнякового каменю до маси перероблених цукрових буряків тонн

тонн

%

%

%

%

%

тонн

тонн

тонн діб

тонн

людино-дні

тонн

%

% х

58368.5

4. 09

X

0.51

2.40

12.30

X

X

X

X

2700

10239

X

6.12

7.4

150487.2

58368.5

4.06

15.96

0.25

2.17

12.58

18752.5

18801.5

8512.7

55.70

2702

10239

9309

6.18

9.96

Довідково: З буряків, перероблено на цукор, який залишено в
розпорядженні цукрового заводу, отримано побічної продукції:

меляси — 2752 тонни;

жому — 51235.7 тонн.

ДОДАТОК 2

КАЛЬКУЛЯЦІЯ ВИТРАТ НА ПРИЙМАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ПЕРЕВЕЗЕННЯ І ПЕРЕРОБКУ
ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

№ п/п Найменування статей витрат Одиниця виміру Витрати на фактичну
переробку сировини по звіту Розподіл суми витрат (тис.грн.) на переробку
буряка

Кількість Ціна за одиницю, грн. Сума, тис.грн. В розрахунку на 1 тону
перероблених цукрових буряків Давальницьких для виробництва цукру, який
залишено Які вирощені або закуплені цукровим заводом

Бурякосіючих господарств Цукровому заводу

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Вивезення буряків з полів на приймальні пункти заводу

Вивантажено буряків на приймальних пунктах заводу

Приймання і зберігання буряків

Загальнозаготівельні витрати

Доставлено буряків від приймальних пунктів та інших заводів

Разом витрат на сировину

Допоміжні матеріали на технічні цілі:

а) вапняковий камінь

б) полотно фільтрувальне

в) інші допоміжні матеріали

тонн

тонн

х

х

тонн

х

тонн

кв.м.

х

156854,6

156854,6

х

х

29,5

х

16245

5876

х

4,9

2,54

х

х

5,36

х

14,82

10,11

х

768,3

398,8

411,6

70,8

325,7

1975,2

240,7

59,4

164,4

5,1

2,65

2,74

0,47

2,16

13,12

1,60

0,39

1,09

447,0

232,0

239,5

41,2

189,4

1149,1

140,1

34,5

95,6

298,0

154,7

159,6

27,5

126,4

766,2

93,4

23,1

63,8

23,3

12,1

12,5

2,1

9,9

59,9

7,2

1,8

5,0

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

Разом допоміжні матеріали

Паливо та енергія на технологічні цілі

Основна і додаткова зарплата робітників

Відрахування на соціальні заходи

Утримання та експлуатація устаткування

Загально виробничі витрати

Загальногосподарські витрати

Незавершене виробництво і напівфабрикати:

а) додаються (на початок періоду введення)

б) віднімаються (на кінець періоду введення)

Позавиробничі витрати

Повна собівартість переробки буряків х

х

л.-д.

х

х

х

х

тонн

тонн

х

х х

х

10239

х

х

х

х

10,4

176,95

х

х х

х

11,59

х

х

х

х

990,38

580,39

х

х 464,5

4037,9

118,7

49,5

907,9

698,2

917,4

10,3

102,7

175,5

9252,4 3,08

26,83

0,79

0,33

6,03

4,64

6,10

0,07

0,68

1,17

61,48 270,2

2348,1

69,2

28,9

528,1

406,3

534,1

6,1

59,5

102,4

5383,0 180,3

1567,3

45,9

19,1

352,3

270,7

355,4

3,9

40,1

67,7

3588,7 14,1

122,5

3,6

1,5

27,5

21,2

27,9

0,3

3,1

5,4

280,7

ДОДАТОК З

КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ

п/п Найменування статей витрат Витрати на виробництво цукру

Який залишився в розпорядженні цукрового заводу З буряків, які закуплені
цукровим заводом

Сума, тис.грн. На 1 тону цукру Сума, тис.грн. На 1 тону цукру

1 2 3 4 5 6

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Вартість буряків, які вирощені і закуплені цукровим заводом

Вивезення буряків з полів на приймальні пункти заводу

Вивантаження буряків на приймальник пунктах

Транспортовано на віддалені бурякоприймальні пункти цукру, жому, меляси
і бурякового насіння для відпуску виробникам буряків

Буксирування автомобілів на вивезення цукрових буряків з полів в період
бездоріжжя

Приймання і зберігання буряків

Загальнозаготівельні витрати

Доставлення буряків від приймальних пунктів та інших заводів

Витрати на переробку буряків для виробництва цукру буря-косіючих
господарств

Разом витрат на сировину

Побічна продукція (вираховується)

меляса

жом

Х

298

154,7

159,6

27,5

126,4

53,83

6149,2

165,1

256,2

Х

35,01

18,17

18,75

3,23

14,85

632,35

722,36

19,39

30,10

331,1

23,3

12,1

12,5

2,1

9,9

393,0

11,2

17,6

599,96

41,97

12,79

22,51

3,78

17,84

707,85

20,17

31,70

1 2 3 4 5 6

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

Допоміжні матеріали на технологічні цілі:

а)вапняковий камінь;

б)полотно фільтрувальне;

в)інші допоміжні матеріали

Разом допоміжні матеріали

Паливо та енергія на технологічні цілі

Основна і додаткова заробітна плата

Відрахування на соціальні заходи

Підготовка та освоєння виробництва

Утримання на експлуатацію устаткування

Загальновиробничі витрати

Загальногосподарські витрати

Незавершене виробництво і напівфабрикати:

а)додаються (на початок періоду, введення) б)віднімаються (на кінець
періоду виведення)

Позавиробничі витрати

Повна собівартість виробництва цукру

93,4

23,1

63,8

180,3

1567,3

45,9

19,1

352,3

270,7

355,4

3,9

40,1

67,7

8550,4

10,97

2,72

7,49

21,18

184,11

5,39

2,24

41,39

31,80

41,75

0,46

4,71

7,95

1004,43

7,2

1,8

5

14

122,5

3,6

1,5

27,5

21,2

27,9

0,3

3,1

5,4

585

12,97

3,24

9,00

25,21

320,85

6,48

2,70

49,53

38,18

50,25

0,54

5,58

9,73

1053,67

Довідково; Обсяг перероблених буряків, які вирощені (закуплені)
цукровим заводом — 4565.3 тонни , отримано від переробки буряків, які
вирощені цукровим заводом — 555.2 тонни.

ДОДАТОК 4

СКЛАД ВИТРАТ НА ПРИЙМАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ БУРЯКІВ І
ЗАГАЛЬНОЗАГОТІВЕЛЬНИХ ВИТРАТ НА ВАТ «ЧОРТКІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД»
ЗА 1999 рік. тис.грн.

N п/п

Найменування статей

По

ЗВІТУ

1

2

3

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

1.

2.

3.

4.

1.

2.

3.

4. А.Витрати на приймання і зберігання буряків (операційні витрати)

Оплата праці працівників заготівельного апарату, які не відносяться до
адміністративно-управлінського персоналу

Відрахування на соціальне страхування

Витрати на підготовку кагатних полів, вапнування і кагатування

Знос і відновлення укриття для буряків

Витрати на заморожування і вентилювання буряків у кагатах

Затрати на оброблення буряків хімічними препаратами

Утримання сировинної лабораторії

Амортизація і ремонт основних засобів буряко-приймальних пунктів

Інші операційні витрати

Разом по розділу » А »

3 підсумку витрат списано на вартість буряків

І півріччя:

а)на залишок буряків на початок року

б)на буряки, які прийняті в 1 півріччя

Б. Загальнозаготівельні витрати

1.Витрати на утримання апарату управління

Оплата праці адміністративно-управлінського заготівельного апарату

Відрахування на соціальні заходи

Витрати на службові відрядження і переміщення

Інші адміністративно-управлінські витрати

Разом

2. Інші заготівельні витрати

Ремонт основних засобів (без бурякоприймальних пунктів)

Амортизація основних засобів (без бурякоприймальних пунктів)

Витрати на ремонт доріг і під’їздних шляхів до бурякоприймальних пунктів

Інші заготівельні витрати

Разом

Разом по розділу » Б »

44

16

192

17

143

412

36

13

11

61

10

10

71

ДОДАТОК 5

БАЛАНС БУРЯКІВ ВИЗНАЧЕННЯ ВТРАТ БУРЯКІВ С ЗАПОВНЮЄТЬСЯ В
КАЛЬКУЛЯЦІЇ ЗА КАЛЕНДАРНИЙ РІК ) НА ВАТ» ЧОРТКІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ
ЗАВОД»

N п/п

ПОКАЗНИКИ

N рядка

кількість, тонн

ІІ-е

ПІВРІЧЧЯ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Залишок буряків на початок року

Буряки, які надійшли у звітному році від бурякосіючих господарств
власної сировинної зони

Буряки, що надійшли від інших заводів

Буряки, передані іншим заводам

Наявність буряків на кінець звітного періоду (по інвентаризації)

Буряки для переробки (01+02+03-04-05)

Фактично перероблено буряків

Втрати буряків 06-07

в межах норм

— наднормативні

01

02

03

04

05

06

07

08

09

10

140372.3

16482.3

156854.6 150487.2 6367.4

4. 06

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

У СТАНОВЛЕННІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА НОВІ

ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКУ

1.1. Проблеми та перспективи розвитку цукрової промисловості України
при переході до ринкових умов господарювання

1.2 Модифікація бухгалтерського обліку в умовах економічних
трансформацій

1.3. Структурна побудова обліку витрат виробничої діяльності

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРИ
ПЕРЕХОДІ ДО РИНКОВИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1. Первинний облік витрат на виробництво

2.2 Методика ведення синтетичного і аналітичного обліку

2.3. Калькуляція собівартості продукції

РОЗДІЛ III. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ У ЦУКРОВІЙ
ГАЛУЗІ

3.1. Контроль витрат на виробництво

3.2. Економіко — математична модель впливу витрат на виробництво і
формування фінансових результатів

3.3. Аналіз впливу окремих видів продукції на досягнення
максимальних результатів діяльності

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

У СТАНОВЛЕННІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА НОВІ

ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКУ

1.1. Проблеми та перспективи розвитку цукрової промисловості України
при переході до ринкових умов господарювання

1.2 Модифікація бухгалтерського обліку в умовах економічних
трансформацій

1.3. Структурна побудова обліку витрат виробничої діяльності

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРИ
ПЕРЕХОДІ ДО РИНКОВИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1. Первинний облік витрат на виробництво

2.2 Методика ведення синтетичного і аналітичного обліку

2.3. Калькуляція собівартості продукції

РОЗДІЛ III. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ У ЦУКРОВІЙ
ГАЛУЗІ

3.1. Контроль витрат на виробництво

3.2. Економіко — математична модель впливу витрат на виробництво і
формування фінансових результатів

3.3. Аналіз впливу окремих видів продукції на досягнення
максимальних результатів діяльності

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

PAGE

Вхід

Процес

Вихід

Облік використання ресурсів

Облік перетворення ресурсів у новий продукт праці

Облік виготовлення нового продукту праці

Облік формування елементів затрат

Облік перетворення речовин та сил природи у новий продукт праці за умов
певної технології та організації виробництва, утворення проміжних
облікових комплексів (цент втрат, центр відповідальності тощо)

Облік готового(нового) продукту праці (виріб, група виробів, робота,
послуга), формування елементів собівартості продукції

Натуральні (матеріальні та трудові)

Характеристика.

Вартісні (грошові)

Характеристика.

У межах норм (плану, кошторису, нормативів ін.)

Відхилення від норм (плану, кошторису, квоти ін.)

Аспект обліку використання ресурсів

Аспект обліку перетворення ресурсів у новий продукт праці

Аспект обліку виготовлення нового продукту праці

1. Облік формування елементів затрат за центрами первинного використання
ресурсів

2. Облік розподіл та перерозподілу елементів затрат за напрямками у
відповідності до характеру технології та організації виробництва

3. Облік зведення та затрат за центами та відповідальним особами

4. Облік сукупної собівартості продукції, випущеної виробництвом

5. Облік собівартості окремих видів продукції

6. облік собівартості одиниць виміру окремих видів продукції

2

1

0

1

2

Прибуток (млн.грн.)

Збитки

Прибуток

Об’єм виробництва (тис.грн.)

1 2 3 4 5 6 7 8 9

8,022

Точка рівноваги

22

21

20

19

18

17

16

15

14

13

12

11

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

Загальна сума або виручка (тис.грн.)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30 31 32

Прибуток

Збитки

Зона

збитків

Зона

прибутків

Постійні витрати

Об’єм витрат

(тис.грн.)

8,202

Точка рівноваги

18,801

Витрати

Виручка

2,698

19,080

Змінні витрати

(16382300 грн.)

Прибуток до сплати податків при розрахунковій потужності

4

8

8

15

24

30

30

38

48

53

53

63

74

80

83

Похожие записи