Курсова робота

на тему:

“Аудит податку на прибуток ”

ЗМІСТ

1. Проблеми, викликані неузгодженістю податкового та бухгалтерського
обліку в
Україні………………………………………………………..
………………………………..2

2. Мета та задачі аудиту податку на
прибуток……………………………………………..5

3. Послідовність проведення аудиту податку на прибуток та основні

джерела інформації
………………………………………………………………
……………………5

4. Програма аудиту податку на
прибуток…………………………………………………….7

5. Зміни в оподаткуванні прибутку підприємств, їх вплив

на податкові зобов’язання платника
податку…………………………………………….26

Список використаної
літератури……………………………………………………..
…………37

1. Проблеми, викликані неузгодженістю податкового та бухгалтерського
обліку в Україні

У сучасних умовах особливого значення набуває підвищення ефективності
ведення податкового обліку та здійснення аудиту податкової звітності.

Податковий облік можна визначити як підсистему бухгалтерського обліку,
яка за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції
нарахування та сплати податків. Зокрема у ст.1013 (53) проекту
Податкового кодексу податковий облік визначається як система
обов’язкових форм і методів відображення платниками податків результатів
господарської діяльності або інших об’єктів, пов’язаних з визначенням
податкового зобов’язання з відповідних податків. Тобто мова фактично йде
про те, що податковий облік обгрунтовує, регулює взаємовідносини між
платниками податків і державою щодо обсягів і структури податків та
інших обов’язкових платежів.

Податковий облік – це, з одного боку, облік валових доходів і валових
витрат, який здійснюється з метою визначення податку на прибуток, а з
іншого – облік ПДВ, зокрема, податкового кредиту і податкового
зобов’язання, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів).

Отже, склалася ситуація, яка фактично призвела до формування паралельної
системи обліку, що не контролюється подвійним записом, і значно
підвищила витрати на його ведення і призвела до поглиблення протиріч з
міжнародними правилами. Це можна побачити на прикладі податку на
прибуток. Так, оподатковуваний прибуток у податкових деклараціях – це не
прибуток взагалі, а певна довільна величина, слабо пов’язана з
результатами господарської діяльності, що може збігатися з величиною
приросту капіталу в даному звітному періоді тільки випадково. У цьому
разі держава вилучає не приріст капіталу, а безпосередньо капітал.

Отже, на даний момент податкове законодавство взаємодіє з
бухгалтерським обліком таким чином, що особливості реального
оподаткування впливають на порядок відображення сум, пов’язаних з
податком на прибуток у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності,
тобто податок, який підлягає сплаті до бюджету, обчислюється не за
бухгалтерськими правилами, які реально визначають кінцевий фінансовий
результат, а за окремими правилами, встановленими податковим
законодавством.

Щодо Звіту про фінансові результати, то аж до статей “Фінансові
результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток або
збиток” (ряд. 170 або 175) ніякі правила податкового законодавства не
можуть вплинути на фінансові показники, що визначаються згідно з нормами
чинних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, і передусім П(С)БО
15 “Дохід” і П(С)БО 16 “Витрати”. Це основна відмінність між міжнародним
стандартом бухгалтерського обліку 12 “Облік податків на доходи” і
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 “Податок на прибуток”.
Така відмінність на сьогодні є реальністю, і тому необхідно шукати шляхи
найефективнішого вирішення цього питання. Тому можна говорити про те, що
в сучасних умовах однією з основних проблем є інтеграція різних видів
обліку в єдину інформаційну систему.

Хоча податковий і фінансовий облік пов’язані між собою, результати за
даними цих двох систем обліку суттєво відрізняються між собою. До
найпоширеніших причин таких відхилень можна віднести:

принципово новий підхід до визначення моменту виникнення валових доходів
та валових витрат, який не збігається з моментом отримання доходів і
витрат діяльності підприємств (правило “першої події” в податковому
обліку та принцип нарахувань в бухгалтерському);

відмінність у методиці визначення сум валових доходів і витрат, а також
сум витрат і доходів діяльності;

новий підхід до визначення об’єкта оподаткування (об’єкт оподаткування в
податковому обліку є прибуток, який визначається шляхом зменшення
скоригованого валового доходу на суму валових витрат і амортизаційних
відрахувань і який не збігається з прибутком, що є різницею між доходами
і витратами, відображеними у фінансовому обліку);

існування у фінансовому обліку певних теоретичних категорій, цілісної
методології обліку та обмеження теоретико-методологічної бази
податкового обліку лише правилами його ведення;

відмінність у призначенні фінансової та податкової звітності (якщо за
даними першої можна охарактеризувати фінансовий стан, то за даними
другої – стан розрахунків з бюджетом).

Усе це свідчить про те, що назріла необхідність інтеграції податкового і
бухгалтерського обліку. Слід зазначити, що незалежно від шляху, який
буде обрано щодо взаємоузгодження обліку та оподаткування, податкову і
фінансову звітність слід складати, керуючись загальними методологічними
принципами бухгалтерського обліку, тобто податкове законодавство повинно
бути зорієнтоване на формування податкових показників на основі даних
бухгалтерського обліку, який базується на Законі України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Можна
припустити, що наявність розбіжностей між даними бухгалтерського обліку
і податкової звітності зумовлені тільки тим, що більшість податкових
законів були прийняті раніше вищеназваного Закону. Проте вже сьогодні
очевидно, що у проекті Податкового кодексу проблема розбіжностей не
знайшла вирішення, серйозним недоліком є те, що у ньому не передбачено
механізму отримання з бухгалтерського обліку інформації для складання
податкової звітності. Тому навіть при відмові від застосування правила
“першої події”, проблему не буде вирішено. На це слід звернути увагу на
наступних етапах розгляду проекту Податкового кодексу.

2. Мета та задачі аудиту податку на прибуток

Метою аудиту розрахунків з бюджетом з податку на прибуток є висловлення
думки аудитора щодо достовірності, об’єктивності та відповідності
чинному законодавству показників звітності по нарахуванню та сплаті
податку на прибуток.

Функціональними задачами є: коригування (рекомендації щодо виправлення
помилок) та розроблення пропозицій на підставі проведеного аудиторського
дослідження щодо альтернативних методів оподаткування, які для клієнта є
більш оптимальними.

