Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів з врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища
Однією із основоположних для аудиторських перевірок є міжнародна норма аудиту (МНА) № 3, в якій вказані основні принципи, що регулюють аудит. Вони є основою всіх міжнародних нормативів аудиту, на них має ґрунтуватись і вітчизняний аудит.
Основні принципи аудиту:
- Цілісність, об’єктивність і незалежність.
- Конфіденційність.
- Майстерність і компетентність.
- Документування.
- Планування.
- Одержання аудиторських свідчень.
- Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.
- Суттєвість.
- Аудиторський висновок і складання звіту.
Зміст принципу цілісності, об’єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути відвертим, чесним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об’єктивність. Йому має бути притаманне безстороннє відношення до об’єкта перевірки, а також до клієнтів.
Принцип конфіденційності вимагає нерозголошення інформації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податкового законодавства.
Аудит повинні здійснювати особи з відповідним професійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиюванні. Законом України “Про аудиторську діяльність” обумовлено, що аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. Право на одержання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах обліково-економічного профілю.
Важливим принципом аудиту є документування аудиторських процедур як доказ виконання аудиту. Робочі документи є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для контролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адекватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок.
До робочих документів належать: документи постійного зберігання (інформація про клієнта, результати аудиту за минулий рік, програми аудиту, довідкова інформація для планування, копії засновницьких документів, контрактів, описи видів цінних паперів та ін.), наявність яких дає можливість аудитору сконцентрувати увагу лише на аналізі змін клієнта у поточному році; робочі документи поточного року (робочий пробний баланс, протоколи або виписки з них зборів ради директорів, результати зустрічей і дискусій з керівництвом, фахівцями підприємства-клієнта, підтверджуючі тести, зібрані свідчення у вигляді робочих відомостей, таблиць, розрахунків, зроблених на їх основі висновків). Важливе значення має розробка і використання стандартизованих робочих паперів. Це сприятиме впровадженню комп’ютеризації процесу аудиту, алгоритмізації аудиторських процедур.
Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно і своєчасно провести аудит. Метою планування, крім основного завдання – провести перевірку ефективно і в строк, є: визначення очікуваного рівня довіри до даних обліку; порядок координації дій, причетних до аудиту осіб, викладення у вигляді програми характеру, строків і глибини аудиторських процедур. Одним із основних є принцип одержання аудиторських доказів (свідчень) у результаті незалежних (самостійних) аудиторських процедур, що дозволяють аудитору скласти обґрунтований висновок про достовірність фінансової звітності. Аудиторські процедури проводять для одержання доказів про повноту, точність і об’єктивність даних обліку та звітності.
Аудитор повинен глибоко вивчити систему обліку і внутрішнього контролю, на які він має опиратися при визначенні обсягу і напрямів аудиту та аудиторських процедур. Якщо, наприклад, аудитор переконався, що інвентаризація проводилась не формально, а відповідно до прийнятого порядку, то вік може не проводити її, а довіритись даним результатів інвентаризації. При позитивній оцінці ведення обліку відповідних господарських операцій, внутрішнього контролю незалежні аудиторські процедури будуть виконуватись у меншому обсязі.
Принцип суттєвості випливає з того, що аудитор перевіряє фінансову інформацію вибірково. Тому він повинен вміти вибрати найбільш вагомі господарські факти, на підставі яких буде ґрунтуватись висновок аудитора.
На завершальній стадії аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для того, щоб сформувати аудиторський висновок про достовірність фінансової інформації. Такий аналіз і оцінка стосуються того, що:
- фінансова інформація була підготовлена на основі даних бухгалтерського обліку відповідно до прийнятої облікової політики;
- фінансова інформація подана згідно із діючим законодавством;
- інформація в цілому відповідає аудиторському знанню діяльності підприємства;
- має місце адекватне відображення всіх матеріальних (суттєвих) питань, які стосуються правильного оформлення фінансової звітності.
Аудиторський звіт повинен містити чітке і ясне формулювання висновків про фінансову інформацію. У позитивному висновку висловлюється задоволення аудитора з усіх суттєвих аспектів обліку, звітності і фінансового стану підприємства. Якщо висловлюється протилежне судження (умовний висновок, висновок з обмеженням) або відмова від підтвердження, аудитор повинен точно і аргументовано вказати причини негативного висновку або викласти застереження.
