Реферат на тему:

Аналітичний і синтетичний облік тварин.

Організація аналітичного та синтетичного обліку руху тварин у
сільськогосподарських підприємствах залежить від форми обліку, що
застосовується.

Аналітичний облік поголів’я тварин повинен вестися з дотриманням таких
умов:

1. Для організації належного обліку поголів’я тварин, контролю за їх
наявністю і рухом тварини підлягають обов’язковій нумерації (клеймо,
тавро). Доцільно присвоювати тваринам інвентарні номери в порядку їх
реєстрації у спеціальній книзі. В ній вказують дату придбання чи
народження, вік, стать, вагу в кілограмах, дату постановки на
відгодівлю. Надалі в цій книзі вказують живу вагу тварин у момент
зважування і в день зняття з відгодівлі.

2. Облік наявності і руху тварин здійснюється за місцями їх утримання,
за матеріально відповідальними особами, видами і обліковими групами
тварин.

3. Для обліку тварин завідувач підсобного господарства (від-годівельного
пункту) чи зоотехнік веде Книгу обліку руху тварин. Надходження і
вибуття худоби розшифровується за джерелами надходження (куплено,
приплід, переведено з інших груп, приріст ваги) і напрямками вибуття
(переведено в інші групи, забито, продано, загинуло).

4. Аналітичний облік молодняку тварин і тварин на відгодівлі ведеться у
Книзі обліку руху худоби за кількістю голів, живою вагою і фактичною
собівартістю. У зв’язку з необхідністю обліку тварин у двох натуральних
показниках — за кількістю голів і вагою для забезпечення належного
контролю за наявністю і рухом тварин графу Книги «кількість» необхідно
поділити на дві частини: «кількість голів» і «жива вага, кг».

5. У встановлені терміни, але не рідше одного разу в місяць, завідувач
відгодівельного пункту чи зоотехнік складає звіт про рух тварин на фермі
і подає його з прибутковими і видатковими документами за звітний період
у бухгалтерію. Звіт складається в натуральних показниках — за кількістю
голів і вагою у розрізі облікових груп тварин.

Щомісячно дані обліку тварин за місцем їх утримання та матеріально
відповідальними особами і дані аналітичного обліку звіряються, про що
складається акт. За даними аналітичного

обліку тварин у Книзі обліку руху худоби бухгалтерія складає
кількісно-сумову оборотну відомість за рахунком 21 «Тварини на
вирощувані та відгодівлі».

Синтетичний облік. Синтетичний облік молодняку та тварин на вирощуванні
і відгодівлі ведуть на рахунку 21 «Тварини на вирощуванні та
відгодівлі», де обліковують молодняк усіх видів з моменту одержання
приплоду до переведення в основне стадо чи вибуття, тварин на
відгодівлі, а також поголів’я основного стада птиці, кролів і звірів
(нутрій, фредок, лисиць та ін.). До рахунка 21 відкривають субрахунки,
на яких облік тварин ведуть за виробничими групами тварин, та
статево-віковими групами (див. табл. 4.10).

Облік витрат тваринництва. Собівартість окремих видів
сільськогосподарської продукції визначається виходячи з витрат,
віднесених на відповідний вид (групу) тварин.

Фактична собівартість продукції у сільськогосподарських підприємствах
розраховується у цілому за рік, крім продукції допоміжних виробництв,
фактична собівартість яких визначається щомісяця.

Об’єктами калькуляції є конкретні види продукції (1 ц живої ваги великої
рогатої худоби тощо).

Облік витрат тваринництва можна поділити на періоди:

1. Облік витрат на відгодівлю тварин.

2. Облік витрат на забій тварин і калькулювання собівартості
м’ясопродуктів.

На сільськогосподарських відгодівельних підприємствах, де створені умови
для окремого утримання тварин за відгодівель-ними групами, облік витрат
на відгодівлю ведеться у такому порядку.

Аналітичний облік витрат на відгодівлю ведеться у Допоміжній відомості
аналітичного обліку витрат за рахунком 23 «Виробництво» та у журналі у
розрізі відгодівельних груп за такою номенклатурою статей:

1. Основна і додаткова заробітна плата.

2. Відрахування на соціальне страхування.

3. Корми.

4. Підстилка.

5. Транспортні витрати.

6. Водопостачання.

7. Електропостачання.

8. Амортизацiя основних засобiв.

9. Поточний ремонт основних засобiв.

10. Страховi платежi.

11. Іншi прямi витрати.

