Міністерство Освіти і Науки України

Тернопільська Академія Народного Господарства

Кафедра Аудиту

[email protected]

Курсова робота

На тему: Аудит малоцінних швидкозношуваних предметів.

Виконав:

студент V курсу гр. РК — 51

Каспирович Р.М.

Перевірив:

к.е.н., ст. викладач

Данилюк І.В.

Тернопіль 2001 р.

План.

Вступ

Мета і завдання аудиту МШП.

План і програма аудиту обліку МШП.

Аудит МШП на складі та в бухгалтерії, інвентаризація МШП.

Підготовка робочої документації аудиту та отримання аудиторських
доказів.

Висновки.

Використана література

Аудиторський висновок.

Зміст.

Вступ………………………………………………………………………………………………5

Мета і завдання аудиту МШП. ………………………………………………………………6

План і програма аудиту обліку МШП. ……………………………………………………….7

Аудит МШП на складі та в бухгалтерії, інвентаризація МШП. …………………………9

Підготовка робочої документації аудиту та отримання аудиторських
доказів. ………18

Висновки. ………………………………………………………………………………………..29

Використана література. ……………………………………………………………………..30

Аудиторський висновок.

Вступ.

У останні роки в методології бухгалтерського обліку України
відбулися кардинальні зміни. З’явилися нові об’єкти бухгалтерського
обліку, змінилася термінологія, система оподаткування і т.д.

Демократизація суспільства розширила можливості юридичних осіб у
виборі прийомів і способів ведення бухгалтерського обліку і фіксації їх
в обліковій політиці. Істотні зміни сталися і в звітності. Її склад,
порядок оцінки статей і зміст наблизилися до міжнародних стандартів.

Важливою, працемісткою та дуже складною ділянкою обліку в
організаціях всіх форм власності і відомчої підпорядкованості є облік
виробничих запасів і, відповідно, МШП як частини виробничих запасів
(ВЗ). Від об’єктивності і достовірності інформації, що формується на цій
дільниці обліку, залежать собівартість продукції, фінансовий результат,
прибуток, сума ПДВ і т.д.

Дана курсова робота ставить за свою мету розкрити особливості
обліку МШП в розрізі аудиторської перевірки. Як показує практика, при
побудові облікової системи даного виду актива на підприємствах виникають
дискусійні моменти, які інколи виникають від неоднозначного трактування
російського законодавства в області обліку. Це призводить до виникнення
спірних питань між підприємством і податковою інспекцією.

1. Мета і завдання аудиту МШП.

Особливе місце в системі обліку ВЗ займає облік МШП. Особливості,
які виникають в області обліку даного виду активів, пов’язані передусім
з економічною суттю предметів, що розглядаються. Неодмінною умовою
функціонування підприємства є наявність оборотних коштів. Загалом,
оборотні кошти можна поділити на оборотні виробничі фонди і фонди обігу.
У свою чергу оборотні виробничі фонди за речовим змістом є предметами
праці і знаряддями праці, що враховуються в складі МШП. Виходячи з цього
предмети, що розглядаються враховуються в складі коштів в обігу, а
використовуються як кошти праці, для яких характерна багаторазова участь
у виробничому процесі і поступове перенесення своєї вартості на
продукцію, що виготовляється.

До числа нормативних документів, що регламентують сферу обліку, що
розглядається, відносять:

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні»;

Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в
Україні;

П(с)БО № 9 “Запаси”, № 16 “Витрати”;

Закон України “Про ПДВ”;

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

Аудит МШП проходить у складі аудиту ВЗ, які становлять значну
частину вартості майна організації. Мета аудиторської перевірки МШП
полягає в підтвердженні достовірності даних по наявності і руху МШП,
встановленні правильності оформлення операцій по МШП відповідно до
діючих нормативних актів України.

Основними завданнями аудиту МШП є:

Підтвердження достовірності показників бухгалтерського обліку по статті
МШП;

Перевірка повноти і своєчасності оприбуткування МШП;

Підтвердження доцільності і законності операцій по відпуску і списанню
МШП;

Перевірка організації складського господарства і забезпечення збереження
МШП;

Оцінка якості проведення інвентаризації МШП;

Перевірка порядку формування вартості МШП;

Вивчення інших особливостей, які пов’язані безпосередньо з особливостями
діяльності організації, що перевіряється.

2. План і програма аудиту МШП.

Аудиторський процес повинен бути спланований на основі досягнутого
аудиторською організацією розуміння діяльності економічного суб’єкта.
Мета планування аудиту: організувати ефективну і економічно виправдану
перевірку. Вже на етапі планування можна визначити стратегію і тактику
аудиту, терміни його проведення, розробити загальний план і програму
аудиту.

Планування полягає в розробці загального плану аудиту з
вказівкою очікуваного обсягу, видів і послідовності здійснення
аудиторських процедур.

Загальний план аудиторської перевірки обліку МШП

Організація, що перевіряється ВАТ
«Шинний завод»

Період аудиту
з 01.01.2000 по 31.01.2000

Кількість людино – годин
120

Керівник аудиторської групи
Віктора І.Я.

Аудиторський ризик, який планується
4%

№ Види, робіт Період проведення Виконавці

1. Аудит аналітичного обліку руху МШП на складах підприємства 1 раз в
квартал ——

2. Аудит обліку використання МШП, списання недостач, втрат і розкрадання
1 раз в квартал ——

3. Аудит зведеного обліку МШП 1 раз в квартал ——

4. Проведення аналізу використання МШП грудень 2000 ——

При розробці програми перевірки керівник групи аудиторів
повинен враховувати, що аудит МШП дуже працемісткий. Тому при
організації аудиту використовується вибірковий метод і лише у виняткових
випадках суцільний. Розмір вибірки і обсягу аудиторських процедур
залежить від міри довіри аудитора до системи внутрішнього контролю
підприємства.

Програма проведення аудиту МШП

Організація, що перевіряється ВАТ
«Шинний завод»

Період аудиту
з 01.01.2000 по 31.01.2000

Кількість людино – годин
120

Керівник аудиторської групи
Віктора І.Я.

Аудиторський ризик, який планується
4%

№ Найменування аудиторських процедур Період Виконавці Документи, що
перевірябться

1. Аудит аналітичного обліку руху МШП на складах підприємства

1.1 Вивчення організації зберігання МШП I квартал

Інструкція про приймання матеріалів, техпаспорти, книги санітарного
стану складів

1.2 Перевірка повноти оприбуткування МШП і правильності їх оцінки На
протязі року

Таблиці звірки внутрішніх документів з документами постачальників

1.3 Перевірка повноти і якості інвентаризації МШП Грудень 2000

Наказ про проведення інвентаризації, наказ про облікову політику,
таблиці даних інвентаризаційних відомостей

2. Аудит обліку використання МШП, списання нестач, втрат і розкраданнь

2.1 Вивчення організації ведення обліку МШП I квартал

Облікова політика, картки по обліку МШП

2.2 Перевірка правильності нарахування зносу і його включення у витрати
виробництва 1 раз в квартал

Витратні документи по обліку МШП, зведені відомості по обліку зносу

2.3 Перевірка обгрунтованості списання розкраданнь, нестач, втрат МШП
грудень

2000

Акти на списання розкраданнь, нестач, втрат

3. Аудит зведеного обліку МШП

3.1 Перевірка даних аналітичного і синтетичного обліку по синтетичних
рахунках, субрахунках, напрямах витрат 1 раз в квартал

Зведені відомості по витратах матеріалів, відомості, журнал №5(5А)

3.2 Перевірка даних бухгалтерських регістрів і звітності 1 раз в квартал

Баланс, розробні таблиці, журнал №5(5А)

4. Проведення аналізу використання МШП

4.1 Виявлення невикористаних МШП на протязі звітного року Грудень 2000

Картки складського обліку, оборотні відомості

4.2 Виявлення невикористаних МШП понад 1 рік і більше Грудень 2000

Картки складського обліку, оборотні відомості

3. Аудит МШП на складі та в бухгалтерії, інвентаризація МШП.

