Реферат на тему:
Аудит розрахунків за претензіями. Поняття ризику і правила його
оцінювання.
1. Аудит розрахунків за претензіями
Рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунок 374 “Розрахунки
за претензіями”.
Одним із важливих завдань аудиту є перевірка розрахунків за претензіями
за невиконання договірних зобов’язань. Є декілька груп претензій:
• до постачальників і підрядників за виявлені під час перевірки їхніх
рахунків завищення обсягів виконаних робіт, недопоставку товарів,
завищення цін і тарифів, завищення сум внаслідок арифметичних помилок,
за невідповідність якості поставлених товарів стандартам або технічним
умовам, за простої з вини постачальників;
• до транспортних організацій за нестачу вантажу понад норми природних
втрат, що виникла у дорозі, і за зайві сплачені суми при перевезенні
вантажів;
• за санкціями (штрафи, пені, неустойки) за недотримання договірних
умов, визнаних платниками або присуджених судом;
• до банків за сумами, помилково списаними за рахунками в банку (за
валютними операціями).
Претензії пред’являють після того, як підприємство дізналося про
порушення своїх майнових прав і законних інтересів іншим підприємством.
Претензії про відшкодування вартості продукції (товарів), якої бракує,
неналежної якості або некомплектної і уплату штрафу за поставку такої
продукції (товарів) пред’являють протягом місяця, а претензії за іншими
підставами – протягом 2 місяців.
За кожною претензією необхідно перевірити її обґрунтованість і
правильність оформлення документів.
Недотримання строків пред’явлення претензій часто використовується для
приховання фактів крадіжок матеріальних цінностей. Тому треба вивчити
причини відмови постачальників або транспортних організацій у
задоволенні претензії, протоколи розгляду претензійних справ у суді й
арбітражі. Якщо за претензією приховувалося привласнення цінностей
окремими посадовими особами, необхідно вжити заходів щодо відшкодування
заподіяної шкоди.
При нестачі товарів у дорозі слід перевірити наявність комерційних актів
і правильність їх оформлення.
Аудитори з’ясовують обґрунтованість претензій, встановлюють винних осіб,
суму шкоди, завданої підприємству шляхом погашення необґрунтованих
претензій.
Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю
суб’єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефективності
діяльності суб’єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють
впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту.
В умовах становлення ринкової економіки в Україні неабиякий інтерес
викликає досвід зарубіжних країн щодо організації внутрішнього аудиту.
Професійну організацію внутрішніх аудиторів у США було створено в 1941
р. як Інститут внутрішніх аудиторів. Свою діяльність Інститут будує на
базі загальних професійних знань внутрішніх аудиторів, програми
безперервного професійного розвитку, економічного кодексу, норм і
програм сертифікації. Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і
в приватному секторі. Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне
оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають своїй
головній фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання,
рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони
перевіряють. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську
інформацію й її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту – допомогти
відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов’язки
максимально кваліфіковано й ефективно.
Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом підприємства. За
внутрішній аудит відповідає сама фірма або один із її відділів, тобто
контрольний орган всередині фірми. Керівник такого контрольного органу
(або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства.
Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому
підприємстві або в його підрозділах.
Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам
внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування. Для
цього він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи
підприємства, забезпеченню рентабельності й зміцненню його фінансового
стану.
Мета внутрішнього аудиту – удосконалення організації й управління
виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.
Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання
комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її
проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану
оцінку господарським операціям і процесам.
Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства,
використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової
технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності
підприємства.
2. Поняття ризику і правила його оцінювання
Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає
практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди
намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він
повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був
достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої
обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю,
яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний
підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати
професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських
процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.
У фінансовому словнику подано досить оригінальне визначення ризику:
“Ризик економічний – ймовірність того чи іншого результату (отримання
прибутку чи зазнавання втрат) від реалізації певного господарського
проекту чи здійснення певної дії. Кількісна величина ризику може
виражатися в абсолютних та відносних показниках. В абсолютному вираженні
ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної
операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення
абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує
господарську діяльність” [34, с. 253].
Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно
оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони
приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає
реальності.
У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі поняттю ризику, його
видам дається різне тлумачення. У Національних нормативах № 12 “Оцінка
системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов’язаного з
ефективністю її функціонування” та № 32 “Оцінки властивого ризику і
ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні
процедури аудиторської перевірки” сутність і визначення різних видів
ризику також мають розпливчастий характер. Оцінку аудиторського ризику
подано в більш як шести міжнародних нормативах аудиту. Оскільки
Національні нормативи аудиту України затверджені рішенням АПУ № 73 від
18.12.98 і проходять адаптацію на теренах України, аудиторські фірми й
аудитори-підприємці зобов’язані їх дотримуватися. Тому в цьому посібнику
йтиметься про види аудиторського ризику, представлені в Національних
нормативах аудиту України.
Метою нормативу № 12 є встановлення порядку отримання аудитором знань
про систему бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю,
ризик аудиту (загальний ризик) і його складові: властивий ризик, ризик
невідповідності внутрішнього контролю і ризик невиявлення помилок.
Детальніше про взаємозв’язок властивого (притаманного) ризику та ризику
відповідності внутрішнього контролю розповідається в нормативі № 32
“Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього
контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки”.
Незалежні процедури перевірки – аудиторські процедури, що
використовуються аудитором для визначення того, чи були
фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані,
правильно оформлені й відображені в облікових реєстрах.
нутрішньому аудиту доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з
питань дотримання законів, положень (стандартів) бухгалтерського обліку,
Плану рахунків та Інструкції про його застосування, Інструкції з
інвентаризації, Положення про ведення касових операцій тощо.
Основні функції внутрішнього аудиту: контроль за правильністю
оформлення, приймання і відпуску матеріальних цінностей, оприбуткування,
видачі й перерахування грошових коштів, створення і витрачання власного
капіталу; контроль за дотриманням правил штатно-фінансової дисципліни,
правильним створенням і розподілом прибутків.
Перелік контрольних функцій внутрішнього аудиту слід оформити
відповідним наказом керівника підприємства. У ньому необхідно також
передбачити своєчасне й кваліфіковане проведення перевірки з метою
прогнозування господарських ситуацій, які призводять до порушення
нормативних актів, що дасть можливість своєчасно вжити заходи для
попередження (профілактики) правопорушень. За допомогою поточного
контролю слід здійснити вибіркові перевірки правильності господарських
операцій разом із суцільними перевірками каси, банку, розрахунків з
підзвітними особами, списання матеріалів на витрати, забезпечення
фінансових результатів, реагування на виявлені порушення.
Структура внутрішнього аудиту підприємства включає три елементи: умови
проведення аудиту, систему бухгалтерського обліку і процедури аудиту.
Кожний елемент розуміють як наявність правил, процедур, методики і
документації, розроблених для захисту своїх коштів, отримання надійної
інформації з фінансів, підвищення ефективності роботи і дотримання
відповідних вимог. У поєднанні всі перераховані елементи структури
внутрішнього контролю забезпечують підприємству зниження небажаного
ризику ділової і фінансової діяльності, а також ризик помилок у
бухгалтерському обліку.
Внутрішній аудит здійснюється або на основі рішення органів управління
фірми, або відповідно до порядку, встановленого законодавством.
Внутрішній аудит є складовою внутрішнього контролю і здійснюється за
рішенням органів управління фірми для контролю й аналізу господарської
діяльності.
Головна мета внутрішнього аудитора – визначити, чи має фінансова
звітність підприємства суттєві перекручення.
Термін “Внутрішній аудит” означає діяльність внутрішньої аудиторської
служби (або служби внутрішніх ревізорів підприємства).
Основні функції служби внутрішнього аудиту, як правило, складаються з
процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінювання і
контролю відповідності цих операцій, відображених у бухгалтерському
обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю
підприємства.
Можливості й мета діяльності служби внутрішнього аудиту мають широкий
спектр та напрямки і залежать від розміру та структури підприємства, а
також потреб керівництва. Як правило, функції внутрішнього аудитора
складаються з контролю за функціонуванням та організацією систем
бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.
Контроль за організацією системи бухгалтерського обліку – це виконання
частини функцій керівництва підприємства. Служба внутрішнього аудиту, як
правило, відповідає перед керівництвом підприємства за постійне
спостереження та контроль за функціонуванням цих систем. Фахівці
внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення цих систем;
проводять експертизи фінансової й оперативної інформації, огляд коштів,
які використовуються для ідентифікації, виміру, класифікації та
інформування; готують огляди ефективної діяльності підприємства, у тому
числі нефінансових засобів керівництва; здійснюють контроль за
дотриманням українського законодавства і виконанням всіма підрозділами
підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності.
Роль і функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом
підприємства і метою його розвитку.
Функції внутрішнього аудиту змінюються залежно від вимог керівництва
підприємства.
Ефективна діяльність служби внутрішнього аудиту дає змогу зовнішньому
аудитору змінювати характер і термін виконання та скорочувати обсяги
аудиторських процедур, але не може зумовити повне невиконання ним раніше
запланованих процедур перевірки.
Внутрішній аудит проводять особи, які мають відповідний рівень
професійної освіти, досвіду і компетенції, а робота помічників належним
чином контролюється, аналізується і документально оформлюється.
ЛІТЕРАТУРА
Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993р. // Голос
України. — 1993. — 29 травня.
Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. — К.:
Вища школа, 1994. — 364 с.
Білуха М.Т. Курс аудиту. — К.: Вища школа: Т-во “Знання”, 1998. — 573 с.
Зубілевич СЛ., Голов С.Ф. Основи аудиту. — К.: Ділова Україна, 1996. —
374с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
