Курсова робота

Бухгалтерський облік в бюджетних установах

Зміст

Вступ.

Історія ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

Особливості організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

Завдання в бухгалтерського обліку бюджетними установами.

4. Основні принципи бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

5. Функції в бухгалтерському обліку в управлінні бюд- женими
установами.

6. Облікова політика бюджетної установи.

7. Роль бухгалтерського обліку в управлінні бюджетними установами.

Висновок.

Список використаної літератури.

Практична частина.

Вступ.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах є системою контролю за
наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів, будується на
загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах, виконує
управлінську, контрольну і інформаційну функції, але має певні
особливості і розглядається як окремий вид діяльності та самостійний
навчальний курс.

Бюджетні установи – є юридичними особами, мають замкнену систему обліку
і ведуть облікову політику, спрямовану не на зіставлення витрат і
результатів праці та отримання прибутку, а на облік видатків у процесі
надання нематеріальних послуг.

Облік в бюджетних установах ведеться майже в 100 тисячах установ і
організацій різного профілю – освіти, науки, медицини, органів
законодавчої чи виконавчої влади, силових міністерствах і відомствах. Ці
установи утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів і
тому називаються бюджетними.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах забезпечує систематичний
контроль за виконанням кошторисів доходів та видатків установ, стан
розрахунків з підприємствами, організаціями і установами, використання
матеріальних і грошових ресурсів та їх збереженням, сприяє поліпшенню
фінансово-господарської діяльності та розвитку соціальної сфери установ.

Бюджетні організації здійснюють бухгалтерський облік відповідно до Плану
рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом
Головного управління Державного казначейства України. План рахунків
бухгалтерського обліку бюджетних установ, розроблений на підставі
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, призначений для
відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій установ та
організацій, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів
державного та місцевих бюджетів.

1. Історія ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

Існують архівні свідчення про те, що в Росії вже в 1645р.
застосовувалися як міські, так і загальні кошториси витрат, але якихось
визначених правил та їх складання не було. Не існувало і звітності про
виконання кошторисів. Прикази збирали гроші, збирали гроші, витрачали
їх, решта – залишалися у їх розпорядженні на наступні періоди. При
дефіциті грошей їх могли позичити в іншого приказу. Оприлюднення,
розголошення даних про стан фінансових справ приказу не допускалося.

З 1802р., після створення Міністерства фінансів (МФ), стали складати
розпис доходів і витрат на підставі кошторисів міністерств. Але знову ж
так загальних (єдиних) правил складання таких кошторисів не існувало.

У 1811р. видано «Наказ Міністерству фінансів», в основу його покладено
«План фінансів», відповідно до якого витрати поділялися на необхідні,
корисні, надмірні, зайві та некорисні. Згідно з цим наказом міністерства
подавали до 15 листопада до МФ кошторис за єдиною формою. МФ складало
зведений кошторис, який подавало в Державну Раду, а остання – на
затвердження государеві. Фінансові справи держави були таємницею.
Недоліки діючих правил довели державні фінанси до хаотичного стану. Тоді
МФ відрядило спеціальну комісію для вивчення бюджетної справи у країнах
Західної Європи. Результатом такого вивчення стали підготовлені комісією
і затвердженні МФ «Правила складання, розгляду, затвердження і виконання
державного розпису» від 22.05.1862р. Ці правила передбачали складання
кошторисів для всіх управлінь за єдиною методикою з обов’язковим
обґрунтуванням необхідності тих або інших статей витрат і сум;
розмежування постійних і тимчасових витрат; спеціалізацію витрат за
основними напрямками; порівняння кошторисних показників зі звітними
показниками минулого року. Пізніше було прийнято доповнення до цих
правил, яке передбачало суворе дотримання розподілу доходів і витрат на
параграфи і статті, що застосовується і до цього часу.

Бюджетні правила 1906р. дали право міністерствам перекладати попередній
розгляд кошторисів на комісії Державної Думи і Державної Ради. Усі зміни
або нові асигнування на виникаючі потреби були можливі лише після
прийняття відповідного закону. Якщо розпис не затверджувався, то
залишався у силі розпис попереднього року.

