Реферат на тему:

Аудит обліку кредитів і позик

П(С)БО 11 «Зобов’язання» визначає порядок формування та відображення у
звітності інформації про зобов’язання. Цим стандартом усі зобов’язання
класифікуються на довгострокові, поточні, забезпечення та непередбачені
зобов’язання.

Аудитор перевіряє, чи дотримано порядку, за яким кредитні
взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів. У
кредитному договорі банк бере на себе зобов’язання надати кредит, а
позичальник — використати, сплатити борг і повернути його.

Під час аудиту довгострокових позик і векселів аудитор керується П(С)БО
11 «Зобов’язання». Аудитору слід врахувати, що до довгострокових
зобов’язань належать:

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов’язання;

• відстрочені податкові зобов’язання;

• інші довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню
протягом дванадцяти місяців від дати балансу, слід розглядати як
довгострокове, якщо первісний термін погашення був більшим ніж
дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода
про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Зобов’язання за кредитною угодою буде довгостроковим, якщо:

• позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не
вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення певних умов,
пов’язаних із фінансовим станом позичальника;

• не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом
дванадцяти місяців з дати балансу.

Аудитор з’ясовує, чи довгострокові зобов’язання, на які нараховуються
відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю, яка
залежить від умов та виду зобов’язання.

За кредитом рахунка 50 «Довгострокові позики» відображаються суми
одержаних позик, за дебетом — їх погашення.

Аудитор з’ясовує, чи дотримано умов кредитної угоди:

• чи своєчасно сплачуються нараховані відсотки;

• чи своєчасно погашаються отримані позики.

Під час перевірки зобов’язань за векселями слід встановити, чи дотримано
чітко встановленої форми векселя, оскільки інакше останній втрачає
вексельну силу. Тобто, якщо у векселі немає якого-небудь з обов’язкових
реквізитів (найменування, строк платежу, місце здійснення платежу, кому
або за наказом кого платіж має бути здійснений, дата і місце складання
векселя, підпис працівника, який видає вексель), аудитор з’ясовує
причину і винних осіб, оскільки відсутність хоч б одного з реквізитів
робить вексель недійсним.

Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення обліку і
використання одержаних векселів слід з’ясувати своєчасність розрахунків
за відвантажені товари чи надані послуги і правильність кореспонденції
рахунків при цьому. Аудитору слід також врахувати, що погашення
заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображається на
дебеті рахунка 51 «Довгострокові векселі видані» і кредиті рахунків 311
«Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в
іноземній валюті».

Оперативний контроль за виплатами з одержаних і виданих векселів
ведеться за допомогою картотеки, впорядкованої за строками погашення
заборгованості.

Облік розрахунків ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики» у
національній та іноземній валюті за кредитами банків, строк повернення
яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками,
термін погашення яких минув. За кредитом цього рахунка відображаються
суми одержаних кредитів, за дебетом — погашення та переведення до
довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Кредитний договір укладають установа банку і підприємство; у ньому
передбачається об’єкт кредитування, умови одержання і сплати позик,
процентні ставки плати у кредит, строки, на які видаються позики. Тепер
широко використовується комерційне кредитування, коли здійснюється
реалізація товарів за умови розстрочки платежу.

Аудитор здійснює аналіз фінансового стану підприємства, контролює
дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту.
Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних оборотних
коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання
аудитора — перевірити законність одержання і використання банківських
кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх.

Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з’ясовує, якими
видами позик користувалось підприємство. Для перевірки дотримання
порядку кредитування, оформлення позик та їх погашення аудитор керується
Інструкцією № 3 про відкриття банками рахунків у національній і
іноземній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27. 05. 96 №
121.

Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів) —
під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби
тощо.

За даними балансу і записами в реєстрі аналітичного обліку аудитор
встановлює, чи використовувалася позика за цільовим призначенням.
Аудитор перевіряє правильність відомостей про забезпечення виданих
позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту
використання позик на тимчасові потреби, під нормативні запаси
матеріальних цінностей. Особливій перевірці підлягають факти виникнення
простроченої заборгованості, при цьому встановлюють причини, суму
збитків від сплати процентів за підвищеною ставкою, перевіряють
ефективність заходів щодо погашення прострочених позик, з оздоровлення
фінансового стану підприємства.

Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є невиконання
плану товарообороту, порушення позичальниками договірних зобов’язань,
затоварювання тощо. Перевірку кредитних операцій здійснюють паралельно з
аналізом виконання плану товарообороту і стану товарних запасів.

Типовими порушеннями є включення до забезпечення безтоварних рахунків
при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі некредитованих
товарно-матеріальних цінностей, неточні відомості про склад товарних
запасів сезонного нагромадження.

Якщо підприємство одержало позику під товари сезонного зберігання,
доцільно звірити суму фактичних залишків товарів сезонного зберігання з
даними, поданими у банк.

На рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться
облік розрахунків із постачальниками та підрядниками за одержані
товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. За
кредитом цього рахунку відображається заборгованість за одержані від
постачальників товарно-матеріальні цінності, за дебетом — її погашення.

Аудит здійснюється окремо за кожним постачальником за кожним документом
(рахунком) на сплату. Під час одержання матеріалів, товарів необхідно
зробити запис: дебет рахунка 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», кредит
рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Однак, коли на підставі виписки банку відбувається списання грошей для
розрахунку з постачальником, то робиться запис: дебет 63, кредит 31
«Рахунки в банках». Аудитор перевіряє правильність і своєчасність
виконання договірних зобов’язань постачальниками і підрядниками за
виконані роботи чи надані послуги. Аудит починають з аналізу результатів
інвентаризації кредиторської заборгованості за відповідними звітними
періодами на найближчу дату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід
звірити із сумами, відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком
63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». Звірянню підлягають
залишки кредиторської заборгованості на початок звітного періоду,
відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в
попередньому звітному періоді, й уточнюється реальність кредиторської
заборгованості.

Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає аудитору змогу
зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити обґрунтованість
створення резерву за сумнівними боргами і законність їх списання з
балансу. Для перевірки достовірності первинних документів, за якими
здійснені розрахункові операції, доцільно провести зустрічні звірки
різних документів на даному підприємстві й зробити письмовий запит у
відповідні підприємства про стан розрахунків. Доцільно відбирати
рахунки, за якими проводилися сторнувальні записи, записи щодо
перерахування сум з одного рахунка на інший, а також ті, де складались
бухгалтерські проводки на підставі довідок.

Кожна сума дебіторської і кредиторської заборгованості на окремих
рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності
створення заборгованості, реальності її одержання. Заборгованість, не
сплачена в установлений строк, — це заборгованість зі строком сплати, що
минув, яка має бути погашена. Тому необхідно з’ясувати причини її
непогашення у визначені терміни.

Позовна давність вираховується з моменту виникнення права на
пред’явлення (подання) позову. З цього приводу слід перевірити, чи
подавалися листи — нагадування про необхідність погашення боргу, чи
виставлялися претензії, чи передані матеріали юридичній службі
підприємства для подання позову.

Під час аудиту розрахунків із постачальниками необхідно встановити
наявність договорів поставки товарів, перевірити доцільність придбання,
дотримання встановлених договором розрахунків. Щоб встановити повноту
оприбуткування матеріальних цінностей, слід зіставити дані про їх
кількість і вартість за платіжними документами (платіжним дорученням і
вимогами-дорученнями) з даними документів на їх оприбуткування
(рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних) і
показниками аналітичного обліку розрахунків з постачальниками (реєстрів
операцій за рахунками з постачальниками), книгами, картками складського
обліку, звітами руху товарів. Звертається увага на правильність
застосування постачальниками цін, тарифів за послуги. Подібні факти
виявляють зіставленням цін, вказаних у рахунках постачальників, з
цінами, вказаними в договорах.

Під час перевірки розрахунків з підрядниками встановлюють:

• чи включено об’єкти, що будуються, до титульного списку;

• чи забезпечені вони відповідними джерелами фінансування;

• чи є проектно-кошторисна документація на будівельні об’єкти; » чи
укладені договори з підрядниками і які умови розрахунків

(за об’єкт у цілому чи за етапи робіт);

• правильність застосування цін, розцінок, чи немає дописок обсягів
виконаних робіт;

• достовірність поданих до оплати рахунків із доданими до них актами про
виконані роботи.

Якщо буде виявлено факти завищення обсягів виконаних робіт,
неправильного застосування цін, включення в рахунки витрат,
непередбачених кошторисом, необхідно провести контрольний обмір
виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт.

Одним із важливих чинників розв’язання економічної кризи в суспільстві є
удосконалення системи оподаткування. Завдання аудитора — перевірити
правильність обчислення податків і платежів та своєчасність і повноту їх
сплати. Перевірці підлягає кожний вид податку і платежу. До основних
нетоварних розрахункових операцій належать розрахунки з бюджетом (із
фінансовими органами) за податки з обороту (акцизний збір, ПДВ тощо), з
прибутків, з доходу працівників та ін. Облік розрахунків з бюджетом
відображають на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами», у
кредит якого записують суми, що підлягають внесенню в дохід бюджету, а в
дебет — внесені платежі.

Аудитор перевіряє правильність кореспонденції в обліку розрахунків з
бюджетом.

Зокрема, внески з прибутку до бюджету відображають щомісяця таким
записом: дебет рахунка 98 «Податки на прибуток», кредит рахунка 641
«Розрахунки за податками».

Сума ПДВ, що підлягає внесенню до бюджету, оформляється записом: дебет
рахунка 70 «Доходи від реалізації», кредит рахунка 64 «Розрахунки за
податками і платежами».

На суму податків, утриманих із заробітної плати робітників і службовців,
роблять запис: дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», кредит
рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами». Слід мати на увазі, що
у балансі сальдо за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами»
показують в активі дебіторську, у пасиві — кредиторську заборгованість.

На рахунку 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» ведеться облік
розрахунків за зборами (обов’язковими платежами), що справляються
відповідно до чинного законодавства.

У процесі аудиту вивчають акти перевірок, проведених державною
податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо. Крім того,
з’ясовують причини прострочення платежів, за чий рахунок віднесена пеня,
яких заходів вжито до винних осіб за несвоєчасне перерахування коштів.

Основними джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є:
довідки і розрахунки, декларації за окремими видами платежів; виписки
банків і додані до них документи про перерахування належних сум у
бюджет; бухгалтерські записи на рахунку 64 «Розрахунки за податками і
платежами», регістри синтетичного і аналітичного обліку, баланс та інші
види фінансової звітності.

Під час аудиторської перевірки слід уточнити правильність виведення
оборотів і сальдо за кожним видом податків і платежів на кінець звітного
періоду, для чого дані аналітичного обліку кожного виду податку чи
платежу порівнюють із залишками в регістрах аналітичного обліку і
Головній книзі за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» чи
іншими рахунками. Якщо виявлено неточності у розрахунках, слід вжити
заходів щодо їх усунення і з’ясувати, чи підприємство заплатило штрафи,
пеню податковим адміністраціям за неправильне визначення розміру платежу
або його прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадової особи,
винної у простроченні або у неправильному обчисленні платежу в бюджет.

Під час аудиторської перевірки правильності вирахування і сплати окремих
видів податків керуються законодавчими актами про оподаткування прибутку
підприємств, про прибутковий податок з громадян, про податок на додану
вартість, про акцизний збір тощо.

Особлива увага приділяється правильності розрахунків з податків. Аудитор
повинен у необхідних випадках надати бухгалтерові допомогу, щоб
правильно зробити такий розрахунок, порекомендувати йому внести зміни у
баланс підприємства.

Основним джерелом надходження коштів до бюджету є податок з прибутку
підприємств відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств». Об’єктом оподаткування є балансовий прибуток платника
податку. При цьому прибуток підприємства оподатковується за базовою
ставкою.

Аудитор перевіряє правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї
її частини, яка безпосередньо оподатковується. Тому зіставляють
ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком у Головній
книзі, регістрах аналітичного обліку за рахунком 79 «Фінансові
результати», за Звітом про фінансові результати. Необхідно впевнитися у
реальності сум з дебету і кредиту рахунків 70 «Доходи від реалізації»,
79 «Фінансові результати», 90 «Собівартість реалізації», а також у
законності витрат, включених у собівартість.

Для приховування прибутку або інших об’єктів оподаткування суб’єкти
підприємницької діяльності у декларації про доходи відображають значно
меншу, порівняно з фактичною, суму прибутку від господарської
діяльності. Заниження доходу (прибутку) або інших об’єктів оподаткування
полягає в тому, що в декларації про доходи відображаються всі операції,
але при цьому завищується собівартість продукції, у зв’язку з чим
зменшується загальний обсяг прибутку, який підлягає оподаткуванню.

Основними видами викривлень фінансової звітності можуть бути:

• заниження прибутку внаслідок необґрунтованого завищення суми
матеріальних витрат, включених у собівартість продукції (робіт, послуг),
неправильна оцінка залишків незавершеного виробництва, витрат обігу і
торговельної націнки на залишок відвантажених товарів (виконаних робіт,
послуг), нестач товарно-матеріальних цінностей, відшкодування
матеріальних збитків тощо;

• включення у витрати виробництва (обігу) витрат, які покриваються
відповідно до чинного законодавства за рахунок спеціальних джерел, а
також завищення або заниження на кінець звітного періоду величини
залишків резервів, створюваних за рахунок витрат за основною діяльністю;

• неправильне визначення фінансового результату господарсько-фінансової
діяльності, який приймається для визначення платежів у бюджет;

• приховання доходів шляхом зарахування виручки від реалізації продукції
на інші балансові рахунки тощо.

Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» призначений для розрахунку за
заробітною платою і з розрахунків з депонентами. При цьому розрахунки
ведуться за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо. За
кредитом цього рахунка відображається нарахована, за дебетом — виплачена
заробітна плата і суми утримань податків, платежів за виконавчими
документами тощо.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор керується Законом України
«Про оплату праці», затвердженим Постановою Верховної Ради України від
20 квітня 1995 р. № 144/95-ВР (зі змінами і доповненнями до нього
відповідно до Постанови Верховної Ради України від 6 лютого 1997 р. №
50/97-ВР), а також Інструкцією зі статистики заробітної плати,
затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 № 323
та Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у
народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату № 171 від
07.07.95.

Для перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати
аудитору насамперед слід ретельно ознайомитися зі встановленими нормами
для різних видів оплат.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки,
ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій
підприємства встановлюють самостійно у колективному договорі з
дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством і угодами.
Конкретні розміри ставок, окладів, розцінок, надбавок, премій власник
встановлює з урахуванням закону. Особи, що працюють за сумісництвом,
одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Робота в
надурочний час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною
оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним
розкладом), присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а
також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний
період (місяць).

При нарахуванні основної заробітної плати працівникам, яким встановлена
відрядна оплата праці, крім табеля необхідно мати відомості про
виробіток і розцінки за виконані роботи.

Для розрахунку заробітної плати спеціаліста за тарифом годинну тарифну
ставку треба помножити на кількість годин зміни.

Аудитор насамперед перевіряє чисельність працівників підприємства і
правильність її відображення у звітності згідно з Інструкцією зі
статистики чисельності працівників від 07.07.95.

Вибірково перевіряють наявність трудових книжок працівників. Відтак
перевіряють правильність оформлення табеля обліку часу.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від
05.02.98 № 21-466 і відповідно до Кодексу законів про працю України
тривалість робочого дня при шестиденному робочому тижні — 7 годин і 5
годин перед вихідними днями — не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів встановлюють
шляхом їх порівняння зі штатним розкладом і перевіркою даних
розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого
часу і розрахунку заробітної плати.

Під час аудиту встановлюють правильність окладів і ставок з погляду
віднесення підприємства до відповідної групи щодо оплати праці.

Перевірку розрахунків з робітниками і службовцями із заробітної плати
доцільно починати із встановлення ідентичності даних аналітичного обліку
щодо оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунка 66
«Розрахунки оплати праці» у Головній книзі й балансі на однакову дату.

Для цього звіряють сальдо на перше число відповідного місяця у Головній
книзі й балансі з підсумковими сумами (сумами до видачі)
розрахунково-платіжних відомостей. Причинами розходжень можуть бути:
перекручення даних внаслідок зловживань (виключень виплат, утримань);
неповного утримання авансів; повторного списання грошових документів із
віднесенням виплат у дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»;
зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської
заборгованості під час перенесення сальдо з одної розрахункової
відомості в іншу тощо. Потім слід перевірити достовірність первинних
документів (табелів обліку використання робочого часу і розрахунку
заробітної плати, особових рахунків, розрахункових і
розрахунково-платіжних відомостей).

При по часовій оплаті праці перевіряють правильність тарифних ставок,
умов контракту, а при відрядній — виконання кількісних і якісних
показників роботи, правильність норм і розцінок. Перевіряють, чи не
включено в табелі обліку використання часу вигаданих (підставних) осіб,
чи заведено на таку особу особову справу у відділі кадрів.

Правильність нарахування заробітної плати визначають так:

• перевіряється правильність застосування розцінок шляхом зіставлення з
документом, де вони передбачені, а також уточнюється, чи відповідає стаж
працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції
застосовуваним розцінкам;

• уточнюється, чи правильно визначено обсяг виконаної роботи і кількість
відпрацьованого часу шляхом їхнього зіставлення з обліковими листками,
подорожніми листками, табелем виходу на роботу, системами приймання
виконаних робіт за актами приймання-здавання робіт;

• арифметичне перевіряється правильність нарахування суми шляхом
множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на
кількість виробленої продукції тощо.

Під час перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати
слід встановити:

• чи відповідають дані відомостей на виплату заробітної плати
тарифікаційним спискам працівників;

• наявність у відомості печатки, підписів керівника та бухгалтера;

• чи немає у відомостях підчисток і необумовлених виправлень;

• чи вказані дати виплати і підписи працівників про отримання заробітної
плати;

• правильність підрахунків платіжної відомості;

• чи правильно пораховані суми утриманих і перерахованих податків із
заробітної плати працівників;

• ідентичність підписів у відомості й особовій справі.

Заробітна плата за період відпустки нараховується у такому порядку.
Середній заробіток для оплати відпустки розраховують, виходячи із
заробітку за дванадцять останніх місяців (календарних), що передували
місяцю виходу у відпустку. Ця сума ділиться на 12 (або 11 за перший рік
роботи). Отриманий середньомісячний заробіток ділиться на
середньомісячну кількість робочих днів протягом року (з урахуванням
вихідних і святкових днів). Отриманий середньоденний заробіток
перемножується на число робочих днів відпустки. На суму вирахуваних
відпускних дають запис: дебет рахунка 81 «Витрати на оплату праці»,
кредит рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

Премії та заохочування, пов’язані з трудовою діяльністю, визначають на
основі положення, яке розробляється на підприємстві відповідно до
типового.

Під час перевірки виплати премій слід встановити:

• чи виконано умови, згідно з якими премія виплачується шляхом перевірки
усіх показників за даними бухгалтерського і статистичного обліку;

• чи дотримано порядку зниження розміру або позбавлення премій тощо.

Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України утримання із
заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених
законодавством України. Обов’язкові утримання включають прибутковий
податок за шкалою ставок податку (до 17 гривень не оподатковується);
утримання до Пенсійного фонду (1 %, якщо загальна сума нарахованої
заробітної плати становить до 150 гривень, 2 %, якщо сума більше 150
гривень); утримання на випадок безробіття (0,5 % від нарахованої суми);
утримання за виконавчими листками. Загальний розмір утримань із
заробітної плати не може перевищувати 20 %, а в особливих випадках — 50
% заробітної плати.

PAGE

PAGE 14

Похожие записи