П Л А Н

Вступ

Економічна суть,значення товарно-матеріальних цінностей в умовах ринку.

суть значення товарно-матеріальних цінностей;

класифікація товарно-матеріальних цінностей;

формування ціни на товарно-матеріальні цінності в умовах ринку.

технологічні особливості цукрового виробництва та їх вплив на
організацію обліку.

Облік збереження і використання товарно-матеріальних цінностей.

первинний облік надходження,збереження,використання товарно-матеріальних
цінностей та особливості складського господарства на підприємствах
цукрової промисловості;

організація складського обліку товарно-матеріальних цінностей та його
розв’язок бухгалтерією;

синтетичний та аналітичний облікоблік використання товарно-матеріальних
цінностей;

особливості розрахунків за реалізацію товарно-матеріальних цінностей та
сплата податків.

Аудит збереження і використання товарно матеріальних цінностей.

завдання,значення,джерела аудиту товарно матеріальних цінностей;

критичний огляд стану обліку збереження і використанн товарно
матеріальних цінностей;

методика аудиту збереження і використання товарно матеріальних
цінностей;

застосування прийомів аналізу в аудиті товарно матеріальних цінностей;

раціональне використання та збереження товарно матеріальних цінностей в
умовах функціонування комп’ютерної техніки.

Висновки і пропозиції.

Список використаної літератури.

Додатки.

З М І С Т

Вступ

1.Економічна суть,значення товарно матеріальних цінностей в умовах
ринку.

суть і значення товарно матеріальних цінностей

класифікація товарно матеріальних цінностей

формування ціни на товарно матеріальні цінності в умовах ринку

технологічні особливості цукрового виробництва та їх вплив на
організацію обліку

Облік збереження і використання товарно матеріальних цінностей.

первинний облік надходженя,збереження,використання товарно матеріальних
цінностей та особливості складського господарства на підприємствах
цукрової промисловості

організація складського обліку товарно матеріальних цінностей та його
розв’язок з бухгалтерією

синтетичний та аналітичний облік використання товарно матеріальних
цінностей

особливості розрахунків за реалізацію товарно матеріальних цінностей

та сплата податків

Аудит збереження і використання товарно матеріальних цінностей.

завдання,значення,джерела аудиту товарно матеріальних цінностей

критичний огляд стану обліку збереження і використання товарно
матеріальних цінностей

методика аудиту збереження і використання товарно матеріальних
цінностей

застосування прийомів аналізу в аудиті товарно матеріальних цінностей

раціональне використання та збереження товарно матеріальних цінностей в
умовах функціонування комп’ютерної техніки

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

В С Т У П

Актуальність теми. Важлива роль в концепції переходу України до ринку
належить створенню умов для забезпечення збалансованості економіки і
раціонального використання та збереження виробничих ресурсів.

Вирішенню проблеми ефективності використання та збереження виробничих
ресурсів приділялось багато уваги на всіх етапах економічного
розвитку.Це пояснюється тим,що від неї в значній мірі залежить
розв’язання таких економічних завдань,як зниження собівартості
продукції,підвищення ефективності виробництва та інше. В умова переходу
до ринкової економіки ефективне використання та збереження виробничих
ресурсів стає однією з невід’ємних умов виживання та
конкурентноздатності підприємства,а тому визначає необхідність створення
механізму управління,який впливає на чинники росту ефективності
використання та збереження ресурсів і забезпечує мобілізацію усіх
існуючих і потенційних резервів.

Радикально зміненим умовам підвищення ефективності використання ТМЦ і
управління процесом ресурсозбереження відповідає новий підхід до
визначення ролі,місця і змісту бухгалтерського обліку і аудиту.Адже при
переході до ринкових відносин при інших рівних умовах і можливостях у
вигідному положенні виявляються ті підприємства,які володіють здатністю
краще аналізувати стан бухгалтерського обліку та отримати оперативну
оцінку достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності,яка включає
інформацію про стан господарських засобів і джерел їх формування,з
метоюприйняття ефективних рішень, в тому числі в системі використання і
збереження ТМЦ, швидше адаптуватись до зміни коньюктури.

В цих умовах висуваються нові вимоги до організації економічної
інформації,до методики і організації бухгалтерського обліку і аудиту
використання і збереження ТМЦ.Адже у собівартості продукції питома вага
витрат матеріальних цінностей складає біля 50-60%, а в деяких галузях
(наприклад: хімічній,текстильній) сягає 80-85% [53,с.139].Тому з метою
скорочення матеріальних витрат у процесі виробництва і втрат у
відходах,зниження собівартості заготовлення матеріалів,ліквідації
невиробничих витрат тощо необхідно вишукати внутрішні резерви
економії.Необхідність економічного використання матеріально сировинних
ресурсів посилюється також тим, що їх запаси обмежені. Основний шлях
досягнення поставленої мети — прискорення науково-технічного прогресу і
на цій основі впровадження комплексної переробки сировини,
ресурсозберігаючої техніки, маловідходних та безвідходних технологій,
утилізація вторинних ресурсів та ін.

Прийняття ефективних рішень в умовах постійної зміни господарських
ситуацій вимагає від обліку й аудиту швидкої обробки потоків
інформації,які відображають аспекти використання і збереження ТМЦ, що
можливо лише при автоматизації розв’язання задач. Однак, автоматизації
оперативних аналітичних задач не надається належної уваги.

Таким чином, актуальність проблеми ефективного використання і
збереження ТМЦ, зростання значення аудиторських перевірок, підвищення
ролі бухгалтерського обліку й аудиту в системі управління, застосування
засобів обчислювальної техніки, створення на цій основі автоматизованих
систем управління виробництвом, недостатня теоритична, а особливо
практична розробка методичних основ аудиту використання і збереження ТМЦ
в умовах автоматизації управління і визначили вибір теми дипломного
дослідження.

Мета та завдання дослідження. Основна метадипломного дослідження
полягає у вивченні методики бухгалтерського обліку і аудиту ТМЦ на
підприємствах місцевої промисловості України в сучасних умовах
господарювання.

Головним завданням дипломної роботи є :

дослідити теоритично питання економічної суті ТМЦ;

практично вивчити існуючу класифікацію ТМЦ;

дослідити формування ціни на ТМЦ в умовах ринку та технологічні
особливості цукрового виробництва;

вивчити методологічні основи обліку і аудиту ТМЦ;

дослідити діючу практику та розглянути уже діючу методику
бухгалтерського обліку ц аудиту використання ТМЦ в умовах функціонування
АРМ.

Предмет і об’єкт дослідження.

Предметом дослідження є теоритичні, методологічні, методичні та
практичні аспекти бухгалтерського обліку і аудиту використання та
збереження ТМЦ на підприємствах місцевої промисловості.

Об’єктом дослідження обрано підприємство місцевої промисловості-
Бучацький цукровий завод і на основі цього зробити пропозиції щодо
вдосконалення діючої методики.

Методика дослідження.

В процесі виконання дипломної роботи опрацьовано Укази Президента
України, Закони та рішення сесій Верховної Ради, нормативні документи
республіканських економічних органів з питань стабілізації економіки і
переходу до ринкових відносин, приватизації, розвитку підприємницької
діяльності, теоритичні праці вітчизняних та зарубіжних економістів,
інструктивно-методичні матеріали, періодичні видання, в яких
висвітлюються проблеми,що стосуються теми та галузі дослідження.

Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох
розділів, висновків, списку літератури і додатків.

У вступі визначено актуальність теми, завдання, предмет, об’єкт,
методику дослідження дипломної роботи.

У першому розділі досліджені теоритичні та методологічні питання
визначення економічної суті ТМЦ. Обгрунтовані передумови організації та
ведення обліку матеріальних цінностей.

В другому розділі основна увага звертається на облік надходжень,
зберігання та використання матеріальних ресурсів, контроль за їх
збереженням, а також особливості обліку матеріалів в умовах
функціонування АРМБ.

В третьому розділі досліджені питання удосконалення організації аудиту
на підприємстві місцевої промисловості, розглянуто проблеми
удосконалення аудиту використання та збереження ТМЦ, передумови
застосування прийомів аналізу в аудиті ТМЦ.

У висновках сформульовані результати і пропозиції проведеного
дослідження.

Розділ 1. Економічна суть, значення ТМЦ в умовах ринку.

Суть і значення ТМЦ.

Вирішальним фактором успіху переходу України до ринкових відносин,
його стержнем є радикальна економічна реформа, результатом якої повинна
стати нова життєздатна госодарська система, здорова економіка, здатна
забезпечити високу ефективність виробництва. Для досягнення цієї мети
необхідний такий механізм управління , який , по-перше , створив би
діючі стимули праці у поєднанні з високою організованістю і дисципліною,
а по-друге , забезпечив би ефективну координацію діяльності всіх
учасників суспільного виробництва, щоб їх енергія і засоби не
витрачалися марно, щоб кожний виробляв те, що потрібно суспільству,
використовуючи ті ресурси, які дають найбільшу віддачу [39,с.11].

Зміни, які відбуваються у державі у зв’язку із переходом до ринкових
відносин, оголили стільки економічних проблем, що важко дати їх наукову
класифікацію і тим більше виділити з них головну. На цю роль претендують
такі насущні проблеми нашої економіки, як проблема власності, ринку ,
оподаткування , дефіциту товарів і ін. І все ж можна зтверджувати , що
ці та інші такі важливі проблеми економіки є частковим вироженням однієї
глобальної проблеми людства — проблеми ресурсів , яка схована як
підводна частина айсбергу і є матеріальною основою всіх нявних проблем
удосконалення відносин.

В її основі лежить протиріччя між неспинно зростаючими проблемами
людей і обмеженими можливостями нашої планети по їх задоволенню.
Науково-технічний прогрес дозволяє якмога в більшій мірі розкрити ці
можливості , але вирішити ці протиріччя між стурбованим собою людством і
беззахисною перед ним природою , частиною якої воно є , не може. У
зв’язку із цим в економіці першочергового значення набуває проблема
ефективного використання ресурсів , проблема ресурсозбереження.

Розв’язанню проблеми ефективного використання ресурсів надавалось
значної уваги на всіх етапах економічного рзвитку. Це пояснюється тим ,
що від неї в значній мірі залежить розв’язання таких важливих
економічних завдань , як зниження собівартості продукції , підвищення
ефективності виробництва і т.д. Вагомий вклад у розробку цих питань
внесли вчені економісти Л.І.Абалкін , Н.Н.Новажилов , Н.Г.Чумаченко ,
Л.І.Шаталін і інш. Разом з тим економічна наука і практика управління не
мають в сучасний період достатньо ефективного методичного апарату ,
стимулюючого зниження виробничих витрат. В економічній літературі при
дослідженні проблеми ресурсозбереження вчено і практично працівники
надають значення головним чином економії ТМЦ , приділяють увагу
переробці відходів виробництва і споживання.

Важливою умовою виробництва є використання предметів праці , які під
впливом живої праці та засобів виробництва перетоворюються в готову
продукцію.

Багато авторів , зокрема Поляк А.М. , Волков М.І. , Румянцев А.М. і
Яковенко Є.Г. ототожнюють матеріальні ресурси і предмети праці.

Предмет праці — це річ або процес , який знаходиться в русі від його
природньої форми до суспільної. Лише людська праця праця поступово
перетворює природнє в соціальне. Так , для того , щоб природня сировина
набула суспільних функцій споживчої вартості , її необхідно відокремити
від географічного середовища і транспортувати до місця споживання. Це
якісне перетворення складається з кількох підготовчих процесів ,
пов’язаних із витратами живої працї. Предмет праці — це об’єктивний
фактор , який визначає багато сторін розвитку продуктивних сил. Своїми
механічними , фізичними , біологічними властивостями він впливає на
конструкцію машин , технологію виробничих процесів. Географічним
розташуванням він зумовлює розміщення продуктивних сил по території
країни. Саме завдяки об’єктивним природнім властивостям предмети праці
безпосередньо впливають на продуктивні сили як визначаючу сторону
способу виробництва.

Матеріальні ресурси є елементом засобів виробництва , важливим
фактором процесу виробництва , і тому вони виступають як носіх
економічних відносин , які перетворюються у зв’язки з їх виробничим
споживанням. Речовий зміст матеріальних ресурсів утворює матеріальну
основу живої праці.

Матеріальні ресурси в якості об’єкта виробничої діяльності людини в
процесі праці зазнають змін.

Уречевлена праця , як фактор виробництва , набуває форми продукту ,
знов перетворюється у суспільний фактор виробництва у вигляді сировини ,
матеріалів , палива і т.д. У такому русі матеріальні ресурси і набувають
форми оборотних виробничих засобів. Процес їх кругообігу утворює
економічну форму руху уречевленої в них праці.

У визначенні економічної суті поняття “матеріальні ресурси” я вважаю
найбільш правильною точку зору Лук’янець П.І., висловлену у довіднику
“Економия материальных ресурсов : Популярный справочник” , згідно якого
матеріальні ресурси — це комплекс речових елементів , що складаються з
матеріалів [36а),с.11-12] :

які добуваються з оточуючої природи і перетворюютьв продукт;

які піддаються попередній обробці (сировина і сировинні матеріали).

При цьому автор зауважує , що до сировини відносяться предмети праці ,
на добування і виробництво яких затрачена праця , і які в процесі
переробки змінюють свою натуральну форму , набувають нових якісних
властивостей.

Безперервність відтворення вимагає наявностіна всіхстадіях запасів
сировини , матеріальних напівфабрикатів , палива і інших
матеріально-виробничих запасів. У процесі відтворення засоби виробництва
здійснюють кругообіг — переміщення з сфери виробництва через сферу обігу
у сферу виробничого споживання , тобто знову у виробництво. У
відповідності з цим сукупний запасзасобів виробництва утворюється у двох
основних формах : матеріальні запаси у сфері виробництва і товарні
запаси у сфері обігу. У зв’язку з цим ряд авторів у складі запасів
товарно-матеріальних ресурсів виділяють різні підгрупи.

Слід відмітити , що питома вага витрат ТМЦ у собівартості продукції
складає біля 50-60% , а в деяких галузях (наприклад : хімічній ,
текстильній) сягає 80-85% [53,с.139]. Тому з метоюскорочення
матеріальних витрат у процесі виробництва і витрат у відходах , зниження
собівартості заготовлення матеріалів , ліквідації невиробничих витрат
тощо , необхідно вишукувати внутрішні резерви економії. Необхідність
економного використання матеріально-сировинних ресурсів пояснюється
також і тим , що їх запаси обмежені. Основний шляхдосягнення поставленої
мети — прискорення науково-технічного прогресу і на цій основі
впровадження комплексної переробки сировини , ресурсозберігаючої техніки
, маловідходних і безвідходних технологій , утилізація вторинних
ресурсів та ін.

Важливого значення при цьому набуває точний та своєчасний облік ТМЦ.

В нових умовах господарювання покращення обліку та економного
використання ТМЦ набуває важливого значення. Облік матеріальних ресурсів
регламентується “Положенням про організацію бухгалтерського обліку і
звітності в Україні” , затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 3 квітня 1993 року №250. Зметою роз’яснення деякихпунктів
даного Положення Міністерство фінансів України 7 травня 1993 року ввело
“Вказівки щодо організації бухгалтерсього обліку в Україні.

Крім того , є ще ряд нормативних документів , які регламентують облік
матеріальних ресурсів :

Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій і джерела їх покриття” від 19.04.93р.№279;

“Порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей” ,
затверджений Міністерством фінансів України від 31.05.93р. №
37-20/238/07-104;

“Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей”
, затверджений Міністерством економіки та Міністерством фінансів України
від 31.05.93р. №17-60/29/07-102;

“Інстрккція по інвентаризації основних засобів , нематеріальних активів
, ТМЦ , грошових коштів , документів та розрахунків” затверджена
Міністерством фінансів України від 11.08.94р. №69;

Закон України “Про податок на добавлену вартість” та ін.

Ці документи напрвлені на виконання Указу Президента України “Про
перехід до загально прийнятої в міжнародній практиці системи обліку та
статистики” від 23.05.92р. , яким передбачується поступовий перехід
України на Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

1.2 Класифікація ТМЦ.

У виробничому процесі використовують велику кількість ТМЦ. Вихідним
моментом побудови їх обліку є класифікація. На різних підприємствах
ТМЦ можуть мати різне призначення залежно від тієї функції , яку вони
виконують у процесі виробництва. Тому важливо правильно згрупувати
матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у
виробничому процесі.

За призначенням матеріальні цінності групуються так [53,с.139] :

1. Сировина і основні матеріали.

До них належать предмети праці , що входять до складу вироблюваних
продуктів і складають їх основу, наприклад, цукровий буряк для
виробництва цукру тощо.

2.Допоміжні матеріали.

До них належать матеріали , які або приєднуються до основних
матеріалів , щоб надати їм визначенні якості (наприклад , при
виробництві цукру до складу соку додають кислоту , вапнякове молоко),
або витрачаються в процесі роботи знярядь виробництва (наприклад ,
мастильні матеріали , сода) , або витрачаються для обслуговування
процесу виробництва (наприклад , канцелярські предмети , бланки для
обліку , електричні лампочки тощо).

3.Паливо.

Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів , але
відокремлюється в обліку у зв’язку із його важливістю внародному
господарстві і великою питомою авгою в загальних витратах матеріалів.

Паливо може використовуватись :

а) для технологічних цілей , коли воно використовується безпосередньо в
технологічному процесі і зумовлює зміни матеріалів (наприклад, у
цукровому виробництві широко використовуєть пара : згущення сиропу на
випарних установках , обігрівання вакуум-апаратів і ін.);

б) для енергетичних цілей , коли паливо сприяє виробітку теплової
енергії (наприклад, паливо , що спалюється в топках аід котлами в печах
та інших теплових апаратах);

в) для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщень цехів ,
контори підприємства).

4.Тара , до якої належать предмети , призначені для виробничих або
господарських потреб, належить до основних засобів , або малооцінних
предметів , залежно від терміну служби або вартості (наприклад, ящики
для зберігання сипучих тіл в цеху).

Тара одноразового користування в особливу групу не виділяється і
входить до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою).

5. Запасні частини для ремонтів — окремі запасні частини машин ,
обладнання , транспортних засобів , призначені для виконання ремонтів ,
замін зношених частин тощо.

Підприємство купує в порядку виробничої кооперації напівфабрикати ,
наприклад деталі , які підлягають обробці або витрачаються безпосередньо
на збирання готової продукції. У цьому випадку напівфабрикати
розглядають як основні матеріали.

6.Малооцінні та швидкозношувані предмети.

З точки зору характеру використання , МШБ аналогічні основним засобам
, а з точки зору порядку їх придбання — аналогічні матеріали. Цей
проміжний стан МШБ обумовлює специфіку (особливості) їх обліку.МШБ
умовно належать до оборотних засобів. Це обумовлено їх великою кількістю
, незначною вартістю , коротким строком служби і необхідністю часто їх
поновлювати порівняно з іншими засобами праці.

Важливою умовою правильної організації обліку ТМЦ є розробка
номенклатури матеріалів. Вона необхідна тому , що попередньої
класифікації недостатньо для всебічного контролю за станом і рухом
матеріалів. Їх облік і контроль повинні вестися на тільки по групах ,
але й по кожній назві , виду , сорту , розміру і т.д. З цією метою на
підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікуєтьс
за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на типорозміри і т.п.
Кожному найменуванню , сорту і розміру матеріалів присвоюється умовне
цифрове значення — номенклатурний номер , який потім проставляється на
всіх прихідних і видаткових документах по обліку матеріалів. Якщо в
номенклатурах вказані ціни за одиницю обліковуваних матеріалів , то вони
називаються номенклатура-цінник. Іноді при розробці номенклатури
об’єднують близькі по своїхвластивостях типорозміри (сорти,види)
матеріалів , що мають незначні коливання в цінах , в один номенклатурний
номер і встановлюють на них одну облікову ціну. Це приводить до
послаблення контролю за станом запасів по кожному із об’єднаних сортів
чи розмірів матеріалів , до появи пересортиць , до ускладнення виявлення
лишніх чи непотрібних матеріалів в межах одного номенклатурного номера в
т.п. Однак в умовах застосування засобів малої механізації з дозволу
вищестоящої організації допускається укрупнення деяких облікових позицій
матеріалів , але без збитків для контролю за їх станом і використанням
[17,ст.132].

1.3 Формування ціни на ТМЦ в умовах ринку.

В економічній науці задоволення потреб називається попитом, а засобом
задоволення потреб є товар , який являє собою як матеріальні цінності ,
так і нематеріальні послуги. Отримання цих товарів називається
виробництвом. Таким чином проводиться границя між секторами попиту і
виробництва [48,ст.7-9].

Про який би товар не йшла мова , чи це буде предмет споживання чи
товар , необхідний для продовження виробничого процесу, його уількість і
ціна визначаються в результаті конкурентної боротьби на ринку , де
зустрічаються один на один попит і пропозиція.

Основною одиницею комерційної діяльності в недрах якої народжується
товар, є підприємство. В процесі діяльності підприємство виконує ряд
функцій. Вони зоображені на малюнку 1.

Малюнок 1. “Функції діяльності підприємства”.

2

3 5

4

6 7

1 9

8

10

13 12 11

14 15 16

17

1 — ринок купівлі; 2 — набір робочої сили (людський фактор); 3 —
інвестиції в засоби праці; 4 — заготівля і складування предметів праці;
5 — організація виробництва; 6 — виготовлення продукції
(послуги,роботи); 7 — склад і збут готової продукції; 8 — ринок збуту; 9
— реальний процес; 10 — грошовий процес; 11 — прихід грошових засобів;
12 — каса; 13 — витрати грошових засобів на виробничі фактори; 14 —
розподіл прибутку; 15 — формування капіталу; 16 — повернення капіталу;
17 — фінансовий ринок.

На схемі показані три ринки , що характеризують зовнішні економічні
зв’язки підприємництва : ринок купівлі , ринок збуту , ринок
фінансування. Саме на них відбувається формування ціни товару.

Оцінка матеріальних цінностей безпосередньо пов’язана з визначенням
собівартості продукції. У бухгалтерському обліку оцінка матеріальних
цінностей можлива : за купівельними цінами , фактичною собівартістю
купівлі , яка визначається як середня зважена; за ринковими цінами , що
склалися на дату складання звітного балансу; за обліковими цінами з
визначенням відхилень останніх від фактичної собівартості купівель.

Фактична собівартість матеріальних цінностей складається із
заготівельної собівартості товарно-матеріальних цінностей , що надійшли
на підприємство , тобто їх фактурної вартості (сплаченої постачальникові
при купівлі) , й трансортно-заготівельних витрат. До складу
транспортно-заготівельних витрат включають витрати по транспортуванню ,
комісійні і командировочні , природний убуток у дорозі , витрати по
страхуванню вантажів і транспортних засобів , якщо вони мали місце по
оформленню товарних і платіжних документів , й інші витрати ; пов’язані
із заготівлею та придбанням матеріальних цінностей , що надійшли на
підприємство , тобто їх фактурної вартості (сплаченої постачальникові
при купівлі) й трансортно-заготівлених витрат [53,с.220-221].

У зв’язку з тим , що транспортно-заготівельні витрати змінюються
залежно від партії вантажів , виду використовуваного транспорту ,
способу навантаження , зміни географії постачальників та інших факторів
, змінюється також і фактурна вартість. Тому на практиці фактична
заготівельна собівартість матеріальних цінностей визначається як середня
зважена величина.

Купівельними цінами можуть бути : прейскурантні або договірні ,
прейскурантні зі скидкою або накидкою. До купівельних цін можна віднести
й фактурні ціни , тобто вартість матеріальних цінностей , що випливає з
рахунка фактури постачальника. Фактурні ціни визначаються за
прейскурантом або договором із включенням різних націнок , скидок ,
вартості допоміжних послуг , транспортних витрат. Фактурна вартість
одержуваних матеріальних цінностей буде різною залежно від методики
включення до неї залізничного тарифу. Так , ціни франко-вагон-станція
відправлення передбачають , що залізничний тариф включається до
фактурної вартості товару зверх прейскурантної або договірної ціни й
оплачується покупцем.

Те підприємство , що використовує оцінку матеріальних цінностей за
купівельними цінами , відображує їх на відповідних рахунках
бухгалтерського обліку за фактурними цінами , а всі інші витрати , що
виникають додатково , відносяться до накладних витрат того періоду , в
якому вони виникли.

На підприємсвах для поточної оцінки руху матеріальних цінностей
протягом визначеного періоду використовують облікові ціни.

Облікові ціни визначаються або як середня зважена величина фактичної
заготівельної собівартості за тривалий минулий період , або як
планово-заготівельна собівартість , що визначається на основі
прейскурантних (договірних) цін і запланованої величини
транспортно-заготівельних витрат. Облікові ціни на рівні прейскурантних
або договірних цін використовуються в системі внутрішнього
господарського розрахунку для стабільної (незмінної) оцінки матеріальних
витрат.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають значну
свободу у виборі методики оцінки матеріальних цінностей , тобто вони не
обмежуються рекомендаціями з вибору мінімальної оцінки з двох можливих.
За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку використовуються такі
методи оцінки :

а) первісна вартість являє собою грошовий вираз ціни придбання
конкретного предмету;

б) відновлена вартість являє собою суму коштів , яку потрібно було б
виплачувати на даний момент за необхідності заміни предмета іншим таким
же;

в) чиста вартісь реалізації — це ціна продажу за відрахуванням
торговельних витрат у розумних межах прибутку.Цей метод дозволяє
визначити упущену вигоду у випадках , коли предмет не буде реалізований
на сторону;

г) приведена вартість — дисконтована величина майбутніх надходжень
коштів , яку , як передбачається , може принести реалізація даного
предмета у процесі звичайної комерційної операції.

В міжнародній практиці користуються спеціальними термінами , що
характеризують методи оцінки матеріальних цінностей в активі балансу.

