277

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТЕФ

з навчальної дисципліни

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ та ОХОРОНА ПРАЦІ»

розділ 2 „ОХОРОНА ПРАЦІ”

Розділ 2. ОХОРОНА ПРАЦІ

Лекція 1. Тема 2.1 — Правові та організаційні засади охорони праці

Законодавчо-нормативна база України з питань охорони праці. Основні
принципи державної політики України у галузі охорони праці.

Нормативно-правові акти України про охорону праці.

Соціальне страхування працівників від нещасних випадків та професійних
захворювань.

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці та дотриманням
санітарно-гігієнічних норм.

Дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна
відповідальність за порушення законодавства та нормативних актів про
охорону праці.

Література: осн. Л-5 (Розділ 1.)

Завдання на СРС: Основні положення Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності”.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров‘я.

Основні повноваження і права органів державного нагляду та профспілок у
здійсненні контролю за додержанням законодавства та нормативно-правових
актів про охорону праці.

ВСТУП

Основні поняття в галузі охорони праці, їх терміни та визначення

Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під
якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні*), а будь-яка
діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона
здійснюється в рамках трудового законодавства.

Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик
трудового процесу.

Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає
переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи
організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його
діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним
навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним
числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження,
робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає
навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів,
емоційну сферу працівника. До факторів, що характеризують напруженість
праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження,
ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Під час виконання людиною трудових обов‘язків на неї діє сукупність
фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники
звуться виробничим середовищем.

Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, які
впливають на здоров‘я і працездатність людини під час виконування нею
трудових обов‘язків складають умови праці.

Під безпекою розуміється стан захищеності особи та суспільства від
ризику зазнати шкоди.

Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпечними чинниками
(факторами) і має певний виробничий ризик. Виробничий ризик – це
ймовірність ушкодження здоров‘я працівника під час виконання ним
трудових обов‘язків, що зумовлена ступенем шкідливості та/або
небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва.

Шкідливий виробничий фактор – небажане явище, яке супроводжує виробничий
процес і вплив якого на працюючого може призвести до погіршення
самопочуття, зниження працездатності, захворювання, виробничо
зумовленого чи професійного, і навіть смерті, як результату
захворювання.

Захворювання – це порушення нормальної життєдіяльності організму,
зумовлене функціональними та/або морфологічними змінами.

Виробничо зумовлене захворювання – захворювання, перебіг якого
ускладнюється умовами праці, а частота якого перевищує частоту його у
працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих
факторів.

Професійне захворювання (профзахворювання) – це захворювання, що виникло
внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно
впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів,
пов’язаних з роботою.

Небезпечний виробничий фактор – небажане явище, яке супроводжує
виробничий процес і дія якого за певних умов може призвести до травми
або іншого раптового погіршення здоров‘я працівника (гострого отруєння,
гострого захворювання) і навіть до раптової смерті.

Виробнича травма – пошкодження тканин, порушення анатомічної цілісності
організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.
Як правило, виробнича травма є наслідком нещасного випадку на
виробництві.

Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий
вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що
сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких
заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Поділення несприятливих чинників виробничого середовища на шкідливі та
небезпечні зумовлене різним характером їх дії на людський організм, тим,
що вони потребують різних заходів та засобів для боротьби з ними та
профілактики викликаних ними ушкоджень, а також рядом причин
організаційного характеру. В той же час між шкідливими та небезпечними
виробничими факторами інколи важко провести чітку межу. Один і той же
чинник може викликати травму і профзахворювання (наприклад, високий
рівень іонізуючого або теплового випромінювання може викликати опік або
навіть призвести до миттєвої смерті, а довготривала дія порівняно
невисокого рівня цих же факторів – до хвороби; пилинка, що потрапила в
око, спричиняє травму, а пил, що осідає в легенях, – захворювання, що
зветься пневмоконіоз). Через це всі несприятливі виробничі чинники часто
розглядаються як єдине поняття – небезпечний та шкідливий виробничий
фактор (НШВФ).

За своїм походженням та природою дії НШВФ можна поділити на 5 груп:
фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні.

До фізичних НШВФ відносяться машини та механізми або їх елементи, а
також вироби, матеріали, заготовки тощо, які рухаються або обертаються;
конструкції, які руйнуються; системи, устаткування або елементи
обладнання, які знаходяться під підвищеним тиском; підвищена запиленість
та загазованість повітря; підвищена або понижена температура повітря,
поверхонь приміщення, обладнання, матеріалів; підвищені рівні шуму,
вібрації, ультразвуку, інфразвуку; підвищений або понижений
барометричний тиск та його різкі коливання; підвищена та понижена
вологість; підвищена швидкість руху та підвищена іонізація повітря;
підвищений рівень іонізуючих випромінювань; підвищене значення напруги в
електричній мережі; підвищені рівні статичної електрики,
електромагнітних випромінювань; підвищена напруженість електричного,
магнітного полів; відсутність або нестача світла; недостатня
освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; понижена
контрастність; прямий та віддзеркалений блиск; підвищена пульсація
світлового потоку; підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної
радіації; гострі кромки, задирки, шершавість на поверхні заготовок,
інструментів та обладнання; розташування робочого місця на значній
висоті відносно землі (підлоги); слизька підлога; невагомість.

До хімічних НШВФ відносяться хімічні речовини, які по характеру дії на
організм людини поділяються на токсичні, задушливі, наркотичні,
подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що
впливають на репродуктивну функцію.

По шляхам проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що
потрапляють через:

1) органи дихання;

2) шлунково-кишковий тракт;

3) шкіряні покриви та слизисті оболонки.

До біологічних НШВФ відносяться патогенні мікроорганізми (бактерії,
віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їхньої
життєдіяльності, а також макроорганізми (тварини та рослини).

До психофізіологічних НШВФ відносяться фізичні (статичні та динамічні)
перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розумове
перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці,
емоційні перевантаження).

Соціальні НШВФ – це неякісна організація роботи, понаднормова робота,
необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами,
соціальна ізольованість з відривом від сім‘ї, зміна біоритмів,
незадоволеність роботою, фізична та/або словесна образа та її ризик,
насильство та його ризик.

Один і той же НШВФ за природою своєї дії може належати водночас до
різних груп.

Однією з причин появи НШВФ є небезпечні речовини.

Небезпечна речовина – це хімічна, токсична, вибухова, окислювальна,
горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження
(біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для
людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя
і здоров’я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або
особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися
загроза життю і здоров’ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним
цінностям.

Безпека праці – такий стан умов праці, при яких виключена дія на
працюючого небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Виходячи з того, що в житті, а тим більше у виробничому процесі,
абсолютної безпеки не існує, нерозумно було б вимагати від реального
виробництва повного викорінення травматизму, виключення можливості
будь-якого захворювання. Але реальним і розумним є ставити питання про
зведення до мінімуму впливу об’єктивно існуючих виробничих небезпек. Цю
задачу вирішує охорона праці – система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження
життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Структурно до охорони праці входять такі складові частини:

— правові та організаційні основи;

— фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія;

— виробнича безпека;

— пожежна безпека на виробництві.

Правові та організаційні основи охорони праці являють собою комплекс
взаємозв’язаних законів та нормативно-правових актів,
соціально-економічних та організаційних заходів, спрямованих на
правильну і безпечну організацію праці, забезпечення працюючих засобами
захисту, компенсацію за важку роботу та роботу в шкідливих умовах,
навченість працівників безпечному веденню робіт, регламентацію
відповідальності та відшкодування працюючим шкоди в разі ушкодження їх
здоров‘я.

Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія — комплекс
організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів,
спрямованих на запобігання або зменшення дії на працюючих шкідливих
виробничих факторів.

Виробнича безпека – безпека від нещасних випадків та аварій на
виробничих об‘єктах і від їх наслідків.

Пожежна безпека на виробництві — комплекс заходів та засобів,
спрямованих на запобігання запалювань, пожеж та вибухів у виробничому
середовищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих
факторів, які утворюються в разі їх виникнення.

Законодавча та нормативна база України про охорону праці

Законодавство України про охорону праці

Законодавство України про охорону праці являє собою систему
взаємозв’язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у
галузі реалізації державної політики щодо правових,
соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження
здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається з
Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України,
Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них
нормативно-правових актів.

Базується законодавство України про охорону праці на конституційному
праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці,
гарантовані статтею 43 Конституції України.

Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний
захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або
тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров’я, медичну
допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та
обов’язки (ст. 57) та інші загальні права громадян, в тому числі, право
на охорону праці.

Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон України «Про
охорону праці», який визначає основні положення щодо реалізації
конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у
процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці,
регулює за участю відповідних державних органів відносини між
роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони
праці в Україні. Інші нормативні акти мають відповідати не тільки
Конституції та іншим законам України, але, насамперед, цьому Законові.

Кодекс законів про працю (КЗпП) України затверджено Законом Української
РСР від 10 грудня 1971 р. і введено в дію з 1 червня 1972 р. До нього
неодноразово вносилися зміни і доповнення. Правове регулювання охорони
праці не обмежується главою ХІ «Охорона праці». Норми щодо охорони праці
містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України: «Трудовий
договір», «Робочий час», «Час відпочинку», «Праця жінок», «Праця
молоді», «Професійні спілки», «Нагляд і контроль за додержанням
законодавства про працю».

Відповідно до Конституції України, Закону України «Про охорону праці» та
Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у 1999 р. було прийнято Закон України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності». Цей закон визначає правову основу, економічний механізм
та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального
страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або
загибелі застрахованих на виробництві.

До основних законодавчих актів про охорону праці слід віднести також
“Основи законодавства України про охорону здоров‘я”, що регулюють
суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонічного
розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього
активного життя громадян, усунення чинників, які шкідливо впливають на
їхнє здоров‘я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та
смертності, поліпшення спадкоємності. “Основи законодавства України про
охорону здоров‘я” передбачають встановлення єдиних санітарно-гігієнічних
вимог до організації виробничих та інших процесів, пов‘язаних з
діяльністю людей, а також до якості машин, устаткування, будинків та
таких об‘єктів, що можуть шкідливо впливати на здоров‘я людей (ст. 28);
вимагають проведення обов‘язкових медичних оглядів осіб певних
категорій, в тому числі працівників, зайнятих на роботах із шкідливими
та небезпечними умовами праці (ст. 31); закладають правові основи
медико-соціальної експертизи втрати працездатності (ст. 69).

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення” встановлює необхідність гігієнічної регламентації небезпечних
та шкідливих факторів фізичної, хімічної та біологічної природи,
присутніх в середовищі життєдіяльності людини, та їхньої державної
реєстрації (ст. 9), вимоги до проектування, будівництва, розробки,
виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій (ст.
15), гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах,
повітря у виробничих та інших приміщеннях (ст. 19), вимоги щодо
забезпечення радіаційної безпеки (ст. 23) тощо.

Закон України “Про пожежну безпеку” визначає загальні правові,
економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на
території України, регулює відносини державних органів, юридичних і
фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм
власності. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої
та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ,
організацій та підприємців, що повинно бути відображено у трудових
договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.
Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій
покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не
передбачено відповідним договором (ст. 2).

Окремо питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох
інших законодавчих актах України.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про підприємства в Україні»
підприємство зобов’язане забезпечити всім працюючим на ньому безпечні та
нешкідливі умови праці і несе відповідальність за шкоду, заподіяну їх
здоров’ю та працездатності. Цією ж нормою передбачено, що працівник
підприємства, який став інвалідом на даному підприємстві внаслідок
нещасного випадку або професійного захворювання, забезпечується
додатковою пенсією незалежно від розмірів державної пенсії, а також те,
що у разі смерті працівника підприємства при виконанні ним службових
обов’язків підприємство добровільно або на основі рішення суду
забезпечує сім’ю працівника допомогою відповідно до законодавчих актів
України.

Глава 40 Цивільного кодексу України «Зобов’язання, що виникають
внаслідок заподіяння шкоди» регулює загальні підстави відшкодування
шкоди і у т.ч. відповідальність за ушкодження здоров’я і смерть
працівника у зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків.

Ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає, що у
колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо
охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому
та регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми реалізації
соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.

Крім вищезазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці
регулюють інші національні законодавчі акти, міжнародні договори та
угоди, до яких Україна приєдналася в установленому порядку, підзаконні
нормативні акти: Укази і розпорядження Президента України, рішення Уряду
України, нормативні акти міністерств та інших центральних органів
державної влади. На сьогодні кілька десятків міжнародних нормативних
актів та договорів, до яких приєдналася Україна, а також більше сотні
національних законів України безпосередньо стосуються або мають точки
перетину із сферою охорони праці. Майже 200 підзаконних нормативних
актів прийнято у відповідності з Законом “Про охорону праці” для
регулювання окремих питань охорони праці. Всі ці документи створюють
єдине правове поле охорони праці в країні.

Основні положення Закону України «Про охорону праці»

Закон визначає основні засади державної політики в галузі охорони праці,
які базуються на принципах:

— пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності
роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

— підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного
технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а
також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов
праці;

— комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі
загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з
урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень
в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

— соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам,
які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань;

— встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та
суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та
видів діяльності;

— адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням
його здоров’я та психологічного стану;

— використання економічних методів управління охороною праці, участі
держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення
добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не
суперечить законодавству;

— інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і
підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

— забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ,
організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони
здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення
консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між
усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на
місцевому та державному рівнях;

— використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов
і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

З метою реалізації вищенаведених принципів, а також з метою чіткого
визначення правовідносин між роботодавцем і працівником щодо питань
охорони праці, які є однією із найважливіших суспільних проблем, правове
поле Закону України «Про охорону праці» охоплює основні аспекти цих
правовідносин, а сам закон містить 44 статті, об‘єднаних у 8 розділів.
Перший розділ містить загальні положення, які майже повністю було
розглянуто вище. Решта розділів – це

— Гарантії прав на охорону праці (розділ ІІ, ст. ст. 5 – 12);

— Організація охорони праці (розділ ІІІ, ст. ст. 13 – 24);

— Стимулювання охорони праці (розділ ІV, ст. ст. 25 – 26);

— Нормативно-правові акти з охорони праці (розділ V, ст. ст. 27 – 30);

— Державне управління охороною праці (розділ VІ, ст. ст. 31 – 37);

— Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці (розділ VІІ,
ст. ст. 38 – 42);

— Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону
праці (розділ VІІІ, ст. ст. 43 – 44).

Нормативно-правові акти з охорони праці

Конкретні вимоги охорони праці до виробничого середовища, обладнання,
устаткування, порядку ведення робіт, засобів захисту працюючих, порядку
навчання працюючих тощо регламентуються відповідними
нормативно-правовими актами, які розробляються у відповідності з
законодавством про охорону праці і становлять нормативно-технічну базу
охорони праці.

Нормативно-правовий акт – це офіційний документ компетентного органу
державної влади, яким встановлюються загальнообов‘язкові правила
(норми). Законом України “Про охорону праці” визначено, що
нормативно-правові акти з охорони праці — це правила, норми, регламенти,
положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для
виконання.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і
технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і
погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

У Реєстрі ДНАОП кожному нормативному акту присвоєно відповідний код —
для можливості машинного обліку і зручності користування ними. Кодування
міжгалузевих ДНАОП здійснюється відповідно до приведеної нижче схеми

ДНАОП Х.ХХ-Х.ХХ-ХХ,

в якій:

ДНАОП — абревіатура назви «державний нормативний акт про охорону праці»;

перше трицифрове число (Х.ХХ) – код групи, до якої належить нормативний
акт, залежно від державного органу, який затверджує даний акт: 0.00 —
нормативні акти Держнаглядохоронпраці, 0.01 і 0.02 — Міністерства
внутрішніх справ (0.01 – з пожежної безпеки і 0.02 — з безпеки руху),
0.03 Міністерства охорони здоров’я, 0.04- Держатомнагляду, 0.05 —
Міністерства праці та соціальної політики України, 0.06 — Держстандарту,
0.07 — Мінбудархітектури (Держбуду);

друге трицифрове число (Х.ХХ) — перша цифра означає вид нормативного
акту (1 — правила, 2 — ОСТи, 3 — норми, 4 — положення і статути, 5 —
інструкції, 6 — керівництва, вказівки, рекомендації, вимоги, 7 –
технічні умови безпеки, 8 – переліки та інші документи), дві наступні –
порядковий номер нормативного акту у межах даного виду в порядку
реєстрації;

останнє двозначне число (ХХ) — рік затвердження нормативного акту.

Схема кодування галузевих нормативних актів про охорону праці
відрізняється тим, що на місці першого трицифрового числа ставиться
чотирьохцифрове (ДНАОП Х.ХХХ-Х.ХХ-ХХ), яке означає галузь поширення
даного нормативного акту відповідно до «Загального класифікатора галузей
народного господарства Мінстату України». Інші цифрові позначення коду
галузевого нормативного акту означають те ж саме, що і міжгалузевого.

Після коду в Державному реєстрі нормативних актів про охорону праці
дається повна назва нормативного акту, наказ (постанова) органу про його
затвердження та дата затвердження.

Серед нормативно-правових актів з охорони праці важливе місце посідають
державні стандарти України (ДСТУ) та відповідні нормативні акти
(правила, норми, інструкції тощо) колишнього Радянського Союзу, які є
чинними в Україні на даний час.

Починаючи з 1972 р. в СРСР була розроблена і впроваджена в дію Система
стандартів безпеки праці, а її стандарти складали окрему – 12-у групу
Єдиної Державної Системи стандартів СРСР, яка мала назву “Система
стандартов безопасности труда” (ССБТ). Відповідно до Угоди про
співробітництво в галузі охорони праці, укладеної керівниками урядів
держав СНД у грудні 1994 року, ця система продовжує розвиватись та
удосконалюватись на міждержавному рівні, а її стандарти надалі
визнаються Україною як міждержавні стандарти за узгодженим переліком. Ці
стандарти внесені до Державного реєстру окремою групою під рубрикою
«Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці».

В Державному реєстрі нормативи цієї групи приводяться в такому вигляді:

ГОСТ 12.Х.ХХХ-ХХ.ССБТ (далі повна назва нормативного акту).

В приведеному вище цифра 12 означає, що норматив відноситься до ССБТ.

Перша цифра після 12. визначає групу даного нормативу в системі. Система
передбачає 10 груп нормативів – від 0 до 9. Чинними на даний час є групи
0-5. Групи 6-9 — резервні.

Стандарти групи 0 — основоположні. Вони встановлюють
організаційно-методичні основи ССБТ, термінологію в галузі охорони
праці, класифікацію безпечних та шкідливих виробничих факторів, вимоги
до організації трудових процесів, навчання, атестації тощо.

Стандарти групи 1 регламентують загальні вимоги безпеки до окремих видів
небезпечних і шкідливих виробничих факторів, гранично допустимих значень
їх параметрів і характеристик, методів контролю та захисту працюючих.

Стандарти групи 2 встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничого
устаткування, до окремих його видів, до методів контролю за дотриманням
вимог безпеки.

Стандарти групи 3 регламентують вимоги безпеки до технологічних
процесів, робочих місць, режимів праці, систем управління тощо.

Стандарти групи 4 — це стандарти вимог до засобів колективного та
індивідуального захисту, їх конструктивних, експлуатаційних та
гігієнічних якостей, а також до методів їх випробування та оцінки.

Стандарти групи 5 визначають загальні вимоги безпеки до виробничих
будівель, приміщень і споруд.

Подальші три цифри (ХХХ) визначають порядковий номер даного ГОСТ в групі
за реєстрацією, а дві останні (ХХ) — рік видання.

Нормативно-правові акти з охорони праці потрібно відрізняти від відомчих
документів, що можуть розроблятися на їх основі і затверджуватися
міністерствами, відомствами України або асоціаціями, корпораціями та
іншими об’єднаннями підприємств з метою конкретизації вимог
нормативно-правових актів залежно від специфіки галузі.

Нормативні акти з охорони праці підприємств

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи
розробляють на основі нормативно-правових актів і затверджують власні
нормативні акти з охорони праці, що діють в межах даного підприємства,
установи, організації. Нормативні акти підприємства конкретизують вимоги
нормативно-правових актів і не можуть містити вимоги з охорони праці
менші або слабкіші ніж ті, що містяться в державних нормах.

Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і
повноваження

Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної політики,
спрямованої на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції
неможливе без відповідного державного управління охороною праці. Стаття
31 Закону України “Про охорону праці” визначає, що державне управління
охороною праці здійснюють:

— Кабінет Міністрів України;

— спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду
за охороною праці;

— міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

— Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Закон України “Про охорону праці” передбачає, що за порушення законів та
інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у
діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці,
а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні
особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та
кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність полягає в тому, що на винного працівника
накладається дисциплінарне стягнення. Ст. 147 КЗпПУ встановлює два види
дисциплінарного стягнення: догана та звільнення з роботи. Законами,
уставами та положеннями про дисципліну, які діють в деяких галузях
(транспорт, гірничодобувна промисловість тощо), можуть бути передбачені
для окремих категорій працівників інші дисциплінарні стягнення.

Адміністративна відповідальність настає за будь-які посягання на
загальні умови пpaцi. Відповідно до ст. 41 Кодексу України про
адміністративні правопорушення порушення вимог законів та
нормативно-правових актів з охорони пpaцi тягне за собою адміністративну
відповідальність у вигляді накладання штрафу на працівників та, зокрема,
посадових ociб підприємств, установ, організацій, а також громадян —
власників підприємств чи уповноважених ними ociб.

Матеріальна відповідальність робітників i службовців регламентується
КЗпПУ та іншими нормативними актами, які торкаються цієї
відповідальності у трудових відносинах.

Загальними підставами накладення матеріальної відповідальності на
працівника є

— наявність прямої дійсної шкоди,

— провина працівника (у формі наміру чи необережності),

— пpoтипpaвнi дії (бездіяльність) працівника,

— наявність причинного зв’язку мiж винуватим та протиправними діями
(бездіяльністю) працівника та заподіяною шкодою.

На працівника може бути накладена відповідальність лише при наявності
вcix перелічених умов; відсутність хоча б однієї з них виключає
матеріальну відповідальність працівника.

Притягнення працівника до кримінальної, адміністративної i
дисциплінарної відповідальності за дії, якими нанесена шкода, не
звільнює його від матеріальної відповідальності.

При наявності в діях працівника, яким порушені правила охорони пpaцi,
ознак кримінального злочину, на нього може бути покладена повна
матеріальна відповідальність, а при відсутності таких ознак на нього
покладається вiдnoвiдaльнicmь в межах його середнього місячного
заробітку.

Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони пpaцi
передбачена ст.ст. 271 – 275 КК України, що об‘єднані в розділ Х
“Злочини проти безпеки виробництва”.

Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за
порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону
пpaцi, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання
інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого чи
спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів,
передбачених вищезазначеними статтями КК України, карається штрафом до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними
роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п‘яти
років, або позбавленням волі на строк до дванадцяти років, з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років або без такого.

Контроль за станом охорони праці забезпечує дійове управління нею.
Будь-яка система управління може надійно функціонувати лише при
наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об‘єкта
управління. Одержати таку інформацію про стан охорони праці, виявити
можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів
та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та
об’єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш
відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління.

До основних форм контролю за станом охорони праці в рамках СУОП
підприємства відносяться: оперативний контроль; відомчий контроль, що
проводиться службою охорони праці підприємства;
адміністративно-громадський багатоступеневий контроль. Крім цих видів
контролю, існує відомчий контроль вищих господарських органів, державний
нагляд та громадський контроль за охороною праці, які будуть розглянуті
окремо.

Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства
проводиться згідно із затвердженими посадовими обов’язками. При цьому
служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх
структурних підрозділах та службах підприємства.

Адміністративно-громадський багатоступеневий контроль є однією з
найкращих форм контролю за станом охорони праці, але можливість його
ефективного функціонування обумовлена наявністю співробітництва та
взаєморозуміння між роботодавцем та профспілками підприємства. Цей
контроль проводиться на кількох (як правило – трьох) рівнях. На першій
ступені контролю начальник виробничої дільниці (майстер) спільно з
громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці
на виробничій дільниці. На другій ступені — начальник цеху спільно з
громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху
(механік, електрик, технолог) два — чотири рази в місяць перевіряють
стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На третій ступені
контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія
підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє
стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник
служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профкому, керівник
медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти
підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії
фіксуються в журналі третьої ступені контролю і розглядаються на нараді.
За результатами наради видається наказ по підприємству.

Тема 2.2 — Організація охорони праці на виробництві

Права й обов‘язки роботодавця та працівника з питань охорони праці.
Організація служби охорони праці на підприємстві. Відповідальність
працівників за порушення вимог щодо охорони праці.

Навчання з питань охорони праці працівників при прийнятті на роботу і в
процесі роботи. Інструктажі з охорони праці.

Основні форми контролю за станом охорони праці. Державний нагляд та
громадський контроль.

Література: осн. Л-5 (Розділ 1.).

Завдання на СРС: Основні функції управління охороною праці: організація
та координація робіт, облік показників стану умов і безпеки праці,
аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці.

Основні положення організації охорони праці на виробництві

Закон “Про охорону праці” зобов‘язує роботодавця створити на кожному
робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно
до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог
законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець повинен створити і забезпечити функціонування
системи управління охороною праці, для чого він:

— створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують
вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх
обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них
функцій, а також контролює їх додержання;

— розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні
заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого
рівня охорони праці;

— забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до
обставин, що змінюються;

— впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби
механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний
досвід з охорони праці тощо;

— забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання
та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

— забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків,
професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів,
визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

— організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень
умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та
устаткування, атестацій робочих місць та за їх підсумками вживає заходів
до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

— розробляє і затверджує нормативні акти з охорони праці, що діють у
межах підприємства, забезпечує безоплатно працівників
нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

— здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів,
правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими
засобами виробництва, використанням засобів колективного та
індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони
праці;

— організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з
працівниками у галузі охорони праці;

— вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за
необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення
на підприємстві аварій та нещасних випадків.

За порушення зазначених вимог роботодавець несе безпосередню
відповідальність.

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні
засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або
реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси
повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Проектування виробничих об’єктів, розроблення нових технологій, засобів
виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих
повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не
допускається будівництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо
виробничих об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів
соціально-культурного призначення, виготовлення і впровадження нових для
даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої
експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність
нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування цих робіт може
провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт
підприємства, діяльність якого пов’язана з виконанням робіт та
експлуатацією об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної
небезпеки. Перелік видів робіт, об’єктів, машин, механізмів,
устаткування підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів
України.

Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробування тощо виробничих
об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів соціально-культурного
призначення, прийняття їх в експлуатацію провадяться у порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган
виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням
Держнаглядохоронпраці, вживає заходів до скасування державної реєстрації
цього підприємства за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення
вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх
усунення.

Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні
засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція,
придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише
за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим
актам з охорони праці, що чинні на території України.

Прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об’єктів
проводиться за участю представників професійних спілок.

Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин у разі
відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації.

Служба охорони праці підприємства

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець
створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що
затверджується Держнаглядохоронпраці. На підприємстві з кількістю
працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в
порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На
підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій
служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на
договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і
заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних
виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці мають право представляти підприємство в
державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці,
безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, структурні
підрозділи підприємства, порушувати клопотання про заохочення
працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні безпеки та
покращенні умов праці, а у разі виявлення порушень охорони праці:

— видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові
для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від
них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони
праці;

— вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених
законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань
і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог
нормативно-правових актів з охорони праці;

— зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування
та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу
життю або здоров’ю працюючих;

— надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності
працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Комісія з питань охорони праці підприємства

З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні
будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за
рішенням трудового колективу на підприємстві відповідно до статті 16
Закону “Про охорону праці” може створюватися комісія з питань охорони
праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а
також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з
безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до
типового положення, що затверджується Держнаглядохоронпраці.

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний
склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних
зборах (конференції) за поданням роботодавця, органу трудового колективу
та профспілкового комітету. Загальні збори (конференція) затверджують
Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке
розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Комісія
формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та
трудового колективу. До складу Комісії від роботодавця включаються
спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших
служб підприємства, від трудового колективу — рекомендуються працівники
усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці,
представники профспілки (профспілок).

Обов‘язки працівників щодо виконання вимог охорони праці

Забезпечення безпечних і здорових умов праці на виробництві неможливе
без знання і виконання працівниками всіх вимог нормативних актів про
охорону праці, що стосуються їхньої роботи, правил поводження з
машинами, механізмами, устаткуванням, використання засобів
індивідуального та колективного захисту, додержання правил внутрішнього
трудового розпорядку підприємства, співробітництва з роботодавцем у
справі охорони праці.

Обов’язком працівника насамперед є старанне ставлення до усіх видів
навчання (інструктажу), які проводить роботодавець по вивченню вимог
нормативних актів з охорони праці, правил поводження з машинами,
механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. Кожен
працівник повинен знати, що Закон “Про охорону праці” забороняє допуск
до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з
питань охорони праці. Якщо роботодавець не дотримується строків
проведення чергового навчання (інструктажу), то працівник вправі про це
нагадати відповідному керівникові, а на прохання працівника проводиться
додатковий інструктаж з питань охорони праці. Після навчання
(інструктажу) працівник повинен отримати інструкцію з охорони праці за
його професією.

До Кодексу України про адміністративні правопорушення внесені доповнення
про накладення штрафу на працівників за порушення вимог законодавчих та
інших нормативних актів про охорону праці або невиконання законних вимог
службових ociб органів Держнаглядохоронпраці щодо усунення порушень
законодавства про охорону праці.

Під час роботи працівники повинні користуватися відповідним спецодягом.
спецвзуттям i запобіжними пристосуваннями. Роботодавець зобов’язаний не
допускати до роботи працівників, які відмовляються користуватися
необхідними засобами індивідуального чи колективного захисту.

Уci працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні
бути ознайомлені з колективним договором. У колективному договорі, як
правило, містяться зобов’язання працівників ретельно вивчати вимоги
нормативно-правових актів з охорони праці, виконувати встановлений
порядок безпечного виконання робіт відповідно до конкретних обов’язків
та професій, а також правила поведінки на території підприємства у
виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках i робочих місцях;
брати активну участь i проявляти ініціативу у здiйcнeннi заходів щодо
підвищення рівня охорони праці, вносити раціоналізаторські та інші
пропозиції з цих питань тощо.

Державний нагляд, відомчий i громадський контроль за охороною праці на
виробнмцтві

З метою забезпечення виконання вимог законів та нормативно-правових
актів з охорони праці в Україні створена система державного нагляду,
відомчого і громадського контролю з цих питань.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових
актів з охорони праці відповідно до Закону «Про охорону праці»
здійснюють:

— спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду
за охороною праці;

— спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

— спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

— спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких
господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян,
політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів
місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється
законами України «Про охорону праці», «Про використання ядерної енергії
і радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими
нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що
затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на
господарські організації вищого рівня. Цей контроль здійснюється
відповідними службами охорони праці, що детально розглянуто в підручнику
окремо.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних
органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням
законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов
праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням
працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та
колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників
професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного
припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та
інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах в
цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю
працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи
умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються,
будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим
актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних
випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої
висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і
нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них
аргументовану відповідь.

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці на виробництві

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні
проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони
праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних
випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є
потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок
роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних
нормативно-правових актів з охорони праці. Підготовка працівників для
виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах
освіти (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри
підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, в тому числі створені на
підприємствах, тощо), які одержали ліцензію Міносвіти та дозвіл
Держнаглядохоронпраці на провадження такого навчання. Для решти робіт
підготовка, перепідготовка працівників за професіями можуть
здійснюватися як в закладах освіти, так і на підприємстві.

Організація навчання та перевірки знань з питань охорони праці
працівників при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на
підприємстві здійснюється працівниками служби кадрів або іншими
спеціалістами, яким керівником підприємства доручена організація цієї
роботи.

Посадові особи і спеціалісти, в службові обов’язки яких входить
безпосереднє виконання робіт підвищеної небезпеки (ДНАОП 0.00-8.02-93)
та робіт, що потребують професійного добору (ДНАОП 0.03-8.06-94), при
прийнятті на роботу проходять на підприємстві попереднє спеціальне
навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно конкретних
виробничих умов, а надалі — періодичні перевірки знань у строки,
встановлені відповідними нормативними актами про охорону праці, але не
рідше одного разу на рік.

Програми попереднього спеціального навчання розроблюються відповідними
службами підприємства з урахуванням конкретних виробничих умов і
відповідних їм чинних нормативних актів про охорону праці та
затверджуються його керівником.

Інструктажі з охорони праці

Усі працівники, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу, і при
подальшій роботі, повинні проходити на підприємстві навчання в формі
інструктажів з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим
від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні
аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці
поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

— з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову
роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

— з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть
безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для
підприємства;

— з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження
виробничої практики;

— у разі екскурсії на підприємство;

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на
робочому місці з працівником:

— новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

— який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

— який буде виконувати нову для нього роботу;

— відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому
процесі на підприємстві.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в
терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами
або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не
рідше:

— на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на 3 місяці;

— для решти робіт — 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або
в кабінеті охорони праці:

— при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про
охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

— при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації
устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та
інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

— при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці,
що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

— при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за
охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються
працівником;

— при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів
— для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

— при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;

— при ліквідації аварії, стихійного лиха;

— при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження
або інші документи.

Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на
робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом
досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2 — 15
змін або дублювання протягом не менше шести змін.

Працівники, функціональні обов’язки яких пов’язані із забезпеченням
безаварійної роботи важливих і складних господарчих потенційно
небезпечних об’єктів або з виконанням окремих потенційно небезпечних
робіт (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні
підприємства, інші подібні об’єкти, порушення технологічних режимів яких
являє загрозу для працівників та навколишнього середовища), до початку
самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов’язковим
суміщенням з протиаварійними і протипожежними тренуваннями відповідно до
плану ліквідації аварій.

Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом (розпорядженням)
по підприємству (структурному підрозділу), в якому визначаються
тривалість стажування (дублювання) та прізвище відповідального
працівника. Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити
стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання)
визначаються керівником підприємства. Тривалість стажування (дублювання)
залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації
працівника. Керівнику підприємства надається право своїм наказом
(розпорядженням) звільняти від проходження стажування (дублювання)
працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3
років або переводиться з одного цеху до іншого, де характер його роботи
та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.

Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної
професії, посади, робочого місця, які розробляються на підприємстві і
затверджуються керівником підприємства (структурного підрозділу) на
робочих місцях свого або іншого подібного за технологією підприємства. У
процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за
складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що
передбачаються функціональними обов’язками цих працівників.

Лекція 2. Тема 2.3 — Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків,
професійних захворювань та аварій

Розслідування нещасних випадків та аварій. Вимоги Закону України “Про
охорону праці” щодо розслідування та обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій. Положення про порядок розслідування та
ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на
виробництві. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків.
Положення про розслідування та облік випадків та інцидентів
невиробничого характеру.

Література: осн. Л-5 (Розділ 1.).

Завдання на СРС: Склад комісій, терміни та матеріали розслідування, акт
розслідування. Контроль за своєчасним та правильним розслідуванням
нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
Методи аналізу виробничого травматизму.

Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків, професійних
захворювань та aвapiй

Згідно статті 22 Закону України “Про охорону праці» роботодавець повинен
організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що
затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з
всеукраїнськими об’єднаннями профспілок. Зараз в Україні діє Положення
про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене Постановою
Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. N 1094.

Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації
незалежно від форми власності, на осіб, у тому числі іноземців та осіб
без громадянства, які є власниками цих підприємств або уповноваженими
ними особами, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які
відповідно до законодавства використовують найману працю, на осіб, які
забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними
внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві, а також на осіб, у тому числі іноземців та осіб без
громадянства, які працюють на умовах трудового договору (контракту),
проходять виробничу практику або залучаються до праці.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з
учнями і студентами навчальних закладів під час навчально-виховного
процесу, трудового і професійного навчання в навчальному закладі,
визначається МОН.

Розслідування та облік нещасних випадків

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення,
травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних
іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші
отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження
електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші
ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха
(землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту
з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що
призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи
більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу)
роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті
на підприємстві (далі — нещасні випадки).

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам
потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи
іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання
необхідної допомоги.

Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) у свою чергу
зобов’язаний:

— терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, у разі
необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу;

— повідомити про те, що сталося, роботодавця, відповідну профспілкову
організацію;

— зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому
місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події
(якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до
більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних
випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків
із смертельним наслідком та групових, організує його розслідування і
утворює комісію з розслідування.

У разі груповового нещасного випадку, нещасного випадку із смертельним
наслідком, роботодавець зобов’язаний негайно передати засобами зв’язку
повідомлення за встановленою формою:

— відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

— відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного
випадку;

— відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

— органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі
його відсутності — відповідній місцевій держадміністрації або
виконавчому органу місцевого самоврядування);

— відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у
разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);

— профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

— вищестоящому профспілковому органу;

— відповідному органу з питань захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності).

Такі нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню.

Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин

Роботодавець на підставі актів за формою Н-1 складає державну
статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою
Держкомстатом, і подає її в установленому порядку відповідним
організаціям, а також несе відповідальність за її достовірність згідно
із законодавством.

Роботодавець зобов’язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за
підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і здійснювати заходи
щодо запобігання подібним випадкам.

Органи, до сфери управління яких належать підприємства, місцеві
держадміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування зобов’язані
аналізувати обставини і причини нещасних випадків за підсумками півріччя
і року, доводити результати цього аналізу до відома підприємств, що
належать до сфери їх управління, а також розробляти і здійснювати заходи
щодо запобігання подібним випадкам.

Органи державного управління, державного нагляду за охороною праці, Фонд
та профспілкові організації в межах своєї компетенції перевіряють
ефективність профілактики нещасних випадків, вживають заходів до
виявлення та усунення порушень.

Підприємства, органи, до сфери управління яких належать підприємства, а
також Фонд ведуть облік усіх пов’язаних з виробництвом нещасних
випадків.

Розслідування та облік професійних захворювань

Розслідуванню підлягають усі вперше виявлені випадки хронічних
професійних захворювань і отруєнь (далі — професійні захворювання).

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у
складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано
таке право МОЗ.

У разі необхідності до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти
(представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду,
профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до
Порядку встановлення зв’язку захворювання з умовами праці.

Зв’язок професійного захворювання з умовами праці працівника
визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної
характеристики умов праці, яка складається відповідною установою
(закладом) державної санітарно-епідеміологічної служби за участю
спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу
виконавчої дирекції Фонду. Санітарно-гігієнічна характеристика видається
на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує
підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області),
завідуючого відділенням профпатології міської (обласної) лікарні.

На кожного хворого клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями
професійних захворювань лікувально-профілактичних закладів складається
повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб після встановлення
остаточного діагнозу повідомлення надсилається роботодавцю або керівнику
підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення
професійного захворювання, відповідній установі (закладу) державної
санітарно-епідеміологічної служби та лікувально-профілактичному закладу,
які обслуговують це підприємство, відповідному робочому органу
виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення
професійного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту
одержання повідомлення.

Розслідування випадку професійного захворювання проводиться комісією у
складі представників: відповідної установи (закладу) державної
санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії);
лікувально-профілактичного закладу; підприємства; профспілкової
організації, членом якої є хворий; або уповноваженого трудового
колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки;
відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники
інших органів.

Роботодавець зобов’язаний подати комісії з розслідування дані
лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу,
необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з
безпеки праці тощо), забезпечити комісію приміщенням, транспортними
засобами і засобами зв’язку, організувати друкування, розмноження і
оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.

Комісія з розслідування зобов’язана:

— скласти програму розслідування причин професійного захворювання;

— розподілити функції між членами комісії;

— розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

— провести розслідування обставин та причин професійного захворювання;

— скласти акт розслідування за формою П-4, у якому зазначити заходи щодо
запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення
нормалізації умов праці, а також назвати осіб, які не виконали
відповідні вимоги (правила, гігієнічні регламенти).

Акт розслідування причин професійного захворювання складається комісією
з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення
розслідування та надсилається роботодавцем хворому,
лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство,
робочому органу виконавчої дирекції Фонду та профспілковій організації,
членом якої є хворий. Один примірник акта надсилається відповідній
установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби для
аналізу і контролю за здійсненням заходів.

Перший примірник акта розслідування залишається на підприємстві, де
зберігається протягом 45 років.

Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення
розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали
та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а
також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено
порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення
професійного захворювання.

Про здійснення запропонованих комісією з розслідування заходів щодо
запобігання професійним захворюванням роботодавець письмово інформує
відповідну установу (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби
протягом терміну, зазначеного в акті.

У разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного
захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСЕК для розгляду
питання подальшої його працездатності.

Контроль за своєчасністю і об’єктивністю розслідування професійних
захворювань, їх документальним оформленням, виконанням заходів щодо
усунення причин здійснюють установи (заклади) державної
санітарно-епідеміологічної служби, Фонд, профспілки та уповноважені
трудових колективів з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.

Реєстрація та облік випадків професійних захворювань ведеться в
спеціальному журналі.

До цього журналу також вносяться дані щодо працездатності кожного
працівника, в якого виявлено професійне захворювання.

У разі виявлення у працівника кількох професійних захворювань потерпілий
реєструється в журналі один раз із зазначенням усіх його діагнозів.

Установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби на
підставі актів розслідування випадків професійних захворювань складають
карти обліку професійних захворювань за формою П-5. Ці карти і записи на
магнітних носіях зберігаються у відповідній установі (закладі) державної
санітарно-епідеміологічної служби та в МОЗ протягом 45 років.

Розслідування та облік аварій

Про аварію свідок повинен негайно повідомити безпосереднього керівника
робіт або іншу посадову особу підприємства, які в свою чергу зобов’язані
повідомити роботодавця.

Роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни,
зобов’язані діяти згідно з планом ліквідації аварії, вжити першочергових
заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги,
запобігання подальшому поширенню аварії, встановлення меж небезпечної
зони та обмеження доступу до неї людей.

На підприємстві згідно з вимогами законодавчих та інших
нормативно-правових актів з питань захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій та охорони праці повинні бути розроблені і
затверджені роботодавцем:

— план попередження надзвичайних ситуацій, у якому визначаються можливі
аварії та інші надзвичайні ситуації техногенного та природного
характеру, прогнозуються наслідки, визначаються заходи щодо їх
ліквідації, терміни виконання, а також сили і засоби, що для цього
залучаються;

— план ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій), у якому перелічуються
всі можливі аварії та інші надзвичайні ситуації, визначаються дії
посадових осіб і працівників підприємства під час їх виникнення,
обов’язки працівників професійних аварійно-рятувальних служб або
працівників інших підприємств, які залучаються до ліквідації
надзвичайних ситуацій.

Роботодавець або уповноважена ним особа зобов’язаний негайно повідомити
про аварію територіальний орган Держнаглядохоронпраці, орган, до сфери
управління якого належить підприємство, відповідну місцеву
держадміністрацію або виконавчий орган місцевого самоврядування, штаб
цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем
виникнення аварії і відповідний профспілковий орган, а в разі
травмування або загибелі працівників також відповідний робочий орган
виконавчої дирекції Фонду.

Розслідування аварій з нещасними випадками проводиться згідно вимог
Положення про розслідування нещасних випадків.

Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями з
розслідування, що утворюються.

Головою комісії призначається представник органу, до сфери управління
якого належить підприємство, місцевого органу виконавчої влади або
представник органу державного нагляду за охороною праці чи МНС.

У ході розслідування комісія з розслідування визначає характер аварії,
з’ясовує обставини, що спричинили її, встановлює факти порушення вимог
законодавства та нормативних актів з питань охорони праці, цивільної
оборони, правил експлуатації устаткування та технологічних регламентів,
визначає якість виконання будівельно-монтажних робіт або окремих вузлів,
конструкцій, їх відповідність вимогам технічних і галузевих нормативних
актів та проекту, встановлює осіб, що несуть відповідальність за
виникнення аварії, намічає заходи щодо ліквідації її наслідків та
запобігання подібним аваріям.

Комісія з розслідування зобов’язана протягом десяти робочих днів
розслідувати аварію і скласти акт за формою Н-5. Шкода, заподіяна
аварією, визначається з урахуванням втрат, зазначених у додатку
Положення про розслідування.

Залежно від характеру аварії у разі необхідності проведення додаткових
досліджень або експертизи зазначений термін може бути продовжений
органом, який призначив комісію.

За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким
відповідно до висновків комісії з розслідування затверджує заходи щодо
запобігання подібним аваріям і притягає до відповідальності працівників
за порушення законодавства про охорону праці.

Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії проводить
підприємство, де сталася аварія, яке в п’ятиденний термін після
закінчення розслідування надсилає їх прокуратурі та органам,
представники яких брали участь у розслідуванні.

Перший примірник акта розслідування аварії, внаслідок якої не сталося
нещасного випадку, зберігається на підприємстві до завершення термінів
здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше
двох років.

Роботодавець зобов’язаний проаналізувати причини аварії та розробити
заходи щодо запобігання подібним аваріям у подальшому.

Державна статистична звітність щодо аварій затверджується Держкомстатом
за поданням Держнаглядохоронпраці.

Письмову інформацію про здійснення заходів, запропонованих комісією з
розслідування, роботодавець подає організаціям, представники яких брали
участь у розслідуванні, у терміни, зазначені в акті розслідування
аварії.

Склад комісій, терміни та матеріали розслідування, акт розслідування

До складу комісії з розслідування включаються:

— керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа
(спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій
спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії),

— керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст,

— представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або
уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо
потерпілий не є членом профспілки,

— інші особи.

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці,
де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не
включається.

У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу
комісії з розслідування включається також представник відповідного
робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу
комісії з розслідування включається також спеціаліст відповідної
установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та
відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в
розслідуванні нещасного випадку.

У разі настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою
самостійно, за умови добровільної сплати нею внесків на державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві розслідування
організує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду. Головою
комісії з розслідування призначається представник відповідного робочого
органу виконавчої дирекції Фонду, а до складу цієї комісії включається
потерпілий або його довірена особа, спеціаліст з охорони праці
відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого
самоврядування, представник профспілкової організації, членом якої є
потерпілий.

Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб:

— обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які
причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

— визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам
нормативно-правових актів про охорону праці;

— з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку,
визначити, пов’язаний чи не пов’язаний цей випадок з виробництвом;

— визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про
охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним
нещасним випадкам;

— скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох
примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про
потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження
роботодавцю;

— у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім
акта за формою Н-1, складається також карта обліку професійного
захворювання (отруєння) за формою П-5.

До першого примірника акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5
(далі — акт розслідування нещасного випадку) додаються акт за формою Н-1
або НТ, пояснення свідків, потерпілого, витяги з експлуатаційної
документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують
стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), у разі
необхідності також медичний висновок про наявність в організмі
потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться
на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ
протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які
сталися за межами підприємства, — протягом доби після одержання
необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

— потерпілому або його довіреній особі разом з актом розслідування
нещасного випадку;

— керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, дільниці, місця,
де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання
подібним випадкам;

— відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією
акта розслідування нещасного випадку;

— відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

— профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

— керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства або
посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання
функцій спеціаліста з питань охорони праці.

На вимогу потерпілого голова комісії з розслідування зобов’язаний
ознайомити потерпілого або його довірену особу з матеріалами
розслідування нещасного випадку.

Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого
належить підприємство. У разі виявлення гострого професійного
захворювання копія акта за формою Н-1 та карта обліку гострого
професійного захворювання за формою П-5 надсилається також до
відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НТ разом з
матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на
підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті
потерпілого роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає
повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в
десятиденний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким
надсилався акт за формою Н-1 або НТ. Повідомлення про наслідки нещасного
випадку обов’язково додається до акта за формою Н-1 або НТ і підлягає
зберіганню разом з ним.

Посадова особа Держнаглядохоронпраці має право у разі необхідності із
залученням представників відповідного робочого органу виконавчої
дирекції Фонду та профспілкової організації, членом якої є потерпілий,
проводити розслідування нещасного випадку (надходження скарги, незгода з
висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку або його
приховання тощо) і видавати обов’язкові для виконання роботодавцем
приписи за формою Н-9 щодо необхідності визнання нещасного випадку
пов’язаним з виробництвом, складання або перегляду акта за формою Н-1 та
взяття його на облік.

Порядок проведення спеціального розслідування нещасного випадку

Спеціальне розслідування організовує роботодавець (якщо постраждав сам
роботодавець, — орган, до сфери управління якого належить підприємство,
а у разі його відсутності — відповідна місцева держадміністрація або
виконавчий орган місцевого самоврядування). Розслідування проводиться
комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом
керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з
органами, представники яких входять до складу цієї комісії.

До складу комісії із спеціального розслідування включаються: посадова
особа органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії),
представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду,
представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а
у разі його відсутності — відповідної місцевої держадміністрації або
виконавчого органу місцевого самоврядування, роботодавця, профспілкової
організації, членом якої є потерпілий, вищестоящого профспілкового
органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці,
якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі розслідування випадків
виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст
відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної
служби.

Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру і можливих
наслідків аварії тощо) до складу комісії із спеціального розслідування
можуть бути включені спеціалісти відповідного органу з питань захисту
населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники органів
охорони здоров’я та інших органів.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого
загинуло 2 — 4 особи, проводиться комісією, яка призначається наказом
керівника Держнаглядохоронпраці або його територіального органу, а
випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і
більше осіб, проводиться комісією, яка призначається наказом
Держнаглядохоронпраці, якщо з цього приводу не було прийнято
спеціального рішення Кабінету Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не
більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може
бути продовжений органом, який призначив розслідування.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування
за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, передбачені
Положенням, у тому числі карта обліку професійного захворювання
(отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок
пов’язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами
комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта
член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку.

Акт за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого складається відповідно
до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується
головою та членами комісії із спеціального розслідування і
затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих
документів.

Для встановлення причин нещасних випадків і розроблення заходів щодо
запобігання подібним випадкам комісія із спеціального розслідування має
право вимагати від роботодавця утворення експертної комісії із
залученням до її роботи за рахунок підприємства експертів — спеціалістів
науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій,
органів виконавчої влади та державного нагляду за охороною праці.

Медичні заклади, судово-медична експертиза, органи прокуратури і
внутрішніх справ та інші органи зобов’язані згідно із законодавством
безоплатно надавати на запит посадових осіб Держнаглядохоронпраці або
Фонду, які є членами комісії із спеціального розслідування, відповідні
матеріали та висновки щодо нещасного випадку.

Під час розслідування роботодавець зобов’язаний:

— зробити у разі необхідності фотознімки місця нещасного випадку,
пошкодженого об’єкта, устаткування, інструменту, а також надати технічну
документацію та інші необхідні матеріали;

— надати транспортні засоби, засоби зв’язку, службові приміщення для
роботи комісії із спеціального розслідування, експертної комісії;

— організувати у разі розслідування випадків виявлення гострого
професійного захворювання (отруєння) проведення медичного обстеження
працівників відповідної дільниці підприємства;

— забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень і
випробувань, технічних розрахунків та інших робіт;

— організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній
кількості матеріалів спеціального розслідування.

Роботодавець, працівником якого є потерпілий, компенсує витрати,
пов’язані з діяльністю комісії із спеціального розслідування та
залучених до її роботи спеціалістів. Роботодавець у п’ятиденний термін з
моменту підписання акта спеціального розслідування нещасного випадку чи
одержання припису посадової особи Держнаглядохоронпраці щодо взяття на
облік нещасного випадку зобов’язаний розглянути ці матеріали і видати
наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню
подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників,
які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Перший примірник матеріалів розслідування залишається на підприємстві.
Потерпілому або членам його сім’ї, довіреній особі надсилається
затверджений акт за формою Н-1 або НТ разом з копією акта спеціального
розслідування нещасного випадку.

Тема 2.4 — Основні фактори виробничого середовища, що визначають умови
праці на виробництві. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої
санітарії

Основні фактори виробничого середовища, що визначають та формують умови
праці на виробництві.

Мікроклімат робочої зони.

Вплив шкідливих речовин на здоров’я працюючих. Класифікація шкідливих
домішок повітряного середовища за характером дії на організм людини.
Класи небезпечності речовин. Джерела забруднення повітряного середовища
шкідливими речовинами.

Значення виробничого освітлення для забезпечення продуктивності і
безпеки праці. Існуючи види та системи освітлення.

Вібрації як негативний чинник виробничого процесу. Класифікація
вібрацій.

Визначення поняття “виробничий шум”, його основні параметри.
Класифікація шумів.

Інфра- та ультразвук. Параметри інфра- та ультразвукових коливань.
Джерела ультра- та інфразвукових коливань.

Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).

Завдання на СРС: Вплив параметрів мікроклімату на теплообмін організму
людини з навколишнім середовищем. Гострі і хронічні отруєння, професійні
захворювання. Основні світлотехнічні величини і поняття. Вплив вібрацій
на організм людини, вібраційна хвороба. Дія на організм людини шуму,
ультра- та інфразвуку.

Основні фактори виробничого середовища, що визначають та формують умови
праці на виробництві.

МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Мікроклімат виробничих приміщень — це умови внутрішнього середовища цих
приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Як
фактор виробничого середовища, мікроклімат впливає на теплообмін
організму людини з цим середовищем і, таким чином, визначає тепловий
стан організму людини в процесі праці.

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими
показниками:

· температура повітря (0С),

· відносна вологість повітря (%),

· швидкість руху повітря (м/с),

· інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінювання (Вт/м2) від
поверхонь обладнання та активних зон технологічних процесів (в ливарному
виробництві, при зварюванні і т. ін.).

При виконанні роботи в організмі людини відбуваються певні фізіологічні
(біологічні) процеси інтенсивність яких залежить від загальних затрат на
виконання робіт і які супроводжуються тепловим ефектом і завдяки яким
підтримується функціонування організму. Частина цього тепла споживається
самим організмом, а надлишки тепла повинні відводитись в оточуюче
організм середовище.

Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на самопочуття та
працездатність людини і, як наслідок цього, рівень травматизму. Тривала
дія високої температури повітря при одночасно підвищеної його вологості
приводить до збільшення температури тіла людини до 38-40 0С
(гіпертермія), в наслідок чого здійснюється різноманітні фізіологічні
порушення у організмі: зміни у обміні речовин, у серцево-судинної
системи, зміни функцій внутрішніх органів (печінки, шлунка, жовчного
міхура, нірок), змінні у системі дихання, порушення центральної та
периферичної нервових систем .

При підвищенні температури значного збільшується потовиділення, в
наслідок чого здійснюється різке порушення водного обміну. З потом із
організму виділяється значна кількість солей , головним образом
хлористого натрію, калію, кальцію. Зростає вмісту у крові молочний
кислоти, мочевини. Змінюються другі параметрі крові, в наслідок чого
вона згущається. В умовах високої температури збільшується частота
пульсу (до 100 -180 поштовхів за хвилину), збільшується артеріальний
тиск. Перегрів тіла людини супроводжується головними болями,
запамороченням, нудотою, загальною слабістю, часом могуть виникати
судоми та втрата свідомості. Негативна дія високої температури
збільшується при підвищеної вологості, тому що при цьому зніжує процес
випарювання поту, тобто погіршується тепловіддача від тіла людини. Зміни
в організму при підвищеної температурі безумовно відображаються на
працездатність людини. Так, збільшення температури повітря виробничого
середовища з 20 0С до 350С приводить до зниження працездатності людини
на 50-60%.

Суттєві фізіологічні зміни в організмі здійснюються також при холодовому
впливу, яке приводить до переохолоджуванню організму (гіпотермія) .
Найбільш виражені реакції на низку температуру є звуження судин м’язів
та шкіри. При цьому зніжується пульс, збільшується об’єм дихання і
споживання кисню. Тривала дія знижених температур приводить до появи
таких захворювань як радикуліт, невралгія, суглобного та м’язового
ревматизму, інфекційних запалювань дихального тракту, алергії і та ін.
Охолоджування температури тіла викликає порушення рефлекторних реакції ,
зниження тактильних і других реакцій, утруднюються рухи. Це також може
бути причиною збільшення виробничого травматизму.

Недостатня вологість повітря (нижче 20%) приводять до підсихання
слизових оболонок дихального тракту та очей, в наслідок чого зменшується
їх захисна здатність протистояти мікробам.

Фізіологічна дія рухомого потоку повітря пов’язана з змінами у
температурному режиму організму, а також механічної дії (повітряному
тиску) , яка вивчена ще недостатня. Встановлено, що максимальна
швидкість повітря на робочих місцях не повинна перевищувати 2 м/с.

ШКІДЛИВІ РЕЧОВИНИ

В даний час близько 60 тисяч хімічних речовин знаходять застосування в
діяльності людини. Серед інгредієнтів забруднення повітряного середовища
(шкідливі речовини) — тисячі хімічних сполук у вигляді аерозолів
(твердих, рідких) чи газоподібному вигляді.

Шкідливими називаються речовини, що при контакті з організмом можуть
викликати захворювання чи відхилення від нормального стану здоров’я, що
виявляються сучасними методами як у процесі контакту з ними, так і у
віддалений термін, в тому числі і в наступних поколіннях.

Склад і ступінь забруднення повітряного середовища різними речовинами
оцінюється по масі (мг) в одиниці об’єму повітря (м3 ) — концентрації
(С, мг/м3). Крім одиниці виміру — мг/м3, можуть використовуватися — %, а
також – млн-1 чи “ppm” (кількість часток речовини на мільйон часток
повітря).

По ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на
чотири класи небезпеки:

1- надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз — менш 0,1 мг/м3 у повітрі
(смертельна концентрація в повітрі менш 500мг/м3 );

2- високо небезпечні – ГДКрз — 0,11,0 мг/м3 (смертельна концентрація в
повітрі 500-5000 мг/м3);

3- помірковано небезпечні — ГДКрз-0,110,0 мг/м3 (смертельна
концентрація в повітрі 500050000 мг/м3);

4- мало небезпечні ГДКрз>10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі
> 50000 мг/м3).

У таблиці приведені значення гранично допустимих концентрацій для деяких
інгредієнтів, що знаходяться у виробничому повітряному середовищі й в
атмосфері населених пунктів.