МШП – це предмети з терміном корисного використання менше 1-го рогу або
1-го операційного циклу, якщо він більше 1-го року. Так до МШП також
відносять: спеціальні інструменти і пристосування, призначені для
серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення
індивідуального замовлення; спеціальний одяг і взуття, а також постіль,
формовий одяг, призначений для видачі працівникам організації; знаряддя
лову, предмети для заготівлі лісу і т.д.

При перевірці організації обліку руху МШП на складах передусім
треба проконтролювати організацію складського господарства і
контрольно-пропускної системи. Далі перевіряють, як організований
складський облік МШП і як ведеться контроль з боку бухгалтерії.
Підприємства можуть застосовувати такі основні варіанти обліку руху
матеріалів на складі: оперативно-бухгалтерський метод, картковий метод.

Якщо застосовується оперативно-бухгалтерський метод, то аудитор
перевіряє відомості по приходу і витратах матеріалів, звіряє підсумкові
дані цих відомостей з сальдовими відомостями. Другий метод передбачає
складання в бухгалтерії кількісно-сумових оборотних відомостей по групах
матеріалів. У цьому випадку аудитор переглядає ці відомості і звіряє
залишки з картками складського обліку. Звичайно здійснюється вибіркова
перевірка, оскільки суцільний контроль- дуже трудомісткий.

Найбільш ефективний метод застосовується, як правило, при використанні
ПК. У цьому разі картки складського обліку в звичайному варіанті не
ведуться. Сам процес складського обліку організовується на ПК, а за
певні періоди (місяць, квартал ) складаються оборотні відомості. Аудитор
знайомиться з документами, що є, з’ясовує, як ведеться перевірка даних
складського обліку з бухгалтерськими даними.

Видані персоналу спецодяг і спецвзуття обліклвуються у відомості
обліку видачі спецодягу, спецвзуття і запобіжних засобів (ф.№ МШ-6).
Вона заповнюється в двох примірниках комірником структурного підрозділу.
Один примірник передається в бухгалтерію, другий- у комірника. Здачу
робітниками спецодягу у разі звільнення, переводу на іншу роботу
оформляють накладними. На підприємстві повинен бути встановлений
контроль за термінами знаходження спецодягу, спецвзуття і запобіжного
пристосування в експлуатації. Для цього рекомендують ставити штамп з
вказівкою дати видачі працівникам.

Для обліку реалізації МШП на сторону використовують субрахунок
№ 943 “Собівартість реалізованих виробничих запасів”.

Особливо важливий чітко налагоджений облік інструментів
господарського інвентаря, так як вони можуть неодноразово
використовуватися у виробничому процесі і знову поступати на склад.
Придбані пристосування або інструменти, що поступили з виробництва
передаються на центральний інструментальний склад, потім в
інструментальні роздавальні комори цехів, звідки видаються робітникам. У
залежності від терміну і часу використання інструментів на робочих
місцях їх поділяють на постійні (що використовуються робітниками щодня)
і оборотні ( що використовуються нетривалий час- годину, зміну).

Для обліку різних предметів, виданих працівнику з роздавальної
комори цеху для тривалого користування, відкривається спеціальна картка,
яка зберігається в картотеці комори. Записи в картки виконують по
приходу- на основі лімітних карт або накладних — вимог; по витраті- на
основі актів на списання МШП.

Списання поламаних, зношених, загублених МШП оформляється актами
вибуття . На основі цих актів в описах відображається списання
інвентаря з балансу підприємства. Оскільки описи є регістрами
аналітичного обліку, то для співставлення з даними синтетичного обліку
складають оборотну відомість. У ній для кожного опису відводиться один
рядок, по якому відображаються залишки госпінвентаря і його рух.

Для узагальнення інформації про наявність і рух МШП
використовують рахунок № 22 «МШП». Цей рахунок по відношенню до балансу
є активним, а за змістом відноситься до групи рахунків по обліку
запасів.

Синтетичний облік здійснюється в Головній книзі в грошовому
вираженні. Перевіряючи записи в картках складського обліку або
у відомостях по рахунку №22 потрібно встановити, чи немає серед них
предметів, що відносяться до ОЗ.

У складському обліку звертають увагу на ті класифікаційні групи і
підгрупи інвентаря, по яких тривалий час не було руху і є понаднормові
запаси. За даними карток, журналів (відомостей) і вимог на видачу МШП з
урахуванням дати видачі і термінів використання встановлюють, чи немає
предметів, що числяться за працівниками, які могли бути загублені або
прийшли в непридатність. Вивчаючи видачу спецодягу і спецвзуття в
безкоштовне користування, перевіряючі керуються діючими в організації
нормами видачі, термінами використання і переліком осіб, яким вони
можуть бути видані, встановлюють випадки передчасної заміни і їх
причини, а також матеріальні збитки, заподіяні організації внаслідок
використання предметів не за призначенням або заміни нових предметів що
були в експлуатації.

МШП, які поступили на підприємство оприбутковують бухгалтерським
записом:

Д-т рахунку №22 “МШП”

К-т рахунку №63 «Розрахунків з постачальниками і підрядчиками»,

МШП відпускають зі складу на виробничі потреби на основі
лімітно-забірних карт, вимог-накладних, накладних на відпуск матеріалів.

Облік МШП на складах звичайно ведуть аналогічно обліку матеріалів
– в картках обліку матеріалів.

Аудит обліку МШП в бухгалтерії

У відповідності з П(с)БО №9 “Запаси”, а в тому числі і МШП,
обліковуються по фактичній собівартості. Є декілька способів надходження
МШП на підприємство: придбання за плату, внесення одним підприємством в
рахунок внеску в статутний капітал іншого підприємства, виготовлення
МШП власними силами і т.д.

Відмінна риса закупівельних операцій полягає в тому, що,
по-перше, вони характеризують першу фазу кругообігу оборотних активів
організації (процес «гроші – товар»), по-друге, результатом їх
проведення стає створення виробничих запасів.

Організація обліку операцій по купівлі МШП залежить від ряду
чинників і, передусім, від вибраного варіанту їх оцінки, умов і форм
розрахунків з постачальниками, порядку відшкодування ПДВ по придбаних
цінностях.

і основою для уточнення розрахунків з постачальником.

Оцінка МШП по облікових цінах зручна в ситуації фінансової
нестабільності і частого коливання закупівельних цін.

Фактична собівартість складається із сум, сплачених постачальнику
відповідно до договору (без ПДВ), та сум транспортно – заготівельних
витрат (без ПДВ).

Придбані або виготовлені МШП, як правило, повинні
поступати на склад організації. Передача їх безпосередньо в
експлуатацію, обминаючі склад, не рекомендується, оскільки при цьому
важко забезпечити належний контроль за їх використанням.

Придбання і оприбуткування МШП відображаються в обліку таким
чином:

— оплачені МШП (в т. ч. ПДВ)

Д-т рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т рахунку 31 «Рахунки в банках»;

оприбутковання МШП на складі:

Д-т рахунку 22 “МШП”

К-т рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

— на суму сплаченого ПДВ

Д-т рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

На підприємстві повинен бути забезпечений роздільний облік сум
ПДВ як по оплачених придбаних матеріальних ресурсах, так і по
неоплачених.

Закупівля МШП обов’язково супроводжується розрахунками по ПДВ. Це
спричиняє виникнення додаткових зобов’язань перед контрагентами по
даному непрямому податку.

При придбанні МШП по безготівковому розрахунку ПДВ відображається
на рахунку 64 тільки за умови підтвердження його суми в рахунку-фактурі
і відповідному розрахунковому документі.

ПДВ в складі МШП, що поступили на підприємство, підлягає включенню
в їх фактичну собівартість в наступних випадках:

при використанні МШП для виготовлення продукції (робіт, послуг), що не
оподатковується ПДВ;

при придбанні МШП за готівку у організацій роздрібної торгівлі і
населення;

при придбанні зворотної тари;

коли в рахунку-фактурі і розрахунковому документі не виділена сума ПДВ.

П, не виділена сума ПДВ, нарахування її розрахунковим шляхом не
проводиться. У таких випадках вартість придбаних МШП, включаючи
очікуваний ПДВ, повинна відноситись на рахунок 22 на всю суму
пред’явленого рахунку з подальшим списанням у встановленому порядку на
витрати виробництва .

Досить часто МШП підзвітні особи купують за готівку; ці операції
оформляються проводками:

— видані гроші під звіт на придбання МШП

Д-т рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т рахунку 30 «Каса»;

— оприбутковані придбані МШП

Д-т рахунку 22 «МБШП »

К-т рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Сума ПДВ по МШП, що придбні для виробничих потреб у організацій
роздрібної торгівлі і у населення за готівку, до заліку у покупця не
приймається і розрахунковим шляхом не виділяється.

При придбанні МШП для виробничих потреб за готівковим розрахунком
у організації-виробника, постачальницько-збутової, оптової та іншої
організації, що займається продажем і перепродажем товарів, в тому числі
за договорами комісії і доручення (за винятком організацій роздрібної
торгівлі, громадського харчування і аукціонного продажу товарів), при
наявності прибуткового касового ордера і накладної на відпустку товару з
вказівкою суми податку окремим рядком, ПДВ відображається по дебету
рахунку 64 і його нарахування проводиться в загальновстановленому
порядку.

. До одного з таких моментів відноситься облік % позикових коштів, що
використовуються для придбання МШП. У П(с)БО №9 говориться про те, що
до складу фактичних витрат на придбання ВЗ, можуть також відноситься і
витрати по оплаті % по позикових коштах, якщо вони пов’язані з
придбанням запасів до дати оприбуткування ВЗ на складі підприємства.

Важливим моментом перевірки є вивчення правильності нарахування зносу
МШП і включення його до собівартість продукції.

З введенням в дію в 2000 року П(с)БО №9 збільшився діапазон
способів погашення вартості переданих в експлуатацію МШП. Амортизація
вказаних предметів проводиться одним з наступних способів: процентний
спосіб; лінійний спосіб; спосіб списання вартості пропорційної обсягу
продукції (робіт, послуг). Аудитору необхідно перевірити, чи включення
сум зносу по МШП у виробничі витрати було зроблене при відповідному
первинному оформленні відпуску предметів, що розглядаються, в
експлуатацію (на основі накладних — вимог або інших документів). Більш
того дані документи повинні відображати виробничий напрямок їх
використання, в іншому випадку можуть виникнути спірні ситуації з
податковою інспекцією.

У обов’язковому порядку в обліковій політиці підприємства повинні бути
відображені способи нарахування амортизації МШП, при цьому потрібно
перевірити, що застосування одного із способів по конкретному предмету
використовується на протязі всього терміну його використання. Крім того,
необхідно звернути увагу на те, що термін списання МШП з експлуатації
прямо не залежить від терміну їх корисного використання. МШП можуть
списуватися з експлуатації через моральний знос або втрату ними свого
виробничого призначення. Заслуговує уваги той факт, що при використанні
процентного методу нарахування амортизації 50% вартості МШП при їх
вибутті з експлуатації повинні нараховуватися незалежно від закінчення
терміну їх корисного використання.

Операції по нагромадженню і витрачанню амортизаційного фонду в
бухгалтерському обліку не відбувається. Суми амортизації МШП
знадходяться на банківськіх рахунках організації разом з виручкою за
реалізовану продукцію (роботи, послуги).

Крім того, необхідно перевірити ще один аспект, на який повинен звернути
увагу аудитор при перевірці системи обліку МШП. Мова йде про облік
спеціального одягу і взуття. Відповідно до Типових галузевих норм
безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу і взуття та інших
засобів індивідуального захисту працівникам певних професій їх видача
обов’зкова. Ці витрати включаються в собівартість продукції. Потрібно
також пам’ятати, що видача вказаних предметів у власність працівника
розглядається як прибуток, отриманий ним в натуральній формі, про що
свідчить закон про прибутковий податок.

При реалізації матеріальних цінностей перевіряється правильність
визначення їх цін, відображення на рахунках бухгалтерського обліку
нарахування податків і документального оформлення цих операцій.

Інвентаризація МШП в складі матеріальних цінностей.

Як би якісно не був організований системний бухгалтерський облік, в
організаціях можливе виникнення розбіжностей між даними про залишки
запасів, що обліковуються на рахунках бухгалтерського обліку, і
фактичними їх залишками на складах.

. Вони можуть виникнути через недосконалість вимірювальних приладів на
підприємстві, а також внаслідок безгосподарності (псування і т.д.),
недостач і розкрадання. Тому чинним законодавством передбачено, що на
підприємствах систематично повинна проводитися інвентаризація майна.

Згідно з Положенням про ведення бухгалтерського обліку і бухгалтерської
звітності в Україні інвентаризація господарських засобів повинна
проводитися на розсуд керівника організації, крім випадків, коли
проведення інвентаризації обов’язкове. Проведення інвентаризації
обов’язкове:

а) при передачі майна підприємства в оренду, викупі, продажу, а також
при приватизації державного або муніципального підприємства;

б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна,
інвентаризація якого проводилася не раніше 1 жовтня звітного року.
Інвентаризація основних засобів може проводитися один раз в три роки, а
бібліотечних фондів — один раз в п’ять років;

в) при зміні матеріально відповідальних осіб;

г) при виявленні фактів розкрадання або зловживань, а також псування
майна;

д) у разі пожежі або стихійного лиха, або інших надзвичайних ситуацій;

е) при реорганізації або ліквідації підприємства, перед складанням
ліквідаційного балансу і в інших випадках, передбачених законодавством
України.

Для проведення інвентаризації наказом керівника створюється
інвентаризаційна комісія. На великих підприємствах нарівні з центральною
інвентаризаційною комісією створюються робочі комісії. Інвентаризація
проводиться за обов’язковою участю матеріально відповідальних осіб. Якщо
по якихось причинах матеріально відповідальна особа не може бути
присутня при проведенні інвентаризації, то до складу інвентаризаційної
комісії включається представник незацікавленої організації.

На початок інвентаризації в картках обліку МШП повинні бути відображені
всі операції по руху МШП; по кожному з них виведені залишки на день
інвентаризації; первинні документи по руху матеріалів необхідно здати в
бухгалтерію і піддати бухгалтерській обробці. Факт здачі всіх документів
в бухгалтерію і відсутність неоприбуткованих або несписаних цінностей
матеріально відповідальні особи підтверджують письмово.

При проведенні інвентаризації члени робочої комісії здійснюють ретельний
підрахунок МШП і отримані фактичні результати записують в
інвентаризаційні описи. Запис проводиться по кожному найменуванню
матеріалів окремо з вказівкою номенклатурного номера, виду, групи,
артикула, партії, сорту в одиницях виміру.

Описи заповнюються не менш ніж в двох примірниках, кожна сторінка
підписується всіма членами інвентаризаційної комісії.

При здійсненні інвентаризації враховуються особливості окремих видів
матеріалів. Матеріально-виробничі запаси заносяться в описи по кожному
окремому найменуванню з вказівкою виду, групи, кількості і інших
необхідних даних (артикула, сорту і інш.).

Комісія в присутності завідуючого складом і інших матеріально
відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність товарно-матеріальних
цінностей шляхом обов’язкового їх перерахунку, переваження або
переміряння. Не допускається вносити в описи дані про залишки цінностей
зі слів матеріально відповідальних осіб або за даним обліку без
перевірки їх фактичної наявності. Товарно-матеріальні цінності, що
поступають під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально
відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії і
оприбутковуються по реєстру або товарному звіту після інвентаризації. Ці
товарно-матеріальні цінності заносяться в окремий опис під найменуванням
«Товарно-матеріальні цінності, що поступили під час інвентаризації». У
описах вказуються дата надходження, найменування постачальника, дата і
номер прибуткового документа, найменування товару, кількість, ціна і
сума. Одночасно на прибутковому документі за підписом голови
інвентаризаційної комісії (або за його дорученням — члена комісії)
робиться відмітка «після інвентаризації» з посиланням на дату опису, в
який записані ці цінності.

При тривалому проведенні інвентаризації у виняткових випадках і тільки з
письмового дозволу керівника і головного бухгалтера організації в
процесі інвентаризації товарно-матеріальні цінності можуть відпускатися
матеріально відповідальними особами в присутності членів
інвентаризаційної комісії. Ці цінності заносяться в окремий опис під
найменуванням «Товарно-матеріальні цінності, відпущені під час
інвентаризації». Оформляється опис аналогічно з документами на
товарно-матеріальні цінності, що поступили під час інвентаризації. У
витратних документах робиться відмітка за підписом голови
інвентаризаційної комісії або за його дорученням — члена комісії.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться в експлуатації,
інвентаризуються по місцю їх знаходження і особах, на відповідальному
зберіганні яких вони знаходяться. По МШП, виділених в індивідуальне
користування працівникам, допускається складання групових
інвентаризаційних описів з вказівкою в них відповідальних за ці предмети
осіб, на яких відкриті особисті картки, з підписом їх в опису. На МШП,
що стали непридатні і не списані, інвентаризаційна комісія складає акт
на їх списання з вказівкою часу експлуатації, причин непридатності,
можливості використання цих предметів на господарські цілі.

Тара записується в опис по видах, цільовому призначенні і якісному стані
(нова, вживана, що вимагає ремонту і т.д.). На тару, що стала
непридатна, складається акт на списання з вказівкою причин непридатності
і осіб, відповідальних за тару.

Окремі описи складаються на матеріали, що знаходяться в дорозі, на
відповідальному зберіганні на складах інших підприємств, що зазнали
псування, непотрібні, неліквідні.

Матеріальні цінності, що зберігаються на складах інших організацій,
заносяться до опису на основі документів, підтверджуючих здачу цих
цінностей на відповідальне зберігання. У описах на ці цінності
вказується їх найменування, кількість, сорт, вартість (за даними
обліку), дата прийняття вантажу на зберігання, місце зберігання, номера
і дата документів.

У описах на матеріальні цінності, передані в переробку іншій
організації, вказуються найменування організації – переробника,
найменування цінностей, кількість, фактична вартість за даними обліку,
дата передачі цінностей в переробку, номери і дати документів.

відомості наступний запис: «З інвентаризацією погодження». Відмова в
підписі підтверджується спеціальним написом і підписом всіх членів
інвентаризаційної комісії. При виявленні недостач або надлишків
матеріально відповідальна особа повинна дати відповідні пояснення.
Комісія встановлює характер, причини, винуватців виявлених розбіжностей
або псування матеріалів і дає висновок про порядок регулювання різниць і
відшкодування втрат.

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей повинна, як правило,
проводитись в порядку розташування цінностей в даному приміщенні. При
зберіганні цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї
матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно
по місцях зберігання. Після перевірки цінностей вхід в приміщення не
допускається (наприклад, шляхом опломбування) і комісія переходить для
роботи в наступне приміщення.

Аудитор повинен перевірити і оцінити результати інвентаризації саме по
цих відомостях, а потім провести аналіз даних що в них містяться. При
виявленні відхилень фіксуються зауваження і неточності, які повинні бути
виправлені.

Після з’ясування всіх обставин виникнення недостач або псування
матеріалів керівник організації ухвалює рішення про порядок їх списання,
яке оформляється розпорядженням.

Недостачі цінностей понад норми і втрати від псування цінностей при
відсутності конкретних винуватців списуються на витрати виробництва або
на зменшення фінансування.

Виявлені при інвентаризації надлишки виробничих запасів і готової
продукції відображають в обліку по ринковій вартості на дату проведення
інвентаризації бухгалтерським записом:

Д-т рахунку 22 «МШП»

-т рахунку 79 “Фінансові результати”.

Аналітичний облік недостач, розкрадання і псування ведуть у відомості по
матеріально відповідальних особах. На кожну особу і вид матеріальних
цінностей, по яким виявлені недостачі, відводиться окремий рядок.

Заключним етапом перевірки є контроль ведення обліку матеріальних
цінностей. Ці дані перевіряються за даними журналів і Головної книги.

Аналіз використання матеріальних ресурсів передбачає отримання даних
по відповідності запасів встановленим нормам, витраті матеріалів на 1
грн. виготовленої продукції та інш.

Як шляхи раціоналізації обліку МШП можна запропонувати: використання
ПК; застосування найбільш ефективних методів обліку і оцінки цінностей,
організації руху МШП на складах і списання їх на витрати.

4. Підготовка робочої документації аудиту та отримання аудиторських
доказів.

Стандарт « Документування аудиту» передбачає опис процедур,
що використовуються аудиторською організацією і їх результатів.