Метод Fifo — це метод , за яким матеріальні цінності оцінюються за
ціною придбання (заготівельна собівартість) , якщо вона менша від ціни
продажу. Різниця відображує можливий прибуток. Ціна придбання
визначається як середня зважена величина з усіх партій закуплених
матеріальних цінностей або за вартістю першої придбаної одиниці товару.
Fito — це метод оцінки за первісною вартістю.

Метод Lifo — це метод оцінки за відновленою вартістю (вартістю
останніх за часом закупок) тобто коли матеріальні цінності оцінюються за
ціною реалізації , якщо вона менша від ціни придбання (заготівельної
собівартості). Різниця відображує прихований збиток підприємства. При
цьому ціна придбання визначається як середня зважена або як вартість
останньої одиниці придбаного товару.

Таблиця 1 : Рух сировини за період з 1.01.97р. по 31.12.97р.

Рух сировини Одини-ця Кіль-кість Ціна,

(грн) Сума,

(грн)

Залишок на 1.06 тонн 24 20 480

Надійшло в І декаді тонн 50 20 1000

Надійшло в ІІ декаді тонн 30 18 540

Надійшло в ІІІ декаді тонн 60 16 960

Надійшло з залишком тонн 164 18-17 2980

Витрати на виробництво:

Оцінка за Fifo тонн 120 18-97 2276

Оцінка за Lifo тонн 120 17-50 2100

Залишок в одиниці за Fifo тонн 44 16 704

Залишок в одиниці за Lifo тонн 44 20 880

Приклад. Необхідно розрахувати вартість використання сировини і її
залишку різними методами відповідно до даних про рух матеріалів.

Розрахунок вартості використаного матеріалу за методом Fito:

[(24+50)*20] + (30*18) + [120-(24-(24+50+30)]*16 = 2276 грн.

Ціна : 2276 : 120 = 18,87 грн..

Залишок матеріалу на 1.09 оцінюється :

(2980-2276) = 704грн.

Розрахунок вартості використаного матеріалу за методом Lifo:

[(60*16) + (30*18)] + [(120-60-30)]*20 = 2100 грн.

Ціна : 2100 : 120 = 17,50 грн.

Залишок матеріалу на 1.09 за методом Lifo оцінюється :

44 * 20 = 880 грн.

Таким чином , оцінки за методами Fito i Lifo вимагають аналітичного
обліку надходження кожного матеріалу за партіями , а це надто
друдомістка й невигідна з економічної точки зору справа.

Звичайно , можна обійтися й без попартійного обліку матеріалів
виходячи з оцінки кінцевого залишку. За методом Fito кінцевий залишок
оцінюється за цінами останнього надходження. Витрати на виробництво
можна оцінити за загальним результатом :

(2980 — 704) = 2276 грн.

Вартість використаного на виробництво матеріалу за методом Lifo можна
одержати оцінюючи залишок за ціною першої партії надходження (2980 —
880) = 2100 грн.

Обидва ці способи розрахунків дають однаковий результат , але не
співпадають з ціною витрат і залишку матеріалів , виходячи із середньої
зваженої ціни.

Використана кількість матеріалу оцінюється :

120 * 18 -17 = 2180,40 грн.

Залишок на 1.09 оцінюється :

44 * 18 -17 = 799,48 грн.

Підприємства , які за облікові ціни використовують оптові, договірні ,
виділяють окремо транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) , до яких
відносять :

оплату тарифу за перевезення і розвантаження ТМЦ на складах;

витрати на перевезення і розвантаження ТМЦ на складах;

витрати на відрядження , пов’язані із заготовлення сировини і
матеріалів;

оплата митних процедур сплата процентів за придбання в кредит, вартість
послуг товарних бірж;

комісійні винагороди , сплачені постачальникам та зовнішньоекономічним
організацім;

недостачі сировини і матеріалів у дорозі в межах норм природних втрат.

З метою правильного віднесення ТЗВ на собівартість окремих видів
продукції вони обліковуються за відповідними групами чи видами сировини
, матеріалів , покупних напівфабрикатів , палива і запчастин.

ТЗВ , які відносять до витрачених матеріалів , підлягають щомісячному
списанню на ті ж бухгалтерські рахунки , на яких відображено витрачання
матеріалів. Списання проводять за середнім процентом , який визначається
по залишку на початок місяця і надходження за місяць за формулою
[14,с.54]:

ТЗВп.м. + ТЗВм.

Р = * 100% ,

Мп.м. + Мм.

де Р — середній процент ТЗВ;

ТЗВп.м. , ТЗВм. — відповідно транспорно-заготівельні витрати на початок
місяця та на метеріали , що надійшли пртягом місяця ;

Мп.м. , Мм. — відповідно матеріали за обліковими цінами на початок
місяця та ті , що надійшли протягом місяця.

Наведемо приклад розрахунку суми та проценту ТЗВ на Бучацькому
цукровому заводі (таблиця 2).

Таблиця 2.

Розрахунок суми та проценту ТЗВ.

Показники Облікова ціна сума тзв

Залишок на початок місяця 610 25

Надійшло за місяць 380 70

Всього із залишку 990 75

Середній процент ТЗВ

Витрачено за місяць 420 40,32

((420*9.6)/100%)

Залишок на кінець місяця 570 54,68

(95-40,32)

Оцінювати матеріали за фактичною собівартістю заготовлення доцільно
тоді, якщо на підприємтві використовується обмежена номенклатура
матеріалів , адже при відпуску необхідно розрахувати середню фактичну
ціну кожного з них . При цьому виді оцінки звужується інформаційна база
аналізу, тому що вартість матеріалів показується однією сумою разом з
ТЗВ.

Методи списання собівартості ТМЦ мають важливе значення з погляду
впливу інфляції на бухгалтерську звітність і фінансові результати. З
методологічної точки зору найбільш правильні результати дає оцінка
матеріальних цінностей у поточних цінах , оскільки вони враховують
рівень інфляції , організаційно-економічні умови виробництва. Для обліку
ТМЦ у поточних цінах використовують рахунок 14 “Переоцінка
товарно-матеріальних цінностей”.

Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України
від 19.04.93р. №279. “Про нормативи запасів товарно-матервальних
цінностей державних підприємств та організацій та джерела їх покриття” ,
дозволено підприємствам ріних форм власності проводити переоцінку
залишків ТМЦ на початок кожного місяця. Для виконання даної Постанови
Міністерство економіки та Міністерство фінансів розробили і затвердили
“Порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей” ,
від 31.05.93р. №37-20/238/07-104. У відповідності до даного порядку
підприємство проводить на початок кожного місяця переоцінку ТМЦ при
умові зміни цін на виробничі запаси і товари. В разі проведення дооцінки
по тих ТМЦ , по яких не було надходжень за новими цінами , потрібне
письмове підтвердження постачальника за підписом керівника.

Переоцінка ТМЦ проводиться на основі інвентаризації або заданими
обліку.

Вся сума дооцінки направляється на поновлення оборотних коштів і
відноситься на рахунок 88 “Фонди спеціального призначення” , субрахунок
“Переоцінка товарно-матеріальних цінностей”.

1.4 Технологічні особливості цукрового виробництва та їх вплив на
організацію обліку.

Цукрове виробництво органічно пов’язане із сільським господарством ,
оскільки сировиною є цукровий буряк. Від успіхів , досягнутих в
сільському господарстві , залежать економічні показники діяльності
підприємств цукрової промисловості.

Цукрове виробництво носить сезонний характер. Тривалість роботи
укрового заводу залежить від об’єму заготовок цукрового буряка і складає
в середньому 100-120 діб в рік. Решту часу виробниче обладнання не
використовується або знаходиться в ремонті. Це призводить до зниження
коефіцієнту використання обладнання. Вийнятком є цукрові заводи , які в
міжсезонний період переробляють тростниковий цукор-сирець.

Цукрова промисловість є однією з найбільш матеріаломістких галузей. На
виробництво 1 т. Цукру витрачається 7,5 — 9 т. буряка , а при пониженій
її цукристості допустимий розхід сировини ще більший. В структурі
собівартості цукру затрати на сиовину займають коло 90% [58,с.43].

В бухгалтерському обліку сировина обліковується на рахунку № 05
“Матеріали” (субрахунок 1 “Сировина і матеріали”) і призначені для
обліку налележної , в даному випадку сировини. У поточному
бухгалтерському обліку матеріали можуть облічуватись за різними
обліковими цінами (договірними , середніми , купівельними) тощо , але на
кінець звітного періоду (місяця , квартала , року) обов’язкове
перерахування за фактичною собівартістю. Фактична собівартість
матеріалів складається з вартості за цінами заготівлі , придбання та
витрат по доставці матеріальних цінностей на підприємство. На цукровому
підприємстві зараз використовують давальницьку сировину , яка
відображається за балансом за цінами , зазначеними у договорі.

Цукровий буряк є малотранспортабельною і скоропсуючою сировиною. При
зберіганні вона псується , втрачаючи при цьому значну кількість цукру.
Все це потребує раціональної організації сировинної бази кожного
цукрового заводу. В зв’язку з тим , що буряк заготовляється на протязі
короткого періоду , а переробка його триває значно довше , необхідно
правильно організувати зберігання буряка на цукровий заводах і
бурякопунктах. Від цього в значній мірі залежать результати роботи
підприємства.

В процесі виробництва на цукрових заводах використовується велика
кількість палива (6-8% до маси переробленого буряка) і вапнякового
каменю (до 6-8,5%). У великій кількості використовується вода з умовою
повторного використання у виробництві відпрацьованих вод (без всякої
очистки і після деякої очистки). Розхід свіжої холодної води складає до
550-600% до маси переробленого буряка , тому цукрові заводи , як правило
, будують поблизу звичайних водогонів. Водне господарство представляє
собою відповідальну ділянку виробництва. На утримання в доброму стані
джерел водопостачання заводи витрачають великі кошти [26,с.5].

На сучасному етапі першочерговим завданням кожного цукрового заводу є
суттєве зменшення витрат паливно-енергетичних ресурсів. Безумовно , що
основна увага зосереджується на можливості досягення мінімально
необхідної питомої витрати тепла на технологічний процес переробки
цукрових буряків оскільки на виробництво цього тепла витрачається
близько 80% всієї кількості палива.

Досвід передових цукрових заводів , особливо Данії , Франції та
Німеччини , показує , що досягнення мінімальних втрат тепла
забезпечується тільки при комплексному впровадженні багатьох
організаційно-технічних заходів.

На рахунку № 06 “Паливо” облічують наявність та рух належного
підприємству органічного та ядерного палива.

В цукровій промисловості використовують найбільше такі види
органічного палива :

тверде : кам’яне та буре вугілля й відходи від переробки , антрацит і
напівантрацит ;

рідке : мазут ;

газоподібне : природній газ ;

інші види палива : торф , дрова , тощо.

Паливо призначене для технологічних потреб , експлуатації транспортних
засобів , а також для вироблення енергії або для опалення приміщень.

Таблиця 3 : “Вага споживання теплової і електричної енергії на
виробництво продукції цукрового заводу (в %)”.

(в%)

Назва продукції теплова електрична

Цукор-пісок із буряка 54,70 50,01

Цукор-пісок із тросникового цукру-сирця 13,15 7,14

Цукор-рафінад 7,01 3,61

Інші види продукції і робіт,в тому числі інші технологічні цілі
основного виробництва 25,14 39,24

Всього : 100 100

Як видно із наведених даних , найбільш енергомістким є цукру-

піску із буряка.

Цукове виробництво представляє собою масове поточне
виробництво.Масовість виробництва на цукрових заводах обумовлена
випуском одного основного виду продукції — цукру-піску на пісочних і
цукру-рафінаду на рафінадних заводах. Спеціалізація виробничих процесів
забезпечує широке застосування машин і апаратів на всіх ділянках
основного виробництва. Цукрове виробництво характеризується значною
кількістю апарвтурних процесів і відносно високим ступенем механізіції і
автоматизації основних процесів виробництва.

Властивості напівфабрикатів цукрового виробництва включають можливість
резервувати їх між окремими стадіями технологічного процесу , тому на
цукрових заводах обов’язкова повна переробка сировини виробництві,
включаючи перерви. Таким чином , для цукрового заводу характерна
безперервність технологічного процесу. Вона в свою чергу потребує
точного дотримання встановленого технологічного режиму в основному
виробництві і на допоміжних ділянках. Допоміжні виробництва на цукрових
заводах (виробітка пари і електроенергії , вапно і вапнякового молока)
нерозривно зв’язані з основним виробництвом. Нормальний хід
технологічного процесу в значній мірі залежить від якості і
рівномірності роботи допоміжних ділянок.

Порушення технологічного режиму , простої на якійсь одній ділянці
виробництва неминуче приводять до порушення роботи всього заводу —
зниження його продуктивності , підвищених втрат цукру. В кінці звітного
періоду головний технолог складає форму № 7-п “Виробничо-технічний звіт
по цукрово-пісочному виробництву” , який складається з таких основних
розділів :

Облік прийнятого буряка і цукру в ньому.

Облік втрат буряка і цукру при зберіганні.

Облік втрат буряка і цукру при збереженні і транспортуванні.

Робота заводу і тд.

Виробничо-технічний звіт по цукрово-пісочному виробництві (додаток
№1).

Для забезпечення правильної та раціональної організації обліку
матеріальних ресурсів , а також дійового контролю за їх збереженістю на
підприємстві необхідно [43,с.5] :

Встановити чітку систему документообігу та суворий порядок оформлення
операцій з руху матеріальних ресурсів (при цьому слід користуватися
“Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку” , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від
24.05.95р. №88).

Належним чином організувати складське господарство ; обладнати склади
необхідним ваговим господарством , вимірювальними приладами та мірною
тарою ; організувати розтащування матеріалів за секціями складів таким
чином , щоб забезпечити можливість швидкого їх прийняття , відпускання
та перевірки наявності.

Встановити коло осіб , відповідальних за приймання та відпуск
матеріальних ресурсів , за правильне та своєчасне оформлення цих
операцій , а також за збереженність довіреним їм матеріалів ; укласти з
цими особами письмові договори про матеріальну відповідальність ;
визаначити перелік осіб , яким надано право підписувати документи на
одержання та відпуск матеріалів зі складів , а також видавати дозволи
(перепустки) на вивезення з підприємства матеріальних цінностей.

Проводити за встановленим порядком інвентаризації , а також контрольні
вибіркові перевірки залишків матеріальних та своєчасно відображати у
бухгалтерському обліку результати цих перевірок (при цьому слід
користуватися “Інструкцією по інвентаризації…”). Інвентарний метод
контролю за раціональним використанням матеріалів дає найбільший ефект.
Але повний контроль можна забезпечити лише при комплексному використанні
різних методів.

Ширше запроваджувати сучасні засоби механізації та автоматизації
обліково-обчислювальних робіт.

Розробляти та постійно вдосконалювати норми зберігання запасів ,
відпуску та витрачання матеріалів.

На це питання слід звернути особливу увагу , оскільки нормування на
Бучацькому цукровому заводі знаходиться в запущеному стані (в структурі
управління нема спеціального підрозділу , на який можна було б покласти
створення цілеспрямованого оновлення (вдосконалення) норм витрачання
матеріалів на основі досягнень науково-технічного прогресу). А без
впорядкування запасів та витрат матеріальних ресурсів неможливо
організувати економне їх використання. Нормативна база повинна бути
впорядкована у відповідності до нових умов господарювання, які базуються
на антизатратній концепції використання матеріальних ресурсів.

Вирішити проблему створення дійового нормативного господарства можна
тільки через організацію нормативного бюро , роботу якого слід будувати
коритсуючись “Типовим порядком визначення норм запасів
товарно-матеріальних цінностей” , затвердженим Міністерством економіки
та Міністерством фінансів України від 31.05.93р. №17-60/29/07-02 та
іншими нормативними документами. Служба нормування ресурсів може
розв’язати покладені на неї завдання лише при комплексному (системному)
підході до вирішення проблем ресурсозберігаючих технологій.

В нових умовах господарювання для економного та раціонального
використання матеріальних ресурсів важлива підпорядкованість
оперативного та бухгалтерського обліку вимогам економічного аналізу.
Тільки при такій умові облік та аналіз розглядатимуться як складові
частини єдиної системи управління.

РОЗДІЛ ІІ . ОБЛІК ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ТМЦ.

Первинний облік надходження , збереження і використання ТМЦ та
особливості складського господарства на підприємствах цукрової
промисловості.

Правильна і раціональна організація обліку ТМЦ забезпєчується чіткою
системою документообігу і суворим порядком оформлення операцій щодо
руху ТМЦ у відповідності до “Положення про документальне оформлення
записів в бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства
фінансів України від 24.05.95р. №88.

Матеріальні цінності надходять на підприємство від постачальників
(головне джерело) , із цехів (власного виробництва) , від ліквідації
об’єктів основних засобів або МШП ,а також через підзвітниз осіб.
Основними типовими документами з оприбуткування ТМЦ є накладні ,
товаро-транспортні налкладні , прибуткові ордери , прийомні акти тощо.

ТМЦ , що надходять на склад , ретельно перевіряються встановлюють
відповідність їх якості , кількості , асортименту , умовам поставок і
супровідним документам.

Так , на буряк , що надійшов від бурякоздавальників , на кожну
транспортну одиницю (автомашину , прицеп , підводу) окремо виписується
“Накладна на цукровий буряк” (форма ЗСВ-1 , додаток 2) . До вимірювання
кожна машина з цукровим буряком оглядається бракувальником
(приймальником). Під час огляду проводиться вибірка коренеплодів із 1-3
місць на різній глибині. Якщо приймальник встановив , що цукровий буряк
однорідний (конденційний чи некондинційний) він допускає машину чи
підводу до ваговимірювання.

Якщо при оприбуткуванні не виявлено розходження , ТМЦ приймають. При
цьому можливі два варіанти оформлення приходу : бехпосередньо на
документі постачальника або шляхом виписування прибуткового ордеру. В
першому разі на одному примірнику документа (постачальника) , який
підписує матеріально-відповідальна особа ставлять штампи прийому , у
другому оформляють прибутковий ордер (ф. М — 4 , додаток 3). Прибуткові
ордери використовуються для кількісно-сумового обліку ТМЦ , що надходять
від постачальників або з переробки [58,с.29].

На матеріали , що надходять без супровідних документів
(невідфактуровані поставки) , складають акт прийому (ф. М-7 , додаток ).
Цей акт складається також у випадку коли виявлені розбіжності кількості
та якості з даними супроводжуючих документів постачальника. Він (акт)
служить підставою для оприбуткування фактично прийнятих матеріалів.
Прибутковий ордер при цьому не заповняється.

При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен
перевірити відповідність кількості місць , що надходять і знаків
маркування на них із супровідним документом. Якщо вантаж прибув у
справному вагоні без ознак взлому , експедитор повинен добитися
перевірки маси і стану прибулих матеріалів на вибір.

Якщо при прийомі вантажу буде встановлено розходження із зазначеним у
транспортних документах або виникнуть питання щодо цілісності вантажу
(зірвана або пошкоджена пломба) , складають комерційний акт. Цей акт є
підставою для подання претензій до залізниці про відшкодування збитків.

ТМЦ , що надійшли від постачальника автомобільним трансортом
оприбутковується на склад на підставі товарно-транспортної накладної ,
одежаної від вантажовідправника (додаток 4).

У разі , якщо матеріальні ресурси , наприклад листове залізо тощо ,
надходять в одній одиниці (за вагою) , а витрачаються в іншій (за
рахунком) , то його оприбуткування , зберігання і відпуск необхідно
відображати у всіх документах у двох одиницях виміру.

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання
виписує наказ про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає
накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Для одержання матеріалів від одногороднього постачальника покупець
повинен видати екпедитору (або представнику відділу постачання)
доручення (додаток 5) , зареєстроване у журналі реєстрації доручень
(додаток 6).

Необхідно налагодити суворий контроль за своєчасним оприбуткуванням
ТМЦ та поверненням невикористаних доручень.

При дрібних купівлях матеріальних цінностей готівкою (наприклад,
канцелярського приладдя) підзвітна особа зообов’язана здати матеріали на
склад , а комірник на рахунку постачальника повинен поставити відміткі
про дату , номер прибуткового ордеру і підпис.

Необхідно щоденно одержувати у банку рахунки (додаток 7) , перевіряти
їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад
підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати
(фінансовий відділ підприємства).

За умови тривалої відсутності й перебування в дорозі матеріальних
цінностей потрібно вживати заходів до розшуку вантажу.

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання
виписує наказ складу про прийом вантажу без документів (додаток 8).
Завідуючий складом подає накази бухгалтерії разом із прибутковими
ордерами.

На склади також можуть надходити матеріали із своїх цехів — це
продукція власного виготовлення і зайві одержані й невикористані
матеріали , а також матеріали , одержані від ліквідації основних засобів
, малооцінних і швидкозношувальних предметів , браку у виробництві та
відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогою накладних
(форми М-12 або М-13). Накладна складається матеріально відповідальною
особою складу (цеху) , що здав цінності , у двох примірниках , один з
яких слугує складу (цеху) , що здав матеріальні цінності , підставою для
списування цінностей , а другий — складу (цеху) для оприбуткування
цінностей [58,с.30].

Накладна на повернення із цеху на склад МЦ , невикористаних у
виробництві , виписується тільки в тому разі , якщо ці цінності були
відпущені не за лімітно-заборною картою , оскільки у ній передбачено
облік повернення матеріальних цінностей відпущених у виробництво.

Основними документами , що відображують відпуск матеріалів зі складу є
лімітно-забірні карти , вимоги , накладні.

Відпуск матеріальних цінностец для внутрішньогосподарських потреб
оформляється вимогами (додаток 9) , які являють собою єдність
розпорядчого і виправдного документів.

Відпуск матеріалів , що повторюються , можна оформляти
лімітно-забірними картами , що об’єднують у собі розпорядчий документ ,
що містить ліміт (граничну кількість) відпуску , й накопичувальний
виправдний документ , що підтверджує багатократний відпуск матеріалів зі
складу в рахунок ліміту (додаток ). Лімітно забірні карти заповнюються
планово-виробничим відділом на переродні одержання матеріалу (місяця) і
візуються відділом постачання.

У ламатно-забірних картах зазначаються місячний ліміт відпуску даному
цеху (фізичній особі — робітникові) матеріалів певного номенклатурного
номера (або декількох номерів).

Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм
витрат матеріалів з урахуваннм існуючих у цехах залишків невикористаних
матеріалів на початок місяця. Ліміт може встановлюватись на кожний заказ
окремо.

Лімітно-забірні карти виписують у двох примірниках : один до початку
місяця передається цеху-споживачу , другий — складу. Бажано друкувати їх
на папері ріного кольору , щоб чіткіше відрізняти примірник цеху від
примірника складу.

Ті лімітно-забірні карти , що видаються реєструються відділом
постачання в реєстрі , копія якого після роздачі карт здається до
бухгалтерії для контролю за своєчасною здачею лімітно-забірних карт
бухгалтерії (бухгалтеру).

Завідуючий складом (чи комірник) робить відмітку про кількість
відпущеного матеріалу в обох примірниках лімітно-забірної карти і
визначає залишок (сальдо) невикористаного ліміту. Факт відпуску
підтверджується двома підписами завідуючого складом і одержувача
матеріалів.

Після закінчення місяця або використання ліміту лімітно-забірні карти
здають до бухгалтерії.

При реалізації і безкоштовній передачі матеріальних цінностей
складають накладну на відпуск матеріалів на сторону (типова форма
М-11,додаток 10).

Відпуск , як і надходження матеріалів , оформляють також
товарно-транспортною накладною.

Внутрішнє переміщення матеріалів із складу на склад оформляють також
накладною М-11 (додаток ) , здачу відходів виробництва на склад і
повернення невикористаних у виробництві матеріалів — накладною № М-12
(додаток 11).

У відділі постачання підприємства — покупцям провадять оперативний
облік виконання договорів постачальниками і покупцями матеріалів. У
цьому разі відкривають спеціальний журнал обліку надходження вантажів ,
в якому відділ постачання зобов’язаний : зареєструвати всі документи
вантажів , що надходять ; перевірити відповідність даних документів
постачальника договору ; відмітити реалізацію фондів ; передати
уповноваженій особі розпорядження на одержання і доставку вантажу (у
разі надходження матеріалів залізницею або водним шляхом) ; передати
первинні документи до бухгалтерії або фінансового відділу.

Таким чином , постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами
являє собою єдність двох процесів :

а) транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених
матеріальних ресурсів на підставі відповідної первинної документації ;

б) оформлення заборгованості й оплати постачальником одержаних від них
матеріальних цінностей.

Підприємство покупець зобов’язане проконтролювати доставку вантажу ,
організувати його прийомку і вивантаження , відповідне зберігання на
складі або в інших місцях. Відповідальність за доставку вантажу та його
зберігання вдорозі несе організація , що перевозить вантаж на підставі
незалежно оформлених иранспортних документів.

Покупець приймає вантаж за кількістю і якістю на своєму складі.
Можливе також одержання вантажу самовивозом , коли представник покупця
одержує вантаж на складі постачальника за довіренність , вивозить його
своїм транспортом. Відповідальність покупця за одержані матеріальні
цінності виникає з моменту підписання його представником товарних
документів на одержання вантажу.

Придбання матеріальних цінностей в натурі завершується після їх
надходження і оприбуткування на склад покупця.

У відношенні зберігання матеріальних цінностей , обліку і оформлення
складських операцій по цих цінностях документами повинна встановлюватись
сувора дисципліна.

Особи , на яких покладено виконанн складських операцій , повинні добре
знати облік , складське діло і дотримуватись інструкції.

До складського господарства відносяться не тільки закриті складські
приміщення , але й інші місяця зберігання ТМЦ , наприклад склади
відкритого зберігання палива , вапнякового каменя , лісу.

Оформлення складських операцій документами однакове по всіх складах і
матеріальних цінностях.

Важливу роль в організації правильного документування ТМЦ мають
матеріально-відповідальні особи : завідуючі складами , комірники ,
відповідальні виконавці , бригадири бригад складських робітників і
вантажників.

Відповідальними в організації правильного обліку надходження,
зберігання й відпуску цінностей є завідуючі складами і окремими
сховищами , які призначаються і звільняються директором підприємства.

До вступу на свою посаду завідуючий складом зообов’язаний попередньо
засвоїти коло своїх зообов’язань і познайомитись з номенклатурою
цінностей , з інструкціями по зберіганню й обліку , а також з формами
документації , після чого з ним заключається договір про повну
матеріальну відповідальність.

Перед тим , як завідуючий складом йде у відпуск чи звільняється з
роботи прийомка-передача складу здійснюється за актом обов’язкового
важення , заміру або підрахунку наявності ТМЦ.

В адміністративномц відношенні завідуючий складом підпорядковується
директору підприємства , а у відношенні обліку і звітності — головному
бухгалтеру.

Складання і обробка первинної документації по обліку матеріальних
цінностей завдання не тільки робітників бухгалтерії , але й оперативних
робітників підприємства : комірників , працівників відділу постачання ,
майстрів цехів і ін. Ця робота на підприємстві в значній мірі
здійснюється вручну , а тому скорочення затрат праці , підвищення якості
і оперативності первинного обліку повинні йти шляхом ліквідації
дублювання облікових робіт , скорочення об’єму і спрощення
документообігу , а також запровадження засобів механізації в техніку
формування первинної інформації.

Важливим завданням організації обліку на цукровому заводі є отримання
кількісних характеристик руху ТМЦ і реєстрація їх за допомогою засобів
автоматизації , адже на підприємствах цукрової промисловості споживають
більше як 3 тис. найменувань різних ТМЦ , створюючи громіздке оперативне
ведення обліку. Це досягається використанням різниє вимірювальних
приладів : мірної тари , рахувальної ваги , спеціальних лічильників для
автоматичного підрахунку і швидкої видачі інформації.

Використання сучасних міні і мікро ЕОМ , спеціалізованих електронно
бухгалтерських машин (ЕБМ) , відеотермінальних приладів дозволяє
децентралізовано обробляти інформацію про рух ТМЦ на автоматизованих
робочих місцях бухгалтерів (АРМБ). При цьому процедури реєстрації ,
передачі , вводу даних , формування вихідної інформації здійснюються на
одному робочому місці , що підвищує відповідальність бухгалтера за весь
процес — від обробки первинних документів до формування заключної
інформації. Для обліку ТМЦ характерним є використання двохрівневих
локальних обчислювальних систем. Перший рівень складають АРМБ ,
встановлені на складах і в місцях виникнення первинної організації про
рух цінностей. На цьому етапі обліку ТМЦ відбувається формування
первинної документації і реєстрація цієї інформації в пам’яті ЕОМ.
Первинні документи (рахунки-фактури , товарно-транспортні накладні і
ін.) надходять у відділ матеріально-технічного постачання. На АРМБ
інформація про фактичні поставки переноситься у відповідний масив даних
і на його основі формуються оперативні довідки і відеограми про
реєстрацію фондів і договорів постачання.

Первинні документи на відпуск і рух ТМЦ (лімітні карти , комплектуючі
відомості , накладні) формуються на АРМБ у відповідних підрозділах
підприємства (цехах , відділі матеріально-технічного постачання ,
виробничому відділі і ін.) на основі розрахунку виробничої програми ,
нормативних даних і ін. Документи створюються на машинних носіях , а
зацікавлені вних працівники підприємства можуть при обладнанні їх
робочих місць термінальними приладами чи ЕОМ отримувати на екрані
дисплея відображення цих документів і вводити в них реквізити у
відповідності з їх службовими обов’язками. За допомогою друкуючого
пристрою на АРМБ отримують паперову копію , яка може використовуватись в
оперативних цілях.

На другому рівні знаходиться АРМБ , створені в матеріальному відділі
бухгалтерії. На кожному АРМБ , обладнаному ЕОМ чи термінальним пристроєм
, бухгалтер обробляє інформацію по своїй групі складів , контролює
правильність оформлення відповідних записів по даних складського обліку
і т.п. Таким чином , обидва рівні тісно взаємопов’язані і на основі
створення сукупності АРМБ на складах , в бухгалтерії , місцях складання
і використання первинних документів. Це дозволяє автоматизувати
обліковий процес і посилити контроль за наявністю , рухом і збереженням
ТМЦ [56,с.34].

2.2.Організація складського обліку та його розв’язок з бухгалтерією.

Складський облік — це сортовий , кількісний , оперативно-технічний
облік. У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України та
Національного банку України від 19 квітня 1993 року №279 “Про нормативи
запасів ТМЦ державних підприємств та організацій і джерела їх покриття”
, Міністерством економіки України розроблений “Типовий порядок
визначення норм запасів ТМЦ” затверджений Міністерством економіки та
Міністерством фінансів України №17-60/29/07-102 від 31.05.93р.

На основі типового порядку підприємство розробило норми запасів ТМЦ ,
які затверджені відповідними Міністерствами за погодженням з
Міністерством економіки та Міністеством фінансів України.

У випадку суттєвих змін номенклатури продукції , умов матеріально —
технічного постачання та збуту або інших причинах норми запасів можуть
бути уточнені в такому ж порядку.

Взаємозв’язок складського і бухгалтерського обліків можна зобразити
схематично :

Схема 1. “Взаємозв’язок обліку ТМЦ на складі та в

бухгалтерії”.

Головна книга

Журнал-ордер №6 Відомість №10 Сальдова відомість

Нагромаджувальні Нагромаджувальні Картки

відомості по відомості по витра- складського

надходженню чанню матеріальних обліку

матеріальних ресурсів матеріалів

ресурсів

Первинні документи по надходженню

і витрачанню матеріалів

З трьох методів побудови обліку ТМЦ — паралельно- карткового, оборотних
відомостей і оперативно-бухгалтерського — найбільш прогресивним
(включаючи і умови використання ЕОМ) є останній , тобто
оперативно-бухгалтерський , інколи його називають сальдовим. Суть цього
методу полягає в тому , що кількісно-сортовий облік проводиться на
складах , а облік ТМЦ у бухгалтерії і лише у вартісному вираженні у
розрізі синтетичних рахунків-субрахунків , груп , підгруп , і
матеріально відповідальних осіб.

Взаємозв’язок між складським і бухгалтерським обліком здійснюється за
допомогою книги залишків або відомості. Вихідним моментом побудови
обліку ТМЦ оперативно-бухгалтерським методом є номенклатура цінник.

На складах облік наявності і руху матеріалів здійснюється за картковою
системою. На кожне найменування , тип , сорт , розмір (тобто на кожний
номеклатурний номер) відкривають окрему картку типової форми №
М-17. Усі кртки складського обліку до видачі їх із складу реєструються у
бухгалтерії в особливому реєстрі і видаються матеріально-відповідальним
особам під розписку. Замість карток можуть застосовуватись книги
сортового обліку , пронумеровані і завірені підписами.

Складський облік здійснюють завідуючі коморами , комірники , які
зобов’язані на основі первинних документів про надходження і відпуск ТМЦ
вести записи в картках і після кожного запису виводити нове сальдо.

Контроль за своєчасним відображенням на картках руху ТМЦ , а також за
правильністю і своєчасністю записів здійснює бухгалтерія підприємства
або об’єднання.

У встановлені дні робітник бухгалтерії перевіряє записи у картках ,
робить у них відповідні помітки і приймає документи.

Прибуткові і витратні документи матеріально відповідальні особи
передають до бухгалтерії по реєстру у строки , встановлені головним
бухгалтером. Реєстр складають в одному примірнику. У ньому вказують
кількість зданих первинних документів , що передаються , їх реєстраційні
номери. Реєстрискладають окремо за прибутковими і окремо за видатковими
документами.

При застосуванні ЕОМ документи комплектують у пачки за ознакою
однорідності їх змісту та ін. До кожної пачки додається ярлик (талон) з
вказівкою дати та кількості документів тошо.

Документи , що надійшли до бухгалтерії зі складів , перевіряються як з
точки зору правильності їх формування , так і по суті відображення
операцій. Потім їх таксують (оцінюють за прийнятими в обліку обліковими
цінами). Таксування на ЕОМ або ПОМ (перфораційних обчислювальних
машинах) проводиться автоматично при обробці документів , відповідно до
програми [56,с.54].

Подальша обробка документів (при ручномуваріанті) , що надійшли до
складів , проводиться , з одного боку для товарно-матеріального обліку
(в частині складських операцій) ; з другого — для обліку придбання ,
розрахунків з постачальниками (як одного з розрахункових елементів) і
для обліку виробництва і калькулювання собівартості продукції (як одного
з елементів витрат на виробництво.

При оперативно-бухгалтерському обліку ТМЦ у бухгалтерії реєстрами
обліку є відомості надходження і витрат по облікових групах у вартісному
вираженні. Ці відомості складаються на основі протаксованих первинних
документів (рахунків — платіжних вимог , прибуткових ордерів , актів
приймання тощо).

Відомості руху ТМЦ ведуть у розрізі балансових рахунків , субрахунків
по кожному складу і за кожен місяць.

Для звірення залишків ТМЦ на складах з даними бухгалтерії працівники
обліку відкривають на рік книгу залишків ТМЦ. Матеріально відповідальні
особи записують в книгу кількісні залишки , бухгалтерія перевіряє ці
записи , а потім таксує залишки за кожним номенклатурним номером.

Залишки ТМЦ у вартісному вираженні по кожній обліковій групі і вцілому
по складах повинні бути тотожними вартісним залишкам ТМЦ , що випливають
із складського обліку по відомостях. Для цього залишки перевіряються на
“сальдо”. До сальдо (залишку) ТМЦ по обліковій групі (наприклад, тарні
матеріали) додаються дані відомості приходу за цією ж групою ,
віднімаються дані по відомості витрат і порівнюються результати із
залишками на кінець місяця по обліковій групі.

Оперативно-бухгалтерський метод обліку ТМЦ значно скорочує технічну
роботу в умовах ручної праці , ліквідовує дублювання обліку , спрощує і
посилює контрольні можливості його.

В умовах журнально-ордерної форми загальні дані з обліку наявності і
руху ТМЦ по сальдовому методу ведуться у відомості №10.

Основним напрямком вибуття ТМЦ із складів є їх відпуск (передача на
виробництво). Крім того , може мати місце внутрішнє переміщення ТМЦ , і
в окремих випадках реалізація на сторону.

Для відображення у бухгалтерському обліку вибуття ТМЦ із складів за
будь-якими напрямками складають спеціальну розроблювальну таблицю №1
“Витрати матеріалів по направленнях і шифрах виробничих витрат”. При
використанні ЕОМ або ПОМ складають аналогічного змісту машинограми. І в
розроблювальних таблицях , і в машинограмах переліку вказуються рахунки
, субрахунки , склади й інші місця зберігання матеріалів (чисельник).

На вартість матеріалів за твердими обліковими цінами , які відпущені на
виробництво , роблять такі записи :

Дебет рахунку №20 “Основне виробництво”(на вартість

сировини,матеріалів,призначених для випуску готової продукції.

Дебет рахунку №21 “ Напівфабрикакти власного виробництва”

Дебет рахунку №23 “Допоміжні виробництва” (на вартість

матеріалів,переданих для виготовлення продукції цими виробництвами).

Дебет рахунку №24 “Витрати на утримання й експлуатацію машин і

обладнання” (на вартість матеріалів , призначених ні ці потреби за
кошторисом , і використання знарядь праці).

Дебет рахунку №25 “Загальновиробничі витрати” (на вартість

матеріалів,використаних цехами на господарські потреби).

Дебет рахунку №26 “Загальногосподарські витрати” (на вартість

матеріалів , використаних заводоуправлінням , та інші рахунки).

Кредит рахунку №50 “Матеріальні або інші рахунки виробничих

запасів”

Потім додатково розраховують і списують на відповідні рахунки частку
транспортно-заготівельних витрат або відхилень від облікових цін.

Непотрібні матеріали підприємства реалізуються.

При відправці цих матеріалів покупцям складають бухгалтерський запис :

Дебет рахунку №45 “Товари відвантажені,виконані роботи і послуги”.

Кредит рахунку №05 “Матеріали”.

Кредит рахунку №06 “Паливо”.

Кредит рахунку №08 “Запасні частини”.

Витрати матеріальних цінностей внаслідок стихійного лиха відносяться
на збитки , тобто :

Дебет рахунку №80 “Прибутки (доходи) і збитки”

Кредит рахунку №05 “Матеріали та ін.”

Для контролю за витрачанням сировини на виробництво , наприклад на
цукрових заводах , використовують норми витрат не лише за кількісною , а
й за якісною характеристикою : вологість , цукристість , крохмальність ,
екстрактність , наявність білка і т.д. В залежності від якості кількість
сировини . необхідної для отримання одиниці готової продукції, буде
змінюватись.

При зміні норм доцільно зробити перерахунок факторів , позитивно і
негативно впливаючих на хід виробничого процесу. Часто головною причиною
, обумовлює необхідність їх зміни , є якісна характеристика вихідної
сировини , яка , як відомо змінюється досить часто. З метою повного і
точного виявлення відхилень від діючих норм необхідно регулярно робити
перерахунок нормативних затрат з урахуванням складу корисної речовини.

При першому методі сортового обліку ТМЦ , і при третьому його варіанті
на складі й бухгалтерії ведеться картотека кількісно-сумового обліку
матеріалів. За даними цих карток щомісячно складаються сортові оборотні
відомості , підсумки яких звіряються з даними синтетичного обліку. В
умовах першого варіанту цього методу в бухгалтерії картотека
кількісно-сумового обліку не ведеться , а на основі первинних документів
по кожному складу складається сортова оборотна відомість , підсумки якої
звіряються із синтетичним обліком , а кількісні показники — з даними
карток складського обліку.

Суть другого методу полягає в тому , що кількісно-сортовий облік
матеріальних цінностей ведеться тільки на складі. В кінці місяця
матеріально-відповідальні особи складають матеріальні звіти в двох
примірниках і здають їх в бухгалтерію , де перевіряють правильність
проведених записів і один примірник залишають в бухгалтерії , а другий
передають матеріально відповідальній особі. В звіті вказується залишок і
рух матеріалів тільки в кількісному вираженні , суми проставляють у
бухгалтерії на основі номенклатури-цінника. Після їх обробки вказані
звіти є регістрами аналітичного обліку матеріалів і замінюють оборотні
відомості руху матеріалів. Другий метод сортового обліку матеріалів
доцільно використовувати на тих підприємствах , де використовується
невелика кількість ТМЦ.

При першому і другому методах дублюється аналітичний облік на складі й
бухгалтерії , через що ці методи трудомісткі та неоперативні. Найбєльш
ефективним є оперативно — бухгалтерський (сальдовий) метод обліку
матеріалів, при якому кількісно — сортовий облік на складі доповнюється
вартісним обліком у бухгалтерії. Але незручність виявлення допущених
помилок значно протидіє його широкому розповсюдженню.

2.3 Синтетичний та аналітичний облік використання ТМЦ :

а) сировина;

б) матеріали;

в) паливо;

г) тара;

Документи , що надійшли зі складів до бухгалтерії , перевіряються з
точки зору правильності їх оформлення , так і за суттю відображення в
них операцій. Прихідні ордери звіряються з рахунками , що до них
належать , транспортними документами , прийомними актами тощо. Лімітні
карти , що надійшли зі складів одержувачів , лімітні карти і вимоги
відмічаються у реєстрах видачі тощо. Потім по кожному реєстру зданих
документів після їх таксування підраховують обороти приходу або витрат
матервальних цінностей в розрізі номенклатурних груп. Відповідно до
економічної класифікації матеріалів будується система рахунків , де
формуються найбєльш важливі синтетичні характеристики наявності , руху і
використання ТМЦ до їх споживання в процесі виробництва. Для обліку
надходження і витрат виробничих запасів використовують окремі синтетичні
інвентанні рахунки :

№ 05 “Матеріали”

№ 06 “Паливо”

№ 07 “Будівельні матеріали та обладнання до встановлення”

№ 08 “Запасні частини”

№ 12 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

Обліково економічна характеристика цих рахунків відображена на схемі.

Схема 2 : “загальна економічна (а) та облікова структура рахунків”.

Дебет Рахунок Кредит

Сальдо (кількість і вартість) Вибуття

Надходженя

кількість вартість кількість вартість

а)

Дебет Рахунок Кредит

Облікова Транспортно- Фактична Облікова Транспортно
Фактична

ціна заготівельні собівартість ціна заготівельні
собівартість

витрати витрати

б)

у зв’язку з виникненням різних господарських операцій відносно обліку
виробничих запасів використовують також рахунки :

№ 13 “Знос малооцінних і швидкозношуваних предметів”

№ 14 “Переоцінка товарно-матеріальних цінностей”

№ 15 “Заготівля і придбання матеріальних цінностей”

№ 16 “Транспортно — заготівельні витрати”.

Облік переробки давальницької сировини.

Останніми роками значно зріс обсяг переробки сировини на давальницьких
умовах , особливо при переробці цукрових буряків.

Суттєве зростання переробки сировини на давальницьких умовах зумовлено
, з одного боку , незавантаженістю потужностей переробних підприємств ,
а з іншого — наявністю сировини у постачальників , які хочуть одержати в
своє розпорядження готову продукцію з неї [34,с.12].

Не вдаваючись до аналізу ефективності зазаначеного процесу ,
розглянемо його облікові аспекти. Оскільки раніше це виробництво мало
мало порівняно обмежений характер і було спрямовано головним чином на
обслуговування потреб підприємства , то й актуальність облікових
процесів була незначною.

В сучасних умовах це становище докорінно змінилося.

На переробку сировини на давальницьких умовах між власником її та
переробним підприємством укладають договір , яким передбачають умови
розрахунків , матеріальну відповідальність сторін та ін.

Оскільки передана в переробку на давальницьких умовах продукція
залишається власністю сільськогосподарського підприємства , то на
підставі накладних переробного підприємства про її прийняття дебетують
рахунок №40 “Готова продукція” аналітичний рахунок “Відповідна продукція
в переробці на давальницьких умовах на даному підприємстві” і кредитують
рахунок № 40 “Готова продукція” аналітичний рахунок відповідного виду
продукції.

Слід зазначити , що Мінсільгосппрод України , дав роз’яснення щодо
відображення операцій з переробки цукрових буряків на давальницьких
умовах , де передбачається відображати процес передавання їх на завод як
реалізацію і включати у собівартість цукру перероблену сировину (буяка)
за договірними цінами. Такий підхід має практичну доцільність для
сільськогосподарських підприємств , послаблюючи певною мірою тягар
податкової системи. Проте серйозного економічного обгрунтування цього
немає. По-перше , продукція , передана в переробку , залишається
власністю підприємства і немає ніяких підстав розглядати її як
реалізовану. По друге , ця продукція переробляється іншим підприємством
, за що і встановлюється певна договірна плата. Отже , її аж ніяк не
можна розглядати як переробку власними силами , хоча згідно з чинним
законодавством продукція власного виробництва сільськогосподарських
підприємств , перероблена на самому підприємстві , розглядається як
реалізована. Щодо давальницької переробки це положення застосовувати
немає жодних підстав.

У міру переробки сировини на підставі акта про переробку та вихід
продукції дебетують рахунок “Переробка відповідної продукції на
давальницьких умовах”і кредитують рахунок №40 “Готова продукція”. На
рахунок №20 відносять також всі витрати , пов’язані з доставкою
продукції (сировини) на переробне підприємство та перевезення готової
продукції.

У встановлені строки , передбачені договором , переробне підприємство
пред’являє рахунок фактуру на обумовлену вартість послуг з переробки ,
включаючи податок на добавлену вартість. На підставі цього
рахунку-фактури дебетують рахунок №20 “основне виробництво” — на
вартість послуг , рахунок №68 “Розрахунки з бюджетом” — на суму податку
на добавлену вартість і кредитують рахунок №60 “Розрахунки з
постачальниками” і підрядчиками” — на загальну суму за
рахунком-фактурою[34,с.13].

Одержана готова продукція на підставі накладних оприбутковується
підприємством і відображається по дебету рахунку №40 “Готова продукція”
і кредиту рахунку ““Малоцінні та швидкозношувані предмети” №20 “Основне
виробництво”.

Від переробки поряд з основною можуть одержувати один чи кілька видів
побічної продукції. Як правило , всю продукцію одержує замовник —
власник переробленої сировини. Побічну продукцію (жом,мелясу) на
підставі накладних оприбутковують по дебету рахунку №05,06,10 і кредиту
рахунку №20 “Основне виробництво”. Зазначену продукцію оцінюють за
цінами можливого використання або реалізаційними.

Обліковий процес дещо ускладнюється , коли розрахунки за перероблену
сировину проводяться частиною одержаної готової продукції. Найбільше до
таких розрахунків вдавалися при переробці цукрових буряків на
давальницьких умовах. У договорах , як правило , передбачалося , що до
30% одержаної готової продукції (цукру) залишається заводу як оплата за
переробку. Ця операція розглядається як різновид бартеру. На фактичну
собівартість залишеної в оплату за переробку продукції дебетують рахунок
№46 “Реалізація” і кредитують рахунок №40 “готова продукція” , а на
договірну її вартість , включаючи податок на добавлену вартість (при
цьому договірна вартість цукру дорівнює договірній вартості переробки) ,
дебетують рахунок №62 “Розрахунки з покупцями та здавальниками” в
кредитують рахунок №46 “Реалізація. На суму податку на добавлену
вартість дебетують рахунок №46 “Реалізація” і кредитують рахунок №68
“Розрахунки з бюджетом”. За цих умов суми , обліковані по дебету і
кредиту рахунку №68 “Розрахунки з бюджетом” повинні бути однаковими.
Оскільки суми , обліковані на рахунок №60 “Розрахунки з постачальниками
і підрядчиками” і №62 “Розрахунки з покупцями та замовниками” , також є
однаковими , то взаєморозрахунки зараховують і відображають по дебету
рахунку №60 і кредиту рахунку №62.

На переробних підприємствах одержану для переробки на давальницьких
умовах сировину обліковують на окремому рахунку. Слід зазначити , що на
забалансовому рахунку обліковують і одержану готову продукцію від
переробки.

Облік витрат на виробництво , включаючи і переробку сировини на
давальницьких умовах , здійснюється у встановленому порядку.

Проте , якщо витрати на виробництво при переробці сировини , що
належить переробному підприємству,віднесено на собівартість одержаної
продукції , то при переробці давальницької сировини — на собівартість
виконаних робіт на сторону. Вони не можуть входити в собівартість
одержаної готової продукції , оскільки сама одержана готова продукція не
є власністю переробного підприємства.

На більшості переробних підприємств одночасно проводиться переробка як
власної сировини , так і давальницької. За цих умов важливим етапом
калькуляційної роботи є розмежування витрат на виробництво між
переробленою власною сировиною і давальницькою. З цією метою вводять і
розраховують допоміжну калькуляційну одиницю — собівартість переробки
одиниці сировини. Для цього всі витрати на виробництво (включаючи
загальногосподарські) без вартості сировини — як власної , так і
давальницької. Знаючи собівартість переробки одиниці сировини та
кількість переробленої давальницької сировини , визначають суму витрат ,
що відносяться на її переробку.

На підставі вказаного розрахунку дебетують рахунок №46 “Реалізація” і
кредитують рахунок №20 “Основне виробництво”.

На договірну вартість переробки , включаючи податок на добавлену
вартість , на підставі виписаного рахунку-фактури дебетують рахунок №62
“Розрахунки з покупцями і замовниками” і кредитують рахунок №46
“Реалізація”. При цьому на суму податку , вказаного в рахунку-фактурі ,
дебетують рахунок №46 “Реалізація” і кредитують рахунок №68 “розрахунки
з бюджетом”.

Якщо оплата за переробку здійснюється продукцією , то при її
оприбуткуваннє дебетують рахунок №40 “Готова продукція” — на вартість
продукції , рахунок №68 “Розрахунки з бюджетом” — на суму податку на
добавлену вартість і кредитують рахунок №60 “Розрахунки з
постачальниками і підрядчиками” — на загальну суму за рахунком-фактурою.

Схему операцій із давальницькою сировиною (на прикладі цукрового
заводу) у трьох варіантах подано у таблиці №4.

Таблиця 4. Операції з давальницькою сировиною

(на прикладі цукрового заводу)

п/п нАЗВА ОПЕРАЦІЇ

КоРЕСПОНДУЮЧІ

РАХУНКИ

ДЕБЕТ КРЕДИТ

1 2 3 4

Варіант 1. Переробка цукровим заводом сировини (буряка) на умовах
оплати за послуги частиною сировини,наприклад, 30% від загально
кількості переробки.

а) Облік на сільськогосподарському підприємстві.

1. Відпуск 30% від загальної кількості переробки сировини цукрового
заводу (за собівартістю)

46

40

2. Нарахований ПДВ на собівартість 30% сировини

46

68

3. Відображення суми,пред’явленої до сплати за відпускними цінами

62

46

4. Собівартість переробки 70% сировини 20 62

5. ПДВ за послуги по переробці 70% сировини

68

62

6. Фінансовий результат від переробки давальницької сировини

62

80

б) Облік на цуковому заводі

1. Оприбуткування 70% давальницької сировини

002

2. Оприбуткування 30% сировини як сплати за послуги цуц\кровому заводу

05

62

3. ПДВ на вартість 30% сировини 68 62

4. Витрати списані на виробництво 20 70,69,06 та ін.

5. Списані на витрати 30% сировини 20 05

6. Оприбуткувана собівартість готової продукції,виробленої із 30%
сировини

40

20

7. Списані витрати по переробці 70% сировини

46

20

8. Вартість послуг по переробці 70% сировини (собівартість плюс прибуток
плюс ПДВ)

9. Сума ПДВ по переробці 70% сировини

Варіант 2. Переробка цукровим заводом давальницької сировини в розмірі
100% з оплатою за послуги готовою продукцією (цукром,жомом,мелясою).

