бухоблік

Реферат

На тему:

Аудиторський ризик

\

План:

Поняття аудиторського ризику

Прогнозування аудиторського ризику

Оптимізація аудиторського ризику

1. Поняття аудиторського ризику

Аудиторський ризик — це помилкове підтвердження аудитором
достовірності фінансової звітності, яка у подальшій перевірці не
підтверджена іншими аудиторами або контрольними органами. За своїм
змістом він відрізняється від неспроможності аудиту, хоч остання є також
певною формою ризику.

Неспроможність аудиту — це ситуація, коли аудитор робить неточний
висновок після аудиторської перевірки та помилкові узагальнення, що може
бути наслідком невиконання вимог стандартів аудиту. Неспроможність
аудиту може сприяти підприємницькій діяльності, а може, навпаки,
завдавати збитки. Більш того, може статися так, що помилковий
аудиторський висновок складено і в тому випадку, коли аудитор додержував
загальноприйнятих стандартів аудиту. Можливість виникнення подібної
ситуації є аудиторським ризиком.

З аудитом фінансової звітності безпосередньо пов’язані кілька
аспектів ризику. Два основних види ризику — це аудиторський ризик і
ризик для бізнесу (аудитора або його фірми).

Аудиторський ризик полягає у наступному: аудитор дійшов висновку, що
фінансова звітність складена правильно і на цій підставі у аудиторському
висновку стверджує це без застереження, а в дійсності фінансова
звітність має істотні похибки.

Ризик для бізнесу полягає в тому, що аудитор (аудиторська фірма) може
потерпіти невдачу у взаємовідносинах з клієнтом навіть тоді, коли
«клієнту» представлено правильний аудиторський висновок. Це можливо у
випадках розголошення конфіденційності аудиторського висновку,
відсутності рекомендацій щодо прогнозування діяльності клієнта на
перспективу тощо.

Для того щоб запобігти аудиторському ризику або зробити його
мінімальним, аудитор має визначити оптимальний обсяг інформації для
дослідження, щоб він міг взяти на себе професійну відповідальність. При
цьому вартість доказів (свідоцтв) має бути мінімальною.

Щоб повністю забезпечити інформаційні потреби, аудитору необхідно
вивчити бізнес клієнта та його галузеві особливості. Фінансова звітність
відображує своєрідні аспекти тих або інших видів діяльності. Так, аудит
страхової діяльності не може бути виконаний із достатньою достовірністю
без вивчення унікальних особливостей цієї роботи. Неможливо уявити
аудиту клієнта, який будує мости без знання технології будівельного
виробництва, а також бухгалтерського обліку робіт за ступенем готовності
об’єктів. Це стосується також сфери промислового виробництва, транспорту
і зв’язку, торгівлі, невиробничої сфери, банків та ін., для проведення
аудиту в них необхідно володіти технологією виробництва продукції,
робіт, послуг.

Загальноприйняті стандарти аудиту потребують, щоб аудитор володів
знаннями системи внутрішньогосподарського контролю для збирання
аудиторських свідчень. Це можливо при вивченні організаційних структур,
що діють у клієнта, методик, спілкуючись із працівниками
компанії-клієнта, складання анкет і схем документообороту, а також
спостерігаючи за діяльністю клієнта.

Вивчивши систему внутрішньогосподарського контролю, аудитор оцінює
можливість виявлення помилок і запобігання їм, а також відхилень від
нормативів. Така оцінка включає застосування конкретних контрольних
процедур, які знижують вірогідність того, що помилки і відхилення від
норм можуть виникнути, будуть виявлені і своєчасно усунуті. Цю процедуру
називають оцінкою ризику контролю.

Якщо за оцінкою аудитора ризик контролю незначний, то він може
зменшити недовіру до точності інформації фінансової звітності, що
стосується контролю (інвентаризація статей балансу). В противному
випадку доведеться виконувати повний комплекс робіт щодо збирання
аудиторських свідчень. Але щоб забезпечити вірогідність своїх попередніх
висновків щодо мінімального ризику, аудитор перевіряє ступінь
ефективності контролю. Процедури, які використовуються при такій
перевірці, називають тестами внутрішньогосподарського контролю.
Здебільшого ці тести включають перевірку первинних документів, якими
оформлені господарські операції. Наприклад, інвентаризаційні відомості,
машинограми наявності основних засобів, коштів, розрахункових операцій,
дебіторів і кредиторів, відображених у бухгалтерському обліку і
звітності.

2.Прогнозування аудиторського ризику

Міжнародними і національними нормами аудиту передбачено моделювання
аудиторського ризику. Орієнтовна модель аудиторського ризику може бути
представлена таким алгоритмом:

Ра = Рвн Рк Рв,

де Ра, Рвн, Рк, Рв — відповідно ризик прийнятий;
внутрішньогосподарський; контролю; невиявлення.