Опис процедур, що використовуються і їх результатів

№ Перелік аудиторських процедур Обсяг інформації Техніка виконання
Характер можливих порушень

1. Перевірка наявності в обліковій політиці елементів, пов’язаних з
оцінкою МШП, способом нарахування зносу МШП 2000 Переглядається наказ
про облікову політику на 2000 рік. Чи Відповідає порядок оцінки списаних
МШП чинним нормативам та законодавчим актам. Відсутність даних пунктів,
необгрунтоване списання на собівартість зносу МШП

2. Перевірка правильності зберігання МШП Частина періоду

Перевіряється чи є договір про матеріальну відповідальність з
комірником; наявність на складі ваговимірювальних приладів, тари; стан
картотеки складських карток Відсутність договору про матеріальну
відповідальність

3. Перевірка оформлення облікових документів, які служать основою
длявідображення в обліку операцій по придбанню і використанню МШП
Частина періоду Послідовно переглядають всі документи за період
передумовлений аудиторською перевіркою та з’ясовуэться:

-чи є підписи керівника і головного бухгалтера

-у разі тимчасової підміни перших осіб уповноваженими особами;

-чи немає документів з підписами цих осіб більш раннього періоду, ніж
дата їх призначення Відсутність наказу на заміщення перших осіб

4. Встановлення повноти документів для проведення якісної інвентаризації
МШП 2000 Переглядається чи є наказ про проведення інвентаризації, чи
проводилася інвентаризація в періоді, що перевіряється, наявність
правильно оформлених инвентаризаційнних описів; наказ про формування
инвентаризаційної комісії; перевіряється склад комісії( їх об’єктивність
і незалежність) Відсутність наказу про інвентаризацію

5. Перевірка наявності документів по списанню розкрадання, недостач і
втрат Частина періоду Перевіряються чи є акти на списання розкрадання і
недостач, накази керівника про стягнення з винних осіб. Необгрунтоване
списання на собівартість продукції

Методи отримання аудиторських доказів

Інформація, зібрана і проаналізована аудитором в ході перевірки, служить
обгрунтуванням висновку і називається аудиторськими доказами.

Для збору доказів аудитором можуть бути застосовані різні процедури.
Процедурою називається певний метод збору доказів як невід’ємна частина
відповідного технологічного процесу. Для того щоб відрізнити їх від
процедур, властивих іншим професіям, будемо називати процедури, що
застосовуються аудиторами в своїй практиці аудиторськими процедурами.

Збираючи аудиторські докази, аудитор використовує досить обмежене число
методів їх отримання.

Основні методи отримання аудиторських доказів наступні:

1. Перевірка арифметичних розрахунків (перерахунок);

2. Інвентаризація;

3. Перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій;

4. Підтвердження;

5. Усне опитування;

6. Перевірка документів;

7. Дослідження;

8. Аналітичні процедури;

9. Підготовка альтернативного балансу.

Всі вищеназвані методи відомі і описані в робочому стандарті аудиту
«Аудиторські докази».

Але метод як такий не дасть ніякої інформації для висновків, якщо не
знати — які саме арифметичні розрахунки необхідно перевіряти, а які —
ні; в інвентаризації яких активів і яких зобов’язань потрібно взяти
участь; особисто від яких третіх осіб потрібно отримати письмові
підтвердження; які саме документи потрібно піддати аналізу. Мистецтво
аудитора і полягає в тому, щоб чітко знати:

а) як повинен бути правильно поставлений бухгалтерський облік і
налагоджена система внутрішнього контролю;

б) які відхилення (порушення, помилки) можливі в організації обліку і
контролю;

в) який з перерахованих методів потрібно застосувати для виявлення
кожного з можливих порушень;

г) до яких саме об’єктів контролю (документи, активи, зобов’язання,
суб’єкти, юридичні особи і т.д.) потрібно застосувати той або інший
метод.

Розглянемо детальніше кожний з методів збору аудиторських доказів.

1.Перевірка арифметичних розрахунків.

Перерахунок це перевірка арифметичної точності джерел документів і
бухгалтерських записів і виконання незалежних підрахунків.

Підрахунки клієнта можуть бути правильними або помилковими. Підрахунки,
виконані на комп’ютерах, можуть бути знову зроблені з використанням
комп’ютерного забезпечення з роздруком даних відхилень від підрахунків
клієнта для подальшого дослідження їх аудиторами. Але практика показує,
що перерахунок в основному здійснюється вибірково.

Перерахунок використовується для перевірки реальності і оцінок тих
показників фінансової звітності, які є головним чином результатом
підрахунків, наприклад амортизації, страхових резервів, пенсійних
зобов’язань, резервів під сумнівні борги і інш. У поєднанні з іншими
процедурами перерахунок також необхідний для збору інформації про оцінки
всіх фінансових показників.

2.Інвентаризація

Інвентаризація це прийом, який дозволяє отримати точну інформацію про
наявність майна і зобов’язань економічного суб’єкта і орієнтовну
інформацію про їх стан і вартість.

Інвентаризації підлягають майно клієнта і його фінансові зобов’язання.

Аудиторська організація зобов’язана:

— з’ясувати, як часто проводилася інвентаризація майна і фінансових
зобов’язань;

перевірити бухгалтерську документацію;

ознайомитися з номенклатурою і обсягами товарно-матеріальних цінностей
(ТМЦ);

— виявити ТМЦ, що дорого коштують;

— проаналізувати систему обліку ТМЦ і систему контролю економічного
суб’єкта, виявити слабкі і сильні сторони таких систем.

З точки зору технології аудиторської справи інвентаризацію можна
розглядати як метод отримання найбільш цінних і достовірних доказів про
реальність і точність статей активу балансу, фактів здійснення
господарських операцій.

Участь в інвентаризації активів клієнта або спостереження за її
проведенням дозволяє зробити певні висновки у всіх трьох основних
напрямах аудиторської перевірки.

Наприклад, якщо на підприємстві, що перевіряється протягом ряду років не
проводилися інвентаризація активів (при складанні річної бухгалтерської
звітності, при зміні матеріально-відповідальних осіб і т.д.), аудитор
має право для висновку щодо відсутності у клієнта внутрішнього контролю
за збереженням активів, а також про порушення встановленого порядку
ведення бухгалтерського обліку і підготовки бухгалтерської звітності.

У тому випадку, коли при проведенні інвентаризації основних засобів
з’ясовується, що один з цехів підприємства, що перевіряється зайнятий
іншим господарюючим суб’єктом, а в складі доходів від позареалізаційної
діяльності немає статті «прибутки від оренди», мова йде про
«приховану оренду» і ухилиння від сплати податків. Аудитор може зробити
висновок про порушення клієнтом законодавства при здійсненні
фінансово-господарських операцій.

3. Перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій.

Ця процедура нескладна, але також важлива для оцінки системи
внутрішнього контролю і організації бухгалтерського обліку на
підприємстві, що перевіряється. Уявна простота операції не означає, що
її потрібно доручати найменше кваліфікованим членам бригади аудиторів.
Навпаки, цю процедуру, як правило, аудитор який проводить перевірку бере
на себе або доручає досвідченим співробітникам.

Дуже часто при укладенні договору на проведення аудиторської перевірки
аудиторська фірма (аудитор) як одну з додаткових умов вказує надання
бригаді аудиторів окремого приміщення з телефоном. Така умова цілком
обгрунтована, оскільки на момент аудиторської перевірки в одному
приміщенні на певний термін розташовуються два трудових колективи що
перевіряється і перевіряючий.

Зрозуміло, окреме приміщення для роботи це дуже зручно як для
співробітників підприємства, що перевіряється, так і для бригади
аудиторів; при цьому не порушується психологічний клімат в колективі.

Але помилково думати, що аудиторська перевірка це робота тільки з
документами і звітністю, це ще і проведення дослідів під виглядом
звичайної рутинної аудиторської роботи. Наприклад, така перевірка каси
включає:

складання заяви на видачу грошей з вказівкою виробничої необхідності
придбання того, на що використовуються гроші;

узгодження і засвідчення заяви у керівника підприємства;

оформлення видаткового касового ордера на видачу грошей бухгалтером;

передача бухгалтером (а не підзвітною особою) видаткового касового
ордера в касу;

перевірка всіх необхідних реквізитів видаткового касового ордера
касиром;

видача грошей з каси.

, що порядок ведення касових операцій на підприємстві, що перевіряється
дотримується. У іншому випадку аудитор виявляє ту формальну процедуру
(процедури), яка (які) пропускаються співробітниками підприємства і веде
до ослаблення внутрішнього контролю.

Аналогічне спостереження потрібно провести на всіх ділянках, де
первинний (оперативний) облік «стикається» з бухгалтерським, і оцінити:
порядок приймання матеріальних цінностей на склад; порядок відпуку
матеріальних цінностей зі складу у виробництво, на сторону; порядок
обліку наявності і руху матеріальних цінностей у виробництві (цехах,
дільницях, відділах та інш.); порядок обліку готової продукції; порядок
зберігання матеріальних цінностей і готової продукції; порядок
відвантаження готової продукції; порядок реалізації продукції та інш.

4. Підтвердженя.

Для отримання інформації про реальність залишків на рахунках обліку
грошових коштів, рахунків розрахунків, рахунків дебіторської і
кредиторської заборгованості аудиторська організація повинна отримати
підтвердження в письмовій формі від незалежної (третьої) сторони.

Запити на підтвердження рекомендується готувати у вигляді документа від
імені керівництва економічного суб’єкта на адресу незалежної (третьої)
сторони. У них повинно міститися вимогу надати необхідну інформацію
безпосередньо аудиторської організації.

При необхідності аудиторська організація може самостійно встановити
безпосередній контакт з незалежною (третьою) стороною, якії був
направлений запит.

У разі отримання по запиту інформації, яка незбігається з обліковими
даними економічного суб’єкта, аудиторська організація повинна
застосувати додаткові аудиторські процедури для з’ясування причин
розбіжностей.

Не можна недооцінювати цей метод при роботі з персоналом клієнта. Якщо
при усному опитувані відповіді опитуваних аудитор фіксує на якому-небудь
носії інформації (папері, комп’ютері, диктофоні) самостійно, то для
отримання письмових підтверджень персоналу підприємства, що
перевіряється видаються спеціальні анкети.

З найбільш поширених питань в анкеті можуть бути запропоновані і можливі
відповіді. У цьому випадку опитуваній особі досить вибрати і відмітити
відповідь, відповідну практиці підприємства, що перевіряється.

Анкета повинна містити такі обов’язкові реквізити, як прізвище, ім’я,
по батькові і посада опитуваного, заповнена анкета також повинна бути
перевірена головним бухгалтером підприємства і завірена його підписом.

5. Усне опитування.

Даний метод збору аудиторських доказів надає аудитору обширну інформацію
для роздуму.

Опитування або бесіда повинні бути проведені практично з всіма
співробітниками підприємства, що беруть участь у веденні обліку і
складанні звітності. Помилку робить той аудитор, який обмежується
бесідою тільки з головним бухгалтером і його заступниками. Потрібно
пам’ятати, що звітність, що формується за допомогою бухгалтерського
обліку, являє собою вершину піраміди, основою якої є величезна безліч
фактів господарської діяльності, оформлених первинними документами і
бухгалтерськими проводками. Якщо у піраміди ще не добудована вершина, це
не біда, а якщо при наявності вершини з основи піраміди видалити
декілька великих каменів, то піраміда може перетворитися в картковий
будиночок і розсипатися.

Саме тому аудитор повинен обов’язково пересвідчитися в тому, що
господарські операції, які лежать в основі звітності, відповідають
законодавству, правильно оформлені і коректно відображені в
бухгалтерському обліку. І починати перевірку кожного розділу
бухгалтерського обліку потрібно з усного опитування або бесіди з
виконавцями – рядовими співробітниками бухгалтерії, які ведуть первинний
облік господарських операцій.

Як правило, данна процедура проводиться на початковій стадії перевірки,
коли аудитор знайомиться з підприємством, що перевіряється, оцінює
обсяг і міру складності робіт для того, щоб скласти відповідну програму
перевірки.

ів (розділів, дільниць, рахунків бухгалтерського обліку, журналів та
інше), які ними велися.

На жаль, на багатьох підприємствах такі документи, як посадові
інструкції співробітників, графіки документообігу, в цей час не
складаються, тому аудитору або потрібно цю роботу здійснювати самому,
або починати перевірку тоді, коли вказана інформація буде для нього
підготовлена.

План і відповідно склад питань, що задаються співробітникам, не можуть
бути однакові, а залежать передусім від розділу бухгалтерського або
оперативного обліку, яким займається посадова особа, яку опитують.

Кожному напрямку обліку властиві абсолютно особливі види порушень. Так,
наприклад, безглуздо питати комірника про те, чи дотримуються терміни,
встановлені для повернення грошових сум, виданих під звіт. Або,
навпаки, питати бухгалтера, який веде облік касових операцій, чи
можливий відпуск матеріальних цінностей зі складу на сторону без
оформлення пропуску на вивіз матеріальних цінностей з території
підприємства.

Докладний план усного опитування персоналу у кожному напрямі обліку
залежить від спеціалізації цього напрямку, але орієнтовний план
опитування може бути таким:

1. Які первинні документи ви оформляєте?

2. Які регістри аналітичного обліку ви ведете?

3. У якому розрізі ведеться аналітичний облік по вашій ділянці обліку?

4. Для яких регістрів синтетичного обліку необхідна інформація, що
формується вами?

5. Як і ким проводиться перевірка отриманих вами результатів?

6. Назвіть типові господарські операції, які вам доводиться оформляти.

7. Який порядок ваших дій при виконанні кожної з типових господарських
операцій?

и в формуванні якого рядка бухгалтерської звітності вам доводиться брати
участь?

9. Яким чином відбувається контроль за вашою роботою?

10. Як ви виправляєте помилки, коли вони виникають?

11. Чи є які-небудь незручності у веденні обліку, звіренні результатів?

12. Чи відчуваєте ви наявність у вашій роботі проблем? Яких?

6. Перевірка документів.

Широко практикується отримання інформації за допомогою перевірки
документів, підготовлених незалежними сторонами і клієнтом.

Перевірка документів полягає в тому, що аудитор повинен пересвідчитися в
реальності первинного документа. Для цього рекомендується вибрати певні
записи в бухгалтерському обліку і прослідкувати відображення операції в
обліку аж до того первинного документа, який повинен підтверджувати
реальність і доцільність виконання цієї операції.

7.Дослідження.

Дослідження здійснюється в протилежному напрямі. Аудитор вибирає
первинний документ і перевіряє системи обліку і контролю, щоб знайти
заключний бухгалтерський запис операції. За допомогою дослідження
аудитор може визначити, чи всі операції враховані, і доповнити
інформацію, отриману в процесі аудиту. Однак необхідно враховувати
можливість того, що деякі події не відображені в первинній документації
і системі обліку.

За допомогою сканування аудитори вивчають нетипові статті і події,
відображені в документації клієнта. Мета сканування – знайти що-небудь
нетипове.

Сканування корисно застосовувати при використанні вибірки для прийняття
аудиторських рішень, оскільки завжди існує імовірність того, що аудитори
не виявлять помилки клієнта, вибравши приклад, що не відображає всю
сукупність статей. Це може привести до прийняття аудиторами помилкового
рішення. Аудитори зменшують аудиторський ризик, скануючи статті, що не
війшли у вибірку.

8. Аналітичні продцедури.

Під аналітичними процедурами мається на увазі аналіз і оцінка отриманої
аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних
показників економічного суб’єкта, що перевіряється з метою виявлення
незвичайних і невірно відображених в бухгалтерському обліку фактів
господарської діяльності, а також з’ясування причин таких помилок.

Про аналітичні процедури вже було згадано при розгляді етапу планування
аудиторської перевірки. Аналітичні процедури можна використати і на
етапі отримання інформації, щоб зібрати прямі докази помилок, порушень і
помилкових тверджень в фінансовій звітності.

Багато аудиторів розглядають інформацію, отриману внаслідок виконання
аналітичних процедур, як не дуже переконливу. Тому аудитори, викладачі і
студенти в основному концентрують увагу на процедурах перерахунку,
огляду, підтвердження і документування, внаслідок яких, як вважають,
виникає переконлива інформація.

Але це є помилкове судження, оскільки аналітичні процедури насправді
дуже ефективні.

На думку аудиторів, аналітичні процедури допомагають виявити 27 %
помилок. Потрібно враховувати той факт, що вони обходяться дешевше, ніж
більш деталізовані процедури, орієнтовані на документи.

Типовими видами аналітичних процедур є:

співставлення залишків по рахунках за різні періоди;

співставлення показників бухгалтерської звітності з кошторисними
(плановими) показниками;

оцінка співвідношення між різними статтями звітності і спіставлення їх з
даними попередніх періодів;

співставлення фінансових показників діяльності економічного суб’єкта з
середніми показниками відповідної галузі економіки;

співставлення фінансової і нефінансової інформації (відомостей про
діяльність економічного суб’єкта, що не відображається безпосередньо в
системі бухгалтерського обліку).

Процедури, що надають точну інформацію, мають свої недоліки: аудитори
можуть виявитися не настільки компетентними, щоб виявити необхідні
факти; клієнти можуть дати аудиторам підставні адреси або попросити
споживачів просто підписати підтвердження і відіслати його зворотньо.

Таким чином, аудиторська програма складається з процедур різних видів, і
аналітичні процедури займають в ній важливе місце.

Аудитори часто зіставляють дані поточного року з даними попереднього
періоду і вивчають отримані співвідношення в порівнянні з
передбачуваними. Ці співставлення звичайно називають комплексними
тестами. Такий аналіз часто виконується для амортизаційних відрахувань.
Аудиторам відома фактична частка амортизаційних відрахувань в сукупній
вартості активів, що амортизуються. Використовуючи цю величину, можна
дістати оцінку амортизаційних відрахувань за період, що перевіряється;
якщо вона приблизно рівна сумі на відповідному рахунку, аудитори можуть
розглядати цю статтю витрат як перевірену за допомогою аналітичної
процедури.

Приведемо інший приклад використання аналітичної процедури. Багато які
фінансові рахунки парні, тобто сума в одному рахунку є функцією суми
іншого. Деякі такі суми прямо відповідають одна інший, а деякі
навпаки. Так, кожна стаття витрат на виплату процентів повинна
відповідати певному зобов’язанню, по якому треба ці проценти
виплачувати. Якщо виплату процентів не можна співвіднести із
зобов’язанням, це може означати, що існує невраховане зобов’язання або
помилка в іншому рахунку. Якщо не виявлені виплачені або нагромаджені
проценти, відповідні умовам позики, це може вказувати на недооцінку
витрат, можливе невиконання договірних зобов’язань, необхідність
коректування або пояснювального розкриття.

9. Підготовка альтернативного балансу.

Для отримання доказів про реальність і повноту відображення в обліку
готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг) аудиторська
організація може скласти баланс з витраченої сировини і матеріалів по
нормах на одиницю продукції і фактичного виходу продукції (виконання
робіт, надання послуг).

Баланс сировини, матеріалів і виходу продукції дозволяє аудиторській
організації виявити відхилення від нормативних витрат сировини,
матеріалів і виходу продукції (виконання робіт, надання послуг) і тим
самим пересвідчитися в достовірності фінансового результату.

Тестування системи обліку МШП.

їх поділяють на тести незалежні і тести на відповідність.

Незалежні тести призначені для отримання відомостей про
повноту, правильність і законність операцій, що містяться в
бухгалтерських записах і фінансовій звітності.

Тести на відповідність застосовують для виявлення відповідності
процедур внутрішнього контролю встановленим нормам.

Абсолютно всі аудиторські тести класифікуються відповідно до
процедури їх здійснення.

Напрямки і питання тестування:

Чи має доступ до бланків накладних, вимог будь-хто, крім відповідальних
осіб?

Чи перевіряються вимоги на МШП і накладні на його відпустку після їх
підготовки завідуючим складом?

Чи проводиться попередня нумерація накладних і вимог, і чи
використовується вона для виявлення відсутніх або фіктивних документів?

Чи перевіряється розбіжність між даними первинних документів на відпуск
МШП і виробничих звітів?

Чи правильно класифікуються витрати по елементах і статтях калькуляції?

До найбільш типових помилок по обліку МШП можна віднести наступні:

не укладені договори про матеріальну відповідальність з комірниками
(матеріально-відповідальними особами);

неправильно оформляються документи на прихід і витрати МШП;

не ведеться аналітичний облік руху МШП;

нерегулярно проводиться перевірка даних по руху МШП в бухгалтерії і на
складах підприємства, не проводиться щорічна інвентаризація МШП;

на складах зберігається велика кількість невживаних МШП;

неправильно проводиться списання МШП по напрямах витрат.

Оформлення результатів аудиторської перевірки і підготовка пропозицій
для аудиторського висновку.

Аудиторська перевірка закінчується оформленням двох підсумкових
документів акту аудиторської перевірки бухгалтерського обліку і
достовірності звітності і аудиторського висновку.

У акті аудиторської перевірки з достатньою деталізацією, однак без
включення малоістотних деталей, аудитори повідомляють клієнту про
вионану роботу, про її основні напрямки і про те, які з цих напрямків
піддані суцільній перевірці, а які вибірковій. Після цього вказуються
виявлені недоліки в послідовності, відповідній їх значимості. При цьому
в акті нарівні з відміченими недоліками повинні бути викладені конкретні
рекомендації по їх виправленню і недопущенню в майбутньому. Разом з тим
аудитори не повинні самі робити такі виправлення, тобто виконувати
роботу персоналу бухгалтерії.