а) Облік на сільськогосподарському підприємстві

1. Оприбуткування продукції переробки 40 20

2. Витрати по переробці сировини (собівартість)

20

62

3. ПДВ за послуги по переробці сировини 68 62

4. Оприбуткування готової продукції (цукру,жому,меляси)

41

40

5. Відображення витрат по переробці сировини (собівартість)

41

20

6. Залишений заводу цукор-сплата за послуги 62 40

б) Облік на цукровому заводі

1. Оприбуткування давальницької сировини 100% для переробки

002

2. Списуються витрати на виробництво продукції

20 70,69,06

та ін.

3. Списуються на собівартість надані послуги 46 68

4. ПДВ на суму наданих послуг 62 46

Варіант 3. Переробка давальницької сировини з оплатою цукровому заводу
грошовими коштами і частиною сировини , наприклад 10% від загальної
кількості

а) облік на цукровому заводі

1. Оприбуткування давальницької сировини в розмірі 90% для переробки

002

2. Оприбуткування 10% сировини 05 62

3. Витрати по переробці 20 70,69,06

та ін

4. Оприбуткування готової продукції за собівартістю

40

20

5. Відвантаження готової продукції 46 40

6. Відображення суми,пред’явленої до сплати за відпускними цінами

62

46

7. Сплачені позареалізаційні витрати 43 51

8. Списуються позареалізаційні витрати на реалізацію

46

43

9. Нарахований ПДВ 46 48

10. Сплачена замовником — сільськогосподарським підприємстваи сума,
пред’явлена до сплати , пов’язана з переробкою давальницької сировини і
виробленням готової продукції

51

62

11. Списується давальницька сировина — 002

12. Визначається фінансовий результат (прибуток)

46

80

б) облік на сільськогосподарському підприємстві

1. Передані в рахунок сплати за переробку 10% вартості давальницької
сировини

62

46

2. Одержаний рахунок для оплати від виробника — цукрового заводу

40

62

3. Перераховані цукровому заводу кошти за виготовлення продукції

62

51

Облік матеріалів.

Треба зазначити , що на підприємствах цукрової промисловості
використовують більше як 3тис. найменувань різних матеріалів , більше
того витрати на них займають друге місце в собівартості цукру , після
бурякосировини [58,ст.61].

Облік надходження матеріалів на бухгалтерських рахунках залежить від
джерел надходженя : постачальників , через підзвітних осіб , власного
виробництва.

В обліку підприємства — покупця за умови попередньої оплати
матеріальних ресурсів , які ще не надійшли до складу проводки такі :

а) попередня оплата відповідно до суми в платіжному дорученні ,
списаної з розрахункового рахунку (у т.ч. ПДВ) :

Дебет рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”;

Кредит рахунку №51 “Розрахунковий рахунок”.

б) надходження матеріальних цінностей на склад згідно з відповідними
документами (для подальшого використання підприємством-покупцем) :

Дебет рахунку №05 “Матеріали та ін.”

Дебет рахунку №68 “Розрахунки з бюджетом” (на суму ПДВ)

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

Якщо при одержані матеріалів виявляють нестачі , то на підставі
прийомних актів вартість матеріалів , яких бракує , за оптовими цінами
відображується записом :

Дебет рахунку №63 “Розрахунки з претензіями”

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

У таких випадках , коли при прийомці матеріалів виявляється лишок
порівняно з визначеним у документах постачальників , вартість лишків
матеріалів , що надійшли за оптовими цінами , відображуються записом :

Дебет рахунків матеріальних цінностей № 05,06 та ін.

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”.

Аналогічно облічують і надходження матеріалів без рахунків-фактур
постачальників (невідфактуровані поставки). Після одержання рахунків від
постачальників записи , зроблені на основі актів за обліковими (умовними
цінами) , сторнуються , а на суму одержаних рахунків робиться запис у
тій же кореспонденції.

Усі матеріальні цінності , що надійшли на підприємства від
постачальників , при журнально-ордерній формі рахівництва облічуються в
журналі-ордері №6. У ньому здійснюється облік розрахунків у усіма
постачальниками. Тому доцільно відкривати два журнали-ордери : один для
розрахунків з постачальниками по матеріальних цінностях , другий — по
розрахунках за послуги і роботи.

Журнал-ордер №6 ведеться лінійно-позиційним способом , тобто для
кожного документу відводиться один рядок. Надалі при оплаті рахунку або
при надходженні матеріалів по даному платіжному документу записи
виконуються у відповідних графах , але в цьому ж рядку.

Розрахунки з постачальниками при планових платежах облічуються в
окремій відомості №5 , загальні підсумки якої також переносяться до
журналу-ордеру №6.

При надходженні на склад підприємства матеріальних цінностей з інших
джерел (крім постачальників) роблять такі записи :

Дебет рахунку №05 “Напівфабрикати власного виробництва”

Кредит рахунку №20 “Основне виробництво”

Матеріали , вироблені об’єднанням для власних потреб :

Дебет рахунку №05 “Матеріали”

Дебет рахунку №08 “Запасні частини”

Кредит рахунку №20 “Основне виробництво”

Кредит рахунку №23 “Допоміжні виробництва”

Матеріальні цінності ., які надійшли на склад від забракованих виробів
, що можуть бути використані як матеріали , паливо і запасні частини :

Дебет рахунку №05 , №06 , №08

Кредит рахунку №28 “Брак у виробництві”

Матеріали і цінності , що надійшли безкоштовно :

Дебет рахунку №05 , №06 , №08

Кредит рахунку №85 “Статутний фонд” (на державному підприємстві)

Кредит рахунку №88 “Фонди спеціального призначення”

Субрахунок №88-13 “Фонд безкоштовного одержання майна” (на малих
підприємствах)

Аналогічно відображаються у системі рахунків матеріальні цінності,
одержані від ліквідації основних засобів , що надійшли на склад.

Якщо на склад надійшли лом і ганчір’я від вибулих внаслідок сносу
малооцінних і швидкозношуваних предметів , то їх відображують по дебету
відповідних рахунків обліку матеріальних цінностей , тобто :

Дебет рахунку №05 “Матеріали та ін.”

Кредит рахунку №12-2 “Малооцінні і швидкозношувальні предмети в
експлуатації”

Прийняті на склад відходи облічуються записом :

Дебет рахунку №05 “Матеріали”

Кредит рахунку №20 “Основне виробництво” або

Кредит рахунку №23 “Допоміжні виробництва”.

При використанні електронно-обчислювальних машин по дебету і кредиту
кожного з розрахунків складають машинограми за обліковими цінами.

Усі операції пов’язані з розрахунками за придбання матеріальних
цінностей , відображаються на рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками
і підрядчиками” незалежно від того , одночасно або попередньо
проводилась оплата пред’явленого рахунку-фактури :

Дебет рахунку №05 “Матеріали та ін.”

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

Рахунок №60 кредитується на вартість ТМЦ , що фактично надійшли. У
синтетичному обліку він кредитується згідно з розрахунковими документами
у межах сум незалежно від оцінки ТМЦ в аналогічному обліку.

При надходженні ТМЦ , на які не одержано розрахункові документи
постачальників , бухгалтерія підприємства зообовязана перевірити , чи
облічується вартість цінностей , що надійшли , як дебіторська
заборгованість.

Рахунок №60 дебетується на суми оплати рахунків : на суми заліків за
попередньо виданими в установленому порядку авансами. Запис в обліку
такий :

Дебет рахунку №51 “Розрахунковий рахунок”

Кредит рахунку №61 “Розрахунки по авансах”.

Якщо наприкінці місяця по відфактурованих і оплачених матеріальних
цінностях вантаж не надійшов , то рахунок №60 кредитується на суму
оплати як матеріали в дорозі або не вивезені зі складів постачальників
записами :

Дебет рахунку №05 “Матеріали та ін.”

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

На початку наступного ісяця ці суми сторнується , а суми оплати
продовжують рахуватись як дебіторська забогованість.

Аналітичний облік на рахунку №60 , крім розрахунків у порядку планових
платежів , ведеться на кожному окремо виставленому рахунку , а
розрахунки у порядку планових платежів по кожному постачальнику і
підрядчику.

Побудова аналітичного обліку на рахунку №60 має забезпечити одержання
необхідних даних по постачальниках , акцептованих й інших розрахункових
докумкнтах , строк оплати яких не настав ; постачальниках по
невідфактурованих поставках ; постачальниках по неоплачених у строк
розрахункових документах.

Придбані матеріали підзвітною особою для власного виробництва і
прийняті на склад :

Дебет рахунку №05 “Матеріали” та ін.

Дебет рахунку №68 “розрахунки з бюджетом” (на суму ПДВ)

Кредит рахунку №71 “Розрахунки з підзвітними особами”

Погашення кредиторської заборгованості :

Дебет рахунку №05 “Матеріали” і ін.

Кредит рахунку №76 “Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами”

Відображення транспортно-заготівельних витрат :

Дебет рахунку №16 “Транспортно-заготівельні витрати”

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

Списування транспортно-заготівельних витрат на вартість матеріальних
цінностей :

Дебет рахунку №05 “Матеріали” та ін.

Кредит рахунку №16 “Транспортно-заготівельні витрати”

В практиці можливі випадки , коли покупцем оплачені придбані
матеріальні ресурси , але не доставлені транспортною організацією до
місця призначення , хоч і передані йому вантажопровідником. Покупець
мусить відволікати кошти на оплату активів , що як фізичні предмети
відсутні. Такі активи називають “Матеріальні цінності в дорозі” , і
показують їх у балансіокремою статтею. Обліковують матеріальні ресурси в
дорозі по кожному їх виду і кожному платіжному документу окремо.

Матеріальні цінності в дорозі для підприємства-покупця є дебіторською
заборгованістю і обліковуються вони за окремими об’єктами обліку на
рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”.

Дебіторська заборгованість вимагає постійного контролю за надходженням
недопоставлених вантажів , а також за результати їх розшуку. Особливу
увагу необхідно приділяти платіжним документам , за якими вантажі
відправлено підприємству — покупцеві більше , ніж 6 місяців тому назад.
Такі вантажі уже не можуть виступати як матеріальні цінності в дорозі
тому , що по них уже минули терміни позовної давності для пред’явлення
претензій транспортним організаціям. В бухгалтерському балансі такі
цінності потрібно відображати безнадійну заборгованість , яку потрібно
списувати на результати господарської діяльності.

У випадку , коли підприємство-покупецьперерахувало кошти
постачальникові матеріальних ресурсів , а постачальник не відправив
вантажі згідно з даними платіжними документами , такі платіжні документи
у покупця можуть теж проходити за статею балансу “Матеріальні цінності в
дорозі” і називаються вони “безтоварні рахунки-фактури”.

При виявленні оплачених безтоварних рахунків-фактур сплачені суми
потрібно знімати зі статті “Матеріальні цінності в дорозі” і відносяться
на дебет рахунку №63 :

Дебет рахунку №63 “Розрахунки по претензіях”

Кредит рахунку №60 №Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

Терміни позовної давності по таких операціях становлять один рік і
дають можливість повернути кошти , одержані постачальником , разом із
процентами за використання чужих коштів.

Повернення коштів у зв’язку з виникненням претензій відображаються
записом :

Дебет рахунку №51 “Розрахунковий рахунок”

Кредит рахунку №63 “Розрахунки по претензіях”

Кореспонденцію рахунків по обліку надходжень матеріальних ресурсів
можна подати схематично (схема 3).

Схема 3 : Кореспонденція рахунків основних операцій обліку надходжень
матеріальних ресурсів.

ДЕБЕТ КРЕДИТ

60 “Розрахунки з постачальниками

і підрядчиками”

20 “Основне виробництво”

23 “Допоміжне виробництво”

28 “Допоміжне виробництво

05 12-2 “МШБ в експлуатації”

06

08

71 “Розрахунки з підзвітними

особами”

76 “Розрахунки з різними

дебіторами і кредиторами

16 “Транспортно-заготівельні

витрати”

14 “Переоцінка товарно-

матеріальних цінностей”

Важливою умовою нормальної господарської діяльності є постійний
контроль за виконанням договорів і замовлень на поставку виробничих
запасів та їх облік. Порушення умов договору-поставки або замовлення
породжує відповідальність постачальника у вигляді штрафних санкцій.

Оперативний облік виконання договорів можна вести за допомогою ЕОМ ,
контроль здійснюють через одержану інформацію.

Безпосередньо з екрану дисплея або в спеціальних картах , в які на
основі одержаних від постачальників документів , рахунків ,
товарно-транспортних накладних записувати терміни , обсяги та асортимент
поставок , а також щоденно відзначати фактичне їх використання.

Основним напрямком вибуття матеріалів зі складу є їх відпуск у
виробництво. Крім того , млже мати місце внутрішнє переміщення
матеріалів і в окремих випадках реалізація на сторону.

Для відображення в бухгалтерському обліку вибуття матеріалів зі
складів за будь-якими напрямками складають спеціальну розроблювальну
(відомість) таблицю №1 “Витрати матеріалів за напрямками та шифрами
виробничих витрат”. В ній вказуються рахунки , субрахунки і статті
затрат (знаменник) , а по підзаголовку — рахунки матеріалів , субрахунки
, склади й інші місця зберігання матеріалів (чисельник).

На вартість матеріалів за обліковими цінами , які відпущені на
виробництво , роблять такі записи :

Дебет рахунку №20 “Основне виробництво” (на вартість сировини ,
матеріалів, призначених для випуску готової продукції)

Дебет рахунку №21 “Напівфабрикати власного виробництва”

Дебет рахунку №23 “Допоміжні виробництва” (на вартість матеріалів,
переданих для виготовлення продукції цими виробництвами)

Дебет рахунку №24 “Витрати на утримання і експлуатацію обладняння (на
вартість матеріалів,передбачених на ці обладнання за кошторисом і
використання знарядь праці”

Дебет рахунку №25 “Загальновиробничі витрати” (на вартість матеріалів,
використаних цехами на господарські потреби)

Дебет рахунку №26 “Загальногосподарські витрати” ( на вартість
матеріалів,використаних заводоуправлінням,та інші рахунки)

Кредит рахунку №05 “Матеріали” або інші рахунки виробничих запасів.

Потім додатково розраховують і списують на відповідні рахунки частку
транспортно-заготівельних витрат або відхилень від облікових цін.

Кореспонденцію рахунків по обліку використання матеріальних ресурсів
можна подати схематично (схема 4). Для узагальнення даних синтетичного і
аналітичного обліку матеріалів і виявлення фактичної собівартості
матерріальних ресурсів призначають відомість руху матерріальних
цінностей №10. Дані прибуткових і видаткових документів , які здає
завідуючий складом у бухгалтерію , після їх перевірки і обробки
реєструються у відомості №10. Рух матеріальних цінностей показується по
кожному складі окремо в розрізі синтетичних рахунків , а в середині
рахунків — за групами матеріалів. Записи по синтетичних рахунках і
окремих групах необхідно для визначення відхилень фактичної собівартості
матеріалів від їх вартості за обліковими цінами.

Відомість №10 “Рух матеріальних цінностей” складається з 3 розділів.
Перший — відображення руху матеріалів на складах за обліковими цінами ;
другий — призначений для обліку надходження матеріалів у розрізі
синтетичних рахунків і облікових груп. У цьому розрізі визначається
фактична собівартість одержаних матеріальних цінностей. Третій —
призначений для обліку використання матеріальних цінностей у розрізі
синтетичних рахунків і облікових груп , як за обліковими цінами , так і
за фактичною собівартістю.

Схема 4 : “Кореспонденція рахунків основних операцій по обліку

використання матеріальних ресурсів”

“Основне виробництво” 20

“Напівфабрикати власного 21

виробництва”

“Допоміжні виробництва” 23

“Витрати на утримання 24

та експлуатацію машин

та обладнання”

“Загальновиробничі 25

витрати”

05

“Загальногосподарські 26 06

витрати” 08

“Брак у виробництві” 28

“Обслуговуючі виробництва” 29

“Реалізація інших активів” 46-3

“Переоцінка товарно- 14

матеріальних цінностей”

Схема 4: “Кореспонденція рахунків основних операцій по обліку
використання матеріальних ресурсів.”

Паливо

На рахунку № 06 “Паливо” облічують наявність та рух належного
підприємству органічного та ядерного палива, придбаного або
заготовленого для технологічних потреб, експлуатації транспортних
засобів, а також для вироблення енергії або для опалення приміщення,
якщо деякі види палива використовуються одноразово — і як матеріали, і
як паливо, їх можна облічувати на рахунках № 05 “Матеріали” або № 06
“Паливо” за ознакою переважного використання на даному підприємстві
(організації).

Забудовники по капітальних вкладеннях можуть не користуватися рахунком
№ 06, а облічуватись паливо на рахунку № 07 “Будівельні матеріали та
устаткування для установки”.

Торговельні, постачальницькі, збутові та інші організації і
підприємства, у яких паливо становить незначну питому вагу у складі їх
виробничих запасів, можуть облічувати паливо на рахунку № 05
“Матеріали” (субрахунок № 05-3 “Інші матеріали”).

В облікових регістрах наявність і рух палива відображуються за
субрахунками:

№ 06-1 “Нафтопродукти”

№ 06-2 “Тверде паливо”

№ 06-3 “Інші види палива”

Різке подорожчання палива, в наслідок чого енергетична складова у
собівартості цукру виходила на друге місце після вартості цукросировини,
змусило вивчити вплив виробничих факторів на проблему енергозбереження,
оцінити ефективність потрібних капіталовкладень для її вирішення,
виконати відповідний комплекс технічних заходів. Безумовно, що основна
увага зосереджується на можливості досягнення мінімально необхідної
питомої витрати тепла на технологічний процес переробки цукрових
буряків, оскільки на виробництво цього тепла витрачається близько 80%
всієї кількості палива. Кращі показники по витратах палива на вироблення
теплової енергії для цукрових заводів України становлять близько 4,5%
(Теофіпольський, Оржицький) [ 26.ст.5]

Досвід передових цукрових заводів, особливо Данії, Франції та Німеччини,
показує, що досягнення мінімальних витрат тепла забезпечується тільки
при комплексному впровадженні багатьох організаційно — технічних
заходів. Комплексний підхід при впровадженні заходів слід визнати
основним надбанням цього досвіду, бо в умовах дуже тісних взаємозв’язків
всіх елементів енерготехнологічної схеми впровадження поодиноких заходів
може призвести не до зменшення, а до збільшення витрат тепла, а
відповідно і палива.

Проблеми економії енергоресурсів є багатоплановою. Слід зазначити, що в
Україні, враховуючи специфіку існуючої організації заготівлі цукрових
буряків та їх переробки, протягом останніх років є негативна тенденція
поділу періоду виробництва цукру на два етапи: порівняно стабільний ( із
середини вересня до середини листопада) та нестабільний ( із середини
листопада майже до січня наступного року). Якщо в першому періоді
дотримується порівняно оптимальний рівень витрат енергоресурсів, то в
другому внаслідок погіршення стану та якості цукрових буряків,
постачання їх в підмороженому вигляді з високою забрудненістю значно
знижується потужність цукрових заводів. З урахуванням простоїв заводів
зростають його витрати та погіршуються показники всього виробничого
сезону. Практично це питання чисто організаційного плану, не потребує
інженерно — технічних для свого вирішення, і повинно бути відрегульовано
відповідними адміністративними органами.

Друга проблема — це необхідність забезпечення роботи цукрових заводів
згідно з встановленими нормативами щодо витрачання теплової енергії. За
проектами цей норматив становить витрату 42 — 45 % технологічної
(ретурної) пари на I корпус випарної станції, але ще небагато заводів
його дотримуються, хоча він досить ліберальний [26,ст.6].

Тара.

Підприємства ряду галузей промисловості одержують сировину, матеріали і
реалізують готову продукцію, як правило, у затареному вигляді.

У бухгалтерському облдіку тара розподіляється на такі види [50,ст.64]:

— тканина мішкова — мішки, кулі та ін.;

— скляна — пляшки, банки тощо.;

— інша жорстка тара, папір, деревоволокнисті і деревостружкові
матеріали, деревина і комбіновані матеріали на їх основі з полімерними,
синтетичними, металевими покриттями ( ящики, бочки, гофровані ящики,
коробки та ін.);

— металева комбінована на основі металу з полімерними, синтетичними
покриттями ( бідони, бочки тощо).

До тари відносять також деталі, матеріали, призначені для виготовлення
або ремонту тари, що використовуються для пакування продукції ( деталі
для збирання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, пробка коркова і
поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо).

Розрізняють тару:

1) одноразового використання (паперова, картонна та ін), що не підлягає
обов’язковому поверненню, витрати якої, як правило, включаються до
оптово відпускної вартості продукції. При повторному використанні цієї
тари її вартість за ціною можливого її використання включається з
вартості матеріалів, які в неї були упаковані;

2) багаторазового використання, що належить обов’язковому поверненню (
незаставна ) — дерев’яні ящики, бочки та інше. Вартість цієї тари
залежно від умов поставки продукції включається до відпускної вартості
продукції повністю, частково або оплачується покупцем понад вартість
продукції. Але вартість металевої поворотної тари (бідони, бочки), як
правило не включається до собівартості затареної в неї продукції;

3) заставну ( бочки, пляшки банки тощо), що належить обов’язковому
поверненню. Розрахунки за цю тару між постачальником продукції і
покупцем провадяться за прейскурантними заставними цінами. Вартість цієї
тари оплачується покупцем понад вартість затареної в неї продукції. Тому
вартість заставної тари за затвердженими заставними цінами в обліку
показують окремо, а в балансі заставна тара відображається по заставній
вартості.

Основними завданнями бухгалтерського обліку тари є:

— забезпечення контроолю за збереженням тари, що знаходиться як на
складах (порожньої і під матеріальними цінностями), так і у виробничих
цехах;

— виявлення фактичної собівартості тари як придбаної у товаровиробників
або у тароремонтних підприємств так і виготовленої безпосередньо на
підприємстві;

— правильне, своєчасне і систематичне відображення руху тари на складах
і у виробничих цехах підприємства;

— організація і контроль за своєчасною здачею тари покупцями і
застосування в необхідних випадках санкцій за несвоєчасне повернення
тари;

— організація систематичного обліку і контролю за рухом заставної тари,
що належить заставному поверненню;

— виявлення результатів від операцій з тарою, вартість якої не
включається у собівартість матеріалів або продукції.

Для контролю за ввезенням тари на територію підприємства або її
вивезенням з території на всіх підприємствах повинен бути
встановленийпорядок — документація, що забезпечує перевірку і
перелічування тари на пропускному пункті охорони підприємства.

При ввезені порожньої тари на територію підприємства або вивезення її з
території черговий охорони зобов’язаний перевірити по кожному виду і
місткості тари відповідність фактичного завозу або вивезення з
кількістю, вказаною у супроводжувальному документі , на якому
поставлений штамп, і розписатися про перевірку наявності завезеної тари,
а на тару, що вивозиться, відібрати пропуск, на звороті якого
розписатися про перевірку.

Прийняття від постачальників нової тари від покупців (поверненої
незаставної і заставної), від майстерень свого підприємства
(виготовленої або відремонтованої), відпуск тари на сторону і у
виробництво для пакування продукції, а також переміщення її всередині
підприємства повинні оформлятися за типовими документами, затвердженими
в установленому порядку.

Усі бланки прибуткових і витратних документів щодо руху тари повинні
бути раніше пронумеровані друкарським способом або нумератом. Ці бланки
бухгалтерія повинна видавати під розписку матеріально відповідальної
особи у книзі обліку бланків.

Видача нових бланків матеріально відповідальним особам повинна
проводитися після звіту ними про використання раніше одержаних бланків.

Прибулу вид постачальників нову тару і від покупців у всіх випадках
треба приймати і оформляти за супроводжувальними документами
постачальниками або покупцями.

Відпуск тари виробничим цехам підприємства для затарювання продукції
необхідно проводити за накладними типових форм (№
М-12, № М-13) або за лімітно — забірними картами типових форм (№
14-8, №М-9) у підзвіт.

При передачі тари під продукцією з виробництва на склад окремого
документа на тару не складають, а виписують один основний документ на
продукцію з вказівкою у ньому щодо кожного виду відпущеної тари.

Відпуск тари господарствам свого підприємства, розміщений за межами його
території, проводиться за типовими формами ( №М-14, М-15) або за
товарно-транспортними накладними (№М-5, №М-6)

По оборотній тарі ( поверненій і заставній) завідуючі складами повинні
щоденно подавати у бухгалтерію звіти про рух тари за минулу добу з
доданням усіх прибуткових і витратних документів на прийняття і відпуск
тари і реєстри за встановленою формою, складені приймальниками
(комірниками) на всю прийняту від покупців поворотну незаставну або
заставну тару. В реєстрах треба передбачати усі реквізити, необхідні для
розрахунку з покупцями за поворотну тару.

Після перевірки бухгалтерія передає документи у машино -рахувальне бюро,
де ведеться оперативний облік тари в обороті, відкривається кожному
покупцю особистий рахунок.

Підприємство щомісячно у визначені строки звіряє з покупцями рух тари за
окремими її видами.

Залежно від технологічного процесу виробництва, випуску готової
продукції використовують різні види тари. Так, на цукрово — рафінадних
заводах випускають різні види цукру рафінаду ( пресований швидко
розчинний 0,5 кг, дорожній цукор рафінад, цукор- пісок рафінований у
пачки по 10 г, цукор-пісок рафінований у мішках по 50 кг).При цьому
викикористовують різні види тари. Наприклад, для затарювання дорожнього
цукру -рафінаду необхідні папір підпергаментний, обгортковий,
бандерольний, коробки ресторанні, етикетки, дисперсія, стрічки
обв’язочні і клейове.

Папір і допоміжні матеріали знаходяться у коморі. Комірник у журналі
веде облік використання матеріалів, що видає у підзвіт бригадирам.

Рух мішків, коробів, а також тарних бірок, що знаходяться у підзвіті
бригадира у Книзі обліку руху тари і бірок у пакувальні (форма № 29).

Записи у цій книзі веде бригадир пакувальні.

Для кожної категорії і мусткості мішків у Книзі відводиться окремий
розділ ( 2-3 стор.)

Якщо окремі мішки виявилися непридатними для пакування цукру, бригадир
пакувальної складаї акт, вказуючи причини непридатності, а мішки
повертає до матеріального складу.

Кига обліку до кінця виробництва знаходиться у бригадира пакувальної,
але періодично (не рідше одного разу за 15 діб) проводиться контроль
бухгалтером матеріального складу.

Для визначення нетто цукру затареного у мішки, необхідно знати середню
масу порожнього мішка. Для цього роблять контрольне зважування кожної
партії однакових мішків, що надійшли у пакувальню. У процесі пакування
кожен мішок маркують та зважують. Короби теж маркують і направляють у
склад готової продукції. Мішки і короби, що направлені до складу
проходять через лічильники готової продукції і надходять у розпорядження
бази збуту. В кінці кожної зміни бригадир виписує накладні на кількість
випущеної продукції за зміну. Бригадир пакувальні дає зведену відомість
щодо кількості упаковуваного цукру — рафінаду за добу і підсумовує від
початку сезону.

У бухгалтерії є відомість аналітичного обліку виробництва
цукру-рафінаду, у якій фіксують кількість пакувальних матеріалів за
звітний місяць, а також спочатку року.

За умови надходження на завод невідповідних таропауквальних матеріалів
завод виплачує штрафи (часто підставою є рекламації) ці витрати
списуються в обліку записом:

Д-т рах. № 80 “Прибутки і збитки” (збитки звітного року)

К-т рах. № 51 “Розрахунковий рахунок”.

2.4 Особливості розрахунків за реалізацію ТМЦ та сплата податків.

Непотрібні матеріальні цінності підприємства реалізують. Облік
реалізації матеріальних цінностей відображається через рахунок № 46
“Реалізація”.

1. Списування собівартості реалізованих матеріалів:

Дебет рахунку № 46 “Реалізація”; субрахунок № 46-3 “Реалізація інших
активів”.

Кредит рахунку № 05 “Матеріали” та ін.

2.Водночас відображення суми, пред’явленої до сплати:

Дебет рахунку № 62 “Розрахунки з покупцями і замовниками”

Кредит рахунку № 46 “Реалізація”,

субрахунок № 46-3 “Реалізація активів”.

3.Надходження грошових коштів від покупців:

Дебет рахунку № 51 “Розрахунковий рахунок”

Кредит рахунку № 62 “Розрахунки з покупцями і замовниками”.

Примітка: моментом реалізації є сума, пред’явленадо сплати (2-га
проводка).

Надається можливість облік реалізації відображати через рахунок № 45
“Товари відвантажені, виконані роботи і послуги”. Тоді хід операцій буде
таким:

1.Списування собівартості відвантажених матеріальних цінностей у
реалізацію:

Дебет рахунку № 45 “Товари відвантажені, виконані роботи та послуги”

Кредит рахунку № 05 “Матеріали “ та ін.

2. Надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок за реалізацію
матеріальних цінностей:

Дебет рахунку № 51 “Розрахунковий рахунок”

Кредит рахунку № 46 “Реалізація”,

субрахунок № 46-3 “Реалізація інших активів”.

3.Відображення на рахунку № 46 “Реалізація” собівартості реалізованих
ТМЦ:

Дебет рахунку № 46 “Реалізація”,

субрахунок № 46-3 “Реалізація інших активів”

Кредит рахунку № 45 “Товари відвантажені, виконані роботи та послуги”.

Примітка: моментом реалізації при цьому методіобліку є надходження
грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства — продавця (2-га
проводка).

На субрахунку № 46-3 “Реалізація інших активів” визнаачється результат
від реалізації матеріалів, палива, запасних частин та ін. якщо внаслідок
реалізації сальдо на субрахунку № 46-3 буде кредитовим, то підприємством
одержано прибуток. Запис в обліку:

Дебет рахунку № 46 “Реалізація”,

субрахунок № 46-3 “Реалізація інших активів”

Кредит рахунку № 80 “Прибутки і збитки”.

Якщо сальдо на субрахунку № 46-3 буде на дебеті, то підприємству завдано
збитку. Запис в обліку:

Дебет рахунку № 80 “Прибутки і збитки”

Кредит рахунку № 80 “Реалізація”,

субрахунок № 46-3 “Реалізація інших активів”

У таблиці наведено схематичний облік матеріалів на рахунку № 05
“Матеріали”.

Примітка: і в першому, і в другому випадках реалізації ТМЦ обов’язковим
є нарахування податку на додану вартість (одноразово після виконання
другої операції):

Дебет рахунку № 46 “Реалізація”,

субрахунок № 46-3 “Реалізація інших активів”

Кредит рахунку № 51 “Розрахунки з бюджетом”.

При перерахуванні коштів до державного бюджету:

Дебет рахунку № 68 “Розрахунки з бюджетом”

Кредит рахунку № 51 “Розрахунковий рахунок”.

Для обліку реалізації МШП на сторону використовують активно — пасивний
субрахунок № 46-3 “Реалізація інших активів”. У дебет цього субрахунку
списується балансова вартість реалізованих МШП, витрати, пов’язані з
реалізацією МШП, податок на добавлену вартість, а в кредит — знос
(амортизація), нарахований на ці МШП, а також вартість їх продажу
(схема):

Схема 5:

Дебет субрахунок № 46-3 “Реалізація інших активів” Кредит

Балансова вартість реалізованих МШП;

Витрати пов’язані з реалізацією

Податок на додану вартість Сума зносу (амортизації), нарахована на
реалізовані МШП

Продажна вартість МШП

Сальдо — Збитки Сальдо — Прибутки

Записи у бухгалтерського обліку:

1.Списування балансової вартості реалізованих МШП

Дебет субрахунку № 46-3 “Реалізація інших активів”

Кредит субрахунку № 12-2 “МШП в експлуатації”

2.Сума зносу нарахована на реалізовані МШП:

Дебет рахунку № 13 “Знос МШП”

Кредит субрахунку № 46-3 “Реалізація інших активів”

3.Надходження грошових коштів на реалізовані МШП:

Дебет рахунку № 51 “Розрахунковий рахунок”

Кредит субрахунку № 46-3 “Реалізація інших активів”

4.Відображення фінансового результату внаслідок реалізації

МШП:

а) на суму кредитового сальдо на субрахунку № 46-3

“Реалізація інших активів” (прибуток):

Дебет субрахунку № 46-3 “Реалізація інших активів”

Кредит рахунку № 80 “Прибутки і збитки”;

б) на суму дебетового сальдо на субрахунку № 46-3 “Реалізація

інших активів”:

Дебет рахунку № 80 “Прибутки і збитки”;

Кредит субрахунку № 46-3 “Реалізація інших активів”.

5.Витрати, пов’язані з реалізацією МШП:

Дебет субрахунку № 46-3 “Реалізація інших активів”

Кредит рахунку № 70 “Розрахунки з оплати праці”

Кредит рахунку № 69 “Розрахунки по соцстраху та ін.

6.Податок на додану вартість, нарахований на суму, одержано

за реалізацію МШП:

Дебет субрахунку № 46-3 “Реалізація інших активів”

Кредит рахунку № 68 “Розрахунки з бюджетом”.

Таблиця 5:

Схематичний облік матеріалів на рахунку

№ 05 “Матеріали” (аналогічно на рах. №№ 06,08 та ін.)

Дебет Рах. № 05 “Матеріали” Кредит

Надходження матеріалів на склад підприємства Вибуття матеріалів зі
складу для виробництва, реалізації тощо

Сальдо на початок звітного періоду

Кредит рахунку № 05 “Матеріали” Дебет рахунку № 05 “Матеріали”

Кредит рахунку № 08 “Зап.частини” Дебет рахунку № 06 “Паливо”

Кредит рахунку № 12 “МШП” Дебет рахунку № 08 “Зап. частини”

Кредит рахунку № 14 “Переоц. ТМЦ” Дебет рахунку № 10 “Насіння та корми”

Кредит рахунку № 15 “Заготівля та придбання матеріальних цінностей”
Дебет рахунку № 12 “МШП”

Дебет рахунку № 14 “Переоц. ТМЦ”

Кредит рахунку № 16 “Транспортно-заготівельні витрати” Дебет рахунку №
16 “Транспортно-заготівельні витрати”

Кредит рахунку № 20 “Основне виробництво” Дебет рахунку № 20 “Основне
виробництво”

Кредит рахунку № 23 “Допоміжні виробництва” Дебет рахунку № 23
“Допоміжні виробництва”

Кредит рахунку № 25 “Загальновиробничі витрати” Дебет рахунку № 25
“Загальновиробничі витрати”

Кредит рахунку № 26 “Загальногосподарські витрати” Дебет рахунку № 26
“Загальногосподарські витрати”

Кредит рахунку № 28 “Брак у виробництві” Дебет
рахунку № 28 “Брак у виробництві”

Кредит рахунку № 29 “Обслуговуючі виробництва та господарства” Дебет
рахунку № 29 “Обслуговуючі виробництва та господарства”

Кредит рахунку № 31 “Витрати майбутніх періодів” Дебет рахунку № 30
“Некапітальні роботи”

Кредит рахунку № 40 “Готова продукція” Дебет рахунку № 31 “Витрати
майбутніх періодів”

Кредит рахунку № 41 “Товари” Дебет рахунку № 33 “Капітальні вкладення”

Кредит рахунку № 50 “Каса” Дебет рахунку № 41 “Товари”

Кредит рахунку № 55 “Інші рахунки в банках” Дебет рахунку № 43
“Позавиробничі витрати”

Кредит рахунку № 60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками” Дебет
рахунку № 44 “Витрати обігу”

Кредит рахунку № 61 “Розрахунки по авансах” Дебет рахунку № 45 “Товари
відвантаж,виконані роботи і послуги”

Кредит рахунку № 63 “Розрахунки за претензіями” Дебет рахунку № 46
“Реалізація”

Кредит рахунку № 64 “Розрахунки по міжгосподарській кооперації” Дебет
рахунку № 63 “Розрахунки за претензіями”

Кредит рахунку № 69 “Розрахунки по страхуванню” Дебет рахунку № 64
“Розрахунки по міжгосподарській кооперації”

Кредит рахунку № 70 “Розрахунки з оплати праці” Дебет рахунку № 80
“Прибутки і збитки”

Кредит рахунку № 71 “Розрахунки з підзвітними особами” Дебет рахунку №
85 “Статутний фонд”

Кредит рахунку № 75 “Розрахунки з засновниками” Дебет рахунку № 88
“Фонди спеціального призначення”

Кредит рахунку № 85 “Статутний фонд” Дебет рахунку № 90
“Короткострокові позики банку”

Кредит рахунку № 88 “Фонди спеціального призначення”

Залишок матеріалів на складі на кінець звітного періоду

ІІІ. Аудит збереження і виконання ТМЦ.

3.1. Завдання, значення, джерела аудиту ТМЦ.

Основою господарської діяльності підприємства є ТМЦ, отож важливо
правильно визначити об’єкти аудиту їх збереження і використання. Це
прийом цінностей по кількості і якості, їх зберігання, брак і псування,
норми витрачання на виробництво МШП, бухоблік, звітність, первинні
документи та інше.

Послідовність такої перевірки показана на схемі.

Схема 6: “Загальна схема аудиторської перевірки ТМЦ”

Дослідження умов використання і збереження ТМЦ

1. Дослідження зовнішніх умов

підприємницької діяльності

2. Визначення стратегії підприємницької

діяльності

3. Ознайомлення з особливостями технології та

організації виробництва

4. Оцінка стану бухгалтерського обліку та

внутрішнього контролю

5. Складання програми і плану аудиторської

перевірки

6. Перевірка умов збереження і використання

ТМЦ

7. Узагальнення та уточнення інформації

8. Підготовка аудиторського висновку.

Серед наведених тут етапів особливу увагу слід звернути на перших два з
них. Адже від ступеня розуміння реальної ситуації, в якій підприємство
здійснює господарську діяльність, залежить як визначення напрямів
аудиторської перевірки, так і якість в кінцевому підсумку самого
аудиторського висновку [24, ст.2.]

Дослідження зовнішніх умов підприємницької діяльності має важливе
значення з точки зору з’ясуавння реального стану на ринку ТМЦ, умов, в
яких підприємству доводиться вести пошук та здійснювати придбання
необхідних ТМЦ.

З точки зору маркетингу зовнішні умови (або ж навколишнє середовище)
поділяють на п’ять груп: чинники, які підлягають контролю; чинники, які
не підлягають контролю; рівень везіння чи невдач в досягненні мети,
зворотні зв’язки та адаптація. До факторів, вплив яких у більшості
випадків не прогнозується, відносять поведінку постачальників
(споживачів), конкурентів, уряду, а також зміни в загальній економічній
політиці країни і технології виробництва.

Перші два чинники, власне і визначають ступінь везіння чи невдач. Що
стосується зворотнього зв’язку та адаптації, то вони мають місце лише в
тому випадку, коли підприємство стежить за неконтрольованими чинниками,
прагне максимально використати їх сильні сторони і зменшити вплив
негативних явищ і, як висновок призвичаїтись до фактичного стану ринку
ТМЦ.

Ознайомлення з особливостями технології та організації виробництва на
підприємстві необхідна як для з’ясування конкретного переліку необхідних
для виробництва ТМЦ, так і при підготовці висновку стосовно ефективності
їх використовуваної технології. Вивчення особливостей технології та
організації виробничого процесу аудитору слід проводити у будь-якому
випадку, незалежно від бажання клієнта. Це, власне, буде “внутрішньою”
інформацією, використання якої на етапі підготовки аудиторського
висновку разом з тим може мати якщо не визначальне, то, принаймні,
принципове значення.

Джерелом інформації про операції з ТМЦ є нормативно-довідкова
інформація: Постанова про поставки продукції виробничо-технічного
призначення, затверджена Кабінетом Міністрів України, Основні положення
з інвентаризації основних засобів, ТМЦ, грошових засобів, розрахунків,
затверджені Міністерством фінансів України, Положення про документацію
та документообіг в бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством
фінансів України, Інструкція про порядок видачі довіреностей на
отримання ТМЦ і їх відпуск, затверджена Міністерством фінансів України,
і ін.

Найбільш типовими порушеннями при здійсненні операцій з ТМЦ є такі:

— незадовільна організація складського господарства і

зберігання ТМЦ;

— невиконання завдань по заготовці матеріалів;

— наявність на складі непотрібних і тих, що псуються ТМЦ;

— завищення собівартості заготовлюваних матеріалів;

— порушення правил отримання вантажів, неправильне

визначення і оформлення недостач;

— неповне оприбуткування отриманих цінностей;

— необгрунтовані притензії до постачальників;

— нераціональне витрачання матеріалів на виробництво,

порушення норм чи лімітів їх відпуску;

— відпуск дефіцитних товарів як надлишок на сторону;

— порушення порядку проведення інвентаризацій;

— недостачі, лишки, присвоєння ТМЦ;

— помилки і підробки при кодуванні документів;

— заміна нових предметів старими;

— відпуск ТМЦ по занижених цінах;

— незадовільна організація бухгалтерського обліку.

3.2. Критичний огляд
стану обліку зберігання і використання ТМЦ.

Критична оцінка стану бухгалтерського обліку та системи та системи
внутрішнього контролю має для аудитора надзвичайно важливе значення.
По-перше 70% всієї економічної інформації, що формується безпосередньо
на підприємстві, представляє саме бухгалтерський облік, по-друге у
випадках, коли аудитор твердо переконаний у незадовільній його
організації, він може дати аудиторський висновок (звичайно негативний)
не приступаючи до перевірки по суті[24, ст.2] .

В процесі оцінки нашого підприємства необхідно з’ясувати такі моменти
як:

— вид використовуваної форми обліку;

— її відповідність вимогам інструктивних та методичних

документів;

— доцільність використання форми обліку, виходячи із обсягів

виробництва, потреб інформаційного забезпечення процесу

управління;

— рівень автоматизації обліку;

— культура ведення обліку;

— рівень кваліфікації кадрів, облікових працівників тощо.

Отож, шляхом візуального вивчення облікових реєстрів аудитор насамперед
вивчає форму обліку, яку використовує підприємство (журнально-ордерна,
журнал-головна, книжно-журнальна, меморіально-ордерна тощо).
Ефективність тої чи іншої форми обліку визначається її здатністю
задовільняти потреби споживачів інформації і виконувати контрольні
функції. На даному підприємстві використовується журнально-ордерна
форма бухгалтерського обліку, заснована на використанні принципу
систематизації і накопичування даних первинних документів безпосередньо
в реєстрах аналітичного і систематичного обліків відповідно до діючого
Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Записи в накопичувальних регістрах виконують за показниками, необхідними
для управління і контролюза фінансово-господарською діяльністю
підприємства, а також для складання періодичної і річної бухгалтерської
звітності.

Отож, основними регістрами при цій формі обліку є журнали-ордери, що
ведуться по кредиту синтетичних рахунків (синтетичного обліку) і дебету
кореспондуючих рахунків.

Використовують також регістри аналітичного обліку: відомості, таблиці і
картки.

Порядок ведення обліку за журнально-ордерною формою для великих
підприємств (17 журналів-ордерів) визначено Інструкцією з використання
єдиної журнально-ордерної форми рахівництво № 63, затвердженою
Міністерством фінансів CРСР 8 березня 1960 р. з подальшими змінами.

Схема 7: Загальна схема журнально ордерної форми обліку.

Первинні документи

Допоміжні і
Картотека

групувальні Журнали — ордери
окремих

відомості (книги) аналітичних

рахунків

Головна книга Відомості за

окремими

аналітичними

Баланс рахунками

Бухгалтерська

звітність

Ця форма бухгалтерського обліку на цукровому заводі застосовується тому,
що тут великий об’єм господарської діяльності в умовах ручної обробки
інформації. Вона дозволяє в значній мірі організувати паралельне ведення
обліку на різних його ділянках.

Відомість № 10 є основним реєстром відображаючим рух матеріальних
цінностей в груапх, що забезпечує контроль за збереженням матеріалів в
місцях їх зберігання. Облік у цій відомості вимагає точності та
недопущення помилок і зловживань. Так, наприклад, в розділі 1 відомості
зазвичай показується рух матеріалів з виведенням залишків по кожному
складу окремо і в цілому по підприємству. А ось виведення залишків по
матеріальному складу на 1.09.97 р. не можливо було розібрати, отож,
звідси і випливає інформація про те, що щось у даному розділі хотіли
заховати. Виявилось, що при інвентаризації на складі станом на 1 серпня
було знайдено недостачу. Це результат домовленості керівника складу і
бухгалтерії, в результаті чого, підсумок інвентаризації в обліку в той
час не був відображений. Пізніше за рахунок зловживань у вигляді
обмінювання утворився надлишок товарів за рахунок якого виникла
можливість перекрити раніше встановлену недостачу. Після цього ця
недостача була відображена в обліку, але вже в тій частині, яка
залишилась від перекриття. Потім за рахунок природніх втрат думали
перекрити взагалі всю нестачу.

В процесі документального оформлення обліку товарно-матеріальних
цінностей необхідно користуватися такими нормативними документами:

1. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в
Україні № 250, затверджене наказом ПКМУ від 03.04.93р. (із змінами і
доповненнями).

2. Вказівки з організації бухгалтерського обліку в Україні № 25,
затверджені наказом МФУ від 07.05.93 р. (зі змінами і доповненнями).

3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку № 88, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р.

4. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних
довіреностей на одержання цінностей № 99, затверджена наказом МФУ від
16.05.96р. (зі змінами і доповненнями)

5. Наказ Міністерства статистики України № 193 від 21.06.96 р. “Про
затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини і
матеріалів.

На підприємстві ведуть також відомість № 11 “Рух матеріальних цінностей
по цехових складах чи по цехах на виробництві, що немає складів”, що є
доповненням до відомості № 10. А саме, в бухгалтерії на основі первинних
документів заповнюють відомість № 11. Дані цієї відомості відображаються
в розділі ІІІ відомості № 10.

Щоб запобігти “протіканню” інформації, бухгалтерія підприємства щомісяця
проводить взаємну перевірку сальдо в натуральному виразі з даними складу
— карточками складського обліку; недопущення записів на рахунках
аналітичного і синтетичного обліку, які не підтверджені документами. На
основі моделювання приймають управлінські рішення з економного
витрачання ТМЦ на виробництво. Одну з таких моделей наведено на малюнку
1.

Подібні моделі можуть бути відображені у вигляді таблиць та графіків, що
дає можливість наочно та у порівняльних характеристиках приймати
відповідні рішення. На основі бази знань бухгалтер може отримати
підказку про прийняття необхідного управлінського рішення.

1,3,5 — норматив

2,4 — фактичні видатки

Малюнок 1: Модель обліку витрачання ТМЦ на виробництві.

Культура ведення бухгалтерського обліку перевіряється на підприємствах
вибірково ( а саме, візуально). Зокрема, наявність арифметичних помилок
в первинних чи зведених документах, підчисток, підтирок, закреслень,
неакуратне їх ведення, відсутність підписів посадових осіб, несвоєчасне
складання документів.

На основі даних відділу кадрів (або з розмови з головним бухгалтером)
роблять висновок про рівень кваліфікації облікових працівників. Цей
висновок можна подавати на вимогу клієнта, в іншому випадку вона
залишається “для внутрішнього користування” і використовується для
визначення ступеня довіри до діючої на підприємстві системи обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку.

Підприємство, установа ведуть бухгалтерський облік майна та результатів
своєї роботи методом подвійного запису господарських операцій згідно з
Планом рахунків бухгалтерського обліку.

При веденні бухгалтерського обліку підприємство, установа повинні
забезпечити:

— наявність протягом поточного року прийнятої методології

відображення окремих господарських операцій та оцінки

майна відповідно до правил передбачених Положенням про

ведення бухгалтерського обліку. Заміна методології обліку на

наступний рік має бути зазначена у річній бухгалтерській

звітності;

— повноту відображення обліку за звітний період (місяць,

квартал, рік) усіх господарських операцій, проведено у

зазначений час, та результатів інвентаризацій майна і

зобов’язань;

— правильність віднесення доходів і витрат до відповідних

звітних періодів. Доходи і витрати визначаються у звітному

періоді, до якого вони віднесені незалежно від часу

надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не

встановлене цим Положенням;

— розмежування в обліку поточних витрат на виробництво

(витрат обігу) та капітальних вкладень;

— тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за

рахунками синтетичного обліку на 1-е число кожного місяця.

Органи і посадові особи, які мають доступ до документів і даних
бухгалтерського обліку та звітності підприємства, установи, несуть
відповідальність за розголошення даних, що становлять комерційну
таємницю, відповідно до чинного законодавства України.

В організації і веденні бухгалтерського обліку важливе місце відводиться
документуванню господарських операцій і відображенню їх у всіх
бухгалтерських регістрах; оцінці майна і господарських операцій і
проведенні інвентаризацій майна підприємства, фірми та ін;
бухгалтерській звітності.

Аудиторська оцінка облікової політики підприємства

Можливості стабільного функціонування підприємства у внутрішньому
середовищі і його соціально-економічному розвитку багато в чому залежить
від концепції, покладеної в основу організації обліку взагалі і
бухгалтерського зокрема. Одне діло коли він вирішує завдання чисто
інформаційного характеру і в цьому своєму значенні націлений в основному
на облік руху і стану господарських засобів і джерел їх формування,
представлення звітності і т д. Зовсім інше, якщо функція обліку є
органічною частиною цілісної системи управління. В другому випадку
обліковий персонал будує свою роботу в інтересах удосконалення
загального процесу управління шляхом зміцнення взаємозв’язків з усіма
підрозділами і контролю використання ресурсів, активного втручання в
процес прийняття рішень, створення інформаційних умов для здійснення
управління в центрах, де безпосередньо формуються результати
діяльності.

Звернення аудитора до концептуальних аспектів здійснення функцій обліку
необхідне, практично, в кожному випадку — і тоді, коли він вирішує
чисто облікове завдання, і тоді, коли питання обліку мають допоміжні
значення. Так чи інакше, але більшість аудиторських напрямів зв’язані з
інформаційною системою, в якій основна роль належить бухгалтерському
обліку.

Такі загальні положення характеризують напрями облікової політики
підприємства, якщо розглядати її з точки зору інтересів системи
управління [5,ст.34]

Впровадження функції обліку в центри прийняття управлінських рішень.
Організація обліку не повинна бути однаковою в різних за складністю
виробництвах. В кожному окремому випадку ввід бухгалтерів в апарат
управління цехів, відділів та інших підрозділів чи вивід їх з таких
центрів повинен визначатися інтересами справи і випливає із об’єктивної
необхідності.

Проблема повинна вирішуватись шляхом цілеспрямованого поєднання
централізрваного і децентралізованого підходів в організації облікового
апарату. На практиці рідко зустрічаються ідеальні ситуації, коли може
бути прийнятим тільки той чи інший підхід, тому необхідно знайти
оптимальні варіанти їх поєднання.

Делегування повноважень і відповідальності. В складних великих системах
головний бухгалтер не може вирішувати багато запитань, які виникають в
його діяльності, а тому не повинен одноособово відповідати за всі
процеси, які здійснюються в підрозділах підприємства.

Концепція прогресивної облікової політики повинна передбачати
цілеспрямовану передачу визначеної частини повноважень і
відповідальності головного бухгалтера керівникам облікових підрозділів
або окремим виконавцям, які здійснюють процес обліку безпосередньо в
підрозділах.

Взаємозв’язок обліку з іншими функціями. Організація облікового апарату
повинна створити умови для вдосконалення загального циклу управління
економікою підприємства і її відносно уособленими об’єктами, посилення
зв’язку між функціями планування, обліку, контролю, аналізу,
регулювання. Це не тільки покращує взаємодію бухгалтерів з виконавцями
інших підрозділів, що само по собі має дуже велике значення, збагачує
методи планування.

Взаємозв’язок між оперативним і бухгалтерським видами обліку. Обидва
види обліку взаємозв’язані між собою в циклах оперативного і поточного
управління економічною діяльністю. В першому випадку інформація
оперативного обліку підкріплюється, а у випадку необхідності
доповнюється бухгалтерськими показниками, в другому — показники
деталізуються і доповнюються відомостями оперативного обліку.
Взаємозв’язок будується на принципах:

— послідовності інформації, коли мова йде про об’єкти які в

різний час були відображені в оперативному і бухгалтерському

обліку а також доповнення інформації одного виду обліку

відомостями іншого, коли об’єкти не співпадають;

— одноразової фіксації первинної інформації і багаторазового

використання проміжних і заключних даних в оперативному і

поточному управлінні;

— представлення інформації в згорнутому вигляді, яке

здійснюється по мірі підвищення рівнів управління на основі

принципів послідовності і доповнень;

— взаємопроникнення властивих їм методів, в основному

прийомів, які складають метод бухгалтерського обліку.

Оперативність облікової інформації. Кінцеві економічні результати
діяльності підприємства формуються із дня в день і в цьому пріоритет в
цілісній системі управління належить оперативному управлінню. В цих
умовах управлінський напрямок обліку визначається його можливостями
формувати інформацію про стан основних показниікв діяльності в терміни
необхідні для своєчасного прийняття управлінських рішень.

Достовірність інформації. Вирішувати внутрішні проблеми управління,
користуватися довірою внутрішніх підприємств і закладів можливо тільки в
умовах існування інформації, яка відображає дійсний стан економічних
об’єктів і виключає можливості обману і т. д.

В процесі ознайомлення з станом концепсуальних питань чи глибокого їх
вивчення аудитор використовує прийоми порівняння і оцінки. Концепція
облікової політики оцінюється в основному в порівнянні з вітчизняними і
світовими аналогами, а також з можливостями, які пропонують практиці
існуючі наукові пропозиції.

Внутрішній аудит.

Слід мати на увазі, що бухгалтерський облік покликаний як виконувати
свою контрольну функцію, так і бути інформаційною базою для системи
внутрішнього контролю на підприємстві направлена на цілі управління
виробничо — фінансовою діяльністю підприємства, контроль за формуванням
затрат і результатів виробничо-господарської діяльності. Зміст і форми
внутрішніх звітів, періодичність, строки складання і представлення,
перелік користувачів внутрішньої звітності встановлюється самим
підприємством.

На даних підприємствах створюються системи внутрішнього аудиту —
контрольного органу всередині фірми. Внутрішній аудит здійснює не
головний бухгалтер або бухгалтерія, а спеціальний професійний
аудиторський орган (відділ чи управління), керівник якого
підпорядковується керуючому фірми (директору) або річному збору
акціонерів. Служба внутрішнього аудиту проводить фінансові перевірки на
самій фірмі, в її філіях чи дочерних фірмах. Саме ж система внутрішнього
контролю вимагає не тільки інформаційного , а й організаційного,
технічного, технологічного та юридичного забезпечення. Оцінити її
відповідність та здатність виконувати свої функції — непросте завдання,
розв’язувати яке належить аудитору. [5, ст.16]

3.3. Методика аудиту збереження і використання ТМЦ.

Аудит збереження ТМЦ розпочинається з перевірки умов, які його
забезпечують. До таких умов належать:

— правильний підбір і розстановка кадрів;

-організація і стан складського господарства;

— організація охорони, пропускної систкми і внутрішньо-господарського
контролю за наявністю матеріальних цінностей.

У процесі аудиту перевіряються укомплектованість складу матеріально
відповідальних осіб за освітою, кваліфікацією, стажем роботи і їх
раціональна розстановка. В той же час звертається увага: чи не
притягувались матеріально відповідальні особи до кримінальної
відповідальності; чи погоджені з головним бухгалтером їх приймання,
переміщення і звільнення.

При прийманні на роботу, пов’язану з матеріальною відповідальністю, в
обов’язковому порядку укладається договір про матеріальну
відповідальність. Матеріально відповідальну особу до початку виконання
службових обов’язків слід ознайомити з посадовою інструкцією, в якій
визначається права та обов’язки працівників, розпорядок їх роботи,
порядок приймання і відпуску цінностей, їх документальне оформлення,
ведення кількісного обліку на складах в картках складського обліку
типової форми № 17, терміни подання звітів у бухгалтерію тощо. Крім
того, ревізором встановлюється своєчасність передачі ТМЦ при зміні
матеріально відповідальних осіб і відображення результатів у
бухгалтерському обліку.

При аудиті організації та стану складського господарства перевіряються:
обладнання складів; умови зберігання ТМЦ; оснащення ваговимірювальними
приладами, мірною тарою; періодичність проведення санітарної обробки (
якщо в цьому є потреба); своєчасність оформлення приймання і відпуску
цінностей та записів в картки складського обліку. Наявність документів
на складі, які ще не здані при звітах у бухгалтерію, а також складського
обліку дають змогу з’ясувати, чи є на складі невраховані надлишки ТМЦ.
Вони можуть утворюватися : за рахунок заміни сировини при виготовленні
готової продукції; обрахунків здавальників сировини та матеріалів,
пов’язаних із зміною маси, вологості, зниженням їхньої сортності;
необгрунтованого оформлення актів на втрати ТМЦ при їх транспортуванні
або зберіганні на складах. [31, ст.13-14]

На практиці, як правило, невраховані залишки ТМЦ зберігаються окремо від
врахованих або їх приховують в окремих коморах. Для виявлення
неврахованих надлишків ТМЦ використовуються дані складського обліку.
При утворенні неврахованих надлишків в складському обліку видаток
певного виду цінностей за певний період перевищує їх прибуток, в
результаті чого утворюються невраховані надлишки відповідних цінностей.
Ця перевитрата перекривається за рахунок наступного надходження і
оприбуткування ТМЦ аналогічних найменувань. Такі надлишки звичайно
вилучаються за рахунок наступних надходжень або виписування безтоварних
документів до перевірки їхньої фактичної наявності (під час проведення
інвентаризації).

Важливе значення в запобіганні розкрадань ТМЦ має правильна організація
прокускної системи при ввозі їх на територію підприємства і вивозі з
підприємства. Перевірці підлягають книги реєстрації перепусток, журнали
зважування вантажів на автомобільних вагах, інформація охоронників про
вивіз і винос з території підприємства ТМЦ без документального
оформлення, накази про прийняті заходи щодо усунення виявлених порушень
тощо. Внутрішньогосподарський аудит за наявністю ТМЦ проводять, як
правило, працівники бухгалтерії шляхом контрольних єнвентаризацій по
гостродефіцитних позиціях. Аудитор при преревірці звертає увагу на
правильність складання інвентаризаційних описів, звіряльних відомостей і
обгрунтованість прийнятих рішень за результатами інвентаризації.
Зокрема, за даними інвентаризації складаються інвентаризаційні описи,
які мають бути підписані всіма членами інвентаризаційної комісії. Крім
того, матеріально відповідальні особи по кожному опису дають розписку, в
якій зазначають, що всі цінності, найменовані в опису, комісією
перевірені в натурі і внесені в опис, у зв’язку з чим претензій до
інвентаризації комісії немає. [31, ст.14]

Усі цінності, зазначені в опису, знаходяться на відповідальному
зберіганні. Оформлений опис передається в бухгалтерію, де фактична
наявність ТМЦ порівнюється з обліковими даними . В разі розбіжності між
ними складається звіряльні відомості, які підписуються головним
бухгалтером і матеріально відповідальною особою. Якщо встановлено
нестачу або надлишки, то матеріально відповідальна особа подає письмове
пояснення. Недостачі цінностей понад норми убутку відносяться на винних
осіб ( за діючими ціеами на дату виявлення недостачі), а надлишки
підлягають оприбуткуваннюю Взаємний залік надлишків і недостач в
результаті пересортиці допускається як виняток за один і той самий
період, що перевіряється, в однієї і тієї самої матеріально
відповідальної особи, по цінностях одного і того самого найменування.
Недостача цінностей понад норми прибутку і втрати від псуавння
цінностей, коли конкретні винуватці не встановлені, може бути списана за
рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

В аудиті за збереженням і використанням ТМЦ важливе значення має
виявлення способів утворення неврахованих надлишків сировини та
матеріалів. Невраховані надлишки сировини та матеріалів у виробництві та
на складах в основному створюються :

— вилучення їх у натурі;

— виробництва з них неврахованої готової продукції;

— приховування раніше створених недостач.

Надлишки сировини і матеріалів можуть бути створені на різних стадіях їх
руху на підприємстві: при прийманні на склад, зберіганні, передачі зі
складу в цех, списані на виробництво.

Наприклад, в процесі аудиту на цукровому заводі було встановлено, що
бухгалтером при складанні оборотних відомостей кількісно-сумового обліку
на 1998 рік по складу безпідставно зменшені кількісні залишки одних
матеріалів станом на 01.01.97 р., а їхня вартість 9519,3 тис. умовних
одиниць (у.о.) віднесена на збільшення вартості записаних у відомостях
залишків інших матеріальних цінностей. Так, у відомості
кількісно-сумового обліку за 1997 рік на 01.01.98 р., обліковувались під
порядковим номером 424 листове залізо 30 тон на 351262 тис. у.о., під №
459 — цвяхи 270 кг. на 243700 тис. у.о. При відкритті оборотної
відомості на 1998 рік із залишків на 01.01.97 р. їхню кількість було
знято, а суму віднесено на збільшення вартості інших цінностей, які
продовжували числитись у відомості. [31, cт.10]

Для утворення надлишків на практиці виористовують такі способи:

— списання сировини і матеріалів на виробництво не за фактичними
витратами на випуск продукції, а з рахунку потреби, встановленої
затвердженими нормативами, які в основному завищені;

— застосування середніх норм витрат при списанні сировини і матеріалів
на виробництво;

— порушення технологічних умов при випуску продукції: використовування
сировини нижчої якості ніж передбачено технологічними нормами; заміна
одних компонентів іншими;

— необгрунтоване списання сировини і матеріалів на витрати в кількостях,
які перевищують їхні фактичні і такі, що допускаються нормами, витрати,
а також списання цих цінностейй на втрати при окремих технологічних
операціях, які фактично не виконувались;

— розкрадання давальницької сировини, списування якої на виробництво
часто проводиться в завищених кількостях проти зазначеної в договорах,
укладених між сторонами.

Аудитор має враховувати, що надлишки сировини і матеріалів крім
виробництва утворюються в окремих випадках і на складах, зокрема:

— при неповному оприбуткуванні сировини і матеріалів у момент їх
приймання на склад від постачальників;

— при заниженні в прибуткових документах якісних показників сировини і
матеріалів проти їх фактичних показників при прийманні від
постачальників ( цукристості буряка тощо).

На практиці мають місце випадки, коли при звірці розрахунків з різними
організаціями матеріальні цінності, які одержують, по обліку не
оприбутковуються, а їхня вартість відноситься на розрахунки з різними
підприємствами. Наприклад, в грудні 1997 року товарно-транспортній
накладній були одержані від райагропостачу різні ТМЦ (авторезина, відра,
спецодяг) на суму 561 тис. у.о., які бухгалтером не були оприбутковані,
а їхня вартість віднесена на розрахунки колективним
сільгосппідприємством на збільшення суми послуг за виконані ремонтні
роботи. Всього по двадцяти первинних документах було одержано ТМЦ на
суму 11 704,4 тис. у.о., які бухгалтером не оприбуткувались і в
наявності не пред’явлені.

В цукровій промисловості застосовується подвійний облік сировини: за
загальною масою і вмістом в ній окремих елементів. Так, цукровий буряк
обліковується за масою і окремо за кількістю цукру, що міститься в
ньому. Крім того, маса деяких видів сировини визначається при фактичній
вологості і перераховується з урахуванням встановленої для цих видів
сировини кондиційної вологості. Не одержавши точних даних про стан
сировини від інженера технолога або товарознавця, аудитор не повинен
робити висновки про наявність недостачі або надлишку цих видів
сировини.

У разі, якщо на підприємстві облік автоматизований, аудитору слід
перевірити правильність кодування первинних документів[ 31,ст. 11]

Так, на одному з цукрових заводів в накладних на відпускання цінностей
проставлені номенклатурні номери і ціна товарів народного споживання. а
найменування — запасних частин, тобто закладені та номенклатурний номер
ціннностей, а з підзвіту списувались на видатки інші . Створені
недостачі запасних частин в подальшому за домовленістю із замовниками
списувались через виписування їх у більших кількостях ніж видавались.
Збитки від незаконно списаних ТМЦ підлягають стягненню.

При аудиті використання ТМЦ аудитору потрібно звернути увагу на
правильність відображення зазначених операцій в картках складського
обліку типової форми М-17 і в сальдовій відомості. Зокрема, перевіряючи
облікові операції по собівартості продукції в практиці роботи
підприємства встановлені випадки віднесення вартості матеріалів на
рахунок 20 “ Основне виробництво” тільки в сумовому вираженні без
списання кількості ТМЦ, в результаті чого поштучно занижувалась вартість
ТМЦ, які залишались у підзвіті матеріально відповідальних осіб.

Так у вересні 1997 року у матеріальному звіті начальника складу по
позиції “залізо листове” безпідставно віднесена на витрати виробництва
сума 762795 тис.у.о., в результаті чого зменшена вартість залишку заліза
на 1.10.1997р. і відповідно занижена ціна за 1 кв.м з 50 тис. уо. до 50
у.о.

У той же час в результаті перевірки звітів у вересні 1997 року
виявлено, що відпускання заліза окремим особам проводилось за
необгрунтовано низькими цінами. Так, по видатковій накладній № 527 від
30.09.1997р. відпущене залізо кількістю 100м за заниженою ціною 50 у.о.
на суму 5000у.о. Тоді ж іншим працівникам заводу залізо листове
відпущено за ціною надходження, тобто по 50 тис.у.о.

Аналогічно в матеріальних звітах відповідальних осіб з січня по вересень
1997 року на собівартість продукції без підстав віднеснеа сума 27590376
тис.у.о. У результаті оперкації завищена собівартість ьоварної продукції
на зазначену суму, а отже, заниженний на цю суму прибуток підприємства
в 1997 р. відповідно податок на прибуток у розмірі 8277112,8 тис.у.о.
(27590376 * 0,30).

Отже надлишки сировини і матеріалів можуть утворитися в результаті:

— необгрунтованого складання комерційних і внутрішніх актів на
недостачу, бій, псування товарно-матеріальних цінностей при придбанні,
навантажені, транспортуванні і розвантаженні їх на складах;

— завезенні сировини і матеріалів від постачальників у більших
кількостях, ніж зазначалось в супровідних документах, або завезенні
цінностей без документального оформлення (сторонні товари);

— завезенні від постачальників недоброякісної сировини і матеріалів
замість відходів, показаних у супровідних документах;

— завищенні маси тари при складанні актів на її зважуванн;

— занесення до сировини і матеріалів сторонніх або низької якості
однорідних речовин з метою збільшення їхньої кількості або маси;

Наведені вище способи утворення неврахованих надлишків сировини і
матеріалів найчастіше зустрічаються в аудиторській діяльності [31,
ст.12]

У фінансово-господарській діяльності підприємств часто зустрічаються
підробки з ТМЦ у вигляді так званих безтоварних операцій. Сутність їх
полягає в тому, що фіктивними (підробленими) документами оформляються
неіснуючі операції з додержанням встановлених правил оформлення.
Трудність виявлення таких підробок ускладнюється тим, шо фіктивні
документи перебувають у загальній масі аналогічних, які нічим не
відрізняються від справжніх.

Безтоварні операції можуть бути як повністю, так і частково фіктивними.

Мета безтоварних операцій різна однак всі вони спрямовані на розкрадання
ТМЦ або привласнення грошових коштів.

Узагальнення матеріалів аудиторських перевірок свідчить, що
найпоширенішими з них є:

— перекриття недостач в одних місцях зберігання надлишками інших;

— приховування недостач при інвентаризації матеріалів;

— оприбуткування ТМЦ, які не надійшли з метою привласнення призначених
для їх придбання грошових коштів;

— списання фіктивно оприбуткованих ТМЦ на витрати виробництва;

— привласнення матеріалів через списання на витрати виробництва витрат
за нормами при фактичному їх недовкладанні в продукцію;

— списання викрадених ТМЦ або таких, яких не вистачає, на розрахунки з
постачальниками або дебіторами;

— приписки у випуску продукції з метою фіктивного списання ТМЦ;

— оприбуткування з подальшим незаконним списанням загублених у дорозі
або переадресованих матеріалів.

Джерелами інформації для розкриття таких підробок є дані про наявність
і рух ТМЦ у постачальників і покупців, прибуткові, витратні та
транспортні документи. Основними способами перевіцрки є порівняння
різних документів і їх окремих примірників, зустрічна звірка даних
різних організацій і нормативний розрахунок витрат ТМЦ.

Ефективність дослідження підробок залежить від правильного визначення
ознак, які характеризують моливість здійснення безтоварних операцій.
Такими ознаками є:

— невідповідність показників у різних примірниках одних і тих самих
документів (товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур), що
знаходять в постачальника й одеоржувача;

— відсутність на обліку в покупця ТМЦ або наявність їх у меншій
кількості, ніж списано на видатки постачальником по документах;

— віджсутнвсть платіжного доручення підприємства-покупця про оплату
вартості буддь-яких мсатеріалів;

— відсутність дозволу посадових осіб на внутрішні переміщеення ТМЦ;

— відсутність віз інвентаризаційної комісії на видаткових документах,
доданих до останнього матеріального звіту перед проведенням
інвентаризації;

— невідповідність даних у документах про рух ТМЦ і в транспортних
документах;

— відсутність пропусків на вивіз і доручень на отримання ТМЦ;

— відсутність транспортних документів ( дорожніх листків), які
засвідчують перевезення матеріалів, а також документів на виплату
зарплати за вантажно-розвантажувальні роботи;

— підробки ( дати, номера, підписів та ін.) в транспортних документах (
дорожніх листках) і дорученнях на отримання ТМЦ;

— наявність у підприємства-постачальника документів про витрату ТМЦ,
яких не було у видатку;

— перевищення кількості, як правило, гостродефіцитних матеріалів,
зазначених в інвентаризаційному опису, над максимально можливим
залишком.

Треба підкреслити, що виявлені при дослідженні документів викладені
вище ознаки самі по собі ще не є безумовними , які характеризують
безтоварність операцій. Вони можуть бути результатом помилок лсіб, що
оформляють первинні документи. Тому при подальшому їх дослідженні слід
використовувати різні методи аудиту.

Дослідження свідчать, що найхарактернішими видами зловживань у складі
операцій з придбання ТМЦ, є:

— приховування ТМЦ, які фактично надійшли з метою їх привласнення;

— фіктивне оприбуткування цінностей, що надійшли, з метою привласнення
грошових коштів, призначених для їх придбання;

— приховування ТМЦ, що надійшли від постачальників по залізниці.

З наведених вище порушень фіктивне оприбуткування ТМЦ, що надійшли являє
собою тільки початок незаконної операції щодо привласнення грошових
коштів і є характерним для різних галузей сфери матеріального
виробництва. Так, під час перевірки їдальні цукрового заводу завідуюча
їдальнею разом з іншими її працівниками подала до бухгалтерії документи
на купівлю в приватної особи корови на забій, оприбуткування м’яса та на
списання його для приготування страв. При перевірці виявилось, що всі
акти є фіктивними. Операція була вигаданою, а гроші привласнені її
учасниками. [31, ст.12]

Операція пройшла б непомітною, якби вдалось списати м’ясо на
виробництво, як передбачалось в межах норм, а “вигадане” м’ясо перекрити
зниженим вкладанням його при готуванні страв. Проте в результаті
раптової перевірки довелось списати м’ясо в більш короткий строк, тому
по документах у стравах було більше м’яса, ніж передбачалось згідно із
збірником рецептур. Наведене зловживання було розкрито одночасно двома
способами: через опитування приватної особи, яка нібито продала корову,
тоді як в дійсності корова не продавалась; лабораторного аналізу страв,
у результаті чого надлишку м’яса в стравах не було.

Приховування ТМЦ, що надійшли від постачальників по залізниці може
здійснюватись через : складання фіктивних актів на недостачі вантажів;
обліку вантажів, що надійшли, у складі ТМЦ в дорозі; переадресування
вантажів, що надходять, на інші станції з подальшим їх обліком в складі
втрачених;списання цих вантажів з балансу на основі відмови арбітражу і
суду в задовроленні позову до постачальників і до транспортних
організацій, а також з причини закінчення строку позовної давності.
Незаконне списання таких операцій виявляється в результаті звірки
документів на вантажі, що не надійшли залізницею; аналізу рішень
арбітражу і суду про відмову в позовах на недостачі та ненадходження
вантажів . При цьому можуть бути виявлені випадки надходження
вантажів; необгрунтованості документів, поданих в арбітраж і суд, а
також свідоме порушення правил і строків подання позовів.

у процесі зберігання ТМЦ на складах можуть мати місце пряма і
замаскована крадіцжки.

Пряма крадіжка в обачних осіб, як правило, має тимчасовий характер до
накопичення надлишків з інших місць зберігання, з якими існують товарні
відносини. Такими місцями зберігання можуть бути база постачання,
виробничі підрозділи, які отримують ТМЦ із складу. Ефективним засобом
призупинити таку взаємну допомогу може стати наскрізна інвентаризація,
коли видавання іншому підрозділу “рятувальної” накладної завдасть шкоди
самому собі.

Поширеним видом зловживань на складах є накопичення надлишків ТМЦ через
неповне відпускання їх одержувачам, що в багатьох випадках проводиться в
порядку змови з ними та “ділення” одержаної вигоди. Накопичені надлишки
вивозяться за межі складу для реалізації на сторону. Виявити такі
зловдживання можна проведенням раптової інвентаризації. Для полегшення
цієї процедури доцільно провести вибіркову перевірку по найважливіших
видах ТМЦ [31, ст.10]

Замаскована крадіжка потребує більш кваліфікованих дій і складніше
розкривається. Так, із матеріального складу цукрового заводу по
фіктивних документах були вивезені дефіцитні ТМЦ , а їхня вартівсть
віднесена в дебет вигаданого покупця. Через якийсь час при проведенні
річної іцнвентаризації розрахунків було виявлено ідентичність показників
цього покупця і організації кредитора, в якій минав строк позовної
давності. На цій підставі розрахунки було пекрито через об’єднання обох
сум на одному аналітичному рахунку. Зловживання було розкрито в
результаті зустрічної звірки розрахунків із відповідними організаціями і
шляхом експертного аналізу документів.

При переміщенні ТМЦ із складу на склад та із складу у виробництво
привласнення ТМЦ може перекриватися сумовими різницями, які виникають в
результаті свідомих помилок у таксуванні документів. В обох примірниках
документа суми операцій збігаються, проте їхня кількість (у натуральному
вираженні) неоднакова ( із складу списується більше ТМЦ ніж надійшло у
виробництво), що дає змогу перекривати недостачу ТМЦ. Одночасно в одному
з примірників документа при цьому були помилки в таксуванні, які були
усунені без звірки з першим примірником і не супроводжувались
виявленням зловживань. Це випадково виявлено аудитором, який порівняв
різні примірники документа і перевірив правильність їх таксування.

При відвантаженні та реалізації ТМЦ покупцям можливе свідоме створення
недостачі з подальшим віднесенням сум, що стягуються на дебіторські
рахунки. Потім ці суми списуються на основі відмови Держарбітражу в
позові. Зловживання виявляються в процесі аудиту через аналіз
документів, поданих одночасно з рахунком покупцю і арбітражу.

У практиці роботи підприємства мали місце випадки заниження залишкової
вартості ТМЦ через віднесення часткової вартості матеріалів згідно з
кореспонденцією бухгалтерських рахунків на відхилення в цінах на
матеріали ( рах. 05/1) і відхилення по готовій продукції (рах.40/1) і
приводить не тільки до заниження прибутку, а й до заниження суми
податку на додану вартість. Так, відповідно до матеріального звіту
начальника цеху в березні 1997 року від цементного заводу по рахунку —
фактурі № 102 надійшов цемент в кількості 269 тон за ціною 8 453
тис.у.о. на суму 2 273 857 тис. у.о., в тому ж місяці необгрунтовано
було віднесено на відхилення в цінах по рахунку 05 “ Сировина і
матеріали ” сума 688 678 тис. у.о., в результаті чого залишкова
ціна цементу на кінець місяця зменшилась з 8453 тис. у.о. до 686 тис.
у.о. Крім того за звітом начальника цеху за березень 1997 року
згідно з рахунком — фактурою № 35369 і № 35339 від цементного заводу
надійшов цемент кількістю 3 309 т. за ціною 8 453 тис. у.о. на
суму 27 970 977 тис. у.о., в той же час за витратною накладною № 70
відпущено управлінню комплектації цемент за зниженими цінами,
зокрема 125,4 т. за 5 430 тис. у.о. на суму 680 922
тис.у.о. і 649,4 т. по 5 739 тис. у.о. на суму 3 726 906 тис. у.о.
Різницю у вартості 2 141 555 тис. у.о. віднесено на рахунок 05 “Сировина
і матеріали” як відхилення по матеріалах. Всього за шість місяців 1997
року необгрунтовано віднесено на відхилення в цінах на матеріали і
відхилення у вартості готової продукції 50 286 615 тис. у.о.

Невід’ємним елементом аудиту є забезпечення суворого лімітування
відпуску ТМЦ у виробництво, Їх видача має лімітуватися, як правило,
виходячи з обсягу виробничої програми і діючих норм витрат з урахуванням
залишків ТМЦ, не витрачених до початку місяця.

Отже, усунення всіх негативних явищ у роботі підприємств дає змогу
забезпечити збереження ТМЦ і раціональне їх використання.

При ТМЦ, використовують способи і прийоми вивчення первинних документів,
які забезпечують максимальний ефект і дозволяють зробити обгрунтований
висновок.

Прийоми і способи перевірки бухгалтерських даних поділяють на загальні і
часткові, які тісно взаємопов’язані. Зупинимся на останніх [5,
ст.156]

Контрольні порівняння фактичних залишків товарів з даними слідуючої
інвентаризації, їх документованого витрачання доцільно використовувати
тоді, коли аудитор має докази про такі порушення:

— дописках ТМЦ в інвентаризаційних описах з метою приховання недостач до
початку проведення інвентаризації;

— вказівки про зниження в порівнянні з фактичним залишком якогось
товару в інвентаризаційному акті на початок звітного періоду для
вуалювання надлишків;

— реалізація так званих інших товарів, не відображених в прихідних
документах;

— сплановане завищення цін на товари, які відпускались по документах на
інші цілі.

Контрольні порівняння можна здійснити так: до залишку товару
відповідного найменування, вказаного в інвентаризаційному акті,
складеному до початку звітного періоду, додають кількість облікових
одиниць цього товару, який надійшов на протязі періоду, що
перевіряється, і віднімають кількість його одиниць, зафіксованих в
розхідних документах. Отримана величина показує максимально можливий
залишок цього товару на кінець інвентаризаційного періоду. Дані про
максимально можливу кількість товару порівнюють з фактично виявленими
залишками по відомості встановленої форми.

Відомо, що в нормальних умовах фактична кількість товару не може
перевищувати його максимально можливий залишок. Перевищення дає основу
для відповідних висновків.

Треба відмітити, що за допомогою прихідних і видаткових документів
кількісний облік ТМЦ відновлюється повністю. Це дозволяє прослідкувати
рух кожного окремого товару. Відновлення кількісного обліку по суті
близьке з контрольним порівнянням. Однак воно можливе тільки тоді, коли
всі видаткові операції підприємства документуються. Якщо ж вони не
документуються або документуються частково, про відновлення кількісного
обліку не може бути й мови. В таких випадках необхідно проводити
контрольні порівняння. За допомогою відновлення кількісного обліку
завжди і в повному обсязі встановлюють рух всіх ТМЦ. Тому далі про
реалізацію “сторонніх” товарів, дописаних в описах залишків, в таких
випадках є повними.

Рух ТМЦ аналізується в тих випадках, коли є відомості про те, що у
клієнта, в якого всі рперації документуються, трапляються кражі і інші
негативні явища, але при інвентаризації недостач чи лишків не виявлено.
Аналізуючи рух ТМЦ можна викрити підробку в документах по операціях про
розхід товарів, а саме необгрунтоване завищення цін.

При аудиті наявності матеріальних цінностей, які по документах не
поступили на підприємство, чи видачі таких товарів різним підприємствам
доцільно складати таблицю їх руху по днях.

Наприклад, на 1 жовтня залишок цукру склав 100 т. З
1 по 17 жовтня по документах його поступило 2 337 т. Звідси, за цей
період було в наявності 2 437 т. До 17 жовтня по документах його
видано 2 250 т. На 18 жовтня залишок цукру склав 2 437 — 2 250 = 187
т. 18 і 19 цукор на склад не поступав, але по документах і з цеху 18
жовтня було видано 585 т., 19 жовтня — 720 т. За два дні видано 1 118
т. цукру, який в відповідності з документами на склад не поступав, але
було перекрито за рахунок отримання складом 20 жовтня по документах 2
648 т. цукру. Вивчивши операції, відображені в документах про отримання
і видачу цукру в жовтні, аудитор прийшов до висновку. що вони
зафіксовані вірно. Відповідно, в складі виявлено більше 1 т.
необлікованого цукру.

Важливий спосіб бухгалтерської перевірки — порівняння даних
прихідно-видаткових документів, безпосередньо відображаючих рух ТМЦ, з
даними інших документів, які фіксуюють ці ж операції, але в інших
аспектах. Його використовують тоді, коли є підозра, що при деяких
господарських операціях були допущені порушення, а документально ці
операції зафіксовані правильно. Досвід показує, що найчастіші кражі ТМЦ
вуалюються відповідними документами, безпосередньо пов’язаними із
видатками ТМЦ.

Використовуюються також такі прийоми і способи, як співставлення даних
документів, безпосередньо відображаючих надходження і витрачання ТМЦ, з
даними документів, якими оформлені інші операції, обумовлені першою
операцією; даних про переміщення ТМЦ з даними про тару, в якій вони
перевозились; даних бухгалтерського обліку з даними оперативного обліку
[5, ст.156].

Безпосередній огляд бухгалтерських документів проводиться для перевірки
правильності арифметичних підрахунків в них, їх правильного оформлення і
ін.

Співставлення даних бухгалтерського обліку з даними оперативного обліку
використовуюють для вивчення господарських операцій. Дані оперативного
обліку не можуть бути основою для облікових записів, тому робітники
бухгалтерій і аудитори їх не приймають. Саме тут і можливі порушення. По
документах оперативного обліку можна визначити дійсний характер і об’єм
операцій, зв’язаних з ТМЦ. Однак це не може бути основою для висновку
аудитора. Вони лише допомагають вибрати правильний напрямок
дослідження.

Правильно проведення інвентаризації тих чи інших операцій з ТМЦ сприяють
якісному проведенню аудиту. Досліджуються також питання визначення норм
запасів ТМЦ.

Виробничі запаси — це ТМЦ, які вносять в інвентаризаційні описи по
кожному окремому найменуванню. Особливу увагу слід приділити тим
цінностям, які надійшли під час інвентаризації. Якщо інвентаризація
проводиться дуже довго, то у виключних випадках цінності можуть
відпускатися, але у прсутності комісії. Їх записують в окремий опис
“ТМЦ, відпущені під час інвентаризації”.

Якщо спецодяг і білизна знаходяться в ремонті чи в пральні. їх можна
віднести в акт на основі квитанції підприємства побутового
обслуговування. На непотрібні для використання предмети під час
інвентаризації складають окремі акти. Та обліковують по видах, цільовому
призначенню і якості, списуюють у відповідності з діючим порядком.

Перевірка рахунків складських операцій є однією із основних складових
аудиту, тому, що значна доля помилок допускається при оцінці товарів і
під час інвентаризації. Об’єм вичення аудиторами цих рахунків значно
залежить від ефективності внутрішнього контролю на підприємстві і
досвіду аудитора. важлива проблема пов’язана з внутрішнім аудитом
зберігання деяких матеріалів. Зокрема, не великі за об’ємом матеріали
можуть безгосподарно займати корисні площі складів. В великих кількостях
це може складати значну суму нічим не оправданих затрат.

Існуюча система витрат матеріалів дозволяє розрахувати об’єми
використання сировини, вартість компонентів і продукції, що знаходиться
в виробничому циклі. Ця система включає різні первинні документи,
закупочні і витратні документи.

Контрольний запуск сировини і матеріалів на випуск продукції показує
фактичні затрати. Такі запуски здійснюють спеціалісти. Аудитори
перевіряють переробку їх у готову продукцію. Контрольний запуск сировини
і матеріалів у виробництво оформляється актом, в якому вказують
кількість витраченої сировини і матеріалів, їх якість, обладнання, режим
його роботи в процесі запуску, конкретні дані про виробника продукції,
кількість і якість готової продукції, відходи. Результати контрольного
запуску розповсюджуються на кількість випущеної готової продукції за
відповідний період і визначають достовірність списання сировини і
матеріалів на їх виготовлення.

За участю спеціалістів перевіряють відповідність відпущеної і наявної на
складі продукції вимогам стандартів і технічних умов.

Для того, щоб виявити випуск продукції, яка не відображена в обліку,
необхідно співставити кількість оприбуткованої продукції по документах
складу з кількістю продукції, за виготовлення якої нарахована зарплата,
кількість товарів, витрачених на упаковку продукції і списаної тари.
Звертають увагу на збереження цінностей, облік накладних на відпуск
готової продукції, порядок їх видачі.

Крім того, необхідно враховувати норми убутку і визначити суму
недостачі.

Є випадки, коли продукція, виготовлена з матеріалів, отриманих по
лімітно-забірній карті, бракується, а частина матеріалів замість
використання по прямому призначенню направляється на виправлення браку.
Для того, щоб забезпечити виконання виробничої програми, виписують
додаткову кількість матеріалів. Виходячи з даних актів про брак
встановлюєм, чи правильно співставлені вимоги на отримання цих
матеріалів. В ній вказують шифр бракованих виробів чи деталей. При
заміні одних матеріалів іншими повинен бути відповідний дозвіл і внесені
зміни в лімітно-забірні карти.

Правильна організація надходження і відпуску ТМЦ гарантує їх
збереження і безперервне забезпечення ними виробництва. Аудитор при
цьому перевіряє своєчасність і правильність складання комерційних актів
і актів надходження матеріалів, дотримання діючого порядку їх складання.

Переоцінка і уцінка їх товарів — складний етап роботи. Їх матеріали
підлягають сплошній перевірці. Так встановлюють законність зміни цін,
компетентність комісії, що проводила переоцінку, її склад і
правомірність. Уважно перевіряють оформлення актів, таксування і
визначення різниці від переоцінки. При зниженні цін вартість ТМЦ по
старих цінах повинна рівнятись сумі їх вартості по нових цінах і різниці
від переоцінки, при підвищенні — вартість ТМЦ по нових цінах дорівнює
сумі їх вартості по старих цінах і різниці від дооцінки.

Також перевіряють правильність регулювання інвентаризаційних різниць,
зокрема убуток цінностей в межах встановлених норм. Норми нормального
убутку застосовують лише до цінностей, по яких виявлена недостача. Якщо
ж цих норм немає, то убуток розглядається як понаднормативна недостача,
втрати ві д псування і недостача відшкодовуються у встановленому порядку
винуватими особами в відповідності з оцінкою, діючою для нарахування
понесених збитків від крадіжок, недостач, знищення і псування ТМЦ.

3.4. Застосування прийомів аналізу в аудиті ТМЦ.

Аудит і аудиторські послуги (супутні роботи) є складовими аудиторської
діяльності — мають багато загального з економічним аналізом.

Головні завдання економічного аналізу полягають в тому, щоб об’єктивно
оцінити виконання плану по основних показниках діяльності підприємства,
визначити розмір і характер відхилень фактичних показників від
нормативних і планових, визначити вплив окремих факторів на відхилення,
виявити внутрішньогосподарські резерви розвитку підприємства. Ці ж
завдання стоять і перед аудитом, якщо вивчаються економічні
характеристики діяльності підприємства. В цьому випадку предметом аудиту
і аналізу є господарські процеси і явища, точніше — кількісні
характеристики стану економічних об’єктів. Разом з тим аналіз і аудит
мають суттеві відмінності, що характеризує самостійність їх їснування.
Головна відмінність у тому, що аудит виходить за рамки аналізу.

Та все ж, одним із завдань мого дослідження є застосування прийомів
аналізу в аудиті ТМЦ.

Основні завдання економічного аналізу використання і збереження ТМЦ
полягають у визначенні [8, ст.117]:

— обгрунтованості плану матеріально — технічного постачання та його
погодження з планом виробництва;

— виконання плану постачання підприємства ТМЦ за обсягом, асортиментом,
комплектністю і строками поставок;

— стану і динаміки виробничих запасів;

— ефективності використання ТМЦ, їх впливу на обсяг та асортимент
продукції;

— заходів щодо усунення причин недоліків і використання резервів
матеріаломісткості за рахунок ефективнішого використання матеріалів і
збільшення на цій основі випуску продукції.

Основні напрямки аналізу ТМЦ показані на схемі 13 [8, ст.107].

Схема 13: “Аналіз впливу забезпеченості ТМЦ і їх використання на об’єм
випуску продукції, підрахунок резервів.”

Облік продукції

Виконання плану Стан запасів
Використання

постачання
матеріальних

ресурсів

Розрахунок впливу Розрахунок впливу
Розрахунок впливу

відхилень від плану зміну об’єму і складу
відхилень від

постачання по об’єму, запасів на об’єм
плану питомих витрат

асортименту та строках продукції
матеріалів на об’єм

поставки на об’єм
продукції

продукції

Баланс відхилень

Підрахунок резервів росту

об’єму продукції при умові:

Компенсації недоставок Прискорення
Покращення

матеріалів, які лімітують обороту
використання

виробництво
запасів матеріалів на

основі:

Зниження Зменшення Корисного Запобігання
Впровадження

чистої відходів використання
невигідним раціональних

ваги відходів
замінам замін

Для виконання завдань аналізу ТМЦ, він (аналіз) повинен грунтуватися на
системі економічної інформації. У науковій, навчальній літературі та
методичних матеріалах джерелами інформації для аналізу називають
бухгалтерського обліку, оперативного обліку, статистичну звітність,
планові дані, норми і нормативи. В умовах переходу до ринку, Крім
традиційних джерел аналізу, важливого значення набуває внутрішня
звітність, дані первинного обліку і матеріали спеціальних вибіркових
обстежень. особливо слід підкреслити необхідність використання для
поьреб аналізу даних оперативного обліку і оперативної звітності.

Аналіз виконання плану матеріально-технічного постачання та стану
складських запасів ТМЦ.

Аналіз слід починати перевіркою його обгрунтованості, правильності
розрахунків потреб в ТМЦ для виконання виробничої програми і на
господарські цілі, прогресиності норм і нормативів, закладених в основу
плану, своєчасного та якісного виконання договірних зобов’язань,
виявлення внутрішніх резервів і ефективності використання ТМЦ.

Потреба підприємства в ТМЦ визначається в плані матеріально-технічного
постачання, який складається з основних видів ТМЦ у нптуральних та
вартісних показниках шляхом множення прогресивної норми витрат
матеріальних цінностей на виробництво одиниці виробу на плановий обсяг
випуску кожного виробу.

Потреба в матеріальних і комплектуючих виробах для забезпечення
виробничої програми визначається за формулою [20,ст.108]:

ПВІНІ;

де ПВІ — річна норма випуску кожного виду продукції;

НІ — норма витрачання матеріалів на одиницю продукції;

n — кількість позицій в номенклатурі виробів.

Під час аналізу виконання плану матеріально-технічного постачання
визначають забезпеченість матеріальними ресурсами планових потреб.
Аналіз забезпеченості підприємства укладеними договорами на постачання
основних видів матеріалів проводять, використовуючи дані звіту відділу
матеріально — технічного постачання про залишки, поступлення і
використання матеріалів ( таблиця 6).

Таблиця №6. Забезпеченість підприємства укладеними договорами.

Матеріальні ресурси

Потреба підприємства, тис.грн. Укладено договорів, тис.грн. Відхилення
від плану

Коефіцієнт

забезпеченності , %

більше менше

1.Сталь 74,25 69,80 — 4,45 94,0

2.Труби 24,50 20,90 — 3,60 85,3

3.Кутник 9,50 19,05 — 0,45 95,3

Разом по підприємству 304,50 278,09 — 26,41 91,3

За даними таблиці 3 , цукровий завод уклав договір на постачання
матеріальними цінностями на 91,3% від потреби у тому числі
забезпеченністю трубами становила 85,3%.

Для забезпечення безперебійної роботи підприємства аналізують фактичне
забезпечення матеріальними ресурсами (таблиця 7).

Таблиця №7. Фактична забезпеченність підприємства

(цукрового заводу) матеріальними ресурсами.

(тис.грн.)

матері-альні ресурси потреба підприєм-ства,

тис.грн фактичне надход-ження, тис.грн відхилення від плану коефіцієнт
забезпеченості

(гр.2:гр.1),%

більше менше

1 2 3 4 5 6

1.Сталь 74,25 68,70 — 5,55 92,5

2.Труби 24,50 19,20 — 5,30 78,4

3.Кутник 9,50 9,50 — — 100

Разом по

підприємств 304,50 271,60 1,20 34,10 89,20

За даними таблиці №7, підприємство уклало договорів на постачання
матеріалів на 91,3%, але фактичне надходження матеріальних ресурсів
становить 89,2% планових потреб , у тому числі труб і сталі відповідно
78,4 і 92,5%. Причиною цього може бути запізнення в укладанні договорів
з постачальниками або неналежне виконання договірних зообов’язань
постачальниками. Контроль за виконанням договорів веде відділ
матеріально-технічного постачання. За неналежне виконання договору на
постачальника накладаються певні передбачені за порушення договору
санкції.

Для реалізації виробничої програми важливо виконати план постачання
матеріальних цінностей не тільки за обсягом , а й за асортиментом.
Аналіз виконання плану матеріально-технічного постачання за асортиментом
наведено в таблиці №8.

Таблиця №8 “Виконання плану матеріально-технічного постачання за
асортиментом.

матеріальні

ресурси потреба

підприємства фактичне

надходження зараховано у

виконання плану за асортимент.

1.Сталь 74,25 68,70 68,70

2.Труби 24,50 19,20 19,20

3.Кутник 9,50 9,50 9,50

4.Підшипники 0,85 0,89 0,85

Разом по

підприємству

304,50

271,60

270,95

Коефіцієнт асортиментності визначають відношенням суми , зарахованої у
виконання плану за асортиментом до планової потреби підприїмства :

270,95 * 100%

——————— = 89,0%

304,5

тобто план матеріально-технічного постачання за асортиментом виконано на
89,0% [25,с.111].

Важливе значення для ефективної роботи підприємства має аналіз
виконання плану постачання за структурою. Такий аналіз виконують
порівнянням запланованої питомої ваги окремих видів матеріалів (у
загальній їх кількості) з питомою вагою матеріалів , що надійшли
фактично (таблиця №9).

Таблиця №9. “Виконання плану постачання матеріалів за структурою (в
тис.грн.) на цукровому заводі.

матеріальні ресурси потреба підприємства фактичне надходження відхилення

сума питома вага,% сума питома вага,%

А 1 2 3 4 5

1.Сталь 74,25 24,4 68,70 25,30 +0,9

2.Труби 24,50 8,0 19,20 7,1 -0,9

3.Кутник 9,50 3,1 9,50 3,5 +0,4

Разом по

підприємству

304,5

100

271,60

100

За даними таблиці №9 на підприємстві є відхилення у структурі
постачання матеріальних ресурсів , що призводить до зривів у виконанні
плану виробничої програми. Так зменшилась питомв вага труб в загальній
вартості матеріалів на 0,9% , що може негативно вплинути на об’єм
випуску виробів , які включають цей вид матеріалів , також порушується
договірний асортимент реалізованої продукції.

Для ефективної роботи підприємства важливе значення має аналіз
ритмічності надходження матеріалів. Аналіз ритмічності виконують за
основними видами матеріальних цінностей за рік , квартал , місяць ,
декаду (таблиця №10).

Таблиця №10. “Ритмічність постачання сталі на цукровому заводі за січень
місяць , (тонн.)

декада

місяця план

постачання фактичне

надходження зарах.вико-нання плану ритмічності постачання

І 80 65 65

ІІ 81 72 72

ІІІ 82 94 82

Разом за місяць 243 231 219

Коефіцієнт ритмічності визначають відношенням суми , зарахованої у
виконання плану ритмічності постачання матеріалів до плану постачання :

219 * 100%

————— = 90,1%

243

план ритмічності постачання сталі за січень виконано підприємством на
90,1% [25,с.112].

Аналіз ритмічності виконують шляхом співставлення даних , які
знаходяться в планах постачання , з даними статистичної звітності про
рух ТМЦ. Оскільки ці дані наводяться у натуральному вираженні по групах
матеріалів , співставлення проводиться вибірково по матеріалах , які
лімітують виробництво , номенклатура яких переважно невелика.

Основні причини невиконання плану матеріально-технічного постачання :
несвоєчасне укладення господарських договорів з вини працівників відділу
матеріально-технічного постачання , а також їх невиконання окремими
постачальниками (таблиця №11).

Таблиця №11 “Виконання плану постачання труб окремими постачальниками на
цукровий завод.

номер

металург. заводу за

планом фактично відхилення

Т %

1 1472 1180 -292 -19,8

2 1214 711 -504 -41,4

3 994 994 — —

Разом 3680 2885 -795 -21,6

За даними таблиці №8 , підприємству недопоставлено 795 т. труб , що
становить 21,6% планового завдання.

Крім економічного аналізу своєчасності і повноти надходження ТМЦ на
підприємство , працівники відділу матеріально-технічного постачання
разом з працівниками відповідних служб здійснюють аналіз якості ТМЦ в
момент їх надходження. Джерелами такого аналізу є акти приймання ,
рекламації на матеріальні ресурси , претензії постачальників , акти про
частковий і повний виробничий брак готової продукції з вини
постачальників , стандарти , специфікації , паспорти і відповідні
технічні умови на відповідні цінності , а також результати проведеного
аналізу якості заводською лабораторією. Особливу увагу звертають на
сиировину та основні засоби , що становлять основу продукції.

Аналіз стану складських запасів проводять порівняннм фактичної наявності
матеріалів на складі з нормативом.

Визначений норматив по кожному виду ТМЦ проставляється у картку
складського обліку. Крім цього в картках визначають максимальну та
мінімальну нориу запасу ТМЦ. При досягненні фактичного залишку матеріалу
одного із рівнів запасу комірник негайно інформує про це відділ
постачання через складання сигнальної довідки (таблиця №12).

Таблиця №12 “Сигнальна довідка відхилень від рівня складських запасів
матеріальних ресурсів на цукровому заводі по складу №1 станом на
03.03.1997р.

матеріали одиниця виміру норма запасу фактичний

2.Труби О 40мм Т 190 380 155 -36

Дані сигнальної довідки показують , що фактичний залишок труб
діаметром 15мм більше від норми на 15т , а труб діаметром 40 мм на 36т
менше.

Оперативний аналіз за номенклатурними номерами матеріалів доцільно
проводити тільки по сировині і матеріалах , які використовуються на
виробництві основної продукції. Також виділяють матеріали , по яких
недоступні відхилення від норми запасу.

Проведений таким чином аналіз ТМЦ сприяє підтримуванню необхідного рівня
складських запасів для безперебійного функціонування виробничого
процесу.

Аналіз стану ТМЦ значно полегшується при використанні комп’ютерної
техніки. При обробці документів про витрачання чи надходження
матеріальних ресурсів комп’ютер автоматично визначає залишки по кожному
виду ТМЦ і порівнює їх з нормативними запасами.

Для характеристики витрат на виробництво сировини і матеріалів
застосовують різні модифікації показника матеріалоємкості : питома вага
матерііальних затрат у виробничій чи повній собівартості продукції ,
відношення вартості використаних матеріальних ресурсів до вартості
виробленої продукції в оптових цінах підприємства і тд. При обчисленні
цих показників слід мати на увазі , що до складу матеріальних затрат
входить вартість використаних сировини , основних і допоміжних
матеріалів , палива і енергії.

Крім того , застосовують і змішані показники матеріалоємкості :
матеріальні затрати на одиницю готової продукції , витрата найбільш
важливих елементів матеріальних цінностей (основних матеріалів, палива,
енергії) на одну гривню готової продукції.

Не дивлячись на різноманітність варіантів показників матеріалоємкості ,
порядок аналізу факторів , що впливають на їх величину , практично
однаковий. Перш за все складають планову і фактичні величини показників
матеріалоємкості і визначають відхилення. Потім аналізують їх причини і
фактори. Важливими напрямками зниження матеріалоємкості є : збереження
встановлених норм витрат сировини і матеріалів , паливно-енергетичних
ресурсів і ліквідація їх втрат ; зменшення кількості отриманих відходів
; вдосконалення технології виробничих процесів , заміна дефіцитних
матеріалів менш дефіцитними і більш дешевими , організація строгого
обліку і контролю використання матреіалів у виробництві і тп.

Оскільки знаменник показника матеріалоємкості (сума отриманої продукції
в оптових цінах) може змінитися лише внаслідок зміни виробничої програми
, аналізуватись повинні в першу чергу фактори , що впливають на значення
чисельника показника. Вихідною фнформаційною базою при цьому будуть
техпромфінплан підприємств і об’єднань , звітність форми №5 “Затрати на
виробництво (без внутрізаводського обороту)” , форми №6 “Собівартість
товарної продукції” , форми№8 “Звіт виробничого об’єднання (комбінату) ,
промислового підприємства про виконання плану по продукції” , а також
первинна і зведена бухгалтерська документація [22,с.56].

При аналізі дотримання норм витрат ТМЦ на підприємствах харчової
промисловості перш за все треба розподілити вплив об’єктивних і
суб’єктивних факторів на величину відхилень. Це , зокрема , відноситься
до зміни виробничої програми проти їх планової величини. Вихідну
інформацію для такого аналізу і його результатів узагальнюють в таблиці
№13.

Таблиця №13 “Аналіз факторів зміни матеріальних затрат”

продукція витрати матеріалів на випуск продукції,тис.грн. відхилення ,
тис.грн.

План Фактична кількість за плановими нормами Фактично Всього В тому
числі за рахунок зміни

виробничої програми витрат на одиницю продукції

1 2 3 4 5 6 7

Цукор-пісок 630 645 670 +40 +15 +25

Загальна сума відхилень в ній визначається як різниця між сумами по
графі 4 і графі 3 (670-630) ; сума відхилень внаслідок зміни величини
випуску продукції проти плану-співставленням сум граф 3 і 2 (645-630.
Відхилення , що виникли з інших причин внаслідок зміни витрат
матеріальних ресурсів на одиницю продукції обчислюється як різниця між
загальною сумою відхилень і відхиленям , що виникло внаслідок виробничої
програми.

Зміна величини витрат сировини і матеріалів на одиницю виробу в
більшості випадків залежить від двох факторів : зміни якості вихідної
сировини і нераціональним використанням матерріальних ресурсів.

Для визначення впливу фактичного складу корисної речовини в сировині
необхідно робити перерахунок нормативних (планових) затрат сировини за
формулою :

Нп.з. = Нз. Пв.п / Пв.ф. ,

де Нп.з. — нормативні (планові) затрати, перераховані з врахуванням
корисної речовини;

Нз. — початкова величина нормативних (планових затрат);

Пв.п. — наявність корисної речовини в сировині по плану;

Пф.п. — наявність корисної речовини в сировині фактично.

Наприклад , за місяць цукровий завод повинен по плану переробити буряка
на суму 3720 тис.грн. при її плановій цукристості 15%. Однак фактично
цукру в буряці було 14%. Звідси скоректовані витрати цукрового буряка по
нормі з урахуванням якості сировини буде :

3720 * 15/14 = 3720 * 1,07 = 3980 тис.грн.

Різниця між початковим і скоректованим рівнем нормативних (планових)
затрат) сировини і буде сумою відхилень , що виникли внаслідок зміни
складу в ньому корисної речовини.[23,с.19].

Для аналізу використання ТМЦ не достатньо даних статистичної звітності,
оскільки за її допомогою можна отримати лише загальний висновок про
процес , що нас цікавить. Найбільш точною іпотрібною для аналізу
відпуску матеріальних ресурсів є єнформація про відхилення від діючих
витратних норм сировни і матеріалів з уточненням місця виникнення,
конкретних причин і винуватих , отримується в умовах нормативного
обліку. Джерелом аналізу при цьому будуть сигнальні вимоги і відомості
обліку відхилень від норм.

Як було вище сказано, проаналізувати використання сировини безпосередньо
в процесі цукроваріння доцільно вести не за кількістю буряка , а за
кількістю наявного в ній цукру. Якщо наприклад , за добу в виробництво
відпущено 5500т буряка,фактична цукристість якого 15% , необхідно
проаналізувати відпущені у виробництво 825 кг буряка. Цьому допомагає
ведення в даний час балансу цукру замість балансу сировини , що
оскладався на підприємствах цукрової промисловості раніше. Складання
балансу цукру дозволяє здійснювати контроль за його загальною кількістю
, відпущеною у виробництво, масою , отриманою в натуральному вигляді , а
також тією кількістю цукру , яка залишається в жомі і мелясі [22,с.24].

Але організація такого контролю за використанням цукру при його варінні
в розрізі окремих змінних бригад неможлива , оскільки період від
надходження буряка на автоматичну вагу до отримання цукру-піску рівний
36 год. , а змінна бригада працює 8 год. Таким чином , цукор ,
відпущений у виробництво в визначену зміну , в своєму натуральному
вигляді отримається через 1,5 доби.

Тому доцільно обмежитись лише відхиленнями від встановлених норм втрат
цукру на окремих етапах виробничого циклу.Для цього використовують
спеціальний добовий рапорт про втрати цукру (в процентах до маси) в
виробництві. В рапорті всі понадпланові втрати його в бурякопереробному
, сокоочисному і продуктовому відділеннях розшифровуються по основних
причинах. На основі цих даних складають кожнодекадний звіт про витрати
буряка і втратах цукру у виробництві.

Важливою проблемою для цукрових заводів є аналіз втрат сировини при
його зберіганні , внутрізаводському трансортуванні і відпуску у
виробництво. Встановлено , що в цукровій промисловості біля 60%
загальних втрат буряка складають втрати на грузових операціях (до
гідротранспортерів заводу). Кожного року на вантажно-розвантажувальних
операціях галузь в цьому втрачає більше 1 млн.тонн. буряка.

Підприємства і об’єднання крім сировини використовують значну кількість
допоміжних матеріалів , які витрачаються часто не тільки в основне
виробництво , але й для виконання ряду неосновних робіт. Тому , перш за
все , необхідно встановити цілісність і необхідність відпуску допоміжних
матеріалів на потреби , не пов’язані з виробництвом основної продукції.
Враховуючи невелику питому вагу допоміжних матеріалів в собівартості
продукції , можна обмежитися організацією декадно-оперативного контролю
їх витрачання. Для цього треба відпуск допоміжних матеріалів в основне
виробництво здійснювати виключно по лімітно-забірних картах (крім
матеріалів, що використовують 2-3 рази на протязі звітного періоду) , а
також щодекадно робити співставлення планового і фактичного витрачання
допоміжних матеріалів. Складність такого співставлення в окремих
виробництвах полягає в тому , норми витрат ряду допоміжних матеріалів
розраховуються не на одиницб продукції , а на одиницю переробленої
сировини.

Так як нормативна кількість переробленого за декаду цукрового буряка в
галузі рідко співпадає з фактичним , перед тим , як співставити планову
(нормативну) і фактичну величини витрат допоміжних матеріалів, необхідно
зробити перерахунок норми з обліком фактичної кількості переробленого
буряка.

Якщо , наприклад , за декаду завод по плану повинен переробити 30 тис.
тонн. буряка , а витрати 40% — ного формаліну для стерилізації
дифузійного соку по нормі на одну тонну цукрового буряка складає 0,1 кг
, то декадні витрати його повинні дорівнювати 3000 кг (0,1*30000). Якщо
ж за цей період фактично перероблено 32 тис.тонн буряка , то витрати
формаліну по нормі на всю кількість сировини буде уже не 3000 кг , а
32000 кг (0,1*32000). Таким чином , при порівнянні фактичних показників
з нормативами можна користуватися уточненими нормативами витрат
допоміжних матеріалів.

Потрубує також значного покращення аналіз і контроль
паливно-енергетичних ресурсів , який на підприємствах майже відсутній.
Значні труднощі виникають із-за відсутності ваговимірювальних пристроїв
, що можуть фіксувати розхід палива , тари , гарячої води і
електроенергії не тільки і загальній кількості і сумі , але й по окремих
підрозділах виробництва. Тому розподілення паливно-енергетичних ресурсів
по окремих виробництвах підприємств , а в подальшому і між видами
продукції , яка в даний час виробляється , як правило , пропорційно
нормам , не забезпечує необхідною точністю , а визначені таким чином
відхилення фактичних витрат від нормативних витрат носять умовний
характер і не можуть служити даними для оперативного обліку і контролю і
тим більше для прийняття оперативних управлінських рішень.

Оперативний економічний аналіз витрат палива на виробничі цілі
здійснюють шляхом співсталення нормативних і фактичних затрат за декаду.
Зокрема , якщо підприємство використовує паливо , якість якого
відрізняється від закладеного в плані , при прорівнянні необхідно
порахувати фактичні витрати палива на його планову якість. Можна також
перевести його в умовне (з теплотою згоряння 293 МДж). В тих
виробництвах , де собівартість теплової і електричної енергії
калькулюється , проконтролювати паливо можна одночасно із усією
сукупністю затрат теплоелектроцентралі.

Що стосується організації дотримання норм витрат пари і електричної
енергії, то її доцільно здійснювати щоденно шляхом порівняння фактичних
і нормативних показників. Результати такого порівняння можна фіксувати в
спеціальній відомості відхилень від норм витрат енергоресурсів по
окремих виробництвах , а в основному виробництві , крім того , ще і в
розрізі окремих змін. В сумовому вимірнику відхилення визначаються
шляхлм множення покупної вартості електроенергії чи її планової
собівартості (по енергії власного виробництва на кількість одиниць
відхилень від норм).

У випадку використання підприємством енергії власного виробництва після
закінчення звітного періоду треба зробити коригування величини відхилень
по сумі, у зв’язку з тим , що між плановим і фактичним рівнями
собівартості окремих видів енергії завжди бувають відмінності.

Важливе значення в цілому для харчової промисловості і для окремих її
виробництв має розробка чіткого класифікатора причин відхилень від норм
по енергоресурсах. При його складанні треба врахувати , що основними
причинами виникнення нераціонального витрачання електричної і теплової
енергії в харчовій промисловості є простої і несправність технічного
обладнання , брак , порушення технологічного процесу,погіршення якості
сировини[21,с.78].

3.5 Раціональне використання та збереження ТМЦ в умовах функціонування
комп’ютерної техніки.

В період переходу до повноцінної ринкової економіки автоматизація
бухгалтерського обліку , точність і оперативність інформації є
вирішальними факторами успішного розвитку економіки в Україні. При цьому
необхідно врахувати значну різницю у змісті бухгалтерського обліку в
Україні і в країнах з розвинутою економікою. Якщо в Україні
бухгалтерська справа обмежувалась обліково-реєстраційними задачами, то в
країнах з розвинутою економікою вони не є основною частиною
бухгалтерського обліку , основна увага приділяється фінансовому аналізу
та прогнозуванню. Тому дуже важливо оцінити задачі й цілі автоматизації
бухгалтерського обліку.

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для
автоматизації бухгалтерського обліку , найбільш популярними з яких є :
“Парус” , “FinExpert” , “БЕСТ” , “Lady Fin” , “Фінанси без проблем” ,
“ІС-Бухгалтерія-Проф” для Windows.

Паціональне використання та збереження ТМЦ може бути забезпечене в
умовах функціонування сучасних засобів обчислювальної техніки з
використанням АРМБ. Взаємодію аідрозділів підприємства в умовах
функціонування АРМБ можна виразити за допомогою схеми :

Схема №8 “Взаємодія підрозділів підприємства в умовах функціонування
АРМБ”

АРМ І категорія

(склад,кладова,цех і тд.

АРМ ІІ категорія

(бухгалтерія)

АРМ ІІІ категорія

(управління підприємством)

На АРМБ І категорії здійснюється документування господарських операцій ,
первинна обробка даних облвку ТМЦ , а також аналітичний облік у місцях
їх зберігання.

На основі інформації , що вводиться , створюється фнформаційна база ,
складська картотека , в якій відображають рух і залишки ТМЦ на певну
датую. Цю інформацію формують у вигляді картки складського обліку.

На основі фнформаційної бази , яка створюється у місцях зберігання
фнформації , можна переглядати та аналізувати наявність і рух ТМЦ за
певний період , а також контролювати достовірність введеної інформвції
за даними первинних документів.

Можливість перевірити наявність ТМЦ у місцях зберігання та порівяння з
фактичною наявністю. На основі інформвції інвентарної картотеки
здійснюють контроль за наявністю неліквідів у місцях зберігання ТМЦ,на
підставі чогоприймають управлінські рішення щодо їх ліквідації.

На основі введених даних створюється інформація,що передається каналами
зв’язку в АРМБ ІІ категорії,де бухгалтер контролює введені
дані,перевіряє їхню повноту й достовірність,при необхідності доповнює
інформацію,якої не вистачає,і створює інформаційну базу АРМБ ІІ
категорії.

На АРМБ ІІІ категорії здійснюють контроль інформації,зведення її в
цілому по підприємству,аналіз,контроль,прогнозування і приймають
управлінські рішення,що стосуються підприємства в цілому (схема№4).

Схема №4 “Інформаційний взаємозв’єязок АРМБ з іншими АРМ та
інформаційною системою підприємства”

Інформаційна система підприємства

АРМБ І категорії АРМБ ІІ категорії АРМБ ІІІ категорії

(склад,комора, (бухгалтерія) (управління

ділянка,цех) підприємством)

АРМБ з обліку АРМБ з АРМБ з обліку

фінансово- обліку витрат відвантаження

розрахункових на виробництво і реалізації

операцій готової продукції

У наведеній схемі взаємодія завдань обліку,контролю і аналізу
здійснюється через вза’ємодію показників.

В умовах автоматизованої системи обробки даних можливі різні варіанти
розподілу завдань між АРМБ.

Процес обробки облікових даних реалізують через дерективи об’єднані в
меню ІІІ рівнів.Цей процес полягає у виконанні всіх необхідних операцій
з вводу,обробки,зберігання і видачі необхідної інформації,групування
даних на рахунках,за кодами аналітичного обліку з метою контролю за
наявністю і рухом ТМЦ,своєчасністю складання звітності та прийняття
управлінських рішень (схема №10).

Схема №10 “Технологічний розв’язок завдань на АРМБ з обліку ТМЦ”

В умовах функціонування АРМБ в обліку ТМЦ застосовують таку
нормативно-довідкову інформацію:

Довідник структурних підрозділів

Довідник зовнішніх організацій

Довідник працюючих

Довідник номенклатура-цінник ТМЦ

Довідник договорів на поставку ТМЦ

Довідник кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку

Довідник лімітів відпускання ТМЦ

База знань

Результатом розв’язку завдань з обліку ТМЦ є формування відомостей про
господарські операції та відображення вихідної інформації, а саме:

Картка обліку ТМЦ

Відомість надходження ТМЦ

Відомість обліку витрат ТМЦ за напрямами

Оборотна відомість аналітичного обліку ТМЦ

Відомість нарахування та списання зносу МШП

Відомість переоцінки ТМЦ

Відомість наявності невикористаних ТМЦ

Звіряльна відомість результатів інвентаризації ТМЦ

Моделювання обліку виробничих запасів

Довідкова інформація

Відомість надходження матеріальних цінностей (таблиця 11) призначена для
контролю їх надходження на склад, а також розрахунки з постачальниками
та ходом надходження матеріалів.

Відомість обліку витрачання матеріальних цінностей за напрямами
призначена для відображення матеріалів за виробничими витратами окремо
згідно з нормами і відхиленнями від норм (таблиця 12).

Таблиця №11 “Відомість надходження матеріальних ресурсів”.

Номер доку-мента номер

супро-воджу-ючого документа Код

поста-чальника найме-нуван-ня

поста-чальника код

матері-алу найме-нуван-ня матері-алу одини-ця

виміру кількі-сть сума коді субра-хунку аналі-тично-го обліку дата

утво-рення

забор-гованості

Таблиця №12 “Відомість обліку витрачання матеріальних ресурсів”.

код

структур-ного

підрозділу код

виробничих

витрат номенклатурний

номер фактичні

витрати у тому числі

код

причини і

відхилень

кількість сума згідно з нормами згідно з відхиленнями

кількість сума кількість сума

Висновки і пропозиції

Дослідження питань управління ТМЦ, критичне вивчення теоретичної та
методичної бази бухгалтерського обліку і аудиту використання і
збереженння матеріальних ресурсів дозволили зробити ряд висновків і
внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення методики і організації
обліку і аудиту використання і збереження матеріальних ресурсів на
Бучацькому цукровому заводі. Найсуттєвішими з них є:

1. При вивченні методологічних питань ефективності використання та
збереження матеріальних ресурсів важливе значення має вияснення
економічної суті “товарно-матеріальні цінності”.

За характером участі у виробничому процесі матеріальні ресурси
відносяться до предметів праці, на які спрямована праця людини з метою
одержання готового продукту. Предмети праці споживаються у процесі
виробництва повністю, тобто переносять всю вартість на виготовлений
продукт відразу і замінюються після кожного виробничого циклу.

Матеріальні ресурси можуть виступати в якості виробничих запасів, тобто
знаходитись на підприємстві, і отже, вступати у сферу виробництва, але
ще не використовуватись безпосередньо у процесі виробництва.

2. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції
промисловості становить біля 50 — 60% , тому актуальним є питання
економії матеріальних ресурсів, які на сьогоднішній час значно обмежені.
Для забезпечення економії потрібно впроваджувати безвідходні та
ресурсозберігаючі технології, використовувати місцеву сировину і ін.

3. Для вирішення питань економії необхідно підвищити аналітичність
обліку ТЗВ, які доцільно обліковувати на окремому рахунку в розрізі
деталізованої номенклатури: витрати на транспортування ТМЦ до місця
знаходження підприємства (залізничний тариф, водний фрахт та ін.);
витрати на доставку матеріальних цінностей від залізничної станції,
порту до складу покупця, витрати на утримання спеціальних заготівельних
пунктів, складів; витрати на відрядження та ін.

Аналітичний облік ТЗВ по цій номенклатурі необхідно будувати так, щоб
потім можна було їх прямо віднести до відповідних матеріальних
цінностей.

Слід відмітити, що процес забезпечення на підприємстві не знаходить
відображення в плануванні та обліку. Необов’язковість ведення рахунків
15 та 16 в промисловості приводить до відсутності інформації про процес
постачання, то вони відображаються на рахунку 26 разом з іншими
витратами на управління виробництвом.

4. На підпиємстві тара в залежності від вартості обліковується або в
складі оборотних засобів, або — оновлених засобів, в залежності від
призначення може обліковуватися на субрахунку № 05 — 4 або рахунку 12.
При цьому не використовується принцип класифікації засобів за
призначенням, ускладнюється аналіз затрат на тару з метою виявлення
резервів економії.

Доцільно було б відкрити окремий рахунок “Тара” і на ньому
сконцентрувати облік всієї тари за певними субрахунками. Для
відображення зносу тари, яка знаходиться у експлуатації, слід
передбачити пасивний рахунок “Знос тари”. Для оперативного обліку
поворотної тари необхідно вести спеціальний журнал, а для контролю за
рухом — супровідні талони.

5. Недоліком існуючої системи бухгалтерського обліку є відсутність
спеціального рахунку, або субрахунку для відходів виробництва. Облік та
оцінка відходів до цих пір не регламентовані.

6. Необхідно особливу увагу звернути на організацію складського
господарства з відповідними ваговими приладами, забезпеченням
вимірювальною технікою та мірною тарою.

7. Оскільки стан нормування на цукровому заводі та на переважній
більшості підприємств в запущеному стані, потрібно звернути увагу на
впорядкування нормативної бази, створення дійового нормативного
господарства.

8. Облік ТМЦ та їх аналіз мають забезпечити ефективне використання
матеріалів та зниження матеріаломісткості продукції. Цього можна досягти
при використанні автоматизованої інформаційної системи обліку з
використанням АРМ бухгалтера, при якій можливе раціональне управління
ТМЦ.

9. Щоб підняти аудит на якісно новий рівень, необхідно приділити належну
увагу внутрішньому аудиту, оскільки саме такий аудит визначає
ефективність роботи підприємства і результати зовнішнього аудитора. Ця
система вимагає не тільки інформаційного, а й організаційного,
технічного, технологічного, економічного та юридичного забезпечення.

10. Аудит, як органічна частина ринкової економіки повинен бути
обов’язково затребуваний. Підтримання високого попиту на аудиторські
послуги, а отже, створення умов для здорової конкуренції, я вбачаю
насамперед у глибокому розумінні суспільством важливості цілей і завдань
аудиту в умовах реформування, що склалися. Юридично незалежний від
держави і замовника аудит може дати об’єктивну інформацію про фінансову
спроможність і ділову репутацію партнера, розкрити чинники ризику,
піднести платіжно — податкову дисципліну, сприяти нормалізації
фінансово-господарської діяльності.

На мою думку, всі перераховані вище висновки, пропозиції та рекомендації
можуть сприяти вдосконаленню обліку та аудиту використання та збереження
ТМЦ не тільки на Бучацькому цукровому заводі, а й на інших промислових
підприємствах.

Список використаної літератури.

1. Адамс Р. Основи аудиту.-М.: Юнити,1995р.

2. Анализ хозяйственной деятельности / Под ред. В.А.Белобродовой. -М.:

Финансё и статистика,1985 г. -312 с.

3. Анализ хозяйственно-финансовой деятельности предприятий

промёшленности, работающих в условиях полного расчета и

самофинансирования. — М.: Финансё и статистика, 1990 г. — 80 с.

4. Андреев В.Д. Практический аудит. — М.: Економика, 1994 г.

5. Аудит. Практическое пособие / Под ред. Кузьминского А.Н. — К.:

Учетинформ, 1996 г.

6. Астахов В.П. Нормативнёй метод учета: теория и действительность.
Об

организации учета материалов// Бухгалтерский учет, 1989 —
№7.-с20

7. Ахмедов М.З. Оперативнёй учет и анализ использования материалов.

— М.: Финансё и статистика, 1986 г. -127с.

8. Барнгольц С.Б. Економический анализ хозяйственной деятельности на

современном етапе развития. — М.: Финансё и статистика, 1984 г.
— 214с.

9. Бейгельзимер М.Г. Учет економии материальнёх ресурсов.-М.:

Финансё и статистика, 1987 г.

10. Бирюкова И.К., Вёпёх Г.Т. Практический бухгалтерский учет и аудит
в

Украине. — К.: Економика и право, 1996 г.

11. Белкина Д. Обязательнёй аудит необходим // деловой вестник, 1996
г.

— № 7 — с.14-15

12. Белобжецкий И.А. Бухгалтерский учет материалов и МБП //

Бухгалтерский учет, 1993 — № 8 — с.21

13. Бухгалтерський облік в основних галузях економіки України в
умовах

формування ринкових відносин // Смолинюк П.С. та ін.- Ужгород
:

Карпати, 1994 р.

14. Бухгалтерський облік в умовах формування економіки: Навч.пос. /

Г.П.Журавель та ін. — К.: ІСД, 1995 — 380с.

15. Бухгалтерський облік у галузях народного господарства :

Навч.пос./Я.В.Мех та ін.-К.:ММ КВО,1991-248с.

16. Бухгалтерський учет. / Под ред. Є.П.Козлова і др.-М.:Финанси и

статистика 1994р.-464с.

17. Бухгалтерский учет./Под ред.П.П.Новиченко и др.-М.:Финанси и

статистика,1990р.-462с.

18. Бухгалтерский учет/Под ред.И.Є.Тишкова.-М.:Вишейшая школа ,

1991 — 591с.

19. Бухгалтерський облік:теорія і практика//Бухгалтерський облік і
аудит.-

№7,1997р.

20. Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку і звітності і

Україні(Наказ Мін.Фінансів України №25 від 07.05.93р.)//Галицькі
контракти,1996р.-№19 с.13.

21. Гуцайлюк З.В. Учет и контроль показателей ефективности

производства в пищевой промишлености.-М.:Агропромиздат,1985- 177с.

22. Гуцайлюк З.В. Учет материальних ресурсов в пищевой

промишлености.-К.:Техника,1983-104с.

23. Гуцайлюк З.В.,Терещук Н.В.Оперативний контроль затрат в

свеклосахарном производстве.-К.:Техника,1979-64с.

24. Гуцайлюк З.В.,Аудит материальних ресурсов//Діло,1996-№10(324)-с2.

25. Економічний аналіз діяльності промислових підприємств та

об’єднань./Під ред.С.І.Шкарабана та ін.-Тернопіль:ТАНГ,1995-296с.

26. Економія паливно-енергетичних ресурсів в цукровій промисловості

України//Цукор України,1994-№1.

27. Єсли 10=11,то нужна упаковка//Бухгалтер,1997-№13.

28. Журавський В. Аудиторська діяльність:монополізм або

конкуренція//Бухгалтерський облік і аудит,1997-№4 -с.13-14.

29. Завгородній В.П. Облік і аудит виробничих запасів в умовах

функціонування АРМ бухгалтера//Бухгалтерський облік і аудит,1994.-

№10.-с.35

30. Завгородній В.П.,Савченко В.Я. Бухгалтерський облік,контроль і

аудит в умовах ринку.-К.:”Ді-Ксі”,1997.

31. Залевська О. Контроль і ревізія збереження і використання

матеріальних цінностей//Бухгалтерський облік і аудит , 1996-№8-с.13-
14,№9-с.10-12.

32. Контроль операцій з МШП//Діло 1995-№65-379.

33. Крамаровський М.Л.,Максимова В.П. Оценка качества

бухгалтерского учета на предприятиях.-М.:Финанси и статистика 1990р.

34. Линник В.,Линник С. Облік переробки давальницької

сировини//Бухгалтерський облік і аудит,1996.-№11-с.12-13.

35. Левин В.С. Контроль за использованием материалов в производстве.-

М.:Финанси и статистика,1984.

36. Лебидь В.,Коваленко С.Учет производствених

запасов:инвентаризация,реализация//Все о бухучете-1995-30 августа.

37. Лукянець Т.И. Економия материальних ресурсов.Популярний

справочник.-К.:Политиздат Украини,1986.

38. Максименко А.К.Учет и контроль материалов//Бухгалтерский учет-

1990-№3-с.43.

39. Михальов В. На хвилі попиту — знов цукор//Діло-1997.

40. Мостовая Є.Б. Основи економической теории-М.:Инфра-М,1997.

41. Николаева С.А.Учетная политика предприятия.-М.:Инфра-М,1995.

42. Облік товарно-матеріальних цінностей//Галицькі контракти-1993р.-

№32-33.

43. Облік товарно-матеріальних цінностей//Закон і бізнес-1993-№15-18.

44. Основні положення по обліку матеріалів на підприємствах і

будовах//Діло — 96 — №83.

45. Облік матеріалів на складах та його зв’язок з обліком в

бухгалтерії//Діло-95-№94.

46. Попович П.Я. Аналіз та аудит на підприємстві.Поліграфіст.-

Тернпіль.:1996р.

47. Пушкарь М.С. Бухгалтерский учет в системе управления.-М.:Фмнанси

и статистика,1991-176.

48. Рахман З.А.,Шеремет А. Бухгалтерский учет в риночной економике.-

Инфра-М.1996.

49. Робетсон Джек К. Аудит.-М.:КПМС і контакт,1993р.

50. Сладкая весть для сахарних королей//Бизнес-1997.

51. Свергун М.Д. Анализ производстенно-хазяйственной деятельности

предприятий в сахарной промишленности.-М.:Легкая и пищевая
промишленность,1984р.

52. Сопко В.В.Бухгалтерский облік в промисловості та інших галузях

народного господарства.-К.:Вища школа,1992-465с.

53. Сопко В.В. Облік і аналіз в управління підприємствами.-

К.:Техніка,1992р.

53. Старостенко Т. Облік товарно-матеріальних цінностей//Вісник

аудитора Укра.ни-1995р.№4.

55. Ткаченко М.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними

формами власності:Навчальний посібник-К.:А.С.К.,1997р.

56. Турецький Д.М.Особенности учета запасних частей//Все о

бухучете,1996р.№37.

57. Турецкий Д.М.особенности учета МБП//Все о бухучете,1996,№37.

58. Тяжких Д.С.Введение в бухгалтерский учет,делопроизводство на

комп’ютере.-Санкт-Петербург,1997.

59. Фридман П.Аудит.-М.:Юнити,1994.

60. Чупак И.С.Шмигель А.Д. Сборник материалов по первичному учету

на сахарних заводах.-М.:Пищевая промишленость ,1986р.

61. Щербина З.П. К вопросу совершенствования учета материальних

ценностей//Бухгатерский учет.1989,№7.

62. Юров С. О переоценке товарно-материальних ценностей//Все о
бухучете,1996,№25.

PAGE 1

Похожие записи