Ступінь аудиторського ризику за поданою моделлю ґрунтується на
експертній оцінці аудитора. Припустимо, що аудитор, оцінюючи попередньо
програму аудиту для клієнта, визначив, що внутрішньогосподарський ризик
становить 70%, ризик контролю — 40 і ризик невиявлення — 15 %.

За моделлю прийнятний аудиторський ризик становитиме

Ра = 0,7 • 0,4 • 0,15 =4,2 %.

Якщо аудитор дійшов висновку, що достатній рівень прийнятого аудиту у
цьому випадку має бути не менше ніж 4,5 %, то він може вважати ризик
цілком задовільним. Це означає, що за цього аудиторського ризику ні
майнових, ні моральних збитків клієнту і аудитору (аудиторській фірмі)
завдано не буде.

Розглянемо складові елементи (сегменти) моделі аудиторського ризику.

Прийнятний аудиторський ризик — це суб’єктивно встановлений рівень
ризику, котрий готовий взяти на себе аудитор. Полягає він у тому, що у
фінансовій звітності будуть виявлені похибки після завершення аудиту і
представлення аудиторського висновку без застереження. Якщо аудитор
визначає для себе менший рівень аудиторського ризику, то це означає, що
він прагне до більшої впевненості у тому, що фінансова звітність не має
істотних погрішностей. Нульовий ризик означав би повну впевненість у
цьому, а стовідсотковий ризик — повну невпевненість. Ступінь ризику може
коливатися у діапазоні між нулем і одиницею (від 0 до 100 %), але не
може бути ні вище, ні нижче цих значень. Повна гарантія (нульовий ризик)
точності фінансової звітності економічно недоцільна, бо для цього
необхідно не вибірковим, а суцільним способом перевірити всю
документацію аудитором, а також в разі потреби залучити до проведення
аудиту технологів, маркетологів та інших фахівців. Такий аудит буде
довготривалим, не оперативним, дорого коштуватиме для клієнта і не
завжди сприятиме удосконаленню його діяльності.

3. Оптимізація аудиторського ризику

Суть прийнятного аудиторського ризику можна оптимізувати, якщо
дослідити велику кількість аудиторських перевірок однорідних суб’єктів
господарювання. Це дасть змогу встановити кількість і зміст істотних
погрішностей та їх вплив на матеріальні інтереси клієнта і аудитора
(аудиторської фірми), а результати досліджень — репрезентувати на
визначення аудиторського ризику у наступному аудиті на однорідні
суб’єкти підприємницької діяльності.

Аудиторською практикою доведено, що за певних обставин необхідно, щоб
ризик був якомога нижчим, інакше не можна захистити інтереси ні
користувачів, ні аудиторів. Це залежить від того, якою мірою зовнішні
користувачі покладаються на показники фінансової звітності, а також від
того, наскільки вірогідно виникнення у клієнта фінансових труднощів
після подання аудитором висновку. Звідси, якщо зовнішні користувачі
повністю покладаються на достовірність фінансової звітності, то аудитору
необхідно намагатися знизити рівень аудиторського ризику. Одночасно,
якщо за умови високої довіри до фінансової звітності у ній залишилися
значні погрішності, то це може завдати шкоди, насамперед іміджу
аудитора.

Якщо після завершення аудиту і видачі позитивного висновку клієнт
змушений оголосити про свою фінансову неспроможність, то у аудитора
виникає потреба захищати якість аудиту. Для тих, хто втрачає гроші через
банкрутство або зміну курсу акцій, цілком природно виникає бажання
порушити судовий позов проти аудитора. Це може бути наслідком
упевненості клієнта у тому, що аудитор не зумів провести аудит
відповідним чином або бажання замовника аудиту відшкодувати частину
своїх втрат незалежне від об’єктивності аудиторського висновку.

У тих випадках, коли аудитор передбачає, що шанс фінансової скрути
або втрат високий і у зв’язку з цим відповідно зростає ризик для бізнесу
аудитора, необхідно знизити рівень прийнятного аудиторського ризику.
Якщо претензії до аудитора все ж матимуть місце, то у нього буде більше
підстав успішно захистити результати проведеного ним аудиту. Хоч
загальна сума аудиторських свідчень і витрати зростають, але це
виправдано, оскільки дає змогу уникнути додаткового ризику бути
притягнутими до судової відповідальності.

Аудитору нелегко передбачити фінансове банкрутство до того, як це
станеться, проте є певні фактори, які є індикаторами такої вірогідності:
спад ділової активності, збитковість роботи, неплатоспроможність і
неліквідність підприємства, професійна некомпетентність працівників
маркетингу і менеджменту.