Таблиця

Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у робочій зоні і в
атмосфері населених пунктів

Речовина

Назва (формула)ГДКрз ,

мг/м3ГДКмр,

мг/м3ГДКсд,

мг/м3Клас небезпеки

Дія на людинуОксид вуглецю (СО)

20,03,01,04Задушлива дія, порушення центральної нервової системиДвооксид
азоту (NO2)

2,00,0850,0853Порушення дихальних шляхів, набряк легенів, серцева
слабість.Сірчистий ангідрид (SO2)10,00,50,053Дратівна дія слизистих,
верхніх дихальних шляхів, імунна система, гастрит.Зважені речовини
(неорганічний пил) 0,150,05Захворювання дихальної системиКадмій
(Сd)0,051Канцероген*Свинець (Pb)0,010,0031Уражається шлунково-кишковий
тракт, печінка, нирки; змінюється склад крові і кісткового мозку;
уражається головний мозок; викликає м’язову
кволістьБензин100,05,01,54Наркотична дія (ураження центральної нервової
системи)Бензпирен (С20Н12)0,000150,1мкг/100 м31КанцерогенМарганець (Mn,
Mn2)0,051Уражає центральну нервову систему, печінку, шлунок Фенол
(С6Н6ПРО)0,30,010,012Потрібний захист шкіри, очей; алергійні дії

* Канцероген – речовина, що сприяє появі злоякісних новоутворень у
різних органах.

Освітлення виробничих приміщень

Світло – один із суттєвих чинників виробничого середовища, завдяки якому
забезпечується зоровий зв’язок працівника з його оточенням. Відомо, що
біля 80% всієї інформації про навколишнє середовище надходить до людини
через очі – наш зоровий апарат. Правильно організоване освітлення
позитивно впливає на діяльність центральної нервової системи, знижує
енерговитрати організму на виконання певної роботи, що сприяє підвищенню
працездатності людини, продуктивності праці і якості продукції, зниженню
виробничого травматизму тощо. Так, наприклад, збільшення освітленості
від 100 до 1000 люкс при напруженій зоровій роботі приводить до
підвищення продуктивності праці на 10-20%, зменшення браку на 20%,
зниження кількості нещасних випадків на 30%. Вважають, що 5% травм
можуть спричинюватись такою професійною хворобою як робоча міокопія
(короткозорість).

Слід відмітити особливо важливу роль в життєдіяльності людини природного
освітлення, його ультрафіолетової частини спектру. Природне освітлення
стимулює біохімічні процеси в організмі, поліпшує обмін речовин,
загартовує організм, йому властива протибактерицидна дія тощо. У зв’язку
з цим при недостатньому природному освітленні в умовах виробництва
санітарно-гігієнічні нормативи вимагають у системі штучного освітлення
застосовувати джерела штучного світла з підвищеною складовою
ультрафіолетового випромінювання – еритемні джерела світла.

Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в
основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове
сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація,
конвергенція.

Адаптація – здатність ока пристосовуватися до різної освітленості
звуженням і розширенням зіниці в діапазоні 2 — 8 мм .

Акомодація – пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що
знаходяться від нього на різній відстані, за рахунок зміни кривизни
кришталика.

Конвергенція – здатність ока при розгляданні близьких предметів займати
положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише
кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Діючи на око,
випромінювання, що мають різну довжину хвилі, викликають відчуття того
або іншого кольору. Межі колірних смуг наступні:

Колір Довжина хвилі, нм Фіолетовий 380-450 Синій 450-480 Зелений
510-550 Жовтий 575-585 Оранжевий 585-620 Червоний 620-780

Для ока людини найбільш відчутним є жовто-зелене випромінювання із
довжиною хвилі 555 нм. Спектральний склад світла впливає на
продуктивність праці та психічний стан людини. Так, якщо продуктивність
людини при природному освітленні прийняти за 100%, то при червоному та
оранжевому освітленні (довжина хвилі 600 …780нм ) вона становить лише
76%. При надмірний яскравості джерел світла та оточуючих предметів може
відбутись засліплення робітника. Нерівномірність освітлення та
неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частої
переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього, – до
швидкого вломлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються,
краще фарбувати в кольори з коефіцієнтом відбивання 0,4 – 0,6, і,
бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню .

Види виробничого освітлення

Залежно від джерел світла освітлення може бути природним, що створюється
прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що
створюється електричними джерелами світла, та суміщеним, при якому
недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двобічне), що
здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє,
здійснюється через отвори (ліхтарі) в дахах і перекриттях; комбіноване –
поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальнім та комбінованим. Загальне
освітлення передбачає розміщення світильників у верхній зоні приміщення
(не нижче 2,5 м над підлогою) для здійснювання загальне рівномірного або
загального локалізованого освітлення (з урахуванням розтушування
обладнання та робочих місць). Місцеве освітлення створюється
світильниками, що концентрують світловий потік безпосереднього на
робочих місцях. Комбіноване освітлення складається із загального та
місцевого. Його доцільно застосувати при роботах високої точності, а
також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи,
напрямок світла. Одне місцеве освітлення у виробничих приміщеннях
заборонене.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче,
чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне .

Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової
діяльності людини.

Чергове освітлення – зніжений рівень освітлення, що передбачається у
неробочий час, при цьому використовують частину світильників інших видів
освітлення.

Аварійне освітлення вмикається при вимиканні робочого освітлення.
Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела і
повинні забезпечувати освітленість не менше 5 % величини робочого
освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях виробничих приміщень
і не менше 1 лк на території підприємства.

Евакуаційне освітлення вмикається для евакуації людей з приміщення під
час виникнення небезпеки. Воно встановлюється у виробничих приміщеннях з
кількістю працюючих більше 50, а також у приміщеннях громадських та
допоміжних будівель промислових підприємств, якщо в них одночасно можуть
знаходитися більше 100 чоловік. Евакуаційна освітленність у приміщеннях
має бути 0,5 лк, поза приміщенням 0,2 лк.

Охоронне освітлення передбачається вздовж границь територій, що
охороняються, і має забезпечувати освітленість 0,5 лк.

Вібрації

Вібрація це механічні коливання пружних тіл або коливальні рухи
механічних систем. Для людини вібрація є видом механічного впливу, якій
має негативні наслідки для організму.

Причиною появи вібрації є неврівноважені сили та ударні процеси в
діючих механізмах. Створення високопродуктивних потужних машин і
швидкісних транспортних засобів при одночасному зниженні їх
матеріалоємності неминуче призводить до збільшення інтенсивності і
розширення спектру вібраційних та віброакустичних полів. Цьому сприяє
також широке використання в промисловості і будівництві високоефективних
механізмів вібраційної та віброударної дії . Дія вібрації може приводити
до трансформування внутрішньої структури і поверхневих шарів матеріалів,
зміни умов тертя і зносу на контактних поверхнях деталей машин,
нагрівання конструкцій. Через вібрацію збільшуються динамічні
навантаження в елементах конструкцій, стиках і сполученнях, знижується
несуча здатність деталей, ініціюються тріщини, виникає руйнування
обладнання. Усе це приводить до зниження строку служби устаткування,
зростання імовірності аварійних ситуацій і зростання економічних витрат.
Вважають, що 80% аварії в машинах і механізмах здійснюється в наслідок
вібрації. Крім того, коливання конструкцій часто є джерелом небажаного
шуму. Захист від вібрації є складною і багатоплановою в
науково-технічному та важливою у соціально-економічному відношеннях
проблемою нашого суспільства.

Дія вібрації визначається інтенсивністю коливань, їх спектральним
складом, тривалістю впливу та напрямком дії. Показниками інтенсивності є
середньоквадратичні або амплітудні значення віброприскорення (а),
віброшвидкості(v), вібро зміщення (x). Параметри x,v, a – взаємозалежні,
і для синусоїдальних вібрацій величина кожного з них може бути обчислена
за значеннями іншого зі співвідношення:

a = v(2рf)= x(2рf)2

де 2рf – кругова частота вібрації, с-1.

Для оцінки рівнів вібрації використовується логарифмічна шкала децибел .

Логарифмічні рівні віброшвидкості (Lv) в дБ визначають за формулою:

picscalex1000100090000034e0100000300150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02400480091200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffb9ffffff40090000f90300000b00000026060f000c004d61746854797065
0000f00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
000203070500000013020002a60815000000fb0280fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e000094040000002d01010008000000320a6002
e608010000002c0008000000320a60027d0302000000323008000000320a60023a000100
00004c0015000000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000094040000002d01020004000000f001010008000000320aee03eb07
01000000300008000000320ac0024e0101000000760010000000fb0280fe000000000000
9001010000020002001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f00102000800
0000320a8e03e706010000006e0008000000320a6d013e07010000006e0015000000fb02
80fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e000094
040000002d01020004000000f001010008000000320a60020f05020000004c6710000000
fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d010100
04000000f001020008000000320a60025202010000003d000a00000026060f000a00ffff
ffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374
656d00cc040000002d01020004000000f0010100030000000000

де v — середньоквадратичне значення віброшвидкості, м/с,
(v=picscalex100010009000003840100000400150000000000050000000902000000000
400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000
50000000b0200000000050000000c02c00480061200000026060f001a00ffffffff00001
0000000c0ffffffa1ffffff40060000610400000b00000026060f000c004d61746854797
0650000f00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001
4028002440105000000130280025c02050000001402f9024800050000001302dd0279000
9000000fa02000020000000000000002200040000002d010100050000001402e50279000
500000013025f04c000040000002d0100000500000014025f04c80005000000130267002
6010500000014026700260105000000130267002c0610000000fb02c0fd0000000000009
001000000020002001053796d626f6c0002040000002d01020008000000320a3903a7020
1000000e50015000000fb0220ff0000000000009001010000000402001054696d6573204
e657720526f6d616e0000b5040000002d01030004000000f001020008000000320a5a013
c03010000006e0008000000320a4003680501000000690015000000fb0280fe000000000
0009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00ccb5040000002d010
20004000000f001030008000000320a0e04460101000000d20015000000fb0220ff00000
00000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000b5040000002
d01030004000000f001020008000000320a4f04390301000000310008000000320a34026
f0501000000320015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d657
3204e657720526f6d616e0000b5040000002d01020004000000f001030008000000320ae
002870401000000760008000000320aec0170010100000031000a00000026060f000a00f
fffffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797
374656d00cc040000002d01030004000000f0010200030000000000, де vi – миттєві
значення віброшвидкості за період осереднення Т );

vo — опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5 х 10-8 м/с (для
локальної та загальної вібрацій).

Логарифмічні рівні віброприскорення (La) в дБ визначають за формулою:

picscalex100010009000003540000000000120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02200220011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffa5ffffffe0000000c50100000b00000026060f000c004d61746854797065
000050000a00000026060f000a00ffffffff010000000000030000000000picscalex100
010009000003540000000000120000000000050000000902000000000400000002010100
050000000102ffffff00040000002e01180005000000310201000000050000000b020000
0000050000000c02200220011200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
a5ffffffe0000000c50100000b00000026060f000c004d61746854797065000050000a00
000026060f000a00ffffffff010000000000030000000000picscalex100010009000003
7a0100000300170000000000050000000902000000000400000002010100050000000102
ffffff00040000002e01180005000000310201000000050000000b020000000005000000
0c02400420091200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffffb5ffffffe008
0000f50300000b00000026060f000c004d617468547970650000f00009000000fa020000
10000000000000002200040000002d0100000500000014020002c3060500000013020002
510817000000fb0280fe0000000000009001000000cc0402001054696d6573204e657720
526f6d616e2043797200cce6040000002d01010008000000320a60027d08010000002c00
17000000fb0280fe0000000000009001000000cc0402001054696d6573204e657720526f
6d616e204379720000e6040000002d01020004000000f001010008000000320a8b03d506
01000000e00008000000320a70012d0701000000e00017000000fb0280fe000000000000
9001000000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cce604000000
2d01010004000000f001020008000000320a60025a0302000000323008000000320a6002
4000010000004c0017000000fb0220ff0000000000009001000000cc0402001054696d65
73204e657720526f6d616e2043797200cce6040000002d01020004000000f00101000800
0000320aeb03a30701000000300008000000320ac0023e0101000000610017000000fb02
80fe0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e204379
7200cce6040000002d01010004000000f001020008000000320a6002e804020000004c67
10000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c000204000000
2d01020004000000f001010008000000320a60023102010000003d000a00000026060f00
0a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc02000000cc01020222
53797374656d00cc040000002d01010004000000f0010200030000000000

де a — середнє квадратичне значення віброприскорення, м/с2;

aо — опорне значення віброприскорення, що дорівнює 3 х 10-4 м/с2 .

За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та локальну
(місцеву) вібрацію. Загальна вібрація та, що викликає коливання всього
організму, а місцева (локальна) — втягує в коливальні рухи лише окремі
частини тіла (руки, ноги).

Локальна вібрація, що діє на руки людини, утворюється багатьма ручними
машинами та механізованим інструментом, при керуванні засобами
транспорту та машинами, при будівельних та монтажних роботах.

Загальну вібрацію за джерелом виникнення поділяють на такі категорії:

Категорія 1 — транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях
самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час руху по
місцевості, агрофонах і дорогах (в тому числі при їх будівництві). До
джерел транспортної вібрації відносять, наприклад, трактори
сільськогосподарські та промислові, самохідні сільськогосподарські
машини; автомобілі вантажні (в тому числі тягачі, скрепери, грейдери,
котки та ін.); снігоприбирачі, самохідний гірничошахтний рейковий
транспорт.

Категорія 2 — транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на
робочих місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються
тільки по спеціально підготовленим поверхням виробничих приміщень,
промислових майданчиків та гірничих виробок. До джерел
транспортно-технологічної вібрації відносять, наприклад, екскаватори (в
тому числі роторні), крани промислові та будівельні, машини для
завантаження мартенівських печей (завалочні), гірничі комбайни,
самохідні бурильні каретки, шляхові машини, бетоноукладачі, транспорт
виробничих приміщень.

Категорія 3 — технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях
стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел
вібрації. До джерел технологічної вібрації відносяться, наприклад,
верстати та метало-деревообробне, пресувально-ковальське обладнання,
ливарні машини, електричні машини, окремі стаціонарні електричні
установки, насосні агрегати та вентилятори, обладнання для буріння
свердловин, бурові верстати, машини для тваринництва, очищення та
сортування зерна (у тому числі сушарні), обладнання промисловості
будматеріалів (крім бетоноукладачів), установки хімічної та
нафтохімічної промисловості і т. ін.

Загальну технологічну вібрацію за місцем дії поділяють на такі типи:

а) на постійних робочих місцях виробничих приміщень підприємств;

б) на робочих місцях складів, їдалень, побутових, чергових та інших
виробничих приміщень, де немає джерел вібрації;

в) на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро,
лабораторій, учбових пунктів, обчислювальних центрів, медпунктів,
конторських приміщень, робочих кімнат та інших приміщень для працівників
розумової праці.

За джерелом виникнення локальну вібрацію поділяють на таку, що
передається від:

— ручних машин або ручного механізованого інструменту, органів керування
машинами та устаткуванням;

— ручних інструментів без двигунів (наприклад, рихтувальні молотки) та
деталей, які оброблюються.

За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділяють на:

— постійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості
змінюється менше ніж у 2 рази (менше 6 дБ) за робочу зміну;

— непостійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості
змінюється не менше ніж у 2 рази (6 дБ і більше) за робочу зміну.

За напрямком дії загальну та локальну вібрації характеризують з
урахуванням осей ортогональної системи координат X, Y, Z .

Напрями координатних осей при дії загальної (а) та локальної(б) вібрації

Характер вібрації, діючої на людину від машин і об’єктів представлений у
таблиці.

Таблиця

Характер вібрації, збуджуваної машинами Машини (об’єкти)Характер
вібраціїАвтомобілі, літаки, суднаВипадкова широкосмуговаБудівельні
машини, трактори, комбайни, трамваї, залізничний транспортВипадкова
вузькосмуговаМеталообробні верстати, компресори, текстильні машини,
двигуни внутрішнього згоряння, електродвигуниДетермінована
полігармонійнаБурові машини, підіймальні крани, відбійні молотки,
землерийні машиниВипадкова і детермінована полі- гармонійна

ВИРОБНИЧИЙ шум

Шум це будь-який небажаний звук, якій наносить шкоду здоров’ю людини,
знижує його працездатність, а також може сприяти отриманню травми в
наслідок зниження сприйняття попереджувальних сигналів. З фізичної точки
зору — це хвильові коливання пружного середовища , що поширюються з
певної швидкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.

Звукові хвилі виникають при порушенні стаціонарного стану середовища в
наслідок впливу на них сили збудження и поширюючись у ньому утворюють
звукове поле. Джерелами цих порушень бути механічні коливання
конструкцій або їх частин, нестаціонарні явища в газоподібних або рідких
середовищах

Основними характеристиками таких коливань служить амплітуда звукового
тиску(р,Па), частота (f,Гц). Звуковий тиск – це різниця між миттєвим
значенням повного тиску у середовищі при наявності звуку та середнім
тиском в цьому середовищі при відсутності звуку. Поширення звукового
полю супроводжується переносом енергії, яка може бути визначена
інтенсивністю звуку J(Вт/м2 ).У вільному звуковому полі інтенсивність
звуку і звуковий тиск зв’язати між собою співвідношенням

J =p2 /с·C,

де J –інтенсивність звуку , Вт/м2

p- звуковий тиск, Па,

с- щільність середовища,кг/м3

С – швидкість звукової хвилі в даному середовищі, м/с.

За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові
з частотою коливань менше 20 Гц, звукові (ті, що ми чуємо) від 20 Гц до
20 кГц та ультразвукові більше 20 кГц . Швидкість поширення звукової
хвилі C ( м/с) залежить від властивостей середовища і насамперед від
його щільності. Так, в повітрі при нормальних атмосферних умовах C~344
м/с; швидкість звукової хвилі в воді ~1500 м/с , у металах ~ 3000-6000
м/с.

Людина сприймає звуки в широкому діапазоні інтенсивності (від нижнього
порога чутності до верхнього –больового порога ) . Але звуки різних
частот сприймаються неоднаково. Найбільша чутність звуку людиною
відбувається у діапазоні 800-4000 Гц. Найменша – в діапазоні 20-100 Гц.

Залежність рівня звукового тиску, що сприяється людиною від частоти
звуку (криві рівної гучності)

В зв’язку з тим, що слухове сприйняття пропорційне логарифму кількості
звукової енергії були використані логарифмічні значення – рівні звукової
інтенсивності (Li) та звукового тиску(Lp), які виражаються у децибелах
(дБ). Рівень інтенсивності та рівень тиску звука виражаються формулами:

Li = 101g J /J0 , дБ;

Lр = 201g р /р0 , дБ;

де J0,- значення інтенсивності на нижньому порозі чутності його людиною
при

частоті 1000 Гц, J0 = 10-12 Вт/м2 ;

р0 — порогові значення на нижнього порозі чутності звукового тиску
людиною на частоті

1000 Гц, р0 =2*10-5 Па.

На порозі больового відчуття (верхнього порога) на частоті 1000 гц
значення інтенсивності Jп =102Вт/м2, а звукового тиску рп=2·10 Па.

Спектр шуму залежність рівнів інтенсивності від частоти. Розрізняють
спектри суцільні (широкосмугові), у яких спектральні складові
розташовані по шкалі частот безперервно, і дискретні (тональні), коли
спектральні складові розділені ділянками нульової інтенсивності. На
практиці спектральну характеристику шуму звичайно визначають як
сукупність рівнів звукового тиску (інтенсивності) у частотних октавних
смугах. Ширина таких смуг відповідає співвідношенню fв /fн =2, де fв-
верхня частота смуги, fн – нижня частота смуги . Кожну смугу визначають
за ії середньо геометричної частоті
fср=picscalex1000100090000039a000000020012000000000005000000090200000000
0400000002010100050000000102ffffff00040000002e01180005000000310201000000
050000000b0200000000050000000c02800240021200000026060f001a00ffffffff0000
10000000c0ffffffb6ffffff00020000360200000b00000026060f000c004d6174685479
70650000600009000000fa02000010000000000000002200040000002d01000005000000
14029b0148000500000013027f01790009000000fa020000200000000000000022000400
00002d010100050000001402870179000500000013022a02c000040000002d0100000500
000014022a02c80005000000130252002601050000001402520026010500000013025200
f7010a00000026060f000a00ffffffff010000000000030000000000fв *fн .Оскільки
сприйняття звуку людиною різниця за частотою, для вимірів шуму, що
відповідає його суб’єктивному сприйняттю вводять поняття коректованого
рівня звукового тиску. Корекція здійснюється за допомогою поправок, які
додаються у частотних смугах. Стандартні значення корекції в частотних
смугах наведені у таблиці. Значення загального рівня шуму з урахуванням
вказаної корекції по частотним смугам називають рівнем звука ( дБА)

Таблиця. Стандартні значення корекції рівнів звукового тиску у частотних
смугах.

Середньо геометричні частоти октавних смуг,
Гц31,5631252505001000200040008000Корекція,
дБ-42-26,3-16,1-8,6-3,201,21,0-1,1

За часовими характеристиками шуми поділяють на постійні і непостійні.
Постійними вважають шуми, у яких рівень звуку протягом робочого дня
змінюється не більше ніж на 5 дБА. Непостійні шуми поділяються на
переривчасті, з коливанням у часі, та імпульсні. При переривчастому шумі
рівень звуку може різко падати до фонового рівня, а довжина інтервалів,
коли рівень залишається постійним і перевищує фоновий рівень, досягає 1
с та більше. При шумі з коливаннями у часі рівень звуку безперервно
змінюється у часі. До імпульсних відносять шуми у вигляді окремих
звукових сигналів тривалістю менше 1 с кожний, що сприймаються людським
вухом як окремі удари.

Джерело шуму характеризують звуковою потужністю W(Вт), під якою
розуміють кількість енергії у ватах, яка випромінюється цим джерелом у
вигляді звуку в одиницю часу.

Рівень звукової потужності(дБ) джерела визначають за формулою:

Lw = 10 lg W/W0 ,

де W0 порогові значення звукової потужності, яке дорівнює 10-12 Вт.

В випадку, коли джерело випромінює звукову енергію в усі сторони
рівномірно, середня інтенсивність звуку в будь-якій точці простору буде
дорівнювати:

Jср = W/4r2 ,

де r відстань від центра джерела до поверхні сфери, що віддалена на
таку достатньо велику відстань, щоб джерело можна було вважати точковим.

Якщо випромінювання відбувається не в сферу, а в обмежений простір,
вводиться кут випромінювання , який вимірюється в стерадіанах. Тоді

Jср = W/r2

Якщо джерело шуму являє собою пристрой, розташований на поверхні землі,
то =2, у двогранному куті =, у тригранному =/2.

Фактором направленості джерела називають відношення інтенсивності звуку,
який випромінюється в даному напрямі, до середньої інтенсивності

Ф = J/Jср

Шумові характеристики обов’язково встановлюють в стандартах або
технічних умовах на машини і вказують у їх паспортах. Значення шумових
характеристик встановлюють, виходячи з вимог забезпечення на робочих
місцях, житловій території і в будинках допустимих рівнів шуму.

Розрахунок очікуваної шумової характеристики є необхідною складовою
частиною конструювання машини або транспортного засобу.

УЛЬТРА ТА ІНФРАЗВУК

Ультразвук широко застосовують в техніці для диспергування рідин,
очищення частин, зварювання пластмас, дефектоскопії металів, очищення
газів від шкідливих домішок тощо.

У техніці застосовують звукові хвилі частотою вище 11,2 кГц, тобто
захоплюється частина діапазону відчутних для людини звуків. На організм
людини ультразвук впливає, головним чином, при безпосередньому контакті,
а також через повітря. При дотриманні заходів безпеки робота з
ультразвуком на стані здоров’я не позначається.

Коливання та звук інфразвукових частот широко розповсюджені в сучасному
виробництві й на транспорті. Вони утворюються під час роботи
компресорів, двигунів внутрішнього згоряння, великих вентиляторів, руху
локомотивів та автомобілів. Інфразвук є одним з несприятливих факторів
виробничого середовища, і при високих рівнях звукового тиску (більше
110-120 дБ) спостерігається шкідливий вплив його на організм людини.

Лекція 3. Тема 2.4 (Продовження ) — Основні фактори виробничого
середовища, що визначають умови праці на виробництві. Основи фізіології,
гігієни праці та виробничої санітарії

Класифікація та джерела електричних і магнітних полів та
електромагнітних випромінювань промислової частоти і радіочастотного
діапазону.

Класифікація та джерела ультрафіолетового та інфрачервоного
випромінювань.

Лазерне випромінювання, небезпечні і шкідливі фактори, що супроводжують
роботу лазерів. Класифікація лазерів за ступенями небезпечності
лазерного випромінювання.

Джерела іонізуючих випромінювань на виробництві.

Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.

Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).

Завдання на СРС: Особливості впливу електричних і магнітних полів та
електромагнітних випромінювань на людину. Небезпека дії іонізуючих
випромінювань. Особливості впливу на організм людини інфрачервоного,
ультрафіолетового та лазерного випромінювань.

ЕЛЕКТРИЧНІ І МАГНІТНІ ПОЛЯ ТА ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ВИПРОМІНЮВАННЯ ПРОМИСЛОВОЇ
ЧАСТОТИ І РАДІОЧАСТОТНОГО ДІАПАЗОНУ

Електромагнітна сфера нашої планети визначається, в основному,
електричним (Е=120-150 В/м) і магнітним (Н=24-40 А/м) полями Землі,
атмосферним електричним радіовипромінюванням Сонця і галактик, а також
полями штучних джерел. Діапазон природних і штучних полів дуже широкий:
починаючи від постійних магнітних і електростатичних полів і кінчаючи
ренгенівським і гамма-випромінюванням частотою 3*1021 Гц і вище. Кожний
з діапазонів електромагнітних випромінювань по-різному впливає на
розвиток живого організму. У відмінність від світлового, інфрачервоного
й ультрафіолетового випромінювань ще не знайдено відповідних рецепторів
для ЕМВ інших діапазонів. Маються деякі факти про безпосереднє
сприйняття клітинами мозку ЕМВ радіочастотного діапазону, про вплив
низькочастотних ЕМВ на функції головного мозку, які вимагають
додаткового підтвердження.

Джерелами електромагнітних випромінювань радіочастот є потужні
радіостанції, генератори надвисоких частот, установки індукційного і
діелектричного нагрівання, радари, вимірювальні і контролюючі пристрої,
дослідницькі установки, високочастотні прилади і пристрої в медицині та
побуті.

Джерелом електростатичного поля й електромагнітних випромінювань у
широкому діапазоні частот (понад — та інфранизькочастотному,
радіочастотному, інфрачервоному, видимому, ультрафіолетовому,
рентгенівському) є персональні електронно-обчислювальні машини (ПЕОМ і
відеодисплейні термінали (ВДТ) на електронно-променевих трубках, які
використовуються як у промисловості та наукових дослідженнях, так і в
побуті. Небезпеку для користувачів являє електромагнітне випромінювання
монітора в діапазоні частот 20 Гц-300 МГц і статичний електричний заряд
на екрані.

Джерелами електромагнітних полів промислової частоти є будь-які
електроустановки і струмопроводи промислової частоти. Чим більше струм,
що протікає в них, тим вище інтенсивність полів.

ІЧ ВИПРОМІНЮВАННЯ

Інфрачервоне випромінювання (теплове) виникає скрізь, де температура
вище абсолютного нуля, і є функцією теплового стану джерела
випромінювання. Більшість виробничих процесів супроводжується виділенням
тепла, тепло виділяється виробничим устаткуванням і матеріалами. Нагріті
тіла віддають своє тепло менш нагрітим трьома способами:
теплопровідністю, тепловипромінюванням, конвекцією. Дослідження
показують, що близько 60% тепла, що втрачається, приходиться на частку
тепловипромінювання. Промениста енергія, проходячи простір від нагрітого
тіла до менш нагрітого, переходить у теплову енергію в поверхневих шарах
тіла, що опромінюється. У результаті поглинання випромінюваної енергії
підвищується температура тіла людини, конструкцій приміщень,
устаткування, що в значній мірі впливає на метеорологічні параметри
(приводить до підвищення температури повітря в приміщенні).

Джерела ІЧ випромінювання поділяються на природні (природна радіація
сонця, неба) і штучні — будь-які поверхні, температура яких вища
порівняно з поверхнями, що опромінюються. Для людини це все поверхні t >
36-37C.

По фізичній природі ІЧ випромінювання явояє собою потік матеріальних
часток, яким притаманні квантові і хвильові властивості. ІЧ
випромінювання охоплює область спектра з довжиною хвилі 0.78…540 мкм.
Енергія кванта лежить у межах 0.0125…1.25 еВ.

За законом Стефана-Больцмана інтегральна щільність випромінювання,
Вт/м2, абсолютно чорного тіла пропорційна четвертому степеню його
абсолютної температури

picscalex1000100090000034d0100000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c002200c1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffbeffffffe00b00007e0200000b00000026060f000c004d61746854797065
0000600015000000fb02c0fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000081040000002d01000008000000320a3701470b0100000034000800
0000320a70029c0401000000300015000000fb0240fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e000081040000002d01010004000000f0010000
08000000320a0002980a01000000290009000000320a0002f90703000000313030000800
0000320a00026307010000002f0008000000320a0002710501000000280015000000fb02
40fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e000081
040000002d01000004000000f001010008000000320a0002f50501000000540008000000
320a0002690301000000430008000000320a0002390001000000710015000000fb02c0fe
0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000810400
00002d01010004000000f001000008000000320a7002190101000000690010000000fb02
40fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d0100000400
0000f001010008000000320a00021702010000003d000a00000026060f000a00ffffffff
01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d
00cc040000002d01010004000000f0010000030000000000,

де С0=5.67Вт/м2;

Т — абсолютна температура тіла.

Щільність випромінювання різних матеріалів описується рівнянням:

picscalex1000100090000034d0100000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c002800d1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffbeffffff400d00007e0200000b00000026060f000c004d61746854797065
0000600015000000fb02c0fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000081040000002d01000008000000320a3701910c0100000034000800
0000320a7002f10501000000300015000000fb0240fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e000081040000002d01010004000000f0010000
08000000320a0002e10b01000000290009000000320a0002410903000000313030000800
0000320a0002b308010000002f0008000000320a0002c70601000000280015000000fb02
40fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e000081
040000002d01000004000000f001010008000000320a00024c0701000000540008000000
320a0002ad0302000000454308000000320a0002390001000000710015000000fb02c0fe
0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000810400
00002d01010004000000f001000008000000320a70021f0101000000760010000000fb02
40fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d0100000400
0000f001010008000000320a00024702010000003d000a00000026060f000a00ffffffff
01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d
00cc040000002d01010004000000f0010000030000000000,

де E — ступінь чорності матеріалу.

Ступінь чорності матеріалів

Таблиця

Матеріалt0СEАлюміній225 — 5750.039 — 0.057Сталь луджена250.043 —
0.064Азбестовий картон240.96Цегла червона200.93

Випромінювальною здатністю чи спектральною щільністю енергетичної
світимості тіла називають величину Ew, чисельно рівну поверхневій
щільності потужності теплового випромінювання тіла в інтервалі частот
одиничної ширини (спектральна характеристика теплового випромінювання)

Ew=dw/dv, Дж/м2 .

Випромінювальною здатністю тіла в напрямку нормалі

picscalex1000100090000038c0100000300150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02e003e00b1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffbcffffffa00b00009c0300000b00000026060f000c004d61746854797065
0000c00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
0002350305000000130200026b0415000000fb0220ff0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e0000aa040000002d01010008000000320ab401
230b01000000340008000000320ac002990501000000300015000000fb0280fe00000000
00009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000aa040000002d01
020004000000f001010008000000320a6002940a01000000290009000000320a60025408
030000003130300008000000320a6002d807010000002f0008000000320a600230060100
0000280015000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e0000aa040000002d01010004000000f001020008000000320a6002a206
01000000540008000000320a6002990401000000430008000000320a6a015b0301000000
450008000000320a60023a0001000000710015000000fb0220ff00000000000090010100
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000aa040000002d01020004000000
f001010008000000320ac002f70001000000760010000000fb0280fe0000000000009001
010000020002001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f001020008000000
320a9003400301000000700010000000fb0280fe00000000000090010000000200020010
53796d626f6c0002040000002d01020004000000f001010008000000320a6002ef010100
00003d000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb02100007000000
0000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01010004000000f0010200
030000000000.

Щільність променистого потоку qr на відстані r від теплового джерела
обернено пропорційна квадрату відстані

qr= q1/r2 = (0.91S(T1 /100)4 — (T2 /100)4)/ r2 ,

де q1 — щільність променистого потоку на відстані одиниці довжини від
випромінювача;

S — площа випромінюваної поверхні;

T1 — температура випромінюючої поверхні, К;

T2 — температура сприймаючої поверхні, К.

На практиці випромінювання є інтегральним, тому що тіла випромінюють
одночасно різні довжини хвиль. Однак максимум випромінювання завжди
відповідає хвилям визначеної довжини. В міру збільшення температури тіла
довжина хвилі зменшується. Між T і виконується співвідношення Вина:

макс * Т = b,

де b = 0.002898 м*град.

Спектр теплового випромінювання твердих і рідких тіл суцільний і
характеризується діапазоном довжин хвиль випромінювання і довжиною хвиль
max, що відповідає максимуму інтенсивності випромінювання. Гази, що
мають не менше трьох атомів у молекулі (вуглекислий газ, водяна пара та
ін.), мають випромінюючу і поглинаючу здатність, а спектр випромінювання
їх носить смугастий характер.

УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРМІНЮВАННЯ (УФВ)

Ультрафіолетові промені в електромагнітному спектрі розташовуються між
тепловою і проникаючою радіацією і носять риси як тієї, так і іншої.
Довжина хвилі 390-6 нм з енергією кванта 3,56-123 еВ. За способом
генерації вони відносяться до теплової частини випромінювання, а по дії
на поглинаючі тіла — ближче підходять до проникаючій радіації, хоча
викликають також і тепловий ефект. Іонізуюча радіація при дії на людину
викликає іонізацію, а УФВ викликають цю дію в меншій мірі. Енергія
їхнього кванта достатня для порушення атома. Енергія хімічного зв’язку,
що утримує атоми в молекулі будь-якої хімічної сполуки, що входить до
складу організму, не перевищує 4 еВ. Фотони з енергією 12-15 еВ здатні
викликати іонізацію води, атомів водню, азоту, вуглецю. Виходячи з того,
що вода і перераховані атоми складають основу живої тканини,
випромінювання з енергією 12 еВ можна розглядати як нижню межу для
високоорганізованих біологічних систем. Особливістю УФВ є їх висока
сорбційність — їх поглинає більшість тіл.

Спектр УФВ має велику довжину і викликає різні дії. Він розбитий на
наступні області: УФА (390-315 нм, ГДР10 Вт/м2), УФВ (315-280 нм,
ГДР10-2 Вт/м2), УФС (280-6 нм, ГДР10-3 Вт/м2). Температурні
випромінювачі починають створювати УФВ при температурі 19000 С.

УФВ виникає при роботі радіоламп, ртутних випрямлячів, експлуатації ОКГ,
при обслуговуванні ртутно-кварцових ламп, при зварювальних роботах.

Інтенсивність УФВ і його спектральний склад на робочому місці залежить
від температури нагрівача, наявності газів (озону), пилу і відстані від
робочого місця до джерела випромінювання. Пил, газ, дим поглинають УФВ і
змінюють його спектральну характеристику. Повітря практично не прозоре
для < 185 нм через поглинання УФВ киснем. У зв'язку з тим, що УФВ розсіюються і поглинаються в запиленому середовищі й у газах, розрахувати рівні УФ випромінювання на визначеній відстані від джерела складно і їх тільки вимірюють. УФ радіація викликає зміну складу виробничої атмосфери. Утворюються озон, оксиди азоту, перекис водню, відбувається іонізація повітря. Хімічна й іонізуюча дія УФВ обумовлює утворення в атмосфері ядер конденсації, на яких розсіюється світло й освітленість робочих місць знижується, утворяться тумани. ЛАЗЕРНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ В даний час лазерна техніка знаходить дуже широке застосування. Зараз нараховується більше 200 галузей застосування ОКГ. Вони використовуються в дальнометрії, системах передачі інформації, телебаченні, спектроскопії, в електронній та обчислювальній техніці, при забезпеченні термоядерних процесів, біології, медицині, у металообробці, металургії, при обробці твердих і надтвердих матеріалів, при зварювальних роботах і ін. Мала кутова розбіжність ЛВ дозволяє здійснити його фокусування на площах малих розмірів (порівняних з довжиною хвилі) і одержувати щільність потужності світлового потоку, достатнью для інтенсивного розігрівання і випаровування матеріалів (щільність потужності випромінювання досягає 1011-1014 Вт/см2). Висока локальність нагрівання і відсутність механічних дій дозволяє використовувати лазери при збиранні мікросхем (зварювання металевих виводів і напівпровідникових матеріалів). За допомогою лазерного променю здійснюють проплав багатошарових матеріалів. Використовують ОКГ для приєднання резисторів, конденсаторів, виготовлення друкованих схем. Широко використовують ОКГ для одержання мікроотворів у надтвердих матеріалах. Розширене застосування лазерних установок у різних галузях діяльності людини сприяє залученню великої кількості працівників для їх обслуговування. Поряд з унікальними властивостями (спрямованість і величезна щільність енергії в промені) і перевагами перед іншим устаткуванням лазерні установки створюють певну небезпеку для здоров'я обслуговуючого персоналу. Принцип дії лазерного випромінювання заснований на використанні змушеного (стимульованого) електромагнітного випромінювання, одержуваного від робочої речовини в результаті порушення його атомів електромагнітною енергією зовнішнього джерела. Стимульоване випромінювання має такі якості: 1 - когерентність (сталість різниці фаз між коливаннями і монохроматичність - практично ширина смуги випромінювання 2 Гц); 2 - мала розбіжність променя (22" - теоретична, 2' - практична); 3 - висока щільність потужності (1014 Вт/см2). У залежності від характеру робочої речовини розрізняють ОКГ: твірдотільні (робоча речовина - рубін, стекло з неодимом, пластмаси); напівпровідникові (Zn0, CaSe, Te, Pb і ін.); рідинні (з рідко земельними активаторами, органічними барвниками); газові (He-Ne, Ar, Xe, CO2 і ін.). По режиму роботи лазери підрозділяються на безупинної дії й імпульсні. Зараз отримане лазерне випромінювання в діапазоні від 0.6 мм (субміліметрові) до 1 мкм, що входить в УФ область (ІЧ, видимий, УФ). Уже з'явилися повідомлення про створення лазерів у діапазоні рентгенівського (6 нм - 0.01 нм) і ведуться роботи зі створення лазерів в області гамма-випромінювання (0.01 - 0.0005 нм). Лазерне випромінювання в цих діапазонах крім монохроматичності, когерентності, гострої спрямованості і високої щільності потужності буде мати і високу проникаючу здатність. Як ми вже говорили, лазерне випромінювання може бути сконцентрованим у вузько спрямованому промені з великою щільністю потужності. Щільність потужності в промені лазера досягає великих величин внаслідок додавання енергії безлічі когерентних променів окремих атомів, що приходять в обрану точку простору в однаковій фазі. Щільність потужності лазерного випромінювання на малій площині об'єкта визначається формулою: picscalex100010009000003930100000300150000000000050000000902000000000400 000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500 00000b0200000000050000000c02800400091200000026060f001a00ffffffff00001000 0000c0ffffffa9ffffffc0080000290400000b00000026060f000c004d61746854797065 0000f00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402 40023d030500000013024002bb0815000000fb0220ff0000000000009001000000000402 001054696d6573204e657720526f6d616e0000f2040000002d01010008000000320a2703 060801000000320008000000320a2703640501000000320008000000320a02013c070100 0000320015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65 7720526f6d616e0000f2040000002d01020004000000f001010008000000320ad303c504 01000000290008000000320ad303510301000000280015000000fb0280fe000000000000 9001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000f2040000002d010100 04000000f001020008000000320ad303250701000000660008000000320aae0101060100 0000440008000000320aae012d0401000000500008000000320aa0024600010000005000 15000000fb0220ff0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f 6d616e0000f2040000002d01020004000000f001010008000000320a0003090101000000 730010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c00020400 00002d01010004000000f001020008000000320ad303410601000000d70008000000320a ae01590501000000d70008000000320aa002ff01010000003d0010000000fb0280fe0000 000000009001010000020002001053796d626f6c0002040000002d01020004000000f001 010008000000320ad303d503010000006c000a00000026060f000a00ffffffff01000000 000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc0400 00002d01010004000000f0010200030000000000, де Р - вихідна потужність випромінювання лазера; D - діаметр об'єкта оптичної системи; - довжина хвилі; f - фокусна відстань оптичної системи. Наприклад: Р=1 МВт, =0.69 мкм, D/f=1.2, тоді Ps=31014 Вт/см2. Для порівняння щільність потужності випромінювання на поверхні Сонця 108 Вт/см2. Лазерне випромінювання з високою щільністю потужності супроводжується високою напруженістю електричного полю: picscalex1000100090000033c0200000400150000000000050000000902000000000400 000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500 00000b0200000000050000000c02000320131200000026060f001a00ffffffff00001000 0000c0ffffffa6ffffffe0120000a60200000b00000026060f000c004d61746854797065 0000700009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402 00029303050000001302e401c40309000000fa0200002000000000000000220004000000 2d010100050000001402ec01c40305000000130293020b04040000002d01000005000000 140293021304050000001302b2007104050000001402b2007104050000001302b2008008 050000001402fa00c6110500000013027a024c11050000001402fb01410f050000001302 df01720f040000002d010100050000001402e701720f0500000013028a02b90f04000000 2d0100000500000014028a02c10f050000001302b2001f10050000001402b2001f100500 00001302b200ba12050000001402ee01380a050000001302d201690a040000002d010100 050000001402da01690a050000001302aa02b00a040000002d010000050000001402aa02 b80a0500000013026200160b0500000014026200160b0500000013026200da1210000000 fb0280fe0000000000009001010000020002001053796d626f6c0002040000002d010200 08000000320a2002d41101000000650008000000320a20023d10010000006d0008000000 320a2002d20c01000000720008000000320a2002e30601000000720008000000320a2002 5f0401000000680010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d62 6f6c0002040000002d01030004000000f001020008000000320a2002970e01000000d700 08000000320a2002240c01000000d70008000000320a2002f208010000003d0008000000 320a2002350601000000d70008000000320a20024d02010000003d0015000000fb0220ff 0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000f20400 00002d01020004000000f001030008000000320a8002cb0d01000000730008000000320a 8002dc0701000000730008000000320a80024201010000006e0015000000fb0280fe0000 000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000f204000000 2d01030004000000f001020008000000320a2002460001000000450015000000fb0280fe 0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000f20400 00002d01020004000000f001030008000000320a20022e0b01000000320015000000fb02 20ff0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000f2 040000002d01030004000000f001020008000000320a800258050100000030000a000000 26060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc 0102022253797374656d00cc040000002d01020004000000f0010300030000000000, де - магнітна проникність середовища (для повітря picscalex100010009000003320100000200150000000000050000000902000000000400 000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500 00000b0200000000050000000c02c002200a1200000026060f001a00ffffffff00001000 0000c0ffffffbeffffffe00900007e0200000b00000026060f000c004d61746854797065 0000600015000000fb02c0fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65 7720526f6d616e000087040000002d01000008000000320a37013a090100000037000800 0000320a7002580101000000300015000000fb0240fe0000000000009001000000000402 001054696d6573204e657720526f6d616e000087040000002d01010004000000f0010000 08000000320a0002b50602000000313008000000320a0002e20301000000340010000000 fb02c0fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d010000 04000000f001010008000000320a37018b08010000002d0010000000fb0240fe00000000 00009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f0010000 08000000320a0002280601000000d70008000000320a00028a02010000003d0010000000 fb0240fe0000000000009001010000020002001053796d626f6c0002040000002d010000 04000000f001010008000000320a0002a60401000000700008000000320a000240000100 00006d000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb02100007000000 0000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01010004000000f0010000 030000000000Гн/м) ; - діелектрична проникність середовища (для повітря picscalex1000100090000033a0100000200150000000000050000000902000000000400 000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500 00000b0200000000050000000c02c002400b1200000026060f001a00ffffffff00001000 0000c0ffffffbeffffff000b00007e0200000b00000026060f000c004d61746854797065 0000600015000000fb02c0fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65 7720526f6d616e0000a7040000002d01000008000000320a3701c7090200000031320800 0000320a7002100101000000300015000000fb0240fe0000000000009001000000000402 001054696d6573204e657720526f6d616e0000a7040000002d01010004000000f0010000 08000000320a0002430702000000313008000000320a0002b60402000000383508000000 320a00025504010000002c0008000000320a0002830301000000380010000000fb02c0fe 0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d01000004000000 f001010008000000320a37011809010000002d0010000000fb0240fe0000000000009001 000000020002001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f001000008000000 320a0002b60601000000d70008000000320a00024102010000003d0010000000fb0240fe 0000000000009001010000020002001053796d626f6c0002040000002d01000004000000 f001010008000000320a000224000100000065000a00000026060f000a00ffffffff0100 0000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc 040000002d01010004000000f0010000030000000000Ф/м). Значення електричної напруженості у вакуумі при Р=1 МВт складає 2.74106 В/м. Випромінювання лазера з величезною щільністю потужності руйнує і випаровує матеріали. Одночасно в області падіння лазерного випромінювання на поверхню матеріалу в ньому створюється світловий тиск сотні тисяч мега паскалей (мільйони атмосфер) (лазерний промінь - потік фотонів, кожний з який має енергію й імпульс сили) до 106 МПа. При цьому виникає температура до декількох мільйонів градусів К. При фокусуванні лазерного променя в газі відбувається утворення високотемпературної плазми, що є джерелом легкого рентгенівського випромінювання (1 нм). При проходженні променю через неоднорідне середовище (повітря, деяке середовище) відбувається розбіжність і блукання тобто відбивання променя. Відрізняють дзеркальне і дифузне відбивання лазерного променя. При оцінці дифузійного відображення випромінювання слід враховувати геометричні розміри поверхні, що відбиває, (крапковий чи протяжний). Щільність енергії для прямого випромінювання визначається формулою picscalex100010009000003f30100000300170000000000050000000902000000000400 000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500 00000b0200000000050000000c022004800c1200000026060f001a00ffffffff00001000 0000c0ffffffb9ffffff400c0000d90300000b00000026060f000c004d61746854797065 0000e00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402 0002ed020500000013020002c80817000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402 001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cc81040000002d01010008000000 320ab401a10b01000000520017000000fb0280fe0000000000009001010000cc04020010 54696d6573204e657720526f6d616e2043797200cc81040000002d01020004000000f001 010008000000320a6002b20901000000650008000000320a8a036a050100000052000800 0000320a6c01170601000000490008000000320a6002450001000000c50010000000fb02 20ff0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d0101000400 0000f001020008000000320ab401640b01000000d70008000000320ab401760a01000000 2d0010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c00020400 00002d01020004000000f001010008000000320a6002140901000000d70008000000320a 8a039c0601000000d70008000000320a8a03360401000000d70008000000320a6c016705 01000000d70008000000320a6002ac01010000003d0010000000fb0220ff000000000000 9001010000020002001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f00102000800 0000320ab401e30a01000000740010000000fb0280fe0000000000009001010000020002 001053796d626f6c0002040000002d01020004000000f001010008000000320a8a031d07 010000006a0008000000320a8a03ec0201000000700017000000fb0280fe000000000000 9001000000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cc8104000000 2d01010004000000f001020008000000320a8a03350801000000290008000000320a8a03 cf0401000000280008000000320a6c016a0401000000340017000000fb0220ff00000000 00009001000000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cc810400 00002d01020004000000f001010008000000320acc01b6060100000030000a0000002606 0f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc02000000cc0102 022253797374656d00cc040000002d01010004000000f0010200030000000000, де I0 - вихідна енергія ОКГ (Вт) Дж; - кут розбіжності випромінювання; r - відстань ЭКГ до розрахункової точки; - коефіцієнт ослаблення випромінювання ОКГ повітряним середовищем (залежить від дальності видимості) =3.9/V, V - видимість. В умовах відбитого випромінювання щільність енергії в заданій точці можна визначити по формулі: picscalex100010009000003ac0100000300170000000000050000000902000000000400 000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500 00000b0200000000050000000c024004e00a1200000026060f001a00ffffffff00001000 0000c0ffffffb9ffffffa00a0000f90300000b00000026060f000c004d61746854797065 0000f00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402 0002ee0205000000130200029d0a17000000fb0220ff0000000000009001000000cc0402 001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccaf040000002d01010008000000 320aea033c0901000000310008000000320ade02af0601000000320017000000fb0280fe 0000000000009001000000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200 ccaf040000002d01020004000000f001010009000000320a6c01410703000000636f7300 17000000fb0280fe0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f 6d616e2043797200ccaf040000002d01010004000000f001020008000000320a8a033608 010000004b0008000000320a8a03a60501000000520008000000320a6c01460501000000 4b0008000000320a6c01170301000000490008000000320a6002450001000000c5001700 0000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d61 6e2043797200ccaf040000002d01020004000000f001010008000000320acc01b9030100 00006e0010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002 040000002d01010004000000f001020008000000320a8a038a0701000000d70008000000 320a8a03fa0401000000d70008000000320a6c01a80601000000d70008000000320a6c01 9a0401000000d70008000000320a6002ad01010000003d0010000000fb0280fe00000000 00009001010000020002001053796d626f6c0002040000002d01020004000000f0010100 08000000320a8a03b00301000000700008000000320a6c0184090100000062000a000000 26060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc02000000cc 0102022253797374656d00cc040000002d01010004000000f0010200030000000000, де In - енергія, що падає на відбиту поверхню, Дж; К - коефіцієнт відображення поверхні; - кут між нормаллю до поверхні і напрямком візування; К1 - коефіцієнт, що враховує розміри плями (наприклад, якщо R>30r
(радіусів плям), то К1=1 (точкове джерело).

Іонізуючі випромінювання

Швидкий розвиток ядерної енергетики і широке впровадження джерел
іонізуючих випромінювань у різних областях науки, техніки і народного
господарства створили потенційну погрозу радіаційної небезпеки для
людини і забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами.
Слід мати на увазі, що в основному людина підвергається іонізуючим
опромінюванням природного походження (космічного та земного). На частку
земного опромінювання припадає 5/6 природного опромінювання, в основному
в наслідок дії радіоактивних нуклідів, що попадають в організм з їжею,
водою та повітрям. Радіоактивні ізотопи міститися у гірничих породах
(калій-40, уран-238, торій- 232 та ін.), які широко використовуються в
будівництві та інших галузях господарства. Останні досліджування
показали, що значна частка природного опромінювання припадає на газ
радон, якій утворюється при розпаду урану та торию і виділяється з
породи, при розпилу води та спалюваній газу. В закритих приміщеннях
концентрація радону може досягати кількох тисяч Бк/м3 . Додаткове
опромінювання людина долучає за рахунок викидів твердих часток, які
вміщують радіоактивні сполуки при спалюванні вугілля і мазуту. Середи
штучних джерел іонізуючого опромінювання важливим для сучасної людини є
медичні дослідження та радіотерапія. Так, при рентгенографії зубів доза
опромінювання у черепі може досягати 60 – 130 мкЗв. Середнє мирової
рівень додаткової дози від медичних процедур дорівнюється 0,4мЗв на рік,
що складає 20% від фонового опромінювання. Тому питання захисту від
іонізуючих випромінювань (чи радіаційна безпека) перетворюються в одну з
найважливіших проблем.

Радіоактивність — мимовільне перетворення (розпад) атомних ядер деяких
хімічних елементів (урану, торію, радію, та ін.), що приводить до зміни
їхнього атомного номера і масового числа. Такі елементи називаються
радіоактивними,

Радіоактивні речовини розпадаються зі строго визначеною швидкістю,
вимірюваної періодом напіврозпаду, тобто тимчасовий, протягом якого
розпадається половина всіх атомів. Радіоактивний розпад не може бути
зупинений чи прискорений яким-небудь способом.

У результаті радіоактивних перетворень можуть виникати різні частки з
різною енергією ,, n, фотони (,R).

Альфа-випромінювання— потік позитивно заряджених часток (ядер атомів
гелію), що відтворюються при розпаду ядер або при ядерних реакціях. Вони
мають велику іонізуючу дію, але малу проникаючу здатність.

Бета-випромінювання — потік негативно заряджених часток (електронів) або
позитивних (позитронів), що відтворюються при розпаді ядер або
нестабільних часток. Пробіг — часток в повітрі складає приблизно
3,8м/МєВ. Іонізуюча здатність — часток на два порядки нижче б – часток.

Гамма випромінювання являють собою короткохвильове електромагнітне
випромінювання (фотонне випромінювання). Воно відтворюються при змінах
енергетичного стану атомних ядер, а також при ядерних утвореннях.

Рентгенівське випромінювання також є електромагнітне (фотонне)
випромінювання, яке відбувається при змінах енергетичного стану
електронів атома, або при зменшенні кінетичної енергії заряджених часток
(гальмове випромінювання). Гамма та рентгенівські випромінювання мають
невелику іонізуючу дію, але дуже велику проникаючу здатність.

Основні характеристики іонізуючих випромінювань

Вид випромінюваньФізична природаШвид-кість розповсюдженняЕнергія
випромінюваньГлибина проникненняІонізуюча здібність, пар іонів на 1 мм в
повітріПовіт-ряБіологіч-на

тканинаАльфа (б)Ядра гелію Не+ 20000 км/с3-10 МэВ2,5-11 см30-130

мкм1000 –3000

Бета (в)Електроні, позитроні290000 км/с0,0005-8 МэВ0,002-34 м0,003-41,3
мм30-50 Протони(с)Ядра водню Н+200000 км/с1-15 МэВ2,3 –238 см23 – 2380
мкм900- 6300

Гамма (г)

Фотонне, ЕМВ (довжина хвилі 0,01-0,0005 нм)300000

км/с0,01-10 МэВ4,6-0,014*4,9-0,015*2-4 Рентгенів-ське (R)Фотонне, ЕМВ
(довжина хвилі 6-0,01 нм)300000 км/с0,001-1 МэВ50 – 0,028*52 – 0,03*1-2

* — коефіцієнт ослаблення енергії фотонів (масовий коефіцієнт передачі
енергії ).

Іонізуючі випромінювання мають ряд загальних властивостей, два з який —
здатність, проникати через матеріали різної товщини й іонізувати повітря
і живі клітки організму.

Іонізуючі випромінювання, проходячи через різні речовини, взаємодіють з
їхніми атомами і молекулами. Така взаємодія приводить до порушення
атомів і вириванню окремих електронів з електронних оболонок
нейтрального атома. У результаті атом, позбавлений одного чи декількох
електронів, перетворюється в позитивно заряджений іон — відбувається
іонізація. Електрони, що втратили в результаті багаторазових зіткнень
свою енергію, залишаються вільними чи приєднуються, до якого-небудь
нейтрального атома, утворити негативно заряджені іони. Таким чином,
енергія випромінювання при проходженні через речовину витрачається в
основному на іонізацію середовища. Число пар іонів, створюваних
іонізуючим випромінюванням у речовині на одиниці шляху пробігу,
називається питомою іонізацією, а середня енергія, затрачувана
іонізуючим випромінюванням на утворення одні пари іонів, — середньою
роботою іонізації.

В міру просування у середовище заряджена частка утрачає свою енергію.
Відстань, пройдена часткою від місця утворення до місця втрати нею
надлишкової енергії, називається довжиною пробігу.

Мимовільний розпад радіоактивних ядер супроводжується іонізуючим
випромінюванням. Кожен радіонуклід (радіоізотоп) розпадається зі своєю
швидкістю.

Як відомо, ця швидкість розпаду А пропорційна числу ядер радіонукліда

А=N,

де N-число ядер радіонукліда; — постійна розпаду, що характеризує
імовірність розпаду за одиницю часу (частка загального числа атомів
ізотопу, що розпадаються щосекунди). Чим більше вона, тим швидше
відбувається розпад.

Постійна розпаду зв’язана з періодом напіврозпаду співвідношенням

Т12=0,693

Для кожного ізотопу маються свої значення і Т1/2. Наприклад, для
калію-40 (в, г випромінювання ) Т1/2=1,28*109 лет , цезію — 137 Т1/2(в,
г випромінювання )Т1/2=30 лет, стронцію – 90 (в, випромінювання) Т1/2=28
лет, йоду – 131(в, г випромінювання) Т1/2=8 діб.

На підставі викладеного можна дати наступне визначення активності як
кількісної характеристики джерела випромінювань.

Активністю називається міра кількості радіоактивної речовини, що
виражається числом радіоактивних перетворень в одиницю часу.

У системі одиниць СИ за одиницю активності прийняте одне ядерне
перетворення в секунду . Ця одиниця одержала назву бекереля (Бк).
Позасистемної одиницею виміру активності є кюрі (Ки). Це одиниця
активності радіонукліда в джерелі, рівне активності нукліда в який
відбувається 3,7*1010 актів розпаду в одну секунду.

Одиниця активності кюрі відповідає активності 1 г Ra.

Випускаються радіоактивним джерелом частки утворять потік, вимірюваний
числом часток у 1 с. Число часток, що приходяться на одиницю поверхні
(квадратний чи метр квадратний сантиметр), являє собою щільність потоку
часток [частий./ (мін/м2), частий./(мін*см2), частий./(с*см2) і т.д.].

У дозиметрії застосовуються питома Ат (Бк/кг), об’ємна Аv (Бк-м3),
молярна Амол (Бк/моль) і поверхнева Аs (Бк/м2) активності джерел.

Ступінь, глибина і форма променевих поразок, що розвиваються серед
біологічних об’єктів при впливі на них іонізуючого випромінювання, у
першу чергу залежать від величини поглиненої енергії випромінювання. Для
характеристики цього показника використовується, поняття поглиненої
дози, тобто енергії поглиненою одиницею маси речовини, що опромінюється.
За одиницю поглиненої дози опромінення приймається джоуль на кілограм
(Дж/кг)—Грей (Гр). Грей —поглинена доза випромінювання, передана масі
речовини, що опромінюється, у 1 кг і вимірювана енергією в 1 Дж
будь-якого іонізуючого випромінювання (1 Гр = 1 Дж/кг).

У радіобіології і радіаційній гігієні широке застосування одержала
позасистемна одиниця поглиненої дози — рад. Рад — це така поглинена
доза, при якій кількість поглиненої енергії в 1 г будь-якої речовини
складає 100 ерг незалежно від виду й енергії випромінювання, 1 рад =
0,01 Гр.

Потужність дози (потужність поглиненої дози) Р- прирощення дози в
одиницю часу. Вона характеризує швидкість нагромадження дози і може чи
збільшуватися зменшуватися згодом. Якщо за деякий проміжок часу t
збільшення дози дорівнює D, то середнє значення потужності дози:

Р =D/t

Для характеристики дози по ефекті іонізації, викликуваному в повітрі,
використовується так називана експозиційна доза рентгенівського —
випромінювань — кількісна характеристика рентгенівського і
-випромінювань, заснована на їхній іонізуючому дії і виражена сумарним
електричним зарядом іонів одного знака, утворених в одиниця об’єму
повітря в умовах електронної рівноваги. За одиницю експозиційної дози
рентгенівського і — випромінювань приймається кулон на кілограм (Кл/кг).

Кулон на кілограм — експозиційна доза рентгенівського(R) або гамма
()-випромінювань, при якій сполучена з цим випромінюванням корпускулярна
емісія на кілограм сухого атмосферного повітря робить у повітрі іони, що
несуть заряд у 1 Кл електрики кожного знака.

Позасистемної одиницею експозиційної дози рентгенівського (R) і гамма
()- випромінювань є рентген (Р).