Міжнародні стандарти поділяють на три групи:
- загальні стандарти,
- стандарти практичної роботи,
- стандарти складання звіту аудитора (аудиторського висновку).
У загальних стандартах визначаються основні принципи і вимоги до професії аудитора, про що викладено вище. Перевірка повинна здійснюватись особами, які мають спеціальну підготовку, кваліфікацію і ліцензію на проведення аудиторської діяльності. Однією із основних вимог є незалежність, яка виражається в тому, що аудиторам надається право самостійно складати програму перевірки, використовувати відповідну методику, одержувати необхідну інформацію для аудиторських висновків, мати доступ до всіх документів підприємства-клієнта.
Аудитори повинні бути незалежними від законодавчої і виконавчої влади і діяти лише в межах законодавства. Аудитор зобов’язаний діяти з належною увагою і обережністю відповідно до прийнятих стандартів, добре знати фінансові системи, законодавчі акти, бухгалтерську справу, звітність тощо. Аудитор може використовувати результати роботи інших та внутрішніх аудиторів, експертів, але вся відповідальність за зроблені висновки за результатами аудиторської перевірки лежить на аудиторі, з яким укладено договір на проведення аудиту.
Робочі стандарти містять правила, якими належить користуватись аудитору при виконанні перевірок. Вони включають підготовку до аудиту, планування, збір інформації, використання робочих документів, одержання аудиторських доказів (свідчень), їх оцінку й аналіз, застосування відповідних прийомів і способів перевірки, комп’ютерні методи аудиту та ін.
У стандартах звітності аудитора зазначені основні вимоги щодо форми і змісту звітності. Це, наприклад, такі: в аудиторському висновку (звіті) потрібно вказати, чи фінансова звітність складена відповідно до законодавчих актів, чи підтверджується вона даними аналітичного і синтетичного обліку та первинними документами, чи дотримувались правил ведення бухгалтерського обліку, єдиної облікової політики протягом звітного періоду. В міжнародних стандартах вказуються типи аудиторських висновків (позитивний, позитивний із застереженням, негативний, відмова від висновку) та при яких умовах дається та чи інша оцінка складеної фінансової звітності підприємства-клієнта.
Нижче наведено міжнародні норми аудиту станом на 31.12. 1988р.
Перелік міжнародних норм аудиту (МНА):
- Мета і обсяг перевірки фінансових звітів.
- Лист про згоду на проведення аудиту.
- Основні принципи проведення аудиту.
- Планування.
- Використання роботи іншого аудитора.
- Вивчення і оцінка використовуваної системи бухгалтерського обліку і відповідних засобів внутрішнього контролю при проведенні аудиту.
- Контроль якості аудиту.
- Аудиторські докази (свідчення).
- Документація.
- Використання результатів роботи внутрішнього аудитора.
- Обман і помилка.
- Аналітична перевірка.
- Висновок аудитора.
- Інша інформація в документах по перевірці фінансових звітів.
- Проведення аудиту з використанням ЕОД (електронної обробки даних).
- Комп’ютерні методи аудиту.
- Зацікавлені сторони.
- Використання результатів роботи експерта.
- Вибіркова перевірка.
- Вплив використання ЕОД на вивчення і оцінку системи обліку і відповідних засобів внутрішнього контролю.
- Дата висновку аудитора. Події після дати підписання балансу. Виявлення фактів після публікації фінансових звітів.
- Пояснення керівництва.
- Функціонуюче підприємство.
- Спеціальні висновки аудитора.
- Суттєвість і ризик аудиту.
- Перевірка бухгалтерських оцінок.
Норми на супутні роботи:
- Основні принципи проведення огляду.
- Огляд фінансових звітів.
Як видно з наведеного переліку, міжнародні норми аудиту розроблені з різнобічних питань організації і методики його проведення. При розробці національних стандартів аудиту потрібно враховувати міжнародний досвід як з метою узгодження і гармонізації національних стандартів, так і з метою врахування методики стандартизації проведення аудиту та його організації.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