12. Загальновиробничі витрати.

Прямі витрати на вирощування молодняку, вiдгодівлю тварин і утримання
основного стада вiдображаються за дебетом 2312 чи 2362 з кредиту
рахунків:

• 2083 “Корми” — на фактичну собiвартість витрачених кормiв;

• 6611; 652 — на суму нарахованої прямої заробітної плати тваринникiв і
вiдрахування на соціальне страхування;

• 631, 682 «Розрахунки з постачальниками»;

• 2382 «Допоміжні виробництва» — на суму витрат на водо-,
електропостачання, якщо ці витрати можна віднести до прямих та ін.

На підсобних сільськогосподарських підприємствах витрати з
обслуговування сільськогосподарського виробництва і управління
господарством (непрямі витрати) обліковуються окремо за встановленою
номенклатурою статей на рахунку 91 «Загально-виробничі витрати». Зібрані
протягом місяця на цьому рахунку непрямі витрати списують в кінці місяця
на дебет рахунка 23121, розподіляють їх за аналітичними рахунками для
обліку витрат відгодівельного підприємства.

Загальновиробничі витрати в кінці місяця розподіляються для включення у
витрати з вирощування молодняку, відгодівлі тварин і утримання основного
стада пропорційно до сум основної заробітної плати виробничих
працівників, нарахованої амортизації і витрат на поточний ремонт
сільськогосподарської техніки.

На основі розрахунку розподілу непрямих витрат за місяць робиться запис
на рахунках Д-т 2312 К-т 91.

У відгодівельних підсобних господарствах, де є спеціальні кормокухні,
витрати на приготування кормів на кормокухні (зарплата, паливо,
освітлення, амортизація та ін.) обліковуються на окремому аналітичному
рахунку «Витрати на утримання кормокухні» до субрахунка 2312
«Сільськогосподарське виробництво». Зібрані протягом місяця на
аналітичному рахунку «Витрати на утримання кормокухні» витрати відносять
в кінці місяця на статтю «Корми» за відповідними обліковими групами
тварин пропорційно натуральній кількості витрачених кормів, що були
виготовлені на кормокухні. При цьому складають бухгалтерський запис:

• Д-т 2312 чи 2362, відповідні аналітичні рахунки витрат за
відгодівельними групами.

• К-т 2312 чи 2362, аналітичний рахунок «Витрати на утримання
кормокухні».

До прямих витрат належать також втрати від загибелі тварин внаслідок
захворювань і стихійного лиха.

На дрібних відгодівельних підприємствах, де складно відокремити витрати
на відгодівлю і випас тварин від витрат на вирощування молодняку і
утримання основного стада, витрати на утримання тварин обліковуються
разом (за статтями витрат), за винятком вартості витрачених кормів. До
дрібних відгодівельних пунктів відносять відгодівельні пункти, що
організовані при підприємствах торгівлі і громадського харчування,
заготівельних та інших підприємствах (не більше 10 голів тварин), де
тварини і корми знаходяться у матеріальній відповідальності однієї
особи. Корми, витрачені для відгодівлі тварин, вирощування молодняку і
утримання основного стада, в обліку виділяються окремо і вони є прямими
витратами.

Всі інші витрати відгодівельного пункту є непрямими і в кінці місяця
розподіляються між обліковими групами тварин пропорційно фактичній
собівартості кормів.

На дрібних відгодівельних пунктах застосовується спрощений спосіб обліку
витрат для відгодівлі тварин. При ньому для всіх груп тварин відкривають
загальний аналітичний рахунок «Витрати на утримання відгодівельного
пункту» на одному розвороті Книги обліку витрат.

На цьому рахунку протягом місяця відображають прямі і непрямі витрати з
відгодівлі тварин, вирощування молодняку і утримання основного стада.

В кінці місяця визначається сума прямих і непрямих витрат з відгодівлі
тварин і вирощування молодняку, яка є фактичною собівартістю приросту
їхньої ваги. Сума витрат з утримання основного стада відноситься до
незавершеного виробництва і в момент народження молодняку визначає
фактичну його собівартість.

Непрямі витрати відгодівельних сільськогосподарських підприємств, що
відносяться до виробничого процесу, обліковуються окремо за встановленою
номенклатурою статей на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Зібрані
протягом місяця на цьому рахунку непрямі витрати списують на дебет
рахунка 23 шляхом розподілу між об’єктами калькулювання собівартості
продукції пропорційно обраній базі.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться у Допоміжній
відомості з обліку витрат за рахунком 91 «Загально-виробничі витрати» та
у Журналі 5.

Особливістю сільськогосподарських відгодівельних підприємств є те, що за
результатами відгодівлі худоби за місяць жива вага збільшується.
Загальний приріст ваги тварин по кожній відгодівельній групі
визначається за формулою

де П — жива вага тварин, поставлених на відгодівлю чи вирощування, за
місяць;

01— жива вага тварин на початок місяця;

02 — жива вага тварин на кінець місяця;

Р — жива вага тварин, що вибули за місяць (у тому числі загинули).

Для визначення живої ваги тварин на кінець звітного місяця і отриманого
за місяць приросту ваги тварини на відгодівлі і молодняк на вирощування
підлягають обов’язковому зважуванню 1-го числа кожного місяця.
Зважування здійснює комісія, призначена керівником
сільськогосподарського підприємства за участю працівника.

Зважування тварин проводиться на спеціальній вазі і оформляється
відомістю зважування тварин, в якій вказують вагу тварин на дату
зважування, вагу на початок місяця і приріст ваги тварин. Залежно від
конкретних умов роботи і обліку у відомість зважування записують тварин
за інвентарними номерами чи від-годівельними групами.

На основі даних відомості зважування й аналітичного обліку тварин
визначають приріст їх ваги у кілограмах за звітний місяць у розрізі
облікових груп.

Після цього в аналітичному обліку за субрахунком 235 «Утримання
відгодівельного пункту» визначається собівартість приросту живої ваги
тварин у цілому, а також собівартість 1 ц. Фактичну собівартість 1 ц
приросту живої ваги тварин визначають шляхом ділення суми витрат на
відгодівлю за місяць на фактичний приріст ваги. Зазначені показники
переносяться до відомості 5.1 аналітичного обліку запасів з метою
збільшення вартості та живої ваги тварин на відгодівлі проведенням за
дебетом субрахунків 212 «Молодняк тварин на вирощуванні» та 212 «Тварини
на відгодівлі» з кредиту субрахунка 235 «Утримання відгодівельного
пункту».

Отриманий приплід від тварин, що входять до основного стада,
оприбутковують до складу молодняку тварин на вирощуванні за фактичною
собівартістю аналогічним проведенням (складається акт на оприбуткування
приплоду тварин).

На дрібних відгодівельних пунктах для визначення загального приросту
ваги тварин за місяць доцільно складати розрахунок за формою наведеною в
табл. 4.11.

На основi складного розрахунку прирiст ваги тварин оприбутковується в
Книзi облiку руху худоби у розрiзi облiкових груп і вiдповiдно
вiдображається в аналітичному обліку.

Жива вага приплоду, отриманого від тварин, що знаходяться на вiдгодiвлi,
прирівнюється до приросту ваги і додається до фактичного приросту ваги
за місяць за мінусом ваги загиблих тварин. Це потрібно для оцінки роботи
відгодівельного підприємства і нарахування заробітної плати.

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене
виробництво на кінець року та вартості побічної продукції, методика
оцінки якої наведена в табл. 4.11) становлять собівартість продукції
тваринництва, причому:

а) вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься
на надзвичайні витрати;

б) вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на
матеріально відповідальних осіб), відображається за окремою статтею в
складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається виходячи з
нормативно-розрахункових витрат, витрат на його прибирання та доставки
до місця зберігання вартості підстилки. Собівартість тонни гною
визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу.
Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній виходячи із вмісту
сухих речовин.

Інша побічна продукція, а саме: вовна-линька, пух, перо, міражні яйця,
м’ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м’ясо забитих
звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації
чи іншого використання. її вартість відноситься на зменшення витрат на
утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великої рогатої
худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої ваги, одержаний у
звітному періоді, та жива вага.

Витрати на утримання молодняку тварин, який не зважується (молодняк
робочих коней, звірів та ін.), відносяться на збільшення вартості цих
тварин виходячи з кількості кормоднів і собівартості кормодня.

Список використаної літератури.:

Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату
України від 24.01.94 № 21.

Про затвердження типових норм первинних документів з обліку в
будівництві: Наказ Держ. ком. буд-ва, архіт. і житлової політики України
від 29.12.2000 № 416/299.

Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах
малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996. — 160 с

Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.
А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000. —672
с.

Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс
лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с

Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. «Облік і
аудит» вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 592 с

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1993.

Похожие записи