Рентген-одиниця експозиційної дози фотонного випромінювання, при
проходженні якого через 0,001293 г повітря в результаті завершення всіх
іонізаційних процесів у повітрі створюються іони, що несуть одну
електростатичну одиницю кількості електрики кожного знака. Помітимо, що
0,001293 г-маса 1 см3 сухого атмосферного повітря при нормальних умовах
[температура 0 оС і тиск 1013 м Па (1 атм фізична чи 760 мм рт. ст.)], у
якій відбуваються первинні процеси взаємодії фотонів з повітрям. По
визначенню, 1 Р відповідає заряд 1 СГСЭ = nq, де n— число іонів, q-заряд
іона (q=4,8 10-10 СГСЭ).

Таким чином, для одержання експозиційної дози в 1 Р потрібно, щоб
витрачена на іонізацію в 1 см3 (чи в 1 г) повітря енергія була
відповідно дорівнює

1Р=0.114 ерг/см3=87.7 ерг/г.

Величини 0,114 ерг/см3 і 87,7 ерг/г прийнятий називати енергетичними
еквівалентами рентгена. Співвідношення між поглиненою дозою
випромінювання, вираженої в радах, і експозиційною дозою рентгенівського
і -випромінювань, вираженої в рентгенах, для повітря має вид

Dэксп=0,877Dпогл

Поглинена й експозиційна дози випромінювань, віднесені до одиниці часу,
називаються потужністю поглиненої й експозиційної доз.

Вивчення процесів взаємодії випромінювань з речовиною необхідно для
розуміння принципів дії дозиметричної і радіометричної апаратури і
фізики захисту від випромінювань.

Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.

Фізіологія праці –це галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму
людини в процесі різних форм трудової діяльності та розробляє найбільш
сприятливі режими праці і відпочинку. Поняття діяльності нерозривно
пов’язано як з ідейними явищами (ціль, план, інтерес і т.д.), так і
трудовими рухами. В основі діяльності людини лежать фізіологічні і
біохімічні процеси, що протікають в організмі, і, насамперед, у корі
головного мозку. Вивчення трудової діяльності передбачає визначення
фізіологічного змісту праці (фізичне навантаження; нервова й емоційна
напруженість; ритм, темп і монотонність роботи, обсяги інформації що
отримується і переробляється ). Ці дані дозволяють визначити
навантаження на організм під час роботи і розробити раціональні режими
праці та відпочинку, раціональну організацію робочого місця, провести
професійний відбір і таким чином забезпечити оптимальну працездатність
людини на протязі тривалого часу.

У будь-якій трудовій діяльності виділяють два компоненти: механічний і
психічний.

Механічний компонент визначається роботою м’язів . Складні трудові
процеси складаються з простих м’язових рухів, які регулюються нервовою
системою. Під час роботи м’язів до них посилено надходить кров, що
поставляє живильні речовини і кисень та видаляє продукти розпаду цих
речовин. Цьому сприяє активна робота серця і легень, для інтенсивної
роботи яких теж необхідні додаткові витрати енергії.

Психічний компонент характеризується участю в трудових процесах органів
почуттів, пам’яті, мислення, емоцій і вольових зусиль.

Гігієна – це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров’я
людини і розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення
оптимальних умов існування, збереження здоров’я та продовження життя.

Гігієна праці це підгалузь загальної гігієни, яка вивчає вплив
виробничого середовища на функціонування організму людини і його окремих
систем. Організм людини формувався в умовах реального природного
середовища. Основними чинниками цього середовища є мікроклімат, склад
повітря, електромагнітний, радіаційний і акустичний фон, світловий
клімат тощо.

Техногенна діяльність людини, залежно від умов реалізації, особливостей
технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням
параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного
для забезпечення нормального функціонування організму людини.

Результатом відхилення чинників виробничого середовища від природних
фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення,
можуть бути різного характеру порушення функціонування окремих систем
організму, або організму і цілому — часткові або повні, тимчасові чи
постійні. Механізм впливу окремих чинників виробничого середовища на
організм людини і можливі наслідки його та заходи і засоби захисту
працюючих будуть розглянуті в наступних темах цього розділу.

Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан
виробничого середовища і довкілля в цілому практично не реально. Тому
метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від
природних фізіологічних норм для людини, таких допустимих навантажень на
організм людини за окремими чинниками виробничого середовища, а також
допустимих навантажень на організм людини при комплексній дії цих
чинників, які не будуть викликати негативних змін як у функціонуванні
організму людини і окремих його систем так і генетичних у майбутніх
поколінь.

Складовими частинами законодавства в галузі гігієни праці є закони,
постанови, положення, санітарні правила і норми затверджені
Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України,
Міністерством праці та соціального захисту, Держстандартом України
(наприклад, закони “Про охорону атмосферного повітря“, “Про охорону
праці”, санітарні правила ДСП 173-96 “Охорона атмосферного повітря
населених місць”, ДСН 3.3.6.042- 99 “Санітарні норми мікроклімату
виробничих приміщень”, Державний стандарт України ДСТУ ISO 14011-97
“Настанови щодо здійснення екологічного аудиту” і т. ін. ).

Санітарія – це сукупність практичних заходів, спрямованих на
оздоровлення середовища, що оточує людину.

Виробнича санітарія – це галузь санітарії, спрямована на впровадження
комплексу санітарно-оздоровчих заходів щодо створення здорових і
безпечних умов праці. Згідно ДСТУ 2293-99 (п.4.60)виробнича санітарія –
це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та
засобів запобігання впливу на працівників шкідливих виробничих факторів.
Сфера дії виробничої санітарії – запобігання професійної небезпеки (
шкідливості) яка може призвести до професійних або професійно
обумовлених захворювань у тому числі і смертельних при дії в процесі
роботи таких факторів як випромінювання електромагнітних полів,
іонізуючого випромінювання, шумів, вібрацій, хімічних речовин, зниженої
температури тощо.

Розділ 2. Тема 2.5.

Лекція 4. Тема 2.5 — Нормування шкідливих чинників виробничого процесу.
Контроль умов праці та шкідливих чинників, заходи, спрямовані на
нормалізацію умов праці, запобігання захворювань і отруєнь

Санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі.

Нормування параметрів мікроклімату робочої зони.

Санітарно-гігієнічне нормування забруднення повітряного середовища на
виробництві.

Профілактичні заходи щодо запобігання професійних захворювань та
отруєнь.

Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції.

Нормування природного та штучного освітлення виробничих приміщень та
вимоги санітарних нормативів щодо використання систем природного і
штучного освітлення.

Гігієнічне нормування вібрацій, шумів, ультра- та інфразвуку.

Нормування іонізуючого опромінення.

Гранично допустимі напруженості електростатичних полів.

Нормування електромагнітних випромінювань промислової частоти і
радіочастотного діапазону.

Нормування інфрачервоного, ультрафіолетового та лазерного випромінювань.

Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.

Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).

Завдання на СРС: Контроль параметрів мікроклімату. Загальні заходи та
засоби нормалізації параметрів мікроклімату.

Гранично допустимі концентрації (ГДК) та орієнтовно безпечні рівні
впливу (ОБРВ) шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Контроль за
станом повітряного середовища на виробництві. Використання засобів
індивідуального захисту.

Джерела штучного освітлення, світильники. Методи розрахунку штучного
освітлення.

Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму,
ультразвуку, інфразвуку, шляхи їх реалізації, вибір, ефективність.

Методи та засоби захисту від дії іонізуючого випромінювання.
Дозиметричний контроль.

Контроль електромагнітного випромінювання на робочих місцях. Методи
захисту від електромагнітних полів.

Засоби та заходи захисту від випромінювань оптичного діапазону.

Санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі.

Нормування параметрів мікроклімату робочої зони.

Санітарно-гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за ДСН
3.3.6.042-99, які встановлюють оптимальні і допустимі параметри
мікроклімату залежно від загальних енерговитрат організму при виконанні
робіт і періоду року.

За загальними затратами організму на виконання робіт відповідно
нормативу виділяють три категорії робіт відповідно до табл.

Категорії робіт за ступенем важкості Таблиця

Характер роботиКатегорія роботиЗагальні енерговитрати організму, Вт
(ккал/год)Характеристика робітЛегкі роботиІа105-140

(90-120)Роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного
напруженняІб141-175

( 121-150)Роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з
ходінням, та супроводжуються деяким фізичним напруженнямРоботи середньої
важкостіІІа176-232 (151-200)Роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням
дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи, і
потребують певного фізичного напруження.ІІб232-290

(201-250)Роботи, що виконуються стоячи, пов’язані з ходінням,
переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів, та супроводжуються помірним
фізичним напруженням.Важкі роботиІІІ291-349

(251-300)Роботи, пов’язані з постійним переміщенням, перенесенням
значних дрібних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних
зусиль.

Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху
повітря в робочої зони виробничих приміщень згідно з ДСН 3.3.6.042-99
приведені в табл.

Таблиця Оптимальні величини температури, відносної вологості та
швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень

Період рокуКатегорія робітТемпература повітря, 0СВідносна
вологість,%Швидкість руху, м/сХолодний період

рокуЛегка 1а22-2460-400,1Легка 1б21-2360-400,1Середньої важкості
ІІа19-2160-400,2Середньої важкості ІІб17-1960-400,2Важка
ІІІ16-1860-400,3Теплийперіод

рокуЛегка 1а23-2560-400,1Легка 1б22-2460-400,2Середньої важкості
ІІа21-2360-400,3Середньої важкості ІІб20-2260-400,3Важка
ІІІ18-2060-400,4

Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога, стеля)
технологічного обладнання (екрани і т. ін.) зовнішніх поверхонь
технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій не повинна
виходити більш ніж на 2 оС за межі оптимальних температур повітря для
даної категорії робіт вказаних в табл.

При виконанні робіт операторського типу, пов’язаних з нервово емоційним
напруженням в кабінетах, пультах і постах керування технологічними
процесами, в кімнатах з обчислювальної технікою та інших приміщеннях
повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря
22-24 оС, відносна вологість 60-40 %, швидкість руху повітря не більш
0,1 м/с).

Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікроклімату, які
при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни
теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та
супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах
фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень
стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття,
погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у випадках,
коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини
мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною
недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.

Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встановлюються для
постійних і непостійних робочих місць. Допустимі величини температури,
відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих
приміщень, відповідно до ДСН 3.3.6.942-99, не повинні виходити за межі
показників, приведених в табл.

Перепад температури повітря по висоті робочої зони при забезпеченні
допустимих умов мікроклімату не повинен бути більше 3 оС для всіх
категорій робіт, а по горизонталі робочої зони та протягом робочої зміни
— виходити за межі допустимих температур для даної категорії роботи,
вказаних в табл.

Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни, підлога, стеля), а
також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або
його захисних оболонок (екранів і т. ін.) не повинні виходити за межі
допустимих величин температури повітря для даної категорії робіт,
вказаних в табл.

Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від нагрітих поверхонь
технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від
засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м2 — при
опромінюванні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 — при величині
опромінюваної поверхні від 25 до 50 % та 100 Вт/м2 —при опроміненні не
більше 25% поверхні тіла працюючого.

При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м2 і більше температура
повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж
оптимальних значень для теплого періоду року; на непостійних — верхніх
меж допустимих значень для постійних робочих місць.

Таблиця Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості
руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період рокуКатегорія робітТемпература, ° C Відносна воло-гість (%) на
робочих місцях — постійних і непостійнихШвидкість руху (м/сек.) на
робочих місцях — постійних і непостійнихВерхня межа Нижня межа На
постійних робочих місцяхНа непостійних робочих місцяхНа постійних
робочих місцяхНа непостійних робочих місцяхХолодний період рухуЛегка
Iа 25 26 21 18 75 не більше 0,1 Легка Iб24 25 20 17 75 не більше
0,2 Середньої важкості IIа 23 24 17 15 75 не більше 0,3 Середньої
важкості IIб 21 23 15 13 75 не більше 0,4 Важка III 19 20 13 12 75 не
більше 0,5 Теплийперіодроку Легка Iа 28 30 22 20 55 — при 28° C 0,2 —
0,1 Легка Iб 28 30 21 19 60 — при 27° C 0,3 — 0,1 Середньої важкості
IIа 27 29 18 17 65 — при 26° C 0,4 — 0,2 Середньої важкості
IIб 27 29 15 15 70 — при 25° C 0,5 — 0,2 Важка III 26 28 15 13 75 — при
24° C і нижче 0,6 — 0,5 

При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло,
відкрите полум’я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м2.
Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла
працюючого при обов’язковому використанні індивідуальних засобів захисту
( спецодяг, окуляри, щитки).

У виробничих приміщеннях, які розташовані в районах з середньою
максимальною температурою найбільш жаркого місяця вище 25 оС згідно БНіП
“Будівельна кліматологія” допускаються відхилення від величин показників
мікроклімату, вказаних в табл. 2.2.3., для даної категорії робіт, але не
більше, ніж на 3 оС. При цьому швидкість руху повітря повинна бути
збільшена на 1,1 м/с, а відносна вологість повітря знижена на 5% при
підвищенні температури на кожний градус вище верхньої межі допустимих
температур повітря, вказаних в табл.

У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі величини
мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну
недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність передбачаються
заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження.

Санітарно-гігієнічне нормування забруднення повітряного середовища на
виробництві.

Гігієнічне нормування шкідливих речовин проводять по гранично допустимих
концентраціях (ГДК, мг/м3) у відповідності з нормативними документами:
для робочих місць визначається гранично допустима концентрація в робочій
зоні — ГДКрз (ГОСТ 12.1.005-88, СН 245-71); в атмосфері повітря
населеного пункту — максимально разові ГДКмр (найбільш висока,
зареєстрована за 30 хв спостереження), середньодобові – ГДКсд (середня
за 24 год при безупинному вимірі) і орієнтовно-безпечні рівні впливу –
УЗУВШИ (список ГДК забруднюючих речовин №3086-84 з доповненнями, ДСП
201-97). Гігієнічне нормування вимагає, щоб фактична концентрація
забруднюючої речовини не перевищувала ГДК (Сфакт ?1).

ГДКрз – це концентрація, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі
упродовження 8 год чи при іншій тривалості, але не більш 41 год у
тиждень, протягом усього стажу (25 років) не може викликати захворювань
чи відхилень стану здоров’я, що виявляються сучасними методами
досліджень у процесі роботи чи у віддалений період життя сучасного і
наступних поколінь.

По ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на
чотири класи небезпеки:

1) надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз — менш 0,1 мг/м3 у повітрі
(смертельна концентрація в повітрі менш 500мг/м3 );

2) високо небезпечні – ГДКрз — 0,11,0 мг/м3 (смертельна концентрація в
повітрі 500-5000 мг/м3);

3) помірковано небезпечні — ГДКрз-0,110,0 мг/м3 (смертельна концентрація
в повітрі 500050000 мг/м3);

4) мало небезпечні ГДКрз>10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі >
50000 мг/м3).

У таблиці приведені значення гранично допустимих концентрацій для деяких
інгредієнтів, що знаходяться у виробничому повітряному середовищі й в
атмосфері населених пунктів.

Таблиця Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин

Речовина

Назва (формула)ГДКрз ,

мг/м3ГДКмр,

мг/м3ГДКсд,

мг/м3Клас небезпеки

Дія на людинуОксид вуглецю (СО)

20,03,01,04Задушлива дія, порушення центральної нервової системиДвооксид
азоту (NO2)

2,00,0850,0853Порушення дихальних шляхів, набряк легенів, серцева
слабість.Сірчистий ангідрид (SO2)10,00,50,053Дратівна дія слизистих,
верхніх дихальних шляхів, імунна система, гастрит.Зважені речовини
(неорганічний пил) 0,150,05Захворювання дихальної системиКадмій
(Сd)0,051Канцероген*Свинець (Pb)0,010,0031Уражається шлунково-кишковий
тракт, печінка, нирки; змінюється склад крові і кісткового мозку;
уражається головний мозок; викликає м’язову
кволістьБензин100,05,01,54Наркотична дія (ураження центральної нервової
системи)Бензпирен (С20Н12)0,000150,1мкг/100 м31КанцерогенМарганець (Mn,
Mn2)0,051Уражає центральну нервову систему, печінку, шлунок Фенол
(С6Н6ПРО)0,30,010,012Потрібний захист шкіри, очей; алергійні дії

* Канцероген – речовина, що сприяє появі злоякісних новоутворень у
різних органах.

У виробничих умовах часто має місце комбінована дія шкідливих речовин. У
більшості випадків дія шкідливих речовин сумується (адитивна дія).
Однак, можливо, коли дія однієї речовини підсилюється дією іншої
(потенцююча дія), або можливий ефект комбінованої дії менше очікуваного
(антагоністична дія).

Якщо в повітрі присутні кілька речовин, що мають ефектом сумації
(однонапрямленої дії), то якість повітря буде відповідати встановленим
нормативам за умови, що:

С1/ГДК1 + С2/ГДК2 +С3/ГДК3 + …+Сn/ГДКn ?1.

Ефектом сумації володіють сірчистий газ і двооксид азоту, фенол і
сірчистий газ і ін. Донедавна ГДК хімічних речовин оцінювали як
максимально разові. Перевищення їх навіть протягом короткого часу
заборонялося. Останнім часом для речовин (мідь, ртуть, свинець і ін.),
що мають кумулятивні властивості (здатність накопичуватися в організмі),
для гігієнічного контролю введена друга величина – середньозмінна
концентрація. Наприклад, допустима середньозмінна концентрація свинцю
складає 0,005 мг/м3.

Ступінь впливу пилу (аерозолю з розміром твердих часточок 0,1-200 мкм)
на організм людини залежить не тільки від хімічного складу, але й
розмірів часток (дисперсного складу), форми порошин і їхніх електричних
властивостей. Найбільшу небезпеку являють частки розміром 1-2 мкм, тому
що ці фракції в значній мірі осідають у легенях при диханні. Дослідження
так само показують, що електрозаряджений пил у 2-3 рази інтенсивніше
осідає в організмі в порівнянні з нейтральним по заряду пилом.

Гігієністи за характером дії на організм виділяють специфічну групу пилу
– пил фіброгенних речовин. Особливість дії такого пилу на організм
полягає в тому, що при попаданні у легені такий абразивний нерозчинний
пил спричинює утворення в легеневій тканині фіброзних вузлів – ділянок
затверділої легеневой тканини, в результаті чого легені втрачають
можливість виконувати свої функції. Такі захворювання практично не
піддаються лікуванню і при своєчасному їх виявленню можливо припинити
розвиток хвороби за рахунок зміни умов праці. Подібні захворювання
об’єднуються гігієністами під загальною назвою пневмоконіози. Назви
окремих захворювань цієї групи є похідною від назви речовин, що їх
спричинила (сілікоз – пил з вмістом SiО2 , антрокоз – пил вугілля,
азбестоз – пил азбесту тощо). Гігієністи ідентифікують біля 50 речовин,
пил яких може сприячиняти пневмоконіози (є фіброгенним). Ряд видів пилу
(каніфолі, борошна, шкіри, бавовни, вовни, хрому і т.д.) можуть
викликати алергічні реакції і захворювання легень — бронхіальну астму.

Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції.

Задачею вентиляції є забезпечення чистоти повітря і заданих
метеорологічних умов у виробничих приміщеннях. Вентиляцією називають
організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з
приміщення забрудненого повітря і подачу на його місце свіжого. За
способом переміщення повітря розрізняють системи природної і механічної
вентиляції.

Якщо система механічної вентиляції призначена для подачі повітря, то
вона називається припливною, якщо ж вона призначена для видалення
повітря – витяжною. Можлива організація повітрообміну з одночасною
подачею і видаленням повітря – припливно-витяжна вентиляція. В окремих
випадках для скорочення експлуатаційних витрат на нагрівання повітря
застосовують системи вентиляції з частковою рециркуляцією (до свіжого
повітря підмішується повітря, вилучене із приміщення).

По місцю дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою. При
загальнообмінній вентиляції необхідні параметри повітря підтримуються у
всьому об’ємі приміщення. Таку систему доцільно застосовувати, коли
шкідливі речовини виділяються рівномірно по всьому приміщенню. Якщо
робочі місця мають фіксоване розташування, то з економічних міркувань
можна організувати оздоровлення повітряного середовища тільки в місцях
перебування людей (наприклад, душировання робочих місць у гарячих
цехах). Витрати на повітрообмін значно скорочуються, якщо уловлювати
шкідливі речовини в місцях їхнього виділення, не допускаючи поширення по
приміщенню. З цієї метою поруч із зоною утворення шкідливості
встановлюють пристрої забору повітря (витяжки, панелі, що всмоктують,
всмоктувачі). Така вентиляція називається місцевою.

У виробничих приміщеннях, у яких можливо раптове надходження великої
кількості шкідливих речовин, передбачається влаштування аварійної
вентиляції.

При проектуванні вентиляції необхідно дотримувати ряду вимог:

1. Обсяг припливу повітря Lп у приміщення повинний відповідати обсягу
витяжки Lв .Різниця між цими обсягами не повинна перевищувати 10-15%.
Можлива організація повітрообміну, коли обсяг припливного повітря більше
обсягу повітря, що видаляється. При цьому в приміщенні створюється
надлишковий тиск у порівнянні з атмосферним, що виключає інфільтрацію
забруднюючих речовин у дане приміщення. Така організація вентиляції
здійснюється у виробництвах, що пред’являють підвищені вимоги до чистоти
повітряного середовища (наприклад, виробництво електронного
устаткування). Для виключення витоків із приміщень з підвищеним рівнем
забруднення обсяг повітря, що видаляється з них, повинен перевищувати
обсяг повітря, що надходить. У такому приміщенні створюється незначне
зниження тиску в порівнянні з тиском у зовнішньому середовищі.

2. При організації повітрообміну необхідно свіже повітря подавати в ті
частини приміщення, де концентрація шкідливих речовин мінімальна, а
видаляти повітря необхідно з найбільш забруднених зон. Якщо щільність
шкідливих газів нижче щільності повітря, то видалення забрудненого
повітря виконується з верхньої частини приміщення, при видаленні
шкідливих речовин із щільністю більшою — з нижньої зони.

3. Система вентиляції не повинна створювати додаткових шкідливих і
небезпечних факторів (переохолодження, перегрів, шум, вібрація,
пожежовибухонебезпечність).

4. Система вентиляції повинна бути надійної в експлуатації і
економічною.

Визначення необхідного повітрообміну при загальнообмінній вентиляції.
Відповідно до санітарних норм усі виробничі і допоміжні приміщення
повинні вентилюватися. Необхідний повітрообмін (кількість повітря, що
подається чи видаляється з приміщення) в одиницю часу (L, м3/год) може
бути визначений різними методами в залежності від конкретних умов.

1. При нормальному мікрокліматі і відсутності шкідливих речовин
повітрообмін може бути визначений по формулі:

L = n*L’ ,

де n – число працюючих;

L’ – витрата повітря на одного працюючого, прийнята у залежності від
об’єму приміщення, що приходиться на одного працюючого V’, м3 (при V’
<20 м3 L' = 30 м3/год; при V' =20...40 м3 L'= 20 м3/год; при L' > 40 м3
і при наявності природної вентиляції повітрообмін не розраховують); при
відсутності природної вентиляції (герметичні кабіни) L’ = 60 м3/год).

2. При виділенні шкідливих речовин з приміщення необхідний повітрообмін
визначається, виходячи з їхнього розведення до допустимих концентрацій.
Розрахунок повітрообміну проводиться виходячи з балансу утворюваних у
приміщення шкідливі речовини і речовин, що видаляються з нього, по
формулі:

L = Gшр/( Свид – Спр),

де Gшр – маса шкідливих речовин, що виділяються у приміщенні за одиницю
часу, мг/год;

Свид і Спр – концентрація шкідливих речовин, у повітрі що видаляються, і
у припливному повітрі (Свид?Сгдк , Спр?0,3Сгдк).

3. При боротьбі з надлишковим теплом повітрообмін визначається з умов
асиміляції тепла і обсяг припливного повітря визначається по формулі:

L = Qнад /(спр * cп*(tвид – tпр));

де Qнад – надлишкові тепловиділення, ккал/год, (Qнад = Qсум – Qвид , де
Qсум – сумарне надходження тепла, Qвид – кількість тепла, що видаляється
за рахунок тепловтрат);

спр — щільність припливного повітря, кг/м3 ;

cп — теплоємність повітря, ккал/(кг*град), (теплоємність сухого повітря
0,24ккал/(кг*град);

tвид і tпр – температура повітря, що видаляється, і припливного повітря
,?C.

4. Для орієнтованого визначення повітрообміну (L, м3/год) застосовується
розрахунок по кратності повітрообміну. Кратність повітрообміну (К)
показує, скількох разів за годину міняється повітря у всьому об’ємі
приміщення (V, м3):

L=К*V ,

де К – коефіцієнт кратності повітрообміну (К=1…10).

Природна вентиляція

Система вентиляції, переміщення повітря при якій здійснюється завдяки
виникаючій різниці тисків усередині і зовні приміщення, називається
природною вентиляцією. Різниця тисків обумовлена різницею щільності
зовнішнього і внутрішнього повітря (гравітаційний тиск чи тепловий напір
?Рт) і вітровим напором (?Рв), що діє на будову. Розрахунок теплового
напору можна провести по формулі:

?Рт = gh(сз – св), (Па),

де g – прискорення вільного падіння, м/с2;

h – вертикальна відстань між центрами припливного і витяжного отворів,
м;

сз і св — щільність зовнішнього і внутрішнього повітря, кг/м3 .

При дії вітру на поверхнях будинку з навітряної сторони утвориться
надлишковий тиск, на підвітряній стороні – розрядження. Вітровий напір
може бути розрахований за формулою:

?Рв = kn (vв2 сз)/2, (Па),

де kn – коефіцієнт аеродинамічного опору будинку (визначається
емпіричним шляхом);

vв – швидкість вітрового потоку, м/с.

Неорганізована природна вентиляція – інфільтрація (природне
провітрювання) – здійснюється зміною повітря в приміщеннях через
нещільності в елементах будівельних конструкцій завдяки різниці тиску
зовні й усередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від ряду
випадкових факторів (сили і напрямку вітру, різниці температур
зовнішнього і внутрішнього повітря, площі, через яку відбувається
інфільтрація). Для житлових будинків інфільтрація досягає 0,5- 0,75 , а
в промислових будинках 1-1,5 обсягу приміщень у годину.

Для постійного повітрообміну необхідна організована вентиляція.
Організована природна вентиляція може бути витяжна без організованого
припливу повітря (канальна) і припливна — витяжна з організованим
припливом повітря (канальна і безканальна аерація). Канальна природна
витяжна вентиляція без організованого припливу повітря широко
застосовується в житлових і адміністративних будинках. Розрахунковий
гравітаційний тиск таких систем вентиляції визначають при температурі
зовнішнього повітря +50С, вважаючи, що весь тиск падає в тракті
витяжного каналу, при цьому опір входу повітря в будинок не
враховується. При розрахунку мережі повітроводів насамперед роблять
орієнтований підбор їхніх площ, виходячи з допустимих швидкостей руху
повітря в каналах верхнього поверху 0,5 – 0,8 м/с, у каналах нижнього
поверху і збірних каналів верхнього поверху 1,0 м/с і у витяжній шахті
1- 1,5 м/с.

Для збільшення тиску в системах природної вентиляції на устя витяжної
шахти встановлюють насадки-дефлектори, які розташовують у зоні
ефективної дії вітру.

Посилення тяги відбувається завдяки розрідженню, яке виникає при
обтіканні дефлектора потоком повітря, що набігає. Орієнтовно
продуктивність дефлектора може бути розрахована по формулі:

Lд = 1131,73*D2*vв , (м3/ч),

де D – діаметр підвідного патрубка, (м);

vв — швидкість вітру, (м/с).

Аерацією називається організована природна загальнообмінна вентиляція
приміщень в результаті надходження і видалення повітря через фрамуги
вікон, що відкриваються, і ліхтарів.

Повітрообмін регулюють різним ступенем відкривання фрамуг (у залежності
від температури зовнішнього повітря чи швидкості і напрямку вітру). Цей
спосіб вентиляції знайшов застосування в промислових будинках, що
характеризуються технологічними процесами з великими тепловідділеннями
(прокатні, ливарні, ковальські цехи). Надходження зовнішнього повітря в
приміщення в холодний період року організують так, щоб холодне повітря
не попадало в робочу зону. Для цього зовнішнє повітря подають у
приміщення через прорізи, розташовані не нижче 4,5 м від підлоги, у
теплий період року приплив зовнішнього повітря орієнтують через нижній
ярус віконних прорізів (1,5-2м).

Основним достоїнством аерації є можливість здійснювати великі
повітрообміни без витрат механічної енергії. До недоліку аерації слід
віднести те, що в теплий період року її ефективність може істотно
знижуватись через зниження перепаду температур зовнішнього і
внутрішнього повітря. Крім того, повітря, що надходить у приміщення, не
очищається і не охолоджується, а повітря, що видаляється, забруднює
повітряну атмосферу.

Механічна вентиляція

Вентиляція, за допомогою якої повітря подається в приміщення чи
видаляється з них з використанням механічних побудників руху повітря,
називається механічною вентиляцією.

У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється в основному
вентиляторами – повітродувними машинами (осьового чи відцентрового типу)
і, в деяких випадках, ежекторами. Осьовий вентилятор являє собою
розташоване в циліндричному кожусі лопаткове колесо, при обертанні якого
повітря, що надходить у вентилятор, під дією лопаток переміщається в
осьовому напрямку. До переваг осьових вентиляторів відноситься простота
конструкції, велика продуктивність, можливість економічного регулювання
продуктивності, можливість реверсування потоку повітря. До їхніх
недоліків відноситься мала величина тиску (30-300 Па) і підвищений шум.
Відцентровий вентилятор складається зі спірального корпуса з розміщеним
усередині лопатковим колесом, при обертанні якого повітря, що припливає
через вхідний отвір, попадає в канали між лопатками колеса і під дією
відцентрової сили переміщається по цих каналах, збирається корпусом і
викидається через випускний отвір. Тиск вентиляторів такого типу може
досягати більш 10000 Па. У залежності від складу переміщуваного повітря
вентилятори можуть виготовлятися з різних матеріалів і різної
конструкції (звичайного, пилового, антикорозійного, вибухобезпечного
виконання). При підборі вентиляторів потрібно знати необхідну
продуктивність, створюваний тиск і, в окремих випадках, конструктивне
виконання. Повний тиск, що розвиває вентилятор, витрачається на
подолання опорів на всмоктувальному і нагнітальному повітроводі при
переміщенні повітря.

Установка вентиляційної системи (припливна, витяжна, припливно-витяжна)
складається з повітрозабірних і пристроїв для викиду повітря
(розташованих зовні будинку), пристроїв для очищення повітря від пилу і
газів, калориферів для підігріву повітря в холодний період,
повітроводів, вентилятора, пристроїв подачі і видалення повітря в
приміщенні, дроселів і засувок. Розрахунок вентиляційної мережі полягає
у визначенні втрат тиску при рухові повітря, що складаються з втрат на
тертя повітря (Ртр) (за рахунок шорсткості повітроводу) і в місцевих
опорах (Рмо) (повороти, зміни площ, перетини, фільтри, калорифери й
ін.). Повні втрати тиску РУ (Па) визначають підсумовуванням втрат тиску
на окремих розрахункових ділянках:

РУ = Ртр + Рмо = У( l*л/d + У о)*с* vп 2,

Де: l – довжина ділянки повітровода, характеризується сталістю витрати і
швидкості повітря, м;

л — коефіцієнт опору тертя (орієнтовно л =0, 02);

о — коефіцієнт місцевого опору (довідкові дані в залежності від фасонних

змін повітроводів і устаткування, о= 0…1000);

с – щільність повітря, кг/м3;

vп — швидкість повітря , м/с;

n – число ділянок магістралі.

Порядок розрахунку вентиляційної мережі такий:

1. Вибирають конфігурацію мережі в залежності від розміщення приміщень,
установок, робочих місць, що повинна обслуговувати вентиляційна система.

2. Знаючи необхідну витрату повітря на окремих ділянках повітроводів,
визначають площі їхніх поперечних перерізів, виходячи з допустимих
швидкостей руху повітря (у звичайних вентиляційних системах швидкість
приймають 6-12 м/с, а в аспіраційних установках для запобігання
засмічення — 10-25 м/с).

3. Розраховують опір мережі, причому за розрахункову звичайно приймають
найбільш протяжну магістраль.

4. По каталогах вибирають вентилятор і електродвигун.

Якщо опір мережі виявилося занадто великим, розміри повітроводів
збільшують і роблять перерахунок мережі.

На підставі даних про необхідну продуктивність і тиск, роблять вибір
вентилятора за його аеродинамічною характеристикою, що графічно виражає
зв’язок між тиском, продуктивністю і к. к. д. при визначених швидкостях
обертання (Р-L характеристика). При виборі вентилятора враховують, що
його продуктивність пропорційна швидкості обертання робочого колеса,
повний тиск – квадрату швидкості обертання, а споживана потужність —
кубу швидкості обертання. Установочна потужність електродвигуна (N, кВт)
для вентилятора розраховується за формулою:

N = k*L*P/(1000*зу*зп ),

де k — коефіцієнт запасу (1,05 –1,15);

L — продуктивність вентилятора, м3/год;

P — повний тиск вентилятора, Па;

зу – к.к.д. вентилятора;

зп – к.к.д. передачі від вентилятора до двигуна ( для клиновидних пасів
зп =0,9- 0,95, для плоских пасів 0,85-0,9).

Природне освітлення (нормування)

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для
людини, має психологічну дію, створюючи відчуття безпосереднього зв’язку
з довкіллям, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин,
покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та
знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб. Однак,
природне освітлення має і недоліки: воно непостійне в різні періоди
часу, нерівномірно розподіляється в приміщенні, залежить від погодних
умов.

На рівень природного освітлення приміщень впливають: світловий клімат,
який залежить від географічного розтушування місця, площа та орієнтація
світлових отворів; конструкція вікон, чистота скла, геометричні
параметри приміщень та відбиваючі властивості поверхонь, зовнішнього та
внутрішнього затемнення світла різними об’єктами.

Оскільки природне освітлення не постійне у часі, його кількісна оцінка
здійснюється за відносним показником – коефіцієнтом природної
освітленосні (КПО):

КПО = (Евн/Езов)*100%,

де Евн (лк) – природна освітленість в даній точці площини всередині
приміщення, яка створюється світлом неба (безпосереднього або після
відбиття); Езов (лк) — зовнішня горизонтальна освітленість, що
створюється світлом в той самий час повністю відкритим небосхилом.

В основі нормування виробничного освітлення покладена залежність
необхідного рівня освітлення від зорової напруги (розряду зорової
роботи), яка, в першу чергу, визначається розміром об’єкта
розпізнавання, контрастом між об’єктом і фоном, характеристикою фона.
Нормування освітлення в громадських, допоміжних та житлових будівлях
здійснюють в залежності від призначення приміщення.

За системи бічного природного освітлення (через віконні прорізи у
стінах) нормується мінімальне значення КПО. Для одностороннього бічної
системи — це КПО у точці робочої поверхні (або підлоги), розташованій на
відстані 1м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів. За
системи верхнього природного освітлення (через ліхтарі – світлові
прорізі у покритті будівлі) та системи верхнього та бічного природного
освітлення нормується середній КПО, обчислений за результати вимірювань
у N точках (не менш 5) умовної робочої поверхні (або підлоги). Перша та
остання точка приймаються на відстані 1 м від поверхні стін. Середнє
значення КПО обчислюється за формулою:

КПОср=(КПО1 /2 +КПО2 +КПО3 +…+ КПОN-1+ КПОN /2 )/(N-1),

де КПОN – коефіцієнт природного освітлення у N-й контрольній точці, N –
кількість контрольних точок у площині характерного перерізу приміщення.

Нормативні значення коефіцієнтів природного освітлення приводяться
“Будівельними нормами і правилами” (ДБН В2.5-28-2006).

При проектуванні природного освітлення враховують, що освітленість в
середині приміщення залежить від світла, яке створюється небом і
безпосередньо потрапляє на робочу поверхню, а також світла, яке
відбивається від поверхонь в середині приміщення та прилеглих будівель.

Штучне освітлення (нормування)

Штучне освітлення передбачається у всіх приміщеннях будівель, а також на
відкритих робочих ділянках, місцях проходу людей та руху транспорту. Від
якості прийнятої системи освітлення залежить продуктивність та безпека
праці, а також здоров’я працівників. Раціонально виконане штучне
освітлення приміщень при одній і тій же витраті електроенергії може
підвищити продуктивність праці на 15-20%.

Штучне освітлення проектується для двох систем: загальне (рівномірне або
локалізоване) та комбіноване (до загального додається місцеве).

При штучному освітленні нормативною виличиною є абсолютне значення
освітленості, яке залежить від характеристики зорової праці та системи
освітлення (загальне, комбіноване). Всього визначено вісім розрядів (в
залежності від розміру об’єкта розпізнавання), в свою чергу розряди
(I-V) містять чотири підрозряди (а, б, в, г) — в залежності від
контрасту між об’єктом і фоном та характеристики фона (коефіцієнта
відбиття) . Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд І
а), а найменша – 30 лк (розряд VIII в).

Як джерела світла при штучному освітленні використовуються лампи
розжарювання та газорозрядні лампи. Основними характеристиками джерел
світла є номінальна напруга, споживана потужність, світловий потік,
питома світлова віддача та строк служби.

Нормування та вимірювання шумів

Шкідливість шуму як фактора виробничого середовища і середовища
життєдіяльності людини приводить до необхідності обмежувати його рівні.
Санітарно-гігієнічне нормування шумів здійснюється, в основному, двома
способами – методом граничних спектрів (ГС) і методом рівня звуку.

Метод граничних спектрів, який застосовують для нормування постійного
шуму, передбачає обмеження рівнів звукового тиску в октавних смугах із
середніми геометричними частотами 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000;
4000 і 8000 Гц. Сукупність цих граничних октавних рівнів називають
граничним спектром. Позначають той чи інший граничний спектр рівнем його
звукового тиску на частоті 1000 Гц. Наприклад, “ГС-75” означає, що даний
граничний спектр має на частоті 1000 Гц рівень звукового тиску 75 дБ.

Метод рівнів звуку застосовують для орієнтовній гігієнічний оцінки
постійного шуму та визначення непостійного шуму, наприклад, зовнішнього
шуму транспортних засобів, міського шуму. При цьому методі вимірюють
коректований по частотам у відповідності з чутливістю вуха загальний
рівень звукового тиску у всьому діапазоні частот, що відповідає
перерахованим вище октавним смугам. Виміряний таким чином рівень звуку
дає змогу характеризувати величину шуму не дев’ятьма цифрами рівнів
звукового тиску, як у методі граничних спектрів, а однією. Вимірюють
рівень звуку в децибелах А (дБ А) шумоміром із стандартною коректованою
частотною характеристикою, в якому за допомогою відповідних фільтрів
знижена чутливість на низьких та високих частотах.

Непостійний шум характеризують також еквівалентним (за енергією) рівнем
звуку, тобто рівнем звуку постійного широкосмугового не імпульсного
шуму, що має такий самий вплив на людину, як і даний непостійний шум.
Еквівалентний рівень — це рівень постійного шуму, дія якого відповідає
дії фактичного шуму із змінними рівнями за той же час, виміряного по
шкалі “А”. Для непостійного та імпульсного шуму нормованим параметром є
еквівалент-ний рівень шуму у дБАекв. Для імпульсного шуму нормується
також максимальний рівень шуму — у дБА.

Порядок вимірювання рівнів звуку шумомірами та розрахунок еквівалентного
рівня регламентовано ДСН 3.36.037-99. Звичайний шумомір складається з
мікрофону, підсилювача, фільтрів (корегуючих, октавних) та приладу, що
показує . Існують прилади – акустичні дозиметри, за допомогою яких
безпосередньо вимірюють еквівалентний рівень звуку. Вимірювання шуму
можна також здійснювати за допомогою сучасних компьютерів.

Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у приміщеннях,
на території підприємств, на промислових спорудах та машинах (в кабінах,
на пультах управління і т. п.).Результати вимірювань повинні
характеризувати шумовий вплив за час робочої зміни (робочого дня).

При проведенні вимірювань мікрофон слід розташовувати на висоті 1,5 м
над рівнем підлоги чи робочого майданчика (якщо робота виконується
стоячи) чи на висоті і відстані 15 см від вуха людини, на яку діє шум
(якщо робота виконується сидячи чи лежачи). Мікрофон повинен бути
зорієнтований у напрямку максимального рівня шуму та віддалений не менш
ніж на 0,5 м від оператора, який проводить вимірювання.

Тривалість вимірювання непостійного шуму:

— для переривчастого шуму, за час повного робочого циклу з урахуванням
сумарної тривалості перерв з рівнем фонового шуму;

— для шуму, що коливається у часі, допускається загальна тривалість
вимірювання — 30 хвилин безперервно або вимірювання складається з трьох
десятихвилиних циклів ;

— для імпульсного шуму тривалість вимірювання — 30 хвилин.

Нормування ультра — та інфразвуку

Ультразвук широко застосовують в техніці для диспергування рідин,
очищення частин, зварювання пластмас, дефектоскопії металів, очищення
газів від шкідливих домішок тощо.

У техніці застосовують звукові хвилі частотою вище 11,2 кГц, тобто
захоплюється частина діапазону відчутних для людини звуків. На організм
людини ультразвук впливає, головним чином, при безпосередньому контакті,
а також через повітря. При дотриманні заходів безпеки робота з
ультразвуком на стані здоров’я не позначається. Допустимі рівні
звукового тиску ультразвуку нормовані ДСН 3.3.6.037-99 і складають при
восьмигодинному робочому дні:

Середньогеометрична частота октавних смуг, кГц1631,563 та вище Допустимі
рівні тиску, дБ88106110

Методи гігієнічної оцінки та нормативні параметри виробничої вібрації

Гігієнічна оцінка вібрації (ДСН 3.3.6.039-99), яка діє на людину у
виробничих умовах, здійснюється за допомогою таких методів:

— частотного (спектрального) аналізу її параметрів;

— інтегральної оцінки за спектром частот параметрів, що нормуються;

— дози вібрації.

При дії постійної локальної та загальної вібрації параметром, що
нормується, є середньоквадратичне значення віброшвидкості (нсер кв) та
віброприскорення (a) або їх логарифмічні рівні Lн, La у дБ в діапазоні
октавних смуг із середньогеометричними частотами fсер г:

8,0; 16,0; 31,5; 63,0; 125,0; 250,0; 500,0; 1000,0 Гц — для локальної
вібрації; 1,0; 2,0; 4,0; 8,0; 16,0; 31,5; 63,0 Гц або в діапазоні 1/3
октавних смуг 0,8; 1,0; 1,25; 1,6; 2,0; 2,5; 3,15; 4,0; 5,0; 6,3; 8,0;
10,0; 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 50,0; 63,0; 80,0 Гц — для
загальної вібрації. Середньоквадратичне значення віброшвидкості (нсер
кв) за періоду Т визначається за формулою:

picscalex100010009000003420200000400150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c022005a00e1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffb2ffffff600e0000d20400000b00000026060f000c004d61746854797065
0000100109000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
a0021a06050000001302a002320705000000140225031e0505000000130209034f050900
0000fa02000020000000000000002200040000002d01010005000000140211034f050500
00001302b3049605040000002d010000050000001402b3049e050500000013025600fc05
0500000014025600fc050500000013025600490e10000000fb02c0fd0000000000009001
000000020002001053796d626f6c0002040000002d01020008000000320a8b03ec080100
0000f20010000000fb0220ff0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002
040000002d01030004000000f001020008000000320a4901d808010000002b0010000000
fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d010200
04000000f001030008000000320a0003e503010000003d0015000000fb0220ff00000000
00009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e000093040000002d01
030004000000f001020008000000320a4901590901000000540008000000320a49017e08
01000000740008000000320aa004120901000000740015000000fb0220ff000000000000
9001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00cc93040000002d010200
04000000f001030008000000320a6003830202000000eae209000000320a600308010300
0000f1e5f00015000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e000093040000002d01030004000000f001020008000000320a0003
f70c02000000647408000000320a0003e90b01000000740008000000320a2e041c060100
0000540015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000093040000002d01020004000000f001030008000000320a00036d0c
01000000290008000000320a00036a0b01000000280008000000320a0003800701000000
2a0008000000320a0d02470601000000310015000000fb0220ff00000000000090010000
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e000093040000002d01030004000000
f001020008000000320a5402bd0a01000000320008000000320a60034502010000002e00
10000000fb0280fe0000000000009001010000020002001053796d626f6c000204000000
2d01020004000000f001030008000000320a00039a09010000006e0008000000320a0003
0400010000006e000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000
070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01030004000000
f0010200030000000000.

Середньогеометрична частота визначається за формулою:

fсер
г=picscalex1000100090000030c01000004001700000000000500000009020000000004
00000002010100050000000102ffffff00040000002e0118000500000031020100000005
0000000b0200000000050000000c02800200041200000026060f001a00ffffffff000010
000000c0ffffffb5ffffffc0030000350200000b00000026060f000c004d617468547970
650000600009000000fa02000010000000000000002200040000002d0100000500000014
029f0148000500000013028301790009000000fa02000020000000000000002200040000
002d0101000500000014028b0179000500000013023002c000040000002d010000050000
0014023002c80005000000130253002601050000001402530026010500000013025300a7
0317000000fb0220ff0000000000009001000000cc0402001054696d6573204e65772052
6f6d616e2043797200cc87040000002d01020008000000320a2002eb0201000000ed0008
000000320a2002d20101000000e20017000000fb0280fe0000000000009001000000cc04
02001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cc87040000002d010300040000
00f001020008000000320ac0014f0201000000660008000000320ac00136010100000066
000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc
02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01020004000000f0010300030000
000000,

де fв, fн – верхня та нижня межі частотної смуги.

У таблицях приведені нормативні значення для локальної та загальної
вібрацій відповідно.

Гранично допустимі рівні локальної вібрації

Середньогеометричні частоти октавних смуг, Гц Гранично допустимі рівні
по осях Xл, Yл, Zл віброшвидкість віброприскорення н, м/с х 10-2 Lн,дБ
a, м/с2 La ,дБ 8 2.,8 115 1,4 73 16 1,4 109 1,4 73 31,5 1,4 109 2,7 79
63 1,4 109 5,4 85 125 1,4 109 10,7 91 250 1,4 109 21,3 97 500 1,4 109
42,5 103 1000 1,4 109 85,0 109 Коректований, еквівалентний коректований
рівень 2,0 112 2,0 76

Гранично допустимі рівні загальної вібрації категорії 3 (технологічна
типу «в»)

Середньогеометричні частоти смуг, Гц Гранично допустимі рівні по осях
X3, Y3, Z3 віброприскорення віброшвидкості a, м/с2 La ,дБ н, м/с х 10-2
Lн,дБ 1/3 окт. 1/1 окт. 1/3 окт. 1/1 окт. 1/3 окт. 1/1 окт. 1/3 окт. 1/1
окт. 1,6 0,0125 32 0,13 88 2,0 0,0112 0,02 31 36 0,089 0,18 85 91 2,5
0,01 30 0,063 82 3,15 0,009 29 0,0445 79 4,0 0,008 0,014 28 33 0,032
0,063 76 82 5,0 0,008 28 0,025 74 6,3 0,008 28 0,02 72 8,0 0,008 0,014
28 33 0,016 0,032 70 76 10,0 0,01 30 0,016 70 12,5 0,0125 32 0,016 70
16,0 0,016 0,028 34 39 0,016 0,028 70 75 20,0 0,0196 36 0,016 70 25,0
0,025 38 0,016 70 31,5 0,0315 0,056 40 45 0,016 0,028 70 75 40,0 0,04 42
0,016 70 50,0 0,05 44 0,016 70 63,0 0,063 0,112 46 51 0,016 0,028 70 75
80,0 0,08 48 0,016 70 Коректовані еквівалентні коректовані рівні 0,014

33 0,028 75

Параметром, що нормується, при інтегральній оцінці за спектром частот є
коректоване значення віброшвидкості або віброприскорення (V), або їх
логарифмічні рівні (L), які вимірюються за допомогою коректуючих
фільтрів або обчислюються.

Коректоване значення віброшвидкості або віброприскорення визначається за
формулою:

picscalex100010009000003190200000400170000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c004a00e1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffa2ffffff600e0000620400000b00000026060f000c004d61746854797065
0000f00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
fb026605050000001302df02970509000000fa0200002000000000000000220004000000
2d010100050000001402e70297050500000013026304de05040000002d01000005000000
14026304e605050000001302660044060500000014026600440605000000130266004e0e
10000000fb02c0fd0000000000009001000000020002001053796d626f6c000204000000
2d01020008000000320a38035b0601000000e50010000000fb0280fe0000000000009001
000000020002001053796d626f6c0002040000002d01030004000000f001020008000000
320ae0022c04010000003d0017000000fb0220ff0000000000009001010000cc04020010
54696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccde040000002d01020004000000f001
030008000000320a5801e706010000006e0008000000320a5104fc060100000069000800
0000320a4003890c01000000690008000000320a4003d70202000000eae209000000320a
40034e0103000000f1e5f00017000000fb0280fe0000000000009001010000cc04020010
54696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccde040000002d01030004000000f001
020008000000320ae002150001000000550017000000fb0220ff00000000000090010000
00cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccde040000002d010200
04000000f001030008000000320a34029d0d01000000320008000000320a40038f090100
0000690008000000320a40039102010000002e0017000000fb0280fe0000000000009001
000000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccde040000002d01
030004000000f001020008000000320ae002050d01000000290008000000320ae002f90a
02000000204b17000000fb0280fe0000000000009001000000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e204379720000de040000002d01020004000000f001030008000000
320ae002480a01000000f50017000000fb0280fe0000000000009001000000cc04020010
54696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccde040000002d01030004000000f001
020008000000320ae002f10901000000200008000000320ae00210080200000028560a00
000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc020000
00cc0102022253797374656d00cc040000002d01020004000000f0010300030000000000
,

де Vi — середнє квадратичне значення віброшвидкості або віброприскорення
в i-й частотній смузі;

n — кількість частотних смуг (1/3 або 1/1 октавних) у частотному
діапазоні, що нормується;

Ki — ваговий коефіцієнт для i-ї частотної смуги відповідно до абсолютних
значень віброшвидкості та віброприскорення локальної та загальної
вібрації.

Значення вагових коефіцієнтів (Ki, Lki, дБ) для локальної вібрації

Середньогеометричні частоти смуг, Гц Зазначення вагових коефіцієнтів для
віброприскорення для віброшвидкості Zл, Xл, Yл Ki Lki Ki Lki 8 1,0 0 0,5
-6 16 1,0 0 1,0 0 31,5 0,5 -6 1,0 0 63 0,25 -12 1,0 0 125 0,125 -18 1,0
0 250 0,063 -24 1,0 0 500 0,0315 -30 1,0 0 1000 0,016 -36 1,0 0

При дії непостійної вібрації (крім імпульсної) параметром, що
нормується, є вібраційне навантаження (еквівалентний коректований
рівень, доза вібрації,D), одержане робітником протягом зміни та
зафіксоване спеціальним приладом або обчислене для кожного напрямку дії
вібрації (X, Y, Z) за формулою:

picscalex100010009000003540100000200170000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02e00360081200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc0ffffff20080000a00300000b00000026060f000c004d61746854797065
0000b00017000000fb0280fe0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e65
7720526f6d616e2043797200cca3040000002d01000008000000320a8002e80602000000
647408000000320a8002dd0501000000740017000000fb0220ff00000000000090010100
00cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cca3040000002d010100
04000000f001000008000000320aea00ef0201000000740017000000fb0280fe00000000
00009001000000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cca30400
00002d01000004000000f001010008000000320a8002600601000000290008000000320a
8002550501000000280008000000320a8002830301000000560008000000320a80024000
01000000440017000000fb0220ff0000000000009001000000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e2043797200cca3040000002d01010004000000f001000008000000
320ad401b40401000000320008000000320a8603dd0201000000300010000000fb0280fe
0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d01000004000000
f001010008000000320a8002df0201000000f20008000000320a8002ad01010000003d00
0a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc02
000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01010004000000f001000003000000
0000

або

Lкор.екв. = Lкор + 10 Lg (t/tзм)

де V(t) — коректоване по частоті значення вібраційного параметра у
момент часу t, мс-2 або мс-1;

t — час дії вібрації, година;

tзм — тривалість зміни, годин.

Еквівалентний коректований рівень віброшвидкості або віброприскорення
розраховується шляхом енергетичного додавання рівнів з урахуванням
тривалості дії кожного з них.

При дії імпульсної вібрації з піковим рівнем віброприскорення від 120 до
160 дБ, параметром, що нормується, є кількість вібраційних імпульсів за
зміну (годину), в залежності від тривалості імпульсу.

Нормативні значення вібрації встановлені згідно з ДСН 3.3.6.039-99 при
її дії на протязі робочого часу 480 хвилин (8 год). При впливі вібрації,
яка перевищує встановлені нормативи, тривалість її дії на людину потягом
робочої зміни зменшують згідно даних, які приведені в таблиці.

Таблиця

Допустимий сумарний час дії локальної вібрації в залежності від
перевищення її гранично допустимого рівня

Перевищення гранично допустимого рівня вібрації, дБ Допустимий сумарний
час дії вібрації за зміну, хв. Перевищення гранично допустимого рівня
вібрації, дБ Допустимий сумарний час дії вібрації за зміну, хв. 1 384 7
95 2 302 8 76 3 240 9 60 4 191 10 48 5 151 11 38 6 120 12 30

Нормування електромагнітних випромінювань

Електромагнітне поле представляє особливу форму матерії. Будь-яка
електрична заряджена частка оточена електромагнітним полем, що складає з
нею єдине ціле. Але електромагнітне поле може існувати й у відділеному
від заряджених часток вигляді, як випромінювання фотонів , що рухаються
зі швидкістю, близької до 3*108 м/с, або випромінювання у вигляді
електромагнітного поля (електромагнітних хвиль).

Електромагнітне поле (електромагнітне випромінювання) характеризується
векторами напруженості електричного Е (В/м) і магнітного Н(А/м) полів,
що характеризують силові властивості ЕМП. При поширенні в провідному
середовищі вони зв’язані співвідношенням:

Е=Нpicscalex100010009000003e70000000400170000000000050000000902000000000
400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000
50000000b0200000000050000000c026004c0031200000026060f001a00ffffffff00001
0000000c0ffffffa5ffffff80030000050400000b00000026060f000c004d61746854797
0650000d00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001
4026002440105000000130260024203050000001402bd024800050000001302a10279000
9000000fa02000020000000000000002200040000002d010100050000001402a90279000
50000001302ff03c000040000002d010000050000001402ff03c80005000000130263002
601050000001402630026010500000013026300620317000000fb0280fe0000000000009
001000000a10402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200a181040000002
d01020008000000320aea03d80101000000f30008000000320ad001560102000000f9ec0
a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc020
00000cc0102022253797374656d00cc040000002d01030004000000f0010200030000000
000 е-kr, В/м,

де щ – кругова частота електромагнітних коливань, с-1 ;

м — магнітна проникність середовища, Г/м;

у — електрична провідність середовища, (Ом .м)-1 ;

k — коефіцієнт загасання;

r – відстань до розглянутої точки, м.

В електромагнітній хвилі вектори Е и Н завжди взаємно перпендикулярні. У
вакуумі і повітрі Е = 377 Н. Довжина хвилі
picscalex100010009000003880000000200120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c00160011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc6ffffff20010000860100000b00000026060f000c004d61746854797065
0000300010000000fb0280fe0000000000009001010000020002001053796d626f6c0002
040000002d01000008000000320a60013400010000006c000a00000026060f000a00ffff
ffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374
656d00cc040000002d01010004000000f0010000030000000000, частота коливань f
і швидкість поширення електромагнітних хвиль у повітрі с зв’язані
співвідношенням
picscalex100010009000003d50000000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02000240041200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc6ffffff00040000c60100000b00000026060f000c004d61746854797065
0000500015000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e00007f040000002d01000008000000320a60014c030100000066000800
0000320a6001340001000000630010000000fb0280fe0000000000009001010000020002
001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f001000008000000320a60017a02
010000006c0010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c
0002040000002d01000004000000f001010008000000320a60014801010000003d000a00
000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000070000000000bc020000
00cc0102022253797374656d00cc040000002d01010004000000f0010000030000000000
. Наприклад, для промислової частоти f = 50 Гц довжина хвилі
picscalex100010009000003880000000200120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c00160011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc6ffffff20010000860100000b00000026060f000c004d61746854797065
0000300010000000fb0280fe0000000000009001010000020002001053796d626f6c0002
040000002d01000008000000320a60013400010000006c000a00000026060f000a00ffff
ffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374
656d00cc040000002d01010004000000f0010000030000000000 = 3*108/50 = 6000
км, а для ультракоротких частот f = 3*108 Гц довжина хвилі дорівнює 1 м.

Спектр електромагнітних випромінювань відповідно до прийнятї на практиці
назви хвиль, діапазону частот і довжин хвиль представлений у таблиці

Таблиця Характеристика спектру електромагнітних випромінювань

Назва діапазону частотНомер діапазонуДіапазон частотДіапазон довжин
хвильНазва діапазону довжин хвилі

Дуже низькі частоти, ДНЧ 1

2

3

40,003…0,3 Гц

0,3…3,0 Гц

3…300 Гц

300 Гц…30 кГц107…106 км 106…104 км

104…102 км

102…10 кмІнфра низькі

Дуже низькі

Промислові

Звукові Низькі частоти, НЧ530…300 кГц10…1 кмДовгіСередні частоти,
СЧ6300кгц…3МГц1 км…100 мСередніВисокі частоти, ВЧ73…30 МГц100…10
мКороткі Дуже високі частоти, ДВЧ830…300 МГц10…1
мМетровіУльтрависокі частоти, УВЧ 9300Мгц…3ГГц100…10 смДециметрові
Надвисокі частоти, НВЧ103…30 ГГц10…1 смСантиметрові Надзвичайно
високі частоти, НЗВЧ1130…300 ГГц10…1 ммМіліметрові

Біля джерела ЕМВ виділяють ближню зону, чи зону індукції, що знаходиться
на відстані
picscalex100010009000003220100000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c001600a1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc6ffffff200a0000860100000b00000026060f000c004d61746854797065
0000300015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000094040000002d01000008000000320a60015e090100000036000800
0000320a6001b608010000002f0008000000320a6001480401000000320008000000320a
60019a03010000002f0010000000fb0280fe000000000000900101000002000200105379
6d626f6c0002040000002d01010004000000f001000008000000320a6001900701000000
6c0008000000320a6001f00401000000700008000000320a60017402010000006c001000
0000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d01
000004000000f001010008000000320a60015e0601000000bb0008000000320a60014201
01000000a30015000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e000094040000002d01010004000000f001000008000000320a6001
3a000100000072000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000
070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01000004000000
f0010100030000000000, і далеку зону, чи зону випромінювання, для якої
picscalex100010009000003fa0000000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c00140051200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc6ffffff00050000860100000b00000026060f000c004d61746854797065
0000300015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e0000b5040000002d01000008000000320a600146040100000036000800
0000320a60019e03010000002f0010000000fb0280fe0000000000009001010000020002
001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f001000008000000320a60017802
010000006c0010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c
0002040000002d01000004000000f001010008000000320a60014701010000003e001500
0000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d61
6e0000b5040000002d01010004000000f001000008000000320a60013a00010000007200
0a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02
000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01000004000000f001010003000000
0000. У діапазоні від низьких частот до короткохвильових випромінювань
частотою <100 МГц біля генератора варто розглядати поле індукції, а робоче місце, - що знаходиться в зоні індукції. У зоні індукції електричне і магнітне поле можна вважати незалежними одно від одного. Тому нормування в цій зоні ведеться як по електричній, так і по магнітній складовій. У зоні випромінювання (хвильовій зоні), де вже сформувалася електромагнітна хвиля, що біжить, більш важливим параметром є інтенсивність, що у загальному виді визначається векторним добутком Е и Н, і для сферичних хвиль при поширенні в повітрі може бути виражена як picscalex100010009000003790100000300150000000000050000000902000000000400 000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500 00000b0200000000050000000c02e00340061200000026060f001a00ffffffff00001000 0000c0ffffffb8ffffff00060000980300000b00000026060f000c004d61746854797065 0000c00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402 000292020500000013020002e40515000000fb0220ff0000000000009001000000000402 001054696d6573204e657720526f6d616e0000cc040000002d01010008000000320ae702 0f0501000000320015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d65 73204e657720526f6d616e0000cc040000002d01020004000000f001010008000000320a 9303cc0201000000340015000000fb0280fe000000000000900101000000040200105469 6d6573204e657720526f6d616e0000cc040000002d01010004000000f001020008000000 320a9303460401000000720015000000fb0280fe0000000000009001010000cc04020010 54696d6573204e657720526f6d616e00cccc040000002d01020004000000f00101000900 0000320a6e01b80203000000d0e4e60015000000fb0280fe000000000000900101000000 0402001054696d6573204e657720526f6d616e0000cc040000002d01010004000000f001 020008000000320a6002460001000000490010000000fb0280fe00000000000090010100 00020002001053796d626f6c0002040000002d01020004000000f001010008000000320a 9303740301000000700010000000fb0280fe000000000000900100000002000200105379 6d626f6c0002040000002d01010004000000f001020008000000320a6002540101000000 3d000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000070000000000 bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01020004000000f00101000300 00000000 , Вт/м2 , де I – інтенсивність електромагнітного випромінювання, Вт/м2; Рдж - потужність джерела випромінювання, Вт; r – відстань від джерела, м. Енергетичним показником параметрів для хвильової зони електромагнітного поля є щільність потоку енергії (ЩПЕ), Вт/м2. Вплив електромагнітного поля на людину оцінюєтося величиною поглинутої її тілом електромагнітної енергії W, W = ЩПЕ*Sеф, де Sеф – ефективна поглинаюча поверхня тіла людини, м2. Крім вищезгаданих зон (ближньої та дальньої), існує так звана ”мертва зона”, в якій поле відсутнє, але ії межі визначаються тільки експериментально. Методика розрахунку інтенсивності опромінювання залежить від типу випромінювача і зони (ближня, дальня) в якій знаходиться робоче місце. Спочатку визначають межі зон. Далі визначають, в якій зоні знаходиться робоче місце, і для даного робочого місця розраховують параметри неспотвореного електромагнітного поля. Напруженість неспотворених електричного (Е, В/м) і магнітного (Н, А/м) полів розраховують за формулами: - для ближньої зони: Ебл=І·/(2рщеrі); Hбл= І·L/(4рr2); де І – сила струму в провіднику (антені), А; L – довжина провідника (антени), м; щ – кругова частота поля, щ =2рf, f – частота поля,Гц; е – діелектрична проникність середовища, Ф/м; r – відстань від джерела випромінювання до робочого місця, м; - для дальньої зони: Ед=picscalex100010009000003230100000400170000000000050000000902000000000 400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000 50000000b0200000000050000000c024002e0041200000026060f001a00ffffffff00001 0000000c0ffffffb5ffffffa0040000f50100000b00000026060f000c004d61746854797 0650000400009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001 402680148000500000013024c01790009000000fa0200002000000000000000220004000 0002d01010005000000140254017900050000001302d501c000040000002d01000005000 0001402d501c800050000001302530026010500000014025300260105000000130253008 20417000000fb0280fe0000000000009001000000cc0402001054696d6573204e6577205 26f6d616e2043797200cc87040000002d01020008000000320ac001c10201000000d0001 7000000fb0280fe0000000000009001000000a10402001054696d6573204e657720526f6 d616e2043797200a1e1040000002d01030004000000f001020008000000320ac00199030 1000000f30017000000fb0280fe0000000000009001000000cc0402001054696d6573204 e657720526f6d616e2043797200cc87040000002d01020004000000f0010300080000003 20ac00136010200000033300a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000f b021400090000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d0103000 4000000f0010200030000000000/r; Нд=picscalex1000100090000030c0100000400170000000000050000000902000000000 400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000 50000000b0200000000050000000c024002c0051200000026060f001a00ffffffff00001 0000000c0ffffffb5ffffff80050000f50100000b00000026060f000c004d61746854797 0650000400009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001 402680148000500000013024c01790009000000fa0200002000000000000000220004000 0002d01010005000000140254017900050000001302d501c000040000002d01000005000 0001402d501c800050000001302530026010500000014025300260105000000130253006 d0517000000fb0280fe0000000000009001000000cc0402001054696d6573204e6577205 26f6d616e2043797200cc87040000002d01020008000000320ac001e0030200000033300 8000000320ac0013503010000002f0008000000320ac001440101000000d00017000000f b0280fe0000000000009001000000a10402001054696d6573204e657720526f6d616e204 3797200a1e1040000002d01030004000000f001020008000000320ac0011c0201000000f 3000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000b c02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01020004000000f001030003000 0000000/4рr; де Р – потужність випромінювання, Вт; у – коефіцієнт підсилення антени. При напрямленому випромінюванні щільність електромагнітного поля - у ближній зоні по осі діаграми напрямленості випромінювання: ЩПЕбл=3Рсер/S; - у дальній зоні: ЩПЕд=Рсеру/(4рr2); де Рсер - середня потужність випромінювання, Вт, Рсер=Рімпф/Т; Рімп - потужність випромінювання у імпульсі, Вт; - тривалість імпульсу, с; Т - період проходження імпульсів, с; S - площа випромінювання антени, м2. Ці формули дійсні для розрахунку параметрів ЕМВ при розповсюдженні радіохвиль у вільному просторі, тобто неспотвореного електромагнітного поля. В реальних умовах і, особливо, у виробничому приміщенні електромагнітне поле від джерела спотворюється так званим “полем вторинного випромінювання”, тобто електромагнітним полем, відбитим від поверхонь металевих предметів (обладнання), і недосконалих діелектриків (у т.ч. і людей). Це поле вторинного випромінювання накладається на основне поле і змінює (збільшує чи зменшує) параметри основного поля. Розрахувати параметри поля вторинного випромінювання і, тим більше, результативного поля неможливо. Наявність у приміщенні кількох джерел електромагнітного випромінювання (наприклад, комп’ютерів) також ускладнює розподіл електромагнітного полю, який може бути визначений за допомогою тільки прямих вимірювань. Нормування електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону здійснюється згідно ГОСТ 12.1.006-84 “Електромагнітні поля радіочастот. Припустимі рівні на робочих місцях і вимоги до впровадженню контролю” та ДСН 239-96“Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань”. Згідно з ГОСТ 12.1.006-84 нормування електромагнітних випромінювань здійснюється в діапазоні частот 60кГц – 300 ГГц. Причому у діапазоні 60 Гц – 300 МГц нормованими параметрами є напруженість електричної Е, В/м, та магнітної Н, А/м, складових поля, а у діапазоні 300 МГц – 300 ГГц нормативним параметром є щільність потоку енергії ЩПЕ,Вт/м2. Нормативною величиною є також гранично допустиме енергетичне навантаження ЕН Е, (В/м)2*год та ЕНН,(А/м)2*год: ЕНН = (Ен )2*Т; ЕНЕ = (Нн)2*Т; де Ен , Нн– нормативне значення напруженості, В/м та А/м; Т - тривалість дії на протязі робочого дня, год. Наприклад, для діапазону 0,06 – 3,0 МГц, на робочих місцях Ен = 500 В/м, а ЕНЕ = 20000 (В/м)2*год. Згідно з ГОСТ 12.1.006-84 на робочих місцях у діапазоні частот 60 кГц- 300МГц (частково 5- й , 6-8 -й діапазонах частот ) нормується напруженості електричної Е та магнітної Н, складових електромагнітного поля, а в діапазонах частот 300 МГц-300ГГц (діапазони 9-11) поверхнева щільність потоку енергії Гранично допустимі значення ЕГД та НГД на робочих місцях визначають за допустимим енергетичним навантаженням та тривалістю дії. Таблиця Гранично допустимі значення ЕГД та НГД на робочих місцях ПараметрДіапазон частот, МГцВід 0,06 до 3Більше3 до 30Більше30 до 300ЕГД, В/м50030080НГД, А/м50--ЕНЕгд,(В/м)2*год200007000800ЕННад,(А/м)2*год200-- Одночасна дія електричного і магнітного полів вважається допустимим, якщо : ЕНЕ/ЕНЕгд + ЕНН/ЕННад ? 1, де ЕНЕ і ЕНН енергетичне навантаження, що характеризують фактичну дію електричного і магнітного полів. Гранично допустимі значення ЩПЕ на робочих місцях працівників визначаються в залежності від допустимого енергетичного навантаження ЕНЩПЕгд та тривалості дії Т за формулою: ЩПЕгд = К*ЕНЩПЕгд/Т де ЩПЕгд - граничне значення потоку енергії , Вт/м2 ; ЕНЩПЕгд- граничне допустиме енергетичне навантаження на організм людини на протязі дня , що дорівнює 2 Вт*год/м2 і є добуток щільності потоку енергії поля (ЩПЕ) на тривалості його дії ЕНЩПЕ= ЩПЕ*Т ; К – коефіцієнт ослаблення біологічної ефективності, що дорівнює 1 – для всіх випадків дії, включаючи опромінювання від обертових та скануючих антен; 10 – для випадів опромінювання від обертових та скануючих антен з частотою обертання чи сканування не більш 1 Гц та шпаруватістю не менше 50; Т – тривалість перебування у зоні опромінювання за робочу зміну, год. У всіх випадках максимальне значення ЩПЕГД не повинно перевищувати 10 В/м2. При одночасній дії на працівників ЕМВ декількох джерел енергетичне навантаження не повинне перевищувати гранично допустимих значень: ? ЕНЕі ? ЕНЕгд; ? ЕННі ? ЕННгд; ? ЕНЩПЕі ? ЕНЩПЕгд . Для населення електромагнітне поле в 5- 8 діапазонах частот згідно ДСН239-96 оцінюється електричною складовою напруженості поля, а у 9...11 діапазонах – поверхневою щільністю потоку енергії. Гранично допустимі рівні електромагнітних полів для населення (крім телебачення згідно ДСН 239-96) Таблиця № діа-пазонуДіапазон частотДовжина хвильГДР(Егдр)530 …300 кГц10 …1км25 В/м60,3 …3 МГц1…0,1 км15 В/м73 … 30 МГц100 …10 м3lgл, В/м*830 … 300 МГц10 …1 м3 В/м * л – довжина хвилі, м; ГДР = 7,43-3lgf, де f – частота, МГц. Гранично допустимі рівні електромагнітних полів (Е гдр ,В/м), які створюють телевізійні радіостанції в діапазоні частот від 48 до 1000 МГц, визначається за формулою: Е гдр =21f-0,37; де f – несуча частота каналу зображення або звукового супроводу, МГц. Гранично допустимі рівні електромагнітних полів , що створюються радіолокаційними станціями (імпульсне випромінювання) у діапазонах 9 – 11, оцінюються ЩПЕ в залежності від режимів їх роботи знаходяться у діапазоні 2,5 …140 мкВт/см2. Для електромагнітних полів промислової частоти (50 Гц) нормативи встановлюються згідно ГОСТ12.1.002-84 та ДСН 239-96. Нормативною є напруженість електричної складової поля. Гранично допустимий рівень на робочому місці становить 5 кВ/м. Припустимий час дії електромагнітного поля становить: при напруженості 5кВ/м – 8 год; при напруженості більше 5 і 20 кВ/м включно визначається за формулою Т = 50 Е – 2 год (де Е – фактична напруженість; при напруженості більше 20 до 25 кВ/м – 10 хв. У населеній місцевості ГДР – 5 кВ/м, всередині житлових будинків – 0,5 кВ/м. Санітарними нормативами також встановлюється захисні зони поблизу ліній електропередачі в залежності від їх напруги: 20 м для лінії з напругою 300 кВ, 30 м з напругою 500 кВ і 55 м для лінії з напругою1150 кВ. Вимірювання параметрів ЕМВ слід виконувати не рідше одного разу на рік, а також при введенні в дію нових установок, внесенні змін у конструкцію, розміщення чи режим роботи установок, при організації нових робочих місць та внесенні змін у засоби захисту від дії ЕМВ. Для вимірювання інтенсивності ЕМВ застосовуються прилади – вимірювачі напруженні та вимірювачі малої напруженості електромагнітних полів. Нормування ІЧ випромінювань Інтенсивність ІЧ радіації необхідно вимірювати на робочих місцях чи у робочій зоні поблизу джерела випромінювання. Нормування ІЧ випромінювань здійснюється згідно санітарних норм ДСН 3.3.6.042-99, ГОСТ - 12.4.123-83. Припустима тривалість дії ІЧ на людину наведено у таблиці. Таблиця. Припустима тривалість дії на людину теплової радіації Теплова радіація, Вт/м2Тривалість дії радіації, с280 - 560 (слабка)Довготривало560 - 1050(помірна)180 – 3001050 - 1600(середня)40 – 60Більше 3500(дуже сильна)2 –5 Теплова радіація 560-1050 Вт/м2 є межею, яка переноситися людиною. Згідно діючим санітарним нормам допустима щільність потоку ІЧ випромінювань не повинна перевищувати 350 Вт/м2. Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів та інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м2 - при опроміненні 50 % та більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 - при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50 %, та 100 Вт/м2 - при опроміненні не більше 25 % поверхні тіла працюючого. При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м2 і більше температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж оптимальних значень для теплого періоду року, на непостійних - верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць. При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м2. Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25 % поверхні тіла працюючого при обов'язковому використанні індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки). Для виміру щільності потоку випромінювання на робочому місці застосовують актинометр (алюмінієва пластина, що має в шаховому порядку почорніння; термопари, приєднані до гальванометра). Для визначення спектральної інтенсивності випромінювань застосовують інфрачервоні спектрометри (ІЧС-10). Нормування УФ випромінювання Нормування ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях здійснюють згідно з санітарними нормами СН 4557-88 (ДНАОП 0.03-3.17-88). Допустимі значення щільності ультрафіолетового випромінювання наведені у таблиці. Допустимі значення для УВФ Таблиця Діапазон ультрафіолетового випромінювання, нмДопустимі значення щільності УФ випромінювання, Вт/м2220 - 280 (УФ-С)0,01280 - 320 (УФ-В)0,01320 - 400 (УФ-А)10,0 Нормування лазерного випромінювання Нормування лазерного випромінювання здійснюється згідно санітарних норм і правила СНиП 5804-91. За нормативами при проектуванні лазерної техніки має бути діючим принцип відсутності впливу на людину прямого, дзеркального та дифузного випромінювання. При визначенні класу небезпеки лазерного випромінювання враховуються три спектральних діапазони (нм) : I - 180380, II - 3801400,III - 1400105. Нормованими параметрами ЛВ з погляду небезпеки є енергія W (Дж) і потужність P(Вт) випромінювання, що пройшло обмежуючу апертуру діаметрами dа=1.1 мм (у спектральних діапазонах I і II) і dа=7 мм (у діапазоні II); енергетична експозиція H і опромінення E, усереднені по обмежуючій апертурі: H=W/Sa; E=P/Sa де Sa — площа обмежуючої апертури. Як вже згадувалось раніше, згідно нормативам лазерне устаткування за ступенем небезпеки розділяється на 4 класи: 1 клас - повністю безпечні лазери, які не мають шкідливої дії на очі та шкіру; 2 клас – мають небезпеку для очей та шкіри при дії колімірованим (прямим) , тобто замкнутим у малому куті розповсюдження пучком; однак, дзеркальне або дифузне випромінювання таких лазерів безпечне для людини; 3 клас - це лазери, які діють у видимій межі спектру і являють небезпеку як для очей (прямим і дзеркальним випромінюванням на відстані 10 см від відбиввючої поверхні), так і шкіри (тільки прямий пучок); 4 клас – найбільш потужні лазери, які небезпечні при дифузному випромінюванні для очей і шкіри на відстані 10 см від дифузно відбиваючої поверхні. Згідно СНиП 5804-91 регламентуються гранично допустимі рівні (ГДР) для кожного режиму роботи лазера і його спектрального діапазону і встановлюється для двох умов – одночасного та хронічного (того, що систематично повторюється) опромінювання. Граничні значення щільність потоку нормується на шкірі, сітківці, рогівці. Наприклад, відповідно до санітарних норм, при роботі з ОКГ ГДР випромінювання для очей є енергія W (Дж), яка додано в залежності від довжини хвилі і тривалості впливу.. Гранично допустимі дози при однократному впливі на очі колімірованого (прямого) лазерного випромінювання Довжина хвилі , нмТривалість впливу t, сWГДР, Дж 380600t2.310-11picscalex100010009000003f50000000400110000000000050000000 902000000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003 10201000000050000000b0200000000050000000c026002e0020e00000026060f001200f fffffff000008000000c0ffabffa0020b020b00000026060f000c004d617468547970650 000300008000000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014028f014 8000500000013027301790008000000fa0200002000000000000000040000002d0101000 500000014027b0179000500000013021002c000040000002d0100000500000014021002c 8000500000013025d0026010500000014025d0026010500000013025d009e0211000000f b0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c000000040000002d010 20009000000320a00022c01010000007400690011000000fb0220ff00000000000090010 00000000002000054696d6573444c000000040000002d01030004000000f001020009000 000320a5401df01010000003200750009000000320a5001320001000000330075000a000 00026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc0200000 0000102022253797374656d0006040000002d01020004000000f00103000300000000002 .310-11t510-5810-8510-5t1picscalex10001000900000397010000040011000000000 0050000000902000000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e01180 005000000310201000000050000000b0200000000050000000c02600280080e000000260 60f001200ffffffff000008000000c0ffabff40080b020b00000026060f000c004d61746 8547970650000300008000000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000 014028f01ea0505000000130273011b0608000000fa02000020000000000000000400000 02d0101000500000014027b011b0605000000130210026206040000002d0100000500000 0140210026a060500000013025d00c8060500000014025d00c8060500000013025d00400 811000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c000000040 000002d01020009000000320a00022800010000003500c90009000000320a00024801010 000003900c9000a000000320a0002f902020000003130c900c90011000000fb0220ff000 0000000009001000000000002000054696d6573444c000000040000002d0103000400000 0f001020009000000320a54012505010000003500750009000000320a540181070100000 03200750009000000320a5001d405010000003300750011000000fb0280fe00000000000 09001000000000002000054696d6573444c000000040000002d01020004000000f001030 009000000320a0002d600010000002e00690010000000fb0280fe0000000000009001000 000020002001053796d626f6c0000040000002d01030004000000f001020009000000320 a0002620201000000d700600010000000fb0220ff0000000000009001000000020002001 053796d626f6c0000040000002d01020004000000f001030009000000320a5401aa04010 000002d007b0011000000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d65734 44c000000040000002d01030004000000f001020009000000320a0002ce0601000000740 069000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb02100008000000000 0bc02000000000102022253797374656d0006040000002d01020004000000f0010300030 000000000600750t6.510-11picscalex100010009000003f50000000400110000000000 050000000902000000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800 05000000310201000000050000000b0200000000050000000c026002e0020e0000002606 0f001200ffffffff000008000000c0ffabffa0020b020b00000026060f000c004d617468 547970650000300008000000fa0200001000000000000000040000002d01000005000000 14028f0148000500000013027301790008000000fa020000200000000000000004000000 2d0101000500000014027b0179000500000013021002c000040000002d01000005000000 14021002c8000500000013025d0026010500000014025d0026010500000013025d009e02 11000000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c0000780400 00002d01020009000000320a00022c01010000007400690011000000fb0220ff00000000 00009001000000000002000054696d6573444c000200040000002d01030004000000f001 020009000000320a5401df01010000003200750009000000320a50013200010000003300 75000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000 bc02000000000102022253797374656d0006040000002d01020004000000f00103000300 000000006.510-11t510-51.610-7510-5t1picscalex100010009000003970100000400 110000000000050000000902000000000400000002010100050000000102ffffff000400 00002e01180005000000310201000000050000000b0200000000050000000c0260026008 0e00000026060f001200ffffffff000008000000c0ffabff20080b020b00000026060f00 0c004d617468547970650000300008000000fa0200001000000000000000040000002d01 00000500000014028f01bc050500000013027301ed0508000000fa020000200000000000 0000040000002d0101000500000014027b01ed0505000000130210023406040000002d01 000005000000140210023c060500000013025d009a060500000014025d009a0605000000 13025d00120811000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d657344 4c00afaf040000002d01020009000000320a00021000010000003100c90009000000320a 00020c01010000003200c9000a000000320a0002c402020000003130c900c90011000000 fb0220ff0000000000009001000000000002000054696d6573444c00001f040000002d01 030004000000f001020009000000320a5401f004010000003400750009000000320a5401 5307010000003200750009000000320a5001a605010000003300750011000000fb0280fe 0000000000009001000000000002000054696d6573444c00afaf040000002d0102000400 0000f001030009000000320a0002a600010000002e00690010000000fb0280fe00000000 00009001000000020002001053796d626f6c0000040000002d01030004000000f0010200 09000000320a00022d0201000000d700600010000000fb0220ff00000000000090010000 00020002001053796d626f6c0000040000002d01020004000000f001030009000000320a 54017504010000002d007b0011000000fb0280fe00000000000090010100000000020000 54696d6573444c00001f040000002d01030004000000f001020009000000320a0002a006 01000000740069000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000 080000000000bc02000000000102022253797374656d0006040000002d01020004000000 f00103000300000000007501000t2.510-10picscalex100010009000003f50000000400 110000000000050000000902000000000400000002010100050000000102ffffff000400 00002e01180005000000310201000000050000000b0200000000050000000c026002e002 0e00000026060f001200ffffffff000008000000c0ffabffa0020b020b00000026060f00 0c004d617468547970650000300008000000fa0200001000000000000000040000002d01 00000500000014028f0148000500000013027301790008000000fa020000200000000000 0000040000002d0101000500000014027b0179000500000013021002c000040000002d01 00000500000014021002c8000500000013025d0026010500000014025d00260105000000 13025d009e0211000000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d657344 4c000078040000002d01020009000000320a00022c01010000007400690011000000fb02 20ff0000000000009001000000000002000054696d6573444c000200040000002d010300 04000000f001020009000000320a5401df01010000003200750009000000320a50013200 01000000330075000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000 080000000000bc02000000000102022253797374656d0006040000002d01020004000000 f00103000300000000002.510-10t510-5410-7510-5t1picscalex1000100090000036c 0100000400110000000000050000000902000000000400000002010100050000000102ff ffff00040000002e01180005000000310201000000050000000b0200000000050000000c 02600280070e00000026060f001200ffffffff000008000000c0ffabff40070b020b0000 0026060f000c004d617468547970650000300008000000fa020000100000000000000004 0000002d0100000500000014028f01d8040500000013027301090508000000fa02000020 00000000000000040000002d0101000500000014027b0109050500000013021002500504 0000002d010000050000001402100258050500000013025d00b6050500000014025d00b6 050500000013025d002e0711000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054 696d6573444c007704040000002d01020009000000320a00022800010000003300c9000a 000000320a0002e001020000003130c900c90011000000fb0220ff000000000000900100 0000000002000054696d6573444c00bd01040000002d01030004000000f0010200090000 00320a54010c04010000003400750009000000320a54016f060100000032007500090000 00320a5001c204010000003300750010000000fb0280fe00000000000090010000000200 02001053796d626f6c0000040000002d01020004000000f001030009000000320a000249 0101000000d700600010000000fb0220ff0000000000009001000000020002001053796d 626f6c0000040000002d01030004000000f001020009000000320a54019103010000002d 007b0011000000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c0077 04040000002d01020004000000f001030009000000320a0002bc0501000000740069000a 00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc0200 0000000102022253797374656d0006040000002d01030004000000f00102000300000000 0010001400t10-9picscalex100010009000003f50000000400110000000000050000000 902000000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003 10201000000050000000b0200000000050000000c026002e0020e00000026060f001200f fffffff000008000000c0ffabffa0020b020b00000026060f000c004d617468547970650 000300008000000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014028f014 8000500000013027301790008000000fa0200002000000000000000040000002d0101000 500000014027b0179000500000013021002c000040000002d0100000500000014021002c 8000500000013025d0026010500000014025d0026010500000013025d009e0211000000f b0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c000078040000002d010 20009000000320a00022c01010000007400690011000000fb0220ff00000000000090010 00000000002000054696d6573444c000200040000002d01030004000000f001020009000 000320a5401df01010000003200750009000000320a5001320001000000330075000a000 00026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc0200000 0000102022253797374656d0006040000002d01020004000000f00103000300000000001 0-9t510-510-6510-5t1picscalex1000100090000039701000004001100000000000500 00000902000000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e0118000500 0000310201000000050000000b0200000000050000000c026002a0080e00000026060f00 1200ffffffff000008000000c0ffabff60080b020b00000026060f000c004d6174685479 70650000300008000000fa0200001000000000000000040000002d010000050000001402 8f0104060500000013027301350608000000fa0200002000000000000000040000002d01 01000500000014027b01350605000000130210027c06040000002d010000050000001402 100284060500000013025d00e2060500000014025d00e2060500000013025d005a081100 0000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c00000004000000 2d01020009000000320a00023400010000003700c90009000000320a0002480101000000 3400c9000a000000320a00020c03020000003130c900c90011000000fb0220ff00000000 00009001000000000002000054696d6573444c007002040000002d01030004000000f001 020009000000320a54013805010000003400750009000000320a54019b07010000003200 750009000000320a5001ee05010000003300750011000000fb0280fe0000000000009001 000000000002000054696d6573444c000000040000002d01020004000000f00103000900 0000320a0002e200010000002e00690010000000fb0280fe000000000000900100000002 0002001053796d626f6c0000040000002d01030004000000f001020009000000320a0002 750201000000d700600010000000fb0220ff000000000000900100000002000200105379 6d626f6c0000040000002d01020004000000f001030009000000320a5401bd0401000000 2d007b0011000000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c00 7002040000002d01030004000000f001020009000000320a0002e8060100000074006900 0a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc02 000000000102022253797374656d0006040000002d01020004000000f001030003000000 0000 Примітки: 1. Тривалість впливу менше 1 с. 2. Діаметр обмежуючої апертура 710-3 м. Граничні дози при однократному впливі на очі і шкіру прямого чи розсіяного лазерного випромінювання Довжина хвилі , нмТривалість опромінення t, сHГДР, Джм-2; EГДР, Втм-21400180010-10t1HГДР=picscalex1000100090000034b010000040011000000000 0050000000902000000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e01180 005000000310201000000050000000b0200000000050000000c02200260070e000000260 60f001200ffffffff000008000000c0ffbcff2007dc010b00000026060f000c004d61746 8547970650000300008000000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000 0140262017c050500000013024601ad0508000000fa02000020000000000000000400000 02d0101000500000014024e01ad05050000001302d001f405040000002d0100000500000 01402d001fc050500000013024c005a060500000014024c005a060500000013024c00040 711000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c000000040 000002d01020009000000320ac0013400010000003200c9000a000000320ac001f501020 000003130c900c90011000000fb0220ff0000000000009001000000000002000054696d6 573444c007002040000002d01030004000000f001020009000000320a14019c030100000 03400750009000000320a23016d05010000003500750010000000fb0280fe00000000000 09001000000020002001053796d626f6c0000040000002d01020004000000f0010300090 00000320ac001550101000000d700600009000000320ac001ad0401000000d7006000110 00000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c0070020400000 02d01030004000000f001020009000000320ac001600601000000740069000a000000260 60f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc0200000000010 2022253797374656d0006040000002d01020004000000f00103000300000000001t102EГ ДР=picscalex100010009000003640100000400110000000000050000000902000000000 400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000 50000000b0200000000050000000c026002e0070e00000026060f001200ffffffff00000 8000000c0ffbcffa0071c020b00000026060f000c004d617468547970650000500008000 000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014026201fc05050000001 30246012d0608000000fa0200002000000000000000040000002d0101000500000014024 e012d06050000001302d0017406040000002d010000050000001402d0017c06050000001 3024c00da060500000014024c00da060500000013024c00840711000000fb0280fe00000 00000009001000000000002000054696d6573444c0036e2040000002d010200090000003 20ac0013400010000003200c9000a000000320ac001ec01020000003130c900c90011000 000fb0220ff0000000000009001000000000002000054696d6573444c003201040000002 d01030004000000f001020009000000320a14019803010000003400750009000000320a2 301ed05010000003500750010000000fb0280fe000000000000900100000002000200105 3796d626f6c0000040000002d01020004000000f001030009000000320ac001550101000 000d700600011000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444 c003201040000002d01030004000000f001020009000000320ac001c504010000002f00a c0011000000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c0036e20 40000002d01020004000000f001030009000000320ac001e00601000000740069000a000 00026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc0200000 0000102022253797374656d0006040000002d01030004000000f0010200030000000000t >102EГДР=51021800250010-10t3HГДР=picscalex1000100090000034b0100000400110
000000000050000000902000000000400000002010100050000000102ffffff000400000
02e01180005000000310201000000050000000b0200000000050000000c02200240070e0
0000026060f001200ffffffff000008000000c0ffbcff0007dc010b00000026060f000c0
04d617468547970650000300008000000fa0200001000000000000000040000002d01000
005000000140262016e0505000000130246019f0508000000fa020000200000000000000
0040000002d0101000500000014024e019f05050000001302d001e605040000002d01000
0050000001402d001ee050500000013024c004c060500000014024c004c0605000000130
24c00f60611000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c0
0e0ae040000002d01020009000000320ac0014000010000003700c9000a000000320ac00
1fa01020000003130c900c90011000000fb0220ff0000000000009001000000000002000
054696d6573444c000000040000002d01030004000000f001020009000000320a1401930
3010000003300750009000000320a23015f05010000003500750010000000fb0280fe000
0000000009001000000020002001053796d626f6c0000040000002d01020004000000f00
1030009000000320ac0015a0101000000d700600009000000320ac0019f0401000000d70
0600011000000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c00000
0040000002d01030004000000f001020009000000320ac001520601000000740069000a0
0000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc02000
000000102022253797374656d0006040000002d01020004000000f001030003000000000
03t102EГДР=picscalex1000100090000035b01000004001100000000000500000009020
00000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e0118000500000031020
1000000050000000b0200000000050000000c026002a0070e00000026060f001200fffff
fff000008000000c0ffbcff60071c020b00000026060f000c004d6174685479706500005
00008000000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014026201d6050
500000013024601070608000000fa0200002000000000000000040000002d01010005000
00014024e010706050000001302d0014e06040000002d010000050000001402d00156060
500000013024c00b4060500000014024c00b4060500000013024c005e0711000000fb028
0fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c006470040000002d0102000
9000000320ac0013300010000003500c9000a000000320ac001e801020000003130c900c
90011000000fb0220ff0000000000009001000000000002000054696d6573444c0002000
40000002d01030004000000f001020009000000320a14018103010000003300750010000
000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0000040000002d010
20004000000f001030009000000320ac001480101000000d700600011000000fb0280fe0
000000000009001000000000002000054696d6573444c000200040000002d01030004000
000f001020009000000320ac001a704010000002f00ac0011000000fb0280fe000000000
0009001010000000002000054696d6573444c006470040000002d01020004000000f0010
30009000000320ac001ba0601000000740069000a00000026060f000a00ffffffff01000
000000010000000fb021000080000000000bc02000000000102022253797374656d00060
40000002d01030004000000f0010200030000000000t>102EГДР=510225010510-10t10-
1HГДР=picscalex100010009000003760100000400110000000000050000000902000000
000400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000
00050000000b0200000000050000000c02200260080e00000026060f001200ffffffff00
0008000000c0ffbcff2008dc010b00000026060f000c004d617468547970650000300008
000000fa0200001000000000000000040000002d01000005000000140262018b06050000
0013024601bc0608000000fa0200002000000000000000040000002d0101000500000014
024e01bc06050000001302d0010307040000002d010000050000001402d0010b07050000
0013024c0069070500000014024c0069070500000013024c00130811000000fb0280fe00
00000000009001000000000002000054696d6573444c000000040000002d010200090000
00320ac0013400010000003200c90009000000320ac0014a01010000003500c9000a0000
00320ac0010903020000003130c900c90011000000fb0220ff0000000000009001000000
000002000054696d6573444c00e0ae040000002d01030004000000f00102000900000032
0a1401a404010000003300750009000000320a22017c06010000003500750011000000fb
0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c000000040000002d0102
0004000000f001030009000000320ac001ec00010000002e00690010000000fb0280fe00
00000000009001000000020002001053796d626f6c0000040000002d01030004000000f0
01020009000000320ac001640201000000d700600009000000320ac001b70501000000d7
00600011000000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c0000
00040000002d01020004000000f001030009000000320ac0016f0701000000740069000a
00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc0200
0000000102022253797374656d0006040000002d01030004000000f00102000300000000
0010-1t1HГДР=picscalex10001000900000342010000040011000000000005000000090
2000000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e01180005000000310
201000000050000000b0200000000050000000c02200240070e00000026060f001200fff
fffff000008000000c0ffbcff0007dc010b00000026060f000c004d61746854797065000
0300008000000fa0200001000000000000000040000002d01000005000000140262015c0
505000000130246018d0508000000fa0200002000000000000000040000002d010100050
0000014024e018d05050000001302d001d405040000002d010000050000001402d001dc0
50500000013024c003a060500000014024c003a060500000013024c00e40611000000fb0
280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c00e0ae040000002d01020
009000000320ac0013300010000003500c9000a000000320ac001e801020000003130c90
0c90011000000fb0220ff0000000000009001000000000002000054696d6573444c00000
0040000002d01030004000000f001020009000000320a140181030100000033007500100
00000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0000040000002d0
1020004000000f001030009000000320ac001480101000000d700600009000000320ac00
18d0401000000d700600011000000fb0280fe00000000000090010100000000020000546
96d6573444c000000040000002d01030004000000f001020009000000320ac0014006010
00000740069000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080
000000000bc02000000000102022253797374656d0006040000002d01020004000000f00
103000300000000001t102EГДР=picscalex1000100090000035b0100000400110000000
000050000000902000000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e011
80005000000310201000000050000000b0200000000050000000c026002a0070e0000002
6060f001200ffffffff000008000000c0ffbcff60071c020b00000026060f000c004d617
468547970650000500008000000fa0200001000000000000000040000002d01000005000
00014026201d6050500000013024601070608000000fa020000200000000000000004000
0002d0101000500000014024e010706050000001302d0014e06040000002d01000005000
0001402d00156060500000013024c00b4060500000014024c00b4060500000013024c005
e0711000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c00e0ae0
40000002d01020009000000320ac0013300010000003500c9000a000000320ac001e8010
20000003130c900c90011000000fb0220ff0000000000009001000000000002000054696
d6573444c000000040000002d01030004000000f001020009000000320a1401810301000
0003300750010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0
000040000002d01020004000000f001030009000000320ac001480101000000d70060001
1000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c00000004000
0002d01030004000000f001020009000000320ac001a704010000002f00ac0011000000f
b0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c00e0ae040000002d010
20004000000f001030009000000320ac001ba0601000000740069000a00000026060f000
a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc0200000000010202225
3797374656d0006040000002d01030004000000f0010200030000000000t>102EГДР=510
2

Примітка. Діаметр обмежуючої апертури 1,110-3 м.

Вимоги безпеки при роботі з ОКГ

Крім дії лазерного променю (прямого, дзеркально та дифузно відбитого)
експлуатація ОКГ супроводжується комплексом інших шкідливих та
небезпечних факторів:

1 — висока напруга зарядних пристроїв, що живлять батарею конденсаторів
великої ємності;

2 — забруднення повітряного середовища хімічними речовинами, що
утворюються при накачуванні (озон, оксид азоту) та при випаровуванні
матеріалу мішені (оксид вуглецю, оксиди металів, і ін.);

3 — УФ випромінювання імпульсних ламп і газорозрядних трубок (супутнє
випромінювання);

4 — світлове випромінювання при роботі ламп накачування;

5 — рентгенівське випромінювання (супутнє вторинне);

6 — утворення часток високих енергій при опроміненні мішені ЛВ;

7 — іонізуюче випромінювання, використовуване для накачування;

8 — ЭМП, що утворюються при роботі генераторів ВЧ, УВЧ;

9 — шуми при роботі механічних затворів, насосів, шум ударних хвиль;

10 — токсичні рідини (робоче тіло в рідинних ОКГ), наприклад, оксиди
хлору, фосфору та ін.

Таким чином експлуатація лазерів потребує впровадження комплексу
різноманітних захисних заходів.

Діюче ОКГ слід розміщати в окремих, спеціально виділених приміщеннях,
які не повинні мати дзеркальних поверхонь. Поверхні приміщень повинні
мати коефіцієнт відбивання не більш 0,4. Стіни, стеля і підлога повинні
мати матову поверхню. У приміщенні повинна бути висока освітленість (КЕО
1.5%, Езаг150 лк). Приміщення повинне обладнуватись загальнообмінною
вентиляцією і місцевими відсмоктувачами. Забороняється проводити
орієнтацію променю на вікна та двері. Строго обмежується доступ осіб до
ОКГ. Установлюються попереджувальні знаки і система сигналізації про
роботу ОКГ. По можливості доцільно екранувати промінь (поміщувати у
світлонепроникному екрані). Застосовують різні типи екранів для
запобігання виходу променя (металеві, пластмасові). Вивішують знаки
безпечної (небезпечної) зони (ГОСТ 12.4.026-76) . Для запобігання
ураження органів зору застосовують спеціальні окуляри зі
світлофільтрами. Як матеріали для протилазерних окулярів використовують:

1 — поглинаючі стекла і пластмаси;

2- відбиваючі діелектричні тонкоплівочні, що відбивають 90-95% падаючої
світлової енергії (оксиди титану та ін.);

3- комбіновані, що складаються з поглинаючих і відбиваючих матеріалів.

Важливі характеристики фільтрів: висока вибірковість положення і
відбивання, а також значна термостійкість. У цьому плані найкращі
показники у багатошарових фільтрів. Для багатошарових фільтрів граничне
значення пробою може досягати 1015 Вт/м2. Для кожної довжини хвилі
підбираються окуляри з відповідними характеристиками. Наприклад, окуляри
типу C3С-22 (максимальна ефективність у діапазоні =0.69-1.6 нм). Поряд
із захисними окулярами в лабораторіях з використання ОКГ необхідно
виключити попадання лазерного випромінювання на відкриті ділянки шкіри.
При щільності 50 Дж/см2 у людини спостерігаються значні необоротні
ушкодження відкритої шкіри. Для захисту шкіри застосовують фетровий
одяг, шкіряні рукавички.

Для зменшення щільності відбитої (дифузійної) енергії необхідно
підбирати колір фарбування стін. Так, темносиня олійна фарба відбиває
тільки 16% хвиль довжиною 1,06 мкм і 12% хвиль 0,69 мкм. Низьке відбиття
для хвиль довжиною 0,69 мкм має темно-зелене фарбування (15%). Для
створення екрануючих штор рекомендують чорні щільні тканини.

Нормування іонізуючих випромінювань.

Допустимі рівні іонізуючого випромінювання регламентуються „Нормами
радіаційної безпеки України НРБУ- 97”, якій є основним документом, що
встановлює радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих
рівнів опромінення як для окремої людини, так і суспільства взагалі.
НРБУ-97 поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого
випромінювання в умовах:

нормальної експлуатації індустріальних джерел іонізуючого випромінювання
;

медичної практики;

радіаційних аварій;

опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.

Згідно з цими нормативними документами опромінюванні особи поділяються
на наступні категорії:

А — персонал — особи, котрі постійно або тимчасово працюють з джерелами
іонізуючого випромінювання;

Б — обмежена частина населення — особи, що не працюють безпосередньо з
джерелами випромінювань, але за умовами проживання або розташування
робочих місць можуть підлягати опроміненню;

В — населення області, країни.

НРБУ-97 включають деякі регламентовані величини: ліміт дози, похідні
рівні, контрольні рівні, рекомендовані рівні та ін. Для контролю за
практичною діяльністю, а також підтримання радіаційного стану
навколишнього середовища найбільш значимої є ліміт ефективної дози
опромінення за рік (мЗв*рік-1). Також встановлюють ліміт річної
еквівалентної дози зовнішнього опромінювання окремих органів і тканин.

З метою зниження рівнів опромінювання населення Міністерство охорони
здоров’я України запроваджує рекомендовані рівні медичного
опромінювання. При проведенні профілактичного обстеження населення річна
ефективна доза не повинна перевищувати 1 мЗв. НРБУ-97 також регламентує
ефективну питому активність природних радіонуклідів у будівельних
матеріалах (по зваженої сумі активності радію-226, торію-232 і
калію-40). Наприклад, коли активність в будівельних матеріалах та
мінеральної сировині нижче або дорівнює 370 Бк·кг-1, то вони могуть
використовуватися для усіх видів будівництва без обмежень . У всередині
приміщень з постійним перебуванням людей потужність поглиненої в повітрі
дози (ППД) гамма-випромінювання не повинна перевищувати 30 мкР·год-1.

Ліміти дози опромінювання(мЗв*рік-1).

Категорія осіб, які зазнають опромінювання АБВЛДЕ (ліміт ефективної
дози)20 *21Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінювання:- ЛДlens
(для кришталика ока)1501515- ЛДskin (для шкіри)5005050- ЛДextrim (для
кистей та стіп)50050-

*- в середньому за будь-які послідовні 5 років, але не більше 50 мЗв за
окремий рік.

Розділ 2. Тема 2.6. Тема 2.7. Тема 2.8.

Лекція 5. Тема 2.6 — Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення
підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень. Атестація робочих
місць за умовами праці

Вимоги до розташування промислового майданчика підприємства, споруд та
будівель на промисловому майданчику, до виробничих, допоміжних та
санітарно-гігієнічних приміщень. Вимоги до приміщень, де
використовуються особливо шкідливі речовини.

Аналіз та профілактика професійних захворювань в галузі.

Оцінка умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх відповідності
санітарно-гігієнічним вимогам.

Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та
небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості
виробничого процесу.

Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).

Завдання на СРС: Санітарно-захисні зони для небезпечних підприємств.
Гранично допустимі викиди в навколишнє середовище, заходи по обмеженню
викидів.

Атестація робочих місць за умовами праці. Класи умов праці: 1 –
оптимальні; 2 – допустимі; 3 – шкідливі; 4 – небезпечні (екстремальні).

Відшкодування працівникам шкоди за невідповідність умов праці.

Загальні санітарно-гігієнічні вимоги для промислових підприємств та
виробничих приміщень.

Розміщення території підприємства. Згідно вимог СН 245-71 (“Санитарные
нормы проектирования промышленных предприятий”) та ДСН 173-96 (“Державні
санітарні правила планування та забудови населених пунктів”) промислові
підприємства розміщують на території населених пунктів у спеціально
виділених промислових районах або за межами населених пунктів на деякій
відстані від них (в залежності від викиду шкідливих речовин).

Планування території підприємств. Генеральні плани промислових
підприємств розробляються у відповідності до санітарно-гігієнічних вимог
та вимог безпеки праці і пожежної безпеки. При цьому враховуються такі
чинники як природне провітрювання та освітлення. Площадка промислового
підприємства повинна мати відносно рівну поверхню і нахил до 0,002% для
стоку поверхневих вод.

За функціональним призначенням площадка підприємства розділяється на
зони: перед заводську (за межами огорожі чи умовної межі підприємства),
виробничу, підсобну і складську.

Забудова промислової площадки може бути суцільною або окремо розміщеними
будівлями, одно — або багатоповерховими. Забороняється суцільна забудова
із замкненим внутрішнім двором, бо в цьому випадку погіршується
провітрювання та натуральне освітлення будівель.

Санітарні розриви між будівлями, що освітлюються через віконні прорізи,
приймаються не менше найбільшої висоти до верху карнизу будівель, що
розміщені напроти.

Виробничі та складські приміщення можуть мати будь-яку форму та розміри,
зумовлені виробничими вимогами, але, виходячи з санітарно-гігієнічних
умов (освітлення, вентиляція), найбільш доцільні будівлі, що мають форму
прямокутника. Конструкція виробничих будівель, число поверхів та площа
обумовлюються технологічними процесами, категорією
вибухопожежонебезпеки, наявністю шкідливих та небезпечних факторів.

Центральних вхід на територію підприємства слід передбачати з боку
основного підходу чи під’їзду працівників. Територія підприємства
повинна мати впорядковані пішохідні доріжки (тротуари) від центрального
та додаткових прохідних пунктів до всіх будівель і споруд. До будівель і
споруд по усій їх довжині має передбачатись під’їзд пожежних
автомобілів. До будівель передбачається підвід мереж електроенергії,
водопостачання та каналізації.

Територія підприємства має бути озеленена, площа цих ділянок повинна
складати не менше 10% площі підприємства.

Вимоги до виробничих приміщень. Вибір типу приміщення визначається
технологічним процесом та можливістю боротьби з шумом, вібрацією і
забрудненням повітря. Виробничі приміщення відповідно до вимог чинних
нормативів мають бути забезпечені достатнім природним освітленням.
Обов’язковим є являється також улаштування ефективної за екологічними і
санітарно-гігієнічними показниками вентиляції.

Висота виробничих приміщень повинна бути не менше 3,2 м, а об’єм і площа
– 15 м3 та 4,5 м2 відповідно на кожного працівника (для користувачів
комп’ютерів на одного працюючого повинно бути не менше: площі — 6 м2 і
об’єму — 20 м3).

Приміщення чи дільниці виробництв з надлишками тепла , а також зі
значними виділеннями шкідливих газів, пару чи пилу слід, як правило,
розміщувати біля зовнішніх стін будівель, а у багатоповерхових будівлях
– на верхніх поверхах.

Підлога на робочих місцях має бути рівною, теплою, щільною та стійкою до
ударів, мати неслизьку та зручну для очистки поверхню; бути стійкою до
дії хімічних речовин і не вбирати їх.

Стіни виробничих та побутових приміщень мають відповідати вимогам шумо-
і теплозахисту; легкому піддаватись прибиранню та миттю; мати покриття,
що виключає можливість поглинення чи осадження отруйних речовин
(керамічна плитка, олійна фарба).

Приміщення, де розміщені виробництва з виділенням шкідливих та
агресивних речовин (кислоти, луги, ртуть, бензол, сполуки свинцю та
ін.), повинні мати стіни, стелю та конструкції, виконані і оздоблені
так, щоб попереджувалась сорбція (осідання) цих речовин та
забезпечувалась можливість очищення та миття цих поверхонь.

У приміщеннях з великим виділенням пилу (шліфування, заточка тощо) слід
передбачити прибирання за допомогою пилососів чи гідрозмивання.

Колір інтер’єрів приміщень має відповідати вимогам технічної естетики.

Вимоги до допоміжних приміщень та будівель. До допоміжних відносяться
приміщення та будівлі адміністративні, санітарно-побутові, громадського
харчування, охорони здоров’я, культурного обслуговування,
конструкторських бюро, для учбових занять та громадських організацій.

Допоміжні приміщення різного призначення слід розміщувати в одній
будівлі з виробничими приміщеннями або прибудовах до них у місцях з
найменшим впливом шкідливих факторів, а якщо таке розміщення неможливе,
то їх можна розміщувати і в окремих будівлях.

Висота поверхів окремих будівель, прибудов чи вбудов має бути не меншою
3,3 м, висота від підлоги до низу перекрить – 2,2 м, а у місцях
нерегулярного переходу людей – 1,8 м. Висота допоміжних приміщень, що
розміщені у виробничих будівлях, має бути не меншою 2,4 м.

Площа допоміжних приміщень має бути не меншою ніж 4м2 на одне робоче
місце у кімнаті управлінь і 6 м2 — у конструкторських бюро ; 0,9 м2 на
одне місце в залі нарад; 0,27 м2 на одного співробітника у вестибулях та
гардеробних.

До групи санітарно-побутових приміщень входять: гардеробні, душові,
туалети, кімнати для вмивання та паління, приміщення для знешкодження,
сушіння та знепилювання робочого одягу, приміщення для особистої гігієни
жінок та годування немовлят, приміщення для обігрівання працівників. У
санітарно-побутових приміщеннях підлоги мають бути вологостійкими, з
неслизькою поверхнею, світлих тонів, стіни та перегородки – облицьовані
вологостійким, світлих тонів матеріалами на висоту 1,8 м.

В гардеробних приміщеннях для зберігання одягу мають бути шафи
розмірами: висота 1650 мм, ширина 250…400 мм, глибина 300 мм. Кількість
шаф має відповідати спискові кількості працівників.

Оцінка умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх відповідності
санітарно-гігієнічним вимогам. Аналіз та профілактика професійних
захворювань в галузі.

Профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності:
технічні – удосконалення технологічного устаткування, сертифікація та
стандартизація обладнання і технологічних процесів, огородження
небезпечних зон, теплоізоляція, контрольно-вимірювальні пристрої та
пристрої безпеки, розташування виробничого обладнання; засоби
індивідуального захисту; організаційні – навчання працівників з питань
охорони праці, державний нагляд і громадський контроль за дотриманням
вимог з охорони праці, стимулювання охорони праці, забезпечення
працюючих засобами індивідуального захисту.

З метою комплексної оцінки умов праці – з урахуванням фізіологічних і
гігієнічних умов праці, Київським інститутом медицини праці розроблена і
затверджена і затверджена наказом Міністра охорони здоров’я України №382
від 31 грудня 1997 р. гігієнічна класифікація заснована на принципі
диференціації умов праці залежно від фактично діючих рівнів факторів
виробничого середовища і трудового процесу порівняно з санітарними
нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом
їх на стан здоров’я працюючих.

Вона призначена для: гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці
на робочих місцях; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих
об’єктів; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих
підприємств; встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих
заходів; розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;
створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району,
міста, регіону, країни.

Гігієнічна класифікація умов праці

Основні поняття, що застосовуються в Гігієнічній класифікації:

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища та трудового
процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі її
професійної діяльності.

Шкідливий виробничий фактор чинник трудового процесу та виробничого
середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може
призвести до погіршення здоров’я.

Небезпечний виробничий фактор чинник трудового процесу та виробничого
середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може
призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров’я.

Важкість (тяжкість) праці характеристика трудової діяльності людини,
яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відображає
фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Напруженість праці характеристика трудового процесу, що відображає
переважне навантаження на центральну нервову систему.

Безпечні умови праці умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних
виробничих факторів на працюючих виключений або їх рівні не перевищують
гігієнічні нормативи.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці
розподіляються на 4 класи:

1 клас оптимальні умови праці такі умови, при яких зберігається не
лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання
високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи
виробничих факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і
факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно
приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого
середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас допустимі умови праці характеризуються такими рівнями факторів
виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують
встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни
функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого
відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого
впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомство в найближчому та
віддаленому періоді.

3 клас шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих
виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити
несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

4 клас небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються
такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом
робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких
форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Відповідно до приведеного вище клас праці визначається тим чинником
виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має
найбільше відхилення від нормативних вимог.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та
змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від
гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни,
що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють
зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

2 ступінь умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів
виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі
функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання
захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти
загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології.

3 ступінь умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих
факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до
зниження працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій
професійних захворювань.

4 ступінь умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів
виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм
захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів
захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Реальні умови праці мають виключати передумови для виникнення травм та
професійних захворювань.

Згідно діючого законодавства забезпечення санітарного благополуччя
досягається такими основними заходами:

· гігієнічною регламентацією та контролем (моніторингом) усіх шкідливих
і небезпечних факторів навколишнього та виробничного середовища;

· державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних
регламентів, інвестиційних програм та діючих об’єктів;

· включенням вимог безпеки щодо здоров’я та життя людини в державні
стандарти та нормативно-технічну документацію усіх сфер діяльності
суспільства;

· ліцензуванням видів діяльності, пов’язаних з потенційною небезпекою
для здоров’я людей;

· пред’явленням відповідних гігієнічних вимог до проектування, забудови
, та експлуатації будівель, споруд, приміщень, територій, розробкою та
впровадженням нових технологій і обладнання ;

· контролем та аналізом стану здоров’я населення та робітників;

· профілактичними санітарно лікувальними заходами;

· запровадженням санкцій до відповідальних осіб за порушення
санітарно-гігієнічних вимог.

Тема 2.7 — Основні причини, що породжують небезпеку виробничого
обладнання і технологічних процесів та загальні вимоги безпеки

Вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.

Безпечність виробничого обладнання при монтажі, демонтажі,
транспортуванні, експлуатації.

Безпечність технологічного процесу, як сума безпечності технологічного
обладнання, використовуваних сировини та матеріалів, безпечності
технологічних схем і операцій, безпечності організації технологічного
процесу.

Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах.

Профілактичні заходи щодо запобігання травматизму. Усунення
безпосереднього контакту працюючих з небезпечними технологічними
чинниками, удосконалення технологічних процесів з метою вилучення або
зменшення параметрів шкідливих і небезпечних чинників, комплексна
механізація, автоматизація та дистанційне управління технологічними
процесами, контроль технологічних параметрів, вилучення та знешкодження
відходів, безпечне взаємне розташування обладнання,
вибухопожежобезпечність, організація робочих місць з урахуванням вимог
безпеки та ергономіки.

Засоби колективного та індивідуального захисту працівників. Класифікація
засобів індивідуального захисту.

Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).

Завдання на СРС: Вимоги до систем управління, захисних і сигнальних
пристроїв, що входять в конструкцію обладнання. Запобіжні пристрої,
контрольні прилади.

Класифікація вантажів залежно від їх небезпечності та маси одного місця.
Знаки небезпеки небезпечних вантажів. Механізація
вантажно-розвантажувальних робіт. Норми переміщення вантажів вручну.

Спецодяг, спецвзуття. Засоби захисту органів дихання. Засоби захисту
голови. Засоби захисту рук. Засоби захисту очей. Засоби індивідуального
захисту від шуму. Засоби індивідуального захисту від вібрації.
Електрозахисні засоби.

Вимоги безпеки до виробничого обладнання та до технологічних процесів

Основними складовими безпеки праці на виробництві є:

? безпечне виробниче обладнання;

? безпечні технологічні процеси;

? організація безпечного виконання робіт.

ГОСТ 12.2.003-91. ССБТ. «Оборудование производственное. Общие требования
безопасности» — основний нормативний документ з загальних вимог безпеки
до виробничого обладнання за виключенням обладнання, яке є джерелом
іонізуючих випромінювань.

Вимоги безпеки до виробничого обладнання конкретних груп, видів, моделей
розробляються відповідно до вимог ГОСТ 12.2.003-91 з урахуванням
призначення, виконання та умов його експлуатації.

Безпека виробничого обладнання забезпечується:

? вибором принципів дії, джерел енергії, параметрів робочих процесів;

? мінімізацією енергії, що споживається чи накопичується;

? застосуванням вмонтованих в конструкцію засобів захисту та інформації
про можливі небезпечні ситуації;

? застосуванням засобів автоматизації, дистанційного керування та
контролю;

? дотриманням ергономічних вимог, обмеженням фізичних та нервово
психологічних навантажень працівників.

Виробниче обладнання при роботі як самостійно, так і в складі
технологічних комплексів повинно відповідати вимогам безпеки протягом
всього періоду його експлуатації.

Матеріали конструкції виробничого обладнання не повинні бути фактором
можливої небезпечної та шкідливої дії на організм працюючих, які
виникають в процесі роботи обладнання навантаження в окремих його
елементах не повинні досягати небезпечних значень. При неможливості
реалізації останньої вимоги в конструкції обладнання необхідно
передбачати засоби захисту, огородження і т. ін.

Небезпечні зони виробничого обладнання (рухомі вузли, елементи з високою
температурою тощо) як потенційні джерела небезпеки травматизму повинні
бути огороджені відповідно до ГОСТ 12.2.062-81, а також теплоізольовані
або розміщені в місцях, що виключають контакт з ними персоналу.

Зажимні, вантажно-захоплювальні та вантажно-підіймальні пристрої, тощо
повинні виключати можливість виникнення небезпеки при раптовому
відключенні eлектроенергії, а також самовільну зміну стану цих пристроїв
при відновленні енергоживлення.

В разі потреби, виробниче обладнання повинно бути пожежовибухобезпечним
та не накопичувати зарядів статичної електрики в небезпечних для
працюючих кількостях.

Виробниче обладнання, робота якого супроводжується виділенням шкідливих
речовин чи організмів або пожежо- та вибухонебезпечних речовин, повинно
включати у себе вмонтовані пристрої для локалізації цих виділень. За
відсутності таких пристроїв, в конструкції обладнання мають бути
передбачені місця для підключення автономних пристроїв локалізації
виділень. За необхідності згадані пристрої мають бути виконані з
урахуванням чинних вимог щодо стану повітря робочої зони та захисту
довкілля.

Якщо виробниче обладнання е джерелом шуму, ультра та інфразвуку,
вібрації, виробничих випромінювань (електромагнітних, лазерних тощо), то
воно повинно бути виконано таким чином, щоб дія на працюючих
перерахованих шкідливих виробничих факторів не перевищувала меж,
встановлених відповідними чинними нормативами.

Виробниче обладнання повинно бути забезпечене місцевим освітленням,
виконаним відповідно до вимог чинних нормативів з урахуванням конкретних
виробничих умов, якщо його відсутність може спричинювати перенапруження
органів зору або інші небезпеки, пов’язані з експлуатацією цього
обладнання.

Однією із складових безпеки виробничого обладнання є конструкція
робочого місця, його розміри, взаємне розміщення органів управління,
засобів відображення інформації, допоміжного обладнання тощо.
Розробляючи конструкції робочого місця слід дотримуватися вимог ГОСТ
12.2.032-78, ГОСТ12.2.033-84, ГОСТ12.2.049-80, ГОСТ12.2.061-81 та інших
чинних нормативів. При цьому розміри робочого місця і його елементів
мають забезпечувати виконання операцій в зручних робочих позах і не
ускладнювати рухи працюючих. Перевагу слід віддавати виконанню робочих
операцій в сидячому положенні, або періодичній зміні положень сидячи та
стоячи — якщо виконання робот не вимагає постійного переміщення
працівника. Конструкція крісла і підставки для ніг повинна відповідати
існуючим ергономічним вимогам.

Система управління виробничим обладнанням має забезпечувати надійне i
безпечне його функціонування на всіх режимах роботи i при можливих
зовнішніх впливах, передбачених ТЗ. На робочих місцях повинні бути
написи, схеми та інші засоби інформації щодо послідовності керуючих дій.
Конструкція і розміщення засобів попередження про небезпечні ситуації
повинні забезпечувати безпомилкове, достовірне і швидке сприйняття
інформації.

Центральний пульт управління технологічним комплексом обладнується
сигналізацією, мнемосхемою або іншими засобами відображення інформації
про порушення нормального режиму функціонування кожної одиниці
виробничого обладнання, засобами аварійної зупинки всього комплексу або
окремих його одиниць—якщо це не призведе до подальшого розвитку
аварійної ситуації.

Пуск виробничого обладнання в роботу, а також повторний пуск після його
зупинки, незалежно від причини, має бути можливим тільки шляхом
маніпулювання органами управління пуском. Органи аварійної зупинки після
спрацювання повинні залишатися в положенні зупинки до їx повернення у
вихідне положення обслуговуючим персоналом. Повернення органів аварійної
зупинки у вихідне положення не повинно приводити до пуску обладнання.

Повне чи часткове припинення енергопостачання з наступним його
відновленням, а також пошкодження мережі управління енергопостачанням не
повинно призводити до виникнення небезпечних ситуацій.

Засоби захисту, що входять в конструкцій виробничого обладнання,
повинні: забезпечувати можливість контролю ix функціонування; виконувати
своє призначення безперервно в процесі роботи обладнання; діяти до нової
нормалізації відповідного небезпечного чи шкідливого фактора, що
спричинив спрацювання захисту; зберігати функціонування при виході iз
ладу інших засобів захисту. За необхідності включення засоб1в захисту до
початку роботи виробничого обладнання, схемою управління повинні
передбачатися відповідні блокування тощо.

Виробниче обладнання під час монтажу, ремонту, транспортування та
зберігання якого застосовуються вантажопідіймальні засоби, повинно мати
відповідні конструктивні елементи або позначені місця для приєднання
вантажно-захоплювальних пристроїв з зазначенням маси обладнання. Якщо
технічними умовами передбачено переміщення обладнання без застосування
вантажо-підіймальних засобів, то таке обладнання повинно мати відповідні
елементи або форму для захоплення рукою.

ГОСТ 12.3.002-75. ССБТ. «Процессы производственные. Общие требования
безопасности» — чинний нормативний документ з загальних вимог безпеки до
виробничих процесів.

Безпека виробничих процесів визначається, у першу чергу, безпекою
обладнання, яка забезпечується шляхом урахування вимог безпеки при
складанні технічного завдання на його проектування, при розробці
ескізного й робочого проекту, випуску та випробуваннях випробного зразка
й передачі його у серійне виробництво згідно з ГОСТ 15.001-73
«Разработка и постановка продукции на производство. Основные положения».

Основними вимогами безпеки до технологічних процесів є: усунення
безпосереднього контакту працюючих з вихідними матеріалами, заготовками,
напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, що е
вірогідними чинниками небезпек; заміна технологічних процесів та
операцій, що пов’язані з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих
факторів, процесами і операціями, за яких зазначені фактори відсутні або
характеризуються меншою інтенсивністю; комплексна механізація та
автоматизація виробництва, застосування дистанційного керування
технологічними процесами i операціями за наявності небезпечних та
шкідливих виробничих факторів; герметизація обладнання; застосування
засобів колективного захисту працюючих; раціональна організація праці та
відпочинку з метою профілактики монотонності й гіподинамії, а також
обмеження важкості праці; своєчасне отримання інформації про виникнення
небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних
операціях (системи отримання інформації про виникнення небезпечних та
шкідливих виробничих факторів необхідно виконувати за принципом
пристроїв автоматичної дії з виводом на системи попереджувальної
сигналізації); впровадження систем контролю та керування технологічним
процесом, що забезпечують захист працюючих та аварійне відключення
виробничого обладнання; своєчасне видалення і знешкодження відходів
виробництва, що є джерелами небезпечних та шкідливих виробничих
факторів, забезпечення пожежної й вибухової безпеки.

При визначенні необхідних засобів захисту потрібно керуватися вказівками
відповідних розділів стандарту ССБТ за видами виробничих процесів та
групами виробничого обладнання, що використовується у цих процесах.
Перелік діючих стандартів стосовно процесів дається у покажчиках
Держстандарту, що видаються кожен piк.

Вимоги безпеки при проведенні технологічного процесу повинні бути
передбачені у технологічній документації. Контроль повноти викладення
цих вимог повинен здійснюватися відповідно до вказівок РД 50-134-78.
Загальні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки виробничих процесів
визначені ГОСТ 12.1.004-91, а вибухової безпеки — ГОСТ 12.1.010-76.

Виробничі будівлі та споруди, залежно від вибраного
архітектурно-будівельного та об’ємно-планувального вирішення, можуть
впливати на формування умов праці: вимог до освітлення, шуму,
мікроклімату, загазованості та запиленості повітряного середовища,
виробничих випромінювань.

У виробничому приміщенні умови праці залежать від таких факторів, як
розташування технологічного обладнання, організація робочого місця,
сировина та заготовки, готова продукція. У кожному конкретному випадку
вимоги безпеки до виробничих приміщень та площадок формуються, виходячи
з вимог діючих будівельних норм та правил.

Рівні небезпечних та шкідливих виробничих факторів на робочих місцях
повинні відповідати вимогам стандартів безпеки за видами небезпечних та
шкідливих факторів. Робочі місця повинні мати рівні та показники
освітленості, встановлені діючими будівельними нормами та правилами ДБН
В2.5-28-2006..

Розташування виробничого обладнання, вихідних матеріалів, заготовок,
напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва у виробничих
приміщеннях i на робочих місцях не повинно являти собою небезпеку для
персоналу. Відстані між одиницями обладнання, а також між обладнанням та
стінами виробничих приміщень, будівель і споруд повинна відповідати
вимогам діючих норм технологічного проектування, будівельним нормам та
правилам.

Зберігання вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, готової
продукції та відходів виробництва потребує розробки і реалізації системи
заходів, що виключають виникнення небезпечних та шкідливих виробничих
факторів; використання небезпечних пристроїв для їх зберігання;
механізацію та автоматизацію вантажно-розвантажувальних робіт тощо.

При транспортуванні вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів,
готової продукції та відходів виробництва необхідно забезпечувати
використання безпечних транспортних комунікацій, застосування засобів
пересування вантажів, що виключають виникнення небезпечних та шкідливих
виробничих факторів, механізацію та автоматизацію перевезення. При цьому
потрібно враховувати вимоги ГОСТ 12.2.022-80 «Конвейеры. Общие
требования безопасности», ГОСТ 12.3.020-80 «Процессы перемещения грузов
на предприятиях. Общие требования безопасности».

До факторів, що визначають умови праці, відносяться також раціональні
методи технологіїіi організації виробництва. Зокрема, велику роль
відіграє зміст праці, форми побудови трудових процесів, ступінь
спеціалізації працюючих при виконанні виробничих процесів, вибір режимів
праці та відпочинку дисципліна праці, психологічний клімат у колективі,
організація санітарного и побутового забезпечення працюючих відповідно
до СНиП П-92—76.

У формуванні безпечних умов праці велике значення має врахування
медичних протипоказань до використання персоналу у окремих технологічних
процесах, а також навчання й інструктаж з безпечних методів проведення
робіт.

До осіб, які допущені до участі у виробничому процесі, ставляться вимоги
щодо відповідності їx фізичних, психофізичних і, в окремих випадках,
антропометричних даних характеру роботи. Перевірка стану здоров’я
працюючих має проводитися як при допуску їx до роботи, так і періодично
згідно з чинними нормативами. Періодичність контролю за станом ix
здоров’я повинна визначатися залежно від небезпечних та шкідливих
факторів виробничого процесу в порядку, встановленому Міністерством
охорони здоров’я.

Особи, які допускаються до yчасті у виробничому процесі, повинні мати
професійну підготовку (у тому числі з безпеки праці), що відповідає
характеру робіт. Навчання працюючих iз безпеки праці проводять на вcіx
підприємствах i в організаціях незалежно від характеру та ступеня
небезпеки виробництва відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-99.

Основними напрямами забезпечення безпеки праці має бути комплексна
механізація й автоматизація виробництва, це є передумовою але корінного
покращання умов праці, зростання продуктивності праці та якості
продукції, сприяє ліквідації відмінності між розумовою й фізичною
працею. Але при автоматизації необхідно враховувати психічні та
фізіологічні фактори, тобто узгоджувати функції автоматичних пристроїв з
діяльністю людини-оператора. Зокрема, необхідно враховувати
антропометричні дані останнього та його можливості до сприйняття
інформації.

У автоматизованому виробництві необхідне також суворе виконання вимог
безпеки під час ремонту й налагодження автоматичних машин та їx систем.

Одним з перспективних напрямів комплексної автоматизації виробничих
процесів є використання промислових робот. При цьому між людиною та
машиною (технологічним обладнанням) з’являється проміжна ланка —
промисловий робот, і система набуває такої структури: людина —
промисловий робот — машина. У цьому випадку людина виводиться iз сфери
постійного (протягом змін) безпосереднього контакту з виробничим
обладнанням.

Основними керівними матеріалами з безпеки роботизованих технологічних
комплексів є ГОСТ 12.2.072-82 «Роботы промышленные, роботизированные
технологические комплексы и участки. Общие требования безопасности». У
ньому приводяться вимоги безпеки до конструкції промислових
роботизованих систем.

Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт і переміщення
вантажів.

Основним заходом для покращання та полегшення умов праці при виконанні
вантажно-розвантажувальних робіт, а також для забезпечення безпеки
працюючих є широке впровадження механізації при транспортуванні
вантажів.

Усі роботи, які пов’язані з навантажуванням, вивантажуванням,
складуванням i транспортуванням вантажів, мають виконуватися відповідно
до ГОСТ 12.3.009-76 «Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования
безопасности», ГОСТ 12.3.020-80 «Процессы перемещения грузов на
предприятиях. Общие требования безопасности».

Вантажно-розвантажувальні роботи виконують під керівництвом досвідченого
працівника, який повинен пройти навчання i перевірку знань чинних
нормативно-правових актів з охорони праці в межах своїх функціональних
обов’язків i мати відповідне посвідчення.

Керівник робіт готує розвантажувальну площадку, встановлює порядок і
способи навантажування, вивантажування і переміщення вантажів,
розподіляє робітників відповідно до їх кваліфікації та досвіду
інструктує робітників з питань технології виконання робіт та дотримання
вимог безпеки й безпечних прийомів праці на цих роботах, забезпечує
місце робіт справними пристроями, механізмами та кранами.

Вантажно-розвантажувальні роботи виконують, як правило, механізованим
способом за допомогою кранів, навантажувачів, розвантажувачів та інших
машин, а за незначних обсягів — із застосуванням засобів малої
механізації. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт
застосовується для вантажів масою більше 20 кг, а також під час
піднімання вантажів на висоту більше 3 м. Вантажі великої ваги масою
більше 500 кг дозволяється вантажити та вивантажувати тільки
вантажно-підіймальними кранами.

Навантажування та розвантажування важких та громіздких вантажів
здійснюється спеціально призначеними досвідченими робітниками під
керівництвом відповідальної особи (майстра, бригадира). У темний час
доби навантажування та розвантажування матеріалів допускаються тільки
при освітленості місця робіт у горизонтальній площині на рівні землі не
менше 20 лк.

3 метою забезпечення безпеки та зручності у роботі, площадки для
вантажно-розвантажувальних робіт мають бути спланованими та
обгородженими з метою обмеження доступу сторонніх осіб. Площадки, які
розраховані на строк служби більше року, повинні мати тверде покриття.

Вимоги до місць виконання poбiт

Вибір місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинен
відповідати вимогам санітарних норм та іншій нормативно-технічній
документації. Відповідно до ГОСТ 12.3.009-76* (СТ СЕВ 3518-81) місця
виконання вантажно-розвантажувальних робіт розташовуються на спеціально
відведеній території з твердим та рівним покриттям. Допускається
виконання цих робіт на площадках з твердим грунтом, який здатний
сприймати проектне навантаження під вантажів та підйомних та
транспортних машин.

Розміри та покриття площадок для вантажно-розвантажувальних робіт згідно
із СНиП III 4-80 мають відповідати проекту виконання робіт. Під’їздні
шляхи до площадок (пунктів) повинні мати тверде покриття i утримуватися
у справному стані. У місцях перетину під’їздними шляхами канав, траншей
та залізничних колій влаштовуються настили та мости для переїздів.

Місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні мати достатнє
освітлення. У тих випадках коли при освітленні відкритого простору
площею більше 5 тис. м2 неможливо розташувати звичайні світильники над
поверхнею, яка освітлюється, застосовується прожекторне освітлення.
Основними типами прожекторів для освітлення відкритих площ є прожектори
заливного світла типу ПЗС-45, ПЗС-35, ПЗС-25 з лампами розжарювання
потужністю 1000, 500-300 та 150 Вт відповідно. Останнім часом широко
застосовують освітлювальні засоби у вигляді прожекторів iз ртутними
дуговими лампами ДРЛ, що мають високу світловіддачу (лм/Вт). Як
прожектори ближньої дії поза приміщеннями використовують лампи iз
дзеркальними відбивачами потужністю до 5000 Вт.

При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт у будівлях вміст
шкідливих газів, пари та пилу у повітрі робочої зони не повинен
перевищувати ГДК за ГОСТ 12.1.005-88.

Способи складування вантажів мають забезпечувати стійкість штабелів,
пакетів та вантажів, що знаходяться у них, можливість механізованого
розбирання штабеля та піднімання вантажу навісними захватами
піднімально-транспортного обладнання, безпеку працюючих на штабелі або
біля нього, можливість застосування та нормального функціонування
засобів захисту працюючих і пожежної техніки, циркуляційно повітряних
потоків за природної або штучної вентиляції закритих складів, дотримання
вимог до охоронних зон лінії електропередач, до вузлів інженерних
комунікації та енергопостачання.

Не допускається перебування та пересування транспортних засобів і людей
у зоні можливого падіння вантажу під час навантажування та
розвантажування iз рухомого складу, а також при переміщенні вантажів
піднімально-транспортним обладнанням.

Порядок складування та зберігання матеріалів, виробів, приладів та
обладнання регламентується СНиП III 4-80.

Складування матеріалів та обладнання на відкритих складах виконується за
розробленими та затвердженими технологічними картами із зазначенням на
них місць i розмірів складування, а також розмірів проходів.
Технологічна карта складування виконується у вигляді . плану складу, на
якому позначені місця та розміри штабелів вантажів, проходи для людей,
під’їздні шляхи залізничного та автомобільного транспорту, коли рейкових
кранів (козлових, мостових, баштових) та зони дії кранів, місця
встановлення стрілових самохідних кранів, транспорту під навантажування
або розвантажування.

Вимоги до вантажно-розвантажувальних засобів

При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт застосовуються
вантажопідіймальні крани, лебідки, талі тощо.

НПАОП 0.00-1.03-02 «Правила будови і безпечної експлуатації
вантажопідіймальних кранів» (далі — Правила) — основний нормативний
документ, що визначає порядок розробки проектів, вимоги безпеки до
конструкцій, матеріалів, виготовлення, контролю якості, монтажу, пуску в
експлуатації та організації безпечної експлуатації вантажопідіймальних
кранів будь-яких типів, вантажних електричних візків, що пересуваються
надземними рейковими коліями разом з кабіною керування,
кранів-екскаваторів, що працюють лише з гаком або електромагнітом,
ручних і електричних талей, лебідок для піднімання вантажу і (або)
людей, змінних вантажозахоплювальних органів та пристроїв, тари несучої,
колисок (кабін) для піднімання людей.

Кожна виготовлена вантажопідіймальна машина забезпечується паспортом,
технічним описом, інструкцією з монтажу (за потреби) та експлуатації.
інструкції мають бути розроблені спеціалізованою організацією або
виготівником відповідно до вимог Правил та інших НД.

Змінні вантажозахоплювальні органи (гак, грейфер, вантажопідіймальний
електромагніт) та змінні вантажозахоплювальні пристрої (стропи, ланцюги,
траверси і т. iн) виготовлюються відповідно до чинних НД, технологічних
карт та вимог Правил.

Вантажопідіймальні крани з машинним приводом повинні бути обладнані
приладами та пристроями безпеки:

• кінцевими вимикачами механізму піднімання вантажозахоплюючого органу,
механізму зміни вильоту стріли в крайніх робочих положеннях, механізму
пересування вантажопідіймальних кранів або вантажних візків;

• пристроями автоматичного зняття напруги з крана при виході найого
галерею— крани мостового типу;

• електричним блокуванням, що не дозволяє почати пересування крана при
відчинених дверях кабіни;

• обмежниками вантажопідіймальності;

• захистом від падіння вантажу та стріли при обриві фази електричної
мережі, що живить кран;

• покажчиком вантажопідіймальності залежно від вильоту стріли;

• блискавкозахистом та приладом автоматичного вмикання сирени при
зазначеній в паспорті швидкості вітру — баштові крани, висота яких
більше 15 м, козлові — прогоном більше 16 м, портальні та кабельні
крани;

• координатним захистом та захистом від небезпечної напруги — стрілові
самохідні крани крім гусеничних;

• захисним заземленням усіх металоконструкцій, які не входять в
електричне коло — крани, що живляться від зовнішньої мережі.

Повний технічний огляд вантажопідіймальних машин включає: огляд їх стану
в цілому, металоконструкцій i окремих механізмів, статичні й динамічні
випробування.

Статичне випробування проводиться вантажем, який на 25% перевищуе
вантажопідіймальність крана, i має за мету перевірку його міцності та
стійкості — для стрілових кранів. Вантаж підіймається на висоту 100-200
мм, утримується 10 хв i після цього опускається. При відсутності
залишкових деформацій вважається, що кран витримав статичні
випробування.

Динамічне випробування проводиться вантажем, який на 10% перевищуе
вантажопідіймальність машини i має за мету перевірку дії механізмів та
гальм.

Вантажопідіймальні машини, які знаходяться в експлуатації, піддаються
періодичним технічним оглядам:

• частковим (без статичних i динамічних випробувань) — не рідше одного
разу на 12 місяців;

• повним — не рідше одного разу на 3 роки, за винятком кранів, які рідко
використовуються.

Дозвіл на пуск в роботу вантажопідіймальної машини, яка підлягає
реєстрації в органах Держпромгірнагляду, видається інспектором
Держпромгірнагляду на підставі її технічного огляду, проведеного

власником або спеціалізованою організацією. При цьому інспектор
проводить контрольну перевірку технічного стану машини, організації і
нагляду, обслуговування та експлуатації. Вантажопідіймальні машини, які
не підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці, вводиться в
експлуатацію наказом власника.

3 метою забезпечення вимог безпеки при експлуатації вантажопідіймальних
машин власник (роботодавець) забов’язаний призначити наказом:

• інженерно-технічного працівника з нагляду за вантажопідіймальними
машинами;

• інженерно-технічного працівника, відповідального за утримання
вантажопідіймальних машин у справному стані;

• інженерно-технічних працівників, відповідальних за безпечневиконання
робіт з переміщення вантажів — у кожному цеху, на буді-вельному
майданчику, у кожній зміні.

Власник повинен укомплектувати необхідний штат машиністів кранів, їx
помічників, слюсарів, електромонтерів, стропальників та сигнальників.
Кваліфікація перерахованих вище працівників, їx рівень підготовки з
питань охорони праці, порядок перевірки знань і переатестації повинні
відповідати вимогам Правил та іншим чинним нормативам. За відсутністю у
роботодавця таких працівників він укладає угоду з стороньою організацією
для забезпечення безпечної експлуатації вантажопідіймальних машин згідно
з вимогами правил.

Видача працівникам спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального
захисту

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону праці» та ст. 163 КЗпПУ
на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах,
пов’язаних із забрудненням або несприятливими температурними умовами,
робітникам і службовцям видаються безплатно відповідно до норм
спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального
захисту (ЗІЗ). Наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10. 1996 р. N 170
затверджене Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним
одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту,
згідно якого ЗІЗ видаються працівникам тих професій та посад, що
передбачені Типовими галузевими нормами безкоштовної видачі працівникам
спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального
захисту, або відповідними галузевими нормами, що введені на підставі
типових. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і
строками носіння незалежно від форм власності та галузі виробництва, до
якої відносяться ці виробництва, цехи, дільниці та види робіт.

З врахуванням специфіки виробництва, вимог технологічних процесів і
нормативних актів з охорони праці, за узгодженням з представниками
профспілкових органів, за рішенням трудового колективу підприємства
працівникам може видаватися спецодяг, спецвзуття та інші засоби
індивідуального захисту понад передбачені норми.

ЗІЗ, що видаються працівникам, повинні відповідати характеру і умовам
їхнього застосування і забезпечувати безпеку праці. ЗІЗ, що надходять на
підприємство, обов‘язково перевіряються на їх відповідність вимогам
стандартів та технічних умов, для чого створюється комісія з
представників адміністрації, профспілкової організації та уповноваженого
з охорони праці трудового колективу підприємства. У випадку
невідповідності ЗІЗ вимогам нормативно-технічної документації
роботодавець у встановленому порядку подає рекламації постачальникам з
застосуванням заходів майнової відповідальності.

ЗІЗ, що видаються працівникам, є власністю підприємства, обліковуються
як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні,
переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані
засоби не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння
замість одержуваних нових.

Під час виконання роботи працівники зобов’язані використовувати за
призначенням і бережливо ставитись до виданих в їх користування ЗІЗ.
Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без встановлених
нормами засобів індивідуального захисту, а також в несправному,
невідремонтованому, забрудненому спеціальному одязі і спеціальному
взутті та інших засобах індивідуального захисту.

Роботодавець при видачі працівникам таких засобів індивідуального
захисту, як респіратори, протигази, саморятівники, запобіжні пояси,
електрозахисні засоби, накомарники, каски, повинен проводити навчання і
перевірку знань працівників щодо правил користування і найпростіших
способів перевірки придатності цих засобів, а також тренування щодо їх
застосування.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити регулярне, відповідно до
встановлених строків, випробування і перевірку придатності засобів
індивідуального захисту (респіраторів, протигазів, саморятівників,
запобіжних поясів, електрозахисних засобів, накомарників, касок), а
також своєчасну заміну фільтрів, скляних деталей та інших частин,
захисні властивості яких погіршились. Після перевірки на ЗІЗ повинна
бути зроблена відмітка (клеймо, штамп) про термін наступного
випробування.

Роботодавець зобов’язаний організувати належний догляд за засобами
індивідуального захисту.

Трудові спори з питань видачі і користування спеціальним одягом,
спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту
розглядаються комісіями по трудових спорах.

Тема 2.8 — Електробезпека. Специфіка питань електробезпеки відповідно до
галузі. Статична електрика. Блискавкозахист.

Поняття “електробезпека”, “електротравма” та “електротравматизм”.
Особливості електротравматизму. Дія електричного струму на людину.
Електричні травми місцеві і загальні, електричні удари. Фактори, що
впливають на наслідки ураження електричним струмом. Допустимі значення
струмів і напруг.

Причини електротравм. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки
ураження електричним струмом.

Напруга кроку та дотику.

Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок:
система технічних засобів, що реалізуються в конструкції
електроустановок; система електрозахисних засобів; система
організаційних заходів.

Література: осн. Л-5 (Розділ 3).

Завдання на СРС: Ураження електричним струмом при дотику або наближенні
до струмовідних частин: в однофазній мережі змінного струму, в мережі
трифазного струму з різними режимами нейтралі трансформаторів при
нормальній роботі та в аварійних випадках. Класи електрообладнання щодо
електрозахисту.

Електробезпека

Електробезпека — це система організаційних та технічних заходів і
засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного
впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і
статичної електрики.

Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які
спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1%,
однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка
електротравм вже складає 20—40% і займає одне з перших місць. Найбільша
кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними
наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000
В, що пов’язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для
кожного, хто працює на виробництві. Випадки електротравматизму, під час
експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що
обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням
їх висококваліфікованим персоналом.

Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове
доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування;
використання несправних ручних електроінструментів; застосування
нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127
В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань;
доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися
під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил
улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при
експлуатації електроустановок та ін.

Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім
працівникам на виробництві, становить значну потенційну небезпеку ще й
тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність
електричної напруги. В зв’язку з цим захисна реакція організму
проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної
напруги. Проходячи через організм людини електричний струм справляє на
нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється опіками окремих ділянок тіла,
нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які
проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних
розладів.

Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших
органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного
складу.

Механічна дія струму проявляється ушкодженнями (розриви, розшарування
тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного
ефекту.

Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним
збудженням клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним
судомним скороченням м’язів. Таке збудження може призвести до суттєвих
порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та
кровообігу.

Подразнення тканин організму внаслідок дії електричного струму може бути
прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та
рефлекторним (через центральну нервову систему), коли тканини не
знаходяться на шляху проходження струму.

Види електричних травм.

Електротравма — це травма, яка спричинена дією електричного струму чи
електричної дуги. За наслідками електротравми умовно підрозділяють на
два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження
організму, та загальні електротравми (електричні удари), коли уражається
весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих
органів і систем. Приблизний розподіл електротравм за їх видами має
такий вигляд: місцеві електротравми — 20%; електричні удари — 25%;
змішані травми (сукупність місцевих електротравм та електричних ударів)
— 55%.

Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки,
електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та
електроофтальмія.

Електричний опік — найбільш поширена місцева електротравма (близько
60%), яка, в основному, спостерігається у працівників, що обслуговують
діючі електроустановки.

Електричні опіки залежно від умов їх виникнення бувають двох видів:
струмові (контактні), коли внаслідок проходження струму електрична
енергія перетворюється в теплову, та дугові, які виникають внаслідок дії
на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти
та температури, а також і розмірів дуги електричні опіки можуть уражати
не лише шкіру, але й м’язи, нерви і навіть кістки. Такі опіки
називаються глибинними і заживають досить довго.

Електричні знаки (електричні позначки) являють собою плями сірого чи
блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її
контакту із струмопровідними частинами.

Металізація шкіри — це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших
часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги.
Такого ушкодження, зазвичай, зазнають відкриті частини тіла — руки та
лице. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою та шорсткою, однак за
відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та
еластичності.

Механічні ушкодження — це ушкодження, які виникають внаслідок судомних
скорочень м’язів під дією електричного струму, що проходить через тіло
людини. Механічні ушкодження проявляються у вигляді розривів шкіри,
кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихів суглобів і навіть
переломів кісток.

Електроофтальмія — це ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових
випромінювань електричної дуги.

Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у
більшості випадків (близько 80%, включаючи й змішані травми) призводить
до смерті потерпілого.

Електричний удар — це збудження живих тканин організму електричним
струмом, що супроводжується судомним скороченням м’язів. Залежно від
наслідків ураження електричні удари можна умовно підрозділити на чотири
ступеня:

I — судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;

II — судомні скорочення м’язів з втратою свідомості, але зі збереженням
дихання та роботи серця;

III — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або
одного і другого разом);

IV — клінічна смерть.

Клінічна смерть — це перехідний період від життя до смерті, що настає з
моменту зупинки серцевої діяльності та легенів і триває б—8 хвилин, доки
не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна
смерть, внаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і
тканинах організму і відбувається розпадання білкових структур.

Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії
електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги
(штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність щодо
збереження йому життя.

Причинами летальних наслідків від дії електричного струму можуть бути:
зупинка серця чи його фібриляція (хаотичне скорочення волокон серцевого
м’яза); припинення дихання внаслідок судомного скорочення м’язів грудної
клітки, що беруть участь у процесі дихання; електричний шок (своєрідна
нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на подразнення
електричним струмом, що супроводжується розладами кровообігу, дихання,
обміну речовин і т. п.). Можлива також одночасна дія двох або навіть
усіх трьох вищеназваних причин. Слід зазначити, що шоковий стан може
тривати від кількох десятків хвилин до діб. При тривалому шоковому
стані, зазвичай, настає смерть.

Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

Характер впливу електричного струму на організм людини, а відтак і
наслідки ураження, залежать від цілої низки чинників, які умовно можна
підрозділити на чинники електричного (сила струму, напруга, опір тіла
людини, вид та частота струму) та неелектричного характеру (тривалість
дії струму, шлях проходження струму через тіло людини, індивідуальні
особливості людини, умови навколишнього середовища тощо).

Сила струму, що проходить через тіло людини є основним чинником, який
обумовлює наслідки ураження. Різні за величиною струми справляють і
різний вплив на організм людини. Розрізняють три основні порогові
значення сили струму:

— пороговий відчутний струм — найменше значення електричного струму, що
викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення;

— пороговий невідпускаючий струм — найменше значення електричного
струму, яке викликає судомні скорочення м’язів руки, в котрій затиснутий
провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму;

— пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм — найменше
значення електричного струму, що викликає при проходженні через тіло
людини фібриляцію серця.

Нижче наведені порогові значення сили струму при його проходженні через
тіло людини по шляху «рука—рука» або «рука—ноги».

Табл.1 Порогові значення змінного та постійного струму

Вид струмуПороговий

відчутний струм, мАПороговий

невідпускаючий струм, мАПороговий

фібриляційний струм, мАЗмінний струм частотою 50 Гц

Постійний струм0,5—1,5

5,0—7,06—10

50—8080—100

300

Струм (змінний та постійний) більше 5 А викликає миттєву зупинку серця,
минаючи стан фібриляції.

Таким чином, чим більший струм проходить через тіло людини, тим більшою
є небезпека ураження. Однак необхідно зазначити, що це твердження не є
безумовним, оскільки небезпека ураження залежить також і від інших
чинників, наприклад від індивідуальних особливостей людини.

Значення прикладеної напруги Uп впливає на наслідки ураження, оскільки
згідно закону Ома визначає силу струму Іл, що проходить через тіло
людини, та його опір Rл:

picscalex1000100090000032b01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02600220081200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b7ffffffe0070000170200000b00000026060f000c004d61746854797065000060000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014024900f40505000000
1302130261051c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a10023e0701000000eb7908000000320a1002a40401000000ef7908000000320a
10020a0101000000eb791c000000fb0240fe000000000000900101000000040200105469
6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
020004000000f001010008000000320aa001260601000000527908000000320aa0013803
01000000557908000000320aa00147000100000049791c000000fb0240fe000000000000
9001000000020002001053796d626f6c0077400000006b090a8f1643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320aa001050201000000
3d790a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000
bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000000002000000fcf3
12002942c777040000002d01020004000000f0010100030000000000.

Чим вище значення напруги, тим більша небезпека ураження електричним
струмом. Умовно безпечною для життя людини прийнято вважати напругу, що
не перевищує 42 В (в Україні така стандартна напруга становить 36 та 12
В), при якій не повинен статися пробій шкіри людини, що призводить до
різкого зменшення загального опору її тіла.

Електричний опір тіла людини залежить, в основному, від стану шкіри та
центральної нервової системи. Загальний електричний опір тіла людини
можна представити як суму двох опорів шкіри та опору внутрішніх тканин
тіла. Найбільший опір проходженню струму чинить шкіра, особливо її
зовнішній ороговілий шар (епідерміс), товщина якого становить близько
0,2 мм. Опір внутрішніх тканин тіла незначний і становить 300—500 Ом, В
цьому можна переконатися, коли до язика прикласти контакти батарейки,
при цьому відчувається легке пощіпування. Коли ці ж контакти прикласти
до шкіри тіла, то відчутних подразнень не виникає, оскільки опір сухої
шкіри (епідермісу) значно більший.

Загальний опір тіла людини змінюється в широких межах — від 1 до 100
кОм, а іноді й більше. Для розрахунків опір тіла людини умовно приймають
рівним Rл = 1 кОм. При зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри
(потовиділення, порізи, подряпини тощо), збільшенні прикладеної напруги,
площі контакту, частоти струму та часу його дії опір тіла людини
зменшується до певного мінімального значення (0,5—0,7 кОм).

Опір тіла людини зменшується також при захворюваннях шкіри, центральної
нервової та серцевосудинної систем, проявах алергічної реакції тощо.
Тому нормативні акти про охорону праці передбачають обов’язкові
попередній та періодичні медичні огляди працівників (кандидатів у
працівники) для встановлення їх придатності щодо обслуговування діючих
електроустановок за станом здоров’я.

Вид та частота струму, що проходить через тіло людини, також впливають
на наслідки ураження. Постійний струм приблизно в 4—5 разів безпечніший
за змінний. Це пов’язано з тим, що постійний струм у порівнянні зі
змінним промислової частоти такого ж значення викликає більш слабші
скорочення м’язів та менш неприємні відчуття. Його дія, в основному,
теплова. Однак, слід зауважити, що вищезазначене стосовно порівняльної
небезпеки постійного та змінного струму є справедливим лише для напруги
до 500 В. При більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим
ніж змінний.

Частота змінного струму також відіграє важливе значення стосовно питань
електробезпеки. Так найбільш небезпечним вважається змінний струм
частотою 20—100 Гц. При частоті меншій ніж 20 або більшій за 100 Гц
небезпека ураження струмом помітно зменшується. Струм частотою понад 500
кГц не може смертельно уразити людину, однак дуже часто викликає опіки.

Тривалість дії струму на організм людини істотно впливає на наслідки
ураження: чим більший час проходження струму, тим швидше виснажуються
захисні сили організму, при цьому опір тіла людини різко знижується і
важкість наслідків зростає. Наприклад, для змінного струму частотою 50
Гц гранично допустимий струм при тривалості дії 0,1 с становить 500 мА,
а при дії протягом 1 с — вже 50 мА).

Шлях проходження струму через тіло людини є важливим чинником. Небезпека
ураження особливо велика тоді, коли на шляху струму знаходяться життєво
важливі органи — серце, легені, головний мозок. Існує багато можливих
шляхів проходження струму через тіло людини (петель струму), найбільш
поширені серед них наведені нижче.

Табл.2 Характеристика найбільш поширених шляхів проходження струму через
тіло людини

Шлях струмуЧастота виникнення даного шляху струму, %Частка потерпілих,
які втрачали свідомість протягом дії струму, %Значення струму, що
проходить через серце, % від загального струму, що проходить через
тілоРука—рука

Права рука—ноги Ліва рука—ноги Нога—нога Голова—ноги Голова—руки Інші40
20 17

6

5

4

883 87 80 15 88 92 653,3

6,7 3,7 0,4 6,8 7,0

Індивідуальні особливості людини значною мірою впливають на наслідки
ураження електричним струмом. Струм, ледь відчутний для одних людей може
бути невідпускаючим для інших. Для жінок порогові значення струму
приблизно в півтора рази є нижчими, ніж для мужчин. Ступінь впливу
струму істотно залежить від стану нервової системи та всього організму в
цілому. Так, у стані нервового збудження, депресії, сп’яніння,
захворювання (особливо при захворюваннях шкіри, серцево-судинної та
центральної нервової систем) люди значно чутливіші до дії на них струму.
Важливе значення має також уважність та психічна готовність людини до
можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків
несподіваний електричний удар призводить до важчих наслідків, ніж при
усвідомленні людиною існуючої небезпеки ураження.

Умови навколишнього середовища можуть підвищувати небезпеку ураження
людини електричним струмом. Так у приміщеннях з високою температурою та
відносною вологістю повітря наслідки ураження можуть бути важчими,
оскільки значне потовиділення для підтримання теплобалансу між
організмом та навколишнім середовищем, призводить до зменшення опору
тіла людини.

Електробезпека в виробничих приміщеннях

Допустимі значення струмів і напруг

Для правильного визначення необхідних засобів та заходів захисту людей
від ураження електричним струмом необхідно знати допустимі значення
напруг доторкання та струмів, що проходять через тіло людини.

Напруга доторкання – це напруга між двома точками електричного кола, до
яких одночасно доторкається людина. Гранично допустимі значення напруги
доторкання та сили струму для нормального (безаварійного) та аварійного
режимів електроустановок при проходженні струму через тіло людини по
шляху „рука – рука” чи „рука – ноги” регламентуються ГОСТ 12.1.038-88
(табл.3 та 4).

Таблиця 3

Граничнодопустимі значення напруги доторкання Uдот та сили струму Iл, що
проходить через тіло людини при нормальному режимі електроустановки

Вид струмуUдоп, В (не більше)Iл, мА (не більше)Змінний, 50 Гц

Змінний, 400 Гц

Постійний2

3

80,3

0,4

1,0

При виконанні роботи в умовах високої температури (більше 25 °C) і
відносної вологості повітря (більше 75 %) значення таблиці 3 необхідно
зменшити у три рази.

Аварійний режим електроустановки означає, що вона має певні пошкодження,
які можуть призвести до виникнення небезпечних ситуацій. Як видно із
таблиці 4 значення Uдот та Iл істотно залежать від тривалості дії
струму.

Таблиця 4

Граничнодопустимі значення напруги доторкання Uдот та Iл, що проходить
через тіло людини при аварійному режимі електроустановки

Вид струмуНормоване значенняТривалість дії струму t,
с0,10,20,50,71,0Більше 1,0Змінний, 50 ГцUдот, В (не
більше)500250100705036Iл, мА (не більше)50025010070506ПостійнийUдот, В
(не більше)50040025023020040Iл, мА (не більше)50040025023020015

Граничнодопустимі значення сили струму (змінного та постійного), що
проходить через тіло людини при тривалості дії більше ніж 1 с нижчі за
пороговий невідпускаючий струм, тому при таких значеннях людина
доторкнувшись до струмопровідних частин установки здатна самостійно
звільнитися від дії електричного струму.

Класифікація приміщень

за ступенем небезпеки ураження електричним струмом

За ступенем небезпеки ураження електричним струмом всі приміщення
поділяються на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки;
приміщення з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні приміщення.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю однієї з
наступних умов, що створюють підвищену небезпеку:

§ високої відносної вологості повітря (перевищує 75 % протягом тривалого
часу);

§ високої температури (перевищує 35 °C протягом тривалого часу);

§ струмопровідного пилу;

§ струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної, цегляної
і т. п.);

§ можливості одночасного доторкання до металевих елементів
технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з’єднані із
землею та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитися під
напругою.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із
умов, що створюють особливу небезпеку:

§ дуже високої відносної вологості повітря (близько 100 %);

§ хімічно активного середовища;

§ одночасною наявністю двох чи більше умов, що створюють підвищену
небезпеку.

Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов,
що створюють особливу або підвищену небезпеку.

Оскільки наявність небезпечних умов впливає на наслідки випадкового
доторкання до струмопровідних частин електроустаткування, то для ручних
переносних світильників, місцевого освітлення виробничого устаткування
та електрифікованого ручного інструменту в приміщеннях з підвищеною
небезпекою допускається напруга живлення до 36 В, а у особливо
небезпечних приміщеннях – до 12 В.

Небезпека замикання на землю в електроустановках

Замиканням на землю називається випадкове електричне з’єднання частин
електроустановки, які знаходяться під напругою, із землею. Таке
замикання може відбутися при пошкодженні ізоляції та переході фазної
напруги мережі на заземлені корпуси електроустановок, при падінні на
землю проводу під напругою та в інших випадках. Струм від заземлених
корпусів, що опинилися під напругою переходить у землю через електрод,
який здійснює контакт з грунтом. Спеціальний металевий електрод, який
для цього використовують прийнято називати заземлювачем. Струм,
розтікаючись у грунті створює на його поверхні потенціали. Оскільки
заземлювач може мати різні розміри та форму, то закон розподілу
потенціалів визначається складною залежністю. Окрім того, електричні
властивості грунту неоднорідні, особливо грунту з різними прошарками.
Для того, щоб спростити картину розтікання електричного поля приймаємо,
що струм стікає в землю через одинарний заземлювач напівсферичної форми,
який знаходиться в однорідному ізотопному грунті з питомим опором с,
котрий значно перевищує питомий опір матеріалу заземлювача (рис. 5).
Густина струму д в точці А на поверхні грунту, що знаходиться на
відстані х від заземлювача визначається як відношення струму замикання
Із до площі поверхні півкулі радіусом х:

picscalex100010009000003c301000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e00300061200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffffc0050000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d01000005000000140200029c0205000000
13020002a8051c000000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320ae002f9040100000032791c000000fb0280fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320a8c03b6020100000032791c000000fb02
80fe0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320a
8c03300401000000f5791c000000fb0280fe000000000000900101000000040200105469
6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
020004000000f001010008000000320a7001bc030100000049791c000000fb0220ff0000
000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320a70013a04
01000000e7791c000000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c
0077400000004c090a0b1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0102000400
0000f001010008000000320a8c03640301000000707908000000320a6002220001000000
64791c000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c00774000
00004b090a071643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001
020008000000320a60026e01010000003d790a00000026060f000a00ffffffff01000000
00001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00000000
0a0021008a010000000002000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f001
0100030000000000. (9)

Для визначення потенціалу точки А виділимо елементарний шар товщиною dx.
Падіння напруги в цьому шарі становить
picscalex100010009000003e100000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c00140071200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffff00070000860100000b00000026060f000c004d61746854797065000030001c00
0000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a60018505
02000000647808000000320a6001c90301000000457808000000320a60013a0002000000
64551c000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c00774000
000039070a521643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001
000008000000320a6001f50401000000d75508000000320a60019502010000003d550a00
000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc020000
00cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000000000000000fcf312002942
c777040000002d01000004000000f0010100030000000000. Потенціал точки А
дорівнює сумарному падінню напруги від точки А до землі, тобто
нескінченно віддаленої точки з нульовим потенціалом:

picscalex100010009000003d101000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c004a00e1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
a3ffffff600e0000630400000b00000026060f000c004d61746854797065000000011c00
0000fb02c0fd0000000000009001000000020002001053796d626f6c0077400000003f07
0a3d1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a4a035b0a
01000000f27908000000320a4a03000601000000f2791c000000fb0220ff000000000000
9001000000020002001053796d626f6c00774000000021070a5e1643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01010004000000f001000008000000320a0801570a01000000
a57908000000320a0801fc0501000000a5791c000000fb0280fe00000000000090010000
00020002001053796d626f6c0077400000003d070a661643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01000004000000f001010008000000320ac002650c01000000d7790800
0000320ac0022d09010000003d7908000000320ac002d204010000003d7908000000320a
c002dd01010000003d791c000000fb0220ff000000000000900101000000040200105469
6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010004000000f001000008000000320a60047c0a01000000787908000000320a60042106
01000000787908000000320ac002f50301000000417908000000320ac002000101000000
41791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720
526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000004000000f001
010008000000320ac002f50c02000000647808000000320ac002390b0100000045780800
0000320ac002d20602000000645508000000320ac002e1020100000055551c000000fb02
80fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0077400000003f070a401643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001000008000000320a
c0021c00010000006a550a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb02
1000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000
000000000000fcf312002942c777040000002d01000004000000f0010100030000000000
. (10)

Напруженість електричного поля в точці А визначається із закону Ома,
який виразимо наступною формулою:

picscalex1000100090000030501000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c020002a0051200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffff60050000c60100000b00000026060f000c004d61746854797065000050001c00
0000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0077400000003c07
0a6a1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a60016a04
01000000727908000000320a6001a9020100000064791c000000fb0280fe000000000000
9001000000020002001053796d626f6c00774000000054060a501643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01010004000000f001000008000000320a6001ce0301000000
d77908000000320a60019901010000003d791c000000fb0280fe00000000000090010100
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01000004000000f001010008000000320a600146000100000045790a00
000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc020000
00cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000000001000000fcf312002942
c777040000002d01010004000000f0010000030000000000. (11)

Підставивши це значення, одержимо:

picscalex100010009000003dd02000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c004a0161200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
a3ffffff60160000630400000b00000026060f000c004d61746854797065000000010800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014026002f60d05000000
1302600202110500000014026002ef13050000001302600245161c000000fb0280fe0000
000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010008000000320aeb0383150100000078790800
0000320ad001411401000000497908000000320ac002fc1002000000647808000000320a
ec038a0f01000000787808000000320ad001a30e01000000497808000000320ac0022b0a
02000000647808000000320ac002e1020100000055781c000000fb0220ff000000000000
9001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320ad001bf1401000000
e77808000000320ad001210f01000000e7781c000000fb0220ff00000000000090010100
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01010004000000f001020008000000320ac002f5030100000041780800
0000320ac00200010100000041781c000000fb0280fe0000000000009001010000020402
001053796d626f6c0077400000009c060acd1643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320aeb03b71401000000707808000000320a
d001161501000000727808000000320aec03be0e01000000707808000000320ad001780f
01000000727808000000320ac0027b0801000000727808000000320ac002ba0601000000
647808000000320ac0021c00010000006a781c000000fb0280fe00000000000090010000
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01010004000000f001020008000000320aeb0309140100000032780800
0000320aec03100e0100000032781c000000fb0220ff0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320a6004160601000000307808000000320a
6004340d01000000307808000000320a400353100100000032781c000000fb0280fe0000
000000009001000000020002001053796d626f6c00774000000078060a511643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320ac002c112
010000003d7808000000320ac002f00b010000003d7808000000320ac0029b0901000000
d77808000000320ac002df0701000000d77808000000320ac002d204010000003d780800
0000320ac002dd01010000003d781c000000fb02c0fd0000000000009001000000020002
001053796d626f6c0077400000009c060acf1643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320a4a03000601000000f27808000000320a
4a031e0d01000000f2781c000000fb0220ff000000000000900100000002000200105379
6d626f6c00774000000078060a521643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010004000000f001020008000000320a0801fc0501000000a57808000000320a08011a0d
01000000a5780a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb0210000700
00000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a01000000000200
00009cf312002942c777040000002d01020004000000f0010100030000000000.
(12)

З формули (12) видно, що потенціали точок грунту в зоні розтікання
змінюються за гіперболічним законом (рис. 5).

Зоною розтікання струму називається зона землі, за межами якої
електричні потенціали, обумовлені струмом замикання на землю можна
умовно прийняти за нуль. Як правило, така зона обмежується об’ємом
півсфери радіусом приблизно 20 м.

Людина, що стоїть на землі чи на струмопровідній підлозі в зоні
розтікання струму і доторкається при цьому до заземлених струмопровідних
частин, опиняється під напругою доторкання. Якщо ж людина стоїть чи
проходить через зону розтікання то вона може опинитися під напругою
кроку, коли її ноги знаходяться в точках з різними потенціалами.

Напруга доторкання. Для людини, що стоїть на землі і доторкається до
заземленого корпусу, що опинився під напругою, визначити напругу
доторкання Uдот можна як різницю потенціалів між руками цр та ногами цн

Uдот = цр – цн. (13)

Оскільки людина доторкається до заземленого корпуса, то потенціал руки і
є потенціалом цього корпуса або напругою замикання:

picscalex100010009000003a301000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003c0081200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffff80080000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002cc0505000000
130200027c081c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a8b03080801000000e77908000000320a7001c90601000000e77908000000320a
6002e70301000000e77908000000320a6002000101000000f0791c000000fb0280fe0000
000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a8b036007
01000000787908000000320a70014b0601000000497908000000320a6002d30201000000
55791c000000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c00774000
0000e7060ade1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001
020008000000320a8b03940601000000707908000000320a700120070100000072790800
0000320a60021c00010000006a791c000000fb0280fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320a8b03e6050100000032791c000000fb02
80fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000e7060adf1643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320a
60029e04010000003d7908000000320a6002cf01010000003d790a00000026060f000a00
ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc010202225379
7374656d000000000a0021008a010000000002000000fcf312002942c777040000002d01
020004000000f0010100030000000000. (14)

Ноги людини знаходяться в точці А і потенціал ніг дорівнює:

picscalex1000100090000039b01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e00360081200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffff20080000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002c50505000000
130200021b081c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a8b03590701000000787908000000320a700117060100000049791c000000fb02
20ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a
7001950601000000e77908000000320a6002ba0301000000c07908000000320a60020001
01000000ed791c000000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c
007740000000dc050a0d1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001020008000000320a8b038d0601000000707908000000320a7001ec0601000000
727908000000320a6002d602010000006a7908000000320a60021c00010000006a791c00
0000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f00101000800
0000320a8b03df050100000032791c000000fb0280fe0000000000009001000000020002
001053796d626f6c007740000000dc050a0e1643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01010004000000f001020008000000320a60029704010000003d7908000000320a
6002cc01010000003d790a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb02
1000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000
000002000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f0010100030000000000
. (15)

На рис. 6 показано три корпуси споживачів (електродвигунів), які
приєднані до заземлювача Rз. Потенціали на поверхні грунту при замиканні
на корпус будь-якого споживача фазної напруги розподіляються за кривою
I. Потенціали усіх корпусів однакові, оскільки вони електрично з’єднанні
між собою заземлювальним провідником, падінням напруги в якому можна
знехтувати. Для того, щоб визначити напругу доторкання Uдот необхідно
від напруги замикання Uз відняти потенціал тої точки грунту, на якій
стоїть людина. Якщо людина стоїть над заземлювачем то напруга доторкання
дорівнює нулю, оскільки, потенціали рук та ніг однакові і дорівнюють
потенціалу корпусів (напрузі замикання). При віддалені від заземлювача
напруга доторкання зростає і у людини, що доторкнулась до останнього
(третього) корпуса вона стає рівною напрузі замикання, оскільки в цій
точці грунту потенціал ніг людини дорівнює нулю. Таким чином, напруга
доторкання в межах розтікання струму є часткою напруги замикання і
зменшується в міру наближення до заземлювача. В загальному випадку для
заземлювачів будь-якої конфігурації

picscalex1000100090000033201000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c001e0061200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffffa0060000860100000b00000026060f000c004d61746854797065000030001c00
0000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0077400000000205
0ad51643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a60017605
0100000061791c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001000008000000320a60011f0501000000e77909000000320a60012a0103000000
e4eef2651c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000004000000
f001010008000000320a60010b040100000055ee08000000320a600116000100000055ee
1c000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000
02050adc1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f0010000
08000000320a60010703010000003dee0a00000026060f000a00ffffffff010000000000
1c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a00
21008a010000000000000000fcf312002942c777040000002d01000004000000f0010100
030000000000, (16)

де б – коефіцієнт напруги доторкання, який залежить від форми
заземлювача і відстані від нього (приймається за таблицею).

Напруга кроку. Людина, яка опиняється в зоні розтікання струму,
знаходиться під напругою, якщо її ноги стоять на точках грунту з різними
потенціалами. Напругою кроку (кроковою напругою) називається напруга між
двома точками електричного кола, що знаходяться одна від одної на
відстані кроку (0,8 м) і на яких одночасно стоїть людина. На рис. 7
наведено розподіл потенціалів навколо одиночного заземлювача. Напруга
кроку Uк визначається як різниця потенціалів між точками 1 та 2, на яких
стоять ноги людини:

Uк = ц1 – ц2. (17)

Оскільки точка 1 знаходиться на відстані х від заземлювача, то її
потенціал при напівсферичному заземлювачі дорівнює

ц1 = Ізс/2рх. (18)

Точка 2 знаходиться на відстані х + а, де а – відстань кроку людини. в
такому випадку її потенціал становить

ц2 = Ізс/2р(х + а). (19)

Тоді

picscalex100010009000003f102000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02400420181200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffffe0170000f60300000b00000026060f000c004d617468547970650000e0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014022002240305000000
13022002f80505000000140220027e0705000000130220026c080500000014022002d309
0500000013022002e30c1c000000fb0205fee30000000000900100000002000200105379
6d626f6c00774000000035070a4d1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010008000000320aa903e5130100000028791c000000fb0205fee3000000000090010000
00020002001053796d626f6c00774000000019070abf1643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01020004000000f001010008000000320aa90351170100000029790500
000014022002280f0500000013022002c3171c000000fb0280fe00000000000090010100
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01010004000000f001020008000000320aab0379160100000061790800
0000320aab036f1401000000787908000000320aab037e1201000000787908000000320a
9001c81401000000617908000000320a90016e1101000000497908000000320aab03090c
01000000617908000000320aab03ff0901000000787908000000320aab03aa0701000000
787908000000320a90014a0301000000497908000000320a800216000100000055791c00
0000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f00101000800
0000320a9001ec1101000000e77908000000320a9001c80301000000e77908000000320a
80022a0101000000ea791c000000fb0280fe000000000000900100000002000200105379
6d626f6c00774000000035070a4f1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010004000000f001020008000000320aab035f15010000002b7908000000320aab035c13
01000000d77908000000320aab03dc1101000000d77908000000320aab032c1001000000
d77908000000320a9001381401000000d77908000000320a90017c1201000000d7790800
0000320a8002fa0d010000003d7908000000320aa202130d01000000f77908000000320a
d803130d01000000f87908000000320aac01130d01000000f67908000000320aa202b806
01000000e77908000000320ad803b80601000000e87908000000320aac01b80601000000
e67908000000320aab03ef0a010000002b7908000000320a8002ba08010000002d790800
0000320a8002340601000000d77908000000320aab03460401000000d77908000000320a
9001580401000000d77908000000320a8002f601010000003d791c000000fb0280fe0000
000000009001010000020402001053796d626f6c00774000000019070ac11643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320aab03a410
01000000707908000000320a9001181301000000727908000000320aab03be0401000000
707908000000320a9001f4040100000072791c000000fb0280fe00000000000090010000
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01010004000000f001020008000000320aab03420f0100000032790800
0000320a9001fb0a01000000317908000000320a9001950701000000317908000000320a
ab035c030100000032790a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb02
1000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000
0000020000009cf312002942c777040000002d01020004000000f0010100030000000000
. (20)

Із формули (20) та рис. 7 видно, що напруга кроку знижується в міру
віддалення від точки замикання на землю та при меншій довжині кроку
людини. хоча при напрузі кроку струм проходить через тіло людини по
шляху „нога – нога”, який є менш небезпечним за інші, однак відомо
немало випадків ураження струмом, які спричинені саме кроковою напругою.
Важкість ураження зростає із-за судомних скорочень м’язів ніг, що
призводить до падіння людини, при цьому струм проходить по шляху „рука –
ноги” через життєво важливі органи. Крім того, зріст людини більший за
довжину кроку, що обумовлює більшу різницю потенціалів.

У випадку обриву проводу лінії електропередач забороняється наближатися
до місця замикання проводу на землю в радіусі 8 м. Виходити із зони
розтікання струму необхідно кроками, що не перевищують довжини ступні.
Якщо необхідно наблизитися до місця замикання проводу на землю, то для
запобігання ураження кроковою напругою необхідно вдягнути діелектричні
калоші чи боти.

Системи заходів і засобів безпечної експлуатації електроустановок

Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується:

— конструкцією електроустановок;

— технічними способами та засобами захисту;

— організаційними та технічними заходами (рис. 8).

Конструкція електроустановок. Класи електрозахисту.

Конструкція електроустановок повинна відповідати умовам їх експлуатації
та забезпечувати захист персоналу від можливого доторкання до рухомих та
струмопровідних частин, а устаткування – від потрапляння всередину
сторонніх предметів та води.

За способом захисту людини від ураження електричним струмом встановлено
п’ять класів електротехнічних виробів: 0, 0І, І, ІІ, ІІІ. До класу 0
належать вироби, які мають робочу ізоляцію і у яких відсутні елементи
для заземлення. До класу 0І належать вироби, які мають робочу ізоляцію,
елемент для заземлення та провід без заземлювальної жили для приєднання
до джерела живлення. До класу І належать вироби, які мають робочу
ізоляцію та елемент для заземлення. У випадку, коли виріб класу І має
провід до джерела живлення, то цей провід повинен мати заземлювальну
жилу та вилку із заземлювальним контактом. До класу ІІ належать вироби,
які мають подвійну або посилену ізоляцію і не мають елементів для
заземлення. До класу ІІІ належать вироби, які не мають внутрішніх та
зовнішніх електричних кіл з напругою вищою ніж 42 В.

Ступінь пило- та вологозахисту радіотехнічних (електротехнічних) виробів
у відповідності з міжнародною IP класифікацією.

IP XY

X – перша цифра – захист від попадання твердих часток та твердих
предметів.

0 – захист відсутній.

1 – захист від доторкання до небезпечних деталей тильною стороною руки;
захист від попадання твердих часток (ТЧ) та твердих предметів (ТП)
розміром >50мм.

2 — захист від контакту з пальцями руки; захист від попадання ТЧ та ТП з
розмірами >12мм.

3 – захист від попадання до небезпечних деталей за допомогою
інструменту; захист від попаданні ТЧ та ТП з розміром >2,5мм.

4 – захист від доторкання проволокою до небезпечних деталей та захист
від попадання ТП з розміром >1мм.

5 – захист від попадання шкідливого пилу.

Y — друга цифра — захист від попадання вологи.

0 – захист відсутній.

1 – захист від часток води, які падають вертикально.

2 – захист від бризок води, які падають під кутом до 15 град. до
вертикалі.

3 — захист від бризок води, які падають під кутом до 60 град. до
вертикалі.

4 – захист від бризок води в усіх напрямках.

5 – захист від водяних струменів в усіх напрямках.

6 – повний захист від бризок та водяних струменів, які подібні до
морських накатів.

7 – захист від короткочасних занурень на глибину від 15см до 1м.

8 – захист від впливу води під час довгострокового занурення на глибину
більш ніж 1 м.

Засоби та заходи безпечної експлуатації електроустановокКонструкція
електроустановокТехнічні способи та заходи захисту (ТСЗЗ)Організаційні
та технічні заходиТСЗЗ при нормальних режимах роботи
електроустановокТСЗЗ при переході напруги на нормально неструмопровідні
частини електроустановокЕлектрозахисні засоби та запобіжні
пристосуванняІзоляція струмопровідних частинЗахисне
заземленняІзолювальні електрозахисні засобиЗабезпечення недосяжності
неізольованих струмопровідних частинЗахисне зануленняОгорджувальні
електрозахисні засобиПопереджувальна сигналізаціяЗахисне
вимиканняЗапобіжні електрозахисні засоби та пристосуванняМала
напругаЕлектричний поділ мережВирівнювання потенціалів

Рис. 8. Класифікація засобів та заходів безпечної експлуатації
електроустановок

Лекція 6. Тема 2.8 (Продовження теми) — Електробезпека. Специфіка питань
електробезпеки відповідно до галузі. Статична електрика.
Блискавкозахист.

Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок при нормальних
режимах роботи. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок
при переході напруги на нормально неструмопровідні частини
електрообладнання.

Заземлення, занулення, автомати струмового захисту та пристрої захисного
відключення в трифазних та однофазних електромережах.

Система електрозахисних засобів, їх класифікація за видами і рівнем
захисту. Комплектування електроустановок електрозахисними засобами.

Специфіка питань електробезпеки відповідно до галузі.

Методи захисту від статичної електрики. Блискавкозахист.

Література: осн. Л-5 (Розділ 3.).

Завдання на СРС: Організація безпечної експлуатації електроустановок.
Вимоги до працівників. Навчання та інструктажі з електробезпеки.
Кваліфікаційні групи з електробезпеки. Допуск до роботи. Нагляд за
безпечним виконанням робіт. Відповідальність за безпечне виконання
робіт. Правила застосування електрозахисних засобів. Випробування.

Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок

Технічні способи та засоби захисту

Технічні способи та засоби захисту (ТСЗЗ) підрозділяються на (рис. 8):

— ТСЗЗ при нормальних режимах роботи електроустановок (ізоляція
струмопровідних частин, недосяжність неізольованих струмопровідних
частин, попереджувальна сигналізація, мала напруга, електричний поділ
мереж, вирівнювання потенціалів);

— ТСЗЗ при переході напруги на нормально неструмопровідні частини
електроустановок (захисні заземлення, занулення, вимикання);

— Електрозахисні засоби та запобіжні пристосування.

Технічні способи та засоби захисту при нормальних режимах роботи
електроустановок

Ізоляція струмопровідних частин забезпечується шляхом покриття їх шаром
діелектрика для захисту людини від випадкового доторкання до частин
електроустановок, через які проходить струм. Розрізняють робочу,
додаткову, подвійну та посилену ізоляцію.

Робочою називається ізоляція струмопровідних частин електроустановки,
яка забезпечує її нормальну роботу та захист від ураження струмом.

Додатковою називається ізоляція, яка застосовується додатково до робочої
і у випадку її пошкодження забезпечує захист людини від ураження
струмом.

Подвійною називається ізоляція, яка складається з робочої та додаткової.

Посиленою називається покращена робоча ізоляція.

Механічні пошкодження, волога, перегрівання, хімічні впливи зменшують
захисні властивості ізоляції. Навіть у нормальних умовах ізоляція
поступово втрачає свої початкові властивості, „старіє”. Тому необхідно
систематично проводити профілактичні огляди та випробування ізоляції. У
приміщеннях з підвищеною небезпекою та в особливо небезпечних,
відповідно не рідше одного разу в два роки та в півріччя, перевіряють
шляхом вимірювання відповідність опору ізоляції до норм. Для мереж
напругою до 1000 В опір ізоляції струмопровідних частин повинен бути не
меншим ніж 0,5 МОм.

Забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин
передбачає застосування захисних огорож, блокувальних пристроїв та
розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті
чи в недосяжному місці.

Захисні огорожі можуть бути суцільними та сітчастими. Суцільні огорожі
(корпуси, кожухи, кришки і т.п.) застосовуються в електроустановках
напругою до 1000 В, а сітчасті – до і вище 1000 В. Захисні дверцята чи
двері повинні закриватись на замок або обладнуватись блокувальними
пристроями.

Блокувальні пристрої за принципом дії поділяються на механічні,
електричні та електронні. Вони забезпечують зняття напруги із
струмопровідних частин при відкриванні огорожі та спробі проникнути в
небезпечну зону.

Розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті
чи в недосяжному місці забезпечує безпеку без захисних огорож та
блокувальних пристроїв. Вибираючи необхідну висоту підвісу проводів під
напругою враховують можливість випадкового доторкання до них довгих
струмопровідних елементів, інструменту чи транспорту. Так висота підвісу
проводів повітряних ліній електропередач відносно землі при лінійній
напрузі до 1000 В повинна бути не меншою ніж 6 м.

Попереджувальна сигналізація є пасивним засобом захисту, який не усуває
небезпеки ураження, а лише інформує про її наявність. Така сигналізація
може бути світловою (лампочки, світло діоди і т.п.) та звуковою (зумери,
дзвінки, сирени).

Мала напруга застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним
струмом. До малих напруг належать номінальні напруги, що не перевищують
42 В. При таких напругах струм, що може пройти через тіло людини є дуже
малим і вважається відносно безпечним. Однак, гарантувати абсолютної
безпеки неможливо, тому поряд з малою напругою використовують й інші
способи та засоби захисту.

Малі напруги застосовують у приміщеннях з підвищеною небезпекою (напруга
до 36 В включно) та в особливо небезпечних приміщеннях (напруга до 12 В
включно) для живлення ручних електрифікованих інструментів, переносних
світильників, для місцевого освітлення на виробничому устаткуванні.

Джерелами такої напруги можуть слугувати батареї гальванічних елементів,
акумулятори, трансформатори і т.п.

Застосування малих напруг суттєво зменшує небезпеку ураження електричним
струмом, однак при цьому зростає значення робочого струму, а відтак і
площа поперечного перерізу, що в свою чергу збільшує витрати кольорових
металів. Крім того, при малих напругах істотно зростають втрати
електроенергії в мережі, що обмежує їх протяжність. У силу вищеназваних
обставин малі напруги мають обмежене використання.

Вирівнювання потенціалів є способом зниження напруг доторкання та кроку
між точками електричного кола, до яких можливе одночасне доторкання
людини, або на яких вона може одночасно стояти. Вирівнювання потенціалів
досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної поверхні ніг
до рівня потенціалу струмопровідної частини, а також при контурному
заземлені. Вертикальні заземлювачі в контурному заземлені (рис. 9)
розміщуються як по контуру, так і в середині захищуваної зони і
з’єднуються сталевими полосами. При замиканні струмопровідних частин на
корпус, що приєднаний до такого контурного заземлення ділянки землі
всередині контура набувають високих потенціалів, які наближаються до
потенціалу заземлювачів. Завдяки цьому максимальні напруги доторкання
Uдот та кроку Uк знижуються до допустимих значень.

Електричний поділ мереж передбачає поділ електромережі на окремі,
електрично не з’єднані між собою, ділянки за допомогою роздільних
трансформаторів РТ з коефіцієнтом трансформації 1:1 (рис. 10). Якщо
єдину, сильно розгалужену мережу з великою ємністю та малим опором
ізоляції, поділити на низку невеликих мереж такої ж напруги, які мають
незначну ємність та високий опір ізоляції, то при цьому різко
зменшується небезпека ураження людини струмом.

Технічні способи та засоби захисту при переході напруг на нормально
неструмопровідні частини електроустановок

Захисне заземлення застосовують у мережах з напругою до 1000 В з
ізольованою нейтраллю та в мережах напругою вище 1000 В з будь-яким
режимом нейтралі джерела живлення (рис. 11).

Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її
еквівалентом металевих нормально не струмопровідних частин, які можуть
опинитися під напругою. Призначення захисного заземлення полягає в тому,
щоб у випадку появи напруги на металевих конструктивних частинах
електроустаткування забезпечити захист людини від ураження електричним
струмом при її доторканні до таких частин.

Принцип дії захисного заземлення в мережах з ізольованою нейтраллю
полягає в зменшені до безпечних значень напруги доторкання та кроку,
зумовлених замиканням на корпус. Це досягається зменшенням потенціалу на
корпусі заземленого устаткування, а також вирівнюванням потенціалів,
тобто підвищенням потенціалу основи до потенціалу заземленого
устаткування.

В електроустановках напругою вище 1000 В з ефективно заземленою
нейтраллю замикання на корпус завдяки наявності захисного заземлення
перетворюється на коротке замикання. При цьому спрацьовує максимальний
струмів захист і пошкоджена ділянка електроустановки вимикається.

Якщо корпус устаткування є незаземленим і відбулося замикання нього
однієї із фаз, то доторкання до такого корпуса рівнозначно доторканню до
фази. Якщо ж корпус електрично з’єднаний із землею, то він опиниться під
напругою замикання
picscalex1000100090000031501000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c00180051200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffff40050000860100000b00000026060f000c004d61746854797065000030001c00
0000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a6001d304
01000000e77908000000320a6001930301000000e77908000000320a60012a0101000000
e7791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720
526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001
000008000000320a6001ea0301000000527908000000320a600115030100000049790800
0000320a600116000100000055791c000000fb0280fe0000000000009001000000020002
001053796d626f6c0077400000009a070a2b1643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01000004000000f001010008000000320a6001e101010000003d790a0000002606
0f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102
022253797374656d000000000a0021008a010000000001000000fcf312002942c7770400
00002d01010004000000f0010000030000000000, а людина, яка доторкається до
такого корпуса, згідно з формулою 16 потрапляє під напругу доторкання
picscalex1000100090000033201000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c001e0061200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffffa0060000860100000b00000026060f000c004d61746854797065000030001c00
0000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0077400000005e06
0a621643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a60017605
0100000061791c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001000008000000320a60011f0501000000e77909000000320a60012a0103000000
e4eef2651c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000004000000
f001010008000000320a60010b040100000055ee08000000320a600116000100000055ee
1c000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000
5e060a691643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f0010000
08000000320a60010703010000003dee0a00000026060f000a00ffffffff010000000000
1c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a00
21008a010000000000000000fcf312002942c777040000002d01000004000000f0010100
030000000000. Струм, який пройде через людину, в такому випадку
визначається із рівняння:

picscalex1000100090000039a01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003a00a1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffff600a0000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002b00205000000
1302000254050500000014020002e50605000000130200024e0a1c000000fb0220ff0000
000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010008000000320a8b03e30801000000eb790800
0000320a7001c90801000000e77908000000320a7001890701000000e77908000000320a
8b034c0401000000eb7909000000320a7001ba0303000000e4eef26508000000320a6002
c40001000000ebee1c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d65
73204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d010200
04000000f001010008000000320a8b03fa070100000052ee08000000320a7001e0070100
000052ee08000000320a70010b070100000049ee08000000320a8b0363030100000052ee
08000000320a7001a6020100000055ee08000000320a600246000100000049ee1c000000
fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c007740000000b1050a09
1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000
320a700120090100000061ee1c000000fb0280fe00000000000090010000000200020010
53796d626f6c007740000000df090a3d1643c7771f43c77720c0c9770000300004000000
2d01020004000000f001010008000000320a6002b705010000003dee08000000320a6002
8201010000003dee0a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000
070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a0100000000
01000000fcf312002942c777040000002d01010004000000f0010200030000000000,
(21)

звідки видно, що чим меншими є значення Rз та б, тим менший струм пройде
через тіло людини, яка стоїть на землі і доторкається до корпуса
устаткування.

Заземлювальним пристроєм називають сукупність конструктивно об’єднаних
заземлювальних провідників та заземлювача. Заземлювач – провідник або
сукупність електрично з’єднаних провідників, які перебувають у контакті
із землею, або її еквівалентом. Заземлювачі бувають природні та штучні.
Як природні заземлювачі використовують електропровідні частини
будівельних і виробничих конструкцій, а також комунікацій, які мають
надійний контакт із землею (водогінні та каналізаційні трубопроводи,
фундаменти будівель і т.п.). Для штучних заземлювачів використовують
сталеві труби діаметром 35 – 50 мм (товщина стінок не менше 3,5 мм) та
кутники (40*40 та 60*60 мм) довжиною 2,5 – 3,0 м, а також сталеві прути
діаметром не менше ніж 10 мм та довжиною до 10 м. В більшості випадків
штучні вертикальні заземлювачі знаходяться у землі на глибині h = 0,5 –
0,8 м (рис. 12). Вертикальні заземлювачі з’єднують між собою штабою з
поперечним перерізом не менше ніж 4*12 мм або прутком з діаметром не
менше ніж 6 мм за допомогою зварювання. Приєднання заземлювального
провідника до корпуса устаткування здійснюється зваркою або болтами.

Об’єкти, що підлягають заземленню приєднуються до магістралі заземлення
виключно паралельно за допомогою окремого провідника (рис. 13).

Залежно від розташування заземлювачів стосовно устаткування, що підлягає
заземленню, розрізняють виносне (зосереджене) та контурне (розподілене)
заземлення. Перевага виносного заземлення (рис. 13, а) полягає в тому,
що можна вибрати місце розташування заземлювачів з найменшим опором
грунту (землі). Заземлювачі контурного заземлення (рис. 13, б)
розташовують безпосередньо біля периметра (контура) дільниці, на якій
знаходиться заземлювальне устаткування. Це дозволяє вирівняти потенціали
всередині контура, а відтак – знизити напругу доторкання та кроку. Тому
більш ефективним з точки зору електробезпеки є контурне заземлення.

Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) обмежують найбільші опори
заземлення:

• для електроустановок напругою до 1000 В:

— при сумарній потужності генераторів або трансформаторів в мережі
живлення не більше 100кВт або 100 кВА – 10 Ом;

— в інших випадках – 4 Ом;

• для електроустановок напругою вище 1000 В:

— при ефективно заземленій нейтралі мережі живлення (напругах 110 кВ та
вище і великих струмах замикання на землю) – 0,5 Ом;

— при ізольованій нейтралі мережі живлення (напругах до 35 кВ включно)
та умові, що заземлювач використовується тільки для електроустановок
напругою вище 1000 В –
picscalex1000100090000030c01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c020003e0031200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
acffffffa0030000ac0200000b00000026060f000c004d61746854797065000090000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014025400640305000000
1302a902ba011c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320aa602370301000000e7791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320aa602b9020100000049791c000000fb02
80fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020009000000320a
7a013a0003000000323530650a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000
fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a01
0000000002000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f001010003000000
0000 ? 10 Ом;

— те ж саме, але при умові, що заземлювач використовується одночасно для
електроустановок напругою до 1000 В –
picscalex1000100090000030c01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c020003a0031200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
acffffff60030000ac0200000b00000026060f000c004d61746854797065000090000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014025400340305000000
1302a9028a011c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320aa602070301000000e7791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320aa60289020100000049791c000000fb02
80fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020009000000320a
7a01100003000000313235650a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000
fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a01
0000000002000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f001010003000000
0000; при цьому приймається найменший розрахунковий опір або потрібний
для електроустановок напругою до 1000 В.

Відповідно до ПУЕ захисне заземлення належить виконувати:

§ при напрузі змінного струму 380 В і вище та 440 В і вище для
постійного струму – у всіх електроустановках;

§ при номінальних напругах змінного струму вище 42 В та постійного
струму вище 110 В – лише в електроустановках, що знаходяться в
приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також у
зовнішніх електроустановках;

§ при будь-якій напрузі змінного та постійного струму – у
вибухонебезпечних установках.

В процесі експлуатації електроустановок можливе порушення цілісності
заземлювальних провідників та підвищення опору заземлення вище норми.
Тому ПУЕ передбачено проведення візуального контролю (огляду) цілісності
заземлювальних провідників та вимірювання опору заземлення. Такі
вимірювання проводять, як правило, при найменшій провідності грунту:
літом – при найбільшому висиханні чи зимою – при найбільшому промерзанні
грунту. Вимірювання опору заземлення належить проводити після монтажу
електроустановки, після її ремонту чи реконструкції, а також не рідше
одного разу на рік.

Занулення. Заземлення корпусів електрообладнання, що споживає
електроенергію від мережі напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю
джерела, неефективне, бо при замиканні фази на корпус напруга на ньому
відносно землі досягає значення більшого чи рівного половині фазного, а
струм замикання на землю недостатній для спрацьовування максимального
струмового захисту. Тому в таких мережах застосовується занулення
корпусів електроустаткування.

Занулення – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним
провідником металевих нормально неструмопровідних частин, які можуть
опинитися під напругою.

Нульовий захисний провідник – це провідник, який з’єднує частини, що
підлягають зануленню, з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки
джерела струму або її еквівалентом.

Принцип дії занулення полягає в перетворені замикання фази на корпус в
однофазне коротке замикання, тобто замикання між фазним і нульовим
провідниками, з метою одержання великого струму, здатного забезпечити
спрацьовування максимального струмового захисту. Внаслідок цього
електроустановка автоматично вимикається апаратом захисту від струмів
короткого замикання. Сила цього струму обумовлюється фазною напругою та
повним опором ланцюга короткого замикання (петля фаза – нуль) і
визначається за формулою:

picscalex1000100090000032903000005001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c005a0171200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffff60170000760500000b00000026060f000c004d617468547970650000b0011c00
0000fb0205fee300000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000b506
0ab81643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a49041004
0100000028791c000000fb0205fee300000000009001000000020002001053796d626f6c
0077400000000f060a631643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001000008000000320a49041e090100000029791c000000fb0205fee30000000000
9001000000020002001053796d626f6c007740000000b5060ab91643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01000004000000f001010008000000320a4904ff0d01000000
28791c000000fb0205fee300000000009001000000020002001053796d626f6c00774000
00000f060a641643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001
000008000000320a4904e41201000000297908000000fa02000010000000000000000400
00002d01000005000000140201042103050000001302e503520308000000fa0200002000
000000000000040000002d010200050000001402ed035203050000001302ab0499030400
00002d010000050000001402ab04a1030500000013029002ff030500000014029002ff03
05000000130290020c1408000000fa0200000800000000000000040000002d0103000500
00001402eb037a15050000001302eb032117040000002d0100000500000014020002f902
050000001302000241171c000000fb0280fe000000000000900100000000040200105469
6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
040004000000f001010008000000320a7605f3150100000033791c000000fb0220ff0000
000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001040008000000320a83035d13
01000000327908000000320a4b04611201000000307908000000320a9f03ab0c01000000
327908000000320a8303970901000000327908000000320a4b049b080100000030791c00
0000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01040004000000f00101000800
0000320a5b03721601000000d27908000000320a4b045b0f01000000d47908000000320a
4b047d0501000000d47908000000320a70013b0d01000000d47908000000320a6002c400
01000000ca791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001040008000000320a5b039a15010000005a7908000000320a4b047e1101000000
4c7908000000320a4b04830e010000004c7908000000320a4b04a0070100000052790800
0000320a4b04940401000000527908000000320a7001270c01000000557908000000320a
600246000100000049791c000000fb0280fe000000000000900100000002000200105379
6d626f6c007740000000b5060abc1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
040004000000f001010008000000320a4b045a14010000002b7908000000320a4b045810
010000002b7908000000320a4b04760d01000000d77908000000320a4b04740a01000000
2b7908000000320a4b047a06010000002b7908000000320a6002cb01010000003d791c00
0000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0077400000000f06
0a671643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f00104000800
0000320a4b04760b0100000077790a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c00
0000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a002100
8a0100000000040000009cf312002942c777040000002d01040004000000f00101000300
00000000, (22)

де RФ – активний опір фазного провідника, Ом; R0 – активний опір
нульового провідника, Ом; LФ – індуктивність фазного провідника, Гн; L0
– індуктивність нульового провідника, Гн; ZТ — розрахунковий опір
трансформатора, Ом.

Для зменшення небезпеки ураження струмом, яка виникає внаслідок обриву
нульового провідника, влаштовують (багатократно) додаткове заземлення
нульового провідника Rд (рис. 14).

У схемі без повторного заземлення нульового провідника потенціал
відносно землі корпуса пошкодженого обладнання, якщо зневажати опором
трансформатора та індуктивним опором петлі фаза – нуль, при замиканні
фази на корпус визначається залежністю:

picscalex100010009000003a301000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003400b1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
bdffffff000b00009d0300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002d30505000000
13020002f50a1c000000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a8b03700a01000000307908000000320a7001c6080100000030791c000000fb02
40fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a
8b034f0901000000527908000000320a8b03fa0501000000527908000000320a7001a507
01000000527908000000320a600209030100000055791c000000fb0220ff000000000000
9001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320a8b030a0701000000
d47908000000320a60024b0401000000d47908000000320a6002200101000000ea791c00
0000fb0240fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000de06
0a9c1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f00101000800
0000320a8b030608010000002b7908000000320a6002320501000000d77908000000320a
6002eb01010000003d791c000000fb0240fe000000000000900101000002040200105379
6d626f6c00774000000073070a951643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010004000000f001020008000000320a60021600010000006a790a00000026060f000a00
ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc010202225379
7374656d000000000a0021008a0100000000020000009cf312002942c777040000002d01
020004000000f0010100030000000000, (23)

а при наявності повторного заземлення нульового провідника:

picscalex100010009000003ed01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e00300111200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
bdffffffc01000009d0300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002d30505000000
13020002f50a0500000014020002ce0b0500000013020002aa101c000000fb0220ff0000
000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010008000000320a8b0325100100000030790800
0000320a8b03700a01000000307908000000320a7001c6080100000030791c000000fb02
40fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a
8b03040f01000000527908000000320a8b03f50b01000000527908000000320a7001830d
01000000527908000000320a8b034f0901000000527908000000320a8b03fa0501000000
527908000000320a7001a50701000000527908000000320a600209030100000055791c00
0000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f00102000800
0000320a8b03050d01000000e47908000000320a7001930e01000000e47908000000320a
8b030a0701000000d47908000000320a60024b0401000000d47908000000320a60022001
01000000ea791c000000fb0240fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c
007740000000ac070aea1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0102000400
0000f001010008000000320a8b03bb0d010000002b7908000000320a60022d0b01000000
d77908000000320a8b030608010000002b7908000000320a6002320501000000d7790800
0000320a6002eb01010000003d791c000000fb0240fe0000000000009001010000020402
001053796d626f6c007740000000df070ade1643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01010004000000f001020008000000320a60021600010000006a790a0000002606
0f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102
022253797374656d000000000a0021008a010000000002000000fcf312002942c7770400
00002d01020004000000f0010100030000000000. (24)

У випадку обриву нульового провідника між джерелом живлення та
пошкодженим електрообладнанням потенціал корпуса відносно землі, якщо
немає повторного заземлення нульового провідника, дорівнює фазній
напрузі цк = UФ, а при наявності повторного заземлення:

picscalex100010009000003a301000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003000b1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
bdffffffc00a00009d0300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002d30505000000
13020002af0a1c000000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a8b032a0a0100000030791c000000fb0240fe0000000000009001010000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320a8b03090901000000527908000000320a
8b03fa0501000000527908000000320a7001880701000000527908000000320a60020903
0100000055791c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001020008000000320a8b030a0701000000e47908000000320a7001980801000000
e47908000000320a60024b0401000000d47908000000320a6002200101000000ea791c00
0000fb0240fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0077400000002407
0a131643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f00101000800
0000320a8b03c007010000002b7908000000320a6002320501000000d77908000000320a
6002eb01010000003d791c000000fb0240fe000000000000900101000002040200105379
6d626f6c007740000000d6060a9c1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010004000000f001020008000000320a60021600010000006a790a00000026060f000a00
ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc010202225379
7374656d000000000a0021008a010000000002000000fcf312002942c777040000002d01
020004000000f0010100030000000000. (25)

Таким чином, повторне заземлення нульового провідника в період замикання
фази на корпус знижує напругу доторкання до зануленого електрообладнання
як при справній схемі, так і у випадку обриву нульового провідника.

Струм, що протікає через тіло людини, яка доторкається до корпуса
пошкодженої електроустановки, визначається за формулою:

picscalex1000100090000034f01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003e0041200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffffa0040000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002e60205000000
1302000298041c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a8b031d0401000000eb7908000000320a7001fb0301000000ea7908000000320a
6002da0001000000eb791c000000fb0240fe000000000000900101000000040200105469
6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
020004000000f001010008000000320a8b030d0301000000527908000000320a60024700
0100000049791c000000fb0240fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c
00774000000066060abf1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001020008000000320a7001f102010000006a791c000000fb0240fe000000000000
9001000000020002001053796d626f6c0077400000000b070ac41643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a6002970101000000
3d790a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000
bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a0100000000010000009cf3
12002942c777040000002d01010004000000f0010200030000000000. (26)

До схеми занулення ПУЕ пред’являють такі вимоги:

1. струм однофазного короткого замикання повинен перевищувати не менш
ніж в 3 рази номінальний струм плавкої вставки або струм спрацьовування
розщіплювача автоматичного вимикача із зворотною залежною
характеристикою. При захисті мережі автоматичними вимикачами, які мають
тільки електромагнітний розщіплювач, кратність струму приймається 1,1;
при відсутності заводських даних коефіцієнт приймається 1,4 для
автоматів з номінальним струмом до 100 А, для інших – 1,25.

2. повна провідність нульового провідника у всіх випадках повинна бути
не менше 50% провідності фазного провідника.

3. щоб забезпечити безперервність кола занулення, забороняється
встановлення в нульовий провідник запобіжників та вимикачів. Виняток
допускається тільки в тому випадку, коли вимикач разом із нульовим
провідником розмикає й усі фазні провідники.

4. опір заземлюючого пристрою, до якого приєднуються нейтралі джерел
живлення (робоче заземлення R0), не може перевищувати значень, які
наведені в табл. 5. ці опори повинні забезпечуватись з урахуванням
використання природних заземлювачів, а також заземлювачів повторних
заземлень нульового провідника повітряних ліній електропередачі до
напругою 1000 В при кількості ліній, що відходять, не менше двох. Але
при цьому повинні передбачатися і штучні заземлювачі з опором, значення
яких не повинні перевищувати дані, наведені в табл. 5.

Таблиця 5

Напруга мережі, ВНайбільші допустимі опори заземлюючих пристроїв, Ом1.
Заземлень нейтралі трансформаторів, R0Повторних заземлень нульового
провідника, Rд1. Еквівалентне (з урахуванням природних заземлювачів і
повторних заземлень нульового провідникаВ тому числі лише штучних
заземленьЕквівалентний опір всіх повторних заземленьВ тому числі опір
кожного повторного заземлення660/380

380/220

220/1272

4

815

30

605

10

2015

30

60

Примітка. Якщо питомий опір с землі більший 100 Ом•м, допускається
збільшувати указаний в таблиці опір в 0,01•с раз, але не більш ніж
десятикратно.

5. Повторне заземлення нульового провідника повинне виконуватись на
кінцях повітряних ліній або відгалужень довжиною більше 200 м, а також
на вводах повітряних ліній у приміщення, електроустановки яких
підлягають зануленню.

6. загальний опір заземлюючих пристроїв всіх повторних заземлень
нульового провідника і кожного повторного заземлення не повинен
перевищувати значень, наведених в табл. 5.

Слід зазначити, що одночасне заземлення та занулення корпусів
електроустановок значно підвищує їх електробезпеку.

Захисне вимикання застосовується, як основний або додатковий засіб, якщо
безпека не може бути забезпечена шляхом влаштування заземлення, або
іншими способами захисту.

Захисне вимикання – це швидкодіючий захист, який забезпечує автоматичне
вимкнення електроустановки (не більше ніж 0,2 с) при виникненні в ній
небезпеки ураження струмом.

Існує багато схем захисного вимикання.

Електрозахисні засоби та запобіжні пристосування

Електрозахисними засобами називаються вироби, що переносяться та
перевозяться і слугують для захисту людей, які працюють з
електроустановками, від ураження електричним струмом, від дії
електричної дуги та електромагнітного поля.

Залежно від призначення електрозахисні засоби підрозділяються на
ізолюльвані, огороджувальні та запобіжні.

Ізолювальні електрозахисні засоби призначені для ізоляції людини від
частин електроустановок, що знаходяться під напругою та від землі, якщо
людина одночасно доторкається до землі чи заземлених частин
електроустановок та струмопровідних частин чи металевих конструктивних
елементів (корпусів), які опинилися під напругою.

Розрізняють основні та додаткові електрозахисні засоби. До основних
належать такі електрозахисні засоби, ізоляція яких протягом тривалого
часу витримує робочу напругу електроустановки, і тому ними дозволяється
доторкатись до струмопровідних частин, що знаходяться під напругою:

— при роботах у електроустановках з напругою до 1000 В – діелектричні
рукавички, ізолювальні штанги, інструменти з ізольованими ручками,
струмовимірювальні кліщі;

— при роботах в електроустановках з напругою вище 1000 В – ізолювальні
штанги, струмовимірювальні та ізолювальні кліщі, покажчики напруги.

Додаткові ізолювальні захисні засоби мають недостатні ізолювальні
властивості, тому призначені лише для підсилення захисної дії основних
засобів, разом з якими вони і застосовуються. До них належать:

— при роботах у електроустановках з напругою до 1000 В – діелектричні
калоші, килимки, ізолювальні підставки;

— при роботах в електроустановках з напругою вище 1000 В – діелектричні
рукавички, боти, килимки, ізолювальні підставки.

Огороджувальні електрозахисні засоби призначені для тимчасового
огороджування струмопровідних частин (щити, бар’єри, переносні огорожі),
а також для заземлення вимкнутих струмопровідних частин з метою
запобігання ураження струмом при випадковій появі напруги (тимчасове
заземлення).

Запобіжні електрозахисні засоби та пристосування призначені для захисту
персоналу від випадкового падіння з висоти (запобіжні пояси); для
забезпечення безпечного піднімання на висоту (драбини, „кігті”), для
захисту від світлової, теплової, механічної дії електричної дуги
(захисні окуляри, щитки, спецодяг, рукавички тощо).

Організаційні та технічні заходи електробезпеки

До роботи на електроустановках допускаються особи не молодші 18 років,
які пройшли інструктаж та навчання з безпечних методів праці, перевірку
знань правил безпеки та інструкцій відповідно до займаної посади та
кваліфікаційної групи з електробезпеки, і які не мають проти показів,
визначених Міністерством охорони здоров’я України.

Для забезпечення безпеки робіт у діючих електроустановках належить
виконувати наступні організаційні заходи:

— призначення осіб, які відповідають за організацію та проведення робіт;

— оформлення наряду чи розпорядження на проведення робіт;

— організація нагляду за проведенням робіт;

— оформлення закінчення робіт, перерв у роботі, переведення на інші
робочі місця.

До технічних заходів, які необхідно виконувати в діючих
електроустановках для забезпечення безпеки робіт належать:

1. при проведенні робіт зі зняттям напруги в діючих електроустановках чи
поблизу них:

— вимкнення установки (частини установки) від джерела живлення
електроенергії;

— механічне блокування приводів апаратів, які здійснюють вимкнення,
зняття запобіжників, від’єднання кінців лінії, яка здійснює
електропостачання та інші заходи, що унеможливлюють випадкову подачу
напруги до місця проведення робіт;

— встановлення знаків безпеки та захисних огорож біля струмопровідних
частин, що залишаються під напругою і до яких в процесів роботи можливе
доторкання або наближення на недопустиму відстань;

— встановлення заземлення (ввімкнення заземлювальних ножів чи
встановлення переносних заземлень);

— огородження робочого місця та вивішування плакатів безпеки;

2. при проведенні робіт на струмопровідних частинах, які знаходяться під
напругою та поблизу них:

— виконання робіт за нарядом не менш ніж двома працівниками зі
застосуванням електрозахисних засобів, під постійним наглядом, із
забезпеченням безпечного розташування працівників, використовуваних
механізмів та пристосувань.

Захист від статичної електрики

Статична електрика – це сукупність явищ, що пов’язані з виникненням,
накопиченням та релаксацією вільного електричного заряду на поверхні або
в об’ємі діелектричних та напівпровідникових речовин, матеріалів та
виробів. Виникнення зарядів статичної електрики є результатом складних
процесів перерозподілу електронів чи іонів при стиканні двох різнорідних
тіл (речовин).

Порушення поверхневого контакту при терті тіл призводить до електризації
— виникнення електричних зарядів, які можуть утримуватись на поверхні
цих тіл протягом тривалого часу. Такі заряди, на відміну від рухомих
зарядів динамічної електрики (електричний струм) знаходяться у
статичному стані.

Електричні заряди виникають:

— при терті діелектричних тіл один об одного або об метал (наприклад,
пасові передачі);

— при переливанні, перекачуванні, перевезенні в ємностях горючих та
легкозаймистих рідин;

— при транспортуванні горючих газів трубопроводом;

— при подрібненні діелектриків;

— при переміщенні сухого запиленого повітря зі швидкістю понад 15 – 20
м/с і т.п.

За сприятливих умов, наприклад, при низькій вологості повітря статичні
заряди не лише утворюються, а й накопичуються. Коли в результаті такого
накопичення вони набудуть високого потенціалу, то може виникнути швидкий
іскровий розряд між частинами устаткування або розряд на землю. Такий
іскровий розряд при наявності горючих сумішей може спричинити вибух чи
пожежу. В цьому і полягає основна небезпека статичної електрики.

Заряди статичної електрики можуть утворюватись чи передаватись
(контактним або індукційним шляхом) тілу людини. Якщо виникнуть іскрові
розряди, то вони викликають фізіологічну дію у вигляді уколу чи
незначного поштовху, які самі по собі не являють небезпеки для людини
(сила струму розряду дуже мала). Однак, враховуючи неочікуваність такого
розряду, у людини може виникнути переляк, внаслідок якого може відбутись
рефлекторний рух, що в низці випадків призводить до травмування (робота
на висоті, біля рухомих незахищених частин устаткування тощо).

Систематичний вплив електростатичного поля підвищеної напруженості
негативно впливає на організм людини, викликаючи, в першу чергу,
функціональні розлади центральної нервової та серце-судинної систем.
Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 гранично допустима напруженість
електричного поля Едоп на робочих місцях не повинна перевищувати 60
кВ/м, якщо час впливу tв не перевищує 1 год; при 1 год < tв < 9 год – picscalex1000100090000037601000004001c0000000000050000000902000000000500 0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000 0000050000000c02600280081200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff a2ffffff40080000020200000b00000026060f000c004d61746854797065000040000800 0000fa0200001200000000000000040000002d0100000500000014028d01150605000000 13026c014f0608000000fa0200002400000000000000040000002d010100050000001402 75014f06050000001302fa01a206040000002d010000050000001402fa01ab0605000000 13026700180705000000140267001807050000001302670022081c000000fb0220ff0000 000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43 c77720c0c97700003000040000002d01020008000000320ae0019f0701000000e2790900 0000320ae001570103000000e4eeef651c000000fb0240fe000000000000900101000000 0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000 040000002d01030004000000f001020008000000320ae00121070100000074ee08000000 320ae00147000100000045ee1c000000fb0240fe00000000000090010000000004020010 54696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000300004000000 2d01020004000000f001030008000000320ae00143040200000036301c000000fb0240fe 0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000d2050a8e1643c777 1f43c77720c0c97700003000040000002d01030004000000f001020008000000320ae001 0203010000003d300a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000 070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a0100000000 02000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f0010300030000000000. Захист від статичної електрики та її небезпечних проявів досягається трьома основними способами: 1. запобіганням виникнення та накопичення статичної електрики, 2. прискоренням стікання електростатичних зарядів, 3. нейтралізацією електростатичних зарядів. Запобігти виникненню статичної електрики чи зменшити її величину можна заміною небезпечної технології, зменшенням швидкості руху речовини по трубопроводу, виготовленням поверхонь, що труться, з однорідних матеріалів. Прискоренню стікання зарядів сприяє заземлення устаткування, збільшення електропровідності матеріалів шляхом нанесення на їх поверхню антистатичних добавок чи присадок, підвищення відносної вологості повітря. Нейтралізація зарядів статичної електрики здійснюється внаслідок іонізації повітря індукційними, високовольтними, радіоактивними та комбінованими нейтралізаторами. Блискавкозахист. Блискавкозахист — це система захисних пристроїв та заходів, що призначені для забезпечення безпеки людей, збереження будівель та споруд, устаткування та матеріалів від можливих вибухів, займань та руйнувань, спричинених блискавкою. Блискавка — особливий вид проходження електричного струму через величезні повітряні прошарки, джерелом якого є атмосферний заряд, накопичений грозовою хмарою. Умови утворення таких хмар — велика вологість та швидка зміна температури повітря. За таких умов у атмосфері Землі проходять складні фізичні процеси, які призводять до утворення та накопичення електричних зарядів. При підвищенні напруженості електричного поля до критичних значень виникає розряд, який супроводжується яскравим свіченням (блискавкою) та звуком (громом). Довжина каналу блискавки може досягати кількох кілометрів, сила струму — 200 000 А, напруга— 150 000 кВ, а температура — 10000 °С і більше. Час існування блискавки 0,1 — 1 с Щосекунди земну кулю уражають в середньому більше 100 блискавок. Розрізняють первинні (прямий удар) і вторинні прояви блискавки. Прямий удар блискавки (ураження блискавкою) — безпосередній контакт каналу блискавки з будівлею чи спорудою, що супроводжується протіканням через неї струму блискавки. Прямий удар блискавки здійснює на уражений об'єкт наступні дії: електричну, що пов'язана з ураженням людей і тварин електричним струмом та виникненням перенапруг на елементах, по яких струм відводиться в землю; теплову, що зумовлена значним виділенням теплоти на шляхах проходження струму блискавки через об'єкт; механічну, що спричинена ударною хвилею, яка поширюється від каналу блискавки, а також електродинамічними силами, що виникають у конструкціях, через які проходить струм блискавки. Під вторинними проявами блискавки розуміють явища під час близьких розрядів блискавки, що супроводжуються появою потенціалів на конструкціях, трубопроводах, електропроводах всередині будівель і споруд, які не зазнали прямого удару блискавки. Вони виникають внаслідок електростатичної та електромагнітної індукції. Електростатична індукція проявляється у наведені потенціалів на металевих елементах конструкції, в незамкнутих металевих контурах, що може викликати іскріння всередині будівель та споруд і тим самим ініціювати пожежу чи вибух. Електромагнітна індукція супроводжуються появою в просторі змінного магнітного поля, яке індукує в металевих контурах, що утворені із різних протяжних комунікацій (трубопроводів, електропроводів і т. п.) електрорушійну силу (ЕРС). У замкнутих контурах ЕРС призводить до появи наведених струмів. У контурах, в яких контакти недостатньо надійні в місцях з'єднання, такі струми можуть викликати іскріння або сильне нагрівання, що дуже небезпечно для приміщень, де утворюються вибухо- та (або) пожежонебезпечні концентрації. Ще однією особливістю вторинного прояву блискавки є занесення високих потенціалів у будівлю по металоконструкціях, які підведені в цю будівлю (трубопроводах, рейкових шляхах, естакадах, проводах ліній електропередач і т. п.). Такі занесення супроводжуються електричними розрядами, які можуть стати джерелом вибуху чи пожежі. Захист об'єктів від прямих ударів блискавки забезпечується шляхом встановлення блискавковідводів. Захист від електростатичної індукції (вторинний прояв блискавки) здійснюється приєднанням устаткування до заземлювача для відведення електростатичних зарядів, індукованих блискавкою, в землю. Захист від електромагнітної індукції полягає у встановленні методом зварювання перемичок між протяжними металоконструкціями в місцях їхнього зближення менше ніж на 10 см.. Інтервал між перемичками повинен становити не більше 20 м. Це дає змогу наведеному струму блискавки переходити з одного контуру в інший без утворення електричних розрядів. Захист від занесення високих потенціалів у будівлю здійснюється шляхом приєднання до заземлювача металоконструкцій перед їх введенням у будівлю. Будівлі та споруди поділяються за рівнем блискавкозахисту на три категорії. Приналежність об'єкта, що підлягає блискавкозахисту, до тієї чи іншої категорії визначається головним чином його призначенням та класом вибухопожежонебезпечних зон згідно ПУЕ. I категорія — будівлі та споруди або їх частини з вибухонебезпечними зонами класів В-І та В-ІІ. В них зберігаються чи знаходяться постійно або використовуються під час виробничого процесу легкозаймисті та горючі речовини, що здатні утворювати газо-, пило-, пароповітряні суміші, для вибуху яких достатньо невеликого електричного розряду (іскри). II категорія — будівлі та споруди або їх частини, в яких наявні вибухонебезпечні зони В-Іа, В-Іб, В-ІІа. Вибухонебезпечні газо-, пило-, пароповітряні суміші в них можуть з'явитися лише при аварії чи порушенні установленого технологічного процесу. До цієї ж категорії належать зовнішні установки класу В-Іг та склади, у яких зберігаються вибухонебезпечні матеріали, легкозаймисті та горючі рідини. III категорія — ціла низка будівель та споруд, зокрема: будівлі та споруди з пожежонебезпечними зонами класів П-І, П-ІІ та П-ІІа; зовнішні технологічні установки, відкриті склади горючих речовин, що належать до зон класів П-ІП; димові та інші труби підприємств і котельних, башти та вишки різного призначення висотою 15 м і більше. Об'єкти І та II категорій необхідно захищати як від прямих ударів блискавки, так і від вторинних її проявів. Будівлі та споруди III категорії повинні мати захист від прямих ударів блискавки та занесення високих потенціалів, а зовнішні установки — тільки від прямих ударів. При виборі пристроїв блискавкозахисту за категоріями враховують важливість об'єкта, його висоту, місце розташування серед сусідніх об'єктів, рельєф місцевості, інтенсивність грозової діяльності. Останній параметр характеризується середньорічною тривалістю гроз у годинах для даної місцевості . Середня інтенсивність грозової діяльності у різних регіонах (областях) України № зп.Регіони (області) УкраїниІнтенсивність грозової діяльності, год/рік1 2 3Автономна Республіка Крим Закарпатська, Запорізька, Донецька Інші області України40—60 80—100 60—80 Для захисту об'єкта від прямих ударів блискавки застосовують блискавковідвід — пристрій, який височіє над захищуваним об'єктом, сприймає удар блискавки та відводить її струм у землю. Захисна дія блискавковідводу базується на властивості блискавки уражати найбільш високі та добре заземлені металеві конструкції. За конструктивним виконанням блискавковідводи поділяються на стержневі, тросові та сітчасті, а за кількістю та загальною площею захисту — на одинарні, подвійні та багатократні. Окрім того, розрізняють блискавковідводи встановлені окремо та такі, що розташовані на захищуваному об'єкті. Будь-який блискавковідвід складається з блискавкоприймача 1 (металевий стержень, трос, сітка), який безпосередньо сприймає удар блискавки; несівної опори 2 (спеціальні стовпи, елементи конструкцій будівлі), на якій розташовується блискавкоприймач; струмовідводу 3 (металевий провідник, конструкція), по якому струм блискавки передається в землю; заземлювача 4, який забезпечує розтікання струму блискавки в землі. Блискавковідвід характеризується зоною захисту — частиною простору, навколо блискавковідводу, яка захищена від прямих ударів блискавки з відповідним ступенем надійності. За величиною ступеня надійності зони захисту можуть бути двох типів: зона А — ступінь надійності не менше 99,5%, зона Б — не менше 95%. Тип зони захисту блискавковідводу залежить від очікуваної кількості уражень блискавкою будівель та споруд без блискавкозахисту за рік, яка визначається за формулою picscalex100010009000003dd02000002001c0000000000050000000902000000000500 0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000 0000050000000c026002201a1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff b4ffffffe0190000140200000b00000026060f000c004d61746854797065000050001c00 0000fb02bcfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000fa04 0a571643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320abe01c603 0100000028791c000000fb02bcfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c 0077400000007c090a7d1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400 0000f001000008000000320abe01d5080100000029791c000000fb02bcfd090100000000 9001000000020002001053796d626f6c007740000000fa040a581643c7771f43c77720c0 c97700003000040000002d01000004000000f001010008000000320abe012a0a01000000 28791c000000fb02bcfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c00774000 00007c090a7e1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001 000008000000320abe01390f0100000029791c000000fb0262fd09010000000090010000 00020002001053796d626f6c007740000000fa040a591643c7771f43c77720c0c9770000 3000040000002d01000004000000f001010008000000320abd015a03010000005b791c00 0000fb0262fd0901000000009001000000020002001053796d626f6c0077400000007c09 0a7f1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f00100000800 0000320abd011a15010000005d791c000000fb0220ff0000000000009001000000000402 001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400 00002d01000004000000f001010008000000320af700681901000000367908000000320a f70071140100000032791c000000fb0240fe000000000000900100000000040200105469 6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01 010004000000f001000008000000320ac0011d1702000000313008000000320ac0018c12 01000000373008000000320ac0011d12010000002c3008000000320ac0013e1101000000 373008000000320ac0015f0d01000000363008000000320ac001fb060100000036301c00 0000fb0220ff0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000fa04 0a5b1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000004000000f00101000800 0000320af700ee18010000002d301c000000fb0240fe0000000000009001000000020002 001053796d626f6c0077400000007c090a811643c7771f43c77720c0c977000030000400 00002d01010004000000f001000008000000320ac0019f1601000000d73008000000320a c001fd0f010000002d3008000000320ac001160c010000002b3008000000320ac0018409 01000000d73008000000320ac001b205010000002b3008000000320ac0010d0201000000 3d301c000000fb0240fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720 526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000004000000f001 010008000000320ac0018115010000006e3008000000320ac00179130100000068300800 0000320ac001450e01000000683008000000320ac001c60a010000004c3008000000320a c001e10701000000683008000000320ac0015b0401000000533008000000320ac0014e00 010000004e300a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb0210000700 00000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a01000000000100 0000fcf312002942c777040000002d01010004000000f0010000030000000000, де S, L — відповідно ширина та довжина будівлі, м; h — найбільша висота будівлі, м; п — середньорічна кількість ударів блискавки в 1 км2 поверхні землі в даному географічному місці (табл. 3.10). Якщо N > 1, то для будівель та споруд, що належать до II категорії за
рівнем блискавкозахисту, приймається зона захисту А, а при N < 1 — зона захисту Б. Середньорічна кількість ударів блискавки в 1 км2 поверхні землі залежно від інтенсивності грозової діяльності Середня інтенсивність грозової діяльності, год/рік10—2020—4040—6060—8080—100100 і більшеСередньорічна кількість ударів блискавки в 1 км2 поверхні землі1245,578,5 Для одинарного стержневого блискавковідводу висотою h ? 150 м зона захисту являє собою конус з вершиною на висоті h0< h. На рівні землі зона захисту утворює коло радіусом r0, а горизонтальний переріз зони на висоті hx утворює коло радіусом rх . Співвідношення розмірів зони захисту типу А та типу Б наведені нижче (РД 34.21.122-87). Якщо відома висота hx будівлі, що підлягає захисту, та радіус rх на цій висоті, то для зони захисту Б повна висота блискавкоприймача становить picscalex100010009000003d701000003001c0000000000050000000902000000000500 0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000 0000050000000c020004200d1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff baffffffe00c0000ba0300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0001c00 0000fb02bcfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c0077400000009b09 0a5f1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a9b01d502 0100000028791c000000fb02bcfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c 00774000000096090afa1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400 0000f001000008000000320a9b01640a01000000297908000000fa020000100000000000 0000040000002d0100000500000014024600380c050000001302b403c5091c000000fb02 40fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643 c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a 6703010c01000000357908000000320a6703990b010000002c7908000000320a6703e30a 01000000317908000000320a9d01260702000000363308000000320a9d01b70601000000 2c3308000000320a9d0101060100000031331c000000fb0220ff00000000000090010100 00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000 3000040000002d01010004000000f001020008000000320a0d02b9090100000078330800 0000320a0d02f8030100000078331c000000fb0240fe0000000000009001010000000402 001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400 00002d01020004000000f001010008000000320a9d01df0801000000683308000000320a 9d01630301000000723308000000320a800239000100000068331c000000fb0240fe0000 000000009001000000020002001053796d626f6c00774000000096090afc1643c7771f43 c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320a9d01e204 010000002b3308000000320a80028101010000003d330a00000026060f000a00ffffffff 0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d 000000000a0021008a010000000002000000fcf312002942c777040000002d0102000400 0000f0010100030000000000. Формули для визначення розмірів зони захисту типу А та типу Б одинарного стержневого блискавковідводу ПараметрЗона захисту АЗона захисту Бh0, мpicscalex100010009000003d900000002001c000000000005000000090200000000050 00000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b02000 00000050000000c02c001a0031200000026060f001a00ffffffff000010000000c0fffff f1700000060030000d70100000b00000026060f000c004d61746854797065000040001c0 00000fb02a0fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d6 16e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a4001a30 20100000068791c000000fb02a0fe0000000000009001000000000402001054696d65732 04e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d010100040 00000f001000008000000320a40013b0102000000383508000000320a4001e7000100000 02c3508000000320a400135000100000030350a00000026060f000a00ffffffff0100000 000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d0000000 00a0021008a010000000000000000fcf312002942c777040000002d01000004000000f00 10100030000000000picscalex100010009000003d900000002001c00000000000500000 009020000000005000000020101000000050000000102ffffff00050000002e011800000 0050000000b0200000000050000000c02c001a0031200000026060f001a00ffffffff000 010000000c0ffffff1700000060030000d70100000b00000026060f000c004d617468547 97065000040001c000000fb02a0fe0000000000009001010000000402001054696d65732 04e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d010000080 00000320a4001ae020100000068791c000000fb02a0fe000000000000900100000000040 2001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040 000002d01010004000000f001000008000000320a4001410102000000393208000000320 a4001e700010000002c3208000000320a400135000100000030320a00000026060f000a0 0ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc01020222537 97374656d000000000a0021008a010000000000000000fcf312002942c777040000002d0 1000004000000f0010100030000000000r0, мpicscalex1000100090000037e01000002001c000000000005000000090200000000050 00000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b02000 00000050000000c024002e0081200000026060f001a00ffffffff000010000000c0fffff fb7ffffffa0080000f70100000b00000026060f000c004d61746854797065000050001c0 00000fb02ccfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000af0 90a551643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a9d01300 00100000028791c000000fb02ccfd0901000000009001000000020002001053796d626f6 c0077400000005d080aae1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d010100040 00000f001000008000000320a9d0161070100000029791c000000fb02a0fe00000000000 09001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c 0c97700003000040000002d01000004000000f001010008000000320aa001e3070100000 0687908000000320aa0019a060100000068791c000000fb02a0fe0000000000009001000 000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000 03000040000002d01010004000000f001000009000000320aa0017d04030000003030326 508000000320aa0011e04010000002c3008000000320aa0016c030100000030300800000 0320aa001710101000000313008000000320aa0013301010000002c3008000000320aa00 19c000100000031301c000000fb02a0fe0000000000009001000000020002001053796d6 26f6c007740000000af090a571643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000 004000000f001010008000000320aa0015902010000002d300a00000026060f000a00fff fffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc010202225379737 4656d000000000a0021008a010000000001000000fcf312002942c777040000002d01010 004000000f0010000030000000000picscalex100010009000003d900000002001c00000 000000500000009020000000005000000020101000000050000000102ffffff000500000 02e0118000000050000000b0200000000050000000c02c001c0021200000026060f001a0 0ffffffff000010000000c0ffffff1700000080020000d70100000b00000026060f000c0 04d61746854797065000040001c000000fb02a0fe0000000000009001010000000402001 054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400000 02d01000008000000320a4001bd010100000068791c000000fb02a0fe000000000000900 1000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97 700003000040000002d01010004000000f001000008000000320a4001050101000000357 908000000320a4001ab00010000002c7908000000320a400114000100000031790a00000 026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000c c0102022253797374656d000000000a0021008a010000000000000000fcf312002942c77 7040000002d01000004000000f0010100030000000000rх, мpicscalex960100090000034002000003001c0000000000050000000902000000000500 0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000 0000050000000c026002c00f1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff b7ffffff800f0000170200000b00000026060f000c004d61746854797065000060001c00 0000fb02ccfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c0077400000002509 0a3e1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a9d013000 0100000028791c000000fb02ccfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c 00774000000061090a911643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400 0000f001000008000000320a9d01610701000000297908000000fa020000100000000000 0000040000002d0100000500000014024900790c0500000013020902e90b1c000000fb02 ccfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c00774000000025090a3f1643 c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a 9d01d8070100000028791c000000fb02ccfd090100000000900100000002000200105379 6d626f6c00774000000061090a921643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01 010004000000f001020008000000320a9d01040f0100000029791c000000fb02a0fe0000 000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43 c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320aa001970d 02000000383508000000320aa001430d010000002c3508000000320aa001910c01000000 303509000000320aa0017d04030000003030326508000000320aa0011e04010000002c30 08000000320aa0016c0301000000303008000000320aa001710101000000313008000000 320aa0013301010000002c3008000000320aa0019c000100000031301c000000fb0220ff 0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c777 1f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320af801 420b0100000078301c000000fb02a0fe0000000000009001010000000402001054696d65 73204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d010200 04000000f001010008000000320aa0018c0a01000000683008000000320aa0016b080100 0000683008000000320aa0019a060100000068301c000000fb02a0fe0000000000009001 000000020002001053796d626f6c00774000000061090a941643c7771f43c77720c0c977 00003000040000002d01010004000000f001020008000000320aa0017309010000002d30 08000000320aa0015902010000002d300a00000026060f000a00ffffffff010000000000 1c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a00 21008a010000000002000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f0010100 030000000000picscalex100010009000003bf01000003001c0000000000050000000902 0000000005000000020101000000050000000102ffffff00050000002e01180000000500 00000b0200000000050000000c026002c0091200000026060f001a00ffffffff00001000 0000c0ffffffb7ffffff80090000170200000b00000026060f000c004d61746854797065 0000600008000000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014024900 62060500000013021302cf051c000000fb02ccfd09010000000090010000000200020010 53796d626f6c0077400000007d090a001643c7771f43c77720c0c9770000300004000000 2d01010008000000320a9d01b2010100000028791c000000fb02ccfd0901000000009001 000000020002001053796d626f6c00774000000006080a7d1643c7771f43c77720c0c977 00003000040000002d01020004000000f001010008000000320a9d010009010000002979 1c000000fb02a0fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f 6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f0010200 08000000320aa0018e0702000000393208000000320aa0013407010000002c3208000000 320aa001820601000000303208000000320aa001050101000000353208000000320aa001 ab00010000002c3208000000320aa00114000100000031321c000000fb0220ff00000000 00009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c777 20c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a10021c050100 000078321c000000fb02a0fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e65 7720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000 f001020008000000320aa001660401000000683208000000320aa0014502010000006832 1c000000fb02a0fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000 5c080af61643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f0010100 08000000320aa0014d03010000002d320a00000026060f000a00ffffffff010000000000 1c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a00 21008a010000000001000000fcf312002942c777040000002d01010004000000f0010200 030000000000 Формули для визначення розмірів зони захисту типу А та типу Б одинарного тросового блискавковідводу ПараметрЗона захисту АЗона захисту Бh0, мpicscalex100010009000003d900000002001c000000000005000000090200000000050 00000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b02000 00000050000000c02c001a0031200000026060f001a00ffffffff000010000000c0fffff f1700000060030000d70100000b00000026060f000c004d61746854797065000040001c0 00000fb02a0fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d6 16e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a4001a30 20100000068791c000000fb02a0fe0000000000009001000000000402001054696d65732 04e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d010100040 00000f001000008000000320a40013b0102000000383508000000320a4001e7000100000 02c3508000000320a400135000100000030350a00000026060f000a00ffffffff0100000 000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d0000000 00a0021008a010000000000000000fcf312002942c777040000002d01000004000000f00 10100030000000000picscalex100010009000003d900000002001c00000000000500000 009020000000005000000020101000000050000000102ffffff00050000002e011800000 0050000000b0200000000050000000c02c001a0031200000026060f001a00ffffffff000 010000000c0ffffff1700000060030000d70100000b00000026060f000c004d617468547 97065000040001c000000fb02a0fe0000000000009001010000000402001054696d65732 04e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d010000080 00000320a4001ae020100000068791c000000fb02a0fe000000000000900100000000040 2001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040 000002d01010004000000f001000008000000320a4001410102000000393208000000320 a4001e700010000002c3208000000320a400135000100000030320a00000026060f000a0 0ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc01020222537 97374656d000000000a0021008a010000000000000000fcf312002942c777040000002d0 1000004000000f0010100030000000000r0, мpicscalex1000100090000037e01000002001c000000000005000000090200000000050 00000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b02000 00000050000000c024002600a1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0fffff fb7ffffff200a0000f70100000b00000026060f000c004d61746854797065000050001c0 00000fb02ccfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c0077400000008f0 90ac51643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a9d01300 00100000028791c000000fb02ccfd0901000000009001000000020002001053796d626f6 c00774000000051090afc1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d010100040 00000f001000008000000320a9d01ee080100000029791c000000fb02a0fe00000000000 09001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c 0c97700003000040000002d01000004000000f001010008000000320aa00170090100000 0687908000000320aa00127080100000068791c000000fb02a0fe0000000000009001000 000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000 03000040000002d01010004000000f001000009000000320aa0015f05040000003030323 508000000320aa0010005010000002c3008000000320aa0014e040100000030300800000 0320aa0018d0102000000333508000000320aa0013301010000002c3508000000320aa00 19c000100000031351c000000fb02a0fe0000000000009001000000020002001053796d6 26f6c0077400000008f090ac71643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000 004000000f001010008000000320aa0013b03010000002d350a00000026060f000a00fff fffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc010202225379737 4656d000000000a0021008a010000000001000000fcf312002942c777040000002d01010 004000000f0010000030000000000picscalex100010009000003d900000002001c00000 000000500000009020000000005000000020101000000050000000102ffffff000500000 02e0118000000050000000b0200000000050000000c02c001c0021200000026060f001a0 0ffffffff000010000000c0ffffff1700000080020000d70100000b00000026060f000c0 04d61746854797065000040001c000000fb02a0fe0000000000009001010000000402001 054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400000 02d01000008000000320a4001cd010100000068791c000000fb02a0fe000000000000900 1000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97 700003000040000002d01010004000000f001000008000000320a40010a0101000000377 908000000320a4001ab00010000002c7908000000320a400114000100000031790a00000 026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000c c0102022253797374656d000000000a0021008a010000000000000000fcf312002942c77 7040000002d01000004000000f0010100030000000000rх, мpicscalex960100090000034002000003001c0000000000050000000902000000000500 0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000 0000050000000c02600260111200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff b7ffffff20110000170200000b00000026060f000c004d61746854797065000060001c00 0000fb02c9fd0901000000009001000000020002001053796d626f6c0077400000005309 0a4f1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a9f013000 0100000028791c000000fb02c9fd0901000000009001000000020002001053796d626f6c 0077400000000c080a341643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400 0000f001000008000000320a9f01f50801000000297908000000fa020000100000000000 0000040000002d0100000500000014024900190e0500000013020902890d1c000000fb02 c9fd0901000000009001000000020002001053796d626f6c00774000000053090a501643 c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a 9f016b090100000028791c000000fb02c9fd090100000000900100000002000200105379 6d626f6c0077400000000c080a351643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01 010004000000f001020008000000320a9f01a3100100000029791c000000fb02a0fe0000 000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43 c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320aa001370f 02000000383508000000320aa001e30e010000002c3508000000320aa001310e01000000 303509000000320aa0016705040000003030323508000000320aa0010805010000002c30 08000000320aa001560401000000303008000000320aa0018c0102000000333508000000 320aa0013201010000002c3508000000320aa0019b000100000031351c000000fb0220ff 0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c777 1f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320af801 e00c0100000078351c000000fb02a0fe0000000000009001010000000402001054696d65 73204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d010200 04000000f001010008000000320aa001280c01000000683508000000320aa001fd090100 0000683508000000320aa0012e080100000068351c000000fb02a0fe0000000000009001 000000020002001053796d626f6c0077400000000c080a371643c7771f43c77720c0c977 00003000040000002d01010004000000f001020008000000320aa0010a0b010000002d35 08000000320aa0013e03010000002d350a00000026060f000a00ffffffff010000000000 1c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a00 21008a010000000002000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f0010100 030000000000picscalex100010009000003bf01000003001c0000000000050000000902 0000000005000000020101000000050000000102ffffff00050000002e01180000000500 00000b0200000000050000000c026002c0091200000026060f001a00ffffffff00001000 0000c0ffffffb7ffffff80090000170200000b00000026060f000c004d61746854797065 0000600008000000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014024900 74060500000013021302e1051c000000fb02cafd09010000000090010000000200020010 53796d626f6c0077400000005c080a9f1643c7771f43c77720c0c9770000300004000000 2d01010008000000320a9d01c2010100000028791c000000fb02cafd0901000000009001 000000020002001053796d626f6c00774000000011080a191643c7771f43c77720c0c977 00003000040000002d01020004000000f001010008000000320a9d011209010000002979 1c000000fb02a0fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f 6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f0010200 08000000320aa001a00702000000393208000000320aa0014607010000002c3208000000 320aa001940601000000303208000000320aa0010a0101000000373208000000320aa001 ab00010000002c3208000000320aa00114000100000031321c000000fb0220ff00000000 00009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c777 20c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a10022e050100 000078321c000000fb02a0fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e65 7720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000 f001020008000000320aa001770401000000683208000000320aa0015502010000006832 1c000000fb02a0fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000 11080a1b1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f0010100 08000000320aa0015e03010000002d320a00000026060f000a00ffffffff010000000000 1c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a00 21008a010000000001000000fcf312002942c777040000002d01010004000000f0010200 030000000000 Якщо відома висота hх будівлі, що підлягає захисту та радіус rх на цій висоті, то для зони захисту Б висота тросу в точці найбільшого провисання становить picscalex100010009000003d701000003001c0000000000050000000902000000000500 0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000 0000050000000c026002c00d1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff b7ffffff800d0000170200000b00000026060f000c004d61746854797065000060001c00 0000fb02bcfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000e607 0a271643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a9e01d502 0100000028791c000000fb02bcfd0901000000009001000000020002001053796d626f6c 00774000000004080aef1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400 0000f001000008000000320a9e015d0a01000000297908000000fa020000100000000000 0000040000002d01000005000000140249007d0b0500000013021302ea0a1c000000fb02 40fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643 c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a a001950c01000000377908000000320aa001260c010000002c7908000000320aa001700b 01000000317908000000320aa001180702000000383508000000320aa001b70601000000 2c3508000000320aa00101060100000031351c000000fb0220ff00000000000090010100 00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000 3000040000002d01010004000000f001020008000000320a1002b2090100000078350800 0000320a1002f8030100000078351c000000fb0240fe0000000000009001010000000402 001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400 00002d01020004000000f001010008000000320aa001d80801000000683508000000320a a001630301000000723508000000320aa00139000100000068351c000000fb0240fe0000 000000009001000000020002001053796d626f6c00774000000004080af11643c7771f43 c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320aa001e204 010000002b3508000000320aa0018101010000003d350a00000026060f000a00ffffffff 0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d 000000000a0021008a010000000002000000fcf312002942c777040000002d0102000400 0000f0010100030000000000 Розділ 2. Тема 2.9. Лекція 7. Тема 2.9 - Пожежна безпека. Специфіка питань пожежної безпеки відповідно до галузі Визначення понять “пожежа” та “пожежна безпека”. Небезпечні та шкідливі фактори, що пов'язані з пожежами. Основні причини пожеж Класифікація видів горіння. Класи пожеж. Пожежовибухонебезпека об'єкта. Категорії приміщень за вибухопожежо-небезпечністю. Класифікація вибухонебезпечних та пожежонебезпечних робочих зон приміщень за Правилами влаштування електроустановок. Система запобігання пожеж. Система пожежного захисту. Пожежна сигналізація. Засоби виявлення пожежі та сповіщення про пожежу. Способи і засоби гасіння пожежі. Вогнегасні речовини. Первинні засоби гасіння пожежі. Евакуація людей при пожежі. Засоби колективного та індивідуального захисту людей від небезпечних і шкідливих факторів пожежі. Протидимовий захист. Система організаційно-технічних заходів пожежної безпеки. Обов'язки державних органів, керівників підприємств, установ, організацій, підприємців, громадян щодо забезпечення пожежної безпеки. Специфіка питань пожежної безпеки відповідно до галузі. Державний пожежний нагляд. Література: осн. Л-5 (Розділ 4.). Завдання на СРС: Показники пожежовибухонебезпечних властивостей матеріалів і речовин. Негорючі, важкогорючі, горючі матеріали та речовини. Класифікація рідин, що горять, на легкозаймисті (ЛЗР) і на горючі рідини (ГР). Класифікація аерозолів горючих речовин на вибухонебезпечні та пожежонебезпечні. Класифікація вибухонебезпечних паро- та газоповітряних сумішей за температурою самозаймання і за здатністю передавати детонацію через зазори між фланцями (БЕМЗ). Комплекс методів, заходів та засобів, направлених на запобігання формуванню горючого середовища, обмеження розповсюдження та локалізацію пожежі, виявлення пожежі, створення умов для ліквідації пожежі, захист людей і матеріальних цінностей. Порядок оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння. Вибір типу та визначення кількості вогнегасників. Стаціонарні засоби гасіння пожежі. Протипожежне водопостачання. Час на евакуацію при пожежі. Розміри, кількість, розміщення, улаштування та утримання шляхів евакуації людей. Автоматичні електричні системи пожежної сигналізації. Контроль стану пожежної безпеки на підприємстві, наявності та стану засобів гасіння пожежі. Навчання працівників з питань пожежної безпеки. Основні поняття та значення пожежної безпеки Основні терміни та визначення Вогонь, що вийшов із під контролю здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі. Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі. Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати ) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати ) та інші. Пожежна безпека об’єкта – стан об’єкта, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об’єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання пожежі дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До таких факторів, згідно ГОСТ 12.1.004-91, належать: - полум'я та іскри; - підвищена температура навколишнього середовища; - токсичні продукти горіння й термічного розкладу; - дим; - знижена концентрація кисню. Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються: - уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій; - радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, викинуті із зруйнованих апаратів та установок; - електричний струм, що виник внаслідок переходу напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій, апаратів, агрегатів під дією високих температур; - небезпечні фактори вибухів, згідно ГОСТ 12.1.010, пов’язаних з пожежами; - вогнегасні речовини. Складові та загальна схема забезпечення пожежної безпеки Системи пожежної безпеки – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї. Відповідно до ГОСТ 12.1.004.-91 пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів. Системи пожежної безпеки мають запобігти виникненню пожежі і впливу на людей небезпечних факторів пожежі на необхідному рівні. Потрібний рівень пожежної безпеки людей за допомогою вказаних систем згідно ГОСТ 12.1.004-91 не повинен бути меншим за 0,999999 відвернення впливу на кожну людину, а допустимий рівень пожежної небезпеки для людей не може перевищувати 10-6 впливу небезпечних факторів пожежі, що перевищують гранично допустимі значення на рік в розрахунку на кожну людину. Рівень забезпечення пожежної безпеки також являє собою кількісну оцінку запобігання збиткам при можливій пожежі. Об'єкти, пожежі на яких можуть привести до загибелі або масового ураження людей небезпечними факторами пожежі та їх вторинними проявами, а також до значного пошкодження матеріальних цінностей, повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечують мінімальну можливу імовірність виникнення пожежі. Конкретні значення такої імовірності визначаються проектувальниками та технологами. Шляхи забезпечення пожежної безпеки об'єкта Метою пожежної безпеки об’єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі – обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей. Основними вихідними даними при розробці комплексу технічних і організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної безпеки в кожному конкретному випадку є чинна законодавча і нормативно-технічна база з питань пожежної безпеки, вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому циклі, кількість вибухопожежонебезпечних матеріалів і речовин і особливості виробництва. На основі цих вихідних даних визначаються такі критерії вибухопожежонебезпечності об’єкта, як категорії приміщень і будівель за вибуховою і пожежною небезпекою, а також класи вибухонебезпечних зон. Саме залежно від категорії приміщень і будівель і класу зон за вибухопожежною небезпекою, відповідно до вимог чинних нормативів, розробляються технічні і організаційні заходи і засоби забезпечення вибухопожежної безпеки об’єкта. На блок-схемі приведена загальна послідовність вирішення питань щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта. Як видно, основою для розробки технічних і організаційних рішень систем пожежної безпеки (попередження пожежі, протипожежного захисту і організаційно-технічних заходів) є вихідні дані – законодавчо-нормативна база з пожежної безпеки, вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому процесі, кількість цих речовин і матеріалів, особливості технології, категорії вибухопожежної і пожежної небезпеки приміщень і будівель та класи вибухонебезпеки і пожежної небезпеки зон в приміщеннях і поза ними. Законодавча і нормативно-правова база пожежної безпеки Забезпечення пожежної безпеки – невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України "Про пожежну безпеку" та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції. Відповідно до Державної програми забезпечення пожежної безпеки на 1995 – 2000 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.95 №238, та згідно з Положенням про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки, затвердженим наказом МВС України 04.12.96 №833, створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки, до якого включено біля 360 найменувань документів різних рівнів та видів. За рівнем прийняття і дії реєстр виділяє 8 груп таких актів: 1. Загальнодержавні акти. До них відносяться: "Закон України про пожежну безпеку", від 17.12.93; НАПБ А.01.001–95 "Правила пожежної безпеки в Україні", від 14.06.95, та "Правила пожарной безопасности в лесах СССР", від 18.06.71. 2. Міжгалузеві. До документів цього типу віднесено 42 нормативні акти з пожежної безпеки. До цих актів, зокрема, увійшли НАПБ Б.02.001–94 "Положення про державну пожежну охорону", НАПБ Б.07.001–94 "Перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації”, а також інші правила, положення інструкції та настанови, що окреслюють загальні вимоги пожежної безпеки, обов'язкові для виконання в усіх галузях виробничого та невиробничого середовища. До цієї ж групи входить дуже важливий нормативний акт, який використовується для визначення рівня пожежної небезпеки об'єкта НАПБ Б.07.005–86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности" ОНТП 24–86. 3. Галузеві нормативні акти. Вимоги цієї групи документів з пожежної безпеки розповсюджуються на окрему галузь. В реєстрі нараховується 109 таких нормативних актів. Серед них: - НАПБ В.01.033–86/140 "Правила пожежної безпеки для підприємств електронної промисловості"; - НАПБ В.01–034–99/111 "Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України"; - НАПБ В.01.047–95/930 "Правила пожежної безпеки для закладів, підприємств та організацій культури". 4. Нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, дія яких поширюється на підпорядковані їм підприємства, установи, організації. У цьому розділі 102 документи. 5. Міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки. До них відносяться деякі стандарти системи стандартів безпеки праці СРСР, а також галузеві стандарти СРСР (ГОСТы), які стосуються пожежної безпеки. Всього до цієї групи належать 46 стандартів, серед яких: - ГОСТ 12.004 – 91 ССБТ "Пожарная безопасность. Общие требования"; - ГОСТ 12.1.010 – 76 ССБТ "Взрывобезопасность. Общие требования"; - ГОСТ 12.4.009 – 83 ССБТ "Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание"; - ГОСТ 12.1.044–89 "Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения", положення якого безпосередньо використовується при аналізі рівня пожежної небезпеки об'єкта ( див. блок 2 мал.4.1). 6. Державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки. Ця група нараховує біля 20 стандартів, у тому числі ДСТУ 2272-93 “Пожежна безпека. Терміни та визначення”, а також стандарти на окремі види обладнання для пожежогасіння. 7. Галузеві стандарти з питань пожежної безпеки (усього 22 найменування) містять вимоги та технічні умови щодо окремих видів обладнання, яке застосовується для попередження, перешкоди розповсюдженню, а також гасіння пожеж, які виникають у специфічних умовах конкретної галузі. 8. Нормативні документи в галузі будівництва з питань пожежної безпеки. Група нараховує 18 документів, серед яких: СниП 2.01.02–85 “Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений”; СниП 2.04.05–86 “Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха”; СниП 2.04.09–84 “Противопожарная автоматика зданий и сооружений”; - СТСЭВ 5062 – 85 “Пожарная безопасность в строительстве. Предел огнестойкости конструкций. Технические требования к печам” і т. ін. Окрім документів, що увійшли до вище згаданого реєcтру нормативних актів з питань пожежної безпеки і безпосередньо стосуються тільки цих питань, існує ряд нормативних актів спеціального призначення, окремі розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01 “Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок”, які визначають класи пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон (див. блок 4, мал.4.1) та вимоги до типу виконання електрообладнання, що має використовуватись у відповідних умовах. Пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів Сутність та види горіння. Зони та класи пожеж Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум’я або світінням. Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників - горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. При цьому, горюча речовина та окисник повинні знаходитися в необхідному співвідношенні один до одного і утворювати таким чином горючу суміш, а джерело запалювання повинно мати певну енергію та температуру, достатню для початку реакції. Горючу суміш визначають терміном “горюче середовище”. Це – середовище, що здатне самостійно горіти після видалення джерела запалювання. Горючі суміші, залежно від співвідношення горючої речовини та окисника, поділяються на бідні і багаті. В бідних мають місце надлишок окисника, у багатих – горючої речовини. Для повного згорання необхідна присутність достатньої кількості кисню, щоб забезпечити повне перетворення речовини в його насичені оксиди. При недостатній кількості повітря окислюється тільки частина горючої речовини. Залишок розкладається з виділенням великої кількості диму. При цьому також утворюються токсичні речовини, серед яких найбільш розповсюджений продукт неповного згорання – оксид вуглецю (СО) , який може привести до отруєння людей. На пожежах, як правило, горіння відбувається за браком окисника, що серйозно ускладнює пожежогасіння внаслідок погіршення видимості або наявності токсичних речовин у повітряному середовищі. Слід відмітити, що горіння деяких речовин (ацетилену, оксиду етилену тощо), які здатні при розкладанні виділяти велику кількість тепла, можливе й за відсутності окисника. Горіння може бути гомогенним та гетерогенним. При гомогенному горінні речовини, що вступають в реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан – газо- чи пароподібний. Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним. Пожежі, переважно, характеризуються гетерогенним горінням. У всіх випадках для горіння характерні три стадії: виникнення, поширення та згасання полум’я. Найбільш загальними властивостями горіння є здатність осередку полум’я пересуватися по всій горючій суміші шляхом передачі тепла або дифузії активних частинок із зони горіння в свіжу суміш. Звідси виникає й механізм поширення полум’я, відповідно тепловий та дифузійний. Горіння, як правило, проходить за комбінованим тепло – дифузійним механізмом. Згідно ГОСТ 12.1.004-91 (1999) ССБТ. «Пожарная безопасность. Общие требования»: «Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів – сукупність властивостей, які характеризують їх здатність до виникнення й розповсюдження горіння. Наслідком горіння, у залежності від його швидкості та умов протікання, можуть бути пожежа (дифузійне горіння) або вибух (дефлаграційне горіння попередньо перемішаної суміші горючого та окисника)». За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння: спалах –швидке загоряння горючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння; займання – горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання; спалахування – займання, що супроводжується появою полум’я; самозаймання – горіння, яке починається без впливу джерела запалювання; самоспалахування – самозаймання, що супроводжується появою полум’я; тління – горіння без випромінювання світла, що , як правило, розпізнається за появою диму. Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів, пожежі за ГОСТ 27331-87 поділяються на відповідні класи та підкласи: клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням; клас В – горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2) у воді; клас С –горіння газів; клас Д – горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2), а також металовмісних сполук (підклас Д3); клас Е – горіння електроустановок під напругою. Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта Основні принципи аналізу і класифікації об’єктів за їх вибухопожежонебезпекою Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта здійснюється за результатами відповідного аналізу пожежонебезпеки будівель, приміщень, інших споруд, характеру технологічних процесів і пожежонебезпечних властивостей речовин, що в них застосовуються з метою виявлення можливих обставин і причин виникнення вибухів і пожеж та їх наслідків. Таким чином, методика аналізу вибухопожежонебезпеки зводиться до виявлення і оцінки потенційних та наявних джерел запалювання, умов формування горючого середовища, умов виникнення контакту джерел запалювання та горючого середовища, умов та причин поширення вогню в разі виникнення пожежі або вибуху, наявності та масштабів імовірної пожежі, загрози життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу, матеріальним цінностям. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструктивних та планувальнихх рішень на промислових об’єктах, а також інших питань забезпечення їхньої вибухопожежобезпеки є визначення категорій приміщень та будівель виробничого, складського та невиробничого призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв. Відповідно до ОНТП24-86 (НАПБ Б 07-005-86) приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п’ять категорій (А, Б, В, Г, Д). Якісним критерієм вибухопожежної небезпеки приміщень (будівель) є наявність в них речовин з певними показниками вибухопожежної небезпеки. Кількісним критерієм визначання категорії є надмірний тиск (Р), який може розвинутися при вибуховому загорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні. Категорія А (вибухонебезпечна) Горючі гази, легкозаймисті речовини з температурою спалаху не більше 28С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5кПа. Категорія Б (вибухопожежонебезпечна) Вибухонебезпечний пил і волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28С та горючі рідини за температурних умов і в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа. Категорія В (пожежонебезпечна) Горючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини, матеріали здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти лише за умов, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не відносяться до категорій А та Б. Категорія Г Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо. Категорія Д Негорючі речовини та матеріали в холодному стані. В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопожежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень, як зазначалось вище, покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці розрахункового надлишкового тиску вибуху в порівнянні з допустимим. Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон визначається Правилами установки електроустановок (ПУЕ - 84) і ДНАОП 0.00 – 1.32.01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. Характеристика пожежо- та вибухонебезпеки може бути загальною для усього приміщення або різною в окремих його частинах. Це також стосується надвірних установок і ділянок територій. Таким чином, усі приміщення, або їх окремі зони, поділяються на поженебезпечні та вибухонебезпечні. Залежно від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином, щоб під час їх експлуатації виключити можливість виникнення вибуху або пожежі від теплового прояву електроструму. Пожежонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації. Ці зони в разі використання у них електроустаткування поділяються на чотири класи: - Пожежонебезпечна зона класу П-І – простір у приміщенні, у якому знаходиться горюча рідина, що має температуру спалаху, більшу за +610С. - Пожежонебезпечна зона класу П-ІІ – простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею спалахування, більшою за 65 г/м. - Пожежонебезпечна зона класу П-ІІа – простір у приміщенні, у якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали. - Пожежонебезпечна зона класу П-ІІІ – простір поза приміщенням, у якому знаходяться горючі рідини, пожежонебезпечний пил та волокна, або тверді горючі речовини і матеріали. Вибухонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, у якому є в наявності, чи здатні утворюватися вибухонебезпечні суміші. Клас вибухонебезпечної зони, згідно з яким здійснюється вибір і розміщення електроустановок, у залежності від частоти і тривалості присутнього вибохонебезпечного середовища, визначається технологами разом з електриками проектної або експлуатаційної організації. Клас вибухонебезпечних зон характерних виробництв та категорія і група вибухонебезпечної суміші, повинні відображатися у нормах технологічного проектування або у галузевих переліках виробництв з вибухопожежонебезпеки. Газо – пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні - вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22. - Вибухонебезпечна зона класу 0 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно, або протягом тривалого часу. Вибухонебезпечні зони класу 0 можуть мати місце переважно в межах корпусів технологічного обладнання і, у меншій мірі, в робочому просторі (вугільна, хімічна, нафтопереробна промисловість). - Вибухонебезпечна зона класу 1 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище, може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі нормальна робота – ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів). - Вибухонебезпечна зона класу 2 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості), які не повинні розглядатися під час проектування електроустановок. Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газо-пароповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідних галузей промисловості. - Вибухонебезпечна зона класу 20 – простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто у кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Звичайно це має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін. - Вибухонебезпечна зона класу 21 – простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації. Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші. - Вибухонебезпечна зона класу 22 – простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися не часто і існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії. Ця зона може включати простір поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення. При визначенні розмірів вибухонебезпечних зон у приміщеннях слід враховувати: 1) Під час проектування вибухонебезпечних установок повинні бути передбачені заходи, які б забезпечували мінімальну кількість та незначні розміри вибухонебезпечних зон; 2) При розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо – пароповітряної вибухонебезпечної суміші, що перевищує 5 кПа, вибухонебезпечна зона займає весь об’єм приміщення; 3) Вибухонебезпечна зона класів 20, 21, 22 займає весь об’єм приміщення; 4) При розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо – пароповітряної вибухонебезпечної суміші, що дорівнює або менше 5 кПа, вибухонебезпечна зона займає частину об’єму приміщення і визначається відповідно до норм технологічного проектування або обчислюється технологами згідно з ГОСТ 12.1.004. За відсутності даних допускається приймати вибухонебезпечну зона в межах до 5м по вертикалі і горизонталі від технологічного апарату, з якого можливий викид горючих газів або парів ЛЗР; 5) При розрахунковому надлишковому тиску вибуху в приміщенні, що не перевищує 0,5 кПа, матиме місце пожежонебезпечна зона, що визначається згідно з вимогами розділу 5; 6) При розрахунковому надлишковому тиску вибуху пилоповітряної суміші, парів ГР, що дорівнює або менше 5 кПа, матиме місце пожежонебезпечна зона, що визначається згідно з вимогами розділу 5; 7) Простір за межами вибухонебезпечних зон класів 21, 22 не вважається вибухонебезпечним, якщо немає інших умов, що створюють для нього вибухонебезпеку. Зони в приміщеннях або за їх межами, в яких тверді, рідкі та газоподібні горючі речовини спалюються як паливо, або утилізуються шляхом спалювання, не належать у частині їх електрообладнання до пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон. До них також не належать зони до 5 м по горизонталі та вертикалі від апарата, у якому знаходяться горючі речовини, але технологічний процес ведеться із застосуванням відкритого вогню, розжарених частин, або технологічні апарати мають поверхні, нагріті до температури самозаймання горючої пари, пилу або волокон. Залежно від класу зони наведеної класифікації згідно з вимогами ПУЕ і ДНАОП 0.00 – 1.32 – 01 здійснюється вибір виконання електроустаткування, що є одним з головних напрямків у запобіганні пожежам від теплового прояву електричного струму. Правильний вибір типу виконання електрообладнання забезпечує виключення можливості виникнення пожежі чи вибуху за умови підтримання допустимих режимів його експлуатації. Усі електричні машини, апарати і прилади, розподільні пристрої, трансформаторні і перетворювальні підстанції, елементи електропроводки, струмоводи, світильники тощо повинні використовуватися у виконанні, яке б відповідало класу зони з пожежовибухонебезпеки, тобто мати відповідний рівень і вид вибухозахисту або ступінь захисту оболонок згідно ГОСТ 14254, ПУЕ -–84 і ДНАОП 0.00 – 1.32 – 01. Електроустаткування, що використовується, повинно мати чітке маркування щодо його вибухозахисних властивостей і ступеню захисту оболонки згідно з чинними нормативами. При нечіткому маркуванні або його відсутності, експлуатація вищезгаданого обладнання забороняється. Системи забезпечення вибухопожежної безпеки об’єкта Як уже зазначалось, відповідно до ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ вибухопожежна безпека об’єкта забезпечується системами: - попередження вибухів і пожеж; - протипожежного та противибухового захисту; - організаційно-технічних заходів. Система попередження вибухів і пожеж Мета системи – не допустити виникнення вибухів і пожеж. Вихідні положення системи попередження пожежі (вибухів): - пожежа (вибух) можливі при наявності 3-х чинників: горючої речовини, окислювача і джерела запалювання; - при відсутності будь-якого зі згаданих чинників, або обмеженні його визначаючого параметра безпечною величиною, пожежа неможлива. Горюча речовина і окислювач за певних умов утворюють горюче (вибухонебезпечне) середовище. Тоді попередження пожеж (вибухів) буде зводитись до: - попередження утворення горючого середовища; - попередження виникнення у горючому середовищі або внесення в це середовище джерела запалювання. Заходи і засоби попередження утворення горючого середовища в кожному конкретному випадку визначаються реальними умовами, що розглядаються, вибухопожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що використовуються у технологічному циклі. Згідно з ГОСТ 12.1.004.-91 попередження утворення горючого середовища може забезпечуватись наступними загальними заходами або їх комбінаціями: - максимально можливе використання негорючих та важкогорючих матеріалів замість горючих; - максимально можливе за умови технології та будівництва обмеження маси та об'єму горючих речовин, матеріалів та найбільш безпечні способи їх розміщення; - ізоляція горючого середовища (використання ізольованих відсіків, камер, кабін, тощо); - підтримання безпечної концентрації середовища відповідно до норм і правил безпеки; - достатня концентрація флегматизатора в повітрі захищуваного об'єму (його складової частини); - підтримання відповідних значень температур та тиску середовища, за яких поширення полум'я виключається, - максимальна механізація та автоматизація технологічних процесів, пов’язаних з обертанням та використанням горючих речовин; - установка та розміщення пожежонебезпечного устаткування в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках; - застосування пристроїв захисту устаткування з горючими речовинами від пошкоджень та аварій, встановлення пристроїв, що відключають, відсікають, тощо; - видаленням пожежонебезпечних відходів виробництва; - заміною легкозаймистих та горючих рідин на пожежобезпечні технічні миючі засоби. Найбільш радикальним заходом попередження утворення горючого середовища є заміна горючих речовин і матеріалів, що використовуються, на негорючі та важкогорючі. Проте горючі речовини, матеріали, вироби з них реально присутні в абсолютній більшості існуючих житлових, громадських, виробничих та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, а їх повна заміна практично неможлива. Тому попередження виникнення в горючому середовищі або внесення до нього джерел запалювання є головним стратегічним пріоритетом у роботі щодо запобігання пожежам. Джерелом запалювання може бути нагріте тіло чи екзотермічний процес, які здатні нагріти деякий об'єм горючої суміші до температури, коли швидкість тепловиділення ініційованого нагрівом процесу окислення перевищує швидкість тепловідводу із зони реакції. До основних груп джерел запалювання відносять: відкритий вогонь, розжарені продукти горіння та нагріті ними поверхні, тепловий прояв електричної енергії, тепловий прояв механічної енергії, тепловий прояв хімічної реакції, тепловий прояв сонячної, ядерної енергії та інші джерела запалювання. Попередження утворення в горючому середовищі джерел запалювання може забезпечуватись наступними засобами або їх комбінаціями: - використанням машин, механізмів, устаткування, пристроїв, при експлуатації яких не утворюються джерела запалювання; - використання швидкодійних засобів захисного відключення можливих джерел запалювання; - улаштування блискавкозахисту і захисного заземлення будівель, споруд та устаткування; - використання технологічних процесів і устаткування, що задовольняє вимогам статичної іскробезпеки; - підтримання температури нагріву поверхні машин, устаткування, пристроїв, речовин і матеріалів, які можуть увійти в контакт з горючим середовищем, нижче гранично допустимої, яка не повинна перевищувати 80% температури самозаймання горючого середовища; - виключення можливості появлення іскрового розряду в горючому середовищі з енергією, яка дорівнює або вище мінімальної енергії запалювання; - використання інструменту, при роботі якого з легкозаймистими речовинами та горючими газами не виникає іскор; - ліквідація умов теплового, хімічного, мікробіологічного самозаймання речовин та матеріалів, що обертаються, виробів і конструкцій, виключення їх контакту з відкритим полум'ям; - зменшення розміру горючого середовища, яке є визначальним, нижче гранично допустимого за горючістю; - усунення контакту з повітрям пірофорних речовин; - виконання вимог чинних стандартів, норм та правил пожежної безпеки; - використання електроустаткування, що відповідає за своїм виконанням пожежонебезпечним та вибухонебезпечним зонам, групам та категоріям вибухонебезпечних сумішів. Система протипожежного та противибухового захисту Система протипожежного та противибухового захисту спрямована на створення умов обмеження розповсюдження і розвитку пожеж і вибухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквідацію пожежі, на захист людей та матеріальних цінностей від дії шкідливих та небезпечних факторів пожеж і вибухів. Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі, загалом, забезпечується: - потрібною вогнестійкістю будівель та споруд; - використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень; - використанням антипіренів і вогнегасних сумішів; - улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами; - улаштуванням протипожежних перешкод; - встановленням гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та поверховості будівель та споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій; - улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій; - використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі; - використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні; - локалізацією пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням (видаленням) горючого матеріалу. Пожежна небезпека будівель та споруд, а також здатність до поширення пожежі визначається кількістю та властивостями матеріалів, що знаходяться в будівлі, а також пожежною небезпекою будівельних конструкцій, яка залежить від ступеню вогнестійкості та горючості матеріалів з яких вони зроблені. Залежно від матеріалу виготовлення основні будівельні конструкції поділяють на кам’яні, залізобетонні, металеві, дерев’яні, а також такі ,що вміщують полімерні матеріали. Горючість та здатність чинити опір дії пожежі будівельними конструкціями характеризуються їх вогнестійкістю. Вогнестійкість конструкції - це здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі. Нормована характеристика вогнестійкості основних будівельних конструкцій називається ступенем вогнестійкості. Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогнестійкості будівельних конструкцій та меж поширення вогню по них. Межа вогнестійкості конструкції - показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до втрати несучої здатності, цілісності або теплоізолювальної здатності. Межа поширення вогню по будівельних конструкціях - це розмір пошкодження зони зразка в площині конструкцій від межі зони нагрівання перпендикулярно її до найбільш віддаленої точки пошкодження. Відповідно до СниП 2.01.02-85 за вогнестійкістю усі будівлі та споруди діляться на вісім ступенів - 1, 2, 3, 3а, 3в, 4, 4а, 5. До конструкцій 1-го ступеню вогнестійкості відносяться будівлі з несучими конструкціями та конструкціями огородження із природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону або залізобетону із застосуванням листових та плитових негорючих матеріалів. Будівлі 2-го ступеню вогнестійкості, такі самі, але у їх покриттях допускається застосовувати незахищені стальні конструкції. Ступінь вогнестійкості 3 - будівлі з несучими конструкціями та конструкціями огорожі з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону або залізобетону. Для перекриття допускається використання дерев’яних конструкцій, захищених штукатуркою, вогнетривкими листовими або плитовими матеріалами. До елементів покриття не висуваються вимоги щодо меж вогнестійкості та розповсюдження вогню, при цьому елементи покриття горища із деревини підлягає вогнезахисній обробці. Перевірка відповідності будівельних конструкцій вимогам пожежної безпеки здійснюється у відповідності до вимог СНиП і ДБН. Одним з найпоширеніших у будівництві заходів для запобігання можливості розповсюдження пожежі на сусідні будівлі та споруди є протипожежні відстані, які, крім того, створюють сприятливі умови для забезпечення маневрування, встановлення, розгортання пожежної техніки та підрозділів пожежної охорони. Потрібні величини протипожежних відстаней наведені у додатку 3.1 до ДБН 360-92. Цим документом регламентуються протипожежні відстані між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств, відстані від житлових, громадських, адміністративно-побутових будівель до виробничих будинків, промислових підприємств, сільськогосподарських будівель і споруд. Чинними будівельними нормами встановлюються відстані між виробничими будинками промислових підприємств, будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств, протипожежні відстані від житлових і громадських будинків до трамвайних, тролейбусних, автобусних парків, депо метрополітену, складів з горючими речовинами. Згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні, тимчасові споруди, кіоски, ларьки тощо, повинні розміщатися на відстані не менш ніж 10 м від інших будівель та споруд. Протипожежні відстані не дозволяється захаращувати, використовувати для складування матеріалів та устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будівель, споруд, індивідуальних гаражів. Для запобігання розповсюдженню пожежі та продуктів горіння з приміщень або пожежного відсіку з осередком пожежі в інші приміщення, створюють протипожежні перешкоди. Протипожежна перешкода - це будівельна конструкція, інженерна споруда чи технічний засіб, що має нормовану межу вогнестійкості і перешкоджає поширенню вогню. Вогнестійкість протипожежної перешкоди визначається вогнестійкістю її елементів, до яких належать огороджувальні частини, конструкції, що забезпечують стійкість перешкоди, елементи опори та вузли кріплення. Тому межі вогнестійкості вказаних вище елементів не повинні бути меншими, ніж потрібні межі вогнестійкості огороджувальної частини протипожежної перешкоди. До протипожежних перешкод належать: протипожежні стіни, перегородки, перекриття, зони, тамбури-шлюзи, двері, вікна, люки, клапани, гребні тощо. Вертикальні перешкоди, що розділяють будівлю за висотою, називають протипожежними стінами, а об’єм будинку (споруди), виділений протипожежними стінами - пожежним відсіком. Якщо вертикальна перешкода відділяє одне приміщення від іншого в межах поверху ,то її іменують протипожежною перегородкою, а приміщення, що розділяють, називають секціями. Протипожежні двері, вікна, ворота, люки, клапани тощо служать для захисту дверних та віконних прорізів, а також отворів для прокладання технологічних комунікацій. Гребні, козирки, діафрагми, пояси обмежують розповсюдження пожежі по поверхнях конструкцій, по рідині, що розлита, та інших горючих матеріалах. За допомогою перешкод, які обмежують розповсюдження пожежі та продуктів горіння, можуть бути створені безпечні зони або приміщення для тривалого чи короткочасного перебування людей, що сприяє успішному проведенню операцій їх рятування у разі пожежі. Типи протипожежних перешкод та їх мінімальні межі вогнестійкості приведені в СНиП 2.01.02-85. У цьому ж документі, відповідних розділах ДБН та інших нормативних актах визначені поняття, сутність межі використання, кількісні параметри решти способів та засобів попередження розповсюдження і розвитку пожежі. Евакуація людей при пожежі Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням всієї системи протипожежного захисту. Вирішення цього завдання становить велику складність, оскільки має власну специфіку та здійснюється іншими шляхами, ніж захист будівельних конструкцій чи матеріальних цінностей. Рятування являє собою вимушене переміщення людей назовні при впливові на них небезпечних факторів пожежі або при виникненні безпосередньої загрози цього впливу. Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією. Евакуація людей із будівель та споруд здійснюється через евакуаційні виходи. Шляхом евакуації є безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу. Евакуаційний вихід - це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними якщо вони ведуть із приміщень: - першого поверху безпосередньо назовні або через вестибуль, коридор, сходову клітку; - будь-якого поверху, крім першого у коридор, що веде на внутрішню сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибуль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками із дверима; - у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами. Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не більше 30 м) допускається передбачати евакуаційний (запасний) вихід на зовнішні сталеві сходи. Кількість евакуаційних виходів із приміщень та з кожного поверху будівель потрібно приймати за СНиП 2.09.02-85, але не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено. Мінімальну відстань між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення можна визначати за формулою: picscalex100010009000003340100000400170000000000050000000902000000000400 000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500 00000b0200000000050000000c02600200071200000026060f001a00ffffffff00001000 0000c0ffffffb6ffffffc0060000160200000b00000026060f000c004d61746854797065 0000500009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402 640156040500000013024801870409000000fa0200002000000000000000220004000000 2d01010005000000140250018704050000001302d001ce04040000002d01000005000000 1402d001d60405000000130252003405050000001402520034050500000013025200a406 17000000fb0280fe0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f 6d616e2043797200cc87040000002d01020008000000320ac0015e0501000000cf000800 0000320ac0014600010000004c0017000000fb0280fe0000000000009001000000cc0402 001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cc87040000002d01030004000000 f001020008000000320ac001880301000000350008000000320ac0012e03010000002c00 08000000320ac001920201000000310010000000fb0280fe000000000000900100000002 0002001053796d626f6c0002040000002d01020004000000f001030008000000320ac001 8401010000003d000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000 070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01030004000000 f0010200030000000000, де П- периметр приміщення. Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу із приміщення безпосередньо назовні або на сходову клітку не повинна перевищувати значень, наведених у СНиП 2.09.02-85. Шляхи евакуації людей на випадок пожеж мають забезпечити евакуацію в терміни, що не перевищують значень, приведених у нормативних документах. Виконання нормативних вимог до шляхів евакуації ще не гарантує повного успіху евакуації людей у разі пожежі. Для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки технічні рішення повинні бути доповнені організаційними заходами, до яких, передусім, відносяться інструктаж та навчання персоналу. З цією ж метою розробляють плани евакуації з будівель та місць з масовим перебуванням людей. План евакуації складається з двох частин: графічної і текстової. Графічна частина являє собою план поверху або приміщення, на який нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи і виходи з маршрутами руху. Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, маршрути до запасних виходів – пунктирними зеленими лініями зі стрілками. Окрім маршруту руху на плані позначаються місця розташування засобів оповіщення та пожежогасіння. Текстова частина плану евакуації, яка являє собою таблицю з переліком та послідовністю дій у разі пожежі для конкретних посадових осіб і працівників, затверджується керівником об’єкту. План евакуації вивішується на видному місці, а його положення повинні систематично відпрацьовуватись на практиці. Дуже важливо для безпеки людей створити протидимний захист приміщень і особливо шляхів евакуації. Протидимний захист забезпечується обмеженням розповсюдження продуктів горіння по будівлях та приміщеннях, ізоляцією можливих місць виникнення пожежі, примусовим видаленням диму. Ці задачі вирішуються за допомогою об’ємно-планувальних та конструктивних рішень при проектуванні об’єктів, деякими технологічними прийомами в процесі будівництва, завдяки використанню спеціальних пристроїв і вентиляційних систем, які призначені для видалення диму, зниження температури і конденсації продуктів горіння. Способи і засоби гасіння пожеж. Комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла, називається пожежогасінням. Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горіння. На практиці використовують декілька способів припинення горіння, суть яких полягає у приведеному нижче. Спосіб охолодження ґрунтується на тому, що горіння речовини можливе тільки тоді, коли температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання. Якщо з поверхні горючої речовини відвести тепло, тобто охолодити її нижче температури запалювання, горіння припиняється. Спосіб розведення базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню у атмосфері більше 14-16% за об’ємом. Зі зменшенням кисню в повітрі нижче вказаної величини полуменеве горіння припиняється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидкості окислення. Зменшення концентрації кисню досягається введенням у повітря інертних газів та пари із зовні або розведенням кисню продуктами горіння (у ізольованих приміщеннях). Спосіб ізоляції ґрунтується на припиненні надходження кисню повітря до речовини, що горить. Для цього застосовують різні ізолюючі вогнегасні речовини (хімічна піна, порошок та інше ). Спосіб хімічного гальмування реакцій горіння полягає у введенні в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етал, фреон та інше), які при попаданні у полум’я розпадаються і з’єднуються з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла. У результаті цього процес горіння припиняється. Спосіб механічного зриву полум’я сильним струменем води, порошку чи газу. Спосіб вогнеперешкоди, заснований на створенні умов, за яких полум’я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного. Реалізація способів припинення горіння досягається використанням вогнегасних речовин та технічних засобів. До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створювати умови для припинення горіння. Серед них найпоширенішими є вода, водяна пара, піна, газові вогнегасні склади, порошки, пісок, пожежостійкі тканини тощо. Кожному способу припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів. Наприклад, для охолоджування використовують воду, водні розчини, снігоподібну вуглекислоту; для розведення горючого середовища - діоксид вуглецю, інертні гази, водяну пару; для ізоляції вогнища - піну, пісок; хімічне гальмування горіння здійснюється за допомогою брометілу, хладону, спеціальних порошків. Коротку характеристику основних вогнегасних речовин почнемо з води, яка є найбільш розповсюдженим засобом припинення горіння. Вона має порівняно малу в’язкість, легко просочується в щілини та шпарини горючої речовини. При цьому вода поглинає велику кількість тепла завдяки випаровуванню (для випаровування 1 кг води витрачається 2258,5 кДж тепла) і утворює парову хмару, що в свою чергу перешкоджає доступу кисню до речовини, що горить. Крім того, перетворюючись на пару, вода збільшується в об’ємі приблизно у 1700 разів. Змішуючись із горючими газами, що виділяються при горінні, пара розводить їх, утворюючи суміш, не здатну до горіння. У вигляді потужних струменів, воду можна також застосовувати для механічного збиття полум’я. Завдяки високій технологічній стійкості води (розкладення на кисень та водень відбувається при температурі 1700С) її можна використовувати для гасіння більшості горючих матеріалів та рідин. Застосування розчинів змочувачів, які зменшують поверхневий натяг води, дає можливість зменшити її витрати на гасіння деяких матеріалів на 30-50%. Воду для гасіння використовують як у компактному так і у розпиленому стані. Компактні струмені води звичайно застосовують у випадках, коли неможливо близько підійти до осередку горіння, наприклад, при пожежі на великій висоті, на складах лісових матеріалів і т.ін. Дальність, на яку б’є компактний струмінь, досягає 70-80 м. Для отримання компактного струменю використовують ручні та лафетні стволи. Значно більший вогнегасний ефект спостерігається при застосуванні води у дрібно розпиленому стані. У такому вигляді її можна використовувати навіть для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, оскільки туманоподібна хмара дрібнорозпиленої води ізолює поверхні рідин від проникнення кисню. І хоча вода у компактному стані є добрим електропровідником, що створює певну небезпеку під час гасіння пожеж електроустаткування під напругою, в тонко розпиленому стані вода може використовуватись для гасіння електроустановок, тому що в такому стані електричний опір води різко зростає. Не рекомендується гасити водою цінні речі, обладнання, книги, документи та інші предмети, що приходять під впливом води до непридатного стану. Інколи для гасіння вогню застосовують пару. Сутність гасіння пожежі полягає у зменшенні вмісту кисню у повітрі. Концентрація пари у повітрі 30-35% по об’єму приміщення викликає припинення горіння. Крім того, пара частково охолоджує предмети, що погано вентилюються. Піна - це колоїдна дисперсна система, яка складається із дрібних бульбашок, заповнених газом. Стінки бульбашок утворюються із розчинів поверхневоактивних речовин і стабілізаторів, склад яких обумовлює стійкість піни. За способом створення і складом газової фази піни поділяють на хімічні та повітряно-механічні. Хімічна піна отримується в результаті взаємодії кислотного та лужного розчинів у ручних вогнегасниках або хімічних піногенераторах. Повітряно-механічна піна утворюється за допомогою спеціальних піногенераторів із водних розчинів піноутворювачів. Піна має досить низьку теплопровідність. Вона здатна перешкоджати випаровуванню горючих речовин, а також проникненню парів, газів, теплового випромінювання. Оскільки основою піни є вода, вона також мас охолоджувальні властивості. Важливими характеристиками піни є її стійкість і кратність. Низькократними пінами вогонь гасять, головним чином, на поверхнях . Для гасіння рідин застосовують піни середньої кратності (до 100). Для об’ємного гасіння, витиснення диму, ізоляції технологічних установок від впливу теплових потоків використовують високократну піну (100-150 та більше). Вуглекислий газ (СО2) безбарвний, не горить, при стисканні під тиском 3,5 МПа (35 кг/см2) перетворюється у рідину, що називається вуглекислотою, яка зберігається і транспортується у стальних балонах під тиском. За нормальних умов вуглекислота випаровується, при цьому з 1 кг кислоти отримується 509 л газу. Для гасіння пожеж вуглекислоту застосовують у двох станах: у газоподібному та у вигляді снігу. Сніжинки вуглекислоти мають температуру -79С. При надходженні у зону горіння вуглекислота випаровується, сильно охолоджує зону горіння та предмет, що горить, і зменшує процентний вміст кисню. В результаті цього горіння припиняється. Вуглекислота не електропровідна. Застосовують її для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою, а також для гасіння цінних речей. Інертні гази (азот, аргон, гелій) та димові гази мають здатність зменшувати концентрацію кисню в осередку горіння. Вогнегасна концентрація цих газів при гасінні пожеж у закритих приміщеннях складає 30-36% за об’ємом. Галоїдовані вуглеводні (чотирихлористий вуглець, бромистий етил та ін.) є високоефективними вогнегасними засобами. Їх вогнегасна дія заснована на гальмуванні хімічних реакцій горіння. Галоїдовані вуглеводні застосовують для гасіння твердих та рідких горючих матеріалів, найчастіше при пожежах у замкнених об’ємах. Вогнегасна концентрація цих речовин значно нижча, вогнегасної концентрації інертних газів, наприклад, для бромистого етилу вона складає 4,5%, чотирихлористого вуглецю 10,5% по об’єму. У той же час слід зазначити, що більшість цих речовин є вкрай шкідливими, тому можуть застосовуватися за умови відсутності людей у приміщенні. Відносно помірну токсичність має хладон 114В2, який забезпечує гасіння при концентраціях всього біля 2%. Але за вимогами техніки безпеки евакуація людей повинна бути завершена до його використання. Особи, що беруть участь у ліквідації пожежі, можуть заходити у приміщення, де використовують будь-які галоїдовані вуглеводні, тільки у спеціальних засобах захисту органів дихання. Вогнегасні порошки використовують для ліквідації горіння твердих, рідких та газоподібних речовин. Вогнегасний ефект застосування порошків складається з хімічного гальмування реакції горіння, утворення на поверхні речовини, що горить, ізолювальної плівки, утворення хмари порошку, яка має властивості екрану, механічного збивання полум’я твердими частинками порошку та виштовхування кисню із зони горіння за рахунок виділення СО2. Найчастіше порошки застосовують при горінні лужних та лужно-земельних металів та інших речовин (калію, магнію, натрію), які не можна гасити водою та водяними розчинами. Стиснуте повітря використовують для горючих рідин із температурою спалаху пари 60°С методом перемішування рідини, що горить. Стиснуте повітря, яке подається знизу, переміщує нижні, більш холодні шари рідини наверх, зменшуючи температуру верхнього шару. Коли температура верхнього шару стає меншою за температуру запалювання, горіння припиняється. Стиснуте повітря використовують при гасінні пожеж у резервуарах нафтопродуктів великої місткості. Гасіння невеликих осередків пожежі може здійснюватись піском, покривалом з повстини, азбесту, брезенту та інших матеріалів. Метод полягає в ізолюванні зони горіння від повітря і механічному збиванні полум'я. Вибір вогнегасної речовини залежить від характеру пожежі, властивостей і агрегатного стану речовин, що горять, параметрів пожежі (площі, інтенсивності, температури горіння тощо), виду пожежі (у закритому або відкритому повітрі), вогнегасної здатності щодо гасіння конкретних речовин та матеріалів, ефективності способу гасіння пожежі. Первинні засоби пожежогасіння. Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів застосовуються первинні засоби пожежогасіння. До них відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних та пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами у відповідності з нормами. Фарбування первинних засобів гасіння пожежі та їх розташування виконуються згідно вимогам ГОСТ 12.4.026-76. Як правило, первинні засоби пожежогасіння розміщуються на пожежних щитах або стендах, які встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м2. Вогнегасники. Серед первинних засобів пожежогасіння особливе місце займають вогнегасники. Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники ділять на пінні, газові та порошкові. Вибір типу і розрахунок необхідної кількості вогнегасників проводиться на підставі рекомендацій, наведених в таблицях (див. ОНТП 24-86) в залежності від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі у приміщенні чи об'єкта, що потребує захисту. Громадські будівлі та споруди промислових підприємств повинні мати на кожному поверсі не менше двох ручних вогнегасників. При захисті приміщень, в яких знаходяться електронно-обчислювальні машини, копіювальна та інша оргтехніка, а також телефонних станцій, архівів тощо, необхідно враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, що можуть призвести під час гасіння пожежі до псування обладнання. Такі приміщення рекомендується забезпечувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням граничне допустимої концентрації вогнегасної речовини. Максимально допустима відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника має бути: 20 м - для громадських будівель та споруд, 30 м - для приміщень категорії А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорії В і Г, 70 м - для приміщень категорії Д Системи автоматичної пожежної сигналізації. Для своєчасного здійснення заходів з евакуації людей, включення стаціонарних установок пожежогасіння, виклика пожежних, тощо, вибухопожежонебезпечні об’єкти обладнуються системами пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватись автоматично або вручну. Система пожежної сигналізації повинна швидко виявляти місця виникнення пожежі, надійно передавати сигнал на приймальноконтрольний прилад і до пункту прийому сигналів про пожежу, перетворювати сигнал про пожежу у сприйнятливу для персоналу захищуваного об’єкта форму, вмикати існуючі стаціонарні системи пожежогасіння, забезпечувати самоконтроль функціонування. До складу будь-якої системи пожежної сигналізації входять пожежні сповіщувачі, приймальний прилад та автономне джерело електроживлення. Автоматичні системи пожежегасіння. Приміщення, обладнані стаціонарними установками автоматичного пожежогасіння, комплектуються вогнегасниками на 50% їх розрахункової кількості. Для гасіння великих загорянь у приміщеннях категорій А, Б, В застосовують стаціонарні установки водяного, газового., хімічного та повітряно-пінного гасіння. До розповсюджених стаціонарних засобів гасіння пожежі відносять спринклерні та дренчерні установки. Вони являють собою розгалужену мережу трубопроводів зі спринклерними або дренчерними головками і розташовуються під стелею приміщення, яке потрібно захистити або в інших місцях - залежно від типу і властивостей вогнегасячих речовин. Спринклерні та дренчерні установки безперервно вдосконалюються. На даний час застосовують дренчерні установки для гасіння пожеж повітряно-механічною піною, у яких звичайні дренчери замінені пінними, а керування автоматизоване. Кран автоматичного пуску зв'язаний із температурним датчиком, що знаходиться безпосередньо у приміщені. Є також автоматичні вуглекислотні установки гасіння пожежі. Система організаційно-технічних заходів Організаційно-правові основи та структура забезпечення пожежної безпеки. Складність та різноманітність завдань, пов'язаних з організацією забезпечення пожежної безпеки, викликають необхідність безпосередньої участі в цьому процесі всіх державних, господарських, комерційних та громадських організацій, окремих громадян. Залежно від призначення та функцій відповідні організації наділяються певними повноваженнями, а власники підприємств, орендарі та громадяни - обов'язками, розподіл яких встановлено Законом України "Про пожежну безпеку". Згідно з цим Законом, центральні органи виконавчої влади забезпечують: - проведення єдиної політики в галузі пожежної безпеки; -изначення основних напрямів розвитку науки й техніки, координацію державних, міжрегіональних заходів і наукових досліджень у галузі пожежної безпеки, керівництво відповідними науково-дослідними установами; - розробку та затвердження державних стандартів, норм і правил пожежної безпеки; - встановлення єдиної системи обліку пожеж; - організацію навчання спеціалістів у галузі пожежної безпеки, керівництво пожежно-технічними навчальними закладами; - оперативне управління силами і технічними засобами, які долучаються до ліквідації великих пожеж; - координацію роботи щодо створення і випуску пожежної техніки та засобів протипожежного захисту, встановлення державного замовлення на їх випуск і постачання; - співробітництво з органами пожежної безпеки інших держав. В загальній системі забезпечення пожежної безпеки особливе місце займає Міністерство внутрішніх справ (МВС) України. Його Головне управління державної пожежної охорони забезпечує здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і об'єктів, координує діяльність міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади з питань удосконалення пожежної охорони; організує проведення консультацій та експертиз з питань пожежної безпеки. Рішення з цих питань, які розробляє МВС України, є обов'язковими для органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та громадян. Велике коло обов'язків щодо забезпечення пожежної безпеки покладається на керівників, власників і орендарів підприємств. Вони зобов'язані: - розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; - відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням; - забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; - організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; - у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду; - утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; - створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу; - подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляться; - здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання з цією метою виробничої автоматики; - своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території; - проводити службове розслідування випадків пожеж. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди. Служба пожежної безпеки. Координація і вдосконалення роботи із забезпечення пожежної безпеки та контролю за проведенням і виконанням протипожежних заходів здійснюється службою пожежної безпеки (СПБ), яка створюється в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, в об'єднаннях підприємств різної форми власності. Діяльність СПБ регламентується Законом України про пожежну безпеку та Типовим положенням про службу пожежної безпеки, затвердженим наказом №220 МВС України 12 квітня 1995 р. Цим документом визначено основні завдання СПБ, до яких відносяться: вдосконалення та координація пожежно-профілактичної роботи, організація розробки комплексних заходів щодо поліпшення пожежної безпеки, контроль за їх виконанням, координація проведення науково-технічної політики з питань пожежної безпеки, здійснення методичного керівництва і контролю за діяльністю підвідомчих об'єктів у галузі пожежної безпеки та підрозділів відомчої пожежної охорони, облік пожеж та їх наслідків на підвідомчих об'єктах. Для виконання перелічених завдань співробітники СПБ наділені відповідними повноваженнями. Зокрема, вони мають право: перевіряти стан пожежної безпеки на підпорядкованих об'єктах та у разі потреби видавати їх керівникам обов'язкові для виконання приписи, вимагати від посадових осіб усунення від роботи працівників, які порушують вимоги правил пожежної безпеки або не пройшли відповідного навчання, припиняти чи забороняти експлуатацію окремих приміщень, дільниць, обладнання, агрегатів у разі порушення правил пожежної безпеки і створення безпосередньої загрози виникнення пожежі або перешкоджань її гасінню та евакуації людей, тощо. Одночасно працівники СПБ несуть персональну відповідальність за невідповідність ухвалених ними рішень вимогам чинного законодавства та невиконання своїх функціональних обов'язків. Пожежна охорона. Система пожежної охорони створюється для захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах. До основних завдань пожежної охорони відносяться: - здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог; - запобігання пожежам і нещасним випадкам; - гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха. Таким чином пожежна охорона виконує як профілактичну, так і бойову роботу. Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну. Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і здійснює державний пожежний нагляд. Вона створюється в містах, населених пунктах, на промислових та інших об'єктах незалежно від форм власності і складається з підрозділів, апаратів управління та допоміжних служб, а також пожежно-технічних установ Міністерства внутрішніх справ України. Державна пожежна охорона є одночасно самостійною протипожежною службою цивільної оборони, а також службою, яка в межах своєї компетенції виконує мобілізаційну роботу. На об'єктах міністерств, інших центральних органів центральної виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, створюються підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони, які здійснюють свою діяльність згідно з положеннями, погодженими з Міністерством внутрішніх справ України. Підрозділи відомчої пожежної охорони, що мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожеж у порядку, який встановлюється державною пожежною охороною. Ці підрозділи у питаннях підготовки особового складу та організації гасіння пожеж керуються нормативними актами, що діють у державній пожежній охороні. У сільських населених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації створюються сільські пожежні команди Фінансування та матеріально-технічне забезпечення сільських пожежних команд здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів, які відраховуються підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території району. На підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння можуть створюватися з числа робітників, службовців, інженерно-технічних працівників та інших громадян добровільні пожежні дружини (команди). Державний пожежний нагляд. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною. Органи державного пожежного нагляду не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування. Контроль за виконанням правил пожежної безпеки під час проектування, технічного переоснащення, будівництва, реконструкції та експлуатації об'єктів іноземних фірм та спільних підприємств регулюється чинним законодавством або умовами, передбаченими договорами сторін, якщо вони не суперечать чинному законодавству. На об'єктах приватної власності органи державного пожежного нагляду контролюють лише умови безпеки людей на випадок пожежі, а також вирішення питань пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян. Відповідно до покладених на них завдань, органи держпожнагляду: - розробляють за участю зацікавлених міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, обов'язкові для усіх підприємств, установ, організацій та громадян; - встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів, розробляють типові документи з питань пожежної безпеки; - погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються пожежної безпеки, а також інші проектні рішення; - здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки керівниками органів державної виконавчої влади, місцевих Рад та їх виконкомів, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ і організацій, а також громадянами; - беруть участь у прийнятті в експлуатацію будівель, споруд та інших об'єктів, а також у відведенні територій під будівництво, проведенні випробувань нових зразків пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції; - проводять експертизу (перевірку) проектної та іншої документації та відповідність нормативним актам з пожежної безпеки і у встановленому порядку дають дозвіл на введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції, на оренду будь-яких приміщень і початок роботи новостворених підприємств; - проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями і заявками про злочини, пов'язані з пожежами, і порушення правил пожежної безпеки; - здійснюють вибірково в загальноосвітніх, професійних, навчально-виховних, вищих навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, на підприємствах, в установах і організаціях контроль за підготовкою працівників, учнів і студентів з питань пожежної безпеки; - перевіряють наявність документів, які дають право на виконання пожежонебезпечних робіт. Навчання з питань пожежної безпеки. Оскільки головними причинами пожежі є відсутність у людей елементарних знань та недотримання вимог пожежної безпеки, проблемі вивчення правил пожежної безпеки слід надавати першоступеневе значення. Воно повинно здійснюватись безперервно, на всіх етапах навчання та трудової діяльності з самого раннього віку. Розділ 2. Тема 2.10. Лекція 8. Тема 2.10 - Вимоги безпеки в галузі при проектуванні, виготовленні, монтажі, випробуваннях та експлуатації обладнання, технологічних процесів та продукції Аналіз стану безпеки праці в галузі. Вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском. Парові та водогрійні котли. Вимоги безпеки на стадії розробки та проектування технологічних процесів, обладнання та продукції характерних для галузі виробництва. Вимоги безпеки в галузі при виготовленні, монтажі, випробуваннях та експлуатації обладнання, технологічних процесів та продукції. Заходи і засоби підвищення рівня безпеки технологічних процесів, обладнання та продукції характерних для галузі виробництва. Існуюча нормативна база для галузі виробництва. Література: осн. Л-5 (Розділ 3.). Завдання на СРС: Вимоги безпеки при проведені зварювальних робіт. Вимоги безпеки при проведені газонебезпечних робіт. Вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском До систем, що працюють під тиском, віднесені: • посудини, що працюють під тиском; • парові та водогрійні котли, теплообмінні апарати тощо, на які розповсюджується дія відповідних нормативних актів; • трубопроводи пари та гарячої води. Посудини, що працюють під тиском ДНАОП 0.00.-1.07-94 «Правила будови i безпечної експлуатації посудини, що працюють під тиском» 3i змінами i доповненнями від 11.07.97 р. — основний нормативний документ, що регламентує вимоги безпеки до проектування, будови, виготовлення, монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження та експлуатації посудин, що працюють під надлишковим тиском. Це посудини, що працюють під тиском: води з температурою більше 115°С або іншої рідини з температурою, яка перевищує її температуру кипіння при тиску 0,07 МПа (0,7 кгс/см2) без врахування гідростатичного; пари чи газу під тиском більше 0,07 МПа. Вимоги Правил також поширюються: на балони із стиснутими, скрапленими або розчиненими газами під тиском більше 0,07 МПа; на цистерни і бочки для скраплених газів, тиск пари яких при температурі до 50°С перевищує 0,07 МПа; на цистерни та інші посудини для транспортування і зберігання газів, рідин i сипучих матеріалів, в яких тиск більше 0,07 МПа створюється для їx опорожнення; на барокамери. Дія правил не розповсюджується на: посудини атомних енергетичних установок; посудини ємністю не більше 0,025 м3, яка використову-ються в дослідницьких цілях; посудини ємністю до 0,025м3, для яких добуток тиску в МПа на ємність в м3 не перевищує 0,02, посудини, що працюють на плавзасобах i літальних апаратах, що працюють під вакуумом, посудини спеціального призначення військового відомства, прилади парового i водяного опалення, трубчаті печі, посудини, які виготовлені з труб внутрішнього діаметра не більше 150 мм. Проектування посудин, на які розповсюджується дія ДНАОП 0.00-1.07-94, можуть виконувати організації, що мають на це дозвіл органів Держпромгірнагляду* (до 20 квітня 2005 р. – Держнаглядохоронпраці) за умови дотримання вимог зазначеного вище ДНАОП. Відступ вд вимог Правил допускається у виключних випадках з дозволу Держпромгірнагляду при відповідному обгрунтуванні. Відповідність посудин або їх елементів вимогам Правил повинна бути підтверджена сертифікатом відповідності органу сертифікації, акредитованого Держстандартом України. Конструкція посудини має забезпечувати їx працездатність, надійність, довговічність i безпеку протягом розрахункового періоду служби відповідно до паспортних даних, можливість проведення технічних опосвідчень, повного опорожнення, очищення, промивання, продування, ремонту та експлуатаційного контролю метала і з'єднань. Кожна посудина оснащується вентилем, краном чи іншим пристроєм для контролю відсутності тиску перед її відкриванням з відводом середовища в безпечне місце, штуцерами для наповнення, зливу води і видалення повітря при гідравлічних випробуваннях. Конструкція посудин, які обігріваються гарячими газами, повинна забезпечувати надійне охолодження стінок до розрахункової температури. Розрахунок на міцність посудин i їx окремих елементів проводиться згідно з нормативною документацією, погодженою з Держпромгірнаглядом, з урахуванням циклічних i знакоперемінних навантажень та умов експлуатації. Конструкція днищ, люків, лючків та інших отворів у стінках посудин, зварних з'еднань, конструкція внутрішніх пристроїв посудин та їx розміщення регламентуються ДНАОП 0.00-1.07-94. Люки та лючки виконуються круглої або овальної форми, зварні з'єднання, переважно, стичними, а внутрішні пристрої — зйомними з метою забезпечення можливості огляду та очищення внутрішніх поверхонь посудин. Важливою складовою щодо забезпечення безаварійної роботи посудин, що працюють під тиском, є дотримання вимог Правил до конструкційних матеріалів посудин, технології їх виготовлення та контролю якості. Для виготовлення посудин повинні застосовуватися матеріали, передбачені Правилами. Якщо роботі параметри посудин виходять за межі, допустимі Правилами для даного матеріалу, його застосування можливе за дозволу Держпромгірнагляду на підставі висновку відповідних головних організацій. Виготовлення (довиготовлення), реконструкція, монтаж, ремонт і налагодження посудин можуть здійснювати організації, які отримали дозвіл Держпромгірнагляду на підставі позитивного висновку відповідного експертно-технічного центру (ЕТЦ). Перераховані роботи мають виконуватися за технологією, розробленою виконавцем до їx початку. Під час виготовлення, монтажу, реконструкції і ремонту посудин застосовуються технології зварювання, які пройшли атестацію відповідно до вимог Правил, а до виконання зварювальних робіт допускаються зварники, які пройшли атестацію згідно з «Правилами атестацій зварників». Всі зварні шви підлягають клеймуванню, що дає можливість встановити зварника, який виконував ці шви. Якщо в процесі виготовлення посудин (їx елементів) можлива поява недопустимих напружень чи є потреба в наданні металу відповідної структури (якості), то такі посудини (їx елементи) підлягають термообробці. Необхідність проведення, вид і технологія проведення термообробки визначаються проектом згідно з нормативною документацією і вимогами Правил. Для контролю якості елементів посудин і зварних з'єднань застосовуються технологічний i візуальний контроль, передбачені Правилами методи неруйнівного (радіографічний, ультразвуковий, радіоскопічний, стилокопіювання, вимірювання твердості, капілярний і магнітопорошковий, гідравлічні чи пневматичні випробування) і руйнівного (статичний розтяг, статичний та динамічний вигин, металографічні дослідження) контролю. Необхідність, види і обсяги контролю якості визначаються проектного організацією згідно з нормативною документацією, погодженою з Держпромгірнаглядом. Всі посудини після їx виготовлення підлягають гідравлічним випробуванням. Величина пробного тиску і час витримання посудин під пробним тиском залежать від конструктивних особливостей посудин, технології їx виготовлення, матеріалу і робочих параметрів тиску і температури i визначається за формулою Р=Kpicscalex100010009000003b701000003001c0000000000050000000902000000000 5000000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020 0000000050000000c024004e0051200000026060f001a00ffffffff000010000000c0fff fffb6ffffffa0050000f60300000b00000026060f000c004d617468547970650000f0000 8000000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002710205000 0001302000298051c000000fb0220ff0000000000009001010000000402001054696d657 3204e657720526f6d616e0020a9f37729a9f3772030f577c1086688040000002d0101000 8000000320ae903c50401000000747908000000320ac00299010100000070791c000000f b0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e002 0a9f37729a9f3772030f577c1086688040000002d01020004000000f0010100080000003 20a6002ca000100000050791c000000fb0280fe000000000000900100000000040200105 4696d6573204e657720526f6d616e0020a9f37729a9f3772030f577c1086688040000002 d01010004000000f001020008000000320a89034b04010000005d7908000000320a8903b a02010000005b7908000000320a7001fe03010000005d7908000000320a70016d0201000 0005b791c000000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d6573204e657 720526f6d616e0020a9f37729a9f3772030f577c1086688040000002d01020004000000f 001010008000000320ad0017f040200000032301c000000fb0280fe00000000000090010 10000020402001053796d626f6c000034200a8340f1120020a9f37729a9f3772030f577c 1086688040000002d01010004000000f001020008000000320a890326030100000073300 8000000320a7001d9020100000073301c000000fb0280fe0000000000009001000000020 002001053796d626f6c00006c260a1b40f1120020a9f37729a9f3772030f577c10866880 40000002d01020004000000f001010008000000320a6002280001000000d7300a0000002 6060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0 102022253797374656d0088c108668800000a0021008a0100000000010000005cf312000 40000002d01010004000000f0010200030000000000 де Р — пробний тиск, МПа; picscalex100010009000003c900000002001c0000000000050000000902000000000500 0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000 0000050000000c026002e0011200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff a6ffffffa0010000060200000b00000026060f000c004d61746854797065000070001c00 0000fb0220ff0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d61 6e0020a9f37729a9f3772030f57713266664040000002d01000008000000320ae0011501 0100000070791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d657320 4e657720526f6d616e0020a9f37729a9f3772030f57713266664040000002d0101000400 0000f001000008000000320a800146000100000050790a00000026060f000a00ffffffff 0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d 00641326666400000a0021008a010000000000000000d0e31200040000002d0100000400 0000f0010100030000000000 — робочий тиск, МПа; picscalex100010009000003fd00000002001c0000000000050000000902000000000500 0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000 0000050000000c02400260031200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff a6ffffff20030000e60100000b00000026060f000c004d61746854797065000060001c00 0000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d61 6e0020a9f37729a9f3772030f577b22566f6040000002d01000008000000320ae0012f02 0200000032301c000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d657320 4e657720526f6d616e0020a9f37729a9f3772030f577b22566f6040000002d0101000400 0000f001000008000000320a8001ae01010000005d3008000000320a80011c0001000000 5b301c000000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0000dd25 0abab4e1120020a9f37729a9f3772030f577b22566f6040000002d01000004000000f001 010008000000320a800188000100000073300a00000026060f000a00ffffffff01000000 00001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00f6b225 66f600000a0021008a010000000001000000d0e31200040000002d01010004000000f001 0000030000000000 i picscalex100010009000003fd00000002001c0000000000050000000902000000000500 0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000 0000050000000c024002c0021200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff a6ffffff80020000e60100000b00000026060f000c004d61746854797065000060001c00 0000fb0220ff0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d61 6e0020a9f37729a9f3772030f57756236696040000002d01000008000000320ae0012802 0100000074791c000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d657320 4e657720526f6d616e0020a9f37729a9f3772030f57756236696040000002d0101000400 0000f001000008000000320a8001ae01010000005d7908000000320a80011c0001000000 5b791c000000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c00008f24 0aefb4e1120020a9f37729a9f3772030f57756236696040000002d01000004000000f001 010008000000320a800188000100000073790a00000026060f000a00ffffffff01000000 00001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00965623 669600000a0021008a010000000001000000d0e31200040000002d01010004000000f001 0000030000000000 — допустиме напруження в матеріалі за температури 20°С і робочий, відповідно, МПа; К — коефіцієнт, величина якого залежить від конструктивних особливостей посудини. Час витримки посудин під пробним тиском коливається в межах 10...60 хв. залежно від конструктивних особливостей посудин — товщини стінки, матеріалу, кількості шарів матеріалу, технології виготовлення. Після зняття пробного тиску проводиться зовнішній огляд посудини. За відсутності течі, тріщин, слізок, потіння в зварних з'єднаннях і на основному метали течі в роз'ємних з'єднаннях, видимих залишкових деформацій і падінні тиску за манометром вважається, що посудина витримала гідравлічні випробування. Під час гідравлічних випробувань температура води повинна бути в межах 5...40°С, а різниця температур зовнішньої стінки посудини і оточуючого повітря не повинна приводити до конденсації вологи на стінках посудини. Кожна посудина повинна поставлятися замовнику з паспортом встановленої форми та інструкцією з монтажу та експлуатації. На табличці, прикріпленій до посудини, наносяться товарний знак підприємства-виробника, назва чи умовний знак посудини, порядковий номер за реєстрацією виробника, piк виготовлення, робочий і розрахунковий тиск в МПа, пробний тиск в МПа, допустимі робочі температури стінки, °С, маса посудини, кг. Якщо діаметр посудини менше 325 мм перераховані дані наносяться безпосередньо на стінку посудини. Для управління роботою і забезпечення безпечних умов експлуатації посудини, залежно від призначення, повинні бути оснащені: ? запірною i запірно-регулювальною арматурою; ? приладами для вимірювання тиску, температури, рівня рідини; ? запобіжними приладами. Посудини з швидкозмінними затворами повинні мати запобіжні пристрої проти включення посудини під тиск при відкритих швидкознімних пристроях і відкривання цього пристрою за наявності тиску в посудині. Запірна і запірно-регулювальна арматура встановлюється на патрубках на вході i виході середовища. Кількість арматури та місця її установлення визначаються розробником проекту. Посудини для вибухо- i пожежонебезпечних речовин, речовин 1 і 2 класів небезпечності за ГОСТ 12.1.007, а також випарники з вогневим або газовим обігрівом повинні мати на вході зворотний клапан. Всі посудини, що працюють під тиском, повинні бути оснащенні манометрами класу точності не менш 1,5 i 2,5 при робочому тиску більше 25 МПа i до 25 МПа відповідно. Розміщення манометра на висоті 3-х метрів від рівня площадки спостереження забороняється. Якщо посудина працює за змінної температури стінок, то вона має бути оснащена приладами для контролю швидкості i рівномірності прогрівання по довжині та висоті посудини і реперами для контролю теплових переміщень згідно з проектом. 3 метою попередження підвищення тиску в посудинах понад допустимий, останні оснащуються запобіжними клапанами — пружними, важільно-вантажними, імпульсними клапанами непрямої дії, мембранними та іншими пристроями, застосування яких погоджено з Держпромгірнагляду. Якщо розрахунковий тиск в посудині перевищує тиск джерела наповнення i в посудині підвищення тиску за рахунок хімічної реакції або нагріву неможливе, то запобіжні клапани можуть не застосовуватися. Тип запобіжних клапанів, кількість, місця установлення та їx оснащення додатковими пристроями, засобами продування та тощо, визначаються на стадії проектування посудини. За наявності в посудині границі розділення середовища, посудина має бути оснащена пристроєм контролю рівня. На пристрої наносяться мітки максимального i мінімального рівня. Кількість і місця установлення показників рівня та їx конструктивне виконання передбачаються проектом. Посудини розміщують на відкритих площадках, де виключене скупчення людей, або в окремих будівлях. Допускається розміщення посудини в прибудовах до виробничих будівель при наявності між ними капітальної стіни, а також у виробничих приміщеннях — якщо це передбачено галузевими нормативами. Не допускається розміщення посудин у житлових, громадських i побутових будівлях, а також в прибудовах до них. Після монтажу до пуску в експлуатацію посудини проходять реєстрацію в ЕТЦ Держпромгірнагляду і технічне опосвідчення. Перелік посудин, які підлягають реєстрації в ЕТЦ, і порядок реєстрації визначається Правилами. Посудини, на які розповсюджується дія Правил, повинні проходити технічне опосвідчення (зовнішній і внутрішній огляд і гідравлічні випробування) після монтажу до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і позачергово згідно з вимогами Правил. Пуск в експлуатацію посудини, що підлягають реєстрації в ЕТЦ, проводиться за наказом власника підприємства, виданим за результатами технічного опосвідчення i проведеного експертом ЕТЦ обстеження готовності посудини та відповідності обслуговування, нагляду і установлення вимогам проекту і Правил. На підприємстві наказом власника призначається особа (інженер-но-технічний працівник), з нагляду за станом і безпечною експлуатацією посудин, укомплектовується необхідний штат працівників. Як вище згадана особа, так і персонал, що здійснює експлуатацію посудини, повинні пройти спеціальне навчання, перевірку знань і мати відповідне посвідчення. Щорічно ця категорія працівників проходить переатестацію згідно з чинними нормативами. Безпека під час експлуатації резервуарів і балонів Резервуари, що працюють під тиском, повинні виготовлятися у відповідності з вимогами стандартів і Правил на спеціалізованих підприемствах, які мають на це дозвіл органів Держпромгірнагляду. Основними причинами аварії резервуарів, що працюють під тиском є: неправильне виготовлення, несправність арматури та приладів, корозійне руйнування, недотримання вимог безпеки під час їх експлуатації. Для забезпечення безпеки під час експлуатації резервуарів, що працюють під тиском, вони обладнуються запірними пристроями для відключення резервуарів від трубопроводів, пристосуванням для видалення води, що знаходиться у резервуарі, пристроями продування та видалення конденсату, манометром iз триходовим краном та важільними або пружними запобіжними клапанами. У відповідності з цим повітряні резервуари компресорних установок мають лаз або люк для їх очищення, спускний кран у найнижчій точці для відведення конденсату, запобіжний клапан та манометр. Повітряні резервуари встановлюються зовні будівлі на фундаменті. Відстань між ними повинна бути не менша 1,5 м і між повітрозбірником та стіною будівлі — не менше 1 м. 3 боку проходів та проїздів повітрозбірники огороджуються на відстані не менше 2 м огорожею заввишки не менше 1 м. Для зменшення впливу сонячного проміння повітрозбірники фарбуються сріблястою фарбою. На видному місці чорною фарбою наноситься реєстраційний номер, допустимий тиск, місяць та piк наступного внутрішнього огляду та гідравлічного випробовування. Технічним оглядам резервуари підлягають після монтажу до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації, достроково після ремонту. Внутрішній огляд проводиться через кожні чотири роки, гідравлічні випробовування з попереднім внутрішнім оглядом — через кожні 8 років. Гідравлічні випробування резервуарів можна вважати безпечними тільки за низьких випробувальних тисків. За високих тисків розрив резервуарів супроводжується вибухом великої потужності. У зв'язку з цим при гідравлічних випробовуваннях високим тиском люди повинні знаходитись на безпечній відстані від місця випробовування. Балони для стиснутих, зріджених та розчинених газів за вимогами безпеки (ДНАОП 0.00-1.07-94) виділені в окрему групу об'єктів підвищеної небезпеки — посудин, що працюють під тиском. Розрахунки балонів на міцність, їх виготовлення та експлуатація повинні здійснюватися відповідно до НД (нормативна документація — правила, державні i галузеві стандарти, технічні умови, керівні документи на проектування, виготовлення, ремонт, реконструкцію, монтаж, наладку, технічне діагностування та експлуатації). Основне призначення балонів — зберігання, перевезення та використання стиснутих, зріджених та розчинених газів. В переважній більшості тиск в балонах після їx заповнення досягає 15-18 МПа. Останнє є серйозною небезпекою з точки зору можливого фізичного вибуху. Крім того, фізичні вибухи можуть супроводжуватися хімічними (якщо в балоні були горючі гази) вибухами, або раптовим забрудненням до небезпечних концентрацій повітря робочої зони тощо. Вірогідними причинами вибуху балонів є удари, перенаповнення балонів зрідженим газом, швидке наповнення, яке супроводжується різким нагріванням, нагрівання балонів сторонніми джерелами тепла, корозійні пошкодження металу, попадання на вентиль кисневого балона масел та інші порушення вимог безпеки під час експлуатації балонів. Особливо небезпечним під час експлуатації балонів є їx нагрівання за рахунок сонячної радіації чи інших джерел, тому що коефіцієнт об'ємного розширення зрідженого газу в середньому у 20 paзів більше, ніж. води, що може привести до фізичного вибуху балона. Специфічну небезпеку як середовище для зберігання в балонах являє собою ацетилен. Ацетилен у звичайних балонах вибухає у разі підвищення тиску понад 0,1 МПа. Тому для зберігання i перевезення ацетилену використовуються балони, заповнені пористою масою, просоченою ацетоном — розчинником ацетилену. Балони повинні мати вентиль з боковим штуцером з лівою різьбою для балонів з горючими газами i правою — для балонів кисневих та інших негорючих газів. Балони ємністю понад 100 л повинні мати запобіжний клапан i постачатися з паспортом. Балони з вказаною ємністю для зрідженних газів, які використовуються я к паливо на транспортних засобах, повинні мати покажчики максимального рівня наповнення або покажчики рівня зрідженого газу. Усі балони для вибухонебезпечних горючих речовин та шкідливих речовин 1-го і 2-го класів за ГОСТ 12.1.007 повинні мати заглушку на боковому штуцері. На сферичній частині кожного металевого балона повинні бути вибиті чітко видимі дані: товарний знак виробника, номер балона, маса порожнього балона (кг), дата виготовлення і чергового опосвідчення, робочий і пробний тиск (МПа), ємність балона, клеймо ВТК виробника, номер стандарта для балонів ємністю більше 55 л. Зовнішня поверхня балонів фарбується і на ній наносяться написи i смуги відповідно до вимог Правил. Зовнішня поверхня балонів для негорючих газів фарбується в чорний колір, більшості горючих — червоний, водню — темно-зелений, ацетилену — білий, нафтогазу — сірий, кисню — голубий і т. ін. Важливим заходом щодо забезпечення безпечної експлуатації балонів є проведення їx опосвідчення. Опосвідчення балонів (за винятком балонів для ацетилену) включає внутрішній i зовнішній огляд, перевірку маси i ємності (для незварних балонів ємністю від 12 до 55 літрів) та гідравлічні випробовування. Первинне опосвідчення балонів проводиться ВТК підприємства-виробника і кpiм переліченого вище включає пневматичні випробовування. Дата проведеного і наступного опосвідчення вибивається на горловині балона, а результати опосвідчення реєструються у книзі реєстрації. Величина тиску при гідравлічних випробовуваннях повинна бути не менша 1,5 робочого, а при пневматичних — рівна робочому, при пневматичних випробовуваннях балон занурюється у воду. Повторні опосідчення балонів проводяться на підприемствах-наповнювачах чи наповнювальних станціях, які мають відповідний дозвіл від органів Держнаглядохоронпраці. У разі позитивних результатів опосвідчення, підриємство, яке його проводило, наносить на горловині своє клеймо, дату проведеного і наступного опосвідчення і робить відповідний запис в журналі випробовувань — згідно з вимогами НД. Балони для ацетилену проходять первинні пневматичні випробовування на підприємствах, що заповнюють ці балони пористою масою, а періодичні — на ацетилових наповнювальних станціях кожної 5 років. Стан пористої маси перевіряється кожні 24 місяці, про що на балоні наносяться дати перевірки, клеймо наповнювальної станції, клеймо (з зображенням букв Пм) про перевірку і задовільний стан пористої маси. Пневматичні випробовування балонів для ацетилену проводиться азотом під тиском 3,5 МПа. Результати опосвідчення балонів, заносяться до журналу випробовувань. Якщо під час огляду балонів виявлені тріщини, плівки, вмятини, раковини та риски завглибшки більше 10% товщини синки, надриви і вищерблення, то балони бракуються. Залежно від втрати маси балони переводяться на менший робочий тиск, а у разі зменшення маси більше 16% або збільшення об'єму понад 3% — бракуються. Експлуатація, зберігання, транспортування та наповнення балонів газами повинна проводитись за інструкціями, розробленими відповідно до НА і затвердженими власником у встановленому порядку. Працівники, що обслуговують балони, повинні пройти навчання, перевірку знань, проходити щорічну переатестацію і мати відповідні посвідчення. Під час експлуатації балонів забороняється спрацьовувати газ, що в них знаходиться, до тиску, менше 0,05 МПа, а випуск газу в ємності з меншим тиском повинен здійснюватися через редуктори. Під час заповнення балонів газом необхідно дотримуватися вимог Правил щодо допустимої маси газу на 1 л об'єму балона. Балони з газом можуть зберігатися як в спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі за наявності захисту їх від атмосферних опадів і сонячної радіації. Балони з киснем і горючими газами зберігаються у вертикальному положенні на спеціальних стелажах. Під час зберігання в приміщеннях балони розташовують на відстані не менше 1 м від опалювальних приладів i не менше 5 м від джерел відкритого вогню. Складські приміщення для зберігання балонів, в т. ч. і балонів з отруйними газами, повинні бути виконані відповідно до вимог чинних НА щодо їx об'ємів, конструкцій, провітрювання тощо. Перевезення наповнених газом балонів допускається на ресорному транспорті в горизонтальному положенні з обов'язковими прокладками між балонами або вертикальному з прийняттям заходів щодо попередження падіння балонів. Транспортування балонів для вуглеводневих газів повинно здійснюватися відповідно до Правил безпеки в газовому господарстві. Переміщення балонів в пунктах наповнення i споживання газів допускається за наявності захисних ковпаків на спеціально обладнаних візках або ношах. Парові i водогрійні котли Щодо сучасних вимог безпеки парові та водогрійні котли поділяються на 2 групи: ? парові котли з надлишковим тиском понад 0,07 МПа (0,7 кгс/см2) та водогрійні котли з температурою води понад 115°С; ? парові котли з надлишковим тиском до 0,07 МПа та водогрійні котли з температурою води, що не перевищує 115°С. Згідно з цим поділом функціонують відповідні міжгалузеві нормативні акти, яи регламентують для зазначених вище груп парових і водогрійних котлів вимоги безпеки щодо їx будови і безпечної експлуатації. Парові та водогрійні котли першої групи НПАОП 0.00-1.08-94. «Правила будови i безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів» — основний нормативний документ, що встановлює вимоги безпеки до будови, проектування, виготовлення, реконструкції, монтажу, налагодження, ремонту i експлуатації парових котлів, автономних пароперегрівачів і економайзерів, трубопроводів пари і гарячої води в межах котла. Правила не поширюються на відповідне обладнання, встановлене на плавзасобах (окрім драг), на котли паровозів i залізничного рухомого складу, електричні котли, котли з об'ємом пароводяного простору до 0,01м3, в яких добуток робочого тиску в МПа на обєем в м3 не перевищує 0,02, теплоенергетичне устаткування, виготовлене відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації устаткування атомних електричних станцій, пароперегрівачі трубних печей підприємств хімічної, нафтохімічної і нафтагазопереробної промисловості. Проекти котлів, на які розповсюджується дія ДНАОП 0.00-1.08-94, їx елементів, проекти монтажу, реконструкції та ремонту, а також проекти котельних з використанням таких котлів, повинні виконуватися спеціалізованими проектними організаціями, які мають дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на проведення відповідних робіт. Проекти котлів повинні погоджуватись і затверджуватися у порядку, встановленому ГОСТ 15.001-88 та ГОСТ 15.005-86. Відхилення від Правил можливі у виняткових випадках з дозволу Держнаглядохоронпраці Україні при відповідному їx обгрунтуванні та висновку спеціалізованої організації. Відповідність котлів вимогам чинних Правил повинна бути підтверджена сертифікатом відповідності, виданим органом сертифікацій, акредитованим Держстандартом України. Відповідність котлів і їx елементів, а також напівфабрикатів для їx виготовлення, придбання яких здійснюється за кордоном, до укладання контракту на поставку також повинна бути підтверджена сертифікатом відповідності. Конструкція котлів повинна забезпечувати надійність, монтажно- і ремонтопридатність, довічність i безпеку експлуатації з розрахунковими параметрами протягом розрахункового ресурсу безпечної роботи, а також можливість проведення технічного опосвідчення, очищення, промивання, ремонту i експлуатаційного контролю металу. Конструкції i гідравлічна схема котла повинні забезпечувати надійне охолодження його елементів до температур, прийнятих в розрахунках на міцність, виключати можливість утворення повітряних і парових пробок, нерівномірність прогрівання i, як наслідок, формування недопустимих температурних напружень. Елементи котлів з підвищеною температурою поверхні в зоні можливого перебування обслуговуючого персоналу покриваються тепловою ізоляцією, що забезпечує температуру на її поверхні не більше 55°С. Конструкція газоходів котлів повинна виключати можливість вибухонебезпечного скупчення газів, а також враховувати можливість підвищення тиску в газоходах внаслідок вибухів (хлопків) цих газів. Положення рівня води в котлах і їx елементах, розміщення, розміри, конструкція i кількість газів, лючків, топочних дверцят, запобіжних пристроїв топок і газоходів, конструкція днищ і трубних решіток, тип і розміщення зварних з'єднань і отворів, конструкція криволінійних елементів і вальцьованих з'єднань повинні відповідати вимогам Правил. Кожен котел оснащується трубопроводами для підведення живильної води, продування котла і спускання води при його зупиненні, видалення повітря з котла при заповненні його водою, продування пароперегрівачів і паропроводу, відбору проб води і пари, введення в котлову воду коректуючих і миючих реагентів, відведення води або пари при розпалюванні і зупинці, розігріванні барабанів при розпалюванні. Використання ємності, яка працює під тиском, для відведення середовища продування допускається при 10-кратному перепаді тиску між ємністю і елементом котла. На ділянках паропроводу, які можуть бути відключені запірними органами, влаштовуються дренажі для відведення конденсату. Для виготовлення, монтажу і ремонту котлів і їx деталей, яга працюють під тиском, використовуються сталеві напівфабрикати, листова сталь, сталеві труби, поковки, штамповки і прокат, сталеві та чавунні виливки, кріплення, кольорові метали і сплави та сталі нових марок відповідно до вимог Правил. Використання матеріалів і напівфабрикатів, не передбачених Правилами, скорочення обсягів випробування і контролю в порівнянні з вимогами Правил можливе з дозволу Держпромпрнагляду на підставі позитивних висновків спеціалізованої організації. Дані про якість і властивості матеріалів і напівфабрикатів повинні бути підтверджені сертифікатом підприємства-виготовлювача і відповідним маркуванням. При відсутності або неповноті вказаних даних підприємство-споживач матеріалів і заготовок повинно провести необхідні випробування з оформленням результатів протоколом. Перед виготовленням, монтажем, ремонтом і реконструкцію котлів проводиться вхідний контроль основних i зварювальних матеріалів і напівфабрикатів відповідно до ГОСТ 24297-87. При виборі матеріалів для котлів, що поставляються в райони з холодним кліматом, враховується вплив низьких температур при вантажно-розвантажувальних роботах, монтажі та експлуатації котла згідно з рекомендаціями спеціалізованих науково-дослідних організацій. Виготовлення, монтаж, налагодження, реконструкція та ремонт котлів повинні виконуватися спеціалізованими підприємствами, яга мають необхідну матеріально-технічну базу і дозвіл органів Держнаглядохоронпраці, за технологією, розробленою виконавцем до початку виконання робіт. При цьому повинна застосовуватися система контролю якості (вхідний, операційний і приймальний контроль) згідно з вимогами Правил та іншої нормативної документації. Технологічні методи різання листів, труб, інших напівфабрикатів, вальцювання та штампування обичайок i днищ, гнуття труб повинні відповідати вимогам Правил. На листах, прокаті та поковках для виготовлення елементів, які працюють під тиском, а також на трубах зовнішнім діаметром більше 76 мм необхідно зберігати маркування підприємства-виробника. У випадках, коли вказані напівфабрикати розрізаються на частини, маркування має бути перенесене на окремі частини. При виготовленні, монтажі, реконструкції i ремонт котлів повинна застосовуватися технологія зварювання, атестована відповідно до вимог Правил. До проведення робіт із зварювання і прихватки допускаються зварники, які пройшли атестацію відповідно до «Правил атестації зварників» і мають відповідне посвідчення. Зварники допускаються тільки до тих видів зварювальних робіт, які вказані в їx посвідченні. Зварні з'єднання елементів, які працюють під тиском, з товщиною стінки більше 6 мм, підлягають клеймуванню (тавруванню), що дозволяє встановити прізвище зварника, який виконував зварювання. Зварювання елементів котлів, які працюють під тиском, повинно проводитись при плюсовій температурі навколишнього повітря. При мінусовій температурі навколишнього повітря метал в районі зварного з'єднання перед зварюванням повинен бути прогрітий до плюсової температури. Для зниження залишкових напружень, а також для забезпечення необхідних властивостей металу напівфабрикати, окремі елементи і складальні одиниці котлів та вироби в цілому піддаються термічній обробці — якщо її проведення передбачено Правилами, НД, конструкторською чи виробничо-технічною документацією. Важливим фактором безпечної експлуатації котлів є контроль якості при їх виготовленні, монтажі реконструкції та ремонті. Контроль якості зварювання i зварних з'єднань включає: • перевірку атестації персоналу; • перевірку обладнання, апаратури, приладів та інструментів; • контроль якості основних матеріалів; • контроль якості зварювальних матеріалів i матеріалів для дефектоскопії; • операційний контроль технології зварювання; • неруйнівний контроль якості зварних з'єднань; • руйнівний контроль якості зварних з'єднань; • контроль виправлення дефектів. Основні види неруйнівного контролю металу i зварних з'еднань: • візуальний i вимірювання; • радіографічний; • рентгенотелевізійний; • ультразвуковий; • радіоскопічний; ? капілярний або магнітопорошковий; ? стилоскопіювання; ? вимірювання твердості; ? прогонка металевої кулі; ? гідравлічне випробування. Руйнівний контроль включає випробування механічних властивостей (на статичний розтяг, статичний згин або сплющування і ударний згин), металографічні дослідження і випробування на стійкість проти міжкристалітної корозії. Зазначені види руйнівного контролю реалізуються на зразках, виготовлених з контрольних або зварних з'єднань, вирізаних з вибірки. Види і обсяги контролю якості металу і зварних з'єднань визначаються Правилами, нормативною та проектно-технічною документацією. Обсяг руйнівного і неруйнівного контролю, передбачений Правилами, може бути зменшений за погодженням з Держнаглядохоронпраці при масовому виконанні однотипних зварних з'єднань тощо. гідравлічним випробуванням підлягають: ? Всі трубні, зварні, литі, фасонні та інші елементи і деталі, а також арматура, якщо вони не пройшли гідравлічного випробування за місцем їх виготовлення; ? елементи котлів у зібраному стані; ? котли, перегрівачі та економайзери після закінчення їх виготовлення, монтажу, реконструкцій чи ремонту. Величина пробного тиску при гідравлічному випробуванні приймається: ? при робочому тиску не більше 0,5 МПа (5 кгс/см2) — 1,5 робочого тиску, але не менше 0,2 МПа; ? при робочому тиску більше 0,5 МПа — 1,25 робочого тиску, але не менше робочого тиску + 0,3 МПа. Гідравлічне випробування повинно проводитись водою при температурі не нижче 5 i не вище 40°С. Час підняття тиску до величини пробного і час витримки котла під тиском повинен бути не менше 10 хвилин. Після зняття тиску до робочого проводиться огляд всіх зварних, вальцьованих, клепаних і роз'ємних з'єднань. При відсутності видимих залишкових деформацій, тріщин або ознак розриву, протікання в зварних, вальцьованих, роз'ємних i клепаних з'єднаннях і в основному металі об'єкт вважається таким, що витримав випробування. Кожний котел, автономний пароперегрівач і економайзер постачаються підприємством-виготовлювачем з паспортом встановленої форми, а на їx корпусі повинна бути прикріплена заводська табличка з маркуванням ударним способом паспортних даних, згідно з вимогами Правил. Для управління роботою котла, регулювання режимів, контролю параметрів, надійної та безпечної його експлуатації та ремонту проектом повинна бути передбачена достатня кількість відповідних технічних засобів. 3 метою запобігання підвищенню тиску в елементах котла за межі допустимого, котел та його елементи, обмеженні запірними органами, повинні бути обладнані запобіжними клапанами: важільно-вантажними, пружинними (клапани прямої дії). На кожному котлі і обмеженому запірними органами елементі повинно бути не менше двох клапанів. При тиску понад 4 МПа повинні бути імпульсні запобіжні клапани. Клапани приєднуються до елементів котла безпосередньо без проміжних запірних органів, обладнуються відповідними трубопроводами, пристроями для примусового продування. Сумарна пропускна спроможність запобіжних клапанів має бути не менше паропродуктивності котла. Запобіжні клапани повинні спрацьовувати при перевищенні розрахункового тиску більш як на 10%. Крім запобіжних клапанів парові і водогрійні котли мають бути оснащені відповідно до вимог Правил покажчиками рівня води, манометрами, приладами для вимірювання температури теплоносія і елементів котла, запірною і регулюючою арматурою, живильними пристроями та приладами безпеки при небезпечному відхиленні режимів експлуатації котла від розрахункових. Будівлі і приміщення для котлів повинні відповідати вимогам СниП II-35-76 «Котельні установки». В окремих випадках допускається встановлення котлів всередині виробничих приміщень: прямоточних паропродуктивністю не більше 4 т/год, парових за умови (t-100)V<100 (t — температура насиченої пари при робочому тиску, °С; V — водяний об'ем котла, м3), водогрійних безбарабаних котлів теплопродуктивністю не більше 10,5 ГДж/год, котлів-утилізаторів — без обмежень. Приміщення котельні повинно бути забезпечене природним освітленням і штучним еклектричним відповідно до ДБН В 2.5-28-2006. Обов'язковому аварійному електричному освітленню підлягають фронт котлів, проходи між, за та над котлами, щити і пульти управління, вимірювальні прилади, вентиляторні, димососні та інші площадки, приміщення водопідготовки та насосні, тощо. Розміщення котлів і допоміжного устаткування, розміри зон обслуговування котлів, параметри площадок і сходів, для обслуговування котлів повинні відповідати вимогам Правил. Всі парові котли з природною і багатократною примусовою циркуляцією паропродуктивністю більше 0,7 т/год, парові прямоточні і водогрійні котли обладнуються установками докотлової обробки води з метою забезпечення і якості відповідно до вимог Правил. Після монтажу, до пуску в роботу котли, в яких (ts-100)V > 5, проходять
реєстращю в органах Держпромпрнагляду — інспекціях чи
експертно-технічних центрах. Котли пересувних котельних установок
реєструються за місцем їx експлуатації. При передачі котла іншому
власнику котел підлягає перереєстрації.

Після реєстрації до пуску в роботу, а також періодично в процесі
експлуатації в терміни, встановлені Правилами, в т. ч. і позачергово,
котли підлягають технічному опосвідченню за участю інспектора (експерта)
Держпромгірнагляду.

Позачергове опосвідчення котлів проводиться у випадках простою котла
більше 12 місяців, демонтажу i встановлення його на новому місці,
ремонту з застосуванням зварювання основних елементів котла, після
досягнення розрахункового терміну служби, після аварії котла, за
рішенням осіб державного нагляду або відповідального за справний стан і
безпечну експлуатацію котла.

Технічне опосвідчення котла включає зовнішній і внутрішній його огляд і
гідравлічні випробування у відповідності з наведеним вище. При
технічному опосвідченні котлів за участі осіб Держпромгірнагляду
проводяться: внутрішній і зовнішній огляд — раз на 4 роки; гідравлічні
випробування — раз на 8 років. Крім того, власник котла (особа,
відповідальна за справний стан i безпечну експлуатацію котла) проводить
щорічно внутрішні і зовнішній огляд котла з введенням відповідної
документацій та гідравлічні випробування котла кожен раз після його
ремонту з розкриттям основних його елементів.

Після реєстрації і технічного опосвідчення котел може вводитись в
експлуатацію відповідно до чинних нормативів. На видному місці на котлі
вивішується табличка з зазначенням реєстраційного номера, дозволеного
тиску та дати наступного внутрішнього огляду і технічного опосвідчення.

Для забезпечення безпечної експлуатації котлів власник повинен
призначити наказом особу, відповідальну за справний стан і безпечну
експлуатацію котлів, укомплектувати необхідний штат експлуатаційного
персоналу. До експлуатації котлів допускаються особи віком не менше 18
років, яга пройшли медичний огляд, навчання та атестацію i мають
відповідні посвідчення.

Навчання машиністів (операторів) котельні з дозволу Держпромгірнагляду
проводиться в ПТУ, НКК, а також на спеціально створених на підприємстві
курсах за програмами, розробленими на підставі типових, погоджених з
Держпромгірнаглядом, a їx тестація — комісією за участі інспектора
Держпромгірнагляду. Посвідчення підписує голова комісії і інспектор
Держпромгірнагляду.

Періодична перевірка знань персоналу, який обслуговує котли, повинна
проводитись раз на 12 місяців, а позачергові — при зміні умов праці, при
перерві в роботі більше 6 місяців, за рішенням адміністрації або вимогою
інспектора Держпромгірнагляду.

Ilapoвіi та водогрійні котли другої групи

НПАОП 0.00-1.26-96. «Правила будови i безпечної експлуатації парових
котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/м2), водогрійних котлів
i водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115°С» — основний
нормативний документ, що встановлює вимоги безпеки до будови,
проектування, виготовлення, реконструкції монтажу, налагодження,
ремонту.

Правила встановлюють вимоги до парових i водогрійних котлів,
водонагрівачів, що обігріваються парою з надлишковим тиском не вище 0,07
МПа, котлів-утилізаторів i мобільних установок з зазначеними вище
параметрами.

Вимоги правил не поширюються на проточні газові водонагрівачів,
змійовики нагрівання води в квартирних плитах, котли пливучих засобів і
вагонів залізничного рухомого транспорту, опалювальні котли
індивідуального користування теплопродуктивністю не більше 0,1 МВт.

• Вимоги Правил щодо відповідальності котлів цієї групи НД, можливих
відступів від Правил, котлів, придбаних за кордоном, конструкції котлів,
проектування, виготовлення, монтажу, ремонту і.налагодження котлів в
цілому аналогічнім вимогам до котлів 1-ої групи.

Елементи котлів і трубопроводів з підвищеною температурою, доступні для
обслуговуючого персоналу, покриваються тепловою ізоляцією, що забезпечує
температуру зовнішньої поверхні не більше 45°С.

Котли з камерним спалюванням пилогазоподібного і рідкого палива або
шахтною топкою для твердого палива обладнуються вибуховими запобіжними
клапанами, кількість, розміщення i розміри яких встановлюються проектною
організацією. При цьому для котлів з камерним спалюванням палива площа
перерізу клапана має бути не менше 0,1 м2, а для інших котлів — 0,05 м2.

Для управління роботою і забезпечення безпечних режимів експлуатації
котли повинні бути оснащені запобіжними клапанами, манометрами,
приладами для вимірювання температури, покажчиками рівня води, запірною
і регулюючою арматурою, приладами безпеки і живильними пристроями.

Для попередження підвищення тиску понад допустимий на котлах цієї групи
застосовуються важільно — вантажні i пружинні запобіжні клапани.

Кількість і розміри запобіжних клапанів розраховуються за формулами:

ndh = 0.000006Q — для водогрійних котлів з природною циркуляцією;

ndh = 0.000003Q — для водогрійних котлів з примусовою циркуляцією;

(п — число запобіжних клапанів; d — діаметр клапана, см; Q —
продуктивність котла, ккал/год; h — висота підйому клапана, см, для
малопідйомних клапанів приймається в межах 1/20 d).

Сумарна пропускна здатність запобіжних пристроїв парового котла має бути
не менше номінальної годинної його паропродуктивності. Якщо на котлі
встановлено два запобіжних клапани, то один з них повинен бути
контрольним. Запобіжні клапани повинні спрацьовувати при перевищенні
тиску на 10% в1д розрахункового. Клапани повинні мати пристрої для
примусового відкривання. Перевірка справності клапанів (їx продувка)
проводиться щозміни з записом у відповідний журнал.

На парових котлах продуктивністю до 100 кг/год замість запобіжних
клапанів допускається встановлювати вихлопний запобіжний пристрій —
гідро-затвор.

На барабанних водогрійних котлах, а також на котлах без барабанів
теплопродуктивністю більше 0,4 МВт, встановлюється не менше 2-х
запобіжних клапанів з мінімальним діаметром кожного 40 мм.

Для контролю рівня води водогрійні-котли повинні оснащуватися
водопробними кранами (у верхній частині барабана, а при його відсутності
— на виході води iз котла до запірного органу), а парові котли — двома
покажчиками рівня води прямої дії відповідно до вимог Правил.

Манометри, що встановлюються на котлах і живильних лініях, повинні мати
клас точності не менше 2,5. При розрахунковому тиску стрілка манометрів
повинна знаходитись у середній третині шкали. На шкалі чи корпусі
манометра наноситься мітка, що відповідає робочому тиску.

Не рідше одного разу на 12 місяців проводиться перевірка манометрів (з
опломбуванням) органами Держстандарту, а власник не рідше одного разу на
6 місяців перевіряє справжність манометрів за допомогою контрольного чи
перевіреного робочого.

Не допускається користування манометрами при відсутності пломби,
простроченому терміні перевірки, якщо стрілка манометра не повертається
до нульової позначки, розбите скло чи існують інші пошкодження.

Котли з камерним спалюванням усіх видів палива і механічними топками для
твердого палива повинні мати автоматику безпеки, яка попереджає
виникнення аварії при передбачених Правилами порушеннях режимів роботи
газоповітряного, пароводяного трактів котла та інших небезпечних
ситуаціях.

Система живлення котла водою повинна відповідати проектно-технічній
документації. Забороняється експлуатація котлів без докотлової обробки
води.

Вимоги щодо утримання, обслуговування, експлуатації i нагляду, вимоги до
персоналу, його функції, введення експлуатаційної документації для цієї
групи котлів аналогічні вимогам до 1-ої групи.

Котли, на які розповсюджується дія НПАОП 0.00.-1.26-96 після монтажу до
пуску в роботу проходять реєстрацію в органах Держпромгірнагляду i
первинне технічне опосвідчення (зовнішній і внутрішній огляд і
гідравлічні випробування) за участю експерта Держпромгірнагляду.

Періодичні технічні опосвідчення котлів за участю ociб державного
нагляду проводяться: зовнішній і внутрішній огляд — раз на 4 роки;
гідравлічні випробування — раз на 8 років.

За необхідності (згідно з Правилами) можуть проводитись позачергові
опосвідчення. Крім того, власник кожні 12 місяців проводить технічні
опосвідчення — зовнішній і внутрішній огляд і гідравлічні випробування
(за потреби) з введенням необхідної документації.

Лекція 9. Тема 2.10 (Продовження) — Вимоги безпеки в галузі при
проектуванні, виготовленні, монтажі, випробуваннях та експлуатації
обладнання, технологічних процесів та продукції

Профілактичні заходи щодо запобігання травматизму. Безпечність
технологічних процесів і обладнання, утримання приміщень, обладнання та
утримання засобів захисту в належному стані, організація виконання робіт
відповідно до вимог безпеки, забезпечення працівників засобами
індивідуального захисту, нагляд та контроль за виконанням вимог безпеки
як міри щодо профілактики виробничого травматизму у галузі.

Потенційно небезпечні об’єкти (ПНО) в галузі.

Профілактичні заходи щодо запобігання аварій. Інженерно-технічні заходи,
спрямовані на забезпечення безпечного функціонування ПНО, захист
виробничого персоналу та населення, зменшення збитків, втрат, руйнувань
у разі аварій.

Організація контролю роботи небезпечних виробництв в галузі, заходи і
засоби контролю та протиаварійного захисту, енергозабезпечення систем
контролю та протиаварійного захисту.

Література: осн. Л-3;Л-5 (Розділ 3.),дод.Л-2,Л-8.

Завдання на СРС: Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і
аварій (ПЛАС). Порядок введення в дію ПЛАС та планів
аварійно-рятувальних заходів. Вивчення ПЛАСів та планів
аварійно-рятувальних заходів працівниками підприємств.

Система організаційно-технічних заходів i засобів щодо попередження
електротравм. Нагляд та контроль.

Основні організаційно-технічні заходи i засоби щодо попередження
електротравм регламентуються ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної
експлуатації електроустановок споживачів», якими відповідальність за
організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на
роботодавця.

Згідно з чинними вимогами роботодавець повинен:

• призначити відповідального за справний стан i безпечну експлуатацію
електроустановок (далі — відповідальний за електрогосподарство);

• створити i укомплектувати відповідно до потреб електротехнічну службу;

• розробити i затвердити посадові інструкції працівників
електротехнічної служби та інструкції з безпечного виконання робіт в
електроустановках з урахуванням їх особливостей;

• створити на підприємства такі умови, щоб працівники, на яких покладено
обов’язки з обслуговування електроустановок, відповідно до чинних вимог
своєчасно здійснювали їх огляд, профілактичні, проти аварійні та
приймально-здавальні випробування;

• забезпечити своєчасне навчання i перевірку знань працівників з питань
електробезпеки.

На малих підприємствах за неможливості чи недоцільності створення
електротехнічної служби власник, на договірних засадах, доручає
електротехнічним службам споріднених підприємств або іншим особам, які
мають відповідну підготовку, забезпечення справного стану i безпечної
експлуатації електроустановок.

Фахівці служби охорони праці, i забов’язані контролювати безпечну
експлуатацію електроустановок i повинні мати групу IV з електробезпеки.

Працівники, що обслуговують електроустановки повинні мати відповідну
професійну підготовку, групу з електробезпеки, підтверджену посвідченням
встановленої форми (I…V), i не мати медичних протипоказань i вікових
обмежень щодо можливості виконання роботи в електроустановках.

Під час виконання службових обов’язків працівник повинен мати при собі
посвідчення. За відсутності посвідчення або за прострочених термінів
чергової перевірки знань працівник до роботи не допускається. Чергові
перевірки знань працівників, що обслуговують електроустановки,
проводяться кожні 12 місяців.

За вимогами i заходами безпеки роботи в електроустановках поділяються на
три категорії:

• зі зняттям напруги;

• без зняття напруги на струмопровідних частинах або поблизу них;

• без зняття напруги на безпечній відстані від струмопровідних частин,
що перебувають під напругою.

До робіт, що виконуються зі зняттям напруги, відносяться роботи, що
проводяться в електроустановці, в якій зі струмопровідних частин знято
напругу i доступ в електроустановки, що перебувають під напругою,
унеможливлено.

До робіт, що виконуються без зняття напруги на струмопровідних частинах
та поблизу них, належать роботи, що проводяться безпосередньо на цих
частинах або на відстанях від цих частин, менших безпечних.

До робіт без зняття напруги на безпечній відстані від струмопровідних
частин, що перебувають під напругою, належать роботи, при виконані яких
випадкове наближення людей, інструменту чи механізмів на меншу за
безпечну відстань до цих частин є неможливим.

Безпечні відстані від струмопровідних частин, що перебувають під
напругою, відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 наведенні в табл.

Таблиця Безпечні відстані до струмопровідних частин, що перебувають під
напругою, м

Напруга, кВВідстань від людини, інструментів, огороджень, не
меншеВідстань від механізмів, не меншеДо1: на ПЛ

в решті електроустановок0,6

не нормується1,0

1,06-350,61,0НО1,01,51501,52,02202,02,5

Роботи в електроустановках за вимогами щодо організації їх безпечного
виконання поділяються на такі, що виконуються:

? за нарядами-допусками;

? за розпорядженнями;

? в порядку поточної експлуатації.

Роботи, що виконуються за нарядами-допусками, оформлюються нарядом
встановленої форми, в якому вказується місце робіт, їх обсяг, особи,
відповідальні за безпечну організацію i виконання робіт, склад бригад та
заходи безпеки.

Роботи, що виконуються за розпорядженнями, реєструються в спеціальному
журналі. При цьому встановлюється час виконання робіт, їх характер i
організаційно-технічні заходи безпеки відповідно до чинних вимог.

Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатації, реєструються в
журналі реєстрації цих робіт.

На підприємствах наказом затверджується перелік робіт, які виконуються
за нарядами, за розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації i
призначаються особи, відповідальні за безпечну організацію i безпечне
виконання цих робіт.

Під час виконання робіт за нарядами-допусками i розпорядженнями такими
особами є:

? працівник, який видає наряд чи розпорядження;

? працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця;

? працівник, який готує робоче місце;

? працівник, який допускає до роботи;

? керівник робіт;

? працівник, який наглядає за безпечним виконанням робіт

? члени бригади.

ДНАОП 0.00-1.21-98 регламентує вимоги щодо обов’язків, рівня професійної
підготовки зазначених вище працівників, їх групи з електробезпеки та
заходи i засоби безпечного виконання робіт в електроустановках залежно
від їх особливостей.

Опосвідчення стану безпеки та експертиза електроустановок споживачів

Опосвідчення стану безпеки електроустановок — офіційне визначення стану
безпеки i умов подальшої експлуатації електроустановок.

Процедура опосвідчення діючих електроустановок напругою до 220 кВ
регламентується ДНАОП 0.00-8.19-99 «Порядок проведення опосвідчення
електроустановок споживачів». Опосвідчення електроустановок здійснюється
відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок
споживачів.

Опосвідченню, відповідно до вимог ДНАОП 0.00-8.19-99, підлягають всі
діючі електроустановки незалежно від форм власності за винятком
електроустановок вантажопідіймальних кранів, ліфтів, шахтних
електроустановок, електроустановок суто технологічного призначення
(електропечі, електролізні установки тощо), електроустановок рухомих
транспортних засобів, електричних станцій i теплових мереж.

Мета опосвідчення електроустановок — перевірка відповідності фактичного
стану безпеки електроустановок вимогам чинних нормативів, відповідності
IX експлуатації вимогам безпеки, наявності та стану
техніко-експлуатаційної документації визначення електроустановок, що
вичерпали свій ресурс.

Відповідно до наведеного вище, опосвідчення електроустановок включає:

• перевірку наявності та стану документації відповідно до вимог Правил
технічної експлуатації електроустановок;

• обстеження електроустановок та проведення необхідних профілактичних
випробувань;

• аналіз результатів обстеження на відповідність експлуатації
електроустановок вимогам безпеки;

• виявлення електроустановок, що вичерпали свій ресурс.

Опосвічення електроустановок проводиться одночасно для підприємства в
цілому або окремо по електроустановках підприємства комісією в складі
керівника підприємства, особи, відповідальної за електрогосподарство, i
керівника служби охорони праці.

За результатами опосвідчення електроустановок складається протокол
перевірки стану безпеки електроустановок встановленої форми, який
завіряється особою, відповідальною за електрогосподарство, та акт
опосвідчення стану безпеки електроустановок за формою, яка визначається
Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

Експертиза електроустановок — офіційне підтвердження фактичних значень
параметрів безпеки, їх відповідності вимогам нормативної документації та
визначення можливості безпечної експлуатації електроустановок.

Процедура проведення експертизи діючих стаціонарних електроустановок
напругою до 220 кВ включно, що вичерпали свій ресурс, у тому числі i
генерувальних електроустановок, які перебувають на балансі споживача,
визначаються ДНАОП 0.00-8.20-99 «Порядок проведення експертизи
електроустановок споживачів». Вимоги ДНАОП 0.00-8.20-99 є обов’язковими
для організацій, які проводять експертизу електроустановок за винятком
електричних i теплових мереж Міненерго.

Метою експертизи електроустановок є визначення:

• стану відповідності параметрів електрообладнання нормативним
значенням;

• місць та причин псування електрообладнання;

• можливого додаткового ресурсу експлуатації електроустановок до
виведення в ремонт чи списання;

• електрообладнання, що не відповідає сучасним вимогам безпеки.

Експертиза електроустановок здійснюється експертно-технічними центрами
Держнаглядохоронпраці Украни або спеціалізованими організаціями,
уповноваженими Держнаглядохоронпраці.

Фахівці, які проводять експертизу електроустановок, повинні пройти
навчання i перевірку знань відповідно до вимог ДНАОП 0.00-8.20-99.

Експертні організації за заявками власників проводять експертизу
електроустановок, яка включає:

• ознайомлення з проектного, будівельно-монтажною та експлуатаційною
документацією;

• зовнішній огляд стану електроустановки;

• фіксування режиму роботи електроустановки;

• технічне діагностування електроустановки;

• оформлення результатів експертизи.

За результатами експертизи приймаються рішення про відповідність
установки нормам безпеки та про терміни чергової експертизи (але не
раніше ніж через три роки), оформлюються протоколи вимірювань i
випробувань, проведені, у разі потреби, розрахунки, експертний висновок
за встановленою формою.

Вимоги щодо проектування електрообладнання для пожежонебезпечних і
вибухонебезпечних зон

Вимоги щодо проектування електрообладнання для пожежонебезпечних і
вибухонебезпечних зон регламентуються ДНАОП 0.00-1.32-01 “Правила будови
електроустановок. Електрообладнання спеціальних електроустановок”.

У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу можуть застосовуватись
електроустановки, що мають ступінь захисту відповідно до вимог ДНАОП
0.00-1.32-01. Ступінь захисту оболонок електрообладнання
характеризується можливістю проникнення в оболонку твердих тіл і рідини.

Ступінь захисту оболонок електрообладнання, згідно міжнародної
кваліфікації, позначається буквосполученням IP (International
Protection), після якого ставляться дві цифри, перша з яких характеризує
ступінь захисту оболонки від проникнення твердих тіл, а друга – від
проникнення рідин. Класифікація передбачає 7 ступенів захисту від
проникнення в оболонку твердих тіл (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6) і 9 ступенів
захисту від проникнення в оболонку рідини (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8).

При відсутності захисту ступінь захисту оболонки позначається ІР 00. При
ступені захисту від проникнення твердих тіл 1 в оболонку можуть
проникати тверді тіла розміром понад 50 мм, а при ступені захисту 6
оболонку захищає від проникнення пилу в електрообладнання.

Ступінь захисту 1 від проникнення рідини не допускає проникнення в
оболонку краплин, а 8 – рідини під тиском.

У вибухонебезпечних зонах повинно застосовуватись електрообладнання у
вибухозахищеному виконанні і, як виняток, електрообладнання відповідного
ступеня захисту оболонки згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01.

За призначенням електрообладнання у вибухозахищеному виконанні
поділяється на дві групи: рудничне і загальнопромислового призначення
(не в рудниках). Електрообладнання у вибухозахищеному виконанні
загальнопромислового призначення класифікується за рівнем вибухозахисту,
видом вибухозахисту та категорією за БЕМЩ і температурною групою суміші,
в якій це обладнання виконує функції вибухозахисту.

За рівнем вибухозахисту виділяють: електрообладнання підвищеної
надійності проти вибуху (2), вибухобезпечне електрообладнання (1),
особливо вибухобезпечне електрообладнання (0).

У вибухозахищеному електрообладнанні застосовуються слідуючі види
вибухозахисту:

вибухонепроникна оболонка — d (ГОСТ 22782.6);

заповнення або продування оболонки

захисним газом з надлишковим тиском — р (ГОСТ 22782.4);

іскробезпечне електричне поле — і (ГОСТ 22782.5);

кварцове заповнення оболонки — q (ГОСТ 22782.2);

масляне заповнення оболонки — о (ГОСТ 22782.1);

захист виду — е (ГОСТ 22782.7);

спеціальний вид вибухозахисту — s (ГОСТ 22782.3).

Відповідно до приведеного і ГОСТ 12.1.011-78 маркування вибухозахищеного
електрообладнання включає:

— рівень вибухозахисту (2, 1, 0);

— індекс Ех (означає відповідність електрообладнання міжнародним
стандартам вибухозахисту);

— вид вибухозахисту (d, p, i, q, o, e, s);

— знак групи або підгрупи електрообладнання (ІІ, ІІА, ІІВ, ІІЕ);

— знак температурного класу електрообладнання (Т1…Т6).

Маркування вибухозахищеного електрообладнання наноситься на його корпусі
при виготовленні (електрографікою, у виді таблички тощо). Експлуатація
електрообладнання при пошкодженому маркуванні або його відсутності
забороняється.

Наявність на корпусі електрообладнання, наприклад, маркування 1ЕхdIIBT3
означає, що електрообладнання вибухобезпечне (1), відповідає міжнародним
стандартам вибухозахисту, побудовано на принципі вибухонепроникної
оболонки, може застосовуватись у вибухонебезпечних середовищах ІІВ і
ІІА, температура на поверхні обладнання при його роботі не може бути
вищою 200С – нижчої температури самозаймання суміші групи Т3.

Безпека праці користувачів комп’ютерних технологій

Загальні положення. Ознакою сучасного науково-технічного прогресу є
масове впровадження комп’ютерних технологій в усіх сферах життя і
діяльності людини. Зараз десятки мільйонів людей у всьому світі втягнуті
у систему комп’ютеризації як у виробничій сфері, так і в побуті, у
систему «людина комп’ютер». І комп’ютери, як і інші засоби праці,
впливаючи на людей, що їх використовують. Саме це й зумовлює
актуальність охорони праці користувачів комп’ютерних технологій і, в
першу чергу користувачів ПЕОМ.

Робота на ПК — модель розумової праці, що тривалий час виконується в
одноманітній позі, в умовах обмеження загальної м’язової активності і за
рухливості рук, тривалого високого напруження зорових функцій,
нервово-емоційного напруження, в умовах впливу різноманітних фізичних
чинників, які по різному впливають на людину.

Шкідливі чинники під час роботи на ПК. Зараз виявлено прямий зв’язок між
застосуванням ПК і багатьма захворюваннями, а саме: погіршенням зору,
болями у спині і ділянці шиї, болями у кистевих, ліктевих і плечових
суглобах, порушенням сну, хронічним головним болем, нудотою, слабкістю,
стресовими станами, захворюваннями шкіри, природженими аномаліями,
провокацією епілептичних приступів, інсультами та іншими захворюваннями.
«З’явилися» дві нові хвороби: «синдром комп’ютерного зору» і «синдром
інтернету».

Основними симптомами синдрому комп’ютерного зору є стомленість очей,
двоїння в очах (диплопія), порушення сприймання кольорів, сльозоточиві
очі. Синдром інтернету — це сильна залежність та втрата контролю над
своїми діями у разі тривалої роботи за комп’ютерами.

Негативні впливи на здоров’я людини під час тривалої роботи з ПК — це
об’єктивна реальність, в основі якої кільки причин. Перша полягає у
тому, що органи зору людини сприймають навколишній світ у відбитому
світлі, а засоби відображення інформації самі випромінюють світловий
потік. Інтенсивність цього світлового потоку набагато вища тієї, до якої
звикли наші очі. Крім того, малі кутові розміри символів, нерівномірна
яскравість, виблиски, мигтіння та дрижання зображення, геометричні та
нелінійні спотворення призводять до швидкої стомлюваності, скачків
артеріального тиску, очних стресів, головного болю. Наступна причина
полягає у тому, що засоби відображення інформації, виконані з
використанням електронно-променевих трубок, генерують випромінювання
широкого спектра ЕМП: статичного поля, поля в діапазоні низьких (50 Гц —
70 кГц) та високих (10 МГц — 1,5 ГГц) частот, м’яких рентгенівських
випромінювань і випромінювань оптичного діапазону (ІЧВ та УФВ). Самі по
собі реальні параметри цих ЕМП, випромінюваних окремими ПК, не досягають
нормованих значень, але за наявності у приміщенні декількох ІІК через
накладання ЕМП фактичні параметри їх можуть перевищувати допустимі
значення. Джерелами ЕМП є не тільки монітор, а й клавіатура, джерела
безперебійного живлення, електропроводка та інші пристрої. Виявлено, що
монітор, будучи джерелом ЕМП, створює так зване торсійне поле, яке
деякою мірою агресивне щодо людини.

Таким чином, ЕМП, створювані сучасними ПК, хоч і знаходяться у межах
існуючих норм, але, впливаючи на людину в комплексі, можуть призводити
по певних негативних наслідків.

Високий рівень наелектризованості екрана та іонізація повітря біля
дисплея притягують пил з повітря та викликають активацію мікробів у зоні
дихання оператора. Це може призвести до алергічних реакцій і
захворювання шкіри обличчя. Ці явища також негативно впливають на
електричний режим атмосфери: уже через три години концентрація легких
негативних іонів у повітрі знижується до нуля, натомість значно
збільшується концентрація важких позитивно заряджених часточок усіх
розмірів. Така асиметрія заряджених іонів не благотворно впливає на
здоров’я користувача ПК, зумовлюючи підвищення артеріального тиску,
прискорення серцевих скорочень (тахікардія), болі у ділянці серця
(кардіалгія) та інше.

Щодо порушення зорових функцій операторів ПК виявлені розлади
акомодації, конвергенції, гостроти зору та контрастної чутливості ока.
Ці зміни мають глибший характер, якщо робота супроводжується високою
нервово-емоційною напруженістю. Негативний вплив дисплеїв на органи зору
характеризується зоровим дискомфортом і втомою, які виявляються у різі,
печії, болю в очах, ломоті у надбрівних ділянках, у вигляді розмитих меж
або нечіткого зображення об’єкта, що зумовлено порушенням
світлочутливого апарата ока. Ці явища часто супроводжуються головними
болями, тяжкістю в голові, загальною втомою, сонливістю.

Функціональні порушення, пов’язані з експлуатацією ПЕОМ, — захворювання
сухожиль, м’язів та нервових закінчень. Під час роботи з ПК користувачі
з великою швидкістю повторюють одні рухи — швидке натискання клавіш,
переміщення миші, нахили та п