Акт аудиторської перевірки є суворо конфіденційним документом, із
змістом якого аудитори не мають прав, без згоди на це клієнта, знайомити
третіх осіб, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством
(виявлення розкрадання, шахрайства і інших особливих випадків). У
зв’язку з цим акт аудиторської перевірки складається в двох примірниках,
один з яких передається аудиторами особисто головному бухгалтеру
підприємства або особі, яка його заміняє, а другий примірник
залишається в аудиторській організації, що проводила перевірку, для
подальшого контролю за усуненням виявлених недоліків.

Після підготовки проекту акту аудитори знайомлять керівництво
підприємства з його змістом, розглядають висловлені при цьому
заперечення і зауваження, при необхідності вносять в акт відповідні
корективи і підписують його.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, що дає оцінку
достовірності бухгалтерського обліку і звітності підприємства щзо
перевіряється, підтверджений підписом керівника перевіряючої групи
аудиторської фірми і печаткою цієї фірми. У випадку, якщо перевірка
здійснювалася самостійним незалежним аудитором, що має ліцензію, то
підтвердження висновку проводиться його підписом і особистою печаткою.

Можливі чотири види аудиторських висновків:

позитивний;

умовно позитивний;

негативний висновок;

відмова від висноку.

Перший вид висновку аудиторами дається в тому випадку, якщо не було
виявлено помилок і недоліків в звітності, а фінансове становище
підприємства стійке і, на думку аудиторів, не викликає яких-небудь
побоювань. Однак таке становище малоймовірне і, швидше за все, має місце
один з двох варіантів: помилки аудиторами знайдені, але вносити
відповідні виправлення недоцільно, або аудиторська перевірка зроблена
недостатньо кваліфіковано або несумлінно.

Умовно позитивний висновок дається при виявленні аудиторами окремих
недоліків, які легко виправити, загалом що не міняють позитивної оцінки
стану бухгалтерського обліку і звітності. По всіх виявлених недоліках
аудитори зобов’язані дати свої рекомендації і проконтролювати їх
виконання.

Негативний висновок дається у разі виявлення серйозних порушень і
занедбаності бухгалтерського обліку і звітності, в зв’язку з чим
бухгалтерська документація кваліфікується як недостовірна.

Четвертий варіант завершення аудиторської перевірки можливий, якщо
аудиторам не надаються всі матеріали, необхідні для оцінки стану
бухгалтерського обліку і звітності. У результаті аудитори змушені
припинити перевірку, офіційно повідомивши про це підприємство і своє
керівництво.

Зміст і порядок складання аудиторського висновку.

Відповідно до національних стандартів аудиту за результатами
аудиторської перевірки готується аудиторський висновок, що складається з
трьох частин: вступної, аналітичної і підсумкової.

Відповідно до цих нормативних документів аудиторський висновок повинен
містити:

а) у всупній частині:

— найменування аудиторської фірми (прізвище, ім’я, по батькові
аудитора), юридична адреса, дані державної реєстрації, номер і дата
видачі ліцензії (з вказівкою вигляду аудиту і терміну дії ліцензії),
банківські реквізити.

б) в аналітичній частині:

— найменування економічного суб’єкта і тимчасові рамки періоду, що
перевіряється,

— результати експертизи системи внутрішнього контролю і стан
бухгалтерського обліку в економічного суб’єкта,

— факти виявлених в ході перевірки істотних порушень порядку ведення
бухгалтерського обліку, що спричинили спотворення бухгалтерської
звітності і пов’язані з цим недоплати по податках і обов’язкових
платежах і зборах.

в) в підсумковій частині:

— констатація висновку про повну достовірність (умовну достовірність —
при умові виправлення виявлених помилок) бухгалтерської звітності
економічного суб’єкта, що перевіряється.

Аудиторський висновок брошурується разом з бухгалтерською звітністю і
надається для ознайомлення керівництву і акціонерам (учасникам)
економічного суб’єкта.

При цьому всім зовнішнім зацікавленим особам (в податкові служби, в
кредитні установи, в засоби масової інформації — у разі публікації
балансу, і т.п.) надається тільки підсумкова частина аудиторського
висновку, що містить висновок про міру достовірності бухгалтерської
звітності.

Висновки.

У процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг поряд з
засобами праці беруть участь предмети праці, які обслуговують виробничі
цехи, а їх вартість повністю включається в собівартість готової
продукції (робіт, послуг). Ця особливість впливає на організацію обліку
предметів праці, які на практиці називають виробничими запасами.

МШП – це частина виробничих запасів організації, що використовується як
засоби праці не більш 12 місяців або звичайного операційного циклу.

Господарські операції, пов’язані з МШП, наступні: придбання у
постачальників; внутрішнє переміщення, відпуск у виробництво і на
невиробничі потреби; реалізація (вибуття) і інш.

Аудиторська перевірка МШП, як правило, проводиться в складі виробничих
запасів. Її мета складається в підтвердженні достовірності даних по
наявності і руху матеріальних цінностей, встановленні правильності
оформлення операцій по МШП відповідно до діючих нормативних актів.

Аудит МШП починається з перегляду облікової політики і звертання уваги в
ній на ті елементи, які пов’язані з методом нарахування зносу МШП і
методом їх списання на витрати виробництва. І тільки після цього
потрібно перевіряти організацію обліку руху МШП: спочатку на складах,
потім в бухгалтерії.

Важливим етапом перевірки є підтвердження достовірності визначення і
відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій по нарахуванню
амортизації по МШП.

Також приділяється увага обліку таких МШП, як спецодяг, спецвзуття і
інше пристосування індивідуального захисту.

У ході всієї перевірки ретельному аналізу підлягає первинна
документація.

Список використаної літератури.

Закон України “Про аудиторську діяльність”.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” // Вісник
податкової служби України. – №1. – 2001. – с.3-26.

Закон України “Про податок на додану вартість”.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та
розрахунків. // Галицькі Контракти №43, 1998. с.59-63.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. //
Бухгалтерський облік і аудит №3, 2000. с.55-57.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. // Дебет Кредит
№23, 2000. с.58-63.

Алборов Р.А. Аудит в организациях промышленности, торговли и АПК.– 2-е
издание, переработанное и дополненное. – М.: Издательство “Дело и
сервис”, 2000. – 432с.

Аудит: Учебник для вузов /А. Кузьминский, Н. Кужельный, Э. Петрык, В.
Савченко и др./ Под редакцией А. Кузьминского. – К.: УЧЕТИНФОРМ, 1996. –
283с.

Грачова Р. П’ять методів амортизації. // Дебет Кредит №31, 2000.
с.28-35.

Завгородний В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в
условиях рынка. – 2-е изд. К.: “ДИ–КСИ”, 1997. – 832с.

Лончакова В. Поліпшення основних фондів: весь бухгалтерський та
податковий облік. // Все про бухгалтерський облік №82, 2000. с.4-7.

Малишкін О., Дрючин Д. Амортизація: розрахунок у бухгалтерському та
податковому обліку. Немає нічого спільного. // Дебет Кредит №36, 2000.
с.6-11.

Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит. Навчально-методичний
посібник. – Київ, ТОВ “НІОС”.1998. – 224с.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи