Реферат на тему:

Базові принципи реформування системи оподаткування в Україні

Проблема полягає у тому, що із проголошенням незалежності Україна стала
на шлях самостійного розвитку з метою побудови ефективної, соціально
орієнтованої ринкової економіки, в основу якої було покладено класичну
схему податків, характерну для розвинених країн Заходу. Формування і
становлення власної податкової системи України відбувалося на фоні
системної перебудови економіки, спаду виробництва, загострення
соціально-економічної ситуації. Для забезпечення необхідних надходжень
до бюджету акцент у побудові системи оподаткування було зроблено на
фіскальній функції, проте не відбулося належного розвитку її регулюючої
функції. Тому проблема побудови ефективної податкової системи
залишається однією із найактуальніших у процесі становлення ринкових
відносин і закладення підвалин для економічного зростання.

Удосконалення системи оподаткування повинно відбуватися перш за все
внаслідок вдосконалення всіх елементів податкової політики держави.

Податкова політика держави включає такі компоненти:

– принципи оподаткування;

– законодавство з питань оподаткування (законодавчо встановлені податки,
збори);

– система взаємовідносин між платниками податків і контролюючими
органами, визначена законодавчо.

Можна стверджувати, що побудова системи оподаткування починається з
визначення принципів оподаткування, того базису, на якому далі повинно
будуватися податкове законодавство. Безумовно, податкова система може
вважатись ефективною за двох умов:

– здатність фінансово забезпечити виконання необхідних функцій державою;

– достатньо повне виконання основних принципів оподаткування.

Тому реформування податкової системи необхідно починати із встановлення
таких принципів оподаткування, які б несли в собі ідею як фіскальної
ефективності, так і регулюючих механізмів для економічного зростання, а
далі на основі таких принципів реформувати податкове законодавство.

Аналіз публікацій, які так чи інакше присвячені проблемам оподаткування,
показав, що пропозиції та дослідження щодо реформування податкової
системи України здебільшого стосуються законодавчого поля. Водночас не
звертається увага ще принаймні на дві не менш вагомі складові частини –
це принципи оподаткування, як початок побудови системи оподаткування і
систему взаємовідносин між платниками та контролюючими органами, тобто
поведінку всіх учасників податкового процесу. Можна відмітити, що саме
формулюванню принципів оподаткування науковці приділяють недостатньо
уваги, публікації на цю тематику зовсім, на жаль, не численні. Серед
фахівців-економістів, які досліджували це питання, хотілося б назвати як
класиків, так і вітчизняних учених – Азарова М.Я., Ковалюка О.М.,
Луніну І., Соколовську А.М., Лондаря С.Л. [3; 9]. Характерно, що в
більшості публікацій проблематика принципів оподаткування розглядається
ізольовано від змісту і послідовності процесів реформування економіки
взагалі і податкових систем, зокрема в умовах трансформаційних змін
суспільно-економічних відносин.

Метою даної статті є дослідження принципів оподаткування, які б
визначали побудову системи оподаткування в Україні з ефективним
поєднанням фіскальної та регулюючої функцій на підставі прикладів
досліджень учених-економістів в історичній ретроспективі та особливостей
сучасного стану системи оподаткування в Україні.

Аналізуючи будову системи оподаткування звернемось спочатку до базового
Закону України „Про систему оподаткування” № 1251-12 від 25.06.1991 р.
(із змінами та доповненнями). У ньому дається таке визначення системи
оподаткування ( вживається також термін “податкова система”):

„Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до
державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами
України порядку, становить систему оподаткування”.

Треба сказати, що це визначення є дещо звуженим, неповним. Адже система
оподаткування – це не тільки сукупність податків і зборів (обов’язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, це, крім того,
сукупність законодавчих і виконавчих органів держави, органів контролю,
які забезпечують надходження податків до бюджету, самих платників
податків., тобто досить складне економічне і політичне явище із своїми
взаємозв’язками як продукт розвитку суспільства. Тобто можна було б дати
таке визначення:

Система оподаткування – це законодавчо встановлені економіко-правові
відносини між громадянами та державою у їх взаємозв’язку, за допомогою
яких відбувається примусове привласнення державою частини створеного
суспільного продукту з метою виконання державою суспільно необхідних
функцій, які не можуть виконуватися індивідуально громадянами та які
суспільно необхідні для існування самої держави та для покриття
державних видатків.

Можна структурно визначити будову системи оподаткування так:

1) податкова політика держави;

2) сукупність законодавчих і виконавчих органів держави;

3) органи контролю, які забезпечують надходження податків до бюджету;

4) платники податків.

Перш за все базисом системи оподаткування, точніше основою для
формування її структури, є податкова політика держави.

Податкова політика – це діяльність держави зі створення та забезпечення
функціонування системи оподаткування.

Вживається також термін „бюджетно-податкова політика”.

Оскільки система оподаткування є одним із механізмів формування
фінансових ресурсів держави, бюджету держави, то, відповідно, податкова
політика – це складова і вагома частина фінансової політики держави.

Складовими елементами податкової політики можна назвати:

– принципи оподаткування;

– законодавство з питань оподаткування (законодавчо встановлені податки,
збори);

– систему взаємовідносин між платниками податків та контролюючими
органами, визначену законодавчо.

Простіше, податкову політику можна інтерпретувати як систему відносин
між державою і платниками податків, це так би мовити неформальний кодекс
поведінки всіх учасників податкового процесу.

Виходячи з викладеного вище, можна подати таку блок-схему побудови
системи оподаткування як багаторівневий взаємопов’язаний комплекс
складових (рис. 1).

А базою для формування податкової політики є принципи оподаткування.
Тобто, на думку автора, можна було б уявити їх як блок-схему за
пріоритетами (рис. 2).

Реформування податкової політики необхідно розпочинати, як уже
зазначалось вище, з формування принципів оподаткування.

Принципи оподаткування були сформульовані видатним англійським
економістом Адамом Смітом (1723–1790 р.). Геніальна праця ученого
„Дослідження про природу та причини добробуту націй” започаткувала
народження ліберальної економічної теорії і стала справжнім проривом у
світовій економічній думці.

Рис. 1. Структурна будова системи оподаткування

Рис. 2. Структурно-логічна будова системи оподаткування за пріоритетами

Аналізуючи функції держави, учений обґрунтував чотири основних принципи
оподаткування:

1) піддані держави повинні по змозі брати участь в утриманні уряду
відповідно до своєї здатності й сил, тобто відповідно до доходу, яким
вони користуються під протегуванням і захистом держави.

Цей принцип можна назвати принципом пропорційності в оподаткуванні;

2) податок, що його зобов’язується сплачувати кожна окрема особа,
повинен бути точно визначеним, а не довільним. Термін сплати, спосіб
платежу, сума платежу – все це повинно бути зрозумілим і чітким для
платника й для будь-якої іншої особи. Там, де цього немає, кожна особа,
яку обкладають даним податком, більшою чи меншою мірою віддається під
владу збирача податків, що може збільшувати податок для будь-якого
„нелюбого” йому платника, або загрозою такого збільшення вимагати для
себе подарунок чи хабар. Невизначеність оподаткування розвиває
зухвальство і сприяє підкупності ряду людей. Точна визначеність того, що
кожна окрема особа мусить платити, у питанні оподаткування видається
справою такої великої ваги, що досить значний ступінь нерівномірності,
як це, на мою думку, випливає з досвіду всіх народів, є набагато меншим
злом, ніж дуже мала міра невизначеності.

Цей принцип можна назвати принципом визначеності в оподаткуванні;

3) кожен податок необхідно стягувати в той час або в той спосіб, коли і
як платникові має бути найзручніше його платити.

Цей принцип можна назвати принципом зручності;

4) кожен податок необхідно так задумати і розробити, щоб він брав і
утримував із кишень народу якомога менше понад те, що він приносить
державній скарбниці.

Принцип необтяжливості податку.

Видатною постаттю серед славної когорти учених-економістів по-праву
вважають англійського економіста епохи промислової революції,
талановитого фінансиста та послідовника вчень А. Сміта Девіда Рікардо
(1772–1823). Найповнішого викладу економічні ідеї вченого набули у його
основній праці „Начала політичної економії та оподаткування” 1817 р. У
цій праці Д. Рікардо не лише критично проаналізував і розвинув ідеї А.
Сміта, але і виклав власний оригінальний підхід до аналізу економічних
процесів та явищ. Важливим способом взаємодії держави та населення
вчений вважав оподаткування. Визначивши податок як „ту долю продукту
праці та землі, яка надходить в розпорядження уряду”, Д. Рікардо
продовжив аналіз принципів оподаткування, започаткований А. Смітом.

Д. Рікардо обґрунтував ряд важливих положень оподаткування, згідно з
якими:

– податки повинні бути справедливими і необтяжливими для населення.
„Найкращий податок, – писав Д. Рікардо, – найменший податок”.

– будь-який новий податок стає тягарем для виробництва, викликаючи
підвищення природної ціни;

– обґрунтовував необхідність оподаткування доходу, а не капіталу;

– стверджував, що завданням податкової політики є заохочення „прагнення
до нагромадження”.

Принципи оподаткування, сформульовані А. Смітом та Д. Рікардо, мало
змінювалися з часом послідовниками вченими-економістами. Варто ще
згадати вклад видатного німецького економіста А. Вагнера в розробку
принципів оподаткування.

А. Вагнер сформулював дев’ять основних принципів організації
оподаткування:

– достатність оподаткування;

– еластичність, зміна залежно від конкретних економічних умов;

–вибір об’єкта оподаткування. Тут потрібно відмітити, що А. Вагнер
обґрунтовував об’єкт оподаткування як дохід, так і капітал;

– раціональна комбінація різних видів податків у таку систему, яка б
враховувала всі функції податків і умови перекладення податків;

– загальність оподаткування;

– рівномірність оподаткування;

– визначеність оподаткування;

– зручність сплати податку;

– мінімізація витрат по стягненню податків.

У базовому Законі України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р.
№ 1251-12 (із змінами та доповненнями) визначено 12 принципів
оподаткування, а саме:

1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення
виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок
високотехнологічної продукції;

2) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної
активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу),
спрямованого на розвиток виробництва;

3) обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про
об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення
відповідальності платників податків за порушення податкового
законодавства;

4) рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних
осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення
сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні
прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів)
– на більші доходи;

5) рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації –
забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і
фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо
сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

6) соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки
малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно
обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та
застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян,
які отримують високі та надвисокі доходи;

7) стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів
(обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом
бюджетного року;

8) економічна обґрунтованість – встановлення податків і зборів
(обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної
економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності
досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

9) рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного
надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

10) компетенція – встановлення і скасування податків і зборів
(обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються
відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою
України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими,
селищними, міськими радами;

11) єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових
законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору
(обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і
збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і
збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку,
підстав для надання податкових пільг;

12) доступність – забезпечення дохідливості норм податкового
законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Як бачимо, принципів оподаткування законодавчо визначено аж 12.
Спробуємо провести аналогію між існуючими принципами оподаткування
сьогодення в Україні та постулатами, сформульованими А.Смітом.

1. Принцип пропорційності знаходить своє відображення в принципі № 4 та
№ 8 системи оподаткування в Україні.

2. Принцип визначеності певною мірою викладено в принципі № 7 та № 12,
але він неповно означає визначеність в оподаткуванні. Задекларовано
тільки чомусь незмінність протягом бюджетного року та дохідливість норм
податкового законодавства для платників. Ми не знаходимо тут вимоги щодо
точного визначення податку, а також точного визначення терміну сплати,
суми платежу, способу платежу.

3. Принцип зручності взагалі не знаходить свого відображення в системі
оподаткування України.

4. Принцип необтяжливості частково відображено в принципі № 8. Частково,
тому що все ж таки не декларується ідеологія необтяжливості сплати для
платників податків. Податкова політика на сьогодні „працює” за принципом
достатності, тобто забезпечення достатніх надходжень до бюджету для
фінансування державних видатків. А не навпаки – визначення економічно
обґрунтованих, виходячи із створеного ВВП і середніх рівнів
рентабельності по галузях господарства податкових надходжень і вже на їх
основі планування державних видатків, тобто державні видатки повинні
бути вторинними. Що заробили, те й розподіляємо, а не розподілити те, що
не заробили.

Тобто, як показує наш порівняльний аналіз, основні чотири принципи
оподаткування не повною мірою знайшли своє відображення в системі
оподаткування України.

Ґрунтуючись на проведеному аналізі, можна зробити висновки, що для
реформування системи оподаткування в України необхідно використати
досвід економічної науки всіх епох. На підставі викладеного матеріалу та
враховуючи особливості системи оподаткування України, сформованої на
постсоціалістичному просторі, її фіскальний характер сьогодні, для
відродження регулюючої, стимулюючої функції можна було б запропонувати
такі принципи оподаткування:

1. Принцип однозначної визначеності податку. Можна навести ще одне
висловлювання геніального А. Сміта: „З досвіду всіх народів ніщо не
приносить такого великого зла, як найнезначніша невизначеність у
податку”.

В Україні ж, і це визнають усі учасники податкового процесу,
неоднозначне, а часто навіть і множинне тлумачення законодавчих норм з
питань оподаткування давно вже стало нормою життя і, на жаль, ця
практика не викорінюється.

2. Принцип рівності в оподаткуванні. Цей принцип повинен означати
абсолютно рівні обов’язки громадян суспільства сплачувати податки, рівну
(однакову) відповідальність усіх громадян перед законом за несплату
податку. Податки повинні сплачувати всі, ніхто не може бути звільнений
від сплати податків повністю. У законодавстві можуть бути тільки певні
знижки (зменшення) та розстрочки при сплаті податків.

3. Принцип подоходності податку. Цей принцип має означати, що податок
виникає там і тільки там, де виникає дохід. Не має доходу – не має і
податку! Україна ж при побудові власної системи оподаткування відступила
від цього принципу, засновуючи податки, які не мали нічого спільного з
доходом, як наприклад:

– комунальний податок (податок з підприємств за кожного штатного
працівника);

– податок на рекламу (підприємство, замовляючи рекламу, може зовсім не
отримати від неї доходу, або навіть отримати збитки, проте повинно
сплачувати податок);

– податок на символіку (аналогічно не має ніякого прямого зв’язку з
можливим чи неможливим доходом, а податок сплачується) та інші.

Недотримання цього принципу спричинює неприйняття, відторгнення
платниками таких податкових законів, і як наслідок – ухилення від сплати
податків, тінізація економіки.

4. Принцип справедливості. Принцип податкової справедливості полягає в
тому, що оподаткування орієнтується на економічну платоспроможність. Це
означає, що оподатковуватися повинні доходи, які залишаються у людини
після задоволення основних життєвих потреб. Зазначений принцип є
головним у побудові податкових систем багатьох розвинених країн світу.
На жаль, в Україні він також не виконується, про що яскраво свідчить
досвід прибуткового оподаткування громадян, коли встановлюється
неоподатковуваний мінімум значно менший від мінімальної заробітної
плати, яка, в свою чергу менша від прожиткового мінімуму.

5. Принцип рентабельності податку. Будь-який податок, збір, обов’язковий
платіж повинен приносити значно більший дохід, ніж витрати на його
адміністрування. Для кожного податку повинна визначатись ефективність,
рентабельність – економічний показник. Для ефективності справляння
податку формула рентабельності може мати такий вигляд: R = 100 –
(Витрати по стягненню / Сума податку ) х 100.

6. Принцип мінімізації витрат при стягненні податків.

7. Принцип зручності. Кожен податок необхідно стягувати в той час або в
той спосіб, коли і як платникові повинно бути найзручніше його платити (
А. Сміт).

Принципи виконують роль стандартів податкової системи, провідних
настанов щодо проведення податкової політики та розробки технологій
оподаткування. У фіскальній сфері принципи оподаткування нагадують те
значення, яке в теології належить декалогу – десяти заповідям Божим.
Призначення принципів полягає в узгодженні двох основних вимог до
податкової системи: задоволення фіскальних потреб держави при врахуванні
інтересів платників податків.

На нашу думку, ці сформульовані шість принципів оподаткування можна було
б узяти за основу для реформування податкової системи – ефективної з
фіскального погляду, а також орієнтованої на економічне зростання.

Література:

1. Законодавство України з питань оподаткування.

2. Сміт А. Дослідження про природу та причини добробуту націй. – К.,
2001. – 594 с.

3. Історія економічних учень / За ред. В. Базидевича – К.: Знання, 2004.
– 1300 с.

4. Андрущенко В. Фінансова думка Заходу в 20 столітті. – Львів: Каменяр,
2000. – 354 с.

5. Азаров М. Податкова політика в Україні: принципи і реалії // Вісник
податкової служби України. – 1998. – № 15. – С. 6–9.

6. Ковалюк О.М. Роль податкової політики у фінансовому оздоровленні
національної економіки // Фінанси України. – 2002. – № 5. – С. 118–128.

7. Синельников Б.В Податкова політика як фактор виходу з економічної
кризи // Фінанси України. – 2001. – № 2. – С. 12–18.

8. Шаблиста Л.М. Податкова політика України в трансформаційний період //
Актуальні проблеми економіки. – 2001. – № 3–4. – С. 26–33.

9. Демченко Т.М. Податкова політика як елемент регулювання
відтворювального процесу // Актуальні проблеми економіки. – 2002. – № 2.
– С. 69–75.

Податкова політика держави

Контролюючі органи

Система примусового стягнення податків

Принципи оподаткування

Платники

Законодавство з оподаткування

Законодавчо встановлені платежі

Бюджети різних рівнів

Принципи оподаткування

Податкова політика

Система оподаткування

Похожие записи