Реферат з ОБЖ

на тему:

“Організм людини в технічному оточенні”

ПЛАН

Вступ

1. Професійні шкідливості та професійні захворювання

2. Дія шуму і вібрації на організм людини

3. Виробничий травматизм

Список використаної літератури

Вступ

Здоров’я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану
навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх
цінності, соціально-економічних умов та інших. Особливо значного впливу
на організм людини справляє технічне оточення, в якому сучасна людина
перебуває як на роботі, так і в інший період часу.

Здоровю людини загрожують:

негативні наслідки науково-технічної революції і урбанізації;

антропогенне забруднення природного середовища тощо.

Негативно позначається на формуванні здоров’я і несприятлива екологічна
обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні
природно-кліматичні умови.

Патологічні стани людини можуть бути пов’язані з антропогенними
чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, грунт, вода,
продукти промислового виробництва.

Початок XXI cт. ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної
революції і урбанізації нашої планети навколишнє середовище неухильно
погіршується і люди вже неспроможні адаптуватися до цих швидких і
глобальних змін. Не меншу загрозу для людства становить антропогенне
забруднення природного середовища. Хімічне, радіоактивне та
бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування,
а також шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання
тощо викликають в організмах людей тяжкі патологічні явища, глибокі
генетичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань,
передчасного старіння й смерті, народження неповноцінних дітей.

На фоні дії негативних факторів навколишнього середовища на організм
людини виникають такі захворювання, як онкологічні, серцево-судинні
хвороби, дистрофічні зміни, алергія, діабет, гормональні дисфункції,
порушення у розвитку плоду, пошкодження спадкового апарату клітини.

1. Професійні шкідливості та професійні захворювання

Перебування людини в технічному оточенні нерідко призводить у часі до
виникнення різних професійних захворювань. Технічне оточення досить
часто несе в собі професійну шкідливість.

Професійна шкідливість — фактори трудового процесу (включаючи і зовнішні
фактори праці), що можуть мати шкідливий вплив на стан здоров’я людини,
яка працює. Такі шкідливості пов’язані з виробничим процесом та умовами
навколишнього середовища, яке оточує робітника під час його трудової
діяльності (несприятливі мікрокліматичні умови; інтенсивне променеве
тепло; підвищений чи знижений тиск повітря; радіоактивне випромінювання;
надмірний шум; підвищений вміст у повітрі пилу тощо).

У ряді випадків професійні шкідливості відіграють вирішальну роль у
виникненні патологічного процесу в організмі. Так, у працівників, які
вдихають пил, що містить двоокис кремнію, може розвинутись силікоз; у
працівників, які зазнають дії пилу свинцю, може виникнути свинцеве
отруєння; у працівників, які під час роботи часто повторюють дрібні
рухи, можуть з’явитись координаційні неврози, тощо. Хвороби, в основі
яких лежить виключно чи переважно професійний фактор, називають
професійними. Але значно частіше вплив професійних факторів проявляється
у зниженні опірності організму до захворювань, у зниженні
працездатності.

2. Дія шуму і вібрації на організм людини

Шум — це одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього
середовища.

Як правило, шум нас дратує: заважає працювати, відпочивати, думати.
Негативна дія шуму на життєдіяльність людини відома давно. З того часу,
як існують війни, масові бойові вигуки однієї з ворогуючих сторін,
барабанний бій викликали у протилежної сторони стресові явища, бажання
втекти, врятуватись. Зараз вчені пояснюють, що гучні звуки, шум,
стрілянина з гармат, гуркіт танків і літаків і навіть музика на
рок-концертах сприймаються не тільки слуховими органами, а й шкірою,
серцем, органами дихання. Вони збуджують людину, є причиною виділення в
її кров великої кількості гормонів (наприклад, адреналіну), тим самим
сприяють виникненню почуття страху і небезпеки. Звичайно після концертів
рок-музики слухачі часто сильно збуджуються, стають нервовими,
агресивними, улаштовують бійки і погроми в залах. Встановлено, що молодь
витримує шум більш інтенсивний, ніж люди віком більше 30-40 років. Проте
згодом, як свідчить статистика, усі молоді люди, що надмірно
захоплювалися гучною музикою мали ушкодження органів слуху, хвору
нервову систему та інші захворювання.

Але шум може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чинить,
наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт
морського прибою. Позитивний вплив спокійної приємної музики відомий з
давніх часів. Тому різноманітні оздоровчі процедури супроводжуються
спокійною симфонічною або блюзовою музикою.

Нерідко шум несе важливу інформацію. Автомобіліст уважно прислухається
до звуків, які видає мотор, шасі, інші частини автомобіля, що рухається,
бо будь-який сторонній шум може попередити аварію. Також за допомогою
шуму, спричиненого рухом кораблів та підводних човнів, їх виявляють і
пеленгують. Шум відіграє велику роль в акустиці, радіотехніці,
радіоастрономії і навіть медицині.

Що таке шум і як він впливає на організм людини?

Шум — це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсивності, що
виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах
(твердих, рідких, газоподібних).

Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо
це стосується великих міст. Опитування жителів міст довело, що шум
турбує більше 50% опитаних. Причому, в останні десятиліття рівень шуму
зріс у 10—15 разів.

Шум — один з видів звуку, який називають «небажаним» звуком. Як відомо з
фізики, процес поширення коливального руху в середовищі називається
звуковою хвилею, а область середовища, в якій поширюються звукові хвилі
— звуковим полем. Розрізняють такі види шуму:

* ударний (штампування, кування);

* механічний (тертя, биття);

* аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху
повітря).

Основними фізичними характеристиками звуку є: * частота /(Гц),

* звуковий тиск Р (Па), * інтенсивність або сила звуку / (Вт/м2),

* звукова потужність 1О (Вт). Швидкість поширення звукових хвиль в
атмосфері при 20°С становить 344 м/с. Як було сказано раніше у розділі 2
, органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот
від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху
людини: коливання з частотою нижче 16 Гц — інфразвуки, з частотою вище
20 000 Гц — ультразвуки.

Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, називається порогом
чутливості.

У різних людей він різний і тому умовно за поріг чутливості беруть
звуковий тиск, який дорівнює 2*10-5 Н/м2 (ньютон на метр квадратний) при
стандартній частоті 1000 Гц. При цій частоті поріг чутливості І0 = 1012
Вт/м2, а відповідний йому тиск Ро = 2*10-5 Па. Максимальна інтенсивність
звуку, при якій вухо починає відчувати болючі відчуття, називається
порогом болісного відчуття, дорівнює 102 Вт/м2, а відповідний їй
звуковий тиск Р = 2*102 Па.

Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття людини і підвищує
продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так
і в побуті.

Не менш важливе значення для здоров’я і самопочуття людини має вібрація.

* Вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин,
устаткування, споруд, що сприймаються організмом Людини як струс.

Часто вібрації супроводжуються почутим шумом.

Вібрація впливає на

центральну нервову систему

шлунково-кишковий тракт

вестибулярний апарат

викликає запаморочення, оніміння кінцівок

захворювання суглобів.

Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання — вібраційну
хворобу.

Розрізняють загальну і локальну вібрації. Локальна вібрація зумовлена
коливаннями інструмента й устаткування, що передаються до окремих частин
тіла. При загальній вібрації коливання передаються всьому тілу від
механізмів через підлогу, сидіння або робочий майданчик.

Найбільш небезпечна частота загальної вібрації 6—9 Гц, оскільки вона
збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини. В
результаті цього може виникнути резонанс, це призводить до переміщень і
механічних ушкоджень внутрішніх органів. Резонансна частота серця,
живота і грудної клітки — 5 Гц, голови — 20 Гц, центральної нервової
системи — 250 Гц. Частоти сидячих людей становлять від 3 до 8 Гц.

Основними параметрами, що характеризують вібрацію, є: частота/ (Гц);
амплітуда зсуву А (м) (розмір найбільшого відхилення точки, що
коливається, від положення рівноваги); коливальна швидкість v (м/с);
коливальне прискорення а (м/с2).

Виконання багатьох технологічних операцій пов’язане з впливом вібрації
на працівників. Зокрема, постійне вдосконалення механізованих
інструментів, що пов’язане із зростаючим числом ударів та обертів,
розширення масштабів використання транспорту, сільськогосподарських
машин призвели до того, що вібрація на виробництві є одним Із найбільш
поширених шкідливих факторів.

З фізичної точки зору, вібрація являє собою сукупність коливальних
рухів, що повторюються через певні проміжки часу і характеризуються
певною частотою коливань, амплітудою та прискоренням.

За способом передачі на тіло людини виробничі вібрації поділяють на
загальні й місцеві, або локальні. Вібрації загальні або робочого місця в
цілому — це вібрації підлоги або верстатів і різних механізмів ударної
дії на транспортних та сільськогосподарських машинах.

Локальні вібрації — це вібрації пневматичних та електричних
інструментів, а також виробів, які працівник тримає в руках під час
обробки їх на шліфувальних верстатах. Вібрація є загальнобіологї-чним
фактором, що діє на будь-які клітини і тканини.

Вібрація невеликої інтенсивності протягом короткого проміжку часу
позитивно діє на організм людини: підвищує обмін речовин, м’язову силу й
обмін речовин, знижує втому, прискорює заживлення ран. У зв’язку з цим,
вібрацію можна використати і з лікувальною метою.

При тривалій дії вібрації високої інтенсивності в організмі людини
виникають патологічні реакції. Характер та ступінь важкості захворювання
залежать від амплітуди І частоти вібрації, від індивідуальної чутливості
організму і ряду супровідних факторів: шуму, переохолодження,
перенапруження під час роботи. Розрізняють два види вібраційної хвороби:
від дії локальної та загальної вібрації. В основі першої лежать зміни,
що виникають головним чином у нервовій і серцево-судинній системах та
опорно-руховому апараті.

Клінічна картина вібраційної хвороби, що виникає від впливу «локальної»
вібрації, поліморфна і має свої особливості залежності від частоти,
характеристики вібрації та факторів, що супроводжують вібрацію. Залежно
від ступеня вираження клінічної картини, виділяють чотири стадії
вібраційної хвороби.

Перша, початкова, перебігає без виражених симптомів. Суб’єктивно
відзначаються біль та парестезії у верхніх кінцівках, об’єктивно — легкі
розлади чутливості на кінчиках пальців, незначне зниження вібраційної
чутливості, тенденція до спастичного стану капілярів нігтьового ложа. На
цій стадп захворювання ще може спостерігатися зворотний процес.

Друга стадія хвороби характеризується помірно вираженим
симптомокомплексом. Біль та парестезії більш стійкі, знижується
чутливість шкіри на пальцях та всій кисті. Відзначаються також
функціональні розлади центральної нервової системи астенічного чи
астеноневротичного характеру. Процес зворотний за умови переведення на
іншу роботу та проведення курсу лікування.

Третя стадія хвороби характеризується вираженими судинними змінами, що
супроводжуються спазмами судин і побілінням пальців. Чутливість
знижується за периферичним чи сегментарним типом.

Спостерігаються астенічні та неврастенічні реакції, порушується
діяльність серцево-судинної, ендокринної та інших систем організму. Цій
стадії властиві стійкі патологічні зміни, які, до того ж, погано
виліковуються.

Четверта стадія вібраційної хвороби трапляється дуже рідко. Патологічний
процес характеризується сукупністю судинних порушень в результаті
ураження вищих відділів центральної нервової системи.

Порушення чутливості мають виражений І поширений характер. За характером
перебігу цю стадію відносять до стійких та незворотних станів, що
супроводжуються зниженням працездатності, навіть до повної її втрати.

Якщо вібраційна хвороба зумовлена впливом загальної вібрації на
організм, то вона має інші клінічні прояви.

Насамперед спостерігаються зміни в периферичних нервах і судинах нижніх
кінцівок, біль у ногах, підвищена втомлюваність, легкі розлади
чутливості за периферичним типом, болючість м’язів, послаблення
пульсації в артеріях ступні. У початковій стадії захворювання
периферичні зміни поєднуються з порушеннями в центральній нервовій
системі.

При більш вираженій формі вібраційної хвороби, що викликана впливом
загальної вібрації, переважають порушення в центральній нервовій системі
та вестибулярному апараті, що перебігають за типом вестибулопатії.
Симптомами захворювання є також запаморочення, головний біль, астенічний
стан, судинні порушення (ступні й кисті холодні, знижується пульсація).

3. Виробничий травматизм

Під виробничою травмою розуміють ушкодження, яке виникло в працівників
чи службовців при виконанні роботи на території виробничого підприємства
чи установи і спричинило порушення цілісності тканини або функції органа
чи організму в цілому.

Розрізняють такі види виробничих травм:

— механічні — від рухомих частин машин, ручного Інструмента, падаючих
предметів тощо;

— термічні — від прямого контакту з парою, гарячою рідиною, полум’ям,
розплавленим металом;

— хімічні — від концентрованих хімічних речовин (кислот, лугів);

— електричні — від контакту з електричним струмом, обриву проводів
тощо.

Єдиної класифікації причин виробничого травматизму не існує. Розрізняють
три групи причин виробничого травматизму; технічні, організаційні та
санітарно-гігієнічні.

До технічних причин відносять недосконалість конструкцій машин і
устаткування, самого технологічного процесу, несправність верстатів,
машин, ручного інструменту, відсутність чи недосконалість захисної
техніки, устаткування.

До організаційних причин — неправильну організацію трудового процесу,
застосування небезпечних методів праці, недотримання правил техніки
безпеки, відсутність Індивідуальних засобів захисту.

Серед санітарно-гігієнічних, причин слід відзначити порушення
санітарно-гігієнічного режиму на виробництві, погане освітлення, високу
температуру та вологість повітря чи надмірно низьку температуру,
виробничий пил, високу концентрацію токсичних речовин у повітрі,
забрудненість приміщення, сильний шум тощо.

Виробничий травматизм умовно можна поділити на дві групи (промисловий та
сільськогосподарський), оскільки за умовами виникнення, характером та
локалізацією, а основне, наданням медичної допомоги та заходами, щодо
попередження травматизму вони суттєво відрізняються.

Промисловий травматизм — це пошкодження, різні за характером, що були
отримані на виробництві.

Основні заходи щодо боротьби з травматизмом:

— контроль за обладнанням, інструментами, за достатнім огородженням
частин, що рухаються;

— покращення природного та штучного освітлення;

— систематичний нагляд за дотриманням правил техніки безпеки;

— забезпечення всіх робітників засобами індивідуального захисту і
контроль за їх використанням під час роботи;

— проведення заходів щодо боротьби з втомлюваністю, покращення
зовнішнього виробничого середовища, раціоналізація режиму праці та
відпочинку.

Механізація сільськогосподарського виробництва, зростання культури
трудівників села, заходи з охорони праці знизили травматизм у
сільськогосподарському виробництві. Найважчі травми спостерігаються у
тваринницьких і бурякосійних господарствах, які мають низький рівень
механізації, порівняно з іншими господарствами. Найбільше травмуються
особи, зайняті на польових роботах (у рільництві).

Основним запобіжним заходом проти травматизму на тракторах є заміна
ручного запуску механічним, своєчасний ремонт, регулювання та усунення
неполадок також може бути профілактикою травматизму. Щоб запобігти
травматизму в тваринництві, обслуговуючий персонал повинен вивчити
звички і поведінку тварин та обережно з ними поводитися.

Список використаної літератури

Загальна гігієна та основи екології. Підручник. – К., 2003.

Словник-довідник з охорони праці. – К., 2003.

Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.

Основи екології. Посібник / За ред. Ковалевського А.В. – К., 2002.

PAGE

PAGE 8

Похожие записи