В Кодексі професійної етики аудиторів України, затвердженому рішенням
Аудиторської палати України від 18.12.1998р. № 73, окремий розділ 5
“Податкова практика” присвячено діяльності аудиторів, які надають
професійні послуги в сфері оподаткування. В даному розділі наголошується
на тому, що завданням аудитора є створення атмосфери найбільшого
сприяння клієнтові за умови дотримання принципів об’єктивності та
конфіденційності. При цьому у разі підготовки податкової звітності для
клієнтів аудитор не має права гарантувати абсолютну правильність, а
також те, що запропоновані рекомендації щодо оподаткування не підлягають
ніякому сумніву. Навпаки, аудитор повинен переконатися в тому, що
клієнту відомо про існуючі обмеження, властиві консультаціям з питань
оподаткування, щоб у разі неправильного або неоднозначного тлумачення
окремих питань оподаткування третіми особами його думка не сприймалася б
користувачами послуг за остаточну істину.

3. Послідовність проведення аудиту податку на прибуток та основні
джерела інформації

При укладанні договору на аудиторські послуги аудитору бажано відразу
встановити метод організації аудиторської перевірки: суцільний чи
вибірковий. У зв’язку з тим, що дана сфера аудиту є надзвичайно
актуальною, а також зважаючи на часті зміни в нормативних документах
аудит податкової звітності доцільно проводити суцільним шляхом.

Перевірка проводиться в наступній послідовності:

• визначають, чи є підприємство платником податку на прибуток;

• вивчають нормативну базу з урахуванням змін в періоді, що
перевіряється;

• встановлюють чи підприємство-клієнт є платником податку на прибуток,
чи користується пільгами і в яких обсягах;

• визначають правильність визначення підприємством об’єкту та бази
оподаткування;

• перевіряють правильність застосування розмірів ставки;

• перевіряють правомірність застосування пільг при розрахунку та сплаті
податкі;

• перевіряють правильність розрахунків сум податків, повноту та
своєчасність сплати податку до бюджету;

• перевіряють методику складання та своєчасності подання в податкову
інспекцію звітності по видах податків;

• аналізують альтернативні методи оподаткування з метою визначення
оптимального оподаткування.

Основними джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є:

бухгалтерські записи на рахунку 64 «Розрахунки за податками і
платежами», 98 “Податки на прибуток”, регістри синтетичного і
аналітичного обліку, баланс та інші види фінансової звітності;

Декларація про прибуток підприємства;

бухгалтерські розрахунки та довідки у випадку виправлення допущених
помилок;

виписки банків і додані до них документи про перерахування належних сум
до бюджету;

акти минулих перевірок державної податкової адміністрації тощо.

4. Програма аудиту податку на прибуток

Ефективна організація аудиту передбачає дотримання послідовності певних
етапів аудиторської перевірки. Перший етап — процес планування, метою
якого є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на
виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше.

В процесі планування розробляється загальний план та програма аудиту,
які передбачають проведення процедур, спрямованих на досягнення
розуміння аудитором бізнесу клієнта, систем обліку та внутрішнього
контролю, визначення ризиків і суттєвості тощо. Слід зазначити, що у
міжнародній практиці немає певних затверджених інструкцій щодо рівнів
суттєвості інформації, тобто підходи різняться, однак щодо прибутку до
оподаткування, то в багатьох країнах рівень суттєвості встановлено в
межах 5-10%.

Программа аудиту податку на прибуток передбачає здійснення наступних
кроків:

1. Вивчення діючої нормативної бази, яка стосується оподаткування
податком на прибуток, зокрема основний нормативний акт – Закон України
“Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР з
усіма змінами і доповненнями, у т.ч. внесеними Законом України від
24.12.2002р. №349-IV та від 01.07.2004р. №1957-IV (далі Закон про
прибуток).

2. Визначення джерел інформації, необхідних для перевірки розрахунків з
бюджетом з податку на прибуток.

3. Визначення, чи є підприємство платником податку на прибуток.

Ознаки віднесення суб’єктів господарської діяльності до платників
визначені ст.2 Закону про прибуток. Відповідно до даної статті
платниками податку є: з числа резидентів — суб’єкти господарської
діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та
організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку
як на території України, так і за її межами, філії, відділення та інші
відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи; з числа
нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій
організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх
походження з України, за винятком установ та організацій, що мають
дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами
України або законом; постійні представництва нерезидентів, які отримують
доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські
(представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників
та ін.

4. Визначення, чи здійснює підприємство операції особливого виду, чи
користується пільгами при сплаті податку на прибуток, в яких обсягах;
перевірка правомірності віднесення доходів до категорії тих, що
звільнені від оподаткування.

При цьому слід звернутися до норм ст.7 Закону про прибуток, що
регламентує порядок оподаткування операцій особливого виду, а саме
оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій (п.7.1), страхової
діяльності (п.7.2), операцій із розрахунками в іноземній валюті (п.7.3),
операцій з пов’язаними особами (п.7.4), операцій з торгівлі цінними
паперами та деривативами (п.7.6), оподаткування спільної діяльності на
території України без створення юридичної особи (п.7.7), оподаткування
дивідендів (п.7.8), операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями
(п.7.9), доходів від виконання довгострокових договірних зобов’язань
(п.7.10) тощо.

Особливу увагу слід звернути на особливості оподаткування окремих
платників податку (п.7.13).

5. Перевірка правильності визначення підприємством об’єктів та бази
оподаткування.

5.1. Перевірка правильності розрахунку показника валового доходу.

При перевірці слід керуватися ст.4 Закону про прибуток, згідно з якою
до валового доходу платника податку включаються такі основні показники:
загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі
допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної
особи, доходи від продажу цінних паперів, від здійснення банківських,
страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі
валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та
вимогами, доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів,
отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими
вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди),
доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої
платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг),
безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, сум поворотної
фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, що
залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду від осіб, що
не є платниками податку на прибуток, або осіб що мають пільги в
оподаткуванні тощо, сум акцизного збору, сплачених (нарахованих)
покупцями підакцизних товарів на користь платника акцизного збору тощо.

Не включаються до валового доходу: суми податку на додану вартість,
отримані (нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукції
(робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство-отримувач
не є платником податку на додану вартість, суми коштів або вартість
майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або
реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в
тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну
діяльність на території України без створення юридичної особи, суми
одержаного платником податку емісійного доходу та інші надходження.

5.2. Перевірка правильності розрахунку показнику валових витрат.

При перевірці слід керуватися ст.5 Закону про прибуток, згідно з якою
до валових витрат дозволено відносити суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці тощо.

Необхідно перевірити, чи не включило підприємство до складу валових ті
доходи, які згідно з п.5.3 Закону про прибуток не дозволяється відносити
до складу валових витрат (вартість торгових патентів, суми сплаченого
емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав, суму сплачених
дивідендів та ін.).

Особливу увагу слід звернути на те, чи не порушені розміри, в межах яких
дозволяється відносити відповідні витрати до складу валових.

Чинне законодавство до складу валових витрат дозволяє включати :

50% витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів;

витрати на суму пожертвувань неприбутковим організаціям у межах від 2%
до 5% оподатковуваного прибутку попереднього року;

витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і
розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів
або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями — не
більше 2% від оподаткованого прибутку за попередній звітний
(податковий) рік;

будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні
заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не
компенсується за рахунок покупців таких товарів — не більше від суми,
яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених)
платником податку та не вище 10% від сукупної вартості таких товарів, що
були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного
обслуговування;

плату за оперативну оренду легкового автомобіля – в розмірі 50%;

будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних засобів, — в сумі,
що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних
засобів на початок звітного періоду;

суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для
цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам
науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також
неприбутковим установам та організаціям – у межах від 2% до 5%
оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду (для громадських
організацій інвалідів – не більше 10%);

суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані)
організаціям роботодавців та їх об’єднанням у вигляді вступних,
членських та цільових внесків – не більше 0,2% фонду оплати праці
платника податку за звітний рік та ін.

5.3. Перевірка правильності розрахунку приросту (убутку) балансової
вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів i
напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках
готової продукції.

Правила ведення обліку приросту (убутку) встановлено “Порядком ведення
платниками податку обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних
матеріалів, сировини, комплектуючих виробів i напівфабрикатів на
складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції”,
затвердженим наказом Мінфіну України від 11.06.98р. №124 i
зареєстрованим у Мін’юсті України 03.07.98 р. за № 417/2857.

Ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості
покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних
паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та
напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках
готової продукції регламентується ст. 5.9 Закону про прибуток.

У разі коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду
перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду,
різниця включається до складу валових доходів платника податку в такому
звітному періоді.

У разі коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду є
меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду,
різниця включається до складу валових витрат платника податку в такому
звітному періоді.

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих)
платником податку – покупцем, до приросту запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених платником податку –
продавцем, до убутку запасів не включається.

Уцінка та дооцінка запасів з метою податкового обліку не змінює
балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати,
пов’язані з придбанням таких запасів.

Необхідно перевірити, чи не здійснювалась оцінка вартості запасів при
їх убутку за методом LIFO, забороненим новою редакцією Закону про
прибуток.

5.4. Перевірка правильность розрахунку амортизаційних відрахувань.

5.4.1. Перевірка відповідності віднесення витрат на ті, які підлягають
амортизації (придбання основних фондів та нематеріальних активів для
власного виробничого використання; самостійне виготовлення основних
фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату
заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких
основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції,
модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні
поліпшення якості землі, не пов’язані з будівництвом), ті, які не
підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат
звітного періоду (витрати платника податку на придбання і відгодівлю
продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх
подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих
(складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого
продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться на
консервації) та ті, які не підлягають амортизації та провадяться за
рахунок відповідних джерел фінансування (витрати бюджетів на будівництво
та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження
бібліотечних і архівних фондів, автомобільних доріг загального
користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного
фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується
за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; на придбання,
ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих
фондів).

5.4.2. Перевірка правильності розподілу основних засобів за групами та
відповідність застосування норм амортизації щодо кожної групи.

П. 8.2.2. Закону про прибуток регламентує поділ основних засобів на 4
групи та встановлює у відсотках до балансової вартості кожної з груп
такі квартальні норми амортизації:

група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні
пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця
загального користування), вартість капітального поліпшення землі (На з
01.01.2004р.- 2%, була — 1,25%,);

група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього;
меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та
інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та
приладдя до них (На з 01.01.2004р.- 10%, була 6,25%);

група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4(На з
01.01.2004р.- 6%, була — 3,75%,);

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для електронного
оюроблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними
засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи,
телефони (у т.ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких
перевищує вартість малоцінних товарів чи предметів (На = 15%).

Оскільки норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової
вартості кожної з груп основних фондів, то при перевірці слід звернути
увагу на правильність визначення балансової вартості та правомірність
проведення її індексації (пп.8.3 – 8.4 ) Закону про прибуток.

5.5. Перевірка правильності остаточного розрахунку об’єкту оподаткування

Відповідно до ст.3 Закону про прибуток об’єктом оподаткування є
прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового
доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 Закону про прибуток
на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 Закону та суму
амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і 9 цього Закону.

Якщо об’єкт оподаткування від’ємним, то, відповідно до п.6.1 Закону про
прибуток, сума такого від’ємного значення підлягає включенню до складу
валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового
року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками трьох кварталів та
року здійснюється з урахуванням від’ємного значення об’єкта
оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових
періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного
значення.

6. Перевірка правильності застосування ставок податку.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на
власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25% до
об’єкта оподаткування. При оподаткуванні доходів від грального бізнесу
застосовується ставка 30%. Але є винятки, які необхідно брати до уваги:
так, наприклад, доходи від страхової діяльності (крім страхування життя)
страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3% від суми
валового доходу, отриманого від страхової діяльності, інші виняткові
випадки регламентовані ст. 7 Закону про прибуток.

7. Перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку розрахунків з
бюджетом з податку на прибуток, а також правильності відображення в
бухгалтерському обліку та фінансовій звітності різниць, що виникають в
наслідок розбіжності правил податкового і бухгалтерського обліку.

7.1. Перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку
основних господарських операцій та відповідність даного відображення
вимогам податкового законодавства щодо дат виникнення валових доходів та
валових витрат.

Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат,
наведеним у Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” від 16.07.99 р. №996-XIV, доходи і витрати
відображаються в бухгалтерському обліку в момент їх виникнення,
незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 11 Закону про прибуток датою збільшення валових витрат
виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або
дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату
товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх
видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником
податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання
платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати повинні визнаватися при оформленні господарськи
операцій такими бухгалтерськими проведеннями:

Дт 371 Кт 311 (в разі здійснення передоплати);

Дт 20, 28 та ін. Кт 631(при оприбуткуванні без попередньої оплати).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним
операцій з нерезидентами чи реидентами, які сплачують податок на
прибуток за нижчою ставкою, у складі єдиного/ фіксованого податку чи є
звільненими від сплати даного податку, — є дата оприбуткування або
фактичного отримання товарів (робіт, послуг) незалежно від наявності їх
оплати.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що
сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),
що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку
— дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої
— дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника
податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата
фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Датою
збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з
оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на
поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної
компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення
заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед
таким бюджетом.

Валові витрати повинні визнаватися при оформленні господарськи операцій
такими бухгалтерськими проведеннями:

Дт 311 Кт 681 (реалізація при попередній оплаті);

Дт 361, 377 Кт 70 (реалізація без передоплати)

7.2. Перевірка обгрунтованості відстрочених податкових активів та
відстрочених податкових зобов’язань, та правильності їх відображення в
бухгалтерському обліку та Балансі.

Розбіжності між обліковим прибутком/збитком (визначеним в
бухгалтерському обліку і відображеним у Звіті про фінансові результати
за звітний період) та податковим прибутком/збитком (визначена за
податковим законодавством об’єктом оподаткування за звітний період)
обумовлені існуванням постійних та тимчасових різниць.

Постійні різниці виникають в поточному звітному періоді та не
анулюються у наступних звітних періодах, вони пов’язані з відмінностями
у нормах, викладених в П(С)БО та у Законі про прибуток.

№ Назва статей витрат Інформація в бух.обліку Інформація в податковому
обліку

1 Амортизація основних засобів невиробничого призначення Дт 92, 93, 94

Кт 131 Амортизація не нараховується

2 Витрати на пально-мастильні матеріали, витрати, пов’язані зі стоянкою
та паркуванням легкових автомобілів Дт 91, 92, 93

Кт 203, 372 Включаються до складу валових витрат в межах 50%

3 Визнані штрафи, пені, неустойки Дт 948

Кт 311 Не відносяться до валових витрат

4 Уцінка необоротних активів Дт 945

Кт 10, 11, 12 Не відносяться до валових витрат

5 Представницькі витрати Дт 92

Кт 631, 372 Включаються до валових витрат в сумі, що не перевищує 2 %
оподатковуваного прибутку за минулий звітний період

6 Благодійна допомога неприбутковим організаціям Дт 977

Кт 377 Включається до валових витрат в межах 2-5% оподатковуваного
прибутку за минулий звітний період

7 Витрати на поліпшення основних засобів Дт 152

Кт 20, 66, 65 та ін Включаються до валових витрат в сумі, що не
перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на
початок звітного періоду

Тимчасові різниці виникають внаслідок різниці у часі відображення сум
доходів та витрат на рахунках бухгалтерського обліку і в податковому
обліку, з часом вони зникають (погашаються). Крім ознаки часу, різниці
можуть класифікуватися за характером впливу на співвідношення між
податковим і обліковим прибутком, а отже, між поточним податком і
витратами з податку на прибуток. Відповідно до П(С)БО17 “Податок на
прибуток” тимчасові різниці бувають двох видів:

Тимчасова різниця, що підлягає вирахуванню — тимчасова різниця, що
призводить до зменшення податкового прибутку (збільшення податкового
збитку) у майбутніх періодах. Вона характеризує перевищення податкового
прибутку над обліковим прибутком звітного періоду. Оскільки різниця
тимчасова, то в майбутніх періодах вона сторнується, і податковий
прибуток (податковий збиток) майбутніх періодів зменшуватиметься
(збільшуватиметься). У балансі вплив цієї різниці на податок на прибуток
обліковується як відстрочений податковий актив.

Нарахована сума податку на прибуток проводиться по рахунках
бухгалтерського обліку таким чином:

Дт 98 Кт 641 — 30% частка облікового прибутку;

Дт 17 Кт 641 – 30% частка суми, виявленої в результаті порівняння

балансової оцінки зобов’язання з його
податковою

базою

Тимчасова різниця, що підлягає оподаткуванню — тимчасова різниця, що
включається до податкового прибутку (збитку) в майбутніх періодах. Вона
характеризується тим, що податковий прибуток менший ніж обліковий
прибуток звітного періоду, тобто у звітному періоді враховується частина
витрат податку на прибуток, яка для сплати до бюджету не нараховується.
У майбутніх періодах ця різниця сторнується і тим самим включається у
базу оподаткування податком на прибуток. У балансі її вплив на податок
на прибуток враховується як відстрочене податкове зобов’язання.

Проведення по рахунках бухгалтерського обліку повинне відбуватися таким
чином:

Дт 98 Кт 641 – поточний податок на прибуток;

Дт 98 Кт 54 – 30% частка суми, виявленої в результаті порівняння

балансової оцінки активу з його
податковою

базою (відстрочені зобов’язання)

Приклади тимчасових різниць:

№ Назва статей витрат Інформація в бух.обліку Інформація в податковому
обліку Відображення тимчасових різниць в бух. обліку

1 Розрахунки за виданими авансами Дт 371

Кт 311 Валові витрати поточного періоду Дт 98

Кт 54

2 Витрати майбутніх періодів Дт 39

Кт 631 Валові витрати поточного періоду Дт 98

Кт 54

3 Доходи майбутніх періодів Дт 361

Кт 69 Валові доходи поточного періоду Дт 17

Кт 641

4 Розрахунки за авансами одержаними Дт 311

Кт 681 Валові доходи поточного періоду Дт 17

Кт 641

5 Резерв сумнівних боргів Дт 944

Кт 38 Валові витрати зменшуються на підставі рішення органів суду Дт 17

Кт 641

6 Забезпечення гарантійних зобов’язань, інших майбутніх витрат і
платежів Дт 93

Кт 473 Відносяться до валових витрат в межах 10% вартості проданих
товарів Дт 17

Кт 641

7.3. Здійснення остаточної перевірки правильності розрахунку витрат з
податку на прибуток.

При перевірці слід керуватися такими формулами:

Алгоритм розрахунку має бути таким:

визначення складу постійних різниць;

визначення суми тимчасових різниць;

визначення розмірів відстрочених податкових активів та відстрочених
податкових зобов’язань;

визначення різниці між відстроченими податковими активами та
відстроченими податковими зобов’язаннями.

При перевірці правильності розрахунку слід вдатися до таких дій:

визначити поточний податок на прибуток, отриманий за даними податкового
обліку (множенням об’єкту оподаткування на ставку 30%);

визначити обліковий податок на прибуток;

визначити різницю між податковим та обліковим податком;

визначити суму відстроченого податку (Різницю між податковим та
обліковим податком — Постійні різниці*30%).

7.4. Здійснення остаточної перевірки правильності ведення обліку
розрахунків з бюджетом з податку на прибуток та відображення інформації
у фінансовій звітності.

Необхідно впевнитись у правильності складання бухгалтерських проводок по
нарахуванню та сплаті податку на прибуток, ведення аналітичного та
синтетичного обліку по рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами»,
у кредит якого записують суми, що підлягають внесенню в дохід бюджету, а
в дебет — внесені платежі.

Слід уточнити правильність виведення оборотів і сальдо на кінець
звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку треба порівняти із
залишками в регістрах аналітичного обліку і Головній книзі за рахунком
64 «Розрахунки за податками і платежами» чи іншими рахунками.

Необхідно перевірити правильність ведення синтетичного обліку по рахунку
64 в журналі-ордері № 8. Якщо виявлено неточності у розрахунках, слід
вжити заходів щодо їх усунення і з’ясувати, чи підприємство заплатило
штрафи, пеню податковим адміністраціям за неправильне визначення розміру
платежу або його прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадової
особи, винної у простроченні або у неправильному обчисленні платежу в
бюджет.

Особливу увагу слід звернути на реальність сум дебету і кредиту рахунків
70 «Доходи від реалізації», 79 «Фінансові результати», 90 «Собівартість
реалізації», а також на законність витрат, включених у собівартість.
Необхідно також засвідчитися в обгрунтованості бухгалтерських записів по
дебету і кредиту рахунків доходів та витрат: 71- 75, 91-97, оскільки
саме вони в сукупності формують фінансовий результат. На основі
показників про фінансові результати від звичайної діяльності
розраховується величина податку на прибуток від цієї діяльності. Сума
податку на прибуток, обчислена за діючою ставкою податкового
законодавства, буде відображена за дебетом рахунка 79 “Фінансові
результати” у кореспонденції з субрахунком 981 “Податки на прибуток від
звичайної діяльності”. Після вирахування податку на прибуток від
звичайної діяльності визначають фінансовий результат від звичайної
діяльності – прибуток або збиток, тобто із раніше показаної суми
прибутку вираховується сума податку на прибуток.

Підприємницькі структури повинні сплачувати також податок із сум
прибутку, який отримано від надзвичайної діяльності. В цьому зв’язку
визначаються надзвичайні доходи або надзвичайні витрати. Особливістю є
те, що результати від надзвичайних подій показуються згорнутим сальдо,
тобто показується або сума надзвичайних доходів, або сума надзвичайних
втрат. Ці дані заповнюються на підставі показників обліку, показаних за
дебетом субрахунка 75 “Надзвичайні доходи” у кореспонденції з кредитом
рахунка 794 “Результат надзвичайних подій”.

Якщо в звіті показано прибуток від надзвичайних подій, то розраховується
величина податку, який в бухгалтерському обліку відображається за
дебетом рахунка 794 “Результат надзвичайних подій” у кореспонденції з
кредитом субрахунка 982 “Податки на прибуток від надзвичайних подій”.

7.5. Перевірка правильності узгодження даних податкового та
бухгалтерського обліку.

Слід пам’ятати, що чистий прибуток за ф. 2 «Звіт про фінансові
результати» і прибуток, що підлягає оподаткуванню за Декларацією про
прибуток підприємства є нетотожними сумами. Тому фінансовий результат,
визначений як різниця між доходами і витратами, не може служити основою
для розрахунку податку на прибуток.

Обліковий прибуток відображається в рядку 170 «Фінансові результати від
звичайної діяльності до оподаткування: прибуток» Звіту про фінансові
результати, а збиток – у рядку 175. Податковий прибуток – у рядку 36
«Оподаткований прибуток, який підлягає оподаткуванню за ставкою 30% до
перенесення збитків на наступні податкові квартали» Декларації про
прибуток підприємства, а збиток – у рядку 40 “Від’ємне значення об’єкта
оподаткування, що переноситься на наступні податкові квартали”.

Узгодження даних, тобто визначення прибутку до оподаткування повинне
відбуватися таким чином:

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (р.170
Звіту про фінансові результати)

+

Валові доходи, визнані у податковому обліку, але не визнані у
бухгалтерському

+

Витрати, визнані у бухгалтерському обліку, що не є валовими витратами

Дохід, визнаний у бухгалтерсьуому обліку, але не включений до складу
валового

Валові витрати, які не визнаються витратами у бухгалтерському обліку

+,-

Коригування окремих статей

Прибуток до оподаткування (податкова декларація)

Слід враховувати, що в існуючих умовах при вирахуванні податку на основі
даних податкової звітності, сума податку може перевищити фінансовий
результат від звичайної діяльності (рядок 195 Звіту про фінансові
результати), який визначається шляхом підсумовування отриманого збитку
від звичайної діяльності до оподаткування (рядок 175) і податків на
прибуток (рядок 180).

Якщо відповідно до податкового законодавства підприємство не є платником
податку на прибуток, то показник фінансового результату від звичайної
діяльності (рядки 190 або 195) заповнюється на підставі даних,
відображених у рядках 170 або 175 Звіту про фінансові результати.

Якщо підприємство протягом звітного періоду працювало зі збитком, тобто
податок на прибуток не нараховувався, то показник збитку, показаний у
рядку 175, переноситься рядок 195 Звіту про фінансові результати.

8. Перевірка правильності заповнення Декларації про прибуток
підприємства.

Основними документами, якими слід керуватися при перевірці правильності
складання Декларації є:

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від
22 травня 1997 р. від 22.05.1997р. №283/97-ВР з усіма змінами і
доповненнями, у т.ч. внесеними Законом України від 24.12.2002р. №349-IV
та від 01.07.2004р. №1957-IV;

Порядок складання декларації про прибуток підприємства, затверджений
наказом ДПАУ від 29.03.2003 №143;

Рекомендації ДПАУ щодо прийому та термінів розгляду податкових
декларацій з податку на прибуток і механізму реалізації виявлених
правопорушень, затв. Наказом ДПАУ 11.05.1999р. №253;

Закон України “Про порядок погашення зобов”язань платників податку перед
бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ зі
змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 20.02.2003р.
№550-IV.

При перевірці необхідно впевнитися у тому, що основна частина Декларації
та відповідні додатки заповнені згідно з вимогами чинного законодавства.

9. Перевірка своєчасності подання податкової звітності до органів
Державної податкової служби та своєчасність сплати податку на прибуток
до бюджету.

Відповідно до п.16.4 Закону про прибуток податок за звітний період
сплачується його платником до бюджету шоквартально.

Відповідно до п. 4.1.4 Закону України “Про порядок погашення
зобов”язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими
фондами”, квартальні та піврічні податкові декларації з податку на
прибуток повинні подаватися протягом 40 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя), а річна
декларація – протягом 60 днів за останнім календарним днем звітного
року.

Згідно з п. 5.3.1 цього ж Закону, платник податку повинен самостійно
сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним
податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку.

Ст. 17 Закону №2181-ІІІ передбачена відповідальність платників податків
за порушення правилоформлення та здавання декларацій, а також за
невчасне перерахування податку до бюджету.

При виявленні під час проведення аудиту помилок у розрахунках витрат на
сплату податку на прибуток необхідно надати відповідні рекомендації щодо
виправлення таких помилок. Для цього на підприємстві:

складають бухгалтерську довідку із зазначенням причин допущеної помилки
в тому періоді, в якому виявлено й виправлятиметься помилка;

розраховують й сплачують суму недоїмки з податку на прибуток та пеню за
прострочення платежу;

повідомляють орган податкової служби за місцем реєстрації платника в
письмовій формі про суму донарахованого податку на прибуток та
розраховану суму пені за прострочення платежу.

Складання бухгалтерської довідки є підставою для відображення
господарських операцій на рахунках бухгалтерського та в системі
податкового обліку для виправлення допущеної помилки із зазначенням
причин. До бухгалтерської довідки необхідно додати розрахунки суми
недоїмки з податку на прибуток та пені за прострочення платежу,
повідомлення податкового органу про суму донарахованих податку на
прибуток та пені за прострочення платежу потрібне для відображення даних
за особовим рахунком підприємства.

10. За результатами виконаної роботи надання підприємству — клієнту
аудиторського висновку щодо достовірності звітної інформації.

5. Зміни в оподаткуванні прибутку підприємств, їх вплив на податкові
зобов’язання платника податку

Законом України “Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування
прибутку підприємств” від 01.07.2004р. №1957-IV (далі — Закон №1957)
було внесено чергові зміни в порядок оподаткування прибутку підприємств.
У цьому нормативному акті викладено окремі норми, які протягом останніх
років були проблемними у відносинах між платниками податку та
контролюючими органами.

Проаналізуємо окремі зміни, що впливають на порядок оподаткування
більшості платників податку.

Зміни в обліку основних засобів

Критерії віднесення до основних засобів

Відтепер матеріальні цінності, призначені для використання у
господарській діяльності платника податку зі строком служби менше 365
календарних днів – не основні засоби, вартість їх придбання включається
до складу валових витрат і підлягає перерахунку за п. 5.9 Закону про
прибуток

Витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію основних засобів

Зміни, внесені до пп.. 8.7.1 ст. 8, безумовно, позитивні для платника
податку. Відтепер до валових витрат в межах 10% сукупної балансової
вартості всіх грпу основних засобів на початок звітного періоду можна
включати витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію основних
засобів, що підлягають амортизації, як власних, так і орендованих. Як і
раніше обов’язковою умовою віднесення ремонтних витрат до валових витрат
є дозвіл орендодавця та їх документальне підтвердження.

Розподіл перевищення ремонтних витрат

Змінився порядок розподілу перевищення витрат на ремонт власних основних
засобів (пп.8.7.1 ст. 8). Відтепер такий розподіл здійснюється не
пропорційно до балансової вартості основних засобів на початок звітного
податкового року, а пропорційно до суми фактично понесених платником
податку витрат на поліпшення основних засобів груп 2,3, та 4 чи окремих
об’єктів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Розподіл перевищення витрат на ремонт орендованих основних засобів, як і
раніше, орендар здійснює в такому порядку:

збільшує балансову вартість відповідної групи основних засобів (якщо на
балансі орендаря обліковується відповідна орендованому об’єкту група
основних засобів);

створює балансову вартість відповідної групи (якщо на балансі орендаря
не обліковується відповідна орендованому об’єкту група основних
засобів).

Особливості застосування норм амортизації основних засобів

Застосування норм амортизації в 2004р. Є одним з проблемних питань,
оскільки Закон про Держбюджет вніс певні корективи щодо застосування
норм амортизації в поточному році, поділивши основні засоби на “нові” і
“старі”. Відтепер згідно з п.1 “Перехідних положень” Закону №1957 такий
порядок розмежування норм амортизації закладено в загальну канву Закону
про прибуток.

У 2004р. і надалі платник податку з метою оподаткування матиме дві
шкали: “старі” ОЗ слід амортизувати за нормами, що діяли до
01.01.2004р., а “нові” – за нормами, введеними в дію після 01.01.2004р.

До 01.01.2004р.

Группа 1 – 1,25%

Группа 2 – 6,25%

Группа 3 – 3,75%

Группа 4 – 15% Після 01.01.2004р.

Группа 1 – 2%

Группа 2 – 10%

Группа 3 – 6%

Группа 4 – 15%

Визначення та застосування звичайних цін

Змінами, внесеними до пп..7.4.3 ст. 7, розширено прелік операцій,
оподаткування яких здійснюється із застосуванням звичайної ціни.
Відтепер звичайні ціни застосовуються при формуванні валового доходу та
валових витрат по операціях з особами, які не є платниками податку на
прибуток, як юридичними, так і фізичними особами. Попередня редакція
даного підпункту передбачала обмеження тільки щодо юридичних осіб, які
не є платниками цього податку.

Таким чином, операції практично з усіма фізичними особами, в т.ч. з
фізичними особами – СПД, незалежно від того, чи є вони пов’язаними з
підприємством особами, підпадають під дію звичайної ціни, а саме:

— валовий дохід від продажу товарів (робіт, послуг) фізичній особі
визначається з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі
товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу;

— валові витрати, пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг)у
фізичної особи, визначається з договірних цін, але не більших за
звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого
продажу.

Заборгованість, за якою минув строк позовної давності

Серйозні зміни стосуються і пп.5.2.8 ст 5 Закону про прибуток щодо
включення до валових витрат Сум заборгованості, за якою минув строк
позовної давності, адже в контексті попередніх редакцій Закону для
віднесення такої заборгованості до валових витрат не вимагалось
прийняття відповідних заходів щодо її стягнення. Відтепер для того, щоб
скористатися правом віднесення сум заборгованості, за якою минув строк
позовної давності, до складу валових витрат, тобто у зменшення
податкових зобов’язань, платник податку повинен дотримуватись таких
умов:

— обов’язково мають бути вжиті заходи щодо стягнення боргу (направлення
претензій покупцям, подача позовної заяви до суду, отриманя виконавчого
напису нотаріусу);

— вжиті заходи не дали позитивного результату;

— заборгованість не повинна бути віднесена до валових витрат раніше
(повністю або частково).

Сумнівна, безнадійна заборгованість

Платникам податку, які використовують порядок врегулювання сумнівної,
безнадійної заборгованості, тобто збільшують чи зменшують валовий дохід
або валові витрати, необхідно:

— надати додаток К4 до Декалрації про прибуток по кожному договору, за
яким виникає заборгованість і здійснюється коригування податкових
зобов’язань;

— разом з Декалрацією надати первинні документи, які підтверджують
наявність заборгованості (акт звірки взаємної заборгованості).

Оподаткування операцій з цінними паперами

Пп. 7.6.1 ст.7, яким регулюється порядок оподаткування операцій з
купівлі-продажу цінних паперів на вторинному ринку, доповнено іпотечними
сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою доходністю
та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю.

Як і раніше платник податку зобов’язаний веси окремий облік фінансових
результатів за видами цінних паперів. Відповідно до п. 2 “Перехідних
положень” до Закону про прибуток врегульовано порядок відображення
балансових збитків від операцій з торгівлі цінними паперами, а саме:

сума загального від’ємного фінансового результату, що утворилася станом
на 01.01.2003., розподіляється за видами цінних паперів і деривативів;

розподілена таким чином сума балансових збитків враховується у зменшення
фінансових результатів від операцій з відповідними видами цінних паперів
майбутніх періодів, починаючи з першого кварталу 2003р. і до повного їх
погашення.

На балансові збитки від операцій з торгівлі цінними паперами не
поширюється обмеження 12-ма календарними кварталами, як це передбачено
для “загальних” збитків.

Законом №1957 виключено пп. 4.2.9 ст. 4, за яким сума емісійного
доходу, отриманого платником податку від продажу власних акцій або інших
корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів на етапі емісії, не
підлягала оподаткуванню. Це означає, що сума перевищення надходжень
(коштів, майна та майнових прав), отриманих емітентом, над їх
номінальною вартістю підлягає включенню до валового доходу і,
відповідно, — оподаткуванню.

Витрати на благодійність

Згідно з пп. 5.2.2 Закону №1957, якщо підприємство добровільно
перераховує гроші неприбутковим організаціям, то воно має право віднести
на валові витрати суму в межах 2 – 5% оподатковуваного прибутку
попереднього року. Слід зазначити, що на 2004р. Чинність пп. 5.2.2 ст. 5
Закону про прибуток призупинено ст. 80 Закону про Держбюджет. Тому ця
норма застосовуватиметься лише з 2005р.

Витрати на придбання обєктів незавершенного будівництвав рамках
приватизації

Дія пп. 5.2.14 ст. 5 Закону пор прибуток, яким передбачено порядок
віднесення витрат, пов’язаних з придбанням, добудовою та введенням в
експлуатацію об’єктів незавершенного будівництва в процесі приватизації
на поточний рік, призупинена ст. 80 Закону про Держбюджет. Таким чином,
в 2004р. ці витрати підлягають амортизації. В новій редакції Закону про
прибуток пп. 5.2.14 ст. 5 взагалі виключено. Відтепер порядок
відображення таких витрат у податковому обліку регулюється п.6 розділу
II “Перехідних положень” Закону №1957, а саме:

до валових витрат потрапляють винятково витарати, пов’язані з придбанням
об’єкта незавершеного будівництва;

об’єкт незавершеного будівництва придбавається з метою виробничого
використання за цільовим призначенням;

об’єкт незавершеного будівництва був придбаний за договором
купівлі-продажу, укладеним до 01.01.2004р.

Витрати на утримання об’єктів соціальної інфраструктури та медпунктів

Витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності
об’єктів соціальної інфраструктури та медпунктів відносять до складу
валових витрат в розмірі 50% від суми понесених витрат. Норма пп. 5.4.9
та 5.4.10 ст. 5 набуває чинності з 01.01.2005р. У поточному році ці
підпункти діють з урахуванням ст. 96 Закону про Держбюджет.

Витрати на страхування для підприємств

У пп. 5.4.6 ст.5 термін “комерційні ризики” замінено на термін “інші
ризики платника податку, пов’язані зі здійсненням господарської
діяльності…”. При цьому платнику податку слід звернути увагу на такі
моменти:

— зв’язок цих ризиків з господарською діяльністю доцільно підтверджувати
документально (накази, розпорядження);

— такі витрати можуть бути віднесені до складу валових в межах звичайної
ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент
укладання страхового договору.

Норма пп. 5.4.6 ст.5 набуває чинності з 01.01.2005р.

Витрати на довгострокове страхування життя та недержавне пенсійне
страхування

Істотні зміни внесено в пп. 5.6.2 ст.5 щодо визначення вартісної межі
віднесення внесків на довгострокове страхування життя та недержавне
пенсійне страхування осіб до валових витрат, а також до п.1.37 ст. 1
щодо визначення термінів. Суми таких внесків, які роботодавець здійснює
за дорученням найманої особи за рахунок витрат на оплату праці не
відносять до складу валових витрат і не є базою для нарахування внесків
на пенсійне та інші види державного обов’язкового страхування. Якщо
роботодавець сплачує внески за власний рахунок відповідно до договору
довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного
забезпечення за своїх найманих працівників, то такі суми відносять до
складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим
підсумком) у сумі, що сукупно не перевищує 15% від заробітної плати,
нарахованої такій застрахованій найманій особі протягом податкового
року, на який припадають такі податкові періоди. При цьому встановлено
верхнюю межу таких витрат – не вище від суми прожиткового мінімуму,
встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового
року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. Платникам
податку, які перераховують кошти за договорами пенсійних вкладів на
рахунок банку “Аркада” (Київміськбуд) слід звернути увагу, що відповідно
до п. 22.25 ст 22 до валових витрат такі витрати можуть бути віднесені у
розмірі, що не перевищує 10% валового доходу звітного періоду.

Новою редакцією п.1.37 ст.1 обмежено випадки дострокової виплати
страхової суми, а сааме при настанні нещасного випадку (захворювання),
які призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності першої
групи (раніше – до настання стійкої втрати працездатності).

Якщо договір довгострокового страхування життя чи недержавного
пенсійного забезпечення розірвано з будь-який причин до закінчення
мінімального строку його дії або до настання страхового випадку,
внаслідок чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної
суми або повне припинення зобов’язань страховика перед таким платником
податку, необхідно:

— збільшити валовий дохід звітного періоду на суму таких попередньо
сплачених платежів, внесків, премій (якщо валові витрати були сформрвані
раніше);

— нарахувати пеню на суму податкового боргу за весь період його
існування відповідно до пп. 7.2.4 ст.7 Закону про прибуток.

Приріст (убуток) запасів

Розширено перелік методів, за якими платник податку може здійснити
оцінку вибуття запасів. Заборонено використовувати лише метод LIFO (з
01.01.2005р.). При цьому для всіх одиниць податкового обліку запасів, що
мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовують
лише один з дозволених методів.

Крім того, передбачено галузеві особливості визначення періоду
розрахунку приросту (убутку) для енергогенеруючих підприємств (звітний
податковий рік) та виробників сільськогосподарської продукції (12
календарних місяців, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного)
року).

Оцінка балансової вартості валюти

Відповідно до змін, внесених до пп. 7.3.6 ст.7, платник податку має
право самостійно обирати один з методів оцінки балансової вартості
валюти, який обирається на початку звітного податкового року і
застосовується протягом цього періоду. Дозволені так методи оцінки:

— за середньозваженою вартістю;

— за ідентифікованою вартістю.

Оподаткування доходів від спільної діяльності

Виплата частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності,
відтепер не вважається дивідендами. Така сума оподатковується за
загальною ставкою 25% особою, що уповноважена вести облік результатів
спільної діяльності до або під час такої виплати. Наслідком цієї зміни є
зменшення податкового навантаження, оскільки сума податку на прибуток
утримується із суми оподатковуваного прибутку (раніше, за дивідендного
порядку, учасник, що вів облік спільної діяльності, перераховув податок
до бюджету незалежно від того, платник він податку на прибуток чи ні).

Дотації та субсидії

Пп. 4.1.6 ст. 4 доповнено новою складовою валового доходу – до його
складу відтепер включаються субсидії та дотації, отримані платником
податку з фондів загальнообов’язкового державного соціального
страхування чи бюджетів. Винятки становлять бюджетні субсидії та
дотації, отримані неприбутковими організаціями, зареєстрованими за
кодами 001-004, 009-0012, 0014 у реєстрі неприбуткових організацій.

Оподаткування страхової діяльності

Згідно з пп. 7.2.1 ст. 7 визначено такі ставки оподаткування доходів,
отриманих від здійснення страхової діяльності страховиками-резидентами:

— доходи, отримані внаслідок виконання договорів з довгострокового
страхування життя та недержавного пенсійного страхування, — 0 % (за умов
відповідності таких договорів вимогам пунктів 1.37 та 1.42 ст. 1 Закону
про прибуток);

— доходи, отримані внаслідок виконання договорів з інших видів
страхування, — 3%.

Крім того, встановлено новий порядок оподаткування таких доходів. Базою
оподаткування є дохід звітного періоду, одержаний (нарахований)
страховиками-резидентами у вигляді валових внесків (страхових платежів,
внесків і премій) за договорами страхування і перестрахування ризиків на
території України та за її межами, зменшений на суму страхових платежів
(внесків, премій), сплачених (нарахованих) за договорами перестрахування
з резидентом. У попередній редакції Закону про прибуток
старховики-резиденти Мали право зменшувати одержаний (нарахований) дохід
щей на суму страхових платежів, сплачених за договорами перестрахування
з нерезидентами.

Слід звернути увагу на оновлений пп. 7.2.4 ст.7. Відтепер доходи,
отримані страховиком внаслідок дострокового розірвання чи порушення
вимог договору довгострокового страхування життя, а також договору
недержавного пенсійного забезпечення, оподатковуються за ставкою 3%.
Об’єктом оподаткування є сума попередньо сплачених страхових платежів
(внесків, премій), збільшена на суму пені, нараховану на суму
податкового боргу. Пеня розраховується з початку податкового періоду, що
настає за періодом, в якому такий платник податку впершее збільшив
валові витрати на суму страхових платежів, до дня подання податкової
декларації за результатами податкового періоду, на який припадає факт
дострокового розірвання договору або порушення його вимог.

Зміни стосуються і оподаткування операцій за договорами перестрахування
з нерезидентами (п. 13.6 ст.6). Ставка оподаткування страхових платежів
за договорами перестрахування з нерезидентами, укладеними за участю або
за посередництвом страхових брокерів, становить 3%, навіть якщо рейтинг
фінансової надійності нерезидента відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до п.4 “Перехідних положень” до Закону №1957 зазначена норма
набуває чинності з 01.10.2004р.

Скасування окремих пільг

Законом №1957 вилучено низку норм, що передбачали пільги з оподаткування
окремих видів доходів, а саме:

— пп. 7.13.4 ст.7 – науково-дослідні та реставраційні роботи у сфері
охорони культурної спадщини (оподатковувались в розмірі 50% діючої
ставки);

— пп. 7.13.5 ст.7 – заготівельні підприємства в частині в частині
продажу окремих видів відходів (були звільнені від оподаткування);

— пп. 7.13.6 ст.7 – позашкільні заклади незалежно від їх підпорядкування
та форми власності в частині здійснення ними статутної діяльності (були
звільнені від оподаткування);

— пп. 7.13.8 ст.7 – новостворені фермерські господарства;

— п. 7.14 ст. 7 – суб’єкти інноваційної діяльності;

— п.22.26 ст.22 – виробники електроенергії в частині цільової надбавки
до діючого тарифу на електроенергію.

Як видно з вищеперерахованого, Закон України “Про внесення змін до
Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.07.2004р.
№1957-IV передбачає значні зміни в порядку оподаткування прибутку
підприємств. Всі ці зміни аудитору слід обов’язково враховувати при
проведенні аудиторської перевірки для забезпечення її якості.

Перелік використаної літератури

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР
від 22 травня 1997 р. від 22.05.1997р. №283/97-ВР з усіма змінами і
доповненнями, у т.ч. внесеними Законом України від 24.12.2002р. №349-IV
та від 01.07.2004р. №1957-IV

2. Закон України “Про порядок погашення зобов”язань платників податку
перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р.
№2181-ІІІ зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від
20.02.2003р. №550-IV.

3. Порядок складання декларації про прибуток підприємства, затверджений
наказом ДПАУ від 29.03.2003 №143

4. Габрук О. Зміни в оподаткуванні прибуту підприємств, їх вплив на
податкові зобов’язання платника податку// Бухгалтерський облік і аудит.
– 2004. — № 9. – с. 33-39.

5. Давидов Г. М. Аудит: навч посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.:
“Знання”, КОО, 2001. – 363с.

6. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. -К.: Т-во “Знання”,
КОО, 2001. — 402с.

7. Мурашко О. Податковий облік і його узгодженість з фінансовим облікомі
// Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. — № 3. – с. 50-53.

8. Розширений коментар до Закону України “Про внесення змін до Закону
України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.07.2004р.
№1957-IV // Все про бухгалтерський облік. – 2004. — №71 (982). – с.
20-37.

9. Савчук Т. Податковий облік як підсистема бухгалтерського обліку та
основа реалізації системи оподаткування в Україні // Бухгалтерський
облік і аудит. – 2003. — № 3. – с. 45-49.

PAGE

PAGE 39

Відстрочене податкове зобов’язання

Поточний податок на прибуток

Витрати з податку на прибуток

Відстрочений податковий актив

Поточний податок на прибуток

Витрати з податку на прибуток

Відстрочений податок

Поточний податок

Витрати з податку на прибуток

Похожие записи