Аудитор повинен дослідити діяльність клієнта і оцінити значення
кожного з факторів, які впливають на рівень довір’я зовнішніх
користувачів до фінансової звітності, а також визначальних для
фінансового банкрутства клієнта після завершення аудиту. На підставі
дослідження клієнта і оцінки факторів аудитор зможе гіпотетично і
суб’єктивно встановити рівень ризику, стверджуючи, що фінансова
звітність і після закінчення аудиту може мати істотну погрішність. У
процесі перевірки аудитор отримує додаткову інформацію про клієнта і
може змінити свою оцінку рівня аудиторського ризику.

Є ряд обставин, які змушують різних аудиторів визначати у однакових
умовах різні рівні аудиторського ризику. Оскільки виміряти аудиторський
ризик складно, то немає підстав вважати, що всі аудитори за різних умов
виберуть той самий рівень за обсягом і змістом свідоцтв (доказів).
Звідси цілком вірогідно, що припускається багато помилок при визначенні
аудиторського ризику. Для зменшення кількості цих помилок необхідно
користуватися не лише нормами аудиту, а й законодавством,
нормативно-правовими актами, спеціальними методичними рекомендаціями,
положеннями, інструкціями, затвердженими міністерствами і відомствами,
Національним банком України, Аудиторською палатою України. Так, у
практиці аудиту застосовуються Положення про організацію бухгалтерського
обліку і звітності в Україні, затверджене Кабінетом Міністрів України;
Інструкція з проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних
активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і документів та
розрахунків, затверджена Мінфіном України. Вимоги до аудиторського
висновку за наслідками перевірки балансу та річної фінансової звітності
затверджені Аудиторською палатою України та ін.

Виходячи із моделі аудиторського ризику, є пряма залежність між
прийнятним аудиторським ризиком і ризиком невиявлення, а також зворотний
зв’язок між прийнятним ризиком та обсягом свідчень, які планує зібрати
аудитор. Якщо аудитор вирішує скоротити рівень прийнятного аудиторського
ризику, то тим самим скорочує ризик нерозкриття і зменшення кількості
збирання свідоцтв.

Наступним сегментом у моделі аудиторського ризику є
внутрішньогосподарський ризик — наявність значних погрішностей у
фінансовій звітності за відсутності внутрішньогосподарського контролю.
Якщо аудитор нехтує фактором внутрішньогосподарського контролю і складає
висновок про вірогідність наявних помилок, то цим він стверджує високий
рівень внутрішньогосподарського ризику. При встановленні
внутрішньогосподарського ризику не береться до уваги
внутрішньогосподарський контроль, бо він входить до моделі аудиторського
ризику як самостійний елемент, що називається ризиком контролю.

Якщо брати до уваги залежність між внутрішньогосподарським ризиком і
ризиком невиявлення, а також кількістю свідоцтв, які збираються, то
внутрішньогосподарський ризик обернено пропорційний до ризику
невиявлення і прямо пропорційний до кількості свідоцтв. Наприклад, якщо
аудитор стверджує, що у дебіторській заборгованості
внутрішньогосподарський ризик високий, оскільки багато контрагентів
клієнта стають неплатоспроможними у зв’язку з економічними умовами у
галузі, то ризик невстановлення має бути низьким, а планова кількість
свідоцтв — велика.

Модель аудиторського ризику показує тісний взаємозв’язок між
внутрішньогосподарським ризиком і ризиком контролю. Включення
внутрішньогосподарського ризику до моделі аудиторського ризику — один із
найважливіших аспектів аудиту. Це передбачає, що аудитори повинні
орієнтуватися, в яких формах фінансової звітності помилки найбільш або
найменш вірогідні. Ця інформація визначає загальну кількість свідчень,
які необхідно зібрати, а також яким чином їх зібрати.

На початку аудиту можна лише наближено оцінити зміни у рівні
внутрішньогосподарського ризику. До цього аудитор має вивчити фактори,
які створюють ризик, і аудиторські свідчення, після чого взяти їх до
уваги.

Оцінюючи внутрішньогосподарський ризик, аудитор повинен врахувати ряд
важливих факторів, а саме: характер бізнесу клієнта; чесність
адміністрації; результати попереднього аудиту; первинний і повторний
аудит; професіоналізм бухгалтерських кадрів; вірогідність привласнення
коштів; достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку.

Характер бізнесу клієнта — вплив технології на визначеність бізнесу.
Найбільша вірогідність зміни внутрішньогосподарського ризику у різних
видах бізнесу залежить від запасів товарно-матеріальних цінностей,
дебіторської заборгованості, майна, будинків і устаткування.

Чесність адміністрації — репутація клієнта має викликати особливу
настороженість у аудитора, бо нечесність у сплаті податків, приховування
виручки та ін. пов’язані з погрішностями у фінансовій звітності.

Результати попереднього аудиту — припущення, що помилки, виявлені
попереднім аудитом, повторяться при аудиті у звітному році. Це
пояснюється тим, що помилки є не одноразовими, а системними — завищення
цін при спаді виробництва продукції.

