ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Поняття фінансових результатів діяльності підприємства.

Аудит фінансових результатів

Розділ 2. Особливості аудиту фінансових результатів у гуртовій

торгівлі

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням
ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних
відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До
розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції,
кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності
та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації
про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову
стабільність суб’єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання
достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам
забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий
досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Слід погодитись, що аудит в Україні відбувся. Він виник на соціальне
замовлення і, ще не маючи глибокої теорії, почав виконувати практичні
завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації. В своєму
арсеналі аудитори, що прийшли на ринок серйозно і надовго, мають теорію
і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного
роду ревізій і перевірок.

Процес аудиту — це процес пізнання істини, який полягає в ретельному
вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого.
Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі: власника,
адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, —
суперечливі , і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в
облікових регістрах.

Кваліфікований аудитор повинен пам’ятати, що істина одна, а викривлень
її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції,
закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити
за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких
обставин встановити об’єктивну істину. Щодо відображених в обліку і
звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та
донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів
інформації.

Одним з найскладніших видів аудиторських перевірок є аудит фінансових
результатів, позаяк він узагальнює всі сторони фінансово-господарської
діяльності підприємства. Так як аудит у гуртовій торгівлі має свої
особливості, нами і була обрана для написання саме ця тема курсової
роботи.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – поняття
фінансових результатів діяльності підприємства, аудиту фінансових
результатів, особливостей аудиту фінансових результатів у гуртовій
торгівлі.

Для написання роботи використовувалися наступні джерела: Білухи М.Т.
“Курс аудиту”, Бутинець Ф.Ф., Івахненкова С.В. “Інформаційні системи
обліку”, Деващука Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квача ЯЛ., Рудинської О.В.
“Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку”, Дороша Н.І.
“Аудит: методологія і організація”, Кулаковської Л.П., Піча Ю.В. “Основи
аудиту”, Рудницъкої В.С. “Методологія і організація аудиту”, Ткаченко
Н.М. “Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України”.

Дана курсова робота складається із наступних розділів: розділу 1 “
Поняття фінансових результатів діяльності підприємства. Аудит фінансових
результатів”, розділу 2 “ Особливості аудиту фінансових результатів у
гуртовій торгівлі”.

Розділ 1. Поняття фінансових результатів діяльності підприємства. Аудит
фінансових результатів

Фінансовий результат діяльності підприємства складається з:

фінансових результатів від основної діяльності:

фінансових результатів від фінансових операцій;

фінансових результатів від іншої звичайно діяльності;

фінансових результатів від надзвичайних подій.

Визначаються фінансові результати шляхом визначення доходів та
відповідних витрат підприємства.

Доходи — це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів
або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу
(крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

До доходів і втрат належать:

доходи від надання окремого майна в оренду;

штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов
господарських договорів, визнані боржником або ті, за якими одержано
рішення відповідних органів про їх стягнення (крім санкцій та пені за
несвоєчасну оплату, яка підлягає внесенню до бюджету і позабюджетних та
державних цільових фондів), а також суми відшкодування завданих збитків;

доходи, одержані на території України та за її межами від пайової участі
в діяльності інших підприємств, дивіденди по акціях, облігаціях та інших
цінних паперах та від інших доходних активів, які належать підприємству;

доходи і втрати від переоцінки виробничих запасів готової продукції і
товарів, крім випадків, коли вона провадиться за рішеннями уряду;

доходи від надання комерційного кредиту;

виручка від продажу іноземної валюти і витрати на її придбання;

втрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норму природних
втрат у тому випадку, коли винуватці не встановлені або у стягненні з
винуватців відмовлено судом, а також їх надлишки;

витрати за анулдлваними виробничими замовленнями, а також витрати на
виробництво, яке не дало продукції;

витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об’єктів,
крім витрат, які відшкодовуються за рахунок інших джерел;

некомпенсовані винними збитки від простоїв з внутрішньовиробничих та
зовнішніх причин, а також оплата працівникам часу вимушеного прогулу;

збитки по операціях з тарою, крім скляної;

судові витрати та арбітражні збори;

суми кредиторської (між підприємствами недержав них форм власності) і
дебіторської заборгованостей, по яких минув термін позовної давності;

плата відповідно до законодавства за. невиконання квот по створенню
спеціалізованих робочих місць для інвалідів, за відмову в прийомі на
роботу в межах встановленої квоти громадян, які потребують спеціального
захисту, за порушення термінів інформації про звільнення працівників у
зв’язку з реорганізацією, перепрофілюванням чи ліквідацією підприємства;

прибутки і збитки по операціях минулих років, виявлені в цьому році;

некомпенсовані збитки від стихійного лиха (зни щення і пошкодження
виробничих запасів, готових виробів та інших матеріальних цінностей),
збитки від зупинки виробництва та інші, включаючи витрати, пов’язані з
попередженням чи ліквідацією його наслідків;

некомпенсовані збитки від пожеж, аварій, інших надзвичайних подій,
викликаних екстремальними ситуаціями;

інші доходи і витрати на операції, безпосередньо не пов’язані з
виробництвом та реалізацією (збутом) продукції (робіт, послуг).

До позареалізаційних доходів та збитків належать: — курсові різниці по
валютних рахунках і операціях в іноземній валюті;

дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать
підприємству;

доходи, одержані від дольової участі у спільних підприємствах, від здачі
майна в оренду;

різного роду економічні санкції — штрафи, пені, неустойки;

інші доходи (витрати) від операцій, безпосередньо не пов’язаних з
виробництвом продукції (робіт, послуг) та її реалізацією, що збільшують
або зменшують розмір прибутку.

Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або
збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу
(за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу
власником).

Збиток — це перевищення суми витрат доходу, для отримання якого були
здійснені ці витрати.

Доходи (прибутки) поділяються за видами діяльності, функціями.

Фінансові результати поділяються насамперед за видами діяльності,
внаслідок якої вони виникають: на прибутки (збитки) від звичайної та
надзвичайної діяльності. Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку
діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або
виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної
діяльності є виробництво та реалізація продукції, розрахунки з
постачальниками та замовниками, працівниками, податковими органами,
банківськими установами тощо.

До звичайної діяльності підприємства належать також курсові різниці,
списання знецінених запасів, переоцінка короткотермінових інвестицій,
економічні санкції за господарськими договорами, за порушення
податкового законодавства, тобто операції, які супроводжують звичайну
діяльність підприємства.

До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які не
відбуваються часто або регулярно і відрізняються від звичайних операцій.
Наприклад, стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо.

Втрати внаслідок таких подій надзвичайної діяльності враховуються під
час розрахунку фінансових результатів.

Звичайна діяльність, в свою чергу, поділяється на операційну та іншу —
фінансову та інвестиційну.

Основна діяльність підприємства — це операції, пов’язані з виробництвом
або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою
створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу. Для
виробничого підприємства такими операціями є придбання сировини і
матеріалів, виготовлення продукції та її реалізація.

Витрати, пов’язані з основною діяльністю, розрізняють за функціями —
виробництво, управління, збут та ін.

Важливе значення для визначення моменту визначення доходу має
економічний зміст господарської операції, внаслідок якої отримується
дохід. Дохід від реалізації може бути визнаний як на дату відвантаження,
так і до чи після неї.

Одним з найскладніших видів аудиторських перевірок є аудит фінансових
результатів, позаяк він узагальнює всі сторони фінансово-господарської
діяльності підприємства.

Здійснюючи аудиторську перевірку, слід виходити з того, що балансовий
прибуток (збиток) підприємства складається з фінансового результату від:

реалізації продукції (робіт, послуг);

іншої реалізації;

позареалізаційних операцій.

Перевіряючий здійснює окремий перерахунок кожного з вищенаведених
показників та порівнює одержаний результат з даними бухгалтерських
документів та звітності. Далі аудитор ретельно перевіряє усі суми, на
які збільшується або зменшується оподаткований прибуток, визначає
правильність розрахунку податку на прибуток.

Якщо підприємство займається кількома видами діяльності, які
оподатковуються за різними ставками податку на прибуток, розраховується
фінансовий результат окремо з кожного виду діяльності.

На останньому етапі перевірки аудитор з’ясовує, чи здійснювалася
реформація балансу у кінці року, а також чи правильно зроблені
бухгалтерські записи. При цьому уважно перевіряється сума використання
прибутку за звітний рік, що залишається у розпорядженні підприємства; чи
не було профінансовано за рахунок прибутку, що залишається у
розпорядженні підприємства, витрати, які за Законом України «Про
оподаткування прибутку підприємств» могли б бути віднесені на витрати
виробництва.

Таблиця 1

Методика проведення аудиту фінансових результатів

Етап перевірки Реєстр обліку Процедура аудиту

1 Перевірка правильності визначення складу та розміру балансового
прибутку Журнал-ордер №15; форма № 2; декларація про прибуток Перевірка
правильності класифікації певних видів фінансових результатів та їх
розрахунок відповідно до законодавчих документів

2 Перевірка визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню Журнал-ордер
№15; форма № 2; декларація про прибуток Встановлення правильності обліку
певних витрат, на які збільшується та зменшується балансовий прибуток; ‘
визначення їх розміру

3 Перевірка податку на прибуток Декларація про прибуток; розрахунок
податку на прибуток; довідка про фактично одержаний прибуток Перевірка
своєчасності та повноти сплати авансових платежів протягом кварталу та
податку на прибуток за підсумками звітного періоду

4 Перевірка використання прибутку Журнал-ордер №15; Головна книга
Перевірка правильності здійснення реформації балансу в кінці звітного
року; цільового використання нерозподіленого прибутку минулих років;
повноти відображення у регістрах синтетичного обліку використання
прибутку звітного року

Аудиторська перевірка фінансових результатів та розрахунків з бюджетом з
податку на прибуток має враховувати, що порядок визначення об’єкта
оподаткування та правила ведення податкового обліку регулюються Законом
України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р. і Рекомендаціями з
бухгалтерського обліку валових витрат та валових доходів, затвердженими
наказом Мінфіну від 04.08.97 р. № 168. Перевірка правильності визначення
фінансових результатів та розрахунків з бюджетом з податку на прибуток
передбачає такі етапи (таблиця 2):

Таблиця 2

Етапи аудиту фінансових результатів та розрахунків з бюджетом з податку
на прибуток

Аудит фінансових результатів та розрахунків з бюджетом з податку на
прибуток

Визначення оподатковуваного обороту Нарахування податку на прибуток та
порядку складання декларації про податок на прибуток

Скориго-ваний валовий

ДОХІД Валові витрати Амортизаційні відрахування Порядок нарахування
податку на прибуток Розрахунки з бюджетом з податку на прибуток
Складання декларації про прибуток підприємства

Перевіряючи об’єкт оподаткування податку на прибуток, аудитор передусім
має встановити склад валових доходів на підприємстві, відповідно до
вимог ст. 4 Закону України № 283/97-ВР. Особливу увагу слід приділити
виявленню фактів занесення до складу валових доходів сум, які
регулюються п. 4.2 вищезгаданого Закону.

Повноту відображення у бухгалтерському обліку валових доходів необхідно
з’ясовувати виходячи з Рекомендацій № 168, якими передбачено, що
платники податку на прибуток самостійно вирішують питання щодо методики
ведення податкового обліку або із застосуванням балансових рахунків 48
«Валові доходи», 18 «Валові витрати», або без записів у системі
регістрів на цих рахунках шляхом використання даних бухгалтерського
обліку для складання звітності.

Перевіркою визначення валових витрат на підприємстві має бути
встановлено:

наявність первинних документів та правильність документального
оформлення валових витрат;

правильність визначення валових витрат за період, що перевіряється;

своєчасне та повне відображення у бухгалтерському і податковому обліку
валових витрат.

Насамперед аудитору слід встановити склад валових витрат на
підприємстві, які повинні відповідати переліку ст. 5 Закону України №
283/97-ВР. Згідно з цим Законом підприємства до валових витрат відносять
будь-які витрати у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних
або виготовлених для подальшого використання у господарській діяльності.
Отже, новим є те, що формування і списання витрат пов’язане з придбанням
матеріальних ресурсів. Для цього аудитору необхідно перевірити первинні
документи від постачальника (накладні, товарно-транспортні накладні,
рахунки-фактури), які підтверджують дійсне надходження матеріальних
цінностей. Узагальнені дані перевірки мають дорівнювати за дебетом
рахунків 05, 06, кредитом рахунка 60 у журналі-ордері № 6.

Особливо уважно аудитор перевіряє облік приросту (убутку) балансової
вартості залишків покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів
та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках
готової продукції. Якщо балансова вартість таких запасів на кінець,
звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж
звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника
податку в такому звітному періоді. І навпаки, коли вартість таких
запасів на початок кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж
звітного періоду, різниця додається до складу валових витрат платника
податку у такому звітному періоді.

Порядок ведення цього обліку регулюється Порядком «Про ведення платником
податку обліку приросту (убутку) балансової вартості залишків покупних
матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на
складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції»,
затвердженим наказом ДПАУ від 12.08.97 р. № 291. З метою визначення
приросту (убутку ) за звітний період підприємство зобов’язане проводити
інвентаризацію на початок і кінець кожного звітного періоду. При цьому
аудитор перевіряє відповідність даних за відомістю з обліку балансової
вартості матеріальних активів з даними оборотів і сальдо за рахунками
обліку матеріальних цінностей, а також відповідність аналітичних та
синтетичних регістрів даним первинних документів (вимоги,
лімітно-забірні картки, картки складського обліку, інвентаризаційні
описи). Особливу увагу слід приділити перевірці розрахунку обліку
приросту (убутку) балансової вартості матеріалів у незавершеному
виробництві та залишках готової продукції, тут повинні відображатися не
фактична собівартість незавершеного виробництва і готової продукції, а
лише вартість матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та
напівфабрикатів, використаних у їх виробництві. Для цього аудитору
необхідно з’ясувати метод розрахунку виробничих витрат та оцінку
вартості матеріальних активів, який має здійснюватись відповідно до
додатку № 3 вищезгаданого Порядку.

Крім того, аудитор встановлює правильність включення до валових витрат
виробництва та обігу витрат, здійснених до 01.07.97 р. Цей порядок
регулюється Наказом Мінфіну «Про включення до валових витрат» № 43 від
26.02.98 р., за яким вартість залишку готової продукції станом на
01.07.97 р., відображена на рахунку 40 ‘Готова продукція», включається
до валових витрат за вирахуванням вартості матеріальних витрат у
вартості залишку готової продукції на цю ж дату. При цьому вартість
матеріальних витрат у залишку готової продукції приймається у сумі,
визначеній відповідно до Порядку № 291 від 12.08.97 р. Включення до
валових витрат вартості залишків готової продукції, відвантажених з
01.07.97 р. до І кварталу 1998 р. має здійснюватися у І кварталі 1998
р., а з І кварталу 1998 р. вартість залишку готової продукції
включається до валових витрат того звітного періоду, на які припадає
дата відвантаження залишків такої готової продукції. Необхідно
перевірити, щоб залишки випущеної готової продукції до 01.07.97 р.
вважалися відвантаженими насамперед у межах вартості продукції
відвантаженої після 01.07.97 р. Для цього аудиторові необхідно чітко
визначити, які види готової продукції були на балансі підприємства
станом на 01.07.97 р. і перевірити розрахунок фактичної собівартості
відвантаженої за цей період готової продукції.

Те ж саме стосується вартості незавершеного виробництва станом на
01.07.97 р., яка повинна бути віднесена до валових витрат першого
кварталу 1998 р. за вирахуванням вартості матеріальних витрат у вартості
незавершеного виробництва, яке було визначено станом на 01.07.97 р.

Особливо уважно слід перевіряти ведення податкового обліку валових
витрат. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається
дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата списання коштів з банківських рахунків платника по датку на оплату
товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку — день видачі
її з каси платника податку;

дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) —
дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Бухгалтерське відображення валових витрат, підприємства із застосуванням
рахунка 18 «Валові витрати» має бути таким (табл. 3):

Таблиця 3

Бухгалтерське відображення валових витрат підприємства

Пункт Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків

Рекомендація № 168 Інструкція 3

пдв

№ 141

Д-т К-т

Придбання ТМЦ з попередньою

оплатою

3.4

Здійснюється попередня оплата

постачальнику: 18 51, 52,

а) вартість ТМЦ зараховується до 68 90

складу валових витрат;

3 б) відображається сума ПДВ, тобто податковий кредит; в) одночасно;
60,61, 76 51, 52, 90

67/2

4.6

Списується вартість ТМЦ з валових витрат 60 18

Одержано ТМЦ від постачальників: закривається рахунок з податкового
кредиту 05, 06

67/2 60, 76,

61, 60, 76, 61

Придбання ТМЦ без попередньої оплати

3.4

Одержано ТМЦ від постачальників:

а) у складі валових витрат їх 18 60

вартості;

3 б) виникнення податкового кредиту зПДВ; 67/2 60

в) оприбуткування на склад ТМЦ 05,06 18

Здійснюється оплата ТМЦ 60 51

постачальникам: одночасно податковий кредит з ПДВ 68 67/2

3.10

Нараховується працівникам основна, додаткова та інші види заробітної
плати, з відображенням у складі: валових витрат одночасно витрат
виробництва 18 20 70 18

3.9

Нараховується оплата праці для обов’язкових платежів у державні цільові
та позабюджетні фонди, а також на обов’язкове державне пенсійне
страхування одночасно 18 20 65, 68, 69

18

3.16

Нараховуються до сплати податки та збори, встановлені Законом
України»Про систему оподаткування» 18 20 65, 68, 76 18

3.7

Відносяться до витрат акцептовані рахунки за енергію, страхування,
послуги виробничого характеру, а також проценти за користування
кредитом, витрати на відрядження 18 20 60, 63, 69, 71, 76 18

3.8

Вартість придбаних ліцензій та інших спеціальних дозволів 18 20 51

18

3.11

Здійснюються витрати з придбання іноземної валюти, крім вартості самої
валюти 18 20 50, 51 18

3.1

Включаються до складу валових витрат на поточний та капітальний ремонт,
реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних фондів 18 20 03,
33 18

3.3

Включаються до складу валових витрат: балансова вартість будівель,
споруд, яка не перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян; витрати, віднесені до складу валових витрат, але не
включаються до складу витрат виробництва 18 20 02, 86 18

3.11

До валових витрат відносяться: сума курсових різниць, яка нараховується
на вартість цінностей і зобов’язань на відповідних бухгалтерських
рахунках; курсова різниця списується на збитки 18 80 52, 55, 56, 66, 71,
90, 92, 96, 18

3.13

До складу валових витрат включається сума безнадійної заборгованості 18
45, 62, 76, 73, 84, 72

Суми безнадійної заборгованості 80 18

списуються на збитки

3.15

Включаються до складу валових 18 50, 51,

витрат суми коштів або вартість

52, 01,

майна, добровільно перераховані до 81, 04-12

Держбюджету; списані на рахунки 87

власних коштів витрати з наведеного 98 18

вище

Під час проведення аудиту визначення амортизаційних відрахувань
необхідно перевірити:

правильність розподілу основних фондів на групи станом на 01.07.97 р.,
передбачені Законом України № 283/97-ВР;

правильність визначення балансової вартості груп основних фондів;

порядок розрахунку амортизаційних відрахувань;

своєчасне і повне відображення у податковому та бухгалтерському обліку
амортизаційних відрахувань.

Аудитор зобов’язаний перевірити, чи застосовувало підприємство понижуючі
коефіцієнти до амортизаційних відрахувань у таких розмірах:

II півріччя 1997 р. — 0,7;

1998 р. — 0,6;

II півріччя 1999 р. — 0,8.

У ході перевірки належить встановити, чи були перераховані суми податку
на прибуток за рахунок змін понижуючого коефіцієнта з 0,7 до 0,6 згідно
з «Порядком визначення суми податку на прибуток підприємств, який
одержаний за рахунок зміни понижуючого коефіцієнта з 0,7 до 0,6 при
зміні норм амортизації у 1998 р., і спрямування вказаних коштів до
державного бюджету України», затвердженим Постановою КМУ від 19.03.98 р.
№ 335.

При аудиті нарахування податку на прибуток і порядку заповнення
Декларації про прибуток підприємств слід керуватися, крім вищезгаданого
Закону України № 283/97-ВР, також Порядком складання декларації про
прибуток підприємств, затвердженим наказом ДПАУ № 37 від 21.01.98 р.
Аудитор звертає увагу на те, як нарахо-вувся податок на прибуток та на
строки його сплати. Податок на прибуток нараховується за ставкою 30% від
прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого шляхом зменшення
скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і
суму амортизаційних відрахувань. Крім того, податок на прибуток, що
підлягає сплаті до бюджету може, бути зменшений на вартість торгових
патентів, придбаних підприємством.

Підприємство повинно сплачувати податок на прибуток не пізніше 20-го
числа наступного за звітним кварталом місяця, а не пізніше 25-го числа
наступного місяця за звітним кварталом подавати до податкового органу
Декларацію про прибуток, розрахований наростаючим підсумком з початку
фінансового року. Для цього аудитору необхідно перерахувати податок на
прибуток і перевірити правильність визначення оподатковуваного прибутку
та повне і своєчасне відображення у бухгалтерському обліку нарахованого
і сплаченого податку на прибуток.

Крім того, необхідно встановити порядок розрахунку та сплати авансових
внесків за податок на прибуток, який розраховується за перший і другий
місяць звітного кварталу і сплачується відповідно до 20-го числа другого
і третього місяця кварталу.

У разі, якщо ці показники мають від’ємне значення (з урахування суми
амортизаційних відрахувань), за результатами звітного кварталу
дозволяється відповідне зменшення об’єкта оподаткування наступного
звітного кварталу, а також кожного наступного 20-го звітних кварталів до
повного погашення заборгованості з такого об’єкта оподаткування.

&

&

&

&

i 9

°

????&?3/4!A!?!O!O!Oe!oooo2Akdi

i 9

°

????&A??

i 9

°

i 9

°

i 9

°

i 9

°

i 9

°

i 9

°

i 9

°

i 9

°

i 9

°

i 9

°

i 9

°

i 9

¦

i 9

¦

i 9

¦

прибутку підприємств» та Типовому положенню калькуляції сільського
господарства.

У допоміжних виробництвах на витрати основного виробництва щомісячно
списується фактична собівартість послуг кожного допоміжного виробництва.
Аудитор зобов’язаний перевірити документальне підтвердження правильності
відображених витрат.

Витрати, віднесені на дебет субрахунка 1 «Рослинництво» за рахунком 20
«Основне виробництво», необхідно перевірити зіставляючи наявні первинні
документи, технологічні карти, госпрозрахункові завдання та інші реєстри
аналітичного обліку до рахунка 20/1.

Аудитор перевіряє також правильність розподілу амортизаційних
відрахувань та витрат на поточний ремонт: вони повинні здійснюватися за
об’єктами калькуляції пропорційно обсягу виконаних робіт на суми,
попередньо відображені за аналітичними рахунками «Витрати на зношування,
що підлягають розподілу», «Витрати на осушення, що підлягають
розподілу», «Витрати на вапнування і гіпсування кислих грунтів».

Аудитору треба впевнитися, чи списані витрати за кредит вищезгаданих
аналітичних рахунків і чи обліковані витрати з відповідних культур, груп
культур, видів робіт незавершеного виробництва.

Перевірка розподілу загальновиробничих витрат передбачає встановлення:
правильності нагромадження їх наростаючим підсумком за рік та розподіл —
пропорційно сумі прямих витрат без вартості насіння у рослинництві,
кормів — у тваринництві, сировини, матеріалів, напівфабрикатів — у
підсобних промислових виробництвах. На рахунку 26 «Загальногосподарські
витрати» при перевірці розподілу витрат необхідно впевнитися, чи були
розподілені витрати, враховуючи роботи і послуги допоміжних виробництв
на сторону, та капітальні вкладення, виконані господарським способом.

На підставі відомості визначення і розподілу відхилень фактичної
собівартості від планової, перевіряється правильність списання відхилень
(за бухгалтерськими документами за період до 01.01.98 р.).

На підставі розрахунку коригування планової собівартості до фактичної
перевіряється правильність відображення відхилень на рахунках 40 «Готова
продукція», 09 «Молодняк тварин і тварини на відгодівлі», 20/3
«Промислове виробництво».

Під час перевірки визначення та обліку фінансових результатів необхідно
керуватися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від
22.05.97р. № 283/97-ВР. Згідно з п. 22.17 цього Закону підприємства, у
яких основною діяльністю є виробництво сільськогосподарської продукції,
на відміну від інших підприємств, не ведуть податкового обліку,
розрахунків валових доходів та валових витрат до кінця 1997 р.

За ст. 14 п. 14.1 Закону України » Про оподаткування прибутку
підприємств» підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку
і розмірах, передбачених цим Законом, за підсумками звітного податкового
періоду за ставкою 30% .

Валові витрати і доходи виробників сільськогосподарської продукції,
отримані протягом звітного року, підлягають індексуванню, виходячи з
офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за місяцем
здійснення таких витрат (отримання доходів) до кінця звітного
податкового року.

Перевіряючи правильність суми нарахованого податку на прибуток,
необхідно враховувати, що він зменшується на суму податку на землю,
використовувану у сільськогосподарському виробничому обороті.

Якщо за результатами звітного податкового року такі підприємства мали
балансові збитки, вони переносяться на зменшення валових доходів
майбутніх податкових років у порядку, встановленому ст.6 Закону (крім
підприємств, основною діяльністю яких є виробництво і реалізація
продукції квіткового рослинництва, хутряних товарів, лікеро-горілчаних
виробів, виноматеріалів).

Перевіряючи порядок розрахунків з бюджетом з податку на прибуток, слід
керуватися тим, що виробники сільськогосподарської продукції не
розраховуються і не сплачують авансових внесків до бюджету з податку на
прибуток.

Розділ 2. Особливості аудиту фінансових результатів у гуртовій торгівлі

Торговельна діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних
осіб, громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного
споживання з метою отримання прибутку. Це визначено Постановою КМУ від 8
лютого 1995 р. № 108. Здійснення торговельної діяльності передбачає
обовя’зкове ліцензування, патентування та сертифікацію. Крім того,
будь-яке торговельне підприємство, що займається роздрібною торгівлею,
повинно мати для розрахунку із споживачами електронні контрольно-касові
апарати.

Аудиторові під час перевірки слід враховувати певні особливості
методології бухгалтерського обліку торговельних підприємств:

облік товарообороту може здійснюватися як за продажними цінами, так і за
цінами придбання;

витрати обігу не включаються до собівартості реалізованих товарів, а
покриваються за рахунок торгових знижок і націнок на товари;

дохід (торговельна націнка) визначається як різниця між продажною та
купівельною вартістю реалізованих товарів;

фінансовий результат встановлюється зіставленням на рахунку № 80
«Прибутки і збитки» отриманого доходу (облікованого за кредитом) і суми
витрат обігу (списаних в дебет цього рахунку).

Облік торговельної діяльності регламентується Положенням про порядок
бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з продажем товарів,
затвердженим листом Мінфіну України від 05.07.93 р. № 14-401 (у редакції
листа Мінфіну України від 10.12.93 р. № 18-4170) та Типовим положенням
про склад витрат обігу та порядок їх планування і розподілу в
торговельній діяльності, затвердженим Постановою КМУ від 18.03.96 р. №
334.

Особливу увагу аудитору слід приділяти періоду перевірки, оскільки
відбулися значні зміни в обліку торговельних підприємств з момента
введення в дію нових Законів України «Про оподаткування прибутку
підприємств» та «Про податок на додану вартість». Наприклад, реалізація
товарів у торгівлі до 01.10.97 р. має відображатися так (табл. 4):

Таблиця 4

Особливості обліку реалізації товарів у торгівлі до 01.10.97 р.

Зміст операції Д-т К-т

Надходження товарів за покупною вартістю від постачальника 41 60

Відображення торговельної націнки на підприємствах тільки роздрібної
торгівлі 41 42

Списання з обліку реалізованих товарів за покупною вартістю
підприємствами, якщо облік товару ведеться за купівельною вартістю, за
вартістю реалізації підприємствами роздрібної торгівлі 46 41

Виручка від реалізації 50, 51, 62 46

Списання реалізованої торговельної націнки (запи -сом сторно) тільки для
підприємств роздрібної торгівлі 46 42

Нарахування ПДВ з різниці між покупними та продажними цінами 46 68

Визначення фінансового результату:

• прибуток

• збиток 46 80 80 46

Після 01.10.97 р. реалізація товарів у торгівлі відображається таким
чином (табл. 5):

Таблиця 5

Особливості обліку торговельної реалізації товарів після 01.10.97 р. до
01.01.2000 р.

Зміст операції Д-т К-т

Надходження товарів на суму без ПДВ 41 60

Відшкодування суми ПДВ 67/2, 68 60

Нарахування торговельної націнки тільки підприємствами роздрібної
торгівлі:

• на суму відшкодованого ПДВ;

• на суму націнки 41 41 42 42

Відображено виручку від реалізації товару 50, 51, 62 46

Списано реалізований товар за продажною ціною підприємствами роздрібної
торгівлі або за покупною вартістю підприємствами, якщо товар
обліковується за купівельною вартістю 46 41

Нараховано ПДВ з ціни продажу товару 46 68, 67/1

Списано нараховану суму ПДВ при реалізації товару тільки підприємствами
роздрібної торгівлі 80 46

Списано націнку, що відноситься до реалізованого товару тільки
підприємствами роздрібної торгівлі 42 80

Визначення фінансового результату від реалізації товару підприємствами,
які обліковують товар за купівельними цінами 80

46 46

80

Особливості обліку торговельних операцій після 01.01.2000 р. наведені в
табл. 6.

Таблиця 6

Облік торговельних операцій після 01.01.2000 р.

№ Зміст операції Д-т К-т

1 Оприбуткування товарів

1.1 Оприбуткований товар за ціною придбання 281 631

1.1.1. Відображена сума податкового кредиту 6411 631

1.2 Оплачений товар 631 ЗОЇ, 311

1.3 Відображена вартість транспортних послуг 281 631, 371

1.3.1 Відображена сума податкового кредиту з

пдв 6411 631, 371

2 Реалізація товарів

2.1 Отримана предоплата за товар ЗОЇ, 311 681

2.1.1 Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ 681 6411

2.2 Відвантажений покупцеві товар 681 702

2.2.1 Відображені розрахунки за податковими зобов’язаннями з ПДВ 702 643

2.3 Списана вартість товарів 902 281

2.4 Списана сума доходу від реалізації товару на фінансовий результат
702 791

2.5 Адміністративні витрати 92 311, 372, 631, 65, 661

2.6 Витрати на збут 93 631, 65, 661, 311, 385

2.7 Інші операційні витрати 94 281

2.8 2.8.1 Списана на фінансовий результат: • собівартість реалізованого
товару 791 902

2.8.2 • адміністративні витрати 791 92

2.8.3 • витрати на збут 791 93

2.8.4 • інші операційні витрати 791 94

Основні зміни у бухгалтерському обліку пов’язані з порядком відораження
податку на додану вартість за придбаними та реалізованими товарами.

Так, сума ПДВ згідно з Інструкцією № 3 «Про порядок обчислення і сплати
податку на додану вартість» від 10.02.93 р., у разі надходження товару
не відшкодовувалася з бюджету, тому усі торговельні, заготівельні,
оптові, постачальницько-збутові та інші підприємства, які надавали
посередницькі послуги, об’єктом оподаткування ПДВ вважали різницю між
цінами реалізації товарів і цінами, за якими вони розраховувалися з
постачальниками. Після введення з 1 жовтня 1997 р. Закону України «Про
податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР торговельні
підприємства мають право на податковий кредит з ПДВ при одержанні товару
та нараховують податкові забов’язані з ПДВ, виходячи з договірної
(контрактної) вартості продажу товарів.

Перевіркою бухгалтерського обліку роздрібної торгівлі необхідно
встановити порядок розподілу торговельної націнки між реалізованим
товаром та залишком товару на кінець періоду. Для того, щоб визначити
купівельну вартість цих товарів і дохід від їх реалізації, наприкінці
місяця підприємства торгівлі новині визначати та списувати суми
торговельної націнки, що належать до вартості реалізованих товарів. До
01.10.97 р. це здійснювалося записом методом «червоне сторно»: Д-т 46 —
К-т 42, а після 01.10.97 р. — Д-т 42 -К-т 80.

Для визначення суми торговельної націнки, що підлягає списанню на
реалізовані товари, із загальної суми торговельних націнок вираховується
та її частина, яка відноситься до залишку нереалізованих товарів. Ця
величина визначається таким чином.

1. До суми націнок на залишок товарів на початок місяця додається сума
обороту з кредиту рахунка 42 і вираховується оборот з дебету рахунка 42.

До суми реалізованих за місяць товарів (за обліковими цінами) додається
сума залишків товарів (також за обліковими цінами).

Діленням (1) на (2) визначається середній процент націнок на товари.

Множенням середнього проценту націнок на вартість залишку нереалізованих
товарів встановлюють величину на залишок нереалізованих товарів.

Крім того, підприємства торгівлі, що мають запаси товарів, які
переходять на наступний період, щомісяця розраховуються обсяги витрат
обігу на залишок товарів на кінець місяця і на реалізовані у звітному
періоді за статтями витрат обігу, що мають безпосереднє відношення до
залишку товарів на кінець місяця.

Сума витрат обігу, що відноситься до залишку нереалізованих на кінець
місяця товарів, визначається як добуток суми вартості нереалізованих
товарів і середнього відсотка витрат на перевезення, зберігання,
підсортування, обробку, пакування, передпродажну підго

товку товарів, на сплату відсотків за користування кредитами.

Середній відсоток витрат обігу визначається відношенням суми витрат
обігу на залишок товарів на початок місяця і витрат на перевезення,
зберігання, підсортування, обробку, пакування, передпродажну підготовку
товарів, на сплату відсотків за користування фінансовими кредитами за
звітний місяць до суми вартості реалізованих у звітному місяці товарів і
залишку їх на кінець звітного місяця.

У процесі перевірки торговельних підприємств слід також враховувати
зміни у нарахуванні податку на прибуток, які відбулися після введення в
дію нового Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від
22.05.97 р. № 283/97-ВР. Згідно з цим документом об’єктом оподаткування
є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого
валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку
та суму амортизаційних відрахувань. У свою чергу, валовим доходом
вважається загальний обсяг реалізації товарів. До введення цього закону
оподатковуваний оборот податком на прибуток визначався як валовий дохід,
у вигляді різниці між продажною та купівельною вартістю реалізованого
товару, зменшеною на податок на додану вартість і витрати обігу.

Перевіряючи відображення в обліку результатів інвентаризації товарів на
торговельних підприємствах, треба звернути увагу на те, що до 01.07.97
р. підприємства мали право створювати резерв на покриття втрат товару
від природного убутку, за рахунок витрат обігу (Д-т 44 — К-т 89).

По-перше, необхідно перевірити порядок документального оформлення
інвентаризації, тобто інвентаризаційні відомості, в яких повинні знайти
відображення лише дані про фактичну наявність товару, і порівняльні
відомості з даними про залишок облікованих товарів, фактичні залишки та
результат інвентаризації (надлишок, нестача) окремо за кожним видом
товарів.

По-друге, слід перевірити правомірність списання втрат товарів у межах
норм природного убутку. Якщо підприємство нараховує резерв на покриття
втрат товару у межах природного убутку, то під час інвентаризації
відповідний резерв має бути закритий, тобто надлиш-ково нарахована сума
сторнується, а недонарахована сума — донараховується.

Крім того, необхідно перевірити розрахунок норм природного убутку, який
повинен здійснюватися за «Нормами природного убутку продовольчих товарів
у торгівлі та Інструкції з їх застосування», затвердженими наказом
Міністерства торгівлі СРСР від 2 квітня 1987 р. № 88.

Особливим етапом перевірки торговельних підприємств є аудит зворотної
тари. Тара, яка неодноразово використовується у виробництві, є
зворотною. Найбільшу питому вагу на торговельних підприємствах займає
зворотна склотара, яка за своїми властивостями може кілька разів
використовуватися у технологічних процесах, пов’язаних з розливом,
розфасовкою, упаковкою тощо.

Насамперед аудитор має впевнитися у наявності між підприємством,
постачальником та торговельним підприємством належно оформленого
договору на поставку товару в склотарі. У ньому повинно бути окремо
визначено тару як зворотну (заставну). Без такого договору (контракту)
на повернення тари тара не вважається зворотною і на неї не поширюється
дія пп. 4.6 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 4.6 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість»
вартість зворотної тари не включається до бази оподаткування, ПДВ і
вартість її збільшує загальну вартість продажу такого готового товару.
Вартість зворотної тари у податковій накладній, форма та порядок
заповнення якої затверджено наказом ДПА України 30.05.97 р. № 165 і
зареєстровано Міністерством юстиції України 23.06.97 р. № 233/2037,
відображається у III розділі податкової накладної.

Торговельне підприємство-покупець, зареєстроване платником податку,
списуючи кошти з банківського рахунку в оплату готового товару,
розлитого, розфасованого, упакованого в тару, яка за умовами договору
визначена зворотною, не має підстав відносити до податкового кредиту
суму податку на додану вартість за такою зворотною тарою, оскільки сума
податку на додану вартість у частині вартості зворотної тари у
податковій накладній відсутня і фактично не сплачена за ціною придбання
готового товару. Якщо протягом терміну позовної давності, визначеної
законом, з моменту отримання зворотної тари вона не повертається
відправникові, вартість такої тари включається до бази оподаткування
отримувача.

Таким чином, податкові зобов’язання у звітному періоді, в якому
закінчився термін позовної давності, збільшуються на суму податку на
додану вартість і відображаються у рядку 8 «Коригування на основі
попередніх звітних періодів» податкової декларації з податку на додану
вартість. До такої податкової декларації додається розрахунок
коригування сум податку на додану вартість за формою, передбаченою у
додатку № 2 до податкової декларації.

У таких випадках аудитор має звернути увагу на те, що у такого платника
не виникає права на податковий кредит. Торговельні підприємства поряд з
продажем продукції, розлитої, розфасованої, упакованої в скляну тару, що
за умовами договору визначена зворотною, здійснюють продаж ідентичної
продукції у скляній тарі, яка за контрактом не є зворотною, тому
обов’язково повинні окремо обліковуватися операції з продажу такої
продукції.

У разі, коли зворотний рух тари від кінцевого споживача (населення)
здійснюється через роздрібну торговельну мережу, в тому числі через
приймальні пункти, то придбання (закупка) скляної тари у населення
проводиться без врахування податку на додану вартість. Право на
податковий кредит у покупців тари відсутнє.

Враховуючи особливості торговельної діяльності та узагальнюючи особливі
господарські операції, які притаманні торгівлі, була розроблена методика
перевірки.

Аудит надходження товарів.

Свідоцтва, необхідні для перевірки — накладні; рахунки -фактури;
договори; виписки банку; платіжні доручення; касові документи; податкові
накладні; книги обліку придбання товарів (робіт, послуг);
товарно-транспортні накладні; дані Головної книги за рахунками 41
«Товари», 42 «Торговельна націнка», 18 «Валові витрати», 60 «Розрахунки
з постачальниками та підрядчиками», 61 «Розрахунки за авансами»; журнал
-орд ер № 6; відомості обліку руху товарів; матеріальні звіти; відомості
обліку валових витрат

Процедура — перевірка доцільності обраного методу обліку товарів на
підприємстві, зіставлення даних первинного, аналітичного та синтетичного
обліку, з’ясування належності оформлення та наявності стверджувальних
документів про надходження товару від постачальників; встановлення
порядку розрахунку з постачальниками за отриманий товар; підтвердження
достовірності даних податкового обліку за валових витрат у частині
витрат, пов’язаних з придбанням товарів на підприємстві; перевірка
своєчасності, повноти та порядку відображення у бухгалтерському обліку
записів щодо надходження товарів та нарахування торговельної націнки.

Аудит реалізації товарів.

Свідоцтва, необхідні для перевірки — накладні; рахунки -фактури;
розрахунок торговельної націнки; виписки банку; платіжні доручення;
касові документи; звіти ЕККА; товарно-касові книги; податкові накладні;
книги обліку продажу товарів (робіт, послуг); дані Головної книги за
рахунками 46 «Реалізація», 41 «Товари», 42 «Торговельна націнка», 48
«Валові доходи», 62 «Розрахуки з покупцями та замовниками», 61
«Розрахунки по авансах»; журнал -ордер № 11; відомості обліку реалізації
товару № 16; матеріальні звіти; відомості обліку валових доходів

Процедура — визначення повноти, своєчасності відображення в обліку
виручки від реалізації та її відповідності даним звітів за ЕККА,
товарно-касовими книгами; з’ясування належності оформлення документів на
відвантаження товарів покупцям, наявності довіреностей на отримання
товару; перевірка даних податкового обліку, а саме формув ання валових
доходів від реалізації товарів на підприємстві; підтвердження даних
розрахунку на підприємстві торговельної націнки, яка відноситься до
залишків товару; встановлення правильності визначення приросту (убутку)
балансової вартості залишків товару на кінець та початок податкового
після 01.07.97 р. періоду; з’ясування правильності та повноти
бухгалтерських записів при відображенні в обліку реалізації товару;
встановлення застосовуваного методу визначення виручки від реалізації на
підприємстві до 01.07.97 р. та перевірка правомірності віднесення до
складу валових витрат податкового періоду покупної вартості товарів,
відвантажених до 01.07.97 р., оплата яких відбулася після 01.07.97 р.

Аудит витрат обігу.

Свідоцтва, необхідні для перевірки — бухгалтерські довідки з розрахунку
податків та обов’язкових платежів; розрахунок витрат обігу; накладні;
рахунки-фактури; виписки банку; платіжні доручення; касові документи;
податкові накладні; книги обліку придбання товарів (робіт, послуг); дані
Головної книги за рахунками 44 «Витрати обігу», 18 «Валові витрати;
журнал-ордер № 10; розрахунок заробітної плати та відрахувань;
матеріальні звіти, відомість валових витрат.

Процедура — встановлення правильності формування та віднесення до складу
витрат обігу певного податкового періоду, відповідності даних
первинного, аналітичного та синтетичного обліку; наявності та
правильності оформлення стверджувальних документів щодо витрат обігу на
підприємстві; у разі діяльності підприємства до 01.07.97 р. —
правильності розподілу витрат обігу між реалізованим товаром та залишком
нереалізованого товару на кінець звітного періоду.

ВИСНОВКИ

Здійснюючи аудиторську перевірку, слід виходити з того, що балансовий
прибуток (збиток) підприємства складається з фінансового результату від:
реалізації продукції (робіт, послуг); іншої реалізації;
позареалізаційних операцій.

Перевіряючий здійснює окремий перерахунок кожного з вищенаведених
показників та порівнює одержаний результат з даними бухгалтерських
документів та звітності. Далі аудитор ретельно перевіряє усі суми, на
які збільшується або зменшується оподаткований прибуток, визначає
правильність розрахунку податку на прибуток.

Торговельна діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних
осіб, громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного
споживання з метою отримання прибутку. Це визначено Постановою КМУ від 8
лютого 1995 р. № 108. Здійснення торговельної діяльності передбачає
обовя’зкове ліцензування, патентування та сертифікацію. Крім того,
будь-яке торговельне підприємство, що займається роздрібною торгівлею,
повинно мати для розрахунку із споживачами електронні контрольно-касові
апарати.

Аудиторові під час перевірки слід враховувати певні особливості
методології бухгалтерського обліку торговельних підприємств:

облік товарообороту може здійснюватися як за продажними цінами, так і за
цінами придбання;

витрати обігу не включаються до собівартості реалізованих товарів, а
покриваються за рахунок торгових знижок і націнок на товари;

дохід (торговельна націнка) визначається як різниця між продажною та
купівельною вартістю реалізованих товарів;

фінансовий результат встановлюється зіставленням на рахунку № 80
«Прибутки і збитки» отриманого доходу (облікованого за кредитом) і суми
витрат обігу (списаних в дебет цього рахунку).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Адаме Р. Основы аудита: Пер. с англ. // Под ред. Я. В. Соколова. — М.:
Аудит, ЮНИТИ, 1995. — 398 с.

Аудит Монтгомери // Ф. Л. Дефлиз, М. Б. Хирш; Пер. с англ. под ред. Я.
В. Соколова. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. — 542 с.

Аудиторская деятельность в Украине. Сборник нормативных документов (С
изменениями и дополнениями по состоянию на 01.03.01 г.) — X.: ООО
«Конус», 2001.-192 с.

Білуха М.Т. Курс аудиту. — К : «Вища школа» Т-во «Знання», КОО, 1999. —
574 с.

Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В. Інформаційні системи обліку. Курс лекцій.
— Житомир: ЖІТІ, 1997. — 304 с.

Давидов Г.М. Аудит. — К.: Т-во «Знання», КОО. — 2001. — 363 с.

Деващук Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квач ЯЛ., Рудинська О.В. Теоретичні основи
та практика бухгалтерського обліку. Частина 1. — X.:ТОВ «Одісей». —
2001. — 496 с.

Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. — К.: Т-во «Знання», КОО,
2001.- 402 с.

Закон України «Про аудиторську діяльність» // Голос України. — 1993. —
№99(599).

Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. — К.: «Каравелла»; Львів :
«Новий світ -2000», 2002. – 643 с.

Рудницъкий В.С. Методологія і організація аудиту. — Тернопіль:
«Економічна думка», 1998. – 192 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
— К.: А.С.К, 2000. — 784 с.

Деващук Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квач ЯЛ., Рудинська О.В. Теоретичні
основи та практика бухгалтерського обліку. Частина 1. — X.:ТОВ «Одісей».
— 2001. – С. 204.

Аудиторская деятельность в Украине. Сборник нормативных документов (С
изменениями и дополнениями по состоянию на 01.03.01 г.) — X.: ООО
«Конус», 2001. – С. 155.

Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. — К.: Т-во «Знання», КОО,
2001.- С. 178-179.

Аудиторская деятельность в Украине. Сборник нормативных документов (С
изменениями и дополнениями по состоянию на 01.03.01 г.) — X.: ООО
«Конус», 2001.- С. 164.

Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. — К.: Т-во «Знання», КОО,
2001. — С. 194.

Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. — К.: «Каравелла»; Львів :
«Новий світ -2000», 2002. – С. 381.

Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. — К.: Т-во «Знання», КОО,
2001.- С. 201-202.

Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. — К.: «Каравелла»; Львів :
«Новий світ -2000», 2002. – С. 393.

Аудиторская деятельность в Украине. Сборник нормативных документов (С
изменениями и дополнениями по состоянию на 01.03.01 г.) — X.: ООО
«Конус», 2001. – С. 163.

PAGE

PAGE 3

Похожие записи