У становленні і розвитку бюджетного обліку в радянський період можна
виділити такі етапи:

1917-1938рр. – бюджетний облік ведеться за простою системою відповідно
до трьох планів рахунків: а) для обліку операцій з виконання кошторису
витрат за бюджетом; б) для обліку операцій з позабюджетними коштами; в)
для обліку операцій в нестатутних підсобних господарствах. Облік
регламентувався «Інструкцією з рахівництва і звітності для урядових
адміністративних установ» (1923р.), «Інструкцією з ведення обліку за
простою схемою» (1927р.), «Інструкцією про бухгалтерський облік за
простою системою в установах, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР»
(1932р.) ;

1939-1955рр. – запроваджується подвійна система обліку. У 1938р.
затверджується «Інструкція про бухгалтерський облік за подвійною
системою обліку в установах, що знаходяться на державному і місцевих
бюджетах» та «Інструкція про бухгалтерський облік (за простою схемою) в
установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах». Перша
передбачала роздільний облік виконання кошторису за бюджетом і
позабюджетними коштами, операцій щодо капітальних вкладень і підсобних
господарств на госпрозрахунку. У цьому ж році затверджений єдиний план
рахунків для виконання кошторисів. Підсобні господарства повинні були
користуватися планами рахунків відповідних галузей народного
господарства. У зв’язку з цим бюджетні установи стали складати і
подавати два окремі баланси. Таким чином у країні було створено єдину
систему бюджетного обліку;

1955-1987рр. Вперше в СРСР у 1955р. затверджується МФ «Положення про
бухгалтерську звітність і баланси в установах і організаціях, що
знаходяться на Державному бюджеті СРСР», видано нові інструкції з
бухгалтерського обліку за подвійною і простою системами. Для установ,
які ведуть облік за подвійною системою, затверджено єдиний план
рахунків, вони стали складати один баланс з виконання кошторису витрат.
У 1958р. МФ затверджує «Методичні вказівки з бухгалтерського обліку в
централізованих бухгалтеріях бюджетних установ» Пізніше було розроблено
облікові регістри для машинної обробки облікової інформації.

Період 1988-1999рр. охоплює останні радянські і перші пострадянські
роки. Розвиток бюджетного обліку в цей час характеризується:

централізацією і децентралізацією обліку;

широким використанням сучасних обчислювальних машин (ЕОМ) для обробки
облікової та економічної інформації;

переведенням бюджетних установ на подвійну систему обліку;

принциповою переробкою норматив6них актів з організації бухгалтерського
обліку в бюджетних установах;

обліком показників комерційної діяльності бюджетних установ і
позабюджетних джерел їх фінансування;

інтеграцією обліку, фінансової та планово-економічної роботи в
централізованих бухгалтеріях;

відновленням установ державного казначейства.

З 200р. починається новий період в розвитку бюджетного обліку, який
визначається:

1. Впровадженням нового плану рахунків бухгалтерського обліку в
бюджетних установах;

2. Впровадженням нових облікових регістрів і форм звітності;

3. Будовою балансу за принципом «нетто» тощо.

Історія розвитку бюджетного обліку тісно пов’язана з історією органів
казначейства. Адже виконання бюджету Російської імперії, контроль за
надходженням і витрачанням коштів в країні традиційно здійснювалися
казначейськими установами. Головне казначейство – у Петербурзі ,
губернські – у губерніях, повітові – у повітах. Казначейства – виконавчі
органи. Вони збирають, зберігають, пересилають державні доходи,
здійснюють платежі, продають гербові марки, папери, видають свідоцтва на
право торгівлі тощо. З 1862р. казначейства пересилають готівку до
Держбанку, а з 1896р. досягнуто злиття касової готівки казначейства та
обігової готівки Держбанку.

Після 1917р. на базі установ казначейства були створені
прибутково-видаткові каси Народного Комісаріату Фінансів, які з середини
20-х рр.. підпорядковувалися Держбанкові.

Історія повторюється. У період становлення ринкової економіки бюджетні
кошти були розпорошені у значній кількості комерційних банків, внаслідок
чого облік і контроль за їх витрачанням фактично було втрачено. Саме
тому й виникла необхідність відтворення органів держказначейства і
створення єдиної системи обліку надходження і витрачання бюджетних
коштів, що й здійснено у Російській Федерації відповідно до Указу
президента РФ від 8.12.1992р., а в Україні – починаючи з 1997Р.
(відповідно до Постанови КМУ і НБУ від 14.01.1997р. №13).

2. Особливості організації бухгалтерського обліку в бюджетних
установах.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах є системою контролю за
наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів, будується на
загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах, виконує
управлінську, контрольну і інформаційну функції, але має певні
особливості і розглядається як окремий вид діяльності та самостійний
навчальний курс.

Бюджетні установи – є юридичними особами, мають замкнену систему обліку
і ведуть облікову політику, спрямовану не на зіставлення витрат і
результатів праці та отримання прибутку, а на облік видатків у процесі
надання нематеріальних послуг.

Облік в бюджетних установах ведеться майже в 100 тисячах установ і
організацій різного профілю – освіти, науки, медицини, органів
законодавчої чи виконавчої влади, силових міністерствах і відомствах. Ці
установи утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів і
тому називаються бюджетними.

Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ як суб’єктів
господарювання характеризується низкою особливостей, які впливають на
побудову бухгалтерського обліку:

бюджетні установи функціонують на правах державної чи комунальної форми
власності. Таке положення визначає порядок придбання цінностей за
державні кошти, формування власного капіталу як основи для
започаткування та подальшого здійснення діяльності, відчуження майна;

бюджетні установи належать до неприбуткових організаціях – метою їх
діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг. На
відміну від готової продукції вони не є носіями матеріальної субстанції
та не оприбутковуються на складі. Відсутнє поняття виробничого браку, а
отримання негативного результату може розглядатися також як результат;

бюджетні установи у процесі надання нематеріальних послуг здійснюють
видатки, які за економічним змістом відрізняються від витрат суб’єктів
підприємницької діяльності. Під видатками розуміють державні платежі, що
не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не
компенсують фінансові вимоги;

бюджетні установи не наділяються оборотними коштами. Їхнє фінансове
становище визначається своєчасністю і повнотою надходження асигнувань з
відповідних бюджетів чи оплатою рахунків згідно з прийнятими
зобов’язаннями.

Бюджетні установи є первинною ланкою бюджетної системи країни і беруть
участь у виконанні як дохідної, так і видаткової частини бюджету
відповідно до затвердженого кошторису – основного планово-фінансового
документа, який підтверджує повноваження кожної установи щодо отримання
доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і напрями витрачання
коштів.

Правильність бухгалтерського обліку забезпечується єдністю системи
бухгалтерського обліку, що будується на бюджетній класифікації. Бюджетна
класифікація передбачає науково обґрунтоване обов’язкове групування
доходів і видатків за однорідними ознаками, які закодовані певним чином.
У сенсі ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ класифікація
має організуюче та правове значення. Перше виявляється в тому, що вона
дає змогу однорідно враховувати доходи та витрати, складати звітність,
здійснювати контроль і аналіз за кожним видом доходів і видатків,
кодувати показники під час машинного опрацювання. Правове значення
бюджетної класифікації полягає в тому, що всі показники доходів і
видатків, передбачені в бюджеті і згруповані відповідно до бюджетної
класифікації, є фінансовими планами, обов’язковими до виконання.

Розглядаючи теоретичні основи обліку бюджетних установ, треба зупинитися
на такому важливому питанні, як План рахунків бухгалтерського обліку
бюджетних установ.

Господарська діяльність будь-якої установи чи організації
супроводжується значною кількістю операцій, які мають бути відображені в
системі бухгалтерського обліку. Такі операції називаються трансакціями.
Трансакції вносять зміну в обидві частини балансового рівняння — і в
активну, і в пасивну. Але простого відображення зазначеної події щодо
активів і пасивів недостатньо, оскільки для повноцінного управління,
планування, оцінки і контролю діяльності потрібна докладніша інформація.
Засобами класифікації цієї структури щодо бухгалтерського обліку є
бухгалтерський рахунок. Велика кількість і різноманітність трансакцій,
що здійснюються в процесі господарської діяльності бюджетних установ і
організацій, потребує неабиякої кількості бухгалтерських рахунків, які,
своєю чергою, для оптимізації облікового процесу повинні бути
систематизовані у вигляді якоїсь схеми чи форми. Втіленням такого
упорядкування і є План рахунків, що становить класифікацію номенклатури
бухгалтерських рахунків.

Бюджетні організації здійснюють бухгалтерський облік відповідно до Плану
рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом
Головного управління Державного казначейства «Про затвердження Плану
рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку
застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ»
від 10 грудня 1999 року №114 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України від 20 грудня 1999 року за №890/4183.

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, розроблений на
підставі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, призначений для
відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій установ та
організацій, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів
державного та місцевих бюджетів.

Для забезпечення єдності відображення однорідних за змістом
господарських операцій на відповідних синтетичних субрахунках
бухгалтерського обліку із застосуванням вимог Плану рахунків
бухгалтерського обліку бюджетних установ затверджено Інструкцією про
кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення
основних господарських операцій бюджетних установ. Ця інструкція
спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом
господарських операцій на відповідних субрахунках бухгалтерського
обліку, встановлених Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних
установ.

Отже, бюджетний облік відображає виконання бюджету через облік: доходів,
видатків, грошових коштів бюджету на рахунках, фінансування заходів,
передбачених і затверджених у бюджеті, фондів, резервів й рахунків,
створених у процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету і
виконання кошторисів видатків бюджетних установ. Тому бюджетний облік
дає повну картину виконання бюджетів усіх рівнів.

Бюджетний облік, як один із видів бухгалтерського обліку, є науково
обґрунтованою системою нагляду, відображення, групування й узагальнення
та контролю за кількісними та якісними показниками виконання бюджету.

3. Завдання в бухгалтерського обліку бюджетними установами.

Основними завданнями бухгалтерського обліку в бюджетних установах є:

збір, обробка та відображення певних даних про стан діяльності установи;

систематизація, групування та зведення даних з метою одержання
підсумкової інформації про фінансові та господарські операції бюджетних
установ;

організація бухгалтерського обліку відповідно до діючих нормативних
документів;

використання передових форм і методів облікової роботи та обробки
бухгалтерських документів з використанням сучасної обчислюваної техніки
і відповідного програмного забезпечення;

здійснення попереднього контролю за своєчасним, правильним оформленням
документів і законністю, доцільністю здійснюваних операцій;

контроль правильності, раціональності, економності витрачання коштів
відповідно до відкритого фінансування та їх цільового призначення за
кошторисом і бюджетом;

суворий контроль за раціональним і економним використанням матеріальних,
трудових і фінансових ресурсів, боротьба з безгосподарністю і
марнотратством, запобігання подібним негативним явищам;

своєчасне фінансування установ, які ведуть облік самостійно, контроль за
їхньою діяльністю і постановкою обліку в цих установах;

забезпечення обліку доходів і видатків за спеціальними коштами та іншими
позабюджетними коштами;

своєчасне виявлення і відвернення негативних явищ в господарській і
фінансовій діяльності, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських
резервів покращення використання ресурсів і фінансування;

формування і своєчасне подання необхідної інформації для
внутрішньогосподарського управління та для зовнішніх користувачів
(постачальників, замовників банку, податківців, казначейства тощо) ;

своєчасне нарахування і видача зарплати, стипендій, допомоги, пенсій і
т. ін. ;

облік і контроль стану розрахунків щодо зарплати, стипендій, а також з
іншими дебіторами і кредиторами;

участь у проведенні інвентаризації та своєчасне і правильне оформлення
її результатів;

періодичні інструктажі матеріально відповідальних осіб (МВО) з питань
обліку і забезпечення збереження ТМЦ, грошових коштів, що знаходяться на
їхньому відповідальному зберіганні;

складання звітності і подання її відповідним органам в установлені
строки, забезпечення достовірності, повноти й об’єктивності звітних
даних і балансів;

дотримання установленого порядку зберігання бухгалтерських документів,
облікових регістрів, кошторисів і розрахунків до них; своєчасна
підготовка і передача їх до архіву тощо;

ведення обліку за встановленими правилами та нормами.

Керівник установи повинен створити необхідні умови для правильної
організації бухгалтерського обліку, забезпечити безумовне виконання
усіма структурним підрозділами і службами, співробітниками установи
вимог головного бухгалтера з питань оформлення і подання до бухгалтерії
необхідних документів, звітів, кошторисів і т. ін.

Для виконання цих завдань ведеться бухгалтерський облік:

— надходжень і витрат коштів загального та спеціального фондів;

— використання грошових коштів, матеріалів, обладнання, продуктів
харчування, медикаментів тощо;

— розрахунків з дебіторами та кредиторами.

4. Основні принципи бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

Принципи (від лат. Prinsipium – начало, основа) бухгалтерського обліку в
бюджетних установах – це основні нормативні вимоги, з дотриманням яких
здійснюються функції бюджетних установ.

У різних країнах принципи бухгалтерського обліку мають певні
відмінності, бо сформувалися вони залежно від національних особливостей
їх економічного і суспільного розвитку, форм власності капіталу,
способів господарювання і політичного ладу. Тому ці принципи для кожної
держави історично обумовлені. Водночас інтеграція національних економік
у світовому господарстві, інтернаціоналізація економіки сприяють
формуванню міжнародних стандартів бухгалтерського обліку діяльності, в
тому числі і бюджетних установ.

В Україні ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах та
складання звітності ґрунтуються на використанні наступних принципів:

законність – звітність повинна відповідати правилам і процедурам,
передбаченим законодавчими та нормативними актами;

достовірність – правдиве відображення у бухгалтерській звітності
фінансових операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних
актів;

¦ o ?

H

?

&

F

dh`„h

F

F

&

F

&

F

gdaeK§

hEAE@?

hEAE@?

hEAE@?

&

&

&

gdaeK§

????????

&

терського обліку, а також якщо ці правила застосовуються без відхилень,
з урахуванням реальної оцінки операцій, подій та ситуацій;

дата операції – операції реєструються в бухгалтерському обліку в момент
проведення відповідних платежів, що відповідає касовому методу ведення
бухгалтерського обліку в момент проведення відповідних платежів, що
відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку;

прийнятність вхідного балансу – залишки за рахунками на початок звітного
періоду мають відповідати залишкам за станом на кінець попереднього
звітного періоду;

превалювання сутності над формою – операції обліковуються та
розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту,
а не за їх юридичною формою;

суттєвість – у фінансових звітах має відображатися уся істотна
інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом. Інформація є
суттєвою, якщо її відсутність або неповнота (перекручення0 може вплинути
на економічні рішення користувачів звітності;

доречність – корисність інформації для підготовки та прийняття
економічних рішень;

відкритість – фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими і
детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з
необхідними поясненнями в записках. Операції повинні відповідати змісту
статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для
користувача;

сталість – постійне, протягом бюджетного року, застосування обраних
методів. Зміна методів обліку потребує додаткового обґрунтування і
розкриття у фінансових звітах;

правильність – сумлінне застосування прийнятих правил та процедур;

обережність – обґрунтована, розсудлива оцінка фактів;

незалежність – відокремленість фінансових бюджетних років (звітних
періодів) ;

спів ставність – можливість визначення тенденцій виконання бюджету через
співставлення інформації, що міститься в бухгалтерському обліку і
звітності за певний період часу;

безперервність – оцінка активів здійснюється з огляду на те. Що процес
виконання бюджетів є постійним;

окреме відображення активів та пасивів – цей принцип передбачає, що всі
рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в
розгорнутому вигляді.

5. Функції в бухгалтерському обліку в управлінні бюд- женими
установами.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах є системою контролю за
наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів і виконує
управлінську, контрольну і інформаційну функції.

Контрольна функція виявляє себе при проведенні бюджетного обліку
находженого обліку надходжень доходів по їх видах та обліку виконання
видаткової частини бюджету по відповідних галузях, установах і
організаціях, які фінансуються з бюджету, тобто використання бюджету за
призначенням, цільовим використанням коштів згідно з щоквартальним
розписом по главах, параграфах і статтях.

Інформаційна функція базується на тому що всі операції, які виконуються
за рахунок бюджетних коштів згідно з кошторисами видатків або по
дохідній частині по видах доходів,відображаються у відповідних первинних
бухгалтерських документах, рахункових чи інших бухгалтерських
документах.

Управлінська функція виконується в процесі створення і використання
грошових коштів державного бюджету, яук по доходах, так і видатках.

Наведені функції забезпечують і кількісний, і якісний облік виконання
бюджетів усіх рівнів, змін, внесених до нього в процесі виконання, що
дає змогу виявити відхилення від затверджених у бюджеті асигнувань і
внести відповідні зміни у бюджет чи кошторис видатків; тобто, через
виконання згаданих функцій органи влади забезпечують управління
бюджетами усіх рівнів відповідно до своїх повноважень.

6. Облікова політика бюджетної установи.

Облікова політика бюджетної установи – це сукупність визначених у межах
чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються
бюджетною установою для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика в бюджетних установах базується на основних принципах
бухгалтерського обліку, яких бюджетні установи повинні дотримуватися при
веденні рахунків і складанні фінансової звітності.

Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову
звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в
бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті України з
перерахуванням її за курсом Національного банку України на дату
здійснення операції або складання звітності. Операції повиннім бути
відображені в обліку в тому звітному періоді, в якому вони були
здійснені.

Облікова політика щодо методів оцінки, обліку і контролю активних та
пасивних операцій ґрунтується на відповідних нормативних документах.
Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів,
якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Оцінка – це процес визнання тієї суми коштів, за якою статті фінансової
звітності мають визнаватися і обліковуватися у балансі ті фінансовому
звіті.

Активи і зобов’язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання
чи виникнення (за первісною або поточною вартістю).

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на
показники звітного або майбутніх періодів, мають бути описані із
зазначенням їх причин і змін. Не вважається зміною в обліковій політиці:

нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від
попередніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх
виникнення.

7. Роль бухгалтерського обліку в управлінні юджетними установами.

До бюджетних належать організації, основна діяльність яких повністю або
частково фінансується за рахунок коштів бюджету на підставі кошторису
доходів і видатків. Належність організації до бюджетних визначається
їхнім статутом, установчими документами, відповідними фінансовими
органами. Це школи, дитячі садочки, вищі та середні навчальні заклади,
науково-дослідні установи, установи охорони здоров’я, соціального
забезпечення, фізкультури, культури і мистецтва, оборони, державної
влади та управління, юридичних установ і багато інших. Загальна
кількість бюджетних установ в Україні становить близько 100 тисяч, з
яких: 22 тисячі загальноосвітніх шкіл, 24 тисячі закладів культури
клубного типу, 225 музеїв, близько 4 тисяч лікарень і т.ін.

Особливості бухгалтерського обліку в установах невиробничої сфери
визначаються законодавством про бюджетний устрій і бюджетний процес в
Україні, інструкціями з бухгалтерського обліку в установах і
організаціях, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, іншими
нормативними документами Міністерства фінансів України (МФУ) та
Державного казначейства України (ДКУ).

До специфічних особливостей бюджетного обліку необхідно віднести:

контроль виконання кошторису видатків;

роздільний облік касових і фактичних видатків;

організацію обліку в розрізі статей бюджетної класифікації;

сувору відповідність обліку і звітності вимогам нормативних документів;

галузеву специфіку обліку в установах культури, науки, освіти, охорони
здоров’я, управління, оборони і т. ін.

Збереження і розвиток установ бюджетної сфери вимагають підвищення
віддачі фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що
використовуються в цих установах більш тісного зв’язку виділених з
бюджету коштів з результатами їх використання. У той же час, враховуючи
напруженість бюджету, для зменшення дефіциту коштів для утримання
бюджетних установ необхідно активніше запроваджувати комерційні
відносини в системі бюджетних установ ( в розумних межах). Поєднання
бюджетного фінансування і комерційної діяльності сприяє більш
раціональному використанні не лише бюджетних асигнувань, але й коштів
інших джерел фінансування, що надходять на потреби установ невиробничої
сфери. За допомогою коштів, отриманих від комерційної діяльності,
з’являється можливість покращити якісні показники роботи цих установ,
оптимізувати норми витрат, удосконалити систему оплати праці працівників
невиробничої сфери, зміцнити матеріальну базу бюджетних установ,
розширити сферу їхньої діяльності. З цією метою бюджетні установи поряд
з основною діяльністю можуть займатися і підприємницькою (комерційною,
бізнесовою) діяльність у дозволених законодавством межах.

З метою залучення додаткових фінансових коштів для розвитку галузей
невиробничої сфери держава передбачила цілу систему податкових пільг
юридичним і фізичним особам (у т. ч. іноземним), що вкладають кошти у
розвиток названих установ. Це ще одне з додаткових джерел фінансування
діяльності невиробничої сфери.

Важлива роль у втіленні в життя цих заходів належить раціональній
організації бухгалтерського обліку, звітності та аналізу господарської
діяльності установ бюджетної сфери. Контрольні функції обліку мають бути
безпосередньо пов’язані з усією обліковою роботою – оформленням,
прийманням і обробкою документів.

Контроль повинен передбачати в першу чергу порядок перевірки:

виконання постанов, розпоряджень і вказівок державних органів і вищих
організацій;

дотримання встановлених нормативів витрат;

дотримання строкових платежів;

правильності і своєчасності приймання і відпуску товарно матеріальних
цінностей (ТМЦ) ;

правильності витрачання фонду оплати праці (ФОП), дотримання
установлених штатів, посадових окладів, кошторисів витрат;

збереження майна, ТМЦ, грошових коштів у місцях їх зберігання та
використання;

правильності здійснюваних під час обліку розрахунків.

У вказаних напрямках необхідно здійснювати попередній, поточний і
подальший контроль. Бухгалтерський облік не може бути ефективним, якщо
не виконує контрольної функції. Але поряд з тим система контролю не
повинна завдавати додатково роботи, ускладнювати документообіг.

Незважаючи на значні успіхи в організації обліку в установах
невиробничої сфери, що спостерігаються в останні роки (цьому сприяла
нормотворча діяльність ДКУ, введення відповідних курсів у навчальні
плани підготовки бухгалтерських кадрів у вузах, технікумах і коледжах,
систематичні публікації з бюджетного обліку у професійних періодичних
виданнях), є ряд теоретичних, методологічних та організаційних проблем,
що вимагають термінового вирішення:

1. у процесі економічної реформи відбувається переформування джерел
фінансування установ невиробничої сфери – із загальнодержавного у
місцеве;

2. зростає частка позабюджетних коштів у складі джерел фінансування
бюджетних установ;

3. галузева специфіка окремих установ вимагає специфічного підходу до
обліку їхньої діяльності;

4. подальше впровадження ЕОМ в обліковий процес не завжди науково і
методологічно обґрунтоване;

5. поєднання в одній установі бюджетної і комерційної діяльності та її
відображення в єдиній системі обліку.

Впровадження у невиробничій сфері нового господарського механізму,
використання різних форм господарювання (орендна, кооперативна,
індивідуальна трудова діяльність тощо) виникненню нових для бюджетних
установ понять: колективний і орендний підряд, інтенсифікація
виробництва, вартість підготовки спеціаліста, вартість медичних послуг,
вартість послуг установ культури і т.ін.

Все це зумовлює специфіку і новизну в методології та організації обліку
і вимагає відповідного теоретичного обґрунтування, що необхідно для
посилення контролю за використанням ресурсів та покращення якісних
показників роботи цих установ. Вирішуються ці проблеми по-різному: в
одних установах створюють дві бухгалтерії (бюджетну і госпрозрахункову)
в інших – вводять два плани рахунків (один для обліку використання
бюджетних коштів, а другий – для обліку підприємницької діяльності), у
третіх – складають окремі облікові регістри і т. ін. У той же час
законодавство пропонує об’єднання коштів, що надходять з різних джерел,
їх спільне планування в єдиному кошторисі і спільний облік використання.
Але надходження позабюджетних коштів не повинно бути підставою для
зменшення бюджетного фінансування, за рахунок якого часто здійснюються
витрати, які неможливо перевести на комерційні засади (профілактичні
медичні заходи, фундаментальні наукові дослідження тощо).

З метою забезпечення єдиних методологічних основ організації і ведення
бухгалтерського обліку та звітності на всій території України в умовах
різних форм власності та розвитку ринкових відносин Верховна Рада
України прийняла Закон України №996-ХIV від 16.07.1999р. «Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Цей документ
передбачає єдині засади організації обліку і звітності для всіх
підприємств, установ і організацій, що є юридичними особами за законами
України. Згідно з п. 4 статті 6 цього Закону «порядок ведення
бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності про виконання
бюджетів і госпрозрахункових операцій бюджетних установ встановлюється
Державним казначейством України відповідно до законодавства».

Державне казначейство України розробляє план рахунків бухгалтерського
обліку і порядок його застосування, інструкції з обліку наявності та
використання бюджетних і позабюджетних коштів, основних засобів,
запасів, видатків, валютних операцій, проведення інвентаризації,
складання звітності тощо. Така сувора регламентація методології обліку
забезпечує його єдність, порівнюваність показників установ різних
галузей невиробничої сфери, можливість отримання зведених показників для
контролю виконання кошторисів і бюджетів.

Одночасно треба зазначити, що на бюджеті установи не поширюється дія
національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що розроблені
і затвердженні Міністерством фінансів України у період з 1999 до 2001р.

Основними нормативними документами, відповідно до яких організовується
облік у бюджетних установах України, є новий план рахунків
бухгалтерського обліку та порядок його застосування, нова бюджетна
класифікація видатків, інструкція про кореспонденцію рахунків
бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій
бюджетних установ, інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних
установ та порядок їх складання, інструкція з обліку запасів бюджетних
установ та багато інших. У них викладено методику обліку операцій з
виконання кошторису видатків за загальним і спеціальним фондами та з
обліку іншої діяльності.

Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням
кошторисів, складання звітності в бюджетних установах покладається на
бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою
структуру. Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах:
1) бухгалтерії окремих установ; 2) централізовані бухгалтерії.

Зазвичай самостійні бухгалтерії мають великі установи: вищі навчальні
заклади, науково-дослідні інститути, лікарні тощо.

Централізовані бухгалтерії – найбільш поширена форма організації обліку
в бюджетних установах. Вони створюються за відомчою чи міжвідомчою
ознаками при територіальних і районних медичних закладах, управліннях
місцевих державних адміністрацій, міністерствах, відомствах та їх
управліннях усі функції з обліку та звітності бюджетних установ, які
вони обслуговують.

Процес створення централізованих бухгалтерій почався в 60-ті рр.
минулого (ХХ) століття. На теперішній час ними обслуговуються понад 90%
бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів.
Централізація обліку справила позитивний вплив на його організацію,
методологію, оперативність: поліпшився функціональний розподіл
обов’язків між обліковими працівниками, набули поширення прогресивні
форми і методи обліку, скоротилися видатки на утримання апарату
управління, прискорилося складання та узагальнення звітності, з’явилася
можливість порівняння результатів аналізу і контролю виконання
кошторисів однотипних установ, використання сучасної обчислюваної
техніки тощо. Все це сприяло поліпшенню обліку і контролю виконання
бюджету за видатками.

Висновок.

В даній курсовій роботі я розглядала питання «Роль і завдання в
бухгалтерському обліку в управлінні бюджетними установами, його функції
і завдання», з цього можна зробити такі висновки, що бюджетний облік, як
один із видів бухгалтерського обліку, є науково обґрунтованою системою
нагляду, відображення, групування й узагальнення та контролю за
кількісними та якісними показниками виконання бюджету.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах є системою контролю за
наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів, будується на
загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах, виконує
управлінську, контрольну і інформаційну функції, але має певні
особливості і розглядається як окремий вид діяльності та самостійний
навчальний курс.

Бюджетні установи – є юридичними особами, мають замкнену систему обліку
і ведуть облікову політику, спрямовану не на зіставлення витрат і
результатів праці та отримання прибутку, а на облік видатків у процесі
надання нематеріальних послуг. Історія розвитку бюджетного обліку тісно
пов’язана з історією органів казначейства. Адже виконання бюджету
Російської імперії, контроль за надходженням і витрачанням коштів в
країні традиційно здійснювалися казначейськими установами.

Облік в бюджетних установах ведеться майже в 100 тисячах установ і
організацій різного профілю – освіти, науки, медицини, органів
законодавчої чи виконавчої влади, силових міністерствах і відомствах. Ці
установи утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів і
тому називаються бюджетними. Через бюджетний облік виявляються всі
порушення бюджетного законодавства, невиконання вимог щодо режиму
економії бюджетних коштів.

Основне завдання бюджетного обліку – це є забезпечення своєчасного і
повного надходження доходів у бюджет, своєчасне фінансування заходів,
передбачених видатковою частиною бюджету, забезпечення цільового
використання коштів бюджету в галузях господарства і, особливо,
ефективного використання їх за призначенням.

Основні принципи ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах
будуються на нормах, встановлених Законом України «Про бухгалтерський
облік і фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади
регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності в Україні. Проголошений перехід вітчизняної
облікової системи до міжнародних стандартів поставив питання про
застосування загальноприйнятих принципів обліку щодо діяльності
бюджетних організацій.

Особливостями бухгалтерського обліку в бюджетних установах є:

— організація контролю виконання кошторису бюджетної установи;

— виділення в обліку касових і фактичних видатків;

— організація обліку в розрізі кодів бюджетної класифікації;

— сувора відповідність обліку і звітності вимогам нормативних
документів.

Основними нормативними документами, відповідно до яких організовується
облік у бюджетних установах України, є новий план рахунків
бухгалтерського обліку та порядок його застосування, нова бюджетна
класифікація видатків, інструкція про кореспонденцію рахунків
бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій
бюджетних установ, інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних
установ та порядок їх складання, інструкція з обліку запасів бюджетних
установ та багато інших. У них викладено методику обліку операцій з
виконання кошторису видатків за загальним і спеціальним фондами та з
обліку іншої діяльності.

Облікова політика в бюджетних установах базується на основних принципах
бухгалтерського обліку, яких бюджетні установи повинні дотримуватися при
веденні рахунків і складанні фінансової звітності. Облікова політика
щодо методів оцінки, обліку і контролю активних та пасивних операцій
ґрунтується на відповідних нормативних документах. Облікова політика
повинна активно сприяти поліпшенню структури активів, якнайшвидшому
стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Список використаної літератури.

1. Бухгалтерський облік в бюджетних установах: Навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів /Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко,
Л. Личечко. – Львів: Аверс, 2002р. – 316с.

2. П.Й. Атамас. Основи обліку в бюджетних установах: Навчальний
посібник. – Центр навчальної літератури, 2003р. – 284с.

3. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік в бюджетних установах: Навчальний
посібник. – К.: КНЕУ, 2001р. – 150с.

4. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика
України. Київ. «Наукова думка» — 1999р. – 302с.

Похожие записи