Первинний і повторний аудит. Проводячи у клієнта аудит протягом
кількох років, аудитори накопичують досвід і знання про можливість
помилок у його звітності. Більшість аудиторів установлюють високий
рівень внутрішньогосподарського ризику у перший рік аудиту, який
скорочується у наступні роки в міру нагромадження досвіду.

Професіоналізм бухгалтерських кадрів — правильно поставлений облік
знижує аудиторський ризик завдяки достовірності показників простроченої
дебіторської заборгованості, накопиченню застарілих товарних запасів,
зобов’язань по платежах за дорученнями, покриттю відсотків за банківські
позики тощо.

Вірогідність привласнення коштів — нестачі, крадіжки, розтрати — це
результат привласнення коштів внаслідок недостатнього внутрішнього
контролю у клієнта, що впливає на збільшення внутрішньогосподарського
ризику.

Достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку — проведення
інвентаризації цінностей перед складанням річної фінансової звітності
підтверджує достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку і
відповідних статтях балансу, що полегшує роботу аудитора і знижує
ймовірність припущення погрішності при визначенні аудиторського ризику.

Аудитор повинен оцінити перелічені фактори внутрішньогосподарського
ризику і вирішити, який із них найбільш важливий для наступного
врахування при визначенні аудиторського ризику.

Ризик контролю — оцінка ефективності системи внутрішньогосподарського
контролю клієнта з погляду спроможності запобігати помилкам або виявляти
їх, прагнення аудитора встановити цю оцінку на стовідсотковому рівні.
Ризик контролю обернено пропорційний до ризику невиявлення, тоді як між
ризиком контролю і кількістю належних збиранню свідоцтв існує пряма
залежність. Наприклад, якщо аудитор зробив висновок, що система
внутрішньогосподарського контролю ефективна, то рівень ризику
невиявлення може бути підвищений, а кількість свідоцтв зменшено. Коли
система контролю ефективна, аудитор може підвищити рівень ризику
невиявлення, оскільки ефективна система внутрішньогосподарського
контролю скорочує ймовірність погрішностей у фінансовій звітності.

Ризик невиявлення — це ризик, який аудитор готовий взяти на себе
такою мірою, в якій він ризикує не виявити істотних помилок у фінансовій
звітності за допомогою аудиторських процедур. Ризик невиявлення визначає
кількість свідоцтв, які аудитор планує зібрати. За низького рівня
невиявлення . аудитор не погоджується брати на себе великий ризик
невиявлення помилок через нестачу свідоцтв, тому докладає; всіх зусиль
до отримання більшої кількості свідоцтв (доказів), необхідних для
дослідження питань, поставлених клієнтом.

Рівень аудиторського ризику значною мірою залежить від
професіоналізму аудиторів, їхніх морально-вольових та етичних якостей.
Досвід показує, що професійні вимоги до аудиторів, тестування їх,
сертифікація та ліцензування на право аудиторської діяльності не
забезпечують комплектування аудиторських фірм висококваліфікованими
фахівцями. Причиною цього є недостатність підготовки у навчальних
закладах фахівців з обліку й аудиту та низька професійна якість їх,
оскільки не вирішено питання проходження студентами навчальної і
виробничої практики з аудиторської діяльності безпосередньо у трудових
колективах замовників аудиту. Внаслідок цього створюється вакуум у
потребі аудиторів, що заповнюється не завжди високопрофесійними
фахівцями. У зв’язку з цим якість аудиторських робіт не відповідає
вимогам клієнтів щодо активізації маркетингової діяльності, поліпшення
фінансового становища, удосконалення обліку і звітності,
внутрішньогосподарського контролю, запобігання помилкам у оподаткуванні
тощо. Все це стримує формування ринку аудиторських послуг, а звідси і
відсутність конкуренції аудиторів за місце на ринку аудиту. З подальшим
розвитком підготовки фахівців з аудиту за якістю і кількістю, створенням
ринку аудиторських послуг виникають передумови для конкуренції
аудиторів, завдяки чому запрацює саморегулюючий механізм аудиторської
діяльності в Україні.

Отже, прогнозування оптимального рівня аудиторського ризику залежить
від організації контрольно-аудиторського процесу, його інформаційного,
методичного і кадрового забезпечення.

Список використаної літератури:

1). М. Т. Білуха «Курс аудиту», Київ «ВИЩА ШКОЛА» — «Знання», 1998;

2). Г. М. Давидов «Аудит», Київ «Знання», 2001;

3). Н. І. Дорош «АУДИТ методологія організації», Київ «Знання» 2001;

4). А. В. Газарян «Аудит», Київ 1997;

5). С. М. Бичков «Аудит», Київ 1998;

6). Л. С. Шахтовська «Аудит», Київ 1996.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи